Курсовая работа: Фінансова санація та банкрутство підприємств

Міністерство освіти і науки України

Донбаський державний технічний університет

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни "Фінансова санація та банкрутство підприємств"

Виконала:

студентка 2 підгрупи

групи ФН-03з

заочного відділення

Щедріна О.В.

Перевірив:

Алчевськ

2008

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

2. Аналітична частина

2.1 Діагностика кризового стану підприємства

2.1.1 Експрес-діагностика

2.1.2 Діагностика на підґрунті балансових моделей

2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

2.2 Діагностика банкрутства підприємства

2.2.1 Моделі Альтмана

2.2.2 Модель Лиса

2.2.3 Модель Таффлера

2.2.4 Модель Спрингейта

2.2.5 Російська R-модель ІДЕА

2.2.6 Модель Сайфулліна і Кадикова

2.2.7 Універсальна дискримінантна функція Терещенка

2.3 Санація балансу

Вступ

Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі. Особливо це стосується акціонерних товариств, оскільки їхні баланси публікуються в пресі. За наявності балансових збитків суб'єктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове підприємство є непривабливим об'єктом фінансування.

Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліпшуються, оскільки підприємство не залучає додаткових фінансових ресурсів.

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Слід зазначити, що значимість санації окремих суб’єктів господарської діяльності полягає у тому, що вона являє собою неодмінну умову оздоровлення вітчизняної фінансової системи в цілому, а не тільки для окремого підприємства.

Таким чином, вивчення основних чинників санації та отримання знань щодо санаційного прибутку є досить актуальним питанням, особливо в умовах економічної кризи.

1. Теоретична частина

З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів.

Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, санація - це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі. Особливо це стосується акціонерних товариств, оскільки їхні баланси публікуються в пресі. За наявності балансових збитків суб'єктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове підприємство є непривабливим об'єктом фінансування.

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття "чистої санації". Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.

Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліпшуються, оскільки підприємство не залучає додаткових фінансових ресурсів.

Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна лише тоді, коли вичерпано інші можливості покриття балансових збитків. Даний (розрахунковий) прибуток утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства.

Санаційний прибуток - це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, паїв) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, або в результаті їх безкоштовної передачі для анулювання, зниження номінальної вартості або за одержання безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтересованих у санації підприємства осіб. Перша складова санаційного прибутку дорівнює різниці між номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і витратами, пов'язаними з процедурою викупу прав та зменшення статутного фонду. Якщо корпоративні права надаються для анулювання безкоштовно, то санаційний прибуток дорівнюватиме номінальній вартості наданих для анулювання прав за мінусом витрат, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу.

Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємств:

1. одержання санаційного прибутку, який спрямовується на покриття балансових збитків;

2. урівноваження (або перевищення) номінальної вартості акцій (паїв) з їхньою ринковою ціною, оскільки в період фінансової кризи може скластися ситуація, коли біржова ціна буде суттєво меншою за номінальну вартість акцій. Залучення засобів через додаткову емісію корпоративних прав у даному разі неможливе;

3. приведення у відповідність величини основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу, оскільки з метою підвищення платоспроможності підприємство може прийняти рішення про продаж частини свого майна, що й спричинятиметься до такої невідповідності;

4. концентрування статутного капіталу в руках найбільш активних власників.

У зв'язку з тим, що найпоширенішими формами організації бізнесу в Україні є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, то розглянути механізм зменшення статутного капіталу підприємства слід саме на прикладі цих видів господарських товариств.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджене "Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерних товариств". Цим положенням та Законом України "Про господарські товариства" передбачено два методи зменшення статутного фонду акціонерного товариства:

1. Зменшення номінальної вартості акцій (деномінація).

2. Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. Зменшення номінальної вартості може здійснюватися об'єднанням кількох акцій в одну (конверсія). Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів, пайовиків. Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного фонду приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів).

Законодавством України встановлено чіткий порядок зменшення статутного фонду підприємств. Нормативне регулювання в цій сфері здійснюється з метою захисту майнових інтересів кредиторів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру. Реєстрація випуску акцій та інформації про емісію акцій у зв'язку зі зменшенням статутного фонду здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про емісію. Зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів не допускається, оскільки в даному разі зменшується капітал, у межах якого власники підприємства відповідають перед його кредиторами. Зауважимо, що виконавчі органи підприємства несуть персональну відповідальність за факт зменшення статутного фонду та повернення внесків власникам у разі заперечень кредиторів. Рішення зборів засновників не звільняє дирекцію (правління) від відшкодування збитків кредиторам, оскільки воно набуває правової сили лише після внесення змін до державного реєстру.

У повідомленні про загальні збори акціонерів з приводу зміни розмірів статутного фонду обов'язково зазначаються:

а) мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;

б) проект змін до статуту, пов'язаних зі змінами розміру статутного фонду;

в) дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їхню загальну вартість;

г) відомості про нову номінальну вартість акцій;

д) права акціонерів за додаткового випуску акцій або за їхнього вилучення;

є) дата початку і закінчення передплати на акції, що додатково випускаються або вилучаються.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розмірів статутного фонду об'єднанням акцій, акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

Законодавством установлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов'язані зі зменшенням статутного фонду. У разі, коли акціонер відмовився від обміну акцій у зв'язку зі зменшенням статутного фонду через зменшення номінальної вартості акцій, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції за вартістю, не нижчою від номінальної. Проте досить часто великі акціонери, власники контрольних пакетів акцій надають свої акції для анулювання безкоштовно, роблячи таким чином посильний внесок у фінансування санації. За економічним змістом зменшення статутного фонду з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального капіталу до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство отримало збитки від фінансово-господарської діяльності.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Указані акції мають бути реалізовані або анульовані у строк, не більший за один рік. Те саме стосується і товариства з обмеженою відповідальністю щодо придбання ним паїв учасників товариства.

За санації через викуп емітентом корпоративних прав у їхніх держателів підприємство повинно, без огляду на складний фінансовий стан, мати в своєму розпорядженні достатньо ліквідних засобів, необхідних для виплати відшкодування власникам акцій (паїв).

Таким чином, найважливішою умовою використання даного методу санації є те, що для акціонерного товариства викуп акцій може бути доцільним лише за курсом, нижчим за номінальну вартість. У противному разі санаційний прибуток, який може бути спрямований на покриття балансових збитків, не виникає, а отже, зменшувати статутний капітал немає сенсу. При використанні даного методу санації підприємство може покрити засвідчені в балансі збитки, однак його платоспроможність і ліквідність дещо погіршуються, оскільки для придбання власних корпоративних прав витрачаються ліквідні засоби.

Слід ще раз підкреслити: за економічним змістом зменшення статутного капіталу з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення розміру номінального капіталу у відповідність до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство зазнало збитків від фінансово-господарської діяльності.

У разі зменшення розміру статутного капіталу інформація про випуск акцій не підлягає обов’язковій реєстрації та опублікуванню. Звіт про результати зменшення розміру статутного капіталу не складається і до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не подається.

2. Аналітична частина

2.1 Діагностика кризового стану підприємства

2.1.1 Експрес-діагностика

Експрес-діагностика проводиться з метою виявлення тенденцій зміни стану підприємства, оцінки глибини його неплатоспроможності і проведення аналізу фінансового обороту, що забезпечує господарську діяльність.

Експрес-діагностика являє собою оцінку наближення стану підприємства до банкрутства на основі розрахунку відповідних коефіцієнтів і даних балансу.

На першому етапі аналізується динаміка валюти балансу, структура активів і пасивів.

Таблиця 1 - Вихідні дані:

З метою проведення експрес-діагностики фінансового стану підприємства проводиться горизонтальний і вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами росту (зниження). Ціль горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Велике значення для оцінки фінансового стану має і вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у виді відносних показників. Ціль вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін.

Для проведення цих видів аналізу складена наступна таблиця 2.

Таблиця 2 - Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу

Проведений вертикальний і горизонтальний аналіз балансу свідчить, що за розглянутий період стан майна і його джерел змінювалося в такий спосіб:

Величина активів підприємства скоротилася протягом звітного періоду на 644 тис. грн. Далі необхідно проаналізувати за рахунок яких змін відбулася подібна зміна;

Величина основних засобів підприємства збільшилася на 116тис. грн. або на 3% (по залишковій вартості), це означає, що виробничий потенціал підприємства підвищується;

Збільшився об’єм фінансових інвестицій підприємства на 1384тис. грн., отже підприємство здійснює інвестиційну діяльність, що є позитивною тенденцією;

Загальна частка необоротних активів зменшилась з 12965 до12247 тис. грн, що було досягнуто завдяки зниженню вартості незавершеного виробництва на 2328 тис. грн.. Отже, сформована більш мобільна структура активів підприємства;

Вартість оборотних активів збільшилась протягом звітного періоду на 74 тис. грн., що взагалі є позитивною тенденцією, проте слід звернути увагу на той факт, що збільшення оборотних активів відбулося більшою мірою, за рахунок збільшення частки сумнівних боргів у загальній структурі дебіторської заборгованості і на кінець звітного періоду складає 1292 тис. грн., що на 732 тис. грн. більше, ніж на його початку.

Негативні тенденції відбулися в співвідношенні власного і позикового капіталу: частка власного капіталу скоротилася з 46,42% до 39,5%;Це відбулося за рахунок вивільнення додатково вкладеного капіталу, який протягом звітного періоду зменшився на 17,89 % або на 3000 тис. грн

Частка довгострокової заборгованості скоротилася з 4,23% до 2,58%; частка ж поточних зобов'язань збільшилась з 49,34% до 57,59%, що є негативною тенденцією, оскільки свідчить про погіршення ліквідності та платоспроможності підприємства

Таким чином, у фінансовому стані відбулися як позитивні, так і негативні зміни, виявити масштабність яких допоможе наступний аналіз.

На наступному етапі фінансової діагностики розраховується система показників-індикаторів кризового стану підприємства. Розрахунок цих показників представлений у таблиці 3.

Таблиця 3 – Система показників-індикаторів кризового стану підприємства

Поточні пасиви – це сукупність поточних зобов'язань, забезпечення наступних витрат і платежів, доходів майбутніх періодів.

Аналізуючи таблицю 3 можна зробити висновок про те, що на кінець звітного періоду значення деяких показників-індикаторів погіршується.

Так, майже всі показники фінансової стійкості і стабільності підприємства не відповідають нормативним значенням.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами як на початок, так і на кінець періоду нижче за нормативний, що свідчить про те, що розмір необоротних активів підприємства перевищує розмір коштів, які беруть участь у обороті.

2.1.2 Діагностика на підґрунті балансових моделей

Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних показниках, розрахованих у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємства, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майно-вого стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення показників, наведених в таблиці 4.

Таблиця 4 – Показники джерел формування запасів

Значення джерел формування запасів свідчить про те, що підприємство не має власних обігових коштів для формування виробничих запасів. Цей показник на початок року становить -5260тис. грн., а на кінець –-5945тис. грн. Хоча величина запасів збільшилась порівняно із базовим періодом, проте це не є позитивною тенденцією, адже це свідчить про те, що готова продукція не реалізується, а залишається на складах підприємства. Складемо порівняльну таблицю основних типів фінансової стійкості підприємства і на основі отриманих даних визначимо, до якого з типів можна віднести аналізоване підприємство.

Таблиця 5 – Типи фінансової стійкості підприємства

Розрахунки показали, що фінансовий стан підприємства можна назвати критичним.

2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

В сучасних умовах для виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу в цілях здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутства застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації.

Згідно до них, оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу відбувається на основі аналізу нижче перерахованих показників.

Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми

наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

Показник поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою:

П_П = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ,

де ДФІ – довгострокові фінансові інвестиції;

ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Показник поточної неплатоспроможності підприємства:

Пп0= 0+0+0-8190=-8190 тис. грн.

Пп1 = 1384+0+6-9189 = -7799 тис. грн.

Від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

Критична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається:

К_П = ОА : ПЗ,

де ОА – загальна сума оборотних активів;

ПЗ – загальна сума поточних зобов’язань.

Коефіцієнт покриття дорівнює:

Кп0 = 3633:8190 =0,44;

Кп1 = 3707:9189 = 0,40

Коефіцієнт покриття менше нормативного значення надкритичної неплатоспроможності.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою:

К_З = (ВК – НОА) : ОА,

де ВК – джерела власних та прирівняних до них коштів (власний капітал);

НОА – необоротні активи.

1. Якщо значення обох коефіцієнтів нижче нормативних, але є тенденція до їх зростання, розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності:

К_ВП = ,

де К_ПК , К_ПН , К_ПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

6 – кількість місяців, що становлять нормативний період відновлення платоспроможності;

Т – звітний період, місяців.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами дорівнює:

Кз0 = (7705-12965):3633 = -1,448;

Кз1 = (6302-12247):3707 = -1,6.

Значення обох коефіцієнтів нижче нормативних. Розрахуємо коефіцієнт відновлення платоспроможності:

Квп = (-1,6+6:12(-1,6+1,448)):1,5 = 0,111

Коли К_ВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.

Отже, на підприємстві має місце поточна неплатоспроможність, коефіцієнт відновлення платоспроможності говорить про відсутність у підприємства можливості протягом 6 місяців відновити платоспроможність.

Щоб своєчасно виявити тенденції формування незадовільної структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, здійснюється систематичний експрес-аналіз

фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера, яких розраховується:

К_Б = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ),

де (ЧП + А) – показник cash-flow;

ЧП – чистий прибуток;

А – нарахована за звітний період амортизація;

ДЗ – довгострокові зобов’язання.

Незадовільна структура балансу – це такий фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва; підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними коштами менш 0,1.

К_Б = (49528-47782+7690) : (412+9189) = 9436 : 9601 = 0,98

За результатами розрахунків, коефіцієнт Бівера становить 0,98, що є більшим за нормативне значення,

Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 6).

Таблиця 6 – Ступінь неплатоспроможності підприємства

Отже підприємство характеризується надкритичною неплатоспроможністю.

Надкритична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше одиниці й підприємство не отримало прибутку; в цьому випадку повинна застосовуватись ліквідаційна процедура.

2.2 Діагностика банкрутства підприємства

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресій них і дискримінант них моделей.

Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

2.2.1 Моделі Альтмана

1) Двофакторна модель Альтмана:

Z = - 0,3877 – 1,0736 К_П + 0,0579 К_АВТ ,

де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

К_П – коефіцієнт покриття;

К_АВТ – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства підприємства перевищує 50% і зростає зі збільшенням Z.

Розрахунок:

Z₀ = - 0,3877 – 1,0736 0,44 + 0,0579 0,464=-0,3877-0,472+0,027=-0,8327

Z₁ = - 0,3877 – 1,0736 0,40 + 0,0579 0,395=-0,3877-0,429+0,023=-0,7937.

Отже, імовірність банкрутства зменшується.

2) П'ятифакторна модель Альтмана 1968 року:

Z₆₈ = 1,2 К₁ + 1,4 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + К₅ ,

де К₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

К₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

К₃ – рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до суми активів;

К₄ – відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;

К₅ – коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.

В залежності від значення Z прогнозується імовірність банкрутства: до 1,8 – дуже висока; від 1,81 до 2,675 – висока; від 2,676 до 2,99 – можлива; більш 3,0 – дуже низька.

Проведемо необхідні розрахунки:

К₁ =3707:15954 = 0,2324

К₂ =-3211:15954 = -0,2013

К₃ =(49528+516+1249):15954 = 3,215

К₄ =6302:(15954-6302) = 6302:9652 = 0,6529

К₅ =49528:15954 = 3,1044

Z₆₈ = 1,2*0,2324- 1,4*0,2013+ 3,3*3,215+ 0,6*0,6529+3,1044 = 0,27888-0,28182+1,06095+0,39174+3,1044 = 14,103

Отже, імовірність банкрутства підприємства дуже низька.

3) П'ятифакторна модель Альтмана 1983 року:

Z₈₃ = 0,717 К₁ + 0,847 К₂ + 3,107 К₃ + 0,42 К₄ + 0,995К₅

Проведемо необхідні розрахунки, користуючись отриманими даними:

Z₈₃ = 0,717*0,2324- 0,847*0,2013 + 3,107*0,3215 + 0,42*0,6529 + 0,995*3,1044 = 0,1666-0,1705+0,9989+0,2742+3,0889 = 4,3581

Якщо Z₈₃ < 1,23, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z₈₃ > 1,23, це свідчить про стабільний фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства є стабільним.

2.2.2 Модель Лиса

Z_Л = 0,063 К₁ + 0,092 К₂ + 0,057 К₃ + 0,001 К₄ ,

де К₁ – відношення оборотних активів до суми всіх активів;

К₂ – відношення прибутку від реалізації до суми всіх активів;

К₃ – відношення загального прибутку до суми всіх активів;

К₄ – відношення власного капіталу до залученого капіталу.

Граничне значення Z_Л = 0,037.

Якщо Z_Л < 0,037, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z_Л > 0,037, це свідчить про стабільний фінансовий стан.

