Дипломная работа: Вдосконалення системи управління оборотним капіталом

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ

1.1 Суть і економічна природа оборотного капіталу

1.2 Система управління оборотним капіталом підприємства

1.3 Нормування як метод управління оборотним капіталом

2 ОЦІНКА ВПЛИВУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ВАТ "Полтавский тепловозоремонтний завод"

2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства

2.2 Аналіз структури, стану та ефективності використання оборотного капіталу ВАТ ПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”

2.3 Аналіз впливу управління оборотним капіталом на фінансовий стан підприємства

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ВАТ ПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”

3.1 Напрямки підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства

3.2 Оптимізація обсягу та структури капіталу підприємства ВАТ ПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”

3.3 Оптимізація джерел формування капіталу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Останнім часом в умовах становлення ринкових відносин в незалежній Україні загальний фінансовий стан та інвестиційна діяльність як приватизованих, так і державних підприємств значно погіршилися. Лише за минуле десятиріччя обсяг матеріальних запасів на вітчизняних промислових підприємствах зменшився більше, ніж на 1/3, грошових коштів та відвантаженої продукції – на 6 і 11% відповідно, величина дебіторської заборгованості зросла більше, ніж в 1,5 рази.

Зростання обсягів дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотних активів, але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництва продукції. Скорочення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Наведені дані говорять про те, що українські підприємства опинилися в скрутній фінансовій ситуації через загальноекономічну кризу, дефіцит фінансових ресурсів, низьку купівельну спроможність суб’єктів господарювання та інші фактори.

Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завдань належить економічному аналізу як одній із функцій управління.

Про актуальність теми дипломної роботи свідчить і те, що підприємсництво в Україні потребує сучасного теоретичного, методологічного та методичного забезпечення управління оборотним капіталом, наукових рекомендацій щодо процесів формування та використання оборотних активів підприємств.

Суттєвий внесок у вивчення проблем управління оборотними активами підприємств зробили В. Ковальов, Є. Стоянова, О. Єфімова, І. Бланк, Джеймс Ван Хорн та інші науковці.

Питанням аналізу і управління оборотним капіталом підприємства, які завжди відрізнялися великою кількістю проблем, в спеціальній науковій літературі приділено багато уваги. Певний внесок у вирішення окремих проблем, пов’язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу у цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені як М.І.Баканов, С.Б.Барнгольц, О.М.Бірман, П.І.Верба, П.М.Жевтяк, І.І.Каракоз, А.М.Кузьмінський, Н.С.Лісіциан, Б.І.Майданчик, В.Л.Перламутров, М.А.Пессель, В.І.Самборський, В.В.Сопко, В.І.Стражев, В.М.Суторміна, В.М.Федосов, М.Г.Чумаченко, А.Д.Шеремет, В.В.Шокун. Однак теоретичні положення, викладені у цих роботах, і практичні висновки, зроблені в них на основі узагальнення фактичного матеріалу, показують, що ряд теоретичних питань у галузі аналізу оборотного капіталу підприємств окремих галузей економіки і практики управління ними в сучасних ринкових умовах ще недостатньо досліджені і потребують додаткового вивчення.

Актуальність і важливість питань удосконалення аналізу оборотного капіталу, недостатня теоретична і практична розробленість даної проблеми і її велике значення для фінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання, відсутність конкретних вітчизняних методичних розробок у сфері управління оборотним капіталом підприємств окремих галузей економіки обумовили вибір теми, мету і послідовність наукового дослідження.

Незважаючи на значну кількість публікацій, що освітлюють окремі аспекти проблем управління оборотним капіталом, дослідження цього процесу, його сутності, особливостей, факторів, що впливають на здійснення управління поточними активами підприємства вимагають подальшої розробки.

Актуальність і важливість питань управління оборотним капіталом і велике значення цього процесу для фінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання обумовили вибір теми, мету і послідовність наукового дослідження.

Мета дипломної роботи полягає в здійсненні економіко-теоретичного аналізу сутності управління оборотни капіталом підприємства, виявленні внутрішніх резервів підвищення ефективності цього процесу та розробці пропозицій щодо оптимізації формування оборотних активів підприємства та поліпшення їх використання.

Відповідно до цієї мети в ході дослідження вирішувалися такі завдання:

1) визначити економічну сутність оборотного капіталу через узагальнення політекономічного, управлінського та фінансового аспектів;

2) вивчити механізм управління оборотним капіталом на підприємстві;

3) вивчити прийоми та методи фінансового аналізу оборотного капіталу підприємств з урахуванням впливу його обсягів і структури на фінансовий стан підприємства;

4) проаналізувати оборотний капітал в розрізі окремих оборотних активів та в порівнянні з поточними зобов’язаннями підприємства – об’єкту дослідження, виявити на основі результатів аналізу тенденції у зміні основних показників стану та використанння оборотного капіталу підприємства;

5) розробити заходи, спрямовані на оптимізацію обсягів та структури оборотних активів підприємства; оптимізацію джерел фінансування оборотного капіталу; прискорення оборотності запасів, грошових активів, дебіторської заборгованості та інших оборотних засобів; зростання рівня рентабельності оборотних активів з метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом та в кінцевому результаті поліпшення фінансового та майнового стану підприємства.

Теоретичною і методологічною базою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, діалектичний метод пізнання, а також конкретно-економічні методи – економічного і статистичного аналізу, групування, аналітичного порівняння та інші.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ

1.1 Суть і економічна природа оборотного капіталу

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах ринкових відносин в Україні необхідно приділяти увагу організації управління оборотним капіталом промислових підприємств. Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з формуванням і використанням оборотного капіталу. Йому належить особливе місце у структурі капіталу підприємства і від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність.

Проблеми управління оборотним капіталом потребують попереднього розгляду економічної сутності поняття “оборотний капітал”, яке з одного боку, має визначити сутність такого управління в сучасних умовах господарювання, а з іншого – його значення для забезпечення ефективного функціонування вітчизняних підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній літературі проблеми управління оборотним капіталом на промислових підприємствах розглядаються багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими: Арутюнов Ю.А., Бланк І.О., Білик М.Д., Поддєрьогін А.М., Володькина М.В., Джейм К. Ван Хорн, Бригхем Є.Ф.,Черг Ф. Ли, Холт Р.Н. та ін.[1-23]. У результаті дослідження економічної літератури було виявлено, що існує багато визначень поняття ”оборотний капітал”. Виділено декілька підходів до визначення цієї категорії: грошові кошти, вкладені до оборотних виробничих фондів і фондів обігу [1-5]; мобільні активи, які використовуються і реалізуються протягом року або операційного циклу [6-13]; авансована вартість [16-23].

Невирішені частини загальної проблеми. Результат аналізу останніх досліджень та публікацій свідчить, що існує безліч підходів до визначення категорії оборотний капітал, але потрібно відзначити, що в сучасній економічній теорії немає його однозначного тлумачення.

Мета статті. Розглянути різні підходи сучасних науковців до визначення економічної сутності оборотного капіталу. Систематизувати їх та визначити однозначне тлумачення даної економічної категорії.

Виклад основного матеріалу. В сучасній економічній теорії та практиці існує багато різних підходів до визначення економічної сутності оборотного капіталу та зустрічаються різні поняття пов`язані з ним. Це такі, як оборотні активи, оборотні кошти, оборотні засоби, чистий оборотний капітал, брутто-оборотний капітал, короткострокові активи, поточні активи.

Поняття “оборотний капітал” та “оборотні активи” ототожнюються багатьма економістами і використовуються як синоніми. Як економічна категорія, оборотний капітал виражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідним товаром. Придбання такого товару підприємцем означає появу фінансових ресурсів для авансування оборотних активів, які на відміну від капіталу мають натурально-речову форму і повністю споживаються в одному торговельно-комерційному циклі.

Хибність ототожнення оборотного капіталу з оборотними активами викликана тим, що авансований в оборотні активи капітал приймає їх натурально-речову форму і тільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активів повертається в тому ж обсязі і формі. Але оборотний капітал на відміну від активів не споживається і не витрачається, а лише авансується, аби повернутися після закінчення кожного свого обороту в тій же формі для наступного авансування. Та все ж капіталом стають не всі авансовані в оборотні активи грошові кошти, а тільки ті, що забезпечують економічний, соціальний або екологічний ефект.

Можна зробити висновок, що оборотні активи й оборотний капітал є двома категоріями, які характеризують одні й ті ж об`єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість і запаси.

Деякі автори ототожнюють оборотні активи з оборотними коштами [1, 17, 19, 21-23]. Ми вважаємо, що оборотні активи ширше поняття оборотних коштів. Оскільки загальноприйнятий поділ оборотних коштів на оборотні фонди та фонди обігу не враховує такої складової господарських засобів підприємства як короткострокові фінансові вкладення. Так, науковці [9, 18, 19, 20] до оборотних активів відносять грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, рахунки до отримання, запаси сировини та готової продукції.

Розглянемо різні підходи наукових дослідників до визначення оборотного капіталу та інших понять, пов’язаних з ним. На базі вивченого матеріалу можна виділити три підходи до тлумачення сутності оборотного капіталу.

Перша група економістів вважає, що оборотний капітал має грошову природу, виконує функцію платіжного обслуговування кругообігу та визначає його як грошові кошти, авансовані для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. На думку Роштейна Л.О., “оборотні кошти – це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні об'єднання для створення запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних цінностей” [1, с.61]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки запаси сировини, матеріалів, інших матеріальних цінностей та дебіторська заборгованість, як і грошові кошти включаються до складу оборотних коштів.

Зелгавілс І.В. визначає оборотний капітал як “грошові кошти й мобільні активи, які перетворяться в грошові кошти впродовж одного виробничого циклу, що забезпечує безперервність виробничого процесу виробництва й обороту та отримання прибутку” [30]. До такої точки зору схиляються Парфаняк П.О., Усатов І.А. [3; 4].

Аналогічне визначення поняття “оборотні активи” представлено Зві Боді та Робертом Мертоном: “….суми грошових коштів компанії та всі інші статті балансу, які протягом року передбачається перетворити в гроші” [5, с. 114]. Автори різницю між поточними активами та поточними зобов’язаннями називають чистим оборотним капіталом.

Друга група економістів визначають оборотний капітал як мобільні активи, які використовуються і реалізуються підприємством протягом року або операційного циклу. Крейніна М.Н. вважає, що оборотні активи – це мобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів, які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшого періоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отримання виручки від реалізації, обігу цінних паперів і т.п. [6, с. 35]. У даному визначенні акцентується увага на терміну використання оборотних активів, але грошові кошти не розглядаються як складова оборотних активів.

Брейлі Р. та Майєрс С. застосовують поняття “оборотні активи”, “короткострокові активи”, “поточні активи” [7, с. 740]. На їх думку, поточні активи (короткострокові активи, оборотні активи) - це такі активи, які компанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [7, с. 744]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки грошові кошти також не включені до складу оборотних активів.

Вітчизняний економіст Білик М. Д. надає таке визначення [8, с.161]: “оборотні активи виробничого підприємства - група мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства і внаслідок високого рівня їх ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями”. В розглянутому визначенні показано економічний зміст оборотних активів та акцентована увага на необхідності узгодження їх обсягів з поточними зобов'язаннями. Ми вважаємо такий підхід виправданим, але запаси, які входять до складу мобільних активів, відносяться до менш ліквідних активів, тому в загальному обсязі мобільні активи не можна відносити до високоліквідних.

Також в сучасних умовах господарювання оборотні активи приймають участь не тільки у операційній діяльності підприємств, а і в інвестиційній і фінансовій. Білик М.Д. також характеризує поняття валові оборотні активи “...весь обсяг оборотних активів незалежно від джерел фінансування” та чисті оборотні активи “...різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних зобов’язань” [8, с.162]. Володькіна М.В. дає таке трактування досліджуваній економічній категорії: “оборотний капітал – це частина активів підприємства, яка включає оборотні кошти та короткострокові фінансові інвестиції” [9]. Але це визначення розглядає тільки склад оборотних активів, а не відображає економічну суть оборотного капіталу і не розкриває повного його значення.

Ковальов В.В. вважає, що оборотний капітал “належить до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу” [10, с.330]. До аналогічної точки зору схиляється і Русак Н.А. [11]. Це визначення досить точно відображає суть оборотного капіталу, проте воно не розкриває економічної природи даної категорії.

Холт Р.Н. оборотний капітал визначає як “активи, які можуть бути переведені в готівку протягом одного року” [12]. Таке формулювання, на нашу думку, є дуже невизначеним, оскільки не відображає суті досліджуваної категорії.

Відомий сучасний економіст Бланк І.О. трактує оборотні (поточні) активи як сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу [13, с.62]. У даному визначенні чітко надано економічний зміст оборотних активів.

Поряд з визначенням терміна “оборотні кошти” у літературних джерелах існують визначення в законодавчих актах України. Так, у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Баланс”, оборотні активи – це грошові кошти і їх еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу [14]. Згідно з Господарським кодексом України оборотними коштами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні й швидкозношувані предмети, інше майно виробничого й невиробничого призначення, що відноситься по законодавству до оборотних коштів [15].

Третя група економістів визначає оборотний капітал як авансовану вартість. На відміну від розглянутих вище визначень, тут підкреслюється, по-перше, рухомий відновлюваний характер вартості, яка лише авансується й повертається після кожного кругообігу в грошовій формі. По-друге, у характеристиці оборотного капіталу як авансованої вартості підкреслюється, що створений додатковий продукт до оборотного капіталу не відноситься. За таким підходом: “оборотний капітал – фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється фірмою або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого періоду часу” [16].

Поддєрьогін А.М. об`єднує терміни “оборотний капітал” і “оборотні кошти”. В його редакції “оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й у фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку” [17]. Ми вважаємо це визначення найбільш виправданим. Воно розкриває суть та економічну природу оборотного капіталу. Але не можна ототожнювати поняття оборотний капітал та оборотні кошти. Як вже відзначалося оборотні кошти не включають короткострокові фінансові вкладення. Ченг Ф. Лі та Джозеф І.Фіннерті використовують термін “оборотний капітал”. Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [18, с. 479].

Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що у ньому показано оборотний капітал з позиції вкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкреслено сутність поняття “капітал” як економічної категорії. Джейм К. Ван Хорн, Джон М.Вахович розуміють під сутністю поняття оборотний капітал - чистий оборотний капітал (net working capital) та брутто-оборотний капітал (gross working capital) [19, с. 287-288]. На думку авторів, бухгалтера, використовуючи поняття “ оборотний капітал” мають на увазі “чистий оборотний капітал” (net working capital), який представляє різницю між оборотними (поточними) активами і поточними зобов`язаннями. На відміну від бухгалтерів, фінансові аналітики під оборотним капіталом розуміють оборотні активи (оборотні кошти, поточні активи) тобто брутто-оборотний капітал (gross working capital), який визначається як інвестиції підприємства в оборотні активи, такі як грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість, товарно-матеріальні запаси. Як бачимо, представлене визначення також відображає напрями використання фінансових ресурсів підприємства, але, не розкриває основних рис оборотних активів.

Аналогічною до представлених точок зору Ченгом Ф. Лі, Джозефом І.Фіннерті, Джеймом К. Ван Хорном та Джоном М.Ваховичем щодо економічної сутності “оборотного капіталу” є думку Є. Бригхема: “оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей” [20, с. 734]. Як бачимо, у даному визначенні також не розкрито основні риси оборотних активів, але акцентовано увагу на тому, що оборотний капітал відображає вкладення коштів підприємства в оборотні активи.

Ермасова Н.Б. об`єднує поняття “оборотні кошти” і “поточні активи”, і дає наступне визначення “оборотні кошти (поточні активи) - засоби інвестовані підприємством в поточні операції в час кожного операційного циклу” [21, с.78]. Таке визначення вважається більш загальним і не дає точної характеристики оборотним коштам.

Аналогічне визначення дає Смагін В.Н: “оборотні кошти - кошти, які інвестуються підприємством у свої поточні операції” [22, с.71]. Також не визначена сутність та економічна природа оборотних коштів.

Арутюнов Ю.А. вважає, що “оборотний капітал – це інвестиції в поточні активи, які називають також оборотними коштами. Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає повернення коштів після кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництво продукції, її реалізацію, одержання виручки” [23, с.137]. У своєму визначенні автор точно характеризує економічну природу оборотного капіталу, але як вже визначалося до складу оборотних коштів не включаються короткострокові фінансові інвестиції. Тому більш виправданим було б таке визначення: оборотний капітал – інвестиції в оборотні активи.

Таким чином виявлено, що в економічній літературі існують різні підходи до визначення суті оборотного капіталу. Ці підходи узагальнено у таблиці 1.

Таблиця 1.1

Підходи до визначення суті оборотного капіталу

На підставі проведеного аналізу та узагальнення наукових підходів до визначення сутності оборотного капіталу його можна визначити таким чином. Оборотний капітал – це авансована вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу на рік чи операційний цикл для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковості підприємства.

Цим підкреслено, по-перше, вартісну природу оборотного капіталу, по-друге, визначається термін авансування вартості, по-третє, виділяється речове втілення оборотного капіталу – оборотні виробничі фонди і фонди обігу, по-четверте, визначається мета авансування – досягнення достатнього рівня прибутковості.

1.2 Система управління оборотним капіталом підприємства

Оборотні активи – це складова частина економічних ресурсів підприємства. За рахунок оборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементів активів, що потребують індивідуалізації управління.
Управління оборотними активами підприємства визначає необхідність в їх класифікації. Оборотні активи класифікуються за такими основними ознаками:(таблиця 1.2)

Таблиця 1.2

Класифікація оборотних активів підприємства

Валові оборотні активи характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу.

Чисті оборотні активи характеризують ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

Суму чистих оборотних активів розраховують за такою формулою:

ЧОА = ОА – КФЗ, де

ЧОА – сума чистих оборотних активів підприємства;

ОА – сума валових оборотних активів підприємства;

КФЗ – короткострокові поточні фінансові зобов’язання підприємства.

Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, що сформована за рахунок власного капіталу підприємства.

Суму власних оборотних активів підприємства розраховують за формулою:

ВОА = ОА – ДПК – КФЗ, де

ВОА – сума власних оборотних активів підприємства;

ОА – сума валових оборотних активів підприємства;

ДПК – довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства;

КФЗ – короткострокові (поточні) фінансові зобов’язання підприємства.

Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.

За видами оборотних активів виділяються:

а) запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які характеризують обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;

б) запаси готової продукції, які характеризують обсяг вихідних матеріальних потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної для реалізації. На практиці до цього виду оборотних активів відносять також обсяг незавершеного виробництва;

в) дебіторська заборгованість характеризує суму заборгованості на користь підприємства, яка представлена фінансовими зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо;

г) до грошових активів відносять залишки коштів у національній та іноземній валюті та суму короткострокових фінансових вкладень, що розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів;

д) інші види оборотних активів, до яких належать оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих видів, наприклад, витрати майбутніх періодів тощо.

За характером участі в операційному процесі оборотні активи класифікуються наступним чином:

а) оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства: запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції;

б) оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл підприємства, характеризують дебіторську заборгованість.

4. За періодом функціонування оборотні активи поділяються наступним чином:

а) постійна частина оборотних активів представляє собою незнижувальний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності;

б) змінна частина оборотних активів, що пов’язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізацією продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного збереження, дострокового завезення та цільового призначення. У складі даного виду оборотних активів виділяють максимальну і середню їх частини.

Управління оборотними активами підприємства пов’язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.

Рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.
На першій стадії грошові активи (у формі короткострокових фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини та матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії дебіторська заборгованість знову трансформується в грошові активи, частина яких до їх виробничої потреби може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

Найважливішою характеристикою операційного циклу, що суттєво впливає на обсяг, структуру й ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Вона включає час від моменту витрати підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

Формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має такий вигляд:

ТОЦ = ПОга + ПОмз + ПОгп + ПОдз + ПОнв, де

ТОЦ – тривалість операційного циклу підприємства, в днях;

ПОга – період обороту середнього залишку грошових активів, включаючи в них короткострокові фінансові вкладення в днях;

ПОмз – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, у днях;

ПОгп – тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;

ПОдз – тривалість оплаченої дебіторської заборгованості, у днях;

ПОнв – тривалість обороту незавершеного виробництва, у днях.

У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові:

1) виробничий цикл підприємства;

2) фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства.

Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.
Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за такою формулою:

ТВЦ = ПОсм + ПОнз + ПОгп, де

ТВЦ – тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

ПОсм – період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;

ПОнз – період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, в днях;

ПОгп – період обороту середнього запасу готової продукції, у днях.

Фінансовий цикл або цикл грошового обігу підприємства представляє собою період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикати та закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю за поставлену готову продукцію.

Тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства визначається за такою формулою:

ТФЦ = ТВЦ + ПОдз – ПОкз, де

ТФЦ – тривалість фінансового циклу або циклу грошового обігу підприємства, у днях;

ТВЦ –тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

ПОдз – середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;

ПОкз – середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях;

Обсяг оборотного капіталу, який використовується в операційному процесі, різні види активів, що формуються за рахунок даного капіталу, визначна його роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності підприємства, а також ряд інших умов визначають складність задач, пов’язаних з управлінням оборотними активами. Механізм реалізації комплексу цих завдань відображається у системі управління оборотними активами, що розробляється на підприємстві.
Управління оборотними активами – це складний процес. Його складність залежить від таких умов, як:

- обсяг оборотного капіталу, що використовується в операційному процесі;

- різні види активів, що формуються за рахунок обсягу оборотного капіталу;

- прискорення обороту капіталу і забезпечення постійної платоспроможності підприємства тощо.

Система управління оборотними активами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.

Система управління оборотними активами підприємства розробляється за такими основними етапами:

1. Аналіз оборотних активів підприємства у попередньому періоді.

2. Визначення принципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства.

3. Оптимізація обсягу оборотних активів.

4. Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.

6. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.

7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання.

8. Формування принципів, що визначають фінансування окремих видів оборотних активів.

9. Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів.

Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді
включає п’ять етапів.

На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних активів підприємства; темпи зміни середньої їх суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних активів підприємства в розрізі основних їх видів: запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. На даному етапі аналізу розраховуються та вивчаються темпи зміни суми кожного із цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва й реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їх сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства за окремими їх видами дозволяє оцінити рівень ліквідності.

На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів у загальній їх сумі. Цей аналіз проводиться з використанням показників – коефіцієнта оборотності та періоду обороту оборотних активів. На даному етапі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого й фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що впливають на тривалість цих циклів.

На четвертому етапі визначається рентабельність оборотних активів, досліджуються фактори, що її формують. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також модель компанії “Дюпон”, яка щодо даного виду активів має вигляд:

Роа = Ррп х Ооа, де

Роа – рентабельність оборотних активів;

Ррп – рентабельність реалізації продукції;

Ооа – оборотність оборотних активів.

На п’ятому етапі аналізу розглядається склад основних джерел фінансування оборотних активів – динаміка їх суми та питомої ваги в загальному обсязі фінансових засобів, інвестованих у ці активи; визначається рівень фінансового ризику, що генерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.

Результати аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві та виявити основні напрями його підвищення в майбутньому періоді.

Визначення принципових підходів щодо формування оборотних активів підприємства. На даному етапі аналіз відображає загальну ідеологію фінансового управління підприємством із позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості та ризику фінансової діяльності. Оборотні активи визначають вибір визначеного типу політики їх формування.

З наукової точки зору виділяються три принципові підходи щодо формування оборотних активів підприємства – консервативний, помірний і агресивний.

Консервативний підхід передбачає повне забезпечення поточної потреби в усіх видах оборотних активів, що забезпечують нормальний хід операційної діяльності; створює високі розміри їх резервів на випадок непередбачених складнощів у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки оплати дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно впливає на ефективність використання оборотних активів – їх оборотність і рівень рентабельності.

Помірний підхід спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби в усіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їх розмірів на випадок збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем ризику та рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.
Агресивний підхід полягає в мінімізації усіх форм страхових резервів за окремими видами оборотних активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності він забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Проте будь-які збої в ході операційної діяльності призводять до суттєвих фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва та реалізації продукції.

Отже, вищеназвані принципові підходи щодо формування оборотних активів підприємства, відображуючи різні співвідношення рівня ефективності їх використання і ризику, у кінцевому рахунку визначають суму цих активів і їх рівень відносно обсягу операційної діяльності.

Оптимізація обсягу оборотних активів. Така оптимізація повинна виходити з вибраного підходу щодо формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів складається з трьох основних етапів.

Перший етап. За результатами аналізу оборотних активів у попередньому періоді визначається система заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках – виробничого та фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції.

Другий етап. На основі вибраного підходу до формування оборотних активів, запланованого обсягу виробництва й реалізації окремих видів продукції та розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту та суми.

Третій етап. На даному етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства на наступний період:

ОАп = ЗСп + ЗГп + ДЗп + ГАп + Пп , де

ОАд – загальний обсяг оборотних активів підприємства на кінець аналізованого наступного періоду;

ЗСп – сума запасів сировини та матеріалів на кінець наступного періоду;

ЗГп – сума запасів готової продукції на кінець наступного періоду з включенням до неї обсягу незавершеного виробництва;

ДЗп – сума дебіторської заборгованості на кінець наступного періоду;

ГАп – сума грошових активів на кінець наступного періоду;

Пп – сума інших видів оборотних активів на кінець наступного періоду.

Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів. Сезонні особливості суттєво впливають на обсяг потреби в окремих видах оборотних активів для здійснення операційної діяльності. Так, наприклад, на підприємствах ряду галузей агропромислового комплексу закупівля сировини здійснюються протягом лише визначених сезонів, що визначає підвищену потребу в оборотних активах у цей період, у формі запасів сировини. На підприємствах окремих галузей є можливість переробляти сировину лише протягом "сезону переробки" з наступною рівномірною реалізацією продукції, що визначає в такі періоди підвищену потребу в оборотних активах, у формі запасів готової продукції. Коливання в розмірах потреби в окремих видах оборотних активів можуть бути викликані й сезонними особливостями попиту на продукцію підприємства. Тому у процесі управління оборотними активами варто визначати їх сезонну потребу, що складає різницю між максимальною та мінімальною потребою в них протягом року.

Оптимізація співвідношення постійної та змінної частин оборотних активів здійснюється за чотирма етапами.

На першому етапі за результатами аналізу щомісячної динаміки рівня оборотних активів у днях обороту або в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої "сезонної хвилі".

В окремих випадках він може бути конкретизований за окремими видами оборотних активів.

На другому етапі за результатами графіка "сезонної хвилі" розраховуються коефіцієнти мінімального й максимального рівнів оборотних активів щодо середнього їх рівня.

На третьому етапі визначається сума постійної частини оборотних активів за такою формулою:

, де

ОАпост. – сума постійної частини оборотних активів у наступному періоді;

ОАп – середня сума оборотних активів підприємства у наступному періоді;

Кмін. – коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

На четвертому етапі визначається максимальна та середня сума змінної частини оборотних активів у наступному періоді. Розрахунки здійснюються за такими формулами:

ОАПмакс. – максимальна сума змінної частини оборотних активів у наступному періоді;

ОАПсеред. – середня сума змінної частини оборотних активів у наступному періоді;

ОАПост. – сума постійної частини оборотних активів у наступному періоді;

Кмакс. – коефіцієнт максимального рівня оборотних активів;

Кмін. – коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

Таким чином, основою управління оборотністю й вибору конкретних джерел фінансування оборотних активів є співвідношення постійної та змінної їх частин.

Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. Усі види оборотних активів тією або іншою мірою є ліквідними, крім витрат майбутніх періодів і безнадійної дебіторської заборгованості. Загальний рівень ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями. З цією метою з урахуванням обсягу й графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних активів у формі коштів, високо- і середньоліквідних активів.

Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Оборотні активи повинні приносити визначений прибуток при їх використанні у виробничо-збутовій діяльності підприємства. Водночас окремі види оборотних активів можуть приносити підприємству прямий прибуток у процесі фінансової діяльності у формі відсотків і дивідендів. Тому складовою частиною розроблюваної політики є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень.

Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання. Усі види оборотних активів певною мірою схильні до ризику втрат. Наприклад, грошові активи схильні до ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення – до ризику втрат частини доходу в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою фінансового ринку, а також ризику втрат від інфляції; дебіторська заборгованість – до ризику неповернення або невчасного повернення, а також ризику інфляційного; запаси товарно-матеріальних цінностей – до втрат від природних збитків тощо. Тому управління оборотними активами повинно бути спрямоване на мінімізацію ризику їх втрат, особливо в інфляційних умовах.

Формування принципів, що визначають фінансування
окремих видів оборотних активів. Виходячи із загальних принципів фінансування активів, що визначають формування структури та вартості капіталу, слід конкретизувати принципи фінансування окремих видів і складових частин оборотних активів. Залежно від фінансового менталітету менеджерів сформовані принципи можуть визначати широкий діапазон підходів до фінансування оборотних активів – від консервативного до агресивного.

Оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів. На основі раніше визначених принципів фінансування у процесі розробки системи управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування, їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.
На управління оборотними активами здійснює вплив система розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів є:

• норматив власних оборотних активів підприємства;

• система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

• система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів;

• нормативне співвідношення окремих джерел фінансування оборотних активів та інші.

Цілі та характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні риси. Тому на підприємствах з великим обсягом щодо використання оборотних активів розробляється система управління окремими їх видами:

1) запасами товарно-матеріальних цінностей;

2) дебіторською заборгованістю;

3) грошовими активами, до яких також прирівнюються й короткострокові фінансові вкладення як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів.

1.3 Нормування як метод управління оборотним капіталом

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, на нашу думку, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

В основу визначення потреби в оборотних коштах для основної діяльності покладаються планові показники виробництва продукції підприємства і планових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Визначається також потреба підприємства в оборотних коштах для підсобних і допоміжних виробництв, житлово-комунальних і інших непромислових господарств, що не функціонують на самостійному балансі, і для капітального ремонту, здійснюваного господарським способом.

На практиці застосовуються наступні основні методи нормування оборотних коштів: метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод і коефіцієнтний метод.

Метод прямого розрахунку є найбільш точним, обґрунтованим, але разом з тим досить трудомістким, оскільки він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. Він заснований на визначенні науково обґрунтованих норм запасу за окремими елементами оборотних коштів.

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод застосовується в тому випадку, коли в плановому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється агреговано, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. При аналізі наявних оборотних коштів їхні фактичні запаси коректуються, зайві виключаються.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього виправлень з урахуванням зміни умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків, що здійснюють вплив на швидкість обертання оборотних коштів. За залежними від обсягів виробництва елементами оборотних коштів (сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція на складі) потреба планується виходячи з розмірів їх у базисному році, темпів зростання виробництва і можливого прискорення оборотності оборотних коштів. За елементами оборотних коштів, що не залежать від обсягу діяльності (запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів) планова потреба визначається на рівні їх средньофактичних залишків.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для фінансування необхідного обсягу його оборотного капіталу та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань управління оборотним капіталом та фінансового менеджменту підприємства в цілому.

Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підкорене цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими ресурсами та оптимізації структури джерел формування цих ресурсів. З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється політика фінансування оборотних активів.

Політика фінансування оборотних активів являє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу та складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво — один з найважливіших напрямків авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає. якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається з формули:

Н = З • Д • К,

де 3 — одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн.;

Д—тривалість виробничого циклу, днів;

К — коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва. Вона складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передачі готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), а також зі страхового запасу оброблених деталей. Якщо кількість виробів у незавершеному виробництві велика, а тривалість виробничого циклу в днях для різних виробів суттєво різниться, слід об'єднати продукцію в групи, а потім на цій підставі визначити середньозважений показник. Його величину розраховують, виходячи з частини окремих видів або груп виробів у загальному обсязі продукції, що випускається, за плановою собівартістю

До фінансового планування слід підходити як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб, визначення того, як проводилося попереднє фінансування і на які потреби витрачалися кошти. За допомогою фінансового планування і контролю можна оцінити, чи відповідають цілям підприємства існуючі прийоми фінансування і те, як витрачаються кошти. Прийоми фінансового планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні. Існуюча методика фінансового планування (нормування) оборотних коштів має суттєвий недолік: для детального аналізу і планування пропонувалися уніфіковані нормативні коефіцієнти і показники, визначені експериментальним шляхом, які не враховували всієї сукупності факторів, що впливають на господарську діяльність конкретного сервісного підприємства. Проте, нормативи є корисними тільки у тому випадку, якщо вони сприяють удосконаленню управління виробничою діяльністю підприємства, і тому методика встановлення нормативних витрат повинна визначатися самим підприємством, а не вищестоящими організаціями.

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ВПЛИВУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ВАТ ПОЛТАВСЬКИЙ “ТРЗ”

2.1 Загальна характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства

ВАТ Полтавський “ТРЗ” заснований у 1871 році, як головні паровозні майстерні Харківсько-Миколаївської залізниці. За 130 років існування підприємство двічі ґрунтовно реконструювалося, цілком було відновлене після Великої Вітчизняної війни. З 1963 року, після реконструкції, завод перейшов на ремонт тепловозів. За роки роботи на Полтавському тепловозоремонтному заводі було відремонтовано понад 34000 паровозів і тепловозів для залізниць колишнього Радянського Союзу, для країн Європи і Азії.

Форма власності на підприємстві змінювалася кілька разів: на початку своєї історії завод (майстерні) існував як акціонерне товариство, з 80-х років ХІХ ст. – як власність казни, за радянських часів це було державне підприємство, в 1991 році – орендне підприємство, а з 1 жовтня 1994 року – акціонерне товариство відкритого типу.

Сьогодні тепловозоремонтний завод – надійний діловий партнер галузевих підприємств СНД, Європи, Азії, Монголії та країн Балтії.

ВАТ “ ТРЗ ” спеціалізується на ремонті пасажирських тепловозів ТЕП70, універсальних магістральних тепловозів серії М62, вантажних 2ТЕ116, маневрових ТЕМ7 та ТГМ6.

Великим попитом у залізничників України, Росії, Монголії, країн Балтії користуються запасні частини (зараз це понад 70 найменувань), випуск яких – один з пріоритетних напрямків у розвитку підприємства. Власне ливарне виробництво, механічна обробка заготівок, використання сучасних технологій – складові налагодженого виробництва лиття та подальшої обробки численних запасних частин, призначених для ремонту тепловозів.

ВАТ “Полтавський ТРЗ” створене з метою об’єднання вкладів його учасників для направлення їх на забезпечення матеріального благоустрою та задоволення соціально-економічних потреб працівників.

Основними напрямами діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” згідно зі Статутом є:

1. Ремонт рухомого складу залізних доріг.

2. Виготовлення запасних частин рухомого складу, агрегатів та іншої продукції для потреб залізничного транспорту.

3. Виготовлення кисню.

4. Виробництво електроенергії, теплової енергії, теплопостачання.

5. Будівництво житла, господарських об’єктів соціально-культурно-побутової сфери, виконання будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт.

6. Будівельно-ремонтні, конструкторсько-технологічні розробки, архітектурно-проектні, транспортні та виробничі послуги населенню, підприємцям і підприємствам.

7. Виробництво будівельних матеріалів та інших засобів технічного забезпечення підприємств.

8. Виробництво товарів народного споживання.

9. Виробництво сільськогосподарської продукції.

10. Лізингова та інжинірингова діяльність.

11. Ремонт, технічне обслуговування, заправка і прокат автомобілів.

12. Ремонт, технічне обслуговування, прокат і програмне забезпечення комп’ютерної техніки, послуги та запровадження комп’ютерних технологій та підготовка кадрів для роботи на комп’ютерах.

13. Ремонт, технічне обслуговування, прокат складної побутової техніки, засобів виробництва, технічний сервіс.

ВАТ “Полтавський ТРЗ” має право без обмежень приймати рішення відносно направлень своєї діяльності, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності до діючого законодавства та зобов’язань по договору купівлі-продажу приватизаційного державного майна орендного підприємства полтавський тепловозоремонтний завод.

ВАТ “Полтавський ТРЗ” є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах, печатку зі своїм найменуванням, штампи, фірмові бланки, а також фірмову марку і товарний знак, які затверджуються правлінням заводу і реєструються в торгово-промисловій палаті України, інші реквізити.

ВАТ “Полтавський ТРЗ” у своїй діяльності керується діючим законодавством України, має обов’язки та користується правами, передбаченими Господарським Кодексом України, договором купівлі-продажу приватизаційного майна, Установчим договором, Статутом, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними документами.

Майно заводу складається з основних засобів та оборотних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі.

ВАТ “Полтавський ТРЗ” може самостійно продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, здавати в оренду юридичним особам і громадянам засоби виробництва й інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншим особам і списувати з балансу в порядку, передбаченому Статутом і договором купівлі-продажу приватизованого державного майна.

Для забезпечення ефективного господарювання великого значення набуває створення раціональної організаційної структури підприємства.

Структура підприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв’язків підпорядкованості і взаємодії між ними.

Організаційна структура заводу побудована у відповідності з потребами ефективного управління всіма галузями виробництва, господарської та адміністративної служби і наведена у додатку А.

Значна частина працівників тепловозоремонтного заводу зайнята обліком, контролем та аналізом. Передусім це апарат бухгалтерії, контрольної та аналітичної служб, які безпосередньо ведуть бухгалтерський облік, виконують контрольну та аналітичну роботу.

Весь апарат облікової служби заводу, як методично так і адміністративно підпорядкований одному керівнику- головному бухгалтеру.

Головний бухгалтер забезпечує раціональну організацію бухгалтерського обліку, контролю та аналізу виробничих процесів, та роботу виконавців. Також в його обов’язки входять організація функціонування апарату, що включає планування робіт, організацію праці, нормування, контроль, розподіл обов’язків, підвищення кваліфікації.

У нових умовах господарювання діяльність кожного господарюючого суб’єкта, в тому числі ВАТ “Полтавський ТРЗ” , є предметом уваги багатьох учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його діяльності. На основі наявної бухгалтерської інформації всі зацікавлені сторони прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. А для самого підприємства важливо не стільки визначення його фінансового стану, скільки проведення постійної роботи, спрямованої на його поліпшення. З цією метою на заводі аналіз фінансово-господарської діяльності, який передбачає дослідження економіки підприємства, формування діагнозу і найближчих цілей, вироблення шляхів досягнення їх без обліку і з урахуванням резервів виробництва.

Аналіз роботи підприємства передбачає вирішення таких основних комплексів завдань :

1) аналіз фінансового становища підприємства ;

2) аналіз структури майна підприємства та джерел його утворення ;

3) аналіз показників ліквідності підприємства ;

4) аналіз показників фінансової стабільності підприємства ;

5) аналіз показників ефективності виробництва ;

6) аналіз показників кредитоспроможності підприємства ;

Ефективність реалізації цих завдань залежить від постановки аналітичної роботи на підприємстві. Вона передбачає дію над економічними даними (або економічною інформацією) з метою одержання різних проміжних або кінцевих показників аналітичного характеру, які можуть бути використані для розробки та прийняття управлінського рішення. Організаційно аналітичний процес складається з трьох етапів : підготовчого, аналітичної обробки та заключного.

Підготовчий етап аналітичного процесу передбачає комплекс робіт, під час яких здійснюється підготовка різної інформації до аналітичної обробки.

Другим етапом аналітичної роботи є виконання аналітичних розрахунків за допомогою різних методичних і технічних прийомів. Метою аналітичної обробки є розкриття внутрішньої закономірності в економіці господарства. Для цього на підприємстві розроблено систему аналітичних показників.

У процесі аналізу господарської діяльності тепловозоремонтного заводу поряд з бухгалтерською використовується вся сукупність як економічної, так і технічної інформації. Носіями та формами аналітичної інформації виступають облікові реєстри, звітні форми, первинні документи, а також протоколи різних виробничих нарад.

Заключним етапом аналітичного процесу є узагальнення аналітичної інформації. На цьому етапі дають оцінку результату діяльності підприємства, готують висновки, пропозиції, спрямовані на поліпшення роботи.

Велике значення при проведенні аналітичної роботи має складання великої кількості різноманітних аналітичних таблиць, які дають змогу досить повно та оперативно визначати та оцінювати результати роботи підприємства.

Метою проведення аналізу на заводі є одержання показників та узагальнюючих висновків, які можуть бути використані для прийняття управлінського рішення у господарській діяльності.

Для фінансово- економічної характеристики ВАТ “Полтавський ТРЗ” наведемо основні показники діяльності підприємства у додатку Б.

Згідно з даними, наведеними у додатку Б за основними показниками за період з 2006 року по 2008 рік відбулися зміни у структурі майна та капіталу підприємства. Так, середньорічна вартість майна протягом 2006-2008 рр. збільшилась на 40,67% і становила вже у 2008 році 82076,1 тис.грн. Це викликано постійним ростом середньорічної вартості оборотних активів. У 2008 році проти 2007 року середньорічна вартість оборотних активів збільшилась на 9805,4 тис.грн (37,12%), у 2008 року порівняно з 2007 роком – на 5708,8 тис.грн. (27,48%). Зростання середньорічної вартості оборотних активів викликано нарощуванням обсягів реалізації протягом періоду, що аналізується.

Середньорічна вартість основних засобів у 2008 році в порівнянні з 2007 роком зменшилась на 8575,4 тис.грн, або на 29,22%, за рахунок високої зношеності обладнання. У 2008 році проти 2006 року ситуація покращалась – середньорічна вартість основних засобів збільшилась на 5708,8 тис.грн, або на 27,48%, тобто підприємство більш інтенсивно оновлювало свою матеріально-технічну базу, але це значення вартості не досягло рівня 2007 року.

Статутний капітал ВАТ “Полтавський ТРЗ” протягом періоду, що аналізується залишився незмінним.

Звертає на себе увагу і постійне збільшення середньорічної вартості власного капіталу протягом 2006-2008 рр. З 2006 року по 2007 рік середньорічна вартість власного капіталу зросла на 14144,7 тис.грн. (32,98%) за рахунок збільшення середньорічної вартості резервного капіталу на 40745,35 тис.грн та середньорічної вартості нерозподіленого прибутку на 12770,3 тис.грн. При цьому у 2008 році спостерігалась тенденція зменшення як вартості капіталу, так і вартості нерозподіленого прибутку. Ця тенденція є негативною, оскільки свідчить про зменшення обсягів виробництва та про послаблення фінансової стійкості тепловозоремонтного заводу. Це зумовлено економічною кризою, яка відчутно вдарила по підприємству.

