Реферат: Мухоловка сіра в районі Кордівка

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості біології мухоловки сірої

1.1 Загальна характеристика класу Птахи

1.2 Родина Мухоловкові (Muscіcapіdae)

1.3 Строката мухоловка (Ficedulahypoleuca)

Розділ 2. Проведення спостережень за мухоловкою строкатою

Висновок

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Людина в своїй господарській діяльності використовує багатства природних екосистем і сама створює штучні або напівштучні екосистеми з метою їх збагачення і кращого пристосування до своїх потреб. Насаджені ліси і парки, поля сільськогосподарських культур, штучні водойми, фруктові сади, тваринницькі ферми, рибні й мисливські господарства — це не повний перелік штучних і напівштучних екосистем, які називаються культурними ландшафтами. Роль птахів у цих екосистемах, тобто в житті та господарській діяльності людини, надзвичайно велика.

Метою нашої роботи є характеристика мухоловки строкатої в Чернігові.

Предмет дослідження – біологічні особливості мухоловки сірої.

Об`єкт дослідження – кількісна різноманітність мухоловки сірої.

Для досягнення поставленої мети роботи нам потрібно вирішити деякі завдання:

- ознайомитися з особливостями біології мухоловки строкатої;

- за літературними джерелами даними та власними спостереженнями систематизувати кількісний склад району дослідження;

- провести облік гніздування птахів в м. Чернігові.

- закартувати місце гніздування мухоловки строкатої.

Розділ 1. Особливості біології мухоловки сірої

1.1 Загальна характеристика класу Птахи

Велика і різноманітна група теплокровних тварин, яка налічує близько 8.600 сучасних видів (в Україні — близько 360). За системою американського ученого А. Уітмора всі птахи об'єднані в окремий клас ( Aves ), що є п'ятим класом підтипу черепних, типу хордових тварин. Клас поділяється на два підкласи — давніх птахів ( Archaeornithes ) і нових, або справжніх, птахів ( Neornithes ).

Перший підклас об'єднує викопних, так званих ящеротазих, птахів, з яких відомий лише один вид (за іншими системами — два види) — археоптерикс літографіка, рештки якого знайдено в юрських сланцевих відкладах Баварії.

Другий підклас об'єднує всіх інших птахів, які за певними особливостями будови розподіляються на 33 (за іншими системами 40 або 51) ряди [10].

Серед класів підтипу черепних птахи найбільш близькі за рядом ознак до плазунів: мають з ними спільне походження. За сучасними уявленнями птахи походять відгрупи примітивних давніх плазунів, так званих еозухій, які жили на Землі в мезозойську еру (Тріас, Юра), понад 100 мільйонів років тому. Ці невеликі плазуни вели деревний спосіб життя. Здатність перелітати з гілки на гілку, з дерева на дерево розвинулась у них поступово, завдяки вмінню робити довгі стрибки, які властиві багатьом деревним тваринам (ящірка літаючий дракон — із сучасних плазунів; жаба яванський літун — із земневодних; білка-летяга, шорсткокрил — із ссавців та ін.).

Будова птахів. Характерною ознакою птахів, що відрізняє їх від інших класів хребетних, є пір'я, яке вкриває тіло птаха, за виключенням незначних ділянок його поверхні (дзьоб, нижня частина задніх кінцівок, аптерії). За своїм походженням пір'я має тісний зв'язок з лускою плазунів. За будовою воно не однакове. Великі пера — контурні, всередині мають порожній стрижень, від якого в обидва боки відходять еластичні рогові борідки і борідочки, з маленькими гачечками, за допомогою яких борідочки чіпляються одна за одну, утворюючи дуже легку, еластичну пластинку. Найбільші з покривних пер містяться на крилах (махові пера 1-го, 2-го і 3-го порядків) і на хвості (стернові). Під контурними перами ростуть пухові. Борідки у них містяться на верхівці коротенького стрижня пучком і не зчеплюються між собою. Іноді стрижня немає зовсім і борідки ростуть віялом. Пухові пера утворюють пухове покриття — пух, що має велике теплорегулююче значення. Пухові пера, що з'являються у пташенят, деякий час є єдиним покриттям, що захищає їх від тепловіддачі. У деяких птахів буває ще ниткоподібне, волосоподібне та різної форми декоративне пір'я, що особливо розвинене в самців у шлюбний період.

