Реферат: Природа і функції грошей, грошова система, типи грошових систем

Реферат

на тему:

Природа і функції грошей, грошова система, типи грошових систем

Гроші, природа грошей

В економічній теорії існують різні підходи до визначення суті і функції грошей. Так, по-різному трактують суть грошей прихильники трудової теорії вартості і представники інших теорій. Згідно з трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат товарного обміну, тобто гроші ма­ють товарну природу. Ця теорія пояснює виникнення грошей через аналіз чотирьох форм вартості: проста або випадкова; розгорнута; загальна грошова (див.рис. 1.). Вартість є внутрішнім змістом процесу об­міну. Вона проявляється у вигляді мінової вартості, тобто певної кількості пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. В умовах ринкової економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші є загальною фор­мою, в якій виражаються вартості всіх товарів.

Історично, перші акти обміну були у вигляді обміну одного товару на інший. Це був випадковий, епізодичний обмін. Уже в цій формі виражен­ня вартості, яка отримала назву простої або випадкової, товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношен­ню до іншого товару і тому знаходиться у відносній формі власності. Другий товар, споживча вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться у еквівалентній вартості. Схе­матично це можна показати на рис. 1.

Рис. 1 . Форми вартості .

Звернемо увагу на те, що еквівалентна роль товару Б не є його при­родною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар А почне виконувати роль еквівалента. Все зале­жить від того місця, яке займає товар у міновому відношенні. Тому приходимо до висновку, що товар-еквівалент не є продуктом домовле­ності між людьми, він також не винайдений державою, він результат обміну. Товаровиробники, обмінюючи продукти своєї праці, виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які з цієї причини і виступають в еквівалентній формі. Ці зауваження можна відне­сти і до всіх наступних форм вартості.

З розвитком обміну, на зміну простій формі вартості приходить повна, або розгорнута форма вартості. Товару, що знаходиться у відповідній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.

Велика кількість товарів-еквівалентів свідчить про розширення сфери обміну. Обмін стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все більшою мірою починають визначатися вартостями то­варів, обмін набуває характеру ділових гос­подарських стосунків, в основу яких зак­ладається затрачена праця.

Однак, коли в обмін систематично у великих кількостях стали надхо­дити продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад, власникові товару А потрібен товар Б1, а власникові товару Б1 потрібен товар Б2. Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник то­вару А повинен поміняти його спочатку на товар Б2, а потім Б2 на то­вар Б1. Це значно ускладнювало процес обміну.

З подальшим розвитком обміну стихійно із всіх товарів виділяється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші то­вари. Виникає загальна форма вартості.

Товар, за яким закріплюється вла­стивість безпосередньо обмінювати­ся на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні

Ця форма вираження вартості також не вирішувала всіх суперечно­стей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживчої вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга - задоволення по­треб людей в споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент пови­нен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживча вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини, товар-еквіва­лент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було і те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відповідно не­великій території.

У зв'язку з цим, поступово, майже скрізь, де людство дійшло в своє­му розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль по­чала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Виникає грошова форма вираження вартості.

Бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріп­люється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю приро­дою. Воно стає ними лише в результаті процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості.

Отже, згідно з трудовою теорією вартості, гроші — це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів і став загальним еквівалентом.

Виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втілен­ням людської праці. З появою грошей весь товарний світ остаточно роз­коловся на два полюси: на одному полюсі - гроші, як втілення суспіль­ної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, при­ватної праці. В результаті обмін товарів на гроші є по суті визнанням суспільства індивідуальних, приватних затрат праці.

На відміну від прихильників трудової теорії вартості, представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей, причому існує декіль­ка принципово різних підходів. Прихильники першого (М.Фрідман, А. Шварц та ін.) розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як тимчасове вмістилище купівельної сили. В основі іншого підходу (К. Макконнелл та С.Брю "Економікс") є таке визначення грошей: гроші - це все, що виконує функції грошей. Представники іншої школи визначають:

Гроші - це будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження (Л.Харріс)

Форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті.

Функції грошей

Оскільки суть грошей трактується по-різному, то це впливає на виділення та характеристику їх функцій. Представники трудової теорії вартості називають п'ять функцій грошей: (див. рис. 15.2.):

- гроші як міра вартості;

- гроші як засіб обігу;

- гроші як засіб нагромадження;

- гроші як засіб платежу;

- гроші як світові гроші.

Гроші як міра вартості. Це головна функція грошей. Суть її поля­гає в тому, що через гроші вимірюється вартість всіх товарів. Тобто, гроші як міра вартості служать для того, щоб вартість товарів перетво­рювалася на ціну. Але не гроші роблять товари співрозмірними. Товари як вартість є уречевлена людська праця, тому вони можуть вимірюва­ти свої вартості одним і тим же специфічним товаром-грішми. Однак, щоб гроші могли виконувати функцію міри вартості, вони повинні мати вартість, бути продуктом суспільної праці. Вартість золота, як і вартість всіх інших товарів, визначається кількістю суспільно необхідної праці, затраченої на його добування.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Але ціна цілком залежить від реального грошового матеріалу. Функцію міри вартості гроші виконують через масштаб цін. Масштаб цін - це певна вагова одиниця

Рис. 2. Функції грошей (підхід 1).

грошового матеріалу, прийнята за грошову одиницю, з рівним поділом її на певну кількість менших одиниць.

Гроші як міра вартості і як масштаб цін виконують дві зовсім різні функції. Так, гроші як міра вартості є суспільним втіленням людської праці, вони перетворюють вартість товарів у ціну. Як масштаб цін, вони є фіксованою вагою металу, вимірюють кількість золота.

Гроші як засіб обігу . Гроші як засіб обігу обслуговують процес реа­лізації товарів. Вони виступають в єдності функцій міри вартості і засо­бу обігу. Тобто за допомогою їх вимірюються вартості всіх товарів і на них купуються всі товари. Для виконання функції засобу обігу гроші повинні бути в наявності. Особливістю цієї функції є рух грошей, вони можуть робити кілька оборотів на добу, обслуговуючи кілька актів купівлі-продажу, переходячи з рук в руки, не затримуючись надовго в одних руках.

В процесі обігу повноцінні гроші можуть бути замінені неповноцінни­ми. Так, в обігу функціонують паперові гроші.

Паперові гроші — це символ вартості, вони є замінниками повноцінних грошей, грошові знаки.

Ці гроші випускаються державою з примусовим курсом, обов'язкові для прийняття. Вони замінюють повноцінні гроші у функції засобу обігу як представники тієї частини їх, яка необхідна для нормального товаро­обігу. Оскільки паперові гроші не мають власної вартості, вони не мо­жуть виконувати функцію міри вартості.

Існує закон грошового обігу. Він пов'язаний з необхідністю визначен­ня кількості грошей, потрібних для нормального товарообігу.

Суть його полягає в тому, що маса грошей, потрібних для процесу обігу, визначається сумою цін товарів та послуг, які перебувають в обі­гу і реалізуються за готівку, поділеною на число оборотів однойменних грошових одиниць.

Це можна зобразити такою формулою:

Кг = СЦ/О

Кг - кількість грошей, потрібних для процесу обігу;

СЦ - сума цін товарів та послуг, що реалізуються за готівку;

О - число оборотів однойменної грошової одиниці.

З врахуванням функції "гроші як засіб платежу", ця формула стає повнішою:

Кг = (СЦ-К+П-В)/О

К - сума цін товарів, проданих в кредит;

П - сума платежів за товари, куплених в кредит раніше;

В - сума платежів, що взаємно погашаються.

Гроші як засіб нагромадження, або засіб утворення скарбів . Гроші можуть випадати з обігу і перетворюватися на скарб. В якості скарбу можуть бути повноцінні золоті або срібні гроші, котрі випали із сфери обігу і перебувають у нерухомому стані. Грошові скарби — це своєрідні резервуари, які то поглинають гроші, що вивільняються з обігу, то вики­дають їх в обіг, якщо стан обігу цього вимагає. Скарби виступають привідними і відвідними каналами грошей.

Гроші як засіб платежу . Гроші виконують функцію засобу платежу тоді, коли рух їх не супроводжується зустрічним потоком послуг, якщо ці послуги надаються в кредит, а оплата їх здійснюється через певний час після продажу. Ця функція грошей виходить за межі товарообігу, оскільки гроші її виконують в операціях, не пов'язаних з товарообігом. Це відбувається при сплаті податків, ренти, виплаті заробітної плати.

На основі розвитку кредиту виникає новий вид паперових грошей, який зумовлюється функцією грошей, як засобу платежу - кредитні гроші, що стають знаряддям здійснення кредиту.

Світові гроші . На певному історичному етапі розвиток товарного виробництва і товарно-грошових відносин виходить за межі сфери внутрішнього обороту окремої країни, виникає світова торгівля, створю­ється міжнародний ринок. Гроші функціонують не тільки в сфері внутрішнього обігу країни, а й на міжнародних ринках, де вони виступають як світові гроші. Отже, гроші мають подвійну сферу обігу - внутрішній і світовий ринок.

Прихильники інших визначень грошей виділяють три функції грошей:

- гроші як засіб обігу,

- гроші як міра вартості,

- гроші як засіб збереження (див. рис. 3.).

Гроші як засіб обігу можна використати при купівлі і продажу товарів та послуг. "Це зручний соціальний винахід, який дає можливість платити власникам ресурсів і виробникам "товаром" (грішми), котрий може бути використаний для купівлі будь-чого зі всього набору товарів і послуг, що є на ринку ".

Рис. 3 . Функції грошей (підхід 2).

Гроші виступають мірою вартості. Суспільство вважає, що зручно використовувати грошову одиницю в якості масштабу для співрозмірності відносних вартостей різноманітних благ і ресурсів. Завдяки грошовій системі не потрібно виражати ціну кожного продукту через всі інші продукти, на які він, можливо, міг би бути обміняний.

Використання грошей в якості спільного знаменника означає, що ціну будь-якого продукту достатньо виразити тільки через грошову одиницю.

Гроші виконують функцію засобу збереження. Оскільки гроші мають високу ступінь ліквідності, тобто їх дуже легко витратити, то вони є дуже зручною формою збереження багатства. Володіння грішми за рідкісним винятком не приносить грошового доходу, який можна отримати при зберіганні багатства. Наприклад, у формі нерухомого майна (власність) чи цінних паперів (акцій, облігацій і т.д.). Але гроші мають ту перевагу, що вони можуть бути безпосередньо використані фірмою, чи домашнім господарством для задоволення будь-якого фінансового зобов'язання.

Грошова система, типи грошових систем

В кожній державі існує національна грошова система.

Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка склалась історично в країні і закріплена законом.

найменування грошової одиниці

види державних кредитних і паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу

регламентація безготівкового обігу

курс національної валюти

установи, які здійснюють регулювання грошового обігу

Розрізняють два типи грошових систем:

системи металевого обігу, коли грошовий товар виконує всі функції грошей, або знаходиться в основі системи;

системи паперово-кредитного грошового обігу, в основі яких знаходяться кредитні гроші.

Виходячи з історичного розвитку, розрізняють два види металевих систем: біметалізм, монометалізм.

Біметалізм - це грошова система, у якій за золотом і сріблом законодавче закріплена роль загального еквіваленту. Валютні метали відіграють рівноправну роль у грошовій системі. В обігу перебувають монети з обох металів. Біметалізм існував тривалий час у країнах Західної Європи. Однак ця система виявилася нестабільною, внутрішньо суперечливою, тому що при використанні двох еквівалентів виникали труднощі при визначенні вартісного відношення між золотом і сріблом. У зв'язку з цим у другій половині 19 ст. у більшості країн утвердилась система золотого монометалізму. Вперше золотий монометалізм встановлено у Англії наприкінці 18 ст. Законодавче закріплено у 181 б році.

Монометалізм - це грошова система, за якої лише один метал служить загальним еквівалентом (золото або срібло). Згідно з рішенням конференції Тимчасового комітету Міжнародного валютного фонду у 1976 р. в Кінгстоні (Ямайка), золото було позбавлене грошових функцій. З тих пір світова грошова система базується на паперовій валюті, яка має кредитну природу.

Валюти поділяються на конвертовані (оборотні), які вільно обміню­ються на будь-яку іншу валюту; частково конвертовані, тобто оборотні не за всіма валютними операціями, чи не для всіх власників; неконвертовані (замкнуті), які функціонують тільки в межах однієї країни.

У XX ст. товарне виробництво переростає у кредитне. Це означає, що вся система оптової торгівлі будується на кредиті. Продаж товарів тривалого користування здійснюється в основному в кредит. Вводять­ся кредитні картки. З введенням кредитних карток кредит став опосе­редковувати зростаючу частку обороту товарів повсякденного попиту. Акти купівлі-продажу все більше заміщуються актами платежу. У дов­голітньому процесі взаємодії грошей (золота) і кредиту (кредитних гро­шей) настав стан, коли золото втратило свої позиції, а їх зайняли кре­дитні гроші.

Особливість кредитних грошей полягає в тому, що реалізація товару не супроводжується зустрічним рухом еквівалента в речовій формі, як було при грошах-золоті. Замість них функціонують платіжні зобов'язан­ня, що стали грошовим еквівалентом, який самостійно обертається саме тому, що в сучасних умовах господарського розвитку існують всебічні, постійно відтворювані відносини боргової залежності між товаровироб­никами.

Отже, за своєю економічною природою сучасні гроші характе­ризуються як кредитні, бо кредит опосередковує всі акти обміну, а відносини перетворилися з товарно-грошових у товарно-кредитні. Тим самим відбувся історичний перехід від грошей-товару до грошей-кредиту.

