| Скачать .docx |
Реферат: Найбільш перспективні регіони України для розвитку ностальгічного туризму
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмету: «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ТУРИЗМ»
План
1. Охарактеризуйте найбільш перспективні регіони України для розвитку ностальгічного туризму
2. Дайте характеристику змісту та особливостей програми обслуговування туристів на археологічному спеціалізованому турі та представте авторський програмний продукт з вище означеної тематики
Список використаної літератури
1. Охарактеризуйте найбільш перспективні регіони України для розвитку ностальгічного туризму
Наша країна мало додає особливих зусиль для того, щоб до нас приїжджали іноземні гості. Мало намагається спеціальними програмами залучити закордонних туристів. Іноземці прибувають до нас самопливом, малими партіями, з різними цілями,що часто не піддаються статистичному обліку.
Державна програма розвитку туризму не дає чітких пріоритетів. Та й необхідної для прориву державної підтримки туризму в даний час очікувати не приходиться. Але ніхто не заважає обговорювати різні варіанти з прицілом на майбутнє.
Україна багато кількість разів була військовим плацдармом. Але по суті саме одна з воєн - остання - довгі роки була нашим головним туристичним символом. У нас уже є відповідний досвід. Вдивимось в Україну: Бабій Яр, Курган слави, Львів, Київ, стела на площі Слави, погруддя генералів і маршалів, музеї ВВВ, партизанські "куточки" у лісах, катакомби Одеси. По всій республіці - монументи у виді танків і літаків часів Другої світової війни. Саме на ці об'єкти і їхню пропаганду направлялися державні засоби. Про інші сторони військового минулого України говорити було не прийняте. В ті роки зовсім чітка, полярна, чорно-біла радянська ідеологія не могла сполучитися із широтою поглядів і дбайливим далекоглядним відношенням до всієї історичної спадщини. Гуманність до колишніх супротивників - не схвалювалися. Про відновлення могил шведів, французів, тим більше недавніх ворогів - німців - не могло бути і мови. Але ж це теж своєрідні пам'ятники. Тим більше, що час змінює акценти, і вчені часом переписують історію. Тому зберігати потрібно усе. І віднестися по-людськи до самих різних, часто суперечливим явищам нашої нелегкої історії необхідно в будь-якому випадку. Нас цікавлять більш практичні питання.
Чи користується в даний час попитом такий скорботно-ностальгічний вид туризму, як відвідування іноземцями поховань предків? Можливо, щоб меморіали, цвинтарі, могили та інші сумні місця коли-небудь у майбутньому залучили відчутні туристичні потоки в Україну.
Масовим попитом такі поїздки, звичайно, не користуються. Іноді бувають запити на спеціальні маршрути - по місцях боїв, по конкретних операціях конкретних підрозділів. Зокрема деякі туристичні фірми готують такі тури для групи німецьких туристів. Але часто це люди, причетні до наукових вишукувань. Також як і раніше хвилюють закордонних дослідників такі теми, як французький похід, із древньої історії - шведи і Карл XII. Легендарний шлях "з варяг у греки" - також предмет інтересу іноземних наукових експедицій. Відомо, що ностальгічний туризм залучає в Україну чимало поляків, але вони, як правило, не користуються послугами турфірм, а вдаються до допомоги знайомих, друзів, родичів, що можуть направити, дати рекомендації, найчастіше вони відвідують Західну Україну, Львів.
Узагалі туристичним пріоритетом можуть бути будь-які напрямки і маршрути. Потрібні лише рекламні вкладення. А якщо говорити про такий вузький напрямок, як поїздки по місцях поховань, то тут є один цікавий нюанс, на який варто звернути увагу. Для нього не потрібно ніякої особливої інфраструктури. Люди приїхали, вийшли з автобуса, їм показали поховання, потім повезли далі, сказали, що геть за тим пагорбом стояли війська, а от у цієї річки відбулася битва. Такі автобусні маршрути не вимагають інфраструктури біля самих об'єктів ностальгічного туру. По суті, потрібна тільки реклама і дуже чітке пророблення маршруту - уміле сполучення візуальної інформації з образними розповідями й обов'язково - зміна вражень". Саме тому визначити саме яке місце буде в Україні більш перспективним для розвитку ностальгічного туризмові досить складно.
Алі нинішні одиничні випадки поїздок родичів по місцях поховання своїх предків коли-небудь, чи навряд переростуть у дійсний туристичний бум. Так, були, є і будуть люди, що цікавляться своїми коренями, частками предків - або народжених, або убитих на території інших країн, чи своєї. Досить відчутна частина подібних туристів - це вихідці з України, що хотіли б побачити, як сьогодні живуть люди в тихнув селах і містах, де ніколи проживали їхні предки. Що стало з цими місцями? Що залишилося від минулого?
