Реферат: Оцінка власного капіталу підприємства

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Кафедра фінансів та кредиту

РЕФЕРАТ

на тему: “Оцінка власного капіталу підприємства”

Львів – 2009

Зміст

Вступ

1. Суть власного капіталу, його функції

2. Склад та принципи формування власного капіталу підприємства

3. Аналіз ефективності використання власного капіталу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Власний капітал підприємства – це фінансові ресурси, які воно вкладає для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандартах П (С) БО 2 "Баланс" і П (С) БО 5 "Звіт про власний капітал".

Власний капітал підприємства – це фінансові ресурси, які вкладає підприємство для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань".

1. Суть власного капіталу, його функції

Власний капітал є основою організації будь-якого бізнесу та одним з найважливіших і найістотніших показників для підприємства, оскільки втілює в собі наступні характеристики:

- забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

- платоспроможність підприємства;

- кредитоспроможність підприємства тощо.

При створенні підприємства його початковий ( стартовий) капітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори ( засновники) передали в його розпорядження як внески у вигляді майна. В момент реєстрації підприємства взаємозв’язок між активами і капіталом буде мати вигляд:

Активи (А) = Капітал (К)

Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов’язання (З) і формула зв’язку буде такою:

Активи(А) = Капітал (К) + Зобов’язання (З)

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандартах П(С) БО 2 "Баланс" і П (С) БО 5 "Звіт про власний капітал".

Таким чином, формула розрахунку капіталу матиме такий вигляд:

Капітал (К) = Активи (А) – Зобов’язання (З)

Враховуючи визначення доходів (Д) і витрат (В) та їх вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде таким:

А = К + З + Д – В

У цьому вигляді бухгалтерська рівність дає наочне уявлення про економічний взаємозв’язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати і який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.

Крім доходів і витрат, існують ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення капіталу (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до основної бухгалтерської рівності:

А = К + З + Д – В + І – Вл

У такій формі балансова вартість використовується досить рідко, але вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збільшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесторами.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

● внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

● накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяють на дві категорії:

● інвестований (вкладений або сплачений капітал);

● нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їхнього номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділяють на:

● статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

● додатковий капітал (не реєстрований) – це додаткові внески засновників (учасників), резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Тобто додаткові внески можна спрямовувати на покриття збитків, на розвиток підприємства тощо.

Роль власного капіталу підприємства розкривається через його функції:

- інвестування діяльності, адже кошти знаходяться у розпорядженні підприємства довгостроково;

- управління підприємством, адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до нього;

- регулювання відносин власності, адже частка окремих власників у капіталі є основою розподілу прибутку та майна при ліквідації підприємства;

- компенсація понесених збитків, адже збитки повинні погашатися за рахунок власного капіталу;

- платоспроможність, адже саме розмір власного капіталу, зазначений в Балансі є для зовнішніх користувачів гарантом відносин відповідальності і захистом кредиторів від втрати капіталу;

- кредитоспроможність, адже при отриманні кредитів перевага надається, за інших рівних умов, підприємствам з більшим власним капіталом та меншою кредиторською заборгованістю;

- фінансування ризиків, адже власний капітал може використовуватися і для ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори.

Таким чином, підприємство створюється з метою отримання прибутку за умови збереження свого власного капіталу. Збереження капіталу і його збільшення можливо за рахунок прибутку та при умові, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власником або внесків протягом цього періоду.

2. Статті власного капіталу та їх зміни

Відповідно до принципу автономності підприємство повинно бути юридично самостійним щодо власник. Отже, капітал, інвестований у підприємство, являє собою його активи, а також характеризує заборгованість власнику цього підприємства. Цей принцип залишається незмінним в бухгалтерському обліку і власник зображується таким, що має право як на капітал, який він інвестував у підприємство, так і на прибуток, отриманий в результаті діяльності. Бухгалтерський та юридичний зв’язок між компанією та її власником відображається в Балансі, статті якого характеризують активи, капітал і зобов’язання, що свідчить про фінансовий стан і незалежність підприємства.

Інформація про стан власного капіталу на початок і кінець звітного періоду відображається у І розділі пасиву Балансу (табл.1).

Таблиця 1 - Побудова І розділу пасиву Балансу

* Ці суми вираховуються при підрахунку І розділу пасиву Балансу

За даними І розділу пасиву Балансу можна з’ясувати лише стан власного капіталу за його видами на початок та кінець звітного періоду та загальну його зміну за звітний період, але неможливо з’ясувати за рахунок чого сталися зміни. Для контролю за змінами власного капіталу введено спеціальну форму звітності «Звіт про власний капітал» за формою №4.

Цей звіт має форму таблиці, де в першій колонці зазначаються статті можливих причин змін власного капіталу, в колонці другій – код рядка, а в колонках з 2-9 перелік видів власного капіталу (всього 8 видів) графа 11 – разом. В графах 2-9 показники наводяться зі знаком + або (-), що означає збільшення або зменшення надлишку відповідного виду власного капіталу. В графі 10 показується загальна сума змін збільшення + або зменшення (-) за графами з 2 по 9.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал – це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання.

Акціонерні товариства мають статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери відповідають по боргах акціонерного товариства в межах належних їм акцій.

Учасники та власники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають по боргах товариства в межах їх вкладу в статутний капітал, тобто їх частки.

Учасники товариства з повною відповідальністю несуть солідарну відповідальність по зобов’язаннях товариства усім своїм майном.

У командитному товаристві частина учасників несе повну відповідальність, а інша частина у межах вкладів у майно товариства.

Згідно з Законом України «Про господарські товариства» акціонерне товариство має статутний капітал, який складається із визначеної кількості акцій однакової мінімальної вартості. Розмір статутного капіталу АТ не повинен бути менше суми, еквівалентної на момент створення 1250 мінімальних заробітних плат. Ця сума капіталу повинна відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності і дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, зазначених в установчих документах.

Випуск акцій підлягає обов’язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Безпосередньо засновники повинні тримати не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Зміна статутного капіталу акціонерного товариства регулюється Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. №44.

Так, збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на третину може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таку зміну передбачено статутом. Але, акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що усі раніше випущені акції повністю сплачені за їх номінальною вартістю.

Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, яка передбачена установчими документами.

Ця стаття в Балансі і в Звіті про власний капітал заповнюється підприємствами споживчої кооперації, колективними підприємствами, кредитними спілками, житлово-комунальними кооперативами та іншими підприємствами, в яких частина власного капіталу формується за рахунок пайових внесків.

Пайовий капітал може утворюватися за рахунок обов’язкових і додаткових пайових внесків як окремих осіб, так і колективних членів.

Розмір обов’язкових пайових внесків визначається загальними зборами пайовиків, враховуючи потребу у власних оборотних коштах. Ці внески повертаються пайовикам при вибутті із членів даного товариства (підприємства) або при його ліквідації. Але розмір паю, який буде повернуто розраховується з урахуванням фінансового стану і зобов’язання товариства (підприємства).

Додаткові пайові внески вносяться за рішенням товариства (підприємства), але мають добровільний характер. Вони залучаються з метою поповнення власних оборотних коштів товариств, власних і спільних підприємств, інших господарюючих суб’єктів; участі в програмі персоніфікації власності в споживчій кооперації України.

Щорічно члени спілок ( пайовики) мають право на частку отриманого прибутку, у вигляді дивідендів на обов’язкові і додаткові пайові внески, які за згодою власників можуть бути зараховані на збільшення паю.

Додатковий вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійний дохід) та інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо, без рішень про зміну статутного капіталу.

Сума емісійного доходу не підлягає будь-якому використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості акцій.

Інший додатковий капітал – включає суму дооцінки необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до додаткового капіталу.

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Резервний капітал створюється за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал це той, що не зареєстрований у складі статутного капіталу.

Законом України «Про господарські товариства» передбачено створювати резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути менше 5% від суми чистого прибутку.

Нерозподілений прибуток – це прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам, формування резервного капіталу.

Непокритий збиток – це сума збитку, одержана в результаті діяльності підприємства.

Непокриті збитки минулого року списуються за рішенням уповноваженого органу за рахунок відповідних джерел, а саме: нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу, а в окремих випадках статутного капіталу.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу, тобто різниця між об’явленим та оплаченим статутним капіталом.

До неоплаченого капіталу включається також номінальна вартість розміщених, але неоплачених акцій.

Розмір неоплаченого капіталу зменшується при погашенні заборгованості за внесками до статутного капіталу і сплаті номінальної вартості розміщених акцій.

Вилучений капітал – для акціонерних товариств це фактична собівартість викуплених у акціонерів акцій власної емісії, а для інших господарських товариств – собівартість викуплених часток.

Ця стаття використовується господарськими товариствами (АТ, ТзоВ або повного товариства).

Можливі зміни складових власного капіталу наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 - Причини збільшення та зменшення власного капіталу

Коригування залишків на початок звітного року здійснюється за рахунок «Нерозподіленого прибутку» і відбувається при:

- зміні облікової політики;

- виправленні помилок;

- інших змінах.

3. Аналіз ефективності використання власного капіталу

власний капітал пасив баланс

Фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал, який підприємства вкладають в активи: в ОФ, нематеріальні активи і в оборотні активи.

Величина власного капіталу має бути достатньою для забезпечення незалежності фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності зобов’язань, а також втілення в життя програми економічного і соціального розвитку.

Величина власного капіталу вкладеного в активи повинна становити ≥50 % загальної кількості грошових ресурсів.

За рахунок власного капіталу підприємства повинні повністю покривати необоротні активи і мінімізувати величину оборотних активів ( бажано 50% планових оборотних засобів).

Ефективність використання власного капіталу характеризується такими показниками: як фондовіддача (ФВ) і рентабельність (Р).

ФВ = ∑О/ВК

Р = ЧП/ВК

∑О – обсяг реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік

ВК – середньорічна вартість власного капіталу

ЧП – чистий прибуток

В процесі аналізу Власного капіталу доцільним є розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту «Про Власний капітал» та їх змін в абсолютній сумі.

1) Коефіцієнт надходження Власного капіталу

К_над .= НК/ЗК₁

НК – надходження власного капіталу

ЗК – залишок власного капіталу на кінець звітного періоду

2) Коефіцієнт вибуття ( використання) Власного капіталу

К_виб. = ВК/ЗК₀

ВК – вибуття власного капіталу

ЗК₀ – залишок власного капіталу на початок звітного періоду

Важливе значення має вивчення співвідношення коефіцієнта надходження та вибуття.

Детальний аналіз структури і динаміки власних фінансових ресурсів проводиться за джерелами їх формування (табл.1). Він дає можливість оцінити:

- ступінь виконання завдань щодо збільшення ( вилучення) власного капіталу за звітний період;

- питому вагу і тенденції росту ( зменшення) власного капіталу за джерелами його формування;

- забезпеченість підприємства власним капіталом на кінець звітного періоду.

Таблиця 2 - Структура і динаміка власного капіталу підприємства (станом на 31 грудня)

З даних табл.1 видно, що власний капітал аналізує мого підприємства за звітний рік у порівнянні з минулим роком збільшився на 141 тис.грн. (895-754), або 18,7%, а у порівнянні з базовим роком – на 131 тис.грн. (895-764), або на 17,1%. Позитивним є те, що його збільшення відбувалося за рахунок таких важливих джерел, як пайовий капітал та нерозподілений прибуток. При цьому особливу роль відіграв приріст нерозподіленого прибутку, що засвідчує економічну ефективність господарської діяльності та цілеспрямоване використання чистого прибутку на виробничий розвиток.

Темпи росту власного капіталу вищі за темпи росту сукупного капіталу, внаслідок чого збільшилась його частка з 74,2% в базовому періоді до 79,3% - у звітному періоді. Підприємство достатньо забезпечене власним капіталом (>50%).

Фактичні дані про склад власного капіталу на кінець звітного періоду доцільно спів ставити з показниками, прогнозованими за фінансовим планом, і дати оцінку ступеня виконання планових завдань.

Детальну інформацію про зміну власного капіталу за джерелами його формування дає звіт про власний капітал (додаток до П(С)БО 5), форма, якого додається (додаток 2). В ньому зазначені причини змін власного капіталу за звітний період. На його основі немає потреби складати додаткові аналітичні таблиці, оскільки він сам нею є. Аналітику потрібно лише провести детальний перегляд даних звіту по вертикалі і горизонталі, виокремити чинники впливу на кожен вид капіталу, дати їм оцінку, зробити висновки на майбутнє.

Так, з додатку 2 видно, що статутний капітал підприємства збільшився в звітному році на 43 тис. грн. за рахунок нерозподіленого прибутку, що при недостатності власних оборотних коштів, є позитивним. Аналогічно здійснюється перегляд та оцінка чинників впливу на зміну залишків власного капіталу за всіма наявними джерелами. Враховуючи той факт, що основним джерелом приросту власного капіталу в результаті господарської діяльності має бути чистий прибуток, то особливу увагу слід приділити використанню нерозподіленого прибутку по вертикалі (гр. 8, дод. 2) і перевірити чи дотримується підприємство статутних вимог щодо розподілу прибутку, чи враховується фінансовий стан підприємства, чи задовольняються зобов’язання перед власниками капіталу тощо; та чистому прибутку ( код рядка 130) по горизонталі. Не менш важливо звернути увагу на списання невідшкодованих збитків (код рядка 260). З врахуванням даних таблиці 1 і звіту про власний капітал необхідно виробити управлінські рішення щодо зміни величини і структури власного капіталу у наступному періоді.

Також проводиться аналіз структури розміщення власного капіталу ы довгострокових залучених коштів. Він проводиться з метою оцінки структури інвестицій на формування необоротних активів та достатності власних оборотних коштів для участі у формуванні оборотних активів, щоб забезпечити платоспроможність і кредитоспроможність підприємства (табл. 3).

З даних табл. 3 видно, що із збільшенням величини власного капіталу структура розміщення його в активах покращилася – збільшилась величина власних коштів в обороті, підвищилась їх мобільність. На величину власних оборотних коштів сформований робочий капітал, підвищена платоспроможність і кредитоспроможність підприємства.

Таблиця 3 - Структура розміщення власного капіталу і довгострокових залучених коштів підприємства ( станом на 31 грудня)

Фактичну наявність власних коштів в обороті необхідні спів ставити зі встановленим нормативом (звіт форми №1-ФП). При негативному (від’ємному) відхиленні необхідно встановити причини невиконання планових завдань та вжити заходів щодо припинення вилучення власних коштів з обороту та подальшого їх нарощування.

Аналізуємому підприємству слід також звернути увагу на малу частку власного капіталу в обороті – всього 20,7% при оптимальній її величині 40-60%. Підприємству надалі треба мобілізувати внутрішні джерела збільшення власних фінансових ресурсів ( додаткові пайові внески, реалізація майна, що не використовується, збільшення нерозподіленого прибутку тощо) і направляти їх на формування оборотних активів.

Ф_від.б.р .= 2490/764 = 3,26

Ф_{від.м.р.} = 2874/754 = 3,81

Ф_{від.з.р.} = 3151/895 = 3,52

Фондовіддача свідчить про те, що у базовому році у сумі виторгу 3,26 грн доходу припадало на 1 грн. капіталу, у минулому році ця сума зросла до 3,81 грн.,а у звітному році порівнюючи з минулим зменшилася до 3,52 грн. Чим більша фондовіддача, тим менша фондомісткість і більш ефективно використовується власний капітал.

Р_б.р. = -29/764 * 100 = -3, 79%

Р_м.р. = 58/754 * 100 = 7,69%

Р_з.р. = 109/895* 100 = 12,18%

Розрахувавши рентабельність власного капіталу, можна зробити висновок, що у базовому році дане підприємство мало збиток -3,79%, тобто власний капітал підприємства не приніс йому доходу. У минулому році ця ситуація покращилася до 7,69 % і у звітному році дохідність даного підприємства зросла до 12,18%.

Рентабельність ВК засвідчує ефективне використання власного капіталу, можливість його примноження. Вона забезпечується отриманням чистого прибутку в результаті господарської діяльності. ВК слід вважати ефективно використаним, якщо рівень рентабельності >5% до обороту, що наявне в даного підприємства.

Висновки

Фінансовою основою діяльності підприємства є сформований власний капітал. Він є початковою та безстроковою основою фінансування діяльності підприємства, а також джерелом погашення його збитків, одним з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує:

+ з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства ( його незалежності від зовнішніх джерел фінансування);

+ з іншого – ступінь кредитоспроможності підприємства ( забезпеченості вимог кредиторів наявним у підприємства капіталом засновників).

Аналіз власного капіталу має такі основні цілі:

- виявити основні джерела формування власного капіталу та визначити наслідки їх змін для фінансової стійкості підприємства;

- визначити договірні та фінансові обмеження розпорядження поточним (чистим) і нерозподіленим прибутком;

- оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів;

- виявити пріоритетність прав власників у разі ліквідації підприємства.

Список використаної літератури

1. Бухгалтерська фінансова звітність підприємства. Навч. посібник. 2-е. – вид., перероб. і допов./ За редак. проф. Ю.А. Вериги – К.: ПП «Видавничий дім Комп’ютерпрес», 2008. – 472 с.

2. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 488 с.

3. Старостенко Г.Г., Мірко Н.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ,2006. – 224 с.

4. Фінансова діяльність підприємства: Підручник/ Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петров К.Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Лебідь,2002. – 384 с.