Реферат: Контрольная работа: Метод терміну окупності: проблеми застосування

1. Теоретична частина

1.1 Сутність методу терміну окупності

Метод окупності – один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні критерію періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами).

Період окупності – це час, необхідний для відшкодування вихідних капітальних вкладень за рахунок прибутку від проекту. Під прибутком мається на увазі чистий прибуток, що залишається після відрахування податків плюс амортизація (а іноді і доходи по процентних ставках). Числення строку окупності звичайно починається з періоду будівництва, протягом якого будуть зроблені первісні капітальні вкладення (з обліком і без обліку вартості землі й оборотного капіталу).

Перевага цього методу як критерію добору проекту – простота розуміння і розрахунків, визначеність суми початкових капітальних вкладень, можливість ранжирування проектів у залежності від строків окупності. Він особливо рекомендується для аналізу ступеня ризику, що виконується в політично нестабільних країнах і в технологічно швидко застарілих галузях промисловості.

Його основні недоліки – метод ігнорує віддачу від вкладеного капіталу (тобто не оцінює його прибутковість), дає однакову оцінку рівним інвестиціям незалежно від терміну їхньої окупності (тобто 1 млн. г. о., отриманий через рік чи 10 років, оцінюється однаково). Крім того, цей метод не дозволяє виміряти прибутковість проектного рішення, а основна увага приділяється на його ліквідність.

Підходи до розрахунку терміну окупності включають в себе витрати на рекламу, демонтаж технологічного обладнання, транспортування обладнання до місця зберігання або покупцеві.

До простих оціночних показників економічної ефективності проекту прийнято відносити: термін окупності капітальних вкладень, прибуток, рентабельність, точку беззбитковості. Ці показники виділяються відносною простотою розрахунків і, мабуть, тому їх використовують банки, кредитні установи та інші фінансові інститути.

Метод розрахунку терміну окупності інвестицій (англ. payback period) полягає у визначенні необхідного для відшкодування інвестицій періоду часу, за який вкладені кошти окупляться доходами, отриманими від реалізації проекту.

Більш точно під терміном окупності розуміється тривалість періоду часу, протягом якого сума дисконтованих майбутніх доходів буде дорівнювати сумі грошей, вкладених в початковий період часу.

Відомі два підходи до розрахунку терміну окупності. Перший полягає в тому, що суму початкових вкладень ділять на річні, а точніше – середньорічні надходження. Його застосовують у тих випадках, коли надходження рівні по роках.

Другий підхід до розрахунку терміну окупності полягає у визначенні грошових надходжень (доходу) від реалізації інвестиційного проекту наростаючим підсумком, тобто як кумулятивну величину.

Метод окупності відбиває період очікування інвестором, поки його вкладення повністю не окупляться. Він дає представлення, протягом якого періоду годині інвестор ризикуватиме своїм капіталом. І це важливо, оскільки передбачити більш менш точно майбутні результати неможливо. Тут невизначеність тим більше, чим довготриваліший період віддачі від вкладеного капіталу, а відносно невеликий термін окупності означає нижчу міру ризику і швидку віддачу.

1.2 Термін окупності: проблеми і способи вирішення

Окупність є найважливішим показником в оцінці економічної доцільності інвестиційних проектів. Окупність інвестицій – ринковий показник, що відбиває оборот вартості інвестицій (капітальних вкладень), фактично досягається або не досягається у визначені плановими розрахунками терміни. У загальному випадку під окупністю розуміється процес відшкодування (компенсації, повернення) витрат, здійснених (чи здійснюваних) вході реалізації проекту. Відшкодування витрат може відбуватися з різних джерел, наприклад, за рахунок чистого прибутку або за рахунок амортизації. Тому з поняттям окупності тісно пов'язано інше поняття – оборотність, тобто перетворення негрошової форми вартості на грошову і назад.

Як відомо, витрати можуть підрозділятися на одноразові (капітальні) і поточні. Капітальні витрати пов'язані, як правило, із створенням або придбанням основних засобів і нематеріальних активів і окупаються поступово протягом тривалого періоду. Поточні витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції і формують собівартість продукції, що випускається в результаті здійснення інвестиційного проекту.

