Курсовая работа: Ціноутворення на цукровому комбінаті "Хрещатик"

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Буковинська державна фінансова академія

Ціноутворення на ц/к Хрещатик

Виконав

Студент 211 гр.

Накай Сергій

Чернівці 2006

Розділ 1. Теоретичні основи у цукровій промисловості

1.1 Цукрова промисловість України

Цукрова промисловість України була і залишається на сучасному етапі розвитку економіки однією з найрозвинутіших галузей народного господарства, яка за кількістю підприємств, рівнем технічного оснащення, виробничою потужністю, забезпеченням кваліфікованими працівниками, а також за обсягом виробленої продукції посідає одне з провідних місць в економіці. Але останнім часом, як на ринку цукру, так і в буряковій галузі, почали виникати досить серйозні проблеми. Спеціалісти називають такий стан кризовим, i до деякої мiри, критичним.Цукрова промисловість України, що процвітала і до революції і у радянський час, почала згасати відразу після 1991 року. Неухильно скорочувався збір цукрових буряків і вироблення цукру, закривалися, розбиралися на металобрухт цукрові заводи. Проаналізуємо виробництво цукрових буряків в Україні за часів незалежності.

Таблиця 1.1 Посівні площі і виробництво цукрових буряків за 1990-2009 роки

Отже, проаналізуємо дані табл. 1.1 по посівній площі і виробництву цукрових буряків. У 2006 році загальний обсяг виробництва цукрових буряків склав 10067,0 тис. т., якщо порівняти з 2002 роком то відхилення складає 35,9 % (тобто виробництво зменшилось на 4385,0 тис. т., або на 64,1 %). А якщо порівняти з 1990 роком відхилення становить 22,7 % (виробництво зменшилось на 34197,0 тис. т, або на 77,3 %). Отже за 19 років виробництво цукрових буряків скоротилось аж на 77,3 %, цифра вражаюча. Цьому є ряд об’єктивних і суб’єктивних причин. Скорочення виробництва на пряму пов’язане з скороченням посівних площ. Так у порівнянні з 1990 роком посівні площі скоротилися на 1285,0 тис. га, або на 80 %. Тобто як можна побачити спостерігається пряма залежність з обсягом виробництва. Хоча за останні три роки збільшується урожайність з 1 га площі посіву у 2009 вона становила 315 ц з 1 га.

Після вступу у ВТО цукрова промисловість почала все більше занепадати. Українська влада пом’якшила умови ввезення цукрової тростини, і тим сам завдала значного удару по вітчизняним виробникам. Які ще не в змозі конкурувати з цукром із тростини який має меншу собівартість. Але цього не було б якщо цукрову галузь технічно модернізувати, переозброїти. В галузі а також в цілому в сільське господарство надходить мало інвестицій особливо прямих іноземних, тому, що іноземні інвестори не зацікавлені у вкладанні коштів в сільське господарство із уже відомих усім причинам. Якщо ж торкнутися стану справ у буряківництві, то тут все - гірше нікуди. Зруйновано насінництво. Лише невелика частина посівних площ засіяна вітчизняним насінням, зате майже половина насіння, яке засівається у країні, визнане неякісним. Тому знижується врожайність. Падає і цукристість коренеплодів - але ж зниження вмісту в них цукру всього лише на кілька відсотків відчутно підвищує собівартість готового цукру.Основні причини виникнення кризи в галузі такі: недосконалість системи управління галуззю; штучне доведення до банкрутства підприємств під час приватизації; скорочення площ посівів цукрових буряків, посилення ураженості посівів хворобами та шкідниками, зменшення у 3-4 рази кількості внесених мінеральних та органічних добрив; надмірне ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини, бартерні розрахунки та контрабанда; недостатнє впровадження інноваційних технологій, а також нестача висококваліфікованих спеціалістів.

Цінова політика підприємства на плановий період базується на таких основних засадах: орієнтація на збільшення збуту; орієнтація на збільшення прибутку; орієнтація на утримання свого фактично існуючого сегменту ринку; орієнтація на утримання витрат і прибутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.