Самим яскравим проявом ностальгічного туризмові є так називані єврейські тури - євреї приїжджають шукати свої корені, хочуть побачити школи, синагоги, у яких училися і молилися їхні предки. Такі запити надходять до туристичних фірм України досить часто. Спеціальної статистики, скільки людей звертаються з тими або іншими цілями туристичної ностальгічної поїздки німа. Точність такої статистики гарантувати важко.
Також в Україну з Канади приїжджає досить багато канадців: шукають і живих родичів, і могили покійних.
Трохи раніше німці набагато активніше подорожували по місцях колишніх боїв. Алі спеціальні поїздки в пункти військових поховань - це рідкі приклади. Кількість цих туристів зненацька чи навряд виросте.
Хоча, можливо, ситуація зміниться, коли напрямок потрапить у державну програму розвитку туризмові і держава визначить його одним із пріоритетних.
Розглянемо самі перспективні регіони з погляду ностальгічного туризму. По-перше це Закарпаття. Розробити стратегію розвитку туризму в древньому Львові допомагає місцева влади, група міжнародних експертів і консультантів. Вона почала роботи в рамках нового проекту Британського Фонду Ноу-Хау, що передбачає як узагальнення колишніх наробітків, так і пошук принципово нових підходів до розвитку прибуткової і перспективної галузі. Як базову модель сподіваються використовувати досвід подібних проектів у Великобританії і Польщі, де вони дали прекрасні результати. Зокрема в Польщі, завдяки розвиткові зеленого, ностальгічного, сентиментального, аграрного й іншого нетрадиційного видів туризмові приплив засобів у цю галузь збільшився в сотні разів і зараз складає чи навряд не саму вагому статтю бюджетних надходжень. Крім цього створені тисячі високооплачуваних робочих місць, оживилася діяльність супутніх галузей.
Через неповних два роки у Львові буде втілено програми, що стануть фундаментом для нової структури ностальгічного туризмові у Львові, сформують сприятливе середовище для процвітання вигідної справи.
Природний, історичний і культурний потенціал Криму здатний залучити 3-5 мільйонів туристів у передгірну і степову частини півострова. Цей регіон також перспективний для ностальгічного туризмові, багато туристів, що приїжджали до Криму раніше повертаються сюди знов і знов, в одні і ті ж місця, відчуваючи потребу повернутися в цей чудовий край, де змолоду переживали приємні хвилини.
У сучасних економічних умовах ностальгічний туризм послужив фактором, що буде сприяти розвиткові інфраструктури сервісу, побутового обслуговування, соціальної сфери.
Ця обставина дозволяє розглядати національні особливості і традиції населення як важливий ресурс туристичної діяльності, а для цього варто об'єктивно оцінити ремесла, промисли й у цілому національна майстерність українців, кримських татар, греків, німців, вірменів, болгар. Історичні факти свідчать про ті, що кожна етнічна спільність характеризується своєю самобутньою майстерністю, що в міру розвитку культури знаходить оригінальні і неповторні форми і методи відображення й осмислення об'єктивної дійсності.
У комплексі з приведеними вище природними, історичними, культурними і господарськими можливостями, свідчить про те, що відвідування Криму буде досить привабливим для жителів інших регіонів і держав і створює сприятливу основу для розвитку ностальгічного туризму в Криму.
Науковий зміст його можуть розробити Кримські вузи. Наукова підтримка ностальгічного туризмові буде полягати в розробці маршрутів, заснованих на використанні історичних, ландшафтних, археологічних і інших пам'ятників, створенні маршрутів наукового, історичного, ностальгічного й іншого цільового туризмові.
Так наприклад Крим є одним із пріоритетних регіонів для розвитку співробітництва з іншими країнами та народами. Особливо цікавить курортно-туристична сфера півострова. Усі пам'ятники національного й етнічного характерові, могли б статі об'єктами ностальгічного туризмові.
Туристичний бізнес може статі головною сполучною ланкою між іншими народами та українцями. У багатьох регіонах України проживають численні громади інших народів, а також переселенці.
За останні 30 років Дніпропетровську область покинули десятки сотень сімей, переїхавши на постійне місце проживання до Ізраїлю, США, Німеччині, Австралії, Росії, Польщі. За кордоном люди досягли певного рівню добробуту. Тут же залишилися друзі, родичі, і є цілком природним їхнє бажання побачити рідний край, показати визначні пам’ятки своїм дітям і онукам, новим закордонним родичам. Такий вид відпочинку має бути елітарним. “Ностальгічний туризм” варто розвивати за умов надання гостям області опорядженого житла з можливістю оренди автотранспорту і, звичайно, забезпеченням високої якості екскурсійного обслуговування.
Сучасний “туристичний бум”, виражений у створенні численних туристичних фірм (більше 200), що займаються головним чином шоп-турами, породив неправильне уявлення про те, що організацією туризму можуть займатися всі енергійні люди. Але тільки ініціативи і бажання для організації наукового і освітнього туризму недостатньо. Звідси виникла необхідність підготовки висококваліфікованих кадрів, що і зроблено в Дніпропетровському національному університеті за спеціалізацією “Організація краєзнавчо-туристської роботи” на основі фаху «Географія» та у Криворізькому педагогічному університеті.
У сучасних політичних і економічних реаліях варто шукати додаткові можливості і напрямки використання території з метою розвитку туризму. Це актуально ще й з тих позицій, що туризм є не лише прибутковою галуззю економіки, але і джерелом для створення нових робочих місць.
На державному рівні законодавчо визначено туризм одним з пріоритетних напрямків розвитку економіки та культури. Такий підхід забезпечує перетворення курортної і туристичної сфери в один з пріоритетних напрямів регіонального розвитку та структурної розбудови економіки, культури, створенню сучасної та високоефективної туристичної та курортно-рекреаційної індустрії.
Дніпропетровська область має достатньо великий туристично-рекреаційний потенціал, крім того існують передумови для його розвитку: природні особливості регіону, який знаходиться на кордоні змішаних лісів та степової зони, унікальні водні ресурси; культурно-історична спадщина; етнографічно-культурний потенціал (народні промисли та ремесла). Туристична галузь області усе впевненіше заявляє про себе, як дійсно конкурентно спроможна індустрія, що відчутно сприяє економічному розвиткові Дніпропетровщини та зростанню добробуту громадян.
На Дніпропетровщині знаходиться 114 природно-заповідних територій і об’єктів, у тому числі 15 заказників державного значення та 33 – місцевого значення, 51 пам’ятка природи, 8 парків – пам’яток садово-паркового мистецтва, 3 заповідних урочища.
До рекреаційних ресурсів області належать м’який клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. Справжньою перлиною Придніпров'я є курорт "Солоний лиман" у Новомосковському районі. Тут природа вміло розташувала рідкісне родовище лікувальних грязей в сукупності з мінеральними водами, які варто використати для лікування і профілактики різних захворювань, загартування і тренування організму.
Найвідомішими туристичними об’єктами є культурно-архітектурні пам’ятки в с. Старі Кодаки, місця боїв козацьких військ з польською шляхтою під м. Жовті Води та с. Княжі Байраки, історико-культурні пам’ятки Дніпропетровська, садиба-музей Д.І. Яворницького; місця, пов’язані з форсуванням Дніпра в роки другої світової війни, скіфські кургани IV ст. до н.е., місця розташування козацьких січей, музей ужиткового мистецтва Петриківського художнього орнаменту в смт Петриківка та ін.
Туристичний сектор області налічує 340 суб’єктів туристичної діяльності. Обсяг наданих туристичних послуг за 2007 рік склав 273,38 млн. грн., з них іноземним туристам - 6,6 млн. грн., туристам, що виїжджали за кордон України - 214,3 млн. грн.
Протягом 2007 року область відвідало 15676 іноземних та 71235 внутрішніх туристів; кількість екскурсантів склала 27291 осіб.
Серед туристичних організацій, які надають перевагу роботі на внутрішньому туристичному ринку та розвиткові екскурсійної діяльності у регіоні, слід відзначити: Дніпропетровське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Дніпротурист", товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбастур", "Сентоза тур", "Караван", "Експрес тур", "Ласпі", "ЯРД", "Сервіс тур", "Глобал тур", "Вам", "Вояж сервіс" та ін.
Старосамбірський район має значний природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал для розвитку туризму.
На Старосамбірщині налічується 18 об’єктів та територій природно-заповідного фонду різних рангів і категорій заповідання загальною площею 8643,96 га, що становить 6,94% від площі району, зокрема: 1 регіональний ландшафтний парк, 10 пам’яток природи, 4 заповідні урочища, 3 парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва. У ряду природоохоронних об’єктів (регіональний ландшафтний парк “Верхньодністровські Бескиди”, пам’ятка садово-паркового мистецтва ХVІІІ ст. загальнодержавного значення “Міженецький парк”) існують передумови для розвитку широкого спектру форм екологічного туризму. Базовою формою екотуризму повинен стати пізнавальний природничий туризм, що має опиратися на розвинену мережу еколого-пізнавальних стежок та екологічних туристських маршрутів різної протяжності та рівня складності.
Унікальним туристичним об’єктом є і геологічна пам’ятка природи (залишок Ямненського пісковика) – скеля “Соколів (Чортів) камінь” між селами Спас і Бусовисько.
