| Скачать .docx | Скачать .pdf |
Реферат: Екологічний стан Миколаївщини
Інститут журналістики Київського національного університету
ім. Т. Шевченка
Реферат
на тему:
“Екологічний стан Миколаївщини”
Виконала
студентка 1 курсу (ВСР)
група 1
Костюченко Аліни
2006 рік
План:
1. Вступ
2. Водні ресурси
3. Атмосферне повітря
4. Ґрунт і надра
5. Відходи
6. Енергетика
7. Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров’я людини
8. Увага! Каракурти
9. Екологічні організації та ЗМІ
10. Висновок.
1. Вступ
Миколаївська область як самостійна адміністративна одиниця була сформована 1.101937 р. До цього землі Миколаївщини входили до складу Новоросійського краю, Одеської, Херсонської губерній. Сьогодні територія області дорівнює 24,6 тис. км. кв., тобто 4% площі України.
Сусідами області є Одеська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Херсонська області.
Миколаївська область розташована в лісостеповій і степовій зонах. Клімат – континентальний з м’якою малосніжною зимою і спекотним посушливим літом. Середня температура січня - -3,7 гр. за Ц., липня – 22,2 гр. за Ц. Характерними є різкі зміни погоди, сильні вітри. Загальна кількість опадів за рік – бл. 500 мм.
Населення області (на 1.01.2001) становить 2,6% населення України, тобто 1286,8 тис. чол.. За цим показником Миколаївська область займає 18-те місце по Україні. 66% населення області проживає в містах (849,3 тис.чол.), 34% (437,5 тис.чол.) – у сільській місцевості.
Найбільшим містом і обласним центром є Миколаїв, що розташований на місці злиття рік Південний Буг та Інгул.
2. Водні ресурси
На півдні України вода є особливо цінним природним ресурсом, бо тут забезпеченість прісною водою в 2 рази менша, ніж в інших регіонах України.
В 2000 році для забезпечення промислових, сільськогосподарських потреб, нужд населення з природних водойм області забрано 378 млн. м. куб. води., у тому числі з підземних горизонтів – 18 млн. м. куб. води.У порівнянні з 1990 роком споживання води знизилося в 3 рази.
Нажаль, область майже не має підземних вод і відкритих водойм, котрі могли би задовольнити потреби населення в чистій питній воді. 5% питної води Миколаєва за бактеріологічним складом не відповідає нормативам. Так, в Арбузинському, Баштанському і Казанковському районах цей показник вищий середнього у 1,5 рази, а у Веселиновському – у 4-5 разів.
Дуже серйозна проблема – стан води в ріці Інгулець, котра є важливим джерелом водопостачання області. З неї беруть воду жителі м. Снігурівки та сіл, розташованих вздовж русла річки, її водою заповнюється Жовтневе водосховище Миколаєва, котре як резервна водойма прісної води. В Інгулець уже багато років скидають високо мінералізовані шахтні води найбільшого гірничо переробного промислового комплексу України – Крив баса. Ці стоки містять дуже велику кількість солей, фенолів, важких металів, хлороогранічних сполук, а їх бактеріальне забруднення більш ніж у 20 разів перевищує норму, що є причиною найвищого в Україні рівня захворюваності жителів Снігурівського района вірусним гепатитом А. Під час відключення водогону Дніпро-Миколаїв у листопаді 2001 року жителі обласного центру теж відчули запах і смак води з Інгулця.
На 1/3 порівняно з 1990 роком зросли викиди забруднених стічних вод – їх стало 98 млн.куб.м., з них зовсім без очистки скинуто майже 50%.У 2000 році до водойм області потрапило 50,2 тон нафтопродуктів, 21,2 тон сульфатів, 23,3 тони хлоридів, 39,8 тони синтетичних поверхнево активних речовин, 0,1 тони цинку, 25,7 тон заліза, 0,2 тони нітратів. Найбільша кількість забруднюючих речовин потрапляє до водоймищ з очисних споруд міських каналізацій. Тільки з очисних споруд “Миколаївводоканалу” скидається 46% забруднених стічних вод області. Зовсім без очистки стічні води потрапляють до річки Інгул в районі каналізаційної станції №5 міста, а саме в Бузький лиман неподалік морського торгового порту. Для приведення до нормального стану очисних споруд лише Миколаєва потрібні мільйони гривень.