Найбільший вплив на ціноутворення мають покупці, конкуренти та витрати. При встановленні ціни менеджер повинен поглянути на продукцію очима споживача. На сьогодні ринок харчових продуктів України різноманітний і насичений, але постійно постає питання щодо відповідності ціни і якості продукції. Як відомо, на якість впливають технічна оснащеність підприємства, кваліфікаційний рівень підготовки робітників і спеціалістів, відповідність стандарта сировинних ресурсів тощо. Якість харчової продукції, що пропонується споживачу і прямі витрати виробництва, що ототожнюються зі змінними, маржинальними витратами знаходяться майже в прямій залежності.

Знаючи технологію фірм-конкурентів, їх виробничі потужності, виробничі площі, логістикстратегію розвитку легше встановити ціни на власну продукцію.

Стратегія розвитку об’єкта господарювання умовах ринкової економіки втілюється в розробці стратегічних, перспективних та поточних планів (бюджетування).

Базою формування ціни має бути, нормативна(планова) собівартість (або кошторис) продукції за плановою номенклатурою, асортиментом та нормативами станом на початок планового періоду з використанням калькулювання витрат методом „величини покриття”. Причому, вихідна

база повинна характеризувати рівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться про те, що ефект від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановому періоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванні цін.

В харчовій промисловості застосовуються наступні основні підходи до формування ціни на продукцію підприємств: встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці; використання інформації про ціни конкурентів; використання інформації про собівартість продукції; використання інформації про витрати підприємства. Дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу і прибутку дозволяє встановити таку мінімальну ціну, яка в короткотерміновому періоді забезпечить одержання планового прибутку.

Найпоширенішими методами встановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації про собівартість продукції та витрати підприємства.

Економічно виправданою формою ціноутворення на основі витрат є ціноутворення за принципом «витрати плюс». Якщо ринок не ставить жорстких умов, то менеджер, встановлюючи ціну, має орієнтуватись на наступні формули: виробничі змінні витрати плюс націнка; загальні змінні витрати плюс націнка; виробнича собівартість плюс націнка; повна собівартість плюс націнка.

Націнку можна розрахувати на базі: змінних виробничих витрат; повної виробничої собівартості; загальних змінних витрат; повних витрат.

Розділ 2. Загальна характеристика підприємства

2.1 Основні напрямки діяльності та номенклатура продукції

Метою діяльності підприємства є: населення ринку товарами та послугами, виробнича, посередницька, фінансова, наукова, науково-технічна, науково-виробнича та навчальна діяльність, а також інша діяльність, яка не суперечить законодавству України: одержання максимального прибутку на основі вище вказаної діяльності в порядку і на умовах визначених статутом та задоволення соціально-економічних потреб власників на його основі.

Предметом діяльності товариства є:

· Виробництво цукру та вторинних продуктів, його споживання;

· Вирощування, заготівля та переробка цукрових буряків;

· Виробництво продовольчих і непродовольчих товарів їх збут та реалізація через власну торгівельну мережу;

· Закупівля с/г продукції та сировини, дикоростучих плодів та ягід;

· Виробництво, зберігання, переробка та реалізація с/г продукції та продукції агропромислового комплексу;

· Випуск товарів народного споживання і виробничо-технічного призначення;

· Надання всіх видів послуг населенню, підприємствам та організаціям по перевезенню автомобільним та залізничним транспортом;

· Торгівельна діяльність у сфері громадського харчування, а також паливно-мастильних матеріалів;

· Випуск проектно-кошторисної документації;

· Участь у здійсненні соціальних програм;

· Розробка, виготовлення, впровадження виробів, матеріалів та пристроїв необхідних для статутної діяльності товариства

Товариство може здійснювати діяльність, яка не дає йому прямих чи опосередкованих прибутків, але на думку власників є бажаною для його загальної діяльності.

ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” є власником: майна, одержаних доходів, доходів від цінних паперів, амортизаційних відрахувань на відтворення основних фондів, кредитів банків та інших кредиторів, іншого майна, одержаного в результаті діяльності діючих чи заново створених підприємств. Товариство діє на принципах господарської самостійності, самофінансування і самоокупності, має самостійний баланс, постійний рахунок у банку, фірмову марку та торговий знак, круглу печатку, штампи та бланки, які має право змінювати та користуватися на власний розсуд.