Дзьоб зовні покритий роговим чохлом різної форми, яка залежить від способу живлення.

Схема зовнішньої будови птаха (за М. О. Гладковим): А — верхня, або спинна, частина; Б — нижня, або черевна, частина.

Частини тіла й оперення: 1 — лоб; 2 — тім'я; З — потилиця; 4 — вуздечка; 5 — брова; б — щока; 7 — покривні вуха; 8 — наддзьобок; 9 — піддзьобок; 10 — хребет наддзьобка; 11 — верхівка дзьоба; 12 — кут рота; 13 — горло; 14 — воло (нижня частина шиї); 15 — груди; 16 — черевце; 17 — передня частина спини; 18 — задня частина спини; 19 — плечові пера; 20 — махові пера 1-го порядку; 21 — махові пера 2-го порядку; 22 — задні махові пера 2-го і 3-го порядків; 23 — малі покривні пера крила; 24 — середні покривні пера крила; 25 — великі покривні пера передпліччя; 26 — крильце; 27 — покривні пера кисті, або великі верхні покривні пера кисті. Усі нижні покривні пера крила називаються підкриллям; 28 — надхвістя, утворене верхніми покривними перами крила; 29 — стернові пера; 30 — підхвістя, або нижні покривні пера хвоста; 31 — цівка; 32 — задній, або перший, палець; 33 — внутрішній, або другий, палець; 34 — середній, або третій, палець; 35 — зовнішній, або четвертий, палець; 36 — п'ятка; 37 — згин крила; 38 —гомілка; 39 — бік; 40 — поперек; 41 — підборіддя; 42 — верхня частина тіла; 43 — шия з боків.

Нижня частина задніх кінцівок у більшості птахів вкрита лускою. На кінцях пальців — добре розвинені кігті. У деяких птахів вони дуже великі; ними він вбиває і захоплює здобич, а в разі небезпеки захищається від ворогів. Кігті служать для риття (курині), лазіння по деревах (дятли) тощо.

У деяких груп птахів (голубів, деяких хижих) біля основи дзьоба є ділянка голої шкіри, так звана восковиця [10].

У качок, мартинів і деяких інших птахів на першому пальці передньої кінцівки є кігтик, який іноді добре помітний, а у південноамериканських птахів гоацина і пеламедеї він навіть відіграє певну роль у житті птаха.

Шкіра в птахів суха, без залоз. Винятком є так звана куприкова залоза, яка міститься в основі стернових пер. її виділеннями (секретом) птах змащує пера, щоб вони не намокали. У деяких птахів, наприклад у дрохви, куприкової залози немає.

Скелет птахів має своєрідні особливості, що відрізняють його від скелетів інших хребетних тварин. Найхарактернішими особливостями, що виникли як пристосування до польоту, є полегшені кістки, всередині яких є порожнина, заповнена повітрям (пневматичні кістки); зміцнення частин скелета утворенням суцільних блоків з кількох кісток, що зрослися. Так, щелепи і череп птаха — це суцільний, легкий, але дуже міцний утвір, що надійно захищає мозок і органи чуттів від струсів і механічних пошкоджень. Окремі дрібні кісточки передньої і задньої кінцівок частково зрослися, утворивши властиві лише птахам своєрідні кістки: метакарпальні — в крилі і плесно — в задній кінцівці. Широка, плеската кістка птахів — грудина — має посередині гребінь (кіль), до якого прикріплюються дуже міцні грудні м'язи, що відіграють вирішальну роль у польоті. З грудиною зв'язані кістки плечового пояса — ключиці, які зрослися між собою, утворюючи так звану вилочку; воронячі, або коракоїдні, кістки, властиві лише птахам, і шаблевидні, спрямовані назад лопатки. Кістки тазового поясу міцно зрослися між собою і з поперековим відділом хребта, утворивши своєрідну кісткову систему — складну тазову кістку, що надійно захищає статеві органи й органи виділення [13].

