Реферат: Осінні явища у природі

Реферат на тему:

Осінні явища у природі

Астрономічним початком осені вважається 22 вересня. Це — день осіннього рівнодення, коли на всій земній кулі день і ніч добу навпіл ділять.

Фенологи (фенологія — наука про сезонні явища в неживій і живій природі) вважають початком осені — перший приморозок на ґрунті, а кінцем осені — замерзання ставків. Вони поділяють осінь на два періоди: ранню осінь — до кінця жовтня й пізню — до початку зими.

Рання осінь (вересень — початок жовтня) характеризується здебільшого теплою ясною погодою. Повітря добре прогрівається, воно сухе, чисте й прозоре. В другій половині, вересня майже що­року бувають приморозки на поверхні ґрунту, які шкодять пізній городині. Ночі найчастіше холодні. На півдні восени довго стоїть ясна і тепла погода.

У жовтні температура повітря ще більше знижується, частіше бувають дощі і сильні вітри. Наприкінці жовтня спостерігається похолодання, зникають красиві купчасті хмари. Небо найчастіше вкрите низькими шаруватими хмарами. Збільшення вологи в по­вітрі зумовлює утворення туманів. У холодні ночі іній вкриває траву, дахи будинків. Утворюється він за тих самих умов, що й роса, але при температурі нижче 0°С.

Жовтень називають золотою осінню. Це час найбільшого роз­цвічування дерев, кущів.

Пізня осінь (листопад) — це місяць холодних вітрів, похмурої погоди. Значно знижується температура, замерзає земля, з'являє­ться лід на водоймищах.

Зміна умов середовища — зниження або підвищення темпера­тури, скорочення або збільшення світлового дня тощо зумовлює сезонні явища в житті рослин. Ці поступові зміни цікаво спосте­рігати з дітьми.

Осінні явища в житті рослин. Ранньої осені цвіте багато рос­лин. У соснових лісах земля вкривається суцільним килимом з кві­тучого вересу. Цвіте пижмо, продовжується цвітіння деяких видів дзвоників, цмину піскового тощо. У вологій лісовій підстилці мож­на знайти різноманітні гриби — сироїжки, білі, маслюки, лисички, польські. Біля пеньків — сімейства опеньок.

На луках можна побачити квітучими різні види конюшини — лучну, повзучу, польову (котики), волошки лучні, деревій, куколицю білу, оман британський .

На водоймах продовжується цвітіння стрілолисту, сусака. Ін­коли вдруге зацвітає калюжниця.

Серед квітучих рослин пустирів найчастіше можна побачити цикорій, глуху кропиву пурпурову, гикавку тощо.

На полях багато квітучих грициків, суріпиці. .

Восени вдається часом спостерігати повторне цвітіння дерев — каштана та плодових. Друге цвітіння найчастіше спостерігається у посушливі роки, особливо після жаркої і сухої весни, у зв'язкуз тим, що частина поживних речовин лишається невикористаною. Інколи причиною другого цвітіння можуть бути сильні і тривалі дощі.

Зниження температури повітря позначається на житті рослин. Одним з найцікавіших осінніх явищ є листопад. Листя нерідко по­чинає жовкнути задовго до настання осінніх днів. Окремі жовті листочки з'являються ще в середині літа у кленів ясенелистих, беріз, але листопад буває значно пізніше. Що ж спричиняє його? Насамперед те, що косе сонячне проміння менше нагріває повітря і поверхню ґрунту, а отже, воду, яка є в ґрунті. Вода, температу­ра якої стає нижчою, ніж влітку, не може надійти через коріння до всієї рослини. Тоді дерево або кущ, захищаючись від надмірно­го випаровування через листя, починає поступово скидати його з себе. В основі черешка листка, саме там, де він прикріплюється до гілки, утворюється ламка коркова тканина. Тому навіть від найменшого подиху вітру або кількох крапель дощу листочки зри­ваються і, повільно кружляючи в повітрі, падають вниз. Лише в окремих видів дерев і кущів (порівняно недавно завезених з теп­лих країн) листя опадає ще зеленим.

Хвойні рослини легко переносять тимчасову нестачу води, яка надходить до коріння з ґрунту. їхня хвоя випаровує набагато мен­ше води, ніж листя листяних дерев. Лише модрина щодо цього близька до листяних порід. Вона випаровує вологи в десять разів більше, ніж сосна, і в п'ять разів більше, ніж ялина.