Засновниками ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” є Товариство з обмеженою відповідальністю “Смерека” та Приватне підприємство “Торговий дім “Столичний ЛТД””.

Статутний фонд товариства становить 8 000 000 (вісім) мільйонів гривень, у тому числі ТзОВ “Смерека” – 7 200 000 (сім мільйонів двісті тисяч) гривень (90 %) та ПП “ТД “Столичний ЛТД”” – 800 000 (вісімсот тисяч) гривень (10 %).

Органами управління товариством є Загальні збори і Виконавчий орган. Вищим органом товариства є загальні збори його учасників. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено документами або законом.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить:

ý Визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про його виконання;

ý Внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

ý Створення та відкликання виконавчого органу товариства;

ý Визначення форм контролю за діяльністю виконавчим органом товариства, створення та визначення повноважень контрольних органів;

ý Затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутків та збитків товариства;

ý Вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

ý Виключення учасника із товариства;

ý Прийняття рішення про реорганізацію, ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

ý Прийняття рішень про створення дочірніх підприємств;

ý Встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

ý Прийняття до товариства нових учасників.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У товаристві створюється виконавчий орган (колегіальний-дирекція), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Дирекція приймає рішення простою більшістю від числа присутніх членів виконавчого органу.

З директором укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Директор Товариства (Бучко С.Б.) без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених статутом Товариства та діючим законодавством. Дирекцію очолює генеральний директор (Помяновський В.Р.).

2.2 Інформація про історію створення підприємства, спеціалізацію, асортимент продукції і техніко-економічні показники

Історія цукрозаводу “Хрещатик”:

Цукровий завод “Хрещатик” побудований Чехословацькою фірмою “Шкода” в 1912 році і належав австрійському акціонерному товариству на чолі з Марком Фішером.

Свій перший сезон завод розпочав у 1913 році. Завод випускав цукор-рафінад у вигляді голів конусоподібної форми, переробляючи 1200 тон буряка в добу.

В 1918 році після окупації Північної Буковини Румунією, завод належав філіалу Бухарестського банку “Мармором Банк” на чолі з Марком Фішером. До 1923 року завод не працював. В 1923 році він був відбудований і реконструйований на добову потужність 1,2-1,4 тис. тон буряка. Для робітників були побудовані будинки на вул. Матросова і для спеціалістів – на вул. Заводській.

В 1930 році завод перейшов у власність румунського акціонерного товариства, яке відбудувало рафінадне відділення, встановивши нове чеське обладнання по випуску пресованого цукру-рафінаду. Надалі ніякі реконструкції не проводилися, так як економічні кризи приводили до того, що виробництво тривало всього 1,5-2 місяці, а в такі роки , як 1928, 1936 завод не працював взагалі через відсутність збуту продукції. В цей період було обновлено тільки обладнання жомосушного відділення. Умови праці були тяжкими. Буряк підвозили на підводах і вручну розвантажували. Рівень механізації був дуже низький. Робочий день тривав 12 і більше годин при дуже мізерній платні.

В 1940 році після приєднання Північної Буковини до України завод був націоналізований. Сезон 40-го року розпочався 22 листопада. Було перероблено 42000 тон буряка, вироблено 6250 тон цукру.

Після нападу фашистської Німеччини завод знову повернувся до попередніх господарів. В кінці 1943 року окупанти почали демонтувати і вивозити заводське обладнання. Перед самим звільненням Кострижівки 24 березня 1944 року окупантам вдалося вивезти турбогенератор, який був знайдений в Румунії у місті Крайове.

Після звільнення, завод і радгосп в селі Звенячин стали називати цукрокомбінат “Хрещатик”. Радгосп спеціалізувався по вирощуванню насіння цукрових буряків. Мав три відділки на 2099 га: Йосипівка, Нова Веренчанка та Нова Одая біля Чунькова.

