Реферат: Кабельні лінії в траншеях

Тема: Кабельні лінії в траншеях

ЗМІСТ

Розділ І. Прокладання кабелів у траншеях

Розділ ІІ. З'єднування і відгалуження кабелів у чавунних муфтах

Розділ ІІІ. Робоче місце електромонтажника

Список використаних джерел

Розділ І. Прокладання кабелів у траншеях

До обсягу робіт з прокладання кабелів у траншеях входять підготовчі роботи, обладнання траншей, доставка барабанів з кабелем до місця роботи, розгортання кабелю та вкладання його у траншеї, захист кабелю від механічних пошкоджень і засипання траншеї.

Під час підготовчих робіт на трасу доставляють необхідну кількість цегли, піску або дрібно просіяного грунту, а також сталеві або азбестоцементні труби з внутрішнім діаметром не менше 100 мм для обладнання переходів кабельної лінії під залізницею, проїзними дорогами та різноманітними перешкодами, які знаходяться на трасі кабельної лінії.

У разі перетинання кабельною трасою пішохідних доріжок у відповідних місцях потрібно встановити перехідні містки з бар'єрами, які завчасно доставляються на трасу.

Приступати до риття траншеї можна після того, як буде перевірено за планом або за допомогою пробних шурфів (якщо немає плану) відсутність на трасі чи в небезпечній близькості від неї підземних споруд, трубних комунікацій або інших кабелів. Для цього перевіряють за планом розташування підземних споруд, а якщо плану немає, роблять пробні шурфи завширшки 350 мм впоперек наміченої траси; рити шурфи треба з великою обережністю, щоб не пошкодити кабелі, труби або інші споруди, які можуть виявитися в землі.

На рис. 1.1. показано місцезнаходжейня кабельної лінії 4 при її прокладанні в зоні насаджень, а також при паралельному прокладанні лінії з водопроводом 3, нафто- й газопроводом 2, теплопроводом 1 і високовольтною лінією електропередачі 5. В утруднених умовах допускається зменшення зазначених відстаней згідно з чинними нормативними документами без спеціального захисту кабелів і при прокладанні їх у трубах.

При перехрещенні кабельними лініями інших кабелів вони повинні бути розділені шаром землі завтовшки не менш як 0,5 м

Перед прокладанням силового кабелю траншея повинна бути оглянута для виявлення місць на трасі, що містять речовини руйнівної дії (солончаки, вапно, воду тощо), здатні руйнувати металеві покриття, оболонки кабелів. При неможливості обходу цих місць кабель необхідно прокласти в чистому нейтральному грунті в безнапорних азбестоцементних трубах, які покриті ззовні й усередині бітумною сполукою На дні траншеї роблять підсипку м'якою землею або піском завтовшки не менш як 100 мм

Силові кабелі слід укладати із зацасом за довжиною на 1 —2 % («змійкою»), Укладати кабель із запасом у вигляді кілець (витків) не допускається через можливість перевищення допустимої температури його в місцях дотику Засипання кабелю виконують грунтом не менш як 100 мм завтовшки.

Рис 1.1. Прокладання кабельної лінії паралельно різним комунікаціям і в зоні насаджень

Силові кабелі напругою лонад 1000 В захищають залізобетонними ллитами (завтовшди не менш як 50 мм) або червоною цеглою. Силікатна та порожниста цегла для цієї мети не застосовується.

Захист силових кабелів напругою до 1000 В улаштовують тіль
ки в місцях їх можливих механічних пошкоджень. Силові кабелі
напругою 20 кВ і нижче, розміщені на глибині 1—1,2 м (крім ка
белів міських електромереж), від механічних пошкоджень можна
не захищати.

Увід силового кабелю 2 в будівлю (рис. 1.2.) або в кабельну споруду виконують у трубі 4. Кількість труб, іх довжина та діаметр визначаються проектом. Кінець труби повинен виступати з будівлі в траншею. При наявності вимощення труба повинна виходити за його лінію не міенш як на 0,6 м і мати нахил у бік траншеї. Кабель захищають цеглою 1 у місцях, де відсутня труба, після чого траншею засипають піском 5.

Для запобігання проникненню води з траншеї в будівлю (споруду) в місці встановлення труби накладають ізоляцію 6, а після прокладання кабелю вхідний отвір труби ущільнюють джутовим плетеним шнуром 3, який обмазують водонепроникною глиною.

Рис.1.2. Увід силового кабелю у будівлю

Траншеї значної довжини риють спеціальними роторними траншеєкопачами, а частіше звичайними землерийними машинами, або екскаваторами. Траншеї невеликої довжини і ті, що проходять під тротуарами з асфальтобетонним покриттям, а також траншеї, які прокладають на стиснених ділянках, де застосувати механізми неможливо, риють вручну, користуючись ломом і лопатою.

Глибина траншеї повинна бути не менше 700 мм, а -ширина такою, щоб відстань між кількома паралельно прокладеними в лій кабелями напругою до 10 кВ становила не менше 100 мм, Від стінки траншеї до найближчого крайнього кабелю — не менше 56 мм (рис. 1.3, а—г).

Рис 1.3. Розміри кабельних траншей і розміщення в них кабелів із захистом цеглою від механічних пошкоджень:

а — при одному кабелі, б — при двох кабелях; в — при трьох кабелях, г — при чотирьох кабелях

Глибина закладання кабелю може бути зменшена до 0,5 м на ділянках завдовжки до 5 м при введенні кабелю в будинок, а також у місцях перетинання їх з підземними спорудами за умови захисту кабелю від механічних пошкоджень прокладанням його в азбестоцементних трубах. У місцях зміни напрямку траси траншею риють так, щоб кабель можна було вкласти в ній з необхідним радіусом згину. Радіус згину кабелів повинен мати відносно діаметра кабелю кратність не менше:

25 — для силових одножильних з паперовою просоченою ізоляцією в свинцевій оболонці, броньованих і неброньованих; для силових багатожильних із збіднено просоченою ізоляцією і з нестікаючим просочувальним розчином у загальній свинцевій або алюмінієвій оболонці, броньованих; для силових багатожильних з паперовою ізоляцією у свинцевій або алюмінієвій оболонці для кожної жили, а також з полівінілхлоридною ізоляцією і в полівінілхлоридній оболонці поверх кожної жили, броньованих і неброньованих;

15 — для силових багатожильних з паперовою просоченою ізоляцією в свинцевій або алюмінієвій оболонці, а також з полівінілхлоридовою ізоляцією і оболонкою, броньованих і неброньованих; для контрольних кабелів з паперовою просоченою ізоляцією в свинцевій оболонці, броньованих і неброньованих;

10 — для силових і контрольних кабелів з гумовою ізоляцією, в свинцевій або полівінілхлоридній оболонці, броньованих.

У місцях майбутнього розташування кабельних з'єднувальних муфт траншеї розширюють, утворюючи котловани. Котлован для однієї кабельної муфти кабелю напругою до 10 кВ повинен бути завширшки 1,5 і завдовжки 2,5 м. Для кожної наступної муфти, яку вкладають поруч, ширину котлована треба збільшувати на 350 мм.

Вириті кругляки, шматки асфальту і бетону вкладають нр одному боці траншеї або котлована на відстані не менше 1 м від їх бровки, щоб забезпечити вільне пересування працюючих уздовж траси.

Кабелі доставляють на місце вкладання в барабанах на спеціальних кабельних транспортерах або на автомашинах, обладнаних шристроєм для вантаження, транспортування і вивантаження барабана з кабелем. Вивантажувати барабани з кабелем треба обережно, щоб не пошкодити його і не завдати травм працюючим. Категорично заборонено скидати барабани з кабелем з автомашин або з кабельних транспортерів. Кабель повинен бути вивантажений на максимально близькій відстані від місця розмотування, але так, щоб він не заважав руху робітників, не створював загроз падіння в траншею і був зручно розташований для розмотування.

Доставлені до місця прокладання кабелі розмотують з барабани за допомогою транспорту, що рухається, лебідкою по роликах, вручну по роликах або без роликів.

Під час розмотування кабелю з транспорту, що рухається, — з автомобіля або кабельного транспортера —двоє робітників обертають вручну барабан, змотуючи з нього кабель, а два інших робітникй приймають і вкладають кабель у траншеї. Кабель змотують з барабана зверху, а не знизу. Розмотування здійснюють при швидкості руху автомашини або транспортера, що буксирується, яка не неревищує 2,5 км/год.

Під час розмотування кабелю з барабана, який знаходиться на землі, останній повинен бути припіднятий над землею на 200— 250 ми за допомогою сталевого вала і двох кабельних домкратів (рис. 1.4.). Під домкрати підкладають дерев’яні дошки завтовшки не менше 50 мм, цеглини або залізобетонні плити.

