Реферат: Будова і життєві функції комах

Реферат

з зоології на тему:

„Будова і життєві функції комах”.

„Комахи з повним циклом перетворення. Досконалість нервової системи і органів чуття”.

„Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання”.

„Молюски двостулкові”.

Будова і життєві функції комах.

Актуальність

Комахи представляють собою досить поширену і різноманітну групу тварин, що адаптувалися до майже любих екологічних умов земної кулі, крім океанів. Процвітання комах спричинене їх здатністю літати. Крім цього, малі розміри комах і особливий тип нервової системи забезпечують перевагу над конкуруючими з ними тваринами. Малі тварини можуть займати такі місця проживання, які недоступні для решти тварин. Ще одна еволюційна перевага, пов’язана з зменшенням розмірів організму, включає зміни об’єму і сили м'язів. Мурашки, оси та ін. можуть піднімати набагато більшу масу по відношенню до їх розмірів, ніж, наприклад, слон чи людина. І ще одна властивість комах – характер їх поведінки, що є результатом функції нервової системи. Він реалізуються в руховій активності комах, що є інстинктивною. Нервова система, зумовлюючи інстинктивну поведінку, безперечно захищає тварину від можливих помилок і затрат часу та енергії на досягнення певного досвіду. Прикладом такої поведінки є поведінка самки кальмара, яка в процесі відкладення яйцеклітин прикріпляє їх до скал.

Комахи – клас тварин типу членистоногих. Тіло (довж. 0,2 мм – 33 см) з хітинізованими покривами, поділяється на головний (голова), грудний (груди) і черевний (черевце) відділи, кожний з яких складається з окремих сегментів (кільце), сегменти голови злиті. На голові розміщені пара членистих вусиків (антени), ротові придатки, органи зору; га грудях – кінцівки (3 пари членистих ніг і 1-2 пари крил); на кінці черевця – статеві й хвостові придатки (церки), іноді жало. Травна система починається ротовою порожниною, в яку виходять протоки слинних залоз. Травний канал з 3 відділів: передньої, середньої і задньої кишки; довжина і об’єм його залежать від роду їжі та її поживності. Органи виділення – мальпігієві судини. Кровоносна система незамкнена, функцію серця виконує спинна судина, функцію крові – гемолімфа. Нервова система побудована за типом нервового ланцюжка; центральна нервова система включає мозковий ганглій (головний мозок), підглотковий ганглій, сегментарні ганглії черевного ланцюжка. Органи дихання – трахеї (у водних – зябро-трехеї), що відкриваються назовні дихальцями. Органи чуття: зору – фасеткові очі та прості очки, слуху – тимпанальний апарат, дотику – чуттєві волоски, нюху – ямки, волоски, рівноваги – хордотональний апарат та ін. Органи чуття досягають великої різноманітності, в основі їх будови лежать сенсили, розкидані по різних частинах тіла поодиноко чи зібрані у великі скупчення.

Більшість видів комах фітофаги, є всеїдні (таргани), хижаки, що поїдають ін. комах, молюсків, червів тощо, копрофаги (гнойовики), кровосисні (комарі, воші, блохи, майже всі комахи роздільностатеві. Розвиток з перетворенням (метаморфоз), яке буває повним (коли личинка, що різко відрізняється від дорослої особини, перетворюється на лялечку, з якої виходить доросла комаха) або неповним (личинка, що вийшла з яйця, має вигляд, близький до імаго).

Відомо близько 1,5 млн. видів комах, поширених від Антарктиди до 84⁰ пн. Широти. Більшість комах наземні форми, багато видів живе в землі. Деякі в прісних водах, окремі – в морях. Класифікація комах досить складна, існує кілька різних систематичних. За однією з них комахи поділяються на 2 підкласи: ентогнатних, або приховано щелепних, та ектогнатних, чи зовнішьнощелепних. Ентогнатні об’єднують 3 ряди: безвусикові, ногохвости, двохвістки. Ектогнатних ділять на первиннобезкрилих з першим рядом – щетинкохвости та крилатих, куди належить більшість комах з неповним перетворенням: одноденки, бабки, терміти, таргани, богомоли, прямокрилі, сіноїди, воші, веснянки, клопи та ін. і комахи з повним перетворенням. За ін. систематикою комах поділяють на 2 підкласи: нижчі, або первиннобезкрилі, та вищі, або крилаті. Більшість комах приносять користь як запилювачі рослин; деякі види виробляють речовини (мед, віск, шовк, природні фарби), які використовуються людиною як харчові продукти та сировина для промисловості. Багато комах – шкідники сільського та лісового господарств, окремі – переносники збудників хвороб і паразитів людини, тварин та рослин або самі є паразитами. Наука, що вивчає комах називається ентомологією.

