Курсовая работа: Аналіз об’єму виконання технічних дій футболістами різної кваліфікації

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Факультет фізичного виховання

Кафедра спорту і спортивних ігор

Курсова робота з теми:

Аналіз об’єму виконання технічних дій футболістами різної кваліфікації

Чернігів-2009

Вступ

Актуальність. У сучасному футболі останнім часом спостерігається універсалізація гравців, коли футболісти незалежно від їх ігрової функції виконують весь набір технічних засобів. Як показує аналіз науково-методичної літератури і особисті спостереження, поки немає конкретних рекомендацій по методиці навчання технічним прийомам з урахуванням універсалізації гравців. Виконувати обманні рухи треба так, щоб вони дійсно обманювали суперника, щоб він приймав їх за істинні, інакше їх буде просто розгадати і суперник перестане на них реагувати. Але, щоб добре виконувати хитрощі, гравець повинен володіти визначеними, часто об'єктивними, даними, фізичними і психічними. [10]

Серед фізичних даних в першу чергу треба назвати низьке розташування центру тяжіння у гравця. Особливо важливе воно при хитрощах з м'ячем. Спостереження показують, що добре і несподівано виконувати хитрощі з м'ячем можуть гравці невеликого зросту і з короткими ногами. Низько розташований центр тяжіння не відхиляється під час руху так істотно, як високо розташований. В результаті і повернення в первинне положення центру тяжіння у низькорослих гравців відбувається швидше, ніж у високорослих [14].

Футболісту, що виконує хитрощі, необхідна багата фантазія, яка повинна виявлятися не тільки в різноманітності хитрощів, що саме по собі представляє лише частину хитрощів, так до того ж найпростішу. Гравцю треба в лічені частки секунди зуміти наперед побачити і результат свого руху, відчути, як прореагує суперник на обман. Потрібно відрекомендувати себе на місці суперника, зрозуміти хід його думки.[4]

Розділ 1 . Теоретико-методичний аналіз питання застосування обманних рухів та ефективності ведення м’яча

До фізичних даних треба віднести і швидкість. Для початку стрімкого руху окрім реакції нервової системи основною умовою є якість м'яза, швидкість їх скорочення. Обманні і не обманні рухи повинні чергувати швидко, інакше суперник їх розгадає і не дозволить ввести себе в оману.

Дуже важлива тут і спритність. Обманні і не обманні рухи чергують з погляду їх цілісності неприродно. Суперечливі, незвичні рухи гравець повинен проводити протягом короткого часу. В результаті різноманітності хитрощів ритм складових їх рухів не може бути таким, як, наприклад, ритм при бігу. Тому для виконання хитрощів необхідні спритність, точна координація рухів, легкість, відсутність напруженості.

До психічних даних при виконанні хитрощів треба віднести швидку реакцію, швидке мислення. Уміння відчути рухи суперника, оцінити очікувану ситуацію, негайно ухвалити рішення і невідкладно його здійснити - все це значною мірою залежить від особливостей нервової системи [28].

Особливу важливість серед психічних даних представляє хороше відчуття ритму. Воно в значній мірі сприяє умінню виконувати хитрощі. Гравець повинен стежити за суперником. Несподіваний протилежний рух він повинен почати, лише, коли суперник вже прореагував на його перший рух. Несподіваний рух, початий завчасно, не приведе до успіху: суперник хоча і побачив перший обманний рух, але друге прослідувало настільки швидко, що він зміг прореагувати тільки на його завершальну частину. Якщо ж друга частина хитрощів (другий намір) почнеться пізніше, ніж слідувало, то час зміни напряму руху перевищить час реакції суперника на цей рух.

Хитрощі підрозділяються на наступні групи:

- хитрощі без м'яча (обманні рухи тулубом);

- хитрощі з м'ячем, які можуть виконуватися у зв'язку з обманними рухами тулубом (так звані комбіновані хитрощі) [9].

Хитрощі «без м’яча (тулубом)». Під хитрощами тулубом ми в основному маємо на увазі ті обманні рухи, які проводить гравець, щоб відвернути увагу суперника від наміченого руху і його напряму.

Хитрощі можуть виконуватися ногою, верхньою частиною тулуба, рукою, навіть головою. Не дивлячись на те, що гравець проводить ці рухи без м'яча, кінцева мета їх, як правило, оволодіти м'ячем або точно передати його партнеру.

Хитрощі тулубом застосовуються і у тому випадку, коли ми хочемо звільнитися від опіки суперника [3]. Швидкість бігу не завжди допомагає в цьому. Але якщо об'єднати біг з несподіваним рухом тулубом, суперник прореагує на нього лише через певний час, якого буває достатньо, щоб відірватися від суперника і створити більш сприятливу обстановку.

Хитрощі «з м’ячем». Цим терміном ми позначаємо серію обманних рухів, які гравець виконує разом з м'ячем. Хитрощі з м'ячем значно важче, ніж тулубом, бо ввести суперника в оману треба, щоб не тільки зберегти у себе м'яч, але і упевнено оволодіти ним. Подібна задача вимагає від спортсмена складної координації рухів.

Хитрощі «помилковий замах ногою для удару по м’ячу ».

Назустріч гравцю з м'ячем рухається суперник. В момент, передуючий його атаці, гравець з м'ячем робить замах ногою і всім своїм виглядом показує, що збирається сильним ударом послати м'яч вперед. Коли суперник необачно кинеться під ноги тому, що б'є, щоб перехопити м'яч, або ж, злякавшись сильного удару, обернеться до того, що б'є спиною, гравець з м'ячем холоднокровно обводить введеного в оману суперника [36].

Обманний прийом помилковий замах ногою для удару по м'ячу широко використовується, особливо перед завершальним ударом по воротах, коли вимагається спочатку обіграти одного з тих, що обороняються.

Застосовується обманний прийом в тих випадках, коли суперник нападає на гравця з м'ячем спереду або спереду-збоку.

Хитрощі «помилковий замах головою для удару по м’ячу» .

Гравець приймає м'яч, що опускає зверху. Йому назустріч рухається суперник. Гравець, що приймає м'яч, нахиляючи тулуб назад або убік, вдає, що збирається ударом голови послати м'яч вперед. Коли суперник в очікуванні зустрічного удару зупиниться, гравець несподівано замість удару головою по м'ячу зупиняє його грудьми, стегном або стопою (іноді з одночасним поворотом в протилежну сторону) і йде від того, що затримався на якусь мить від суперника [9].

Хитрощі «відкочування м’яча назад підошвою або п’ятою».

Гравець веде м'яч або швидко біжить до нього. Назустріч гравцю з м'ячем, а частіше за все збоку йому напереріз спрямовується суперник. Щоб ввести його в оману, гравець замахується ногою як би для нанесення сильного удару вперед. Коли суперник кинеться під удар або перехоплення м'яча, гравець несподівано відкочує м'яч назад підошвою або п'ятою партнеру, що знаходиться там.

Посилати м'яч назад, щоб це було несподівано для суперника, можна декількома способами: наступивши на м'яч і відкотивши його підошвою, ударяючи по м'ячу п'ятою після замаху і перенесення через м'яч або ударяючи п'ятою по м'ячу, що знаходиться із зовнішньої сторони від опорної ноги. Останнього удару завдається схресним рухом ноги, що б'є, з опорною [31].

Звичайно даний обманний прийом використовується в тих випадках, коли суперник нападає на гравця з м'ячем спереду або збоку.

Хитрощі «удар по м’ячу п’ятою убік» .

Гравець замахується, відводячи ту, що б'є ногу назад і всім своїм виглядом показуючи, що збирається послати м'яч ударом внутрішньою стороною стопи («щічкою») вперед. Коли ж суперник кинеться на перехоплення м'яча в тому ж напрямі, гравець з м'ячем несподівано відводить ту, що б'є ногу убік назовні, а потім п'ятою мимо своєї опорної ноги посилає м'яч, але не вперед, а убік партнеру, що знаходиться там.

Це дуже дієвий обманний прийом, але, на жаль, він ще не знайшов широке вживання серед наших футболістів.

Хитрощі «помилкова передача м’яча».

Гравець веде м'яч. Йому назустріч біжить суперник. Щоб примусити суперника рухатись в помилковому напрямі, гравець повертається до нього спиною і, відступаючи перед м'ячем, що котиться, вдає, що ось-ось передасть м'яч убік одному з своїх партнерів. Як тільки суперник кинеться в ту ж сторону, щоб перехопити передбачувану передачу, гравець з м'ячем швидко повертається, роблячи ривок, і йде від суперника.

При виконанні помилкової передачі м'яча основну увагу слід звертати на те, щоб замах для помилкової передачі був якомога природніше і викликав у відповідь реакцію суперника, а подальший поворот гравця здійснювався з максимальною швидкістю. При повороті гравець повинен підхоплювати м'яч носком і підводити злегка вгору для того, щоб перекинути його через витягнуту ногу суперника, якщо той спробує відібрати м'яч.

Хитрощі «поворот навколо м’яча».

Назустріч гравцю, що веде м'яч, біжить суперник. Приблизно за 0,5 - 1м до зближення з ним гравець швидко повертається навкруги м'яча направо або наліво і нахиляє тулуб в ту ж сторону, виявляючись попереду м'яча спиною до суперника. Вслід за гравцем в ту ж сторону кидається і суперник, проте в наступну мить гравець, продовжуючи поворот кругом і при цьому, злегка відштовхуючи спиною суперника, підхоплює м'яч ногою і йде від суперника в первинному напрямі.

Іноді, щоб ще більше заплутати суперника, гравець несподівано після завершального повороту робить ще один півоберт, але в іншу сторону, і йде від введеного в оману суперника[5].

