Курсовая работа: Дикорослі плодово-ягідні рослини України родини Лохових

Міністерство освіти та науки України

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Інститутприродничо-географічноїосвіти та екології

Кафедра ботаніки

Курсова робота

На тему:

«Дикорослі плодово-ягідні рослини України родини Лохових»

Виконала студентка

3 курсу, 3 БП групи

Заочного відділення

Київ - 2009

Зміст

Вступ

1. Місце родини Elaeagnaceae в сучасних філогенетичних системах

2. Родовий і видовий склад лохових у флорі України

2.1 Аборигенні види родини

3. Ареал дикорослих видів лохових в Україні

4. Ботанічна характеристика видів

5. Біологічні особливості

5.1. Вимоги до абіотичних умов

5.2. Особливості плодоношення

5.3. Насіннєве розмноження

5.4. Вегетативне розмноження

6. Хімічний склад і використання плодів

7. Значення та використання лоху вузьколистого і обліпихи крушино видної

Висновки

Література

Вступ

Тема моєї курсової роботи: дикорослі плодові рослини України, а саме родина Лохові (Elaeagnaceae). Я описала 2 аборигенних вида, які ростуть на Україні. Це Лох вузьколистий (Elaeagnusangustifolia) і Обліпиха крушиновидна (hippophaerhomnoides).

Ці рослини привернули мою увагу тим, що вони ще не досить вивчені у філогенетичному відношенні, не зовсім точно визначено їх положення у системі квіткових.

Також мене зацікавило дуже різноманітне застосування у різних галузях промисловості. Плоди обліпихи — цінна полівітамінна сировина. Олія (яку добувають не лише з плодів, а і з насіння також), одержана з них, діє як епітелізуючий, гранулюючий і болезаспокійливий засіб, її застосовують у гінекологічній практиці, для лікування опіків, відморожень, екзем, погано загоюваних зовнішніх виразок, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, а також для зменшення регенеративних змін слизової оболонкистравоходу при променевій терапії раку. Крім медичного застосування, плоди мають велике харчове значення, їх їдять у свіжому вигляді, використовують для виготовлення варення, киселів, пастил, желе, плодового вина тощо. Листя обліпихи містить 10% дубильних речовин, тому їх можна застосовувати для дублення шкір.

Лох вузьколистий,також зветься Маслинка вузьколиста, - це медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, фарбувальна, камеденосна, ефіроолійна, деревинна, декоративна, фітомеліоративна рослина. Маслинка вузьколиста гарний ранньолітиій медонос, цвіте протягом десяти і більше днів. Медопродуктивність досягає 200 кг з гектара. Плоди багаті на вуглеводи, серед них переважають цукри (до 70% у м’якуші), клітковина (понад 6%), крохмаль (1,5%). У них містяться чимало білка, фосфорних і калійні солікалійних солей, слиз і таніди. В кондитерській промисловості маслинку можна використовувати для виготовлення цукатів та інших виробів. З плодів маслинки виготовляють смачні вина, що мають своєрідний пряний аромат.У народній медицині використовують плоди маслинки при хворобах травних органів як в'яжучий і обволікаючий засіб. Квітки використовують при простудних захворюваннях для втирання. У гомеопатії із стиглих плодів виготовляють настойки. Кора і листки маслинки містять таніди і фарбувальні речовини. Ними можна фарбувати тканини в коричневий і чорний кольори і дубити шкури. На стовбурі маслинки утворюється камедь, яка може знайти застосування в текстильній промисловості для ситцедрукування, вона в певній мірі може замінити імпортну сенегальську камедь і гумітрагант. Ефірна олія з квіток маслинки використовується у парфумерній та в інших галузях промисловості. Маслинка має тверду, щільну деревину жовтого кольору, яку використовують для виготовлення столярних і токарних виробів та музичних інструментів. Дрова з маслинки горять погано, даючи неприємний запах. Маслинка має велике значення у фітомеліоративних і менше у декоративних насадженнях. Вона широко використовується в захисних смугах, у лісових насадженнях (особливо на засолених ґрунтах ), для створення живоплотів і закріпленнякрутосхилів.

А взагалі обліпиха і лох дуже декоративні весь вегетаційний період, і зараз дуже популярні. Їх використовують для озеленення місцевості. А ще вони дуже вигідні, так як ростуть на різноманітних ґрунтах, завдяки кореневим бульбочкам з азотфіксуючими бактеріями.

1. Місце родини Elaeagnaceae в сучасних філогенетичних системах

Відділ Квіткові, або покритонасінні

(Magnoliophita, або Angiospermae)

Клас магноліїди (Magnoliopsida), або

Дводольні (Dicotiledones)

Підклас Розиди (Rosidae)

Порядок Маслинкоцвіті (Elaeagnales)

Родина Маслинкові (Elaeagnaceae)

Родина лохових у філогенетичному відношенні вивчена недостатньо. Серед ботаніків і на сьогоднішній день йдуть суперечки про місце цієї родини в системі квіткових рослин. Кронквіст ( Gronquist, 1957 ) включає Elaeagnaceae в порядок Proteales. Шарма (Sharma? 1956) розглядає цю родину, як високоспеціалізовану (цитується по Поддубной – Арнольди, 1982), близьку до Thymelaceae. Тахтаджян помістив родину лохових в самостійний порядок Elaeagnales і розташував його біля Proteales, тому, що ці порядки мають подібні цитоембріологічні ознаки.

