| Скачать .docx |
Реферат: Законодавче та нормативне підгрунття непрямого оподаткування
Реферат на тему
Законодавче та нормативне підгрунття непрямого оподаткування
В України податок на додану вартість справляється відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, який був прийнятий Верховною Радою України 3 квітня 1997 року (№168/97), яким був відмінений Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р., № 14-92 “Про податок на додану вартість”.
Норми порядку обчислення і сплати податку на додану вартість, прийняті Законом України “Про податок на додану вартість” від 3.04.97 р., суттєво відрізняються від Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р., № 14-92 “Про податок на додану вартість” як за формою побудови Закону, стилю викладення, вживаних термінів, так і самому порядку обчислення, сплати податку до бюджету та проведення бюджетного відшкодування.
Відповідно Закону податок на додану вартість є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб’єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг) незалежно від факту походження товарів.
При цьому, споживачі, за умови реєстрації їх як платників податку, мають право відшкодувати свої витрати по сплаченому податку за рахунок податку, отриманого з покупця вироблених товарів.
Така схема сплати податку передбачає, що кожен продавець перераховує до бюджету лише суму податку, нарахованого на додану (створену) вартість в ході виробництва (обігу).
Для бюджету особливо важливо, щоб при проходженні товару на усіх стадіях переробки сплачувалися податки усіма споживачами-переробниками до кінцевого споживача цього товару (робіт, послуг).
Податок на додану вартість ефективно працює, мобілізуючи регулярно значні кошти до бюджету, за умови, якщо податок нараховується і сплачується при факті споживання товарів. Тобто, податкові зобов’язання виникають при передачі товарів споживачу, а не при умові, коли споживач фактично сплатив кошти за товари (роботи, послуги).
Відповідно до міжнародних норм справляння податку на додану вартість на території України запроваджено спеціальну реєстрацію платників податку на додану вартість у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість, що дасть можливість створити єдину базу даних платників податку.
При цьому, зареєстрована як платник податку на додану вартість особа отримує право на нарахування податку та складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг), незалежно від їх походження. Податкова накладна, яка надається продавцем покупцю, за умови, що обидва вони зареєстровані як платники податку і мають індивідуальні номери, є документом, який дає право платнику на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.
Статтею 3 Закону впроваджено єдиний порядок обчислення та сплати податку на додану вартість для всіх категорій платників, незалежно від того, в якій валюті проводяться розрахунки (іноземна чи національна), за винятком особливостей по комісійній торгівля, тоді як згідно з Декретом Кабінету Міністрів України, при реалізації на митній території України застосовувалось декілька об’єктів для оподаткування податком на додану вартість. Об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції із сплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; вивезення (пересилання ) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
При ввезенні товарів на митну території України чи отриманні від нерезидента робіт (послуг) для їх використання чи споживання та території України платником податку є будь-яка особа, яка ввозить (отримує) зазначені товари, включаючи громадян, що імпортують товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню.
Для обчислення податку на додану вартість Законом встановлено дві ставки податку у розмірах 20 відсотків та нульова ставка.
Нульова ставка застосовується при обчисленні податку на додану вартість у разі продажу товарів (робіт, послуг) на експорт, (за винятком продажу товарів, робіт, послуг, звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5, продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф’яних брикетів а також при продажу електроенергії населенню. Застосування нульової ставки по суті означає повне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого постачальником за товари, роботи, послуги, матеріальні ресурси, що використані для здійснення вищезазначених поставок.
Даним Законом запроваджене повне відшкодування сум податку. Так у разі, коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли к зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг), і сумою податкового кредиту звітного періоду є від’ємною, то така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету протягом місяця, наступного за звітним. Указом Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні від 07.08.98 р., № 857/98 цей термін продовжено до 3-х місяців.
Впроваджено застосування методу нарахувань при визначені податкових зобов’язань (згідно з діючим законодавством застосовувався касовий метод, тобто моментом визначення обороту є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок платника податку) із одночасним розповсюдженням такого методу на право платника для отримання податкового кредиту. Оподаткування товарів після надходження коштів не може розглядатися як виправданий механізм, оскільки ніде держава не втручається в розрахунки підприємств (це справа підприємств і договірна норма). Тобто підприємства, складаючи договір на поставку продукції, обов’язково домовляються про термін проведення розрахунків, а у разі його порушень, наступає правова відповідальність щодо покриття збитків у зв’язку із затримкою в розрахунках, це стосується і платежів до бюджету. Якщо підприємство буде тільки виготовляти продукцію і її відвантажувати, а держава буде чекати “свої податки”, то це призводитиме до знецінення бюджетних коштів і до неможливості своєчасного забезпечення фінансування державних потреб.
Кабінетом Міністрів України прийняті нормативні документи, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”. Це постанови, про затвердження переліку товарів критичного імпорту (діє Постанова № 1080 від 18.06.99 р.), “ Про затвердження порядку звільнення від обкладання податком на додану вартість операції з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг) передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу” (від 02.06.98 р., №772), “Про порядок звільнення від обкладання податком на додану вартість операцій з надання послуг з харчування у закладах санаторно-курортного лікування дітей, тощо.
Акцизний збір є одним із непрямих податків, включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір відноситься до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими по окремих групах товарів.
Акцизний збір має диференційовані ставки по різних групах товарів. На сьогодні діють два види ставок: фіксований в екю та у відсотках до вартості товарів.
Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентується тами документами:
– Декретом КМУ від 26.12.92 р., № 18-92 “Про акцизний збір”;
– Декретом КМУ від 30.04.93 р. “Про внесення змін і доповнень до Декретів КМУ про податки”;
– Законом України від 19.11.93 р. “Про внесення змін до Декретів КМУ “Про податок на додану вартість” та “Про акцизний збір”;
– Законом України від 19.11.93 р. “Про внесення змін до Декрету КМУ “Про акцизний збір”.
Перелік підакцизних товарів (продукції) визначено чотирма законами, прийнятими Верховною Радою України протягом 1996 року, а саме:
– Законом України від 06.02.96 р., № 30/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”;
– Законом України від 07.05.96 р., № 178/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” із змінами;
– Законом України від 24.05.96 р., № 216/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”;
– Законом України від 11.07.96 р., № 313/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.
Платниками акцизного збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності, які виробляють підакцизні товари (продукції), суб’єкти підприємницької діяльності та громадяни, що ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, суб’єкти підприємницької діяльності, що реалізують підакцизні товари, придбані до 1 січня 1992 р.
При обчислені акцизного збору за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів (продукції) об’єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі або з частковою їх оплатою, для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників, а для імпортних товарів – є митна (закупівельна) вартість з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного (імпортного) мита та акцизного збору.
При обчислені акцизного збору за фіксованими ставками в екю (євро) об’єктом оподаткування є кількісні показники реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів продукції.
Акцизний збір, обчислений в екю, з товарів (продукції), що імпортується в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінними) курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.
Акцизний збір, обчислений в екю, з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції) і залишається незмінним протягом кварталу.
Близько 85 відсотків загального обсягу надходжень акцизного збору до державного бюджету України становлять надходження акцизного збору з спирту, алкогольних та тютюнових виробів.
При здійснені своїх функцій контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та нормативних актів у сфері виробництва і торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами перед податковими та правоохоронними органами досить часто виникають проблеми, пов’язані з недосконалістю законодавства. Так, щодо окремих видів грубих порушень в цій сфері, наприклад, за порушення порядку реалізації, транспортування або зберігання спирту або алкогольних напоїв, виробництво спирту та алкогольних напоїв без ліцензії тощо, відсутня кримінальна або адміністративна відповідальність винних осіб. У результаті податкові та правоохоронні органи можуть лише фіксувати порушення, і не мають дійових засобів для покарання винних осіб та забезпечення недопущення таких порушень у подальшому.
Протягом першого півріччя 1999 р. Міністерством фінансів України та Державною податковою адміністрацією України постійно вносилися пропозиції щодо змін до існуючого законодавства, які дозволять додатково мобілізувати доходи до бюджету. Зокрема, розроблено та погоджено проект Закону України, згідно з яким скасовуються всі пільги, тимчасово надані вітчизняним товаровиробникам підакцизних товарів, а також запропоновано підвищити ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію). Але , на жаль, на даний час зазначений законопроект не винесено на розгляд Верховної Ради України.
Слід звернути увагу на той факт, що проекти законів, які якимсь чином зачіпають податки, не завжди погоджуються з ДПА України. Наприклад, на даний час, за пропозицією народних депутатів та Мінпрому України Верховною Радою України прийнято закон, яким передбачається звільнення від акцизного збору шин для легкових автомобілів, хоча зазначені надходження від реалізації шин у 1996 році склали 14,2 млн. грн.., і ДПА України була поставлена перед фактом щодо зменшення доходної частини Державного бюджету.
Особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначає Закон України від 15 вересня 1995 р., №329/95-ВР “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.
Митні збори справляються в Україні відповідно до Митного кодексу України (1970-12), Декретів Кабінету Міністрів України “Про Єдиний митний тариф України” (4-93), “Про порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну” (2-93), Постанови Кабінету Міністрів України “Про ставки митних зборів” (65-97), Законів України “Про Єдиний митний тариф України” (2097-12), “Про звільнення від обкладання митом предметів , які ввозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України” (163/96-ВР), та інших нормативних і законодавчих документів, які регламентують сплату митних зборів.
Відповідно до розділу 5 Митного кодексу України обкладання митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Закону України “Про Єдиний митний тариф” (2097-12).
Статтями 47, 76, 77, 85, 86, 87 Митного кодексу передбачено справляння зборів у таких випадках:
- за видачу підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта, при допущенні митницею підприємства до декларування на підставі договору;
- за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщин, речей , які переміщуються через митний кордон України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем;
- за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, встановленим для митниці, і за зберігання товарів та інших предметів під відповідальністю митниці у випадках.
Ставки митних зборів встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р., № 65, і коливаються від 3 до 50 доларів США, крім винятків, якими є ставка у відсотках від митної вартості (0,05 – 0,6 %), зборів за зберігання товарів та інших предметів на складах митниць – 0,1-0,5 долара США, зборів за видачу підприємству свідоцтва про визнання його декларантом 1500 доларів США (продовження терміну дії свідоцтва – 1000 доларів США).
Крім того, митним законодавством встановлено цілу низку пільг, а саме:
- мито не стягується при ввезенні товарів за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Республіки Крим), місцевих валютних фондів, іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України, а також при ввезенні засобів захисту рослин і тварин, калійних і фосфатних добрив.
- при ввезенні предметів дитячого асортименту ставки мита зменшуються на 50 відсотків.
- тимчасово до 1 січня 2008 року ввізне мито не справляється при ввезенні товарів (включаючи машинокомплекти) на митну територію України, які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) виключно в грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до їх статутного фонду, яка зареєстрована у встановленому законодавчому порядку. Порядок і обсяги ввезення цих товарів (включаючи машинокомплекти) Встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік таких товарів (включаючи машинокомплекти) з визначенням кодів згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів встановлюється додаток до Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” (535/97-ВР), якщо такі товари не виробляються підприємствами на території України. У разі порушення цільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито у встановленому законодавством порядку.
- на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему ввізне мито не стягується при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), що надходять у рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС і населення міста Славутич.
У результаті проведених досліджень у розділі автором зроблено висновки.
Особливість структури непрямих податків в Україні має як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. До об’єктивних причин можна віднести те, що, по-перше, в розвинутих країнах світу в наслідок високого рівня доходів більшості населення (60% - середній клас) коло покупців підакцизних товарів ширше, ніж в Україні, де чималий контингент населення купує лише два види підакцизних товарів горілчані і тютюнові вироби; по-друге, в умовах економічної кризи, інфляції падіння рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки ПДВ є єдиним із найефективніших у фіскальному плані податків.
До суб’єктивних причин, що зумовлюють структуру непрямого оподаткування в Україні, можна віднести причини, породжені особливостями податкової політики з її фіскальною спрямованістю, недосконалістю, яка є наслідком як незначного досвіду проведення самостійної податкової політики, так і відсутністю достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів.
податок додана вартість акцизний митний