Комахи з повним циклом перетворення.

Досконалість нервової системи і органів чуття.

До комах з повним циклом перетворення належать жуки, сітчастокрилі, верблюдки, метелики, перетинчастокрилі, блохи, двокрилі та ін.

Розглянемо ряд метеликів або лускокрилих. Вони відомі великою чисельністю (понад 150 тис. видів) і найрізноманітнішим забарвленням своїх представників. Ротові органи у них сисні. Крила вкриті видозміненими волосинками – лусочками, які мають здатність заломлювати світло. Від цього явища залежить переливчасте забарвлення крил багатьох метеликів. Личинки метеликів, або гусінь, мають гризучий ротовий апарат та видовжене тіло. Крім трьох пар грудних ніжок, у них є 2-5 пар несправних черевних ніжок – не членистих видовжених утворень з кігтиками на кінцях.

Слинні залози гусені, крім слини, виділяють ще й шовкові нитки, з яких гусінь перед заляльковуванням плете захисну оболонку для лялечки (кокон). Гусінь багатьох видів влаштовує спільні павутинні гнізда, де багато особин разом ховається від ворогів, ночує тощо. Дорослі метелики – гарні запилювачі рослин. Гусінь багатьох видів метеликів (напр. білан капустяний, ріпниця, яблунева міль, кільчастий шовкопряд) переважно рослиноїдна, тому завдає шкоди рослинам. Гусінь хатньої молі живиться хутряними виробами, псуючи їх.

Тутовий та дубовий шовкопряди здавна розводяться людиною для отримання шовку. Багато великих метеликів привабливі своєю красою – махаон, аполон.

Ряд блохи – безкрилі кровоносні комахи. Тіло сплющене з боків зір розвинений погано, мають колючо-сисні ротові органи та стрибальні ноги. Деякі види цих комах ссуть кров із людини, гризунів та ін. ссавців. Личинки червоподібні, найчастіше трапляються у норах, на долівці в житлах, де живляться органічними рештками. Пацюкова блоха, що може нападати і на людину, відома як переносник дуже небезпечного захворювання – чуми, від якої протягом історії людства загинуло кількасот мільйонів людей. Захворювання на чуму постійно зустрічається і зараз у тропічних країнах.

Нервова система. Передній відділ мозку комах побудований дуже складно. З боків він має пару великих зорових долей, від яких відходять нерви до складних очей, а також пару грибоподібних тіл. Вважають, що ці тіла відповідають за складні форми поведінки комах, зокрема за вироблення умовних рефлексів. Прикладом таких рефлексів є розмноження богомола. Самець богомола, знаходячись біля самки, не виступає в копуляцію до тих пір, поки самка в початковій фазі розмноження не відкусить йому голову. Очевидно в мозку самця є тормозні центри, які не позволяють копулятивним нервам активізувати інші частини тіла до розмноження. Той факт, що самець богомола може паруватись з самкою, навіть коли у нього видалена голова і мозок і ця його активність не пов’язана з навчанням, позволяє передбачити складні механізми, закладені в таких інстинктивних діях. Адже в комах з коротким періодом життя немає часу на навчання.