З квітня 1944 року по лютий 1945 року завод був повністю відновлений. Перший повоєнний сезон розпочався 18 грудня 1945 року. Більшість працівників ще не повернулися з війни, тому спеціалісти відробили спочатку сезон на Городенківському заводі, а потім їхні спеціалісти приїхали допомогти нам. Сезон тривав 18 діб, переробляли лише 550 тон буряка в добу. В 1946 році завод не працював.

1946 – 1950 рр.

В ці роки пройшла реконструкція на 1500 тон переробки буряка в добу. Була проведена реконструкція ТЕЦ. Встановлені котли “Сладек”, проведений перехід із твердого палива на мазут. Замінена горизонтальна випарна установка системи “Елленека” на вертикальну. Змонтовано сушку цукру-піску – барабан Фальцмана, преси системи Пшиляса, колочний станок системи Шейблера. Цукор пакували в джутові та паперові мішки і ящики по 50 кг.

Вапняковий камінь для газової печі завозили з кар’єру Бабин, але через його низьку якість з 1948 року добування каменю припинили й завозили його з інших кар’єрів. Буряк переробляли з 11 районів Тернопільської області та двох районів – Чернівецької.

1950 – 1953 рр.

Колективом заводу проведено реконструкцію цехів, дільниць. Збільшена потужність заводу до 1500 тон цукрового буряка на добу. Установлена пилорама.

Працювали громадські організації, зокрема – жіноча рада. ЇЇ голова Локшина добилася будівництва дитячого садка в с. Кострижівка (нині – в цьому приміщенні знаходиться кафе ).

1953 – 1957 рр.

Колективом заводу проведені такі роботи :

- установлений паровий котел “Борзиг”;

- побудована і введена в дію водокачка питної води;

- проведена реконструкція водокачки технічної води;

- побудовані житлові будинки по вулиці Буковинській;

- побудована дорога від Кострижівки до автотраси через село Звенячин;

- побудована дорога селища (вулиця Заводська), проводився благоустрій селища.

1957 – 1972 рр.

Проведено реконструкцію бурякопереробного цеху. Установлена англійська дифузія “Дункан-С’тнард” безперервної дії замість дифузії періодичної дії системи Роберта; замінені бурякорізки. Проведена реконструкція сокоочисного цеху: встановлені відстійники; чотири вакуум-фільтри – замість фільтрпресів; замінена випарна станція.

В продуктовому цеху: замінені в/апарати на ВАЦ-600.

Проведена Реконструкція ТЕЦ. Замість дев’яти парових котлів системи “Тішбейна”, “Сладек”, “Борзиг”, “Бабкок – Вількокс” тиском 5,14 атмосфери установлені парові котли БМ 35/39 – 2 одиниці і ГМ-50 – 2 одиниці загальною продуктивністю 170 т/год.

Замінені два турбоагрегати потужністю 4 і 6 тис. кВт; побудована і введена в дію мазутна насосна станція; установлені додаткові мазутні чани; хімводоочистку.

В 1957 році розпочали переробку цукру-сирцю з тростини. Цукор привозили в 100 кілограмових мішках і складували під відкритим небом.

В 1964 році був побудований склад для цукру-сирцю з клерувальним відділенням.

Побудовано пожежне депо. Пізніше (на початку 80-х рр.) тут були перемоточна, магазин, тепер – знаходиться залізничний транспортний цех та вагова майстерня.

Побудовано дві секції цукрового складу місткістю 10 тис.тон, склад для приймання та зберігання цукру-сирцю.

На кошти заводу в селі Хрещатик змонтовано телевежу. Прокладено теплотрасу по вулицях Заводській, Кобилянській, Буковинській, Чапаєва, Матросова, 28 червня.

Побудовано: середня школа, дитячий садок, гуртожиток на 240 місць, будинок побуту, стадіон, 4-х та 8-х квартирні житлові будинки, лікарню (1957 р.).

1972 – 1987 рр.

Проведена реконструкція дифузійного відділення з установленням дифузійного апарата ДС-12. Встановлені: жомові преси; вакуум-фільтр; дискові фільтри; замінені випарні апарати (I, III, Y корпуси), парові камери вакуум-апаратів першого продукту; установлені центрифуги безперервної дії I, II, III продукту і афінації замість періодичної дії, автоматична вага цукру I продукту; установлено 6 адсорберів для очистки раф сиропів, дискові фільтри для фільтрації раф сиропів; генераційна установка для вугілля АТС.

Механізовано ручну працю в рафінадному цеху. Установлені автоматичні лінії по пресуванню, колці і розфасовці рафінаду в 0,5 і 1 кг. пачки. Також були встановлені автомати “Арис” по розфасовці раф піску в 1 кг пакети; автомати “Зіблер” по розфасовці раф піску в дрібній фасовці (дорожній цукор).

Змонтовано обладнання по виробництву гофрокоробів, печатно-висічні автомати (для рафінаду).

Замінені турбогазодувки на газові насоси ВК-50; повітряні насоси на ВВН-50; ротоклони для очистки сатураційного газу. Установлений паточний чан із насосною станцією для навантаження вагонів і автоцистерн.

Автоматизовано дифузійне відділення; станцію дефекосатурації; випарну станцію; ТЕЦ.

Проведена реконструкція очисних споруд. Впроваджена біологічна очистка стічних вод; введено в дію зворотне водопостачання; побудовані градирні.

Побудований цукровий склад для рафінаду місткістю 5 тис.тон. Побудовано: дві секції 70-ти-квартирного будинку, один 16-тиквартирний, два 8-миквартирні будинки, побутовий корпус.

В заводі велась активна робота по благоустрою селища. Так заводський відстійник перетворено на ставок, в який була запущена риба.

1987 рік – рекордний по випуску товарної продукції. Прибутки були найвищі серед усіх цукрових заводів Радянського Союзу, про що відмічено у всесоюзному журналі “Сахарная промышленность”.

1987 – 1991 рр.

Обладнано столову побутового корпусу; побудовано банно-пральний комбінат. Збудована трісторна (для шаф управління центрифугами II продукту). Збудований котедж на дві сім’ї.

1991 – 1999 рр.

Замінено I “Б” корпус випарки; модернізовано запірний пристрій газових печей. Побудовано і введено в експлуатацію: мийне відділення; вертикальні відстійники очисних споруд. Побудовано компресорну станцію; I секцію (20 квартир) 70-тиквартирного будинку.

Встановлені комп’ютери: в бухгалтерії, розрахунковому відділі, ВОП та З, цеху механізації; факс, ксерокс; комп’ютерна вага на буряковаговій; введено в дію мобільний зв’язок між службами.

Установлений кабельний зв’язок із Заліщицьким вузлом зв’язку Тернопільської області.

Почав працювати побутовий корпус.

Обладнані площадки для зберігання сипучих вантажів (сірки, вугілля, коксу, солі).

Побудована трансформаторна підстанція 35/6 кВ потужністю 5,6 МВт. В ТЕЦ турбогенератор 4 МВт замінено на 6 МВт. В окремому приміщенні змонтований щит управління обома генераторами.

Проведені підготовчі роботи по газифікації заводу. Через рік роботи припинено через відсутність коштів.

Припинено переробку цукру-сирцю. Припинено виробництво цукру-рафінаду всіх фасовок.

Припинено виробництво сухого жому.

В 1996 році проведена приватизація заводу. Працівники заводу отримали близько 4 % акцій.

Завод перетворився на Відкрите Акціонерне Товариство – ВАТ цукрозавод “Хрещатик”. Утворюється дочірнє підприємство – фірма “Хрещатик” до якої належить столова.

Запущений цех по випіканню хліба і встановлене обладнання для виготовлення макаронів.

Адміністративний корпус реконструюється в сучасний офіс.

1999 – 2001 рр.

Для варки утфелю I продукту встановлені мікропроцесори (1999 р.).

Запущено цех по вирощуванню грибів в підвалі побутового корпусу. Розпочато підготовку цеху площею до 1000 м² в підвалі складу цукру-рафінаду. Відновлено цех по виробництву сухого жому, але він не був запущений через високі ціни на мазут.

Проведено 3,5 км. газопроводу в напрямку села Звенячин.

2000 рік. Завод працював менше місяця. По виходу цукру зайняв друге місце серед заводів України. Основним кредитором в 2001 р. була фірма “Акорд”, співробітництво з якою підписане на 2001 р.

