Скачать .docx | Скачать .pdf |
Реферат: Міжнародна правова охорона навколишнього середовища
1 . Міжнародна правова охорона навколишнього середовища
Природа Землі не знає адміністративних меж і розвивається за єдиними законами. Тому й зусилля однієї окремо взятої країни в царині природоохоронної діяльності навряд чи увінчаються успіхом, якщо вони не будуть поєднуватися з інтернаціональними заходами, спрямованими на охорону довкілля. Усвідомлення об'єктивної необхідності об'єднати правоохоронну діяльність усіх країн світу, всієї світової спільноти для вирішення глобальних екологічних проблем приходило поступово, в міру розвитку нау ково-технічного прогресу й наростання загрози екологічної кризи в масштабах усієї планети.
Потреба в міжнародному співробітництві у сфері екології обумовлена глобальністю проблеми взаємовідносин суспільства і природи. Ідея такої необхідності була усвідомлена і проголошена ще до першої конференції в Берні з охорони навколишнього природного середовища (1913 p.). Згодом вона одержала закріплення й розвиток у міжнародних правових документах.
Поступово сформувався, а за сучасних умов одержав досить широкого розвитку один із головних напрямків міжнародного співробітництва у сфері екології — міжнародноправова охорона навколишнього середовища. Важливими передумовами міжна-родногоправового регулювання охорони оточуючого людину природного середовища є обмеженість простору й ресурсів біосфери, заінтересованість країн і народів у справедливому розподілі природних ресурсів, у забезпеченні прав громадян на сприятливе для життєдіяльності довкілля.
Об'єктом міжнародного співробітництва у сфері екології є не навколишнє природне середовище, що знаходиться під національною юрисдикцією, а міжнародно-правовий природний простір, що оточує природне середовище Землі в цілому, глобальна екологічна рівновага.
Міжнародна правова охорона навколишнього природного середовища ґрунтується на певних принципах, вироблених спільними зусиллями держав, міжнародних організацій і конференцій. Вони сформульовані в окремих рішеннях міжнародних організацій, документах конференцій, а також обов'язково викладені в національному законодавстві. В узагальненому вигляді до цих принципів належать пріоритетність екологічних прав людини, суверенні права держави на природні ресурси в межах її території, вільний обмін міжнародною екологічною інформацією; взаємодопомога держав при надзвичайних обставинах (екологічних катастрофах тощо), неприпустимість екологічного благополуччя однієї держави внаслідок заподіяння екологічної шкоди іншій та ін.
Серед об'єктів міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища, під якими розуміють природні об'єкти, з приводу яких у держав і міжнародних організацій формуються й розвиваються екологічні відносини, вирізняють дві категорії: ті, що належать до юрисдикції держави, й ті, які до неї не належать.
До першої категорії відносять Світовий океан, космос, Антарктиду, мігруючі види тварин та деякі інші. Особливість даних об'єктів полягає в тому, що їх правовий режим визначається нормами міжнародного екологічного права. Друга категорія -
міжнародно-правові об'єкти природи, включені до числа світового природного існування (міжнародні водні об'єкти, занесені до Міжнародної червоної книги, що знаходяться під загрозою зникнення, рідкісні види фауни, флори та деякі інші).
Однією з правових форм міжнародного співробітництва України у сфері екології є міжнародні договори. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Більше того, якщо міжнародним договором України, укладеним у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
На сучасному етапі міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля здійснюється на трьох рівнях - світовому (або глобальному), європейському і регіональному.
Важливою віхою міжнародної співпраці в зазначеній сфері на світовому рівні стала Стокгольмська конференція, ООН з навколишнього природного середовища (1972 p.). Вона не тільки прийняла важливі документи (Декларацію, що містить 27 принципів екологічно коректної поведінки держав, і Програму дій), ай послужила джерелом формування міжнародного екологічного права.
На регіональному рівні міжнародне співробітництво розвивається з урахуванням особливостей географічних і природних регіонів, у межах яких створені й функціонують єдині екологічні системи.Формами такого співробітництва є міжнародні екологічні програми за участю України - «Чорне море», «Карпати» та ін.