Характерна ознака листопаду — розцвічування листя. Зміна забарвлення — це результат руйнування хлорофілу. Рослини зе­лені від великої кількості хлорофілових зерен, розташованих у клі­тинах листя і стебел. Хлорофілові зерна недовговічні. Вбираючи сонячну енергію, потрібну для процесу фотосинтезу, хлорофіл руй­нується і знову утворюється в рослині, причому це може відбува­тися тільки на світлі. Однак, хлорофіл — не єдиний пігмент у рос­лині. Крім нього в рослині містяться пігменти ксантофіл і каро­тин. Перший чисто жовтого кольору, другий — має жовтогарячий відтінок. Жовті пігменти завжди є в зелених рослинах, але влітку вони зовсім не помітні, бо замасковані інтенсивним зеленим за­барвленням хлорофілу. Восени в міру згасання діяльності листка (у зв'язку з утворенням в його черешку коркового шару) в ньому уповільнюється, а потім і зовсім припиняється утворення хлорофі­лу, а руйнування його триває. Через це листок втрачає своє зеле­не забарвлення і жовті пігменти, яких не видно до цього, стають усе помітнішими.

Восени забарвлення листя особливо привабливе червоними то­нами. Однак ці тони характерні не для всіх дерев. У багрянець вбираються крони кленів і осик, північного червоного дуба, бруслини, скумпії. Листя липи, берези не має червоних відтінків, воно забарвлюється лише в жовті і золотисті кольори.

Що зумовлює червоне забарвлення осіннього листя? Насампе­ред особливий пігмент — антоціан, який утворюється в листках, де багато цукру. Він міститься у клітинному соку.

Утворення антоціану в тканинах рослин залежить від зовніш­ніх умов. Коли температура знижується, вміст антоціану в клітин­ному соку підвищується так само, як і під час яскравого освіт­лення.

Листопад — дуже важливе пристосування рослин до умов зи­ми, що є не тільки холодною, але й сухою порою року. Коли б наші листяні дерева залишалися на зиму в своєму зеленому вбранні, вони б гинули від нестачі вологи, оскільки насичення листя водою припинялося б, а випаровування води продовжувало­ся б. Скидаючи листя, дерева, крім того, оберігають себе від меха­нічних пошкоджень під масою снігу. Часто можна бачити, як взим­ку ламаються під масою снігу досить великі гілки дерев. Листо­пад сприяє видаленню продуктів обміну, значна кількість яких нагромаджується в листі під осінь і стає шкідливою для рослин.

А як готуються до зими трав'янисті рослини? В однорічних рослин восени відмирають стебла й коріння, зберігається лише на­сіння із зародками рослин майбутнього року. Незважаючи на не­значні розміри, воно є найстійкішою частиною рослини щодо пе­ренесення несприятливих умов. Цьому сприяє не тільки щільна оболонка, а й стан спокою, в якому воно перебуває. Насіння бага­тьох рослин може переносити дуже сильне охолодження. В нашій флорі однорічних рослин порівняно небагато, причому значна час­тина їх припадає на бур'яни.

Осінь у житті рослин є порою визрівання і поширення насін­ня. Це цікаво простежувати з дітьми.

У більшості дерев плоди пристосовані до розповсюдження віт­ром. У липи, ясена, клена ясенелистого плоди опадають взимку. Завдяки крилаткам, вони можуть переноситися на значні відстані. Важкі жолуді падають неподалік від материнської рослини, зате їх розповсюджують білки і сойки. Насіння черемхи, горобини, лі­сових яблунь, ялівця, глоду розповсюджують птахи.

Деякі трав'янисті рослини (кульбаба, нечуй-вітер тощо) мають на плодах парашутики, завдяки яким вони літають у сухому по­вітрі. Якщо ж повітря вогке, волоски парашутика злипаються, і плід падає на землю. Плоди лопухів, череди розповсюджують тварини, до шерсті яких вони чіпляються за допомогою гачечків. Розносить ці плоди і людина на своєму одязі.

Плоди деяких рослин (фіалки, розрив-трави) розтріскуються і розкидають насіння в різні сторони. . У нашій флорі більше багаторічників. У цих рослин відмираютьлише наземні частини. Підземні видозмінені пагони — кореневи­ща, бульби, цибулини, які служать коморами поживних речовин, перезимовують у ґрунті. Так зимує більшість рослин — всі ефе­мероїди, всі злаки тощо.

У багатьох рослин водойм також відмирають стебла і листя, а перезимовує кореневище (очерет, рогіз, латаття біле, глечики жовті).

Ряска від морозу відмирає й тоне. Проте гине не вся рослина. Ще раніше від рослини відділяються щільні, наповнені крохмалем пластинки, найчастіше буро-червоного кольору. Вони опускаються на дно й там зберігають життя до весни. Навесні, коли розтане крига і зігріється вода, вони спливуть на поверхню й почнуть роз­ростатися.

Трав'янисті багаторічні рослини довговічністю не поступаються перед деревами. Так, деякі папороті наших лісів можуть жити понад 100 років. Довговічні дерновинні злаки наших степів. Ко­вила наприклад іноді живе близько 300 років.