До початку розмотування кабелю в траншеї встановлюють лінійні і кутові розкочувальні ролики: лінійні ролики встановлюють на прямих ділянках траншеї через кожні 2 м, кутові — в місцях згинів і поворотів траншеї. Безпосередньо перед розмотуванням знімають обшивку з кабельного барабана і оглядають верхні витки кабелю, щоб переконатися у відсутності вм'ятин, пошкоджень броні кабелю або інших дефектів. Потім змотують з барабана лебідки сталевий трос і прикріплюють до нього кінець кабелю.

Рис. 1.4. Розмотування кабелю лебідкою з барабана, піднятого на домкратах

Розкочуваний кабель прикріплюють до троса лебідки за допомогою дротяної чулки (рис. 1.4, а), конусного затискача (рис. 1.4, б) або важільного затискача (рис. 1.4, в). Дротяну чулку надягають на кінець кабелю і на довжині не менше 500 мм міцнозакріплюють на його оболонці за допомогою трьох бандажів з м'якого дроту діаметром 1,5 мм, який накладають поверх намотки зі смоляної стрічки. Кріплення троса за допомогою чулки має ряд недоліків, головними з яких є необхідність значної витрати часу для закріплення чулки на кабелі, можливість зісковзування чулки з оболонки і, нарешті, небезпека розриву оболонки кабелю поблизу від місця накладання чулки.

Більш досконалим є спосіб з'єднування кабелю з тросом за допомогою конусного затискача, закріплюваного на струмопровідних жилах кабелю. Для цього кінець кабелю на ділянці близько 200 мм звільняють від оболонки і поясної ізоляції (рис.1.5) Потім на ділянці близько 150 мм знімають паперову ізоляцію з жил кабелю і, очистивши його від залишків просочувальної мастики, вводять у заздалегідь розібраний затискач (рис. 1.6, б). Далі вставляють у корпус затискача конічну зірочку (рис. 1.6, в) _у попередньо підібрану за перерізом струмопровідних жил (рис. 1.6, г). Складений затискач вводять у хомут і закріплюють у ньому за допомогою стопорного болта. Захисний корпус нагвинчують на зовнішній конус, а потім, вставивши в головку сталевий вороток, вгвинчують його (рис. 1.6, д) до повного затискання жил кабелю між стінками зовнішнього конуса і конічною зірочкою. Закріпивши затискач на кабелі, продівають в овальний отвір кінець троса лебідки і закріплюють його, а потім, надавши руху барабану лебідки, розкочують кабель.

Рис. 1.5. Пристрій для прикріплення прокладуваного кабелю до троса:

а — дротяна чулка; б — конусний затискач; в — важільний затискач; 1 — кабель; 2 — захисний корпус; 3 — зовнішній конус; 4 — конічна зірочка; 5 — сталева головка; 6 — трос

Рис. 1.6. Закріплення затискача на кінці розмотуваного кабелю:

а, б, в, г, д — послідовність операцій

У разі розмотування кабелю ручним способом робітники кладуть його на плечі і повільно пересуваються вздовж траншеї або по її дну. Кабель, знаходячись на плечах робітників, не повинен мати значних згинів. Навантаження на кожного робітника, який бере участь у ручному розмотуванні кабелю, не повинне перевищувати 35 кг. Кабель повинен знаходитися на одному й тому самому плечі у всіх робітників, які переносять кабель, тобто всі робітники повинні знаходитися по один бік від кабелю для уникнення ударів під час опускання його на землю. Опускати кабель з плечей треба одночасно і за два прийоми: спочатку на рівень опущеної руки, а потім на землю. Категорично забороняється для запобігання нещасним випадкам або пошкодженням кабелю скидати його з плечей.

При недостатній кількості робітників, необхідних для нормального ручного розмотування кабелю, розрахованого на напругу до 1 кВ і цри температурі навколишнього повітря понад 0°С, застосовують петльове розгортання. Для цього барабан з кабелем встановлюють не на початку траншеї, а на середині її довжини; половину кабелю змотують з барабана зверху в один бік (аналогічно описаному вище звичайному ручному розгортанню), а половину, що залишилася, змотують знизу барабана в інший бік петлею, занесеною через барабан.

При петльовому способі розмотування слід дотримуватися допустимих радіусів згинів кабелю, а також виключити його скручування. Кабель кладуть у траншею хвилеподібно («змійкою»), з тим щоб створити деякий запас кабелю по довжині, необхідний для компенсації поздовжніх напруг, які можуть виникнути «внаслідок осадження грунту або температурних змін. Запас кабелю необхідний також і на випадок його пробою. Тоді вилучають пошкоджецу ділянку і встановлюють з'єднувальну муфту, на що і використовується за рахунок запасу необхідна кількість кабелю. Створювати запас кабелю у вигляді кільцеподібно вкладених витків забороняється, оскільки вони в процесі експлуатації перегріватимуться і кабель після нетривалої роботи може вийти з ладу. Запас кабелю можна створювати у вигляді неповної петлі, яка вкладається в кінці лінії, біля вертикальних стояків, при переході в підводну трасу тощо.

Після розмотування кабель знімають з роликів і вкладаюіть на дно траншеї, а ролики видаляють з траншеї.

У місцях входу кабелю в трубу і виходу з неї на кабель намотують 3—4 шари джутової пряжі для запобігання по кож через кожні 20 м на прямих відрізках лінії. Бирки виготовляють у вигляді пластмасових, алюмінієвих або сталевих пластинок: круглих — 075 мм; прямокутних — розміром 120X40 мм. Для цього часто використовують куски полівінілхлориду, вініпласту або свинцю, які залишаються після обробки кабелів. Бирки прямокутної форми застосовують для маркування кабелів на напругу до 1000 В, круглі — для кабелів на напругу понад 1000 В. Бирки^ прикріплюють до кабелів і муфт оцинкованим дротом діаметром 1,5— 2 мм, який вкривають шаром бітуму, для запобігання корозії на бирках кабелів зазначають напругу кабелю, переріз його жил, номер лінії або її назву, а в з'єднувальних муфтах на відстані 100—150 мм від них— номер муфти, дату монтажу і прізвище монтера, який змонтував муфту.

Рис. 1.7. Паралельне прокладання в одній траншеї кількох кабелів з муфтами:

а - розташування кінців кабелів з'єднуваних у муфті, б — запас кабелю в змонтованій муфті, в — взаємнє розташування кількох кабелів з муфтами

Після завершення маркування і заключного огляду кабель засипають шаром м'якої просіяної землі «пушонки» або піску завтовки 100 мм, поверх якого кладуть в один шар цеглу (не силікатну) або залізобетонні плитки для захисту кабелю від механічних пошкоджень під час розкопок (див. рис. 1.3.). Траншею засипають вийнятою з неї землею, якщо вона не містить каміння, будівельного сміття, кусків шлаку тощо. Засипання здійснюють шарами завтовшки не більше 200—250 мм, змочуючи кожний шар грунту водою і ущільнюючи його трамбуванням. У зимовий період траншеї засипають сухим піском або дрібно просіяною землею, оскільки вийнята з траншеї земля, яка змерзлася, утворює брили, що можуть пошкодити кабель, а з настанням теплої погоди може відтанути і дати зцачне осідання грунту по всій трасі прокладуваного кабелю. Засипання верхньої частини траншеї грунтом і зачищення траси після засипання рекомендується здійснювати механізованим способом за допомогою бульдозера. (Кабелі напругою до 1000 В повинні мати такий захист лише на ділянках, де ймовірні механічні пошкодження, наприклад у місцях частих розкопок).

Рис. 1.8. Прокладка кабелю із спеціальної ма шини

Кабелі прокладають із спеціальної машини, коли уздовж траншеї є вільне місце для переміщення автотранспорту. За допомогою такої машини і механізованого пристосування здійснюється завантаження і розвантаження барабанів 3 з кабелем. При її русі кабель змотується з барабана, встановленого на домкратах 2 з приводом, і укладається на дно траншеї. У кузові машини встановлений також електричний генератор 4 для прогрівання кабеля в холодну пору року.

Рис. 1.9. Розмотування та укладання кабеля

За відсутності уздовж траншеї вільного простору для пересування автотранспорту встановлюють на початку її кабельні домкрати 2, на яких закріплюють барабани з кабелем, а в кінці - машину, в кузові якої знаходяться тягова лебідка 5 і спеціальний пристрій 4 для контролю тяженія кабелю. На дно траншеї укладають ролики 3. До кінця кабелю кріплять трос У лебідки, за допомогою якого і прокладають кабель.