Не менш серйозним джерелом забруднення водойм є поверхневі стоки. Разом із дощовими та талими, паводковими водами до рік та лиманів потрапляють отрутохімікати і добрива з полів, нафтопродукти і багато іншого.
Усе це веде до того, що вода в Миколаївських річках забруднена нафтопродуктами в 3-6 разів більше за норму, перевищені також норми вмісту в ній фенолів, нітратів, амонійного азоту, фосфору. У той же час, у воді дуже мала частка розчиненого кисню, котрий так потрібен живим організмам водного світу.
Отож, якщо найближчим часом ситуація кардинально не зміниться, то скоро Миколаївські річки, лимани, та й навіть Чорне море перетворяться у звичайний колектор стічних вод.
3. Атмосферне повітря
За останні 10 років кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферу області знизилася в 6 разів, та, як стверджують жителі області, особливого покращення стану повітря не спостерігається. Уся справа у збільшенні кількості автотранспорту, котрий сьогодні і став головним джерелом забруднення атмосфери області.
На кожного жителя Миколаївщини припадає по 42 кг забруднюючих речовин. Багато це чи мало? Якщо врахувати, що в Донецькій області цей показник становить 350 кг, Дніпропетровській та Луганській – близько 200 кг, а, скажімо, у Тернопільській та Рівненській – приблизно 30 кг, то, можна сказати, що Миколаївська область не є районом сильно забрудненої атмосфери.
Та, певно, жителі міст, селищ та сіл області, котрі проживають поблизу великих автотрас, з цим не погодяться. Тільки за останні кілька років викиди забруднюючих речовин від автотранспорту в області збільшилися в 1,5 рази, а в Миколаєві вони склали 70% усіх викидів.
Найбільш забрудненим є повітря в Жовтневому, Миколаївському, Вознесенському районах, а також у містах Миколаєві, Вознесенську та Першотравневому.
За вмістом у атмосфері основних забруднюючих речовин ведуться постійні спостереження Миколаївського Гідрометцентру. Вони показують, що, хоча середньорічні концентрації забруднюючих речовин у повітрі не перевищують норми, максимальні концентрації двоокису азоту, окису вуглецю, формальдегіду і пилу перевищують її у кілька разів.
Найбільшими забруднювачами атмосфери області вважаються підприємства ВАТ ”Миколаївський глиноземний завод” (бл. 3082,5 т), ВАТ “Південцемент” (бл. 2231,1 т), ТзОВ “ВОЗКО” (бл. 314,1 т), Миколаївська ТЕЦ (343,3 т).
Окрім великих техногенних забруднювачів повітря є, здавалося б, на перший погляд, незначне джерело забруднення повітря – осінні вогнища, котрі, на жаль, є загальноприйнятим способом прибирання опалого листя. Як не дивно, та вони є одним із найнебезпечніших джерел канцерогенних речовин, що при потраплянні до організму людини призводять до виникнення широкого спектру захворювань, включаючи онкологічні.
4. Ґрунт і надра
З усіх природних компонентів найбільшому забрудненню піддається ґрунт. Одне з найважливіших завдань в охороні земель – захист їх від забруднення і псування. Загальний земельний фонд Миколаївщини становить 2458,5 тис. га. На Миколаївщині переважають ґрунти з високою потенційною продуктивністю та рівнем плодоносності – чорноземи.
Тривале екстенсивне використання землі, велика кількість орних площ вплив водної та вітрової ерозії, незбалансоване внесення добрив, недотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур стали причиною деградації майже всього ґрунту області. За останні 5-6 років у області спостерігається майже повсюдне зниження інтенсивності внесення у ґрунт органічних мінеральних добрив. Як результат, сьогодні землі з низьким вмістом гумусу вже займають близько 30% усіх орних територій.
Іншими причинами зниження плодючості ґрунтів є низький процент багаторічних трав у структурі посівних площ, недостатнє проведення протиерозійних і ґрунтозахисних заходів, котрі є особливо важливими, оскільки 40% сільгоспмаєтків страждають від водної ерозії.
