Курсовая работа: Податкова система України на сучасному етапі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет кораблебудування

ім. адмірала Макарова

кафедра фінансів

Курсова робота з дисципліни:

«Податкова система»

На тему:

«Податкова політика і податкова система України

на сучасному етапі»

Виконала: студентка гр.4441

Артеменко А.І.

Перевірила:

Ангелова В.М.

Миколаїв 2008р.

Зміст

Вступ

І. Теоретичні та організаційні основи податкової системи України на сучасному етапі.

1.1 Податки – невід’ємний елемент політики економічного зростання

1.2 Сутність податкової системи, принципи оподаткування

1.3 Огляд та прогноз податкових надходжень України

ІІ. Приклади нарахування та заповнення податкової звітності.

2.1 Приклад заповнення декларації про доходи фізичних осіб

2007 року

2.2 Приклад нарахування збору за спеціальне використання води

2.3 Приклад розрахунку з податку на транспорт

ІІІ. Шляхи вдосконалення вітчизняної податкової системи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У більшості країн світу податки є “ефективним знаряддям державної політики” відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури.

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи .Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

Що ж таке податки і коли вони виникли?

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватноправові, а не публічно-правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – доходні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності тощо приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення.

Основними видами регалій були:

- “безхазяїна регалія ” – все, що не мало хазяїна, оголошувалось такими, що належить казні. Це природні явища, як, наприклад, вітер, що тягло за собою встановлення держаної монополії на вітряні млини. Такими ж предметами регалії були вода та надра;

- митна регалія реалізовувалась шляхом встановлення зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів;

- судова регалія – це здійснення правосуддя тільки державою. Судові штрафи, мито. Доходи від конфіскацій у різні часи були джерелом доходів;

- монетарна регалія – це право чеканити монету;

- інші види регалій.

Регалії стали перехідним ступенем до податків. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів ” (1770 р.). За його словами “податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати ”.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

- стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

- має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов`язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- на відміну від інших обов`язкових платежів може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов`язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

- виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов`язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу.

Держава мусить мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави.

В цій роботі буде висвітлено, яка існує податкова система в Україні та податкова політика на сучасному етапі.

І . Теоретичні та організаційні основи податкової системи України на сучасному етапі

1.1 Податки – невід’ємний елемент політики економічного зростання

Податки – обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних форм власності.

Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави.

У фінансовій термінології застосовуються п`ять термінів, що відображають платежі державі – плата, відрахування і внески, податок, збір. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття.

Плата (відповідає на запитання “за що?”)передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески (відповідає на запитання “на що?”, “від чого?”) передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковими (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад., часткове цільове призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи, а повне цільове призначення є відрахування і внески у різні позабюджетні цільові фонди – внески у Пенсійній фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін.

Податки(відповідає на запитання “для чого?”) встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції – розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, – надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Економічна функція податків полягає в тому, що за їх допомогою. Держава впливає на процес відтворення, стимулює або стримує темпи розвитку окремих підприємств, галузей і економіки в цілому. Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатні ними доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

Елементами системи оподаткування є:

1. Суб`єкт, або платник податку – це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує.

2. Об`єкт оподаткування – предмет, який оподатковується ти або іншим податком (майно, доход, товари).

3. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара і т. ін. Чим більші розміри об`єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки ( за ринковою чи нормативною ціною), майна і т. ін.

4. Джерело сплати оподаткування – доход платника з якого він сплачує податок.

5. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

- універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

- диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

- тверді ( встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні). Вони бувають:

а) фіксовані – встановлені конкретних сум;

б) відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., у процентах до мінімальної заробітної плати).

- процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування:;

в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

6. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

Класифікація податків. Традиційно класифікацію податків проводиться за наступними ознаками:

1. Залежно від рівня державних структур.

2. Залежно від форми оподаткування.

3. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.

4. Залежно від способу оподаткування.

5. Залежно від способу зміни податкових ставок.

6. Залежно від платника.

7. Залежно від джерела сплати.

Залежно від рівня державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві. Місцеві податки й збори – це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.

Залежно від форми оподаткування податки бувають прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю). Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.

Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).

Залежно від способу оподаткування податки бувають:

- розкладні, тобто встановлюється загальна сума потреби держави в доходах, яка розподіляється між територіальними одиницями і на нижчому рівні між платниками податків;

- окладні, такі податки, що спочатку встановлюється ставки податку, а потім розмір податку для кожного платника і загальна сума податку формується як сума окремих платежів.

Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.

Залежно від платника:

- податки з юридичних осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір);

- податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний збір);

- змішані податки (податки з власників транспортних засобів, плата за землю).

Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).

Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

1.2 Сутність податкової системи, принципи оподаткування

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

Принципи побудови податкової системи визначені у ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ зі змінами та доповненнями.:

1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

3.Обов'язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

4. Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи.

5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

6. Соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

7. Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8. Економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

9. Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

10. Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

11. Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

12. Доступність–забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Характеристика основних видів загальнодержавних податків та зборів:

1) Податок на додану вартість згідно Закону України «Про ПДВ» №168/97 від 3.04.97 р. зі змінами та доповненнями.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг.

Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, міжнародні об’єднання та іноземні юридичні особи, громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України, і обсяг податкових операцій яких за останні 12 місяців перевищив 300 000 грн.

В Україні встановлена єдина ставка ПДВ. Вона має два вираження – 20% — включення в ціни товарів, робіт, послуг та для окремих випадків передбачена так звана нульова ставка.

Контроль за сплатою податку на добавлену вартість з імпортних товарів під час переміщення через митний кордон України покладено на митні органи, всі інші питання, включаючи операції з імпортними товарами, знаходяться під контролем податкової служби України.

2) Акцизний збір

Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою.

Підакцизні товари:

- алкоголь

- спирт етиловий

- тютюнові вироби

- транспортні засоби

- шини

- Пиво солодове

- Паливно-мастильні матеріали

- Ювелірні вироби

Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб'єкти, що імпортують чи реалізують ці товари.

Об'єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних — їх митна вартість.

Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок.

Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справляння податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період

3) Мито

Мито являє собою податок на товари та інші предмети, що переміщу-ються через митний кордон.

Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють експортно-імпортні операції. Існує два основних види мита: ввізне та вивізне.

Види мита:

1) ввізне мито встановлюються до товарів що імпортуються

2) вивізне мито встановлюється до товарів що експортуються

3) транзитне мито стягується з товарів що перевозяться транзитом

З метою захисту економічних інтересів України застосовують наступні види мита:

- спеціальне – застосовується як захисний захід, якщо товари ввозяться в Україну в таких кількостях і на таких умовах, що можуть завдати збитку вітчизняному товаровиробнику.

- антидемпінгове – застосовується при ввезені в Україну товарів за ціною нижчою за їхню конкурентну ціну вітчизняного виробника.

- компенсаційне – застосовується при ввозі або вивозі товарів при виробництві яких застосовувались субсидії.

Об'єктом оподаткування виступає митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки мита встановлюються:

— у процентах до митної вартості;

— у грошовому вимірі в ЕСU на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики.

Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові, преференційні, їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.

4) Податок на прибуток, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями.

Платниками податку на прибуток є юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні організації в частині комерційної діяльності. Національний банк України і його установи (за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

Об'єктом оподаткування є прибуток який визначається як різниця між скоригованими валовими доходами, валовими витратами та амортизацією.

ОП=СВД – ВВ – А,де

ОП- оподатковуваний прибуток,

СВД- скоригований валовий дохід,

А - амортизація

Нині встановлена єдина ставка податку на прибуток на рівні 25%.

Податкові періоди:

- квартал

- півріччя

- три квартали

- 11 місяців

- рік

Розрахунок по ПП подається до ДПС у вигляді декларації. Терміни подання річної та квартальної звітності до органів ДПС складає 40 днів (календарних) наступних за останнім днем звітного кварталу.

Вимоги до сладання декларації по податку на прибуток:

- декларація та додатки до неї подаються в органи ДПС по місцю платника не залежно від того ,виникло податкове зобов’язання чи ні.

- декларація з додатками складається з наростаючим підсумком, в ній не допускаються помилки, якщо у будь-якому рядку декларації зазначено показник менший в порівнянні з його значенням у попередньому податковому періоді, то цьому повинно бути письмове пояснення.

- всі показники визначаються в тис.грн.

- в декларації та додатках відображаються дані підтверджені первинними документами.

- обов’язкові підписи керівника та головного бухгалтера,декларація зкріплена печаткою.

5) Податок з доходів фізичних осіб, згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2001 р. №889-ІV зі змінами та доповненнями.

Податок з доходів фізичних осіб є видом особистого прибуткового оподаткування.

Платниками податку є резиденти та нерезиденти, які отримують доходи з джерел походження на Україні а також іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід та чистий річний оподатковуваний дохід, іноземні доходи.

Загальний оподатковуваний дохід включає:

1. З/п або виплати за умовами трудового, цивільного договору.

2. доходи від продажу інтелектуальної власності.

3. доходи від користування нематеріальними активами.

4. подарунки.

5. частка доходів від операцій з майном.

6. успадковане майно.

7. разові премії, заохочення, допомоги.

8. виграші, призи, дивіденди.

9. сума надміру використаних коштів отриманих на відряджання.

Податкова ставка – 15%

6) Плата за землю

Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Платниками земельного податку виступають юридичні та фізичні особи, яким земля надана у власність або користування.

Об'єктом оподаткування є площа земельної ділянки.

Ставки податку диференціюються залежно від призначення земель:

-землями сільськогосподарського призначення – залежно від напрямів використання землі (рілля, багаторічні насадження; сінокоси і пасовища) та родючості фунтів;

-землями несільськогосподарського призначення – за групами населених пунктів залежно від чисельності населення та місцем знаходження земельної ділянки

7) Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Платниками є фізичні та юридичні особи, у власності яких є відповідні транспортні засоби.

Об’єкт оподаткування – об’єм двигуна автотранспорту та довжина корпусу водного транспорту.

Ставка податку встановлюється в ECU зі 100 смІ об’єму двигуна чи 1 см довжини корпуса водного транспорту.

8) Податок на промисел

Платниками податку на промисел є фізичні особи, якщо вони незареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний (не більше 4 разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів.

Характеристика основних видів місцевих податків та зборів:

1) Ринковий збір

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

2)Збір за видачу ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

3)Курортний збір

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

- діти віком до 16 років;

- інваліди та особи, що їх супроводжують;

- учасники Великої Вітчизняної війни;

- воїни-інтернаціоналісти;

- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

- чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

4)Збір за виграш на бігах

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу.

5)Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

1.3 Огляд та прогноз податкових надходжень України

Прогнозування проводить на основі даних Інституту Економічних Досліджень та Політичних консультацій (ІЕД). Період прогнозування 2007 та 2008 роки. Прогнозні змінні:

- доходи від податку на прибуток підприємства (ППП)

- податок на додану вартість (ПДВ)

- податок з доходів фізичних осіб (ПДФО)

В якості бази порівняння використано параметри Державного бюджету 2007 року з поправками від 30 травня 2007 року та проекту Закону «Про державний бюджет на 2008 рік», поданого Кабінетом Міністрів до Верховної Ради 28 листопада 2008р.

Прогноз ППП:

Дохід від податку на прибуток підприємств (ППП) є другим за важливістю джерелом наповнення зведеного бюджету після ПДВ. За січень-жовтень 2007р. надходження від ППП склали 22,1 млрд. грн. Плановий показник по ППП було перевиконано на 13,4%. Це відповідає прогнозу ІЕД щодо низької оцінки урядом надходжень від ППП протягом 2007р. Перевиконання доходів від ППП, головним чином, пояснюється вищим, ніж очікувалось урядом, обсягом номінального ВВП та кращій рентабельності підприємств, яким сприяло подальше зростання цін на ключових експортних ринках України. ІЕД підвищив попередній прогноз надходжень від ППП на 2007р. до 31,8 млрд. грн. (4,5% від ВВП). Отже, уряд недооцінює доходи від ППП на 3,1 млрд. грн..

ІЕД прогнозує надходження від ППП на 2008р. у розмірі 41,2 млрд. грн. або 4,7% від ВВП. Це на 0,6 млрд. грн. більше за плановий показник уряду, оскільки припускається, що рівень інфляції буде вищим за урядовий прогноз. Очікується, що частка надходжень від ППП у ВВП буде зростати завдяки продовженню зростання світових цін на експортні товари, що, як очікується, призведе до збільшення прибутків підприємств.

Прогноз ІЕД на 2008р. ґрунтується на припущенні відсутності значних змін у законодавстві з питань ППП. Припускається, що запропоноване раніше запровадження інноваційно-інвестиційних податкових пільг, покликаних стимулювати інвестиційну активність підприємств, не відбудеться. Запровадження подібних пільг може призвести до непрозорого і нецільового використання державних коштів. Окрім того, це може підірвати конкуренцію, через вибірковість надання таких пільг.

Ризики прогнозу доходів від ППП у 2007 та 2008 роках пов'язані з іншими, ніж очікується, темпами економічного зростання. До ризиків також належать можливі зміни законодавства, яке регулює адміністрування ППП, включаючи відновлення галузевих пільг, пільг у СЕЗ та зміну ставки ППП.

Діаграма 1.1 доходи від ППП до зведеного бюджету (%ВВП)

Діаграма виконана на основі даних таблиці 6

Прогноз ПДВ:

Податок на додану вартість (ПДВ) є найбільшим джерелом податкових надходжень зведеного бюджету. В січні-жовтні 2007р. надходження від ПДВ склали 48,3 млрд. грн. та були недовиконані на 3,6% через нижчі, ніж заплановано, доходи від ПДВ із вироблених в Україні товарів. Доходи від ПДВ із імпорту були дещо вищі за план. Водночас, протягом перших 9 місяців року заборгованість із відшкодування ПДВ (як прострочена, так і непрострочена) зросла на 1,5 млрд. грн. до 8,3 млрд. грн., що стало наслідком затримки у відшкодуванні через більшу кількість податкових перевірок експортерів. Здається, що досі використовується принцип "вибіркового" відшкодування, що створює сприятливі умови для поширення зловживань і корупції.

