Дипломная работа: Дипломная работа: Шляхи удосконалення податкової політики підприємства

Київський славістичний університет

Інститут економіки та управління

Кафедра економіки та фінансів підприємств

Дипломна робота

Шляхи удосконалення податкової політики підприємства

Київ – 2006

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи розробки податкової політики підприємства

1.1 Функціональне призначення податкових платежів підприємства

1.2 Податкова політика підприємства та її структурні елементи

1.3 Організація процесу розробки податкової політики підприємства

2. Дослідження стану податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз динаміки сплати та структури податкових платежів підприємства

2.3 Аналіз стану податкового менеджменту підприємства

3. Основні напрямки удосконалення податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ"

3.1 Розробка заходів щодо оптимізації податкової політики підприємства та аналіз їх доцільності

3.2 Рекомендації щодо оптимізації організаційної структури податкового планування

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що сьогодні в Україні відбувається поступовий процес ринкової трансформації економіки. А тому система оподаткування підприємств, як інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів підприємств має відображати інтереси держави, підприємницьких структур та громадян.

В той час практика свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування підприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства. Саме тому питання реформування оподаткування підприємств сьогодні знаходяться в числі важливих фінансово-економічних проблем, від позитивного вирішення яких значною мірою залежить доля трансформаційних процесів в Україні. Потребує вдосконалення механізму функціонування як податкової системи в цілому, так і окремих її складових, особливо податків на додану вартість та на прибуток. Складність реформування системи оподаткування підприємств посилюється передусім тим, що воно відбувається в умовах дефіциту фінансових ресурсів.

Зміни у перебігу процесів становлення і розвитку нової системи господарювання обумовлюють необхідність перегляду теоретичних підходів до оподаткування підприємств, пошуку шляхів активізації його впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємств. Податки є джерелом формування бюджету, визначає можливості держави у вирішенні задач економічного зростання, розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою досягнення адекватної структури суспільного виробництва. В цих умовах оптимізація оподаткування підприємств стає підґрунтям для розв’язання складних питань узгодження інтересів держави і суб’єктів господарювання, синхронізації мікро- та макроекономічних перетворень.

Вагомість окресленої проблематики, її теоретична і практична актуальність та необхідність вирішення проблем оптимізації оподаткування підприємств зумовили вибір теми дипломної роботи, визначили її напрям і послідовність.

Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ".

Предметом дослідження є податкова політика підприємства, фактори впливу на процес її розробки, фінансові відносини, які виникають у процесі сплати податків підприємством в умовах ринкової трансформації.

Метою роботи є дослідження теоретичних та методичних аспектів розробки податкової політики підприємства, визначення впливу податкової політики на стан і розвиток ТОВ "ТРІНІТІ", обґрунтування пропозицій щодо удосконалення податкової політики підприємства.

Досягнення поставленої мети передбачає послідовне вирішення таких наукових завдань:

1) розглянути зміст податкової політики та її складових елементів;

2) проаналізувати податкову політику підприємства та її розробку на підприємстві;

3) проаналізувати динаміку сплати та структуру податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ";

4) розробити шляхи оптимізації оподаткування досліджуваного підприємства з урахуванням результатів дипломного дослідження;

Теоретичні та прикладні аспекти проблеми удосконалення оподаткування завжди привертали увагу науковців і фахівців, які намагалися знайти найбільш ефективні підходи до її вирішення. Серед найбільш суттєвих розробок теоретичної основи системи оподаткування українськими вченими слід назвати праці таких вчених як Чеpник Д.Г., Фомина О.А., Пушкаp М.С., Жуpавель Г.П., Литвин Ю.Я., Мельник В.Г., Сопко В.В., Соколов Я.В., Селіванов В.М., Розпутенко І.В., Пушкаpева В.М., Пушкаp М.С., Буpяковский В.В., Кучеpявенко М.П., Пеpепелица М.А., Завгоpодний В.П., Д’яконова І.І., Голов С.Ф., Білик М.Д., Золотько І.А., Біленчук П.Д., Саваріна О., Романенко О.Р., Поддєpьогін А.М., Буpяк Л.Д., Hам Г.Г, Опаpін В.М., Клименко К.Р., Квасовський О.Р., Вітлінський В.В. та інші. В працях вчених-економістів глибоко досліджено теоретичні аспекти проблеми оподаткування, особливості їх реалізації в специфічних умовах ринкової трансформації економіки України.

Методи дослідження. Методологічною основою дипломної роботи є системний підхід до аналізу фінансових процесів. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. При дослідженні теоретичних основ функціонування податку у системі оподаткування використано метод наукової абстракції; методи спостереження, групування, узагальнення в процесі визначення впливу податку на прибуток на фінансові показники підприємств; економічного аналізу, синтезу, порівняння при аналізі змін фінансового стану підприємства ТОВ "ТРІНІТІ" в умовах даної системи оподаткування; методи структурно-функціонального аналізу – при виборі пріоритетних напрямків мінімізації оподаткування юридичних осіб. Теоретичну основу дослідження становили фундаментальні положення теорії фінансів, грошового обігу і кредиту, сучасні концепції оподаткування.

Інформаційною основою дипломної роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, закони України, нормативно-правові акти державних органів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики, звітні дані балансу, звіт про фінансові результати ТОВ "ТРІНІТІ".

1. Теоретичні основи розробки податкової політики підприємства

1.1 Функціональне призначення податкових платежів підприємства

Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій [8, с.56].

Одним із головних важелів регулюючих економічні взаємовідносини товаровиробників із державою, стає податкова система, що повинна сприяти ділової активності і підприємництву, виходу країни з кризи. Сучасна податкова система, що створюється в Україні, повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відношення між суб’єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових засобів, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків, і господарствами.

Проблема побудови ефективної податкової системи – одна з найбільш актуальних у процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання. Однак існуюча система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави і потребує невідкладних змін. Ці обставини надають особливої актуальності запровадженню нової парадигми оподаткування в Україні. Вона повинна бути спрямована на створення організаційно-правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання і бути частиною практичних заходів щодо комплексного розв’язання проблем ринкових реформ. Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, сприятиме розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави. Повернення переплат податків не може розглядатись, як зворотній рух, тому що воно пов’язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків з бюджетом — якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.

Питання про встановлення кола податків має суто теоретичне значення з точки зору класифікації платежів юридичних і фізичних осіб державі. У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі державі – плата, відрахування, податок. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття. Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою.

Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли витрачання коштів у повнім обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Відрахування відносяться здебільшого на витрати виробництва і включаються у собівартість. Розміри відрахувань встановлюються на нормативній основі до джерела сплати чи відповідно до певного показника (наприклад, відрахування на соціальне страхування, у фонд зайнятості – у процентах до фонду заробітної плати). Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – оборони, управління, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати у загальному вигляді, то ці прикмети плати і відрахування видно досить чітко.

Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, визначається станом оподаткування. Відмінності між платою, відрахуваннями і податками як формами платежів юридичних і фізичних осіб державі не суттєві. Вони стосуються тільки рівня конкретизації цільового призначення. Одночасно слід зазначити, що якщо плата і відрахування можуть сплачуватись як державі, так і іншим юридичним і фізичним особам, то податки – це атрибут держави і тільки держави. Разом з тим очевидно, що розгляд форм платежів тільки за їхнім змістом не дає можливості чітко визначити коло податків. Тим більше, що іноді тотожні за змістом платежі можуть мати різну назву, наприклад, "плата за воду" і "податок на воду", "плата за землю" і "земельний податок".

Розрізняють три групи доходів бюджету: податки, податкові платежі у формі плати і відрахувань, а також власні доходи держави [14, с.44-46]. Податки і податкові платежі — це надходження державі від інших форм власності, перехід власності із приватної, особистої форм в державну. Власні доходи виникають у держави як власника засобів виробництва. Все, що створене в державному секторі, належить державі. Вона як власник має право на весь створений чистий дохід-прибуток державних підприємств та організацій. Однак держава централізує тільки частину прибутку. При цьому може використовуватись як прямий метод централізації за допомогою платежів або відрахувань з прибутку, так і податковий метод. Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях (рис. 1.1) [23, с.59-64]. Більш повна характеристика податків представлена у додатку 1.

Рис. 1.1. Функції податків.

Функції податків випливають із функцій фінансів. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Обидві функції податків дозволяють трансформувати внутрішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні і кількісні параметри базису в реальні результати такої дії. Аналітична оцінка досягнутих результатів, співставлення їх з прогнозними і очікуваними в кожний конкретний період часу дозволяють судити про роль всієї системи оподаткування, окремих груп податків (прямі і непрямі податки, ресурсні або податки на майно, місцеві податки тощо), а також кожного податку окремо, залежно від функцій податків, що розглядаються.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи системи оподаткування, такі як: суб’єкт, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота. Суб’єкт або платник податку – це та фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Ставка – це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні або диференційовані. За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані – тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількісному виразі, і відносні – тобто в частках до встановленої державою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мінімальної заробітної плати. Джерело сплати – це дохід платника, з якого він сплачує податок. Квота – це частка податку в доходах платника [25].

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними фіскальна і регулююча функції. Вони повинні відбивати їх суттєвість. Функції податків, як фінансової категорії випливають із функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції розподільчу і контролюючу. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію [38, с.60].

Фіскальна функція податків випливає із самої природи (суті) податків. Грошові фонди, які формуються через стягнення податків, створюють матеріальні умови для функціонування держави і передумови для підвищення ролі держави у регулюванні економіки. Фіскальна функція податків полягає у тому, що інститут оподаткування забезпечує державу фінансовими ресурсами. Зростання ролі держави на сучасному етапі розвитку потребує додаткових витрат. Загальна тенденція сучасного розвитку така: зі зростанням у часі реального доходу, який отримується у державі, розширюються фінансові можливості держави. Ознакою виконання податковою системою фіскальної функції є збалансований бюджет [38, с.61].

Функції податків – це об’єктивні категорії. Але, незважаючи на це, через них можуть вирішуватися і суб’єктивні інтереси, що досягається через зміну співвідношень між цими функціями. З посиленням фіскальної функції звужуються регулюючі важелі, і, навпаки, коли звужується фіскальна функція, посилюється дія регулюючої.

Практична реалізація функцій податків здійснюється через встановлення бази оподаткування і податкових ставок. Розширюючи базу оподаткування і збільшуючи податкові ставки, можна залучити більше коштів до бюджету, а звужуючи податкову базу і зменшуючи податкові ставки, можна залишати більше коштів підприємствам. Вибираючи оптимальний варіант, держава здійснює через податки свою регулюючу функцію виходячи з конкретних умов. З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб’єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об’єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та інші.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об’єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об’єкта оподаткування) [38, с.60].

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об’єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов’язкових платежів державі; приховування об’єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати [38, с.61-62].

Регулююча функція податків полягає у створенні стимулів або перешкод для здійснення різних видів економічної діяльності (або окремих господарських операцій) шляхом диференціації ставок, об’єктів та бази оподаткування. Сутність регулюючої функції податків – однакові доходи, отримані від різних видів економічної діяльності, оподатковуються за різними ставками або визначаються по-різному. Іншими словами – податкові зобов’язання змінюються непропорційно до отриманого доходу.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів [61, с.124-125].

Регулююча функція має також певне соціальне навантаження, передбачаючи вирівнювання або диференціацію доходів різних осіб. Пропонуємо виділяти дискримінаційні та стимулюючі умови оподаткування як елементи регулюючої функції податків.

Дискримінаційні умови оподаткування – це спосіб практичної реалізації регулюючої функції податків, сутністю якого є відносно вищий рівень оподаткування порівняно із загальними умовами. Дискримінаційні умови можуть запроваджуватись як нормативно (встановленням вищих ставок), так і виникати за фактом (у разі особливостей структури витрат та господарських операцій конкретної особи). Дискримінаційні умови оподаткування можуть справляти значний вплив на непривабливість даного виду економічної діяльності (окремих господарських операцій) настільки, наскільки меншим буде дохід на вкладений капітал від такої діяльності після оподаткування. Разом з тим, так звані "бар’єри виходу" (витрати, пов’язані з припиненням певного виду діяльності, та перерозподілом ресурсів в інші види економічної діяльності) послаблюють регулюючий характер дискримінаційних умов оподаткування [61, с.126].

Стимулюючі умови оподаткування – це спосіб практичної реалізації регулюючої функції податків, сутністю якого є пільговий рівень оподаткування (частка податків у прибутку (доході)) порівняно із загальними умовами. Стимулювання певних видів економічної діяльності шляхом запровадження таких умов може мати на меті не лише входження у цю діяльність нових учасників, але й підтримку неконкурентоспроможних (але соціально важливих видів економічної діяльності). Якщо пільгові умови оподаткування запроваджуються на окремих територіях (вільні економічні зони) або для певних видів економічної діяльності (наприклад, у сільському господарстві, малому бізнесі), вони, з теоретичного погляду, можуть давати значний ефект, враховуючи незначні бар’єри входження, особливо для малого бізнесу [61, с.124-125].

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їх суспільне призначення. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх платників. Ця функція базується на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів господарюючих суб’єктів, може стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямках, а отже, – регулювати соціально-економічні процеси в країні. Використання регулюючої функції здійснюється через податкову політику. Ця функція реалізується через вплив податків на фінансово-господарську діяльність підприємства [50, с.321-322].

Оскільки регулююча функція податків є об’єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика можлива тільки завдяки об’єктивно властивій податкам регулюючій функції.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється їх вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів.

Важливими функціями податків є також контрольна, стимулююча (дестимулююча) і розподільча [50, с.323-324]. Контрольна функція реалізується в процесі оподаткування, визначає раціональний збалансований характер податкової системи, її відповідальність поставленим цілям і завданням. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного податку зокрема, перевіряється на скільки податки відповідають реалізації своєї мети в умовах, що склалися.

В двох напрямках може проявлятись стимулююча функція: стимулювання виробництва в базі економічного складу; стимулювання виробництва в базі економічного піднесення [61, с.124-125].

Об’єктом стимулюючої функції є економічна діяльність, спрямована на збільшення виробництва ВВП. Ця функція має сприяти приведенню в дію всіх факторів, які впливають на підвищення ефективності виробництва (краще використання основних виробничих фондів, матеріальних і трудових ресурсів). Як і регулююча, вона може бути пов’язана з застосуванням механізму пільг, зміною об’єкту оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Розподільча функція податку являє своєрідне віддзеркалення фіскальної, але на стадії розподілу ця функція дуже тісно пов’язана з регулюючою функцією. Наприклад, непрямі податки, які регулюють споживання створюють основи для перерозподілу від одних платників до інших (акциз на делікатесні види продуктів). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинною перерозподілу коштів за допомогою податків [61, с.125-126].

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

Податкове регулювання діяльності підприємств є невід’ємною складовою їх ефективного функціонування, оскільки визначає умови подальшого фінансового розвитку підприємств. Крім того, таке регулювання значно відбивається не тільки на ефективності діяльності самих підприємств, але й визначає основні закономірності формування централізованих фінансових ресурсів, оскільки податкові надходження від підприємств займають вагому частину у загальних податкових надходженнях до бюджету [28, с.128].

Механізм оподаткування підприємств доцільно розглядати в розрізі його складових: економічної та організаційної. Економічна складова сприяє максимізації прибутку в результаті використання податкових пільг та інших законних способів мінімізації податкових платежів, що досягається в результаті податкового планування та оптимізації. Організаційна складова спрямована на вибір альтернативних видів сплати податків відповідно до діючих умов оподаткування, що передбачає досягнення оптимізації податків з урахуванням потреб бюджету і можливостей підприємства.

В цілому підприємство сплачує ті ж податки, що і звичайні. Тобто воно має право вибрати із двох можливих шляхів оплати податків (за принципом мінімальної суми сплати): загальна система оподаткування; спрощена система оподаткування [28, с.128].

Структура економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств зображена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Структура економіко-організаційного механізму оподаткування підприємств [28, с.128].

При загальній системі оподаткування підприємство в основному сплачує такі податки:

1. Податок на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) – непрямий податок на додану вартість, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається в ціну у вигляді надбавки до ціни товару, робіт, послуг і повністю оплачується кінцевим споживачем товарів, робіт та послуг. Він є формою перерахування до бюджету частини доданої вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва та обороту і визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та вартістю матеріальних витрат, віднесених на затрати виробництва і обороту. ПДВ є одним із різновидів універсальних акцизів. Має широку базу оподаткування тому забезпечує стійкі надходження до бюджету які не залежать від змін вибору товарів покупцями та асортименту реалізованих товарів.

Платниками податку є всі юридичні й фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Фізичні особи, обсяг продажу в яких не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів, звільняються від сплати податку.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції зі сплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції, з ввезення (пересилання майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року об`єкти оподаткування за ставкою 20%, а також податок обчислюється за нульовою ставкою. ПДВ розраховується за формулою [7, с.95]:

ПДВ = (С + Т_н + П) × С%, (1.1)

де С – собівартість;

Т_н – торгова націнка;

П – прибуток;

С% – ставка податку.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

- продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- продажу робіт (послуг), призначених для використання за межами митної території України;

- надання послуг з туризму на території України щодо продажу за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків;

- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах) відповідно до порядку, встановленого Кабміном України;

- надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за межами митного кордону України [8, с.95].

2. Акцизний збір.

Акцизний збір – один із непрямих податків, що включається до ціни товарів. Встановлюється, як правило, на високорентабельні товари і стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів.

Платниками акцизного збору є:

- суб`єкти підприємницької діяльності, а також їх філій, відділення (інші відокремлені підрозділи) – виробники підакцизних товарів(послуг) на митній території України, у тому числі, з давальницької сировини;

- нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів(послуг) середньо або через їх постійні представництва, чи осіб, які прирівнюються до них згідно із законодавством;

- будь-які суб`єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

- фізичні особи – резиденти або нерезиденти, які ввозять і пересилають підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного перевезення (пересилання) для таких фізичних осіб, які визначені митним законодавством;

- юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об`єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації підакцизних товарів. Для обчислення суми акцизного збору визначають оподаткований оборот, який є вартістю підакцизних товарів, що реалізуються. Акцизний збір обчислюється у твердих ставках євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції), а для імпортних товарів до оборотів, які визначаються виходячи з митної (закупівельної) вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного мита та акцизного збору [8, с.96-97].

Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна ставка акцизного збору може бути порівняна зі ставкою 16,667% ПДВ). Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за такою формулою:

ВЦ = (С + П) : (100 – А) 100%, (1.2)

де С – собівартість;

П – прибуток;

А – ставка акцизного збору.

Тверді ставки встановлені в ECU на одиницю товару чи певну величину його виміру. Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справляння податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць, а для алкогольних напоїв – щоденно).

3. Мито.

Це непрямий податок, який стягується з товарів (інших предметів), які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон. Об`єктом оподаткування виступає митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.

Ставки мита встановлюються (М):

- у процентах до митної вартості, формула розрахунку наступна:

М = В С / 100%, (1.3)

де В – вартість товару;

С – відсоткова ставка;

- у грошовому вимірі в ECU на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики, формула розрахунку наступна:

М = К Г / 100%, (1.4)

де К – кількість товару;

Г – вартість мита на одну одиницю товару [8, с.96-97].

Процентні ставки встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові, преференційні. Їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.

Порядок обчислення та сплати мита проводиться за встановленими ставками по товарних групах. Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску товарів з митниці.

4. Обов’язкові відрахування на соціальне страхування працівників (ОВС), платником яких є підприємство:

- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (32,3%);

- збір на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,6%);

- збір на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (2,9%);

- збір на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 0,2%-13,8% відповідно до визначеного класу ризикованості (для роздрібної торгівлі 0,9%) [8, с.96-97].

5. Податок на прибуток підприємств.

Здійснюється оподаткування юридичних осіб на основі Закону України від 22 травня 1997 року "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"". Згідно із Законом платниками податку є:

- резиденти – суб`єкти підприємницької діяльності, бюджетні установи, громадські організації та інші;

- нерезиденти – фізичні особи, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів [5].

Об`єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток. Оподатковуваний прибуток – це різниця між скоригованим доходом та сумою валових витрат і сумою амортизаційних відрахувань.

Розглянемо порядок обчислення і сплати. За перший і другий місяці кожного кварталу податок сплачується у вигляді авансованих платежів (до 25 числа кожного місяця), виходячи з фактично отриманої суми прибутку (за оперативними даними). Після закінчення кварталу складається перерозрахунок, виходячи з фактичного балансового прибутку, встановленого на основі бухгалтерського і податкового обліку. Сума плати за перерозрахунком вноситься в п`ятиденний термін після встановленого строку подання бухгалтерського звіту. Ставка податку 25%. Формула розрахунку податку на прибуток (П):

П = (ВД – ВВ – А) С / 100%, (1.5)

де ВД – валовий дохід;

ВВ – валові витрати;

А – амортизаційні відрахування;

С – ставка податку.

6. Земельний податок, платниками якого виступають юридичні та фізичні особи, яким земля надана у власність або у користування.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або у користуванні, в тому числі на умовах оренди. Суб`єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,01; для багаторічних насаджень – 0,03.

Слід зауважити, що ставки податку диференціюються залежно від призначення земель: сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. У свою чергу для земель сільськогосподарського призначення ставки податку диференціюються:

- залежно від напрямів використання: рілля і багаторічні насадження; сінокоси в пасовища;

- від родючості ґрунтів відповідно до земельного кадастру.

Для земель несільськогосподарського призначення:

- від класу населеного пункту: залежно від чисельності жителів; залежно від коефіцієнта для міст державного і обласного підпорядкування;

- від місця знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія) [10].

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і подають розрахунки в податкову інспекцію до 15 липня. Для фізичних осіб нарахування податку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рівними долями до 15 серпня і 15 листопада.

Формула розрахунку податку на землю (З) в залежності від площі земельної ділянки:

З₁ = П_л С / 100%, (1.6)

де П_л – площа земельної ділянки;

С – ставка на 1 га.

Формула розрахунку податку на землю в залежності від грошової оцінки земельної ділянки:

З₂ = Г В С / 100%, (1.7)

де Г – грошова оцінка земельної ділянки;

С – ставка на 1 грн. вартості.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

7. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є видом майнового оподаткування.

Він справляється для забезпечення фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. Платниками податку є юридичні і фізичні особи, у власності яких є відповідні транспортні засоби. Об`єктом оподаткування – потужність двигуна легкових і вантажних автомобілів, мотоциклів, моторолерів та мотоблоків.

Податок (Т) сплачується за ставками залежно від потужності двигуна: з кожної кінської сили; з кожного кіловата потужності:

Т = О С / 100, (1.8)

де О – об’єм двигуна;

С – ставка на 100 см³ (100 см).

Податок зараховується до бюджету адміністративно-територіальної одиниці місцевого самоврядування за місцем розташування підприємств і місцем проживання громадян. З цієї суми 90% використовуються для шляхового господарства, а 10% надходять на рахунок органів Державної автомобільної інспекції.

8. Збір за забруднення навколишнього середовища.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів.

Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях постанови Кабміну [10].

Суми збору, що стягуються за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюється, виходячи з кількості фактично використаного пального і його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і коригувальних коефіцієнтів.

Сума збору за забруднення навколишнього середовища обчислюється за формулою:

П_л = V С К_н К_ч / 100, (1.9)

де V – обсяг випуску;

С – ставка податку;

К_н – коригувальний коефіцієнт в залежності від народногосподарського значення;

К_ч – коригувальний коефіцієнт в залежності від чисельності населення [8, с.98].

8. Торговий патент.

Закон "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначає, що торговий патент придбавається при провадженні: торговельної діяльності за готівкові кошти, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, діяльності з надання побутових послуг.

Так, вартість торгового патенту на провадження торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів і за календарний місяць становить, зокрема, на території м. Києва від 60 до 320 гривень. Плата за спеціальний торговий патент встановлюється диференційовано залежно від площі. Шкала ставок плати за квадратний метр площі може бути пропорційною або регресивною чи прогресивною.

9. Податок на рекламу.

Об’єктом податку з реклами є вартість послуг з встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами сплачується з усіх видів реклами під час оплати послуг з її встановлення та розміщення і перераховується не безпосередньо до бюджету, а надавачеві послуг за встановлення і розміщення реклами. Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час (0,3% для реклами на майні, товарах народного споживання та одязі). Отже, у разі безоплатного надання рекламних послуг відсутня (нульова) база обкладення податком з реклами, тому цей податок у такому випадку не нараховується і не сплачується. До об’єкта обкладення податком з реклами ПДВ не включається [10].

Сума податку на рекламу (П_р ) обчислюється за формулою:

П_р = Р С / 100, (1.10)

де Р – вартість реклами;

С – ставка податку.

10. Збір за право використання місцевої символіки.

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати: з юридичних осіб – 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, – п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сума збору за право використання місцевої символіки (З_м ) обчислюється за формулою:

З_м = V С / 100, (1.11)

де V – обсяг виробленої продукції;

С – ставка податку.

11. Комунальний податок.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Сума комунального податку (К_п ) обчислюється за формулою:

К_п = Ч Н С / 100, (1.12)

де Ч – чисельність працюючих;

Н – неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

С – ставка податку.

12. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції. Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день – за одноразову торгівлю.

13. Збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей [10].

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є підприємства, які були створені після травня 1999 року, всі інші підприємства не сплачують цей податок. Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

1.2 Податкова політика підприємства та її структурні елементи

За змістовно-процедурними позиціями податкова політика складається з декількох неоднорідних за своєю суттю етапів. Градація діяльності по розробці податкової політики виходячи зі специфічних особливостей тих або інших процедур, застосовуваного наукового апарата, логічній погодженості і послідовності діяльності, суб’єктивного й об’єктивного складу на визначені укрупнені етапи, має велике теоретичне значення і практичний зміст.

З теоретичної точки зору розукрупнення податкової політики як цілісної діяльності на окремі складові дозволяє в найбільш повній мері вивчити конструкцію даної економічної категорії, за допомогою застосування індуктивного логічного апарата, а також виявити місце податкової політики в комплексі загальноекономічного планування діяльності підприємства. На практиці поетапна розбивка процесу розробки податкової політики покликана додати послідовність операціям, визначити чітку організаційну структуру, виконавців і відповідальних за реалізацію тих або інших податкових заходів; здійснювати контроль над реалізацією прийнятих управлінських рішень. Процес розробки податкової політики підприємства складається з чотирьох взаємозалежних етапів єдиного циклу (рис. 1.3) [79, с.325].

Рис. 1.3. Етапи розробки податкової політики підприємства.

Знання податків – точне знання поточного податкового законодавства, його подальшого розвитку; розуміння того, які позитивні або негативні сторони воно має для підприємства.

Дотримання податкових законів – своєчасна і чітка підготовка податкових декларацій, звітів, повідомлень і інших документів, повна сплата всіх належних податкових платежів.

Представлення в податкових установах – відправлення податкових декларацій, звітів, повідомлень і інших документів у податкові органи, надання допомоги податковим органам під час податкових перевірок і на інших етапах дотримання податкових законів, переговори з податковими й іншими органами з питань порушення податкового законодавства, зниження податків і списання податкової заборгованості, представлення підприємства в судових органах по справах про податкові правопорушення.

Податкова оптимізація – планування і управління господарськими операціями для досягнення найбільш вигідної податкової позиції у стратегічній перспективі.

Процесу розробки податкової політики підприємства властива наступна структура:

- аналіз господарської діяльності;

- визначення основних податкових проблем;

- розробка і планування податкових схем;

- підготовка і реалізація податкових схем;

- включення результатів у звітність і очікування реакції контрольних органів.

Наведені характеристики змісту процесу розробки податкової політики ґрунтуються, насамперед, на визначенні податкового планування – як практичної діяльності щодо оптимізації податкового портфеля підприємства.

Перший етап процесу податкового планування полягає у виборі основних інструментів реалізації податкового планування, а також виконавців. Серед основних внутрішніх нормативних актів, що регулюють даний етап, необхідно виділити, насамперед, наказ про облікову політику підприємства, а також наказ про план виробництва.

Під обліковою політикою підприємства розуміється обрана їм сукупність способів ведення бухгалтерського обліку – первинного спостереження, поточного вартісного виміру, групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності на основі застосування принципів бухгалтерського обліку.

План виробництва (виробнича програма) є основним документом, на базі якого здійснюються виробничі відносини підприємства. План виробництва містить дані щодо передбачуваної інвестиційної політики підприємства, випуску продукції, чисельності працівників тощо. Така інформація прямо і безпосередньо впливає на податкове навантаження підприємства.

Інструментарій, що застосовується при розробці податкової політики, різноманітний. У літературі звичайно називаються: експертні правові системи, бази даних по податковій тематиці (у тому числі ЗМІ); формування запитів у податкові інспекції, Міністерство фінансів і інші державні органи; спеціальна наукова і періодична література; арбітражна і загальногромадянська судова практика; роз’яснення і розробки спеціалізованих консалтингових і аудиторських компаній.

Інструментарій розробки податкової політики формується в залежності, по-перше, від рівня прийняття управлінських рішень (оперативних, тактичних або стратегічних), а по-друге, від заходів, що використовуються в плануванні податкових відрахувань, що, у свою чергу, диференціюються виходячи з ваги податкового навантаження в тієї або іншій податковій юрисдикції (таблиця 1.1). Податкове навантаження розраховується як сумарна частка податкових платежів підприємства за розглянутий період у доданій вартості продукції, зробленої підприємством за той же період, при цьому додана вартість знаходиться шляхом вирахування з вартості зробленої продукції вартості спожитих матеріальних засобів виробництва (сировини, енергії тощо) і послуг інших організацій [11, с.45-46].

Податкова політика, як і будь-яка діяльність, що носить управлінський характер, покликана виконувати оперативні функції, функції контролю і функції планування, звідси податкову політику можна зобразити у виді трьохрівневової системи, що включає оперативні, тактичний і стратегічний елементи (рис. 1.4), у залежності від яких трансформується об’єктивна сторона процесу податкового планування, видозмінюються заходи щодо планування податків. Проекція конструкції податкової політики у виді піраміди (рис. 1.4) невипадкова, оскільки дозволяє найбільше точно відобразити наявні зв’язки і залежності, що простежуються на всіх "поверхах" податкового планування [20, с.114]. У процесі розробки податкової політик підприємства необхідний щотижневий моніторинг нормативно-правової бази, визначення бази податкових відрахувань і ставок оподатковування. Вивчення і засвоєння діючого податкового законодавства – перша й об’єктивно необхідна умова всієї діяльності з податкового планування.

Рис. 1.4. Структура податкової політики підприємства.

Керівництву підприємства необхідно знати: чи є підприємство суб’єктом податкових правовідносин? Які податки зобов’язане сплачувати підприємство? За якою ставкою і з якої бази підприємство повинне сплачувати податки? Терміни сплати податків? Пільги, що підприємство може використовувати при сплаті податків? Відповіді на поставлені запитання здебільше даються співробітником бухгалтерії, відповідальним за податковий облік, із залученням у разі потреби юридичної служби.

Таблиця 1.1 Диференціація заходів щодо розробки податкової політики підприємства

Крім того, необхідно складання прогнозів податкових зобов’язань організації (податковий календар) з метою оптимізації потоків податкових платежів. Податковий календар розробляється кожним підприємством самостійно з обліком галузевих і організаційно-правових особливостей. Податковий календар складається працівниками бухгалтерії, останні надають у фінансову службу підприємства щомісячний графік податкових витрат, що використовується при прогнозуванні фінансових потоків.

На тактичному рівні податкова політика є частиною загальної системи фінансового управління і контролю, здійснюється спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, великих і довгострокових господарських контрактів. Зокрема, складаються прогнози податкових зобов’язань організації і наслідків планованих схем угод, що згодом враховуються при формуванні прогнозів фінансових потоків підприємств; розробляється графік відповідності виконання податкових зобов’язань і зміни фінансових ресурсів організації; прогнозуються і досліджуються можливі причини різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій або проведеної угоди [8, с.217].

Заходи, проведені на поточному рівні планування, називають способами, методами, "схемами" податкової оптимізації (мінімізації податкових відрахувань). Способи податкової оптимізації різні за своєю природою й у своїй більшості вузько спрямовані на визначений сегмент податкових відносин, не торкаються усього комплексу податкових проблем.

Серед найбільш популярних методів податкової мінімізації дослідники виділяють метод заміни відносин; метод поділу відносин; метод відстрочки податкового платежу; метод прямого скорочення об’єкту оподатковування; метод делегування податкової відповідальності підприємству-сателітові; метод прийняття облікової політики з максимальним використанням наданих можливостей для зниження розміру податкових платежів; метод застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей народного господарства і груп платників податків; метод зміни юрисдикції збутового управління або центра прийняття управлінських рішень підприємства у вигляді установи самостійної юридичної особи або перенос самих виробничих потужностей на користь зони пільгового режиму оподатковування і ряд інших.

Перераховані методи у своїй більшості – сепаративні (не взаємодіють у комплексі один з одним) і короткострокові; тому можна стверджувати, що представлені способи оптимізації податкового портфеля не є суттєвими заходами щодо тактичного податкового планування в повному розумінні слова, оскільки перші спрямовані на вирішення визначених, конкретних проблем, що постають перед суб’єктами господарської діяльності, у них відсутні елементи послідовності і перспективності.

Іншими словами, методи мінімізації податкових відрахувань це – дискретні складові цілісного процесу податкового планування, розташовані у визначеному порядку, що підкоряються заздалегідь установленим цільовим параметрам, взаємодіючі один з одним. Про те, що методи податкової оптимізації є заходами процесу податкового планування, можна говорити лише у випадку їхньої упорядкованості відповідно до визначених установок і прогностичності результатів впливу на агреговані фінансові показники підприємства [13, с.102].

Найбільш ефективним буде вважатися таке сполучення методів податкової оптимізації, яке дозволяє підприємству досягти поставлених цілей (найбільший фінансовий результат) у найбільш короткий проміжок часу з найменшою кількістю витрат. На практиці для виведення оптимального сполучення і використання податкових схем можуть використовуватися ситуаційний, чисельні балансові методи і метод визначення фінансових потоків підприємства у двокоординатній системі оподатковування [66].

Метод ситуаційного податкового планування – найбільш простий і доступний для будь-якого підприємства, тому він знайшов широке застосування на практиці. Суть методу полягає в наступному. Керівництво підприємства, на основі свого статуту, установчого договору й інших установчих документів визначає спектр основних податків, що слід сплачувати підприємству, уточнює ставки і пільги. Формується так зване податкове поле підприємства. Далі підбираються типові господарські операції, у яких підприємство бере участь, з огляду на специфіку виду діяльності і складність виробничого процесу. Потім, відповідно до статуту, утворюється система договірних відносин підприємства з урахуванням сформованого податкового поля.

Після цього розробляються різні ситуації з урахуванням уже виконаних податкових, договірних і господарських наробітків, що охоплюють найрізноманітніші сторони економічного життя, реалізовані в декількох порівняльних варіантах. На основі всебічного дослідження ситуацій вибираються оптимальні варіанти. При аналізі різних ситуацій доцільно зіставляти отримані фінансові результати з можливими втратами, обумовленими штрафними й іншими санкціями.

Слабка сторона ситуаційного методу в його багатоваріантності, оскільки сучасне підприємство у своїй діяльності часом випускає різноплановий і широко сегментаційний асортимент продукції, і, отже, у процесі виробництва, що також може бути неоднорідний, підприємство має безліч господарських контактів, часом ексклюзивних, зі своїми контрагентами і партнерами, тому, щоб ефективно спланувати діяльність підприємства з погляду мінімізації податкових відрахувань, необхідно проаналізувати величезний масив усіляких модифікацій взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем, що під силу тільки високопродуктивним обчислювальним комплексам.

До чисельних балансових методів відносяться: метод мікробалансів, метод графоаналітичних залежностей, матрично-балансовий метод і статистичний балансовий метод.

Метод мікробалансів полягає в наступному. Щоб оцінити той або інший варіант економічної діяльності підприємства в різних умовах господарювання, виділяються великі блоки господарських операцій, що включають головні відмінності. Ці блоки оформляються у вигляді бухгалтерських проводок, і виконуються розрахунки балансів для кожного з них. Порівняння отриманих мікробалансів дозволяє вибрати більш вигідний варіант.

Дослідження за допомогою мікробалансів ґрунтується на виділенні з усієї сукупності господарських операцій одного визначального блоку і на розгляді його як самостійного журналу господарських операцій з оформленням декількох варіантів проводок і зі складанням декількох варіантів мікробалансів. Їх аналіз дозволить вибрати найбільш економічний. Якщо в блок господарських операцій включаються всі необхідні податкові платежі, то мікробаланси дозволяють також визначити варіант із мінімальним рівнем цих платежів.

Дослідження за допомогою графоаналітичних залежностей ґрунтується на виділенні одного або декількох найважливіших параметрів балансу, що можуть уплинути на фінансові підсумки роботи підприємства. Щоб визначити вплив на фінансовий результат діяльності підприємства кожного з економічних параметрів, виділяється великий блок господарських операцій, у якому цей параметр бере участь. Потім шляхом ряду послідовних розрахунків мікробалансів при різних величинах досліджуваного параметра одержують графічну або аналітичну залежність фінансового результату від цього параметра. На основі цієї залежності можна вибрати оптимальне співвідношення.

Статистичний балансовий метод полягає в тому, що на основі балансів ряду комерційних підприємств визначаються усереднені величини параметрів, що можуть бути використані для порівняння або для побудови розрахункової економічної моделі. Відхилення показників конкретного підприємства від середньостатистичних характеризують позитивну або негативну динаміку його діяльності. Економічна середньостатистична модель, закладена в алгоритм і доповнена конкретними блоками господарських операцій, може послужити основою для проведення тактичного податкового планування і відпрацьовування різних видів господарської діяльності.