Аналізуючи економічні показники діяльності підприємства ми можемо відмітити збільшення валового та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період 2006-2008рр. Валовий дохід з 2006 року по 2008 рік зріс на 77168,2 тис.грн. (137,62%), а чистий дохід на 70235,2 тис.грн., або на 140,41%. У 2007 та у 2008 роках завод отримав замовлення на ремонт локомотивів, тепловозів та виробництво запасних частин для ремонту тепловозів від Монголії, Росії та країн Балтії.

Прибуток від операційної діяльності у 2007 році проти 2008 року збільшився на 8016,8 тис.грн. (198,46%), але у 2008 році в порівнянні з 2007 роком він зменшився на 1074,6 тис.грн., або на 8,1%. Ці зміни були спричинені різким зростанням собівартості продукції у 2008 році на 38163,5 тис.грн. (68,47%) та сум адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат. Треба зазначити, що у 2008 році темпи росту валового доходу відстають від темпів росту собівартості. Так, собівартість зросла на 68,47%, а виручка на 53,27%. Збільшення собівартості продукції викликано різким зростанням обсягів виробництва заводу. Загалом же прибуток від операційної діяльності з 2006 по 2008 рік збільшився на 6942,2 тис.грн. (171,86%).

Чистий прибуток у 2007 році проти 2006 року збільшився на 6795,1 тис.грн. (341,36%) і складав на кінець 2007 року, але у 2008 році порівняно з 2007 роком він зменшився на 3000,3 тис.грн., або на 34,15% за рахунок зростання собівартості та фінансових витрат. За період з 2006 по 2008 роки чистий прибуток збільшився на 190,64% з 1990,6 тис.грн. до 5785,40 тис.грн., що є позитивним для підприємства і свідчить про нарощування обсягів виробництва.

Характеризуючи трудові ресурси тепловозоремонтного заводу слід відмітити, що протягом 2006-2008 років середньооблікова чисельність робітників збільшилась на 44 особи. Фонд оплати праці також зріс на 12743,60 тис.грн. Але необхідно зауважити, що фонд оплати праці за останні 3 роки зростав більшими темпами ніж середньоспискова чисельність робітників, тобто на підприємстві збільшився фонд стимулювання працівників. І як результат, збільшення середньомісячної заробітної плати з 546,29 грн. у 2006 році до 1092,57 грн. (99,99%) у 2008 році. Продуктивність праці також має тенденцію до збільшення. Протягом періоду, що аналізується вона зросла на 36,34 грн. (134,84%), що є свідченням ефективного використання трудових ресурсів.

Аналіз фінансових показників діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006-2008 роки показує, що відбувається зниження коефіцієнту фінансової незалежності на 0,073 (9,81%), але він знаходиться в межах нормативу (більше 0,5). Цей показник відображає рівень фінансової незалежності по відношенню до зовнішніх джерел фінансування. Так, у 2006 році він становив 0,744, це означає, що тільки на 25,6% завод фінансується з зовнішніх джерел і на 74,4% - з внутрішніх, але у 2008 році фінансування з зовнішніх джерел вже становить 32,9%, а із внутрішніх – 67,1% і значення цього коефіцієнту становило 0,671.

Коефіцієнт маневрування, який показує яка частина власного капіталу була використана для фінансування поточної діяльності підприємства, за 3 останні роки мав позитивну динаміку. У 2007 році проти 2006 року відбулося його незначне зростання на 0,002, але у 2008 році порівняно з 2007 роком він збільшився на 0,02 і трохи не досягав нормативного значення 0,5. Цей показник становив на кінець 2008 року 0,482, це означає, що 48,2% власних оборотних коштів знаходиться в мобільній формі.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом характеризує наявність власних оборотних коштів у господарюючого суб’єкта для забезпечення своєї фінансової сталості і відбиває ступінь стабільності структури власних оборотних коштів. Цей показник має тенденцію до зниження, але значно перевищує нормативне значення 0,1. Так, за період, що аналізується він зменшився на 0,077 (13,44%) і становив на кінець 2006 року 0,573, а на кінець 2008 року 0,496. Це означає, що завод мав у 2006 році у наявності 57,3% власного оборотного капіталу, а у 2008 тільки році 49,6%.

Рентабельність виручки показує доходність підприємства, тобто скільки прибутку припадає на 1 грн. виручки. У 2007 році проти 2006 року рентабельність збільшилась на 6,56% і становила на кінець року 10,11%. Це відбулося за рахунок різкого зростання обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і як що у 2006 році на 1 грн. виручки припадало 0,03 коп. прибутку, то у 2007 році 10 коп., але у 2008 році ситуація погіршилась і рентабельність зменшилась на 5,77% за рахунок зменшення прибутку. Загалом же рентабельність виручки за період з 2006 по 2008 рік зросла на 0,79% і на кінець 2008 року становила 4,34%, тобто на 1 грн. виручки припадало 0,04 коп. прибутку.

Отже, проаналізувавши основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ”, незважаючи на падіння окремих показників у 2008 році проти 2007 року, в цілому ми можемо відмітити, що діяльність підприємства за період, що аналізується була ефективною. До початку фінансової кризи підприємство працювало стабільно і не мало проблем ні з власним капіталом, ні з оборотними коштами. На січень 2009 року стан підприємства є досить стабільним, але існує тенденція зменшення оборотів виробництва, що призведе у 2009 році до ще більшого зменшення як оборотного капііалу, так і прибутку взагалі.

2.2 Аналіз структури, стану та ефективності використання оборотного капіталу

Важливість оборотного капіталу у фінансово-господарській діяльності будь-якого підприємства беззаперечна. Тому зрозуміло, що ефективне управління формуванням оборотного капіталу є необхідною умовою функціонування підприємства на ринку та його виживання в конкурентній боротьбі. Управління оборотним капіталом, прийняття управлінських рішень, пов’язаних з його розміщенням та використанням, неможливе без надійного й достовірного інформаційного забезпечення, всебічного та ґрунтовного аналізу отриманої інформації. Для проведення фінансового аналізу формування, існуючого стану та використання оборотного капіталу, відповідальні за аналітичну роботу (бухгалтерія, фінансовий відділ та інші), мають бути забезпечені відповідною інформацією.

Інформаційною базою для аналізу оборотного капіталу підприємства слугують показники про надходження і витрачання грошових коштів: виписки банку про стан рахунків; платіжні календарі, які складаються фінансовим відділом підприємства, та інші дані бухгалтерського та оперативного обліку; баланс (Ф№1), звіт про фінансові результати (Ф№2) та інші форми бухгалтерської звітності; показники статистичної звітності; відомості, які містяться у фінансовому плані підприємства (баланси доходів і витрат).

Основним джерелом інформації для аналізу оборотного капіталу є бухгалтерський баланс, складений на певну дату. Усі його показники взаємозв'язані між собою. Їх достатність для своєчасної та якісної оцінки оборотного капіталу підприємства залежить від достовірності та дати, на яку складається баланс.

Отже, проведемо аналіз, який передбачає дослідження структури оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за видами активів, що дозволяє оцінити основні тенденції у зміні складу поточних активів. Аналіз складу та структури оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008 роки наведено у додатку В.

Згідно з даними додатку В у структурі оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу переважають розрахунки з дебіторами та інші оборотні активи. Їх питома вага у загальному обсязі оборотного капіталу складає 54,59 %; 65,29 % та 55,49 % відповідно по роках 2006, 2007, 2008.

Наочно склад і структуру оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу за 2008 рік подано на рис. 2.1

Сума розрахунків з дебіторами в основному складається із заборгованості покупців за товари, векселів одержаних, заборгованості з бюджетом, за виданими авансами та іншої поточної дебіторської заборгованості. Питома вага дебіторської заборгованості за товари є значною і складала у 2006 році – 40,68% питомої ваги загальної вартості оборотного капіталу, у 2007 – 32,86%, у 2008-25,56%.

Слід підкреслити, що протягом періоду з 2006 по 2008 рік спостерігалося поступове скорочення питомої ваги дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, але це відбувалося за рахунок появи заборгованості з бюджетом та за виданими авансами.

Рис. 2.1 Склад і структура оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 200 8 рік ( у%)

Проаналізуємо структуру оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ”. Найбільшу частку в оборотному капіталі мають розрахунки з дебіторами – 55,49, запаси мають 37,65%, при цьому частки грошових коштів та витрати майбутніх періодів складають відповідно 6,83% і 0,03%.

Заборгованість же покупців за товари, роботи послуги зростала і становила у 2006 році – 10881,5 тис.грн., у 2007 – 15016,2 тис.грн., у 2008 році проти 2007 відбулося зменшення на 68,5 тис.грн., але вона залишалася досить значною і складала 14947,7 тис.грн. Це свідчить про необачну кредитну політику підприємства щодо покупців та труднощі в реалізації виробленої продукції.

У 2007 році на підприємстві виникла дебіторська заборгованість за виданими авансами у сумі 12594,7 тис.грн., а у 2008 році ця заборгованість досягла 13878,2 тис.грн., хоча питома вага її знизилась з 27,56 % до 23,72 %.

Зростання цієї заборгованості свідчить про відволікання грошових коштів з обороту, тому керівництву заводу потрібно здійснювати постійний контроль за станом розрахунків з замовниками.

Інші статті розрахунків з дебіторами через їх малий розмір мали порівняно незначний вплив на структуру оборотного капіталу.

Питома вага запасів у загальній сумі оборотного капіталу є також значною і складала 44,79%; 33,28%; 37,65% відповідно у 2006, 2007, 2008 роках. Хоча і відбулося зменшення питомої ваги, але вартість запасів збільшилась. Так, у 2007 році проти 2006 запаси збільшилися на 3233,1 тис.грн., у 2008 проти 2006 на 6807,6 тис.грн.

Слід зазначити, що основною складовою частиною запасів є виробничі запаси, незавершене виробництво та готова продукція, що пов’язано з характером діяльності підприємства. Розмір виробничих запасів у 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився на 1758,2 тис.грн. і складав 6907,1 тис.грн., хоча питома вага зменшилася на 4,14 п.п. У 2008 році проти 2007 відбулося зменшення вартості виробничих запасів на 1756,4 тис.грн., а зниження питомої ваги складало 6,3 п.п. Вартість виробничих запасів у 2008 році складала 5150,7 тис грн., а питома вага у загальному обсязі оборотного капіталу 25,98 %.

Частка незавершеного виробництва у загальному обсязі оборотного капіталу становила 15%, 8,32% та 9,61% відповідно по роках 2006, 2007 та 2008. Протягом періоду, що аналізується відбувалося зменшення обсягів незавершеного виробництва, але у 2008 році проти 2007 ця позиція збільшилася на 1821,3 тис.грн., а питома вага зросла на 1,3 п.п. Зменшення обсягів незавершеного виробництва вплинуло на збільшення обсягів готової продукції.

Обсяг готової продукції за 2006-2008 роки збільшився з 2799,9 тис.грн. до 11227,6 тис.грн. Це свідчить про нагромадження продукції на складі, разом с тим завод несе витрати по зберіганню готової продукції.

Грошові кошти ВАТ “Полтавський ТРЗ” у національній валюті знаходяться на поточному рахунку заводу в установі банку та у касі, в національній валюті - на валютному рахунку у банку. Їх розмір невеликий, тому питома вага найбільш ліквідної частини оборотних активів у їх загальній вартості не перевищує 6,83%. На цей рівень підприємство вийшло протягом 2006 – 2008 років, коли сума грошових коштів збільшилась з 164,5 тис.грн. до 4000,3 тис.грн. У 2008 році з’явилися короткострокові фінансові вкладення (завод придбав акції іншого підприємства за аналогічною сферою діяльності) на суму 122,4 тис.грн. Збільшення частки грошових коштів у складі оборотного капіталу є позитивним показником у фінансово-господарській діяльності ВАТ.

Питома вага витрат майбутніх періодів у вартості оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” є незначною і не перевищує 0,03%. У 2006 році розмір витрат майбутніх періодів складав 2,9 тис.грн., у 2007 – 12,5 тис.грн., у 2008 – 19,5 тис.грн.

Отже, у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008 рік відбулись не надто серйозні зміни. Розрахунки з дебіторами та запаси зберегли вагому частку у структурі оборотного капіталу.

2.3 Аналіз впливу управління оборотним капіталом на фінансовий стан підприємства

Оборотний капітал – наймобільніший капітал, який постійно перебуває в обороті, і чим швидше він обертається, тим більше приносить прибутку. Для оцінки оборотності оборотного капіталу використовують такі показники:

1) коефіцієнт оборотності оборотних активів;

2) тривалість одного обороту оборотних активів;

3) коефіцієнт закріплення оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності дорівнює відношенню чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг до середньої величини оборотних активів і характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації:

Коб = ЧД / ОА , (2.1)

де, ОА – середньорічна вартість оборотних активів;

ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Чим більший коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Тривалість обігу оборотних засобів розраховують діленням середніх залишків оборотних активів на одноденну виручку.

Т = ОА / ЧДод , (2.2)

де: ЧДод – одноденна реалізація продукції (товарів, робіт, послуг) ;

ЧДод = ЧД / 360 (2.3)

Чим менша тривалість одного обороту, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Коефіцієнт закріплення дорівнює відношенню середньої величини оборотних активів до чистого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг і показує величину оборотних активів на 1 грн. реалізованої продукції:

Кз = ОА / ЧД , (2.4)

Чим менший цей коефіцієнт, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Ефект прискорення оборотності оборотного капіталу виявляється у вивільненні, зменшенні потреби в ньому у зв’язку з покращенням його використання. Величину вивільнених оборотних коштів визначають як добуток суми фактичної щоденної виручки і величини прискорення оборотності в днях:

∆ Оо = (Т₁ – То) х Оод, (2.5 )

де: Оо – величина вивільнення або додаткового залучення оборотних активів;

Т₁ , То – тривалість обігу оборотних активів у звітному та базисному періодах;

Оод – величина одноденної реалізації.

Проаналізуємо ефективність використання оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за всіма оборотними активами, групами і видами. Оборотність оборотних коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008 роки наведено у додатку Г.