В останні десятиліття тенденція до розширення кредитних відносин проявилася з великою силою. Кредит охопив не лише великі, але і се­редні та дрібні фірми. Великих масштабів досяг споживчий кредит. В результаті переважна частина всіх розрахунків здійснюється за допо­могою кредиту. Робітники продають в кредит свою робочу силу і купу­ють у кредит предмети споживання. Підприємці користуються банкі­вським і комерційним кредитом як для розширення виробництва, так і для здійснення виробничого процесу. Одночасно вони тримають свої вільні капітали на банківських рахунках і тим самим створюють кре­дитні ресурси банків. Держава теж активно вступає в кредитні відноси­ни, вона є то кредитором, то позичальником. Загальною формою сучас­ного товарного виробництва є не купівля-продаж, що було характерно для товарного виробництва протягом віків, а кредит, купівля-продаж у кредит. Кредитний характер грошей проявляється у докорінній зміні структури грошового обігу шляхом швидкого зростання ролі, значення і питомої ваги безготівкового (кредитного) обороту по відношенню до готівкового (касового). Для сучасного етапу характерними є нова струк­тура грошового обігу і нові закони його руху. Важливою тенденцією в розвитку грошей є злиття їх функцій як засобу обігу і як засобу платежу. В умовах значного поширення електронних карток при купівлі товарів чи послуг не відбувається безпосереднього еквівалентного відшкоду­вання ціни товару у вигляді певної суми грошей. Замість звичайної ра­ніше функції засобу обігу гроші виконують функцію платежу. Тобто, по суті їх функція як засобу платежу зливається з їх функцією як засобу обігу.

Всі ці особливості відбилися і на характеристиці сучасної грошової системи. Сучасна грошова система характеризується такими рисами: її основу становлять кредитні гроші; широкого розвитку набув безготів­ковий обіг і скоротився обіг готівки; відбувається хронічне знецінення грошей; здійснюється регулювання грошового обігу.

Висновки

1. Існують різні підходи до визначення суті і функцій грошей, тому є багато визначень грошей. Значна різниця у трактуванні суті грошей є між представниками трудової теорії вартості і представниками інших теорій.

2. Згідно із трудовою теорією вартості, гроші виникли як результат товарного обміну, тобто гроші мають товарну природу і є загальною формою, в якій виражаються вартості всіх товарів. Представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей. Причому існує декілька принципово різних підходів, наприклад, гроші визначаються як будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження.

3. Оскільки в сучасній економічній теорії є різні підходи до визначення суті грошей, то і функції грошей трактуються по-різному. Так, представники трудової теорії вартості виділяють п'ять функцій грошей (гроші як міра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб нагромадження, гроші як засіб платежу, гроші як світові гроші), представники інших теорій зупиняються на характеристиці лише трьох функцій грошей (гроші як засіб обігу, гроші як міра вартості, гроші як засіб збереження).

4. Кожна економічна система, що властива тій чи іншій країні, характеризується відповідною грошовою системою, яка включає ряд основних елементів. Грошові системи змінювались, відбувалась їх еволюція. Сучасна грошова система має свої особливості, що пов'язано з особливостями функціональних сучасних грошей, а також із змінами в характеристиці самої економічної системи.

5. Відбулася модифікація грошей, сучасні гроші є кредитними грошима. Це пов'язано із еволюцією товарного виробництва у кредитне. Кредит опосередковує всі акти обміну, відносини перетворилися з товарно-грошових у товарно-кредитні. Відбувся історичний перехід від грошей-товару до грошей-кредиту, реалізація товару не супроводжується зустрічним рухом еквівалента в речовій формі. У тривалому процесі взаємодії грошей (золота) і кредиту (кредитних грошей) золото втратило свої позиції, а їх зайняли кредитні гроші.

6. Для ефективного функціонування національної економічної системи важливо наскільки стабільною є її грошова одиниця. Економіка може ефективно використовувати грошову одиницю як міру вартості тоді, колі її купівельна спроможність відносно стабільна. Прийнято виділяти два поняття вартості грошей: номінальну і реальну. Якщо номінальна вартість грошей відповідає номіналу, вказаному на грошових знаках, r о реальна - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Якщо реальна вартість грошей падає, то гроші швидко втрачають свої функції.

7. Вартість грошової одиниці визначається за формулою Д= 1/р, де p - індекс рівня цін. Стабільну вартість грошей підтримує держава, використовуючи відповідну фіскальну політику і регулювання пропозицій грошей.

Література

1. Башнятт Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. -К.:Ніка-Центр, Ельга,200.-С.146-164.

2. Ван-Хуз Д.Д., Миллер Р.Л. Современные деньги и банковское дело: Пер. С англ. -М.: Инфра. - М.: 2000. - С. 147-620.

3. Гроші та кредит: курс лекцій знавч. дисципліни. /За ред. С.І. Кручка.-К.: Дія, 2000.-С.5-132.

4. Економічна енциклопедія: У трьох томах T.I/ Редкол: C.B. Мочерний (відп.ред. та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - С.278-299.

5. Лютий І. О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки С. 5-420.

6. Макконнелл К., Брю С. Макроекономіка. - Львів: Просвіта, 1997.-С.315-392.

7. Семюелсон П.Е., Нордгауз В.Д. Макроекономіка.-К.: Основи, 1995.-С.64-71.