М'язи птахів дуже розвинені, особливо м'язи тазового і плечового поясів кінцівок, м'язи самих кінцівок, шиї та щелепні м'язи. Виконуючи щохвилини велику роботу і витрачаючи багато енергії, м'язи потребують значних енергетичних надходжень, тому птахи дуже багато їдять (не тільки підростаючі пташенята, але й деякі дорослі птахи щодоби з'їдають таку кількість їжі, яка дорівнює або навіть перевищує масу їхнього тіла).

Травна система птахів також має деякі особливості: сучасні птахи не мають зубів, функціональну роль останніх виконує частково дзьоб, частково сильні м'язи стравоходу й шлунку та дрібні камінці, що їх постійно ковтають птахи. Ці камінці виконують роль маленьких жоренець. Це так звані гастроліти. Травні ферменти, що виділяються в різних ділянках травного тракту, мають велику хімічну активність і забезпечують швидке і повне перетравлення їжі. Усе, що не може бути перетравленим (кістки, луска, хітинові панцирі комах, пір'я, шерсть, кігті тощо), викидається або з екскрементами, або у вигляді так званих погадок — кулястих або витягнутих грудочок неперетравлених решток, що їх відригують птахи. Ці рештки їжі — дуже цінний матеріал для вивчення живлення птахів і визначення їхньої ролі в природі та господарській діяльності людини.

Шлунок птахів має два відділи: залозистий і м'язовий. У залозистому відділі їжа обробляється травними соками. М'язовий шлунок має товсті, м'язисті стінки, що забезпечують швидке і сильне його скорочення. Кишковий тракт довгий, звивистий, відкривається назовні анальним отвором, перед яким є розширена ділянка — клоака. У клоаку відкриваються також отвори видільної і статевої систем. Сеча в птахів окремо не виділяється, а змішується в клоаці з кишковими виділеннями, утворюючи напіврідкі або кашоподібні екскременти.

Дихальна система птахів також має своєрідні риси пристосування до польоту. Повітря потрапляє в легені крізь ніздрі і ротовий отвір, потім — крізь трахеї, де міститься голосовий апарат — кишенєподібні складки слизової оболонки (так звана "нижня гортань" на відміну від "верхньої гортані" у ссавців). У легенях частина повітря потрапляє в систему капілярів, що пронизують легеневу тканину, інша частина проходить крізь легені "транзитом" і потрапляє⁴ в спеціальні резервуари — повітряні мішки, які містяться в порожнині тіла, і порожнини пневматичних кісток. Це додаткові резервуари повітря, які дають птахові можливість літати, створюють систему подвійного дихання, тобто надходження повітря з резервних депо знову в легені під час роботи крил у польоті. Завдяки системі подвійного повітряного постачання і досконалій системі кровообігу (дуже сильне м'язове серце і судини) птахи можуть довго літати, долаючи без відпочинку сотні кілометрів, або глибоко пірнати, лишаючись довго під водою [11].

Високого ступеня розвитку досягла в процесі еволюції нервова система птахів, зокрема центральна нервова система і органи чуттів. Головний мозок у птахів складається з переднього мозку, який поділяють на дві півкулі, середнього мозку, мозочка та довгастого мозку. Найбільш розвинені передній мозок і мозочок, які майже повністю покривають усі інші відділи. Головний мозок птахів має значно більші розміри й масу (відносно маси їх тіла), ніж у плазунів, що забезпечує високий рівень вищої нервової діяльності. Значні розміри і складна будова мозочка пов'язані з функцією польоту, яка потребує дуже точної, безпомилкової орієнтації в просторі.