Органи чуття комах дуже різноманітні. У шкірі є волосинки або інші утворення, всередині яких знаходиться чутлива структура – рецептор, з’єднана з нервовою системою. Різні рецептори чутливі до механічних подразнень (органи дотику), коливань повітря (органи слуху) чи ґрунту, температури тощо. Рецептори нюху розташовані переважно на вусиках, рецептори смаку – на ротових органах чи ін. частинах тіла. У мухи рецептори смаку – маленькі волоски на передніх ніжках. Ці волоски зв’язані нервами з ін. чати снами тіла, а головне з хоботом. Коли муха наштовхується на субтракт, який відчувають її кінцівки, а нервова система встановлює, що він істинний, тваринка витягує хоботок і починає харчуватись. Крім цих чутливих волосків, на кінцях кінцівок мухи є маленькі подушечки, які містять залози, що утворюють липкі речовини. За допомогою цих речовин комаха прикріплюється до будь-якої поверхні. Кінцівки деяких комах містять шипи, клешні, виступи, які позволяють їм прикріплятись до рослин і тварин, забезпечуючи харчування та успішне існування в складних умовах зовнішнього середовища.

Складні фасеточні очі значно відрізняються від звичайних очей ін. тварин. Кожне око складається з багатьох малих сприймаючих світло фасеток. Що називаються оматідіями. На зовнішньому краї цих структур розміщені дуже тонкі лінзи. В кожному оці є біля 10 тис. оматідій. Осі кожної з фоторецепторних одиниць розміщені під невеликим кутом один до одного і сприймають джерело світла кожен в своїй, трохи інакшій площині. Коли об’єкт знаходиться між джерелом світла і оком, вся інформація від окремих одиниць об’єднуються і утворюється картина об’єкта. Таке око може бачити об’єкт, що рухається в будь-якому напрямку недалеко від тварини. Наявність у комах 2 очей дає можливість оцінювати і відстань до об’єкта. Крім цього, багато комах може розрізняти різні кольори. Наприклад, медоносна бджола розрізняє всі ті кольори (окрім червоного). Що й людина, проте, на відміну від людини, вона розрізняє й ультрафіолетове забарвлення. Все це забезпечує можливість швидкого виявлення небезпеки і своєчасного її уникнення комахами, що й призвело до значного їх поширення на земній кулі.

Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіологія. Умови проживання.

Молюски – несегментовані вториннопорожнинні безхребетні тварини. Всі молюски мають ногу, яка представляє собою мазеву структуру, що забезпечує пересування. Кальмари і восьминоги відрізняються від інших видів молюсків, оскільки їх кінцівки перетворились в щупальця, які вони використовують не тільки для руху. Тіло молюсків вкрите шкіркою складкою – мантією. Між цією складкою і тулубом утворюється мантійна порожнина. Завдяки залозистим клітинам у більшості з них формується захисна черепашка. Молюски, порівняно з кільчастими червами, мають ускладнену травну систему (наявність травних залоз: слинних та печінки), та кровоносну (утворюється центральний пульсуючий орган – серце). Добре розвинена дихальна система представлена зябрами чи легенями. Більшість цих тварин – роздільностатеві, деякі – гермафродити. Подібно до кільчастих червів, молюски часто проходять личинкову стадію, але на відміну від червів, їх дорослі особи не сегментовано. Всі молюски відіграють велику роль у природі і житті людини: є об’єктами промислу, очищають водойми, є базою живлення для водяних тварин.

Черевоногі – єдиний клас молюсків, які освоїли не тільки водойми, а й суходіл. В у країні найбільш черевоногі – це чорноморський молюск рапана, виноградний слимак і деякі голі слизуни.

У черевоногих добре розвинені голова. Тулуб і нога. На голова прісноводних ставковиків і котушок є одна пара органів дотику – щупалець, при основі яких розміщені прості очі. Наземний виноградний слимак має 2 пари щупалець, на довшій парі розташовані очі. Тулуб у більшості черевоногих оточений черепашкою, яка закручена спірально. Її отвір називається устям, в яке за небезпеки стягується нога і голова. Вустя багатьох водяних видів закривається міцною кришечкою для захисту від ворогів. Черепашка складається з вапна, а ззовні вкрита шаром рогоподібної речовини. У деяких молюсків цього класу черепашка відсутня або вкрита шкірою.