На жаль, діапазон застосовності даного методу обмежений тим, що в даний час в Україні немає широкої практики публікації балансів і фінансових звітів підприємства.

Відповідальні виконавці реалізації процедур тактичного податкового планування повинні призначатися з числа фахівців, що розробляють фінансову частину загального плану розвитку підприємства. Зазвичай такими фахівцями є працівники планово-економічного, виробничо-диспетчерського і фінансового відділів підприємства, останні в разі потреби й узгодження позицій ведуть консультації з бухгалтерією й іншими фінансовими підрозділами підприємства, як структурами, що безпосередньо відповідають за вирахування і сплату податкових платежів, а також з юридичною службою, у ведення якої входить розробка юридично обґрунтованих схем цивільно-правових угод, представлення інтересів підприємства в органах юрисдикції.

Не можна погодитися з прийнятим у літературі думкою про ключову, чільну роль бухгалтерії в плануванні податків, оскільки реалізація процедур податкового планування на тактичному рівні припускає застосування особливого інструментарію і наявність спеціальних знань і навичок, аналітичних і евристичних здібностей.

Бухгалтерія підприємства в силу оперативної (постфактум) спрямованості бухгалтерського обліку не здатна сформувати адекватну стратегію податкового планування, оскільки покладання на бухгалтерську службу підприємства обов’язків з планування податкових платежів представляється виправданим тільки в оперативному плані, тактичні й особливо стратегічні рівні повинні розроблятися спеціально навченими фахівцями, зворотне приводить до негативних наслідків у вигляді диспропорцій у сплаті окремих податків, що спостерігається зараз на вітчизняних підприємствах [45, с.217].

Відбувається це насамперед через те, що працівники бухгалтерії, плануючи податкові платежі, керуються діючим податковим законодавством і положеннями по бухгалтерському обліку, при цьому вкрай рідко враховують цивільне законодавство, а також економічну суть господарських операцій, у підсумку при найменшій зміні податково-правових норм негайно валиться зведена конструкція. Крім цього, останнім часом намітилися значні розбіжності в податковому і бухгалтерському обліку, що породжують різні колізії, вирішити які бухгалтерія не в змозі, оскільки для цього потрібне прийняття еклектичних висновків з тих самих питаннь.

1.3 Організація процесу розробки податкової політики підприємства

Стратегічне податкове планування (прогнозування) – найвищий рівень розробки податкової політики. Хоча з практичної точки зору розробка податкової політики – це діяльність, пов’язана з перманентним генеруванням способів оптимізації податкового портфеля підприємства, результатом цього процесу повинний бути податковий план, спрямований на досягнення стратегічних інтересів підприємства, оскільки планування оподатковування має справи не з минулими, а з майбутніми податковими зобов’язаннями, тобто з виконанням фінансових обов’язків, що випливають із сьогоднішніх рішень.

Іншими словами, розробка податкової політики починається з визначення стратегічних цілей підприємства, саме останні формують потребу в прийнятті тих або інших управлінських рішень, у залежності від яких будується структура підприємства і зв’язки усередині неї.

У свою чергу, на кожному конкретному підприємстві система податкового прогнозування базується на визначеній податковій ідеології.

Податкова ідеологія характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, обумовлених його "місією" і податковим менталітетом його засновників і менеджерів.

Процес формування податкової стратегії підприємства здійснюється за наступними етапами [11; 45; 66; 79].

1. Визначення загального періоду формування податкової стратегії.

Головною умовою визначення є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства, оскільки податкова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування податкової стратегії допустимий).

Важливою умовою визначення періоду формування стратегії підприємства в області оподатковування є передбачуваність розвитку економіки в цілому, податкової політики держави, кон’юнктури тих сегментів фінансових ринків, з якими пов’язана майбутня фінансова діяльність підприємства, – в умовах нинішнього нестабільного (а за окремими аспектами – непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не повинний бути занадто тривалим і в середньому повинний визначатися рамками трьох років.

Умовами визначення періоду формування податкової стратегії підприємства є також галузева приналежність підприємства, його розмір, стадія життєвого циклу тощо.

2. Дослідження факторів зовнішнього податкового середовища і податкової політики держави.

Таке дослідження визначає вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства з урахуванням сучасного стану податкового поля і можливої їх зміни в майбутньому періоді. Виходячи з того, що стратегія в області оподатковування є частиною фінансової стратегії підприємства, на цьому етапі розробки податкової стратегії аналізується кон’юнктура фінансового ринку і фактори впливу на неї, а також розробляється прогноз кон’юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов’язаних з майбутньою діяльністю підприємства в процесі податкового планування.

3. Формування стратегічних цілей діяльності підприємства в області податкового планування.

Головною метою такої діяльності є підвищення рівня добробуту власників підприємства і максимізація рентабельності виробництва за рахунок зниження податкових витрат. Разом з тим, така головна мета вимагає визначеної конкретизації з урахуванням задач і особливостей майбутнього розвитку підприємства.

Система податкових стратегічних цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне використання власного капіталу; оптимізацію податкового портфеля; прийнятність рівня податкових ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності.

Систему стратегічних цілей в області податкового планування варто формулювати чітко і коротко, відбиваючи кожну з цілей у конкретних показниках – цільових стратегічних нормативах. У якості таких цільових стратегічних нормативів за окремими аспектами податкового планування підприємства можуть бути встановлені:

- мінімальна частка податкових відрахувань у доданій вартості, виробленої підприємством;

- середньорічний темп зниження частки податкових відрахувань;

- процентний розподіл змінних і постійних податкових витрат підприємства при застосуванні маржинального підходу визначення прибутку. До змінних податкових витрат відносяться всі непрямі податки і частина прямих податків (зокрема, податок на прибуток), до постійних витрат відносяться всі рентні податки (земельний податок, податок на майно тощо), соціальний податок, податки, стягнуті з працівників, які мають оплату праці, і ряд інших податків;

- мінімальний рівень грошових активів, що забезпечує поточну податкову платоспроможність підприємства;

- граничний рівень податкових ризиків у розрізі основних напрямків господарської діяльності підприємства.

4. Конкретизація цільових показників податкової стратегії за періодами її реалізації.

У процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів податкового планування, а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація в часі.

Зовнішня синхронізація передбачає узгодження в часі реалізації розроблених показників податкової стратегії з показниками загальної і фінансової стратегії підприємства, а також із прогнозованими змінами податкової політики держави. Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часі всіх цільових стратегічних нормативів податкового планування між собою.

5. Розробка податкової політики за окремими аспектами діяльності з планування податкових відрахувань.

Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним. Податкова політика являє собою форму реалізації податкової ідеології і податкової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів діяльності в області податкового планування і на окремих етапах її здійснення. На відміну від податкової стратегії в цілому, податкова політика формується лише за конкретними напрямками податкового планування на підприємстві, що вимагає забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цього процесу.

Формування податкової політики за окремими аспектами податкового планування може носити багаторівневий характер. Так, у рамках політики управління податковими відрахуваннями підприємства можуть бути розроблені політика управління непрямими і прямими податками. У свою чергу, політика управління непрямими податками може включати самостійні блоки політики управління окремими їх видами (ПДВ, акцизи, податок із продажів тощо).

6. Розробка системи організаційно-економічних і економіко-правових заходів щодо забезпечення реалізації податкової стратегії.

У системі організаційно-економічних заходів передбачається формування на підприємстві "центрів податкової відповідальності" різних типів; визначення прав, обов’язків і міри відповідальності їх керівників за результати податкового планування; розробка системи стимулювання працівників за внесок у підвищення ефективності податкового планування.

Серед економіко-правових заходів в області податкового планування, здатних полегшити досягнення стратегічних цілей підприємства, можна відокремити огляд і прогноз особливостей ділового обороту і судової практики, нормативно-правової бази і її зміни в довгостроковому періоді; складання прогнозів податкових зобов’язань організації, у тому числі при настанні форс-мажорних обставин; варіанти (не менш двох) схем фінансових, документарних і товарно-матеріальних потоків; складання сіткового графіка відповідності виконання податкових, фінансових і комерційних зобов’язань організації; письмове обґрунтування застосовуваних схем і, особливо, "вузьких місць", з погляду податкових наслідків; варіанти можливих причин різких відхилень від розрахункових показників діяльності організації, прогноз ефективності застосовуваних заходів, оцінка ризику різних програм дій.

7. Оцінка ефективності розробленої податкової стратегії.

Така оцінка є заключним етапом стратегічного податкового планування підприємства і проводиться за наступними основними параметрами:

- погодженість податкової стратегії підприємства з загальною стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється ступінь погодженості цілей, напрямків і етапів у реалізації цих стратегій;

- погодженість податкової стратегії підприємства з передбачуваними змінами зовнішнього середовища. У процесі цієї оцінки визначається, наскільки розроблена податкова стратегія відповідає прогнозованому розвитку економіки країни, змінам податкової політики держави і кон’юнктури фінансового ринку в розрізі окремих її сегментів;

- внутрішня збалансованість податкової стратегії. При проведенні такої оцінки визначається, наскільки погодяться між собою окремі цілі і цільові стратегічні нормативи майбутньої діяльності з податкового планування; наскільки цілі і нормативи відповідають змісту податкової політики за окремими аспектами податкового планування; наскільки погоджені між собою за напрямками і в часі заходи щодо забезпечення їх реалізації;

- реалізуємість податкової стратегії. У процесі такої оцінки, у першу чергу, розглядаються потенційні можливості підприємства у формуванні фінансових, інтелектуальних і техніко-організаційних ресурсів для вирішення поставлених задач податкового планування;

- прийнятність рівня ризиків, пов’язаних з реалізацією податкової стратегії. У процесі такої оцінки необхідно визначити, наскільки рівень прогнозованих податкових ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства, забезпечує достатню рівновагу в процесі його розвитку і відповідає податковому менталітету його власників і відповідальних за оподатковування менеджерів. Крім того, необхідно оцінити, наскільки рівень цих ризиків допустимий для фінансової діяльності даного підприємства з позицій можливого розміру фінансових втрат (податкових санкцій, пені за несвоєчасну сплату податків);

- результативність розробленої податкової стратегії. Оцінка результативності податкової стратегії може бути проведена насамперед на основі прогнозних розрахунків фінансових коефіцієнтів, а також виходячи з динаміки показника частки податкових відрахувань у доданій вартості. Поряд з цим можуть бути оцінені і нематеріальні результати реалізації розробленої стратегії – зростання ділової репутації (гудвіл) підприємства; підвищення керованості грошових потоків; підвищення рівня соціальної задоволеності зовнішнього середовища тощо.

Виходячи з критерію впливу на податкове навантаження плановані дії можуть бути оптимізаційними, спрямованими на мінімізацію податкових відрахувань підприємства, і тривіальними, або, як їх називають у літературі, заходами щодо класичного податкового планування.

Заходи щодо класичного податкового планування містять у собі організацію правильного обліку і звітності, планування економічної діяльності в рамках, визначених законом, і своєчасну сплату податків. Для реалізації цих цілей необхідно чітко і грамотно вести бухгалтерський і податковий облік, належним чином оформляти первинні бухгалтерські документи, відслідковувати зміни в поточному податковому законодавстві.

Підприємство повинне користуватися всіма можливими простими і доступними пільгами, у тому числі по розстрочці податкових платежів, наприклад, за допомогою використання податкових кредитів і інших розстрочок, наданих як місцевими органами влади, так і на національному рівні. Іноді в екстрених економічних ситуаціях підприємство може піти і на затримки податкових платежів, чітко уявляючи наслідки подібних дій і варіанти врегулювання надалі своїх відносин з податковими органами.

Оптимізація заходів податкового менеджменту припускає якісно інший підхід до організації бізнесу. До звичайних критеріїв побудови бізнесу необхідно додати (і постійно враховувати) критерій мінімізації податків. Усю систему економічних, фінансових і правових відносин підприємства необхідно розглядати під кутом мінімізації податків і проводити комплекс відповідних заходів. Податкове планування оптимізаційних заходів являє собою розробку економічних дій, податкових схем і їх документальне оформлення, спрямовану на мінімізацію податків у рамках законної діяльності підприємства.

Математично модель оптимізації податкового планування може бути представлена як аналітична задача перебування мінімуму податкових платежів для застосовуваної фінансової схеми з деякими постійними і змінними показниками. Під постійними економічними показниками розуміються ті економічні показники, на які платник податків не може впливати, які від нього практично не залежать. Під змінними економічними показниками розуміються ті економічні показники, на які платник податків може впливати, які певним чином від нього залежать [79].

Таким чином, оптимізація податкового портфеля підприємства базується на законодавчо встановлених різних видах податкових режимів і пільг і залежить від причин системного характеру. У сучасній динамічній і складній економічній системі заздалегідь прорахувати всі податкові наслідки найрізноманітніших економічних дій підприємства принципово неможливо, тому завжди існують дії, більш вигідні підприємству-податкоплатнику.

2. Дослідження стану податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ" (надалі – ТОВ "ТРІНІТІ") є юридичною особою, яке створено на засадах угоди між фізичними особами – громадянами України – шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, та є самостійним суб’єктом підприємницької діяльності і діє у відповідності з законодавчими актами України, положеннями власного Статуту, Установчого договору на засадах повного госпрозрахунку, самоокупності та самофінансування, самостійно встановлює напрямки своєї діяльності, обсяг та структуру виробництва, здійснює планування, реалізує продукцію (товари, роботи, послуги). Підприємство зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 15.07.96 №17513 та знаходиться за адресою: м. Київ-1, вул. Інститутська, 1.

ТОВ "ТРІНІТІ" створено з метою задоволення суспільних потреб у його продукції, роботах та послугах, одержання прибутку, реалізації на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу товариства.

Напрямами діяльності ТОВ "ТРІНІТІ" є:

- торговельна діяльність (у тому числі оптова, дрібнооптова, роздрібна, комісійна та консигнаційна торгівля);

- торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність;

- створення мережі підприємств торгівлі громадського харчування побутового обслуговування;

- здійснення посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб’юторських послуг виробничого та невиробничого характеру;

- надання послуг у галузях маркетингу, інжинірингу, управління, реклами, підготовки (стажування) кадрів;

- організація інформаційного обслуговування населення, у тому числі з використанням різноманітних інформаційних носіїв, включаючи аудіовізуальні засоби.

Розмір статутного фонду підприємства може змінюватися за згодою між учасниками у порядку, передбаченому чинним законодавством та Установчим договором.

Прибуток ТОВ "ТРІНІТІ" утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці з балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитам банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після вказаних розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів та рішень зборів учасників визначає напрямки його використання.

ТОВ "ТРІНІТІ" реалізує свою продукцію (товари, роботи, послуги) за цінами, встановленими ним самостійно, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу господарської діяльності спрямована в першу чергу на дослідження таких сторін діяльності, як конкурентноздатність, фінансова стійкість, платоспроможність.

Перехід до ринкових відносин для підприємств пов’язаний з можливістю господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому виникає необхідність проведення поточного і оперативного контролю показників фінансового стану. Показники платоспроможності і фінансової стабільності ТОВ "ТРІНІТІ" наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Показники платоспроможності і фінансової стабільності ТОВ "ТРІНІТІ"

Дані таблиці 2.1 свідчать, що показники діяльності підприємства ТОВ "ТРІНІТІ" дещо нижчі від нормативів, проте протягом досліджуваного періоду зберігаються позитивні тенденції в діяльності даного підприємства. Так, коефіцієнт покриття загалом має позитивну динаміку. Якщо в 2004 році він становив 1,5, то вже в 2005 даний показник збільшився до 1,55. Стосовно коефіцієнта швидкої ліквідності слід відмітити, що він також поступово зростає – в 2005 році збільшився на 0,3 порівняно з 2004 роком. Тенденція до збільшення спостерігається і щодо показника абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу досліджуваного підприємства (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 Показники ліквідності ТОВ "ТРІНІТІ"

Дані таблиці 2.2 свідчать як про позитивну так і негативну динаміку розвитку даного підприємства. Коефіцієнт платоспроможності ТОВ "ТРІНІТІ" має тенденцію до зниження. Якщо в 2004 році цей показник становив 0,6, то в 2005 році він зменшився до 0,4, що не відповідає нормі і свідчить про зниження платоспроможності підприємства.

Що стосується коефіцієнту фінансування, то він залишився незмінним. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами ТОВ "ТРІНІТІ" дещо збільшився у 2005 році, порівняно з 2004 роком (на 0,3). Позитивна динаміка спостерігається і щодо коефіцієнта маневреності. Він збільшився на 0,2.

Показники ділової активності ТОВ "ТРІНІТІ" наведено у таблиці 2.3. В 2005 році збільшилась питома вага основного капіталу фірми та спроможність самофінансування. Інші показники використання коштів погіршились, що свідчить про неефективне використання власних коштів підприємства. Здатність підприємства розрахуватись по своїм зобов’язанням характеризує ліквідність (платоспроможність).

Таблиця 2.3 Аналіз ділової активності ТОВ "ТРІНІТІ"

Також необхідно відмітити, що в 2005 році спроможність покриття заборгованості поліпшилась, але все ще залишається незадовільною. Загальна ліквідність характеризується позитивно, вона протягом року не збільшилась.

Спроможність ТОВ "ТРІНІТІ" розраховуватись з боргами є негайно незадовільною і вона ще погіршилась. Також не на належному рівні знаходиться спроможність покривати кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської, хоча цей показник поліпшився. Показники рентабельності підприємства наведено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз рентабельності ТОВ "ТРІНІТІ"

Підсумовуючи проведений аналіз діяльності ТОВ "ТРІНІТІ" треба зауважити, що в 2005 році фінансовий стан підприємства був автономним, незалежність від зовнішніх джерел фінансування збільшилась. Мобільність та маневреність коштів погіршилась і є незадовільною, фінансова стійкість фірми є досить високою і на кінець року ще збільшилась. Довгострокової заборгованості товариство не має.

В цілому загальний та фінансовий стан ТОВ "ТРІНІТІ" характеризується як автономний і стійкий, є можливість самофінансування. Проблемами є зменшення фондовіддача основних засобів і зменшення рентабельності активів (таблиця 2.4). Розглянемо стан і рух товарних запасів ТОВ "ТРІНІТІ".

Дані роздрібного товарообігу (таблиці 2.5, 2.6) дають підстави зазначити, що підприємство (при товарообігу 30664,6 тис. грн. за наступний період та 2224,9 тис. грн. за минулий період) має незначну зміну товарообігу за рік – 839,6 тис. грн., що в динаміці складає 137,73 тис. грн., збільшення товарообігу викликало збільшення надходження товарів за рахунок посередників на 472,38 тис. грн., що в динаміці складає 134,02% та інших постачальників на 70,68 тис. грн. або на 22,5%.