Самостійною формою міжнародної співпраці у сфері екології є міжнародні договори екологічного змісту. Серед них вирізняються договори комплексного й поресурсового змісту. До перших належать ті, що мають глобальний характер, другі спрямовані на охорону окремих об'єктів природи.
Специфічною і досить поширеною формою міжнародного співробітництва виступають численні міжнародні конференції з проблем охорони навколишнього природного середовища, що позитивно впливають на міжнародну політичну атмосферу та напрямки подальшого розвитку такої співпраці. Найбільш значимою є Конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку, що відбулася в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, у якій взяли участь 179 держав. Конференція прийняла Декларацію Ріо та «Порядок денний на XXIсторіччя». На ній також були подані відкриті для підписання Конвенції «Про зміни клімату» та «Про біологічне різноманіття».
Міжнародно-правовими угодами регламентуються екологічні проблеми, які мають планетарний характер і які не можуть ефективно регулюватися тільки законодавством однієї або декількох країн. Водночас необхідно зазначити, що існують і такі екологічні проблеми, які мають регіональний характер. Для їх вирішення укладаються міжнародно-правові угоди між державами відповідного регіону. Наприклад, 21 квітня 1992 р. на Кон ференції причорноморських країн, що відбулася в м. Бухаресті (Румунія) була підписана Конвенція про захист Чорного моря від забруднення.
Україна, як член Ради Європи - однієї з впливових організацій, у діяльності яких питання охорони довкілля посідають доволі важливе місце, - підписала й ратифікувала 29 міжнародних конвенцій, що стосуються екології, стала учасником 44 двосторонніх міжнародних угод і договорів у зазначеній сфері.
2. Міжнародні природоохоронні організації
Важливе значення в галузі охорони навколишнього природного середовища мають спеціалізовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН) та неурядові світові громадські організації, їх характерною особливістю є універсальність, тобто участь в них більшості країн світу, які являють собою різні економічні й соціально-політичні системи.
Завдання охорони здоров'я народів світу, яке ставить перед собою Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), про що зазначено в її Статуті, логічно передбачає вжиття заходів щодо оздоровлення і підтримання належної якості оточуючого людину середовища.
Міжурядова морська консультативна організація (ІМКО) має на меті сприяння міжурядовому співробітництву в усіх технічних областях, пов'язаних з міжнародним торговельним судноплавством. Однією з функцій діяльності цієї організації є розробка високих стандартів екологічної безпеки судноплавства. До компетенції ІМКО належить боротьба з забрудненням Світового океану нафтою. З цією метою був створений Комітет з безпеки на морі. Характерним є заснування, Юридичного комітету.
В структурі органів Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) знайшли відображення спеціальні функції в галузі охорони навколишнього середовища. До складу Виконавчого комітету ВМО входять групи експертів з питань забруднення навколишнього середовища, з кліматичних змін, з питань зміни погоди. Є спеціальний підрозділ, який займається питаннями забруднення атмосфери і атмосферною хімією. До компетенції Комісії з гідрології належать питання моніторингу навколишнього середовища.
У 1979 р. на Восьмому конгресі ВМО була затверджена Всесвітня кліматична програма (ВКП), завдання якої - вивчення та поширення даних про клімат і вплив на нього людської діяльності, розробка методів спостереження за його змінами.
У рамках ЮНЕСКО розроблений і успішно здійснюється ціла низка важливих наукових природоохоронних програм: «Людина і біосфера», «Міжнародна гідрологічна програма», «Програма вивчення Світового океану», ЮНЕП, МБП.
ЮНЕП (UNEP) - міжурядова програма, започаткована в 1972 р. і присвячена найбільш гострим екологічним проблемам сучасності.
Міжнародна екологічна програма (МБП) - неурядова багаторічна науково-дослідна програма з вивчення біопродуктивно-сті природних і створених людиною угруповань організмів у масштабах планети.
