Курсовая работа: Курсовая работа: Управління оперативним фінансовим лізингом на підприємстві житлово комунального господарства

Управління оперативним (фінансовим) лізингом на підприємстві житлово-комунального господарства .

ПЛАН

Вступ

1. Сутність поняття лізингу.

1.1. Поняття та форми лізингу.

1.2. Укладання лізингового договору.

2. Аналіз ефективності управління лізингом на підприємстві житлово-комунального господарства.

2.1 Економічна характеристика підприємства.

2.2 Аналіз ефективності оперативного лізингу.

2.3 Аналіз ефективності фінансового лізингу.

3. Проблеми лізингових відносин, основні напрями їх покращення.

Висновки

Список використаної літератури.

ВСТУП

Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світові господарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Нині гарантований успіх - це не тільки конкурентноздатний товар, а й вдало вибраний спосіб його реалізації. Саме тому в світовій практиці поширилися “нетрадиційні” форми комерційних фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо. Однією з таких форм є лізинг. Особливо широке визнання він одержав у зарубіжних країнах за останніх 15-20 років.

Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договору можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг - це зручна форма фінансування споживача.

Причинами бурхливого розвитку лізингових операцій у світовій комерційній практиці були:

1. Швидке моральне старіння техніки. Тут і приходять на допомогу лізингові операції, коли за орендарем залишається право дострокового припинення договору.

2. Зростаюча конкуренція. Для тих, хто починає свою справу, пробитися на ринок дуже складно. Значить треба шукати такі способи маркетингу, які дали б можливість клієнтам на практиці ознайомитись зі зразками продукції, що виготовляється. Пропонуючи її в лізинг на певний термін, виробник нерідко бере на себе проблеми із встановленням і обслуговуванням обладнання, навчання персоналу свого клієнта.

3. До лізингу почали охоче звертатися при підписанні угод на здійснення капіталомістких проектів, у тому числі при будівництві промислових підприємств, постачанні літаків, суден транспортним компаніям.

4. Фірми-споживачі, особливо спеціалізовані і невеликі за розмірами, все частіше віддають перевагу отриманню обладнання в оренду, ніж купувати його за повну вартість. Ця причина безпосередньо пов’язана з попередніми.

5. Лізинговий ринок став ідеальним засобом для збільшення виручки від угод для обох партнерів шляхом використання офіційно наданих податкових пільг. Якщо, наприклад, компанія-виробник не може скористатися податковими пільгами на інвестиції, то вона отримає їх, коли передасть свою продукцію у лізинг іншій компанії, котра має формальне право на такі пільги. Але, виходячи з важкого фінансового стану, остання не може самостійно освоїти виробничі інвестиції. У результаті такої угоди обидві компанії “ділять” між собою податкові пільги, отримуючи разом виграш. Іншими словами, переваги лізингу слід шукати в особливостях податкового і амортизаційного законодавства тієї чи іншої держави.

Отже, лізинг - це, з одного боку, своєрідна форма фінансування капітальних вкладень, а з іншого - форма реалізації, канал збуту продукції.

Серед вчених-економістів нині відсутній системний підхід до проблеми експлуатації і своєчасності заміни виробництва, що не може не відбитися на ефективній реалізації науково-технічних досягнень. Часто-густо морально застаріле обладнання ми вводимо в експлуатацію як нове. Це призводить до втрат недоотриманої продукції і високих виробничих затрат, у тому числі через зростання різних видів простоїв, що спричиняє до втрат конкурентоспроможності і попиту на випущену продукцію.

Все більш привабливішим способом модернізації виробництва стає засвоєння прогресивних технологічних процесів з використанням орендованих, а не закуплених сучасних технічних засобів. В умовах переходу до ринкових відносин, коли в розвитку економіки посилюється дія чинника невизначеності, підвищується інтерес до нетрадиційних форм господарювання.

В економічних відносинах країн з розвинутою економікою поширилася форма здачі в оренду технічних засобів, яка називається лізингом і передбачає передачу обладнання, машин і механізмів, приладів та інших пристроїв від виготовлювача в оренду споживачу через посередника, який виконує роль орендодавця.

Сам термін походить від англійського дієслова “ to lease “, що означає “орендувати” або “брати в оренду”.

Суть лізингу досить вдало висловив Аристотель, який сказав: “Найчастіше багатство полягає у рентабельному використанні власності, а не у володінні нею як такою” . Звичайно, Аристотеля не можна розглядати як винахідника “лізингу”, але ніхто краще за нього не зміг виразити філософський зміст, що лежить в основі цієї техніки фінансування американського походження, яка отримала значний розвиток у Західній Європі за останні 20 років.

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності” . З цього випливає, що лізинг стає складною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції власності, тобто відділенням володіння майном від використання.

Водночас лізинг можна розглядати не тільки з організаційно-правової точки зору, а й з позиції характеру пов’язаних з лізингом економічних відносин. У наявності зв’язок лізингу з системою кредитних відносин, оскільки тут присутні всі ознаки, властиві кредиту - надання цінностей у тимчасове користування, платність. Тому є пістава вважати лізинг конкурентною формою кредитних відносин.

Лізинг - відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став самостійною сферою вкладання капіталу. Слід зазначити, що лізингова “гарячка” охопила не тільки великі компанії, а й сферу середнього і дрібного бізнесу.

Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних вкладень у машини і обладнання становить: у США - 33%, Англії, Франції, Швеції, Іспанії - 13-17%; Італії, Голландії - 12-14%. В Японії щорічний приріст обсягу лізингових операцій становить 25-30%.

Наведені дані свідчать, що західних підприємців приваблює ця форма оренди насамперед перевагами, які має право користування обладнання порівняно із правом володіння ним. У США кожний четвертий долар, вкладений у розширення і модернізацію виробничого апарату, витрачається не на придбання техніки, а на її тимчасове користування.

Поняття лізингу машин і обладнання трактується у практиці зарубіжних підприємств досить широко. Проте, незважаючи на відмінності в юридичних нюансах та оцінки тлумачення лізингу як економічної категорії, можна твердити, що суттєвою особливістю цієї форми є не поділ функцій власності, а саме відокремлення використання майна від володіння ним.

Дана курсова робота присвячена питанню використання, на прикладі підприємства житлово-комунального господарства фінансовий та оперативний лізинг.

В курсовій роботі наводяться розрахунки які ілюструють для державного комунального підприємства „Київводоканал” переваги саме лізингу основних засобів, а не придбання їх в кредит. Робота складається з трьох розділів. В яких послідовно аналізуються питання використання підприємством основних засобів придбаних на умовах лізингу.

1. Сутність поняття лізингу.

1.1. Поняття та форми лізингу.

За період свого становлення і розвитку оренда набула певних різновидів. Тому в законодавствах деяких країн зустрічаються визначення не тільки загального поняття оренди (лізингу), а й окремих її видів. При цьому трактування однозначних термінів не збігається, і угоди, які характеризуються подібністю деталей, деколи мають різну назву.

З наших міркувань, правильно було б лізингові операції поділити на два принципових види:

1) оперативний (лізинг з неповною окупністю);

2) фінансовий (лізинг з повною окупністю).

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на термін, що не перевищує термін їхньої повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власнику після закінчення терміну дії лізингового (орендного) угоди.

Оперативний лізинг це договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоотримувач по своєму замовленню одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін менше терміну, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеного в день укладання договору.

До оперативного лізингу належать всі угоди, в яких затрати орендодавця, що пов’язані з придбанням зданого в оренду майна, не окупаються повністю протягом так званого початкового терміну оренди.

При цьому важливо, що:

1. орендодавець не планує покрити всі свої затрати за рахунок надходжень від одного орендаря;

2. строки псування не охоплюють повного періоду фізичного зносу майна;

3. ризик псування або втрати майна лежить в основному на орендодавцю;

4. по закінченні встановленого терміну майно, як правило, повертається орендодавцю, який пізніше продає або здає його в оренду іншому клієнту.

Оперативний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг .

Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбання орендарем майна.

Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найом товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років.

Операції по рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин і обладнання від одного орендаря до іншого. Їх об’єктом є стандартне обладнання, яке відповідає вимогам численних орендарів.

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів, з подальшою їхньою передачею в користування орендарю на термін, що не перевищує термін повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю

Фінансовий лізинг являє собою договір лізингу, у результаті укладання якого лізингоотримувач по своєму замовленню одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін не менше терміну, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день висновку договору.

Фактично фінансовий лізинг являє собою форму довгострокового кредитування купівлі і має такі різновиди:

· лізинг з обслуговуванням;

· ліверидж у лізинг;

· лізинг у “пакеті”;

Лізинг з обслуговуванням поєднує фінансовий лізинг з договором підряду і передбачає надання певних податкових послуг, які пов’язані з утриманням і технічним обслуговуванням зданого у найом майна.

Ліверидж лізинг - особливий вид фінансового лізингу. За цією угодою велика частка ( за вартістю) зданого в оренду обладнання береться у найом у третьої сторони (інвестора) і в першій половині терміну оренди здійснюються амортизаційні відрахування за орендоване обладнання.

Лізинг у “пакеті” - лізингова система фінансування магазину, заводу, лікарні та ін. у цілому. Як правило, будинок, інтер’єр, інвентар даються у кредит, обладнання ж дається по договору лізингу.

Розглянуті два принципових види лізингових операцій мають однакові можливості для використання у нашій економіці ринкових відносин, які лише започатковуються. Інші різновиди лізингових операцій мають однакове відношення як до оперативного, так і до фінансового лізингу.

Так, якщо брати до уваги характер об’єкта лізингу і зобов’язання орендодавця перед орендарем, то розрізняють такі основні види лізингової діяльності :

· лізинг нового обладнання;

· лізинг обладнання, яке вже використовувалося;

· “чистий” лізинг, коли орендодавець не надає орендареві додаткових послуг;

· лізинг з обмеженим набором послуг, що зазначені в договорі;

· “повний” або “великий” лізинг, який містить комплекс сервісних послуг, необхідних для нормального функціонування обладнання протягом дії договору.

Залежно від джерел придбання об’єкта лізингової угод, лізинг може бути прямим і поворотним

Прямий лізинг - оренда, яка передбачає придбання лізингодавцем у підприємства - постачальника майна в інтересах орендаря.

Поворотний лізинг полягає у передачі підприємством частини власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.

Залежно від місця перебування сторін лізинг буває внутрішнім і міжнародним. При внутрішньому лізингу контракт оформляється між юридичними особами однієї країни, а при міжнародному - лізингова компанія і орендар знаходяться у різних країнах.

У свою чергу міжнародний лізинг поділяється на експортний, транзитний та імпортний.

Експортний лізинг - угода, при якій постачальник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар - зарубіжна компанія. Така угода називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого одно національного учасника угоди (у даному випадку постачальника) лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту.

Транзитний лізинг - угода, всі учасники якої знаходяться у різних країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони вимагають знань правових, податкових та інших особливостей, які властиві зразу ж обом іноземним ринкам.

Імпортний лізинг - операція, при якій лізингова фірма знаходиться в країнах орендаря, а постачальник - закордонна компанія. Імпортним лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого одно національного учасника угода (у даному випадку орендаря) лізингова компанія виконує функцію стимулювання імпорту.

За методом фінансування розрізняються терміновий лізинг, коли здійснюється одноразова оренда, і поновлювальний (револьверний), при якому договір лізингу продовжується після закінчення першого терміну контракту.

Крім названих зустрічається такий термін як пільговий лізинг. Це, на наш погляд, не особлива форма лізингових послуг, а лише посилання на застосування в окремих країнах пільгових умов для лізингу. Як правило, ним стимулюється розвиток окремих галузей промисловості.

У практиці лізингових фірм застосовуються операції з додатковими послугами (лізинг - повне обслуговування) при оренді складного обладнання. Цей вид лізингу характеризується виконанням постачання і наданням додаткових послуг як додаток до чисто фінансового аспекту традиційного лізингу (постачання певних видів сировини, відрядження спеціалістів для безпосередньої участі в управління виробничим процесом та інші необхідні послуги).

Якщо орендодавець і орендар укладають загальну угоду, яка передбачає право орендаря доповнювати список обладнання без підписання нових контрактів, така угода називається генеральним лізингом.

1.2. Укладання лізингового договору.

Основу лізингової угоди складають:

· об'єкт угоди;

· суб'єкти угоди (сторони лізингового договору);

· термін лізингового договору ;

· лізингові платежі;

· послуги, надані по лізингу.

Об'єкти лізингу. Об'єктом лізингової угоди може бути будь-який вид матеріальних цінностей, якщо він не знищується у виробничому циклі. По природі арендуємого об'єкта розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб'єкти лізингу. Суб'єктами лізингової угоди є сторони, що мають безпосереднє відношення до об'єкта угоди. При цьому їх можна підрозділити на прямих і непрямих. До прямих учасників лізингової угоди відносяться:

лізингові фірми чи компанії (лізингодателі чи орендодавці);

виробничі (промислові і сільськогосподарські), торгові і транспортні підприємства і населення (лізингоотримувачи чи орендарі);

постачальники об'єктів угоди - виробничі (промислові) і торгові компанії.

Непрямими учасниками лізингової угоди є:

· комерційні й інвестиційні банки, що кредитують лізингодателя і виступають гарантами угод;

· страхові компанії;

· брокерські й інші посередницькі фірми.

Лізинговими називають усі фірми, що здійснюють орендні відношення незалежно від виду оренди (короткострокова, середньострокова чи довгострокова). По характері своєї діяльності вони підрозділяються на вузькоспеціалізовані й універсальні. При визначенні терміну лізингового договору лізингодатель і лізингоотримувач враховують наступні моменти: термін служби устаткування, обумовлений його техніко- економічними даними. Термін договору може обмежуватися законодавчо. Наприклад, в Австрії встановлена нижня межа на рівні 40%, а верхня - 90 % від терміну, прийнятого для нарахування амортизації. Період амортизації устаткування встановлюється урядовими органами.

При фінансовому лізингу термін договору зазвичай збігається з періодом амортизації.

Цикл появи більш продуктивного чи дешевого аналога угоди. Враховувати цей фактор особливо важливо в галузях, що здійснюють оновлення продукції, що випускається, у короткий термін. динаміку інфляційних процесів. Для лізингодателя невигідно укладати договір при швидкоплинній інфляції на тривалий термін з фіксованими орендними платежами, і навпаки, при тенденції цін до зниження лізингодатель прагне до встановлення більш тривалого терміну угоди. Конъюктуру ринку позичкових капіталів і тенденції його розвитку. По-скільку лізингові компанії широко користаються банківським кредитом, то рівень процентних ставок по довгострокових кредитах, що є основою лізингового відсотка, безпосередньо впливає на тривалість лізингової угоди.

Вартість лізингу . У проекті лізингових операцій найбільш складним моментом є визначення суми лізингових (орендних) платежів. При короткостроковій і середньостроковій оренді сума орендних виплат значною мірою визначається кон'юнктурою ринку орендованих товарів. При довгостроковій оренді (лізингу) в основу розрахунку лізингових платежів закладуються методично обґрунтовані розрахунки, що зв'язано зі значною вартістю об'єкта угоди і тривалим терміном лізингового контракту. Багато економістів у цьому зв'язку відзначають, що, незважаючи на наявні подібності між лізингом і кредитуванням, розробка умов лізингу і документальне оформлення його є більш складною справою і вимагає спеціальної підготовки і досвіду.

До складу будь-якого лізингового платежу входять наступні основні елементи:

· амортизація;

· плата за ресурси, залучені лізингодателем для здійснення угоди;

· лізингова маржа, що включає доход лізингодателя за послуги, що надаються їм;

· ризикова премія, величина якої залежить від рівня різних ризиків, що несе лизингодатель.

Послуги, надані по лізингу. Лізинг характеризується великою розмаїтістю послуг, що можуть бути надані лізингоотримувачу. Усі види цих послуг можна умовно розділити на дві групи. Технічні послуги, зв'язані з організацією транспортування об’екту лізингу до місця його використання клієнтом: монтажем і зданого в лізинг устаткування: технічним обслуговуванням і поточним ремонтом устаткування (особливо у випадку складного новітнього устаткування). Консультаційні послуги - послуги з питань оподатковування оформлення угоди й ін.

Порядок укладання лізингового контракту. Більшість лізингових компаній починають переговори з потенційними клієнтами з прохання надати їм бізнес-план проекту, для здійснення якого потрібно лізингуєме устаткування. Саме на етапі оцінки бізнес-плану лізингові компанії відсівають більшість проектів. Співвідношення прийнятих лізинговими компаніями звертань, розглянутих проектів і реалізованих контрактів може співвідноситися як 100:50:5. Більшість відхилених проектів залишаються без розгляду багато в чому через відсутність правильно підготовленого бізнес-плану. У будь-якому випадку можна сказати, що невдало пройшовши один раз процедуру укладання лізингової угоди й одержавши від лізингової компанії відмовлення, починаючий лізингоотримувач стає набагато більш підготовленим до наступних переговорів з іншою лізинговою компанією. У деяких випадках, коли менеджери лізингової компанії бачать очевидно вигідний проект, вони можуть допомогти потенційному лізингоотримувачу скласти докладний бізнес-план цього проекту. У цьому випадку процес переговорів лізингодателя з лізингоотримувачем включає елементи консультування останнього з питань поліпшення фінансових показників проекту, що пропонується, оптимізації оподатковування і т.д. Вимоги, пропоновані лізинговими компаніями до змісту бізнес- плану, як правило, розрізняються лише незначно. Нижче наведена структура типового бізнес-плану:

1.Резюме (короткі висновки).

2.Поточна діяльність підприємства : Напрямок діяльності і отримані результати на ринку; Конкурентні позиції; Керівництво, власність, структура керування фірмою; Поточні фінансові результати; Опис продукції і її застосування; Схеми роботи з постачальником і споживачем продукції; Як підприємство має намір розвиватися; Відмінність даного підприємства від інших компаній;

3. Продукти і послуги по проекту : Опис товарів і послуг, що пропонуються у проекті; Ступінь готовності товарів і послуг до виходу на ринок;

4.План маркетингу : Розміри ринку і тенденції його зміни; Склад вашої постійної клієнтури; Конкуренти (їх сильні і слабкі сторони, розподіл ринку між ними); Ваші конкретні переваги і недоліки; Схема поширення товарів; Ціноутворення; Реклама; Методи стимулювання продажів; Формування суспільної думки про фірму і товари; Прогноз обсягів продажів;

5.План виробництва : Виробничі приміщення; Устаткування (ціна, постачальник, графік введення і т.д.); Постачальники матеріалів і комплектуючих (їхня репутація, досвід роботи з ними); чи Передбачається виробнича кооперація (репутація цих фірм, досвід роботи з ними); Обсяги виробництва; Схема виробничих потоків; Контроль якості; Чи передбачена система охорони навколишнього середовища й утилізація відходів;

6.Організаційний план : Організаційна схема підприємства; Система підбора, розміщення і використання кадрів;

7.Оцінка ризиків : Перелік можливих ризиків із вказівкою імовірності їхнього виникнення й очікуваного збитку від цього; Шляхи мінімізації ризиків;

8.Фінансовий план : Коментарі до фінансового плану; План доходів і витрат (з коментарями); Прогноз обсягів реалізації (з коментарями); Прогноз витрат виробництва і обертання (з коментарями); Прогноз руху коштів ; Аналіз стійкості фінансового положення.

Загальний розмір бізнес-плану не повинний, як правило, перевищувати 20 сторінок. Як додатки до бізнес-плану, більшість лізингових компаній просить надати: 1. Технічні дані по продукції. 2. Копії платіжних документів. 3. Ліцензії. 4. Копії контрактів на придбання устаткування, копії договорів на закупівлю сировини і реалізацію готової продукції (або договори про наміри), копію договору оренди. 5. Кредитні договори, договори застави і страхування майна. 6. Фотографії і зразки продукції.

2. Аналіз ефективності управління лізингом на підприємстві житлово-комунального господарства.

2.1 Економічна характеристика підприємства.

Сьогодні юридично „Київводоканал” має статус державного комунального об'єднання .

„Київводоканал” є основною організацією, що забезпечує водопостачання і водовідведення в Києві. Київміськдержадміністрація уповноважила КВК на здійснення управління, регулювання та контролю підключення юридичних і фізичних осіб до міської системи водопостачання і каналізації, а також на ведення розрахункової діяльності на основі затверджених тарифів.

До 2006 р. організаційна структура ДКО „Київводоканал” включала 17 структурних підрозділів, кожне з яких мало певний ступінь самостійності:

Управління ДКО „Київводоканал”:

- підрозділ, що здійснює загальне управління об'єднанням.

Шість виробничих підрозділів:

· Дніпровська водопровідна станція,

· Деснянська водопровідна станція,

· Підприємство по експлуатації артезіанських свердловин і насосних станцій,

· Підприємство по експлуатації водопровідних мереж,

· Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж,

· Бортницька станція аерації.

Чотири підрозділи лінійного управління:

· Комерційний центр,

· Дирекція з питань будівництва,

· Розрахунковий департамент "Водозбут",

· Інспекція "Еколог".

Підприємство, що функціонує на основі прибутку:

· Санаторій/Готель.

Самостійні підрозділи:

· Ремонтно-будівельне управління 1,

· Ремонтно-будівельне управління 2,

· Ремонтно-будівельне управління 3,

· Ремонтно-будівельне управління 4,

· Техводсервис (Завод по розливу води).

Самостійний підрозділ, частково у власності КВК:

· ВАТ "Інжиніринг"

У 2005 році в міську водопровідну мережу Києва було подано 492,7 млн. м3 води при добовій подачі близько 1,35 млн. м3.

Обсяг споживання води за 2005 рік усіма споживачами становив 395,2 млн. м3, у тому числі населенням - 330,9 млн. м3, на комунально-побутові потреби підприємств і організацій - 41,7 млн. м3, на промислові потреби - 22,6 млн. м3. У 2005 році фактичний добовий обсяг споживання води населенням становив у середньому 343 л/добу на душу населення.

Дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість споживачів за послуги водопостачання і водовідведення становить:

на 01.01.2005 на 01.01.2006

Всього 252,4 млн. грн. 161,4 млн. грн

у тому числі:

1. Населення (не враховуючи пільги

і субсидії) 134,2 112,4

2. Пільги (крім ЧАЕС) 43,9 -0,2

3. Пільги ЧАЕС 4,0 0,1

4. Субсидії 18,6 -0,1

5. Інші споживачі

у т.ч.: 19,4 12,8

- державний бюджет 6,6 4,0

- місцевий бюджет 3,5 -0,5

6. у т.ч. 10 найбільших боржників –

промислові підприємства: 32,3 45,7

- ДАХК "Артем" 5,1 6,5

- ВАТ "Київхімволокно" 4,3 5,4

- Завод художнього скла 1,9 2,1

- КиАЗ "Авіант" 2,4 2,0

- ВАТ "Київський мотозавод" 0,7 1,6

- Завод "Більшовик" 1,3 1,4

- ДШК "Дарна" 1,3 1,4

- ВАТ Завод "Маяк" 0,9 1,0

- ВАТ "Завод автоматики" 0,8 0,9

- ДП Завод "Генератор" 1,1 0,9

Обсяг дебіторської заборгованості за 2005р. зменшився на 91 млн. грн.

Кредиторська заборгованість

Кредиторська заборгованість становить:

на 01.01.2005 на 01.01.2006

Всього 235,4 млн. грн 94,4 млн. грн.

в т.ч. перед:

1. АТ "Київенерго” 162,9 -3,8

2. Бюджетні і позабюджетні платежі 15,9 44,2

3. Інші 56,6 54,0

У 2005 р. середня чисельність штатних працівників КВК становила 5 956 чоловік. Заборгованості по виплаті заробітної плати немає.

Позови

З метою виплати недоїмок і забезпечення оплати підприємствами, установами та організаціями послуг водопостачання і каналізації, розпочинаються судові процеси за позовами. У 2005 р. було оформлено 706 претензій на суму 51 млн. грн.; на розгляд арбітражного суду передані позовні справи боржників на суму 9,5 млн. грн. За позовами отримано 6,1 млн. грн.

Податки

Загальна сума податків становила: у 1999 р. - 26,2 млн. грн.; у 2005 р. - 67,8 млн. грн.

Витрати

Всі отримані від споживачів кошти були використані „Київ водоканалом” на забезпечення експлуатації і технічного обслуговування систем водопостачання і водовідведення.

У 2005 р. на проведення капітальних і поточних ремонтів водопровідно-каналізаційного господарства було витрачено 38 650 000 грн. Ми провели реконструкцію 12 500 м водопровідних мереж і 1 694 м каналізаційних колекторів.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2360 від 29.12.2005р. затверджено Програму капіталовкладень ДКО „Київводоканал” на 2005 рік у сумі 48 502,5 тис. грн..

2.2 Аналіз ефективності оперативного лізингу.

Оперативна оренда обладнання на сьогоднішній день є досить розповсюдженою господарською операцією. Так на прикладі ДКО „Київводоканал” розглянемо в чому ж є переваги оперативної оренди у порівнянні з придбанням основних засобів за допомогою банківського кредиту.

Оперативна оренда обладання для очистики стічних вод являє собою господарську операцію, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами за плату з обов'язковим їхнім поверненням після закінчення терміну дії договору.

Передача і повернення орендованого обладнання оформляється актами приймання-передачі, на підставі яких орендоване обладнання у бухгалтерському обліку зараховується орендарем на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" по вартості, зазначеній в договорі оренди.

У терміни, визначені договорами оренди, орендар виплачує орендодавцям плату за користування орендованим обладнанням (орендну плату). Суми ПДВ, що входять до складу орендної плати, орендар при наявності податкових накладних орендодавців має право включити в податковий кредит.