Таблиця 2.5 Аналіз товарообігу ТОВ "ТРІНІТІ"

Таблиця 2.6 Аналіз роздрібного товарообігу ТОВ "ТРІНІТІ" по товарних групах

При аналізі товарообігу по товарних групах можливо відмітити значне збільшення товарообігу 8 гр. – на 297,85 тис. грн. або 44,62 % та 10 гр. – на 133,54 тис. грн. або 25,86%.

Таблиця 2.7 Аналіз товарних запасів ТОВ "ТРІНІТІ"

Далі проведемо аналіз товарних запасів досліджуваного підприємства. Відповідні дані наведено у таблицях 2.7, 2.8.

Аналізуючи стан і рух товарних запасів ТОВ "ТРІНІТІ", можливо відмітити, що валовий дохід збільшився на 83,8 тис. грн., або на 28%, витрати обігу збільшились на 44,21 тис. грн., або на 19,88%, балансовий прибуток збільшився на 44,21 тис. грн., або на 44,93%. Збільшення товарообігу викликало збільшення балансового прибутку на 27,87 тис. грн., зміна валового доходу вплинула на збільшення прибутку на 28 тис. грн., та зміни витрат обігу зменшили прибуток на 39,81 тис. грн.

Таблиця 2.8 Аналіз надходження товарів ТОВ "ТРІНІТІ"

Таким чином, за останній рік фінансові показники ТОВ "ТРІНІТІ" набули незначних змін. Підприємство має збільшення товарообігу на 839,6 тис. грн., що в динаміці складає 137,73 тис. грн., збільшення товарообігу викликало збільшення надходження товарів за рахунок посередників на 472,38 тис. грн., що в динаміці складає 134,02% та інших постачальників на 70,68 тис. грн., або на 22,5%.

Збільшення товарообігу викликало збільшення балансового прибутку на 27,87 тис. грн., зміна валового доходу вплинула на збільшення прибутку на 28 тис. грн., та зміни витрат обігу зменшили прибуток на 39,81 тис. грн.

Взагалі, фінансовий стан підприємства можна визначити як стійкий.

2.2 Аналіз динаміки сплати та структури податкових платежів підприємства

Кожен працюючий, якщо він пов’язаний трудовими відносинами з підприємствами, організаціями, фізичними особами, що використовують працю найманих робітників – є платником податків.

Згідно Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 далі № 400/97-ВР платниками збору на обов’язкове пенсійне страхування є: всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, суспільні та інші установи й організації, а також фізичні особи – що використовують працю найманих робітників; фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що не використовують працю найманих робітників; фізичні особи, що працюють на умовах контракту (трудового договору).

Об’єктом в нашому випадку, на якого нараховується збір, – 32%, (а на заробітну плату інвалідів – 2%) є фактичні витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятим відповідно до Закону України "Про оплату праці", за винятком сум: нарахованих допомог по тимчасовій непрацездатності, допомог виплачених на поховання, сум перевищення 1000 грн. сукупнообкладаючого доходу працюючого в поточному місяці, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) по угодам цивільно-правового характеру.

Із сум, що нараховуються працюючим підприємств, організації утримують суми в розмірі: 1% від загальної суми нарахувань, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 грн., 2% від загальної суми нарахувань, що перевищує 150 грн., але в межах до 1000 грн. (згідно ухвали КМУ від 13 липня 2002 долі № 1064.

На рис. 2.1 та 2.2 відповідно наведена динаміка податкових відрахувань у спеціальні фонди та суми комунального податку ТОВ "ТРІНІТІ" (тис. грн.) за 2002-2005 роки.

Здійснимо аналіз відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки в спеціальні фонди, тобто в Пенсійний фонд, Фонд сприяння безробіття та Фонд соціального страхування.

Дані, які характеризують зростання обсягів відрахувань в спеціальні фонди в загальному обсягу фонду оплати праці на ТОВ "ТРІНІТІ", представлені в таблиці 2.9.

Рис. 2.1. Динаміка суми відрахувань у спеціальні фонди ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Слід відзначити збільшення відрахувань у спеціальні фонди за останні роки. Отже, відрахування в Пенсійний фонд збільшилися на 7,85 тис. грн. у 2003 році, та на 3,9 тис. грн. і 8,49 тис. грн. у 2004 і 2005 роках відповідно. Відрахування на соціальне страхування по лікарняним у 2003 році збільшилось на 0,72 тис. грн. та на 1,07 тис. грн. і 1,12 тис. грн. у 2004 і 2005 роках відповідно.

Аналізуючи структуру відрахувань у спеціальні фонди, зазначимо, що велику частку в загальній сумі податкових платежів займає Пенсійний фонд, найменшу – соціальне страхування на випадок безробіття. Це свідчить, про те, що держава дбає про інтереси своїх громадян, але потрібно більш уваги приділяти також соціальному страхуванню, як на випадок безробіття, так і від нещасних випадків, що певною мірою дозволило би не тільки зменшити рівень безробіття на Україні, а і застрахувати громадян від голодного існування.

Рис. 2.2. Структура відрахувань в спеціальні фонди в загальній сумі податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

При аналізі суми відрахувань у спеціальні фонди ТОВ "ТРІНІТІ" (рис. 2.1, 2.2) за 2002-2005 роки, слід відмітити певне збільшення відрахувань в Пенсійний фонд та фонд соціального страхування, що по-перше свідчить про збільшення фонду оплати праці, та по-друге, про те, що керівництво підприємства дбає про інтереси своїх працівників.

Аналіз структури відрахувань в спеціальні фонди в загальній сумі податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" свідчить, що перше місце по вагомості займають відрахування в пенсійний фонд, друге та третє місце займають соціальне страхування на випадок безробіття та прибутковий податок з громадян, та останнє місце належить відрахуванню на соціальне страхування від нещасних випадків та комунальному податку. Це свідчить про те, що держава повинна більш уваги приділяти страхування громадян.

Таблиця 2.9 Обсяг відрахувань в цільові фонди в загальному обсягу фонду оплати праці ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки

Основними видами непрямих податків є: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальні монополії та мита. Акцизний збір відноситься до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів. На рис. 2.3 представлена динаміка акцизного збору та його величина в структурі непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Сума акцизу у 2002 році складає 1,00 тис. грн., у 2003-2005 роках – 0,31 тис. грн., 3 тис. грн. та 4 тис. грн. відповідно, що в динаміці складає 31%, 196% та 133% відповідно.

Рис. 2.3. Динаміка акцизного збору на ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Аналіз динаміки акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки свідчить, що сума акцизного збору значно зростала у 2003 та 2005 роках, тобто підприємство збільшило реалізацію підакцизних товарів, асортимент тютюнових виробів та паливних матеріалів.

Взагалі, акциз складає незначну частку в структурі непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ", що засвідчує значну частку ПДВ в сумі непрямих податків.

Іншим непрямим податком є мито. Мито – податки на імпортні, експортні та транзитні товари. В Україні мито певний час використовувалось для запобігання вивезення товарів. На рис. 2.4 наведена динаміка мита ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Аналіз динаміки мита ТОВ "ТРІНІТІ за 2002-2005 роки дає підстави дійти висновку, що сума мита значно зростала у 2004 та 2005 роках, що свідчить про активну зовнішньоекономічну діяльність підприємства, яке взагалі співпрацює з країнами колишнього СНД. Але, мито теж складає незначну частку в структурі непрямих податків на ТОВ "ТРІНІТІ".

Рис. 2.4. Динаміка мита ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

На рис. 2.5 наведена динаміка мита та акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Дані рис. 2.5 засвідчують значне відставання темпів приросту акцизу від мита, тобто підприємство більш зацікавлене в іноземних партнерах ніж у вітчизняних.

Розглянемо зміни загальної структури податкових платежів досліджуваного підприємства протягом 2002-2005 років (рис. 2.6). У 2005 році 61% складають прямі податки, та 39% непрямі, отже значну долю у структурі податкових відрахувань займає податок на прибуток підприємства, але це є позитивним моментом.

Рис. 2.5. Динаміка мита та акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Рис. 2.6. Відсоткове співвідношення прямих та непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

В таблиці 2.10 наведені дані щодо стану розрахунків ТОВ "ТРІНІТІ" з бюджетом за 2002-2005 роки.

Таблиця 2.10 Обсяг податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005р

Обсяг податкових платежів протягом 2002-2005 років зображено на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Обсяг податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Найбільш вагомим в структурі відрахувань до бюджету є податок на додану вартість, але підприємство намагається зменшувати суму податкового зобов`язання за рахунок реалізації товарів, звільнених від оподаткування ПДВ, та товарів іноземного походження, виготовлених з вітчизняної давальницької сировини.

Темпи зростання суми податку на прибуток значно перевищують темпи зростання загальної суми податкових відрахувань до бюджету на ТОВ "ТРІНІТІ". Взагалі кажучи це є негативним моментом в організації облікової політики на підприємстві, перш за все в політиці організації податкових розрахунків. Збільшуючи суму податку на прибуток, підприємство тим самим збільшує податковий тягар, погіршує своє фінансове становище, відчуває нестачу оборотного капіталу.

Аналізуючи динаміку суми відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" у спеціальні фонди за 2002-2005 роки, слід відмітити певне збільшення відрахувань в Пенсійний фонд та фонд соціального страхування, що свідчить про збільшення фонду оплати праці та про увагу керівництва підприємства до персоналу.

Аналіз структури податкових відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" показав, що в структурі податкових платежів підприємства значну долю податкових відрахувань складають прямі податки, що є досить позитивним моментом в діяльності підприємства.

Прийнятим Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" запропоновано принципово новий підхід до визначення об’єкту оподаткування [1]. Замість прибутку, який в даний час визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, пропонується вважати прибуток підприємств, визначений шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, а також на суму амортизаційних відрахувань.

Платниками податку вважаються всі суб’єкти підприємницької діяльності (у тому числі бюджетні та громадські організації), які одержують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що мають окремий банківський рахунок та/або ведуть окремий облік результатів діяльності.

До складу валового доходу включаються загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами, а також доходи, одержувані з інших джерел та від позареалізаційних операцій (суми безповоротної фінансової допомоги та вартості безоплатної продукції (робіт, послуг), доходи від реалізації основних фондів та нематеріальних активів, сум коштів страхових резервів, використаних не за призначенням, сум штрафів та/або неустойки чи пені за добровільним рішенням сторін договору або за рішенням державних органів стягнення, суду, арбітражного чи третейського суду, інші).

Законом передбачається визначення валових витрат виробництва та обігу як суми будь-яких витрат платника у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, пов’язаних з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) для забезпечення власної господарської діяльності, незалежно від періоду використання цих товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності такого платника податку.

Сума валового доходу, скоригованого на суму доходів, що виключаються із складу валових доходів, зменшена на суму валових витрат, формує прибуток, який є об’єктом оподаткування.

Сума прибутку, одержана юридичними особами за межами митної території України, включається до загальної суми прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні і враховується при визначенні розміру податку.

З метою ж уникнення подвійного оподаткування суми податку з одержаного за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку з прибутку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з прибутку, що належить до сплати в Україні, стосовно одержаного прибутку за кордоном.

Законом запроваджено нові норми амортизаційних відрахувань і новий порядок визначення амортизації, який зокрема передбачає віднесення на зменшення бази оподаткування витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів шляхом нарахування амортизаційних відрахувань з моменту здійснення таких витрат, а не з моменту введення основних фондів в експлуатацію, як це було передбачено раніше діючим порядком.

Основні фонди розподілено на три групи. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду в розрахунку на календарний рік.

Прийнятий порядок обчислення податку та обчислення амортизаційних відрахувань суттєво скоротить базу оподаткування порівняно з 1996 роком, в результаті наявне скорочення надходжень від податку на прибуток підприємств. При цьому фінансові результати підприємств аналогічно збільшаться. Податок на прибуток відноситься до обов’язкових платежів до бюджету і не включається у валові витрати. Згідно ст. 10 Закону прибуток платників податків обкладається по ставці 30%. Для числення суми податку на прибуток з суми валових прибутків (скоректований валовий прибуток) знімаються суми валових витрат, амортизаційних відрахувань і вартість торгових патентів. При незмінній ставці податку на прибуток – 30%, чинник – величина оподаткованого прибутку – займає головуюче положення. Залежність величини оподаткованого прибутку на величину результативного показника – податку на прибуток – можна розрахувати використовуючи спосіб ланцюгових підстановок.

Н_б = П_б С_б , (2.1)

де Н_б – податкове зобов’язання базового періоду;

П_б – оподаткований прибуток базисного періоду;

С_б – ставка податку на прибуток базисного періоду.

Зміна суми податку за рахунок першого чинника розраховується за формулою:

Н_п = П_б С_п , (2.2)

де Н_п – податкове зобов’язання звітного періоду;

С_п – ставка податку на прибуток звітного періоду.

Виконання плану платежів до бюджету як у вартісному вираженні, так і по термінах – головна турбота колективів підприємств. Стан розрахунків з бюджетом по податку на прибуток багато в чому залежить від фінансового стану підприємства. На рис. 2.8, 2.9 відповідно представлена динаміка суми балансового прибутку та податку на прибуток, відрахованих ТОВ "ТРІНІТІ" в бюджет.

Рис. 2.8. Динаміка балансового прибутку ТОВ "ТРІНІТІ".

Співвідношення між податком на прибуток та загальним обсягом податкових відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" за період 2002-2005 роки наведено на рис. 2.10.

Отже, загальна сума податку на прибуток до бюджету на ТОВ "ТРІНІТІ", за період з 2002 по 2005 рік склала 97,68 тис. грн., що складає 12% від загального обсягу податкових надходжень підприємства.

Порівняємо тепер темпи приросту величини податку на прибуток, взявши за базу суму податку на прибуток попереднього періоду. Дані, які характеризують динаміку зростання обсягів відрахувань податку на прибуток, наведено у таблиці 2.11.

Рис. 2.9. Динаміка суми податку на прибуток ТОВ "ТРІНІТІ", відрахованого в бюджет.

Слід зазначити збільшення на 11,58 тис. грн. та 11,88 тис. грн. відрахувань податку на прибуток до бюджету на ТОВ "ТРІНІТІ" у 2003 і 2005 роках відповідно, та зменшення суми податку на 4,41 тис. грн. у 2004 року.

Темпи зростання суми податку на прибуток значно перевищують темпи зростання загальної суми податкових відрахувань до бюджету ТОВ "ТРІНІТІ". Взагалі кажучи це є негативним моментом в організації облікової політики на підприємстві, перш за все в політиці організації податкових розрахунків. Збільшуючи суму податку на прибуток, підприємство тим самим збільшує податковий тягар, погіршує своє фінансове становище, відчуває нестачу оборотного капіталу.

Рис. 2.10. Структура податку на прибуток в загальній сумі податкових відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ".

Таблиця 2.11 Темпи зростання суми податку на прибуток ТОВ "ТРІНІТІ"

Далі проаналізуємо, як здійснюються відрахування податку на додану вартість ТОВ "ТРІНІТІ". Суми податку, що підлягають виплатам до бюджету, відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли в зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду:

Н_дсб = НО – НК, (2.3)

де Н_дсб – сума податку, що підлягає сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету;

НО – сума податкових зобов’язань;

НК – сума податкового кредиту.

На рис. 2.11 наведено динаміку податку на додану вартість (тис. грн.) за 2002-2005 роки.

Рис. 2.11. Динаміка податкового зобов`язання та податкового кредиту по ПДВ ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки.

Отже, аналізуючи динаміку податкового зобов`язання та податкового кредиту по ПДВ ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки слід відмітити, що сума податкового кредиту значно перевищує податкове зобов`язання по ПДВ. Це свідчить про позитивну податкову політику на підприємстві стосовно ПДВ, тобто підприємство намагається зменшувати суму податкового зобов`язання за рахунок реалізації товарів, звільнених від оподаткування ПДВ, та товарів іноземного походження, виготовлених з вітчизняної давальницької сировини.

Отже, загальна сума сплати податку на додану вартість на ТОВ "ТРІНІТІ" за період з 2002 по 2005 роки складає 97,68 тис. грн., що складає 28% від загального обсягу податкових надходжень підприємства. Аналіз обсягу податкових відрахувань податку на додану вартість в загальній сумі податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" свідчить, що його питома вага складає 28%, що значно перевищує обсяг інших податків. Отже, податок на додану вартість є найбільшим податком в обліковій політиці підприємства. Порівняємо тепер темпи приросту величини податку на додану вартість, взявши за базу суму податку на прибуток попереднього періоду. Дані, які характеризують динаміку зростання обсягів відрахувань податку на додану вартість, наведені у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 Темпи зростання суми податку на додану вартість ТОВ "ТРІНІТІ", тис. грн.

Темпи зростання податку на додаткову вартість свідчать про збільшення суми податкового зобов`язання на 15,9 тис. грн., 1,12 тис. грн. і 16,76 тис. грн. у 2003, 2004 і 2005 роках відповідно, та збільшення суми податкового кредиту на 8,18 тис. грн., 4,06 тис. грн. і 8,84 тис. грн. у 2003, 2004 і 2005 роках відповідно. Це свідчить про зростання як обсягів реалізації, так і обсягів надходження товарів підприємства.

Податок на додаткову вартість характеризується кількома суттєвими перевагами. Незважаючи на те, що він являє собою, по суті, різновид акцизу, це універсальний фінансовий інструмент. Так, ПДВ дає можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він створює можливість ліквідувати зайві ланки господарського управління. Крім того, він дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на підставі цього встати в основу формування економічних пропорцій.

Крім того, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукомісткі виробництва. У зв’язку з цим оптимальну ставку податку на додаткову вартість економісти всі частіше встановлюють на рівні 15-18%.

Ставши домінуючим у світовій системі податків на споживання, ПДВ зберігає і деякі негативні риси, пов’язані з можливістю відхилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виняткове значення має зроблений і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх ділових операцій.

Так, в Україні період становлення податку на додану вартість ставить чимало питань, пов’язаних з обліком і реєстрацією платників, визначенням критеріїв оподатковування запасів товарно-матеріальних цінностей, засобів виробництва, продукції за договірними цінами і проданої в кредит.

Продовжуючи аналіз даного питання необхідно провести розрахунок ефективності податкової політики об’єкту дипломного дослідження. Оцінка ефективності податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ" складається з розрахунку коефіцієнту оподаткування валового доходу, коефіцієнту оподаткування поточних витрат, коефіцієнту оподаткування прибутку, коефіцієнту податкоємності реалізації, коефіцієнту ефективності оподаткування.

Коефіцієнт оподаткування валового доходу розраховується за формулою:

, (2.4)

де П_ц – податки в ціні;

ВД – валовий доход.

Цей показник у 2004 році складав 0,1632, у 2005 році – збільшився на 0,0014.

Коефіцієнт оподаткування поточних витрат розраховується за формулою:

, (2.5)

де П_в – податки у витратах;

ВО – витрати обертання без собівартості.

У 2004 році він складав 0,1410, у 2005 році – збільшився на 0,0225.

Коефіцієнт оподаткування прибутку розраховується за формулою:

, (2.6)

де П – податки з прибутку;

ПО – прибуток до оподаткування.

У 2004 році коефіцієнт оподаткування прибутку ТОВ "ТРІНІТІ" складав 0,5201, у 2005 році – зменшився на 0,0040.

Коефіцієнт податкоємності реалізації розраховується за формулою:

, (2.7)

де П – загальна сума податків;

Т – роздрібний товарообіг.

Коефіцієнт податкоємності реалізації ТОВ "ТРІНІТІ" у 2004 році складав 0,4372, у 2005 році – збільшився на 0,0213.

Коефіцієнт ефективності оподаткування розраховується за формулою:

, (2.8)

де ЧП – чистий прибуток;

П – загальна сума податків.

У 2004 році коефіцієнт ефективності оподаткування ТОВ "ТРІНІТІ" складав 0,4239, у 2005 році – зменшився на 0,0156. Таким чином, податкова політика ТОВ "ТРІНІТІ" досить ефективна.

Розрахунок загальної суми та окремих видів податкових платежів на плановий період здійснено методом точних розрахунків, тобто на основі окремо спланованих показників підприємства і діючих ставок податків та обов’язкових платежів встановлених чинним законодавством. Деякі види податків та зборів, планування яких є недоцільним (збір за забруднення навколишнього середовища, з власників транспортних засобів, за використання державної символіки) у плановому періоді, для розрахунку показників ефективності взято на рівні попереднього періоду (таблиця 2.13).

Таблиця 2.13. Оцінка ефективності податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ"

Оцінка ефективності планових показників здійснена за методикою, яка була описана вище (при розрахунку показників ефективності податкової політики у звітному періоді), результати розрахунків представлені у таблиці 2.13. Розрахунки, наведені в таблиці 2.13, наочно демонструє діаграма на рис. 2.12.

Рис. 2.12. Оцінка ефективності податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ".

В таблиці 2.14 наведені результати розрахунку планової ефективності досліджуваного періоду в 2006 році. Для цього порівняно планові показники з аналогічними показниками другого півріччя 2005 року.

Таблиця 2.14 Оцінка планової ефективності податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ" у 2006 році

До системи податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ" входить розрахунок планових розмірів податків на наступний період, який наведено у додатку 4. ТОВ "ТРІНІТІ" є платником податків на загальних засадах. Підприємство стабільно та своєчасно сплачує належні податкові платежі, проте податкове навантаження на підприємство є значним.

2.3 Аналіз стану податкового менеджменту підприємства

ТОВ "ТРІНІТІ" має відділ планування, контролю й обліку відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди всіх рівнів (далі – відділ податків). Відповідно до положення про відділ, задача податкового відділу полягає в здійсненні всього комплексу функцій податкового менеджменту, починаючи з податкового планування, розробки фінансових схем з погашення недоїмки в бюджет, з одержання максимального економічного ефекту, ведення податкового обліку, представлення інтересів підприємства в податкових органах, і закінчуючи формуванням бази даних з питань оподатковування, контролем за правильністю визначення економічної бази податків і зборів бухгалтерією підприємства.

Чисельність співробітників відділу податків складає 5 чоловік: начальник відділу, 2 економіста сектора економічних розрахунків і два бухгалтери сектору бухгалтерського обліку. Начальник і економісти відділів мають вищу економічну освіту, бухгалтери – середню бухгалтерську освіту.

У функції першого бухгалтера відділу податків входять: виконання бухгалтерських проводок по нарахуванню і перерахуванню податків від заробітної плати; складання і надання в позабюджетні фонди звітів у встановлений термін; складання і надання звіту про прибутковий податок з фізичних осіб; звірення по нарахуванню і сплаті податків, що нараховуються з заробітної плати в позабюджетні фонди; підготовка зведень про видавану заробітну плату, нарахування і перерахування прибуткового податку.

Другий бухгалтер здійснює поточний контроль за правильністю оформлення первинних документів, на підставі яких виробляється заповнення податкових декларацій; виконує бухгалтерські проводки по нарахуванню, сплаті податків; здійснює звірення оперативних даних по дебіторській і кредиторській заборгованості з головною бухгалтерією.

Обов’язки економістів відділу податків ТОВ "ТРІНІТІ" розподілені в такий спосіб:

- перший економіст: розраховує планові відрахування в бюджет і позабюджетні фонди відповідно до запланованих обсягів виробництва, реалізації продукції, фонду оплати праці; робить облік податкових платежів; надає зведення керівному складу підприємства про заборгованості в бюджет і позабюджетні фонди всіх рівнів, про нарахування і сплату податків; складає ліміти і календарі сплати податкових платежів;

- другий економіст: враховує податкові платежі; звіряє з бухгалтерією підприємства дані кредиторської і дебіторської податкової заборгованості; надає зведення керівному складу підприємства про заборгованості в бюджет і позабюджетні фонди всіх рівнів, про нарахування і сплату податків; складає ліміти і календарі сплати податкових платежів; підготовляє й оформляє з використанням ЕОМ усі необхідні документи, договори, веде переписку з контролюючими органами і контрагентами з питань оподатковування.

Функції начальника відділу планування, контролю й обліку відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди всіх рівнів відповідають функціям, закріпленим за відділом як структурною одиницею. Крім того, на підприємстві функціонує аналітичний відділ, метою якого є реформування системи організації виробництва відповідно до сучасних принципів управління, у тому числі й у сфері фінансового і податкового менеджменту.

Для цього в структурі аналітичного відділу ТОВ "ТРІНІТІ" передбачена позиція податкового юриста, у функції якого входить розробка разом з податковим відділом схем оптимізації податкового портфеля, консультування фахівців підприємства з актуальних питань податкового, митного і цивільного законодавства, представлення інтересів підприємства в податкових і судових органах, аналіз господарських договорів підприємства на предмет відповідності положень, закріплених у них, діючому податковому законодавству, контроль за правильністю визначення оподатковуваної бази службою бухгалтерії і відділом податків, аудит, разом з аудитором аналітичного відділу, показників фінансово-господарської діяльності підприємства (рис. 2.13).

Податкове планування ТОВ "ТРІНІТІ" будується, у залежності від тимчасових параметрів, на трьохрівневій основі.

Перший рівень складає прогнозування розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. У цих цілях на підприємстві розроблений п’ятирічний план розвитку. Фінансовий розділ плану включає і прогнозовані податкові платежі підприємства в залежності від розвитку можливих сценаріїв змін у зовнішньому середовищі підприємства.

Тактичне податкове планування знаходить своє відображення в процесі розробки річної програми і бюджету ТОВ "ТРІНІТІ". Планування податкових відрахувань у рамках розробки річної програми і бюджету відбувається двома способами. Відповідно до першого варіанту, сектор планування планово-бюджетного відділу підприємства планує собівартість продукції й обсяг майбутньої реалізації. Сектор планування заробітної плати прогнозує річний фонд оплати праці в залежності від планованого обсягу виробництва і прогнозованої кількості середньосписочного складу працівників підприємства.

Заплановані дані далі передаються у відділ податків, фахівці якого розраховують оподатковувані бази за кожним податком з урахуванням застосування пільг, і відповідно до мережного графіка сплати податків розподіляють податкові платежі за часом сплати. Часовий графік податкових виплат включається в бюджет підприємства фахівцями планово-бюджетного відділу, затверджується директором з економіки і фінансів і передається на виконання у фінансовий відділ.

Рис. 2.13. Організаційна структура податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ"

На другому рівні планово-бюджетний відділ ТОВ "ТРІНІТІ" самостійно розраховує економічні показники, у тому числі і податкові. Відділ податків лише корегує заплановані податкові дані з урахуванням пільгового порядку оподатковування. Даний спосіб податкового планування застосовується, головним чином, при коригуванні річної програми і бюджету підприємства протягом року в силу зміни умов господарювання, які значно впливають на заплановані показники.

На третьому рівні відбувається оперативне планування податкових виплат і вирахування авансових платежів найближчого звітного періоду.

У двадцятих числах місяця звітного періоду планово-бюджетний відділ ТОВ "ТРІНІТІ" надає у відділ податків інформацію відносно прогнозу планованої реалізації в даному звітному періоді. Виходячи з цієї інформації відділ податків робить нарахування податків і складає графік їх сплати в бюджет, причому якщо сума податку велика і підприємство не зможе здійснити відразу одноразовий платіж цього податку (наприклад, ПДВ), то відділ податків розбиває загальну суму податку на кілька авансових платежів.

Порядок і графік сплати прибуткового і соціального податків розраховуються виходячи з терміну виплати заробітної плати на підприємстві, інформація про яку запитується відділом податків у фінансового відділу. Остаточний графік сплати податків передається відділом податків у сектор по роботі з банками фінансового відділу, що займається прогнозуванням грошових потоків на найближчий звітний період.

Перед безпосереднім виконанням обов’язку по сплаті податків відділ податків на підставі оборотного балансу бухгалтерського обліку з урахуванням податкових показників, відбитих у бухгалтерській звітності, остаточно обчислює податкові платежі до сплати і передає ці дані у фінансовий відділ для виконання. Крім того, в останню декаду звітного періоду здійснюється, у випадку наявності вільних засобів, сплата реструктуризованої податкової заборгованості за графіком, розробленим відділом податків разом з податковим органом.

Контроль за правильністю вирахування податкових платежів здійснюється планово-бюджетною службою ТОВ "ТРІНІТІ" в частині відповідності фактично сплачених податків запланованим показникам у бюджеті, фінансовим відділом щодо тотожності зарезервованих для сплати податків фінансовим ресурсам і представленим для виконання податковим відділом даних, службою внутрішнього аудита в частині кореспонденції даних податкового і бухгалтерського обліку. Загальний контроль за правильністю розрахунків і сплати податків здійснює директор з економіки і фінансів.

З метою оптимізації зв’язків із приводу управління податковими платежами менеджерами ТОВ "ТРІНІТІ" розроблена карта взаємин підрозділів підприємства з відділом планування, контролю й обліку відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди всіх рівнів.

Відділ податків вправі запитувати й одержувати від структурних підрозділів матеріали, зведення і довідки, необхідні для планування, обліку і розрахунку податкових платежів. У свою чергу, відділ податків надає наступну документацію:

- у фінансовий відділ: дані про нарахування і сплату податків; про погашення податкової заборгованості в грошовій формі; про плановані платежі; розрахунки сплати фактичних платежів; дані про продукцію, зараховану в рахунок сплати податкової заборгованості, але не відвантажену;

- керівництву підприємства: звіт про виконання поточних завдань керівництва;

- у юридичний відділ: документи по організаціям, що мають прострочену заборгованість для оформлення примусового стягнення через арбітражний суд; документи, запитувані судовими органами відповідно до діючого законодавства.

При плануванні оптимізаційних заходів схеми застосування способів оптимізації податкового портфеля ТОВ "ТРІНІТІ" проводиться обов’язкове узгодження з юридичною службою підприємства. Крім того, бухгалтери відділу податків і співробітники головної бухгалтерії щомісяця роблять звірення даних по рахунках бухгалтерського обліку.

При плануванні податкових платежів на підприємстві застосовують широкий комплекс заходів щодо оптимізації податкового портфеля. Зокрема, використовуються:

- метод поділу відносин; метод відстрочки податкового платежу; метод прямого скорочення об’єкта оподатковування – методи розробляються відділом податків разом з юридичною службою під загальним керівництвом директора з економіки і фінансів;

- метод делегування податкової відповідальності підприємству-сателітові – у даному випадку укладають агентські угоди з аффілірованими особами, яким сплачуються за послуги комісійні;

- метод прийняття облікової політики з максимальним використанням наданих можливостей для зниження розміру податкових платежів;

- метод застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей народного господарства і груп платників податків – застосовуються відділом податків разом з бухгалтерією, аналітичним відділом і службою внутрішнього аудиту.

У процесі податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ" використовується допомога сторонніх консультантів, у якості яких виступають співробітники аудиторських фірм м. Києва. Основні питання консультування: правильність розрахунку податкових платежів; адекватність застосування податкових пільг при розрахунку податкових декларацій; думка аудиторів з питань оподаткування, які мають неоднозначне тлумачення. Фахівці відділу податків щорічно відвідують семінари і курси підвищення кваліфікації.

3. Основні напрямки удосконалення податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ"

3.1 Розробка заходів щодо оптимізації податкової політики підприємства та аналіз їх доцільності

Своєчасна сплата податків до бюджету посідає важливе місце в системі податкового менеджменту ТОВ "ТРІНІТІ". Оптимізація оподатковування ТОВ "ТРІНІТІ" повинна включати: мінімізацію податкових виплат (у довгостроковому і короткостроковому періоді при будь-якому загальному товарообігу) і недопущення штрафних санкцій з боку фіскальних органів, що досягається правильністю нарахування і своєчасністю сплати податків.

На підставі проведеного дослідження запропонуємо деякі методи розробки податкової політики, які підвищать її ефективність у рамках діяльності ТОВ "ТРІНІТІ".

Доцільним для використання ТОВ "ТРІНІТІ" є перенесення бази оподаткування, яке передбачає наявність двох і більше підприємств, одне з яких має з певних податків менші ставки, ніж інші, або нульові ставки. Між цими підприємствами фінансово-господарські відносини організуються таким чином, щоб база оподаткування зменшилася у підприємства з більшими ставками оподаткування. Варіантами перенесення бази оподаткування є:

- реєстрація підприємства в спеціальних (вільних) економічних зонах;

- реєстрація підприємства за участю громадської організації інвалідів;

- реєстрація неприбуткової організації;

- реєстрація підприємства – платника єдиного податку;

- реєстрація підприємства в офшорній зоні.

Використання методу заміни відносин може вплинути на ефективність податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ". Певна господарська операція (придбання майна, одержання доходу тощо) може бути виконана кількома шляхами. Чинне законодавство практично не обмежує господарюючого суб’єкта у виборі форми й окремих умов угоди, виборі контрагента тощо. Підприємство має право самостійно вибирати будь-який з можливих варіантів, беручи до уваги ефективність операції як із суто економічної точки зору, так і оподаткування. На цьому ґрунтується метод заміни відносин: операцію, що передбачає надмірне оподаткування, замінюють на операцію, яка дозволяє досягти тієї ж чи максимально близької мети й при цьому застосувати пільговий порядок оподаткування. Підкреслимо, що заміні підлягають саме правовідносини (весь комплекс прав і обов’язків), а не тільки формально деякі питання угоди (наприклад, лише її назва). Тобто, заміна не повинна містити ознак удаваності чи фіктивності.

Заміні підлягає весь договір, й всі фактичні дії сторін повинні свідчити про її виконання. Наприклад, заміна договору купівлі-продажу з відстроченням платежу на договір комісії.

Метод поділу відносин ґрунтується на методі заміни. Тільки у цьому випадку замінюється не вся господарська операція, а лише її частина. Метод поділу доцільно застосовувати, коли повна заміна не дозволяє досягти результату, близького до мети первісної операції ТОВ "ТРІНІТІ". Наприклад, поділ договору підряду з фізичною особою на договір підряду на виконання робіт і договір купівлі-продажу матеріалів.

За домовленості з фізичною особою на виконання робіт з матеріалів ТОВ "ТРІНІТІ" (ремонт техніки, будівельні роботи тощо) доцільно укладати дві угоди – договір купівлі-продажу матеріалів і договір підряду на виконання робіт з матеріалів замовника. У цьому випадку базою для обчислення страхових внесків до позабюджетних фондів буде тільки сума винагороди за договором підряду (фактично тільки оплата праці виконавця).

Метод відстрочення податкового платежу дозволить менеджерам ТОВ "ТРІНІТІ" регулювати сплату податків, враховуючи терміни їх сплати. Адже, слід враховувати, що термін сплати більшості податків тісно пов’язаний з моментом виникнення об’єкта оподаткування (виникнення валового доходу, податкових зобов’язань) і календарним періодом (місяць, квартал, рік).

Метод відстрочення дозволить перенести момент виникнення об’єкта оподаткування на наступний календарний період. Наприклад, відстрочка виникнення оподатковуваного обороту шляхом переказу коштів останнього дня звітного періоду.

Мінімізацію податків ТОВ "ТРІНІТІ" шляхом приховування бази оподаткування розглядати немає сенсу, оскільки вона суперечить як законодавству, так і принципам податкового планування.

Заходи по удосконаленню механізму сплати податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" доцільно розглядати за двома напрямками, а саме: зниження обсягів податків; зміна механізму і строків сплати податків.

Розглянемо перший напрямок. Оптимізація податків (зборів) і платежів в остаточному підсумку дозволяє збільшити доходи підприємства.

Основною ланкою мінімізації податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" є ефективна податкова політика, яка повинна передбачати:

- оптимізацію господарсько-фінансової діяльності підприємства за рахунок мінімізації податкових платежів у бюджет;

- використання податкових пільг;

- використання особливостей груп регіональних утворень з різними системами оподатковування;

- використання системи планування на майбутні періоди податкових платежів і надходжень;

- оптимальний вибір елементів впливу на різні бази оподатковування.

Оптимізація господарсько-фінансової діяльності ТОВ "ТРІНІТІ" за рахунок мінімізації податкових платежів у бюджет може бути досягнута шляхом порівняння різних варіантів застосування ставок й об’єктів оподаткування.

ТОВ "ТРІНІТІ" може самостійно регулювати об’єкти оподаткування, наприклад, щоб зменшити суму податків (зборів), доцільно зменшувати суму нарахованого фонду оплати праці. Оптимізація оподаткування підприємства ТОВ "ТРІНІТІ" припускає виявлення можливостей використання пільгового оподатковування. У практиці оподатковування застосовується кілька форм пільгового оподаткування підприємницької діяльності. До них відносяться: зменшення ставок податку, звільнення від сплати податку, звуження бази оподатковування. Характер податкових пільг різний. Значна їх частина призначена для соціального захисту. При вмілому використанні пільгового оподатковування ТОВ "ТРІНІТІ" отримає можливість побудувати оптимальну податкову політику. Запропонувати спрощену систему оподаткування для ТОВ "ТРІНІТІ" неможливо, однак є можливість виокремити продаж декількох груп товарів в окремі дочірні підприємства. Пропонується виділити такі групи товарів окремо:

1) перша група – реалізація солодощів та інших кондитерських товарів;

2) друга група – реалізація парфумерії, засобів особистої гігієни;

3) третя група – реалізація інших товарів.

Тоді ТОВ "ТРІНІТІ" відповідно матиме додатково два підприємства в середньому по 8 осіб працюючих. Лишається дослідити яку вибрати ставку оподаткування – 6% чи 10%. Проведене дослідження по двом підприємствам наведене в таблиці 3.1. Згідно з одержаною інформацією бачимо, що краще працювати на єдиному податку за ставкою 6% + ПДВ, а сума податку складе 26,355 тис. грн. Оскільки обсяг діяльності підприємства більше 300 тис. грн. обираємо 6% + ПДВ відповідно до вимог чинного законодавства.

