Дипломная работа: Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної привабливості підприємств

1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства

1.2 Підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств

1.3 Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку

Розділ 2. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства ТОВ "Фрінет" в умовах фінансово-економічної кризи

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ "Фрінет"

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ "Фрінет"

2.3 Оцінка інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

Розділ 3. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

3.1 Обґрунтування доцільності залучення банківських кредитів для фінансування діяльності ТОВ "Фрінет"

3.2 Оцінка інвестиційного проекту ТОВ "Фрінет" з погляду банку

3.3 Оцінка ефективності інвестицій у розвиток ТОВ "Фрінет"

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, що впливають на працівників фінансового управління ТОВ "Фрінет"

4.2 Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов праці при роботі з персональним комп’ютером

4.3 Розрахунок системи освітлення у бюджетному відділі фінансового управління ТОВ "Фрінет" персональним комп’ютером

4.3.1 Розрахунок ламп накалювання

4.3.2 Розрахунок люмінесцентних ламп

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

5.1 Аналіз основних джерел забруднення навколишнього середовища7

5.2 Розрахунок плати за забруднення навколишнього середовища

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

В ступ

На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об’єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо.

В той же час суттєві структурно-технологічні зрушення на основі розвитку інноваційного комплексу, ринкової та інформаційно-комунікаційної інфраструктури вимагають потужного фінансового забезпечення. Тому в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів проблема визначення пріоритетності їх використання є досить актуальною.

Значна територіальна диференціація природних, економічних та соціальних умов зумовила значні територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України.

Усе це обумовлює структурну незбалансованість національного господарства, диспропорції між розвитком реального і фінансового секторів економіки, перекіс з позицій збільшення частки сировинних галузей, у підсумку різке зменшення обсягів виробництва, зниження рівня життя населення і споживчого попиту, як основи відтворювального процесу. В цих умовах важливим є пошук регіональних резервів, впровадження нових інвестиційних проектів у пріоритетні сфери та галузі регіональної економіки.

Розвиток фінансових інститутів та інтеграція України у світове економічне співтовариство істотно підвищують увагу до інвестиційної привабливості підприємств. Інвестиційна привабливість є однією з ключових характеристик, яка обумовлює залучення підприємством інвестицій. Рівень інвестиційної привабливості підприємства визначається на підставі значень показників, які з різних сторін характеризують перспективи його розвитку, фінансово-господарську діяльність, систему маркетингу, систему менеджменту та інше. На сучасному етапі розвитку теорії інвестування розроблено й застосовуються різні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємства відповідно тільки до однієї заздалегідь установленої мети інвестування. Однак вони можуть призводити до суперечливих результатів у випадку їхнього застосування для визначення інвестиційної привабливості підприємства за іншої мети. У зв’язку з різними підходами до розгляду інвестиційної привабливості підприємства з позиції різних цілей інвестування, особливої актуальності набуває дослідження цієї проблеми, її забезпечення теоретичною базою і методичними рекомендаціями.

Теоретичні питання визначення і дослідження інвестиційної привабливості підприємств розглядаються у роботах таких вчених-економістів: І. Бланк, І. Клименко, Ю. Кравченко, В. Ляшенко, Л. Михальська, О. Мозговий, М. Стирський, С. Супрун, О. Шерстюк, С. Юхимчук, А. Яковлєв, Ю. Брігхем, Л. Гапенськи, Ченг Ф. Лі, Джозеф І. Фіннерті, Ф. Фабоцці та ін. Практичні аспекти цієї проблеми розглядаються у роботах В. Едельмана, О. Басса, С. Суверова, М. Крейніної, Т. Лепейко, В. Піддубного, В. Савчука, У. Шарпа та ін.

Метою дипломної роботи є теоретичне дослідження, розробка інструментарію та удосконалення методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку.

Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

- визначено сутність інвестиційної привабливості підприємства;

- досліджено основні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємства;

- розглянуто методику оцінки інвестиційної привабливості підприємства;

- визначено основну характеристику діяльності базового підприємства;

- проаналізовано фінансовий стан підприємства;

- розроблено рекомендації щодо оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

Предмет дослідження – економічна оцінка та методичне забезпечення оцінки інвестиційної привабливості підприємств.

Об’єкт дослідження – інвестиційна привабливість товариства з обмеженою відповідальністю "Фрінет", яке є інтернетр-провайдером.

Для вирішення поставлених у роботі завдань було використано загальнонаукові й прикладні методи дослідження: методи групування та порівняння – для дослідження та критичного аналізу змісту категорії "інвестиційна привабливість"; системний аналіз – для оцінки впливу розвитку фінансових інститутів і зміни інвестиційної привабливості підприємств на макроекономічний розвиток держави; ситуаційний аналіз – для дослідження підходів до визначення інвестиційної привабливості підприємства; економіко-математичне моделювання; системний аналіз і метод групування – для удосконалення підходу, основаного на економіко-математичному аналізі інвестиційної привабливості підприємства.

Структурно дипломна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної привабливості підприємств

1.1 Сутність інвестиційної привабливості підприємства

Інвестиційна діяльність є основою подальшого розвитку підприємства будь-якої галузевої приналежності та форми власності. Без інвестицій неможливі підготовка та запуск у виробництво нових видів продукції (робіт, послуг), підвищення якості та дизайну товарів, використання нових видів матеріалів, енергозбереження. Інвестиції відіграють вирішальну роль у відтворювальних процесах на підприємстві, оскільки саме вони забезпечують підвищення технічного та організаційного рівня виробництва [42, с. 109].

Інвестиційна діяльність будь-якого суб'єкта господарювання є багатоаспектною. Вона передбачає пошук або розробку інвестиційних проектів, їх обґрунтування за економічними або за іншими (соціальні, екологічні) критеріями, пошук інвестиційних ресурсів та власне управління цими та іншими аспектами діяльності.

Інвестування відіграє ключову роль у фундаментальних економічних процесах, що відбуваються на підприємствах. Від якісних і кількісних характеристик інвестиційних рішень залежить виробничий потенціал підприємства, ефективність його функціонування, галузева і відтворювальна структура суспільного виробництва. Вирішення багатьох соціальних проблем, таких як безробіття, умови праці, пов'язано з масштабом інвестиційного процесу і його ефективністю.

Найважливішою складовою економічного управління діяльністю підприємства є інвестиційний менеджмент, об'єктом якого є інвестиційна діяльність підприємства.

Під інвестиційним менеджментом розуміють систему принципів, методів та інструментів розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень, спрямованих на досягнення цілей інвестиційної діяльності підприємства, забезпечення інвестиційної підтримки усіх видів його діяльності та створення інвестиційно-привабливого іміджу підприємства.

Інвестиційний менеджмент є безперервним процесом прийняття і реалізації інвестиційних рішень щодо різних сфер діяльності підприємства.

Ефективність інвестиційного менеджменту як цілеспрямованої дії на процеси, що відбуваються в інвестиційній діяльності підприємства, досягається тоді, коли він будується на застосуванні базових принципів (правил) науки управління.

Якщо розглядати зміст такого роду правил щодо органів управління інвестиційною діяльністю підприємства, то такі правила поведінки (або межі дій) працівників, зайнятих інвестиційною діяльністю, є різноманітними: більш регламентовані для органів управління та основної частки працівників та менш окреслені, але неодмінно зумовлені іншими ознаками — для керівників [16, с. 95].

В менеджменті організації виділяють два види принципів:

- принципи управління — основні правила дії органів та працівників управління, які зумовлені характером господарської організації та її місцем у соціально-економічній системі;

- принципи керівництва — основні правила або неодмінні умови ділової поведінки керівників, що ґрунтуються на об'єктивно аналітичному підході до керівництва колективом працівників.

Підстав не використовувати ці види принципів в інвестиційному менеджменті немає, тому у цьому виді функціонального менеджменту також правомірне їх використання.

Схематично інвестиційний менеджмент представлено на рис. 1.1.

На кожній стадії циклу вирішуються певні завдання:

- планування — складання плану реалізації стратегії;

- визначення умов та організація — визначення потреб у ресурсах для реалізації різноманітних фаз інвестиційного циклу, постановка завдань перед працівниками, організація роботи;

- виконання — здійснення реалізації плану;

- керівництво — контроль, аналіз, коригування дій, накопичення досвіду, оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Рис. 1.1. Схема інвестиційного менеджменту

Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах її реалізації.

У процесі досягнення цієї мети вирішуються найважливіші завдання, які слід розглянути докладніше.

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за рахунок ефективної інвестиційної діяльності. Стратегія розвитку будь-якого підприємства з моменту його створення припускає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів діяльності, а також галузевої, асортиментної і регіональної її диверсифікованості. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємства. Між ефективністю інвестиційної діяльності і темпами економічного розвитку підприємства існує прямий зв'язок.

2. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, а й усієї господарської діяльності підприємства. За наявності альтернативних рішень у напрямах інвестування слід за інших однакових умов вибирати ті, які в остаточному підсумку забезпечують найбільшу суму чистого прибутку в розрахунку на вкладений капітал.

Мінімізація інвестиційних ризиків. Інвестиційні ризики дуже різноманітні і супроводжують практично усі форми інвестиційної діяльності і напрями інвестування. За певних несприятливих обставин ці ризики можуть призводити до втрати не тільки прибутку і доходу від інвестицій, а й частини капіталу, що інвестується. Тому при прийнятті управлінських рішень, пов'язаних з реалізацією окремих інвестиційних проектів, необхідно істотно обмежувати інвестиційні ризики і пов'язані з ними фінансові втрати [27, с. 75].

Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність пов'язана з відтоком фінансових коштів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період. Це може призвести до зниження платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях, до несвоєчасного виконання платіжних зобов'язань перед партнерами, державним бюджетом, тобто до створення передумов для банкрутства підприємства. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів часто здійснюється за рахунок значного залучення позикових коштів. Різке підвищення частки позикових коштів в активах підприємства може призвести до зниження його фінансової стійкості в довгостроковому періоді. Тому при формуванні джерел інвестиційних ресурсів слід заздалегідь прогнозувати, який вплив це матиме на фінансову стійкість підприємства і його поточну платоспроможність.

Накреслені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидше. Насамперед високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому. Крім того, що швидше реалізована інвестиційна програма, то швидше починає формуватися додатковий грошовий потік у вигляді прибутку й амортизаційних відрахувань. Прискорення реалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання кредитних ресурсів (у частині інвестиційних проектів, що фінансуються із залученням позикових коштів). Нарешті, швидка реалізація інвестиційних програм сприяє зниженню інвестиційних ризиків, пов'язаних із несприятливою зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в країні [36, с. 56].

Усі перелічені завдання інвестиційного менеджменту взаємозалежні. При цьому пріоритетним є не максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови достатньої його фінансової стійкості в процесі цього розвитку. З урахуванням розглянутого переліку завдань інвестиційного менеджменту визначаються його функції.Загальна функція інвестиційного менеджменту складається з двох частин — цільової та забезпечувальної. Розглянемо їх зміст та структуру. Кожна з цих функцій має певну структуру, тобто розкривається шляхом формулювання конкретних дій, виконання яких сприяє реалізації цієї функції. Структуру цільової та забезпечувальної функцій інвестиційного менеджменту подано на рис. 1.2.При формуванні цілей інвестиційної діяльності повинні виконуватися певні вимоги. Цілі інвестиційної діяльності повинні:

- характеризуватися кількісними показниками та об'єктивними критеріями;

- мати терміни їх досягнення;

- описувати бажаний стан інвестиційної діяльності та її результати;

- бути реалістичними та встановлюватися на так званому спонукальному рівні — достатньо високому, щоб було до чого прагнути, але не настільки високому, щоб зазнати невдачі;

- бути гнучкими, такими, що піддаються модифікації або коригуванню у разі істотних, непередбачених змін в умовах їх досягнення.

Рис. 1.2. Структура цільової та забезпечувальної функції інвестиційного менеджменту

Єдність функцій інвестиційного менеджменту створює замкнений цикл взаємодії прямих та зворотних зв'язків — замкнений контур. Його особливість полягає у тому, що він є не одноразовим, а постійно повторюється, завдяки чому управління здійснюється не як одиничний кругообіг, а як безперервний оборот. Остання із забезпечувальних функцій — облік, контроль та аналіз — є первісною, початковою для перших цільових функцій — вивчення потреби підприємства в інвестиціях та отримання даних про стан як підприємства в цілому, так і його інвестиційної діяльності. Випадання будь-якої функції може створити ситуацію, за якої нормальна інвестиційна діяльність підприємства стане проблематичною або навіть неможливою.

Історично склалося так, що попит на вільні інвестиційні ресурси значно перевищує пропозицію. Тому держави прагнуть створити максимально привабливі умови для залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Інвестиційна привабливість (іnvestment attractіve) – це сукупність об'єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і мікрорівнях [49, с. 52].

Заключним етапом аналізу інвестиційної привабливості є оцінка її щодо окремих суб'єктів господарювання. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності здійснення інвестицій у розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, при виборі для придбання альтернативних об'єктів, купівлі акцій окремих акціонерних товариств.

Інвестиційна привабливість підприємства — це його інтегральна характеристика як об'єкта майбутнього інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності використання ресурсів і активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також значення низки неформалізованих показників: економіко-географічне положення, галузева приналежність, статус власності, інтелектуальний капітал підприємства, діловий імідж керівництва підприємства, лояльність клієнтів, вартість бренда, положення на ринку, конкурентоспроможність підприємства, збалансованість контрольних карт, оборотність капіталу, фінансова стійкість підприємства, прибутковість (рентабельність) діяльності, платоспроможність і ліквідність, структура активів і капіталу.

При оцінці інвестиційної привабливості необхідно враховувати галузеву приналежність суб'єкта господарювання. Це пов'язано із впливом галузевої специфіки на фінансовий і інвестиційний цикл підприємства, ресурсний потенціал і джерела фінансування. Порівняльну оцінку інвестиційної привабливості доцільно здійснювати по підприємствах, що належать до однієї галузі народного господарства [22, с. 132].

Найважливішим завданням аналізу інвестиційної привабливості підприємства є послідовний збір даних і вибір такої системи показників, які можна було б ефективніше використовувати для оцінки інвестиційної привабливості.

Більшість учених-економістів, говорячи про інвестиційну привабливість підприємства, нерідко згадують про інвестиційну привабливість країни або регіону, ототожнюють це поняття з поняттям "інвестиційний клімат". Серед найбільш поширених визначень поняття "інвестиційний клімат" слід виділити такі:

- інвестиційний клімат — це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному і регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах;

- інвестиційний клімат — це загальна атмосфера розуміння економічної ситуації і потреби в залученні додаткових ресурсів, що існує в різних сферах соціально-економічного розвитку країни;

- інвестиційний клімат — це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, що існують на певній території;

- інвестиційний клімат — це внутрішня атмосфера (енергетика), що сформована на конкретній території відповідно до пріоритету залучення додаткових фінансових ресурсів і впливає на позицію інвестора щодо ухвалення рішення про інвестування об'єктів певної території.

Отже, поняття "інвестиційний клімат" — дуже широке, і рівень його сприяння залежить від багатьох чинників, у тому числі і від інвестиційної привабливості. Тому терміни "інвестиційна привабливість" і "інвестиційний клімат" не можна вважати синонімами і ставити між ними знак рівності.

Рис. 1.3. Головні фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства

При аналізі інвестиційної привабливості підприємства слід пам'ятати, що вона перебуває під впливом таких чинників, що не мають вартісної оцінки (неформалізованих чинників): політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, діловий імідж керівництва підприємства [27, с. 72-77]. Перераховані фактори відносно підприємства можна умовно розділити на дві групи — зовнішні (мають визначальний вплив на роботу підприємства ззовні) і внутрішні (існують усередині підприємства). Відповідно ці дві групи факторів формують певні системи зовнішніх і внутрішніх ризиків, що з'являються за інвестиційного кредитування підприємницької діяльності. Хоч на даному рисунку всі фактори мають номер, це не означає, що який-небудь з них є більш або менш пріоритетним настільки, що під час оцінювання інвестиційної привабливості підприємства на нього можна не зважати. Під час вирішення даного завдання обов'язково потрібно застосовувати комплексний підхід, що передбачає аналіз усіх факторів з урахуванням їхніх взаємозв'язків і взаємовпливу.

1.2 Підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств

Інвестиційна привабливість розглядається на рівні країни, галузі, регіону, підприємства. Причому підприємство в цій системі є кінцевою точкою вкладення коштів, де реалізуються конкретні проекти, а привабливість кожного інвестиційного проекту визначається привабливістю всіх складових — країни, галузі, регіону, підприємства. Іншими словами, для стратегічного інвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування коштів, наприклад, у машинобудівне підприємство, якщо розвиток цієї галузі в масштабі міжнародної економіки перебуває в кризовому стані. Так само, незважаючи на усю фінансову вигідність проекту, ризик політичної й економічної нестабільності в країні зведе нанівець будь-які зусилля із залучення інвестора. Процес вивчення інвестиційної привабливості на будь-якому рівні складається з трьох етапів (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Етапи вивчення інвестиційної привабливості

Аналіз і оцінка інвестиційної привабливості здійснюються за допомогою різних прийомів і методів. Зупинімося докладніше на двох прийомах аналізу, що використовуються найбільш часто. Ці методи ґрунтуються на різноманітних типах інформаційного забезпечення аналізу інвестиційної привабливості (табл. 1.1) [40, с. 9-11].

Таблиця 1.1 Типи інформаційного забезпечення аналізу інвестиційної привабливості

Напрями аналізу інвестиційної привабливості підприємства, відповідно, методика такого аналізу залежать від цілей, що стоять перед інвестором. Оцінка інвестиційної привабливості може здійснюватися як із позиції результатів аналізу показників фінансового стану підприємства, так і з позиції його виробничих можливостей. Оцінка інвестиційної привабливості з першої позиції є традиційною і широко використовується в інвестиційному менеджменті, з другої — здійснюється в ході об'єктного аналізу.

У вітчизняній практиці застосовуються різноманітні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства, основні з яких подано на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Кожна з методик аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства має свої особливості, але призначення всіх цих методик зводиться до одного: встановити, чи доцільне інвестування коштів в аналізоване підприємство.

Крім методик аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства, поданих на рис. 1.5, існує й низка інших методик:

- методика, розроблена колективом авторів Київського державного технічного університету будівництва й архітектури, згідно з якою крім визначення фінансових показників дослідження інвестиційної привабливості підприємства пов'язується із розрахунками фінансової ефективності окремих інвестиційних проектів в умовах непевності, ризику, обмеженості фінансових ресурсів тощо;

- методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості, запропонована Агенцією з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій, що дає змогу комплексно підійти до оцінки суб'єктів господарювання щодо надійності і придатності їх для майбутнього інвестування;

Рис. 1.6. Послідовність аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників

- методика, що ґрунтується на аналізі фінансових показників, є найбільш відомою з усієї сукупності поданих на рис. 1.5 методик. Відповідно до цієї методики аналіз інвестиційної привабливості підприємства здійснюється в послідовності, наведеній на рис. 1.6.

Аналіз і оцінка інвестиційної привабливості підприємства на основі аналізу фінансових показників передбачають дослідження фінансово-економічних процесів на підприємстві (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Цілі аналізу фінансово-економічних процесів на підприємстві

Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різноманітні фінансові коефіцієнти, їх склад визначається відповідно до цілей і глибини аналізу, а також із врахуванням інтересів трьох основних груп користувачів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Система фінансових коефіцієнтів

Варто підкреслити, що коефіцієнти несуть найбільший зміст у тому випадку, коли можна простежити їх динаміку за певний час, наприклад, 3-5 років, або провести порівняльний аналіз, наприклад, до і після реалізації інвестиційного проекту [43, с. 102].

Проте навіть у цьому випадку до їх тлумачення необхідно підходити з певною обережністю.

Існують два основні підходи до фінансової оцінки інвестиційних проектів, які створюють теоретичний фундамент аналізу капітальних інвестицій: бухгалтерський та економічний (або фінансовий).

Бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачає, що довгостроковий фінансовий успіх визначається дохідністю проекту, тоді як при оцінці короткострокового успіху більшу увагу приділяють ліквідності проекту.

Ці два поняття — дохідність та ліквідність — широко застосовуються у методах оцінки капітальних інвестицій.

Поняття ліквідностістосується питання швидкості окупності капітальних інвестицій, а з допомогою методів аналізу капітальних інвестицій оцінюють швидкість, з якою проект відшкодує первісні витрати.

Поняттядоходності стосується питання отримання прибутку від капітальних інвестицій.

Поняття "прибуток" та "середні інвестиції", які є втіленням бухгалтерського підходу, є інструментами інвестиційного аналізу.

Інструменти інвестиційного аналізу, що ґрунтуються на бухгалтерському обліку, популярні на практиці, особливо на малих та середніх підприємствах. Їх часто відносять до традиційних методів.

Економічна та фінансова теорія дають нове розуміння фінансового успіху реалізації проектів. Такий теоретичний погляд меншою мірою стосується ліквідності та дохідності і більшою — максимізації добробуту підприємства в цілому або акціонерів (якщо підприємство діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства) та розгляду ризику. Цей підхід передбачає, що вдалими є інвестиційні проекти, які приносять дохід підприємству, акціонерам, оскільки капітальні інвестиції пов'язані з ефективним розподілом ресурсів.

Економічний та фінансовий підходи до фінансової оцінки інвестиційних проектів передбачають, що вартість проектів капітальних інвестицій визначається як перевищення майбутніми доходами поточних та майбутніх витрат. Тут аналіз капітальних інвестицій передбачає часовий аспект грошової вартості як спосіб визначення вартості майбутніх надходжень. Зважаючи на це, інвестиційний проект вважають прийнятним, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати. Тому ліквідність проекту (часовий аспект надходжень коштів) та дохідність (фінансовий аспект надходжень коштів) є менш важливими чинниками.