За 20-те століття завод відпрацював 75 сезонів. Перероблено більше 20 мільйонів тон буряка, вироблено – біля 3 мільйонів тон цукру, із них 1,8 млн.тон – з буряка та 1,2 млн.тон – з цукру-сирцю.

Найдовший сезон цукроваріння був в 1957 році – 221 доба, найкоротший – в 1945 році – 18 діб.

Найдовше виробництво цукру з сирцю з 1 січня по 15 липня з самим коротким ремонтним періодом – 1,5 місяці – було в 1987 році.

Найбільше товарної продукції вироблено в 1987 році – на суму в 107 млн. 110 тис. карбованців.

2002-2006 рр.

Управління дифузії переведено на мікропроцесор.

Побудовано нову яму для товарного вапна.

Газифіковано завод у 2004 році. У 2005 році ВАТ цукрозавод “Хрещатик” ліквідовано і на його базі утворено ТзОВ ц/к “Хрещатик”.

Основними видами продукції на ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” є:

-Цукор-пісок;

-Меляса;

-Жом сухий і свіжий;

- Вапно товарне.

Цукор-пісок упаковують масою нетто 50 кг. у поліпропіленові мішки з поліетиленовими вкладишами, що дає змогу зменшити вплив зовнішніх факторів на якість цукру. До мішків пришивають ярлики де вказано:

1) Назву організації-виробника;

2) Назву продукції, ДСТУ;

3) Масу нетто;

4) Калорійність.

Меляса – це побічний продукт бурякового виробництва, яка використовується в якості сировини для виробництва етилового спирту, пекарських і кормових дріжджів та як добавку в корм с/г тваринам.

Цукор-пісок та меляса мають органолептичні характеристики (запах, зовнішній вигляд, смак, розчинність у воді) та фізико-хімічні (масова частка цукрози, сухих речовин, кислотність) властивості.

Жом сухий і свіжий призначаються в основному для годівлі с/г тварин. Жом сухий може використовуватись як добавка до комбікормів.

Основними техніко-економічними показниками товариства є: (Таблиця1).

Аналізуючи Таблицю 1.1 можна зробити висновок, що всі техніко-економічні показники у 2006 р. у порівнянні із 2005 р. зросли. Це можна пояснити тим, що з 2006 року ВАТ ц/к “Хрещатик” став ТзОВ ц/к “Хрещатик”, а це означає, що нові власники зробили значні капіталовкладення у комбінат, що виразилось у техніко-економічних показниках. Наприклад, за 2006 рік обсяги товарної продукції зросли на 47,2 % у порівнянні із 2005 роком, що в сумі склало 8474 тис.грн. В результаті рентабельність виробництва за декілька останніх років стала додатньою. Також великим досягненням нового керівництва є отримання прибутку, адже до 2006 року підприємство працювало без прибутку, тобто було збитоковим.

Отже слід зауважити, що економічний стан товариства за 2006 рік порівняно з 2005 р. покращився, але потрібно вживати заходи щоб ріст спостерігався і надалі. Потрібно провести детальний аналіз кожного показника, щоб знайти резерви росту доходу, та резерви зниження собівартості.

Щоб зрозуміти до якого виду належить підприємство мало техніко-економічних показників потрібно класифікувати його за декількома ознаками, що і показує Таблиця 2.1.

Таблиця 2.1Техніко-економічні показники підприємства

Таблиця 2.2 Характеристика підприємства за класифікаційними ознаками

2.3 Опис ринкового середовища господарювання підприємства

За нових ринкових умов господарювання, підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, якої і скільки випускати продукції, з ким співпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всі виробничі процеси.

Основними споживачами продукції ц/к є:

n Населення області;

n Кондитерська промисловість регіону;

n Харчова промисловість регіону;

n Громадське харчування.

Потенційні ринки збуту продукції ц/к “Хрещатик” можна поділити:

n Локальний;

n Внутрішній вітчизняний;

n Міжнародний.

Локальний ринок

Місткість локального ринку можна визначити, виходячи із статистично обгрунтованої норми споживання цукру (для розвинутих країн – 25-35 кг. в рік на 1 особу), що складе близько 45 тис.тон річної потреби Чернівецької області в цукрі.