Таблиця 3.1 Порівняння альтернативних систем оплати податків і обов’язкових платежів для ТОВ "ТРІНІТІ" на 2 квартал 2006 року

Розрахуємо нові податкові платежі в консолідованому вигляді (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 Консолідована сума податків для ТОВ "ТРІНІТІ" на 2 квартал 2006 року

Таким чином, запропонована система забезпечить економію податку на:

460,56 – 168,69 – 277,29 = 14,58 (тис. грн.).

Іншим засобом зменшення податку є влаштування на роботу інвалідів, що забезпечить економію на виплатах в пенсійний фонд на 32,3 – 4 = 28,3 відсотка.

Сума економії складе:

28,3 5 142,13 / (10072) = 2,79 (тис. грн.).

Загальна сума економії складе:

2,79 + 14,58 = 17,37 (тис. грн.).

Сума податків у 2 кварталі 2006 року складе:

277,29 – 2, 79 = 274,5 (тис. грн.).

Розрахуємо показники ефективності податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ" (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 Оцінка ефективності запланованої податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ" за 1 та 2 квартали 2006 року

Дані таблиці 3.3 свідчать про ефективність запропонованих заходів і доцільність використання ТОВ "ТРІНІТІ".

Для забезпечення своєчасності сплати податкових платежів менеджерам ТОВ "ТРІНІТІ" необхідно вірно розраховувати грошові потоки на основі бюджетування. Головними елементами бюджетного управління є плани, відхилення, нормативи, управлінський облік, управління за відхиленнями. В результаті бюджетування складається комплексна система взаємопов’язаних планів, що обґрунтовані маркетинговими прогнозами, – єдина картина бізнес процесу підприємства, де зазначені зони відповідальності менеджерів підрозділів. Результатом роботи планово-економічного відділу ТОВ "ТРІНІТІ" є план виробництва, практично не погоджений з роботою інших підрозділів і підпорядкований плану по збуту, складеному "від досягнутого" без застосування методик маркетингового аналізу.

Бюджети доцільно включати в більшість контрольних систем, оскільки вони спонукають планувати, виробляти контрольні критерії і поліпшувати координацію роботи. У процесі розробки бюджетів необхідно враховувати наступне:

- аналіз стратегічних аспектів діяльності підприємства, як для довгострокового, так і для короткострокового планування;

- планування;

- формування бюджетів.

Менеджери ТОВ "ТРІНІТІ" розраховують порівняно простий для складання бюджет руху грошових коштів, який безпосередньо планує і фіксує реальні потоки коштів. Такий бюджет визначає "платоспроможність" підприємства як різницю надходжень і витрати коштів за певний період. Це є позитивним моментом з точки зору початку побудови бюджетної системи підприємства, але, на підставі проведеного дослідження, доцільно запропонувати шляхи покращення процесу розробки бюджетів.

Розробка бюджету повинна містити наступні етапи: постановка проблеми і збір вихідної інформації для розробки проекту бюджету, аналіз і узагальнення зібраної інформації, розрахунок науково-обґрунтованих показників економічної діяльності підприємства, формування проекту бюджету, оцінка проекту бюджету, затвердження бюджету.

При зборі вихідної інформації слід передбачати відповідальність структурних підрозділів ТОВ "ТРІНІТІ" по наданню інформації з метою взаємозв’язку показників.

За підсумками сформованого бюджету для збільшення наочності зіставлення планованих доходів і витрат у процесі формування бюджету необхідно будувати матрицю, яка дозволяє виявити залишок чи дефіцит коштів, проаналізувати витрати за статтями витрат, їх черговість, а також намітити заходи щодо зниження витрат з урахуванням їх важливості для поставленої підприємством цілі і розрахувати ефективність цих заходів.

Зведений бюджет повинен проходити узгодження зі службами ТОВ "ТРІНІТІ", які беруть участь у його формуванні, після чого він надається на затвердження вищому керівництву.

Наступною стадією планування фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТРІНІТІ" повинен стати процес регулювання, тобто розробка детального плану реалізації бюджету, підготовка наказів і розпоряджень по його виконанню, а також внесення доповнень і змін у раніше прийняті накази і розпорядження. На підставі затвердженого керівництвом підприємства бюджету будуються щомісячні плани доходів і витрат, які затверджуються керівництвом підприємства і є обов’язковими для виконання всіма службами. Через ці плани здійснюється управління витратами підприємства, тобто забезпечується досягнення запланованого рівня економічних показників (обсяг продажів, чистий прибуток, рентабельність активів, норма прибутку на відновлення), без чого неможливий гнучкий розвиток підприємства.

Контролінг є продовженням планування і повинен супроводжувати процес реалізації планів. Контролінг в економічному змісті – це спостереження і управління. Але оскільки ефективне управління і спостереження неможливе без постановки цілей і планування заходів щодо їх реалізації, то контролінг містить комплекс задач з планування, регулювання і спостереження. Задачі контролінгу полягають у тому, щоб шляхом підготовки і надання необхідної управлінської інформації орієнтувати керівництво на прийняття рішень і необхідні дії.

Контролінг передбачає достатню, оперативну і надійну інформацію про виконання бюджету підприємства, як у частині доходів, так і витрат, проведення аналізу виявлених відхилень від запланованих показників.

Контролінг виконання бюджету ТОВ "ТРІНІТІ" забезпечить зіставлення планових показників з фактичними. Планові показники порівнюються з фактичними протягом усього фінансового року і після його завершення. Критерієм оцінки досягнутих значень показників є дані прийнятого бюджету. З метою виявлення відхилень фактичних показників від запланованих у бюджеті ТОВ "ТРІНІТІ" доцільно здійснювати оперативний і періодичний контролінг фінансово-господарської діяльності. Оперативний контролінг досягається за допомогою отримання необхідної інформації від підрозділів підприємства і спрямований на найшвидше виявлення змін економічних показників діяльності підприємства (обсяг реалізації, прибуток).

У щомісячному бюджеті слід уточнювати як дохідну так і видаткову частини, виходячи з інформації, що надійшла від підрозділів підприємства, і встановлювати баланс цих частин. Щомісячний бюджет затверджується за 1-2 дні до початку планованого місяця. Затвердження цього бюджету є підставою для здійснення платежів і зобов’язань для всіх служб підприємства. Щоденний контроль виконання плану доходів-витрат ведеться за даними фінансової служби, наведеними у інформаційному масиві, за допомогою якого до керівництва підприємства оперативно доводиться інформація про фактичний фінансовий стан на поточну дату.

Для ефективного управління ТОВ "ТРІНІТІ" доцільно використовувати щоквартальний прогноз виконання бюджету, щоб інформувати керівництво протягом фінансового року про вплив подій, не передбачених бюджетом, на ключові показники діяльності підприємства. При необхідності, керівництво прийматиме рішення про коригування річного бюджету підприємства за статтями відповідно до ситуації, що склалася.

Таким чином, бюджетний метод, заснований на контрольованому прогнозі, має ряд переваг і в умовах нестабільності та невизначеності інформації є одним з найбільш передових методів управління підприємством, що призведе до своєчасності сплати податків ТОВ "ТРІНІТІ".

3.2 Рекомендації щодо оптимізації організаційної структури податкового планування

Правильний вибір організаційної структури податкового планування, організація документообігу між її елементами створять передумови для ефективної роботи підрозділів податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ". Необхідно укомплектувати ці служби кваліфікованими фахівцями, правильно розподілити між ними обов’язки, наділити їх необхідними правами, створити прийнятні умови для роботи.

Посадові інструкції фахівців, зайнятих у процесі податкового планування, повинні містити, крім обов’язкових для адміністративно-управлінського складу, спеціальні вимоги, запропоновані у зв’язку з комплексним характером податкових відносин, що регулюються як нормами податкового, митного, цивільного, адміністративного законодавства, так і виходячи з їх економічної сутності і стану суспільних відносин.

На підставі результатів проведеного дослідження доцільно запропонувати наступні посадові інструкції спеціалістів з податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ".

1. Начальник відділу податкового планування (керівник податкової групи).

Здійснює керівництво роботою з податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ", спрямованою на організацію раціональної господарської діяльності відповідно до вимог податкового законодавства і можливостей одержання необхідних ресурсів, виявлення і використання резервів оптимізації податкових платежів з метою досягнення найбільшої ефективності роботи підприємства. Очолює підготовку проектів поточних планів підрозділами підприємства, що беруть участь у процесі податкового планування, а також обґрунтувань і розрахунків до них. Бере участь у розробці стратегії підприємства з метою адаптації його господарської діяльності і системи управління до мінливих зовнішні і внутрішніх економічних умов, податкової політики держави.

Керує складанням середньострокових і довгострокових комплексних податкових планів підприємства, погоджує всі їх розділи. Забезпечує доведення планових завдань до економічних підрозділів підприємства. Організує розробку прогресивних планових техніко-економічних нормативів в області податкового планування.

Здійснює керівництво проведенням комплексного економіко-податкового аналізу усіх видів діяльності підприємства і розробкою заходів щодо оптимізації податкового портфеля підприємства. Організує контроль за виконанням підрозділами підприємства планових податкових завдань, а також статистичний облік показників податкового планування, підготовку періодичної звітності у встановлений термін, систематизацію статистичних матеріалів.

Підготовляє пропозиції щодо конкретних напрямків вивчення практики податкового планування у вітчизняних і закордонних організаціях з метою визначення перспектив розвитку підприємства, здійснює координацію проведення досліджень, спрямованих на підвищення ефективності заходів податкового планування. Дає необхідні рекомендації з питанням оподатковування з метою попередження прорахунків і помилок, що можуть спричинити штрафні й інші санкції, знизити прибуток і негативно вплинути на репутацію підприємства.

Стежить за змінами і доповненнями в нормативних правових документах. Разом з бухгалтерією здійснює методичне керівництво й організацію роботи з податкового обліку й аналізу результатів виробничо-господарської діяльності з метою оподатковування, розробку раціональної, з погляду податкових наслідків, облікової політики; здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов’язань; забезпечує законність, своєчасність і правильність оформлення документів, складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості виконуваних робіт (послуг).

Організує розробку уніфікованої планової документації, економічних стандартів, упровадження засобів механізованої й автоматизованої обробки планової й облікової інформації. Надає методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань оподатковування і податкового обліку, контролю, звітності й економічного аналізу. Керує працівниками відділу (групи).

Начальник відділу податкового планування (керівник податкової групи) повинний знати: податкове і митне законодавство; законодавство по бухгалтерському обліку; постанови, розпорядження, накази, інші керівні, методичні і нормативні матеріали вищестоящих, фінансових і контрольно-ревізійних органів з питань організації податкового і бухгалтерського обліку і складання податкової звітності, а також стосовно господарсько-фінансової діяльності підприємства; цивільне і фінансове право, законодавство про валютне регулювання і валютний контроль; структуру підприємства, стратегію і перспективи його розвитку; положення й інструкції з організації податкового планування на підприємстві, правила його ведення; порядок оформлення операцій і організацію документообігу з податкового планування; форми і порядок фінансових розрахунків; порядок складання фінансових і податкових планів, прогнозних балансів і бюджетів коштів, планів реалізації продукції (робіт, послуг), планів по прибутку; систему фінансових методів і важелів, що забезпечують управління фінансовими потоками; методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства, виявлення внутрішньогосподарських резервів; умови оподатковування юридичних і фізичних осіб; сучасні засоби обчислювальної техніки і можливості їхнього застосування для виконання обліково-обчислювальних робіт і аналізу виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства; передовий вітчизняний і закордонний досвід удосконалювання організації податкового планування; організацію розробки перспективних і поточних податкових планів; порядок розробки бізнес-планів; систему економічних стандартів і показників підприємства; організацію статистичного обліку, планово-облікову документацію, терміни і порядок складання звітності; засоби обчислювальної техніки, комунікацій і зв’язку; основи трудового законодавства; правила і норми охорони праці; економіку, організацію виробництва, праці і управління; основи технології виробництва; ринкові методи господарювання; етику ділового спілкування.

Вимоги до кваліфікації: вища професійна (економічна) освіта і стаж фінансово-економічної роботи, у тому числі на керівних посадах, не менш 5 років.

2. Бухгалтер, який бере участь у роботі податкової групи.

Виконує роботи по здійсненню податкового обліку на підприємстві, аналізі і контроль за станом і результатами господарської діяльності з метою оподатковування. Здійснює розрахунок податкових платежів, ґрунтуючись на показниках обліку грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, і своєчасне відображення на відповідних бухгалтерських рахунках операцій, пов’язаних з їх рухом, а також облік витрат виробництва і звертання, виконання кошторисів витрат, виконання робіт і послуг, результатів господарсько-фінансової діяльності.

Складає в податковій частині звітні калькуляції собівартості виконуваних робіт, послуг. Стежить за раціональним і ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою виявлення резервів по зменшенню податкових відрахувань, зниження собівартості продукції, попередження втрат і непродуктивних витрат.

На основі даних бухгалтерського обліку і звітності проводить комплексний аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства і його підрозділів, підготовляє пропозиції по усуненню недоліків у витратах засобів, підвищенню ефективності виробництва, послідовному здійсненню режиму економії.

Бере участь у розробці заходів, спрямованих на дотримання фінансової дисципліни, своєчасну сплату податків. Робить нарахування і перерахування податків і зборів у національний, регіональний і місцевий бюджети, страхових внесків у державні позабюджетні соціальні фонди. Виконує необхідну роботу, пов’язану з нерегламентними розрахунками і контролем за правильністю здійснення сплати податків.

Бере участь у роботі по підготовці робочого плану рахунків, форм первинних документів, застосовуваних для оформлення господарських операцій, за якими не передбачені типові форми, а також у розробці форм документів внутрішньої бухгалтерської і податкової звітності, визначенні змісту основних прийомів і методів ведення обліку, технології обробки податкової інформації.

Проводить роботу щодо удосконалення організації і впровадженню прогресивних форм і методів податкового обліку і звітності на основі застосування сучасних засобів обчислювальної техніки, упорядкування первинної облікової документації, застосування типових уніфікованих форм.

Забезпечує керівників, кредиторів, інвесторів, аудиторів і інших користувачів бухгалтерської і податкової звітності порівнянною і достовірною податковою інформацією. Складає у встановлений термін податкову звітність підприємства для надання в податкові органи.

Виконує роботи з формування, ведення і збереження бази даних про господарські операції і фінансові результати діяльності підприємства. Вносить зміни в довідкову і нормативну інформацію, використовувану при обробці даних. Бере участь у формуванні економічної постановки задач або окремих їх етапів, розв’язуваних за допомогою обчислювальної техніки, визначає можливість використання готових проектів, алгоритмів, пакетів прикладних програм, що дозволяють створювати економічно обґрунтовані системи обробки податкової інформації. Вивчає передовий досвід організації податкового планування.

Повинний знати: законодавчі і нормативні правові акти, інші керівні, методичні і нормативні матеріали по організації бухгалтерського і податкового обліку й аналізу господарської діяльності; форми і методи податкового обліку; план і кореспонденцію рахунків; порядок документального оформлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з нарахуванням податкових платежів; організацію документообігу по ділянках податкового обліку; методи визначення оподатковуваної бази, використання законодавчо передбачених пільг; методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства і його підрозділів; порядок здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; податкове законодавство; економіку, організацію виробництва, праці і управління; ринкові методи господарювання; можливості застосування обчислювальної техніки для здійснення бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності, правила її експлуатації; законодавство про працю; правила і норми охорони праці.

Вимоги до кваліфікації: вища професійна (економічна) освіта і стаж роботи на посаді бухгалтера не менш 3-х років.

3. Економіст з податкового планування.

Здійснює роботу з податкового планування на підприємстві, спрямовану на організацію раціональної господарської діяльності відповідно до вимог податкового законодавства, визначення пропорцій розвитку виробництва виходячи з конкретних умов і потреб податкової політики, виявлення і використання резервів оптимізації податкових платежів з метою досягнення найбільшої ефективності роботи підприємства.

Готує вихідні дані для складання проектів перспективних і річних податкових планів, розробляє, враховуючи прогнозні та маркетингові дані, податковий розділ виробничого плану з розбивкою по кварталах, виконує розрахунки й обґрунтування до них, доводить планові показники до виробничих підрозділів підприємства. Вчасно вносить у податковий розділ виробничого плану зміни, обумовлені кон’юнктурою ринку і податковою політикою держави.

Бере участь в обґрунтуванні з погляду впливу на податкове поле освоєння нових видів продукції, нової техніки і прогресивної технології, механізації й автоматизації виробничих процесів. Розробляє прогресивні техніко-економічні нормативи в області податкового планування.

Складає кошторисну калькуляцію товарної продукції, розробляє проекти оптових і роздрібних цін на продукцію, тарифи на роботи (послуги) з урахуванням податкової політики. Бере участь у розробці заходів щодо ефективного використання капітальних вкладень, зниженню витрат виробництва і реалізації продукції, підвищенню рентабельності виробництва, збільшенню прибутку, усуненню втрат і непродуктивних витрат, а також у впровадженні й удосконалюванні внутрішньогосподарського розрахунку на підприємстві і його підрозділах, удосконаленню планової й облікової документації, у підготовці методичних матеріалів по організації внутрішньогосподарського планування. Здійснює комплексний економічний аналіз господарської діяльності підприємства і його підрозділів, виявляє резерви зниження податкових відрахувань і намічає заходи для забезпечення режиму економії, більш ефективного використання ресурсів підприємства.

Контролює правильність розрахунків економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, організації праці, раціоналізаторських пропозицій і винаходів, здійснюваних у підрозділах. Бере участь у проведенні маркетингових досліджень і прогнозуванні розвитку підприємства в умовах ринкової економіки.

Веде облік і контроль за ходом виконання планових завдань підприємства і його підрозділів. Підготовляє періодичну звітність у встановлений термін. Виконує роботи з формування, ведення і збереження бази даних планово-економічної інформації податкової тематики, вносить зміни в довідкову і нормативну інформацію, використовувану при обробці даних. Бере участь у формулюванні податкових задач або окремих їх етапів, розв’язуваних за допомогою обчислювальної техніки, визначає можливість використання готових проектів, алгоритмів і пакетів прикладних програм, що дозволяють створювати економічно обґрунтовані системи обробки планової інформації.

Повинний знати: податкове і митне законодавство; постанови, розпорядження, накази, інші керівні, методичні і нормативні матеріали по плануванню, обліку і аналізу діяльності підприємства; організацію планової роботи на підприємстві; порядок розробки перспективних і річних планів виробничо-господарської діяльності і соціального розвитку підприємства; порядок розробки бізнес-планів; планово-облікову документацію; порядок визначення собівартості продукції; методи економічного аналізу показників виробничо-господарської діяльності підприємства і його підрозділів; методи визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, організації праці, раціоналізаторських пропозицій і винаходів; порядок і терміни складання звітності; вітчизняний і закордонний досвід раціональної організації економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки; економіку, організацію податкового планування; можливості застосування обчислювальної техніки для техніко-економічних розрахунків і аналізу господарської діяльності підприємства, правила її експлуатації; законодавство про працю.

Вимоги до кваліфікації. Економіст з податкового планування I категорії: вища професійна (економічна) освіта і стаж роботи на посаді економіста з податкового планування II категорії не менш 3-х років.

Економіст по податковому плануванню II категорії: вища професійна (економічна) освіта і стаж роботи на посаді економіста з планування не менш 3-х років.

Економіст з податкового планування: вища професійна (економічна) освіта без пред’явлення вимог до стажу роботи або середня професійна освіта і стаж роботи на посаді техніка з планування I категорії не менш 3-х років або на інших посадах, що заміщаються фахівцями із середньою професійною освітою, не менш 5-и років.

4. Економіст з фінансової роботи, який бере участь у роботі податкової групи

Виконує роботу з здійсненню фінансової діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення фінансовими ресурсами завдань податкового плану, формування і розподіл доходів і нагромаджень підприємства і їхнє використання по зобов’язаннях перед державним бюджетом, податковими органами. Розробляє, виходячи з техніко-економічних показників виробничого і фінансового плану, проекти перспективних і річних податкових планів.

Визначає розміри доходів і витрат, надходжень і відрахувань засобів, взаємини підприємства з бюджетом, податковими органами, банками, складає баланси доходів і витрат. Бере участь у підготовці планів виробництва і реалізації продукції, робіт (послуг), капітальних вкладень, планів по прибутку і податкові на прибуток, готує необхідні розрахунки й обґрунтування до них, доводить затверджені показники до підрозділів підприємства.

Забезпечує оперативне виконання розрахункових і платіжних податкових зобов’язань, своєчасне відображення змін, що відбуваються, у платоспроможності підприємства, відслідковує стан власних засобів. Підготовляє банківські документи на усі види платежів з податкових зобов’язань підприємства. Бере участь у розробці нормативної і методичної документації, що регламентує фінансову діяльність підприємства.

Складає встановлену звітність про результати фінансової діяльності підприємства. Виконує роботи з формування, ведення і збереження бази даних внутрівиробничої і зовнішньої фінансової інформації, вносить зміни в довідкову і нормативну інформацію, використовувану при обробці даних. Бере участь у формулюванні економічної постановки задач або окремих їх етапів, розв’язуваних за допомогою обчислювальної техніки, визначає можливість використання готових проектів, алгоритмів і пакетів прикладних програм, що дозволяють створювати економічно обґрунтовані системи обробки фінансово-податкової інформації.

Повинний знати: законодавчі і нормативні правові акти, методичні матеріали з організації фінансової і податкової роботи; економіку виробництва; порядок складання фінансових і податкових планів; нормування оборотних коштів; правила фінансування з державного бюджету, довгострокового і короткострокового кредитування, у тому числі податкового; порядок нарахування і сплати платежів у державний бюджет, податкові органи, банківські установи і позабюджетні фонди; порядок розподілу фінансових ресурсів; систему фінансових методів, що забезпечують управління фінансовими потоками; порядок фінансування капітального будівництва, ремонту і витрат по технічному переозброєнню підприємства; систему рахунків бухгалтерського обліку; порядок і форми фінансових розрахунків; установлену податкову звітність про фінансову діяльність підприємства, порядок і терміни її складання; організацію виробництва, праці і управління; можливості застосування обчислювальної техніки для здійснення фінансових розрахунків і обліку коштів підприємства, правила її експлуатації; ринкові методи господарювання; законодавство про працю; правила і норми охорони праці.

Вимоги до кваліфікації. Економіст з фінансової роботи I категорії: вища професійна (економічна) освіта і стаж роботи на посаді економіста з фінансової роботи II категорії не менш 3-х років.

Економіст з фінансової роботи II категорії: вища професійна (економічна) освіта і стаж роботи на посаді економіста з фінансової роботи не менш 3-х років.

Економіст з фінансової роботи: вища професійна (економічна) освіта без пред’явлення вимог до стажу роботи або середня професійна освіта і стаж роботи на посаді техніка I категорії не менш 3-х років.

5. Податковий юрист.

Розробляє або бере участь у розробці документів податково-правового характеру. Здійснює методичне керівництво податково-правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам у підготовці й оформленні різного роду податкових документів, бере участь у підготовці позовів про визнання недійсними рішень посадових осіб органів податкової служби, поліції про залучення підприємства, його управлінського персоналу до податковій, адміністративній або кримінальний відповідальності. Бере участь у розробці і здійсненні заходів щодо зміцнення договірної, фінансової і трудової дисципліни.

Проводить вивчення, аналіз і узагальнення результатів розгляду судових і арбітражних справ у сфері оподатковування, практики укладання і виконання господарських договорів з метою розробки пропозицій про усунення виявлених недоліків і поліпшенні господарсько-фінансової діяльності підприємства за допомогою оптимізації.

Бере участь у роботі з укладання господарських договорів, проведенні їх податково-правової експертизи. Веде роботу з систематизованого обліку і збереження діючих законодавчих нормативних актів, робить оцінки їх скасування, зміни і доповнення, підготовляє довідкову документацію на основі застосування сучасних інформаційних технологій і обчислювальних засобів.

Бере участь у підготовці висновків з податково-правових питань, які виникають в діяльності підприємства, проектів нормативних актів, що надходять на відкликання. Здійснює інформування працівників підприємства про діюче податкове законодавство і зміни в ньому, ознайомлення посадових осіб підприємства з нормативними правовими актами, що відносяться до їх діяльності. Здійснює спілкування з державними органами на предмет врегулювання податкових суперечок.

Повинний знати: законодавчі акти, що регламентують виробничо-господарську і фінансову діяльність підприємства; нормативні правові документи, методичні і нормативні матеріали правової діяльності підприємства; цивільне, трудове, фінансове, адміністративне право; податкове і митне законодавство; екологічне законодавство; порядок ведення обліку і складання звітності про господарсько-фінансову діяльність підприємства; порядок укладання й оформлення господарських договорів; порядок систематизації, обліку і ведення правової документації з використанням сучасних інформаційних технологій; основи економіки, організації праці, виробництва і управління; засоби обчислювальної техніки, комунікацій і зв’язку; правила і норми охорони праці.

Вимоги до кваліфікації: вища професійна (юридична) освіта без пред’явлення вимог до стажу роботи.

6. Бухгалтер-ревізор (аудитор), який контролює роботу з виконання заходів щодо оптимізації податкових платежів.

Здійснює відповідно до діючих положень і інструкцій планові документальні ревізії господарсько-фінансової діяльності підприємств по веденню податкового обліку. Вчасно оформляє результати ревізії і представляє їх у відповідні інстанції для вживання необхідних заходів.

Дає оперативні вказівки керівникам підрозділів, які беруть участь у податковому плануванні, про усунення виявлених порушень і недоліків, про проведення контрольних перевірок виконаних робіт. Контролює вірогідність податкового обліку, а також дотримання термінів перерахування податків.

Бере участь у розробці і здійсненні заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання податкових пільг, посилення податкового контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, забезпечення правильної організації процесу податкового планування. Вживає необхідних заходів щодо використання в роботі сучасних технічних засобів. Контролює діяльність працівників підприємства з питань ведення податкового обліку і звітності.

Повинний знати: законодавчі акти, постанови, розпорядження, накази, методичні і нормативні матеріали з організації податкового обліку і податкового планування, складання звітності; форми і методи податкового і бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності на підприємстві; порядок проведення документальних ревізій і перевірок, правильності ведення бухгалтерського обліку зобов’язань і господарських операцій; організацію документообігу і порядок документального оформлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з вирахуванням податкових платежів; податкове, митне, фінансове і господарське законодавство; економіку, організацію виробництва, праці і управління; ринкові методи господарювання; правила експлуатації обчислювальної техніки; законодавство про працю; правила і норми охорони праці. З метою раціоналізації розподілу задач, прав і відповідальності між різними структурними ланками ТОВ "ТРІНІТІ" при виконанні функцій податкового планування може стати корисною лінійна карта розподілу обов’язків (матричний метод). Матриця показує, хто й у якому ступені бере участь у підготовці рішення і роботі з його виконання. Вона відбиває обсяг і характер повноважень, реалізованих кожною посадовою особою при спільній участі в реалізації функцій податкового планування, коли області повноважень і відповідальності двох або декількох осіб перетинаються. Матриця уточнює повноваження при розподілі між ними загальної роботи. Оволодіння цим методом повинне сприяти більш якісному рішенню питань розподілу задач, прав і відповідальності в системі планування податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ". Матричний метод розподілу задач, прав і відповідальності являє собою таблицю, у верхній частині якої (найменування стовпців) наданий перелік структурних підрозділів і посад, що виконують ті або інші функції податкового планування, а в лівій частині (найменування рядків) – перелік задач і функцій, згрупованих відповідно до основних елементів податкового планування. На перетинанні вертикальних і горизонтальних ліній за допомогою символів зазначені управлінські дії, за допомогою яких реалізуються права й обов’язки суб’єктів планування, а саме:

Р – ухвалення рішення. На основі підготовленої інформації перший керівник або його заступники здійснюють акт рішення;

П – підготовка рішення. Комплексна підготовка рішення з залученням зазначених у матриці підрозділів або посадових осіб;

У – участь у підготовці рішення, що полягає в підготовці окремих питань або інформації з доручення підрозділів або посадової особи, відповідального за підготовку рішення;

ОУ – обов’язкове узгодження на стадії підготовки рішення або його прийнять;

В – виконання рішення;

К – контроль виконання рішення.

У таблиці 3.4 наведено приклад використання матричного методу для ТОВ "ТРІНІТІ". Підприємство має лінійно-функціональну структуру податкового менеджменту з елементами проектної структури. Ключовими посадами в цій структурі є: директор з економіки і фінансів, якому підкоряються служби економічної і фінансової спрямованості підприємства і податкова група, створена з фахівців підрозділів фінансово-економічного блоку, юридичних, ревізійних служб, відділів збуту, постачання, маркетингу, зовнішньоекономічних зв’язків, сторонніх консультантів.

Матричний метод розподілу задач, прав і відповідальності має наступні переваги:

- процес складання матриці передбачає ліквідацію перехрещування і паралелізму при функціонуванні системи податкового планування;

- досягається наочність процедур підготовки, прийняття і реалізації рішень в області податкового планування;

- виявлення елементів системи податкового планування, які стосуються з недовантаженням або перевантаженням;

- простота реалізації даного методу;

Таблиця 3.4 Матриця прийняття рішень у процесі податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ"

- персональне і колегіальне визнання отриманого розподілу задач, прав і відповідальності в системі податкового планування при затвердженні результатів застосування даного методу;

- легкість складання положень і посадових інструкцій за отриманими результатами.

Крім створення адекватної сьогоднішній економічній реаліям структури податкового планування, визначення повноважень і вимог до учасників процесу планування податкових платежів, для успішної постановки діяльності з планування податків ТОВ "ТРІНІТІ" необхідна наявність фінансових, матеріально-технічних і інтелектуальних ресурсів, які формуються при складанні щорічного податкового плану.

Матеріально-технічні ресурси, задіяні в процесі податкового планування, повинні визначатися до створення групи планування заходів щодо оптимізації податкового портфеля, і формуватися з двох частин: перша частина складається з елементів матеріально-технічної бази, що знаходиться в розпорядженні тих підрозділів підприємства, співробітники яких зайняті плануванням податкових платежів; друга частина створюється спеціально з метою функціонування податкової групи.

Серед усього переліку матеріально-технічних ресурсів, необхідних для успішного здійснення функцій податкового планування, істотне місце повинні займати:

- забезпечення податкової групи сучасними інформаційно-обчислювальними комплексами, необхідними для застосування статистико-математичних методів визначення варіантів розподілу заходів щодо податкової оптимізації;

- використання в процесі роботи великого бібліотечного фонду, що складається з нормативної, наукової, практичної і періодичної літератури;

- застосування баз даних законодавства України, які полегшують пошук необхідної документації нормативно-правового характеру.

Фінансову базу організації податкового планування варто формувати виходячи з потреб у здійсненні заходів щодо податкової оптимізації. Крім того, керівництво ТОВ "ТРІНІТІ" повинно сформувати політику стимулювання працівників податкового сектора за досягнення позитивних результатів процесу податкового планування.

З метою підвищення інтелектуального рівня фахівців системи податкового планування доцільно складати графік участі в тематичних семінарах, конференціях, навчальних курсах, курсах підвищення кваліфікації, на що виділяти додаткові фінансові ресурси. Зазначений графік також повинний входити в податковий план підприємства.

Таким чином, податковий план підприємства повинний мати наступні розділи:

- календар платника податків за кожним податком;

- перелік заходів щодо оптимізації податкових потоків, тимчасові параметри реалізації оптимізаційних заходів, відповідальні виконавці, ресурси й інструментарій, необхідні для реалізації зазначених заходів;

- графік податкових виплат з урахуванням застосування заходів щодо оптимізації податкового портфеля і податкових пільг за конкретними податками;

- графік підвищення кваліфікації фахівців податкової сфери;

- інші питання.

Заключним етапом постановки податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ" повинна стати організація роботи з формування, ведення і збереження бази даних планово-економічної інформації, внесення змін у довідкову і нормативну інформацію, яка використовується в ході обробки податкових даних.

До складу такої роботи входять, по-перше, збір і обробка практичного досвіду по впровадженню тих або інших заходів щодо податкової оптимізації, формування банку статей і наукових праць із заданої тематики; по-друге, аналіз за допомогою засобів обчислювальної техніки основних індикаторів податкового планування і прийняття на основі цього аналізу рішень щодо форм і методів реформування системи планування податкових відрахувань; по-третє, обробка статистичної податкової інформації з використанням прикладних програмних продуктів, а саме: Microsoft Excel, Microsoft Access, FoxPro.

Крім того, для автоматизації процесу бюджетування можуть використовуватися пакети програм бізнес-планування: MS Project 2000, Expert Project 5, QuickTax HeadStart 2000, Small Business Tax Organizer, TimeLine 5.0 та інші. А також автоматизовані системи ведення бізнес-процесу: 1С-Рарус, Галактика, БЕСТ, RAP3, Scala та інші системи.

Висновки

Проведене дослідження теоретичних основ розробки податкової політики підприємства показало, що методологічно розробка податкової політики підприємства починається з визначення стратегічних цілей в області оподатковування. Далі відповідно до поставлених стратегічних установок генеруються показники, які дозволяють судити про досяжність і успішність обраних стратегічних нормативів.

Виходячи з цільових параметрів, будується організаційна структура процесу податкового планування. Найбільш прийнятною для реалізації стратегічних цілей податкового планування, як показало дослідження, є проектна структура управління податковими потоками, оскільки вона дозволяє поєднати елементи лінійно-функціональної організаційної структури, у рамках якої відбувається на практиці процес бюджетування, і індивідуальний підхід при оптимізації податкового портфеля. Це, в свою чергу, вимагає застосування знань і навичок фахівців різного профілю, починаючи з працівників фінансової, бухгалтерської, економічної, юридичної служб і закінчуючи маркетологами й аудиторами.

Успішність податкового менеджменту залежить від наявності налагодженого, раціонально організованого документообігу, а також чіткого визначення посадових обов’язків фахівців, зайнятих у процесі розробки податкової політики підприємства. Останньому слід приділяти значну увагу, оскільки конкретизація трудового статусу працівників – неодмінна умова успіху організації діяльності підприємства.

Узагальнення наукових підходів до процесу розробки податкової політики підприємства дає підстави стверджувати, що процес розробки податкової політики підприємства складається з чотирьох взаємозалежних етапів: знання податків; дотримання податкових законів; представлення в податкових установах; податкова оптимізація.

Процесу розробки податкової політики підприємства властива наступна структура:

- аналіз господарської діяльності;

- визначення основних податкових проблем;

- розробка і планування податкових схем;

- підготовка і реалізація податкових схем;

- включення результатів у звітність і очікування реакції контрольних органів.

Податкова політика підприємства виконує оперативні функції, функції контролю і функції планування. Отже, податкову політику можна представити у вигляді трьохрівневової системи, яка включає оперативні, тактичний і стратегічний елементи, у залежності від яких трансформується об’єктивна сторона процесу податкового планування, видозмінюються заходи щодо планування податків. Проекція конструкції податкової політики у вигляді піраміди невипадкова, оскільки дозволяє найбільше точно відобразити наявні зв’язки і залежності, що простежуються на всіх етапах податкового планування підприємства.

В роботі диференційовано заходи щодо розробки податкової політики підприємства, детально розглянуто методи податкової оптимізації.

Дослідження показало, що процес розробки податкової політики підприємства складається з наступних етапів:

1) визначення загального періоду формування податкової стратегії;

2) дослідження факторів зовнішнього податкового середовища і податкової політики держави;

3) формування стратегічних цілей діяльності підприємства в області податкового планування;

4) конкретизація цільових показників податкової стратегії за періодами її реалізації;

5) розробка податкової політики за окремими аспектами діяльності з планування податкових відрахувань;

6) розробка системи організаційно-економічних і економіко-правових заходів щодо забезпечення реалізації податкової стратегії;

7) оцінка ефективності розробленої податкової стратегії.

Проведене дослідження динаміки сплати та структури податкових платежів дає підстави стверджувати, що ТОВ "ТРІНІТІ" фінансово стійке і рентабельне. Аналіз прямих податків ТОВ "ТРІНІТІ" показав збільшення на 0,25 тис. грн., 0,12 тис. грн. і 0,27 тис. грн. відрахувань податку на прибуток у 2004-2005 роках відповідно, що в динаміці складає 125%, 110% і 120%.

Більш того, темпи зростання суми податку на прибуток значно перевищують темпи зростання загальної суми податкових відрахувань ТОВ "ТРІНІТІ" до бюджету. Це є досить позитивним моментом в організації облікової політики підприємства та вказує на збільшення, як фонду оплати праці так і особистих доходів працівників підприємства.

Аналіз відрахувань у спеціальні фонди показав їх зростання за останні роки. Отже, відрахування в Пенсійний фонд збільшилися на 3,9 тис. грн. і 8,49 тис. грн. у 2004 і 2005 роках відповідно. Відрахування на соціальне страхування по лікарняним збільшилось на 0,72 тис. грн., на 1,07 тис. грн. і 1,12 тис. грн. у 2003-2005 роках відповідно. Збільшення відрахувань в Пенсійний фонд та фонд соціального страхування, свідчить, по-перше, про збільшення фонду оплати праці, по-друге, про те, що керівництво підприємства дбає про інтереси своїх працівників.

Аналіз структури відрахувань в спеціальні фонди в загальній сумі податкових платежів ТОВ "ТРІНІТІ" показав, що перше місце за вагомістю займають відрахування в пенсійний фонд, друге місце займає соціальне страхування на випадок безробіття, останнє місце належить відрахуванню на соціальне страхування від нещасних випадків та комунальному податку.

Динаміка акцизного збору ТОВ "ТРІНІТІ" засвідчила значне його збільшення, тобто підприємство збільшило реалізацію підакцизних товарів, асортимент тютюнових виробів та паливних матеріалів. Взагалі, акциз складає незначну частку в структурі непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ", що свідчить про досить значну частку в сумі непрямих податків ПДВ.

Зростання суми мита свідчить, що підприємство досить активно займається зовнішньоекономічною діяльністю (співпрацює з країнами СНД), але мито теж складає незначну частку в структурі непрямих податків ТОВ "ТРІНІТІ".

Аналіз динаміки податкового зобов`язання та податкового кредиту по ПДВ ТОВ "ТРІНІТІ" за 2002-2005 роки показав, що сума податкового кредиту значно перевищує податкове зобов`язання по ПДВ. Це свідчить про позитивну податкову політику підприємства стосовно ПДВ, тобто підприємство намагається зменшувати суму податкового зобов`язання за рахунок реалізації товарів, звільнених від оподаткування ПДВ, та товарів іноземного походження, виготовлених з вітчизняної давальницької сировини.

В роботі проаналізовано стан податкового менеджменту ТОВ "ТРІНІТІ", особливості організаційної структури податкового планування. Податкове планування ТОВ "ТРІНІТІ" будується, у залежності від тимчасових параметрів, на трьохрівневій основі.

Перший рівень складає прогнозування розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. У цих цілях на підприємстві розроблений п’ятирічний план розвитку. Фінансовий розділ плану включає і прогнозовані податкові платежі підприємства в залежності від розвитку можливих сценаріїв змін у зовнішньому середовищі підприємства.

На другому рівні планово-бюджетний відділ ТОВ "ТРІНІТІ" самостійно розраховує економічні показники, у тому числі і податкові. Відділ податків лише корегує заплановані податкові дані з урахуванням пільгового порядку оподатковування. Даний спосіб податкового планування застосовується, головним чином, при коригуванні річної програми і бюджету підприємства протягом року в силу зміни умов господарювання, які значно впливають на заплановані показники.

На третьому рівні відбувається оперативне планування податкових виплат і вирахування авансових платежів найближчого звітного періоду.

У процесі податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ" використовується допомога сторонніх консультантів, у якості яких виступають співробітники аудиторських фірм м. Києва. Основні питання консультування: правильність розрахунку податкових платежів; адекватність застосування податкових пільг при розрахунку податкових декларацій; думка аудиторів з питань оподаткування, які мають неоднозначне тлумачення. Фахівці відділу податків щорічно відвідують семінари і курси підвищення кваліфікації.

За результатами проведеного аналізу запропоновані шляхи удосконалення податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ", а саме: заходи щодо оптимізації податкової політики підприємства та аналіз їх доцільності; рекомендації щодо оптимізації організаційної структури податкового планування.

Розподіл посадових обов’язків податкових фахівців ТОВ "ТРІНІТІ", так само як і кореспонденцію зв’язків між підрозділами підприємства з приводу податкового планування, доцільно здійснювати на основі матриці прийняття управлінських рішень, яку запропоновано в підрозділі 3.2 дипломної роботи.

Організація податкового планування ТОВ "ТРІНІТІ" вимагає наявності фінансових, матеріально-технічних, інтелектуальних ресурсів, обсяг і перелік яких стосовно окремих заходів податкового планування варто закріплювати в податковому плані підприємства.

Ефективність реалізації і контролю закріплених у податковому плані заходів і показників може бути підвищена шляхом використання електронно-обчислювальної техніки й автоматизованих комплексів.

Таким чином, розробка податкової політики ТОВ "ТРІНІТІ" являє собою комплексний, інтеграційний процес, організація якого повинна базуватися на системному підході, з використанням досягнень різних економічних, фінансових і юридичних дисциплін.

Список використаних джерел

1. Закон України Про систему оподаткування – К.: Паpламент. вид-во, 2002. – 57с.

2. Закон України Про бухгалтерський облік і звітність в Україні. – К.: Паpламент. вид-во, 2005. – 117с.

3. Закон України Про державну податкову службу в Україні / Веpхов. Рада Укpаїни; [Ред. Лазаpева О.О.]. – К.: Паpламент. вид-во, 2002. – 32с.

4. Закон Укpаїни Пpо податок на додану вартість / [Веpхов. Рада Укpаїни]. – К.: Паpламент. вид-во, 2003. – 34с.

5. Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997 р.

6. Указ Президента України від 3 липня 1998 року Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва з додатковими змінами відповідно до Указу Президента від 28 червня 1999 p.

7. Hазаpбаєва І., Коваленко Г., Чимшит О. Hаочно-методичний посібник із заповнення декларації по податку на додану вартість / Центp юpид. та бух. сеpвісу "Авеpс". – [Дніпропетровськ]: Баланс-Клуб, 2002. – 98с.

8. Азаpов М.Я. и др. Все пpо податки: Довідник / Азаpов М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Під pед. М.Я. Азаpова. – К.: Eкспеpт-Пpо, 2000. – 489с.

9. Азаренкова Г.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни – К.: Знання-Прес, 2004. – 291с.

10. Архангельський Ю. "Золота середина" Податкового кодексу: щодо проекту Податкового кодексу // Уряд. Кур’єр. – 2002. – 20 черв. – С.8.

11. Бpегін М.Г. и др. Основи податкового законодавства: [Hавч. посібник] / Бpегін М.Г., Гоpішний Т.І., Гнус П.М.; [Ред. Киpієнко Л.]. – Львів: Світ, 2000. – 86с.

12. Бандуpка О.М., Коpобов М.Я., Оpлов П.І., Петpова К.Я. Фінансова діяльність підпpиємства: Підpуч. для студентів вузів освіти, які навчаються за спец. "Фінанси" – К.: Либідь, 1998. – 310с.

13. Біленчук П.Д. и др. Місцеві податки і збоpи: пpавове pегулювання: Hавч. посіб. / Біленчук П.Д., Задояний М.Т., Фоpостовець В.А.; Євpоп. ун-т упp. безпеки та інфоpм.-пpав. технологій. Укp. фін.-екон. ін-т деpж. податк. адміністpації Укpаїни. – К.: Атіка, 2004. – 117с.

14. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система Укpаїни: Hавч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2000. – 190с.

15. Бондаренко Н.І., Войчук Г.І. Фінанси підприємств: Навч.-метод. посіб. для студ. екон. ф-ту різ. форм навчання – Х., 2004. – 61с.

16. Буpяковский В.В. и др. Финансы пpедпpиятий: Учеб. пособие / Буpяковский В.В., Каpмазин В.Я., Каламбет С.В. Под pед. В.В. Буpяковского. – Дніпpопетpовськ: Поpоги, 2003. – 245с.

17. Буpяковский В.В., Каpмазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Под pед. Буpяковского В.В. Hалоги: Учеб. пособие – Дніпpопетpовськ: Поpоги, 2-е изд., 2004. – 625с.

18. Булгакова С.О. Податки в заpубіжних каїнах: Конспект лекцій / Київ. деpж. тоpг.-екон. ун-т. – К., 1997. – 22с.

19. Бурденко І.М. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – №7. – С.3-9.

20. Буряк П.Ю. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник / П.Ю. Буряк, К.Ф. Беркита, Б.П. Ярема. – К.: Професіонал, 2004. – 224с.

21. Вишневский В.П. Hалоги Укpаины: теоpия и практика / HАH Укpаины. Ин-т экономики пpом-сти. – Донецк, 1997. – 200с.

22. Вітлінський В.В. Аналіз діяльності податкової системи України // Фінанси України. – 2005. – №12. – с.19-31.

23. Вплив податкового законодавства на pозвиток підпpиємництва, малого і сеpеднього бізнесу в сфеpі тоpгівлі та послуг (податки, ліцензії, патенти), всеукp. наpада. Всеукpаїнська наpада-семінаp "Вплив податкового законодавства на pозвиток підпpиємництва, малого і сеpеднього бізнесу в сфеpі тоpгівлі та послуг (податки, ліцензії, патенти)": Зб. законав. документів із змін. і доп., 29 тpав. 2002 p. – К.: [Фіpма "Віпол"], 2002. – 118с.

24. Гpидчина М.В. и др. Hалоговая система Укpаины: Учеб. пособие / Гpидчина М. В., Вдовиченко H. И., Калина А. В.; Межpегион. акад. упp. пеpсоналом; [Отв. pед. И.В. Хpонюк]. – К., 2000. – 126с.

25. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового пpава: Hавч. посібник / [Hаук. pед. Г.М. Самілик]. – К.: Знання, 2002. – 271с.

26. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Фінансовий механізм деpжави. Податки. К.: Б. в., 1997. 24с. (Бесіди пpо Конституцію; [Вип.5]).

27. Гриньова В.М. та ін. Фінанси підприємств: Навч. посіб. / Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І.; Харк. держ. екон. ун-т. – Х., 2001 – 223с.

28. Д’яконова І.І. Податки та податкова політика Укpаїни. – К.: Hаук. думка, 1997. – 122с.

29. Дpобозина Л.А., Поляк Г.Б., Константинова Ю.H. Финансы: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. спец. – М.: Финансы: ЮHИТИ, 1999. – 527с.

30. Демиденко Л.М. Оподаткування доходів громадян: Досвід США та України // Фінанси України. – 2005. – №9. – С.30-33.

31. Дикань Л.В. Hалоговая система в Укpаине. – М.: Хаpмос, 1995. – 142с.

32. Завгоpодний В.П. Hалоги и налоговый контpоль в Укpаине. – К.: А.С.К., 2005. – 620с.

33. Загорський В. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу // Фінанси України. – 2003. – №10. – С.92-99.

34. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Кондор. – 2003. – 364с.

35. Иоффе М.Я., Князев В.Г., Пансков В.Г. и дp. Hалоговые системы заpубежных стpан: [Учеб. пособие для студентов вузов] / [Под pед. Князева В.Г. и дp. – 2-е изд., пеpеpаб. и доп. – М.: Закон и пpаво: ЮHИТИ, 1997. – 189с.

36. Іваненко В.О. Оподаткування прибутку – ключові підходи // Економіка. Фінанси. Право. – 2004. – № 4. – С.11-13.

37. Квасовський О.Р. Проблеми наукової систематизації принципів оптимального оподаткування // Фінанси України. – 2006. – № 2. – С.101-112.

38. Киpиленко О.П. Фінанси: Hавч. посібник для студентів екон. спец. вищ. навч. закладів та слухачів ін-тів післядиплом. освіти / Ін-т змісту і методів навчання, Теpноп. акад. наp. госп-ва. – [2-е вид., пеpеpоб. і доп.]. – Теpнопіль: 1998. – 162с.

39. Клименко І. Що таке податки і навіщо їх платити? / Ін-т гpомадян. суспільства. – К., 1999. – 71с.

40. Клименко К.Р. Аналіз пропозицій оптимізації системи оподаткування в проекті Податкового кодексу України // Юридичний журнал. – 2004. – №6(24). – С.72-78.

41. Коpобов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підпpиємств: Hавч. посіб. – К.: Знання, 2000. – 378с.

42. Ковалева А.М., Баpанникова H.П., Богачева В.Д. Финансы: Учеб. пособие для студентов экон. напpавлений и спец. вузов. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 334с.

43. Концепція pефоpмування податкової системи Укpаїни / [Губський Б., Альошин В., Белоусова І. та ін.]. – К.: Б. в., 2000. – 50с.

44. Корнус В. Принципи оподаткування та базис для вдосконалення побудови системи оподаткування // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 2. – С.14-21.

45. Крисоватий А.І. Податкова система: Навчальний посібник / А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331с.

46. Кучеpявенко H.П. Hалоговое пpаво: Учебник. – 2-е изд., пеpеpаб. и доп. – Х.: Консум, 2002. – 446с.

47. Кучеpявенко H.П. Теоpетические пpоблемы пpавового pегулиpования налогов и сбоpов в Укpаине / Hац. юpид. акад. Укpаины им. Яpослава Мудpого. – Х.: Фиpма "Консул", 1997. – 254с.

48. Кучеpявенко H.П., Пеpепелица М.А. Hаучно-пpактический комментаpий к закону Укpаины "О системе налогообложения": (По состоянию на 15.09.2000 г.). – Х.: Консум, 2005. – 119с.

49. Кушнаpьова Т.Є., Кучеpявенко М.П. Система податкових оpганів Укpаїни. – Х.: Тоpсинг, 2000. – 237с.

50. Лайко П.А. Мних М.В. Фінанси підприємств: Підруч. для студ. вузів / П.А. Лайко, М.В. Мних; Акад. муніцип. упр. – К.: Знання України, 2004. – 427с.

51. Ластовецький А. Вдосконалення правового регулювання оподаткування як головного організаційно-правового засобу впливу на підприємницьку діяльність // Право України. – 2005. – №5. – С.56-60.

52. Лисенков Ю.М. Новий механізм оподаткування доходів фізичних осіб: Обговорюємо проект Податкового кодексу України // Фінанси України. – 2002. – №11. – С.136-143.

53. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2004. – 580с.

54. Марченко В.Б. Податкове право: Навчально-методичний посібник для самостінойного вивченя дисципліни / В.Б. Марченко, М.Ф. Легкова. – К.: КНЕУ, 2004. – 225с.

55. Медведев А.H. Бухгалтеpский учет и налогообложение: конфликты и пpотивоpечия. – М.: ИHФРА-М, 1996. – 155c.

56. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 355с.

57. Мещеpякова О.В. Hалоговые системы pазвитых стpан миpа: Спpавочник. – М.: Фонд "Пpавовая культуpа", 1995. – 239с.

58. Налоги в условиях экономической интеграции / В.С. Бард, Л.П. Павлова, Н.Е. Заяц и др. Под ред. В.С. Барда и Л.П. Павловой. – М.: КНОРУС, 2004. – 286с.

59. Нечай Н. Нариси з історії оподаткування. – К.: Вісник податкової служби, 2002. – 144с.

60. Опаpін В.М. Фінанси (загальна теоpія): Hавч. посібник / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2003. – 164с.

61. Павлова Л.H. Финансы пpедпpиятий: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. спец.] / [Гл. pед. Эpиашвили H.Д.]. – М.: Финансы: Изд. об-ние "ЮHИТИ", 1998. – 638с.

62. Панасюк Б. Податковий кодекс – барометр становища у суспільстві // Економіка України. – 2002. – №12. – С.16-21.

63. Печуляк В. Проблеми нормативного закріплення державної податкової політики в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №1. – С.38-42.

64. Піхоцький В. Місцеві податки і збори у проекті Податкового кодексу // Вісн. податк. служби України. – 2003. – №3. – С.29-33.

65. Податкова система Укpаїни: (Зб. законодав. актів із змінами та допов. за станом на 20 жовт. 1999 p.) / [Упоpяд.: Кучеpявенко М.П., Маpтиновський В.В.]. – Х.: Тоpсінг, 2000. – 463с.

66. Податкова система Укpаїни: [Підpуч. для студентів екон. вузів і фак.] / [Федосов В.М., Опаpін В.М., П’ятаченко Г.О. та ін.]. За pед. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 463с.

67. Поддєpьогін А.М., Буpяк Л.Д., Hам Г.Г. Фінанси підпpиємств: Підpучник. Київ. нац. екон. ун-т; – 2-е вид., пеpеpоб. і допов. – К., 1999. – 380с.

68. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємство: стратегія, організація, ефективність: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 490с.

69. Полюхович В.І., Ліппотт Й. Пpавові засади оподаткування в Укpаїні: нинішній стан та напpями pефоpмування / Укp.-Євpоп. консультат. центp з питань законодавства. – К., 2005 – 68с.

70. Поляк Г.Б., Акодис И.А., Кpаева Т.А. Финансовый менеджмент: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. спец. – М.: Финансы: Изд. об-ние "ЮHИТИ", 1997. – 517с.

71. Протопопова В.О., Полянський А.Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 220с.

72. Реутова Н. Порядок оподаткування фізичних осіб: чого чекати? // Юридичний журнал. – 2005. – №12. – С.68-69.

73. Розпутенко І.В. Податкова політика і економічні pефоpми: Hавч. посібник / Укp. Акад. деpж. упp. пpи Пpезидентові Укpаїни. – К., 2005. – 240с.

74. Романенко О.Р. и др. Фінанси: Hавч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / Романенко О.Р., Огоpодник С.Я., Зязюн М.С.; Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2004. – 106с.

75. Саваріна О. Удосконалення законодавства з питань оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності // Право України. – 2005. – №7. – С.46-49.

76. Селіванов В.М. и др. Захист пpав платників податків в Укpаїні (питання теоpії і пpактики) / Селіванов В.М., Московенко О.М., Головач І.В. Ін-т пpиват. пpава і підпpиємництва Акад. пpавових наук Укpаїни. – К., 1999. – 21с.

77. Соколовська А.М. Дискусійні питання реформування податкової системи України // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). Збірник наукових праць за матеріалами наук.-практ. конф., 9 грудня 2001 р.). – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – С.276-281.

78. Соколовська А. Методологія проведення податкових реформ // Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України. Матеріали науково-практичної конференції. – Ірпінь: Український фінансово-економічний інститут, 1998. – С.30-35.

79. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення: Монографія. – К.: Знання-прес, 2004. – 454с.

80. Ушакова H.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підпpиємства: Опоp. конспект лекцій для студентів баз. освіти з економіки / Київ. деpж. тоpг. –екон. ун-т. – К., 1998. – 119с.

81. Харіна П.С. Економіка підприємств – Навчальний посібник: Тернопіль "Економічна думка", 2000 р.

82. Чеpник Д.Г. Hалоги в pыночной экономике. – М.: Финансы: ЮHИТИ, 1997. – 381с.

83. Чеpник Д.Г., Воpонков В.А., Глинкин А.А. и др. Hалоги: Учеб. пособие для студентов вузов. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 399с.

84. Шалота О.В. Реформування податкової системи в Україні // Вісник господарського судочинства. – 2004. – №3. – С.252-256.

85. Шегда А.В. Економіка підприємства – Навчальний посібник. – Київ, "Знання-Прес", 2002 р.

86. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1997.

87. Эштреков Ю.А. Сущность, формы и методы управления финансами предприятий. – М.: СПб Экономика, 2000. – 198с.

88. Ярошенко Ф. О. Трансформація державної податкової служби України: Монографія. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 366с.

89. http://justinian.com.ua

90. http://www.sta.gov.ua

Додаток 1

Рис.1.1 Функції податків

Додаток 2

Додаток 3

БАЛАНС

на31 грудня 2005 р.

Керівник ________________________________________

Головний бухгалтер _______________________________

Додаток 4

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за 2005 р.

1. Фінансові результати

Керівник ________________________________________

Головний бухгалтер _______________________________

Додаток 5

Розрахунок суми податкових платежів на плановий період на ТОВ "ТРІНІТІ" у 2006 році. (тис.грн.)