Інститут переглянув вгору прогноз доходів від ПДВ на 2007р. на 0,5 млрд. грн. до 64,5 млрд. грн. Однією з найголовніших причин для цього стали вищі, ніж передбачалось, доходи від ПДВ із імпорту. Вони, насамперед, пояснюються високими темпами зростання номінального імпорту, які було підтримано значним внутрішнім попитом. Відповідно до оцінки ІЕД, надходження від ПДВ від імпорту не будуть достатніми, щоб компенсувати недовиконання доходів від ПДВ із вироблених в Україні товарів та збільшення суми несплаченого ПДВ через видані податкові векселі по імпортних товарах та втрат через пільги по сплаті ПДВ. Зокрема, НАК "Нафтогазу" було надано податковий кредит терміном на один рік, починаючи з липня 2007р. З іншого боку, зважаючи на накопичену заборгованість із відшкодування ПДВ, ми знизили оцінку суми відшкодування ПДВ. Через зазначені чинники частка доходів від ПДВ у ВВП, як очікується, зменшиться до 9,3%. План уряду по доходах від ПВД на 2007р. становить 65,1 млрд. грн. Отже, відповідно до нашої оцінки, доходи від ПДВ у 2007р. буде недовиконано на 0,6 млрд. грн.

У 2008р. доходи від ПДВ прогнозуються на рівні 84,1 млрд. грн. або 9,5% від ВВП. Прогноз ґрунтується на припущенні продовження тенденції росту внутрішнього попиту і імпорту у 2008р., хоча і нижчими, ніж у 2007р., темпами. Очікується, що законодавств не зміниться. Зокрема, залишиться нульова ставка для сільськогосподарських підприємств. Також припускаємо, що заходи щодо покращення адміністрування ПДВ, запроваджені у 2006-2007 pp., будуть посилені, що дасть змогу збільшити надходження від податку. Прогноз Інституту є вищим за план уряду на 2008р. на 0,3 млрд. грн. через різницю в прогнозі головним макроекономічних параметрів.

Ризики прогнозу доходів від ПДВ на 2007 та 2008 pp. пов'язані з іншими, ніж очікується, змінами макроекономічних параметрів. Ризиком, що може призвести до нижчих надходжень, може стати внесення змін у законодавство про ПДВ, зокрема надання пільг окремим секторам та зонам після приходу до влади нового уряду. Натомість ризик подальшого накопичення заборгованості з відшкодування ПДВ протягом 2007-2008 pp. може тимчасово підвищити касові надходження від ПДВ за рахунок майбутніх доходів. Також, членство України в COT може змусити Верховну Раду змінити режим оподаткування сільського господарства шляхом запровадження звичайної ставки ПДВ в секторі.

Табл.4 Параметри прогнозу доходів від ППП та ПДВ

Е- оцінка, F - прогноз

Джерело: Макроекономічний Прогноз України №2 (12)

грудень 2007р., ІЕД

Діаграма 1.2 Доходи від ПДВ до зведеного бюджету (% ВВП)

Діаграма виконана на основі даних таблиці 6

Прогноз ПДФО:

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) залишається третім великим джерелом доходів і забезпечує близько однієї п'ятої податкових доходів зведеного бюджету. За 10 місяців 2007р. доходи від ПДФО досягли 27,4 млрд. грн. або 4,9% від ВВП, що на 0,7 відсоткових пунктів вище, ніж у 2006р. Це збільшення пояснюється декількома факторами. По-перше, рушійною силою збільшення доходів від ПДФО залишається поступове підвищення мінімальної зарплати, яка сприяє збільшенню зарплати в економіці. Іншим чинником є вищі зарплати для працівників суспільних секторів завдяки запровадженню другого етапу Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетної сфери в другому півріччі. Протягом цього періоду надходження від ПДФО склали 59,3% від доходної частини місцевих бюджетів (без врахування трансфертів з Державного бюджету) і були спрямовані на фінансування делегованих повноважень місцевих органів влади, насамперед охорони здоров'я та освіти.

ІЕД переглянув вгору попередній прогноз надходжень від ПДФО у 2007р. до 35,5 млрд. грн. (5,1% від ВВП) завдяки вищим, ніж попередньо очікувалось, доходам від ПДФО за перші 10 місяців року. Ця тенденція пояснюється вищим, ніж раніше оцінювалось, зростанням фонду оплати праці, що відповідає більшому розміру номінального ВВП. Отже, прогноз надходжень від ПДФО у 2007р. є вищим за урядовий план на 3,0 млрд. грн. Додаткові доходи дозволять місцевим органам влади профінансувати делеговані повноваження, зокрема щодо виплати заробітної плати в секторах освіти та охорони здоров'я.

Прогноз надходжень від ПДФО на 2008р. складає 47,8 млрд. грн. або 5,4% від ВВП. Його було переглянуто вгору через вищий, ніж попередньо очікувалось розмір фонду оплати праці у 2007, а отже і у 2008 роках. Прогнозується, що фонд оплати праці стрімко зростатиме у 2008р. завдяки декільком чинникам. По-перше, відповідно до планів уряду темпи підвищення мінімальної заробітної плати будуть вищими, ніж у 2006 та 2007 роках. Крім того, результатом запровадження третього і останнього рівня Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетної сфери стане підвищення розміру оплати праці у відповідних секторах. Відповідно до наших припущень її буде запроваджено у другому півріччі 2008р. Серед чинників, які стримуватимуть зростання заробітної плати, є необхідність інвестицій в енергозберігаючі технології. Припускаємо, що законодавча база залишатимуться досить стабільною. За оцінками, запровадження запропонованого урядом п'ятирічного звільнення від сплати ПДФО фізичних осіб-підприємців, які не використовують найману праці, не матиме значного впливу на находження від ПДФО.

Ризики прогнозу надходжень від ПДФО на 2007 та 2008 роки, пов'язані з іншими, ніж ми очікуємо, темпами зростання фонду оплати праці. До того ж, прогноз 2008р. несе в собі ризик подальшого підвищення рівня мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, що призведе до збільшення соціальної пільги і вплине на розмір фонду оплати праці.[5]

Табл.5 Параметри прогнозу ПДФО

Е - оцінка, F - прогноз

Джерело: законодавство України, оцінки Інституту

Діаграма 1.3 Доходи від ПДФО до зведеного бюджету (% ВВП)

Діаграма виконана на основі даних таблиці 6

Табл.6 Податкові надходження (% ВВП)

Е - оцінка, F - прогноз

ІІ. Приклади нарахування та заповнення податкової звітності

2.1 Приклад заповнення декларації про доходи фізичних

осіб 2007 року

Декларація за 2006 рік в 2007 році подається за формою додатка 1 до Інструкції про оподаткування доходів фізосіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом ДПІ України від 21.04.93 р. № 12. Органи податкової інспекції зобов’язані забезпечити платників податку безоплатно бланками Декларації і надати допомогу в заповненні декларації та проведенні розрахунків.