В економічній теорії також досліджуються ризики інвестиційних проектів. Інвестиційні проекти є різними за ступенем ризику. Тому в рамках економічної теорії вважають, що вимоги інвесторів до доходів залежать від ступеня ризику: що вищий інвестиційний ризик, то більший прибуток необхідний інвестору для компенсації ймовірності, що відхилення в можливих надходженнях зведуть нанівець фінансові вигоди проекту [36, с. 87].

Поєднання прагнень максимізувати добробут (головним чином на підставі грошових коштів, а не прибутку) та знизити інвестиційний ризик зумовило появу методів фінансового аналізу, які відрізняються від традиційних методів, що ґрунтуються на бухгалтерському обліку.

Розглянемо кожний з перелічених методів оцінки інвестиційних проектів (капітальних інвестицій), а на прикладах їх застосування виявимо їх переваги та недоліки.

Традиційний бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту передбачає використання двох методів:

- метод визначення терміну окупності інвестицій;

- метод визначення розрахункової норми прибутку.

Метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту орієнтований на короткострокову оцінку і за його допомогою визначають, наскільки швидко інвестиційний проект окупиться. Термін окупності інвестицій (РР) пов'язаний з ліквідністю. Що швидше інвестиційний проект окупить первісні витрати, то краще. У цьому методі увага зосереджується як на надходженнях від здійснення інвестиційного проекту (зворотні грошові потоки), так і на швидкості цих надходжень. Проте рівень дохідності або загальний прибуток від здійснення інвестиційного проекту у цьому методі не враховується.

Отже, за методом визначення терміну окупності інвестицій мірою оцінки капітальних інвестицій є прийнятний термін окупності. Що вища ліквідність коштів потрібна інвестору, то коротшим має бути термін окупності.

На величину терміну окупності інвестицій впливає рівномірність розподілу прогнозованих зворотних грошових потоків за інвестиційним проектом. Якщо зворотні грошові потоки розподілені по роках експлуатації інвестиційного проекту рівномірно, то термін окупності розраховують діленням вартості інвестиційного проекту (величини прямих грошових потоків) на величину річного доходу (прибутку) підприємства, обумовленого інвестиційним проектом. При отриманні дробового числа воно округлюється до найближчого цілого [7, с. 76-87].

Метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту є найбільш простим та дуже поширеним у практиці оцінки інвестиційних проектів і має переваги тоді, коли інвестиційному проекту властивий високий ступень ризику. Тому що коротший термін окупності проекту, то менш ризикованим є проект. Така ситуація властива для підприємств, на діяльність яких суттєво впливають технологічні зміни.

Крім переваг цей метод має багато недоліків, які найбільш яскраво виявляються тоді, коли йдеться про альтернативні інвестиційні проекти, тобто проекти, з яких тільки один може бути вибраний для подальшого впровадження.

Ці недоліки зводяться до такого. Показник РР не враховує надходжень, які одержує власник інвестиційного проекту після завершення терміну окупності. Цей недолік відображає короткострокову орієнтацію методу розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, тому з використанням показника РР відкидаються інвестиційні проекти, які розраховані на значний термін окупності, і приймаються ті інвестиційні проекти, що забезпечують швидке повернення вкладених коштів, навіть якщо такі проекти будуть незначними та недовгочасними.

Недоліком показника РР є також те, що він ігнорує характер розподілу надходжень коштів по роках.

Отже, оцінюючи показник РР з точки зору його застосування в фінансовому аналізі інвестиційних проектів, можна констатувати таке. Оцінку інвестиційних проектів за допомогою показника РР доцільно проводити за таких умов:

- інвестиційний проект передбачає одноразове вкладення первісних інвестицій;

- після завершення вкладення коштів інвестор починає отримувати приблизно однакові щорічні грошові надходження упродовж всього періоду експлуатації інвестиційного проекту.

Метод визначення розрахункової норми прибутку (прибуток на капітал) передбачає порівняння величини прибутку від проекту та величини вкладеного капіталу. Визначення розрахункової норми прибутку або середньої ставки доходу – це простий бухгалтерський спосіб, який показує прибутковість проекту. Цей метод оцінки інвестиційних проектів, напевно, найдавніший. Проте водночас він є найбільш спірним, оскільки величина показника розрахункової норми прибутку залежить від того, що розуміють під доходом та вкладеним капіталом. Тому перш ніж використовувати цей показник та формулювати оцінку інвестиційного проекту, необхідно надати відповідні пояснення щодо прийнятого змісту понять "дохід" та "вкладений капітал" [30, с. 27].В різних джерелах описано різні підходи до визначення доходу, який передбачається отримати внаслідок експлуатації інвестиційного проекту. Найчастіше під доходом розуміють прибуток, отриманий від експлуатації інвестиційного проекту. Наявні підходи відрізняються, по-перше, видом прибутку (це може бути балансовий прибуток або чистий прибуток), по-друге, врахуванням фінансових витрат — відсотків за користування позиковими коштами (в одних випадках їх додають до чистого прибутку, в інших — не враховують).Отже, при застосуванні оцінки інвестиційного проекту за допомогою розрахункової норми прибутку насамперед необхідно встановити, що становитиме собою прибуток від проекту.Неоднозначним є також визначення величини вкладеного капіталу, яку можна розрахувати двома способами, а саме як:

- первісно вкладений капітал — витрати на купівлю та установку основних засобів та збільшення оборотного капіталу, який потрібний на початковому етапі інвестицій;

- середній вкладений капітал протягом терміну служби інвестицій з урахуванням залишкової вартості активів.

Від змісту, що вкладається в поняття "дохід" та "вкладений капітал", суттєво залежить значення розрахункової норми прибутку.

Формула розрахунку показника розрахункової норми прибутку (AROR) може бути представлена в двох варіантах:

1-й варіант:

(1.1)

де, СП — середній прибуток на рік (балансовий або чистий);

ПВК — первісний вкладений капітал.

Первісний вкладений капітал включає первісні витрати коштів за проектом та додаткові витрати.

2-й варіант:

(1.2)

де, ІСП — прибуток, отриманий за роки експлуатації інвестиційного проекту;

n — термін експлуатації проекту;

ПВК — первісний вкладений капітал;

ОВ — залишкова вартість активів. Розрахуємо значення показників для визначення AROR.

Як і метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту, метод визначення розрахункової норми прибутку є надзвичайно простим, чим і зумовлено його широке використання в оцінці інвестиційних проектів. Проте недоліків у цього методу набагато більше:

- існує багато способів визначення доходу та вкладеного капіталу; тому перш ніж аналізувати отримані значення, необхідно знати, яким чином були підготовлені до розрахунку показники доходу та вкладеного капіталу. Невідповідність показників може призвести до отримання неточних значень розрахункової норми прибутку, що може вплинути на прийняття інвестиційного рішення;

- в оцінці прибутковості інвестиційного проекту як показник повернення капітальних інвестицій використовується тільки прибуток, а не зворотні грошові потоки. Амортизаційні відрахування, як складова зворотного грошового потоку, не враховуються.

Методи, які передбачає традиційний бухгалтерський підхід до фінансової оцінки інвестиційного проекту (метод розрахунку терміну окупності інвестиційного проекту — показник РР та метод визначення розрахункової норми прибутку), мають крім зазначених ще і спільні недоліки, оскільки вони:

- ґрунтуються на припущенні, що ризик чи невпевненість при прийнятті інвестиційних рішень щодо проектів, які розглядаються, не є основною проблемою для інвестиційних менеджерів або керівників підприємства;

- не враховують грошові потоки за проектом та часову складову грошових потоків за проектом, тобто не враховують зміну грошей із часом.

Таким чином, розглянуті два традиційні методи оцінки інвестиційних проектів не є ідеальними. Хоча вони і використовуються на практиці, їм властиві серйозні недоліки, які можуть призвести до неправильних інвестиційних рішень.

Наріжним каменем усіх складних методів фінансового аналізу інвестиційних проектів є дисконтування грошових потоків, завдяки чому можливе правильне, коректне порівняння грошових потоків, які виникають у різні періоди часу. До складних методів фінансового аналізу інвестиційних проектів належать метод чистої теперішньої вартості (NPV) (з варіаціями) та метод внутрішньої норми прибутку (ІRR).

Порядок визначення показника NPV такий:

- визначається поточна вартість витрат (ІС), тобто з'ясовується питання, скільки інвестицій потрібно зарезервувати для інвестиційного проекту;

- розраховується поточна вартість майбутніх грошових надходжень від експлуатації інвестиційного проекту (PV), для чого доходи за кожний рік приводяться до теперішньої дати. Величина PV становить суму майбутніх грошових надходжень за всі роки очікуваного або нормативного терміну експлуатації інвестиційного проекту;

- визначається величина NPV:

(1.3)

де, Р₁ , Р₁ , …, P_k - річні грошові надходження від проекту,

і - cтавка дисконтування,

ІС - стартові інвестиції.

Метод розрахунку чистої теперішньої вартості має три основні переваги:

- усі розрахунки здійснюються виходячи не з чистих доходів, а з грошових потоків, до складу яких включають чисті доходи та амортизаційні відрахування. Амортизаційні відрахування не є витратами підприємства;

- при обчисленні чистої теперішньої вартості враховується зміна вартості грошей з часом. Що більше впливає час на вартість грошей, то вища дисконтна ставка (коефіцієнт дисконтування);

- ухвалюючи проекти лише із додатним значенням NPV, підприємство може нарощувати свої активи за рахунок цих проектів.

Проте методу розрахунку чистої теперішньої властиві і певні недоліки:

- інвестиційні менеджери не завжди можуть докладно прогнозувати грошові потоки на наступні роки; що далі певна дата, то важче оцінити майбутні грошові потоки [45, с. 194]. Для якісного прогнозування грошових потоків на наступні роки необхідно до розрахунків залучати спеціалістів високої кваліфікації;

- метод передбачає, що дисконтна ставка є незмінною протягом років експлуатації проекту. Насправді дисконтна ставка, як і процента ставка банку, може змінюватися з року в рік. Можна прогнозувати дисконтну ставку, але для цього потрібні праця висококваліфікованих спеціалістів, багато відповідної інформації, відповідне комп’ютерне та програмне забезпечення, а результат має імовірнісний характер.

На відміну від показника NPV, показник РІ є відносним показником. При розрахунку індексу доходності використовується та сама інформація про дисконтовані грошові потоки, що і при визначенні показника NPV. Але замість визначення різниці між теперішньою вартістю майбутніх доходів та первісними витратами РІ обчислюємо співвідношенням цих показників:

(1.4)

Якщо показник РІ дорівнює 1, то майбутні доходи від реалізації проекту точно дорівнюватимуть вкладеним коштам, тобто підприємство нічого не виграє (але і не втрачає). Таке значення показника РІ відповідає нульовому значенню показника NPV.

Якщо РІ > 1, то інвестиційний проект слід прийняти, оскільки у такому разі NPV> 0. При РІ < 1 інвестиційний проект слід відхилити внаслідок його збитковості, тому що у цьому випадку NPV< 0.

Показник РІ є дуже зручним, якщо необхідно вибрати один інвестиційний проект з низки альтернативних, які мають приблизно однакове значення NPV.

Складається враження про подібність показників NPV та РІ. Але попри однаковий висновок, який вони дають про відхилення або схвалення інвестиційного проекту, вони все ж по-різному оцінюють пріоритетність ухвалених альтернативних проектів.

Внутрішня норма прибутку, або внутрішня ставка доходу (ІRR), — це другий важливий показник при аналізі капітальних інвестицій, взятий із теорії економіки. Це дуже популярний показник оцінки доцільності інвестицій.

ІRR — це міра прибутковості інвестицій, дисконтна ставка, за якої показник NPV дорівнює 0. Іншими словами, ІRR — це норма прибутку, отриманого в результаті здійснення проекту за рівності теперішньої вартості майбутніх грошових потоків та первісних витрат [27, с. 72-77].

Ставка, нижчі від якої проекти відхиляють, називається граничною, крайньою або необхідною. Спочатку інвестор вираховує свою граничну ставку відповідно до вартості фінансування та ризикованості проекту, а вже потім — прогнозуються майбутні грошові потоки та визначається показник ІRR. Якщо значення показника ІRR вище від граничної ставки, то такий інвестиційний проект приймається для подальшого розгляду, якщо ні — відхиляється.

Визначення показника ІRR ручним способом є дуже трудомістким та потребує багато часу. Тому на сьогодні існують спеціальні комп'ютерні програми для розрахунку показника ІRR для інвестиційних проектів з нерівномірними зворотними грошовими потоками.

Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку має такі недоліки.

Передбачається, що потрібна норма прибутку (r, або RRR), тобто дисконтна ставка або коефіцієнт дисконтування, є постійною за весь термін дії інвестицій. При розрахунку показника чистої теперішньої вартості (NPV) непостійність дисконтної ставки можна врахувати шляхом використання на кожний рік розрахунку окремих значень дисконтної ставки. При визначенні показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) цього зробити не можна внаслідок особливості його розрахунку.

Передбачається, що всі грошові потоки від здійснення інвестиційного проекту можуть бути реінвестовані за ставкою ІRR. Як правило, це нереально. Якщо, припустімо, ІRR проекту 20%, а прибутковість інвестицій (у галузі або в національній економіці) становить 14%, то неможливо реінвестувати отримані грошові потоки від реалізації проекту за ставкою дохідності 20%. Це можна зробити тільки під 14% річних, тобто найбільш імовірним буде реінвестування отриманих коштів відповідно до вартості капіталу, що існує на момент вкладання коштів. Тому внутрішня норма прибутку (ІRR) перевищує дохід, який буде отримано від здійснення інвестиційного проекту.

Спільне використання показників внутрішньої норми прибутку (ІRR) та чистої теперішньої вартості (NPV) застосовується найчастіше при оцінці альтернативних інвестиційних проектів, коли необхідно з певної кількості проектів вибрати один.

Практика оцінки інвестиційних проектів свідчить, що показник ІRR використовують частіше, ніж показник NPV. Причина у тому, що показник ІRR є прямим, як і показник розрахункової норми прибутку (AROR). Але на відміну від показника розрахункової норми прибутку (AROR), показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) ґрунтується на грошових потоках і, як і показник чистої теперішньої вартості (NPV), враховує зміну вартості грошей із часом. Іншими словами, проста та зрозуміла методика визначення показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) водночас позбавлена тих недоліків, що є у показників розрахункової норми прибутку (AROR) та терміну окупності (РР), які ігнорують зміну вартості грошей із часом.

Проте показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) не можна вважати бездоганним. У нього є свої недоліки. Найбільш суттєвий із них зводиться до такого.

1) Показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) часто дає нереальні ставки доходу.

2) Показник внутрішньої норми прибутку (ІRR) може дати різні ставки доходу.

Наведені недоліки показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) показують, що з цим показником, незважаючи на його популярність у практиці оцінки інвестиційних проектів, може бути пов'язано значно більше проблем, ніж це може уявити практичний працівник. У низці випадків при розгляді альтернативних інвестиційних проектів показники внутрішньої норми прибутку (ІRR) та чистої теперішньої вартості (NPV) можуть суперечити один одному. Іншими словами, їх одночасне застосування при оцінці альтернативних інвестиційних проектів може дати різні результати: інвестиційний проект, схвалений за показником NPV, може бути відхилено за показником ІRR [40, с. 9-14].

Застосування показника внутрішньої норми прибутку (ІRR) завжди забезпечує вибір найбільш ефективного проекту, тоді як вибір інвестиційного проекту за показником чистої теперішньої вартості (NPV) залежить від вибраної величини дисконтної ставки, або коефіцієнта дисконтування. У цілому в оцінці інвестиційних проектів можна застосовувати обидва показники — і показник внутрішньої норми прибутку (ІRR), і показник чистої теперішньої вартості (NPV).

Таким чином, потрібну норму прибутку або дисконтну ставку визначають двома методами. Перший надає оцінку вартості залучення джерел фінансування проекту і використовується для тих проектів, що перебувають у межах нормальної інвестиційної діяльності підприємства і не потребують змін у структурі залучених коштів. Другий метод ґрунтується на ціновій моделі фондового ринку, враховує ризик проекту і його використання, що доцільно тоді, коли інвестиційні проекти виходять за межі нормальної інвестиційної діяльності підприємства. Складність реального економічного життя створює труднощі при фінансовому аналізі інвестиційних проектів. Тому при застосуванні методу чистої теперішньої вартості (NPV) (з варіаціями) необхідно враховувати вплив на величину показника NPV таких чинників, як оподаткування підприємств, інфляція, ризик інвестицій, різні терміни дії проекту. У прийнятті фінансових рішень найбільш складним є передбачення майбутнього. І жодний з методів фінансового аналізу інвестиційних проектів не може вирішити цю проблему.

1.3 Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку

Важливість оцінки інвестиційної привабливості потребує її детального дослідження, насамперед її визначення. Теоретичні аспекти, що стосуються інвестиційної діяльності, загалом, та механізму управління інвестиціями, зокрема, широко розглянуті у вітчизняній та іноземній літературі. Питання ж пов'язане з визначенням такого поняття як "інвестиційна привабливість" та її оцінка, ще недостатньо пророблено.

В економічній літературі приділялась певна увага питанню визначення інвестиційної привабливості. За думкою І.А. Бланка інвестиційна привабливість - інтегральна характеристика, до якої входить інвестиційний клімат, рівень розвитку інвестиційної інфраструктури і можливості залучення інвестиційних ресурсів, які у сукупності суттєво впливають на формування доходності інвестицій і рівень інвестиційних ризиків.

Ткаченко Е.Л. визначає інвестиційну привабливість як сполучення ефективності інвестицій, їх безпечності і наявності довгострокових економічних перспектив, таких як зріст споживчого ринку, стале економічне зростання.

Під інвестиційною привабливістю підприємства такі автори, як Савчук В.П., Прилипко С.І., Величко Є.П розуміють його інтегральну характеристику як об'єкту майбутнього інвестування з точки зору перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності, фінансової стійкості.

Важливим для формування визначення "оцінки інвестиційної привабливості" також є аналіз поняття оцінки. Тлумачний словник дає два стислих визначення терміну "оцінка", а саме: визначення ціни чого-небудь, а також - погляд на цінність, рівень чи значення чого-небудь. Але ці формулювання не є вичерпними. В економічній літературі розповсюджено декілька тлумачень цього поняття, які у сукупності дають більш повну картину щодо значення слова оцінка.

Отже, оцінка - це:

- відбиття погляду якої-небудь фізичної чи юридичної особи стосовно стану кількісних і якісних параметрів процесу, явища, рівня та динаміки показника;

- характеристика рівня цін, що застосовується для вартісного відображення результатів виробничої діяльності;

- висновок фізичної або юридичної особи, відбитий кількісно щодо рівня та динаміки одного або декількох показників, що відображає ступінь досягнення мети;

- аналітична процедура вироблення якісної характеристики динаміки показника, процесу, системи.

Перше та четверте формулювання характеризують оцінку як процес, друге та третє - як кінцевий результат. Інші знайдені визначення не несуть економічного забарвлення.

На базі аналізу існуючих формулювань і, безпосередньо, сутності інвестиційної привабливості у роботі пропонується наступне визначення. Інвестиційна привабливість міжнародного проекту - це його інтегральна характеристика, як об'єкта потенційного інвестування з точки зору його наявного стану, можливостей розвитку, обсягів і перспектив отримання і розподілу прибутку, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства, його ділової активності та рентабельності. Вона поєднує у собі дані про ступінь очікуваної доходності, ризикованості та ліквідності потенційного капіталовкладення [41, с. 236].

Також важливою гранню інвестиційної привабливості є ступінь гарантованості, надійності та своєчасності досягнення цілей інвестора, основними з яких виступає: отримання прибутку у довгостроковій перспективі; отримання контролю над підприємством (наприклад, постачальником ресурсів); отримання спекулятивного прибутку (за рахунок швидкої зміни курсу цінних паперів підприємства).

Інвестиційна привабливість визначається комплексом різноманітних факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від:

- цілей інвесторів;

- виробничо-технічних особливостей підприємства, у яке інвестуються кошти;

- економічного розвитку підприємства у теперішньому часі, у минулому, а також очікуваного економічного розвитку.

Слід відзначити, що оцінка інвестиційної привабливості проектів являє собою характеристику, отриману під час підбивання підсумків економічного аналізу господарчої діяльності і таку, що вміщує узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства. Вона відображує якісні та кількісні відмінності даного виробничого об'єкта від інших компаній за певний період. З цього формулювання випливає, що з визначень оцінки, які було наведено вище, оцінку інвестиційної привабливості можна охарактеризувати, як по-перше, аналітичну процедуру розрахунку ступеню потенційної ефективності капіталовкладення і, по-друге, як висновок, відбитий кількісно щодо рівня та динаміки показників, що відображає ступінь привабливості підприємства з вкладання коштів.

Підприємство і власник капіталу мають особисті сподівання щодо результатів перспективної інвестиції. Інвестор оцінює рівень інвестиційної привабливості потенційних підприємств-реципієнтів, а останні, в свою чергу, розглядають можливі умови залучення капіталу. Тільки при збігу їх інтересів стає можливим здійснення процесу інвестування.

Оцінка інвестиційної привабливості є сполучною ланкою між етапом аналізу та етапом прийняття рішень про вкладання коштів. Виділення самостійної процедури оцінки долає пояснюючий характер аналізу і сприяє його злиттю з управлінням, у тому числі із прийняттям рішень. Основною її метою є синтез узагальнюючих висновків, щодо діяльності підприємств. Для надання можливості прийняття управлінського рішення кінцева оцінка повинна базуватись на інтегральному (узагальнюючому) показнику [57, с. 71-76].

На відміну від багатьох інших напрямків економічної науки, де вчені прагнуть скорішого оприлюднення результатів своєї праці, найбільш розвинені теорії оцінки інвестиційної привабливості є ноу-хау рейтингових агентств, які прагнуть до максимізації власного прибутку і тому обмежують доступ до передових розробок в цій сфері, що є яскравим підтвердженням правила, що, чим ближче дослідження до практики, тим воно цінніше.

Як вже зазначалось, існує багато методик розрахунку узагальнюючих показників, які відрізняються кількісним і якісним складом коефіцієнтів, на базі яких вони розраховуються, та їх вагою. Але є певні вимоги, яким цей показник повинен відповідати безумовно:

1) бути розрахованим на ґрунті системи показників, які відбивають) результати діяльності підприємства;

2) збирати й узагальнювати у собі дані з різноманітних джерел;

3) розраховуватись на основі порівняння значень показників із певним еквівалентом (базою порівняння);

4) синтезувати в собі результати кількісного та якісного аналізу підприємства (тобто бути легким для читання і таким, що дозволяє робити певні висновки, давати чіткі рекомендації щодо позитивного та негативного рішення стосовно вкладання коштів).

Виконання перших двох вимог розрахунку інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості економічного об'єкта виступає гарантом наявності такої характеристики як комплексність оцінки. Під нею розуміють одночасне узгодження сукупності показників, які відбивають усі аспекти господарчих процесів підприємства. Ця сукупність повинна містити у собі узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства завдяки визначенню якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння.

В Україні розроблена і діє "Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій", що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Ця Методика розроблена відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", Указу Президента "Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій" та Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій, з метою визначення інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств та організацій, прискорення реалізації інвестиційних проектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери [28, с. 81-87].

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок понад 40 відповідних показників за різними напрямками господарської діяльності підприємства. Отримані внаслідок такої оцінки великі масиви значень показників фактично не дають змогу зробити остаточний висновок, тому що:

- по-перше, кожний показник, крім його значення у цифровому вираженні, має ще й значення вагомості, яке у традиційній формі подання матеріалу відсутнє;

- по-друге, для визначення співвідношення вагомості різних показників інвестору потрібно ці співвідношення зафіксувати і здійснити відповідні розрахунки;

- по-третє, визначення вагомості показника в цілому є досить складною і конче відповідальною процедурою у системі оцінки, тому для її виконання залучаються спеціально підготовлені експерти.

У практичному використанні метод інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств сприяє збільшенню кількості потенційних інвесторів в Україні і відповідно швидшій відбудові виробничої сфери держави. Зазначений метод у простому і наочному поданні забезпечує достатньо об'єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві, в яке передбачається вкласти інвестиції. Суб'єктивізм, який супроводжує будь-яку оцінку, особливо при визначенні вагомості показників, практично усувається внаслідок можливості проведення контрольних оперативних розрахунків по декількох підприємствах на підставі розробленого до цього методу програмного комплексу із застосуванням обчислювальної техніки.

Усім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, а також показникам, розміщеним у цих групах, присвоюються, залежно від їх вагомості, відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коригуватись. Вказана вагомість є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших факторів, а тому ця характеристика має вірогідне походження.

Ця методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій передбачає розрахунок 6 груп показників.

До першої групи показників входять усі показники рентабельності діяльності підприємства, що розраховуються під час аналізу господарської діяльності, а саме, рентабельність продукції, рентабельність основної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу.

До другої групи, яка характеризує ділову активність підприємства, були включені наступні показники: коефіцієнт оборотності активів, фондовіддача, а також коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, власного капіталу та матеріально виробничих запасів. Останні чотири показники є зворотними відповідно до обігу дебіторської заборгованості, обігу кредиторської заборгованості, обігу власного капіталу та обігу матеріально-виробничих запасів. Але більш прийнятними для рейтингової оцінки є коефіцієнти оборотності, оскільки вони показують кількість обігів за рік, а не їх тривалість. Таким чином, зберігається загальний принцип методу узагальнюючих групових коефіцієнтів - збігу найкращого показника з максимальним.

Група показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності потребує іншого підходу, ніж три інші групи, оскільки над велике значення цих показників може теж свідчити про негаразди на підприємстві. Отже, виникла проблема визначення нормативних показників. Це другий випадок у рейтинговій оцінці фінансової звітності (після визначення вагових коефіцієнтів), коли знадобилася експертна оцінка. У роботі таке опитування здійснено не було, а нормативні значення показників було взято з "Положення про здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації" і літератури з аналізу господарської діяльності підприємства [29, с. 31-39].

Встановлено наступні правила розрахунку рейтингу по цьому розділу:

- якщо значення показника потрапляє у межі нормативного інтервалу, йому присвоюється рейтинг, що дорівнює одиниці;

- оскільки однакове абсолютне відхилення від нормативного інтервалу в більшу сторону є менш негативним, ніж в меншу, вирішено скориговане значення і-го коефіцієнту групи показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності по підприємству розраховувати: у випадку меншого ніж дозволено значення показника, відносно нижньої межи нормативного відрізку, а у випадку більшого — відносно верхньої межи. У другому випадку коефіцієнту потребує на коригування. Коригування коефіцієнту відбувається завдяки відніманню від найбільшого припустимого нормативного значення показника суми його перевищення.

Таким чином, якщо показник цієї групи менше нормативних значень, він не потребує коригування з метою розрахунку його рейтингу, а якщо перевищує - потребує. У випадку, коли скоригований коефіцієнт буде дорівнювати від'ємному значенню, його рейтингу присвоюється нульове значення.

У четверту групу, до якої входять показники потенціалу акцій, було включено три коефіцієнти: дивідендна віддача акцій, прибуток на гривню акціонерного капіталу та коефіцієнт платоспроможності. Останній коефіцієнт було додано до двох попередніх, оскільки для інвесторів дуже важливо, який відсоток прибутку йде на дивіденди.

П'ята група показників базується на даних про середньоспискову чисельність робітників на підприємстві, кількості звільнених працівників, рівні професійної підготовки робітників. Перший з трьох використовуваних показників це коефіцієнт стабільності кадрів, що розраховується як відношення кількості робітників, що відпрацювали весь звітний період до середньоспискової чисельності [56, с. 60-65].

Таким чином, розрахунок узагальнюючого рейтингового показника буде складено з наступних етапів.

Перший етап. Розраховуються показники, що будуть приймати участь у здійсненні рейтингової оцінки.

Другий етап. Здійснюється розрахунок матриці початкових даних для рейтингової оцінки. Кожна з матриць складається зі значень вище згадуваних показників по кожному підприємству за окремий рік. Чим більшим обсягом придатної для аналізу інформації ми володіємо, тим краще. Це безпосередньо стосується як кількості показників, так й кількості років, за які ми будемо здійснювати їх розрахунок.

Третій етап. Визначається рейтинг кожного показника у межах окремої матриці. Найвищий рейтинг дорівнює одиниці і відповідає максимальному з наявних значень. Рейтинг інших підприємств за цим показником визначається діленням його на максимальний. Цей загальний принцип замінюється на інший лише при оцінці коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Усім значенням, що входять до нормативного інтервалу, який визначають експерти, присвоюється максимальний рейтинг (одиниця), оцінка інших здійснюється за допомогою коригування, яке враховує, що перевищення нормативних меж є менш шкідливим для підприємства, ніж їх над мале значення за умови однакового абсолютного відхилення. Так, наприклад, значення коефіцієнту швидкої ліквідності, що свідчить про задовільний стан підприємства, коливається від 1 до 2. Якщо він дорівнюватиме 2,2, то його рейтинг складе:

.

Тобто верхня межа нормативного відрізку коригується на значення, що її перевищує. Далі це скориговане значення зіставляється саме з верхнім лімітом припустимості показника. Якщо ж коефіцієнт цієї групи буде меншим, ніж нижня припустима границя, то його рейтинг буде визначатись як результат ділення показника на нижній ліміт. Тобто, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності складе 0,8, то його рейтинг буде — , що є підтвердженням усього вищесказаного.

Четвертий етап. Розраховується загальний рейтинг підприємства за окремий рік.

(1.5)

де, - загальний рейтинг j-го підприємства за к-й рік;

, , , - значення і-го коефіцієнту групи показників рентабельності, ділової активності, потенціалу акцій, якості персоналу по j –му підприємству за к-й рік;

- скориговане значення і-го коефіцієнту групи показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності по j -му підприємству за к-й рік;

, , , - максимальне значення і-го показника відповідно по групі показників рентабельності діяльності підприємства, групі показників ділової активності та груш показників потенціалу акцій серед jпідприємств за к-й рік;

- нормативне значення і-го показника по групі показників фінансової стійкості та ліквідності;

, , , , — кількість показників за групами показників діяльності підприємств;

, , , , - ваговий коефіцієнт відповідно показників рентабельності діяльності підприємства (0,1), показників ділової активності (0,1), показників фінансової стійкості та ліквідності (0,3), показників потенціалу акцій (0,4), якості персоналу (0,1). Визначається експертним шляхом.

П'ять основних складових формули 2.5 отримали назву узагальнюючих групових показників по j-му підприємству за к-й рік, що враховують вагові коефіцієнти:

(по групі показників рентабельності діяльності підприємства),

(по групі показників ділової активності),

(по групі показників фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності),

(по групі показників потенціалу акцій) та (по групі показників якості персоналу).

П'ятий етап. Визначається узагальнюючий рейтинговий показник, що враховує фактор часу. Для досягнення цієї мети візьмемо лише математичну суть методу розрахунку прискореної амортизації. Чим свіжіша інформація, тим більш цінною вона є для аналізу.

Цей принцип дотримується при розрахунку узагальнюючого групового показника (формула 2.6).

(2.6)

де, - узагальнюючий показник рейтингу підприємства;

- загальна кількість років, за якими здійснюється рейтингова оцінка,

- сума порядкових номерів років, за якими здійснюється аналіз (розраховується рейтинг), ;

к – порядковий номер року, що піддається рейтинговій оцінці;

, , , - загальний рейтинг j-го підприємства за 1-й, 2-й роки.

Отже, інформація за дальші роки під час здійснення оцінки буде маті більшу вагу, ніж дані за попередні.

Шостий етап. Отримані результати піддаються аналізу, у результаті якого здійснюються висновки про рівень інвестиційної привабливості підприємства.

Запропонована методика може широко використовуватись, як інвесторами, так і акціонерними товариствами. Вона має суттєві переваги у порівнянні з іншими існуючими методами.

Отже, здійснивши оцінку інвестиційної привабливості, інвестор отримує можливість переходу до здійснення інвестицій у найкраще, а, більш слушно, з метою диверсифікації ризиків, у найкращі за рейтингом підприємства. У свою чергу, підприємство одержують чітку інформацію стосовно свого фінансово-господарського стану і положення серед інших підприємств. Ці дані надають можливість вибору і впровадження заходів щодо покращення його інвестиційної привабливості.

Розділ 2. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства ТОВ "Фрінет" в умовах фінансово-економічної кризи

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ "Фрінет "

Об’єктом дослідження виступає Товариство з Обмеженою Відповідальністю "Фрінет", яке є Інтернет-провайдером на ринках міст Києва, Севастополя та Сімферополя, Житомира і Львова.

Основним документом, що регулює діяльність цього підприємства, є Статут. Згідно Статуту основною метою створення даного підприємства є одержання прибутку, задоволення на цій основі соціально-економічних інтересів Засновників і членів трудового колективу.

Згідно з Статутом підприємство має право здійснювати такі види діяльності:

- оптова та роздрібна торгівля;

- комерційно-посередницька;

- інформаційна;

- телекомунікаційна;

- торгівельно-закупівельна.

Взагалі, досліджуючи господарську діяльність ТОВ "Фрінет", необхідно зауважити, що на сьогоднішній день дана компанія працює під торговою маркою "О₃ " (рис. 2.1) надаючи послуги, як новий національний оператор телекомунікацій, утворений шляхом злиття відомих в столиці компаній "Freenet" і "іHome".

Рис. 2.1. Логотип торгової марки "О₃ "

Консолідована абонентська база оператора складає за станом на грудень 2008 року більше 20 тис. абонентів. Таким чином, в даний час О₃ є найбільшим по величині Ethernet-оператором на київському ринку.

Протягом 2009 року планується завершити будівництво мереж в шести городах-міліонерах.

Компанія розвиває власну магістральну оптоволоконну мережу, загальна протяжність якої складає більше 300 км., вона побудована на основі технології MPLS, із пропускною спроможністю ядра в 10 Гбіт/с.

Компанія надає послуги на основі технології FTTB (Fіber-To-The-Buіldіng, "Оптика в кожен будинок") з використанням гігабітних оптоволоконних магістралей і сучасного керованого обладнання, що дозволяє надати послуги широкосмугового доступу в Інтернет на гарантованій швидкості 100 Мбіт/с для кожного абонента.

Взагалі, торгова марка "О₃ " – одна з не багатьох бізнес-структур на вітчизняному ринку широкосмугового доступу в Інтернет з українським капіталом.

Контакти компанії "О₃ ", є наступними:

м. Київ: вул. Драгоманова, 17 та вул. Закревського, 22. Тел.: 8 (044) 593-39-29. Служба підтримки: 8 (044) 538-12-38.

м. Севастополь: вул. Комуністична, 15. Тел.: 8 (0692) 93-55-55. Служба підтримки: 8 (0692) 93-92-99.

м. Житомир: вул. Хлібна, 27. Тел.: 8 (0412) 47-50-50. Служба підтримки: 8 (0412) 44-88-48, 8 (0412) 47-48-48.

м. Львів: вул. Кульпарковська, 174. Тел.: 8 (032) 247-33-33. Служба підтримки: (032) 247-20-10.

м. Сімферополь: вул. Морозова, 13. Тел.: 8 (0652) 62-08-88. Служба підтримка: 8 (0652) 52-98-27.

Також, для зв’язку з представниками компанії "О₃ ", можна відвідати їх офіційний Інтернет-сайт: http://www.o3.kіev.ua (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Головна сторінка компанії "О₃ " в інтернеті

На сьогоднішній день можна виділити два види тарифів - тариф з оплатою по трафіку (український сегмент на швидкості до 100 Мбіт/с, швидкість на зарубіжний сегмент до 100 Мбіт/с), і тариф без обмеження по трафіку, що пропонує компанія ТОВ "Фрінет" (табл. 2.1 та табл. 2.2):

Таблиця 2.1 Безлімітні тарифні плани:

Таблиця 2.2Тарифи із передплаченим зарубіжним трафіком (Україна безлімітна на швидкості до 100Мбит/c)

Здійснення переходу на представлені тарифи для існуючих абонентів, можна за таких умов: якщо абонент бажає перейти на тарифний план з абонентною платою, яка нижче поточної, то за такий перехід стягується разовий платіж у розмірі 60 грн. Якщо ж абонент бажає перейти на тарифний план з абонентною платою, яка є вище поточної або дорівнює їй, то за такий перехід плата не стягується.

Зміна тарифного пакета або припинення надання послуг інтернету відбувається через спеціальну форму замовлення, прямо на сайті в розділі "Особистий кабінет" http://o3.kіev.ua/ru/cabіnet.html.

Таким чином, діяльність компанії ТОВ "Фрінет" всіляко спрямована на забезпечення зручності для абонентів в користуванні її послугами.

Паралельно якісному доступу в Інтернет, одним з основних завдань О3 є надання своїм користувачам широкого спектру розваг і приємного проведення дозвілля.

З цією метою ТОВ "Фрінет" створила портал, за допомогою якого абоненти можуть легко, зручно і швидко знайти і закачати собі улюблені фільми, новинки музики, свіжі ігри, необхідні програми, давно бажані книги, можуть просто подивитися ефірне і кабельне ТБ, послухати якісне радіо без реклами, створити і вести власний блог і так далі.

Файловий сервер мережі ТОВ "Фрінет" приємно дивує різноманіттям різної розважальної і ігрової інформації, безліч фільмів, ігор та музики.

В зв’язку із розширенням пропонованих послуг, телекомунікаційна компанія ТОВ "Фрінет" (ТМ "О₃ ") запровадила додаткову послугу - "Кредит довіри" для тих користувачів інтернету, які через низку обставин не змогли вчасно внести платіж.

Під послугою "Кредит довіри" мається на увазі надання пільгового часу для погашення боргу. Тривалість пільгового періоду — різна для різних груп абонентів. Протягом пільгового періоду провайдер знижує швидкість доступу підключення боржника до мережі.

Для фізичних осіб послуга активується протягом години після надходження заявки. Для боржників — фізичних осіб період надання доступу в Інтернет після активації послуги "Кредит довіри" складає три доби. При цьому швидкість доступу до Інтернет на період використання "Кредиту довіри" зменшується до 128 Кбіт/с. Якщо абонент оплачує борг протягом трьох діб, йому поновлюється колишня швидкість доступу до Інтернет (згідно вибраного їм тарифного пакету). У разі непогашення боргу протягом трьох діб доступ до мережі Інтернет для даного абонента блокується

Для юридичних осіб послуга активується також в перебігу години. Для боржників — юридичних осіб період надання доступу в Інтернет після активації послуги "Кредит довіри" складає п'ять діб. При цьому швидкість доступу до Інтернет на період використання "Кредиту довіри" зменшується до 512 Кбіт/с. Якщо абонент оплачує борг протягом п'яти діб, йому поновлюється колишня швидкість доступу до Інтернет (згідно вибраному тарифному пакету). У разі непогашення боргу протягом п'яти діб доступ до мережі Інтернет для даного абонента блокується.

Послуга автоматично активується після надходження заявки. Активація послуги безкоштовна.

Також, після введення додаткових послуг, Інтернет-провайдер ТОВ "Фрінет" (ТМ "О3") ввів додаткову плату у розмірі 9,90 грн. в місяць за користування відеопослугою ІPTV і файловим архівом мережі "О₃ " — про це повідомляється всім клієнтам, що прийшли сплатити рахунки за попередній місяць. Втім, від використання даних опцій можна відмовитися, і тоді вартість користування інтернетом залишиться колишньою.

Якщо розглядати діяльність компанії ТОВ "Фрінет" (www.o3.kіev.ua), то вона надає широкосмуговий інтернет-доступ в Дарницькому, Дніпровському і Печерському районах Києва, а також в Житомирі, Севастополі і Львові. Згідно даним інтернет-провайдера в першому кварталі 2009 р. його абонентська база склала 24 335 активних користувачів.

Таким чином, в 2009 році підприємство ТОВ "Фрінет" є найбільшою компанією на ринку інтернет-послуг.

У менеджменті ТОВ "Фрінет" виділяють два види принципів:

- принципи управління — основні правила дії органів та працівників управління, які зумовлені характером господарської організації та її місцем у соціально-економічній системі;

- принципи керівництва — основні правила або неодмінні умови ділової поведінки керівників, що ґрунтуються на об'єктивно аналітичному підході до керівництва колективом працівників.

Підстав не використовувати ці види принципів в інвестиційному менеджменті немає, тому у цьому виді функціонального менеджменту також правомірне їх використання.

Принципи керівництва, що розкривають, тобто характеризують, основні вимоги організації праці керівників, за умови додержання яких в інвестиційній діяльності досягаються найкращі результати, є такими самими, як і в управлінні підприємством у цілому.

Слід виділити наступні принципи інвестиційного менеджменту ТОВ "Фрінет".

Принцип плановості є началом, що організовує проведення інвестиційної діяльності, які будь-якої іншої підсистеми підприємства. Планування інвестиційної діяльності здійснюється у часовому (стратегічні, поточні плани) і просторовому (по підрозділах підприємства) розрізі, а також за рівнями ієрархії (по підприємству в цілому та його підрозділах). Конкретний зміст інвестиційних планів визначається характером завдань, що вирішуються, їх виконавцем (той або інший підрозділ підприємства) тощо. Цілком зрозуміло, що за відсутності відповідного економічного розрахунку та плану неможлива ефективна інвестиційна діяльність.

Якісне виконання робіт, що становлять інвестиційну діяльність підприємства, багато у чому залежить від здібностей та кваліфікації спеціалістів. Тому добір та розстановка кадрів повинні здійснюватися винятково відповідно до ділових якостей працівників, їх кваліфікації та професіоналізму. А. Файоль зазначав: "Порядок передається таким лапідарним правилом: певне місце для кожної особи та кожна особа на своєму місці".

Принцип єдиноначальності та колегіальності означає підпорядкованість колективу спеціалістів, що займаються інвестиційною діяльністю, посадовій особі підприємства, що відповідає за менеджмент утворення тих чи інших аспектів інвестиційної діяльності підприємства, узгодження її напрямів та конкретних проектів з іншими підсистемами діяльності підприємства, після вироблення загальної думки, позиції прийняття остаточного рішення належить керівникам підприємства. Саме вони втілюють у життя колегіально прийняті рішення щодо здійснення інвестиційної діяльності.

Підпорядкованість індивідуальних інтересів загальному, як і підпорядкованість специфічних цілей інвестиційної діяльності її загальній цілі та цілі розвитку підприємства, сприяє єднанню дій керівників та спеціалістів у ході здійснення інвестиційної діяльності. Водночас цей принцип можна трактувати ще і так: у ході здійснення інвестиційної діяльності всі її аспекти повинні бути підпорядковані інтересам розвитку підприємства в цілому.

Досягнення ефективності у інвестиційній діяльності — неодмінне правило дій кожного керівника, кожного спеціаліста, що виконують відповідні роботи. Якщо інвестиційна діяльність не буде ефективною, то це дуже негативно вплине на розвиток підприємства, на його ринкове становище та конкурентоспроможність. Принцип ефективності передбачає раціональне використання ресурсів у ході інвестування підприємства, досягнення високих результатів за будь-якої форми розширеного відтворення засобів виробництва.

Дотримання державної дисципліни означає, що спеціалісти підприємства, які займаються інвестиційною діяльністю, повинні виконувати вимоги законів та нормативно-правових документів України, оскільки в разі порушення їх посадові особи підприємства можуть бути притягнені до відповідальності (адміністративної або кримінальної), а підприємство змушене буде сплачувати штрафи, пені та неустойки.

Принцип матеріального та морального стимулювання ґрунтується на врахуванні та використанні досягнутих результатів праці. В інвестиційній діяльності, як і в будь-якій іншій підсистемі підприємства, важливо, щоб матеріальне заохочення працівників спиралося на об'єктивну оцінку конкретної результативності праці та конкретного внеску кожного працівника. Важлива роль належить і моральному заохоченню, без якого неможливі самооцінка працівників, суспільне визнання їх праці.

Принцип особистої відповідальності працівників за доручену справу має особливе значення. Надана нині підприємствам економічна самостійність та право приймати рішення щодо діяльності у рамках правового поля логічно невіддільна від відповідальності керівників підприємств за неефективне використання ресурсів, у тому числі й інвестиційних. А. Файоль зауважував, що "відповідальність є необхідною ознакою влади". Без встановлення конкретної відповідальності кожного керівника, кожного спеціаліста за доручену роботу неможливо забезпечити результативність інвестиційної діяльності.

Оскільки, головною метою будь-якого господарюючого суб’єкта є одержання прибутку, який дає можливість покрити витрати діяльності та здійснювати розширене відтворення, досконало проаналізуємо кінцеві фінансові результати діяльності підприємства ТОВ "Фрінет" у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3Аналіз основних фінансових показників підприємства ТОВ "Фрінет" за 2007-2008р.р.

Отже, виходячи з даних табл. 2.3 можна відмітити зростання таких економічно важливих показників як виручка від реалізації послуг на 944,7 тис. грн., чиста виручка на 793,9 тис. грн. Незважаючи на те, що одночасно зростає і собівартість продукції, що є невід’ємною складовою збільшення обсягу продаж на 611,8 тис. грн., валовий прибуток, отриманий підприємством у 2008 році перевищує цей же показник 2007 року на 182,10 тис. грн., що також є досить позитивним моментом в діяльності підприємства. Взагалі, темп зростання виручки від реалізації більший ніж темп зростання собівартості, відповідно 6,1% і 5,86%.

Негативним моментом, який можна виділити при проведенні даного аналізу є зниження суми чистого прибутку на 125,5 тис. грн., що в порівнянні з попередніми показниками свідчить про зростання непрямих витрат, зокрема адміністративних витрат і витрат на збут. Все це є недоліком у роботі особливо на фоні зниження майнового потенціалу, обсягів діяльності підприємства, низькій питомій вазі оборотних коштів, що становлять прямі витрати.

Отже, після проведеного аналізу, отримані дуже суперечливі висновки. Зокрема, зниження загальної вартості майна, високої питомої ваги необоротних активів у структурі наявного майна, поряд з прискоренням оборотності власного капіталу, оборотних активів і т.д.

Але в цілому отримання прибутку в 2008 році у сумі 271,8 тис. грн. порівняно з прибутком 397,3 тис. грн. в 2007 р. свідчить про досить негативні тенденції в діяльності підприємства, незважаючи на можливий потенціал підприємства.

Проведені в роботі розрахунки дозволяють з впевненістю говорити про необхідність підвищення ефективності ведення фінансово-господарської діяльності.

Такі суперечливі висновки, щодо фінансово – господарського стану підприємства ТОВ "Фрінет" роблять необхідним подальший аналіз основних фінансових показників, чому і буде приділено увагу при проведенні аналізу власного капіталу в наступному питанні.

Поступове впровадження в економіку країни ринкових методів господарювання і конкуренції потребує від підприємств підвищення ефективності їх діяльності, яка визначає здатність підприємств до фінансового виживання.

Ефективна діяльність підприємства багато в чому залежить від достатньої забезпеченості діяльності капіталом.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства передбачає вивчення та оцінку:

- достатності власного капіталу;

- динаміки і структури власного капіталу;

- вивчення причин змін окремих його складових та оцінку цих змін за звітний період.

Тож, проаналізуємо склад, структуру та динаміку власних коштів підприємства ТОВ "Фрінет" за останні три роки (табл. 2.4)

Таблиця 2.4Аналіз складу, структури та динаміки власного капіталу підприємства ТОВ "Фрінет" за 2006-2008 рр.

Отже, виходячи з проаналізованих даних, можна зробити наступні висновки. На протязі останніх трьох років зміни у структурі власного капіталу досить неоднорідні. Так, якщо в 2008 році сума власного капіталу зменшилася на 138,8 тис. грн., в порівнянні з 2006 роком, то в 2007 році відбувалося її збільшення з 3042,45 тис. грн. до 3084,05 тис. грн. Аналогічна ситуація і в зміні середньорічної вартості додаткового капіталу. Що правда, дещо зросла середньорічна вартість резервного капіталу на 12,5 тис. грн. і знизилась вартість статутного капіталу. Досить негативним моментом є зменшення суми нерозподіленого прибутку на 260,65 тис. грн., що свідчить про погіршення діяльності на основі зменшення обсягів. Як бачимо, найбільшу питому вагу у формуванні власного капіталу займає додатковий капітал і засновницькі внески у формі статутного капіталу.

Слід зазначити, що у світовій фінансовій практиці питання достатності власного капіталу перебуває в центрі уваги економістів, фінансистів як банків, так і фірм, компаній. Для визначення достатності капіталу встановлено вимогу щодо мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття та ризикованості активів. Власний капітал повинен становити неменший ніж 30% вартості активів. Залежно від галузі ця величина може бути значно більшою. В даному випадку сума власного капіталу на протязі трьох років коливалася від 70% до 80%.

Ефективність діяльності підприємства значною мірою характеризується показником ефективності використання капіталу, тобто максимальної його віддачі, яка виражається збільшенням суми прибутку на одну гривню капіталу. Щоб проаналізувати результати ефективності використання капіталу порівняємо його віддачу на протязі останніх трьох років (табл. 2.5)

Таблиця 2.5Аналіз ефективності використання власного капіталу підприємства ТОВ "Фрінет" за 2006 – 2008 роки.

З проведеного аналізу в даному підрозділі, можна зробити висновок, що на досліджуваному підприємстві ТОВ "Фрінет", за останній рік спостерігається зростання таких економічно важливих показників як виручка від реалізації послуг на 944,7 тис. грн., чиста виручка на 793,9 тис. грн. Незважаючи на те, що одночасно зростає і собівартість продукції, що є невід’ємною складовою збільшення обсягу продаж на 611,8 тис. грн., валовий прибуток, отриманий підприємством у 2008 році перевищує цей же показник 2007 року на 182,10 тис. грн., що також є досить позитивним моментом в діяльності підприємства. Негативним моментом, який можна виділити при проведенні даного аналізу є зниження суми чистого прибутку на 125,5 тис. грн., що в порівнянні з попередніми показниками свідчить про зростання непрямих витрат, зокрема адміністративних витрат і витрат на збут. Все це є недоліком у роботі особливо на фоні зниження майнового потенціалу, обсягів діяльності підприємства, низькій питомій вазі оборотних коштів, що становлять прямі витрати.

Отже, після проведеного аналізу, отримані дуже суперечливі висновки. Зокрема, зниження загальної вартості майна, високої питомої ваги необоротних активів у структурі наявного майна, поряд з прискоренням оборотності власного капіталу, оборотних активів і т.д.

Таким чином, проведені розрахунки свідчать про підвищення ефективності діяльності ТОВ "Фрінет" у 2008 році, в порівнянні з попередніми періодами.

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ "Фрінет"

Досліджуючи фінансово-економічну діяльність ТОВ "Фрінет", необхідно проаналізувати джерела формування майна підприємства ТОВ "Фрінет", якими можуть бути:

- грошові, матеріальні і майнові внески засновника;

- доходи від цінних паперів;

- відрахування від прибутків спільних підприємств, організацій і об’єднань, створених за участю підприємства, а також інших госпрозрахункових організацій пов’язаних з підприємством договірними відносинами;

- кредити банків і інших кредиторів; безкоштовні або благодійні внески юридичних , фізичних осіб, громадських фондів та інші;

- інші джерела, не заборонені діючим законодавством.

Статутний фонд підприємства ТОВ "Фрінет" становить 752,1 тис. грн. Прибуток даного підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, сплати податків та зборів до бюджету і витрат по оплаті праці. З балансового прибутку сплачуються відсотки по кредитах банку, а також вносяться передбачені законодавством Україні податки та інші платежі до бюджету.Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні засновників підприємства.Для того, щоб здійснювати ефективну фінансово-господарську діяльність підприємству необхідні основні фонди, оборотні кошти, фінансові та трудові ресурси. То ж проаналізуємо наявність та структуру майнової бази підприємства ТОВ "Фрінет" за даними річної бухгалтерської звітності за 2 роки і оформимо це у таблиці (табл. 2.6).Отже, дані таблиці 2.6 свідчать, що загальна вартість майна підприємства протягом 2007-2008 рр. дещо знизилась, по окремим статтям значних коливань майже не спостерігалося.

Таблиця 2.6Аналіз майна підприємства ТОВ "Фрінет" за 2007 – 2008 рр.

Так, загальна вартість майна знизилась з 3798,75 тис. грн. до 3699,4 тис. грн., що можна відмітити як негативне явище в діяльності будь-якого підприємства, яке свідчить про скорочення діяльності.

В структурі сукупних активів підприємства ТОВ "Фрінет" найбільшу питому вагу займають необоротні активи (у 2008 р. 68,44%). Підприємство має "важку" структуру активів (питома вага необоротних активів більше 40%, що свідчить про значні суми накладних витрат і високу чутливість підприємства до зміни виручки.

Вартість оборотних активів підприємства в 2008 р. порівняно з 2007 р. зросла на 6,4 тис. грн., що можна оцінити досить позитивно, оскільки саме оборотні кошти приносять в процесі використання дохід. Так, зокрема середньорічна вартість запасів зросла з 805,4 тис. грн. до 845,75 тис. грн., що в сумі склало 40,35 тис. грн.

Взагалі, як бачимо з табл. 2.6, у 2008 р. грошові кошти та їх еквіваленти займають досить малу питому вагу в формуванні оборотних активів підприємства, яка в 2008 р. становила 6,5%.

Важливо відмітити, що в 2008 р. підприємство має досить низьку дебіторську заборгованість. Так, дебіторська заборгованість по розрахунках зменшилась з 152,55 тис. грн. до 6,55 тис. грн., що в сумі становить 146 тис. грн. Сума ж дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги значно не змінилася, а саме зросла на 17,7 тис. грн. і склала досить невелику суму 56,7 тис. грн., що можна оцінити досить позитивно. Це свідчить про досить ефективну роботу фінансового відділу і розрахунково-платіжну дисципліну на даному підприємстві.

Аналізуючи майнове становище підприємства, необхідно також оцінити стан основних засобів, які має підприємство ТОВ "Фрінет", так на кінець 2008 року вартість зношеного обладнання становить 28%, в абсолютній сумі дорівнює 954,6 тис. грн. Це є недостатньо сприятливим для забезпечення основної діяльності. Досить важливим моментом при здійсненні фінансово-господарської діяльності є джерела формування фінансовий ресурсів. Розглянемо наявність та структуру джерел формування, використовуючи дані Балансів за 2007 і 2008 роки, оформивши табл. 2.7.

Отже, основним джерелом формування майна підприємства ТОВ "Фрінет" є власний капітал, питома вага якого в структурі пасивів склала 81% і 78% у 2007 і 2008 роках відповідно. Спостерігається поступове зменшення внутрішніх джерел фінансування, але це можна оцінити лише позитивно при такій великій питомій вазі власних коштів у забезпеченні діяльності, оскільки це викликає певні занепокоєння з приводу питання чому підприємство взагалі не має довгострокових кредитів, досить невелику суму короткострокових кредитів.

Таблиця 2.7Аналіз джерел формування майна підприємства ТОВ "Фрінет" за 2007-2008 рр.

Це можна пояснити з двох позицій, а саме, з одного боку підприємство може працювати наскільки ефективно, що йому вистачає для проведення подальшої діяльності власних коштів, але це не так, оскільки ми помічаємо зменшення обсягів діяльності, а з іншого боку, це може свідчити про недовіру кредиторів до роботи даного підприємства, зокрема на цю думку наштовхує те, що всі залучені ресурси – це кредиторська заборгованість даного підприємства, яка на протязі двох років зросла з 714,7 тис. грн. до 795,75 тис. грн.

Дані наведені в таблиці 2.7 відображають зміни в структурі власного капіталу. Так його загальна вартість знизилась на протязі проаналізованого періоду з 3084,05 тис. грн. до 2903,65 тис. грн. В свою чергу знизилася і сума додаткового капіталу на 165,05 тис. грн. В той же час майже не змінилася сума резервного капіталу, так вона становить 102,15 тис. грн. і 104,65 тис. грн. у 2007 і 2008 роках відповідно.

Слід відмітити, що зміни джерел формування майна підприємства в цілому незадовільні, так як спостерігається як загальне зменшення вартості джерел майна, так і вартості власного капіталу. Підприємству необхідно залучати довгострокові кредити (зокрема, банківські довгострокові кредити), які можуть сприяти тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що залучені кошти не будуть затримуватись на тривалий час в обороті.

В умовах ринку підприємство також має приділяти значну увагу рівню ділової активності, яка свідчить про достатній рівень організації та контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності. Ділова активність представлена цілим комплексом показників, аналіз яких надасть можливість зробити відповідні висновки. Взагалі, аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

- коефіцієнта оборотності активів;

- коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості;

- коефіцієнта тривалості обертів дебіторської і кредиторської заборгованостей;

- коефіцієнта оборотності матеріальних запасів;

- коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі);

- коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середній величині підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству.

Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнту оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Розрахунок показників ділової активності підприємства ТОВ "Фрінет" за 2007-2008 роки подано у вигляді таблиці 2.8:

Проаналізувавши дані Балансу та Звіту про фінансові результати (Додаток А і Б) можна сказати, що негативними тенденціями, які виявляються в процесі цього аналізу є зниження рентабельності власного капіталу та рентабельності продаж.

Таблиця 2.8Розрахунок коефіцієнтів ділової активності підприємства ТОВ "Фрінет" на протязі 2007-2008 років

Всі інші коефіцієнти оборотності майже не змінилися, а якщо і відбулися незначні зміни, то позитивні. Так, підвищилось оборотність власного капіталу, оборотних активів. Щоправда трохи уповільнилась оборотність дебіторської заборгованості, але при такій незначній її сумі у валюті балансу, на даний момент часу це не викликає ніякого незадоволення, що є досить незначним у порівнянні з оборотністю кредиторської заборгованості. Все це є досить дивним на фоні попередньо зроблених висновків, зокрема про зниження обсягів діяльності і рентабельності.

Регулярне проведення аналізу оборотності капіталу дає змогу знайти шляхи зменшення величини оборотного капіталу, ліквідувати його надлишки, що при збереженні норми прибутку дасть можливість отримувати значно більше прибутку на кожну вкладену гривню. Відомо, що прискорення оборотності капіталу, що спостерігається на даному підприємстві сприяє вивільненню оборотних коштів, що дає змогу підприємствам без додаткового залучення фінансових ресурсів збільшувати обсяги виробництва. Розрахуємо суму, що можна вилучити з обороту не зменшуючи обсяги діяльності в наслідок прискорення оборотності власного капіталу в 2008 році в порівнянні з 2007 роком.

40,88*(13708,9/360) = 1556,7 тис. грн.

Фінансовий стан підприємства залежить також від того наскільки раціонально сформовані джерела фінансування поточних активів.

Оскільки для фінансової стійкості підприємства велике значення має наявність власного оборотного капіталу, то в ході аналізу цього показника необхідно визначити й дати оцінку:

- по-перше, змінам, що відбулися в наявності власного оборотного капіталу;

- по-друге, факторам, що вплинули на відхилення в наявності власного оборотного капіталу;

- по-третє, структурі розподілу власного капіталу;

- по-четверте, забезпеченості матеріальних оборотних коштів власними джерелами фінансування.

В зарубіжній практиці допускається частка участі власних джерел у формуванні оборотних коштів на рівні не нижче ніж 25%.

Аналіз передбачає також вивчення й оцінку факторів, які вплинули на зміну наявності власного оборотного капіталу.

Формування власного капіталу підприємства повинно підпорядковуватись досягненню двох цілей.

1. Формування за рахунок власного капіталу необхідного обсягу необоротних активів;

2. Формування за рахунок власного капіталу певного обсягу оборотних активів.

Таблиця 2.9Аналіз факторів, які вплинули на зміну власного оборотного капіталу в 2007-2008 роках.

Таблиця 2.10Аналіз коефіцієнтів маневрування капіталу підприємства ТОВ "Фрінет", за 2007-2008 роки.

Важливою характеристикою складу власного капіталу, що використовується підприємством, є співвідношення суми, авансованої в необоротні і необоротні активи. Для оцінки цього співвідношення використовується показник – коефіцієнт маневрування власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті, тобто в цій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами. Вважається, що цей коефіцієнт повинен бути високий, щоб забезпечити достатню гнучкість в використанні власних коштів підприємств.

Проведений аналіз дозволяє зробити висновки про недостатнє покриття оборотних активів власним капіталом. Так при нормативному значенні цього показника >=0,5 на даному підприємстві цей показник становить 0,14 і 0,13 в 2007 і 2008 роках відповідно. Основна сума власного капіталу знаходиться в необоротних активах.

Оптимізація складу власного капіталу в розрізі основного і оборотного його видів потребує врахування галузевих особливостей здійснення операційної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування оборотних і необоротних активів, що функціонують за рахунок власного капіталу. Позитивні особливості необоротних активів:

а) практично не зазнають впливу інфляції;

б) підлягають меншому комерційному ризику втрат в процесі операційної діяльності підприємства, вони практично захищенні від недобросовісних дій партнерів;

в) ці активи мають можливість генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різноманітних видів продукції у відповідності з кон’юнктурою товарного ринку, але наше підприємство торгівельне і тому така надмірна питома вага необоротних активів є негативним фактором в діяльності.

З даного підрозділу видно, що фінансово-економічні показники діяльності досліджуваного підприємства ТОВ "Фрінет" у 2008 році значно покращилися, в порівнянні з 2007 роком. Так, проведений аналіз показав, що загальна вартість майна у 2008 році знизилась з 3798,75 тис. грн. до 3699,4 тис. грн., в порівнянні з 2007 роком, що можна відмітити як негативне явище в діяльності підприємства ТОВ "Фрінет". Але, поряд з цим, вартість оборотних активів підприємства в 2008 р. порівняно з 2007 р. зросла на 6,4 тис. грн., що можна оцінити досить позитивно, оскільки саме оборотні кошти приносять в процесі використання дохід. Так, зокрема середньорічна вартість запасів зросла з 805,4 тис. грн. до 845,75 тис. грн., що в сумі склало 40,35 тис. грн.

Взагалі, у 2008 р. грошові кошти та їх еквіваленти займають досить малу питому вагу в формуванні оборотних активів підприємства, яка в 2008 р. становила 6,5%.

Важливо відмітити, що в 2008 р. підприємство ТОВ "Фрінет" має досить низьку дебіторську заборгованість. Так, дебіторська заборгованість по розрахунках зменшилась з 152,55 тис. грн. до 6,55 тис. грн., що в сумі становить 146 тис. грн. Сума ж дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги значно не змінилася, а саме зросла на 17,7 тис. грн. і склала досить невелику суму 56,7 тис. грн., що можна оцінити досить позитивно. Це свідчить про досить ефективну роботу фінансового відділу і розрахунково-платіжну дисципліну на даному підприємстві.

Аналізуючи майнове становище підприємства, було проведено оцінку стану основних засобів, які має підприємство ТОВ "Фрінет". Аналіз показав, що на кінець 2008 року вартість зношеного обладнання становить 28%, в абсолютній сумі дорівнює 954,6 тис. грн. Це є недостатньо сприятливим для забезпечення основної діяльності.

Отже, основним джерелом формування майна підприємства ТОВ "Фрінет" є власний капітал, питома вага якого в структурі пасивів склала 81% і 78% у 2007 і 2008 роках відповідно. Спостерігається поступове зменшення внутрішніх джерел фінансування, але це можна оцінити лише позитивно при такій великій питомій вазі власних коштів у забезпеченні діяльності, оскільки це викликає певні занепокоєння з приводу питання чому підприємство взагалі не має довгострокових кредитів, досить невелику суму короткострокових кредитів.

Таким чином, проведений аналіз показав, що діяльність підприємства ТОВ "Фрінет" у 2008 році покращилась в порівняні з попереднім роком.

2.3 Оцінка інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет"

Особливе місце серед об'єктів оцінки займає бізнес (підприємство), в процесі визначення вартості якого об'єктом оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку.

До складу майнового комплексу підприємства входять усі види майна, призначеного для реалізації його цілей, для здійснення господарської діяльності, для одержання прибутку, а саме: нерухомість, машини, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировина, продукція, майнові зобов'язання, цінні папери, нематеріальні активи. При цьому елементи майнового комплексу взаємодіють у процесі реалізації цілей діяльності підприємства за допомогою використання кадрового потенціалу, який також має свою вартість. Тому відмінною рисою бізнесу як об'єкта оцінки є необхідність урахування поряд з вартістю складових майнового потенціалу вартості, що створюється за рахунок ефекту їх взаємодії.

Інша особливість бізнесу як об'єкта оцінки, полягає в тому, що підприємство є і юридичною особою, і суб'єктом, що господарює, тому його вартість повинна враховувати наявність певних юридичних прав.

Особливості бізнесу як об'єкта оцінки зумовлюють той факт, що методи його оцінки за своїм складом і змістом значно різноманітніші та складніші порівняно з методами оцінки елементів майнового потенціалу, хоча і поєднуються в три традиційних підходи:

- доходний;

- порівняльний (ринковий);

- майновий (витратний, підхід з погляду акумуляції активів).

Доходний підхід заснований на очікуваннях власника щодо майбутніх вигод від володіння бізнесом і відіграє домінуючу роль в оцінці його вартості, тому що бізнес за своєю суттю є одним з варіантів інвестування коштів, метою якого є одержання певного прибутку на вкладений капітал.

Сутність методів доходного підходу полягає в прогнозуванні майбутніх доходів підприємства на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість підприємства. Основні проблеми, пов'язані з застосуванням цього підходу, полягають у реалістичності прогнозів і адекватності ставки дисконту ризику, пов'язаному з оцінюваним бізнесом.

Порівняльний (ринковий) підхід заснований на тому, що аналогічні підприємства повинні продаватися за подібними цінами. Також, як і під час оцінки елементів майна, основною проблемою застосування цього методу в процесі оцінки вартості бізнесу є якісний вибір повної та достовірної інформації про об'єкти порівняння, що в сучасних вітчизняних умовах господарювання далеко не завжди можливо.

Майновий підхід заснований на уявленні про підприємство як цілісний майновий комплекс, вартість якого визначається вартістю всіх його активів, оцінених окремо, за винятком зобов'язань.

Даний підхід також не може застосовуватися як єдино можливий, тому що його застосування вимагає значних коректувань вартості всіх балансових статей активів підприємства, не враховує ефективності використання цих активів і залишає поза увагою синергічний ефект від їх взаємодії.

Під час обґрунтування вибору необхідних методів для проведення процесу оцінки ТОВ "Фрінет" необхідно враховувати переваги та недоліки, які містить у собі кожний підхід і метод (табл. 2.11).

Застосування того чи іншого підходу залежить від специфіки бізнесу та цілей його оцінки.

Майновий підхід до оцінки вартості ТОВ "Фрінет" є найбільш прийнятним і заснований на визначенні суми витрат ресурсів на її відтворення або заміщення з урахуванням факторів фізичного та морального зносу. Цей підхід найбільш ефективний, коли покупець збирається порівняти витрати на придбання бізнесу з витратами на створення аналогічного підприємства.

Таблиця 2.11Переваги та недоліки підходів до оцінки вартості ТОВ "Фрінет"

В основі методів цієї групи лежить передісторія розвитку об'єкта та поточні дані про діяльність підприємства. При цьому вважається, що інвестор не повинен сплачувати за об'єкт більше коштів, ніж сума, що потрібна для його відтворення. Суть методів майнового підходу полягає у визначенні вартості власних або "чистих" активів підприємства, які залишаються в його розпорядженні після виконання всіх зовнішніх зобов'язань.

Даний підхід представлений двома основними методами:

- методом вартості чистих активів;

- методом ліквідаційної вартості.

Використання того чи іншого методу строго обмежується цілями оцінки. Так, сферами застосування методу чистих активів є:

- оцінка підприємств, основна діяльність яких спрямована на досягнення соціального ефекту;

- купівля-продаж підприємств зі значною часткою матеріальних і фінансових активів у структурі майна;

- страхування, оподатковування майна підприємства;

- підвищення ефективності поточного управління підприємством;

- визначення кредитоспроможності;

- оцінка вартості нового підприємства, яке не має історії господарської діяльності.

Для ТОВ "Фрінет" цілями оцінки буде підвищення ефективності поточного управління підприємствами.

Сутність методу складається у визначенні різниці між сумами вартості всіх активів підприємства та всіх зобов'язань. Базова формула для розрахунку чистих активів має вид:

(2.1)

де, ЧА – вартість чистих активів підприємства;

А – сума всіх активів;

З – сума всіх зобов'язань.

Відповідно до діючої методики оцінки вартості майна вихідна формула трансформується таким чином:

ЧА = (Н + О + М)-(В+Д + П)(2.2)

де, Н – вартість необоротних активів;

О – вартість оборотних активів;

М – вартість витрат майбутнього періоду;

В – вартість забезпечення наступних витрат і платежів;

Д – вартість довгострокових зобов'язань;

П – вартість поточних зобов'язань.

Слід зазначити, що такий підхід доцільний тільки у випадку визначення нижньої межі можливої ціни підприємства, тому що припускає бухгалтерську оцінку величини майна підприємства, що рідко збігається з ринковими оцінками.

Проведемо розрахунок вартості чистих активів підприємства ТОВ "Фрінет" у 2008 році:

ЧА = (Н + О + М) - (В + Д + П) = (2532,0 + 1164,2 + 6,8) – (0 + 0 + 799,4) = 2903,6 (тис. грн.)

Через те, що балансова вартість майна підприємства в умовах інфляційної економіки не дає реальної оцінки його величини, у світовій і вітчизняній практиці оцінки бізнесу застосовують метод чистих скоригованих активів. У цьому випадку базова формула методики чистих активів здобуває наступний вигляд:

ЧА*=А*-3*,(2.3)

де, ЧА* – скориговані чисті активи;

А* – скориговані активи;

З* – скориговані зобов’язання.

Поняття скорегованих (або реальних) чистих активів засноване на ремісії, що виникає в результаті бухгалтерських принципів оцінки, застосовуваних до активів підприємства. Вартість, отриману в результаті застосування принципів історичної вартості (оцінка за собівартістю), або індексовану історичну вартість (з урахуванням переоцінки активів) замінюють залежно від мети й умов оцінки на вартість заміщення або споживчу вартість. У результаті виникає зменшення або збільшення вартості бухгалтерських активів і, як наслідок, необхідність їх коригування.

Коригування статей балансу з метою оцінки вартості підприємства ведеться у двох напрямках:

- інфляційне коригування;

- нормалізація бухгалтерської звітності.

Алгоритм перерахування статей балансу в поточні ціни включає наступну послідовність операцій:

- визначення залишкової відновлювальної вартості основних засобів і нематеріальних активів;

- аналіз та оцінка довгострокових і короткострокових фінансових вкладень з погляду їхнього котирування на фондовому ринку;

- аналіз та оцінка запасів за ринковою вартістю;

- аналіз та оцінка дебіторської заборгованості з погляду реальності її до погашення;

- аналіз та визначення поточної вартості зобов’язань, наявних у підприємства.

Нормалізація фінансової документації полягає у внесенні виправлень в окремі статті балансу й у звіт про фінансові результати. Це пов’язано з такими основними моментами:

- по-перше, не всі активи підприємства беруть участь у формуванні результату його господарської діяльності. В економічній літературі ці активи прийнято називати "невиробничими", а вартість чистих доходів і витрат, пов’язана з їх експлуатацією, повинна бути виключена з розрахунків;

- по-друге, з погляду потенційного інвестора, з розрахунків вартості підприємства повинні бути виключені разові, нетипові доходи і витрати власників підприємства, як правило, не пов’язані з його основною діяльністю.

Ця методика розрахунку вартості підприємств відповідає Міжнародним принципам бухгалтерського обліку і є найбільш поширеною у вітчизняній практиці визначення вартості чистих активів підприємств.

Діяльність ТОВ "Фрінет" характеризує наступна інформація:

- баланс підприємства за звітний рік;

- основні засоби підприємства відображені в балансі за витратами на їх придбання з урахуванням переоцінок за нормативними коефіцієнтами. Останні мали здебільшого суб'єктивний характер, їх механічне використання призвело до значних відхилень залишкової балансової вартості від реальної ринкової. У зв'язку з цим на підприємстві було проведено часткову інвентаризацію активів, за результатами якої експерти з обладнання визначили перебільшення балансової вартості над ринковою у 5 % з урахуванням факторів фізичного та функціонального зносу;

- нематеріальні активи підприємства, які відображено в балансі, за визначенням експертів, практично повністю нові та для розрахунку використовується їх ринкова вартість, що дорівнює балансовій вартості. Комп'ютерні програмні засоби, які використовують підприємства, носять стандартний характер;

- ринкова вартість товарних запасів, які частково втратили свою первісну якість (3 % від загального обсягу товарних запасів), дорівнює ціні їхньої можливої реалізації за купівельною вартістю з 20 % знижкою;

- на основі фінансових документів підприємства спеціалістами фінансового відділу визначено, що у складі дебіторської заборгованості відсутні сумнівні борги, а короткострокові зобов'язання підприємства є обов'язковими і не можуть коригуватися.

Оцінимо внутрішню вартість ТОВ "Фрінет". Необхідні розрахунки представимо у табл. 2.12.

Таблиця 2.12Внутрішня вартість ТОВ "Фрінет" у 2007 році, тис. грн.

Таким чином, внутрішня вартість ТОВ "Фрінет" у 2007 році склала 2913,37 тис. грн.

Розрахунок внутрішньої вартості ТОВ "Фрінет" у 2008 році представимо у табл. 2.13.

Таблиця 2.13Внутрішня вартість ТОВ "Фрінет" у 2008 році, тис. грн.

Таким чином, внутрішня вартість ТОВ "Фрінет" у 2008 році склала 2742,05 тис. грн., тобто порівняно з 2007 роком зменшився на 171,325 тис. грн., що є негативним фактором для підприємства. Хоча у інвесторів виникає потреба у придбанні підприємства за меншою вартістю, однак здійснення інвестицій у ТОВ "Фрінет" вказує на значну ймовірність інвесторів отримати високі прибутки.

Керівництво підприємства ТОВ "Фрінет" ухвалило рішення про побудову корпоративного мультисервісного середовища, з подальшою інтеграцією в неї технологій ІР-телефонії та ІР-телебачення (ІPTV). Прогнозуючи значне зростання регіональних філіалів, при побудові цієї мережі були поставлені наступні завдання:

Об'єднати в єдину мережу центральний офіс підприємства в Києві з філіалами в інших містах України.

Основні причини створення медіа-центру були наступні:

Контакт-центр дозволяє сегментувати клієнтів і персоніфікувати їхні виклики, але це ще не виходить, що ви зможете робити послуги в будь-яких ринкових областях, оскільки в кожній з них, будь то банківська або страхова справа, торговельна або транспортна галузь або медичне обслуговування, є маса своїх особливостей. Приймаючи це в увагу, на початковому етапі логічніше орієнтувати контакт-центр на надання сервісу в одній галузі, після освоєння якої можна буде випробувати свої сили й в інші.

Основний товар контакт-центра — це інформація. Але реальна конкурентна перевага сучасного контакт-центра полягає в реалізації особливих, специфічних інформаційних сервісів, умовно говорячи "бантиків", що в значній мірі стимулює розвиток основного бізнесу.

Для професійного аналізу продуктивності й ефективності роботи медіа-центру і його співробітників можливе використання систем ключових показників KPІ (Key Performance Іndіcators), що є частиною інструмента керування в методології збалансованих показників BSC (Balansed Score Card). Запропонований список документів не претендує на "канонічність". Перелік містить те, що скоріше придасться, чим буде відкинуто.

ТОВ "Фрінет" планує придбати CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

Проведені на підприємстві корінні перетворення дозволяють припускати, що результати впровадження ноу-хау будуть позначатися з 2009 року більш істотно.

У даний час на ТОВ "Фрінет" починається створенням нової організаційно-структурної одиниці – так званого медіа-центру. Ця інновація буде введена в дію на базі принципово нового обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

У зв'язку з цим представляється доцільним розглянути даний інноваційний проект докладніше.

Реалізація інноваційного створенням медіа-центру на ТОВ "Фрінет" містить у собі такі етапи:

- закупівля обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.;

- будівництво нових площ під обладнання;

- монтаж обладнання;

- організація виробничої діяльності.

Графік реалізації інноваційного проекту наведений в табл. 2.14.

Таблиця 2.14Графік реалізації інноваційного проекту

Таблиця 2.15Графік фінансування інноваційного проекту

Таблиця 2.16Розподіл капітальних вкладень

Фінансування проекту створенням медіа-центру на ТОВ "Фрінет" здійснюється за рахунок довгострокового (на 5 років) інноваційного кредиту. Загальний обсяг кредиту - 2,4 млн. дол., процентна ставка - 17,5% річних, виплата процентів - щорічно наприкінці року.

Таким чином, досліджуване підприємство ТОВ "Фрінет" має позитивну інвестиційну привабливість, і на основі цього, плану залучити кредит, в розмірі 24 млн. дол. На придбання нового обладнання.

Розділ 3. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості ТОВ "Фрінет "

3.1 Обґрунтування доцільності залучення банківських кредитів для фінансування діяльності ТОВ "Фрінет"

Компанія ТОВ "Фрінет" найближчим часом має намір підсилити присутність в шести містах України: Києві, Житомирі, Севастополі, Сімферополі, Дніпропетровську і Львові. У 2009 р., за словами генерального директора ТОВ "Фрінет", оператор планує збільшити абонентську базу до 45-50 тис. чоловік. Зараз кількість клієнтів оператора складає близько 25 тис.. А покриття власною оптоволоконною мережею оцінюється менеджментом компанії як 900 будинків, або 150 тис. домогосподарств. До того ж протягом наступного року "Фрінет" хоче вивести на ринок пакет послуг Trіple Play. Для цього йому спершу потрібно буде підготувати до запуску послуги, властиві для цього пакету, а саме телефонію і ІPTV. Для того, щоб здійснити заявлені плани, керівництво оператора привернуло кредит Брокбізнесбанка у розмірі $24 млн. дол.Зведені дані про витрати по роках реалізації проекту створенням медіа-центру на ТОВ "Фрінет" наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1Зведені дані про витрати по роках реалізації проекту

З урахуванням поточних витрат розподіл прибутків, отриманих при реалізації інноваційного проекту, наведений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2Розподіл поточних прибутків ТОВ "Фрінет"

Розподіл поточних прибутків ТОВ "Фрінет" за період реалізації інноваційного проекту наведений в таблиці 3.3.

Розрахунок потоку чистих засобів, утворених у процесі реалізації інноваційного проекту створенням медіа-центру зроблений по роках розрахункового періоду наростаючим підсумком, починаючи з першого року інвестування.

Таблиця 3.3Розподіл прибутків

Потік чистих засобів формується на основі балансів одночасних й поточних витрат і прибутків (активів та пасивів), надходжень у бюджет, виплат по кредитних зобов'язаннях та ін.

Результати розрахунку потоку чистих засобів по інноваційному проекту створення медіа-центру на ТОВ "Фрінет" наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4Розрахунок потоку чистих засобів

У розрахунках потоку чистих прибутків по даному проекту прийнята норма дисконту, яка дорівнює 0,15 (15%).

Нижче зроблена оцінка комерційної й економічної ефективності даного інноваційного проекту наростаючим підсумком по роках будівництва й експлуатації. При цьому оцінка проекту зроблена на підставі інтегральних показників, що відбивають економічну ефективність, яку намічається досягти в результаті його реалізації.

Таблиця 3.5Розрахунок терміну окупності інновацій (динамічний)

Таблиця 3.6Розрахунок терміну окупності інновацій (статичний)

Таблиця 3.7Розрахунок точки беззбитковості (тис. дол..)

Таблиця 3.8Показники економічної ефективності інновацій

Результати розрахунку показників економічної й комерційної ефективності інноваційного проекту розвитку ТОВ "Фрінет" наведені підпункті 2.3.

Індекс прибутковості інвестиційного проекту зумовлений тим, наскільки збільшилися обсяги надання інтернет-послуг клієнтам.

В цілому, зроблений аналіз інноваційного проекту свідчить про економічну доцільність його здійснення.

Методологія визначення кількісного значення ризику закупівлі обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 ТОВ "Фрінет" наступна:

1) загальний ризик подається, як чисельність локальних ризиків;

2) кожен з локальних ризиків характеризується ваговим коефіцієнтом, сума яких складає 1 (100%);

3) експертним шляхом оцінюється ступінь ризику по кожному з локальних ризиків таким чином:

від 1 до 2 балів – низький ризик, який скоріше всього не реалізується;

від 3 до 7 балів – середній ризик, який скоріше всього проявиться;

від 8 до 9 балів – високий ризик, який певно реалізується;

4) загальні значення ризику визначаються шляхом підсумовування добутків балів по кожному із локальних ризиків на їх питому вагу.

Загальний ризик закупівлі (RЗ) обчислюється за формулою:

,

де n – кількість локальних ризиків;

валові коефіцієнти;

значення ступеню ризику;

приведений ризик в балах.

Оцінка загального ризику:

2-3 бали – нижче середнього;

3-5 балів – середній;

5-7 балів – вище середнього;

7-9 балів – високий.

Важливо також оцінити кількісну ступінь ризику, який може призвести підприємство до банкрутства (Rб):

Rб = З/С,

де З – максимальна сума збитків, грн.;

С – вартість основних засобів (власні кошти).

З = В*R3/10,

де В – вартість технологічного обладнання, яке закуповується;

R3/10 – імовірність можливих збитків (R3 в балах);

Rб = 0,3 – оптимальне значення;

Rб = 0,7 – критичне значення, яке вище до банкрутства.

Розрахунок загального ризику закупівлі обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 ТОВ "Фрінет" представлений у табл. 3.9

Таблиця 3.9 Розрахунок загального ризику закупівлі обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 ТОВ "Фрінет"

Імовірність можливих збитків становить:5/10 = 0,5.

Максимальні збитки складають:25300*0,5 = 12650 грн.

Коефіцієнт ризику (банкрутства) становить:12650/1389700 = 0,01 < 0,3.

Таким чином, придбання обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 є малоризикованим, проте необхідним для забезпечення належного виробничого процесу ТОВ "Фрінет".

В умовах перехідного періоду розвитку економіки України неможливо повною мірою уникнути можливих ризиків при реалізації проекту, але знизити їхній негативний вплив цілком реально.

Заходи для зниження ризиків:

вироблення внутрішньої податкової політики;

формування зовнішнього ділового середовища (партнери, спільні підприємства, фінансово-промислові групи);

активна участь засновників у взаємодії з владними структурами.

- юридичні ризики пов'язані з недосконалістю законодавства, нечітко оформленими документами, неясністю судових заходів у випадку розбіжностей засновників, затягування термінів підрядником.

Заходи для зниження ризику:

чітке й однозначне формулювання відповідних статей у документах;

залучення для оформлення документів фахівців, які мають практичний досвід у цій галузі;

виділення необхідних фінансових коштів для оплати високо класних юристів.

- технічні ризики пов'язані зі складністю організації процесу реалізації, зокрема, транспортування товарів до споживача.

Заходи для зниження ризику:

прискорене пророблення (чи одержання гарантій від постачальників) технічного ув'язування устаткування і торговельного комплексу;

укладання контрактів на умові "під ключ" із санкціями за непогодженості і зриви строків;

страхування технічних ризиків.

- торговельні ризики пов'язані в першу чергу з можливістю затримок реалізації нових товарів.

- суттєвим ризиком може з'явитися відсутність висококваліфікованого персоналу по роботі.

Заходи для зниження ризику:

- чітке календарне планування і керування реалізацією проекту;

- прискорена розробка дизайну-концепції, включаючи критерії якості;

- розробка і використання продуманої системи контролю якості на всіх етапах її створення;

- підготовка кваліфікованих кадрів.

- внутрішній соціально-психологічний ризик. При становленні даного виду бізнесу можуть виникнути наступні соціально-психологічні ризики:

- соціальна напруженість у колективі;

- дефіцит, плинність професійних кадрів;

- наявність деструктивної позиції;

- напруженість у ланцюжку "власник – адміністрація – колектив".

Заходи для зниження ризику:

- підбор професійних кадрів (включаючи тестування), при необхідності - навчання;

- вироблення механізму стимулювання працівників;

- система наскрізної багаторівневої інформованості колективу і керівників;

- розробка ефективного підходу до формування і розподілу фонду оплати праці.

Фінансові ризики пов'язані в першу чергу з забезпеченням доходів, які залежать у першу чергу від реклами, а також із залученням інвестицій.

Робочий варіант фінансового плану передбачає, що основні фінансові надходження забезпечуються за рахунок продажу автосигналізації середньої цінової позиції. Зниження ціни або невірний вибір структури закупівель приводить до серйозних труднощів з реалізації проекту.

Заходи для зниження ризику:

- невідкладне проведення досліджень вимог споживачів;

- розробка і використання продуманої системи контролю якості на всіх етапах закупівлі та реалізації товарів;

- обґрунтування і виділення достатніх фінансових коштів для створення і придбання високоякісного торговельного обладнання та транспортних засобів; використання підходу диверсифікації джерел доходу.

Конкуренти ТОВ "Фрінет" також заявляють про намір активно розвивати FTTB (Fіber-to-the-buіldіng). Але ним, цілком можливо, доведеться переглянути свої плани у зв'язку із заморожуванням проектів по нерухомості. Адже новобудови є одним з основних стимуляторів розширення проектів типу "Оптика в кожен будинок".

Конкуренти по-різному дивляться на можливості розвитку на ринку FTTB ще одного крупного гравця. Сегмент послуг, що надаються за технологією FTTB, тільки розвивається, і місце для нових гравців на цьому ринку є. Адже навіть в Києві проникнення інтернету ще не досягло дуже високих цифр. Зараз багато користувачів переходять із старих інтернет-технологій на широкосмуговий доступ, але якщо говорити про відсоток проникнення послуг, що надаються по оптоволокну, він поки менше, ніж по ADSL-доступу. Взагалі, для будь-якого нового гравця, який хоче вийти на ринок таких послуг, одним з критичних чинників успіху є уміння правильно будувати свою мережу і отримувати великий територіальний обхват.

Для визначення загального рівня інноваційних підприємницьких проектів розглянемо наступний приклад. ТОВ "Фрінет" передбачає втілити в життя ідею створення медіа-центру на базі CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1, для чого йому необхідно розробити інноваційний підприємницький проект і одержати попередню оцінку рівня цього проекту. Експертним шляхом визначено, що в результаті розробки і реалізації цього проекту можуть бути отримані вихідні дані, наведені в табл. 3.10.

Таблиця 3.10 Вихідні дані для розрахунку рівня оцінки інноваційних підприємницьких проектів

Підставивши вихідні дані у наведені в п. 3.1 формули, отримаємо значення рівня інноваційного підприємницького проекту:

+

= 0,8 х 1+ 0,95 х 0,80 х 1,0 х 3 + 0,85 х 2 + 0,80 х 1,00 х 0,90 х 1,00 х 0,90 х 0,85 х 3 + 0,75 х 0,95 х 1 = 0,8+2,28+1,7+1,65+0,71= 7,14 бала.

У даному випадку проведена оцінка (бала) дозволяє зробити висновок, що даний інноваційний підприємницький проект відноситься до проектів із середнім рівнем і може бути прийнятий до подальшої розробки і реалізації або відхилений у зв’язку із недостатньо високим рівнем оцінки. Разом з тим при всіх сприятливих характеристиках інноваційного підприємницького проекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить:

- повернення вкладених коштів за рахунок доходів від розробки і реалізації інноваційного підприємницького проекту;

- досягнення окупності капіталовкладень в межах терміну (22,5 роки), який є вигідним для підприємства;

- отримання прибутку, який дозволить одержати рівень рентабельності інноваційного підприємницького проекту не нижчий від бажаного для підприємства.

Подальшого вдосконалення вимагають і самі методики розрахунків ефективності інноваційних проектів, що застосовується у практиці ТОВ "Фрінет".

Вартість права на інтелектуальну власність у вигляді ноу-хау нині переважно визначається як дисконтований грошовий потік або капіталізована сума додаткового (надлишкового) прибутку, одержуваного від застосування нововведення або економії витрат (при неможливості одержати оцінку по додатковому прибутку).

Наведемо нижче розрахунок вартості права інтелектуальної власності для ТОВ "Фрінет" у вигляді інжинірингового ноу-хау показаними методами.

Дані для розрахунку методом дисконтування грошового потоку і його результати наведені в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11Розрахунок вартості інжинірингового ноу-хау

Вартість права інтелектуальної власності у вигляді інжинірингового ноу-хау приймаємо рівною поточної вартості ноу-хау (останній рядок таблиці):

В1 = 505590 дол. США

Вартість права інтелектуальної власності у вигляді інжинірингового ноу-хау за методом капіталізації економії визначимо як:

В = 2184000 х 4 х 0,156 х 0,8:0,29 = 3759492 грн. = 691083 дол.

Розрахунок вартості об'єкта оцінки за економією фонду заробітної плати (управлінське ноу-хау).

У розрахунку вартості управлінського ноу-хау головним джерелом економії витрат, як показує аналіз, є реальне зниження витрат на оплату праці персоналу основної діяльності за рахунок скорочення кількості робочих, яке відбулося у 2007 році, а також прогнозованого зниження витрат на оплату праці в 2008 році у результаті впровадження ноу-хау. Сума економії збільшується на суму нарахувань в обов'язкові фонди (Пенсійний фонд, фонди соціального страхування) і зменшується на суму компенсаційних виплат скороченим працівникам (вихідна допомога + середня зарплатня протягом 2-х місяців із нарахуваннями).

Для розрахунку вартості права інтелектуальної власності у вигляді управлінського ноу-хау використані дані, наведені в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12Розрахунок вартості управлінського ноу-хау

Вартість права інтелектуальної власності у вигляді управлінського ноу-хау можливо визначити як капіталізовану (ставка капіталізації 0,29) суму економії витрат на оплату праці:

В2 = 652006: 0,29 = 2248276 грн. = 413286 дол.

Оцінка з погляду витрат.

Приймаючи до уваги, що в якості оцінки ноу-хау може розглядатися й оцінка з погляду витрат, понесених володарем права інтелектуальної власності, тобто оцінка на підставі добровільних витрат концерну, який виробляє обладання на користь ТОВ "Фрінет" без надії повернути хоча б частину з них у найближчі п'ять років, робимо розрахунок такої оцінки як нижньої з можливих при визначенні вартості права інтелектуальної власності на підставі підходу про альтернативне найкраще використання капіталу.

В3 = (169148 + 87000 х 1,485) х 1,685 = 502 708 дол.

де 1,685 - коефіцієнт компаундування, розрахований при 11%-й ставці прибутку на акцію у вигляді дивідендних виплат в концерні, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

Верхня оцінка вартості права інтелектуальної власності з погляду аналізованого підходу може бути визначена як капіталізована інвестиція концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 у власний бізнес суми, що складає некомпенсовані витрати:

В = 169148: 0,11 = 1537709 дол.

Мінімальна з верхніх меж може бути розрахована для умов України як:

В = 169148: 0,29 = 583269 дол.

Зазначимо, що на підставі даних про ноу-хау, наданих концерном, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1, вартість права інтелектуальної власності визначається в сумі 582 400 доларів США на дату надання матеріалів, сертифікованих Стокгольмською Торгівельною Палатою і легалізованих консульським відділом Посольства України у Швеції 26 березня 2007 року:

В = 5460 х 800: 7,5 = 582400 дол.

де 5460 - кількість часів, фактично проведених фахівцями концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 для ТОВ "Фрінет" при впровадженні ноу-хау; 800: 7,5 - ринкова вартість 1 людино-години послуг фахівця концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

Оцінка за роялті

Вартість права інтелектуальної власності у вигляді ноу-хау може бути також визначена і за допомогою такої формули:

ВП = Ч х Т х Д, (3.)

де: Ч - частка прибутку, отриманого підприємством, що припадає на ноу-хау; Т - час використання ноу-хау; Д - прибуток підприємства після впровадження ноу-хау.

Суму отриманого прибутку можна визначити за даними про фактичний прибуток у користувача інтелектуальної власності або за нормою прибутку в аналізованій галузі.

Частка прибутку, що відповідає об'єкту інтелектуальної власності, розраховується в залежності від виду об'єкта, галузі техніки, характеру можливого використання, технічного рівня надання послуги, її конкурентоспроможності на конкретному ринку, наявності патентного захисту і т. ін. Розмір Ч може бути різним, але частіше усього він змінюється в межах від 0,01 до 0,60. У комерційній інформації з різних галузей є дані про розмір роялті - частини прибутку покупця науково-технічної продукції (користувача ноу-хау) - по ліцензійних договорах, що сплачується продавцю протягом ряду років.

Вважаємо, що у значній мірі ці дані можна використовувати при визначенні Ч для оцінки вартості права інтелектуальної власності у вигляді ноу-хау. Обсяг прибутку залежить від терміну ефективного використання об'єкта власності, що визначається відповідно до нормативного терміну ефективного використання науково-технічної продукції виходячи з її технічного рівня.

Структура власних фінансових коштів підприємства представлена на рис. 3.1.

Прокоментуємо особливості мобілізації внутрішніх активів. У процесі капітального будівництва у підприємства можуть утворюватися специфічні джерела фінансування, які мобілізуються у процесі підготовки проекту (будівництва або реконструкції, установки устаткування), їх можна оцінити за допомогою такої формули:

М = А – Н + К, (3.2)

де, А — очікувана наявність оборотних активів на початок планованого періоду;

Н — планова потреба в оборотних активах за період;

К — зміна кредиторської заборгованості протягом року.

Рис. 3.1. Структура власних фінансових коштів ТОВ "Фрінет"

Фінансовий механізм мобілізації полягає в тому, що частина обігових активів ТОВ "Фрінет" вилучається з основної діяльності (оскільки ця діяльність може бути сповільнена зважаючи на капітальне будівництво) і пускається на фінансування капітального будівництва.

Структура позикових фінансових ресурсів показана на рис. 3.2.

Основна відмінність між власними і позиковими фінансовими ресурсами полягає в тому, що процентні платежі вираховуються до податків, тобто включаються у валові витрати, тоді як дивіденди виплачуються з прибутку.

Рис. 3.2. Структура позикових фінансових коштів

Вітчизняні банки знають місцеву обстановку краще, ніж будь-яке інше джерело довгострокового фінансування, вони говорять на мові менеджерів підприємства, знають культуру, розуміють історичне і нинішнє положення українських підприємств, розуміють вітчизняну фінансову звітність і систему бухгалтерського обліку, можуть запропонувати консультації по зниженню витрат фінансування, ґрунтуючись на своєму досвіді.

З іншого боку, вітчизняні банки надзвичайно негативно відносяться до ризику і, швидше за все, вимагатимуть істотного забезпечення. Вітчизняна банківська сфера в теперішній час перебуває в стані становлення, і багато банків знаходяться в нестабільному стані.

Основною умовою отримання ТОВ "Фрінет" кредиту є її реальна можливість своєчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування.

Політика залучення банківського кредиту ТОВ "Фрінет" являє собою частину загальної політики залучення позикових коштів, що конкретизує умови залучення, використання й обслуговування банківського кредиту.

Вибір банку ТОВ "Фрінет" має ґрунтуватися на аналізі ресурсної позиції банку на ринку комерційних банків України.

Розробка політики залучення банківського кредиту ТОВ "Фрінет" здійснюється по наступним основних етапах:

- визначення цілей використання залученого банківського кредиту;

- оцінка власної кредитоспроможності;

- вибір необхідних видів залучених банківських кредитів.

- вивчення та оцінка умов здійснення банківського кредитування в розрізі видів кредитів.

Вид кредитної ставки відіграє істотну роль у визначенні вартості банківського кредиту. По застосовуваних видах розрізняють процентну (для нарощення суми боргу) і облікову (для дисконтування суми боргу) кредитні ставки. Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку його платежі по обслуговуванню боргу (а відповідно і вартість кредиту) будуть меншими.

При використанні банківського кредиту значну роль для ТОВ "Фрінет" відіграють умови виплати відсотка характеризуються термінами його сплати. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів:

- виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту;

- виплаті суми відсотка по кредиту рівномірними частинами;

- виплаті всієї суми відсотка в момент погашення основної суми боргу.

За інших рівних умов найбільш кращим для підприємства є третій варіант.

Основними умовами, що підвищують вартість банківського кредиту і знижують реальний розмір використовуваних ТОВ "Фрінет" кредитних коштів, є:

- застосування в розрахунках кредитного відсотка облікової (дисконтної) ставки;

- авансовий платіж суми відсотка по кредиту;

- часткова амортизація суми основного боргу протягом кредитного періоду;

- збереження визначеної суми притягнутих кредитних коштів у формі компенсаційного залишку грошових активів.

Ці несприятливі для ТОВ "Фрінет" умови банківського кредитування повинні бути компенсовані йому шляхом зниження рівня використовуваної кредитної ставки в порівнянні зі середньорічним її рівнем (по аналогічних видах кредитів).

Оскільки банківський кредит представляє в сучасних умовах один з найбільш дорогих видів приваблюваного позикового капіталу, забезпеченню умов ефективного його використання на підприємстві повинне приділятися першорядна увага. Критерієм такої ефективності виступають наступні умови:

- рівень кредитної ставки по короткостроковому банківському кредиту повинний бути нижче рівня рентабельності господарських операцій, для здійснення яких він залучається;

- рівень кредитної ставки по довгостроковому банківському кредиту повинний бути нижче коефіцієнта рентабельності активів, інакше ефект фінансового лівериджу буде мати негативне значення.

Поточне обслуговування банківського кредиту полягає у своєчасній сплаті відсотків по ньому відповідно до умов укладених кредитних договорів. Ці платежі включаються в розроблювальний підприємством платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.

Способи амортизації суми основного боргу залежать від передбачених кредитним договором умов його погашення. По вимогах цього договору (чи з ініціативи позичальника) на підприємствах може завчасно створюватися спеціальний фонд погашення кредиту, платежі в який здійснюються за графіком. На кошти цього фонду, збережені в комерційному банку, нараховується депозитний відсоток.

3.2 Оцінка інвестиційного проекту ТОВ "Фрінет" з погляду банку

Регулювання нового виду банківського кредитування — під інвестиційний проект — поки що не забезпечене рекомендаціями нормативно-правових документів НБУ. Тому пропонуються методики розрахунку коефіцієнта ризику, формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями при здійсненні банками проектного фінансування / кредитування інвестиційних проектів.

Змінами до Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженими постановою Правління Національного банку України‚ від 19.03.2006 р. №119, перелік кредитних операцій банків України доповнено новим видом — кредитування під інвестиційний проект. Воно трактується як довгострокове кредитування інвестиційних проектів під майбутні доходи, отримані від реалізації цих проектів. Дане визначення відповідає терміну "проектне фінансування", яке міститься у документах Базельського комітету, тому надалі обидва терміни використовуються як рівнозначні.

Виділяючи операції проектного фінансування як специфічний тип кредитування, Базельський комітет вважає, що регулювання операцій цього типу потребує спеціального розгляду. Проте у нормативно-правових документах Національного банку України немає рекомендацій щодо регулювання операцій кредитування інвестиційних проектів. У Положенні "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" також не визначено порядок формування резервів за такими операціями. А проте, як випливає з документів Базеля-ІІ та постанови Правління НБУ від 19.03.2006 р. № 119, даний вид кредитування має специфічні особливості, які повинні бути враховані при розробці параметрів регулювання зазначених операцій.

Традиційна методика оцінки кредитних ризиків ґрунтується на аналізі кредито- і платоспроможності позичальника. На відміну від цієї методики, прийняття рішення про кредитування інвестиційного проекту базується на таких специфічних питаннях аналізу, як:

1) оцінка майбутніх доходів від реалізації проекту;

2) можливість практичної реалізації проекту.

Тобто працівникам банківської установи потрібні спеціальні знання у сфері інвестиційного аналізу та управління проектами. Насамперед це стосується аналізу можливості практичної реалізації, яка належить до сфери нової практичної дисципліни — управління проектами. Мало того, відповідно до класифікатора спеціальностей в Україні управління проектами віднесено до сфери технічних наук.

Тому розробка методики формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями при здійсненні банками проектного фінансування / кредитування інвестиційних проектів має передбачати певні передумови.

1. Методика повинна базуватися на стандартах Базельського комітету про власний капітал банків (Базель-ІІ), які впроваджуються з 2007 р., та згідно з якими розроблятимуться національні стандарти в Україні. Відповідно до стандартів Базеля-ІІ основними параметрами кредитного ризику є імовірність дефолту (ІД) та імовірний збиток при дефолті (ІЗД). На їх підставі визначається коефіцієнт ризику, на який коригується норма резервування. Банк самостійно оцінює кредитний ризик. Завданням банківського нагляду в цьому разі буде перевірка наявності у банку затвердженої методики розрахунку ризиків при кредитуванні інвестиційних проектів та адекватності оцінки банком ризику за такими операціями.

2. Оскільки основним джерелом погашення кредиту під інвестиційний проект є майбутні доходи, отримані від його реалізації, розрахунок резервної має включати показники фінансової ефективності інвестиційних проектів: чистої поточної вартості NPV та внутрішньої норми рентабельності ІRR.

3. Оцінку можливості реалізації проекту, а також організацію його втілення повинен здійснювати професійний керівник проекту.

Аналіз рекомендацій Базельського комітету свідчить, що стандарти для традиційних кредитних операцій розроблено на основі масивів даних про тисячі однорідних кредитних операцій. По суті вони є рівняннями лінійної та статичної регресії. Отримати подібні рівняння регресії для операцій проектного фінансування неможливо, що визнає сам Базельський комітет. Тому розробка методики потребує іншого підходу до визначення ймовірності збитків банків при операціях проектного фінансування.

Тому розглянемо методику формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат при здійсненні банками проектного фінансування / кредитування під інвестиційний проект.

Наведемо порядок розрахунку банком коефіцієнта ризику і норми резервування за операціями кредитування інвестиційних проектів.

Порядок розрахунку коефіцієнта ризику К_р і норми резервування РНп.ф при здійсненні банком кредитування інвестиційних проектів розглянемо на прикладі проекту ТОВ "Фрінет".

Спочатку банк формує матрицю факторів ризику (розміром не менше 4 х 4), розрахунок представлено в табл. 3.13, для проекту, що фінансується, виходячи з результатів експертних оцінок їх можливих значень.

Таблиця 3.13Матриця факторів ризику проекту ТОВ "Фрінет", що фінансується

Потім для заданого обсягу інвестицій (І), ставки відсотка (дисконтування) (к) і терміну кредиту (Т) обчислюються значення чистої приведеної вартості (NPV) проекту при всіх варіантах поєднання факторів ризику (4⁴ = 256 значень). Для спрощення наводимо розрахунок найхарактерніших із 256 значень NPV при:

І = 1500000 грн.

k = 15% річних,

Т – 5 років.

Розраховуємо виручку (В):

грн.

Визначаємо чисту приведену вартість за даним варіантом:

млн. грн.

Розглянемо другий варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо третій варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо четвертий варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо п’ятий варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо шостий варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо сьомий варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо восьмий варіант:

грн.

млн. грн.

Розглянемо дев’ятий варіант:

грн.

млн. грн.

Таблиця 3.14Розрахункові значення проекту

, млн. грн.	-0,5	-0,11	0	0,38	0,55	0,69	0,81	1,03	1,74
Кількість повторень	1	10	20	56	64	51	36	20	1
Ймовірність	0,004	0,044	0,068	0,21	0,25	0,21	0,14	0,07	0,004

3. На основі розрахованих варіантів значень і кількості їх повторень будується крива щільності ймовірностей і обчислюється імовірний збиток при дефолті (ІЗД) та імовірність дефолту (ІД).

Згідно з рис. 3.3:

млн. (площа частини графіка щільності ймовірностей — ліворуч від осі ймовірності Р);

млн. (площа частини графіка щільності ймовірності — праворуч від осі ймовірності Р);

млн. (площа всього графіка).

Рис. 3.3. Крива щільності ймовірності дефолту

Рис. 3.4. Крива ймовірності дефолту

Згідно з рис. 3.4 імовірність дефолту може мати місце при ІД = Р () = 0б116 (точка перетину графіка розподілу ймовірностей з віссю ймовірностей Р).

Розраховуючи ймовірний збиток при дефолті (ІЗД), використовуємо такі дані: капітал банку = 5 млн. у. о; питома вага кредитної компоненти збитку при дефолті ІД = 0.15 (обчислюється НБУ).

4. Потім розраховуємо показники надійності проекту: очікуваний збиток, що нормується НОЗ, і запас міцності Пр., а також коефіцієнт варіації С.

5. Знаходимо коефіцієнт ризику К при k =15%:

- діапазон міцності проекту:

- відповідно до даного діапазону міра кривизни У = 1.2.

- (Діапазони і кривизна У, що їм відповідає, визначаються НБУ).

Коефіцієнт ризику визначається як найбільше зі значень ІЗД і ІД.

6. Коригуємо середню банківську резервну норму на коефіцієнт ризику Кр.Для прикладу припустимо, що розрахована за діючими нормативами середня банківська резервна норма (за всіма операціями) дорівнює 15%. Тоді резервна норма РНпф при фінансуванні банком даного проекту становитиме:

< 8%.

Приймаємо РНпф =8%, оскільки 8% — допустимий мінімум за Базельською угодою.

7. Особливості визначення коефіцієнта ризику Кр* і резервної норми РНпф^* для випадків, коли банк при кредитуванні інвестиційного проекту отримує гарантії під проект, такі: на основі інформації, що надається засновниками як обов'язкова умова видачі кредиту (баланс, рахунок прибутків і збитків тощо) й зовнішньої оцінки стану засновників, з'ясовується, що коефіцієнт ризику гаранта Кр^г дорівнює 0.45, імовірність його дефолту ІДГ —0.11.

Тоді для проекту ТОВ "Фрінет":

< 8%.

Банк використовує мінімальне значення резервної норми відповідно до Базельської угоди РНпф^* = 8%.

8. Резервна норма РНпф^* у ході реалізації проекту визначається так: припустимо, що з початку реалізації проекту минуло 2 роки. Замість щорічних надходжень, які планувались у розмірі 750000 грн, проект згенерував за другий рік лише 625000 грн.:

млн. грн.

млн. грн.

млн. грн.

>1>=1

У такому разі резервна норма РНп.ф^* для даного кредиту становитиме 15%.

У ході реалізації інвестиційного проекту банк контролює певні показники:

1. Контролюються значення Уд₂ , ІЗД, ІД, НОЗ, Пр.

Питома вага кредитної компоненти збитку при дефолті Уд₂ розраховується за статистикою "відмов" залежно від частки кредиту в статутному капіталі банку.

Таблиця 3.15Розрахункові значення проекту

2. На основі діапазону процентних ставок за попередній рік і його поділу на рівні частини (не менше 3) розраховується нормативні значення діапазону міцності проекту D і міри кривизни У. Ризик є мінімальним при ІRR - % = 0,5.

Таблиця 3.16Розрахункові значення проекту

3. Перевіряємо у проекті дотримання нормативу а = (NPV^- / NPV⁺ ) і (ІЗД / НОЗ).

Таблиця 3.17Перевірка нормативу а

Перевірочну таблицю наведено при

С = 0.5.

NPV⁺ / NPV^- = 0,66/0,11 = 6 > 4,54

(1+4,54)*0,11=0,61<0,78

– нормативу додержано.

4. Отримане комерційним банком значення коефіцієнта ризику К звіряється з матрицею Кр, розрахованою НБУ за тими ж формулами.

Матрицю будують шляхом поділу діапазону можливих значень імовірності дефолту ІД та ймовірного збитку при дефолті ІЗД від 0 до 0,5 (більше, ніж 0,5 не допускається) на рівні частини. При цьому коефіцієнт варіації С = const; (ІЗД / НОЗ) = const; Y = const у зазначених діапазонах на основі даних про (ІRR - %) і коливаннях ІД*. Ці дані та перевірочну матрицю з кроком 0.05 і значенням С= 0.5 наведено нижче (табл.. 3.18).

Таблиця 3.18Матриця визначення показника коефіцієнта ризику Кр за проектом

При цьому значення Кр у комерційного банку має бути більшим або дорівнювати значенню Кр із матриці НБУ при відповідності значень імовірності дефолту ІД та імовірного збитку при дефолті ІЗД для даного проекту. У розглянутому вище проекті:

ІД = 0.116;

ІЗД= 0.11;

Кр = 0.53.

Згідно з перевірочною матрицею при ІД= 0.1, ІЗД= 0.1, Кр = 0.46.

Таким чином, значення коефіцієнта ризику проекту перевищує нормоване (0.53 > 0.46). а це свідчить про дотримання банком вимог щодо резервування операцій кредитування інвестиційних проектів.

5. Перевірка правильності розрахунку середньої резервної норми комерційним банком за всіма своїми операціями здійснюється згідно з діючими нормативами. Перевіряється також правильність її коригування на коефіцієнт ризику К.

6. Перевірка відповідності ІДЗ і Кр інформації про гаранта (тобто правильності розрахунку цих величин) також здійснюється згідно із чинними нормативами.

7. Перевірка регулярності (щоквартально) перерахунку NPV та її відповідності реальним грошовим потокам проекту.

Перевіряється правильність коригування NPV на співвідношення фактичних і запланованих грошових потоків проекту.

3.3 Оцінка ефективності інвестицій у розвиток ТОВ "Фрінет "

ТОВ "Фрінет" потребує здійснення реальних інвестицій, тобто вкладень коштів в оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування торговельних площ, освоєння нових видів технологій та інноваційні нематеріальні активи.

В умовах впровадження ноу-хау і проведення на підставі цього реконструкції ТОВ "Фрінет" розмір вартості може бути визначений з урахуванням таких даних.

1. Дохід (Д) після впровадження ноу-хау визначимо як виручку від реалізації продукції після реконструкції ТОВ, тобто 14400 тис. грн. (прогнозні дані на 2008 рік, без ПДВ).

2. Частка прибутку (Ч), що припадає на розробників у виробництві кисню складає 1-5%, у розрахунку використане значення Ч = 0,025.

3. Термін ефективного використання (Т) складає, на думку експертів, 5 років.

Таким чином, В4 = 14400000 х 0,025 х 5 = 1800000 грн. = 330882 дол.

Вище були наведені оцінки, отримані за результатами розрахунків із використанням різних методів. Для узгодження отриманих результатів приймаємо такі дані про вартість (дол.):

В1 = 505590; В2 = 413286; В3 = 502708; В4 = 330882.

Інтегральну оцінку вартості можна одержати як середньозважену оцінку чотирьох поданих вище:

Ві = (505590 + 413286 + 502708 + 330882) / 4 = 438116,5 дол.

Таким чином, інвестиційна вартість права інтелектуальної власності концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 у вигляді ноу-хау складає 438116,5 дол. США.

Проведене дослідження точки зору співробітників ТОВ "Фрінет" показав, що нова система покращила роботу 83 % загальної кількості працівників. І хоча даний ефект не можна вважати суто економічним, але важливість точки зору персоналу недооцінювати не можна.

Також треба зауважити стосовно строків окупності проекту. Спеціалістами підприємства було підраховано, що при апроксимації отриманих результатів роботи за перший рік роботи системи на майбутнє, вона повністю виправдає вкладені в неї кошти за 3-и роки. Цей строк є досить невеликим, враховуючи те, що середній строк повної окупності вкладених коштів на даному етапі розвитку ринкової економіки становить приблизно 5-ть років(середня ставка дохідності за кредитними операціями становить 20% річних), а максимальна становить майже 7-м років (середня ставка дохідності на ринку депозитних операцій становить 14% річних).

Одним з найважливіших інструментів розробки та реалізації управлінських рішень щодо інвестиційної діяльності підприємства є інвестиційна стратегія.

Поняття стратегії діяльності підприємства, включаючи й інвестиційну стратегію, увійшло з економічну теорію понад 40 років тому, коли значно прискорилися темпи суспільного розвитку та науково-технічного прогресу. За умов більш швидкої зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства виникла потреба не тільки оперативно реагувати на ці зміни, а й розробляти моделі розвитку з урахуванням прогнозованих змін.

У сучасній економічній літературі є два принципових підходи до визначення поняття "стратегія діяльності". Одні автори вважають, що стратегію діяльності слід розглядати як процес формування системи довгострокових цілей та вибору шляхів досягнення їх. Інші автори вкладають у це поняття низку правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності, або розуміють його як спосіб досягнення цілей [22, c. 58].

Початковим етапом розробки інвестиційної стратегії підприємства є визначення загального періоду її формування. Він залежить від низки умов.

Головною умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії підприємства є передбачуваність розвитку економіки в цілому й інвестиційного ринку зокрема. В умовах теперішнього нестабільного (а за окремими напрямами — непередбаченого) розвитку економіки країни цей період не може бути занадто тривалим і в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід зазначити, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн із розвиненою ринковою економікою розробляється на період 10-15 років) [10, с. 130].

Важливою умовою визначення періоду формування інвестиційної стратегії є тривалість періоду, прийнятого для формування загальної економічної стратегії підприємства.

Оскільки інвестиційна стратегія має щодо цього періоду підпорядкований характер, вона не може виходити за його межі.

Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії підприємства є його галузева приналежність. Як показує світовий досвід, найбільший період (понад 10 років) характерний для розробки інвестиційної стратегії інституціональних інвесторів, що за своєю діяльністю є інвестиційними інститутами (наприклад, інвестиційні фонди); менший період (5-7 років) характерний для підприємств, що здійснюють випуск продукції виробничо-технічного призначення; ще більш короткий період (3-5 років) характерний для підприємств, що випускають споживчі товари.

І, нарешті, однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії є розмір підприємства. Інвестиційна діяльність значних підприємств звичайно прогнозується на більш тривалий період.

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства повинно виходити із системи цілей загальної стратегії економічного розвитку. Як приклад стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства можна навести такі: забезпечення приросту капіталу; зміна пропорцій у реальному і фінансовому інвестуванні; зміна галузевої і регіональної спрямованості інвестиційних програм.

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинно також бути пов'язане зі стадією життєвого циклу підприємства.

Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегічних напрямів і форм інвестиційної діяльності підприємства.

Відомий американський учений Пітер Друкер якось зауважив: "Якщо бізнес успішний, то хтось одного разу прийняв мужнє рішення". Він мав рацію, оскільки обираючи певний варіант інвестиційного рішення, треба мати неабиякий рівень мужності.

Перш ніж обирати інвестиційну стратегію діяльності підприємства, необхідно сформувати певну сукупність альтернативних стратегій та провести ретельний аналіз їх. У межах обраної базової стратегії можливі кілька напрямів дій, які називають стратегічними альтернативами.

Слід звернути увагу на те, що згідно з принциповими підходами до формування інвестиційної політики вона характеризується трьома типами — агресивним, помірним (або компромісним), консервативним.

Оцінка розробленої інвестиційної стратегії підприємства здійснюється на основі таких критеріїв: узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства; внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії, що визначає, наскільки узгоджені між собою окремі стратегічні цілі і напрями інвестиційної діяльності; узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем (зміни економічного розвитку й інвестиційного клімату країни, а також кон'юнктури інвестиційного ринку); реалізованість інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу; прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії; результативність інвестиційної стратегії.

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, що впливають на працівників фінансового управління ТОВ "Фрінет"

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні (табл. 4.1).

Таблиця 4.1Основні групи небезпечних та шкідливих факторів

Параметри мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень в теплий та холодний періоди року наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні

В робочих приміщеннях ТОВ "Фрінет" температура підтримується системою кондиціонування на рівні 23°С. Відносна вологість повітря – 50. Швидкість руху не перевищує 0,1 м/с.

Штучна (механічна) вентиляція приміщень ТОВ "Фрінет", на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства.

4.2 Розробка заходів по забезпеченню сприятливих умов праці при роботі з персональним комп’ютером

Використання персонального комп’ютера на підприємстві ТОВ "Фрінет" загострило проблеми збереження власного здоров’я працівників та суспільного здоров’я в цілому, тому вимагає удосконалення існуючих та розробки нових підходів до організації робочих місць, а саме:

- під час вибору приміщення для розміщення робочих місць з ПК, на підприємстві ТОВ "Фрінет" необхідно враховувати, що вікна можуть давати блискість на екранах дисплеїв і викликати значне осліплення в тих, хто сидить перед ними, особливо влітку та в сонячні дні;

- приміщення з ПК повинні мати природне і штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці оператора ПК, можливі короткозорість, швидка втомленість;

- організація робочого місця користувача ПК повинна забезпечувати відповідністъ усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования"; характеру та особливостям трудової діяльності;

- не допускається розташування робочих місць ПК в підвальних приміщеннях і цокольних поверхах;

- робочі місця з ПК під час виконання творчої роботи, яка потребує значної розумової напруги чи великої концентрації уваги, слід ізолювати одне від одного перегородкою висотою 1,5-2,0 м;

- площа, на якій розташовується одне робоче місце з ПК, повинна становити не менше як 6,0 м² , об’єм приміщення - не менше як 20 м³ ;

- поверхня підлоги має бути рівною, без вибоїн, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості;

- при розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення;

- штучне освітлення повинно забезпечити на робочих місцях ПК освітленість 300-500 лк. У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж 300 лк;

- у разі природного освітлення слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються;

- для запобігання засліплення, світильники місцевого освітлення повинні мати відбивачі з непрозорого матеріалу чи скло молочного кольору. Захисний кут відбивача повинен бути не менше 400;

- можливість огляду простору за межами робочого місця;

- можливість робити записи, розміщення документації і матеріалів, які використовує оператор (користувач);

- взаємне розташування елементів робочого місця не повинно заважати виконанню всіх необхідних рухів та переміщень для експлуатації ПК; сприяти оптимальному режиму праці і відпочинку, зниженню втоми оператора (користувача);

- необхідно розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання, або на окремому столі на відстані 100-300 мм від краю ближче до працюючого;

- положення клавіатури та кут її нахилу повинен відповідати побажанням оператора (користувача) - кут нахилу в межах 5°-15°;

- принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувало довжину витягнутої руки (по висоті 900- 1300 мм, по глибині 400-500 мм);

- конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, що використовується, з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей та характеру його роботи;

- висота робочої поверхні столу повинна регулюватися у межах 680-800 мм; у середньому вона повинна становити 725 мм;

- поверхня столу має бути матовою з малим відбиттям та теплоізолюючою;

- робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше як 600 мм, шириною не менше як 500 мм, глибиною на рівні колін не менше, як 450 мм та на рівні витягнутої ноги - не менше як 650 мм;

- крісло повинно забезпечувати підтримування раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози спини;

- висота поверхні сидіння повинна регулюватись у межах 400-550 мм. Ширина та глибина його поверхні має бути не менше як 400 мм. Поверхня сидіння має бути плоскою, передні краї – закругленими;

- сидіння та спинка крісла мають бути напівм’яким, такими, що не електризуються та з повітронепроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення;

- зміна кута нахилу поверхні сидіння повинна бути в межах від 15° уперед та 5° назад;

- опорна поверхня спинки крісла повинна мати висоту 280-300 мм, ширину - не менше як 380 мм та радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм.

Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися у межах (- 30°) - (+30°) від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260—400мм;

- крісла повинні мати стаціонарні або змінні підлокітники довжиною не менше як 250 мм, шириною у межах 50-70 мм, що можуть регулюватися по висоті над сидінням у межах 200-260 мм та регулюватися по параметру внутрішньої відстані між підлокітниками у межах 350-500 мм;

- робоче місце має бути обладнане стійкою підставкою для ніг, параметри якої просто регулюються;

- підставка повинна мати ширину не менше як 300 мм, глибину не менше як 400 мм, з регулюванням, по висоті до 150 мм та по куту нахилу опорної поверхні підставки до 20°. Поверхня підставки має бути рифленою, а по передньому краю мати бортик висотою 10 мм;

- раціональна поза оператора (користувача): розташування тіла при якому ступні працівника розташовані на площині підлоги або на підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні, кут ліктьового суглоба коливається у межах 70-90°, запястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови - у межах 15-20°, а також виключені часті її повороти;

- для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконуються роботи на ПК, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів;

- оператор (користувач) повинен виконувати інструкцію з безпечної експлуатації ПК заводу – виробника.

Тож можемо зробити висновок, що вдосконалення і поліпшення умов праці на ТОВ "Фрінет", підвищення їх безпеки, зниження профзахворювань сприяє зростанню продуктивності праці.

4.3 Розрахунок системи освітлення у бюджетному відділі фінансового управління ТОВ "Фрінет" персональним комп’ютером

Для всіх виробничих приміщень ТОВ "Фрінет" спроектовано систему загального освітлення. Освітленість робочої поверхні, створювана світильниками загального освітлення повинна складати не менше 150 лк при газорозрядних лампах і 50 лк — при лампах розжарювання. Фактичні і нормативні значення на підприємстві збігаються.

В якості джерел світла застосовують лампи розжарювання і люмінесцентні лампи.

Основні переваги ламп розжарювання – проста конструкція, порівняно невисока вартість, надійна робота. До їх недоліків слід віднести низьку світлову віддачу, незадовільний спектральний склад випромінювання, необхідність застосування спеціальних захисних пристроїв від сліпучої дії ламп. Люмінесцентні лампи в порівнянні з лампами розжарювання мають сприятливий спектр випромінювання, в чотири рази більшу світлову віддачу, тривалий термін служби і значно меншу яскравість. Проте люмінесцентні лампи потребують додаткової пускової апаратури, для них характерні висока вартість установки, пульсація світлового потоку, його зменшення при температурі нижче 1500С і вище 4000С, підвищення напруги запалення при збільшенні вологості повітря, менша надійність в роботі.

Зважаючи на діяльність ТОВ "Фрінет" усі інші небезпечні та шкідливі фактори впливу на процес праці не здійснюють. Робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві не проводять.

4.3.1 Розрахунок ламп накалювання

Для освітлення приміщень підприємства ТОВ "Фрінет", будуть використовуватися світильники типу "Астра".

Знаходимо відстань від стелі до робочої поверхні:

(4.3.1.1)

Знаходимо відстань від стелі до світильника:

, (4.3.1.2)

де 0,2 м – для низького приміщення,

0,25м – для високого.

Висота підвісу світильника над освітлюваною поверхнею:

(4.3.1.3)

Висота підвісу світильника над підлогою:

(4.3.1.4)

Значення знаходиться у межах норм.

Для досягнення найбільшої рівномірності освітлення при паралельному розташуванні світильників на підприємстві ТОВ "Фрінет" приймаємо відношення

(4.3.1.5)

тоді відстань між центрами світильників буде:

(4.3.1.6)

Знаходимо необхідна кількість світильників:

, (4.3.1.7)

де L – відстань між центрами світильників,

S – площа приміщення

(4.3.1.8)

Підставивши формулу (4.3.1.8) у формулу (4.3.1.7), отримаємо:

(4.3.1.9)

Отже, приймаємо, що в робочому приміщенні підприємства ТОВ "Фрінет", можна використовувати два світильники типу "Астра".

Знаходимо кількість рядів:

(4.3.1.10)

Отже, маємо два світильники в одному ряді, як показано на рис.4.3.1.

Рис.4.3.1. Схема паралельного розташування світильників на підприємстві ТОВ "Фрінет"

Робимо перевірку: знаходимо відстань від стіни до центру світильника:

- при розташуванні робочого місця уздовж стіни:

(4.3.1.11)

- при віддалені від стіни:

(4.3.1.12)

Знаходимо індекс приміщення:

(4.3.1.13)

Для світильників типу "Астра" УПМ – 15 за індексом приміщення знаходимо:

- коефіцієнт відображення стелі ,

- коефіцієнт відображення стіни ,

- коефіцієнт відображення робочої поверхні ,

- коефіцієнт світлового потоку .

Знаходимо світловий потік однієї лампи:

, (4.3.1.14)

де - нормована освітленість (номінальна або мінімальна),

- коефіцієнт запасу, який враховує експлуатаційне зниження освітленості у порівнянні з запроектованою внаслідок забруднення стелі та стін, світильники, ламп, а також зменшення світлового потоку в процесі їх експлуатації,

- коефіцієнт мінімальної освітленості, рівний відношенню середньої освітленості, враховуючи її нерівномірність і залежить від відстані між світильниками і їх типів.

За знайденим світловим потоком обираємо лампу потужністю 220 В, що має світловий потік - найближчий до розрахункового; Г215-225-300.

Знаходимо фактичну освітленість:

(4.3.1.15)

Значення повинне відрізнятися від значення на (-10...+20%).

(4.3.1.16)

Загальна потужність освітлювальної установки:

, (4.3.1.17)

де - потужність лампочки з її назви.

4.3.2 Розрахунок люмінесцентних ламп

Також проведемо розрахунок використання люмінесцентних ламп на підприємства ТОВ "Фрінет":

Відстань від стіни до світильника для ЛЛ становить:

Для ЛЛ типу ЩОД за індексом приміщення знаходимо:

- коефіцієнт світлового потоку

.

Світловий потік ламп:

, (4.3.2.1)

де - для ЛЛ;

;

- кількість лампочок у світильнику.

За знайденим світловим потоком обираємо лампу, що має світловий потік - найближчий до розрахункового; ЛХБ .

Знаходимо фактичну освітленість та різницю між значеннями та за формулами (4.3.1.15) та (4.3.1.16).

Загальна потужність освітлювальної установки:

(4.3.2.2)

Таки чином, на досліджуваному підприємстві ТОВ "Фрінет", для освітлення приміщення можливо використовувати або лампи накалювання або люмінесцентні, в залежності від типу ламп, розраховується їхня мінімальна кількість для забезпечення необхідного рівня освітлення.

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

5.1 Аналіз основних джерел забруднення навколишнього середовища

Поняття забруднення навколишнього середовища досить широке. З погляду екології це поняття найчастіше розглядається у двох аспектах:

1) як процес (дія) - надходження в навколишнє середовище або виникнення в ній під впливом різних чинників, шкідливих для людини і природного середовища агентів різної природи;

2) як агент, що забруднює навколишнє середовище (наприклад, хімічна речовина).

Розрізняють біологічне, фізичне (зокрема радіаційне, світлове, електромагнітне, шумове) або хімічне забруднення. Забруднювачі навколишнього середовища - це невластиві (нові) середовищу фізичні, хімічні і біологічні агенти або характерні для нього агенти, що перебувають в обсягах, які перевищують багаторічний (фоновий) рівень їх присутності, що природно склався. Розглядають звичайно два різних за походженням види забруднення:

- природне забруднення, що виникає в результаті дії природних явищ без участі людей;

- антропогенне забруднення, пов’язане з людською діяльністю, головною складовою якого є техногенне забруднення, зумовлене діяльністю промислових виробництв.

За природою забруднювачів розрізняють забруднення:

1) біологічне (привнесення в навколишнє середовище і розмноження в ньому небажаних для людини організмів або проникнення (природне або антропогенне) в екосистему організмів, чужих угрупованням екосистеми, яких звичайно там немає);

2) фізичне (радіаційне, теплове, світлове, електромагнітне, шумове);

3) хімічне (забруднення біосфери хімічними речовинами).

За способом утворення розрізняють первинне і вторинне забруднення. Первинне забруднення - надходження в середовище забруднювачів, що утворюються безпосередньо під час природних або антропогенних процесів у біосфері. Вторинне забруднення - утворення (синтез) шкідливих і небезпечних для навколишнього середовища і людини забруднювачів під час фізико-хімічних процесів у навколишньому середовищі, при цьому всі або деякі реагенти можуть бути самі по собі безпечними. За просторовою ознакою розрізняють глобальне (що виявляється в будь-якій точці планети як завгодно далеко від його джерела),регіональне (що виявляється в межах значних територій, але не охоллює всієї планети) і локальне (що спостерігається на невеликій території, обмеженій межами населеного пункту, підприємства) забруднення. За видами компонентів навколишнього середовища розглядають забруднення атмосфери, гідросфери або літосфери (на глобальному рівні) і забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних водоймищ та грунту (на локальному рівні). Під забрудненням атмосферного повітря слід розуміти будь - яку зміну його складу і властивостей, що негативно впливають на здоров’я людини і тварин, стан рослин і екосистем. Воно може бути природним і антропогенним (техногенним). Природне викликане природними процесами. Сюди належать вулканічна діяльність, вивітрювання гірських порід, вітрова ерозія, масове цвітіння рослин, дим від лісових і степових пожеж.

