Реферат: Проблемні питання децентралізації бюджетної політики в Україні

Проблемні питання децентралізації бюджетної політики в Україні

План

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати дослідження

Висновки

Список використаних джерел інформації

Постановка проблеми

На даному етапі реформування та вдосконалення бюджетної політики питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, оскільки саме фінансова децентралізація є однією з базових умов незалежної та ефективної діяльності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами та пріоритетами.

Аналіз останніх публікацій

Питанням децентралізації бюджетного процесу, визначення поняття місцевих бюджетів та їх взаємодії з Державним та Зведеним бюджетами України присвячені праці відомих учених, таких як В.Н. Твердохлібов, О.Д. Василик, Н.В. Васильєва, І.В. Сало, Н.А. Ширкевич та ін. Однак сьогодні не існує єдиної думки щодо оптимальності механізму реформування місцевих бюджетів відповідно до ефективності розподілу фінансових ресурсів, які формуються саме на місцевому рівні.

Мета статті - дослідити економічний зміст місцевих бюджетів та визначити проблемні питання децентралізації міжбюджетних відносин.

Результати дослідження

Значним кроком у збільшенні можливостей розвитку територій, розширенні повноважень місцевих органів у формуванні фінансових ресурсів, що забезпечують самостійність територіальних громад у забезпеченні їх життєдіяльності, стало впровадження Бюджетного кодексу. Він дозволив розпочати довготривалу роботу з децентралізації бюджетного процесу, створення прозорих міжбюджетних стосунків між державою та територіями. Але реалізація законодавчо закріпленого права кожного адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожний орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для ефективної організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно він також повинен мати відносну самостійність в управлінні податками та іншими обов'язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Сьогодні система міжбюджетних відносин в Україні потребує подальшого вдосконалення, виходячи з динаміки фінансово-бюджетних одиниць та соціально-

Тому з метою поглиблення процесу децентралізації влади необхідно реалізувати ряд заходів за такими основними напрямами, як: зміцнення доходної бази місцевих бюджетів, посилення впливу стимулюючих факторів у роботі органів місцевого самоврядування щодо наповнюваності доходів бюджету, впорядкування основних видаткових повноважень між рівнями бюджетів на основі принципу субсидіарності (наближення фінансування до рівня, де вони надаються) тощо.

Зазначені напрями знайшли своє відображення під час підготовки проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, в якому пріоритетні завдання та головні параметри бюджетної політики в частині реформування бюджетної сфери визначаються виходячи з наступних принципів:

- передача владних функцій та відповідних бюджетних ресурсів з центрального і обласного рівнів бюджетам територіальних громад;

- розширення податкової бази бюджетів територіальних громад;

- регіональний розвиток та посилення ролі місцевого самоврядування [6].

В даний час разом з ними з метою сприяння проведення адміністративно - територіальної реформи та її поєднання із бюджетною реформою реалізується проект «Системне управління фінансуванням адміністративно-територіальної реформи», що фінансується Міністерством Великої Британії з питань міжнародного розвитку (DFIF), за участю робочої групи Міністерства фінансів України та міжнародних і українських експертів. В ньому передбачено здійснення аналізу бюджетних та фінансових наслідків адміністративно-територіальної реформи в Україні з використанням досвіду проведення подібних програм реформування у країнах Центральної та Східної Європи, зокрема у Польщі, з метою підвищення децентралізації, делегування повноважень підзвітності з центру до місцевого рівня та більш чіткого розподілу завдань та відповідальності на кожному рівні управління з метою наближення регіональних органів влади України до стандартів Європейського Союзу, що дасть змогу місцевим бюджетам забезпечити себе необхідними реальними фінансовими ресурсами [7].

Також, на нашу думку, потрібно здійснити модернізацію фінансового сектору економіки, зокрема, реформування казначейського виконання бюджету, вдосконалення процедури складання та виконання Державного і місцевих бюджетів, посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за прийняті бюджетні зобов' язання, підвищення якості управління бюджетними коштами.

Зазначені зміни сприятимуть покращенню функціонування бюджетної системи України, вдосконаленню бюджетного процесу та взаємодії його учасників і врегулюванню питання поліпшення фінансової бази місцевих бюджетів. Для досягнення таких структурних перетворень необхідно чітко визначитись з поняттям „місцеві бюджети". В перші роки організації бюджетної системи в Україні місцеві бюджети розглядались як сукупність завдань, доручених місцевим органам, і як сукупність коштів, якими вони володіють для задоволення цих завдань. Так, В.Н. Твердохльобов дає наступне визначення: "Місцеві фінанси складають частину єдиної системи фінансів країни і знаходяться в безпосередньому віданні місцевих рад та їх виконавчих комітетів". Н.А. Ширкевич так визначає сутність місцевих бюджетів: "Це частина основного річного фінансового плану країни - Державного бюджету, крім того, місцеві бюджети утворюють централізований фонд грошових коштів місцевих рад, яким вони розпоряджаються з метою здійснення заходів, які щорічно передбачаються планом економічного і соціального розвитку" [4].

Деякі вчені за основу визначення місцевих бюджетів приймають територіальний принцип, розглядаючи їх як бюджети окремих адміністративно-територіальних одиниць. Інші характеризують місцеві бюджети як економічні відносини. Наприклад, І.Н. Ходорович характеризує місцеві бюджети як "сукупність економічних відносин, що забезпечують фінансову базу місцевих рад щодо розвитку й утримання головним чином галузей господарства, які безпосередньо спеціалізуються на підвищенні доброту населення". Н.В. Васильєва визначає місцеві бюджети як "обумовлену адміністративно-територіальним поділом і бюджетним устроєм частину економічних відносин у суспільстві, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фондів грошових коштів, призначених для задоволення суспільних потреб" [2].

Отже, все це свідчить про різні підходи до трактування поняття місцевих бюджетів, що, в свою чергу, позначається й на визначенні їх ролі у фінансовій системі держави. Аналіз різних трактувань місцевих бюджетів дозволяє охарактеризувати їх як сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу національного доходу країни та забезпечують створення фінансової бази місцевих рад.

На нашу думку, при дослідженні проблеми місцевих бюджетів їх необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що виникають між місцевими та Державним бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма, місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну і витратну частини, в їх основі покладено принцип збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються та витрачаються на відповідній території. Водночас, місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме: відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території; відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації й витрачанні коштів місцевих бюджетів; відносини між місцевими бюджетами різних рівнів щодо перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.

Разом з цим, місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах.

Для аналізу ролі місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку регіонів та їх місця у бюджетній системі України необхідна їх кількісна та якісна характеристика. Про співвідношення місцевих бюджетів з макроекономічними показниками, передусім валовим внутрішнім продуктом (ВВП), свідчать дані табл. 1 [5].

Таблиця 1 Співвідношення обсягу місцевих бюджетів із ВВП

Аналізуючи наведені в таблиці дані, можна відзначити, що через місцеві бюджети у 2004-2006 рр. розподілялась тільки двадцята частина ВВП. Причому до 2006 р. спостерігалася стала тенденція перерозподілу обсягів ВВП через місцеві бюджети. Однак у 2007 році питома вага витрат місцевих бюджетів у загальному обсязі ВВП збільшилась на 2,5%, що свідчить про зменшення державного впливу на процес мобілізації коштів та їх розподіл між різними рівнями влади. Але, на нашу думку, все ж таки залишається значний вплив державного централізованого регулювання розподілу доходів між різними ланками бюджетної системи. Вважаємо, що для ефективного перерозподілу фінансових ресурсів місцевих бюджетів дане співвідношення повинно бути на рівні 25-30%, що значно прискорить соціально- економічний розвиток окремого регіону і, як наслідок, країни загалом. Тому питання щодо пошуку оптимального варіанту співвідношення між Державним та місцевими бюджетами залишається актуальним.

Важливим при оцінці ролі місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку регіонів є аналіз співвідношення обсягів місцевих бюджетів із загальними витратами Зведеного бюджету (табл. 2) [5].

Таблиця 2. Співвідношення обсягу місцевих бюджетів із витратами Зведеного бюджету

З наведених даних можна зробити висновок, що протягом 2004-2006 рр. спостерігалась певна тенденція до централізації у витрачанні бюджетних коштів і звуженні фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, що спричинило негативні наслідки: значно затримувало розвиток регіонів, оскільки за рахунок місцевих бюджетів здійснюється фінансування народногосподарської та соціально-культурної сфер діяльності регіонів та ін.

У 2007 р. у місцевих бюджетах зосереджувалося 22,9% від загального обсягу витрат Зведеного бюджету. Це свідчить про те, що в цьому році відбулася певна децентралізація у відносинах між ланками бюджетної системи [7]. Наведені дані підтверджують висновок про те, що роль місцевих бюджетів у фінансуванні видатків територій вже в найближчому майбутньому повинна зрости. Що ж стосується питань, пов' язаних з функціонуванням місцевих бюджетів, то вони потребують глибокого аналізу й наукового обґрунтування. Тут неможливі конкретні встановлені рекомендації, оскільки місцеві бюджети - категорія дуже динамічна, тому їх дослідження необхідно здійснювати з урахуванням багатьох факторів, що впливають на економічне життя держави. Цьому, насамперед, сприяють розвиток демократичних засад в управлінні державою, зміни в структурі економіки, рівень соціальних гарантій населенню, зміна вікової, професійної структури населення. Також впливає на формування і використання коштів місцевих бюджетів рівень економічного розвитку окремих регіонів.

Висновки. В результаті проведеного дослідження виявлено, що місцеві бюджети є вагомою складовою бюджетної системи країни, тому зміна умов їх формування і виконання може суттєво позначитися на збалансованості бюджетної системи, фінансовій безпеці країни в цілому. Наявність значної кількості проектів законодавчих актів, які передбачають зміну політичного, адміністративного та бюджетного устрою, посилює імовірність виникнення ризиків у бюджетній сфері. Тому, вважаємо, що одним із шляхів вирішення проблемних питань щодо децентралізації бюджетної політики та реформування місцевих бюджетів є вдосконалення бюджетного законодавства до проведення територіальної та адміністративної реформ.

Список використаних джерел інформації

1. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - №37-38. - С. 189.

2. Васильева М.В. Местньїе бюджети в современньїх условиях - М.: Финансьі и статистика. - 1997. - С. 128.

3. Дем'янишин В.Г. Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №9. - С. 3-11.

4. Ширкевич Н.А. Местньїе бюджети. - М.: Финанси и статистика. - 2001. - С. 112.

5. Виконання бюджетів //

6. Децентралізація державного управління /

7. Системне управління фінансування адміністративно-територіальної реформи