Родина Elaeagnaceae виявляє тісні родинні зв`язки з родиною Thymelaceae. Веттштейн ( Wettstein, 1935 ) поміщає Elaeagnaceae в загальний порядок Myrales, в групу рослин Penacaceae, Ycissolomataceae, Oliniaceae, Thymelaceae і Elaeagnaceae, які володіють однією або небагатьма насінинами і верхньою зав’яззю.

Хегі ( Hegi, 1926 ) вказує на те, що зв'язок з Elaeagnaceae і Thymelaceae підтверджуються морфологічною схожістю, особливо в будові квітки, зав’язі і плоду, і даними серологічного аналізу, різниця полягає в іншому положенні зародка, наявності полігамних квіток і характерного для всіх лохових покриву із лусочкових і зірчастих ворсинок; очевидно Elaeagnaceae є потомками древніх Thymelaceae.

В праці Зундерзена ( Zynderzen, 1950 ) родини дводольних Elaeagnaceae разом з Penacaceae, Oliniaceae, Thymelaceae складають порядок Thymelacales; з родиною Thymelaceae лохові зв’язують через рід Elaeagnus, з Penacaceae – через Hipophae і Shepherdia.

В наш час немає достатньої ясності відносно місця Elaeagnaceae в таксономічній системі рослин. Не зовсім визначеними є внутрішньородові і навіть внутрішньовидові відносини в родині.

2. Родовий і видовий склад лохових у флорі України

В родині лохових всього 3 роди і біля 55 видів поширених в Європі, Азії і Північній Америці. В природній флорі один

2.1 Аборигенні види родини

Лох вузьколистий ( маслинка вузьколиста ) Elaeagnusangustifolia. Має вигляд досить великого куща або невеликого деревця, стовбур якого сягає 20 – 30 см у діаметрі. Стовбур покритий червонувато – бурою корою, на більш старих частинах – з тріщинами. Пагони часто з гострими колючками, які досягають 0,7 – 3 см і в молодому віці покриті сріблясто – білими лусочками.

Лох вузьколистий має ареал, що лежить в південно – східній частині Європейської частини СРСР, в південній частині східного Сибіру, в Середній Азії Закавказзі. На Україні в культурі з кінця XVII століття. Широко поширений в садах, парках, полезахисних насадженнях і лісомеліоративних посадках. [ 8 ]

Обліпиха крушиновидна ( Hippophaerhamnoides ). Кущ або невелике деревце до 5 м. Стовбур і старі гілки покриті жовто – бурою або орною корою. Багаточисельні вузлуваті гілки покриті колючками, які представляють собою закінчення укорочених пагонів.

Обліпиха крушиновидна має ареал, що лежить на Уралі, Алтаї, Ойротії, Кавказі, Казахстані, у південні частині Західного і Східного Сибіру, в південних районах європейської частини Росії, в Середній Азії, Україні, Молдові, Прибалтиці, Ірані, Гімалаях, в Монгольській Народній Республіці, Китаї на Алтаї. На Україні в культурі з початку XXI століття. Широко поширена в парках і садах. [ 4, 6, 8 ]

3. Ареал дикорослих видів лохових в Україні

Невеликі природні зарослі обліпихи є на Україні ( Одеська область, дельта Дунаю ). Формова різноманітність цієї популяції обліпихи практично не вивчена.

При обстеженні дунайської популяції обліпихи крушиновидної відмічена висока ступінь різноманітності особин цього виду. Така різноманітність за рядом морфологічних ознак і біологічних властивостей відносно однакових екологічних умов росту свідчить про генетичну неоднорідність складу популяції.

На території України обліпиха крушино видна в дикому стані росте в дельті річки Дунаю, створюючи на піщаних косах густі непрохідні зарослі. Як декоративну і плодову рослину її використовують по всій території України.

[ 1, 2, 4, 8 ]

Лох вузьколистий, місцева назва – маслинка, росте в чистих і змішаних насадженнях у суміші з білою акацією, тополями, рідше з широколистими порадами. Культивується в садах, парках, захисних насадженнях, лісосмугах по всій Україні, але найбільш поширена в Степу і Лісостепу. Лох вузьколистий в дикому стані на Україні зустрічається рідко в Причорномор’ї, Північному Криму та інших районах Степу України. Широко культивується в полезахисних смугах вздовж зрошувальних каналів, на засолених ґрунтах.