Термін окупності інвестиційного проекту – термін з дня початку фінансування інвестиційного проекту до дня, коли різниця між накопиченою сумою чистого прибутку з амортизаційними відрахуваннями і об'ємом інвестиційних витрат набуває позитивного значення. Іншими словами, капітальні вкладення інвестиційного проекту окупаються тоді і тільки тоді, коли сума накопиченого чистого прибутку і авторизації перевищить величину капітальних вкладень.

Процес відшкодування інвестицій багато в чому залежить від виду останніх. Інвестиції – це грошові кошти, цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, інші права, що мають грошову оцінку, вкладаються в об'єкти підприємницької і (чи) іншої діяльності з ціллю отримання прибутку і (чи) досягнення іншого корисного ефекту.

Інтерпретація цього визначення пов'язана з деякими труднощами, зокрема, буквально трактуючи визначення інвестицій, можна прийти до висновку, що інвестиціями є як капітальні витрати, так і поточні, оскільки усі вони пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності і покликані зрештою отримати прибуток (чи «інший корисний ефект»). Проте інвестиції слід трактувати саме як одноразові витрати або як їх різновид, що називаються капітальними вкладеннями, під якими розуміються інвестиції в основний капітал (основні засоби), у тому числі витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання машин, устаткування, інструменту, інвентарю, проектно-дослідницькі роботи та інші витрати.

Для розрахунку окупності автори вважають необхідним обчислювати податок на прибуток, розрахований в цілях податкового обліку. Податкова база для обчислення податку на прибуток (прибуток до оподаткування, обчислений для цілей податкового обліку) розраховується як різниця між прибутками, що враховуються при визначенні податкової бази податку на прибуток і витратами, що враховуються в цілях оподаткування прибутку.

При цьому прибутки, що враховуються при визначенні податкової бази податку на прибуток, включають прибутки від реалізації (виручка від реалізації товарів (робіт, послуг)), виручку від реалізації майнових прав і позареалізаційні прибутки. Витрати, що враховуються в цілях оподаткування прибутку, включають витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, у тому числі прямі і непрямі витрати і позареалізаційні витрати.

На думку авторів, окупність інвестиційного проекту може бути очевидним чином здійснена в обмеженнях оперативного обліку, у рамках якого може бути визначений чистий прибуток, обчислений в цілях податкового обліку, за вирахуванням витрат, що не враховуються в цілях оподаткування прибутку, але що включаються в повну собівартість.

Таким чином, прибуток, за рахунок якого окупатимуться капітальні вкладення (чистий прибуток, розрахований в цілях оперативного обліку), повинен розраховуватися по формулі:

Пр=ПР+ІП+ПС-ППр_по

де ПР – прибутки від реалізації продукції, визначувані в цілях податкового обліку, грн.;

ІП – інші прибутки, визначувані в цілях бухгалтерського обліку, грн.;

ПС – повна собівартість, що включає всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією, а також інші витрати, грн.;

ППр_по – податок на прибуток, обчислений в цілях податкового обліку, грн.

Аналізуючи визначення капітальних вкладень, не зовсім зрозуміло, чому вкладення в нематеріальні активи не є капітальними, а також як бути з оборотними коштами, які необхідно створювати при реалізації інвестиційного проекту. Останні авансовані у виробництво з метою забезпечення оборотності вартості, тобто мають бути авансовані на качану здійснення інвестиційного проекту. Без оборотних засобів здійснення виробничого процесу неможливе, і сморід не можуть бути вилучені організацією без збитку для виробничого процесу. Оборотні кошти повинні постійно авансуватися організацією і при цьому зменшення цих засобів, наприклад, в результаті утворення безнадійної дебіторською заборгованості, повинне компенсуватися додатковим фінансуванням. Оборотні кошти нарівні з основними засобами і нематеріальними активами повинні приносити прибутковість, що перевищує їх альтернативну вартість (прибутковість). Таким чином, ці засоби мають бути одноразово сформовані на качану виробництва або збільшенні обсягу виробництва, тобто віднесені до капітальних вкладень. Окупність оборотних коштів є найбільш складним аспектом економічної оцінки інвестицій. Річ у тому, що оборотні засоби на відміну від, наприклад, основних засобів, постійно міняють свою форму. Так, частина оборотних коштів знаходиться в грошовій формі, частина у вигляді вартості товарно-матеріальних запасів, а частина у вигляді заборгованості перед організацією. Тому окупність оборотних коштів, тобто перетворення на грошову форму, може відбуватися одночасно з перетворенням частини оборотних коштів на негрошову форму, наприклад, в результаті придбання матеріальних запасів. У зв'язку з цим слід швидше говорити про окупність оборотних коштів, які авансовані до фондів звернення.