Проведемо розрахунки:

К₁ =3707:15954 = 0,2324

К₂ =49528:15954 = 3,1044

К₃ =(49528+516+1249):15954 = 3,215

К₄ =6302:(15954-6302) = 6302:9652 = 0,6529

Z_Л =0,063*0,2324+ 0,092*3,1044 + 0,057*3,215 + 0,001*0,6529 = 0,01464+0,2856+0,1833+0,00065 = 0,4842

Показник свідчить про стабільний фінансовий стан.

Граничне значення Z_Л = 0,037.

2.2.3 Модель Таффлера

Z_Т = 0,03 К₁ + 0,13 К₂ + 0,18 К₃ + 0,16 К₄ ,

де К₁ – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

К₂ – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;

К₃ – відношення короткострокових зобов’язань до суми всіх активів;

К₄ – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.

Якщо Z_Т > 0,3, підприємство має добрі довгострокові перспективи; якщо Z_Т < 0,2, є ймовірність банкрутства.

К₁ =1746 :9189 = 0,19

К₂ =3707 : (15954-6302) = 3707 : 9652 = 0,3841

К₃ =9189 : 15954 = 0,5759

К₄ =49528 : 15954 = 3,1044

Z_Т = 0,03*0,19 + 0,13*0,3841 + 0,18*0,5759 + 0,16*3,1044 = 0,0057 + 0,0499 + 0,1037 + 0,4967 = 0,656

Підприємство має добрі довгострокові перспективи

2.2.4 Модель Спрингейта

Z_С = 1,03 К₁ + 3,07 К₂ + 0,66 К₃ + 0,4 К₄ ,

де К₁ – відношення робочого капіталу до суми всіх активів;

К₂ – відношення загального прибутку до суми всіх активів;

К₃ – відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань;

К₄ – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.

Якщо Z_С < 0,862, підприємство є потенційним банкрутом.

Проведемо необхідні розрахунки:

К₁ =(3707-9189) : 15954 = -0,3436

К₂ =(49528-47782+516+1249) : 15954 = 3511 : 15954 =0,22

К₃ =(49528-47782+516+1249) : 9189 = 3511 : 9189 = 0,3821

К₄ =49528 : 15954 = 3,1044

Z_С = 1,03*(-0,3436) + 3,07*0,22 + 0,66*0,3821 + 0,4*3,1044 = -0,3539 + 0,6754+ 0,2522+ 1,2418 = 2,0853

Підприємство має стабільне фінансове становище

2.2.5 Російська R -модель ІДЕА

R = 8,38 К₁ + К₂ + 0,054 К₃ + 0,63 К₄ ,

де К₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів;

К₂ – відношення чистого прибутку до суми власного капіталу;

К₃ – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів;

К₄ – відношення чистого прибутку до собівартості продукції.

В залежності від значення R прогнозується імовірність банкрутства підприємства: до 0 – максимальна (90 – 100 %); від 0 до 0,18 – висока (60 –

80 %); від 0,18 до 0,32 – середня (35 – 50 %); від 0,32 до 0,42 – низька (15 – 20 %); більше 0,42 – мінімальна (до 10 %).

Розрахунок показника:

К₁ =(3707-9189) : 15954 = -0,3436

К₂ =(49528-47782) : (3707-9189) = 1746 : (-5482) = -0,3185

К₃ =49528 : 15954 = 3,1044

К₄ =(49528-47782) : 47782 = 1746 : 47782 = 0,0365

R = 8,38*(-0,3436)-0,3185 + 0,054*3,1044 + 0,63*0,0365 = -2,8794-0,3185+0,1676+0,023 = -3,0073

Імовірність банкрутства максимальна.

2.2.6 Модель Сайфулліна і Кадикова

Z_СК = 2 К₁ + 0,1 К₂ + 0,08 К₃ + 0,45 К₄ + К₅ ,

де К₁ – коефіцієнт забезпечення власними коштами;

К₂ – коефіцієнт поточної ліквідності;

К₃ – коефіцієнт оборотності активів;

К₄ – рентабельність реалізованої продукції;

К₅ – рентабельність власного капіталу.

Якщо Z_СК > 1, підприємство має задовільний фінансовий стан; а якщо Z_СК < 1, підприємство має ймовірність банкрутства.

Розрахунок:

К₁ =-1,6

К₂ =0,4012

К₃ =13,4954

К₄ =49528 : 15954 = 3,1044

К₅ =(3707-9189) : 15954 = -0,3436

Z_СК = 2 *(-1,6) + 0,1*0,4012 + 0,08*13,4954 + 0,45*3,1044 -0,3436 = -3,2+0,401+1,0796+1,3969-0,3436 = -0,6661

Існує імовірність банкрутства.