4.Ботанічна характеристика видів

В родині лохових 3 родини і біля 55 видів, поширених в Європі, Азії і Північній Америці. Лохові – кущі або невеликі дерева з простими цільнокраїми почерговими листками на коротких черешках. Можуть бути вічнозеленими і опадаючими. Для видів характерна наявність кореневих бульбочок з азотофіксуючими бактеріями, завдяки чому лохові можуть рости також на дуже бідних ґрунтах. [ 2, 10, 6 ]

Квітки лохових правильні, четверного типу з трубчастою оцвітиною. Вони пазушні, поодинокі, в небагатоквіткових пучках або в коротких китицях. У лоха ( Elaeagnus ) квітки двостатеві або полігамні ( двостатеві і чоловічі), а у обліпихи – дводомні, рідко – двостатеві. Оцвітина проста, має тільки чашечку, яка у двостатевих і жіночих квіток більш менш трубчаста, а у чоловічих квіток – чашовидна або майже плоска. У лоха чашечка чотирьохлопатева, а у обліпихи ( Hippophae) чашечка дволопатева. Тичинок 4, вони зростаються нитками з пелюстками оцвітини. Нитки тичинок дуже короткі. Всередині трубки чашечки є добре розвинутий диск у вигляді залозистих виростів, які чергуються з тичинками. Однолистковий гінецей з довгим квітко подібним стовпчиком, який закінчується головчастою приймочкою, оцвітина зовні покрита сріблясто-білими лусочками, в середині її лопаті жовті. Плід лохових - горішок, м’якоть якого утворюється за рахунок зростання зав’язі з квітколожем і оцвітиною. Це утворення дуже схоже на кістянку, але ботаніки вважають правильним називати його псевдокістянкою. Насіння з прямим зародком і без ендосперму або зі слабо розвиненим ендоспермом. Квітки духмяні, запилюються комахами у лоха, а у обліпихи запилюються вітром.[ 2, 6 ]

Лох вузьколистий ( Elaeagnus angustifolia )

Пагони ростуть часто з гострими колючками, у молодому віці покриті сріблясто – білими лусочками. Листки чергові, латентні, до 7 см довжиною, на коротких черешках, а також покриті сріблясто-білими лусочками з обох сторін або тільки з нижньої. [ 2 ]

Квітки медоносні, з’являються в кінці травня на початку червня. Плоди дозрівають в вересні – жовтні. Плоди їстівні, солодкуваті на смак, борошнисті, утворюються щорічно у великій кількості. Використовуються в кондитерському виробництві. Плоди – кістянки до 1,4 см довжини і 0,5 - 10 см ширини, округло – еліпсовидні, сріблясто – білі, а при дозріванні стають жовтувато – бурими. Насіння ( кісточки ) тверді, щільні, вузько – еліпсовидні до 10 мм довжини і 4 мм ширини з 8 повздовжніми борозенками. В 1 кг їх 13 – 15 тисяч. Перші паростки з’являються весною після осіннього посіву; при весняному посіві необхідна стратифікація впродовж 3 – 4 місяців. Паростки з надземними м’ясистими, зеленіючими сім’ядолями і першим супротивним листям, густо опушені мілкими зірчатими волосками. Ростуть доволі швидко, в перший рік сягають декількох десятків сантиметрів у висоту. Лох дає густу парость від пенька, утворює відводки, при засипанні стовбура утворює додаткові корені. Розводиться зимніми черенками. [ 6 ]

Обліпиха крушиновидна ( Hippophae Rh а mnoides )

Лінійне або лінійно – ланцетне листя до 8 см у довжину сидять в черговому порядку, іноді бувають зближеними. Краї листків суцільні, трохи завернуті до низу. Листова пластинка зверху сірувато – темно – зелена, знизу срібляста від густорозміщених зірчатих лусочок.

Цвіте в квітні – травні, дещо раніше або одночасно з розпусканням листків. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові квітки мають двороздільну жовту оцвітину і 4 тичинки. Вони зібрані у невеликі колосовидні суцвіття. Маточкові квітки невиразні, зеленуваті, сидять по 2 – 5 штук у пазухах бокових гілочок. Оцвітина трубчаста, дволопатева; маточка з верхньою одногніздною зав’яззю, коротким стовпчиком і видовженою приймочкою, яка не висовується з оцвітини. Плоди – кістянки, соковиті, кулеподібні або яйцеподібні до 1 см завдовжки, золотисто – жовті або оранжеві з бурими краплинками. М’якоть оранжева або червонувата, утворюється за рахунок розростання оцвітини. Кісточка яйцевидна, з однією повздовжньою борідкою, темно – коричнева або чорна, близько 5 мм завдовжки. В 1 кг їх 76 тисяч штук. Насіння при весняному посіві потребує 2 – 3 – місячної стратифікації. Має можливість вегетативно розростатись кореневими відростками і відводками. Має досить міцну поверхневу кореневу систему. [ 6 ]

5. Біологічні особливості

5.1 Вимоги до абіотичних умов

Лох вузьколистий ( Elaeagnusangustifolia )

Росте головним чином по долинам річок у напівпустинній і пустинних зонах, утворюючи разом з деякими тополями поіменні ліси – так звані тугаї, зустрічаються по болотисто – солончаковим місцях, солончаках, на пісках по впадинах між буграми, по котловинам видування. Дуже любить світло, внаслідок чого не може рости у підліску насаджень, утвореним навіть світлолюбивими породами.