Згідно з даними додатку Г, протягом 2006-2008 років відбулося прискорення оборотності оборотного капіталу. Коефіцієнт оборотності збільшився з 1,89 до 2,31 раз. У вартісному виразі цей показник означає, що на 1 грн. оборотного капіталу у 2006 році припадало 1,89 грн. чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, у 2007р. – 2,14 грн., а у 2008р. – 2,31 грн. Прискорення оборотності капіталу сприяє зменшенню потреби в оборотному капіталі (абсолютне вивільнення), приросту обсягів продукції (відносне вивільнення), а відтак збільшенню одержуваного прибутку. В результаті поліпшується фінансовий стан підприємства, зміцнюється платоспроможність.

У розрізі окремих видів оборотного капіталу спостерігається наступна ситуація: так, за період 2006-2008 років кількість оборотів грошових коштів та коштів у розрахунках зменшилась. Оборотність грошових коштів уповільнилась з 1,18 до 6,94 раз, а оборотність коштів у розрахунках у 2007 році проти 2006 уповільнилась на 0,56 рази, у 2008 році проти 2007 відбулося її прискорення на 0,38 рази, але оборотність не досягла рівня 2006 року. Оборотність запасів прискорилася з 3,61 рази до 6,46 раз.

Коефіцієнт закріплення оборотного капіталу є оберненим показником до коефіцієнта оборотності. Тому з 2006 по 2008 рік він зменшився з 0,528 до 0,433. Це зумовлено зовнішніми показниками ,кризовими явищами в економіці.

Наглядно проілюструємо динаміку коефіцієнтів оборотності оборотних активів у розрізі окремих елементів на рис.2.2. та 2.3.

Рис. 2 . 2 . Динаміка коефіцієнтів оборотності оборотних активів, коштів у розрахунках та запасів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 –2008 роки (у разах)

Рис. 2 . 3 . Динаміка коефіцієнту оборотності грошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006-2008 роки (у разах)

Аналізуючи показник тривалості одного обороту поточних активів, зазначимо, що у 2006 році оборотний капітал проходив всі стадії кругообороту у 2006 році за 190,19 днів, у 2007 – за 168,53 днів, у 2008 - за 155,94 дня. Отже, оборотність поточних активів за період 2006-2008 років прискорилась. Це пояснюється тим, що темпи росту виручки вищі за темпи росту середніх залишків оборотних коштів.

За окремими видами оборотного капіталу відбулося наступне: оборотність грошових коштів у днях уповільнилась з 1,18 дня до 6,94 днів, коштів у розрахунках уповільнилась з 89,08 дня до 93,26 дня, а по запасам відбулося прискорення оборотності з 99,84 дня до 55,73 дня.

Уповільнення оборотності оборотного капіталу свідчить про погіршання використання оборотних коштів, а також про те, що за звітний період кошти повернулися на підприємство із запізненням і тому воно потребує залучення додаткових коштів для продовження господарської діяльності підприємства хоча б на рівні минулого року.

Так, вивільнення загальних оборотних коштів у 2007 році складало 4637,76 тис.грн., у 2008 році – 4205,56 тис.грн., але по окремих видах оборотного капіталу здійснюється додаткове залучення: у 2007 році грошових коштів у сумі 148,29 тис.грн., у 2008 – 1693,58 тис.грн., коштів у розрахунках у 2007 році – 3073,21 тис.грн.

Потреба виробничого підприємства у формуванні оборотного капіталу залежить від багатьох факторів. Головними та найбільш впливовими є виручка та період обертання оборотних активів. Розрахунок їх впливу здійснюється методом ланцюгових підстановок. При цьому використовують наступну факторну модель:

ОА_ск = В₁ х Оок (2.6.)

де: ОА_ск – обсяг оборотного капіталу скоригований;

В₁ – виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг) за звітний період;

О_Ок0 – оборотність оборотного капіталу у разах у базисному періоді;

Таблиця 2.1 .

Розрахунок впливу факторів на приріст обсягу оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2006-2008 році

Розрахунки, результати яких наведені у таблиці 2.1., свідчать, що у 2007 році результативний показник (середньорічний обсяг оборотного капіталу) збільшився порівняно із 2006 роком на 9805,4 тис. грн. При цьому під впливом фінансової та економічної кризи цей показник у 2008 р скоротився на 4130, 45 тис. грн., що говорить про зменшення оборотного капіталу на підприємстві.

Також суттєво зменшилась виручка від реалізації, це пов’язано з зменшенням продажу і ремонтів, що негативно сказується на фінансовому стані підприємства. Єдиним показником, який відноситься до оборотного капіталу, але не зменшується під час настання фінансової кризи – це дебіторська заборгованість. Але негативом є те, що вона переходить з короткострокової у довгострокову, або навіть стає неможливою.

Цей результат був отриманий внаслідок впливу виручки та оборотності оборотного капіталу. В результаті збільшення виручки ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2007 періоді у порівнянні із 2006 на 27346,8тис. грн. виникло додаткове залучення обігових коштів на формування необхідних оборотних активів. Але знову таки зменшення виручки у 2008 р. не дозволило збільшити його оборотність достатньо, збільшення відбулось на 0,04 і вони було нечуттєве зважаючи на події які почали в кінці 2008 р відбуватися на підприємстві.

На противагу збільшенню виручки, прискорення оборотності оборотного капіталу у звітному періоді на 0,17 рази призвело до вивільнення оборотного капіталу на формування необхідних оборотних активів на суму 205257,59 тис.грн. Внаслідок цього і був отриманий приріст оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2007 році. Тому при незначному прискорені оборотності у 2008 р на 0,04 приросту оборотного капіталу підприємство не отримало.

Загальну оцінку ефективності використання оборотного капіталу можна дати за допомогою таких показників, як коефіцієнт віддачі та рентабельність оборотного капіталу.

Коефіцієнт віддачі оборотного капіталу характеризує величину сукупного обороту за звітний період (рік, квартал) у розрахунку на 1 грн. авансованого у середньому за звітний період оборотного капіталу і визначається за формулою:

ФВ_ок = В / ОК, (2.7.)

де ФВ_ок –фондовіддача оборотного капіталу (коефіцієнт віддачі);

В – виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг) за звітний період;

ОК – середній розмір оборотного капіталу протягом періоду.

Рентабельність оборотного капіталу характеризує величину прибутку у розрахунку на 1 грн. авансованого у звітному періоді оборотного капіталу і визначається за формулою:

Р_ок = ЧП / ОК, (2.8.)

де Р_ок – рентабельність оборотного капіталу;

ЧП – прибуток за звітний період;

ОК – середній розмір оборотного капіталу протягом періоду.

Розрахунок впливу на зміну прибутку, обсягу виручки від реалізації, зміни обсягу оборотного капіталу і ефективності його використання проводять з використанням скоригованих показників (метод абсолютних різниць). Для цього використовують наступні факторні моделі:

ЧП_ск = ОК₁ х Р_ок0 / 100 , (2.9.)

де П_ск – чистий прибуток скоригований;

ОК₁ – середній розмір оборотного капіталу у звітному періоді;

Р_ок0 – рентабельність оборотного капіталу у базисному періоді.

В_ск = ОК₁ х ФВ_ок0 , (2.10.)

де: В_ск – виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг) скоригована;

ОК₁ – середній розмір оборотного капіталу у звітному періоді;

ФВ_ок0 – фондовіддача оборотного капіталу у базисному періоді.

Інтегральний показник показує зміну ефективності використання оборотного капіталу під сукупним впливом двох факторів, а саме: фондовіддачі і рентабельності оборотного капіталу. Збільшення цього показника свідчить про ефективне використання оборотного капіталу. Він розраховується за формулою:

J = , (2.11)

де: Фв_ок - фондовіддача оборотного капіталу,

Рок - рентабельність оборотного капіталу.

Результати розрахунків по наведеним вище формулам представлені у таблиці 2.2.

Як свідчать дані таблиці 2.2., показники ефективності використання оборотного капіталу у 2008 році змінювались у певному напрямку, а саме:

- зниження фондовіддачі на 0,64 означає, що на кожну гривню авансованого у оборотні активи оборотного капіталу у 2008 році порівняно із 2007 роком припадає на 0,64 грн. менше виручки від реалізації.

Таблиця 2.2.

Ефективність використання оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 2006 – 2008рр.

Погіршання фондовіддачі оборотного капіталу відбулось за рахунок того, що темпи росту середньорічного розміру оборотного капіталу нижче темпів росту виручки від реалізації. Це відбулось через те, що реалізації як продукції підприємства, так і послуг (ремонтних) не змогла забезпечити достатнього рівня отримання коштів підприємством. Все це викликано спадом економіки, кризою економічних систем і нестабільності купівельних можливостей постійних клієнтів.

Отже, зниження фондовіддачі на 0,77 призвело до зменшення виручки на 3816,69 тис.грн., а зменшення середньорічного розміру оборотного капіталу на 4130,45 тис.грн. вплинуло на зменшення виручки на 3294.91 тис.грн. Взаємодія цих факторів призвела до збільшення виручки на 7111,6 тис.грн.

Рентабельність оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” також знизилась. Це відбулось за рахунок зменшення фінансового результату діяльності підприємства. В результаті цього рівень рентабельності оборотного капіталу знизився на 13,15 відсоткових пункти. Це означає, що у 2008 році кожна гривня виручки принесла на 13,15 коп. менше чистого прибутку, ніж у 2007 році. Хоча у 2007 році спостерігалась тенденція до зростання – рентабельність зросла на 16,76% і мала вже доволі стабільне і суттєве значення 24,26%.

Під впливом збільшення розміру оборотного капіталу та зниження рентабельності оборотного капіталу чистий прибуток заводу знизився. На зниження чистого прибутку на 3000,3 тис. грн. вплинули наступні фактори: за рахунок зменшення обсягу оборотного капіталу прибуток зменшився на 851,03 тис. грн., через погіршення ефективності його використання знизився на 2149,27 тис. грн. Сума дії цих факторів й призвела до зменшення величини прибутку в цілому за 2008 рік.

Значення інтегрального показника у 2007 році зросло на 0,47, тому у 2007 році можна було говорити про зростання оборотності і рентабельності оборотних коштів і активів. Зменшення інтегрального показника на 0,33 свідчить про неефективне використання оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2008 році.

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ

3.1 Напрямки підвищення ефективності використання оборотного капіталу підприємства

Для досягнення максимально ефективного рівня використання оборотним капіталом ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно розробити комплексну цільову програму управління своїми оборотними активами. Цільовим напрямком політики управління оборотним капіталом є визначення об’єму та структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової стабільної господарської та ефективної фінансової діяльності заводу.

Фінансова криза в Україні чи не найболючіше вдарила по малому і середньому бізнесу. Підприємству доведеться добре попрацювати, щоб наслідки її не тільки не знищили, але і зміцнили інститут приватного підприємництва в нашій країні.

Сформульоване цільове завдання має стратегічний характер. Під стратегією управління оборотним капіталом розуміють цілеспрямований процес формування його обсягу та складу, що дозволить забезпечити досягнення стратегічних цілей та завдань управління.

Шляхи покращення використання оборотним капіталом полягають у наступному:

1. Необхідно оптимізувати розмір оборотного капіталу, що обслуговує господарські потреби заводу.

Оскільки фінансові ресурси надаються на платній основі, ВАТ “Полтавський ТРЗ” зацікавлений у скороченні потреб з метою мінімізації витрат на їх залучення та подальше використання. Це досягається шляхом: планування потреби заводу в формуванні оборотних активів, нормування обсягів окремих груп оборотних активів, контролю за виконанням планів і нормативів та організації роботи по виявленню можливостей скорочення потреби в оборотних активах.

В ході дослідження нами встановлено, що на ВАТ “Полтавський ТРЗ” не здійснюється нормування його оборотних активів. На наш погляд це і є однією з причин погіршання використання оборотних активів, тому вважаємо, що для покращання якості управління оборотними активами доцільно запровадити систему нормування, яка передбачає визначення оптимальних обсягів обігових коштів на підприємстві.

Наведемо розрахунок нормування оборотних активів на прикладі ВАТ “Полтавський ТРЗ” [33, с. 217-226].

Нормування оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В х n , (3.1)

де: М – норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);

n - норма оборотних активів (дні).

По даним відділу постачання ВАТ “Полтавський ТРЗ”: В = 19,45 тис.грн., n = 97 днів

М = 19,45 х 97 = 1886,65 тис.грн.

2. Нормування дебіторської заборгованості.

Слід зазначити, що важливе значення також має визначення можливої суми фінансових коштів, які інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному і споживчому кредиту. Ця сума на за наступною формулою:

(3.2),

де: Ндз – необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються у дебіторську заборгованість;

ОРк – запланований обсяг реалізації продукції в кредит;

Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції;

ППК – середній період надання кредиту покупцям, у днях;

ПР – середній період прострочки платежів по наданому кредиту, дні.

Здійснимо розрахунок нормування дебіторської заборгованості по ВАТ “Полтавський ТРЗ” на 2006 рік.

тис.грн.

Отже, ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно 1607,36 тис.грн. інвестувати в 2006 році в дебіторську заборгованість.

Розрахуємо відповідні дані за 2007 і 2008 роки

Н_дз2007 =23045,4*0,9*(30+12)/360=2419,7 тис.грн

Н_дз2008 =20000*0,9*(14+7)/360=1050 тис.грн

Для того щоб зменшити дебіторську заборгованість у 2008 році було прийнято рішення про зменшення сроку надання кредиту та відстрочки платежу по проданим товарам. Тому норма дебіторської заборгованості зменшилась до 1050 тис.грн.

Обсяг інших видів дебіторської заборгованості (бюджету, позабюджетних фондів та підзвітних осіб), як правило, не планується. В разі збереження причин, що обумовили виникнення заборгованості в плановому періоді, потреба у формуванні цього виду заборгованості визначається, виходячи з планових темпів зростання обсягу діяльності підприємства.

Оцінка планового періоду погашення відповідних видів дебіторської заборгованості може здійснюватися на основі проведення аналізу або методом прямого розрахунку (як середньозважений період погашення, що буде мати місце). Останній варіант реалізується при незначних обсягах формування заборгованості та передбачає наявність інформації про термін погашення заборгованості кожним дебітором підприємства або групою дебіторів.

3. Нормування грошових коштів.

Особливе місце у плануванні оборотних коштів заводу займає визначання потреби в грошових коштах, адже вони повинні бути оптимально сплановані товариством, щоб в достатній мірі забезпечити його господарську діяльність, і не осідати на банківських рахунках. Для цього розрахуємо наступну таблицю 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок мінімально необхідної суми грошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” на 2006 рік

Отже, для успішної діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” у 2006 році потрібно як мінімум 33036,18 тис. грн. При цьому ця потреба зростає у 2007 році і складає 45240, 35, і під пливом початкових кризових явищ зменшується у 2008 році до 44531,7 тис.грн

4. Потреба у формуванні запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів (ШЗП) розраховується на основі інформації про кількість робочих місць, чисельність робітників підприємства, вартість ШЗП для оснащення одного робочого місця або робітника підприємства з урахуванням існуючого порядку бухгалтерського обліку та відображення обліку ШЗП (запаси ШЗП утворюються в розмірі 50% від вартості придбання необхідних матеріальних обігових активів, які в поточному періоді не списані на витрати обігу).

Загальний розмір потреби в обігових коштах для формування запасів ШЗП обчислюється так:

ОБА_ШЗП = 50% (КРМ N_РМ + ЧР N_Р ), (3.3.)

де КРМ – кількість робочих місць;

ЧР – чисельність робітників;

N_РМ – норма ШЗП для оснащення одного робочого місця;

N_Р – норма ШЗП для забезпечення одного робітника підприємства.

При потребі норми ШЗП можуть диференціюватися за видами робочих місць чи категоріями робітників підприємства. В цьому разі попередньо обчислюється середньозважена норма, яка і використовується в наведеній формулі.

Практика багатьох українських підприємств свідчить про відсутність науково обгрунтованої політики щодо управління запасами. Можливі ситуації, коли матеріали і комплектуючи закуповують заздалегідь на кілька місяців, через побоювання керівництва щодо можливого їхнього подорожчання чи стабільності майбутніх поставок. Це призводить до вилучення коштів з обороту, неможливості вчасно розрахуватися за поточним зобов’язанням. З іншого боку, можлива ситуація, коли відсутність тих чи інших матеріалів змушує підприємство зупинитись, порушувати технології виробництва. В обох випадках це призводить до великих матеріальних і фінансових збитків.

З метою уникнення подібних ситуацій керівництво підприємства повинне застосовувати цілий заходів. Одним із них є оптимізація обсягів сировини і матеріалів, які закуповують. Також можна застосовувати спеціальні методичні прийоми і формули розрахунку оптимальної кількості закупленої партії матеріалів [48, с. 110 -121].

Розглянемо умовний приклад. Припустимо, що ВАТ “Полтавський ТРЗ” впродовж трьох місяців, тобто кварталу, щотижня закуповує 5 тис. л дизельного пального за ціною 1,5 грн./л.

Для визначення оптимальної партії закупки скористуємося наступною формулою:

Q_опт = , (3.4)

де:

F – постійні витрати у розрахунку на одну партію;

S – загальна кількість одиниць продукції, яку закуповують за даний

проміжок часу;

А – кількість натуральних одиниць середніх залишків дизельного пального;

С – відсотковий показник змінних витрат;

Ця формула за міжнародною практикою має назву модель EOQ. Вона дає змогу визначити обсяг партії закупленої сировини, виходячи з рівня постійних та змінних витрат, що складались. Зробимо це і для ВАТ “Полтавський ТРЗ”

Q_опт = = 24,7 т.

Таким чином, враховуючи рівень постійних і змінних витрат на придбання та зберігання дизельного пального, оптимальною є закупівля партії приблизно по 24,7 т. Витрати пального на місяць становлять 20 т. Отже, це слід проводити один раз на 37 днів ((24,7 / (12х20)) х 360).

Розглянутий випадок найпростіший і на ВАТ “Полтавський ТРЗ” виникають ті чи інші проблеми з постачанням сировини і матеріалів, створюються резервні запаси матеріалів, постачання партії матеріалів здійснюється у кілька етапів протягом якогось проміжку часу. Всі ці моменти не враховані в моделі EOQ. Але, відштовхуючись від цієї формули як базової, економістами були розроблені різні моделі оптимізації партії закупівельних матеріалів і товарів, які враховують ті чи інші особливості політики управління товарно-матеріальними запасами на конкретних підприємствах.

2.Потрібно прискорити швидкість кругообороту (або скорочення тривалості обороту) оборотного капіталу.

Потреба заводу у формуванні оборотних активів (ОА_необ ) залежить від обсягів товарообороту (Т), тривалості кругообороту (ПООА) та тривалості періоду (Д). Кількісно ця залежність може бути представлена наступним чином [33, с.205 ]:

ОА_необ = Т х ПООА / Д (3.5)

Розрахуємо потребу ВАТ “Полтавський ТРЗ” в формуванні оборотних активів на основі даних за 2006-2008 рік:

ОА_необ2006 = 50020,10 х 155,94 / 360=21667 тис. грн.

ОА_необ2007 =77366,9 х 155,94 / 360=33512,8 тис. грн.

ОА_необ2008 = 70255,3 х 155,94 / 360 = 30432,25 тис. грн.

Таким чином, враховуючи розмір обсягу товарообороту у 2008 р. та тривалість обороту оборотних коштів, у 2008 р. потреба підприємства в оборотних коштах складає 30432,25 тис. грн. При тому, що у 2007 році вона складала 33512,8 тис грн. (зменшилась на 3080,55 тис.грн)

Зростання обсягів діяльності потребує адекватного збільшення потреби в оборотних активах, і відповідно – витрат на їх формування. Протидією цьому є підвищення швидкості кругообігу, що дозволяє скоротити потребу в них.

Можливе скорочення потреби підприємства за рахунок прискорення швидкості кругообороту (СОА) може бути обчислене так [33, с.206]:

СОА = (ПООА_ф – ПООА_норм ) х Т / Д, (3.6)

де: ПООА_ф – фактичне значення періоду кругообороту активів, в днях;

ПООА_норм – оптимальна (нормативна) тривалість кругообороту, в днях.

Для ВАТ “Полтавський ТРЗ” цей показник буде дорівнювати:

СОА = (155,94 – 150) х 120255,3 / 360 = 1984,21 тис. грн.

Тобто, за рахунок прискорення швидкості обороту оборотних активів підприємство може скоротити свої потреби в них на 1984,21 тис. грн.

Прискорення оборотності оборотного капіталу досягається за рахунок кращої організації його кругообігу. Внаслідок цього зменшуються запаси планових оборотних засобів і збільшується частка власного оборотного капіталу у їх формуванні.

Прискорення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення оборотних коштів з обороту, а уповільнення до додаткового залучення, а активне нарощування власного оборотного капіталу при одночасному прискоренні оборотності оборотних активів – реальний шлях зміцнення фінансового стану і забезпечення фінансової незалежності.

3. Необхідно забезпечити поточну платоспроможність та ліквідність активів ВАТ “Полтавський ТРЗ” .

Це одне із найвагоміших завдань управління оборотними активами. Управління ліквідністю та платоспроможністю відбувається шляхом дотримання певних пропорцій між обсягом формування матеріальних оборотних активів, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами підприємства.

4. Потрібно також підвищити прибутковість використання оборотних активів.

Будь-яке підприємство зацікавлене у зростанні доходу (прибутку) за рахунок ефективного використання оборотного капіталу. Для вирішення цього завдання ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно:

дослідити кожний етап кругообігу активів для визначення понаднормативних активів; тих, що не використовуються в господарському обігові, а також тих, що приносять збитки;

розробити та реалізувати програму ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів;

- включення „мертвого капіталу” до роботи.

5. Необхідно забезпечити інфляційну захищеність оборотного капіталу.

Вагомим недоліком оборотного капіталу є його інфляційна незахищеність. Перш за все це стосується монетарних активів (грошових коштів, дебіторської заборгованості покупців тощо). Гроші, авансовані у формування немонетарних оборотних активів (товарних та інших матеріальних запасів, дебіторської заборгованості постачальників) також певною мірою страждають від інфляції, але рівень інфляційних втрат порівняно менший.

Забезпечення інфляційної захищеності потребує, з одного боку, додержання пропорцій між обсягом монетарних та немонетарних активів, з другого – розробки та впровадження спеціальних інструментів захисту оборотних активів від інфляції.

6. Також необхідно знизити вартість формування оборотного капіталу.

Формування оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” проводиться за рахунок різних джерел фінансування, що є в його розпорядженні. Оскільки кожне з них має свою вартість залучення, необхідно мінімізувати витрати за рахунок удосконалення управління структурою фінансування.

Це досягається за рахунок визначення джерел фінансування та підтримання певних пропорцій їх використання.

Особливе значення для фінансової стійкості та платоспроможності ВАТ “Полтавський ТРЗ” має наявність власного оборотного капіталу, тобто оборотних активів, що формуються за рахунок власних джерел фінансування. Зростання частки власного оборотного капіталу досягається як за рахунок збільшення їх величини, так і за рахунок прискорення оборотності (зниження коефіцієнта завантаження обороту) і на цій основі зменшення загальної потреби в оборотних коштах.

Як було видно із попередніх розрахунків, у товариства достатньо власного оборотного капіталу для формування оборотних коштів, оскільки головним власним джерелом поповнення оборотних коштів є чистий прибуток, який на даному підприємстві збільшився. Протягом 2006-2008 років питома вага власного оборотного капіталу у загальній вартості джерел формування оборотних активів знижується, але його вартість постійно збільшується.

Основними шляхами збільшення власного оборотного капіталу в обороті є: зростання прибутку в поточному періоді і скерування більшої його частки у плановому періоді на виробничий розвиток, поповнення власних обігових коштів; реалізація або надання в оперативну оренду майна, що не використовується, тощо.

Відтак, раціональне розміщення та ефективне використання оборотних активів в умовах ринкової економіки є одним з центральних завдань виробничих підприємств і, зокрема, ВАТ “Полтавський ТРЗ” . Успішне його виконання може бути досягнуто шляхом:

збільшення обсягів діяльності і прибутку при одночасному прискоренні оборотності оборотного капіталу;

абсолютного і відносного збільшення власного оборотного капіталу у формуванні оборотного капіталу;

раціонального використання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість тощо.

Практичне впровадження запропонованих стратегічних завдань по оптимізації джерел формування оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” дозволить максимально ефективно використовувати власні ресурси для забезпечення стабільної фінансової діяльності.

3. 2 Оптимізація обсягу та структури капіталу підприємства

Управління структурою капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” - процес визначення співвідношення використання власного й позикового капіталу, при якому забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу й рівнем фінансової стабільності, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Формування оптимальної структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.

Шляхи оптимізації структури капіталу були вперше запропоновані професором І.О. Бланком у працях, опублікованих в 1988-2000 рр.

Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

ВАТ “Полтавський ТРЗ” для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних ним пасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на коротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.

Мета управління структурою капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” — мінімізувати витрати по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів.

Процес оптимізації структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” здійснюється у наступній послідовності.

1. Аналіз складу капіталу в динаміці за ряд періодів (кварталів, років) та тенденцій зміни його структури, а також вплив, що вони здійснюють на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу. В процесі аналізу розглядаються такі показники, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями, коефіцієнт фінансового важеля. Далі вивчаються показники оберненості та рентабельності активів та власного капіталу.

2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них відносяться:

· галузеві особливості операційної діяльності (характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність);

· стадія життєвого циклу підприємства (молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позикового капіталу, а зрілі — використовують переважно власні кошти);

· кон’юнктура товарного ринку (чим стабільніша кон’юнктура цього ринку, а відповідно, стабільніший попит на продукцію підприємства, тим вище та безпечніше стає використання позикового капіталу, та навпаки);

· кон’юнктура фінансового ринку (в залежності від стану цієї кон’юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу);

· рівень рентабельності операційної діяльності;

· податковий тиск на компанію (частка прямих та непрямих податків, що сплачуються у доході від продаж-брутто);

· ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення капіталовласників зберегти контрольний пакет акцій).

З урахуванням наведених та інших факторів управління структурою капіталу передбачає вирішення двох ключових задач:

а) встановлення прийнятних пропорцій використання власного та позикового капіталу;

б) забезпечення у випадку необхідності залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для таких розрахунків був обраний критерій, який найбільш повно відображає вплив ефективності сформованих джерел фінансування на збільшення доходності вкладених власниками коштів, тобто максимізації фінансової рентабельності. Також для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового важеля.

Сутність фінансового важеля полягає в тому, щоб посилити вплив зміни прибутку на динаміку фінансової рентабельності, тобто у підвищенні еластичності фінансової рентабельності відносно прибутку.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків утворюється за рахунок ефекту фінансового важеля. Його значення залежить від оподаткування та кредитної політики (у тому числі щодо відстрочок за податками). Він може бути розрахований таким чином:

ЕФВ = (R(1 – Ко) – СВ) ´ (ПК / ВК),

де Ко – коефіцієнт оподаткування;

СВ – ставка позичкового відсотка, передбачена контрактом.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище позичкового відсотка.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

1) різниці між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і ставкою відсотка за кредити;

2) плеча фінансового важеля, тобто відношення: ПК/ ВК.

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, якщо (R(1 – Ко) – СВ) > 0. Якщо (R (1 – Ко) – СВ) < 0, створюється негативний ефект фінансового важеля (ефект “кийка”), у результаті чого відбувається “проїдання” власного капіталу. Друга складова цієї суми — ефект фінансового важеля — відображає вплив структури капіталу на підвищення фінансової рентабельності. Вплив важеля обумовлений тим, що при позитивному значенні диференціалу для підприємства доцільне залучення позикових коштів, однак постійне нарощування плеча важеля може знизити загальний ефект, так як залучення великих розмірів кредитних ресурсів, як правило, супроводжується жорсткістю умов їх залучення. В такому випадку ефект важеля не буде давати максимальної віддачі, а при певних умовах (коли диференціал стане менше нуля) буде знижувати фінансову рентабельність.

Таким чином, позитивний вплив ефекту фінансового важеля проявляється тоді, коли економія за рахунок зниження податкових платежів перевищує витрати підприємства за користування позиковими коштами. Значення ефекту фінансового важеля повинно бути таким, щоб компенсувати податкові вилучення з прибутку та забезпечити мінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю.

Оптимізація структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” здійснюється різними методами, основними з яких є:

1. Метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів. Цей метод заснований на диференційованому виборі джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. У цих цілях, всі активи підприємства поділяються на три групи:

а) необоротні активи;

б) постійна частина оборотних активів (незмінна частина їхнього розміру, що не залежить від сезонних та інших циклічних особливостей виробничо-комерційної діяльності);

в) змінна частина оборотних активів (яка варіює їхною частиною, обумовлена сезонним або іншим циклічним зростанням обсягу виробничо-комерційної діяльності).

2. Метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості.
Вартість капіталу диференціюється, залежно від джерел його формування. У процесі оптимізації структури капіталу за цим критерієм виходять із можливостей мінімізації середньозваженої вартості капіталу.

3. Метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового левериджу. Цей ефект полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу, при збільшенні питомої ваги позикового капіталу в загальній його сумі до певних меж.

Гранична частка позикового капіталу, що забезпечує максимальний рівень ефекту фінансового левериджу, буде характеризувати оптимізацію структури використовуваного капіталу за цим критерієм.

Суть довгострокового фінансування, за рахунок акціонерного капіталу в тому, що в нашій країні цінні папери включають: акції, облігації, векселі, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати й ін. Оборот цінних паперів і становить власне фінансовий ринок. Він істотно розширює можливості залучення тимчасово вільних коштів підприємств і громадян, для інвестування на виробничі й соціальні заходи.

Випуск цінних паперів у сучасних умовах повинен сприяти мобілізації розосереджених коштів підприємств, для здійснення великих інвестицій, зм'якшити наслідки скорочення обсягів бюджетного й ліквідації відомчого фінансування.

Економічною основою становлення ринку цінних паперів служать також постійно зростаючі кошти населення, не забезпечені товарним покриттям. У структурі джерел фінансування інвестицій знижується частка довгострокових кредитів банків, у зв'язку з ростом ставки банківського відсотка. Тому методом зовнішнього фінансування інвестиційних програм підприємств стає емісія цінних паперів.

Цей процес, що полягає в заміщенні банківського кредиту ринковими борговими зобов'язаннями (акціями й облігаціями), одержав назву "сек’юритизація".

Суть довгострокового фінансування, за рахунок позикових коштів у тому, що довгострокові кредити комерційних банків залучаються зараз у реальні й швидкореалізовані проекти, з високою нормою прибутковості інвестицій. На відміну від бюджетних коштів, залучення довгострокових кредитів банків на капіталовкладення підвищує відповідальність позичальників за їхнє раціональне використання, завдяки зворотності й платності позикових коштів.

Конкретні строки надання довгострокового кредиту й строки його погашення визначаються договором між позичальником і комерційним банком. Однак довгостроковим кредитуванням капіталовкладень здатні займатися зараз тільки великі комерційні банки, але за умови надання їм податкових пільг, тому що при високій інфляції, відсутні критерії доцільності кредитованих заходів.

Комерційні банки в Україні в сучасних умовах довгостроковим кредитуванням великих об'єктів без пільг, що компенсують втрати, в порівнянні з результатами короткострокового кредитування, навряд чи будуть займатися. Виключення становлять "консорційні кредити", надавані декількома банками одному надійному позичальникові на реалізацію високоприбуткового проекту (якщо норма прибутковості по ньому перевищує ставку позичкового відсотка).

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва ВАТ “Полтавський ТРЗ” можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих виробничих фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня підприємства, а з іншого — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції, без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів, за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Поряд з цим, у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ, найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим, коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

Перед підприємством ВАТ “Полтавський ТРЗ” постає невідкладне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов, слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

зосередження зусиль на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва;

докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуатація нової техніки);

дотримання підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємства;

створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів ВАТ “Полтавський ТРЗ” потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самого підприємства, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Проведені у розділі 2 розрахунки показали, з позиції показника максимальної рентабельності власного капіталу, структура капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” була не досконала.

З метою визначення найбільш наближеної до оптимальної структури капіталу на підприємстві нами були побудовані 8 оптимізаційних моделей, які передбачали перебір фактично можливих структур капіталу підприємства.

Для визначення оптимальної структури, яка забезпечувала б і підвищення рентабельності власного капіталу і "нормальний" рівень ризику, за допомогою показника Чебишева було оцінено ризиковість усіх імітаційних моделей і виявлено, що більш оптимальною за розраховану раніше структуру є структура, де співвідношення власних та позичкових коштів 81,8 : 18,2%. Рентабельність власного капіталу в цьому випадку становила 45,92, ЕФЛ - 5,17. Показник Чебишева дорівнював максимально допустимому - 98,2%.

Алгоритм оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості представляв собою:

1. перебір варіантів структури капіталу (співвідношення власного і позикового капіталу), рівня передбачуваних дивідендних виплат, рівня ставки відсотку за кредит з урахуванням премії за ризик, ставки податку на прибуток у десятковому дробу і розрахунок на основі даних показників податкового коректору, рівня ставки відсотку з урахуванням податкового коректору, вартості власної частини капіталу і позикової частини капіталу

2. розрахунок нової середньозваженої вартості капіталу.

Аналіз моделей структури капіталу показав, що найбільш оптимальною по критерію середньозваженої вартості капіталу є структура капіталу 82% : 18%, через мінімальний показник середньозваженої вартості капіталу.

Досягнення даного результату стало можливе при урахуванні того, що підприємство буде проводить ефективну дивідендну політику (з позиції ефективності для підприємства), що передбачає спрямованість чистого прибутку на розвиток виробництва і таким чином зменшує вартість такого елементу власного капіталу як "власний капітал, що функціонує" до 0.

Крім цього при виборі даної структури капіталу було враховано, що підприємство має бездоганну ділову репутацію, добру кредитну історію, що дозволяє йому користуватися кредитними лініями, що значно зменшує вартість кредитних ресурсів.

Визначення даної структури було узгоджене з розрахованою структурою капіталу, визначеною за допомогою попереднього методу, допустимим рівнем ризику виникнення неплатоспроможності підприємства.

3.3 Оптимізація джерел формування капіталу

Управління формуванням структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [25].

Ціллю , яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

зростання долі позикового капіталу підвищує звеличує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;

більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Процес пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу підприємства ВАТ “Полтавський ТРЗ” , містить шість блоків (етапів): аналіз джерел формування оборотного капіталу підприємства; оцінка основних чинників, які визначають структуру джерел формування оборотного капіталу; оптимізація структури джерел формування оборотного капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталу; оптимізація джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації його вартості; оптимізація структури джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків; формування показника цільової структури джерел формування оборотного капіталу.

Для пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за критерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталу використано ефект фінансового важеля для джерел фінансування потреби в оборотному капіталі. Відносно оптимальною буде вважатися така структура джерел формування оборотного капіталу, за якої простежується найвищий рівень рентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі.

Оптимальна структура оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” , яка б максимізувала рівень рентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі, мінімізувала вартість оборотного капіталу та рівень фінансових ризиків визначається шляхом вибору з оптимальних структур, виявлених за окремими критеріями оптимізації. Підприємство повинно оптимізувати структуру джерел фінансування оборотного капіталу за кожним критерієм і при визначенні цільової оптимальної структури вибирати критерій, який матиме перевагу над іншими критеріями і відігравати визначальну роль при формуванні такої структури.

Контроль за дебіторською (кредиторською) заборгованістю ВАТ “Полтавський ТРЗ” пропонується здійснювати в такій послідовності: 1) розрахунок гранично допустимої величини дебіторської (кредиторської) заборгованості; 2) аналіз заборгованості за видами, строками виникнення, величиною та дебіторами (кредиторами); 3) розподіл сум заборгованості на допустиму, сумнівну, прострочену і безнадійну; 4) застосування заходів з усунення причин, що призвели до появи простроченої та безнадійної заборгованості; 5) визначення оптимального розміру заборгованості та заходів щодо наближення поточного її розміру до оптимального.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” треба здійснити наступне:

1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

3. Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” .

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом ВАТ “Полтавський ТРЗ” певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2. Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3. Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв’язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4. Залучення позикового капіталу пов’язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов’язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант – залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю ВАТ “Полтавський ТРЗ” , то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

5. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

6. При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7. Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

ВИСНОВКИ

Капітал є одним з фундаментальних понять економічної науки, його змістовне поповнення є певним відображенням історичного процесу еволюції самої науки. В цілому існують різноманітні визначення поняття „капітал”, які можна звести до двох підходів – загальноекономічного та фінансового. В останньому випадку (саме цей підхід використано в роботі) капітал трактується як фінансові ресурси підприємства, що необхідні для організації його господарської діяльності та використовуються в господарському обігу для одержання відповідних доходів.

Підсумовуючи все вищесказане у дипломній роботі, можна сказати, що оборотний капітал – це фінансові ресурси виробничих підприємств, які інвестуються ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, перебуваючи в постійному кругообороті, переходять з однієї функціональної форми в іншу і можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу, забезпечуючи тим самим безперервність процесу господарської діяльності. Від раціональності його розміщення та ефективності використання залежать процес матеріального виробництва, фінансові результати та фінансова стійкість підприємства.

Проаналізовано роботу підприємства протягом 2006-2008 років, з яких у 2008 році на підприємство вплинула економічна і фінансова кризи, що сказалось на його стані взагалому і стані оборотних коштів.

Щодо досліджуваного підприємства, то протягом 2006 – 2008 років відбулося збільшення середньорічної вартості майна та капіталу з 58345,05 тис.грн. до 82076,10 тис.грн., що свідчить про розширення обсягів виробництва та збільшення виробничих можливостей підприємства у 2007 і заслуговує позитивної оцінки. Відбулися зміни і у структурі майна заводу, а саме: вартість основних засобів у 2007 році проти 2006 зменшилась на 8575,40 тис.грн., а у 2008 році проти 2007 збільшилась на 5708,80 тис.грн. ВАТ “Полтавський ТРЗ” має досить застарілі та зношені основні засоби і дуже повільними темпами їх оновлює. Середньорічна вартість оборотних активів постійно збільшувалась до середини 2008 року. Так, протягом 2006-2008 років вона збільшилась на 25674,95 тис.грн., або на 197,40%, а потім у 2 півріччі 2008 року відбулось різке зменшення оборотних коштів в середньому на 43%. Це падіння середньорічної вартості оборотних активів викликано падінням у звязку з кризовими явищами в економіці обсягів реалізації протягом періоду, що аналізується.

Протягом досліджуваного періоду збільшилась середньооблікова чисельність працівників на 44 особи у 2007 році, при цьому у 2008 році було помітне скорочення кількості працівників, оскільки підприємство вимушено було зменшити кількість кадрів, спостерігалося також зменшення середньомісячної заробітної плати з 713,67 грн. у 2006 році до 683,48 грн. у 2008 році.

За період, що аналізується збільшився чистий дохід від реалізації продукції з 50020,10 тис.грн до 120255,30 тис.грн., але при цьому слід відмітити, що у 2008 році чистий дохід зростав меншими темпами, ніж собівартість продукції, що призвело до зменшення суми отриманого у 2008 році чистого прибутку.

Значною мірою діяльність підприємства залежить від забезпеченості його оборотним капіталом. Як узагальнюючі, підсумкові результати аналізу оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” можна виділити наступні висновки:

1. Становище оборотних активів у структурі майна є панівним. Їх питома вага у загальній вартості майна постійно збільшується з % у 2006 році до 65,25% у 2008 році. Середньорічна вартість оборотних активів збільшилась з 26413,80 тис.грн. у 2006 році до 32088,75 тис.грн. у 2008 році. Але у порівнянні з 2007 роком вона була зменшена на 12,34%

2. Найбільш питому вагу у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” складають розрахунки з дебіторами та інші оборотні активи (54,59 %; 65,29 % та 55,49 % відповідно по роках 2006, 2007, 2008).

3. Питома вага дебіторської заборгованості за товари має тенденцію до збільшення і складає у 2006 році – 40,68% питомої ваги загальної вартості оборотних актитвів, у 2007 – 32,86%, у 2008-65,55%, але це відбувалося за рахунок появи заборгованості з бюджетом та за виданими авансами, а сума цієї заборгованості мала тенденцію до зростання і залишається досить значною, що свідчить про труднощі в реалізації виробленої продукції.

Як вже зазначалося вище, у 2007 та 2008 роках виникла дебіторська заборгованість за виданими авансами, яка складає 27,56% та 23,72% у загальній вартості оборотних активів.

Інші статті розрахунків з дебіторами через їх малий розмір мали порівняно незначний вплив на структуру оборотного капіталу. 4. Питома вага запасів у загальній сумі оборотних активів є значною і складає 44,79%; 33,28%; 37,65% відповідно у 2006, 2007, 2008 роках. Слід зазначити, що основною складовою частиною запасів у 2006-2007 роках є виробничі запаси, що пов’язано з характером діяльності підприємства. Їх розмір у 2007 році порівнянні з 2006 роком збільшився на 1758,2 тис.грн. і склав 6907,1 тис.грн., а питома вага зменшилась на 4,14 п.п. У 2008 році проти 2007 відбулося зменшення суми виробничих запасів на 1756,4тис.грн., а питома вага зменшилась на 6,3п.п. і складала 8,8% загального обсягу оборотних активів заводу.

Незавершене виробництво у загальному обсязі оборотних активів становить 15%, 8,32% та 9,61% відповідно по роках 2006, 2007 та 2008. Протягом періоду, що аналізується відбувалося збільшення обсягів незавершеного виробництва з 4013,3 тис.грн. до 5620,6 тис.грн Готова продукції за 2006-2008 роки збільшився з 2799,9 тис.грн. до 11227,6 тис.грн. Це свідчить про нагромадження продукції на складі, разом с тим завод платить витрати по зберіганню готової продукції, пов’язаних зі складськими витратами. Аналогічну ситуацію маємо і з товарними запасами.

5. Розмір грошових коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” невеликий, питома вага найбільш ліквідної частини оборотних активів у їх загальній вартості зростала протягом 2006-2008 років з 0,61% до 6,83%. У 2008 році завод придбав акції іншого підприємства за аналогічною сферою діяльності на суму 122,4 тис.грн. Збільшення частки грошових коштів у складі оборотних активів є позитивним показником у фінансово-господарській діяльності ВАТ. Питома вага витрат майбутніх періодів у вартості оборотних активів ВАТ “Полтавський ТРЗ” є незначною і не перевищує 0,03%. За період, що аналізується вартість витрат майбутніх періодів збільшилась з 2,9тис.грн. до 19,5 тис.грн.

Отже, у структурі оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” в 2006 – 2008 роках відбулись не надто серйозні зміни. Розрахунки з дебіторами та запаси зберегли вагому частку у його структурі.

7. Основним джерелом формування оборотних активів заводу був власний оборотний капітал. Так, у 2006 році власний оборотний капітал становив – 15334,6 тис.грн, у 2007 – 25124,8 тис.грн., у 2008 - 18990,8 тис.грн. Але хоча і відбувається збільшення розмірів власного оборотного капіталу, його питома вага в загальній сумі джерел формування має тенденцію до зниження (частка власного оборотного капіталу у формуванні оборотних активів складала 57,32%, 54,98% і 49,55% відповідно по роках 2006, 2007, 2008). Це свідчить про те, що збільшується питома вага та обсяги позикових коштів у формуванні оборотних активів ВАТ. Розмір позикових коштів у 2007 році проти 2006 збільшився на 9159,4 тис.грн. (2,34 %), а у 2008 році проти 2007 на 8940,1 тис.грн. (5,43%). Збільшення частки позикових коштів є негативною тенденцією, так як збільшується фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел формування.

Слід зазначити, що підприємство мало довгострокові зобов’язання у виді відстрочених податкових зобов’язань у 2007 році на суму 500,7 тис.грн, у 2008 році – на 84,8 тис.грн. та короткострокові кредити банків у 2006 році на суму – 335,5 тис.грн, у 2007 – на 5250,8 тис.грн., у 2008 – на 1121,2 тис.грн. Зменшення цих пунктів є позитивним моментом у діяльності ВАТ (підприємство своєчасно розраховується за короткостроковими кредитами та має хороші стосунки з банком). Векселі видані займають незначну частку у залучених коштах. Але їх питома вага у джерелах фінансування оборотних активів зростає з 0,2% у 2006 році до 0,6% у 2008 році, а сума з 52,4 тис.грн. до 350,8 тис.грн., що свідчить про нестачу грошових коштів у заводу для розрахунків за товари і послуги. Немаловажним джерелом формування оборотних активів є також і кредиторська заборгованість. У 2006 році кредиторська заборгованість становила 41,23% загальної суми оборотного капіталу заводу, що дорівнює 11029,6 тис. грн., у 2006 році – 32,32% , або 14825,4 тис.грн., у 2008 році – 47,79%, або 28311,0 тис.грн. Збільшення розмірів кредиторської заборгованості пов’язане зі збільшенням розмірів дебіторської заборгованості. Таким чином, протягом 2006-2007 років оборотний капітал був в основному сформований за рахунок власних коштів, а у 2008 році за рахунок позикових коштів, більшу частину яких склала кредиторська заборгованість.

8. Показники ефективності використання оборотного капіталу у 2008 році порівняно із 2007 роком змінились у певних напрямках: погіршення фондовіддачі оборотних активів відбулось за рахунок того, що темпи росту середньорічного розміру оборотних активів нижче темпів росту виручки від реалізації, а збільшення середньорічного розміру оборотних активів вплинуло на збільшення виручки. Взаємодія цих факторів і призвела до збільшення виручки. Рентабельність оборотних активів заводу також знизилась. Це відбулось за рахунок зменшення фінансового результату діяльності підприємства. Під впливом збільшення розміру оборотних активів та зниження рентабельності оборотних активів чистий прибуток заводу знизився. Зменшення інтегрального показника свідчить про неефективне використання оборотного капіталу тепловозоремонтного заводу у 2008 році.

9. Аналізуючи показники оборотності оборотного капіталу, зробимо наступні висновки про те, що у 2006 році оборотний капітал проходив всі стадії кругообороту за 190,19 днів, у 2007 – за 168,53 днів, у 2008 - за 155,94 дня. Отже оборотність оборотного капіталу за період 2006-2008 років прискорилась. Це пояснюється тим, що темпи росту виручки вищі ніж темпи росту середніх залишків оборотних коштів. Коефіцієнт оборотності збільшився з 1,89 до 2,31 раз, а коефіцієнт закріплення оборотних активів навпаки зменшився з 0,528 до 0,433. Прискорення оборотності призвело до вивільнення оборотних коштів з обороту. Так, у 2007 році вивільнення складало 4637,76 тис.грн., у 2008 році – 4205,56 тис.грн., З вищесказаного можна зробити висновок, що головним завданням при здійсненні фінансово-господарської діяльності заводу є збільшення частки власного оборотного капіталу у загальній його сумі. Збільшення питомої ваги власного оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” повинно проходити в контексті вирішення завдань стратегії управління оборотним капіталом. Досягненню поставленої нами основної мети покращення стану оборотних активів заводу сприятиме подальше прискорення їх оборотності та більш активне формування виробничих запасів за рахунок власних джерел капіталу. Для більш ефективного використання оборотного капіталу заводу потрібно, по-перше, оптимізувати розмір оборотних активів, які обслуговують господарські потреби товариства, шляхом нормування обсягів окремих груп обігових активів; по-друге, дослідити кожний етап кругообороту активів для визначення понаднормативних активів, активів, що не використовуються в господарському обігу або приносять збитки; по-третє, розробити програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів, що в них вкладені.

Підприємство має велику дебіторську заборгованість, що має негативний вплив на фінансовий стан підприємства, оскільки значна частина грошових коштів вилучається з обігу. ВАТ “Полтавський ТРЗ” необхідно проводити всебічну оцінку партнерів підприємства, яким надається комерційний або споживчий кредит, з точки зору їх надійності як дебіторів; визначати максимальну суму боргу, який надається одному дебітору; використовувати різні форми забезпечення боргових зобов’язань; юридично оформлювати всі документи, що регламентують взаємовідносини з дебіторами, їх обов’язки щодо обсягів, термінів та умов повернення боргу. Необхідно проводити постійний контроль за ходом погашення заборгованості окремими дебіторами, їх оперативне інформування про порушення термінів проведення розрахунків. За несвоєчасне проведення розрахунків було б доцільно застосовувати штрафні санкції. Робота управлінського апарату заводу повинна передбачати підвищення ефективності використання оборотного капіталу шляхом додержання раціональних пропорцій в його структурі, а також здійснення заходів, спрямованих на підвищення прибутку від основної діяльності. В цьому повинно допомогти ефективне управління та планування оборотних активів. Велика дебіторська заборгованість зумовлена падінням темпів виробництва взагалі, і неможливістю погашення заборгованостей покупціми підприємства.

Як зазначалось, основними напрямками в цій роботі є збільшення обсягів діяльності при одночасному прискоренні оборотності оборотних активів, виявлення незадіяних активів та їх реалізація або здача в оренду, раціональне використання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість. Стан підприємства у 2006-2007 роках був стабільним, але за початком і розвитком економічної кризи у 2008 році фінансовий стан став погіршуватись, необхідно розробляти антикризову програму, для того, щоб підприємство могло працювати в даних умовах з найменшими втратами.

Вирішення такого завдання ВАТ “Полтавський ТРЗ”, як найбільш раціональне використання оборотного капіталу при ефективній аналітичній та плановій роботі, буде сприяти його фінансовій стабілізації і підвищення ефективності поточної фінансово-господарської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України –К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Господарський кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 304 с.

3. Авраменко Е.В. Экономические аспекты управления оборотными средствами предприятия //Вісник ХДЕУ. — 1997. — №1. — С. 80 82.

4. Авраменко Е.В., Погореленко Н.В. Анализ состава, структуры и источников формирования оборотных средств //Вісник ХДЕУ. — 1997. — №4. — С. 25-30.

5. Авраменко Е.В. Роль кредита в управлении оборотным капиталом в условиях рынка //Вісник УАБС. — 1998. — №4. — С. 17 20.

6. Ареф’єва Е.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. – К.: ЄУ, 2002. – 94 с.

7. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 416 с.

8. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

9. Гусєва О. Оцінка забезпеченості торговельних підприємств власними обіговими коштами // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9. Том 2. - Донецьк: ДонДУЕТ, 1999. - С.233-237.

10. Гусєва О. Оцінка джерел фінансування поточних активів торговельних підприємств//Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 10. Том 3. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. - С.159-168.

11. Гусєва О.Ю. Оцінка витратоємності оборотних активів торговельних підприємств//Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 51. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - С.85-91.

12. Гусєва О. Прискорення оборотності обігових коштів - фактор підвищення ефективності їх використання//Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 12. Том ІV. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. – С. 34 - 39.

13. Гусєва О.Ю. Управління оборотними активами торговельних підприємств за умов стабільного товарообороту // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 112. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 147 – 158.

14. Гусєва О.Ю. Управління оборотними активами торговельних підприємств за умов зростання товарообороту // Науковий журнал. Вісник ДонДУЕТ. Серія: Економічні науки, 2001, №4 (12). – С. 180 – 185.

15. Гусєва О.Ю. Обґрунтування стратегії формування оборотного капіталу і оборотних активів торговельних підприємств//Збірник наукових статей за матеріалами конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення”. Том 2. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – С.17-21.

16. Дядечко Л.П., Гусєва О.Ю. Механізм обґрунтування джерел утворення оборотного капіталу в торгівлі//Вісник ДІТБ. Серія: Підприємництво, менеджмент та маркетинг (в туристичній сфері). – Донецьк: Донецький інститут туристичного бізнесу, 2002. – С.180-184.

17. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001.- 528 с.

18. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк за ред. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.

19. Зубовський В.М. Економіка підприємства. Опорний курс лекцій. – К.: вид-во Європейського університету, 2001. – 64 с.

20. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. Підручник. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.

21. Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 128 с.

22. Малярец Л.М., Авраменко Е.В. Аналитическая оценка оптимального соотношения в структуре источников формирования оборотного капитала //Вісник ХДЕУ. — 1999. — №4(12). — С. 39-40.

23. Маргасова В. Ефективне формування та використання оборотних коштів на підприємствах харчової промисловості // Сіверянський літопис. – 2000. – №1(31). – С. 214–215.

24. Маргасова В.Г. Механізм управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону та напрямки його удосконалення // Вісник Рівненського державного технічного університету: Економіка: Зб. наук. пр. –2002. – Вип. 2 (15). – С. 335–339.

25. Маргасова В.Г. Проблеми використання оборотного капіталу на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2006. – Вип. 4: Економічні науки. – С. 96–97.

26. Маргасова В.Г. Удосконалення процесу управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості за допомогою економіко-математичних моделей // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк, ДонНТУ, 2006. – Вип. № 60. – С.144 – 148.

27. Маргасова В.Г. Стратегія управління оборотним капіталом // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2006. – № 4. – С. 218 – 224.

28. Маргасова В.Г. Аналіз існуючих методів управління оборотним капіталом підприємства // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Зб. наук. пр. – 2006. – Вип. № 1 (20). – С. 254 –259.

29. Маргасова В.Г. Системний підхід до управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 7 (37). – С. 53–59.

30. Маргасова В.Г. Теоретико-методологічні основи дослідження оборотного капіталу в перехідній економіці // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування: Економіка: Зб. наук. пр. – 2007. – Вип. № 2 (26), ч. 2. – С. 83–88.

31. Планування діяльності підприємства. Нав.-метод. посібник / За ред. Москалика В.Є.. – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.

32. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петрусів З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник. – К. – Х.: Атака-Легас, 2007. – 384 с.

33. Ткаченко С.О. Фактор масштабу як складовий елемент фінансового управління оборотним капіталом суб’єкта підприємництва // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2006. - № 608. -С. 104-107.

34. Ткаченко С.О. Кредиторська заборгованість як фактор фінансування оборотного капіталу // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - №630. - С. 87-89.

35. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: курс лекцій / За ред. Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268 с.

36. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2002. – 571 с.

37. Шнипко О. Нагромадження основного капіталу як фактор конкурентоспроможності економіки // Економіка України (укр.).- 2008.- № 7.- C.23-36

38. Економіка підприємства: Підручник.- Суми: Університетська книга, 2008.- 648 c.- ISBN 966-680-156-6

39. Зелль Аксель Корпоративное планирование. Долгосрочная и среднесрочная перспектива: Наукове видання: нем.- Бремен: , 2006.- 140 c.

40. Экономическая теория (политэкономия). Учебник / Под ред. Видяпина В., Журавлевой Г. - М.: ПРОМО-Медиа, 2008, с. 290 -315.

41. Приходченко Т.А. Микроэкономика: Учебно-методическое пособие для самостоятельного изучения дисциплин. - К.: Изд-во Европейского унив-та, 2008, с.19-41.

42. Економічна теорія. Посібник для вищої школи / Воробйов Е., Гриценко А., Соболєв В. - Харків-Київ, 2007, с.290-306.

43. Основи економічної теорії. Підручник / Мамалуй О., Грищенко О., Дарнопих Т. та інш - К.: Юрінком інтер, 2007, с. 115-І26.

44. Дорогунцов С., Чижова В.І. Методологічні проблеми відтворення основного капіталу в трансформаційний період // Економіка України (укр.).- 2006.- № 12.- C.29-35

45. Аржевитин С.М. Акционерные общества в Украине // Акционер. - 2008. - № 1. - С.10.

46. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 3-е изд., перераб. М.: Финансы и статистика, 2008. - 288 с.: ил.

47. Ганієв А. Капітал акціонерного товариства: принципи формування, оптимізація структури // Ринок цінних паперів України. - 2006. - № 7 - 8. - С.41 - 45.

48. Гончарова Н. Особливості правового становища відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації: [Правове становище відкритих акціонерних товариств] // Право України. - 2007. - № 2. - С.49 - 54.

49. Узунов В.М. „Фінансові аспекти розвитку підприємства в Україні” // Фінанси України. №8. - 2008р. – С.57.

50. Устинова К. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах // Економічний вісник. - №8. – 2008.

Додаток А

Основні показники фінансово – господарської діяльності ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 200 6 – 200 8 роки

Продовження додатку А

Продовження додатку А

Додаток Б

Аналіз складу та структури оборотного капіталу ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 200 6 – 200 8 роки

Продовження додатку В

Додаток Г

Оборотність оборотних коштів ВАТ “Полтавський ТРЗ” за 200 6 – 200 8 роки

Продовження додатку Г

Продовження додатку Г