Реферат: Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

ім. адм. Макарова

Інженерно – економічний факультет

Кафедра : «Облік і економічний аналіз»

Курсова робота

з дисципліни: «Фінансовий облік »

На тему: «Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ПП «Джоні»»

Виконала : студентка групи 5429ТЗ

Колесниченко Ю.В.

Перевірив : науковий керівник

Івата В.В.

Миколаїв 2010

Зміст Стор.

Перелік умовних скорочень …3

ВСТУП …4

РОЗДІЛ 1.

ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ І ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ.

1.1. Законодавчо-нормативні аспекти бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками. …7

1.2. Теоретичні аспекти бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками. …9

РОЗДІЛ 2.

ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПП «ДЖОНІ», ЯК ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

2.1. Виробничо-організаційна характеристика ПП «Джоні». …17

2.2. Фінансово-економічна характеристика ПП «Джоні» …19

РОЗДІЛ 3.

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПП «ДЖОНІ»

3.1. Облікова політика розрахунків з покупцями та замовниками. …24

3.2. Організація первинного обліку розрахунків з покупцями та замовниками….26

РОЗДІЛ 4.

ОРГАНІЗАЦІЯ СИНТЕТИЧНОГО ТА АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ПП «ДЖОНІ» …30

РОЗДІЛ 5.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ НА ПП «ДЖОНІ». …48

РОЗДІЛ 6.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ПП «ДЖОНІ». …50

ВИСНОВОК. …55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …58

ДОДАТКИ

Перелік умовних скорочень:

БО – бухгалтерський облік

П(С)БО – Положення (стандарти бухгалтерського обліку)

Дт – Дебет

Кт – Кредит

ПП – Приватне підприємство

ЗУ – закон України

НБУ – Національний банк України

ПКО – прибутковий касовий ордер

ВКО – видатковий касовий ордер

ПДВ – податок на додану вартість

ТОВ – Товариство з обмеженою відповідальністю

ЕККА – електронний контрольно-касовий апарат.

ТКК - товарно – касова книга.

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи обумовлено відсутністю комплексних підходів до організації і методики контролю в інформаційній системі управління розрахунків з покупцями і замовниками, що є однією з причин неефективного використання монетарних активів підприємств сфери послуг в умовах становлення ринкових економічних відносин в Україні.

Курсову роботу виконано на матеріалах ПП «Джоні» міста Краматорськ Період дослідження 2008-2009р.

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами.

При реалізації продукції бухгалтерією підприємства-постачальника виписується відповідний первинний документ. До цих первинних документів належать: накладні; рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт ( послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні. Один примірник зали­шається в бухгалтерії підприємства і є підставою для здійснення запису в облікові реєстри про виникнення дебіторської заборгованості.

Метою курсової роботи є розробка пропозицій з удосконалення організації та методики контролю розрахунків з покупцями і замовниками в системі управління підприємств послуг на основі застосування сучасних інформаційних технологій.

Для досягнення визначеної мети дослідження передбачається вирішення наступних задач:

- дослідження теоретичних аспектів обліку, аналізу і контролю розрахунків з покупцями і замовниками підприємств сфери послуг в умовах ринкових економічних відносин на основі вивчення спеціальної літератури;

- аналіз нормативно-правового забезпечення управління розрахунками з покупцями і замовниками підприємств сфери послуг в умовах реформування економіки України;

- здійснення обліку та оцінка стану бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками підприємств сфери послуг;

- оцінка організації та методики обліку розрахунків з покупцями і замовниками підприємств сфери послуг підприємств;

- дослідження організаційно-методичних аспектів контролю і ревізії розрахунків з покупцями і замовниками підприємств сфери послуг;

- розробка пропозицій щодо організації та методики контролю і ревізії в інформаційній системі управління розрахунками з покупцями і замовниками підприємств сфери послуг в умовах застосування сучасних комп’ютерних технологій.

Основними законодавчо – нормативними документами, які регулюють бухгалтерський облік розрахунків з покупцями та замовниками є: ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІV від 16.07.99 р., план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р № 291 (зі змінами та доповненями), Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р № 291 (зі змінами та доповненями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003р. № 561, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р.№ 135, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» ті інші…Теоретична база курсової роботи складається з теорії, взятої із різних підручників, законів, та інших документів. Практичну базу курсової складають дані звітності підприємства.

Курсова робота складається з 6 розділів, загальною кількістю сторінок 66, десяти таблиць , семи рисунків, а також двох додатків.

РОЗДІЛ 1.

ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ І ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ.

1.1.Законодавчо-нормативні аспекти бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Основними законодавчо – нормативними документами, які регулюють бухгалтерський облік розрахунків з покупцями та замовниками є:

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» . Методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (П(С)БО 10). Стандарт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств незалежно від форм власності. Та інші документи.

1.2. Теоретичні аспекти бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

У процесі господарської діяльності підприємства, виробляючи готову продукцію, реалізують її покупцям і замовникам. Від оперативності й правильності поданої інформації про стан дебіторської заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення і відображення у фінансовій звітності підприємства за звітний період.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції. Факторинг — вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).

Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів, наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання покупцем певної кількості продукції за договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належно оформлених векселів, а також умовами договорів купівлі-продажу або підряду.

З наведеного випливає, що відображати в Балансі та інших формах звітності підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує імовірність її погашення, внаслідок чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі.

Розрізняють поточну і довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова — у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первинною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинною її вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складається із суми заборгованості покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеною на дату складання звітності.

Здійснюючи свою виробничо-господарську підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення. Підприємства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житлове будівництво і господарське влаштування.

Встановлення господарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

Під зобов'язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою.

Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони — обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.

Тому правильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.

Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне надходження коштів за реалізовану продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні обліку підприємства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Основні вимоги до визнання і оцінки резерву сумнівних боргів висловлені в П(С)БО 10 "Дебітори".

Сумнівний борг - це дебіторська заборгованість, щодо якої існує вірогідність її неповернення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Аналіз термінів заборгованості забезпечує керівництво корисною інформацією про можливі втрати в результаті наявності неоплачених рахунків, якщо підприємство використовує її з метою визначення сум по очікуваних витратах на погашення безнадійної заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Безнадійна дебіторська заборгованість списується у момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який утворюється на дату балансу. А тому при складанні балансу підприємство повинне проаналізувати дебіторську заборгованість і визначити, по-перше, поточну і довгострокову заборгованість, а також визначити суму дебіторської заборгованості, яка буде повернена боржником або по якій вже закінчився термін позовної давності, а також виявити заборгованість, яку боржник вже не погасить. Це можливо передбачити, якщо підприємство-боржник оголошено банкрутом і відомо, що майна підприємства-банкрута не вистачить для погашення заборгованості.

Резерв сумнівних боргів формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів він визначається тільки для поточної дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги.

Підприємства, що мають сумнівні борги, формують на дату балансу резерв сумнівних боргів і за рахунок створеного резерву списують безнадійні борги наступного року. Сформована сума резерву збільшує суму витрат звітного періоду.

Дебіторська заборгованість включається у валюту балансу за мінусом сумнівних боргів, що і є чистою реалізаційною вартістю.

При списанні безнадійної дебіторської заборгованості, яка утворилася в результаті відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг), застосовується спосіб прямого списання заборгованості на витрати, коли підприємство отримало інформацію про неможливість її погашення.

Списану безнадійну заборгованість підприємство повинне обліковувати на позабалансовому рахунку протягом трьох років для можливого стягнення цієї заборгованості у разі поліпшення фінансового стану боржника. Для цього використовується субрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість». Якщо протягом цього періоду заборгованість не буде повернена боржником, тоді цю суму остаточно списують із позабалансового рахунку.

Порядок формування резерву сумнівних боргів

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" передбачено два методи формування резерву сумнівних боргів:

- виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

- на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

При обох способах величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суму дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності. Як перший, так і другий спосіб вимагають попереднього проведення аналізу платоспроможності окремих дебіторів на підставі оприлюдненої звітності і експертним шляхом в процесі проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.

При першому методі, якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості необхідно збільшити резерв сумнівних боргів.

При визначенні резерву сумнівних боргів виходячи із платоспроможності окремих дебіторів після проведеного аналізу виводиться індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором дасть загальну суму резерву сумнівних боргів за підприємством.

Другий спосіб визначення резерву сумнівних боргів і реалізаційної вартості дебіторської заборгованості шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості. За строками непогашення її можна групувати так:

- з терміном до одного кварталу;

- з терміном від одного до двох кварталів;

- з терміном від двох до трьох кварталів;

- з терміном від трьох кварталів до одного року;

- з терміном понад один рік.

Все ж для виявлення стійких і об'єктивних значень коефіцієнтів сумнівності за групами найбільш доцільно обирати минулий трирічний період, тобто строк позивної давності дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Отже підсумком усього вищезазначеного є те, що при організації БО розрахунків з покупцями та замовниками необхідно керуватися діючою законодавчо-нормативною базою, якими є закони, інструкції, різні постанови та інше.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Вона може бути поточною, або довгостроковою.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативно позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язань веде до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.

Дебіторська заборгованість включається у валюту балансу за мінусом сумнівних боргів, що і є чистою реалізаційною вартістю

РОЗДІЛ 2.

ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПП «ДЖОНІ», ЯК ОБ ’ ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

2.1. Виробничо-організаційна характеристика ПП «Джоні».

Приватне підприємство «Джоні», скорочено ПП "Джоні", здійснює свою діяльність відповідно до Засновницького договору, Статуту і відповідно до чинного законодавства України.

Підприємство знаходиться за адресою: Україна, м. Краматорськ, вул. О. Вишні, 28

ПП «Джоні» є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні і інші рахунки в банці, круглий друк зі своєю назвою, а також інші реквізити.

ПП «Джоні» - торгівельно-роздрібне підприємство, галузь, алкогольні вироби.

Основними покупцями ПП «Джоні» є:

- супермаркети;

- оптові бази;

- магазини

- інші покупці.

Метою діяльності ПП «Джоні» є поєднання економічних інтересів, фінансового і виробничого потенціалу замовників і учасників, для здобуття прибутку, а також задоволення соціально-економічних і матеріальних інтересів трудового колективу.

ПП «Джоні», згідно засновницьких документів, може здійснювати такі види діяльності:

- оптова торгівля алкогольною продукцією;

- торгівельно-закупівельна і посередницька діяльність.

Підприємство має право здійснювати і іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством.

Виконавським органом є дирекція, яка керує поточною діяльністю суспільства. Роботу підприємства очолює директор.

Система управління повинна постійно проводитися у відповідність з керованими об'єктами, які розвиваються, а перебудова її повинна здійснюватися з врахуванням головного напряму і особливості соціально-економічного розвитку народного господарства країни.

Директор безпосередньо дає вказівки всім підрозділам підприємства, а вони делегують свої повноваження іншим ланкам управління.

Начальство самостійно визначає фонд оплати праці, самостійно розробляє і затверджує штатний розклад, встановлює форму і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.

ПП «Джоні» здійснює оперативний, фінансовий і податковий облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, порядок ведення яких визначається відповідним законодавством і здійснюється бухгалтерською службою. Організація документообороту в товаристві встановлюється Директором підприємства.

Відповідно за стан обліку, своєчасне представлення бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера підприємства, компетенція якого визначена чинним законодавством.

На підприємстві розроблені посадові інструкції працівників, в яких визначені їх обов’язки, права і відповідальність.

Персонал ПП «Джоні» підлягає соціальному страхуванню в порядку і на умовах встановлених чинним законодавством.