Рис. 1.10. Прокладка кабелю з допомогою транспортеру

Рис. 1.11. Р озкатування кабеля с трубоуклад ача

Рис. 1.12. Огляд кабельного барабана

Для прокладки кабелю безпосередньо в траншеї використовують спеціальний транспортер, змонтований на автомобілі разом з гвинтовими кабельними домкратаміВін має приводні ролики, які обертаються одночасно з рухом автомобіля і укладають кабель на дно траншеї.

Кабель прокладають з гусеничного трубоукладача 6 і спеціальною траверси 3 Барабан 2 з кабелем закріплюється в траверсі і під дією сили тяжіння кабелю 1 обертається на осі 7 при русі трубо укладальника уздовж траншеї. Траверсу підвішують до стріли 5 трубоукладача на крюк 4.

Перед прокладкою кабелю ретельно оглядають кабельний барабан і перевіряють стан ізоляції, а потім складають спеціальний протокол, в якому указують номер барабана, марку, напругу (кв), перетин (мм2) і довжину кабелю (м), номер протоколу випробування заводом виготівником, дату випуску, стан барабана, його зовнішніх витків і герметізі рующих ковпачків, опір ізоляції (МОм), приводять висновок виробника робіт (майстри) представника замовника В протоколі указують також тип і заводський номер приладу на напругу 2500 В, яким зміряний опір ізоляції. При зовнішньому огляді кабельного барабана основну увагу звертають на стан обшивки 1, щік 2 барабани, цапф 3, шпильок 4 і металевого листа якість закладення кінців кабелю на барабані встановлюють по відсутності патьоків просочувального складу, вм'ятин і тріщин на герметизуючих ковпачках (внутрішній кінець кабелю оглядають після зняття металевого листа 5).

Рис. 1.13. Перевірка паперової ізоляції

Перед випробуванням кабелю з паперовою ізоляцією підвищеною напругою перевіряють його ізоляцію 3 на відсутність вологи, використовуючи ківш 1 з розігрітим парафіном і термометр 2.

Рис. 1.14. Траншеї, прокладені паралельно один до одного і фундаменту

Зруйновані під час прокладання кабелю покриття території підприємств, вулиць і доріг повинні бути відновлені.

Кабелі з нормальною і збіднено просоченою паперовою, а також з полівінілхлоридною ізоляцією можна прокладати лише при температурі навколишнього повітря понад 0°С. Якщо температура навколишнього повітря протягом доби до податку прокладання знижувалася хоча б тимчасово нижче 0°С, то кабелі перед прокладанням потрібно прогріти в опалюваному приміщенні, в тепляку, що обігрівається, або електричним струмом. Тривалість прогрівання кабелю в опалюваному приміщенні або тепляку залежить від температури навколишнього повітря, а також від перерізу і марки кабелю. Для кращого прогрівання кабелю обшивку барабана треба зняти, а барабан з кабелем підняти на домкратах і через кожні 10—12 год обертати навколо осі на 180°, оскільки температура у верхніх і нижніх шарах повітря в приміщенні (тепляку) завжди різниться на кілька градусів.

Найпрогресивнішим і найшвидшим способом прогрівання кабелів є прогрівання трифазним струмом від спеціального трифазного трансформатора потужністю 20 кВ-А, приєднуваного до мережі 20 або 380 В, вторинна обмотка якого має ІІІ ступені© напруги (від 7 до 98 В). Для прогрівання кабелю електричним струмом захищають і тимчасово з'єднують разом (закорочують) жили внутрішнього кінця кабелю, а потім герметизують цей кінець напаюванням свинцевого ковпачка. Зовнішній кінець кабеля на барабані обробляють, тимчасово встановлюють на ньому воронку, яку заливають бітумною кабельною мастикою. При одночасному прогріванні кабелів на кількох барабанах струмопровідні жили кабелів послідовно з'еднують тимчасовими перемичками.

Таблиця 1. Гранично допустимі температури нагрівання жил кабелів спеціальними трансформаторами

Примітки: 1. Температуру нагрівання жил кабелю контролюють термометром (термопарою), встановленим на оболонці кабелю.

2. При нагріванні жил кабелю струмом слід враховувати, що температура, вимірювана на поверхні верхніх витків кабелю, може відрізнятися від дійсної температури нагрівання жил на 15—20 °С, тому прогрівання струмом необхідно припинити в момент, коли температура оболонки верхніх витків кабелю на барабані досягне 30—35 °С. При цьому температуру нагрівання струмопровідних жил постійно коятролюють, не допускаючи перевищення її значень, наведених у табл. 1.