У 2010 році цукрові заводи чернівецької області виробили 13 102 тони цукру:

1. Ц/к “Хрещатик” – 10985 тон;

2.Чернівецький ц/к – 2117 тон.

В зв’язку з цим навіть локальний ринок характеризується достатньою місткістю для нарощування виробництва цукру місцевими підприємствами при умові його цінової конкурентоспроможності в порівнянні із цукром, що завозиться в область.

Вітчизняний ринок

Спеціалісти відзначають постійне збільшення внутрішнього споживання цукру (за рахунок споживання підприємствами харчової промисловості), а загальна місткість українського ринку оцінюється до 2 млн.тон щорічно.

Українські заводи за даними асоціації “Укрцукор” в січні-листопаді 2010 року зменшили виробництво цукру в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року на 161,780 тони цукру.

Крім того в Україну нелегально завозиться цукор, що не дозволяє здійснювати його реалізацію за мінімальними цінами встановленими Кабінетом Міністрів України.

Світовий ринок

Загальний стан світового ринку цукру, на відміну від внутрішньої ситуації в Україні, характеризується зростанням його виробництва і дещо меншими темпами споживання.

Основними імпортерами українського цукру в 2003-2010 роках були і потенційно залишаються ними країни Союзу Незалежних Держав.

Україна витісняється з традиційних цукрових ринків СНД. В значній мірі це зумовлено домінуванням на світовому ринку тростинного цукру внаслідок його нижчої ціни і, крім того, надлишку. Ця негативна тенденція збережеться і на найближчі роки в зв’язку з ціновою неконкурентоздатністю українського цукру.

Таким чином вихід з власним цукром на світовий ринок можливий тільки при умові використання знижених цін і збереження якісних показників.

Меляса

Оцінюючи обсяги виробництва патоки в Україні вцілому, можна відмітити, що воно повністю не зможе завантажити потужності вітчизняних переробних заводів, а отже в достатній мірі дефіцитним товаром.

2.4 Опис та характеристика МТБП (матеріально-технічної бази підприємства) з відображенням її видової структури

Будь-яке господарське рішення оцінюється за його кінцевим результатом. Одними з головних факторів, що впливають на величину прибутку є рівень матеріальних запасів та технічного оснащення підприємства. Виручка від реалізації та прибуток з’являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріально-технічними ресурсами є необхідною умовою функціонування та розвитку будь-якого підприємства.

Для виробництва цукру використовується дуже багато допоміжних матеріалів (Таблиця 2.3).

Небезпечна є ситуація коли підприємство на сезон виробництва не забезпечене всіма необхідними матеріалами. Таблиця 2.3 показує, що зараз підприємство знаходиться на стадії поповнення своїх матеріальних активів. Відповідальний за вчасне забезпечення виробницва матеріалами та технічним оснащенням є начальник Відділу матеріально-технічного забезпечення.

Таблиця 2.3Необхідні технологічні матеріали на сезон переробки цукрового буряку урожаю 2006

2.5 Виробнича та організаційна структури підприємства

Виробнича структура підприємства (ВСП) являє собою склад усіх виробничих підрозділів.

Заводоуправління є основною ланкою ВСП, адже без кваліфікованих управлінців підприємство існувати не може.

Основні цехи призначаються для виготовлення основної товарної продукції, в нашому випадку цією продукцією є цукор-пісок. Виокремлюють такі основні цехи:

b Заготівельний (здійснює заготівлю предметів праці) – бурякоцех;

b Обробляючі (виконують основну обробку предметів праці) – сокодобувний цех, сокоочисний цех, сушильний цех;

b Випускаючі (закінчують виробничий процес і надають виробам товарної цінності) – продцех;

Допоміжні цехи виготовляють вироби, які забезпечують виробничий процес і використовуються всередині підприємства.

b Ремонтний (виготовляє запчастинита виконує ремонтні роботи під час сезону);

b Інструментальний (виробляє оснащення, інструменти та пристрої для нормальної роботи заводу);

b Енергоцех (виробляє електричну, теплову та енергію стиснутого повітря);

