Реферат: Мониторинг налоговых рисков

ЗМІСТ:

I. Теоретична частина:

1.1. Види моделювання податкових ризиків на підприємстві…………3

1.2. Визначення категорії «дефініція адміністрування податків»……..8

1.3. Визначення терміну «адміністрування податкових зобов’язань».10

II. Практична частина:

Кросворд………………………………………………………………. .12

Відповіді до кросворда………………………………………………...15

III. Література………………………………………………………………16

I. Теоретична частина.

1.1. Види моделювання податкових ризиків на підприємстві.

Моделювання (рос. моделирование , англ. modeling , simulation ) – метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта досліджень (оригіналу) інших, подібних до нього (моделлю).

Моделювання – одна з основних категорій теорії пізнання. На цій ідеї, по суті, базується будь-який метод наукового дослідження. Основні види моделювання – фізичне і математичне .

Фізичне моделювання (рос. физическое моделирование; англ. physical simulation , нім. physikalische Modellierung f ) –

1) Створення матеріальної моделі, що має таку саму фізичну природу (такий самий фізичний зміст), як і дійсне явище, що вивчається на основі критеріїв геометричного, кінематичного й динамічного моделювання.

2) Відтворення на моделі i дослідження процесів, що якісно однакові з процесами у реальному об’єкті. Під час процесу фізичного моделювання необхідно забезпечити геометричну, часову та фізичну подібності.

Фізичне моделювання – метод експериментального вивчення фізичних явищ, який базується на їх фізичній подібності.

Метод застосовується у випадках, коли:

· відсутня математична модель явища (машини, процесу тощо), або така модель дуже складна, вимагає багато вихідних даних, одержання яких ускладнене.

· відтворення явища (машини, процесу) в реальних масштабах недоцільне.

Метод полягає у створенні лабораторної фізичної моделі явища у зменшеному масштабі і проведення експериментів на цій моделі. Висновки і результати, одержані на моделі розповсюджуються на явище у реальних масштабах.

Метод може дати надійні результати тільки у випадку наявності фізичної подібності реального явища і моделі. Подібність досягається за рахунок рівності для моделі і реального явища значень критеріїв подібності — безрозмірних чисел, що залежать від фізичних (у т.ч. геометричних) параметрів, що характеризують явище. Експериментальні дані одержані на моделі розповсюджуються на реальний об'єкт з урахуванням критеріїв подібності (на практиці – з врахуванням певних коефіцієнтів).

У широкому смислі будь-який експеримент є фізичним моделюванням процесу в певних конкретних умовах.

Деякі приклади застосування методу фізичного моделювання:

• дослідження течії газів і обтікання літальних апаратів у аеродинамічних трубах;
• гідродинамічні дослідження зменшених моделей кораблів, гідротехнічних споруд тощо;
• дослідження стійкості будов під час їх проектування;
• дослідження стійкості складних конструкцій під дією силових навантажень (моделі мостів, веж, щогл тощо);
• модель стихійних явищ (напр., селевих потоків, зсувів тощо).

Математичне моделювання — (рос. моделирование математическое ; англ. mathematical simulation , нім. mathematische Modellierung f ) — метод дослідження процесів або явищ шляхом створення їхніх математичних моделей і дослідження цих моделей.

В основу методу покладено ідентичність форми рівнянь і однозначність співвідношень між змінними в рівняннях оригіналу і моделі, тобто, їхню аналогію. Математичні моделі досліджуються, як правило, із допомогою аналогових обчислювальних машин, цифрових обчислювальних машин, комп'ютерів.

На початку 60-их років було розроблено один із методів математичного моделювання – квазіаналогове моделювання. Цей метод полягає в дослідженні не досліджуваного явища, а явища або процесу іншої фізичної природи, яке описується співвідношеннями, еквівалентними відносно отримуваних результатів.

Математичне моделювання тією чи іншою мірою застосовують всі природничі і суспільні науки, що використовують математичний апарат для одержання спрощеного опису реальності за допомогою математичних понять. Математичне моделювання дозволяє замінити реальний об'єкт його моделлю і потім вивчати останню. Як і у разі будь-якого моделювання, математична модель не описує явище абсолютно адекватно, що залишає актуальним питання про застосовність отриманих таким шляхом даних. Математичне моделювання широко застосовується у гірництві, геології, для вивчення і аналізу процесів переробки корисних копалин.

Математичне моделювання податкових ризиків – моделювання, при якому модель являє собою систему математичних співвідношень, що описують певні податкові, економічні чи інші процеси. Найчастіше застосовується два способи математичного моделювання:

- аналітичний , що передбачає можливість точного математичного опису строго детермінованих податкових систем;

- ймовірнісний , що дозволяє отримати не однозначне рішення, а його ймовірнісну характеристику (наприклад, параметрів податкового ризику).

Математичне моделювання займає провідне місце в податковому аналізі, а також широко застосовується для опису податкових процесів, таких як бюджетного відшкодування.

Моделювання — це процес створення та дослідження моделі. Модель (рос. модель , англ. model ) – речова, знакова або уявна (мислена) система, що відтворює, імітує, відображає принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки чи (та) характеристики об’єкта дослідження (оригіналу). Розрізняють фізичні, математичні та інші моделі.

Смислове навантаження терміна «модель» багатопланове:

а) зразок, взірцевий примірник чогось;

б) тип, марка конструкції;

в) те, що є матеріалом, натурою для відтворення;

г) зразок, з якого знімається форма для відливання в іншому матеріалі;

д) комп’ютерна модель;

е) розрахункова модель;

є) теоретична модель (процесу, конструкції тощо).

Наприклад, модель – опис об’єкта (предмета, явища або процесу) на якій-небудь формалізованій мові, складений з метою вивчення його властивостей. Такий опис особливо корисний у випадках, коли дослідження самого об’єкта ускладнене або фізично неможливе.

Найчастіше в ролі моделі виступає інший матеріальний або уявний об’єкт, що замінює в процесі дослідження об’єкт-оригінал. Таким чином, модель виступає як своєрідний інструмент для пізнання, який дослідник ставить між собою і об’єктом, і за допомогою якого вивчає об’єкт, що його цікавить.

При побудові економічних моделей при дослідженні податкового ризику можна розглядати статистичні й динамічні моделі.

У статистичних моделях приймаються допущення, що економічні (податкові) показники протягом визначеного періоду часу (звичайно рік) не міняються.

У статистичних моделях явно враховується лише один проміжок часу.

При цьому мова йде або про визначений період терміну експлуатації, який можна вважати репрезентативним стосовно всього періоду експлуатації, або про гіпотетичний «середній період» («податковий період»). У цьому випадку дані, що характеризують такий умовний середній період, одержують, виходячи з аналізу даних для всього планового періоду. При подальшому описі статистичних моделей і методів будемо виходити з цих двох можливостей.

Статистичні моделі розрізняються з погляду цільових функцій, що враховуються в них. При цьому мова йде про підсумкові для кожного періоду величини і їхні похідні: податкові витрати, прибуток, рентабельність, термін амортизації.

Відповідно до цього моделі і методи диференціюються на:

- розрахунки по зіставленню витрат (порівняльне урахування);

- розрахунки по зіставленню прибутку (порівняльне урахування);

- розрахунки по зіставленню рентабельності (порівняльне урахування рентабельності);

- статичні амортизаційні розрахунки.

У динамічних моделях економічні (податкові) об’єкти характеризуються надходженням і виплатами, що очікуються при реалізації об’єктів і міняються в часі.

Переважний облік надходжень і виплат, а також дослідження динаміки показників по декількох періодах – це істотні особливості, що відрізняють динамічні моделі від статистичних.

Динамічні моделі так само, як і статистичні, розрізняються з погляду цільових функцій, що враховуються в них. При цьому мова йде так само про підсумкові для кожного періоду величини: витрати, прибуток, рентабельність, термін амортизації.

Однак у динамічних моделях платежі здійснюються в різний термін. Через залежність розміру податкових платежів від терміну їхнього здійснення (перевага за часом) їх не можна безпосередньо підсумовувати, а необхідно провести фінансово-математичні перетворення (наприклад, ревальвацію чи дисконтування).

1.2. Визначення категорії «дефініція адміністрування податків».

У сучасних умовах адміністрування процесів оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки. Усвідомлення платниками податків необхідності своєчасної та повної сплати податків є однією з умов зміцнення економіки держави і добробуту кожної людини. Тому, створення сприятливого податкового клімату, реального зниження податкового навантаження на платників податку, створення сприятливих умов для добровільної сплати податків, виведення з «тіні» капіталу, набутого незаконним шляхом та забезпечення прозорості відносин між податковими органами та платниками податків є пріоритетним напрямами діяльності податкових органів країни. При цьому, ключовими заходами в даному напрямку є обговорення ті прийняття проекту Податкового кодексу України, удосконалення процесу адміністрування податків, запровадження єдиних справедливих підходів до оподаткування всіх платників податку.

Сучасне оподаткування є багатогранним явищем, що потребує широкого спектра досліджень, у якому особливе місце належить питанням адміністрування податків . Серед вітчизняних науковців їм приділяли увагу В. Л. Андрущенко, Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий та ін. Однак поки що немає єдиних і усталених поглядів на цю проблему, а теоретичні засади управління процесом справлення розроблені недостатньо.

