Реферат: Взаємозвязок між живими організмами

РЕФЕРАТ

на тему:

Взаємозв’язок між живими організмами

Взаємозв’язок між організмами можна простежити на рівні біоценозів.

Біоценоз є історично сформованим угрупованням живого населення біосфери, що заселяє загальні місця проживання, що виникло на основі біогенного круговороту й забезпечуючого його в конкретних природних умовах. Відповідно до визначення В. Д. Федорова і Т. Г. Гільманова , "біоценоз - це сукупність усіх популяцій біологічних видів, що приймають істотне (постійне чи періодичне) участь у функціонуванні даної екосистеми". Вони розглядають біоценоз як частина екосистеми. Іноді замість терміна "біоценоз" вживають термін "співтовариство організмів".

Говорячи про біоценоз, звичайно підкреслюють, що функціонування його здійснюється у визначених умовах середовища й обмежується визначеним простором, що називають біотопом. Сукупність біоценозу і біотопу називають біогеоценозом.

Відповідно до визначення академіка В. Н. Сукачева, творця навчання про біогеоценоз, біогеоценоз - "це сукупність на відомому протязі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу і світу мікроорганізмів, ґрунту і гідрологічних умов), що має свою особливу специфіку взаємодії цих її компонентів, що складають, і визначений тип обміну речовинами й енергією між собою й іншими явищами природи і представляюча собою внутрішньо суперечлива єдність, що знаходиться в постійному русі, розвитку". Таке визначення, власне кажучи, ідентично визначенню терміна "екосистема".

Популяції різних видів живих організмів, що заселяють загальні місця проживання, неминуче вступають у визначені взаємини в області харчування, використання простору, впливу на особливості мікро- і мезоклімату і т.д. Тривале спільне існування лежить в основі формування багатовидових співтовариств - біоценозів (від грецької – життя + загальний), у яких підбір видів не випадковий, а визначається можливістю безупинної підтримки круговороту речовин; тільки на цій основі в принципі виявляється можливим стійке існування будь-якої форми життя.

Біоценоз являє собою еволюційно сформовану форму організації живого населення біосфери, багатовидову біологічну (екологічну) систему. У її склад входять представники різних таксонів, що відрізняються по своїх екологічних і фізіологічних властивостях і зв'язані по багатьом формам біологічних відносин як між собою, так і з навколишнім їхнім неорганічним (абіотичним) середовищем. Саме ці зв'язки як принципова характеристика багатовидових співтовариств, що визначає їхня цілісність і здатність до самопідтримки, підкреслювалися вже першими дослідниками екосистемного рівня організації.

Найбільш чітке вчення про екосистему сформульоване англійським екологом А. Тенслі (A. Tenslay, 1935). Найбільш важливі типи взаємин видів у біоценозах - харчові (харчування одних видів іншими, конкуренція за їжу), просторові (розподіл у просторі, конкуренція за місце поселення, притулку і т.п.) і середовищеутворюючі (формування визначеної структури біотопу, мікроклімату й ін.). Усі ці форми взаємин здійснюються не на рівні видів (види можуть входити до складу багатьох різних біоценозів) і не на рівні окремих особин (взаємини між особинами кінцеві - наприклад, відносини конкретного хижака і поїдається їм жертву) Стійкі взаємини встановлюються тільки між популяціями видів, що входять до складу даного біоценозу. Стабільний характер таких відносин являє собою результат обопільних адаптації, вироблених у процесі тривалого спільного існування виду в складі співтовариства. У підсумку їхніх закономірних взаємин здійснюється глобальна функція біоценотичних систем - підтримка біогенного круговороту речовин.

Цілісність біоценозів підтримується еволюційно сформованою системою зв'язків, насамперед інформаційних. Відповідно до концепції литовського еколога Е. Лекявичуса, на рівні біоценозу постійно функціонують два канали інформації. Один з них забезпечує стійке існування і репродукцію популяцій конкретних видів; це система самопідтримки і розвитку видів, чи селфінг. Другий канал зв'язує біоценоз, як ціле, з його компонентами; ц-координації, популяції окремих видів, що примушують, до виконання специфічних функцій у складі цілісної системи. На конфлікті цих двох каналів інформації будуються регуляторні механізми, що визначають підтримку глобальних функцій біоценозу (Е. Лекявичус, 1986).

З огляду на всі перераховані особливості, біоценоз як біологічну систему, можна визначити як історично сформовані угруповання живого населення біосфери, що заселяють загальні місця проживання, що виникли на основі біогенного круговороту й забезпечують його в конкретних природних умовах (Н.П. Наумов, 1963).

Найбільш яскравим прикладом взаємозв’язку між живими організмами є формування ланцюгу живлення.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні;

або:

- ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення.

Розрізняють ланцюги живлення різних типів. Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:

Ø рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

Ø рослини – зайці – лисиці - вовки.

В даних випадках ряди починаються з рослин. До іншого типу рядів живлення належать ряди, що розпочинаються з посліду тварин з невикористаними запасами речовин:

Ø коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.

Прикладом ланцюгів живлення, які починаються з рослинних решток, може бути:

Ø рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.

Кож­на з ланок ланцюга живлення може використати лише 5-15 % енергії харчів для побудови речовини свого ті­ла. Внаслідок неминучої втрати енергії кількість утво­рюваної органічної речовини в кожній наступній ланці зменшується. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4-5 ланок, тому що вна­слідок втрати енергії загальна біомаса кожної наступ­ної ланки приблизно в 10 разів менша за попередню. Ця закономірність називається правилом екологічної піра­міди.

Екологічна піраміда буває трьох типів:

1) піраміда чисел - показує чисельність окремих організмів на кож­ному рівні, причому загальне число особин, що беруть участь у ланцюгах живлення, з кожною ланкою зменшу­ється;

2) піраміда біомаси - кількісне співвідношення органічної речовини; при цьому сумарна маса рослин виявляється більшою, ніж біомаса всіх травоїдних організмів, маса яких, у свою чергу, перевищує масу всіх хижаків;

3) піраміда енергії (продукції) - кількість енер­гії в харчах кожного рівня, причому на кожному наступному трофічному рівні кількість біомаси, що утворюєть­ся за одиницю часу, більша, ніж на наступному.

Основа в пірамідах чисел і біомаси може бути менша, ніж наступні рівні (залежно від співвідношення розмі­рів продуцентів і консументів). Піраміда енергії завжди звужується до верху.

Усі три правила пірамід - продукції, біомаси і чи­сел - виражають у підсумку енергетичне відношення в екосистемах. Перші два правила виявляються в угрупо­ваннях із певною трофічною структурою, останнє (піра­міда продукції) має універсальний характер.

Знання законів продуктивності екосистем і а кількіс­ний облік потоку енергії мають велике практичне значен­ня:

по-перше, первинна продукція агроценозів і природ­них угруповань - основне джерело харчування для людства;

по-друге, одержана за рахунок сільськогоспо­дарських тварин вторинна продукція не менш важлива, тому що містить тваринні білки.

Ефективність трофічних ланцюгів оцінюється величиною біомаси екосистеми та її біологічною продуктивністю.

Уміння точно розрахувати потік енергії і масштаби продукції екосистем дозволяє одержати найбільший ви­хід продукції, необхідної людині.

Система зв’язків у біосфері надзвичайно складна і поки що розшифрована тільки в загальних рисах. Найголовнішою ланкою управління є енергія, це перш за все енергія Сонця, потім енергія тепла Землі та енергія радіоактивного розпаду елементів. Неживою частиною біосфери керують продуценти. Продуцентами керують консументи, але діяльність їх визначається зворотними зв’язками, що йдуть від продуцентів.

В результаті здійснюється біотичний колообіг речовин у біосфері приблизно за такою схемою: продуценти споживають енергію, воду, СО₂ , мінеральні солі і виробляють органічну речовину; консументи 1-го порядку живляться продуцентами, консументи 2-го та 3-го порядків живляться іншими консументами; редуценти споживають частину поживних речовин, розкладають мертві тіла продуцентів і консументів до простих хімічних сполук: води, СО₂ , мінеральних солей, замикаючи колообіг речовин у біосфері.

Список використаної літератури

1. Біологія: Навч. посіб. / За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3-тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

2. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249 с.

3. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

4. Шилов И. А. Екологія. - М.: Вища школа, 1997.

5. Федоров В. Д., Гільманов Т. Г. Екологія. - Вид-во МГУ, 1990.