За даними агроекологічних досліджень, рівень хімічного забруднення ґрунтів важкими металами, пестицидами тощо невеликий і не перевищує норми. Зате дослідження продукції сільського господарства, проведені обласною санепідемстанцією, показують, що вміст у ній нітратів нерідко перевищує допустимі норми. Хоча поки що загрози для здоров’я населення немає, однак тривале накопичення нітратів у ґрунтах, на яких вирощують продукти харчування, може призвести до небажаного впливу на живі організми, у тому числі на людей.
5. Відходи
Утворення відходів супроводжує людство протягом усієї його історії, і, що вище рівень розвитку, то більше слідів її діяльності у вигляді відходів залишається на Землі. І якщо сьогодні без відходів людське життя нажаль уявити ще не можна, то треба принаймні зменшити їх кількість, знизити ту шкоду, яку вони чинять усьому живому.
В Миколаївській області в 2000 році утворилося близько 1,5 млн. т відходів.
До найбільш небезпечних відходів першого класу відносять гальванічні відходи, вироблені люмінесцентні лампи, ртуть та свинцевмісні відходи. Прикладами відходів другого класу можуть бути вироблені акумуляторні батареї, відходи нафтопродуктів, лакофарбових матеріалів, отрутохімікати та пестициди, муловий осад очисних споруд; третього – відпрацьована емульсія, нафтолами, пісок, забруднений мазутом. Відходи четвертого класу, це, передусім, будівельні відходи, відпрацьовані автомобільні шини, відходи гуми, пивоварного та шкіряного виробництв, дерева, попелу, побутові відходи, бите скло і т.д.
На території Миколаївщини до 2001 року накопичилося більше 20 млн. т побутових та виробничих відходів.
Найбільше накопичених відходів являє собою червоний шлам Миколаївського глиноземного заводу (більше 18 млн. т), котрий є цінною вторинною речовиною для отримання рідко земельних металів, а також може використовуватися в сільському господарстві. Тільки от темпи його накопичення набагато перевищують темпи використання, а це призводить до необхідності пошуку ділянки для зведення нового шламосховища.
На складі АТ “Плодородие” ст. Баловне Ново одеського району зберігається близько 500 т отрутохімікатів; усього ж їх на території області – більше 800 т.
В області немає полігону промислових токсичних відходів, тому гальванічний мул, відходи лакофарбових матеріалів, гуми накопичуються на підприємствах, і часто в місцях, абсолютно не пристосованих для цього. Так, на Чорноморському суднобудівному заводі звалище промислових відходів знаходиться прямо на березі Бузького лиману в водоохоронній зоні. Більшість промислових відходів потрапляє на побутові смітники.
Найбільше звалище сміття на території області розташоване в смт Велика Корениха поблизу Миколаєва. Її площа – 31,55 га. Щорічно сюди надходить близько 700-850 тис.м.куб. відходів. Скільки ж відходів потрапляє на імпровізовані звалища, сказати не може ніхто. Орієнтовно, в області нараховується не менше 100 несанкціонованих місць розміщення відходів. Нерідко можна знайти такі звалища і на вулицях населених пунктів, берегах річок, в лісових насадженнях. Дуже прикро, адже це –якраз той чинник екології, який населення в змозі покращити самотужки, але чомусь цього не робить.
6. Енергетика
В Миколаївській області частка продукції електроенергетики за останні 10 років зросла в 3,7 раза і зараз складає більше 22% усієї продукції промисловості. На Південно-Українській АЕС сьогодні експлуатуються 3 енергоблоки сумарною потужністю 3000 Мвт, котрі виробляють 98,5% усієї електроенергії області. Однак Південно-Український енергокомплекс приносить, окрім значних надходжень до місцевого бюджету, приносить іще й чималі екологічні проблеми. Безпека роботи ядерних реакторів – питання №1 на порядку денному. Крім того, ядерне паливо, що використовується, - потенційне джерело забруднення навколишнього середовища. Дослідження, проведені в населених пунктах неподалік АЕС, показали, що радіаційний фон там – у межах 12-15 мкр/ч. Це небагато, але не так уже й мало ( особливо, якщо врахувати, що на півночі Київської області, що знаходиться в зоні радіоактивного забруднення від ЧАЕС, радіаційний фон приблизно такий самий).
“Сусідство” з АЕС викликає в багатьох знервованість, радіофобію, через її потенційну небезпечність. Також це пояснюється тим, що населення має перед собою наочний приклад того, які наслідки може мати аварія на АЕС, і відсутністю необхідних знань про радіацію як таку.
З 1994 року ставок-охолоджувач ПУАЕС через надмірне засолення працює в режимі постійної “продувки”, тобто в ньому відбувається заміна солоної води на прісну з річки Південний Буг. Проблема в тому, що підвищення таким чином рівня солоності води в річці вкрай негативно впливає на її прісноводну флору та фауну.
З 200 року було поновлено роботи по добудові Ташлицької ГАЕС. Подальше нарощування потужності цієї ГАЕС потребує заповнення Александрівського водосховища. Під водою опиняться унікальні куточки регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”, історичні місця, непоправної шкоди буде завдано рослинному і тваринному світу.
В Миколаївській області, однак, є і вдалі приклади використання відновлюваних природних енергоресурсів, і вітрова електростанція поблизу с. Парутіне та геліоустановка для підогріву води в Миколаївському Будинку дитини – чудове підтвердження цього.
7. Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров’я людини
Як відомо, руйнівний вплив людини на навколишнє середовище, врешті-решт, відбивається на здоров’ї самої людини.
За даними лікарів, стан здоров’я населення Миколаївської області є вкрай незадовільним. У порівнянні з 19997 роком, кількість зареєстрованих хворих збільшилася не 13%. Більше, ніж раніше населення скаржиться на хвороби органів дихання, кишково-шлункового тракту, системи кровообігу, статевої системи, цукровий діабет.
За даними вчених, негативні фактори, що мають вплив на здоров’я людини, за значимістю розподіляються так:
- соціальні – 37%;
- забруднення атмосферного повітря – 21%;
- медичні та біологічні – 19%;
- забруднення питної води – 13%;
- інші причини – 10%.
Складний соціально-економічний стан Миколаївської області негативно впливає на демографічну ситуацію регіону. Відбувається старіння населення з одночасним скороченням середньої тривалості життя. У 2000 році смертність в області майже удвічі перевищила народжуваність, в результаті чого процес вимирання населення області пришвидшився майже на 8%.
Загальний вплив екологічних факторів (стан повітря, води, ґрунту) є дуже великим, а наслідки – часом, абсолютно не передбачуваними. Так, у 2000 році вперше в Україні частину Першотравневого району Миколаївської області було оголошено зоною надзвичайного екологічного стану через захворювання 14% жителів токсикодермією за досі нез’ясованих обставин.
8. Увага! Каракурти
Як бачимо, загрозу для населення Миколаївщини становлять проблеми не лише техногенного, а й біологічного характеру. І вже сьогодні екологи виділяють окремим пунктом ще одну болючу проблему області – нашестя агресивних каракуртів. За останні роки на території Миколаївщини від їхніх укусів померло вже троє людей. Загалом же до лікарень за цей час з приводу укусів каракуртів зверталося більш, ніж два десятки людей. Очевидно, такій активності отруйних павуків сприяє підвищення рівня опадів останнім часом, і, можливо, погіршення екологічного стану їх природного середовища мешкання.
9. Екологічні організації та ЗМІ
В області функціонують осередки Партії Зелених України, екологічного товариства “Миколаївщина”, організація “Діти майбутнього”, “Екоініціатива”, “Новое поколение”, а також чимало організацій районного рівня. Серед екологічних ЗМІ, або тих, котрі принаймні іноді опікуються екологічними проблемами Миколаївщини, газета “Український південь”, “Южная правда”, “Новое поколение”, “Вечерний Николаев”, “Зелений кур’єр” Партії Зелених Миколаївщини.
10. Висновок
Миколаївська область – не настільки екологічно проблемна, як скажімо, Донеччина чи Дніпропетровщина, однак і вона має свої екологічні проблеми. Найсуттєвіші серед них – забруднення водних ресурсів і нестача питної води, ерозія ґрунтів, надмірна кількість відходів, критична демографічна ситуація. Через географічні особливості розташування потерпає область і від отруйних павуків каракуртів.
На території області діє значна кількість екологічних організацій різних рівнів, частина з яких має власні екологічні видання. Частиною екологічних ЗМІ опікуються і державні адміністрації області.
Використані джерела:
1. “Николаевская область. Экологический справочник” Партії Зелених України;
2. Газета “Український південь”, №37;
3. Газета “Южная правда”, №23.