Лох не вибагливий до ґрунту, добре росте не ґрунтах самого різноманітного хімічного і механічного складу. Виносить значне засолення і солончакуватість. Відрізняється також значною засухостійкістю, може різко скорочувати інтенсивність транспірації і підвищувати її в залежності від наявності вологи. Легко мириться з сухістю ґрунту і повітря. Жаростійкість лоху вражаюча, навіть тканини молодих листків весною пошкоджуються лише при + 40 – 45˚ С, а літом тільки при + 55 – 60˚ С. Однією з цінних особливостей лоху є його здатність виділяти камедь.

Обліпиха крушиновидна ( HippophaeRhаmnoides )

Росте по берегах річок, рік, озер, морів, піднімається в гори до верхньої границі широколистяних лісів, входить у склад вербо – тополевих лісів на пісках. Характеризується доволі значним світолюбством : сильно реагує на затінення, і краще всього росте на відкритих, освітлених сонцем місцях. Низькі зміни температури переносить добре. Це зимостійка культура, витримує морози до мінус 40 – 45 ˚ С. Початок інтенсивного росту пагонів в обліпихи спостерігається при середньодобовій температурі 12˚ С, після відцвітання, а інтенсивний ріст при температурі 17 – 21˚ С. Не вибаглива до вологості ґрунту і успішно переносить посушливі умови. Росте добре на самих різних ґрунтах – на пісках, змитих відкосах, засолених ґрунтах і т.д. Характерною особливістю лоху вузьколистого і обліпихи крушиноподібної є наявність на корінні бульбочок ( азот фіксуючих бактерій, за допомогою яких рослина засвоює атмосферний азот і збагачує ним ґрунт ). [ 2, 10, 11 ]

5.2 Особливості плодоношення

Лох вступає в вегетацію в 3 декаді квітня, цвіте в 3 декаді червня. Починає цвісти і плодоносити щорічно з 5 – 6 року. Плоди – кістянки, у стадії неповної зрілості сріблястого кольору, покриті лусочками; зрілі плоди жовтувато – бурого, жовто – блідокоричневого кольору або з червонуватим рум’янцем; по формі нагадує плід їстівної маслини. Вага одного плода від 1 до 2,5г. Плоди достигають звичайно у вересні. Врожайність однієї рослини від 3 до 18 – 25кг ( 50 – 60 ц плодів з 1 га). В Закавказзі врожаї лоху нерідко чергується через рік.

Деякі різновиди лоху дають виключно цінні по якості плоди ( крупні, багаті на м’якоть, з незначним процентом вмісту кісточок ). В плодах дикого лоха вміст м’якоті сягає 74,1% в той час у окремих його представників воно може знижуватися до 41,9%. Кісточок в диких плодах лоха міститься від 25,9 до 58,1 % маси плода.[ 4 ]

Обліпиха – вітрозапильна дводомна рослина з одностатевими квітками. Іноді крім одностатевих у молодих особин при умові хорошого живлення зустрічаються і двостатеві квітки. Квіткові бруньки формуються на вкорочених обростаючих і на подовжених ростових пагонах. [ 7, 11, 14 ]

Плодоносить на 4 – 6 рік після посадки Цвіте в першій половині травня, майже одночасно з розгортанням листків. Першими розкриваються чоловічі квітки, на один день пізніше розкриваються жіночі квітки. Тривалість цвітіння 6 – 12 днів. Період формування плодів продовжується приблизно 100 – 120 днів. Дозрівання плодів починається в серпні. Плід - несправжня сім’янка. Його форма буває округлою, довгастою, діжкоподібною, циліндричною. Колір залежить від фарбуючих речовин, що містяться в плодах і може бути жовто – оранжевою, червоно – оранжевою і т.д.

На смак вони кислі або кисло – солодкі. При дбайливому уході обліпиха дає високі врожаї: з дорослого куща збирають від 16 до26 кг. [ 2 ]

5.3 Насіннєве розмноження

Лох вузьколистий і обліпиху крушиновидну розмножують насінням. Найкращий час для посіву – вересень – жовтень. При весняному посіві необхідна 3 – 4 місячна стратифікація при 10 – 15˚ С. При можливості тримати застратифіковане насіння у світлому підвалі при 15 – 20˚ С, з щоденним перемішуванням їх, час стратифікації зменшується вдвоє. Насіння після збирання змішують з піском чи тирсою і зберігають в ящику або іншому посуді з отворами, щоб не застоювалась вода. Час від часу насіння треба перевіряти, перемішувати. Пізно восени перед морозами насіння закопують і зверху утепляють, а весною, те, що проросло або наклюнулося, висівають у дерев’яний ящик із сумішшю землі та перегною ( 1 : 1 ). Відстань між насінинами 4-5 см. Схожість насіння висока 90 – 95 %. Можна просто висіяти насіння осінню або весною після 3-місячної стратифікації. Норма висіву насіння 12 г на глибину 3 – 4 см, а можна висіяти відразу після збирання свіжим у ґрунт на 2 – 3 см щоб запобігти проморожуванню його взимку, посіви треба вкрити невеликим шаром перегною, торфу чи тирси. В разі потреби насіння пророщують у закритих приміщеннях, теплицях, парниках, а потім висівають у відкритий ґрунт.[ 13 ]