«Людина і біосфера» (МАБ) - довгострокова міждисциплінарна програма наукових досліджень, метою якої є докладне вивчення структури і функціонування біосфери та її екологічних регіонів, систематичне спостереження за змінами біосфери в результаті впливу людини, прогнозування цих змін. Програма діє з 1970 р. під егідою ЮНЕСКО.
Згідно зі Статутом Продовольчої і сільськогосподарської організації (ФАО), до її завдань входить поліпшення харчування і підняття життєвого рівня народів засобами підвищення продуктивності сільського господарства. ФАО активно сприяє міжнародним і національним заходам у сфері збереження природнихресурсів. Вони стосуються охорони і раціонального використання ґрунтів, лісів, водойм, тварин. При ФАО створений Комітет з рибальства в Центрально-Східній Атлантиці, Комісія з рибальства в Центрально-Західній Атлантиці, Постійна Комісія Конференції з використання і охорони морських ресурсів південної частини Тихого океану. Діє Відділ рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища та Служба з відтворення рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища. У 1974 р. був створений спеціальний Відділ координації програм у галузі охорони навколишнього середовища.
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) багато уваги приділяє питанням вивчення впливу цивільної авіації на навколишнє середовище та можливості його запобігання.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГATE) одним із найголовніших своїх завдань вважає сприяння запобіганню несприятливих наслідків мирного використання атомної енергії, забезпечуючи тим самим підтримання здоров'я і благополуччя людей. При МАГАТЕ діє Міжнародна лабораторія радіоактивності моря та відділ ядерної безпеки і охорони навколишнього середовища.
Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - неурядова міжнародна організація, яка проводить дослідження і пропаганду охорони природи та раціонального використання природних ресурсів. Створена в 1948 р. за ініціативою ЮНЕСКО, МСОП видає міжнародні Червоні книги. МСОП прийнято документ «Всесвітня стратегія охорони природи», спрямований на управління процесами використання людиною біосфери, екосистем і видів, які входять до її складу, з метою одержання стабільної користі нині та у віддаленому майбутньому.
Всесвітній фонд охорони навколишнього середовища (WWF) - міжнародна суспільна організація, яка фінансує дії, спрямовані на збереження зникаючих видів тварин і рослин та місць їх існування.
ЮНІСЕФ (UNISEF) - міжнародна організація, яка займається природоохоронною освітою і пропагандою дбайливого ставлення до природи серед жінок, дітей і юнацтва.
«Римський клуб» - неурядове науково-дослідне міжнародне об'єднання, до якого входить 100 членів (вчених, представників політичних та ділових кіл) і займається розробкою наукових прогнозів розвитку людства в його взаємовідносинах з природою. Створений в 1968 р.
Грінпіс - міжнародна неурядова природоохоронна організація, яка була створена в 1969 році. Першочерговою метою булаборотьба проти ядерних випробувань США на Алеутських островах. Сьогодні Грінпіс поділяє свої компанії на чотири Категорії: ядерні, токсичні, екологія океану, атмосфера і енергія. Має свою незалежну дослідну станцію в Антарктиці.
З метою привернення уваги світової спільноти до проблем охорони навколишнього середовища на Конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 5-16 червня 1972 р.) за пропозицією делегації Японії та Сенегалу 5 червня був оголошений Всесвітнім днем охорони навколишнього природного середовища.
3. Загальна характеристика, структура і короткий зміст Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 p. є основним галузевим актом екологічного законодавства. Його головне завдання полягає у встановленні принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Цей закон комплексно регулює суспільні відносини, що виникають у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів та довкілля в цілому. Інтегрованим об'єктом цих відносин є природа.
Вказаний закон визначає правові, економічні й соціальні основи організації охорони довкілля та складає правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства.
Так, у ст. 2 Закону встановлено, що відносини в галузі охорони навколишнього середовища регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону й використання рослинного й тваринного світу та іншими спеціальними законодавствами.
Структурно Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» містить 72 статті, об'єднані у 16 розділів:
1. Загальні положення.
2. Екологічні права та обов'язки громадян.