Особливу цінність складають гірські місцевості, придатні для гірськолижного та сільського туризму. Гірська частина Старосамбірщини займає загальну площу 965,0 км2, що становить 77,5% від площі району. Найбільш перспективними в цьому плані є с. Ясениця-Замкова, с. Ріп'яна, c. Грозьово (поблизу знаходиться найвища вершина Старосамбірщини – гора Магура Ломнянська, її висота - 1024 м. над рівнем моря) та ряд інших.
На Старосамбірщині налічується всього 110 сільських населених пунктів. Кожне село може привернути увагу туристів екологічно чистим довкіллям, мальовничими краєвидами і ландшафтами, збереженими народними звичаями, традиціями і обрядами, місцевою бойківською говіркою, розвитком народних промислів та ремесел (лозоплетіння, різьбярство, вишивання, рукоділля), національною домашньою кухнею, пам’ятками сакрального мистецтва.
В районі є понад сотні дерев’яних церков різних епох, (найстаріші церкви – церква Св. Мучениці Параскевії в смт. Стара Сіль датована ХІV ст., церква Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (1460 р.) в смт. Стара Сіль, храм Зіслання Святого Духа (1464 р.) – народна назва Пастушкова церква в лісі поблизу с. Губичі), десятки унікальних мурованих храмів, костели, дзвіниці, придорожні каплиці, 2 монастирі чину Святого Василія Великого у м. Добромиль та с. Лаврів, каплиця Божої Матері в с. Биличах, що є місцями прощ.
Особливу цінність складають пам’ятки історико-архітектурної спадщини, які є найбільш атракційними. На Старосамбірщині налічується 29 пам’яток архітектури загальнодержавного та 62 пам’ятки місцевого значення. На Сліпій горі в м. Добромиль збереглися руїни замку Гербуртів, в с. Муроване – залишки замку Мнішеків.
По визначних місцях польської історії та культури (костел Преображення Ісуса Христа в м. Добромиль, костел Св. Франциска в с. Рожеве, костел Св. Мартина в с. Нове Місто та с. Скелівка, костел Св. Миколая в м. Старий Самбір, костел Св.Анни в с. Сусідовичі, костел Св. архистратига Михаїла в смт. Стара Сіль, костел Св. Йосифа в с. Болозів, костел Пресвятої Трійці в смт.Нижанковичі);
- по німецьких колоніях (колишні німецькі колонії в м. Добромиль - Верхній та Нижній Енгельсбруни);
- єврейська історико-культурна спадщина (єврейське кладовище (кіркут) ХVІ ст. на околиці м. Старий Самбір).
Метою ностальгічного туризму є зацікавлення іноземців - вихідців з нашого краю до відвідування родинних осель, цвинтарів тощо.
Херсонщина пропонує велику кількість туристичних маршрутів, які відкривають гостям краю дивовижні краєвиди і таємниці культурно-історичної спадщини:
«Замки Трубецьких»
«Винна карта Херсонщини»
«Кам’янська Січ»
«Олешківська Січ»
«Гола Пристань»
«Асканійські степи»
«Потьомкінські хутори»
«Інгулецькі далі»
«Каланчацьке примор’є»
«Зелене намисто Херсонщини»
«Золоте узбережжя Херсонщина»
«Старий Херсон»
«Кінбурнська коса»
«Нижній Дніпро»
«Казикірменський шлях»
«Нижнєдніпровські піски»
«Фальцфейнівські місця»
«Арабатська стрілка та Присиваш’є»
«Острів Джарилгач»
«Оазис в степу» тощо.
ПО НИЖНЬОМУ ДНІПРУ
Водний маршрут на теплоході, туристичних байдарках або інших засобах з організацією риболовлі, юшки, відпочинком на Дніпрі.
Початок в місті Нова Каховка з відвідуванням краєзнавчого музею. Каховської гідроелектростанції, екскурсією по місту.
ПО НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИМ ( ОЛЕШКІВСЬКИМ ) ПІСКАМ
Пішохідний або кінний маршрут з ночівлею в наметах чи на подвір'ї селян. Початок в місті Нова Каховка або в Херсоні з відвідуванням музеїв та інших міських надбань історії. В Пролетарці й Раденську – екскурсія на територію колишнього полігону, знайомство з унікальним ландшафтом дюнних пісків; ночівля; переїзд на приміському потязі від станції Раденська до станції Костогризово. В Сагах – відвідування ландшафтного замовника «Саги», екскурсія до ольхових та березових рощ; переїзд на приміському потязі від станції Цюрупинськ до станції Костогризово. В Костогризово – етнографічна екскурсія в присадибу гончара, знайомство з традиційним гончарним промислом; перехід до села Буркути. В Буркутах – відвідування дубових лісів, солончаків, лугів, унікальних боліт на пісках; повернення по залізній дорозі до Херсону. Формати подорожей: природничий зелений пішохідний або кінний туризм з мінімальним переміщенням по залізній дорозі і ночівлею в наметах на необладнаних ділянках у лісі, етнографічний сільський з відвідуванням подвір'їв і майстерень народних майстрів. Можливе продовження до Голої Пристані, Збурьєвки, Рибальчого, Геройського.
ПО АРАБАТСЬКІЙ СТРІЛЦІ
Автобусний або пішохідний маршрут з відпочинком на березі моря Арабатської Стрілки; знайомство з унікальним ландшафтом; екскурсія на Генічеські солепромисли; екскурсія на косу Бірючий острів – відпочинок на морському узбережжі; пішохідна екскурсія по острову; риболовля на Азовському морі, полювання. В Генгірці або Щасливцеві – відпочинок на морському узбережжі в одному із пансіонатів.
ПО ОСТРОВУ ДЖАРИЛГАЧ
Пішохідний з ночівлею у кемпінгах або пансіонатах, можливо з елементами дайвингу. Відпочинок на морському узбережжі (ночівля в наметах); екскурсія в державний ботанічний заказник «Джарилгач»; кінні екскурсії
ПО ФАЛЬЦ – ФЕЙНІВСЬКИМ МІСЦЯМ
Автобусний маршрут в «Асканію-Нова» з екскурсією по фальц-фейнівським місцям за межами Асканії-Нова, відвідування каховського плацдарму часів громадянської війни і пам'ятника «Легендарная тачанка». В Асканії – Нова – екскурсії по ботанічному парку та зоопарку, екскурсії по місцям боїв в громадянську і Велику Вітчизняну війни. Червоний Чабан – екскурсія по фальц-фейнівським місцям, відвідування могили Софії Фальц-Фейн.
ПО КІНБУРНСЬКІЙ КОСІ
Маршрут по воді на теплоході:відвідування Збурьєвського ретроншименту; екскурсія по пам'ятках часів ІІ російсько – турецької війни, Успенська церква в селі Нова Збуріївка, відвідування церкви Казанської Божої Матері, пам'ятника запорожцям Прогнойської паланки, старинного кладовища з запорізьким хрестами, округів Чорноморського заповідника та Геройських солепромислів, по місцях пов'язаних з подіями ІІ російсько-турецької війни та екскурсією в Очаків.
ПО КАЗИКЕРМЕНСЬКОМУ ШЛЯХУ
Відвідування Старої і Нової Січі та інших об'єктів пов'язаних з історією запорізьких козаків в Дніпропетровській та Запорізьких областях - «По місцях козацької слави».
«КАЛАНЧАЦЬКЕ ПРИМОР'Є»
Автобусний маршрут починається в селі Виноградове Цюрупинського району, історія якого тісно пов'язана з одним із останніх актів боротьби українських козаків за свої станові права - Турбаєвським повстанням. У селі Тарасівка можна відвідати цікавий пам'ятник зодчества, - церков Святого Архістратига Михайла, нині освячена в ім'я Ікони Казанської Богородиці. Неподалік від райцентру Каланчак, в селі Привілля зберігся цікавий пам'ятник періоду переселення чорноморських козаків на Кубань. На кургані біля села височить кам'яний хрест з написом: «ИНЦИ 1794 староста церкви вожак Данило Вовк».
Тернопільщина, якщо брати до уваги її туристично-економічний аспект, є парадоксальним краєм.
З одного боку – наявність колосального туристичного потенціалу (природного – клімат, каньйони, гори, печери, водоспади та історико-релігійного – всесвітні святині, церкви, замки, палаци).
З іншого – майже повна відсутність інфраструктури (турбази, комплекси, санаторії, готелі, хостели, атракціони, дороги, вказівники, зрештою, туалети).
При цьому слід бути прагматиками й пам’ятати, що індустрія туризму розвивається, насамперед, там, де є інфраструктура, а природні та історичні пам’ятки є лише привабою. Однак, в умовах жорсткого конкурентного ринку така приваба є вагомим аргументом у боротьбі за інвестиції. Окрім того, на думку багатьох спеціалістів, враховуючи економічну ситуацію, іншого шляху підняття економіки і наповнення бюджету, окрім розвитку туризму нарівні з переробним комплексом, сільським господарством і виробництвом будівельних матеріалів, на Тернопільщині немає.
Так вважає новопризначений начальник управління туризму Тернопільської облдержадміністрації Михайло Лисевич. Михайло Лисевич має безпосереднє відношення до туристичної галузі, оскільки вже очолював згадане управління та ініціював реалізацію низки проектів, пов’язаних з розвитком туристично-рекреаційної сфери краю.