З органів чуттів у птахів найкраще розвинені органи зору. Великі, кулясті очі розміщені по боках голови, що забезпечує птахам разом з дуже рухомою шиєю майже круговий огляд. Птахи не мають подібно до ссавців стереоскопічного, об'ємного зору, але можуть чудово бачити на далеку відстань і, користуючись по черзі то одним, то другим оком, розглядати найдрібніші предмети (особливо під час пошуків їжі). Доведено, що птахи добре розрізняють кольори (звичайно, не так, як людина) і навіть кольорові відтінки, наприклад, колір і малюнок яєць, забарвлення ротової порожнини пташенят, за яким батьки горобиних пташенят безпомилково відрізняють своїх пташенят від пташенят інших видів, коли ті, випрошуючи їжу, широко розкривають рот. Досить складно побудовано у птахів і вухо. Хоча вони не мають зовнішнього вуха (вушної раковини, як у ссавців), яке виконує роль звуковловлювача, але різні складки шкіри та пір'яні утвори (вушка, видовжені пера тощо) чудово виконують ці функції. Досить згадати, як точно, безпомилково, орієнтуючись на звук, хапають сови вночі дрібних мишовидних гризунів; або, почувши спів чи закличний крик, іноді на відстані кількох сот метрів, птахи знаходять особу іншої статі; або пташенята пізнають своїх батьків [13].

Дуже своєрідна будова і функції органів статевої системи птахів. Парні сім'яники самців з'єднуються парними сім'япроводами з клоакою, в яку потрапляє дозріле сім'я під час спарювання. У самців деяких видів птахів клоака може вивертатися і виконувати роль копулятивного органа. Статеві залози самки на відміну від залоз самця непарні. Розвинений, як правило, лівий яєчник, який сполучається з клоакою широким яйцепроводом. Дозрілі яйця, проходячи крізь яйцепровід, запліднюються і поступово вкриваються властивими їм оболонками. Саме в яйцепроводі починає розвиватися зародок. Перед тим як яйце виходить у клоаку, воно вкривається твердою вапняковою шкаралупою, набуває (в деяких птахів) специфічного для даного виду кольору та рисунка і лише тоді потрапляє в клоаку.

1.2 Родина Мухоловкові (Muscіcapіdae)

Це маленькі птахи: довжина тіла в більшості з них коливається в межах 110-170 мм, вага 8-25 г. Усі вони мають широкий і низький дзьоб із сильно вираженим хребтом надклюв`я. У підстави дзьоба маються добре розвиті щетинки, що у більшості видів прикривають ніздрі. Щетинки розташовуються і по краях рота. Ноги мухоловок порівняно слабкі, з відносно короткою цівкою. Крило довге, нешироке, його вершину утворять 3-5-і першорядні махові.

Зовнішній вигляд і фарбування мухоловок різні. Одні види мають однотонне скромне бурувато-сіре фарбування оперення і короткий хвіст, тоді як інші (переважно тропічні види) пофарбовані дуже яскраво і мають нерідко довгий яскраво пофарбований хвіст. Самець і самка в більшості видів добре розрізняються по розцвіченню оперення.

До родини мухоловок належить 44 роду, що поєднують близько 360 видів. Їх можна зустріти у всіх сторонах світу, за винятком Америки. Особливо численні мухоловки в тропіках.

Мухоловки - перелітні птахи, вони пізно прилітають на місця гніздування і рано залишають них. Живуть переважно у світлих розріджених лісах, парках і садах, рідше в густих насадженнях, але завжди поблизу галявин і узлісь.

Ряд видів мухоловок гніздиться на деревах, кущах, будівлях і навіть на скелях, інші - у дуплах. Гніздо являє собою досить масивну і пухку будівлю. Кладка складається з 4-10 (частіше 6-8) строкатих яєць.

Годуються мухоловки комахами: мухи, перетинчастокрилі, метелики і деякі інші літаючі комахи складають основну частину видобутку. Є, однак, види, основу харчування яких складають нелітаючі безхребетні: павуки, гусениці метеликів і личинки пилильщиків, жуки, клопи і т.п.. В осінній час при недостатній кількості їжі багато мухоловок поїдають ягоди і насіння рослин. Комах мухоловки звичайно підстерігають, сидячи на гілці дерева, і, помітивши можливий видобуток, роблять більш-менш довгий кидок до неї.

Самець і самка в більшості видів добре розрізняються по розцвіченню оперення. До родини мухоловкових належить приблизно 70 пологів, що поєднують близько 400 видів. Їх можна зустріти у всіх сторонах світу, за винятком Америки. Немає їх і в приполярних областях і у великих пустелях. Особливо численні мухоловки в тропіках. Мухоловки - перелітні птахи, вони пізно прилітають на місця гніздування і рано залишають них. Живуть переважно у світлих розріджених лісах, парках і садах, рідше в густих насадженнях, але тоді завжди поблизу галявин і узлісь. Моногами. Ряд видів мухоловок гніздиться на деревах, кущах, будівлях і навіть на скелях, інші в дуплах. Гніздо являє собою досить масивну і пухку будівлю. Кладка складається з 2-10 (частіше 6-8) білих або блакитнуватих, часто крапчатих яєць.