За способом живлення черевоногі молюски дуже різноманітні. Виноградний слимак і голі слизуни рослинноїдні й інколи шкодять культурним рослинам. Багато черевоногих, що живе у морях, є хижаками, наприклад, рапана, що живиться мідіями і вустрицями. У ротовій порожнині черевоногих міститься мускулястий язик, вкритий рядами хітинових зубців, які утворюють тертку. За допомогою тертки ставковик, наприклад, знімає шар одноклітинних водоростей х поверхні підводних предметів. У хижих, окрім тертки, в ротовій порожнині є ще особливі складки з рогоподібної речовини чи вапна – щелепи, які слугують їм для перетирання їжі. Слинні залози добре розвинені. У деяких хижих морських видів, що живляться ін. молюсками, до складу слини входить сірчана кислота, що розчиняє черепашку жертви, чи отрута, яка її паралізує. У більшості черевоногих серце двокамерне, тобто складається з передсердя і шлуночка. Це пов’язано з тим, що орган дихання непарний. Легеня ставновика, виноградного слимака, голих слизунів – особлива кишеня мантії, у стінках якої є велика кількість кровоносних судин. Зябра – пірчасті вирости з тоненькими стінками, які теж містять багато кровоносних судин.

Серед черевоногих є як гермафродити, так і роздільностатеві. Запліднення внутрішнє. Із відкладених ікринок у наземних і прісноводних видів виходять маленькі особини, схожі до дорослих (прямий розвиток). У деяких морських видів розвиток з перетворенням. При цьому з яйця вилуплюються личинки тієї чи іншої будови. Вони відрізняються від дорослих особин і ведуть планктонний спосіб життя, переміщуючись з морськими течіями на великі відстані.

Черевоногі молюски є важливо складовою частиною водяних і наземних угрупувань організмів. Певну кількість видів черевоногих споживає в їжу людина. Вони є базою живлення для багатьох водяних і наземних тварин. Черепашки молюсків використовують як сувеніри. З їхнього перламутрового шару виготовляють ґудзики.

Вони мають і негативне значення. Наземні молюски, позбавлені черепашки, можуть ушкоджувати зернові та овочеві культури, плодові тіла їстівних грибів. Тропічні молюски з роду Конус, що живуть в морях, за допомогою гострого шипа можуть вводити отруту в тіло людини, чим спричиняють смертельно небезпечні отруєння.

Молюски двохстулкові.

Живуть виключно у водоймах. Через свою мантійну порожнину переганяють воду, вилучаючи з неї поживні частки (фільтрація). Такий спосіб живлення не потребує особливої рухливості, тому у цих дещо спрощена будова.

У двохстулкових погано розвинені чи відсутні органи чуття і голова. Сплющене з боків тіло складається з тулуба, оточеного мантією, і ноги. Мантія утворює на своїй поверхні двостулкову черепашку, що захищає молюска. У беззубок і перлівниць черепашка видовжена, яйцеподібна. Нога має форму спрямованого вперед клина. Молюск може повільно повзати по дну водойми. Інші види не здатні до руху, вони приростають до підводних предметів однією зі стулок (вустриці) чи приклеюються до них спеціальними нитками (мідії, дрейсена). За розмірами бувають від 1-2 мм до 1 м в діаметрі (тридакна).

Черепашка вкрита шаром рогової речовини, яка утворює на спинному боці еластичну зв'язку. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватись. Черепашка складається з вапна, що утворює шари. До мантії прилягає перламутровий шар. Переливчасте забарвлення классу може утворювати перлини. Стулки черепашки замикаються завдяки скороченню двох чи одного м'язів-замикачів, що прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок.

Травна система у двостулкових починається ротовим отвором. Із його боків знаходяться 2 пари видовжених трикутних ротових лопатей, вкритих війками. Лопаті відціджують із води поживні частки і спрямовують їх до ротового отвору. У двостулкових відсутні слинні залози, язик і тертка. Ротовий отвір веде до коротенького стравоходу, який відкривається у шлунок. До шлунка також відкриваються протоки великої дволопатевої травної залози. Неперетравлені решки їжі через дуже довгу задню кишку викидаються до мантійної порожнини через анальний отвір, розміщений поблизу вивідного сифона.

Зябра мають вигляд системи повздовжніх і поперечних пластинок, розташованих із боків тулуба (у жабурниць), або пірчастих виростків (у мідій). Серце трикамерне.