Обов’язок подачі Декларації відповідно до Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон № 889) покладено на фізосіб-резидентів, що одержали протягом минулого року оподатковуваний дохід, який не був відображений в податкових звітах осіб, що виплатили цей дохід:

- від нерезидентів (як юридичних, так і фізичних осіб) — тому що нерезиденти не є податковими агентами і не зобов’язані звітувати перед податковою інспекцією України про виплачені доходи;

- від здійснення операцій з інвестиційними активами (продажу цінних паперів, корпоративних прав і т.д.) — у випадку продажу цих активів фізособам, які відповідно до законодавства не є податковими агентами і не зобов’язані подавати до податкової інспекції звіт про виплачений дохід;

- у вигляді нецільової благодійної допомоги від іншої фізособи в розмірі, що перевищив розмір неоподатковуваної нецільової благодійної допомоги, установленої пп. 6.5.1 Закону № 889 (в 2006 році цей розмір склав 680,00 грн);

- від надання майна в оренду фізособам;

- у вигляді виграшу в ігорних закладах. Ігорні заклади при виплаті виграшу утримують з нього ПДФО за ставкою 30 %. На руки тому, хто виграв, ігорний заклад видає довідку про суму виграшу і суму утриманого з нього податку. Форма цієї довідки встановлена Порядком обліку доходів фізичних осіб в ігорних закладах і персоніфікації таких осіб від 20.10.03 р. № 494. Суму доходу і суму утриманого з нього податку фізособа зобов’язана відобразити в Декларації;

- від фізосіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності (у вигляді подарунка, спадщини і т.д.);

- інші оподатковувані доходи минулого року, з яких не було утримано ПДФО (додаткове благо, отримане не від роботодавця; дохід, самостійно виявлений торік фізособою - платником податку або нарахований податковим органом; сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності і т.д.).

Декларація заповнюється фізособою - платником податку українською мовою самостійно або фізособою, уповноваженою здійснювати це заповнення. До другої категорії осіб відносяться опікуни (піклувальники), уповноважені подавати декларацію за неповнолітніх або недієздатних осіб, що перебувають на їхньому піклуванні; спадкоємці, розпорядники майна, уповноважені подавати декларацію за померлих фізосіб; державні виконавці, уповноважені подавати декларацію за фізосіб, оголошених у встановленому законом порядку банкрутами. Заповнена уповноваженою особою декларація вимагає нотаріального посвідчення.

Для заповнення Декларації необхідно за всіма видами доходів одержати в бухгалтерії юрособи або від фізособи - суб’єкта підприємницької діяльності (СПД) за місцем одержання доходу довідку. Типової форми таких довідок не встановлено, тому довідки заповнюються в довільній формі із зазначенням реквізитів особи, що видає довідку, виду і суми нарахованого доходу і утриманого з нього ПДФО (якщо такий був утриманий). Оригінал довідки про дохід у вигляді зарплати додається до декларації. До декларації необхідно додати також квитанції (прибуткові ордери) банку про сплату фізособою, що подає декларацію, сум ПДФО, нарахованих по цих доходах (якщо ПДФО уже був сплачений до моменту подання декларації).

Якщо дохід був отриманий від фізособи - не СПД, то Декларація заповнюється на підставі договору дарування, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу і т.д. Якщо дохід був отриманий від нерезидентів, то Декларація заповнюється на підставі документів, що підтверджують одержання такого доходу, завірених і легалізованих у консульській установі країни, з якої був отриманий цей дохід. Подавати зазначені документи разом з декларацією не потрібно.

Декларація подається до органів державної податкової інспекції за місцем проживання фізособи. Фізособи - резиденти, що виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати декларацію за 60 календарних днів, до їх від’їзду.

Декларація може бути подана фізособою особисто або надіслана до органу податкової інспекції поштою не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строків подання декларації. Орган податкової інспекції, до якого фізособою була подана декларація про доходи, зобов’язаний протягом 30 календарних днів від дня її одержання визначити суму податкового зобов’язання і надіслати цій фізособі податкове повідомлення з цими даними. Фізособа зобов’язана сплатити зазначену в податковому повідомленні суму ПДФО й одержати в органі податкової інспекції або довідку про цю сплату, або довідку про відсутність податкових зобов’язань з ПДФО, що подається органам митного контролю під час перетинання митного кордону у випадку виїзду за кордон.

Приклад 1

Фізособа одержала в 2006 році зарплати — 6000,00 грн, виграла в казино — 24000,00 грн, одержала авторської винагороди з Росії — 12600,00 грн. Розділ 1 і 3 Декларації про доходи такої фізособи буде виглядати так:

Фізособи, які не подали декларацію про доходи у встановлений термін або показали в цій декларації перекручені дані, несуть адміністративну відповідальність за ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до цієї статті фізособа може одержати попередження, або піддатися штрафу в розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але у випадку виявлення в ході перевірки податкової інспекції фактів, які свідчать про те, що неподання або перекручування декларації пов’язане з утаюванням доходів з метою відходу від сплати податків, то фізособа несе вже зовсім іншу відповідальність.

Якщо мова йде про несплату податків у сумі менше 17000 грн., то фізособа відплатиться:

- адміністративним штрафом за неподання декларації;

- штрафом у розмірі від 5 до 50 відсотків від суми несплаченого податку, залежно від того, який з розділів статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.01 р. № 2181-ІІІ буде застосований до такого платника податків;

- сплатою суми податкового зобов’язання з виявленого в ході перевірки доходу.

Якщо ж мова йде про утаювання сум, податкові зобов’язання за якими перевищують 17000 грн., то така фізособа буде притягнута до кримінальної відповідальності відповідно до статті 312 Кримінального кодексу України:

- якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах (від 17000 грн.), накладається штраф від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах (85000 грн.), особа карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

2.2 Приклад нарахування збору за спеціальне використання води

Відповідно до Водного кодексу України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР (далі — ВКУ) водокористувачами в Україні є всі: підприємства, установи й організації, громадяни України, іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства (ст. 42 ВКУ). Водокористування може бути загальним або спеціальним (ст. 46 ВКУ).

Загальне водокористування здійснюється громадянами безоплатно і не вимагає оформлення яких-небудь дозволів (ст. 47 ВКУ):

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

А от спеціальне водокористування — це забір води з використанням пристроїв і технічних пристосувань, використання води і скидання забруднюючих речовин у водні об’єми, здійснюваний юридичними і фізичними особами (ст. 48 ВКУ):

Спеціальне водокористування здійснюється насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне використання води здійснюється на підставі дозволу, що видається або державними органами охорони природного середовища (у випадку використання води водних об’єктів загальнодержавного значення), або місцевими органами виконавчої влади за узгодженням з держорганами охорони природного середовища (у випадку використання води водних об’єктів місцевого значення) і є платним (ст. 49 ВКУ).

Платниками збору за спецвикористання водних ресурсів є підприємства, установи й організації незалежно від форми власності, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також підприємці, що використовують воду, отриману через забір води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних пристроїв первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), і користування водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибальства (ст. 30 ВКУ).

У цьому прикладі розглянуті тільки вторинні водокористувачі - суб’єкти підприємницької діяльності (юридичних і фізичних осіб, далі — СПД), що одержують воду з водозабірних пристроїв первинних споживачів.

Платником збору за спеціальне використання води (далі — збір на воду) є всі СПД, що використовують воду не тільки для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб (п. 4.8 «Інструкції про порядок обчислення i справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту», затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекології України від 01.10.99 р. № 231/539/118/219, далі — Інструкція № 231). ДПАУ уточнює, що для СПД є таким задоволенням (лист ДПАУ від 16.06.07 р. № 12216/7/15-0817):

Платниками є СПД, що використовують воду для особистого споживання працівниками, а також у санвузлах, рукомийниках, душових кабінах та для забезпечення відповідного санітарно-гігієнічного стану перелічених приміщень та робочих місць працівників.

Єдиний виняток — платниками збору на воду не є СПД, що працюють на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку. Відповідно до ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва» СПД, що сплачує єдиний податок, не є платником збору на спец використання води (консультація в «Віснику податкової служби» за лютий 2005 р. № 8(338), с. 53).

Водокористувачі, що одержують воду від інших водокористувачів, повинні мати договір на поставку води, якими у встановленому порядку затверджуються ліміти на використання водних ресурсів (п. 3.1Інструкції № 231). Для СПД, що користуються системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, такий договір варто укладати з Водоканалом за формою додатка 4 до «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затверджених держкомітетом України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 р. № 65 (далі — Правила № 65). При укладанні договору з СПД (абонентами на відведення води одночасно укладається договір на одержання від них стічних вод (п. 12.1 Правил № 65).

Відповідно до п. 1.11 Правил № 65 у договорі вказуються ліміти водопостачання, водовідводу і графік подачі води, затверджені місцевими органами виконавчої влади: залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд.

На планове збільшення водоспоживання та обсягів водовідведення абонент зобов’язаний одержати додаткові технічні умови Водоканалу.

Кількість води, використаної абонентом, визначається за показниками повірених у встановленому порядку лічильників води або інших пристроїв, які повинні бути опломбовані (п. 11.1 Правил № 65). В окремих випадках недоцільності установки вимірювальних приладів (сезонного водоспоживання або незначної витрати води) розрахунок водоспоживання здійснюється абонентом за нормами водокористування, затвердженим місцевими органами виконавчої влади, і погоджені з Водоканалом (п. 11.3 Правил № 65).

Тобто для розрахунку збору за воду СПД (платники збору на воду) повинні укласти з Водоканалом договір на відпускання води і повернення стічних вод, в якому ним визначено ліміт споживання води, установити лічильники, повірені та опломбовані вповноваженими службами. Водоканал за даними первинного обліку, знятим СПД за показниками лічильників, розраховує об’єм використаної абонентом води. Цей об’єм і є об’єктом для нарахування збору на воду (п. 5 «Порядку стягнення збору на спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», затверджений постановою КМУ від 16.08.99 р. № 1494 (далі — Порядок № 1494)).

Норматив збору, що діє з 1 січня 2007 року, установлено додатком 2 Закону України від 30.11.06 р. № 398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», підлягає щорічній індексації за формулою (п. 1 постанови КМУ від 06.11.03 р. № 1735 «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за користування природними ресурсами»).

Збір на воду розраховується платником податків самостійно (п. 14 Порядку № 1494). Розрахунковим періодом є квартал. Розрахунок заповнюється за формою додатка 2 до Інструкції № 231 і протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу, подається платником за місцем своєї податкової реєстрації. Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку (п. 141 Порядку № 1494).

У випадку перевищення встановленого річного ліміту збір на воду розраховується в п’ятикратному розмірі від нормативу для обсягу води, використаного понад ліміт (п. 6.5 Інструкції № 231).

В межах установленого ліміту збір відноситься до валових витрат підприємства, а понадлімітне використання води відноситься за рахунок чистого прибутку (п. 10 Порядку № 1494).

Приклад 1

Приватне підприємство займається виготовленням кондитерських виробів. В укладеному з Водоканалом договорі річний ліміт установлено у розмірі 1200,0 куб. м. Припустимо, що Водоканал рахунок підприємству виставляє не щомісяця, а щокварталу. І за 1-й квартал 2007 року на підставі отриманих від підприємства показань лічильника Водоканал у виставленому підприємству рахунку розрахував по воді 100,0 куб. м, по стоках — 70,0 куб. м. За 2-й квартал: по воді — 200,0 куб. м, по стоках — 200,0 куб. м. Тоді Розрахунок за 1-е півріччя 2007 р., поданий підприємством до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації, буде заповнено так.

¹ 100,0 куб. м + 70,0 куб. м + 200,0 куб. м + 200,0 куб. м = 570,0 куб. м.

² 2 570,0 куб. м х 11,5 коп. = 6555 коп. = 65,55 грн.

³ 3 (100 куб. м + 70,0 куб. м) х 11,5 коп. = 1955 коп. = 19,55 грн.

⁴ 4 65,55 грн - 19,55 грн = 46,00 грн.

2.3 Приклад розрахунку з податку на транспорт

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ (далі - Закон № 1963) підприємства, установи та організації, що є юрособами, іноземними юрособами, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні відповідно до діючого законодавства власні транспортні засоби (далі - ТЗ), є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - Податку на транспорт). Коротко про основне:

- власники ТЗ - юрособи (далі - юрособи), відповідно до ст. 6 Закону № 1963, обчислюють Податок на транспорт. Об’єктом оподаткування цього податку є наземні та водні ТЗ, визначені відповідно до ст. 2 Закону № 1963, під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів1. Податок на транспорт розраховується на підставі звітних даних про кількість всіх ТЗ, які перебувають на балансі юрособи, станом на 1 січня поточного року, а також, виходячи з об’єму або потужності двигуна кожного виду і марки ТЗ (для водних ТЗ - виходячи з довжини транспортного засобу) за ставками, визначеними ст. 3 Закону № 1963;

- на підставі вищевказаних даних бухгалтер юрособи складає "Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (далі - Розрахунок) і подає його до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) безпосередньо за місцем свого перебування та за місцем постійного базування ТЗ.

Форма і порядок заповнення Розрахунку затверджена наказом ДПАУ "Про затвердження форм Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Довідки до Уточненого Розрахунку і Порядку їхнього заповнення та надання до органу державної податкової служби" від 17.09.2001 р. № 373 (далі - Наказ № 373).

Юрособа здійснює сплату Податку на транспорт за себе (як основну контору (офіс)) і за всі свої відокремлені структурні підрозділи за їх наявності (далі - філії).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1963 юридичні особи подають Розрахунок до податкових органів за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування ТС.

Форма Розрахунку передбачає можливість надання загального або уточненого Розрахунку. Залежно від того, який тип Розрахунку (загальний або уточнений) юрособі необхідно подати, у верхній частині Розрахунку проставляється позначка "Х" (див. приклад 1), а саме при поданніі:

а) Загального Розрахунку за рік, позначка "Х" проставляється в полях "Загальний розрахунок" і "Розрахунок на 2000_ рік";

б) Загального Розрахунку за придбані ТЗ, позначка "Х" проставляється в полях "Загальний розрахунок" і "Розрахунок за придбаними транспортними засобами";

в) Уточненого Розрахунку (уточнюючого поданий раніше загальний Розрахунок за рік), позначка "Х" проставляється в полях "Уточнений розрахунок" і "Розрахунок на 2000_ рік";

г) Уточненого Розрахунку (уточнюючого поданий раніше загальний Розрахунок за придбані раніше ТЗ), позначка "Х" проставляється в полях "Уточнений розрахунок" і "Розрахунок за придбаними транспортними засобами".

Відповідно до вимог норм Наказу № 373, Розрахунок до ДПІ юрособами може бути поданий на папері або в електронній формі, або може бути надісланий по пошті з повідомленням про вручення не пізніше 10 днів (дата відправлення - на поштовому штемпелі) до закінчення граничного строку, установленого для подання Розрахунку, а саме:

- протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року для річного звітного періоду при поданні Загального розрахунку;

- протягом 10 днів за придбаними протягом року транспортними засобами після їхньої реєстрації в органах ДАІ МВС України при наданні Розрахунку за придбаними ТЗ.

В Розрахунку юрособа - платник Податку на транспорт зобов’язана заповнити всі необхідні реквізити (див. приклад 1).

Сума податку на транспорт обчислюється за формулою:

Сума податку (гр. 8) = Об’єм циліндрів / довжина плавзасобу (гр. 5) х Кількість ТЗ за марками і моделям (гр. 6) / 100 х ставка податку (гр. 7).

У випадку викрадення ТЗ податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушена кримінальна справа.

Уточнений розрахунок подається юрособами у випадку:

1. Зняття з реєстрації (продажу) ТЗ протягом року. При цьому здійснюється перерахунок суми Податку на транспорт за строками сплати (кварталами), починаючи із кварталу, наступного за тим, в якому ТЗ було знято з реєстрації. В результаті такого перерахунку, юрособа подає до ДПІ уточнений Розрахунок і "Довідку про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах"2 (далі - Довідка, що уточнює суми податку) (див. форму в прикладі 2). ДПІ на підставі уточненого Розрахунку і Довідки, що уточнює суми податку, зменшує податкові зобов’язання з Податку на транспорт. Рішення про зарахування суми податку, зайво сплаченого до бюджету, за рахунок майбутніх платежів або повернення3 на розрахунковий рахунок, юрособа подає до ДПІ у вигляді листа в довільній формі (див. приклад 2);

2. Уточнення суми Податку на транспорт, у т.ч. самостійного виявлення помилки, допущеної в раніше поданому Розрахунку. В результаті уточнення суми податку податкові зобов’язання можуть бути завищені, тоді в уточненому Розрахунку і Довідці, що уточнює суми податку, сума Податку на транспорт зменшується (дивися вище) або занижується. Заниження суми податкового зобов’язання з Податку на транспорт при виправленні помилки та донарахуванні суми Податку на транспорт передбачає нарахування в рядку 6 Довідки, що уточнює суми податку, штрафу в розмірі 5% 4.

Сума Податку на транспорт сплачується юрособами відповідно до ст. 5 Закону № 1963 щокварталу рівними частинами до 15-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. При цьому звертаємо увагу платників цього податку на те, що це означає, що 14 число місяця, наступного за звітним кварталом, є останнім днем 5 сплати Податку на транспорт.

За придбані протягом року ТЗ Податок на транспорт сплачується юрособою, починаючи з того кварталу, в якому такий ТЗ був придбаний і зареєстрований в ДАІ. При цьому перед реєстрацією в ДАІ сплачується сума Податку на транспорт в розмірі квартальної суми, а сума, що залишилася - поквартально в строки, передбачені для сплати цього податку, які залишилися до кінця звітного року.

Зазначимо, що сплата до бюджету Податку на транспорт для юросіб за наземні ТЗ здійснюється на бюджетний рахунок, відкритий в ДПІ, по коду бюджетної класифікації 12020100, за водні ТЗ - на бюджетний рахунок по коду бюджетної класифікації 12020400. З огляду на це, в ДПІ в усній формі, юрособам, які мають зареєстровані наземні та водні ТЗ, рекомендують подавати два Розрахунки (окремо за наземні ТЗ та окремо за водні ТЗ).

Приклад 1

Припустимо, підприємство ЗАТ "Глекос" в 3-му кварталі 2005 р. придбало автомобіль Ford Fiesta з об’ємом двигуна 1299 кубічних сантиметрів, який був зареєстрований в органах ДАІ 07.08.05 р. Отже, бухгалтеру підприємства протягом 10 днів з дня такої реєстрації необхідно подати до ДПІ в Шевченківському районі м. Києва (за місцем реєстрації ЗАТ "Глекос" і району базування ТЗ) Розрахунок з придбаного ТЗ. Для заповнення Розрахунку бухгалтеру необхідно здійснити наступне:

- розрахувати суму податку на транспорт на рік. Ставка податку на рік, відповідно до ст. 3 Закону № 1963, становить 4,00 грн. з 100 куб. см. Розрахуємо річну суму податку відповідно до формули: 1299 куб. см х 4,00 грн. / 100 куб. см = 51,96 грн.

- оскільки автомобіль зареєстрований в другому півріччі 2005 р., сума податку за два квартали (починаючи з кварталу, в якому зареєстрований автомобіль) буде складати половину річної суми податку на транспорт: 51,96 грн. / 2 = 25,98 грн., тобто з округленням - 26,00 грн.

- розрахувати суму податку, що підлягає сплаті за квартал: 26 грн. / 2 квартали = 13,00 грн. При цьому розрахована сума податку на транспорт буде відображатися в Розрахунку з розбивкою по квартальним строкам сплати.

- перед реєстрацією в ДАІ 07.08.05 р. буде сплачений податок за 3-й квартал 2005 р. в сумі 13,00 грн. Суму податку 6 за 4-й квартал 2005 р. в розмірі 13,00 грн. необхідно буде сплатити в строки, передбачені для сплати податку за 4-й квартал 2005 р. (до 15.01.2006 р.). Приклад заповнення Розрахунку див. нижче.

- подати до ДПІ Шевченківського р-на м. Києва заповнений, підписаний керівником і головбухом, завірений печаткою підприємства Розрахунок з придбаних транспортних засобів до 17.08.05 р. (протягом 10 днів з дня реєстрації автомобіля в ДАІ).

Приклад 2

Припустимо, бухгалтер підприємства ЗАТ "Глекос" виявив помилку в складанні Розрахунку з автомобіля, придбаного в 2-му кварталі 2005 р. Помилка полягала в наступному: з придбаного автомобіля бухгалтер розрахував річну суму податку за транспорт (Разом по рядку 11 - 1000,00 грн.) і, виходячи з такого розрахунку, розбив отриману суму на три квартали. Тобто сума податку до сплати у звітному кварталі склала 333,33 грн. (1000,00 грн. / 3), а повинна була скласти 250,00 грн. (1000,00 грн. / 4). Сума податку в розмірі 1000,00 грн. була перерахована підприємством відразу однією сумою за рік платіжним дорученням № 1112 від 12.04.2005 р.).

В результаті помилки була завищена сума податку, що належить до сплати, на 250,00 грн.(1000,00 грн. - 750,00 грн.). Виходячи з цього, бухгалтеру необхідно заповнити і подати до ДПІ уточнюючий Розрахунок з придбаних в 2005 р. ТЗ і Довідку, що уточнює суми податку, а також заяву (лист) про зарахування зайво сплаченої суми податку за рахунок з податку на транспорт або із проханням про повернення зайво перерахованої суми податку (приклад листа див. нижче).

ІІІ. Шляхи вдосконалення вітчизняної податкової системи

У державах Європейського Союзу суми податків та нарахувань на соціальне страхування є в межах від 34% до 54% (при середньому показнику 42 %) валового внутрішнього продукту. В Україні через бюджет перерозподіляється 30 %ВПП. Якщо до них додати ще й відрахування до Пенсійного та інших соціальних фондів, то вийдемо на середньоєвропейський показник. Тобто, що стосується податкового тиску, то він практично такий же, як і в європейських країнах.

Проблема не у величині податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а у недосконалості нормативно-правової бази, які регламентують їх обчислення і сплату.

Щодо ставок основних податків, то в Україні спостерігається тенденція до їх зменшення. Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств зменшилася з 30 до 25 %, ПДВ – з 28 до 20 %. У розвинутих країнах ставка податку на прибуток встановлена в межах від 20 до 30 %, а податку на додану вартість – від 15 до 25 %. Ставка податку з доходів фізичних осіб знижена до 15 % і є однією з найнижчих у світі. Наприклад, у Росії громадяни платять 13 %, у Польщі – 19 і більше.

Нинішня нормативно-правова база, налічує понад дві тисячі різних документів, що стосуються сплати податків. Ця база є складною, неоднорідною, нестабільною. Окремі законодавчі норми є недостатньо узгодженими, а у ряді випадків – і суперечливими. Це породжує безліч оскаржень рішень податкових органів як у апеляційному порядку, так і у судах. Виникає багато нікому не потрібних конфліктів. Особливо це стосується податку на додану вартість. До закону, який регламентує цей податок, внесено понад сотню змін та доповнень. Якщо кількість цих змін поділити на термін дії закону, то побачимо, що в середньому раз на місяць вносилася якась зміна чи доповнення. Не набагато відстав за цим параметром від Закону “Про податок на додану вартість” й Закон “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Кому потрібна ця плутанина з податками, які складають основу доходів Державного бюджету? У Дніпропетровській області надходження ПДВ складають 210 млн.грн. на місяць, а податку на прибуток- 335 млн.грн. При тому що середньомісячні надходження до Держбюджету- 615 млн.грн., а до Зведеного – мільярд гривень.

Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату. Це унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку і негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

В цілому ж податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання.

Виправити цю ситуацію можна шляхом прийняття Податкового кодексу. Проектом передбачається зближення податкового та бухгалтерського обліків, що спростить вітчизняне законодавство і воно відповідатиме прийнятим у Європі підходам.

З прийняттям Податкового кодексу доходи і витрати підприємств визначатимуться та класифікуватимуться за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, який прийнятий у бухгалтерському обліку. При розрахунку об’єкта оподаткування доходи від реалізації товарів звітного періоду зменшуватимуться на витрати, пов’язані із реалізацією товарів чи послуг, які є аналогічними до собівартості реалізованої продукції.

До того ж, податок не буде сплачуватися з іще незароблених грошей, як сьогодні, коли аванси і передоплати у всіх платників, відразу оподатковуються при отриманні коштів. Таким чином, буде забезпечено прозорість формування податкового зобов’язання на даних бухгалтерського обліку.

Запроваджується низка спеціальних преференцій, зокрема, підприємства можуть отримувати інвестиційно–інноваційний податковий кредит, пільги на інвестування будівництва об’єктів інфраструктури суспільного користування, яка передається у державну та комунальну власність, пільги з метою стимулювання розвитку технологій енергозбереження. Головна інвестиційна пільга - це зниження ставки податку на прибуток до 20 відсотків у разі його інвестування підприємством у власний розвиток. Така ставка буде застосовуватися до частини оподатковуваного прибутку, яка спрямовуватиметься на придбання нового устаткування, машин та обладнання, вантажного транспорту.

Передбачено зменшення загальної ставки податку на додану вартість з 20 до 17 відсотків, що дасть змогу знизити податкове навантаження на споживачів продукції, заощаджувати обігові кошти підприємств та спрямовувати їх на оновлення виробничої бази. Створюються передумови інвестиційної привабливості країни шляхом встановлення права на відшкодування ПДВ за результатами двох звітних періодів для платників, що мають витрати, пов’язані з експортом сезонних сільськогосподарських товарів та інвестиційні витрати на придбання основних засобів.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства ЄС скасовується “нульова” ставка податку на додану вартість по операціях з постачання сільськогосподарськими товаровиробниками переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою. Пропонується встановити нижчу ставку податку для сільського та лісового господарств, а також рибальства.

Норми розділу “Акцизний податок” пропонують запровадити визначення акцизного складу та розпорядника акцизного складу. Це сприятиме посиленню контролю за обігом спирту та адаптації законодавства України до норм Директиви Ради Європи.

Проект кодексу визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів усіх рівнів, визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування, правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок і умови застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.

Схвалення законопроекту стане запорукою створення в Україні справедливої, прозорої та стабільної податкової системи, яка забезпечуватиме достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, сприятиме створенню умов для ефективного функціонування економіки та подальшої інтеграції України у Європейське Співтовариство.

Однак, недосконалість законодавства – це лише один бік проблеми. У роботі податківців також є чимало недоліків. Причини тут і об’єктивні, і суб’єктивні.

Об’єктивною причиною недоліків у роботі податківців є недосконалість податкового законодавства. Про це свідчать результати щоквартальних опитувань, які проводять органи податкової служби спільно з засобами масової інформації, а також відповіді респондентів, які відповідають на питання, розміщені на сайті ДПА у області. Прийняття Податкового кодексу дозволить усунути існуючі зараз протиріччя.

Щодо суб’єктивних причин, то у службі працюють різні люди. У них також є недоліки, деякі з них не завжди сумлінно виконують свої обов’язки.

Зараз впроваджуються заходи, передбачені Стратегічним планом модернізації податкової служби. Цей план розрахований на період до 2013 року і спрямований на зменшення впливу суб’єктивних факторів на взаємодію з платниками податків. На виконання цього плану вже внесені зміни до структури податкових органів. Найближчим часом почне роботу Інформаційно-довідковий центр податкової служби. Платники податків з усієї країни зможуть отримати телефонні консультації безпосередньо від фахівців ДПА України. Використання платниками податків механізму подання звітності у електронному вигляді створить додаткові зручності і усуває можливості зловживань з боку податківців.

Ми змушені багато часу витрачати на перевірки, пов’язані з нарахуванням, сплатою та відшкодуванням податку на додану вартість. Якщо суб’єкти підприємницької діяльності будуть надсилати електронною поштою до податкових інспекцій реєстри податкових накладних, то терміни перевірок значно скорочуються.

До речі, суми, які надходять до бюджетів всіх рівнів у результаті перевірок зараз складають лише кілька відсотків у загальній сумі надходжень. Десять років тому, наприклад, ці суми складали третину від всіх доходів бюджету. Ми хочемо, щоб бізнес виконував свої податкові зобов’зання перед державою добровільно.

Інвесторів та іноземних партнерів відлякує корумпованість українських чиновників, в тому числі й працівників податкової служби. Корупційні прояви, на жаль, дійсно мають місце. І в Україні, і в інших державах. Хоча подолати це явище складно, але треба. У податкових органах зараз із корупційними діями ведеться жорстка боротьба. За матеріалами управління по боротьбі з корупцією в органах податкової служби Дніпропетровської області порушено у 2007 році 25 кримінальних справ. З них три - за фактами хабарництва.

Що стосується хабарництва то це явище має дві сторони. Один – дає, другий бере. Якщо у платника податків є якісь сумніви у доброчесності податківця, то йому треба звернутися до підрозділу по боротьбі з корупцією в органах податкової служби чи у правоохоронні органи.

Вже багато років точаться розмови про необхідність легалізації доходів, з яких не сплачені податки. Реалізувати цю ідею можна лише шляхом прийняття закону. Законопроект про легалізацію доходів вже зареєстрований у Верховній Раді України.

Передбачається, що легалізація здійснюватиметься шляхом добровільного декларування юридичними й фізичними особами (або їх представниками) грошей, цінних паперів, часток у статутних фондах підприємств, рухомого і нерухомого майна, які знаходяться як на території України, так і за її межами і з яких не сплачені податки.

Пропонується встановити сплату державного збору в розмірі трьох відсотків вартості об’єктів легалізації за видачу державного свідоцтва про легалізацію доходів і період легалізації – шість місяців від дня вступу в силу цього закону.

Законопроект передбачає державні гарантії про непритягнення осіб, які легалізують доходи, до кримінальної й адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства щодо об’єктів легалізації.

Прийняття Податкового кодексу, легалізація доходів, модернізація податкової служби сприятимуть підвищенню рівня добровільної сплати податків і створенню в нашій державі сприятливого для бізнесу і громадян податкового середовища.[4]

Висновки

В цій роботі я провела аналіз податкової системи та податкової політики України на сучасному етапі розвитку.

В Україні через економічну кризу, характерними рисами якої є істотний спад виробництва ВВП і національного доходу при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції та послуг, деформуючий вплив руйнівних інфляційних процесів на національні системи грошового і кредитного обігу, а також посилення бюджетного дефіциту та дефіциту платіжних балансів і бурхливе соціальне розшарування населення та інші об`єктивні й суб`єктивні причини, податкова система не набула стабільності і має багато протиріч.

Досі не визначено чіткі концепції побудови системи оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення об`єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і принципів диференціації їх, напрямків та умов надання податкових пільг.

Податки відображають складні економічні відносини і тому мають бути адекватними цим відносинам. У протилежному разі вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції.

Я вважаю, що визначну роль у податковій системі України мають відігравати податки на майно, на землю і на використання природних ресурсів. Вони не залежать від обсягу виробництва, продажу і є стабільними, а значить, створюють гарантію поповнення бюджету і будуть стимулювати ефективне використання природних ресурсів і закріплених основних та оборотних фондів.

Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України.

У ринковій економіці існує ряд підходів до вирішення питань податкової політики. Наприклад, крива Лаффера, діаграма Лореца, коефіцієнт Джіні. Але використовувати їх теоретичні концепції в умовах переходу України до ринкових відносин неможливо. Однією із складових реформувань і розвитку економіки України, забезпечення її фінансової стабільності є подальша розробка теоретичних основ податкової політики.

Якщо зробити аналіз доходів сектора державного управління в Україні, то він покаже існування заборгованості по податках і обов`язкових платежах приховує справжній рівень податкового навантаження в країні. Без зміни існуючих інституціональних умов збільшити обсяг державних доходів (% ВВП країни) неможливо. Найважливішими елементами інституціональних реформ повинні стати реструктуризація підприємств і створення ефективних процедур майнової відповідальності підприємств за виконання своїх зобов`язань.

На мою думку, зниження податків (наприклад, ставки ПДВ) в Україні стане можливим тільки після перегляду зобов`язань держави і соціальних гарантій, фінансування яких вона зберігає за собою.

З огляду на недоліки української податкової системи, Уряд і Парламент повинні сконцентрувати свої зусилля на швидкому реформуванні та раціоналізації податкової системи. Крім того, варто використовувати момент економічного підйому, оскільки економічне зростання може полегшити податковий тягар без зменшення бюджетних надходжень. Варто створити нейтральну, стабільну і постійну податкову систему, із широкою базою оподаткування, що буде сприяти стабільному економічному зростанню і розвитку економічної та інвестиційної діяльності як внутрішньої, так і зовнішньої. Я вважаю, що податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи. Крім того, органи влади перед тим, як почнуть знижувати податкові ставки, повинні вживати заходів для розширення податкової бази. Прогрес у податковій реформі є однією з умов, визначених МВФ для одержання траншів за програмою розширеного фінансування.

Податкова система України регулюється такими нормативними актами, як Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість” тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об`єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено права, обов`язки і відповідальність платників податків та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Новий Податковий кодекс України спрямований на:

- подальше зниження податкового тягаря та розширення податкової бази;

- розвиток інвестиційної й соціальної політики;

- удосконалення митних тарифів як механізму подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- захист навколишнього природного середовища;

- прискорення темпів економічного на власній відтворювальній базі та переважним чином на ринковій основі.

Я вважаю, що тільки у такій формі Податковий кодекс наблизить податкове законодавство України до чинних систем оподаткування розвинутих країн.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ зі змінами та доповненнями

www.rada.kiev.ua

2. Закон України «Про ПДВ» №168/97 від 3.04.97 р. зі змінами та доповненнями

3. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2001 р. №889 ІV зі змінами та доповненнями.www.rada.kiev.ua

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями. www.rada.kiev.ua

5. «На шляху вдосконалення вітчизняної податкової системи»/ Борис Сидоров, заступник голови державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області/20 листопада 2008р.

6.«Огляд та прогноз податкових надходжень України»/Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій/№2(6)/грудень 2007р.

7. Мельник П.В. та ін. Податкова система України: Практикум. – Ірпінь: “Академія ДПС України”, 2001

8. Ватуля І.Д., Рибалко Л.В/Податкові збори та платежі/Київ:2006р.-425с.

9. Чернелевський Л.М., Редзюк Т.Ю./Податковий облік і контроль/ Навчальний посібник/Київ: Пектораль, 2006, 316 с.

10. www.google.ru

Адміністрування екологічних податків и платежів в Україні

Організація обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість в Державному комунальному підприємстві "Шляхрембуд"

Податковий контроль розрахунків з бюджетом за податком з доходів фізичних осіб на матеріалах Кіровоградської обласної лікарні

Податок з доходів фізичних осіб (на матеріалах ДПІ у Святошинському районі м. Києва)

Економічна сутність ПДВ, його роль та значення

Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

Податок на доходи фізичних осіб: бюджетна та регулююча роль

Оподаткування прибутку підприємств на прикладі ЗАТ СП "Теріхем-Луцьк"

Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства

Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва

Облік розрахунків з бюджетом за податками

Інноваційні процеси на підприємстві

Податок на прибуток підприємств

Комплексний заклад ресторанного господарства

Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання

Податок з доходів фізичних осіб