1.3 Строката мухоловка ( Ficedulahypoleuca)

Мухоловки, підродина родини мухоловкових, що включає декілька родів птахів (Muscicapa, Ficedula, Cyanoptila). Об'єднані за схожими ознаками: короткі ноги з цівкой, ззаду з двома щитками, широкий і плоский дзьоб з щетинами у основи. Дрібні птахи, величиною з горобця або трохи дрібніше. Хвіст недовгий, прямий, часто з вирізкою на кінці. Характерна манера сидіти нерухомо або змахувати крилами на сухій гілці, злітаючи за пролітаючими комахами і знов повертаючись на колишнє місце. Перелітні птахи. У представників роду Ficedulaкладку насиджує тільки самка, у інших родів обидва батько поперемінно. Якщо самець злучається з 2-3 самками, то під час насиджування він годує тільки основну партнерку і її потомство.

Мухоловка строката (Ficedula hypoleuca) має в своєму оперенні чорні, чорно-бурі і білі плями. У дорослого самця забарвлення зверху чорне, на лобі біла пляма, на крилах білі поперечні подовжені плями, низ тіла білий. Мешкає не тільки в лісах, садах і парках, але активно заселяє і великі міста. Голос — дзвінке "пік-пік" і гучна пісня. Кублиться в дуплах. У кладці 5-7 блакитних яєць. Мухоловку строкату легко відрізнити від інших мухоловок за характерним строкатим забарвленню.

Мухоловка строката — звичайний у нас птах. Зустрічається вона в світлих лісах і парках. Нерідко зустрічається у високостовбурних березняках, старих дібровах. У європейській частині країни ця пташка мешкає в лісовій зоні майже скрізь.

Самці мухоловки строкатої прилітають в останніх числах квітня. Негайно займають відповідні для гніздування місця і біля них багато і приємно співають. Свою гніздову ділянку самець ретельно охороняє як від своїх побратимів, так і від дуплогніздників інших видів.

Самки прилітають на декілька днів пізніше самців. В цей час самці прагнуть привернути самок до дупла. Для цього вони сідають на край дупла і голосно співають. Остаточний вибір місця для кубла залишається за самкою, вона ж будує кубло і поодинці насиджує кладку з 4—7 зеленувато-блакитних яєць. Під час насиджування самка відлучається з кубла в світлий час доби 2-3 рази на годину, кожного разу всього на 5-7 хвилин, щоб підгодуватися. Насиджування кладки продовжується приблизно два тижні.

Після появи на світ пташенят самка перший час гріє їх, майже не відлучаючись. В цей час основним здобувачем корму стає самець. Іноді він теж гріє пташенят, якщо самка ненадовго відлітає годуватися. Трапляється, мухоловкам-форелі доводиться захищати своє кубло від великого строкатого дятла. Дивно, але з цим завданням вони справляються краще за деяких "міцніших" пташок. Батьки так нападають на дятла, піднімають такий шум, що дятел не витримує і відлітає.

Пташенята звичайно знаходяться в кублі трохи більше двох тижнів. У останні два дні вони поводяться шумно, часто виглядають дупла. Залишають дупло пташенята досить дружно і відразу вже можуть перепурхувати з вітки на вітку. .Батьки перший час годують пташенят поблизу кубла, але поступово віддаляються від своєї гніздової ділянки і починають кочувати. Що часто не такі ще розпалися виводки кочують уподовж просік і лісових доріг, де легше ловити літаючих комах. Поступово виводки розпадаються, і мухоловки строкаті вже не привертають уваги.

В околицях населених пунктів, поблизу тваринницьких господарств і в інших місцях скупчення мух строката мухоловка приносить безсумнівну користь; у лісах середньої смуги, де пташки ловлять дуже різноманітних літаючих комах (куди частково входять і корисні), принесена нею користь менш значна, а, наприклад, у полезахисних насадженнях вона може шкодити, знищуючи паразитичних і хижих перетинчастокрилих комах і комах -запильників квіткових рослин.

Розділ 2. Проведення спостережень за мухоловкою строкатою

Першочергове завдання при проведенні досліджень – це визначити маршрут спостережень.

1. Вибір території для спостереження.

2. В ході екскурсії збираємо предмети, які "належать" птахам (пір`я, гнізда, залишки шишок та ін.), зайшовши до парку або проходячи поблизу деревних насаджень уважно оглядаємо дерева, кущі. Записуємо почуті звуки робимо замальовки зустрітих птахів, їх кількість та місце знаходження.

3. Після проведеної екскурсії аналізуємо зібраний матеріал за допомогою визначників.

В основу нашого дослідження покладено метод спостереження. В результаті проведених спостережень нами було виявлено таку кількість описаних в нашій роботі птахів лісу. Спостереження проводилися в околицях міста Чернігова, а саме –заказник місцевого значення Ялівщина, Подусівський ліс, район Кордівки, територія біля пішохідного мосту. Спостереження та підрахунок видів проводилися вдень. Було обстежено близько 20 га територій лісових насаджень. Спостереження проводилися вранці, на протязі дня і ввечері. Можемо встановити залежність зустрінутих птахів від часу доби, а саме вранці та ближче до опівдня нами було побачено більше птахів, ніж в вечірній час.

Таблиця 1.

Рис. 1. Частота зустрічання мухоловки строкатої на різних територіях в околицях м. Чернігова

Висновок

У парках, садах, на лісній галявині та навіть у центрі сіл та міст можна побачити невелику пташку сірого забарвлення, що невимушено сидить, демонструючи свою горду поставу, на гілках дерев, телеграфних проводах, стовпах чи на заборі. У будь-який момент вона може раптово різко, майже по вертикалі злетіти, щоб зловити комаху, і швидко повернутися на місце. Це строката мухоловка. Довжина тіла 14 см.

Гніздиться з травня по серпень, гнізда будує у тріщинах стін або скель, на товстих гілках дерев чи на балочному перекритті будівель, рідко у дуплах дерев. Відкладає 4-6 яєць, жовтуватих або зеленувато-синіх, з червонуватими плямами. Насиджує 12-14 днів. Молоді злітають через 12-16 днів. Іноді буває два виводки, особливо в теплі, сухі роки.

Проведене нами спостережіння та підрахунки за мухоловкою строкатою дають змогу говорити про кількісний склад даного виду околиць Чернігова, а саме – заказник місцевого значення Ялівщина, Подусівський ліс, район Кордівки, територія біля пішохідного мосту. Отже, за кількість особин більше зустрічається в Подусівському лісі та районі Кордівка.

Список використаної літератури

1. Благосклонов К.Н. Гнездование и привлечение птиц в сады и парки. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 215 с.

2. Воїнственський М.А. Птахи. – К.: Рад. школа, 1984. – 304 с.

3. Жизнь животных. В 7 томах. Т.6. Птицы / Под ред. В.Д.Ильичева, А.В. Михеева. – М.: Прсвещение, 1986. – 527 с.

4. Иноземцев А.А. Птицы и лес. – М.: Агропромиздат, 1987. – 302.

5. Лавринов Н.П. Учебно-полевая практика по зоологии позвоночных с заданиями. – М.: Просвещение, 1974. – 126 с.

6. Мальчевский А. С., Пушкинский Ю.Б. Птицы ленинградской области. – Л., 1983. – Т.1, 2.

7. Мальчевский А. С. Орнитологические экскурсии. Серия: Жизнь наших птиц и зверей. Вып.4. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. – 296 с.

8. Марисова І.В. Птахи України: Польовий визначник. – К.: Вища школа, 1984. – 184 с.

9. Михеев А.В. Биология птиц. – полевой определитель птичьих гнезд. – М.: Цитадель, 1996. – 460 с.

10. Сишкин Г.Н. Певчие птицы: Справочное пособие. – М.: Лесная пролесть, 1990. – 399 с.

Додаток