Іншими словами, не дивлячись на те, що оборотні кошти безперервно обертаються, загальна їх величина (величина засобів, авансована в оборотні кошти) залишається відносно постійною величиною, яка на початку виробничого процесу була одноразово витрачена. Таким чином, коли йдеться про окупність капітальних вкладень, ми повинні під цим розуміти не лише окупність основних засобів і нематеріальних, але і засобів, авансованих в оборотні кошти.

На думку авторів, за рамками залишається питання окупності для організацій, що знаходяться не на звичайній системі оподаткування, а на спрощеній системі оподаткування. Особливістю спрощеної системи оподаткування є ті, що: 1) в ній допускається одноразове повне списання вартості основних засобів і нематеріальних активів у витрати. У цьому випадку амортизація буде «Одноразова і повна», що відіб'ється на розрахунках окупності капітальних вкладень; 2) платники податків, використовуючи спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати податку на прибуток, податку на майно, єдиного соціального податку, а також вони не є платниками податку на додану вартість. Як відомо, джерелом засобів для окупності витрат є виручка, за рахунок якої відшкодовуються поточні витрати (у тому числі амортизація) і формується чистий прибуток (прибуток до оподаткування за вирахуванням податку на прибуток). При цьому чистий прибуток прямує на відшкодування вартості основних засобів, нематеріальних активів.

Для організацій, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, терміном окупності вважатиметься період годині, після закінчення якого організація почне отримувати прибуток за даними податкового обліку. Річ у тому, що списання вартості основних засобів і нематеріальних активів у витрати, що зменшують отримані прибутки, приведе до очевидного зростання витрат і зменшення прибутку і, як наслідок, до збитків. Тому отримання першої гривні прибутку означає повне відшкодування (окупність).

2. Практична частина

Умова та вихідні дані до розрахункової частини

Підприємство планує придбання нової технологічної лінії вартістю 18150 грн., що потім буде експлуатуватися упродовж 6 років. Нарахування амортизації буде здійснюватися за прямолінійним методом, залишкова вартість 2332,5 грн. Річні експлуатаційні витрати становитимуть:

− перші 2 роки – по 5075 грн.,

− 3–4 рік – по 6530 грн.,

− 5–6 рік – по 7645 грн.

На третьому році експлуатації будуть потрібні додаткові витрати 6060 грн., що амортизуються за методом залишку, що зменшується, залишкова вартість складає 8% від початкової. При цьому відбувається додаткове вивільнення капіталу в сумі 800 грн. Обсяг реалізації становить 875 одиниць у перший рік експлуатації, потім, як очікується, він буде зростати на 5% щорічно. Ціна одиниці 23,5 грн.

Податок на прибуток 25%. Прибутковість альтернативного вкладення коштів 13%. Темп інфляції 5,5. На думку аналітиків, ризик, що супроводжує подібне вкладення, може бути компенсований ризиковою премією в 2,9% від базової безризикової ставки.

Виконання розрахункового завдання здійснюється в такій послідовності:

1 Записується умова завдання з відповідними вихідними даними.

2 Складається таблиця грошових потоків.

3 Будується графік фінансового профілю.

4 Визначається чиста приведена вартість проекту – ЧПВ , та його рентабельність – РІ .

5 Визначається внутрішня норма прибутку – аналітично та графічно.

6 Обчислюється термін окупності інвестиційного проекту.

7 Оцінюється ризик проекту на основі імітаційної моделі з врахуванням ймовірностей сценаріїв, що розглядаються. Можливі варіанти встановлення ціни на продукцію наведені в таблиці.