Обліпиха переважно розмножується насінням. Насіння після віджимання соку відділяють від м’якоті і шкірки, промивають і просушують у затінку в добре провітрюваному приміщенні. Вихід їх складає 3 – 10 % від маси перероблених плодів. Насіння, якщо його зберігати сухим за кімнатних умов, не втрачає схожості протягом кількох років. Висівають їх весною або осінню. При весняному посіві необхідна місячна стратифікація, потім рекомендують пророщування впродовж 16 годин на світлі, при кімнатній температурі. Насіння проростає і без стратифікації, але не разом. Посів проводять доволі густо в борозни на грядках з легким ґрунтом, засипаючи зверху шаром перегною в 1 см. Паростки отримують у рік посіву. При осінньому посіві паростки отримують на слідуючу весну. На перших етапах паростки необхідно притіняти, так як вони не витримують прямого сонячного проміння, хоча дорослі рослини дуже світлолюбиві. Для формування більш компактної і розгалуженої кореневої системи бажана пікіровка сіянців з першою парою справжніх листків з прищипуванням стрижневого кореня і наданням площі живлення 10 х 15 см. Для формування крони на другий рік життя кущі обрізають « на пень », у випадку слабкого кущування обрізку « на пень » повторюють і на третій рік. [ 7 ]

5.4 Вегетативне розмноження

Для розведення відібраних форм лоху перевагу треба віддавати вегетативному розмноженню. Його можна розмножувати зеленими, здерев’янілими, кореневими живцями, кореневою порошею, поділом куща, дуже добре горизонтальними, дугоподібними, вертикальними і повітряними відсадками. [ 13,2]

Розмноження зеленими живцями нескладне. Їх нарізують довжиною 8 – 10см, з верхівкою в стані активного росту протягом червня з найсильніших пагонів поточного року. На 12 – 20 годині нижню частину живців (приблизно на ½ - 1/3 ) занурюють у розчин стимулятора росту (1,5 – 2 таблетки гетероауксину на 1л. води). Можна використовувати і інші стимулятори коренеутворення. Потім похило висаджують у підготовлені парники чи грядки на глибину 1,5 – 2см, зверху насипають 3см промитого річкового піску. Обприскують водою і закривають парник поліетиленовою плівкою. Декілька разів на день живці обприскують водою, в сонячні дні прицінюються, щоб живці не загинули від перегріву. Через 1.5 – 2 тижні утворюється калус, і живці починають утворювати коріння.

Для збереження господарчо цінних властивостей сортів або форм, облепіху розмножують вегетативно: зеленими і здерев’янілими черенками, а також кореневими живцями.

Для розмноження зеленими черенками грядку краще розмістити під кроною плодового дерева з метою захисту від прямих сонячних променів. Верхній шар ґрунту, змішують з піском і торфом ( 1 : 1 : 1 ). На поверхню грядки насипають 2 – 3 см піску. Зранку нарізають пагони коли вони досягли висоти 15 см. Роблять зріз під брунькою. У 3 – 4 нижніх листків зрізують листкову пластинку. Черенки зв’язують у пучки і ставлять у воду. Саджати потрібно на глибину 2 – 3 см у сильно зволожений ґрунт і накривають поліетиленовою плівкою, яку через 12 – 14 днів періодично відкривають для загартування. При похолоданні потрібно вкрити листям і стружками. Після зими черенки пересаджують на постійне місце.

Щоб розмножити обліпиху здерев’янілими черенками потрібно заготовити однорічні пагони з кущів трьох – п’ятирічного віку у кінці листопада – початку грудня. Пагони потрібно зберігати під снігом під температурою 0… - 2˚ С. Ранньою весною їх ріжуть на черенки по 15 – 20 см і витримують у воді впродовж 2 – 3-х діб при кімнатній температурі.

Висаджують на грядки вертикально, залишаючи 2 – 3 бруньки на відстані 10 см між черенками. Землю обробляють і добре поливають.

Розмноження кореневими черенками є найбільш простим способом вегетативного розмноження. Обліпиха від коріння утворює порош. Щоб отримати саджанці весною кореневий паросток відділяють від материнської рослини. Для утворення власної кореневої системи його залишають до осені і регулярно поливають. Осінню викопують і висаджують на постійне місце. Кореневі паростки не зберігають в собі всіх властивостей материнської рослини. [ 7 ]

Формуючи обрізку обліпихи проводять у перші 4 – 5 років інтенсивного росту обліпихи для формування компактної низько розташованої крони. Вирізають лишні, паралельно і неправильно розташовані пагони.

Омолоджуючу обрізку використовують для старих рослин 8 – 10 років і старіше, коли прирости стають малими ( 10 – 15 см ), основні скелетні гілки висихають і урожайність різко зменшується. Для цього кущі обрізають на трирічну деревину.