Хитрощі з поворотом гравця навкруги м'яча застосовуються при стрічній атаці суперника.

Хитрощі «швидке відведення м’яча ногою «під себе» і висунення його вперед».

Гравець з м'ячем стоїть на місці або поволі рухається назустріч супернику. В безпосередній близькості від суперника гравець наступає ногою на м'яч і навіть висуває його трохи вперед, як би пропонуючи супернику вступити в єдиноборство. В той момент, коли суперник спробує вибити м'яч у гравця з-під ніг, він підошвою миттєво відводить м'яч «під себе», а потім швидко висуває його вперед. Що обдурив таким чином необачно суперника, що кинувся на нього, гравець з м'ячем готовий до подальших дій.

Хитрощі «перенесення ноги через м’яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу».

Гравець веде м'яч. Назустріч ньому або ззаду біжить суперник. Щоб обдурити переслідувача і спрямувати його по помилковому шляху, гравець застосовує такі хитрощі. Він швидко переносить праву ногу через м'яч вліво або ліву ногу вправо і одночасно різко нахиляє тулуб в ту ж сторону. Вслід за гравцем в ту ж сторону спрямовується і суперник. Проте в наступну мить гравець швидко і несподівано повертається в іншу сторону, підхоплюючи м'яч, і йде від суперника.

На думку П.І. Казакова обманні прийоми застосовуються з метою подолання опору супротивника і створення вигідних умов для ведення гри. В техніці обманних рухів виділяються дві загальні фази: підготовча і фаза реалізації. В першій фазі дії направлені на інсценування обманних рухів. В другій реалізуються істинні наміри футболіста після реакції суперника на обманні дії [22].

Заглиблюючись в питання про обманні прийоми, розрізняють хитрощі з м'ячем і хитрощі тулубом. Наголошується, що виконання обманних прийомів з м'ячем пов'язано з великим ризиком втрати м'яча. Різниця між хитрощами тулубом і з м'ячем полягає в наступному: перша частина руху вводить суперника в оману [39].

Обманні рухи засновані на принципах раптової зміни напряму і ритму руху [21].

На їх же думку при цьому, чим природніше виконуються хитрощі, тим більша можливість обігравати супротивника.

Бен Лакреш Жаміль Еддін відзначає, що ведення м'яча у футболі є одними з що найбільш часто зустрічаються в грі технічних прийомів. Як показують педагогічні нагляди, у футболістів різного віку і спортивної кваліфікації ефективність техніки ведення м'яча вельми низька [10].

Такої ж думки дотримуються і До. Гріндлер, X. Пальке і X. Хемо [15]. Вони відзначають, що оволодіння способами ведення м'яча суттєва складова частина технічної підготовки футболістів. В змаганнях кваліфікований гравець у високому темпі долає з м'ячем малі і великі відстані. При цьому він постійно контролює м'яч, при необхідності обіграє суперника, не зменшуючи темпу, точно відіграє м'яч партнеру або ж завершує свій біг могутнім ударом по воротах.

З погляду П.І. Казакова за допомогою ведення здійснюються всілякі переміщення гравців. При цьому м'яч знаходиться під їх постійним контролем [22].

«Під обманними прийомами прийнято розуміти також дії гравців, які викликають у відповідь реакцію суперників в помилковому напрямі і тим самим забезпечують гравцю безперешкодне виконання його істинних дій» - так говорить Б.Т. Анухтін [4]. Він же відзначає, що обманні прийоми засновані на принципах раптової зміни характеру дії гравця з м'ячем або без м'яча, темпу виконуваного прийому, швидкості пересування, швидкості чергування ривків, зупинок, поворотів і т.д.

Хитрощі - це обманні рухи ногами і тулубом, які футболісти, що володіють м'ячем, застосовують з метою перехитрити суперника [36]. Авторами відзначено, що існує дуже багато хитрощів, при цьому видатні футболісти доводять який-небудь з хитрощів, що їм подобаються, до досконалості і перетворюють його на «фірмову зброю». Так, існують хитрощі «Гаррінчи», «Михайла Месхи».

У своїй роботі З. И. Андреев відзначає, що коли суперник перешкоджає просуванню вперед, застосовуються хитрощі (обманні рухи), що допомагають залежно від обстановки або зберегти м'яч, або обіграти суперника [1].

Хитрощі виконуються різними частинами тіла, зміною напряму і швидкості ведення м'яча, раптовими зупинками. Багато авторів дотримуються думки, що за своєю суттю і структурі хитрощі складаються з двох нерозривно зв'язаних елементів: помилкового руху, розрахованого на введення суперника в оману, і істинного руху.

Також З.И. Андреєв говорить, що ведення м'яча використовується для виходу на вигідну позицію, коли партнери закриті, і нікому зробити передачу [2].