Зміни в неживій природі, рослинному світі зумовлюють і від­повідні зміни у житті тварин.) Відповідно до програми дитячого садка ознайомлення дошкільників з тваринами має здійснюватися протягом різних сезонів, шляхом показу взаємозв'язків між зміна­ми умов життя і відповідними змінами у житті тварин.

Осінні зміни у житті тварин. Здійснюючи з дошкільниками ці­льові прогулянки до водойм, слід відзначити, що на поверхні води вже не видно ставковиків, котушок — вони опустилися на дно во­дойми, у мул.

Ранньої осені ще можна спостерігати на ділянці дитячого сад­ка купки землі (капрофаги), що свідчить про активну життєді­яльність дощових червів. Зі зниженням температури черви запов­зають у глибші шари землі.

Дуже цікаві спостереження восени пов'язані з павуками, оскільки восени спостерігається розселення маленьких павуків-бокоходів, вовків. Траплялось, що павуків ловили у відкритому морі за десятки кілометрів від берега. На літаючих павутинках не зу­стрічаються павуки-хрестовики. Молоді хрестовики з'являться ли­ше навесні. Восени самка хрестовика відкладе багато яєць в одно­му спільному павутинному коконі, який вона влаштовує у якій-не-будь щілині, під корою.

На початку осені з Дітьми можна спостерігати ще багато літа­ючих комах. На квітучих у цей час рослинах можна милуватися кропив'янками, жалібницями, адміралами, лимонницями, барвис­тим павичевим оком. Усі ці метелики вийшли з лялечок ще на­прикінці липня. Вони літали весь серпень, вересень, будуть літати і навесні і тільки тоді відкладуть яйця. Десять місяців живуть ці метелики і з них близько семи місяців перебувають у заціпенінні.

У теплі вересневі дні і на початку жовтня досить часто можна зустріти джмелів, бджіл і розповісти дітям про їхню підготовку до зимівлі.

Значна кількість комах зимує у стадії яйця, личинки, лялечки.У пору листопаду цікаво знайти під дубом гал дубової горіхотворки, розповісти, як зимує личинка. Тут же під дубом можна знайти жолуді з маленькими отворами. їх пошкодив жолудевий довгоно­сик. Личинка розвивається в жолуді, виїдаючи його. Коли він па­дає, вона вилізає з нього і ховається в ґрунт.

На опалому листі часом можна знайти зимуючі яйця комах.

У риб восени спостерігаються зимувальні міграції. Вони зби­раються у великій кількості в глибоких місцях, так званих ямах, де й зимують.

Початок сплячки у плазунів і земноводних збігається з перши­ми приморозками і масовим листопадом. Під час цільових прогу­лянок до водойм слід звернути увагу дітей на відсутність жаб, тритонів. Наголосити, що деякі жаби зимують на дні водойм, а деякі ховаються під коріння дерев, під каміння, у підвалах. Ящірки зимують у нірках, глибоко заповзаючи у них, а змії і ву­жі найчастіше у норах під корінням дерев.

Восени цікаво спостерігати за життям птахів і їхньою підго­товкою до зими. Оскільки різко зменшується кількість поживи для комахоїдних птахів, які добувають її у повітрі (серпокрильців, ластівок, мухоловок), першими відлітають у теплі краї серпокрильці. За ними у вересні відлітають ластівки, мухоловки, зозулі, плис­ки, зяблики. Качки, гуси, лебеді часто затримуються до замер­зання водойм.

Підготовка до зими у наших осілих птахів характеризується дуже інтенсивним живленням. Птахи втрачають прив'язаність до певного місця і починають кочувати у пошуках корму. Вони зби­раються у зграї і літають у місцях, найбагатших на корм. У цей нас птахи дуже жиріють, а це важливе пристосування до зими. Ворони, галки, сороки, граки восени залишають місця, на яких розселялися навесні, і з потомством повертаються у міста та се­ла, де кочують по подвір'ях, добуваючи корм.

Що викликає осінні відльоти птахів? Основна причина — не­стача звичного корму або неможливість добути його з-під снігу. Перельоти відбуваються внаслідок складних інстинктів, власти­вих птахам.

З наближенням зими відбуваються зміни у звірів. Шерсть гус­тішає, до літнього волосу додається зимовий підшерсток. З на­станням холодів змінюється забарвлення шерсті у білок, зайців. Деякі гризуни (миші, хом'яки, білки) займаються збиранням корму.

Різні види ссавців по-різному пристосовуються до несприятливих умов життя. Деякі впадають в сплячку (їжаки, ховрах, борсук).

Ті ссавці, що можуть знаходити собі їжу, ведуть активний спосіб життя (кроти, вовки, лисиці, лосі, олені).