2.2.7 Універсальна дискримінантна функція Терещенка

Z_ТЕР = 1,5 К₁ + 0,08 К₂ + 10 К₃ + 5 К₄ + 0,3 К₅ + 0,1 К₆ ,

де К₁ – відношення показника cash-flow до зобов’язань;

К₂ – відношення валюти балансу до зобов’язань;

К₃ – відношення загального прибутку до валюти балансу;

К₄ – відношення прибутку від реалізації до виручки від реалізації;

К₅ – відношення виробничих запасів до виручки від реалізації;

К₆ – оборотність основного капіталу, тобто відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

К₁ =(49528-47782+7690) : (15954-6302) = 9436 : 9652 = 0,9776

К₂ =15954: (15954 – 6302) = 159554 : 9652 = 1,6529

К₃ =(49528-47782+516+1249) : 15954 = 0,22

К₄ =(49528-47782) : 49528 = 1746 : 49528 = 0,0352

К₅ =891,2 : 49528 = 0,0179

К₆ =49528 : 15954 = 3,1044

Z_ТЕР = 1,5*0,9776 + 0,08*1,6529 + 10*0,22 + 5*0,0352 + 0,3*0,0179 + 0,1*3,1044 = 1,4664 + 0,1322 + 2,2 + 0,176 + 0,0053 = 3,9799

Якщо Z_ТЕР > 2, підприємству банкрутство не загрожує; якщо 1 < Z_ТЕР < 2, фінансова стійкість підприємства порушена, проте якщо своєчасно запровадити антикризові заходи, банкрутство не загрожуватиме; якщо

0 < Z_ТЕР < 1, існує загроза банкрутства при відсутності заходів щодо санації; якщо Z_ТЕР < 0, підприємство вже майже збанкрутило

Підприємству банкрутство не загрожує.

Результати розрахунків зводимо до таблиці

Таким чином, результати розрахунків суперечливі, однак переважна більшість моделей свідчать про те, що фінансовий стан підприємства є стабільним, а імовірність збанкрутіння підприємства є низькою.

2.3 Санація балансу

Санація балансу полягає в покритті відображених у балансі збитків та створенні необхідних резервних фондів за рахунок одержання санаційного прибутку. Зазначений прибуток утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства, добровільних доплат власників його корпоративних прав або у разі списання кредиторами своїх вимог.

В цілях отримання санаційного прибутку власники підприємства прийняли рішення:

- реалізувати 25 % основних фондів, що значаться на балансі підприємства на кінець року, по ціні в півтори рази вище їх балансової вартості;

- виручку від реалізації основних фондів використати на придбання власних акцій за ціною, що становить 80 % від їх номінальної вартості;

- викуплені підприємством власні акції надалі анулювати з одночасним зменшенням статутного капіталу.

Необхідно визначити суму санаційного прибутку, що отримає підприємство від наведеної операції, і чи вистачить її для покриття збитків підприємства і формування резервних фондів.

Проведемо необхідні розрахунки:

Вартість основних фондів, що реалізуються, складає:

12247*0,25 = 3061,75 (тис. грн)

3061,75 *1,5 = 4592,63 (тис. грн)

Таким чином, реальна вартість придбаних акцій складе 4592,63 тис. грн.

Номінальна вартість акцій, відображена у балансі становить:

4592,63*100/80 = 5740,79 (тис. грн.)

Баланс підприємства перед проведенням санації має вигляд:

Розрахуємо санаційний прибуток від реалізації основних фондів:

СП1 = ОФр – ОФб

СП1 = 4592,63 - 3061,75 = 1530,88 (тис. грн.)

Зменшуємо непокриті збитки на суму санаційного прибутку:

НЗ = -3211+1530,88 = -1680,12

Тоді баланс після реалізації основних фондів та придбання власних акцій матиме вигляд:

Розрахуємо санаційний прибуток після анулювання акцій:

СП2 = Ан - Ар

СП2 = 5740,79 - 4592,63 = 1148,16 (тис. грн.)

Зменшуємо непокритий збиток на суму санаційного прибутку від анулювання акцій:

-1680,12 + 1148,16 = -531,96

Загальний санаційний прибуток становить:

СП = СП1 + СП2 = 1530,88 + 1148,16 = 2679,04 (тис. грн.)

Баланс після анулювання акцій: