| Скачать .docx |
Курсовая работа: Гроші і їх роль у товарному виробництві
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖГАЛУЗЕВИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
“Гроші та кредит”
на тему “Гроші і їх роль у товарному виробництві”
Виконала:
Студентка 3 курсу
Фак. “Облік та аудит”
Групи БД-101
Чуркіна Ольга
Перевірив:
КИЇВ 2002
ПЛАН.
Вступ.
1.Виникнення та суть товарного виробництва.
1.1.Натуральне господарство.
1.2.Товарне виробництво.
2.Просте та розвинене товарне виробництво.
2.1.Просте товарне виробництво.
2.2.Капіталістичні відносини.
3.Походження грошей.
3.1.Концепції походження грошей.
3.2.Поява грошей.
4.Розвиток форм грошей.
4.1.Паперові гроші.
4.2.Електронні гроші.
5.Функції грошей в товарному виробництві.
5.1.Гроші як міра вартості.
5.2.Гроші як засіб обігу.
5.3.Гроші як засіб утворення скарбів і нагромадження.
5.4.Гроші як засіб платежу.
5.5.світові гроші.
Висновки.
ВСТУП.
Важливою складовою підготовки висококваліфікованих фахівців-економістів є вивчення навчального курсу “Гроші та кредит”. Наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин, банківської справи є необхідним компонентом становленя професійних економічних знань. Неможливо уявити ефективнк роботу економіста без грунтовних знань закономірностей і перспектив розвитку грошово-кредитної сфери нашої економіки, вивчення законодавчих і нормативних документів, що регулюють її функціонування.
Підвищення ролі грошей і кредиту у народному господарстві України обумовлено розвитком ринкових відносин і поступовим переходом до повноцінної цивілізованої змішаної економіки.
1. ВИНИКНЕННЯ ТА СУТЬ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА.
Розвиток суспільного виробництва пов’язаний з існуванням різних його форм.
1.1. Натуральне господарство.
Найпершою формою господарювання було натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання. Для натурального господарства характерні неровинуність суспільного поділу праці, його замкнутість, відсутність зовнішніх зв’язків, примітивна техніка, технологія, патріархальність виробництва загалом. Йому відповідає застій, повільність розвитку самого виробництва і суспільному розвитку в цілому.
Таке виробництво замикає всі економічні процеси в тісних межах локальних виробничих одиниць, не відкриваючи каналівдля зовнішніх зв’язків. Робоча сила, закріплена за локальними виробничими одиницями, позбавлена мобільності. Виробничі відносини тут виступають у своїй “прозорій”, неуречевленій, нематеріалізованій формі як прямі відносини між людьми. Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою суттєвість протягом тисячоліть.
1.2. Товарне виробництво.
На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натурального виробництва, як основної форми господарювання, відбувся в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження і прогресу капілалізму. Замкнутість натурального господарства, його відособленість, примітивність, косність, патриархальність, застій капітулюють перед взаємним обміном і прогресом.
Потребу в обміні результатами праці мають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій або іншій формі існує поділ праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об’єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає постійне економічне спілкування, економічний взаємозв’язок між людьми, що розпочинається з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом.
Отже, товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.
З цього випливає:
1. Основою виникнення товарного виробництва й обміну, тобто перетворення натурального господарства в товарне, є суспільний поділ праці. Саме він приводить до того, що виробники для задоволення особистих і виробничих потреб повинні обмінювати продукти своєї праці на необхідні для них продукти праці інших виробників. І коли перший суспільний поділ праці (відділення пастуших племен) зробив можливим регулярний обмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) зумовив зародження товарного виробництва, то третій (відділення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства;
2. Поділ праці в суспільстві лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва. І якщо суспільний поділ праці потребує обміну взагалі, то економічна відособленість виробників вимагає еквівалентного, товарного обміну.
2.ПРОСТЕ Й РОЗВИНУТЕ ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО.
2.1.Просте товарне виробництво.
Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво. Воно засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиве пряме поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.
Спрямованість простого товарного виробництва на потреби ринку стає основою прискорення процесу розшарування виробників через їхні різні особистісні якості, вміння використати кон’юктуру ринку тощо. Іноді навіть випадковий збіг обставин дає можливість здобути перемогу одних над іншими в конкурентній боротьбі, що призводить до збагачення меншості і зубожіння більшості, й ніякі сили не змогли зупинити цей закономірний процес розвитку вшир та вглиб.
Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з’являютьсявласники грошей і засобів виробництва, з іншого – люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар – робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші – найманими робітниками, які не мають засобів виробництва, а тому й засобів для існування.
2.2.Капіталістичні відносини.
Таким чином, просте товарне виробництво стало грунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьоиу процесу значно сприяло й, так зване, первісне нагромадження капіталу – насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок, безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий – ринок праці. Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом.
Оскільки за капіталізмом всі (або майже всі) продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром, товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв’язків між людьми. Але й на стадії розвинутого капіталізму існує дрібне товарне виробництво.
3.ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ.
Гроші – складна економічна категорія, спеціфичною особливістю якої є її системний багатофункціональний характер. Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння закономірностей їх виникнення.
Діалектика економічного життя і розвиток ринкових відносин невіддільні від об’єктивного процесу саморозвитку грошей і грошових відносин. Національні гроші у наш час є неодмінним атрибутом державності.
3.1.Концеції походження грошей.
Гроші закономірно виникають у процесі генезису сфери товарного обміну. Теоретична ідея про саморозвиток грошей підтверджується і сучасною практикою розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм, насаперед появою, так званих, електронних грошей. Економічна сутність і закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов’язані і взаємозумовлені.
В економічній науці традиційно виділяють дві основні концепції походження грошей:
1. раціоналістична;
2. еволюційна.
Наявність різних точок зору на походження грошей свідчить про складність і навіть таємницітсь (про що писали багато економістів) цієї економічної категорії.
Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціоналістичної угоди між людьми, через необхідність виділення спецального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот.
Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей. Гроші виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва і обігу. Тільки на цій основі гроші стають ефективним інструментом контролю за рухом товарів.
3.2.Поява грошей.
Виникнення золотих грошей, як це показали ще А.Сміт і К.Маркс, відбувається у процесі еволюції товарного обміну і форм вартості. Грошова форма вартості – це кінцева підсумкова форма товарного світу. Проте, якщо виникнення золотих грошей було в основному стихійним об’єктивним процесом, то поява паперових грошей не могла відбутися поза свідомою суб’єктивною раціональною діяльністю відповідних державних структур.
Поява грошей невіддільна від виділення з маси товарів золота, яке починає виконувати роль і функції грошового товару. Проте історія грошового обігу показала, що роль золота як грошей минуща. У сучасних умовах золото і срібло як реальні, повноцінні гроші вже не функціонують. Їхнє місце зайняли паперові, кредитні гроші, які не мають власної вартості. Їх поява стала можливою лише на основі певної суспільної умови – державної гарантії щодо їх повноцінності. Втрата сучасною грошовою одиницею золотого вмісту, відсутність її реальної матеріальної субстанції роблять на ділі гроші економічною (соціальною) умовністю, яка підтримується тільки угодою між людьми.
Питння про механізм еволюції грошей, про те, звідкіля й куди “йдуть” і як “змінюються” гроші як економічна категорія, залишається відкритим також для сучасної науки.
Виникнення грошей було закономірним об’єктивним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації.
4.РОЗВИТОК ФОРМ ГРОШЕЙ
Виконання грошових функцій історично здійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували най різноманітніші речі. Найяскравіший слід в історії грошей залишило золото.
Повне закріплення за золотом ролі грошей і панування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі з’явилася така кількість золота, яка була достатньою для організації нормального товарообороту.
4.1.Паперові гроші.
Вільний обмін банкнот на золото робив неможливим знецінення паперових грошей. Банкноти без перешкод оберталися у господарському обороті нарівні із золотими монетами.
На зміну епосі товарних (металевих) грошей прийшла епоха паперових грошей. Паперові гроші є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс. Вартість визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна на них купити. В Україні і Росії історично було прийнято називати паперові гроші асигнаціями.
Заміна золота у монетній формі номінальними грошовими знаками відбулась у внутрішньому обігу всіх розвинутих країн світу на початку ХХст. У 30-х роках було припинуто вільний обмін паперових грошей за їх номіналом на золоті зливки.
Цілковите витіснення золота із сфери грошового обігу відбулося у 70-х роках ХХст., коли остаточно було припинено практику конвертованості паперови грошей на золото у сфері міжнародних валютних відносин. Сталася демонетизація золота, і воно втратило грошові функції.
Сучасною формою паперових грошей є банкноти (банківські білети) – грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками – національними банками.
Для друкування банкнот застосовується спеціальний папір з водяними знаками. Цей папір має бути міцним, не жовтіти, не розчинятися, витримувати кілька тисяч подвійних згинів (відомо, що паперові гроші в користуванні багаторазово згинають), мати досить високу міцність на розрив тощо. Виготовлення паперових грошей потребує застосування певної кількості елементів захисту. Причому банкноти великих номіналів повинні мати надійніший захист від підробок порівняно з купюрами малих номіналів.
4.2.Електронні гроші
У сучасних умовах відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів (так званх електронних грошей) у системі безготінкових розрахунків.
Електронні гроші – це умовна назва коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп’терної техніки і сучасних систем зв’язку. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основними компонентами системи електроних грошей є банківські автомати, кредитові та дебетові картки, електронна система розрахунків у торгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможливою без надійного захисту від несанкціонованого доступу до бази даних, без запобіжних заходів щодо занесення вірусів у електронну систему, достовірного і правильного використання магнітних карток.
Елктронні платіжні засоби діють у рамках спеціального каналу зв’язку з банком (наприклад, між банком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюютьвзаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Перехід на сучасні технології безготінкових розрахунків здійснюється на основі впровадження “пластикових” грошей – особливих магнітних карток.
Вперше система банківських карток була створена у 1958р. одним з найбільших банків США BankofAmerika.У 1974р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISAInternational.
5.ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ У ТОВАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ.
Вартість товару, виражена в грошовій формі, виступає як ціна. Гроші, маючи властивість загальної обмінюваності, дають змогу стихійно здійснювати як кількісний, так і якісний обмін затрат праці приватних товаровиробників. Цей обмін відбувається на ринку за допомогою коливання цін. Але коливання ринкових цін веде до нерівності між товаровиробниками, нагромаджує в руках конкурентноспроможніших з них гроші, а отже, сприяє концентрації економічної влади в їхніх руках. Цим самим гроші прискорили процес переростання простого товарного виробництва в капіталістичне. За капіталізму вони перетворилися на капітал, у знаряддя експлуатації.
5.1.Гроші як міра вартості.
Гроші виконують роль загального еквівалента; за допомогою грошей порівнюються величини вартості всіх інших товарів. І виконують вони цю функцію тому, що самі володіють вартістю, але виконують її уявно, тобто як ідеальні гроші. До них прирівнюються величини вартості всіх інших товарів.
Виконання грошима функції міри вартості передбачає визначення грошової одиниці, яка б була основою для порівняння цін різних товарів. Такою грошовою одиницею у США є доллар, в Англії – фунт стерлінгів, які прирівнюються до різної вагової кількості золота.
Для зручності грошові одиниці шляхом їх поділу на кратні частини розкладаються в масштабі цін. Отже, через міру вартості гроші виражають кількість втіленої в товарах суспільної праці, а через масштаб цін – вагову кількість золота, яка міститься в грошовіц одиниці та її складових частинах. Тому міра вартості – суспільна функція, а масштаб цін – розрахункова міра, яку може змінювати держава. Зменшення вагового вмісту золота в грошовій одиниці означає девальвацію, підвищення – ревальвацію.
5.2.Гроші як засіб обігу.
Ця функція грошей пов’язана з тим, що за умов розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів переріс у товарно-грошовий обіг: товар – гроші – товар (Т – Г – Т). гроші функціонують вже не уявно, а реально і обслуговують вони акт продажу-купівлі.
Кількість грошей, яка може бути в обігу, визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним, маса грошей, що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів і обернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто вона визначається трьома факторами:
· рухом цін на товари;
· кількістю товарної маси;
· швідкістю обігу грошей.
Швидкоплинне виконання грошима цієї функції і відокремлення зміста грошей від їх номінального значення створили умови для того, що уряди почали випускати в обігнеповноцінні монети, а це підготувало грунт для заміни металевих грошей паперовими. У ХІст. Вони почали випускатися в Китаї, з1690р. – у США, в 1762р. – в Росії. З 1914р. майже в усіх країнах припинилися заміна банкнот на золото, а під час світової кризи 1929 – 1933 рр. Припинився обіг золота взагалі.
Паперові гроші – це лише символи вартості, тобто грошові знаки, які замінюють повноцінні гроші в їхніх функціях як засіб обігу і засіб платежу. Урядом вони ввояться в обіг з примусовим курсом. Оскількі паперові гроші виникли із функціонуванням металевих грошей, раніше розглянутий закон грошового обігу є базою для специфічного закону паперово-грошового обігу. Суть його полягає в тому, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, в якій справді оберталося б символічно представлене ними золото. Якщо випуск паперових грошей перевищує потребу товарообігу в золотих грошах, то купівельна спроможність первинних знаків упаде, а ціни на товари й послуги зростуть.
Знецінення паперових грошей унаслідок їх надмірного випуску урядом називаэться інфляціэю. Знецінення грошей – це лише момент в інфляційному процесі. Інфляція проявляється в набагато більшому зростанні цін на різні товари і послуги порівняно з півищенням заробітньої плати. Це – свого роду прихований податок, котрий знижує життєвий рівень працівників. В кінцевому підсумку інфляційний процес призводить до розкладу господарства. Держава вимушена приймати відповідні заходи для зміцнення грошової системи шляхом девальвації грошової одиниці, обміну знеціненних грошових знаків на нові тощо.
Незбіг актів продажу-купівлі містить у собі формальну можливість надвиробництва товарів, економічної кризи.
5.3.Гроші як засіб утворення скарбів і нагромадження.
Ця функція грошей у товарному виробництві пов’язана з наявністю повноцінних грошей поза сферою обігу. Гроші затримуються в руках товаровиробників, випадають зі сфери обігу. Цим товаровиробники захищаються від різних випадковостей стихійного ринку. Але такі гроші в будь-який час можуть знову повернутися в товарообіг.
При золотому обігу резервуари скарбів були стихійним регулятором обігу грошової маси. Паперові ж гроші не можуть перетворюватись в скарб і регулювати грошовий обіг. За капіталізму гроші нагромаджуються головним чином не у вигляді скарбів, а як капітал.
5.4.Гроші як засіб платежу.
Це виявляється у зв’язку з потребою продажу товару і послуг при відкладанні платежу і викликається різницею в часі виробництва і реалізації ряду товарів за відсутності наявних грошей. У даному разі, продавець виступає як кредитор, а покупець – як боржник.
Розширення функції грошей як платіжного засобу викликало, у свою чергу, потребу у використанні кредитних грошей. У їхній ролі стали використовуватись векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.
Врешті-решт розвиток кредитних відносин і банківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Тому закон грошового обігу зазнав істотних змін. Кількість грошей, необхідних для обігу тепер, визначається за формулою:
ЦТ – К + П – ВР
КГ=
О
де КГ – кількість грошей в обігу;
ЦТ – сума цін товарів;
К – сума цін товарів, проданих у кредит;
П – платежи, за якими настав строк оплати;
О – число оборотів однойменної грошової одиниці.
З розвитком товарно-грошових відносин функція грошей як засобу платежу дедалі більше витісняє функцію засобу обігу. Остання виявляється лише у сфері роздрібного товарообігу.
При вексельному обігу несплата в строк одним боржником призводить до порушення розрахунків багатьох інших товаровиробників, що створює нові можливості для економічної кризи.
5.5.Світові гроші.
Розширення товарно-грошових відносин за межі національних ринків привело до формуваня п’ятої функції грошей. Це – світові гроші. Виходячі на світовий ринок, гроші скидають з себе локальні форми (масштаб цін тощо) і виступають у своїй початковій формі, тобто у вигляді зливків благородних металів.
Проте, обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, світові гроші використовуються, головним чином, як засіб платежу. Торгві й фінансові операції опосередковуються не навними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов’язаннячерез банки. Якщо підчас цих розрахунків виникає заборгованість, вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг. Світові гроші виступають як загальний платіжний і міжнародний купівельний засіб.
Світові гроші функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства. Ця їхня властивість виявляється, коли видаються зовнішні кредити, переміщуються нагромаджені багатства (золоті запаси в іноземні банки), сплачуються воєнні контрибуції.
ВИСНОВКИ
Отже, сутність грошей у товарному виробництві полягає насамперед у тому, що вони є загальним еквівалентом. Тільки через обмін на гроші відбувається фактична реалізація товару, його продаж на ринку. Інакше кажучи, на ринку вартість (ціна) обліковується згідно із суспільними умовами за допомогою грошей. Завдяки грошам у товарно-грошовому обміну на ринку, встановлюється зв’язок між незалежними товаровиробниками. Гроші – це інструмент налагодження нормальних економічних відносин у народному господарстві.
Гроші неразривно пов’язані з господарським оборотом і реально відбивають закономірності руху товарно-матеріальних цінностей і капіталу. Тому зміни у сфері виробництва і обігу не можуть не змінювати природи і сутності грошей, які обслуговують ці сфери. У розвинутих країнах сьогодні переважна частина грошової маси представлена платіжними зобов’язаннями і документами, виписаними кредитними установами.
Використана література:
1. Гальчинський А.С. “Теорія грошей”
2. Лагутін В.Д. “Гроші та грошовий обіг”
3. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. “Гроші, кредит, банки”.
4. Поляков В.П. “Основы денежного обращения и кредита»
5. Савлук М. “Гроші та кредит”
6. Алєксандров М. “Гроші. Фінанси. Кредит.”
7. Івасів К. “Гроші та кредит”
8. Завгородній О. “Гроші. Валюта. Валютні цінності.”
9. Лагутін В. “Кредитування: теорія і практика”
10. Кириленко О. “Банківський менеджмент”