Трудові ресурси (персонал) підприємства - загальна кількість осіб, які працюють на підприємстві і вкладають власний труд, фізичні і розумові здібності, знання і навички в процесі діяльності підприємства і забезпечують виконання поставлених перед ним цілей (закупівля і реалізація товарів).

На ПП «Джоні» відповідно до управлінської структури всі трудові ресурси можна поділити на такі групи:

- директор підприємства;

- менеджер;

- головний бухгалтер;

- продавці;

- обслуговуючий персонал (вантажники, сторож).

Згідно з даними статистичної звітності 2009-го року на підприємстві працює 28 працівників, на відміну від 2008 року, коли працювало 26 чоловік. В тому числі спеціаліст вищої кваліфікації, стаж роботи понад 30 років), більшість працівників підприємства має середньоспеціальну освіту і значний стаж роботи.

2.2. Фінансово-економічна характеристика ПП «Джоні»

Майно ПП «Джоні»складають його безповоротні і оборотні активи, вартість яких відображує в балансі підприємства.

Основним узагальнюючим показником фінансово-господарської діяльності Підприємства є прибуток. Взагалі ПП «Джоні» є прибутковим підприємством. Прибуток за 2009 рік становить 44,6 тис. гривень, про це свідчать дані взяті зі звіту «Про фінансові результати підприємства»

Виходячи з того, що основною метою діяльності підприємства є одержання прибутку, то важливого значення набуває аналіз основних техніко-економічних показників підприємства.

Динаміка ресурсів ПП «Джоні» за 2008-2009 роки наведена в табл. 2.1

Таблиця 2.1. Динаміка ресурсів ПП «Джоні» за 2008-2009 рр.

З наведених вище даних видно, що за останній рік ресурсний потенціал підприємства значно зменшився. Так, основні засоби в 2009 році порівняно з 2008 роком збільшились на 76,6 тис. грн. (11,25 %) середня сума активів в 2009 році склала 3271,9 тис. грн, що на 165,8 тис. грн. (-4,82%) менше ніж в 2008 році. Сума власного капіталу також зменшується – в 2009 році порівняно з 2008 роком вона знизилась на 35,9 тис. грн. (-3,33%). В той же час нематеріальні активи постійно збільшуються протягом досліджуваного періоду: в 2009 році вони склали 23,6 тис. грн., що на 1,4 тис. грн. (6,31%) більше за 2008 рік.

Динаміка показників фінансових результатів діяльності ПП «Джоні» за 2008 - 2009 рр. наведена в табл. 2.2.

З табл. 2.2 можна зробити висновки, що з кожним роком показники фінансово-господарської діяльності ПП «Джоні» змінюються під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, причому, як в позитивному, так і в негативному напрямках.

Таблиця 2.2. Динаміка показників фінансових результатів діяльності ПП «Джоні» за 2008 - 2009 р.

Проаналізувавши зміну показників, можна побачити, що дохід (виручка) від реалізації продукції у 2009 році зменшилася у порівнянні з 2008 роком на 30,2 тис.грн. Валовий прибуток, збільшився у порівнянні з 2008 роком на 10,0 тис.грн. або 3.

Але разом з цим значно зменшується обсяг чистого прибутку, чистий прибуток у 2009р. зменшився у порівнянні з 2008р. на 30,2 тис.грн. (-40%), Рівень витрат операційної діяльності у 2009р. збільшився у порівнянні з 2008р на 2,1 тобто темп зменшення валового прибутку випереджає темп зменшення витрат, що є негативним для діяльності підприємства.

Всі наведені вище показники свідчать про не досить ефективну фінансово-господарську діяльність підприємства. На мій погляд, це сталось внаслідок зменшення в досліджуваний період ресурсного потенціалу підприємства: зменшуються всі види активів (окрім нематеріальних активів), кількість робітників підприємства. Тому, виходячи з того, що загальний обсяг активів та власного капіталу є досить вагомим, ПП «Джоні» слід більше уваги приділяти ціновій політиці та її управлінню.

Підсумком усього вищесказаного є те, що в цілому організаційна структура підприємства ПП «Джоні» є задовільною для нормальної його роботи. Товарами які реалізує підприємство ПП «Джоні» є алкогольні вироби. Результатом діяльності підприємства є прибуток, що є дуже позитивним для підприємства, проте показники 2009 року дещо гірші ніж в 2008, тому слід приділити увагу ціновій політиці підприємства та її управлінню.

РОЗДІЛ 3.

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПП «ДЖОНІ»

3.1. Облікова політика розрахунків з покупцями та замовниками.

Обліковаполітика підприємства — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика представляє собою порядок здійснення первинного спостереження, вартісного вимірювання, поточного групування та підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства, який ґрунтується на принципі грошової оцінки. Складовою облікової політики можна вважати політику цін, де ціна виражає цінову вартість товарів в грошовому виразі на ринку.

ПП «Джоні» самостійно розробляє, затверджує і використовує в обліку бланки первинних документів. Але при цьому вони повинні відповідати вимогам положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку і зазначені в наказі з облікової політики підприємства в розділі, що визначає перелік типових і нетипових первинних документів, використовуваних підприємством для документування його господарських операцій.

На підприємстві розроблено робочий план рахунків та субрахунків, що вводяться по мірі необхідності для забезпечення достовірності облікових даних. Робочий план рахунків можна було б оформити як додаток до наказу про облікову політику. Методи нарахування амортизації застосовуються згідно податкового законодавства (на ПП «Джоні» використовується податковий метод нарахування амортизації).

Порядок і термін провидіння інвентаризації встановлюється керівником організації, за винятком випадком, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. Встановлений порядок проведення інвентаризації на майбутній фінансовий рік або ряд років затверджується керівником організації одночасно з прийняттям облікової політики як самостійний документ або відображається в наказі по обліковій політиці як один з його напрямків.