У всіх проаналізованих роботах наголошується велика користь умілого і своєчасного вживання хитрощів. Із цього приводу А. Чанаді розрізняє в грі корисні і даремні хитрощі, залежно від того, в якій ролі виступає футболіст, що застосував їх. В грі часто застосовуються хитрощі, засновані на зміні м'яча, що котиться, напряму [38].

Педагогічні спостереження, проведені Б.А. Баляєвим дозволили описати близько 10 хитрощів з переводами, а також скласти їх технічно-тактичну характеристику. На підставі своїх наглядів Б.А. Баляєв прийшов до висновків, що безконтактні хитрощі особливо переконливі на великій швидкості, хитрощі з переводами – на середній швидкості, хитрощі з переводами для хлопчиків психологічно доступніші інших хитрощів, хоча по техніці вони не найпростіші [7].

Також Б.А. Баляєв стверджує, що хитрощі застосовуються для виграшу самих різних видів єдиноборства з гравцем супротивника. Оволодіти мистецтвом хитрощів може лише футболіст, підготований у фізично, технічно, психологічно і тактично, який володіє фундаментальним комплексом якостей, умінь, знань та навичок.

Зростання значення обманних рухів тілом у футболі витікає з тенденцій розвитку цієї спортивної гри. Здатність окремих спортсменів, груп гравців і цілих команд приховувати дійсні наміри в грі, маскувати їх, відразу після якої слідують несподівані і швидкореалізовані рішення ігрових ситуацій, все помітніше визначають кінцеві результати футбольних зустрічей. Цьому твердженню суперечить повна неувага до навчання обманним рухам в тренувальному процесі молоді в переважній більшості секцій.

На підставі вивчення літературних джерел, бесід з гравцями і тренерами, перегляду змагань і тренувальних занять різних команд Б.А. Баляєву вдалося занести в свою картотеку 150 хитрощів.

Виходячи з особистого досвіду і спостережень за іграми окремих футболістів і команд Р.С. Мoнвелян дійшов висновку, що особливе місце варто відвести процесу навчання і вдосконалення хитрощів, з метою остаточного витіснення грубого силового футболу і впровадження технічної, красивої і легкої гри [26].

Хитрощі, як один з основних елементів техніки гри у футболі незаслужено знехтуваний, тоді як уміле і різностороннє вживання хитрощів полегшує прийом і віддачу м'яча, дає перевагу в єдиноборстві і при взятті воріт. Спостереження показують, що навіть футболісти високої кваліфікації недостатньо застосовують хитрощі і виконують їх на технічно низькому рівні.

У своїх дослідженнях В.Хаджиєв дійшов висновку, що одна з найефективніших форм навчання хитрощами - моделювання активного середовища, в якому протікає це навчання. Таким активним середовищем можуть бути футболісти старших груп, що добре оволоділи великою кількістю обманних рухів. Значення сумісних занять в тому, щоб молодші побачили і потім спробували якомога більше хитрощів, частина яких виявиться доступною для їх викоання - саме ті хитрощі, які відповідають індивідуальним особливостям футболістів [13].

Обманний рух ногою. Гравець веде м'яч, супротивник атакує його. Ведучий, передбачаючи напад, робить замах ногою для удару по м'ячу, але замість удару знову переходить до ведення м'яча.

Обманний рух тулубом. Виконує нахил тулуба вліво, а йде з м'ячем вправо.

З.Н. Андреев упевнений, що важливо навчиться виконувати хитрощі якомога природніше, щоб опікаючий вас гравець щиро повірив у ваш намір. Такі майстри футболу, як Ігор Нетто, Михайло Месхи, Вячеслав Амбарцумян, Федір Живців, Сергій Родіонов, багато часу уділяли вдосконаленню хитрощів, і вміло застосовували їх в грі [2].

Щоб добре виконувати хитрощі на футбольному полі, треба почати освоєння цих прийомів без м'яча.

З.Н. Андрєєв думає не тільки про професійних футболістів, його інтереси розповсюджуються і на молоде покоління спортсменів. Для них він не тільки пояснює деякі терміни, але і дає корисні поради про те, де і коли їх використовувати.

Ведення і обведення - ефективні прийоми гри. Вміло, використовуючи ведення м'яча різними способами і на різній швидкості в поєднанні з переконливими обманними рухами, футболіст дістає сприятливу можливість для виходу на вільне місце або для нанесення удару по воротах. В ході гри юнаки люблять використовувати і ведення м'яча, і обведення. Проте, часто це робиться в збиток команді. Тому, в тих випадках, коли партнер зайняв вигідну позицію, слід спрямувати м'яч йому. Адже сучасна і точна передача теж грізна зброя. Проте, веденню і обведенню необхідно в юному віці надавати підвищену увагу.

Також дуже цікавий і раціональний дриблінг Копа. Безперервне прагнення Копа обвести або застосовувати обманний рух примушувало супротивників відступати перед ним через боязнь бути обіграними. Це забезпечувало йому велику свободу дій і дозволяло знаходити гостре продовження атак. Та і сам Копа одержував широкі можливості для забивання м'ячів.

Ще про два майстрів футболу розказує автор статті. Крайні нападаючі збірної Швеції Хамрін і Ськоглунд в своїх діях дуже широко і майстерно застосовували найрізноманітніші обманні рухи. Нерідко при єдиноборстві із захисниками супротивника з боку Хамрін і Ськоглунда слідував цілий каскад хитрощів, ті, що внаслідок чого оборонялися, виявлялися обіграними.

Але не тільки Б.Апухтин захоплюється технікою зарубіжних футболістів. А. Вит і В. Владимиров задаються схожим питанням. Що саме так привертає нас у футбольній техніці, продемонстрованій бразильцями? І сам же відповідає на це. А першу чергу, багатство хитрощів і обманних рухів, тобто того, що додає футболу красу і характер гри, а не роботи. Хитрощі дозволяли бразильцями уникати зіткнень, і ті, хто будував свою підготовку на вихованні грубої сили, поступилися тим, хто виховував в собі легкість і спритність, необхідну для виконання не силовій техніці [13].

Хитрощі і обманні рухи сприяють так званому артистичному футболу, полегшують виконання ударів зовнішньою стороною стопи і ведуть до відмови від пануючих ще недавно ударів внутрішньою стороною підйому, при яких напрям м'яча ясний не тільки супротивнику, ні і будь-якому глядачу.

Для якнайкращого навчання хитрощами З.Н. Андреев приводить основні помилки біля початківців футболістів. Помилковий рух виконується дуже близько від суперника, і той легко опановує м'ячем, помилковий рух виконується дуже далеко від суперника, і він легко розгадує хитрощі; після помилкового руху ривок з м'ячем виконується недостатньо швидко, і суперник вибиває м'яч. Позбавиться їх не так просто, проте можна. Перш за все, необхідно систематично відпрацьовувати помилкові рухи, застосовувати їх гущавині на тренуваннях [1].

Прийоми обведення у футболі різноманітні. Чим ширше їх арсенал у того або іншого спортсмена, тим надійніше він контролює м'яч в ході гри, вичікуючи зручний момент для гострого пасу партнеру.

Цим славиться португальський гравець Фігу. Б. Богданов говорить про нього, як про видатного гравця і бійця, здатним поодинці переламати хід подій [11].

Утішними словами озиваються і про киянина А. Шевченко. Його обманні прийоми збивають з пантелику захисників суперника [33].

Але зараз, разом з хорошим дриблінгом, футболіст зобов'язаний бачити поле: володіти хорошим ударом і т.д. А візьмемо Англію 1986 року, Ф. Tейлор вважає, що основою в ту пору вважався дриблінг [35].

Уміння обвести суперника, уміння просуватися з м’ячем вперед, до воріт супротивника, цінувалося над усе.

У ряді досліджень доводиться, що добрі результати у вдосконаленні техніки можуть досягатися, коли прийоми виконуються незвичайним, не загальноприйнятим способом. В цих випадках обманні рухи футболістів, на перший погляд здаються неначебто не зовсім зручними, насправді є найраціональнішими. У футболі гравці використовують як традиційний («класичний») спосіб взаємодії з м'ячем, так і нетрадиційний («кроковими ударними рухами»), в основі якого лежить механізм нанесення ударів по м'ячу різким рухом ланки (гомілки), що б'є, після виконаного обманного руху [19].

Аналіз доступної літератури з даного питання показав ідентичність думки багатьох авторів в оцінці значення виконання футболістами під час обманних прийомів і їх ролі в технічній підготовці футболістів.

Розділ 2. М етоди і організація дослідження

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач були застосовані наступні методи дослідження:

1. Спостереження;

2. Математична обробка отриманих даних;

3. Вивчення літературних джерел;

Спостереження проводилися за гравцями команд майстрів, вищого розряду і 1-го дивізіону і за гравцями команд колективів фізкультури 1-го розряду. Спостереження проводилися в природних умовах на футбольному полі за командами колективів фізкультури «Юність» і ДЮСШ «Десна 3», за командами майстрів вищого дивізіону спостереження здійснювалися за допомогою телебачення. Наші спостереження витікають з поставлених нами задач дослідження та мають свою специфіку, пов'язану з особливостями футболу.

2.2 Організація дослідження

У процесі спостережень за ігровою діяльністю футболістів в спеціально розробленій картці фіксувалася кількість обманних прийомів за гру, виконаних без порушення правил гри у футбол, і кількість способів ведення м'яча. Після кожної проглинутої гри підраховувалася загальна кількість обманних прийомів і способів ведення м'яча, а потім визначалися обманні прийоми, які найчастіше використовувались гравцями в ході гри, обманні прийоми і способи ведення м'яча, а також найбільш часто вживані гравцями напади.

У кожній грі підраховувалася загальна кількість обманних прийомів і способів ведення м'яча. Одержані дані піддавалися математичній обробці і виражалися у відсотках.

1+2+3+4++н

Н - загальна кількість обманних прийомів;

1+н - загальна кількість одного обманного прийому.

Всі результати спостережень заносилися в спеціально розроблені картки, де підраховувалась загальна кількість необхідних дій, вживаних гравцями в ході гри.

Таблиця 1 - Зразок виконання обманних прийомів

Таблиця 2 - Зразок виконання способів ведення м'яча

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

Обманні прийоми займають важливе місце в арсеналі технічних засобів футболістів. Переконливість хитрощів може бути забезпечена хорошим інсценуванням або досягнута тоді, коли прийом починається і виконуються не як хитрощі, а як справжній намір, який потім змінюється. В процесі спостережень відзначено, що футболісти віддають перевагу одним хитрощам і досить рідко використовують інші. Також неоднаковий відсоток виконання обманних прийомів в першій і другій випробовуваних групах.

3.1 Кількість обманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних футболістами 1 групи

У процесі спостережень одержані дані, які дозволили визначити кількість виконання обманних прийомів за кожну гру.

Таблиця 3 - Загальні показники обманних прийомів, вживаних футболістами в 1-й групі

З таблиці видно, що найбільш часто застосовуються гравцями команд майстрів вищого дивізіону такий обманний прийом, як нахил тулуба і випад ноги убік, та відхід від суперника в іншу сторону - 160 разів (100%). За ними – обманні прийоми в такому порядку:

· відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом - 157 разів (98%);

· перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 70 разів (43%);

· прокидання м'яча мимо суперника носком стопи - 61 раз (38%);

· помилковий замах ногою по м'ячу - 60 разів (37%).

3.2 Кількість обманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних футболістами 2 групи

Спостерігаючи за командами ДЮСШ «Десна 3» і «Юність» можна зробити висновок, що розвиток фізичних якостей, технічна підготовка знаходяться у цих футболістів на більш низькому рівні, ніж у команд вищої ліги.

Отже, аналіз одержаних даних показує, що кількість обманних прийомів, вживаних за гру командами 2 групи нижче, ніж в команді майстрів.

Таблиця 4 - Загальні показники обманних прийомів, вживаних футболістами в 2-й групі

Показники таблиці 4 свідчать, що команди колективів фізкультури найбільш часто застосовують такі обманні прийоми, як:

· помилковий замах ногою по м'ячу -91 разів(57%);

· відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом - 83 рази (52%);

· прокидання м'яча мимо суперника носком стопи - 62 рази (38%).

Отже, за даними дослідження можна видно, що гравцями команд колективів фізкультури найбільш часто застосовуються такі обманні прийоми: помилковий замах ногою по м'ячу та відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом; тоді як гравцями команд майстрів віддається перевага наступним обманним прийомам: нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, та відхід від суперника в іншу сторону, відведення м'яча ногою «під себе» і висування його вперед з поворотом.

На підставі одержаних даних можна зробити висновок, що чим більше впевненість гравців в успішному результаті обманних дій, тим частіше їх застосування.

3.3 Кількість обманних рухів і способів ведення м’яча, виконуваних нападаючими команд різної кваліфікації

В результаті спостережень були отримані дані, які дозволили визначити кількість обманних прийомів, виконуваних гравцями в лінії нападу.

За даними таблиці 5 видно, що найбільш часто нападаючими застосовуються наступні обманні рухи:

· нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 83 рази (52%);

· відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом - 66 разів (42%).

Високий відсоток використовування цих прийомів пояснюється тим, що вони найбільш прийнятні в протиборстві із захисниками.

Іншу картину можна побачити, проаналізувавши гру команд СГИФК і «Вікторії», в яких виконання обманних прийомів нападаючими на низькому рівні

Таблиця 5 - Загальні показники обманних прийомів, які використовуються гравцями лінії нападу 1-ї групи

За даними таблиці 5 видно, що найбільш часто нападаючими застосовуються наступні обманні рухи:

Таблиця 6 - Загальні показники обманних прийомів, які використовують гравці нападу в 2-й групі

За даними таблиці 6 видно, що команди колективів фізкультури найбільш часто використовують наступні прийоми:

· нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 45 (28%);

· перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу - 39 разів (25%).

Звідси видно, що команди майстрів і колективів фізичної культури виконують практично і ті ж обманні прийоми. Але їх виконання помітно відрізняється в технічному виконанні на користь команд майстрів. Використання обманних прийомів командами колективів фізкультури обмежено. Гравці лінії нападу швидше прагнуть зробити передачу, щоб позбавитися м'яча, що значно знижує атакуючі можливості команди.

За допомогою м'яча здійснюються різні переміщення гравців на полі. Тому в нашій роботі поставлена задача, визначити найбільш часто вживані способи ведення м'яча в першій і другій групах, і зробити відповідний висновок в різниці їх виконання.

Таблиця 7 - Загальні показники ведення м'яча, які використовувались в першій групі

Видно, що гравцями команд майстрів найбільш часто застосовуються наступні способи ведення м'яча:

· ведення м'яча зовнішньою частиною підйому - 121 разів (78%);

· ведення м'яча середньою частиною підйому - 96 разів (61%);

· ведення м'яча внутрішньою частиною підйому - 72 рази (47%).

Таблиця 8 - Загальні показники способів ведення м'яча, які використовувались в другій групі

З даних таблиці 8 видно, що гравцями команд колективів фізкультури найбільш часто застосовуються наступні способи ведення м'яча:

· ведення м'яча зовнішньою частиною підйому - 70 разів (43%);

· ведення м'яча середньою частиною підйому - 34 рази (20%);

· ведення м'яча внутрішньою стороною стопи - 32 рази (19%).

Порівнюючи результати спостережень за командами майстрів і командами колективів фізкультури, можна зробити висновок, що в основному, застосовуються одні і ті ж способи ведення м'яча.

Головна різниця полягає в їх кількісному відношенні. У команд майстрів їх значно більше, що пояснюється, перш за все, кращою фізичною і технічною підготовкою.

Висновки

У результаті проведених досліджень були зроблені наступні висновки:

1. Найбільш часто вживаними в ході гри обманними прийомами є:

· нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону - 160 разів (100%);

· відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з просуванням - 157 разів (98%);

· перенесення ноги через м'яч і нахил тулуба в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону - 70 разів (43%).

2. Гравцями лінії нападу найбільш часто застосовуються наступні обманні прийоми:

· нахил тулуба і випад ноги в одну сторону, а відхід від суперника в іншу сторону - 83 рази (52%);

· відведення м'яча ногою «під себе» і висунення його вперед з поворотом - 66 разів (42%).

3. Найбільш часто застосовуються наступні способи ведення м'яча:

· ведення м'яча зовнішньою частиною підйому - 121 разів (78%);

· ведення м'яча середньою частиною підйому - 96 разів (61%).

4. Футболісти команд майстрів виконують за гру значно більшу кількість обманних прийомів, що пояснюється кращою фізичною і технічною підготовкою.

Практичні рекомендації

Перед початком виконання обманних прийомів атакуючий гравець може знаходитися в різних положеннях щодо суперника: обличчям, спиною, а також боком. В кожному випадку в техніці виконання обманного руху спостерігаються специфічні особливості.

Положення: обличчям до суперника

Особливістю обігравання суперника, що знаходиться в статичному положенні або що рухається назустріч, є створення у гравця, що захищається, помилкового враження про те, що атакуючий гравець втратив контроль над м'ячем і м'ячем можна легко оволодіти.

Для цього атакуючий гравець, виконуючи ведення м'яча однією і тією ж ногою кроковими ударними рухами, переміщається спочатку прямо на гравця, що захищається, і останнім торканням перед зміною напряму руху м'яча вперед, убік відпускає м'яч від себе на відстань приблизно одного крокового руху.

Як тільки гравець, що захищається, починає виконувати рух ногою до м'яча, атакуючий гравець швидким кроковим ударним рухом, коротким рухом стопи, що закінчується, посилає м'яч вперед убік, «впіймавши» суперника на зустрічному русі, і, продовжуючи ведення м'яча кроковими ударними рухами, обходить гравця, що захищається, і опиняється біля нього, за спиною.

Положення: спиною до суперника

При отриманні м'яча. Щоб розірвати контакт з суперником у момент прийому м'яча, атакуючий гравець рухається назустріч м'ячу і приймає його першим торканням.

Далі гравець може різко розвернутися з м'ячем на місці і опинитися в положенні обличчям до суперника або продовжити ведення м'яча тією ж ногою, якою прийняв м'яч, в праву або ліву сторону і виконати розворот по відносно великій дузі.

Після оволодіння м'ячем. Якщо атакуючий гравець володіє м'ячем в положенні спиною до суперника, він може обіграти його таким чином. Спочатку потрібно спрямувати м'яч від себе убік, наприклад правою ногою у бік лівої ноги на відстані приблизно 1м від місця постановки стопи лівої ноги. Потім зробити крок лівою ногою у бік м'яча так, щоб цим кроком перекрити напрям руху гравця до м'яча, що обороняється, і правою ногою кроковим ударним рухом з розворотом (може бути навіть і з падінням) послати м'яч в ту сторону, яку прагне перекрити суперник.

Положення: боком до суперника

Атакуючий гравець, виконуючи ведення м'яча кроковими ударними рухами дальньою від супротивника ногою і, прикриваючи м'яч від суперника корпусом, переміщається в певному ритмі. Несподівано він порушує ритм свого переміщення, посилаючи м'яч вперед дещо далі, ніж до цього, і шляхом виконання довшого (щодо попередніх) крокового ударного руху, використовуючи рухливість стопи, спрямовує м'яч в ту сторону, яку перекриває захисний гравець.

Література

1. Андреев С.Н. Футбол в школе. – М: Просвщение, 1996 – С. 65-67.

2. Андреев С.Н. Играй в футбол. – М: Физкультура и спорт, 1999 – С. 26-84.

3. Андреев С.Н. Футбол – твоя игра. – М: Просвящение, 1989 – С.64-89.

4. Апухтин Б.Т. Техника футбола. – М: Физкультура и спорт, 1996 – С.51.

5. Апухтин Б.Т. Обманные приемы в футболе. – М: Физкультура и спорт, 1969 – С.72-94.

6. Апухтин Б.Т. О некоторых причинах отставания наших футболистов в технике. – М: Физкультура и спорт, 1991 – С.34-35.

7. Баляева Б.А. О финтах с переводами мяча. – Труды Омского госуд. института физической культуры, 1989 – С.77-91.

8. Бен Лакреш Жамиль Эддин Техника ведения мяча футболистами разного возраста и методические приемы ее совершенствования. –Автореф. Дисс канд. Пед. Наук. – М., 1996 – С.25.

9. Богданов Б. Вопреки прогнозам. – Спорт экспресс, 2001 – С.30.

10. Борисов С.В. Новые упражнения в футболе. – Спорт за рубежом, 1998 – №8 – С.4-5, 14-15.

11. Вит А., Владимиров В. Глазами зарубежных специалистов. М: Физкультура и спорт, 1992 - с. 193-200

12. Волков А.П. Обманные движения в футболе. – Теория и практика физической культуры, 1995 – С. 678-682.

13. Гриндлер К., Пальке X., Хеммо X. Техническая и тактическая подготовка футболистов. – М: Физкультура и спорт, 1993 – С.23.

14. Голомазов С., Чирва Б. Футбол, закономерности игры и тенденция развития техники. – Методические разработки для слушателей ВШТ –выпЛ – М: РГАФКД 1997 – С. 15-20.

15. Голомазов С., Чирва Б. Перенос тренированности в точности выполнения технических приемов. – Методические разработки для слушателей ВШТ – вып.5 – М: РГАФКД 1998 – С. 10-13.

16. Голомазов С., Чирва Б. Оценка факторов, лимитирующих проявление футболистами техники владения мячом. Теория и практика футбола, 2000 – №2 – С.40-45.

17. Голомазов С., Чирва Б. Учет игровых режимов работы футболистов при построении тренировочных занятий. – Теория и практика футбола, 2000 – №1 – С.38-43.

18. Ерфилов Г.И. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1998 – С. 19.

19. Исаев А.К., Лукашин Ю.С. – М: Физкультура и спорт, 1988 – С.7-52.

20. Казаков П.И. Футбол – М: Физкультура и спорт,1995 – С.50-58.

21. Козловский Э. Набрасывание вместо передачи. – Спортивные игры,1997 – №4 – С.4.

22. Крылов В.П. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1991– С.24.

23. Лясковский К.П. Техника ударов – М: Физкультура и спорт, 1989 – С.7-11.

24. Попов А.В. Особенности индивидуализации совершенствования технического мастерства футболистов Научно-методические основы подготовки спортсменов высокого класса, 1994 – С. 165-167.

25. Прохазка П. Методика развития обманных движений телом в подготовке молодых футболистов. Система подготовки зарубежных спортсменов, 1994 – №8 – С.37-40.

26. Полишкис М.С. Футбол. Учебник для институтов физической культуры. – М: Физкультура, образование и наука, 1999 – С.38-42.

27. Савин С.А., Качалин Г.Д. Футбол – М: Физкультура и спорт,1999 – С.51-59.

28. Савин С.А. Футболист в игре и тренировке. – М: Физкультура и спорт, 1995 – С.51-59.

29. Савин С.А. Сушков М.П. Футбол. – М: Физкультура и спорт, 1994 –С.32-33.

30. Санадзе М. Олтаржевский Г. Футбол. – 2001 – С.35.

31. Сушков М.П. Школа финтов. – Спорт. Игры, 1991 – №1 – С.20; №2 – С. 13; №3 – С.29; №5 – С.24-25; №6 – С. 13.

32. Тейлор Ф. Очерки из истории английского футбола. – Спортивная жизнь России, 2001 – С.42.

33. Цирик А.К., Луканин Ю.С. Футбол – М: Физкультура и спорт, 1998 С. 98-101.

34. Черенков А. Неожиданный ход. Говорять мастера. – Спорт. игры, 1991 – №5 – С.11.

35. Чанади А. Футбол – тренировка. – М: Физкультура и спорт,1995 – С.7.

36. Чанади А Футбол – техника. – М: Физкультура и спорт, 1998 – С. 15-28.

37. Якушин М. Вечная тайна футбола. – М: Физкультура и спорт, 1993 С. 206-223.

38. Ястребов С.Г. Универсальная техника атаки – М: Спорт Академ Пресс, 2001 – С. 70.