ДКО „Київводоканал” зіштовхнулося з такою проблемою як вибір варіанта фінансування придбання обладнання для очистки стічних вод. Нижче наведено порівняльну характеристику двох варіантів фінансування за рахунок позикових засобів: придбання устаткування в лізинг на умовах оперативної оренди на 3 роки і з використанням кредиту.

Таблиця 2

Вихідні умови для порівняння ефективності оперативної оренди у порівнянні з банківським кредитом.

Таблиця 3

Аналіз фінансування за рахунок кредиту

Таблиця 4

Аналіз фінансування на умовах оперативної оренди.

Амортизаційні відрахування у всіх місяцях складають – 1840,06 $ або 9752,32 грн.

Як бачимо з наведеного розрахунку використання оперативного лізингу для ДКО „Київводоканал” є більш ефективним засобом фінансування придбання обладнання. В нашому випадку оперативний лізинг є більш гнучким і в той же час стабільним інструментом ніж банківський кредит. Застосовуючи оперативний лізинг ДКО „Київводоканал” економить 10 тис. дол. або 53 тис. грн.

2.3. Аналіз ефективності фінансової оренди.

Фінансову оренду можна розглядати як різновид фінансового кредиту. Тобто орендодавець у цьому випадку є кредитором, а орендар - позичальником. З погляду класичної операції кредитування, такі операції обов'язково супроводжуються сплатою відсотків за користування кредитом.

Так, для того щоб проаналізувати ефективність фінансової оренди проведемо наступні розрахунки. Використаємо для цього попередній приклад, тільки у даному випадку будемо аналізувати ефективність фінансової оренди у порівнянні з банківським кредитом для ДКО „Київводоканал”.

Таблиця 5

Аналіз ефективності фінансового лізингу

В разі застосування фінансового лізингу підприємство зекономить – 3438,43$ або 18223,68 грн. Отже, як бачимо використання у практиці господарювання фінансового лізингу є більш ефективним засобом ніж банківський кредит.

При укладанні лізингової угоди, як правило підприємством лізингодавцем пропонуються різні варіанти лізингового фінансування. Наводимо всі варіанти, які були запропоновані ДКО „Київводоканал” при укладанні ним лізингової угоди. Варіанти відрізняються сумою авансового платежу і терміну договору лізингу. Авансовий платіж - сума, що оплачується лізингоотримувачем зі своїх коштів після укладання договору лізингу. Як правило лізингова компанія фінансує 70-75% від вартості необхідного устаткування, а 25-30% оплачується за рахунок авансового платежу лізингоотримувача. У першому і другому стовпцях (по вертикалі) у таблиці вказується процентна (як % від повної вартості автомобілів з ПДВ) і грошова величина авансових платежів. У таблиці 6 приводиться кілька можливих варіантів розміру авансового платежу: 25%, 26%, 27%, 28%, 29% і 30%. Але лізингова компанія зберігає за собою право остаточного визначення розміру авансового платежу в залежності від ризиків розглянутого проекту.

Таблиця 6

Стан розрахунків за орендовані основні засоби.

Продовження таблиці 6

Термін у місяцях - тривалість дії договору лізингу в повних місяцях. У таблиці приводиться кілька можливих значень - 18, 24, 30 і 36 повних місяців. Кількість лізингових платежів за договором лізингу прирівнюється до зазначеної кількості місяців.

На перетинанні рядків і стовпців вказані значення щомісячних рівних лізингових платежів. Кожен платіж спочатку зазначений без ПДВ, потім приведений ПДВ, а також загальний лізинговий платіж із ПДВ.

3. Проблеми лізингових відносин, основні напрями їх покращення.

Лізингові операції являють собою чисто ринкові відносини між трьома сторонами:

1) підприємством, яке виготовляє обладнання;

2) орендодавцем (лізнговою компанією);

3) орендарем (підприємством, організацією), який отримує матеріальні

цінності протягом певного часу.

Механізм угоди полягає в тому, що орендар найчастіше сам знаходить підприємство, яке виготовляє необхідне йому обладнання, обговорює з ним сторону справи, укладає попередню угоду про постачання. Вони удвох з виробником звертаються до лізингової компанії з проханням підписати трьохсторонній контракт і профінансувати його. Під фінансуванням тут слід розуміти таке.

Лізингова компанія купує обладнання у виробника і передає його у користування споживачу в межах середньо чи довгострокового договору, причому право власності на обладнання залишається за лізинговою фірмою. Зрозуміло, що ця схема більш підходить для країн з розвинутою інфраструктурою фінансових операцій, де орендар має достатню інформацію про товаровиробників і може безпосередньо звернутися до будь-якого з них.

В наших умовах нерозвинутого ринку споживач матиме певні труднощі. Він може і не знати, де можна отримати обладнання. Тому з самого початку змушений буде звертатися до лізингової компанії з проханням визначити йому постачальника, а це вже консультація, додаткові витрати лізингової компанії, за що необхідно платити.

Однак переваги, які отримає орендар, вдавшись за допомогою до лізингової компанії, виправдають витрачені кошти.

Лізинг як форма своєрідного кредитування передбачає, з одного боку, передачу технічних засобів у виняткове користування орендарю, а з іншого, машини, обладнання і пристрої протягом всього періоду оренди залишаються власністю орендаря. Виходячи з цих умов орендар:

· повною мірою користується гарантією, виданою виробником машин і обладнання;

· має застрахувати за свій рахунок, але на користь орендодавця, отримані в оренду засоби від їх втрат, зруйнування та інших причин, які можуть призвести їх до непридатності;

· зобов’язаний забезпечити належне зберігання орендованих засобів протягом всього періоду оренди;

· не має права робити будь-які зміни у конструкції орендованих засобів без письмової згоди орендодавця, після отримання якої зміни здійснюються за рахунок орендаря, а орендовані засоби (в частині конструктивних змін) після закінчення терміну дії лізингової угоди стають власністю орендодавця;

· зобов’язаний не змінювати місця знаходження отриманих в оренду технічних засобів без згоди орендодавця. Сплачувати всі податки і нести інші витрати, пов’язані з використанням цих засобів;

· не може без письмового дозволу орендодавця знайомити інших осіб з конструкцією і технічними характеристиками орендованих засобів чи передавати цим особам право по договору оренди.

У свою чергу орендодавець зобов’язується поставити орендарю працездатні технічні засоби. Місце поставки технічних засобів призначається, як правило, орендарем, який зобов’язаний відшкодувати орендодавцю всі витрати, пов’язані з транспортуванням, монтажем, запуском в експлуатацію і виконанням інших зобов’язань, що виникають у зв’язку з постачанням і наступним переміщенням цих коштів.

Така форма взаємовідносин передбачає також попереднє обмовлення пріоритетного права орендаря на придбання орендованих ним технічних засобів, тоді як при класичній оренді після закінчення терміну оренди ці засоби мають бути передані орендодавцю. Таке обумовлене в договорі право змушує орендаря зі свого боку раціонально і ефективно експлуатувати надані йому технічні засоби.

Однак слід зазначити, що права та обв’язки сторін, які випливають з умов контракту на оренду, не є чимось суворо зафіксованим і можуть змінюватися залежно від законодавства тієї чи іншої країни і певних особливостей конкретного ринку. Навіть в одній країні загальні умови контрактів різних лізингових фірм на оренду аналогічного обладнання можуть відрізнятися, оскільки кожний контракт індивідуальний і опрацьований з урахуванням конкретних обставин і вимог заінтересованих сторін.

У процесі розвитку лізингових відносин виявився ряд переваг фінансування основних засобів виробництва у формі лізингу перед традиційним фінансуванням за рахунок довгострокового банківського кредиту. Переваги лізингових операцій відчувають всі учасники лізингу.

Для виробника технічних засобів лізинг відкриває перспективи:

1. створювати передумови для скорочення витрат на рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів (коли між ними і лізинговою компанією встановлені і відпрацьовані постійно діючі зв’язки). Тут за виробника все це робить лізингова компанія, а він може сконцентрувати свої зусилля, в тому числі фінансові, на розв’язання виробничих задач по зниженню собівартості продукції;

2. в особі лізингової компанії виробник знаходить постійного оптового споживача, готового заплатити стовідсоткову вартість замовлення зразу;

3. з’являється можливість до списку потенційних користувачів обладнання тих споживачів, які через нестачу власних грошових коштів або у зв’язку з відсутністю можливості отримати необхідну суму в кредит, виявилося б поза межами його економічних інтересів, тобто позбавили б його потенційного прибутку;

4. отримується можливість перекласти на лізингову компанію незадоволення споживача, що викликано поламанням обладнання внаслідок невмілої експлуатації або поганого обслуговування.

Орендодавцю (лізинговій компанії) лізинг дає можливість :

1. розширити номенклатуру товарів, яку він пропонує на внутрішньому і зовнішньому ринках;

2. забезпечити продаж продукції і надання послуг, реалізація яких на інших умовах не вигідна або зовсім неможлива;

3. підвищувати економічну ефективність зданих в оренду машин, інших товарів багаторазового користування;

4. створювати і розширювати коло своїх перманентних контрагентів;

5. розвивати і зміцнювати ділові стосунки з кінцевими споживачами, уникаючи посередницьких фірм.

Лізинг для орендаря забезпечує отримання важливих для його діяльності таких переваг:

1. стовідсоткове кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів. Контракт підписується на повну вартість майна. Орендні платежі є поточними і, як правило, починаються після постачання майна орендодавцем або пізніше;

2. набагато простіше отримати контракт по лізингу, ніж позику. Особливо це стосується дрібних і середніх підприємств;

3. можливість через оренду сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й направляти зекономлені кошти на інші потреби;

4. ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість постійно оновлювати свій парк обладнання через підписання з лізинговою компанією нового контракту, але вже на більш прогресивне обладнання;

5. при підписанні контрактів з лізинговою компанією орендар може розрахувати надходження своїх доходів і виробити з нею відповідну для нього схему фінансування;

6. дозволяє орендувати найновіше і дороге обладнання без значного нагромадження капіталу для придбання такого обладнання;

7. з’являється можливість використовувати набагато більше виробничих потужностей, ніж при купівлі технічних засобів. Тимчасово вивільнені завдяки лізингу грошові кошти орендар може витратити на будь-які виробничі потреби;

8. в орендаря з’являється можливість економії по статті “Амортизація”;

9. якщо орендарем є акціонерне товариство, то зростає його ліквідність, що сприяє підвищенню курсу його акцій на біржі;

10. можливість отримання пільг при оподаткуванні залежить від виду лізингу.

Лізинг передбачає також і різноманітні специфічні переваги. Так, наприклад, фінансування процесу формування основних засобів виробництва через лізинг не обмежує можливості підприємства у додаткових закупках матеріалів і сировини, необхідних для розширення виробництва.

Перехід нашої економіки до ринку, безумовно, дає сильний імпульс лізинговим операціям у внутрішньому обсязі і в зовнішньоекономічних зв’язках. Як і розвиток кредитної системи, лізинг містить у собі великий потенціал розкріпачення підприємництва, раціонального використання товарних і фінансових ресурсів, раціонального використання товарних і фінансових ресурсів, великої гнучкості у відносинах між не виробниками і споживачами. Тим самим лізинг і сам може зробити перші кроки до ринку, в тому числі і до ринку зовнішнього. Світовий досвід вже довів його життєздатність.

ВИСНОВКИ

Причиною широкої популярності лізингу в західних країнах (нажаль в Україні це ще не настільки поширене явище, як хотілося б) є ряд його переваг у порівнянні з іншими формами інвестування. Основними з них є:

· інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення засобів, тому що за лізингодателем зберігаються права власності на передане майно;

· лізинг припускає 100-процентне кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фонди, здобувати дороге майно;

· часто підприємству простіше одержати майно по лізингу, чим позичку на його придбання, тому що лізингове майно виступає як застава;

· лізингова угода більш гнучка, чим позичка, тому що надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після одержання виторгу від реалізації товарів, зроблених на узятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

· для лізингоотримувача зменшується ризик морального і фізичного зносу й старіння майна, тому що майно не здобувається у власність, а береться в тимчасове користування; а так як платежі по лізингу не прив'язані до норм амортизації, то при лізингових відносинах лізингоотримувач має справу з прискореною амортизацією майна;

· лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоотримувача і відповідно знижують оподатковуваний прибуток;

· виробник одержує додаткові можливості збуту продукції, тому що обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам вчасно обновляти технологічну систему.

При наявності в підприємства альтернативи - узяти кредит на купівлю устаткування чи придбати це устаткування на визначений час за договором лізингу - її вибір необхідно здійснювати на основі результатів фінансового аналізу. У всякому разі, лізинг стає практично безальтернативним варіантом, коли:

· підприємство-постачальник має труднощі зі збутом своєї продукції, а підприємство - майбутній лізингоотримувач не має в достатньому обсязі власних засобів і не може взяти кредит для придбання потрібного йому устаткування;

· підприємець тільки починає власну справу (що часто має місце в малому підприємництві).

Разом з тим лізингу присущ і ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодателя лягає ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу полягає не на повний термін його амортизації), а для лізингоотримувача вартість лізингу виходить більш високою, чим ціна покупки устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі проводяться у встановлений термін незалежно від стану устаткування. Для стимулювання інвестицій у виробничу сферу, для відновлення промислового потенціалу, потрібно створювати умови, при яких вони прагнули б розвивати лізингові відносини. Для цього, у першу чергу, варто домагатися появи лізингових угод з досить тривалими термінами дії (не менш трьох років), тому що саме такі договори будуть нести реальні інвестиції в економіку. Необхідно якщо не звільнити, то хоча б знизити податок на прибуток, отриману лізингодателями від реалізації договорів по лізингу з терміном дії три і більш років. Також варто стимулювати банки надавати кредити лізинговим компаніям, що укладають тривалі договори. Крім цього, необхідно розглянути можливість зниження мита і податків по товарах, увезеним на територію Україниі об'єктами міжнародного фінансового лізингу. Можна з повною впевненістю сказати, що лізинг у нашій країні поступово буде усе більше нарощувати свої обороти і грати усе більш вагому роль в економіці України.

На основі проведеного аналізу операцій з оперативної та фінансової оренди ДКО „Київводоканал” можна зробити висновок, що при виборі шляхів фінансування придбання основних засобів, в разі якщо ці засоби купуються за рахунок позикових коштів, перевагу надавати перш за все таким видам фінансування як оперативна і фінансова оренда. Результати, які ми отримали в ході дослідження це підтверджують. Так, при оперативній оренді аналізоване підприємство економить 53000 грн. у порівнянні з варіантом фінансування за рахунок банківського, а у разі фінансової оренди – 18224 грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Трушкевич Е.В., Трушкевич С.В., Лізинг: Навч.посібник. – К.: Діло, 2006. – 224 с.

2. Лещенко М.И. Основы лизинга: Учебное пособие. М.: «Финансы и статистика». 2005. – 336 с.

3. Прилуцкий Л. Н. Финансовый лизинг. Правовые основы, экономика, практика. - М., 1997. – 272 с.

4. Поляк Г.Б. Финансовый менеджмент. М.: «Финансы», Издательское объединение «ЮНИТИ» 1997. - 443 с.

5. Дробозина Л.А. (под ред.) Финансы: Учебник для вузов – М.:ЮНИТИ, 2005. – 527 с.

6. Медведков С.Ю. Лізинг в економіці США // США: політика, економіка, ідеологія, 1999 г., № 5.

7. Гусаков Б., Сидорович Ю., Лизинг – катализатор экономического роста // Финансы, № 1 2006 г.