Обліковою інформацією для управління розрахунками з покупцями ПП «Джоні» є інформація про продаж товарів покупцям за різними формами розрахунків: - готівкою через ЕККА; - готівкою з застосуванням ТКК; - безготівковими платежами; - продажем товарів з розстрочкою платежів; - чеками; - пластиковими картками; - за бартерною угодою та інші. Але всі надходження коштів – готівкових і безготівкових за продаж товарів покупцям узагальнюються на ПП «Джоні»в: касовому звіті та видатковій частині товарного звіту та виписки банку з поточного рахунку. Здійснивши дослідження стану обліку розрахункових операцій, можна зробити висновок, що на ПП «Джоні» фінансовий облік розрахункових операцій з покупцями та замовниками здійснюється відповідно до чинного законодавства.

На ПП «Джоні» первинний облік організовано належним чином, дублювання функцій при обробці первинних документів між працівниками документів не відбувається. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Графік документообороту на підприємстві повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів та виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділах, а також сприяти поліпшенню конкретних функцій бухгалтерського обліку. З метою покращення організації документообороту з обліку операцій з продажу (реалізації) на ПП «Джоні» розроблені раціональні маршрути проходження документів через виконавців.

3.2. Організація первинного обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених данних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних насіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для документального оформлення операцій по реалізації продукції покупцям і замовникам передбачені відповідні первинні документи.

Оскільки ПП «Джоні» товарно-матеріальні цінності враховуються реалізованими не в момент оплати, а по мірі відпуску або відвантаження заготівельним і іншим організаціям, то товарно-транспортні накладні служать підставою для списання відправленої продукції в реалізацію.

Відпуск продукції для реалізації на ринку оформлюють накладними. Систематично продавець продукції повинен складати в двох примірниках звіт про продаж продукції , в якому відображається як рух продукції, відпущеної для реалізації на ринку, так і рух грошової виручки.

При реалізації продукції окремим працівникам господарства і різним особам зі складу за готівку використовують накладні і прибутковий касовий ордер (тип. форма № ПКО-1).

Відпуск продукції в рахунок оплати праці оформляють відомостями, в яких працівники, які отримують натуральну оплату праці ставлять свій підпис при її одержанні. Відомості підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером.

На виконані на сторону роботи і послуги виписують рахунки-фактури і платіжні вимоги.

Якщо документи по відправки продукції (товарно-транспортні накладні тощо) являються підставою для списання продукції з залишків і віднесення на реалізацію, то приймальні квитанції являються підставою для нарахування виручки за реалізовану продукцію.

Усі документи, які надійшли в бухгалтерію, в послідуючому, після перевірки, групують і регіструють в відповідних облікових регістрах.

Облік розрахунків підприємства з його контрагентами (покупцями) ведеться в типовій конфігурації в розрізі так званих документів-замовлень.

Документом-замовленням в програмі є перший документ пов'язаній за змістом послідовності документів, які впливали на стан розрахунків з контрагентом (регламентували відносини з ним). Прикладами такої послідовності можуть бути:

- рахунок-фактура - видаткова накладна - банківська виписка (в цьому випадку замовленням є рахунок-фактура);

- рахунок-фактура - банківська виписка - видаткова накладна (замовленням також є рахунок-фактура);

- договір - прибуткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

- договір - рахунок-фактура - видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

- видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є видаткова накладна);

- вхідний рахунок - банківська виписка - прибуткова накладна (замовленням є вхідний рахунок).

Варіант обліку взаєморозрахунків з клієнтом - по рахунках/накладних або за договорами визначається для кожного клієнта в реквізиті "Вид взаиморасчетов" форми елементів довідника "Контрагент”. Наприклад, підприємство може вести облік взаєморозрахунків з постійними покупцями в розрізі договорів, а з випадковими покупцями - в розрізі рахунків/накладних. Разом з тим, вибір варіанту обліку взаєморозрахунків "По договорам" зберігає можливість ведення обліку розрахунків з тим же контрагентом в розрізі рахунків (накладних).

По одному й тому ж замовленню може бути декілька відвантажень і декілька оплат, однак не можна виконати відвантаження або оплату одразу по декількох замовленнях.

Основу розрахункових операцій становлять укладені договори . Для введення договору в програмі необхідно виконати команди: "Документи" - "Договор". При введенні договору потрібно: визначити контрагента з яким укладається договір; валюту, в якій проводитимуться розрахунки та її курс у гривнях; вид торгівлі; зазначити оподаткування ПДВ операцій по договору.,

Крім того, в договорі визначаться термін дії (через визначення дати початку та кінця його дії) та загальна сума договору. Як один з параметрів документу потрібно визначити відображення операцій по договору в податковому обліку та необхідної виписки податкових накладних.

Документом, відповідно до якого проводяться розрахунки з покупцями є "Рахунок-фактура".

Документ “Рахунок-фактура ” призначений для оформлення попередніх домовленостей на продаж покупцям.

При заповненні документу необхідно вказати покупця , обравши його з довідника “Контрагенты” , валюту , в якій буде виписаний рахунок та її курс до національної валюти.

В табличній частині документу вносять наступні дані :

- назва продукції , яка відпускається ;

- кількість одиниць продукції , яка відпускається ;

- одиниці виміру;

- ціна за продукцію без ПДВ ;

- ПДВ ;

- сума знижки , якщо вона є.

Узагальнюючим підсумком по даному розділу є те, що організацію бухгалтерського обліку на підприємстві ПП «Джоні», крім певних законодавчо-нормативних документів,можна здійснювати і на підставі створеної на підприємстві Облікової політики. В якій зазначається: порядок проведення інвентаризації активів, методи оцінки активів, характеризуються форми первинних документів, що використовуються на підприємстві, метод нарахування амортизації та інше. Первинний облік в ПП «Джоні» знаходиться на належному рівні. Усі документи обробляються за допомогою програмного комплексу на комп’ютері. Складання первинних документів проводиться фахівцями дотримуючись усіх вимог згідно нормативної бази. Недоліком є некомплексність автоматизації та її недостатній рівень, що унеможливлює ведення автоматизованого обліку у відділках.

РОЗДІЛ 4.

ОРГАНІЗАЦІЯ СИНТЕТИЧНОГО ТА АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ПП «ДЖОНІ»

Рис. 4.1 Загальна схема бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Організація синтетичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками на ПП «Джоні» передбачає ведення обліку на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками ”та представлена на рис. 3.2

На рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Рис. 4.2 Організація синтетичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками

За дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображується продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом – сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображує заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Обліковими регістрами по розрахунках з покупцями та замовниками є журнал - ордер № 11 , який призначено для відображення інформації по кредиту рахунків 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 70 “Дохід від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”, 72 “Дохід від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи ”, 74 “Інші доходи”, 75 “Надзвичайні доходи”, 79 “Фінансові результати”.

Кредит рахунку 36 збирається на основі відомості 11.4 аналітичного обліку по рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”. В кінці місяця загальні суми з кредиту рахунку 36 в дебет рахунків 30 ,31, 38, 63, 685 переносять в журнал - ордер 11. Помісячні кредитові обороти по рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками ” переносять в Головну книгу.

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій сторони укладають договори, в яких визначають строки взаємних поставок товарів, обов'язки сторін з виконання умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов'язань.

При відвантаженні товару (виконанні робіт, наданні послуг) за бартерним обміном в обов'язковому порядку складаються рахунки-фактури, накладні, акти тощо, в яких зазначається окремим рядком сума податку на додану вартість, дата складання, найменування і адреса постачальника та покупця.

До рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" відкриваються наступні субрахунки:

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" - для обліку розрахунків з покупцями і замовниками, що знаходяться на митній території України;

362 "Розрахунки з іноземними покупцями" - для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками з експортних операцій. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361;

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками повинен забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою ще не настав, а також заборгованість, несплачену в строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільної форми.

На субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", крім того, аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором. Аналітичний облік повинен бути організований таким чином, щоб своєчасно надавати управлінцям необхідну повну інформацію про стан розрахунків з дебіторами з метою оптимізації її обсягу та забезпечення своєчасного погашення (табл.4.1.).

Табл.4.1. Необхідність формування облікової інформації продебіторську заборгованість з метою управління.

Етапи та порядок загального ведення обліку розрахунків з покупцями і замовниками наведено на рис. 4.3.

На суму оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги покупцям і замовникам та на суму нарахованого ПДВ на виручку здійснюють наступні записи: Д-т 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", К-т 70 "Доходи від реалізації" та Д-т 70 "Доходи від реалізації", К-т 64 "Розрахунки за податками та платежами". При погашенні покупцями та замовниками своєї заборгованості:

- у випадку погашення грошовими коштами: Д-т 30, 31, К-т 36;

- у випадку погашення векселем: Д-т 16, 34, К-т 36.

Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з покупцями і замовниками наведено в табл. 4.5.

Таблиця 4.2. Обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Синтетичний облік за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться в Журналі 3 (І розділ) і Відомості 3.1.

П(С)БО 10 визначає методи оцінки дебіторської заборгованості при зарахуванні її на баланс, на дату складання звітності та при списанні з балансу як безнадійної.

ПП «Джоні» є учасником зовнішньоекономічної діяльності. При безготівкових розрахунках між резидентами і нерезидентами використовується міжнародна платіжна система, що забезпечує переказ валюти з однієї країни в іншу. При проведенні переказу ініціатори можуть використовувати банківські перекази, акредитивну, вексельну, інкасову форму розрахунків, чеки. На ПП «Джоні» найчастіше застосовується документарний банківський переказ - переказ коштів за умови, що банк експортера (бенефіціара) здійснює фактичну виплату тільки при подачі транспортних (відвантажувальних) документів. При цьому визначається період протягом якого повинне відбутися відвантаження.

Експортер при такій формі розрахунків здійснює наступні бухгалтерські проводки (табл. 4.3.).

Таблиця 4.3. Відображення записів з обліку міжнародних розрахунків у формі банківських переказів на рахунках

При експорті датою збільшення валових доходів вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого здійснюється будь-яка з подій, що трапилася раніше:

- чи дата зарахування коштів від покупців на банківський рахунок платника податків в оплату товарів (робіт, послуг);

- чи дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання робіт (послуг) платником податків.

Акредитивна форма розрахунків застосовується менше, ніж банківські перекази.

Для обліку акредитивів у Плані рахунків передбачений рахунок 31 "Рахунки в банках" (активний), субрахунок 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Акредитивна форма розрахунків може бути використана як при експорті, так і при імпорті (табл. 4.4).

Таблиця 4.4. Відображення записів з обліку міжнародних розрахунків за допомогою документарних акредитивів

Інкасо-операції, які здійснюють банки на підставі отриманих інструкцій з документами з метою: одержання акцепту та/чи платежу залежно від випадку, або видачі комерційних документів проти акцепту та/чи проти платежу залежно від випадку.

Тобто це доручення постачальника-експортера банку, що обслуговує його, одержати від покупця-імпортера платіж проти товарних документів з подальшим перерахуванням сум платежу постачальнику-експортеру.

У міжнародній практиці застосовують два види інкасо (рис. 4.4).

У зовнішньоекономічній діяльності застосовують документарне інкасо, що, залежно від виду операції, може бути експортним і імпортним (рис. 4.5.).

Облік операцій з використанням документарного інкасо немає специфічних особливостей, тому для відображення таких операцій можна використовувати схему фінансового обліку банківських переказів .

Вексель - цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити до настання обговореного терміну суму коштів власнику векселя (векселетримачеві). Векселі мають право виписувати тільки для розрахунків по вже існуючих боргах. Чинне законодавство України дозволяє використовувати векселі при здійсненні розрахунків між резидентами і нерезидентами за вже поставлені товари (роботи, послуги) і за умови, що вексельна форма розрахунків передбачена в договорі.

В зовнішньоекономічній діяльності підприємства можуть використовувати два види векселів , виписаних як у національній, так і в іноземній валюті згідно валютного законодавства України.

Векселі виписують на бланках з відповідним ступенем захисту від підробок. Форму і порядок виготовлення таких бланків затверджує Державна комісія по цінних паперах і фондовому ринку за погодженням із НБУ з урахуванням норм Уніфікованого закону. На початковому етапі господарської операції бланки таких векселів повинні бути придбані векселедавцем в установі банку.

Таблиця 4.5. Відображення в обліку записів з придбання і використання бланків векселів (на підприємстві ПП «Джоні» не використовуються)

При експорті вексель виписує нерезидент. Термін його дії обмежений. Відповідно до законодавства України термін зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера неповинний перевищувати 90 календарних днів з дати митного оформлення цінностей або дати підписання акта про виконання робіт (послуг).

Резидент враховує отримані векселі на рахунку 34 "Короткострокові векселі отримані" (активний), субрахунок 342 "Короткострокові векселі, отримані в іноземній валюті" (табл. 4.6).

Таблиця 4.6. Відображення на бухгалтерських рахунках операцій із простими векселями при експорті

При розрахунках по операціях зовнішньоекономічної діяльності можуть бути використані безвідсоткові векселі, загальна схема обліку яких представлена в табл. 4.7.

Як при експорті, так і при імпорті можуть бути використані також переказні векселі (тратти). Однак одержання резидентом іноземної валюти за векселем, виставленим іншим резидентом на користь нерезидента, можливо тільки при одержанні індивідуальної ліцензії НБУ.

Таблиця 4.7. Відображення на бухгалтерських рахунках операцій із простими безвідсотковими векселями при експорті

У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселетримача зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

На підприємстві ПП «Джоні» при експортно-імпортних розрахунках використовуються лише звичайні банківські платежі. Проводки, які проводяться на підприємстві від типових не відрізняються.

Управлінський облік розрахунків з покупцями й замовниками ґрунтується на тих самих документах, що й облік реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, на основі даних товарно-транспортних накладних чи накладних або приймальних квитанцій (актів про виконані роботи, надані послуги) відображається заборгованість покупців чи замовників перед підприємством (рис. 4.7.).

Це посилює дисципліну розрахунків як з боку підприємства, так і покупців чи замовників, оскільки за цими даними можна своєчасно здійснити, наприклад, попередню телефонну розмову чи пред’явити претензію у зв’язку з відхиленням від умов договору. Принагідно зауважимо, що це вимагає відповідної уваги до визначення термінів оплати за відвантажену продукцію (роботи, послуги), а також виконання замовлень перед покупцями при укладенні договорів. При цьому не слід застосовувати принцип одностороннього руху, бо відхилення щодо термінів поставки продукції (виконання робіт, послуг) автоматично зумовлюють аналогічні зсуви та оплати за них.

Нагромадження інформації в аркушах-розшифровках за тривалий період взаємовідносин дає змогу отримати вичерпну характеристику покупців і замовників, твердо опиратись на достовірну інформацію управлінського обліку про можливість одержання коштів у встановлені терміни, що дуже важливо для реального планування грошових потоків на підприємстві. За даними аркушів-розшифровок можна скласти узагальнену відомість, що дає змогу аналізувати надходження коштів від покупців і замовників (табл. 4.8).

Залежно від періодичності поставок продукції покупцям і розрахунків за неї та технічних можливостей щодо опрацювання інформації на підприємстві, відомість можна складати за більш чи менш тривалі періоди: день, тиждень, декаду. При цьому, чим коротші будуть такі періоди, тим ціннішою і практично значимішою буде подана в ній інформація.

Таблиця 4.8. Відомість контролю за надходженням коштів від покупців і замовників

Висновок: Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, ведеться за кожним пред’явленим до сплати рахунком ПП «Джоні»

Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками на ПП «Джоні» ведеться на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", до якого відкриваються наступні субрахунки:

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" - для обліку розрахунків з покупцями і замовниками, що знаходяться на митній території України;

362 "Розрахунки з іноземними покупцями" - для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками з експортних операцій. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361;

Синтетичний облік за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться в Журналі 3 (І розділ) і Відомості 3.1.

РОЗДІЛ 5.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ НА ПП «ДЖОНІ».

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність на ПП «Джоні» включає:

Баланс підприємства (форма № 1) - ;

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4).

Розрахунки з покупцями та замовниками тісно взаємопов’язані з бухгалтерською звітністю підприємства.

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" (рядки 160-162 активу балансу). До підсумку Балансу включається чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості.

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.

Достовірна оцінка довгострокової дебіторської заборгованості має суттєвий вплив на правильне відображення інформації в облікових регістрах і звітності. Важливу роль при цьому відіграє принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки дебіторської заборгованості, які будуть запобігати завищенню оцінки активів.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю

Заборгованість за фінансовою орендою відображається в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що на ПП «Джоні» дуже важливим є правильне відображення в обліку розрахунків з покупцями та замовниками, що в свою чергу впливає на фінансовий результат підприємства – прибуток або збиток, який показується у звіті про фінансові результати, також правильне її відображення в балансі.

РОЗДІЛ 6.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА ПП «ДЖОНІ».

Облік та аналіз дебіторської заборгованості є одним з ключових завдань у вирішенні проблем, що виникають під час поточного управління підприємствами з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю

За результатами проведеного дослідження дебіторської заборгованості на ПП «Джоні» сформовані стратегії кредитної політики в умовах інфляції, а також надано наступні пропозиції:

- своєчасно здійснювати контроль за співвідношенням. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стабільності підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

- винаходити можливості збільшення кількості замовників з метою зменшення масштабу ризику неоплати;

- контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально одержує лише частину вартості виконаних робіт. Тому необхідно розширити систему авансових платежів;

- своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості, до яких, в прострочена заборгованість покупців понад три місяці.

В даному розділі курсової роботи досліджено і запропоновано шляхи удосконалення обліку безнадійної і сумнівної заборгованості.

У зв’язку з цим особливої уваги потребує порядок списання простроченої дебіторської заборгованості, оскільки існує прямий взаємозв’язок між списанням такої заборгованості і формуванням оподатковуваної бази податком на прибуток. Правильне і своєчасне списання дебіторської заборгованості відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства.

ПП «Джоні», щоб уникнути втрат від оподаткування, необхідно створювати резерв сумнівних боргів.

В роботі обґрунтовано, що рішення про створення резерву сумнівних боргів повинно готуватись комісією підприємства за участю керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб та затверджуватись керівником підприємства. В рішенні про створення резерву сумнівних боргів комісія повинна відображати наступні відомості: дату та причину виникнення заборгованості, строк її погашення (векселів, застав, договорів страхування), дату подання позовної заяви до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з покупця (замовника), номер та дату платіжного доручення про перерахування мита.

Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Необхідно нараховувати резерв протягом всього облікового періоду. На нашу думку, розрахувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використовуватися він буде протягом звітного року при потребі або безпосередньо перед складанням звітності.

Вважаємо, що резерв повинен формуватись на базі експертних оцінок фінансового менеджменту підприємства.

Списання боргу на збиток внаслідок неплатоспроможності боржника не є анулюванням заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися на позабалансових рахунках з метою контролю за можливістю стягнення у випадку зміни майнового стану боржника. Термін, на який заборгованість повинна обліковуватись на позабалансовому рахунку, встановлюють деякі практики в три, деякі – в п’ять років з моменту списання.

Для того, щоб списати безнадійну заборгованість, необхідно правильно документально оформити дану операцію. Дебіторська заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, списується за рішенням керівника підприємства. Сьогодні законодавством не передбачена конкретна форма такого рішення. При використанні довільної форми, пропонуємо наступні обов’язкові реквізити:

- повна назва підприємства-дебітора із зазначенням його ідентифікаційного та індивідуального податкового коду, дати і причини виникнення заборгованості;

- повний перелік первинних документів, що підтверджують даний факт;

- дата прийняття рішення з обов’язковим зазначенням того, що ця заборгованість повинна обліковуватись не менше трьох років поза балансом (а можна і більше) з часу такого списання для нагляду за можливістю її справляння у випадку зміни майнового стану дебітора;

- підпис керівника і головного бухгалтера;

- печатка підприємства, установи.

Незважаючи на те, що облік на ПП «Джоні» є більш-менш автоматизованим, необхідно ввести ще більшу автоматизацію. При цьому найбільш доцільним є проведення саме комплексної автоматизації.

Організацію обліку при автоматизованому способі його ведення слід проводити в два етапи (варіанти):

1. При проведенні автоматизації на рівні центральної бухгалтерії первинні документи складаються в підрозділах вручну обліковцями та передаються до бухгалтерії, де бухгалтером на спеціалізованому АРМі (в якому створено базу даних). Подальша обробка облікової інформації проводиться в машинному варіанті, з створенням проводок, підготуванням та розпечеткою відповідних звітів та передачею інформації до відповідних регістрів та бухгалтерської фінансової та статистичної звітності. Перевагами цього варіанту є відносно невеликі затрати часу на обробку інформації та менша, порівняно з наступним методом вартість впровадження, він не потребує перепідготовки обліковців у виробничих підрозділах. Основним недоліком його є великі затрати часу на внесення інформації з первинних документів до машинної бази даних. Саме такий варіант застосовано на підприємстві.

2. Проведення автоматизації обліку як в центральній бухгалтерії так і в виробничих підрозділах. При цьому первинна облікова інформація відображається в електронному вигляді обліковцями в окремих виробничих підрозділах і по локальній мережі надходить до центральної бухгалтерії на АРМ бухгалтера де проводиться її подальша обробка та створення бухгалтерських проводок з внесенням до облікових регістрів та фінансової звітності. Цей варіант є найбільш досконалим, так як максиально знижує затрати часу на проходження та обробку інформації, забезпечує високу оперативність облікової інформації. Разом з тим через надто високу собівартість впровадження є неможливим для переважної більшості господарств.

Сучасна автоматизована система обліку, контролю та аудиту побудована на основі найновіших засобів обчислювальної техніки і повинна забезпечити:

- повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб споживачів;

- виконання контрольних і аудиторських задач з метою отримання необхідної інформації про можливі відхилення;

- отримання комп'ютерних управлінських рішень;

- здійснення аналізу та прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Введення в практику автоматизованих інтегрованих систем обліку, розподілених систем обробки даних дозволяє комплексно вирішувати задачі не лише по обліку, а і по контролю, аналізу і аудиту. За допомогою таких систем можна здійснювати оцінку фактичного стану підприємства, а також прогнозувати та моделювати управлінські рішення.

Крім того під час застосування комп’ютерних програм у бухгалтерії, прискорюється проведення розрахунків з покупцями і замовниками, полегшує і прискорює отримання виписки банку, а також існує багато переваг в роботі з комп’ютерними програмами ведення бухгалтерського обліку.

Висновком усього вищезазначеного є те, що ПП «Джоні» необхідно провести політику спрямовану на покращення обліку та списання дебіторської заборгованості, адже існує прямий взаємозв’язок між списанням такої заборгованості і формуванням оподатковуваної бази податком на прибуток

Автоматизація обліку значно полегшує роботу бухгалтерії , скорочуючи час та громіздкі розрахунки. Тому основним шляхом вдосконалення обліку на підприємстві є розширення автоматизованої мережі на підприємстві та заміна застарілого обладнання.

ВИСНОВОК.

Чітка організація розрахунків між постачальниками і покупцями безпосередньо впливає на прискорення обертання оборотних активів і своєчасне надходження грошових коштів від реалізації.

Надзвичайно важливим є правильно вести документацію розрахунків: правильно та своєчасно заповнювати первинні документи, договори, всі їх реквізити, в установлені терміни передавати всі документи в бухгалтерію, контролювати всі розрахунки, оплату за продукцію, погашення дебіторської заборгованості.

Аналізуючи організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, можна зробити висновки, що тут існують суттєві недоліки, наприклад: документування операцій проводиться не достатньо чітко, і, що саме головне, не повністю.

Для усунення всіх недоліків, необхідно покращити систему контролю, дотримуватися вимог П(с)БО, слідкувати за змінами в законодавстві.

Значну частину виробленої продукції підприємство реалізовує, переважно, покупцям та замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передоплата), в момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження (післяоплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем — дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, у підприємства-постачальника на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

В бухгалтерському обліку для групування Інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги призначений активний рахунок 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками".

По усталених звичаях покупець міг внести гроші вперед, тобто могло мати місце зарахування передоплати. У цьому випадку по рахунку 36 виникає кредиторська заборгованість.

Сучасні П(С)БО вимагають відображення всіх операцій, зв'язаних з реалізацією, у момент їхньої відпустки, що випливає з допущення тимчасової визначеності факту господарської діяльності, тобто "..незалежно від фактичного часу чи надходження виплати коштів" .

Зобов'язання покупців і замовників у бухгалтерському обліку повинні бути відбиті в момент їхнього виникнення. У силу того, що зобов'язання покупця виникають у момент виконання продавцем зобов'язань по передачі товару, можливі два варіанти відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості покупця, що визначаються умовами договору про перехід права власності на матеріальні цінності.

При реалізації продукції бухгалтерією підприємства-постачальника виписується відповідний первинний документ. До цих первинних документів належать: накладні; рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні. Один примірник залишається в бухгалтерії підприємства і є підставою для здійснення запису в облікові реєстри про виникнення дебіторської заборгованості.

Таким чином, у П(С)БО 10 мають місце старі методи обліку дебіторської заборгованості (нарахування резерву в сумі сумнівної дебіторської заборгованості і списання безнадійної заборгованості за рахунок його) і нові: визначення поняття чистої реалізаційної вартості, метод процентного числення суми резерву і списання безнадійної заборгованості по операціях, не зв'язаним з операційною діяльністю за рахунок інших операційних витрат. Важко назвати такий підхід досить логічним. Крім того не визначений точний порядок визнання дебіторської заборгованості сумнівної: не має переліку достатніх документів, необхідних для підтвердження фактів сумнівності, безнадійності. У той же час немає і вказівки про самостійне визнання підприємством тієї чи іншої заборгованості як сумнівної.

При прийманні товарно-матеріальних цінностей проводиться їх перевірка за кількістю, а також і за якістю. І як результат, можуть бути виявлені: недостача, пересортиця, неналежна якість товарів, їх некомплектність або відсутність супровідних документів і т.п.

Якщо права підприємства порушені, то воно може звернутися до порушника із письмовою претензією-вимогою щодо добровільного усунення порушень законодавства. Така претензія-вимога підписується керівником і надсилається адресату рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

При обліку розрахунків за відшкодування підприємству завданих збитків в результаті недостач і втрат від псування цінностей, недостач та розкрадання грошових коштів (якщо виявлено винуватця) застосовують такі документи:

- інвентаризаційний опис або інвентаризаційний акт (в залежності від об'єкту перевірки);

- порівняльна відомість;

- договір про повну матеріальну відповідальність;

- розрахунково-платіжна відомість.

Весь бухгалтерський облік ведеться за допомогою комп’ютерної техніки та використання програмного забезпечення для бухгалтерів. Це впливає на зміст праці облікового персоналу: зменшується кількість механічних операцій з обробки документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітів. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою на організацію та удосконалення обліку.

Список використаних джерел

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість»

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99Р. №996-ХІV

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р № 291 (зі змінами та доповненями).

4. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р № 291 (зі змінами та доповненями).

5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003р. № 561.

6. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р.№ 135,

7. Закон України «Про позовну давність» №372 від 27.07.95р.

8. Інструкція №228/253 від 07.08.96р. Міністерства статистики і Міністерства транспорту України

9. Господарський кодекс України п.2 ст.180

10. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко та ін.; за ред. Проф. М.Ф. Огійчука. – К.: вища освіта, 2003. – 800 с.

11. Герасим П.М., Кізима А.Я., Забчук В.Д. та ін. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навч. посібник./ За ред. П.Я. Хомина. – Тернопіль: Астон, 2000. – 432с

12. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628с.

13. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.

14. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2001. – 784с.

15. Чебан Т.Н.Фінансовий облік.Навчально-методичний посібник–2001-130с.

16. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 672с.

17. Чижевська Л.В. Бухгалтерський баланс: проблеми теорії і практики: Наукове видання. – Житомир: ЖІТІ, 1998. – 408с.

18. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – 424с.

19. Нападовська Л.В. Управлінській облік: Монографія – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450с.

20. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: Монографія - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000. – 224с.

21. Герасим П.М. та ін. Управлінській облік на підприємстві: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка,2001. – 270с.

22. Білоусова І.А., Барановська Т.В. Облікова політика в Україні: Монографія - Житомир: ЖДТУ, 2003. – 408с.

23. Л.К. Сук Теорія бухгалтерського обліку. навчальний посібник. – К.: Інститут післядипломної освіти Київського університету ім.. Тараса Шевченка. – 2002. – 238с.

24. Бухгалтерський облік : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»./Ф.Ф Бутинець, М.М. Коцупатрий. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 512с.

25. Плаксієнко В.Я., Пісьмаченко Л.М., Рябий Є.І. Бухгалтерський облік України. Підручник/За заг. ред. В.Я. Плаксієнка. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 490с.

26. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 5-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 726с.