Двостулкові роздільностатеві, але є й гермафродити. Сперматозоїди у молюсків виводяться у воду і через ввідний сифон потрапляють до мантійної порожнини самок, де і відбувається запліднення. З яєць у мантійній порожнині вилуплюються личинки, які пристосовані до планктонного способу життя і сприяють розселенню виду. У жабурниць і перлівниць вони мають зубчасту черепашку і клейкі нитки. Хлопаючи стулками, личинки плавають, поки не прикріпляться клейкою ниткою до шкіри риби. За допомогою зубчиків черепашки вони проникають під покриви риби, паразитують там, а потім осідають на дно, перетворюючись на дорослу особину.

Двостулкові відіграють велику роль. Вони є об’єктами промислу (з них виробляють пурпур, черепашник, прикраси), очищають водойми, є базою живлення для людини і водяних тварин. Проте личинки деяких видів ведуть паразитичний спосіб життя. Псують деревину, що знаходиться у воді (корабельний черв’як), можуть бути проміжними хазяями паразитичних плоских червів, ускладнюють чи порушують експлуатацію кораблів і підводних споруд (дрейсена).

Головоногі молюски. Прогресивні риси організації

Налічують 700 видів. Поширені виключно в океанах і морях з високою солоністю.

Головоногі – хижаки середніх чи великих розмірів. Їхнє тіло складається з тулуба та великої голови, а нога перетворилась на щупальця, які оточують рот. У більшості з них є вісім однакових щупалець або вісім коротших та пара довших (ловильних) щупалець. На щупальцях знаходяться присоски для утримання здобичі. Тільки один тропічний вид – наутілус – має багато щупалець, що позбавлені присосок. На голові містяться великі очі, за складністю будови нагадують людські. Знизу, на межі голови і тулуба, є щілина, яка сполучена з великою мантійною порожниною, розташованою на черевному боці тулуба. В цю щілину відкривається трубка – лійка. Вона з’єднує мантійну порожнину з навколишнім середовищем і є видозміненою частиною ноги. Для управління рухом у головоногих на кінці тулуба є ланцетоподібний плавець.

Черепашка у більшості сучасних видів головоногих відсутня чи лежить під шкірою, як у каракатиці. Тільки наутілус має багатокамерну черепашку, до того ж його тіло розташоване лише в передній камері, а останні заповнені газом, що надає тварині плавучості. Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати колір під впливом нервових імпульсів, завдяки клітинам з пігментами. Забарвлення може бути захисне чи загрозливе.

Травна система починається ротом і закінчується анальним отвором. Рот оточений 2 роговими щелепами – верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Слина крім травних соків містить і отруту, що видко вбиває здобич.

Органи дихання представлені пірчастими зябрами. Яких у більшості головоногих одна пара, лише у наутілуса - дві. Серце має 2 передсердя і шлуночок, а в наутілуса в шлуночок відкривається 4 передсердя. Це пояснюється тим, що в молюсків кров від кожного із зябер по особливій вені потрапляє до окремого передсердя.

Нервова система головоногих високорозвинена. Є складний головний мозок, захищений своєрідною хрящовою оболонкою – „черепом”. У неволі вони швидко починають впізнавати людину, яка піклується про них, здатні до складної поведінки.

Статева система. Головоногі роздільностатеві. Для них характерний прямий розвиток.

Людина споживає в їжу кальмари, каракатиці та восьминоги. Із вмісту чорнильного мішка каракатиці і кальмарів виробляють коричневу фарбу – сепію. У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється амбра, яку застосовують у парфумерній промисловості для надання стійкості запаху. Головоногі є базою живлення для морських тварин, зокрема ластоногих та зубатих китів.

Отже, і комахи, і молюски більш ускладнену будову, що дозволяє їм легко існувати в різних умовах середовища. Крім цього, вони відіграють велику роль в житті людини і є важливими складовими природних біоценозів.

Література

Роберт Дей Аллен / Наука про життя. – Москва „Просвіта”, 1981.

К.М.Ситник, В.О.Топачевський Біологічний словник. – К; 1986.

А.М.Охріменко, Е.В.Шухова / Хрестоматія із зоології. – Київ „Радянська школа”, 1988.

Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан, В.В,Серебряков / Зоологія. – Київ „Генеза”, 1996

П.Кемп, К.Армс / Введення в філологію. – Москва „Світ”, 1988.