Таблиця 1 – Можливі варіанти встановлення цін на продукцію

8 Після закінчення розрахунків робляться висновки щодо доцільності реалізації запропонованого інвестиційного проекту.

1. Складання таблиці грошових потоків

З погляду розрахунку показників економічної ефективності інвестиційний проект являє собою об'єкт фінансової операції, пов'язаної з розподіленими в часі грошовими надходженнями і витратами, тобто грошовими потоками. На практиці грошовий потік описується таблицею, у якій для кожного часового інтервалу (кроку розрахунку) міститься свій елемент грошового потоку.

Грошовий потік інвестиційного проекту – це залежність від часу грошових надходжень і витрат при його реалізації. Значення грошового потоку в момент часу t позначається через ф(t).

Грошовий потік проекту визначається для всього розрахункового періоду – відрізка часу від початку проекту до його припинення. З цією метою розрахунковий період розбивається на кроки розрахунку – відрізки, у межах яких здійснюється агрегування даних, використовуваних для оцінки фінансових показників. Кроки розрахунку визначаються їх номерами (0, 1, 2,). Момент кінця кроку з номером m позначається через t_т (t₀ =0).

На кожному кроці значення грошового потоку характеризується:

− притоком , що дорівнює розміру грошових надходжень (чи результатам у вартісному вираженні) на цьому кроці;

− відтоком , що дорівнює витратам на цьому кроці;

− сальдо (активним балансом, ефектом), тобто різницею між притоком і відтоком.

Для оцінки ефективності інвестиційного проекту поряд із грошовим потоком розглядається також кумулятивний (накопичений) грошовий потік, який також виділяється в таблиці окремим рядком.

Кумулятивний грошовий потік – це потік, характеристики якого визначаються на кожному кроці розрахункового періоду як сума відповідних характеристик грошового потоку за даний та всі попередні кроки.

Грошовий потік ф(t) звичайно складається з потоків від окремих видів діяльності:

− інвестиційної ф^и (t);

− операційної ф^о (t) ;

− фінансової діяльності ф^ф (t) .

Конкретний склад грошових потоків залежить від того, який вид ефективності оцінюється – ефективність проекту в цілому чи ефективність участі в проекті.

Для визначення доцільності реалізації проекту, що й мають виконати студенти в курсовій роботі, необхідно оцінити ефективність проекту в цілому. Для цього використовуються два перших види грошових потоків.

Склад і структура грошових потоків з кожного виду діяльності:

1) для інвестиційної діяльності:

1 Відтоки – початкові інвестиції, поточні інвестиції, витрати на пусконалагоджувальні роботи, ліквідаційні витрати, витрати, пов’язані із збільшенням оборотного капіталу.

2 Притоки – це доходи від продажу активів при закінченні проекту (ліквідаційна вартість), надходження за рахунок зменшення оборотних коштів (вивільнення капіталу).

2) для операційної діяльності:

1 Притоки – виторг від реалізації, інші позареалізаційні доходи.

2 Відтоки – виробничі витрати, податки.

Крім того, до грошового потоку від операційної діяльності включаються потоки доходів і витрат, що виникають у результаті зовнішніх щодо проекту наслідків: у інших галузях, від екологічних і соціальних змін.

Обчислення показників ефективності проекту передбачає розрахунок ставки дисконтування. У даному завданні використовується один з методів урахування інфляції та ризику – метод коригування ставки дисконтування. Отже, перед заповненням таблиці грошових потоків необхідно знайти ставку дисконтування – і . Ставка дисконтування являє собою скориговану базову ставку на інфляцію та ризик.

Таким чином в таблиці грошових потоків мають найти відображення всі складові грошових потоків від інвестиційної та операційної діяльності, знайдена величина чистого грошового потоку та його дисконтована величина за знайденою ставкою. Загальний вигляд таблиці наведений нижче.

Таблиця 2 – Грошові потоки

1.1. Виторг від реалізації (виручка) = Обсяг реалізації ∙ Ціна одиниці

Починаючи з другого року, кожен обсяг реалізації буде зростати на 5%.

Виручка₁ = 875*23,5=20562,5

Виручка₂ = 20562,5+5%=21590,63

Виручка₃ = 22670,16

Виручка₄ = 23803,66

Виручка₅ = 24993,85

Виручка₆ = 26243,54

1.3. Ліквідаційна вартість = Залишкова вартість + Потрібні додаткові витрати ∙ Відсоток залишкової вартості від початкової

ЛВ=2332,5+6060*8%=2817,3

2.

2.3.

2.4. Амортизація

На 1–3 роки амортизація розраховується:

А_1-3 = (18150–2332,5)/6 = 2636,25

На 4–6 амортизація розраховується за методом залишку.

ЛВ=6060*8%=484,8

А₄ = =6085,08

А₅ =(6060 – (6060*0,57))+2636,25=4122,3

А₆ = ((6060 – (6060*0,57))*0,57)+2636,25=3751,97

3. Оподатковуваний прибуток = Виручка-Експлуатаційні витрати-Амортизація

ОП₁ = 20562,5–5075–2636,25=12851,25

ОП₂ = 21590,63–5075–2636,25=13879,38

ОП₃ = 22670,16–6530–2636,25=13503,91

ОП₄ = 23803,66–6530–6085,08=11188,59

ОП₅ = 24993,85–7645–4122,3=13226,54

ОП₆ = 26243,54–7645–3751,97=14846,57

4. Податок на прибуток = Оподатковуваний прибуток*25%

ПП₁ =12851,25*0,25=3212,81

ПП₂ =13879,38*0,25=3469,84

ПП₃ =13503,91*0,25=3375,98

ПП₄ =11188,59*0,25=2797,15

ПП₅ =13226,54*0,25=3306,64

ПП₆ =14846,57*0,25=3711,64

5. Чистий прибуток = Оподатковуваний прибуток-Податок на прибуток

ЧП₁ =12851,25–3212,81=9638,44

ЧП₂ =13879,38–3469,84=10409,53

ЧП₃ =13503,91–3375,98=10127,93

ЧП₄ =11188,59–2797,15=8391,44

ЧП₅ =13226,54–3306,64=9919,91

ЧП₆ =14846,57–3711,64=11134,93

6. Чистий грошовий потік від операційної діяльності = ЧП+А

ЧГП₁ = 9638,44+2636,25=12274,69

ЧГП₂ = 10409,53+2636,25=13045,78

ЧГП₃ = 10127,93+2636,25=12764,18

ЧГП₄ = 8391,44+6085,08=14476,52

ЧГП₅ = 9919,91+4122,3=14042,21

ЧГП₆ = 11134,93+3751,97=14886,9

9. Чистий грошовий потік від інвестиційної та операційної діяльностей = ЧГП-Грошовий відтік+Грошовий потік

ЧГП_ІД1 = 12274,69

ЧГП_ІД2 = 13045,78

ЧГП_ІД3 = 12764,18–6060+800 = 7504,18

ЧГП_ІД4 = 14476,52

ЧГП_ІД5 = 14042,21

ЧГП_ІД6 = 14886,9+2817,3=17704,2

10. Кумулятивний чистий грошовий потік від інвестиційної та операційної діяльностей розраховується за методом «Ялинки», наприклад:

КЧГП₁ = ЧГП від інвест. та опер. діяльн.₀ + ЧГП від інвест. та опер. діяльн.₁

КЧГП₂ = КЧГП₁ + ЧГП від інвест. та опер. діяльн.₂

Наступні роки розраховуються аналогічно:

КЧГП₁ = -18150–12274,69 = -5875,31

КЧГП₂ = -5875,31+13045,78 = 7170,47

КЧГП₃ = 7170,47+7504,18 = 14674,65

КЧГП₄ = 14674,65+14476,52 = 29151,17

КЧГП₅ = 29151,17+14042,21 = 43193,38

КЧГП₆ = 43193,38+17704,2 = 60897,57

11. Дисконтований грошовий потік від інвестиційної та операційної діяльностей = ЧГП від інвест. та опер. діяльн./(1+і) ^t

де і – ставка дисконтування, що розраховується за формулою:

Спочатку у розрахунках враховується інфляція:

, (1)

де і_б – базова ставка;

– темп інфляції;

i_б * – інфляційний імпульс.

Потім знайдена величина коригується з урахуванням премії за ризик:

, (2)

де z – безризикова ставка;

j=1 до n – множина, факторів ризику, що враховуються;

r _j – премія за очікуваний ризик за факторами.

z = 0,13+0,055+0,13*0,055=0,1921

і = 19,21%+2,9% = 22,11%

ДГП₁ = 12274,69/(1,2211)¹ = 10052,16

ДГП₂ = 13045,78/(1,2211)² = 8749,19

ДГП₃ = 7504,18/(1,2211)³ = 4121,45

ДГП₄ = 14476,52/(1,2211)⁴ = 6511,17

ДГП₅ = 14042,21/(1,2211)⁵ = 5172,25

ДГП₆ = 17704,2/(1,2211)⁶ = 5340,34

12. Кумулятивний дисконтований грошовий потік від інвестиційної та операційної діяльностей

КДГП₁ = -18150+10052,74 =-8097,84

КДГП₂ = -8097,84+8749,19 = 651,34

КДГП₃ = 651,34+4121,45 = 4772,79

КДГП₄ = 4772,79+6511,17 = 11283,96

КДГП₅ = 11283,96+5172,25 = 16456,21

КДГП₆ = 16456,21+5340,34 = 21796,55

2. Побудова фінансового профілю інвестиційного проекту

Графічно динаміка грошових потоків за проектом зображується у вигляді фінансового профілю проекту (рис. 1). Даний графік будується за значеннями кумулятивного чистого грошового потоку від інвестиційної та операційної діяльностей та значеннями кумулятивного дисконтованого грошового потоку від від інвестиційної та операційної діяльностей (р. 10 та р. 12 таблиці 2). На ньому необхідно зазначити такі показники ефективності проекту:

1 Значення інтегрального економічного ефекту (ЧПВ ).

2 Термін реалізації проекту (Т ).

3 Термін окупності.

4 Максимальний грошовий відтік – найменше значення кумулятивного грошового потоку – ГВ_тах

3. Визначення чистої приведеної вартості проекту – ЧПВ, рентабельності інвестицій – РІ

Розрахунок чистої приведеної вартості має на меті визначення інтегрального економічного ефекту за весь період реалізації проекту. В загальному вигляді формул для розрахунку ЧПВ має вигляд

(3)

де і – ставка дисконтування, що відображає бажаний рівень прибутковості інвестицій з урахуванням інфляції та ризику;

ГП_t – чистий грошовий потік від операційної діяльності на t -му кроці розрахунку;

I_t – інвестиційні витрати в період t (грошовий відтік від інвестиційної діяльності в період t ).

=20507,36

Рентабельність інвестицій PI – це показник, що дозволяє визначити, якою мірою зростає цінність фірми (багатство інвестора) у розрахунку на 1 грн. інвестицій. Розрахунок цього показника рентабельності здійснюється за формулою

(4)

=1,95

Отже, при зростанні інвестицій на 1 грн. вартість проекту зростає на 1,95 грн.

4. Визначення внутрішньої норми прибутку – аналітично та графічно

Внутрішня норма прибутку являє собою рівень окупності коштів, спрямованих на інвестування, і за своєю природою близька до процентних ставок. Знаходячи ВНП необхідно знайти розв’язок рівняння ЧПВ=0 щодо ставки дисконтування і .

Величина ВНП визначається методом «підбору».

Послідовно збільшуючи ставку дисконтування, необхідно знайти таке значення ставки дисконтування. за якого ЧПВ дорівнює нулю.

Якщо і = 50%

=3833,36

Якщо і = 60%

=689,89

Якщо і = 70%

-1711,88

Відповідні значення заносяться до таблиці.

Таблиця 3 – Залежність значення ЧПВ від ставки дисконтування

=0,63

Отже, внутрішня норма прибутковості дорівнює 63%.

Графічне визначення ВНП. З графіку залежності чистої приведеної вартості від процентної ставки знаходиться точка перетину графіка з віссю х , яка відображає наближене значення ВНП, як це показано на рис. 2.