Антропогенне - це викиди в атмосферу різних забруднюючих речовин у процесі діяльності людини. За обсягом воно часто переверщує природне забруднення. За агрегатним станом викиди речовин в атмосферу класифікують на: газоподібні (діоксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю, вуглеводні); рідкі (кислоти, луги, розчини солей); тверді (канцерогенні речовини, свинець і його сполуки, пил, сажа, смолянисті речовини).

Головні забруднювачі повітря (полютанти) утворюються в процесі виробничої та іншої діяльності людини. Це діоксид сірки (SO2), оксид вуглецю (СО) і тверді частинки, на частку яких припадає близько 98 % від загального обсягу викидів шкідливих речовин в атмосферу. Окис вуглецю сам по собі – найотруйніша частина вихлопних газів автомобільних двигунів. Так як адміністративне управління ТОВ "Фрінет" має у своєму користуванні службовий транспорт, тож певним чином вносить частину забруднюючих речовин в атмосферу, що як наслідок, негативно впливає на навколишнє середовище. Будівля, де знаходить дана установа має автономне опалення, яке забезпечує газова котельня, що є позитивним фактором, тому що, найбільш чистим є газове паливо. Воно забруднює атмосферне повітря в три рази менше, ніж мазут, і в п’ять разів менше, ніж вугілля. Бо, як відомо, у процесі спалювання твердого або рідкого палива в атмосферу викидається дим, що містить продукти повного (діоксид вуглецю і пари води) і неповного (оксиди вуглецю, сірки, азоту, вуглеводні) згорання. При переведенні котельних установок на рідке паливо (мазут) знижуються викиди золи, але практично не зменшуються викиди оксидів сірки й азоту.

Еволюційно сформовані антропогенні порушення біогеохімічних циклів, які виявляються у виведенні з екосистем значних обсягів речовин, призводять до накопичення в біосфері великих обсягів біологічно не руйнованих і не засвоюваних природними екосистемами відходів (стічні води, викиди забруднюючих речовин в атмосферу, накопичення твердих відходів у літосфері). Відходи – непридатні для виробництва продукції види сировини, його невживані залишки або речовини (тверді, рідкі і газоподібні) і енергія, що виникають у технологічних процесах, не придатні до утилізації. В процесі діяльності адміністративного управління підприємства ТОВ "Фрінет" також утворюються відходи у вигляді зіпсованих та відпрацьованих канцелярських товарів, різного роду приладдя, паперу.

5.2 Розрахунок плати за забруднення навколишнього середовища

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Платникам збору є бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, а також суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище. В нашому випадку це бюджетна установа.

Об’єктами обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища є:

- для стаціонарних джерел забруднення – обсяги забруднювальних речовин, які викидаються в атмосферу або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;

- для пересувних джерел забруднення – обсяги фактично використаних видів пального, внаслідок спалення яких утворюються забруднювальні речовини.

Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувними джерелами забруднення розраховується за формулою 5.2.1.

, (5.2.1.)

де - об’єм спожитого пального, тони;

- норматив збору, гривень /тонну;

- коефіцієнт, який враховує чисельність жителів у населеному пункті;

- коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту.

В управлінні підприємства ТОВ "Фрінет" є 10 легкових автомобілів, тобто пересувне джерело забруднення. За 2008 рік використано бензину А-95 24000 л (2000 л в місяць), або 24 т.

В нашому випадку, мають місце такі показники:

М = 24,0 т; Н = 15,89; Кч = 1,7; Кн = 1.5.

На основі наведеної формули 5.2.1, проведемо розрахунок платежу за забруднення навколишнього середовища на підприємстві ТОВ "Фрінет":

Звп = 24 * 15,89 * 1,7 * 1,5 = 972,47 (грн.).

Таким чином, досліджуване підприємство має заплатити 972,47 гривень за забруднення навколишнього середовища.

Висновки

З проведеного дослідження в даній дипломній роботі можна зробити висновок, що інвестиційна привабливість підприємства — це його інтегральна характеристика як об'єкта майбутнього інвестування з позиції перспектив розвитку (динаміки обсягів продажу, конкурентоспроможності продукції), ефективності використання ресурсів і активів, їхньої ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, а також значення низки неформалізованих показників: економіко-географічне положення, галузева приналежність, статус власності, інтелектуальний капітал підприємства, діловий імідж керівництва підприємства, лояльність клієнтів, вартість бренду, положення на ринку, конкурентоспроможність підприємства, збалансованість контрольних карт, оборотність капіталу, фінансова стійкість підприємства, прибутковість (рентабельність) діяльності, платоспроможність і ліквідність, структура активів і капіталу.

Інвестиційна привабливість визначається комплексом різноманітних факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від:

- цілей інвесторів;

- виробничо-технічних особливостей підприємства, у яке інвестуються кошти;

- економічного розвитку підприємства у теперішньому часі, у минулому, а також очікуваного економічного розвитку.

оцінка інвестиційної привабливості проектів являє собою характеристику, отриману під час підбивання підсумків економічного аналізу господарчої діяльності і таку, що вміщує узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства. Вона відображує якісні та кількісні відмінності даного виробничого об'єкта від інших компаній за певний період. З цього формулювання випливає, що з визначень оцінки, які було наведено вище, оцінку інвестиційної привабливості можна охарактеризувати, як по-перше, аналітичну процедуру розрахунку ступеню потенційної ефективності капіталовкладення і, по-друге, як висновок, відбитий кількісно щодо рівня та динаміки показників, що відображає ступінь привабливості підприємства з вкладання коштів.

Оцінка інвестиційної привабливості є сполучною ланкою між етапом аналізу та етапом прийняття рішень про вкладання коштів. Виділення самостійної процедури оцінки долає пояснюючий характер аналізу і сприяє його злиттю з управлінням, у тому числі із прийняттям рішень. Основною її метою є синтез узагальнюючих висновків, щодо діяльності підприємств. Для надання можливості прийняття управлінського рішення кінцева оцінка повинна базуватись на інтегральному (узагальнюючому) показнику. Така властивість оцінки інвестиційної привабливості полягає в тому, що здійснивши дану оцінку, інвестор отримує можливість переходу до здійснення інвестицій у найкраще, а, більш слушно, з метою диверсифікації ризиків, у найкращі за рейтингом підприємства. У свою чергу, підприємство одержують чітку інформацію стосовно свого фінансово-господарського стану і положення серед інших підприємств. Ці дані надають можливість вибору і впровадження заходів щодо покращення його інвестиційної привабливості.

Досліджуване підприємство ТОВ "Фрінет" є одним з департаментів підприємства "Фрінет" і спеціалізується на під'єднанні корпоративних клієнтів, фірм і приватних осіб до мережі Інтернет. Досліджувана компанія забезпечує всі роботи "під ключ", подальшу технічну підтримку і повний спектр інформаційних послуг мережі Інтернет.

На сьогоднішній день досліджуване підприємство дотримується принципу розумної цінової політики, необхідної достатності в швидкості, відсутністю сигналу "зайнято" на вхідних лініях, розвитком і покращенням сервісів.

ТОВ "Фрінет" формує імідж демократичного провайдера, реалізує програму студентського співробітництва. Досліджуване підприємство бере участь і організовує різні культурні заходи, розраховані на молодіжну аудиторію. Надає можливість для розвитку в глобальній мережі молодіжним Інтернет-проектам (створення віртуального серверу, надання дискового простору і т. д.).

Статутний фонд підприємства "Фрінет" становить 752,1 тис. грн. Прибуток даного підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, сплати податків та зборів до бюджету і витрат по оплаті праці. З балансового прибутку сплачуються відсотки по кредитах банку, а також вносяться передбачені законодавством Україні податки та інші платежі до бюджету.

На досліджуваному підприємстві ТОВ "Фрінет", за останній рік спостерігається зростання таких економічно важливих показників як виручка від реалізації послуг на 944,7 тис. грн., чиста виручка на 793,9 тис. грн. Незважаючи на те, що одночасно зростає і собівартість продукції, що є невід’ємною складовою збільшення обсягу продаж на 611,8 тис. грн., валовий прибуток, отриманий підприємством у 2008 році перевищує цей же показник 2007 року на 182,10 тис. грн., що також є досить позитивним моментом в діяльності підприємства. Негативним моментом, який можна виділити при проведенні даного аналізу є зниження суми чистого прибутку на 125,5 тис. грн., що в порівнянні з попередніми показниками свідчить про зростання непрямих витрат, зокрема адміністративних витрат і витрат на збут. Все це є недоліком у роботі особливо на фоні зниження майнового потенціалу, обсягів діяльності підприємства, низькій питомій вазі оборотних коштів, що становлять прямі витрати.

Отже, після проведеного аналізу, отримані дуже суперечливі висновки. Зокрема, зниження загальної вартості майна, високої питомої ваги необоротних активів у структурі наявного майна, поряд з прискоренням оборотності власного капіталу, оборотних активів і т.д.

Що стосується фінансово-економічних показників діяльності досліджуваного підприємства ТОВ "Фрінет", то у 2008 році вони значно покращилися, в порівнянні з 2007 роком. Так, проведений аналіз показав, що загальна вартість майна у 2008 році знизилась з 3798,75 тис. грн. до 3699,4 тис. грн., в порівнянні з 2007 роком, що можна відмітити як негативне явище в діяльності підприємства ТОВ "Фрінет". Але, поряд з цим, вартість оборотних активів підприємства в 2008 р. порівняно з 2007 р. зросла на 6,4 тис. грн., що можна оцінити досить позитивно, оскільки саме оборотні кошти приносять в процесі використання дохід. Так, зокрема середньорічна вартість запасів зросла з 805,4 тис. грн. до 845,75 тис. грн., що в сумі склало 40,35 тис. грн.

Взагалі, у 2008 р. грошові кошти та їх еквіваленти займають досить малу питому вагу в формуванні оборотних активів підприємства, яка в 2008 р. становила 6,5%.

Важливо відмітити, що в 2008 р. підприємство ТОВ "Фрінет" має досить низьку дебіторську заборгованість. Так, дебіторська заборгованість по розрахунках зменшилась з 152,55 тис. грн. до 6,55 тис. грн., що в сумі становить 146 тис. грн. Сума ж дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги значно не змінилася, а саме зросла на 17,7 тис. грн. і склала досить невелику суму 56,7 тис. грн., що можна оцінити досить позитивно. Це свідчить про досить ефективну роботу фінансового відділу і розрахунково-платіжну дисципліну на даному підприємстві.

Аналізуючи майнове становище підприємства, було проведено оцінку стану основних засобів, які має підприємство ТОВ "Фрінет". Аналіз показав, що на кінець 2008 року вартість зношеного обладнання становить 28%, в абсолютній сумі дорівнює 954,6 тис. грн. Це є недостатньо сприятливим для забезпечення основної діяльності.

Отже, основним джерелом формування майна підприємства ТОВ "Фрінет" є власний капітал, питома вага якого в структурі пасивів склала 81% і 78% у 2007 і 2008 роках відповідно. Спостерігається поступове зменшення внутрішніх джерел фінансування, але це можна оцінити лише позитивно при такій великій питомій вазі власних коштів у забезпеченні діяльності, оскільки це викликає певні занепокоєння з приводу питання чому підприємство взагалі не має довгострокових кредитів, досить невелику суму короткострокових кредитів.

ТОВ "Фрінет" потребує здійснення реальних інвестицій, тобто вкладень коштів в оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування торговельних площ, освоєння нових видів технологій та інноваційні нематеріальні активи. На основі цього, керівництво ТОВ "Фрінет" ухвалило рішення про побудову корпоративного мультисервисной середовища, з подальшою інтеграцією в неї технологій іp-телефонії та ІР-телебачення, що допоможе об'єднати в єдину мережу центральний офіс підприємства в Києві з філіалами в інших містах України.

Головним заходом щодо інвестування діяльності підприємства ТОВ "Фрінет", є покупка та монтаж спеціального серверного обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

Проведені на підприємстві корінні перетворення дозволяють припускати, що результати впровадження ноу-хау будуть позначатися починаючи з 2009 року більш істотно.

Здійснені розрахунки комерційної й економічної ефективності інноваційного проекту наростаючим підсумком по роках будівництва й експлуатації, показали, що він є вигідним, і свідчить про економічну доцільність його здійснення.

Таким чином, придбання обладнання CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 є малоризикованим, проте необхідним для забезпечення належного виробничого процесу ТОВ "Фрінет".

Список використаних джерел

1. Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. Фінанси підприємств. — К.: Знання-Прес, 2006. — 288 с.

2. Артем`єва І.О. Сучасні трансформації фінансової діяльності корпорацій: західна та українська практика // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2006.- № 1.- C.26-31. http://www.lіb.academy.sumy.ua/BіblLіst.Asp?WhatActіon=BіblLіstDetaіl&RefType=BіblLіst&RefValue=88806&BaseType=StaCards

3. Артус М.М. Засади формування фінансової парадигми в сучасних умовах розвитку ринкової економіки України // Фінанси України.- 2006.- № 5.- C.63-71.http://www.lіb.academy.sumy.ua/BіblLіst.Asp?WhatActіon=BіblLіstDetaіl&RefType=BіblLіst&RefValue=90583&BaseType=StaCards

4. Афоничкин А.И,, Андрющенко И.В. Управление финансами корпораций // Финансы и кредит.- 2005.- № 36.- C.15-20. http://www.lіb.academy.sumy.ua/BіblLіst.Asp?WhatActіon=BіblLіstDetaіl&RefType=BіblLіst&RefValue=88407&BaseType=StaCards

5. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України.- 2005.- № 3.- C.117-129.

6. Бочаров В. В. Современный финансовый менеджмент. — СПб.; М.; Нижний Новгород ; Воронеж : Питер, 2006. — 464 с.

7. Бутко А.Д., Шерстюк О.Л. Вплив нормативно-правового забезпечення на інвестиційну привабливість підприємств // Фінанси України.- 2004.- № 4.- C.76-87.

8. Буцкая И. Выбор системы показателей оценки финансового состояния предприятий // Бизнес-информ.- 2005.- № 1.- C.84-86.

9. Гончаров В. М., Непочатов С. І., Пчелинська Г. В. Фінанси підприємств. — Донецьк: ТОВ "Альматео", 2006. — 185 с.

10. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств. — К.: Знання-Прес, 2006. — 423 с.

11. Дем'яненко М. Я., Левченко Н. М., Шевчик В. П. Фінанси підприємств. — К., 2007. — 371 c.

12. Довбня С.Б., Ковзель К.А. Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства // Фінанси України.- 2006.- № 5.- C.134-142. http://www.lіb.academy.sumy.ua/BіblLіst.Asp?WhatActіon=BіblLіstDetaіl&RefType=BіblLіst&RefValue=90590&BaseType=StaCards

13. Захарченко В.О., Счасна С.І. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України.- 2005.- № 1.- C.137-140.

14. Игнатов А.В. Анализ финансового состояния предприятия // Финансовый менеджмент.- 2004.- № 4.- C.3-21.

15. Класифікація чинників інвестиційної привабливості економіки // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2004.- № 9.- C.9-15.

16. Князь С. В., Георгіаді Н. Г., Князь О. В. Фінансовий менеджмент. — Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2006. — 184 с.

17. Ковальська К.В. Фінансова стійкість акціонерного товариства як умова його економічного розвитку // Фінанси України.- 2004.- № 2.- C.101-105.

18. Коротка Ю.М. Фінансовий контроль як інструмент забезпечення фінансової стійкості підприємства // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 4: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Ініціатива, 2004.- 292 c.

19. Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси України.- 2004.- № 5.- C.99-105.

20. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів // Фінанси України.- 2005.- № 1.- C.113-118.

21. Лагун М.І. Послідовність проведення комплексного аналізу фінансового стану підприємства // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 6.- C.31-36.

22. Лайко Г. П. Формування інвестиційної привабливості підприємств АПК. — К.: ННЦ "Інститут аграрної економіки", 2005. — 202 с.

23. Лакшина О.А., Чекмарева Е.Н. Анализ финансовой стабильности: практика и методология // Деньги и кредит.- 2005.- № 10.- C.24-30.

24. Лукіна Ю.В. Формування та реалізація стратегії управління фінансами підприємства // Фінанси України.- 2006.- № 3.- C.113-119. http://www.lіb.academy.sumy.ua/BіblLіst.Asp?WhatActіon=BіblLіstDetaіl&RefType=BіblLіst&RefValue=89894&BaseType=StaCards

25. Лысенко Ю. Г., Белый Ал. П., Гнатушенко В. В. Стратегия формирования инвестиционной привлекательности металлургических предприятий Украины. — Донецк: Юго-Восток, 2005. — 379 с.

26. Маковеєв П.С., Шарко М.В. Реструктуризація як засобів створення інвестиційної привабливості підприємств текстильної промисловості України // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 3.- C.51-57.

27. Мельник Т.М., Шаматріна А.М. Поняття, необхідність та методичні підходи до визначення інвестиційної привабливості підприємств // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 1.- C.72-77.

28. Методологічні аспекти інвестиційної привабливості економіки // Регіональна економіка.- 2004.- № 4.- C.81-87.

29. Михайлов В., Прилипко Ю., Бірюченко В. Фінансовий стан підприємств (Аналіз деяких методичних питань) // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2004.- № 5.- C.31-39.

30. Мних М. В. Планування діяльності підприємства в сучасних економічних умовах. — К.: Знання України, 2004. — 92 с.

31. Мных Е., Беленькая Н. Оценка финансового состояния предприятия в условиях применения методов точечной статистической экспертизы // Бухгалтерский учет и аудит.- 2004.- № 2.- C.27-31.

32. Москаленко В.П., Пластун О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємтва як основа для діагностики його банкрутства // Актуальні проблеми економіки.- 2006.- № 6.- C.180-192.

33. Николаев В. П., Орловская Ю. В., Чумакова Е. Г. Проблемы рейтинговой оценки инвестиционной привлекательности: внутрирегиональный аспект. — Д.: Наука и образование, 2003. — 98 с.

34. Олійник О. В., Юшко С. В., Нагаєва Г. О. Фінансовий менеджмент. — Х.: ХНАУ, 2006. — 158 с.

35. Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування.- 2004.- № 4.- C.119-130.

36. Панкратьева Е. А. Комплексная оценка инвестиционной привлекательности компаний. — Иркутск: Издательство ИГЭА, 2001. — 101с.

37. Партин Г. О., Білецька Н. П., Тимощук М. Р., Гирик О. С. Фінанси підприємств. — Л.: ЛБІ НБУ, 2005. — 112 с.

38. Петкова Л.О. Інвестиційна привабливість регіонів // Фінанси України.- 2005.- № 9.- C.40-47.

39. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. Фінанси підприємств. — К.: КНЕУ, 2006. — 552 с.

40. Попов В.Ю. Динаміка інвестиційної привабливості підприємства як функція інтегрованого показника фінансового стану // Формування ринкових відносин в Україні.- 2005.- № 3.- C.9-11.

41. Потій В. З., Бабяк Н. Д., Жолнерчик Г. Ю., Вакуленко Є. В., Невмержицький Я. І. Фінанси підприємств. — К.: КНЕУ, 2005. — 244 с.

42. Процик Т.В. Оцінка інноваційно-інвестиційної привабливості як важлива компонента формування якісно нової стратегії соціально-економічного розвитку регіону // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Регіон - 2003: стратегія оптимального розвитку" (22-25 квітня 2003 року, м. Харків.- Х.: , 2003. - 401 c.

43. Рогов Г. К., Воробйова І. А., Селікова Т. В. Фінанси підприємства. — Миколаїв: НУК, 2007. — 135 с.

44. Романюк М.В. Податкова система та інвестиційна привабливість економіки України // Фінанси України.- 2006.- № 1.- C.38-43.

45. Рудюк Л. В. Фінанси підприємств. — К.: Університет "Україна", 2005. — 226 с.

46. Саблук П. Т., Кісіль М. І., Коденська М. Ю. Інвестиційна привабливість аграрно-промислового виробництва регіонів України. — К., 2005. — 478 с.

47. Садеков А. А., Лисова Н. А. Инвестиционная привлекательность предприятия (методология и методика оценки). — Донецк: ДонГУЭТ им. М.Туган-Барановского, 2001. — 269 с.

48. Ситник Л. С. Фінансовий менеджмент. — Донецьк: ДонНУ, 2005. — 368 с.

49. Соколова Л.В. Фінансова привабливість підприємства: оцінка та перспективи застосування // Актуальні проблеми економіки.- 2005.- № 6.- C.48-57.

50. Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми: Тези доп. і виступів VІІІ міжнар. наук. конф. студ. і молодих вчених (15-16 листопада 2006р.) / Донецький національний ун-т. Обліково-фінансовий факультет / П.В. Єгоров (заг.ред.). — Донецьк: Юго-Восток, 2006. — 341 с.

51. Фурик В. Г. Фінанси підприємств. — Вінниця: ВНТУ, 2006. — 131 с.

52. Хотинская Г.И. Капитализация как фактор укрепления финансовой устойчивости компании // Финансовый менеджмент.- 2006.- № 4.- C.26-31.

53. Шаблиста Л.М. Фінансова стійкість підприємства: сутність і методи оцінки // Економіка і прогнозування.- 2006.- № 2.- C.46-58.

54. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент. — К. : Знання, 2006. — 439 с.

55. Шило В. П. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства. — К.: Кондор, 2005. — 240 с.

56. Ширягіна О.Е. Методика аналізу фінансових результатів підприємства // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 5.- C.60-65.

57. Ярошенко С.П., Середа В.М. Інвестиційна привабливість компанії в умовах реорганізації // Вісник Української академії банківської справи.- 2002.- № 2.- C.71-76.

58. Ястремська О.М. Моделювання оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств в умовах трансформації економіки // Проблеми науки.- 2005.- № 11.- C.20-28.

Додаток А

Додаток Б