3. Повноваження рад у галузі охорони навколишнього природ
ного середовища.
4. Повноваження органів управління в галузі охорони навко
лишнього природного середовища.
5. Спостереження, прогнозування, облік та інформування в га
лузі охорони навколишнього природного середовища.
6.Екологічна експертиза.
7. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколиш
нього природного середовища.
8. Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища.
9. Регулювання використання природних ресурсів.
10.Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
11.Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки.
12.Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні.
13.Надзвичайні екологічні ситуації.
14.Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього середовиїца.
15.Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
16.Міжнародні відносини України в галузі охорони навколишнього природного середовища.
4. Перелік найважливіших нормативно-правових актів екологічного законодавства України
1.Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264-ХІІ (ВВР. - 1991. - № 41.Ст. 546).
2.Земельний кодекс України (від 25.10.2001 р. - Офіційний
вісник України. - 2001. - № 46. - Ст. 2038).
3.Водний кодекс України (від 06.06.95 р. № 213/95-ВР. - ВВР.1995. - № 24. - Ст. 189).
4. Лісовий кодекс України (від 21.01.94 р. № 3852-ХІІ. - ВВР.1994. - № 17. - Ст. 99).
5.Кодекс України про надра (від 27.07.94 р. № 132/94-ВР. -ВВР. - 1994. - № 36. - Ст. 340).
6.Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.92 р.
7.№ 2456-ХІІ (ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 502).
7.Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р.
№ 2894-ІІІ ВВР. - 2002. - № 14. - Ст. 97).
8.Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.99 р. № 591-
XIV(ВВР. - 1999. - № 22-23. - Ст. 198).
9.Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.95 р.
№ 45/95-ВР (ВВР. - 1995. - № 8. - Ст. 54).
10. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (від 16.06.92 р. № 2707-ХІІ (ВВР. - 1992. - № 50. - Ст. 678).
5. Міжнародні природоохоронні конвенції на угоди , ратифіковані Україною.
· Указ президії Верховної Ради УРСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої і природної спадщини» , 4.10.1988р., № 6673-ХІ.
· Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 1972).
· Постанова Верховної Ради УРСР «Про ратифікацію Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», 25.04.1991 p., № 1000-ХІІ.
· Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (Відень, 1988).
· Постанова Верховної Ради України «Про ратифікацію Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, та Протоколу про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі», 17.12.1993 р., № 3735-ХІІ.
· Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямовани
ми проти безпеки морського судноплавства (Рим, 1988).
· Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі. :
· Постанова Верховної Ради України «Про ратифікацію Конвенції про захист Чорного моря від забруднення», 4.02.1994 р., №3939-ХІІ.
· Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Буха-, рест, 1992).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття» 29.11.1994 p., № 257/94-ВР.
· Конвенція про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях», 5.05.1996 p., № 165/96-ВР.
· Угода між Україною і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях (Вашингтон, 1994).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Швейцарської Конфедерації про фінансову допомогу для проекту реабілітації гідроенергетики та системного контролю», 3.07.1996 p., № 266/96-ВР.
· Угода між Урядом України та Урядом Швейцарської Конфедерації про фінансову допомогу для проекту реабілітації гідроенергетики та системного контролю (Київ, 1996).
· Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату», 29.10.1996 p., № 435/96-ВР. Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (Ріо-де-Жанейро, 1992).
· Закон України «Про ратифікацію Поправок до Монреальсь-кого протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар», 22.11.1996 p., № 545/96-ВР.
· Поправка до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (Нью-Йорк, 6.12.1990).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди про створення міждержавного резерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварин у державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав», 4.04.1997 p., № 193/97-ВР.
· Угода про створення міждержавного резерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварин у державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав (Москва, 1996).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення», 3.12.1997 p., № 687/97-ВР.
· Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1991).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку», 17.12.1997 p., № 736/97-ВР.
· Конвенція про ядерну безпеку (Відень, 1994).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї», 17.12.1997 p., № 737/97-ВР.