Незалежно від кліматично-погодних умов і від політико-економічної кон’юнктури туристичний ресурс є таким, що постійно розвиватиметься.
Так, Свято-Успенська Почаївська лавра (до речі, як і Києво-Печерська), належить до найбільших православних святинь світу. А Марійський духовний комплекс у Зарваниці для греко-католиків усього світу взагалі є однією з найголовніших святинь. До речі, цей комплекс визнаний кращим архітектурним об’єктом в Україні за 2004 рік.
Римо-католиків, та й не тільки їх, без сумніву, може привабити чи не єдиний у світі мавзолей монашок у Язлівці Бучацького району. Саме в цьому містечку свого часу було засновано Орден Сестер Непорочного Зачаття. В останнє десятиліття орден відновив свою діяльність, чим приваблює багатьох прочан і туристів.
А чого вартий унікальний і живописний печерний храм у селі Монастирок Борщівського району! До ІХ століття він був язичницьким, а пізніше – християнським. У ньому збереглася наскельна ікона Ісуса Христа, якій вже більше тисячі років.
Окрім того, західних туристів в останні роки надзвичайно приваблює давня дерев’яна архітектура. Так от, на Тернопільщині збереглося більше сотні дерев’яних церков. Вік деяких з них сягає в глибину XІV-XVI століть.
До релігійно-паломницького туризму можна віднести й так званий ностальгічний туризм. Мова йде про повернення до праху предків, до витоків історії свого народу, свого родоводу. У цьому аспекті Тернопілля може бути цікавим не тільки для українців, а й для євреїв, поляків, росіян, чехів та інших народів. Цей фактор дуже важливий для розвитку міжнародного туризму. Зрештою, таким чином можна було б заодно вирішити проблему занедбаності багатьох історично цінних кладовищ, передусім, єврейських та польських.
До речі, в Тернопільській області діють два державних історико-архітектурних заповідники з 10, що є в Україні (це – Кременецько-Почаївський та Бережанський), один Національний історико-архітектурний заповідник з чотирьох (це –«Замки Тернопільщини» з центром у Збаражі).
Крім того, на Тернопільщині нараховується 542 пам’ятки природи. Це п’ята частина всіх пам’яток природи, що є в Україні. Цікаве порівняння. Київські журналісти назвали Джуринський (Червоногородський) 16-метровий водоспад, що в Заліщицькому районі, природним джакузі.
Територією Тернопілля протікає одна з найгарніших річок у Європі і друга за величиною в Україні після Дніпра – Дністер. Традиція сплавів цією річкою існує понад 70 років. Бажання «пройтися» Дністром приваблювала і приваблює мандрівників з різних країн.
У межах Дністровського каньйону створено ландшафтний заказник. Зараз вирішується питання про його реорганізацію у Дністровський національний парк.
А на півночі області розкинулися мальовничі Кременецькі гори. Вони займають територію Кременецького та Шумського районів. Звичайно, Кременецькі гори не такі високі як Карпати, але не менш мальовничі і перспективні. У цих горах можна розвивати як літній, так і зимовий туризм. Недаремно саме на найвищій горі в урочищі Гнилого Озера збудована найкраща санна траса України, де постійно організовуються міжнародні змагання. Ці гори чекають інвестора, який збудував би там гірськолижні траси і туристичні комплекси. А ще тут активний відпочинок можна напрочуд легко поєднувати з культурним, адже неподалік - Кременець, Почаїв, Збараж...
Кременецькі гори – це славна історія та захоплюючі легенди. Це місце, де народилася Українська Повстанська Армія, де збереглися криївки, штаб визвольної армії, повстанська церква тощо. Є сподівання, що незабаром ці гори отримають статус Національного парку. Завершується підготовка необхідної документації. Серед усіх Кременецьких гір найбільш відома, як місце релігійного паломництва, Божа гора. На її вершині б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Уся гора вкрита численною рослинністю. Ботаніки нарахували 283 види.
Можна запропонувати дивовижний Товтровий кряж. Цей чудовий куточок Тернопілля люди назвали Медоборами через густі ліси, сонячні луги і наповнені медом та росою трави.
Медобори збереглися у первісному стані з характерними ознаками і формами, тому пасмо є унікальною пам'яткою геологічного минулого, подібного якому немає в усій Європі. Чимало тут різноманітних карстових форм, серед яких і єдина в області вертикальна печера Перлина, і невеликі карстові озера, що не мають… дна. У найлютіші морози вони не замерзають.
Презентуючи туристичні принади Тернопілля, неможливо обминути той факт, що тут є практично всі види лікувальних вод, зокрема, типу «Моршин», «Нафтуся», «Друскінінкай» та інші. Але, на жаль, сьогодні практично діє (чи, точніше, пробує діяти) лише один санаторій «Збруч».
