Главная / Рефераты / Физкультура и спорт

Реферат: Транспортно-експедиторське обслуговування

РЕФЕРАТ

на тему:

“Транспортно-експедиторське обслуговування”

ПЛАН

Вступ

1. Сутність і завдання транспортної логістики

2. Становлення і розвиток транспортно-експедиторського обслуговування.

3. Правове регулювання транспортно-експедиторського обслуговування.

4. Основні транспортно-експедиторські операції.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Транспортно-експедиторські послуги – це комплекс посередницьких послуг по переміщенню товару від виробника до споживача.

Історія розвитку транспортно-експедиторського обслуговування тісно пов’язана з розвитком транспорту.

Логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних і інформаційних потоків у просторі і в часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача.

Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними у процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача з врахуванням інтересів та вимог останнього, а також передачі й обробки відповідної інформації.

Логістика – це гармонізація інтересів учасників процесу переміщення продукції, форма оптимізації ринкових зв’язків, тобто вдосконалення управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними та фінансовими потоками на шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції на основі системного підходу й економічних компромісів для отримання синергичного ефекту.

Логістика – це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача.

Логістика – новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.

Логістика – це наукове учення про планування, управління і контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих видах підприємства.

1. Сутність і завдання транспортної логістики

Ключова роль транспортування у логістиці пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку.

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п.

Роль транспортування настільки велика, що коло питань, які стосуються цієї ключової комплексної логістичної активності, виділене у предмет вивчення спеціальної дисципліни-транспортної логістики.

Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:

- по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельний, виробничій, розподільчій);

- по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію-транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.

Будучи галуззю матеріального виробництва, транспорт має свою продукцію - це сам процес переміщення, яка характеризується рядом істотних відмінностей:

- відсутність речової форми, але в той же час матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників транспортної сфери і т.д.;

- неможливість зберігання і нагромадження, тому транспорт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та провідної здатності для задоволення потреб у транспортних послугах;

- втілення в додаткових транспортних витратах, які зв’язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших рівних умов;

- прив’язаність до певного місця, району, регіону (наприклад, до місця, де розташовані шляхи сполучення і є відповідні транспортні підприємства).

Вказані особливості накладають свій відбиток на устрій і функціонування системи транспортної логістики.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:

1. Транспорт загального користування - галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

2. Транспорт загального не загального користування - внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем і повинен бути органічно в них вписаний. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом із вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу. Так, організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вибір каналів товароруху вирішується в рамках розподільчої логістики.

Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

- вибір виду транспортного засобу;

- вибір типу транспортного засобу;

- оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

- визначення раціональних маршрутів доставки;

- забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

- координація транспортного і виробничого процесу.

Роль транспорту істотно змінюється з розвитком логістичних систем. У сучасних умовах дисципліна транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання.

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем:

За видом доставки:

-пряма;

-з переробкою на транспортних терміналах;

-з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

За видом обслуговування:

- зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

- зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;

- з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.

За видами транспортного сполучення:

-пряме;

-змішане.

Принципово важливо, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.

2. Становлення і розвиток

транспортно-експедиторського обслуговування

Переміщення вантажів в міжнародному товарообороті від виробника до споживача складний багатоступеневий процес.

Переміщуючи товар потрібно враховувати наступні фактори:

- стан міжнародних транспортних ринків;

- транспортну політику держав;

- законодавчі національні і міжнародні акти;

- техніко-експлуатаційні характеристики видів транспорту.

- організацію транспортних операцій, упаковку, зберігання, складування;

- особливості транспортних марш турів;

- торгівельні звичаї країн.

Із-за складності товаропотоків практично без посередника важко обійтись. Форми і методи посередницьких послуг постійно розширюються.

Історія розвитку транспортно-експедиторського обслуговування тісно пов’язана з розвитком транспорту.

Ще в часи Венеціальної республіки, в ХІІІ столітті торгівля велась через посередників “урахтерів”, які виконували експедиторські функції.

Новим поштовхом в розвитку транспорту і транспортно-експедиторського обслуговування появилась поява залізниць в ХІХ ст.

Поступово експедиторські організації стають членами ТПП, асоціацій, косі мій по тарифах і ін. Експедитори займались одночасно торгівельними, транспортними, брокерськими операціями. Виділення транспортно-експедиторського обслуговування в самостійну галузь обумовлено суспільним розподілом праці, а також здійснюється транспортно-правове забезпечення. Виникнення транспортно-експедиторського обслуговування викликане необхідністю в посередництві між відправником, посередником і замовником.

Сьогодні транспортно-експедиторське обслуговування це окрема сфера у транспортних перевезеннях.

Транспортно-експедиторські організації класифікуються по виду та способу організації.

Класифікація:

- по виду діяльності – транспортні підприємства, ТП контейнерні, навантажувальною технікою, складами, упакуванням, переробкою товарів;

- по організаційній формі – фірми, товариства, комбінати, підприємства, об’єднання, союзи і ін.

Транспортно-експедиторське обслуговування вирішує такі питання:

- звільнює ТП від допоміжних операцій;

- зосереджує підготовку товарів для транспортування;

- підготовлює товароупроваджуючі документи;

- забезпечує упаковку, маркування та зберігання вантажів;

- здійснює обробку вантажів при навантаженні-перевантаженні.

Світова структура транспортно-експедиторських організацій різноманітна від невеликих фірм до великих об’єднань.

Вони володіють автомобільними парками, контейнерами, залізничними засобами, складами, термінами, причинами і ін.

До нових видів послуг, що надаються експедиторськими організаціями є: декларування, лізинг, страхування, факторинг і ін.

3. Правила регулювання транспортно-експедиторського обслуговування

Правове регулювання здійснюється національними та міжнародними організаціями.

Національні експедиторські організації:

- Українська спілка експедиторів (УСЕ);

- Асоціація міжнародних автомобільних перевезень (Асмап).

Міжнародні експедиторські організації:

- Міжнародна Федерація експедиторських організацій (ФІАТА) була створена у 1926 році з метою забезпечення інтересів експедиторів на міжнародному рівні на всіх видах транспорту.

- Міжнародна асоціація по вдосконаленню перевантажувальних операцій на транспорті (ІУКА) була створена в 1926 році з метою підвищення ефективності перевантажувальних операцій та дослідженню проблем вдосконалення технології вантажних операцій і інформаційного обміну.

4. Основні транспортно-експедиторські операції

Найбільш розповсюдженими транспортно-експедиторськими організаціями є:

- раціональний вибір тз;

- складання поточних, річних і перспективних планів;

- організація складування та зберігання вантажів;

- упакування, маркування та комплектація вантажів;

- організація перевезень вантажів зі складу на склад;

- підготовка дрібних та партійних комплектних вантажів;

- забезпечення контейнерних вантажопотоків;

- забезпечення максимального вантажопідйомності ТЗ;

- підписання договорів з перевізниками;

- оформлення товаросупроводжуючих документів;

- оформлення прийому-здавальних документів;

- оформлення рекламаційних документів;

- сприяння перевантаження вантажів;

- розсортування, переупакування, маркування вантажів;

- підготовка ТЗ до перевезень специфічних вантажів;

- супроводження вантажів;

- оформлення та погодження товаросупроводжуючих документів.

Виконання вищенаведених операцій вимагає високого рівня кваліфікацій адміністративно-управлінського і виробничого персоналу.

Висновки

Сьогодні транспортно-експедиторське обслуговування це окрема сфера у транспортних перевезеннях.

Транспортно-експедиторські організації класифікуються по виду та способу організації.

Класифікація:

- по організаційній формі – фірми, товариства, комбінати, підприємства, об’єднання, союзи і ін.

Транспортно-експедиторське обслуговування вирішує такі питання:

- звільнює ТП від допоміжних операцій;

- зосереджує підготовку товарів для транспортування;

- підготовлює товароупроваджуючі документи;

- забезпечує упаковку, маркування та зберігання вантажів;

- здійснює обробку вантажів при навантаженні-перевантаженні.

Правове регулювання здійснюється національними та міжнародними організаціями.

Список використаної літератури

1. Гаджинский А. М. Основы логистики. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1995.

2. Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга. -Ростов-на-Дону, 1992.

3. Залманова М. Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие. - Саратов : СПИ, 1992.

4. Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика». - Саратов : Саратовский государственный технический университет, 1993.

5. Залманова М. Е. Управление системами переработки, хранения и доставки продукции. Логистическая концепция : Учеб. пособие. - Саратов : СПИ, 1990.

6. Логистика – технология транспортного процесса / Под редакцией доктора экономических наук Л.Г.Зайончика.

7. Плоткин В. К. Управление материальными ресурсами: очерк по коммерческой логистике. — Л. : Изд-во Ленингр.фин.-экон.ин-та, 1991.

8. Райнхард Юнеманн. Материальные потоки и логистика. — Берлин : Изд-во Шкринчер, 1989.

9. Родников А. М. Логистика: Терминологический словарь. — М. : Экономика, 1995.