· Угода між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (Відень, 1995).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі вивчення, розвідки і використання мінерально-сировинних ресурсів», 16.01.1998 p.; № 38/98-ВР.
· Угода про співробітництво в галузі вивчення, розвідки і використання мінерально-сировинних ресурсів (Москва, 1997).
· Закон України «Про ратифікацію Рамкової Угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні», 4.02.1998 p., № 80/98-ВР.
· Рамкова Угода між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні (Київ, 1997).
· Закон України «Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії та Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів», 6.02.1998 p., № 89/98-ВР.
· Договір до Енергетичної Хартії (Лісабон / Португалія), 1994).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення», 16.10.1998 p., № 187-XIV.
· Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (Париж, 1993).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Королівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля», 5.03.1998 p., № 195/98-ВР.
· Угода між Урядом України і Урядом Королівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля (Копенгаген, 1997).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди про грант Всесвітнього екологічного траст-фонду (Проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, що виступає як впроваджувальна установа зазначеного фонду», 4.03.1999 p., № 473-XIV
6. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного серидовища
Закон України «Про охорону навколишнього природногосередовища від 25 червня 1991 р.(в редакції від 28.11.2002 р.)
Розділ XV. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища
Порушення законодавства України про охорону навколишнього середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:
а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
б) порушенні норм екологічної безпеки;
в) порушенні вимог законодавства України при проведенніекологічноїекспертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;
г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;
д) фінансуванні, будівництві і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
е)порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;
є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
ж)перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;
з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;
й) порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;
і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;
ї) невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;
й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів (Пункт «й» статті 68 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1288-XIV(1288-14) від 14.12.99);
к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин,-занесених до Червоної книги України;
л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення (Пункт «л» частини другої статті 68 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 560/97-ВР від 19.11.97);
м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (Частина шоста статті 68 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 186/98-ВР від 05.03.98).
Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішенням їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково (Частина сьома статті 68 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 81/96-ВР від 06.03.96.)
Порядок позбавлення премій визначається законодавством України (Стаття 68 зі змінами, внесеними згідно із Законом, № 186/98-ВР від 05.03.98).
Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.
Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (1039-14). (Статтю 69 доповнено частиною згідно із Законом № 1807-ІП (1807-14) від 08.06.2000.) (Стаття 69 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 186/98-ВР від 05.03.98.)
Стаття 70. Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення і злочини
Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05).
Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на08.12.2002р.)
Глава 7. Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури
Стаття 52. Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель.
Стаття 53-1. Самовільне зайняття земельної ділянки.
Стаття 53-2. Приховування або перекручення даних земельного кадастру.
Стаття 54. Несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.
Стаття 55. Самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою.
Стаття 56. Знищення межових знаків.
Стаття 57. Порушення вимог щодо охорони надр.
Стаття 58. Порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр.
Стаття 59. Порушення правил охорони водних ресурсів.
Стаття 59-1. Порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення.
Стаття 60. Порушення правил водокористування.
Стаття 61. Пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації.
Стаття 62. Невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з шкідливими речовинами і сумішами.
Стаття 63. Незаконне використання земель державного лісового фонду.
Стаття 64. Порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці.
Стаття 65. Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку.
Стаття 65-1. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень.
Стаття 66. Знищення або пошкодження підросту в лісах. Стаття 67. Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку.
Стаття 68. Порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини.
Стаття 69. Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду.
Стаття 70. Самовільне сінокосіння і насіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід.
Стаття 71. Введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси.
Стаття 72. Пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками.
Стаття 73. Засмічення лісів відходами.
Стаття 74. Знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду.
Стаття 75. Знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах.
Стаття 76. Знищення корисної для лісу фауни.
Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах.
Стаття 77-1. Самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків.
Стаття 78. Порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів.
Стаття 78-1. Порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ.
Стаття 79. Недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд.
Стаття 79-1. Недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд.
Стаття 80. Випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах.
Стаття 81. Експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах.
Стаття 82. Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів.