Реферат: Екскурсознавство

Розділ 5

Екскурсознавство

Екскурсознавство як наука представляє собою комплекс поглядів, ідей, положень, які лежать в основі екскурсійної справи. З найбільшою повнотою і визначеністю екскурсійна теорія відображена в такій навчальній дисципліни, як екскурсознавство. Саме ж екскурсознавство являє собою комплексну наукову дисципліну, що розкриває теорію, методологію та методику екскурсійної діяльності, історію екскурсійної справи та узагальнюючу практику туристично-екскурсійних установ, функції, що виконує екскурсія.

Екскурсія являє собою наочний процес пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих у приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів тощо.

Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної події, пов'язаного з цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних висновків і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу. Тому суть екскурсії можна визначити так: екскурсія – це сума знань у специфічній формі, які повідомляються групі людей, і певна система дій щодо їх передачі.

Екскурсія (з лат. еxcursio) – це організований, супроводжуваний поясненнями показ чого-небудь (творів мистецтва, пам'яток минулого, будь-яких споруд, механізмів), який проводиться за певним планом з освітньою або ознайомчою метою. Екскурсія дає можливість індивідуального, або колективного відвідування видатних місць з освітньою або культурно-просвітницькою метою під керівництвом професіонального екскурсововда.

Завдяки своїй наочності, дохідливості, емоційності екскурсія є доволі ефективною формою передачі знань екскурсантам, сприяє сильному освоєнню почутих фактів, здійснює сильний вплив на формування духовного обліку людини.

Кожній екскурсіі притаманні певні ознаки, при відсутності яких її не можна вважати таковою. Б.В. Ємільянов у своїй роботі «Екскурсознавство» виокремив шість обов’язкових ознак екскурсії, а саме:

- протяжність у часі (зазвичай від академічної години до одного дня);

- наявність екскурсійної групи (15-30 осіб);

- наявність кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода;

- огляд екскурсійних об’єктів, первинність зорових вражень;

- знайомство з об’єктами під час руху і зупинок;

- чітко визначена тема екскурсії, яка виступає основою напрямку її проведення. Однак найголовнішою ознакою екскурсії є обов’язкове використання при її проведенні єкскурсійного методу, т.т. єдності показу і розповіді при керівній ролі показу.

Створення екскурсії – це складний процес, що потребує від організатора екскурсійної справи великих творчих зусиль. Тому підготовка екскурсії проходить через наступні етапи:

· визначення теми, мети і завдань екскурсії;

· вивчення та добір екскурсійних об'єктів;

· складання маршруту екскурсії;

· вивчення літературних джерел;

· написання контрольного тексту екскурсії.

В основу підготовки будь-якої екскурсії мають бути закладені головні принципи: послідовність і систематичність, ясність і доступність викладу, наочність, емоційність, врахування вікових особливостей екскурсантів.

5.1 Обґрунтувати критерії відбору екскурсійних об’єктів

Одним з основних етапів є відбір екскурсійних об'єктів. Адже для того що б екскурсія була цікавою потрібно вибрати яскраві об'єкти, які можуть зацікавити екскурсантів. При відборі необхідно враховувати силу зорового впливу на екскурсантів, його популярність, місце розташування, наявність зручних під'їзних шляхів, стан навколишньої території. До цього етапу приступають тільки після визначення теми, мети і завдань екскурсії. Процес добору екскурсійних об'єктів має бути цілісним і оцінюватись за наступними критеріями:

- пізнавальна цінність об’єкту;

- відомість об’єкту;

- екзотичність об’єкту, його неповторність;

- виразність;

- збереженність (сучасний стан об’єкта і можливість його включення в маршрут екскурсії в тому стані, в якому він знаходиться);

- місцезнаходження;

В ході створення власної екскурсіїї я також оцінювала об’єкти за цими критеріями. Тому серед об’єктів моєї екскурсії найбільш виразнішими є

Павільйон флори, Джерело натхнення , Венеціанський міст, Водоспад «Змія», Тарпейська скеля, Китайська альтанка, Великий водоспад, англійський парк, дзеркало Діани, грот Фетіди, тому що ці об’єкти можуть найбільш зацікавити екскурсантів своєю історією та неповторністю.

5. 2 Скласти картку екскурсійного об’єкту

Після дослідження усіх екскурсійних об’єктів, наступає етап відбору основних та додаткових об’єктів. Він виробляється на основі визначення значення кожного з них для розкриття екскурсійной теми заздалегідь наміченою метою. При відборі необхідно враховувати силу зорового впливу об’єкту на екскурсантів, його популярність, місцезнаходження, наявність зручних під’їзних шляхів, стан навколишньої середи. Окрім цього завжди необхідно пам’ятати, що в екскурсійній практиці прийнято в двох-трьохгодинній обзорній екскурсії використовувати 15-30 об’єктів, в тематичній – 10-15.

Об’єкти поділяються на основні та додаткові. Основні – це ті, без яких неможливо розкрити тему екскурсії. У моєї екскурсії головними об’єктами виступають – Павільон флори, водограй «Змія», срібні струмки, тарпейська скеля, великий водоспад, дзеркало Діани, грот Фетіди, англійський парк, оранжерея, партерний амфітеатр. Як на мене ці об’єкти набільш повно розкриваають тему моєї екскурсії. Без них неможливо розкрити ані історію створення парку, ані етапи його формування та його державне значення.

Додаткові об’єкти допомогають розкрити окремі епізоди, факти, локальні події, що збагачують екскурсію конкретними деталями. В моїй екскурсії додатковими об’єктами виступають такі об’єкти як: статуї (Паріса, Орфея, Еврипіда, аполлона бельведерського, Одісея, Амура, Платона, Арістотеля, Гомера, Сократа, Аполлона флорентійського), Альтанка «Грибок», обеліск «Орел», Колона смутку, долина велетнів.

На кожен об'єкт екскурсії складається "картка екскурсійного об'єкта", де зазначається:
- найменування об'єкта

- історичні події, пов'язані з об'єктом, їх дати

- місцезнаходження об'єкта

- опис об'єкта (..........)

- джерело відомостей про об’єкті та події, з ним пов’язані

- збереженість об'єкта

- на кого покладена охорона пам’ятки

- фотографія об'єкта

- дата складання картки

- автор-складач

У моїй екскурсії 12 карток, по таким об’єктам: Павільон флори (додаток №__), джерело натхнення (додаток №__), партерний амфітеатр (додаток №__), фонтан «Змія» (додаток №__), Тарпейська скеля (додаток №__), китайська альтанка (додаток №__), Острів кохання (додаток №__), грот «Фетіди» (додаток №__), дзеркало Діани (додаток №__), обеліск «Орел»(додаток №__), великий водоспад (додаток №__), площа зборів (додаток №__). Я розробила картки саме по таким об’єктам, тому що саме вони найбільш цікавлять туристів, своєю красою, неповторністю та історією, і саме вони допомагають розповісти легенди, що стосуються «Софіївки».

5.3 Побудова схеми маршруту екскурсій

Кожна екскурсія як і тур повинна мати схему маршруту.Екскурсійний маршрут являє собою шлях прямування екскурсійної групи.

Необхідно прагнути зробити маршрут компактним, що б не допускати занадто довгих проїздів або проходів між об'єктами показу. Їх час не повинен перевищувати 10-15 хвилин.

Маршрути будуються по хронологічному, тематичному та тематику-хронологічному принципу. Маршрут складений мною будується за тематико-хронологічним принципом, тому що містить об’єкти, які не можливо побудувати за іншим принципом.

5.4 «Портфель екскурсовода»

«Портфелем екскурсовода» прийнято називати комплект наочних зразків для екскурсії, які мають доповнювати і відновлювати відсутні ланки зорового ряду, тобто сприяти більш грунтовному освідомленню теми екскурсії за допомогою використання зорового та слухового аналізатора слухача. Це особливо важливо в тих випадках, коли об'єкти показу дійшли до нас у зміненому вигляді або не збереглися зовсім. Тоді фотографії, малюнки, креслення допоможуть відновити первинний вигляд об'єкту.

У "портфель екскурсовода" входять фотографії людей, що мають відношення до теми екскурсії, репродукції картин, географічні карти, картосхеми, на яких зображені, наприклад, військові події, зразки продукції промислових підприємств, магнітофонні записи та інший ілюстративний матеріал, який допомагає наситити екскурсію зоровими образами.

Мій портфель я укомплектувала за такими критеріями:

- необхідність наочних засобів

- пізнавальна цінність

- незвичність

- збережність

Відповідно до цих критеріїв до свого «портфелю екскурсовода» я включила наступне:

- фотокартки старих об’єктів парку, а саме;

- фотокартки картин парку

- фотокартки засновників парку;

- відеозапис екскурсії по «Софіївці»

.

5.5 Технологічна карта екскурсії

Технологічна карта екскурсії представляє собою підсумковий документ, який складається у кінці творчого процесу зі створення екскурсії, перед останнім його етапом - здачею приймальнії комісії під час проведення пробної екскурсії. У ній вказується тема, мета, завдання екскурсії, оптимальний варіант маршруту, його протяжність і тривалість, об'єкти показу, місця зупинок, підтеми, організаційні та методичні вказівки, методичні прийоми показу і розповіді, якими повинен користуватися екскурсовод у своїй розповіді. Технологічна карта показує, як результативніше, на конкретних об'єктах донести зміст екскурсії до екскурсантів. Її мета - вказати екукурсоводу вірний шлях до досягнення позитивного результату при проведенні екскурсії.

Крім того технологічна карта є основним документом, що вимагається при сертифікації туристсько-екскурсійної організації, що претендує на ведення екскурсійної діяльності.

Технологічна карта так само як і сама екскурсія складається з трьох частин: вступу, основної частини і висновку. Вступ і висновок не пов'язані з екскурсійними об'єктами і розташовуються в карті до і після графічно оформленої основної частини екскурсії. У них даються лаконічні вказівки про те, що обов'язково повинен повідомити екскурсовод групі про саму екскурсію, щоб привернути увагу її учасників до об'єктів показу та утримання екскурсійної розповіді.

(додаток № ___)

5.6 Скласти картку прослуховування екскурсії

Картка прослуховування екскурсії – це картка, яка видається екскурсанту для заповнення висновків проведеної екскурсії. Такі картки заповнюють керівники туристично-екскурсійних організацій, члени творчої групи, екскурсоводи, які повинні дати висновок щодо якості підготовки при проведенні пробної екскурсії.

Картка містить: назву екскурсії, вид екскурсії, тривалість, зміст, методику проведення екскурсії, техніку проведення екскурсії, культуру мовлення екскурсовода, висновки по прослуховуванню та поради екскурсоводу.

(додаток № __)

5.7 Техніка проведення екскурсії

Ефективність будь-якої екскурсії визначається не тільки вибором об'єктів показу, розробкою маршруту, знаннями екскурсовода, але й гарним володінням ним технікою ведення екскурсії.До техніки ведення екскурсії зараховують наступне: знайомство екскурсовода з групою, вихід екскурсантів з автобуса, рух від автобуса до об'єкта, розстановка групи у об'єкту, повернення в автобус, дотримання плану екскурсії відповідно до технологічної схеми, відповіді на питання екскурсантів, використання індивідуального тексту при проведенні екскурсії, експонатів з "портфеля екскурсовода" і звукозапису, роботи з мікрофоном.

При підготовці власної екскурсії в першу чергу я знайомлюсь з групою. Враховуючи той факт, що моя екскурсія пішохідна, знайомство з групою відбувається в момент мого наближення до групи. Моє знайомство розпочинається з привітання і представленння. Я вітаюсь з присутніми, називаю своє прізвище, ім'я, по-батькові, назву туристичної фірми або екскурсійного бюро, яке я предствляю як професійний екскурсовод. Потім оголошую тему екскурсії, розкриваю специфіку екскурсії, перелічую декілька найвизначніших об’єктів з метою зацікавленості екскурсантів моєю екскурсією, коротко охарактеризовую наш маршрут, його протяжність, місця і час початку і закінчення екскурсії. Після плавного закінчення вступу я ознайомлюю учасників екскурсії з правилами поведінки під час подорожі і непомітно переходжу безпосередньо до проведення екскурсії. У цей час непомітно для екскурсантів я займаю своє місце екскурсовода – на чолі групиобличчям до екскурсантів так, щоб група знаходилась праворуч від мене, а за мною знаходиться наш подальший маршрут екскурсії. Перед початком екскурсії розповідаю ісоторію парка. Якщо у екскурсантів з’являються питання у ході екскурсії - відповідаю на них. У кінці екскурсії підводжу підсумки, роблю висновки по темі екскурсії.

5.8 Розробити текст екскурсії

Текст екскурсії створюється після затвердження маршруту екскурсії. В нього вноситься необхідний матеріал для проведення розроблюваної екскурсії, зазначається найголовніше, намічається логічний хід викладу, формується узагальнення та висновки. Структура тексту екскурсії складається з трьох частин: вступу, основної частини і висновку.

Вступ поділяється на організаційну та інформативну частини. В організаційній екскурсовод повідомляє своє ім'я, по батькові, прізвище, називає організацію, що проводить екскурсію, називає тему, повідомляє маршрут, тривалість екскурсії, місце її закінчення. Проводить інструктаж про правила поведінки. В інформаційній частині екскурсовод коротко викладає зміст екскурсії, називає найбільш значущі об'єкти, які побачать екскурсанти, кілька підтем, з якими їх познайомить. Вступ має бути яскравим і локанічним.

Основна частина екскурсії будується на поєднанні показу і розповіді і складається з окремих підтем, з'єднані між собою логічними переходами.

У висновку екскурсовод підводить підсумки, робить висновки по темі екскурсії, відповідає на питання екскурсантів.

Розробка екскурсії потребує великої уваги, також само як і розробка туру. Щоб створити екскурсії треба вибрати об’єкти екскурсії, скласти картки об’єктів, побудувати схему маршруту екскурсії, скласти «портфель екскурсовода», технологічну картку екскурсії, та картку прослуховування. А найголовнішим є розробка тексту екскурсії.

Тема екскурсії: дендрологічний парк «Софіївка»

Тривалість екскурсії : 10 годин

Протяжність екскурсії: 5 км

Автор-розробник: Гибенко Ріакарда Валентинівна

Зміст екскурсії :

Доброго ранку! Сьогодні я буду вашим екскурсоводом. Мене звати Гибенко Ріакарда Валентинівна. Тема нашої екскурсії: дендрологічний парк «Софіївка». Сьогодні вас чекає зустріч з дивом України, як дендрологічний парк "Софіївку". Під час екскурсії ми познайомимося з історією створення парка, біографією засновників парку. Вашими очима Ви зможете ознайомитись з такими грандіозно-величними об’єктами як: прекрасним Павільйоном флори, Великим водоспадом, срібними струмками,тарпейською скелею, ви побачите чарівні пейзажі парку, а також багато скульптур, які були виконані найвідомішими скульпторами. Кожен куточок парку овіяний міфами і легендами Древньої Греції та Риму, пов'язаний з легендами та романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких. З якого б боку ви не зайшли до парку, він скрізь прекрасний!

Під час екскурсії слід дотримуватись правил безпеки та поведінки. Завжди знаходитись поряд з групою і ні куди не ходити без дозволу.

Але спочатку декилька слів про створення парку. Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським магнатом Станіславом Потоцьким. Створювався парк як весільний подарунок Софії Віт. Творцями парку були кріпаки селяни. А відкриття парку відбулося навесні 1806 року. До 1917 року "Софіївкою" милувалися лише обрані. Відомий випадок з Максимом Горьким, коли він під час своїх поневірянь увійшов до Умані і хотів подивитися знаменитий парк. Але сторож біля воріт не впустив туди бідно одягненого молодого хлопця. А вже в 1929 році парк оголошено державним заповідником республіканського значення.

Ми стоїмо біля головного входу парку. Вежі головного входу, були споруджені ще в 1850-1852 рр. Збереглися вони до нашого часу разом з в'їзною брамою. Огорожа від веж протягом цих років багато разів змінювалась - від дерев'яної на цегляних стовпчиках до металевої на гранітних колонах, до вигляду, який вона має сьогодні. До стихійного лиха, яке сталося в ніч з 3 на 4 квітня 1980 року, головний вхід прикрашали ялиці бальзамічні. Вони загинули, а на їх місце висаджено дві туї колоновидні 20-річного віку, які добре вписалися в архітектурний ансамбль. Раніше біля входу в парк перебувала будинок Музею історії парку. Це був методичний центр для підготовки екскурсоводів.

Зараз ми йдемо по центральній алеї парку. Ці дерева посаджені в 1891 році. Раніше ця ділянка парку називалася Малою Швейцарією.

Це джерело називається «Срібні ключі». Оформлення його виконано в античному стилі. Це підковоподібна споруда з граніту, на краях якої дві вази з декоративними рослинами. У середній частині вертикальної стінки вмонтовані декоровані бронзою трубки, з яких тече джерельна вода. Ще в 1859 році на його місці стояли будки із залізною трубою для випуску води.

Перед нами Тарпейська скеля - за легендою саме звідси за зраду була зброшена Тарпея, дочка консула капіталістского пагорба. Вперше альтанку, що продовжує скелю, встановили в 1839 році, пізніше, коли постаріла, - зняли, і лише в 1950 році відновили знову.

Між водним простором Нижнього ставу і схилом Левкадська скелі розмістився невеликий півострів - площа Зборів, побудована ще Потоцьким. У центрі площі споруджено басейн «Храм Посейдона» з гранітної вазою. Звідки б ви не зайшли на площу Зборів, ви завжди обійдете басейн навколо.

Площа Зборів прикрашає своїм шумом, блискучий серед зелені і каменів водоспад. Верхня її частина - штучно створена для того, щоб підняти вершину водоспаду. Вода надходить сюди з Верхнього ставу через ряд спеціальних гідросістем.Падая з висоти 14 метрів, вода розбивається об каміння і перетворюється на водяний пил, що заповнює туманом площа Зборів.

Від назви вартової альтанки ім'я "Грибок" отримала і поруч лежача галявина. Ця дерев'яна альтанка була побудована для караульного солдата.

Велично і в той же час вишукано, завдяки своїм суворим архітектурним формам, високим струнким колонам в доричному стилі, виглядає Павільйон Флори. Ажурний барельєф на фризі павільйону виконаний 1852 році за малюнками академіка архітектури, улюбленця Миколи І Андрія Івановича Швакен-Шнейдера.

Праворуч від павільйону «Флора» знаходиться виконаний з гранітних клиноподібних каменів арочного склепіння так званий Венеціанський міст. Міст прикрашають гранітні пілони, між якими звисають важкі ковані ланцюги. Трохи нижче мосту влаштовано дерев'яний шлюз для пропуску води в русло річки Кам'янки.

У середині Нижнього ставу з широко розкритої пащі змії, що звивається на камені, б'ється стовп води - фонтан «Змія». Цей фонтан - диво, створене природою і обрамлене людиною. Вода надходить до фонтану по підземному водогону, викладеному з гранітного тесаного каменю вздовж дороги, яка веде від академії та оранжереї до павільйону Флори.При Потоцьких фонтан був купою каменів, з під якого витікала вода. Згідно з легендою, підступна змія ковзнуламіж гілок, як не кричала птиця-мати, проковтнула всіх її дитинчат. Пташенят було 8. Дев'ятої проковтнула саму матір і застигла в нерухомій позі, скам'яніла. Це було передвісником того, що троянська війна буде тривати 9 років, на десятий рік Троя впаде.

Внизу, біля підніжжя скелі, під самим Бельведером, лежить кам'яна брила, названа Каменем смерті. За останніми дослідженнями, вся ця місцевість пов'язана з поверненням на свою батьківщину, острів Ітаку, Одіссея, міфічного героя гомерівської «Одіссеї».

На Левкадська скелі побудовано місце, обгороджене металевими гратами, з якого відкривається панорама на весь Нижній став. Це Бельведер. На гранітному п'єдесталі тут встановлена біломармурова статуя Орфея.

Зараз ми йдемо по нижній алеї. Ось статуя давньогрецького поета-драматурга Еврипіда. Скульптура Еврипіда єдина в парку, яку не переставляли на інше місце з часу її встановлення в 1800 році. У 1996 році всі оригінали мармурових скульптур перенесено в музеї, а на їх місця встановлено копії з гіпсу та оргскла.

На квадратному п'єдесталі біля джерела 1851 року було встановлено статую Венери купається, яка раніше стояла в гроті Аполлона. Зараз на цьому місці стоїть копія в оргсклі, виготовлена в 1952 році. Нижче від статуї із гранітного п'єдесталу біжить джерельна вода, яка в будь-який час року має однакову температуру. Вода наповнює бронзову напівчашу, прикрашену декоративним зображенням вужів, і, переливаючись через її краї, стікає по гранітному підземному каналу в Нижній став.

Через нижній став до Площі зборів веде металевий місток, з якого відкривається вид на Великий водоспад. Вода надходить сюди через підземну річку Ахеронт із Верхнього ставу. Побудовано водоспад в перший період створення парку. Нижня частина водоспаду побудована самою природою, а верхня витвір людини. під водоспадом влаштований тунель, згідно з місцевою легендою, дівчатка проходять через нього і вважають крапельки, скільки крапельок на них впаде - через стільки років заміж вийдуть.

Площа зборів прикрашають різноманітні архітектурні елементи паркової композиції. Ця назва з'явилася в період, коли «Софіївка» перебувала у віданні управління військових поселень. У той час в парку в недільні дні грав військовий оркестр і знатні люди міста збиралися тут, щоб послухати музику, потанцювати. Але площа створена в перший період будівництва парку.

Зліва від площі знаходиться грот. Велика гранітна брила вагою понад 300 тонн, зависла без опори і тримається лише на трьох точках. Надійність цієї споруди перевірила сама природа. У 1838, 1976, 1986 роках, коли в Умані траплялися значної сили землетруси, грот залишився неушкодженим. Грот називають Гротом страху та сумніву (раніша назва - Грот Тантала). У «Софіївці» багато гротів. Громовий або Левиний (за іншими джерелами - грот Каліпсо) - найбільший грот в парку. Він створений в гігантській скелі. З верхнього ставка сюди підведена вода - її гуркіт нагадує відгомони грому або гарчання лева. За повір'ями, тут вельможні пани розганяли смуток вином, програвали в карти свої володіння і кріпаків.

Від Громового грота відкривається прекрасний вид на широку долину і грот Фетіди (у грецькій міфології німфа - дочка морського царя Нерея), споруджений у вигляді античного храму. Пізніше тут була встановлена статуя Венери Медицейської. Праворуч від гроту під кущем фундука красується статуя Аполлона Флорентійського. Недалеко від грота Фетіди знаходиться своєрідний дерев'яний павільйон, в якому за переказами містили фазанів. Звідти і його назва - «Фазанник».

Прошу Вашу увагу ось сюди: колись тут стояла статуя Амура, виконана з білого мармуру. З оригінала збереглися лише крила Амура. У 1996 році, за фотографіями, вона відлита київським скульптором І. Д. Дідуром з органічних матеріалів і встановлена на своєму місці. Статуя зображає хлопчика, який порозкидав всі свої стріли, тятива, що з'єднувала кінці лука, розірвана. Амур відхилився назад і ламає і свій лук.

Перед нами площа зборів ідуть гранітні сходинки вздовж великої гранітної брили вгору. Зліва знаходиться Західний грот (грот Сцілли). Грот зроблений з рожевого граніту, в ньому знаходяться гранітні лавки і стіл.

Далі, праворуч, знаходиться майданчик, вирубаний у скелі по краю крутого обриву. Майданчик називають Бельведер, тому що на ньому деякий час стояла статуя Аполлона Бельведерського. У період військових поселень, в 1847 року площадку обнесли ажурною металевою огорожею, яка збереглася до нашого часу. Перед входом на майданчик відкривається вид на нижню частину скелі, яка нагадує профіль людського обличчя. За одними переказами - профіль Людвіга Метцеля, за іншими - Станіслава Потоцького. Оглядовий майданчик на Бельведері прикрашає мармурова антична статуя Орфея.

Далі в східній частині від Амура по алеї знаходиться міст через русло річки Кам'янки, який веде в Темпейську долину. У цьому місці Людвіг Метцель спробував створити прообраз грецької Темпейської долини. Тут росли 9 беріз, які алегорично відображали дев'ятьох синів Потоцького. Двоє з них (Костянтин та Микола) померли в ранньому віці, як і дочка Потоцьких Гелена. Як пам'ять про їх ранню смерть в долині встановлено гранітний обеліск, який має назву «Усічена колона». Біля основи обеліска надмогильний гранітний камінь, який нагадує сплячого лева, а поруч протікає струмок річки Кам'янки, розбитий на три окремих маленьких водоспади. Називаються вони «Три сльози» й алегорично виражають смуток матері за трьома померлими дітьми.

Праворуч на гранітному постаменті встановлений мармуровий бюст давньогрецького філософа Платона. У парку також встановлені бюсти Арістотеля, Гомера і Сократа.

Наступна частина парку називається Єлисейські поля. Біля входу на Єлисейські поля лежить гранітний валун природної форми, а поряд з ним тесана чотиригранна шліфована гранітна колона. Ці два камені випадково виявилися поряд в «Софіївці» і з часом почали називатися композицією «Природа і мистецтво».

Далі по алеї знаходиться грот Фетіди (Венери). Грот має вестибюль, що складається з чотирьох колон. Вони утримують на собі гранітну плиту та напівкругле вікно. Середину гроту прикрашає скульптура Венери Медицейської, відреставрованої останній раз в 1952 році.
Праворуч від гроту Фетіди стоїть статуя Аполлона Флорентійського. Скульптура виготовлена з оргскла відповідно до мармурового зразка, який став зовсім непридатним. Перша її копія відлита і встановлена тут в 1958 році, але в 1980 році вона була розбита повінню. Це друга копія, виготовлена в 1980 році.

У цій частині парку знаходиться Верхній став. На ньому знаходиться острів, на якому виділяється павільйон, обсаджений екзотичними рослинами. Це Острів кохання (попередня назва острів Анти-Цирцеї). Острів Анти-Цирцеї створений в перший період будівництва парку в розширеній частині Верхнього ставу, або Чаруючого моря. Кріпаки насипали острів вручну і надали йому овальної форми з таким розрахунком, щоб не закривати далекі перспективи ставу.

А на березі Верхнього ставу розміщений Амстердамський шлюз. Шлюзове обладнання встановлено в перший період будівництва парку і призначене для пропускання човнів з Верхнього ставу в підземну річку Ахеронт і, навпаки, а також для спуску води з озера. Шлюз складається з двох взаємодіючих частин. Перша діє постійно, перекриває воду з Верхнього озера. Внизу є контрольна заслінка, через яку за допомогою гвинта регулюється до певного рівня глибина води в підземній річці і в ставку. Ця частина шлюзового обладнання теж було зруйновано під час повені 1980 року, а потім виготовлено наново. Друга - одноразової дії шлюз, коловорот якого приводиться в рух спеціальною лебідкою, і дерев'яний щит на масивних залізних ланцюгах може або опускатися, повністю перекриваючи доступ води в підземну річку, або підніматися, відкриваючи воду.

Західна частина парку починається із входу по вулиці Київській, біля якого знаходиться магазин "Флора", "Акванарій». Тут розміщені адміністративно-господарські будівлі, створено розарій, де зростає більше 5000 екземплярів понад 150 сортів троянд.

На схилі, західніше від Нижнього ставка, розташована природна діброва, яка називається Дубинка. На цьому місці колись був дубовий ліс, але від нього зберігся лише один старий дуб, на галявині біля Китайської альтанки. Всі інші дерева, що створюють картину густого природного дикого лісу, висаджені пізніше, вік їх менше 200 років. Під час Другої світової війни окупанти вибрали поляну Дубинка місцем поховання своїх солдатів.

Китайська альтанка, зроблена повністю з дерева і пофарбована в різні кольори, раніше реставрувалася неодноразово, останній раз в 2001-2002 роки. Збоку від альтанки стоїть старий дуб, віком близько 400 років. Народні перекази говорять, що саме під цим дубом зустрічалися герої селянського антифеодального повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта.
Поряд з альтанкою встановлено 1975 року меморіальний камінь на згадку про революційні події, які тут відбувалися. Поляна слугувала місцем проведення перших міських мітингів, демонстрацій, зборів. Тут, в 1904 році відбулася перша маївка, а в 1919 році працівники святкували Першотравень.

Зараз ми знаходимося в англійському парку. Він займає невелику територію у формі трикутника, площею близько 2 га.

Разом з Англійським парком на захід знаходиться Партерний амфітеатр і оранжерея. Перед оранжереями ділянку парку створено в трьох рівнях в регулярному стилі. Верхня частина - це стрижені газони правильної форми, краї яких прикрашають різноманітні сорти поліанітових троянд. Середня частина Партерного амфітеатру утворена гранітною стіною та широкою підковоподібною алеєю, яка плавно огинає пологу частину схилу з багатою трав'янистою рослинністю, що спускається до басейну з фонтаном Семиструмінь.

Нижче Партерного амфітеатру знаходиться Тераса Муз. На ній у 1856 році встановлено гранітний обеліск. Вершину обеліска до революції 1917 року прикрашав позолочений триголовий орел, а напис вказував, що він поставлений на честь відвідин парку Миколою І. Після революції обеліск і напис щезли, і лише до 200-річчя «Софіївки» в 1996 році, за проектом інституту «Укрпроектреставрація», цим же інститутом виготовлений триголовий орел - сімейний герб династії Романових. Обеліск огороджений кованим декоративним ланцюгом.