Рисунок 2 – Графік залежності ЧПВ від ставки дисконтування

5. Визначення терміну окупності інвестиційного проекту

Метод розрахунку строку окупності інвестицій полягає у визначенні необхідного для відшкодування інвестицій періоду часу, за який очікується повернення вкладених коштів за рахунок грошових потоків, отриманих від реалізації інвестиційного проекту. Більш точно під строком окупності розуміється тривалість періоду часу, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент початку реалізації проекту, дорівнює сумі інвестицій.

Приблизне значення цього показника вже було визначено раніше при побудові фінансового профілю інвестиційного проекту. Однак для прийняття рішення щодо доцільності реалізації проекту необхідне точне значення.

Відомо два підходи до розрахунку значення строку окупності.

Перший полягає в тому, що сума інвестицій ділиться на величину річних надходжень, якщо останні є однаковими за періодами.

Другий підхід розрахунку строку окупності застосовується у випадку, коли значення чистих грошових потоків відрізняються протягом розрахункового періоду.

За цим підходом точне значення терміну окупності визначається за формулою

, (5)

де n – ціле число років терміну окупності. Визначається як період, за який кумулятивний чистий грошовий потік є найбільш близьким за значенням до суми інвестицій, але обов’язково менший за цю суму;

І_з – загальна сума інвестицій в проект;

ГП_t – чистий грошовий потік у t- му році.

Чисельник дробу у формулі являє собою неповернуту частину інвестицій.

Розділивши цей залишок на величину доходів у наступному цілому періоді, одержують результат, що характеризує ту частку даного періоду, що у сумі з попередніми цілими числами й утворить строк окупності.

Період окупності проекту становить 1,62 роки.

6. Оцінка ризику проекту на основі імітаційної моделі

Сутність імітаційного моделювання полягає в коригуванні грошових потоків і подальший розрахунок ЧПВ для всіх можливих сценаріїв розвитку інвестиційного проекту.

На підставі експертних оцінок будують три можливих варіанти розвитку: песимістичний, оптимістичний і найбільш ймовірний. За кожним варіантом розраховується ЧПВ, тобто отримуємо ЧПВо, ЧПВп, ЧПВнв за відповідними значеннями ціни реалізації, що наводяться у таблиці. За найбільш імовірним сценарієм ЧПВ вже розрахована.

Таблиця – Можливі варіанти встановлення цін на продукцію

Складемо таблицю грошових потоків та розрахуємо ЧПВп при ціні 18,8 грн. за одиницю

=9767,56

Складемо таблицю грошових потоків та розрахуємо ЧПВо при ціні 25 грн. за одиницю.

=23934,95

Відповідно до використання імітаційної моделі кожному сценарію присвоюється імовірність його здійснення. Для кожного інвестиційного проекту розраховується імовірнісне значення ЧПВ, зважене за присвоєними ймовірностями, і далі, відповідно, середньоквадратичне відхилення

(6)

= 13675,01

(7)

= 6034

Чим менше значення середньоквадратичного відхилення, тим менший ступінь ризику за проектом.

При побудові імітаційної моделі ризику доцільно за песимістичним та оптимістичним сценарієм скласти таблицю грошових потоків.

Висновок : За показниками ЧПВ та кумулятивного грошового потоку можна зробити висновок, що проект є ефективним, так як ЧПВ>0, а кумулятивний грошовий потік, починаючи з 2 року, набуває позитивного значення. Період окупності проекту – 1,62 роки.

Список використаної літератури

1. Бардиш Г.О. Проектне фінансування: підручник. – 2-ге вид., стереот. – К.: Алерта, 2007.

2. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми, і перспективи. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання; КОО, 2003.

3. Куриленко Т.П. Проектне фінансування. Підручник – К.: Кондор, 2006.

4. Пересада А.А., Майорова Т.В., Ляхова О.О. Проектне фінансування: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005.

5. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник. – К.: «Знання», 2006.

6. Шклярук С.Г. За наук. ред. Ялового Г.К. Проектне фінансування: Навчальний посібник. – ПЕРСОНАЛ, ЧП Издательский дом, 2009.