Цілком логічним після ознайомлення з цією інформацією запитати: а що ми з того маємо? Особливо, у порівнянні зі світовими тенденціями. А вони такі: туристична галузь є невід’ємною складовою частиною світового ринку і вже давно входить у трійку найприбутковіших галузей. Пояснюється це тим, що туризм охоплює більшість інших галузей економіки, зокрема промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв’язок, торгівлю, харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, спорт і стимулює їх розвиток.
Отож, за неофіційними підрахунками, Почаївську лавру щороку відвідує від 200 до 500 тисяч паломників. Більшість з них організовані в туристичні групи. Проте послугами місцевих турфірм вони не користуються.
Не ведеться, та й у нинішніх законодавчих умовах це неможливо зробити, облік туристів, котрі користуються послугами господарів «зелених» садиб. Насправді ж у селах навколо Почаєва і в самому Почаєві вже роками зупиняються паломники. А в селян Густинського району винаймають кімнати приїжджі, які лікуються на курорті у Сатанові сусідньої Хмельницької області.
У чому ж головна причина такого явища?
Відповідь одна – у надзвичайно слабкій туристичній інфраструктурі і в незадовільному, невмілому використанні існуючих об’єктів, які приваблюють туристів.
Відрадним є той факт, що іскорка (саме іскорка, на жаль, а не багаття) розбудови туристичної інфраструктури загорілася у той період, коли промоцію туристичних можливостей регіону взяла на себе обласна влада. Це яскравий приклад того, що каталізатором розвитку туризму, як і в будь-якій іншій країні світу, має виступати держава.
Тернопільська облдержадміністрація називає розвиток туризму пріоритетним напрямком своєї діяльності. Так, управлінням з питань туризму і курортів створено банк інвестиційних пропозицій, проектів, бізнес-планів у галузі туризму. Їх налічується близько 40. Майже всі вони увійшли в Каталог інвестиційних пропозицій підприємств, установ та організацій Тернопільської області «Тернопільщина – ваш потенційний партнер».
Позитивним є й той факт, що управлінням архітектури і містобудування облдержадміністрації визначено 14 замків області, які при наявності капіталовкладень можна було б обладнати у туристичні об’єкти і заклади сервісного обслуговування туристів: готелі, музеї, майстерні, кафе, ресторани.
Вирішуючи проблеми розвитку туризму в регіоні, обласній владі не треба боятися виділяти на цю галузь бюджетні кошти. Як переконує світовий досвід, кожна бюджетна гривня, вкладена у розвиток туризму, повернула б чотири гривні.
Щодо проблем, які існують у сфері розвитку туризму Тернопільщини, є невпорядкованість багатьох туристичних об’єктів – пам’яток архітектури та природи, не належний стан доріг, відсутність дорожніх знаків про розташування конкретних туристично-екскурсійних об’єктів та інше.
Варто також мати доступний та прозорий перелік довгобудів, будівель, які потребують реконструкцій. Це дозволить оперативно вивчити питання про можливе перепрофілювання їх у готелі, мотелі, кемпінги, санаторії тощо.
Необхідно детально вивчити найбільш активні, з точки зору туристичної та рекреаційної зацікавленості, місця, які сьогодні позбавлені відповідної інфраструктури.
Дуже перспективним є облаштування транспортних коридорів. Мова йде про мотелі, кемпінги, автозаправки, ресторани, кафе. Адже область розташована на важливих транспортних магістралях. Для прикладу, через Тернопільщину пролягає міжнародний транспортний коридор «Балтика-Чорне море». Не варто обминати увагою ще однієї важливої та актуальної справи. Йдеться про те, що потрібно розпочати приватизацію відомчих оздоровчих і туристичних баз, власники яких уже не можуть їх утримувати.
А коли б провести науково-дослідне і фінансово-економічне вивчення питання щодо створення курортополісу у смт. Гусятин, враховуючи наявність там знаменитої лікувальної води типу «Нафтуся», впевнено можна говорити, що цей курорт у майбутньому міг би скласти конкуренцію Трускавцю і Сатанову.
Слід також налагодити партнерські та ділові стосунки з індустріальними регіонами України для залучення інвестицій у розбудову туристичної та курортної сфери.
Але є кроки, які потрібно зробити насамперед. По-перше, необхідно виділяти як «своїм» бізнесменам-мільйонерам, так і «чужим» інвесторам, у найбільш привабливих і насичених потоками туристів місцях, земельні ділянки під будівництво готелів, закладів харчування, розважальних атракціонів тощо.
2. Дайте характеристику змісту та особливостей програми обслуговування туристів на археологічному спеціалізованому турі та представте авторський програмний продукт з вище означеної тематики
З настанням погожих днів тисячі людей задумалися про те, як би з користю і задоволенням провести літо. Природно, перше, що приходить у голову - звернутися в яку-небудь туристичну фірму, або звалити на спину рюкзак і відправитися "дикуном" наприклад, у Крим. Але проблему активного відпочинку можна вирішити куди більш просто і екзотично, розширивши свій кругозір, одержавши незабутні враження і отримати нові знання.
У туристичному бізнесі існує найбільш екзотична галузь - археологічний туризм. Саме цією формою залучення людей користуються багаті античною археологією країни Середземномор’я, оскільки навіть у розвинутих країнах державне фінансування археології досить обмежено. Гарні кліматичні умови, добре харчування, різноманітні програми залучають в експедиції сотні людей, що найчастіше вибирають їх як один зі способів активного відпочинку.
Україна має прекрасний набір яскравих археологічних пам'ятників, велика частина з яких сконцентрована на узбережжі Чорного, Азовського морів, а також по берегах великих рік. Античні міста, поселення епохи бронзи, загадкові курганні могильники можуть стати, місцями народжень нових брендів. Одночасно з цим, за останні десять років кризи дитячі літні табори не тільки остаточно розвалилися, але і морально застаріли. На їхню зміну прийшли захоплення екстремальними видами туризму: гірський, дайвінг, велотуризм, не останнє місце серед них займає археологічний туризм.
Організуємо авторський археологічний спеціалізований тур.
Назва турові: Печерні міста і монастирі "Середньовіччя"
Тривалість: 6 днів
Довжина: 180 км
Вид екскурсії: комбінована авто-піша
Характеристика турові: археологічний тур призначений для тих, кого цікавить історія Кримського середньовіччя, унікальні явища стародавності - "печерні міста ". Таємничі монастирі, фортеці, "печерні міста" гірської частини південно-заходу Криму давно будять уяву мандрівників.
Тур "По печерних містах і монастирях" знайомить з історією їх походження і розповідає про народності, що проживали тут, їх культуру, спорудження, місцеві традиції і звичаї народів, археологічні знахідки.
Цей тур з'єднує наукову точність і привабливість археологічних подорожей.
Програма туру:
1-й день.
Прибуття в Сімферополь,
Трансфер Сімферополь-Ялта
Розміщення у готелі
«Перлина»
Обід
Вільний час
Вечеря
2-й день.
Сніданок
Екскурсія в Бахчисарай (колишній Ханський палац, печерний монастир Успіня, "печерне місто" Чуфут-Кале, обід у Бахчисараї)
Вечеря
3-й день.
Сніданок
Екскурсія в "печерне місто" Качі-Кальон, огляд фортеці Тепе-Кермен і Кіз-Кермен (обід у Тепе-Кермен)
Вечеря
Вільний час
4-й день.
Сніданок
Поїздка в "печерне місто" Мангуп та Ескі-Кермен (обід у Мангуп)
Вечеря
Вільний час
5-й день
Сніданок
Похід у середньовічну фортецю Каламіта, "печерний монастир" Св. Клемента в Інкермані, відвідування Святого-Георгіївського монастиря на мисі Фіолент, Балаклава (обід у Інкермані)
Вечеря
Вільний час
6-й день.
Сніданок
Вільний час
Трансфер Ялта-Сімферополь
Розрахунок ціни туру
Ціна туру: 693,50 грн.
Проживання 6 днів - 238,50 грн.
Харчування 6 днів (обід
- 20 грн., сніданок
- 15 грн., вечеря
- 20 грн.) - 235, грн.
Послуги гіда (20 грн. у день)
- 80 грн.
Трансфер (Сімферополь-Ялта,
Ялта-Сімферополь)
- 60 грн.
Транспортні послуги
- 80 грн.
Інші послуги сплачуються додатково
Список використаної літератури
1. В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. Історія туризму в Україні. Ї К.: Вища шк.., 2002. Ї 195 с.
2. Этнографический туризм в Крыма: состояние и перспективы развития. - Симферополь: Таврия, 2000. - 32 с.
3. Гаврильчак Н.И., Соловйов В.Н., Юдилевич М.А. Наука, сервіс і система внутріфірмового керування. Ї Спб.: ТИС., 1998. Ї С.: 35.
4.ДжерелаІнтернет:HYPER13HYPERLINK"http://www.hiking.ru/region/altay/altay3.php" HYPER14http://www.hiking.ru/region/altay
5. Курорти України: Минуле та сучасне 2002. – 304с.
6. Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України: збірник наукових статей / Ін-т туризму ФПУ. – К., 1996. – С.7-17.
7. Курорти: Энцеклопедический словарь. – М.: Советская энцеклопедия, 1983.