Профілактичну обрізку проводять щорічно. Вирізають « на кільце » засохлі після плодоношення укорочені річні пагони і багаторічні гілки, а також підмерзлі і зламані. Обрізку проводять рано весною до розпускання бруньок. [ 7 ]

6. Хімічний склад і використання плодів

Плоди лоха вузьколистого надзвичайно багаті на вуглеводи, причому із вуглеводів переважають в них найбільш цінні речовини для організму людини – цукри ( до 70% в м’якоті ). Плоди містять клітковину ( вище 6 % ) Крохмаль у склад плодів входить у невеликих кількостях ( в декілька десятків разів менше, ніж цукру – 1,5% ).

Із цукрі в складі плодів знайдені лише моносахариди ( фруктоза і глюкоза ), тобто саме ті, які найбільш легко і повністю засвоюються організмом людини. В свою чергу, із моносахаридів в плодах переважає фруктоза - найбільш солодкий цукор. В культурних плодах лоха переважає глюкоза.

В плодах дикого лоха міститься сахароза. Плоди лоха достатньо багаті і на білки.

На хімічний склад плодів мають великий вплив кліматичні умови. При великій кількості сонячної енергії процеси накопичення цукрівв плодах лоха протікають особливо активно.

М’якоть плодів лоха може бути використана для виготовлення етилового спирту. Спирт, отриманий з лоха, містить понижену кількість сивушних масел. Вихід спирту з 1 ц плодів становить 12 – 13 л ( до 15% )

З плодів цієї рослини можна виготовляти вина високої алкоголічності ( хороших смакових якостей ), крім того вони мають свій своєрідний аромат.

В кондитерській промисловості ці плоди можливо використовувати для виготовлення цукатів та багатьох інших виробів.

У свіжому вигляді виключно добре транспортуються і зберігаються без проявів псування чи гниття, але слід надавати перевагу тверді або напівтвердій тарі.

Плоди також містять в’яжучі і слизисті речовини, тому їх використовують як в’яжучі і обволакуючі засоби при захворюванні травних органів.

Ягоди обліпихи володіють високими їстівними і смаковими якостями; за смаком і ароматом вони нагадають плоди ананаса.

Своєрідний, дуже приємний смак у плодів обліпихи. Можливість широкого проникнення цього виду сировини в промисловість обумовили багатогранне використання.

Плоди обліпихи багаті на провітамін А – каротин і вітамін С, тобто кажучи іншими словами, вони володіють полівітамінною властивістю. Тому обліпиху можливо використовувати для отримання різних вітамінних продуктів і препаратів. Разом з тим м’якоть плодів дуже збагачена жирним маслом, яке володіє сильним, приємним, неповторним ароматом. Вміст жирної олії в м’якоті плодів досягає 92%. По виключно високому вмісту жирної олії в плодовій м’якоті ягоди обліпихи замають особливе місце серед інших плодово – ягідних рослин.

Також плоди обліпихи містять найпростіші цукри – поліцукри ( глюкозу і фруктозу ), які прекрасно засвоюються організмом. Разом з тим плоди містять високу кількість органічних кислот, пектинові ароматичні і мінеральні речовини.

Висока ароматичність сильно підвищує смакові якості ягід.

Жирна олія м’якоті плодів обліпихи має інтенсивно оранжеве забарвлення і має оригінальний своєрідний аромат ананасу ( іодне число 70,4 – 75,5 ); а олія насіння має більш світлий, слабко жовтий колір ( іодне число насіння 128,7 ).

При відстоюванні соку з плодової м’якоті впродовж 12 – 24 годин на його поверхні утворюється жирна олія, яка має не лише аромат, але й бактерицидні властивості, добрий смак, тому вона може широко використовуватись в кулінарії, медицині і інших галузях промисловості.

Олія обліпихи володіє виключно А – вітамінною активністю ( колір якої пов'язаний з присутністю в ній каротина ). Вміст провітаміна А ( каротина ) в жирній олії досягає 90 – 100 мг %. Крім вітаміну С і провітаміну А, в плодах міститься вітамін Р ( 75 – 100 мг % ), В1 – тіамін ( 0,016 – 0,085 мг % ), В2 – рибофлавін ( 0,030 – 0,056 мг % ), В1, В9 – фолієва кислота ( 0,79 мг % ), Е – токоферол ( 8 – 18 мг % ), група вітаміну К – філохінони ( 0,9 – 15 мг % ), група вітаміну А – насичені жирні кислоти ( до 77 % ).

В плодах знайдено 15 мікроелементів, в тому числі залізо, магній, марганець, бор, сірка, алюміній, кремній, титан. [ 7, 4, 8, 13 ].

7.Значення та використання лоху вузьколистого і обліпихи крушино видної

Лох вузьколистий – медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, фарбуюча, камедоносна, ефіроолійна, деревинна, декоративна, фіто меліоративна рослина.

Лох вузьколистий має медоносні квітки, які з’являються в кінці травня на початку червня. Вони цвітуть протягом десяти і більше днів, дають підтримуючий взяток і сприяють нарощуванню сили сімї перед літнім головним взятком, особливо в степових районах, де угіддя відзначаються недостатнім весняним запасом нектару. Добре підготовлені бджолині сім'ї дають товарний мед янтарного кольору з приємним ароматом. Маслинку бджолі відвідують охоче, збирають переважно нектар і за час її цвітіння кожна бджолина сімя поповнює запаси меду на 4 – 13 кг. Медопродуктивність досягає 200 кг з гектару.

Виключно високий вміст в плодах маслинки вуглеводів і цукрі дозволяє використовувати їх як природні концентрати цукристих речовин, які мають велике значення у харчуванні людини.

Квітки лоха, настояні на дерев’яному маслі, використовують при простудних захворюваннях, як втирання. В гомеопатії із зрілих плодів виготовляють тинктуру. [ 4 ]

Маслинка дає тверду, суцільну деревину жовтого кольору, яку використовують в столярно – токарній справі і для виготовлення музичних інструментів.

Деревина лоха вузьколистого виключно добре протистоїть гниттю, тому її нерідко використовують для виготовлення частин, які знаходяться під водою.

Кора і листя містять дубильні і фарбуючи речовин, їх можна використовувати при фарбуванні матеріалів ( фарбування в коричневий і чорний кольори ) і вичинці шкіри. На стовбурах лоха утворюється камедь, яка володіє хорошими властивостями. Вона може знайти використання у текстильній промисловості для ситце друкування, вона в певній мірі може замінити імпортну сенегальську камедь та гумі пергамент.

Ефірну олію з квіток лоха можна використовувати в парфумерній промисловості та інших галузях промисловості. [ 4, 11 ]

Лох – посухостійка рослина, може рости на засолених ґрунтах. Це світлолюбна рослина. Його можна використовувати для організації захисних смуг, лісових насаджень, живих загороджень і закріплення пісків.

Лох швидко росте, дає кореневі черенці, за допомогою яких може розмножуватися. Менше ця рослина застосовується у декоративних насадженнях.

Маслинка легко переносить стрижку, а при засипанні піском утворює додаткові корені тому і використовується для закріплення берегів річок і пливучих пісків [ 12, 8, 10 ]

Особливо широко обліпиха крушино видна використовується в алкогольній промисловості. Наливки, настойки, лікери виготовлені з обліпихи поширені і відомі в різних країнах.

Завдяки смаковим якостям і високій вітамінній активності плодів, вони використовуються, як сировина для вітамінної промисловості; виробництво високоякісних, добре засвоюваних ароматичних натуральних соків і соків з цукром; використовують обліпиху також у промисловості, яка виготовляє концентровані продукти – екстракти, сиропи і т. д. , в плодово – ягідному виноробленні для виробництва різних типів вина ( особливо хорошою якістю володіють вина десертні і міцні ) і в лікеро – горілчаній промисловості для виготовлення лікерів, наливок, настойок.

Плодово – ягідне вино з обліпихи крушино видної має золотисто – жовте забарвлення і характерний блиск.

Настойки, лікери, наливки з обліпихи крушино видної завдяки незрівнянній смакові якості – тонкому прекрасному аромату – здавна вироблялися у країнах СРСР і високо розцінювалися користувачами.

Обліпиха є прекрасною сировиною для виготовлення ніжного високоароматного желе, повидла, джемів, варення, наповнювачів для цукерок і багатьох інших продуктів.

Плоди і продукти переробки обліпихи крушино видної мають особливо велике лікарське значення і знаходять широке застосування в медицині.

Листки обліпихи, а також гілки містять велику кількість високоякісних дубильних речовин – чистий галотанін, тому використовуються в якості в’яжучих засобів. Ягоди обліпихи разом із залізним купоросом використовують для фарбування матеріалів у жовтий колір.

Обліпиху можливо використовувати для озеленення населених пунктів, насаджень на схилах гір, закріплення зсувних ділянок, рівчаків, тощо. Посів насіння обліпихи проводять восени і весною; для весіннього посіву використовують насіння, яке було завчасно стратифіковане впродовж 30 діб. [ 1, 2, 7 ]

Обліпиха крушино видна дає тверду, важку, достатньо щільну, досить міцну деревину, жовтого кольору, з буро – жовтим ядром – питомої ваги 0,70 ( у сухому стані).

Обліпиху можливо використовувати для створення живої огорожі. Живі огорож з 2 – 3 рядів є досить надійним захистом, так як обліпиха утворює зовсім непрохідні зарослі для людини і тварини. [ 4, 8 ]

Обліпиха є чудовим пилко носієм, дає багато високопоживного пилку в літній період. Плоди є цінним лікувально – дієтичним продуктом. Олія цієї рослини з плодів і насіння використовується для лікування променевих уражень шкіри, як бактерицидний засіб, її використовують при багатьох інфекціях у гінекологічній практиці, при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки.

Також цією олією лікують екземи та деякі хвороби очей. Плоди з листками – для лікування ревматизму та хвороб шлунка, а насіння – як добрий послаблюючий засіб.

У ветеринарній практиці гілки обліпихи застосовують для прискорення росту шерсті у овечок і надання їм блиску.

Обліпиха крушино видна також використовується в косметології. З її олії готують живильні маски, які прискорюють епітелізацію і генерацію тканин шкіри, а відвар з плодів і гілок застосовують при облисінні та випадінні волосся. [ 4 ]

Завдяки декоративності плодів і листків обліпихи крушино видної , вона є чудовою прикрасою міст і сел., численних новобудов, при реконструкції старих і створенні нових лісопарків і скверів.

Увесь вегетаційний період обліпиха дуже декоративна. Рекомендується для групових посадок, а також для зелених живоплотів. [ 4, 3, 14 ]

Висновки

Родина Маслинкові ( Elaeagnaceae ) в Україні представлена трьома родами і чотирма видами. Ця родина в філогенетичному відношенні вивчена недостатньо. Серед ботаніків і зараз існують суперечки про місце цієї родини в системі квіткових рослин. Не зовсім визначеними є внутрішньовидові відносини в родині.

Невеликі природні зарослі обліпихи є в Україні – Одеська область, дельта Дунаю; Лоху вузьколистого – Північний Крим, зона Степу. Отже, можна вважати, що обліпиха крушиновидна і лох вузьколистий розповсюдилися з цих країв.

Лохові – дерева і кущі з характерним опушенням із щитковидних лусочок, або зірчастих ворсинок. Листки у них почергові, або інколи супротивні, на коротких черешках, щільні і цільнокраї, вічнозелені або листопадні. Для них характерна наявність кореневих бульбочок з азотофіксуючими бактеріями, завдяки чому лохові можуть рости, також на дуже бідних ґрунтах. Квітки лохових пазушні, поодинокі, в небагатоквіткових пучках або в коротких китицях.

Представники родини лохових – посухо- і газостійкі, добре витримують засолення, невибагливі до ґрунтів, морозо- і зимостійкі, світлолюбові, широко використовуються в захисному лісорозведенні, особливо в посушливих районах. Вступають в плодоношення на 5 – 6 рік. У лоху вузьколистого спостерігається періодичність плодоношення, обліпиха родить щорічно і рясно.

Природнім шляхом розмножуються насінням вегетативно, утворюючи поросль. Вегетативно добре розмножуються зеленими, здерев’янілими, кореневими живцями, поділом куща, дуже добре горизонтальними кореневими відсадками, а також дугоподібними, вертикальними і повітряними.

Лохові – медоносні, харчові, лікарські, дубильні, фарбувальні, камедоносні, ефіроолійні, деревинні, декоративні, фітомеліоративні рослини.

Представників родин лохові потрібно широко використовувати у декоративному садівництві, озелененні та лісовому господарстві, для створення живоплотів і закріплення крутосхилів.

Лохові – це перспективні високовітамінні рослини. Зокрема, лох вузьколистий, його плоди містять до 70% цукрів ( фруктоза, глюкоза ), білків – більше 6%, клітковини 1,5%, крохмалю 0,5%, вільні кислоти. Внаслідок високо вмісту поживних речовин і малої кількості води, дуже добре транспортуються і зберігаються в свіжому вигляді. За легкість вони стоять на першому сці порівняно з іншими плодами. Плоди можна використовувати для одержання етилового спирту ( з 1 ц плодів отримують 12 – 13 літрів спирту ).

Плоди обліпихи мають в собі також глюкозу, фруктозу, велику кількість органічних кислот, пектинові, ароматичні і мінеральні речовини. В плодах знайдено 15 мікроелементів, в тому числі залізо, магній, марганець,бор, сірка, алюміній, кремній, титан.

Література

1. Плеханова М.Н. « Облепиха ». – Л.: Агропромиздат. Ленинградское отделение, 1988. – 80 с.

2. Аксенова Н.А. Фролова Л.А. « Деревья и кустарними для любительского садоводства и озеленения ». – М.: Издательство МГУ, 1989, -160 с.

3. Трофимов Т.Т. « Облепиха в культуре ». Издательство Московского университета 1967год

4. Туркин В.А. « Использование дикоростучих плодово – ягодных и орехоплодных растений ». М.: Сельхохизд., 195, с.293 – 298.

5. Д. Рандушки, Л. Шомшак, И. Габерова « Цветовой атлас растений ». Издательство « Обзор». Братислава, 1990 год, 416с.

6. С.С. Пятницкий. Курс дендрологи Харько, 1960 год

7. Т.Ф. Царькова « Облепиха » . М.: Агропромизд., 1987 год

8. Д.В. Горюнов и др.. « Растения применяемые в быту ». Издательство Московского университета, 1966 год

9. А.В. Решетникова, Е.И. Синчинская. Лечение растениями. Киев МП « Феникс », 1993 год

10. Кондратюк Е.Н., Ивченко С.И., Смык Г.К. « Дикорастущие лекарственные и плодове растения Украины ». – К.: Урожай, 1969 год, с. 114 – 115.

11. Бурмистов А.Д. « Ягодные культуры ». – Л.: Агропромиздат., 1985, с. 226 – 240.

12. Христо А.А., Мочалов В.В., Шпиков А.К. « Садоводство в Сибири ». – Новосибирск: Наука, 1972 год, с. 240 – 248

13. Колбасина Э.И., Поздняков А.Д. « Лох и целебные ягоды ». – Знание, 1988 №2, с. 35 – 36

14. Букштынов А.Д., Трофимов Т.Т., Ермаков Б.С. и др.. « Облепиха ». – М.: Лесная промышленность, 1985. – 181 с.