Метою дослідження є розкриття поняття та сутності категорії адміністрування податків, вивчення його основних принципів та функцій, виявлення проблем та шляхів їх подолання, а також розробка рекомендації щодо вдосконалення процедури адміністрування податків у сучасних умовах розвитку.

У зв’язку з цим виникає необхідність в систематизації підходів окремих науковців та викладенні деяких власних думок, які, сподіваємося, слугуватимуть формуванню теоретичного підґрунтя адміністрування податків. Подання зазначеного пропоную під кількома рубки рами, що відповідають напрямам сучасних наукових пошуків із окресленої проблематики.

Дефініція адміністрування податків . Початок активного вживання терміна вітчизняними практиками й політиками припадає на другу половину 1990-х років. Кожне його озвучування фактично засвідчувало сутнісну різницю, а інколи й невизначеність змісту. А оскільки йшлося про орієнтири для конкретних рішень, що потребували однозначного сприйняття, то питання дефініції адміністрування податків постало досить гостро. Це зумовило науковців вдатися до відповідних розробок, за результатами яких було представлено декілька поглядів та обґрунтовано ряд визначень. Одне з найширших належить В. Л. Андрущенку. Він запропонував термін «фіскальне адміністрування», під яким розуміє «управління людьми й подіями у сфері оподаткування через ієрархічно структуровані рішення представницьких політичних органів та дії виконавчо-владних установ». Розвиваючи думку далі й розглядаючи фіскальне адміністрування як політику, автор пояснює, що під цим терміном слід розуміти не лише управлінські дії з розподілу фінансових ресурсів через механізми оподаткування, а й реалізацію урядом своїх функцій за кошти податків.

Така точка зору видається над аргументованою, адже базове поняття «фіск» означає «казна», відповідно фіскальне адміністрування має поєднувати в собі не лише управління процесом справляння податків, а й управлінські дії у сфері витрат бюджету. Однак у такому разі треба все ж враховувати, що «фіскальне адміністрування» за змістом не можна повністю ототожнювати з «адмініструванням податків», оскільки ним означений набагато ширший спектр фінансових відносин. Скоріше адміністрування податків є сегментом фіскального адміністрування, однією з його складових, визначення якої потребує уточнення.

1.3. Визначення терміну «адміністрування податкових зобов’язань».

Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, А. Я. Кізима, В. В. Карпова запропонували визначення «адміністрування податкових зобов’язань» , яке далі за змістом уподібнюють податковому адмініструванню та трактують як «процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів податкового права щодо узгодження й погашення податкових зобов’язань». Із наведеним теж можна погодитись, якщо враховувати, що процес справляння податків ґрунтується саме на реалізації прав і обов’язків платників та держави в особі фіскальних органів. Але, з другого боку, не всі процедури реалізації прав і обов’язків охоплюються потінням адміністрування як одного із різновидів управлінської діяльності.

Враховуючи викладене, пропонуємо власний підхід до формування дефініції адміністрування податків. За основу слід брати загальний термін «адміністрування», що тлумачиться як «управлінська діяльність керівника і органів управління, яка здійснюється здебільшого через накази, розпорядження». А зважаючи на специфіку організації процесу справляння податків, можна запропонувати таке визначення: адміністрування податків – це управлінська діяльність органів державної виконавчої влади, що пов’язана з організацією процесу оподаткування, ґрунтується на державних законодавчих і нормативних актах та використовує соціально зумовлені і сприйняті правила.

Зазначений вид діяльності існує у практиці державного управління досить давно. Йому завжди приділялася пильна увага з боку влади з метою вдосконалення методів стягнення, але не проводилися відповідні науково-теоретичні розробки й обґрунтування. У науковій літературі кінця XIX – початку XX століття згадуються терміни «податкова техніка» й «фінансова техніка», які за змістом багато в чому перегукуються із сучасним адмініструванням податків. Що стосується англомовних словників, то дефініція «administration» є синонімічною «management», «execution», «performance», «supervision», тобто управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (контроль). Комплексного ж визначення «адміністрування податків» (tax administration), «система адміністрування податків» (tax administration system) не надається.

Основним документом, який сьогодні регулює процес адміністрування податкових зобов'язань в Україні, є Закон № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Об'єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов'язань платників податків.

Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов'язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

II. Практична частина.

КРОСВОРД

«Моніторинг податкових ризиків»

По горизонталі:

3. Речова, знакова або уявна система, що відображає принципи внутрішньої організації або функціонування, ознаки чи характеристики об’єкту. 4. Вид прибуткового податку, який стягується з платника податку з джерела не в загальній сумі, а частинами. 5. Сума податку, збору та обов’язкового платежу, яка не була сплачена в державний бюджет у встановлені законодавством терміни. 6. Юридична або фізична особа, що зареєстрована в країні і виступає як суб’єкт оподаткування. 7. Що означає базове поняття «фіск»? 9. Незалежний вид фінансового контролю – експертиза і аналіз фінансових документів господарюючого суб’єкта. 12. Джерело сплати податку. 13. Офіційний документ, що засвідчує право застосування суб’єктами малого підприємства спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності для суб’єктів малого підприємства. 14. Логічний метод наукового дослідження, суть якого полягає в уявному або практичному розчленуванні єдиного цілого на складові й вивчення їх у всій багатоманітності суттєвих взаємозв’язків. 15. Безперервне стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденції розвитку. 17. Санкція за невчасне виконання грошових зобов’язань. 20. Непрямий податок на товари і послуги, включений до ціни і сплачуваний за рахунок покупців. 21. Офіційна заява.

По вертикалі:

1. Визначення суми податків. 2. Неспроможність будь-якого підприємства, фірми виконувати свої зобов’язання щодо сплати коштів в бюджет, у тому числі сплати податків. 3. Метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта досліджень іншим, подібним до нього моделлю. 6. Усвідомлення небезпеки виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками. 8. Обов’язковий платіж, який сплачують юридичні і фізичні особи у бюджет у розмірах і в терміни, які встановлені законом. 10. Дії платника податку, спрямовані на зниження його розміру або відмова від сплати податків з порушенням чинного законодавства. 11. Увезення товарів або послуг на територію держави з-за кордону. 16. Процес постійного перевищення темпів росту грошової маси над товарною, внаслідок чого відбувається переповнення каналів збуту грошима та зростання цін. 18. Заходи і рішення, що мають, як правило, остаточний, що не підлягають перегляду характер. 19. Фінансовий план, який розробляється в межах одного фінансового року і відображає надходження коштів з різних джерел та їхні витрати за різними напрямками.

Відповіді до кросворду:

По горизонталі:

3. Модель.

4. Шедул.

5. Недоїмка.

6. Резидент.

7. Казна.

9. Аудит.

12. Відсоток.

13. Патент.

14. Аналіз.

15. Моніторинг.

17. Пеня.

20. Акциз.

21. Декларація.

По вертикалі:

1. Ценз.

2. Банкрутство.

3. Моделювання.

6. Ризик.

8. Податок.

10. Ухилення.

11. Імпорт.

16. Інфляція.

18. Санкція.

19. Бюджет.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Андрущенко В. Л. Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво // Фінанси України. – 2003. – № 6. – с. 27 – 35.

2. Вітлинський В. В., Наконечний С. І., Шарапов О. Д. Економічний ризик і методи його вимірювання. Підр. – К.: ІЗИН, 1996. – 400 с.

3. Вітлінський В. В., Джерела і види податкових ризиків, їх взаємозв’язок / Вітлінський В. В.,Тимченко О. М. // Фінанси України. – 2007. – № 3. – С. 132–139.

4. Гранатуров В. М. Податковий ризик держави : визначення та класифікація / В. М. Гранатуров, І. Б. Ясенова // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 86–95.

5. Десятнюк О. М. Моніторинг податкових ризиків (навчально-методичний посібник для слухачів Центру підготовки магістрів). – Тернопіль: Воля, 2003. – 237с.

6. Десятнюк О. М. Объективно-субъективная структура рисков налоговой системы и их дефиниция // Бизнес – ИНФОРМ – 2007. – № 12 (2), - С. 40 – 44.

7. Економічна енциклопедія: У 3-х т. Т. 1/ Редкол.: С. В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр «Академія», 2000. – С. 594.

8. Жигаленко О. Удосконалення адміністрування податкових ризиків при плануванні документальних форм податкового контролю // Економіка України. – 2007. № 5. – С. 42.

9. Іванов Ю. Б. та ін.. Податковий менеджмент: підруч. / Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, А. Я. Кізима, В. В. Карпова. – К.: Знання, 2008 – С. 186.

10. Івченко І. Ю. Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій: навч. посібник. – К: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

11. Кизим М. О., Забродський К. М., Зінченко В. А., Копчак Ю. С. оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія. - Харьков: ВД ІНЖЕК, 2003. – 144 с.

12. Методичні рекомендації визначення сум податкових зобов’язань непрямими методами, затверджених наказом ДПАУ від 5 липня 2002 р. № 312.

13. Моніторинг податкових ризиків: навчальний посібник / Т. В. Калінеску, Ю. А. Романовська, В. С. Альошкін. – Луганськ: вид-во СНУ ім.. В. Даля, 2009. – 240 с.

14. Онишко С. В., Швабій К. І., Новицька Н. В. Кваліфікація податкового та фіскального ризиків // Економіка і прогнозування. – 2007. - № 3. – С. 33.

15. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень/ Уклад. Л. О. Пістовіт та ін. – К.: Довіра, 2000 – 464 с.