Оріентрвні значения сили струму, напруги і часу, необхідних для прогрівання кабелів, наведено в табл . 2.

Примітки: 1. При довжині кабелю понад 300 м напругу підведеного до нього струму потрібно підвищувати пропорційно збільшенню довжинн кабелю.

2. Струм нагревания в кожшй фазі кабелю слід періодично перевіряти струмовимірювальними клодами. При цьому струм нагрівання не повинен перевищувати номінальниx значень щільності струму, встановлених для кабелів даних марок іперерізів.

8. Наведені значения струму, напруги і часу прогрівання кабелів є орієнтовними.

Прогрітий кабель повинен бути прокладений у траншеї протягом певного часу (табл. 3)

Таблиця 3. Максимально допустимий час прокладання кабелю півсля прогрівання

П р и м і т к а. Прокладання кабелю в траншеї при температура навколишнього повітря нижче —20 °С допускаеться за умови безперервного його прогртання протягом усього часу розмотування та вкдадання в траншеї.

Розділ ІІ. З'єднування і відгалуження кабелів у чавунних муфтах

З'єднування струмопровідних жил кабелів здійснюють у спеціальних кабельних муфтах, які застосовують у випадках, коли довжина кабельної лінії перевищує будівельну довжину окремого кабелю. На кабельній лінії завдовжки; 1 км допускається встановлення не більше шести муфт. До з'єднань у кабельній муфті висувають вимоги герметичності; вологостійкості, механічної та електричної міцності, а також протикорозійної стійкості.

Кабельні муфти класифікують: за напругою (до 1 кВ, на 6, 10 або 35 кВ); за призначенням (з'єднувальна, відгалужувальна або кінцева); за габаритами (нормального габариту або малогабаритна) ; за матеріалом корпусу (Ч — чавунна, С — свинцева, Е — епоксидна); за формою виконання (Оу — У-подібна, От — Т-подібна Ок—хрестоподібна); за місцем встановлення (для внутрішнього або зовнішнього встановлення); за кількістю фаз (кінцева трифазна або чотирифазна) та за рядом інших ознак.

Загальні відомості про чавунні муфти

У чавунних муфтах допускається з'єднувати і відгалужувати три- і чотирижильні кабелі напругою до 1 кВ.

Для з'єднування кабелів застосовують чавунні муфти звичайного виконання типу СЧо (рис. 2.1, а) і малогабаритні типу СЧм (рис. 2.1, б), останні для кабелів з пластмасовою ізоляцією.

Відгалуження кабелів здійснюють за допомогою чавунних відгалужувальних муфт типу О (рис. 2.2.) таких виконань: От — Т-подібного (рис. 2.2, а), Оу — У-подібного (рис. 2.2, б), Ок — хрестоподібного (рис. 2.2, в).

Обробка кабелів

Для того щоб з'єднати кабелі, необхідно здійснити обробку їх кінців. Обробкою кінця кабелю називають операції ступінчастого видалення з нього захисних та ізоляційних частин. Обробйа є частиною монтажу муфт.

Рис. 2.1. Чавунні з'єднувальні муфти для кабелів до 1 кВ:

а — типу СЧо, б — СЧм, 1 — верхня половина корпусу муфти; 2 — лабіринтне ущільнення, 3 — кабель; 4 — фарфорова розпірна пластина; 5 — кришка залирального отвору муфти, 6 — стяжні болти, 7 — підмотка; 5 — герметизуюча прокладка в пазу нижньої половини корпусу муфти, 9 — заземлюючий провідник; 10 — з'єднувальна гільза; 11 — пробка заливального отвору, 12 — хомутик; 13 - ізолююча підмотка паперовими роликами, 14— болти кріплення хомутика

Розміри обробки (рис. 2.3, а) залежать від конструкції муфти, напруги з'єднувальних кабелів і перерізу їх жил. Розміри обробки кабелів можна визначати спеціальними розмічальними лінійками. Розмічальні лінійки ЛК (лінійка кабельна) випускають двох виконань: ЛК-1 — для кабелів напругою до 1 кВ; ЛК-2 — для кабелів напругою 6 і 10 кВ. На лицьовому боці лінійки ЛК-1 наведені дані для обробки кабелів до 1 кВ, з'єднуваних у чавунній муфті, а на звороті — з'єднуваних в епоксидній муфті; на лінійці ЛК-2 відповідно для свинцевих муфт до 10 кВ і епоксидних муфт на 6 і 10 кВ.

Рис 2.2. Чавунні відгалужувальні муфти для кабелю до 1 кВ

а - От (Т подібного виконання); б — Оу (У подібного виконання), в — Ок хрестподібного виконання), і — нижня половина муфти, 2 — болт заземлення, 3 — ущільнювальна прокладка, 4 — кришка заливального отвору, 5 — верхня половина муфти, 6 — нарізна пробка, 7 — підмотка смолянок) стрічкою, 8 — провід заземлення, 9 — розпірний паперовий ролик, 10 — підмотка паперовою стрічкою

Лінійка складається з дев'яти вертикальних рядків, з яких два рядки характеризують напругу і переріз струмопровідних жил кабелю, третій рядок—величини муфти, четвертий і п'ятий — розмір оголеної частини броні та оболонки кабелю відповідно, шостий і сьомий—розміри кільцевого поясу і поясу екранної частини поясної ізоляції, восьмий і дев'ятий — розміри ізоляції та оголеної частина струмопровідних жил кабелю.

Лінійки ЛК-1 і ЛК-2 можна застосовувати для обробки кабелів як для з'єднування їх у муфтах, так і для окінцювання сталевою або епоксидною воронкою.

Перед обробкою кінець кабелю розправляють і на відстані А (див. рис. 2.3, а і табл. 22) накладають поверх зовнішнього джутового покриття бандаж з 2—3 битків сталевого оцинкованого дроту (рис. 2.3, б) і джутове покриття розмотують від кінця кабелю до бандажа (рис 2.3, в) і це зрізають, а залишають дія захисту ступеня броні від корозії в майбутньому (після монтажу муфти). Розмотане джутове покриття тимчасово намотують на необроблену частину кабелю.

Рис. 2.3. Обробка кабелю:

а — загальний вигляд готової обробки кінця кабелю, б — накладання бандажа поверх джу тового покриття на кабелі; в — розмотування зовнішнього джутового покриття, г — надрізування броні бронерізкою, д — видалення бройі, є — видалення кабельної пряжі є — виконання кільцевого надрізу оболонки, ж — виконання поздовжніх надрізів оболонки з — видалення смужки свинцевої оболонки, и — видалення всієї оболонки з оброблюваної частини кабелю, і — спіральний надріз алюмінієвої оболонки ножем НКД з різальним диском

Далі накладають на броню другий дротяний бандаж на відстані Б (див. рис. 2.3, а) від першого бандажа. Довжина ділянки між першим і другим бандажами становить 50—70 мм. На цій ділянці провід заземлення приєднують до стрічок броні. В чавунних з'єднувальних і відгалужувальних муфтах, кінцевих воронках, а також у спеціальних муфтах, які застосовуються при прокладайнні кабелів у воді, зазначені ділянки броні використовують для ущільнення горловини муфти, і довжина його в цих випадках становить 100—150 мм.

Наклавши бандажі на кабель, трохи розкручують його броню, щоб дещо віддалити її від оболонки, після чого надрізають бронерізкою по кромці другого бандажа (рис. 2.3, г) і видаляють (рис. 2.3, д). Потім розкручують і знімають з оболонки кабельну пряжу і захисне покриття з паперу або полівінілхлориду (рис. 2.3, є). Для видалення з оболонки кабелю захисного покриття з сульфатного паперу нагрівають швидким вогнем паяльної лампи оброблюваний кінець кабелю до 40—50 °С. Звільнену від покриття оболонку кабелю протирають ганчірками, змоченими в бензині або трансформаторному маслі, підігрітому до 40 °С, щоб зняти з її поверхні бітумний розчин Далі роблять на оболонці кабелю два кільцевих (рис 2.3, є) і два поздовжніх (рис. 2.3, ж) надрізи Відстань між кільцевими надрізами повинна становите 20 мм для кабелів напругою до 1 кВ, 25 мм — для кабелів на 6 і 10 кВ. Відстань між поздовжніми надрізами — 10 мм. Оболонку надрізають на половину ії товщини спеціальними кабельними ножами (НКА, НКС тощо) з обмежувачем глибини різання.

Смугу оболонки, що утворилася між двома поздовжніми надрізами, видаляють (рис. 2.3, з), захопивши її плоскогубцями, після чого вручну видаляють усю оболонку на оброблюваній ділянці кабелю (рис. 2.3, и). Щоб зняти алюмінієву оболонку, застосовують ніж з різальними дисками. У цьому випадку поздовжніх надрізів не роблять, а після кільцевих надрізів роблять сдіральнийй надріз, для чого встановлюють ніж під кутом 45°, затискують оболонку між призмою і різальним диском, обертальними рухами надрізують їі по спіралі (рис 2.3, і)_, а потім видаляють за допомогою плоскогубців.

Операції обробки кабелю завершуються видаленням поясної паперової ізоляції та напівпровідникового (чорного) паперу, який розмотують від кінця кабелю і обривають (але не зрізають ножем) на відстані і (див. рис 2.3, а) до обрізу свинцевої або алюмініевої оболонки. Заповнювачі, розташовані між жилами кабелю, відрізають ножем, при цьому лезо ножа повинно бутц спрямоване уздовж жил у бік необроблюваної частини кабелю. Кільцевий пояс над ступенем поясної ізоляції видаляють після з'єднання жил. Закінчивши обробку кабелю, переходять до підготовки його для з'єднування в муфті.

Розділ ІІІ. Робоче місце електромонтажника

Робоче місце електромонтера може бути і на відкритому повітрі, наприклад під час спорудження або ремонту повітряних і кабельних електричних мереж, підстанцій тощо.

На робочому місці завжди має бути зразковий порядок: інструмент та пристрої (дозволяється користуватися тільки справним інструментом!) слід розміщувати на відповідних місцях, туди ж таки треба класти інструмент після закінчення роботи з ним. На робочому місці не повинно бути нічого зайвого, не потрібного для виконання даної роботи; оснащення й утримання робочого місця має точно відповідати всім вимогам охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та гігієни і виключати можливість виникнення пожежі. Зазначені загальні вимоги стосуються й робочого місця.

Залежно від виконуваних електротехнічних робіт (монтажу, складання та ін.) робоче місце має бути оснащене відповідним інструментом і пристроями. Звичайно на робочому місці розміщують такі інструменти: кріпильно-затискні — плоскогубці, круглогубці, пасатижі, лещата; різальні — монтерський ніж, кусачки, ножівку; ударні — молоток, зубило, пробійник. Крім того, застосовують загальнослюсарний інструмент, а також інші види металорізального інструменту, бо виконання електротехнічних робіт часто пов'язане з рубанням металу, згинанням труб, різанням усіляких матеріалів, нарізанням різьби тощо.

Заводи випускають набори інструменту для виконання окремих видів електротехнічних робіт. Так, до комплекту інструменту (рис. 3.1.) для виконання електромонтажних робіт загального призначення входять: плоскогубці 200 мм універсальні, плоскогубці електромонтажні з еластичними чохлами; гострогубці (кусачки) 150 мм з еластичними чохлами, викрутки слюсарно-монтажні різні (з пластмасовими ручками) — 3 шт.; молоток слюсарний з ручкою масою 0,8 кг; ніж монтерський; шило монтерське; покажчик напруги; лінійка метрова складана металева; окуляри захисні світлі; гіпсівка; гладилка; шнур кручений діаметром 1,5—2 мм і довжиною 15 м.

Рис. 3.1. Набір інструменту для виконання електромонтажних робіт

VI ІІ . Список використаних джерел

1. Ктиторов А. Ф. Злектрослесарь строительньїй: Учеб. для проф.-тех. училищ. -М.: Стройиздат, 1990.- 383 с: ил.

2. Атабеков В.Б. Монтаж злектрических сетей и силового злектрооборудования: Учеб. для сред. проф.-тех. училищ. - 4-е изд., испр. - М.: Вьюш. шк., 1985. -176 с, ил. - (Профтехобразование).

3. Корнилов Ю.В., Бредихин А.Н. Слесарь-злектрик: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Вьюш. шк., 1988. - 256 с: ил.

4. Кокорев А.С. Злектрослесарь по ремонту злектрических машин: Учеб. для СПТУ. -3-є изд., перераб. и доп. - М.: Вьюш. шк., 1987. - 175 с: ил.

5. Родштейн Л.А. Злектрические аппаратьі: Учебник для техникумов. - 4-е изд., перераб. и доп. - Л.: Знергоатомиздат. Ленингр. отд-ние, 1989. -304 с: ил.