Обслуговуючі цехи забезпечують підприємство виробничими послугами, але не виробляють при цьому ні продукції, ні предмети праці.

b Транспортний цех (виконує розвантажувально-навантажувальні роботи та переміщення товарів) – ЗДТ цех, АТ цех;

b Складське господарство (забезпечує виробництво складськими послугами: приймання, зберігання, видача на виробництво предметів праці) – центральний матеріальний склад, приймоздавальний склад;

b Санітарно-технічне господарство (забезпечує підприємство санітарно-технічними послугами і роботами);

Побічні цехи призначаються для випуску продукції широкого вжитку за рахунок відходів виробництва.

b Цех товарів народного споживання ;

b Цех утилізації (здійснює сортування, упаковку і відвантаження відходів виробництва);

Підсобні цехи здійснюють підготовку необхідних засобів для доведення готової продукції до товарного вигляду.

b Тарний цех (сортування та підготовка мішків до упакування цукру);

Виробнича структура показує нам тільки склад виробничих підрозділів, а от організаційна структура управління підприємством (ОСУП) дає нам інформацію про те, як проводиться управління на ТзОВ “ц/к “Хрещатик””.

ТзОВ “ц/к “Хрещатик”” у своєму управлінні використовує сучасну модель управління підприємством, яка складається з 5 служб.

Директор (Помяновський В.Р.) – це вищий лінійний керівник від виконавчого органу товариства, який здійснює контроль за загальним керівництвом.

Виконавчий директор (Бучко С.М.) – це вищий лінійний керівник на підприємстві, що здійснює загальне керівництво через керівників служб і основних цехів, несе відповідальність перед власниками підприємства.

1 служба

Технічна служба очолюється провідним інженером, який займає посаду головного інженера і є функціональним керівником вищого рангу (Баранецький Ф.А.). Головний інженер відповідальний за технічний прогрес підприємства. Своє керівництво він здійснює через начальників таких відділів:

1.Відділ головного технолога (Бартків О.І.) відповідає за розробку технології нової продукції, вдосконалення технології старої продукції, нормування технологічних операцій;

2.Відділ механізації та автоматизації (Бабич І.І.) відповідає за проектування об’єктів механізації та автоматизації, впровадження засобів механізації та автоматизації на робочі місця.

3.Відділ головного метролога (Галяревич В.В.) забезпечує безперебійну і точну роботу всієї вимірювальної техніки на підприємстві.

2 служба

Виробнича служба очолюється заступником директора з виробництва (Ковальчук П.В.), який є функціональним працівником вищого рангу на підприємстві і здійснює оперативне керівництво через підпорядкованих йому начальників відділів:

1. Відділ головного механіка (Марко С.В.) забезпечує безперебійну роботу обладнання на підприємстві;

2. Відділ головного енергетика (Площанський П.М.) забезпечує виробництво всіма видами енергії;

3. Транспортний відділ (Данилович В.І.) забезпечує виробництво розвантажувально-навантажувальними роботами, переміщення товару;

4. Відділ охорони праці (Берковський В.А.) забезпечує профілактику безпеки праці, реєстрацію і розслідування порушень техніки безпеки, впровадження необхідних заходів по виконанню інструкції;

3 служба

Економічна служба очолюється заступником директора з економічних питань (Карпенюк С.М.) :

1.Планово-економічний відділ (Краснокуцька О.І.) займається розробкою перспективних і початкових планів підприємства, конкретизація замовлень, аналіз, контроль за виконанням виробничих планів підрозділів підприємства;

2.Відділ праці і заробітньої плати (Тригуб О.Д.) займається визначенням, зміною та конкретизацією нормативів праці та заробітньої плати, визначенням чисельності робітників підприємства та його підрозділів;

3.Відділ головного бухгалтера (Димко Н.Р.) ведуть облік, звітність та здійснюють контроль за фінансовою діяльністю заводу.

4 служба

Комерційна служба очолюється заступником директора з комерційних питань (Скутяк С.В,), який є функціональним працівником вищого рангу на підприємстві і здійснює оперативне керівництво через підпорядкованих йому начальників відділів:

1.Відділ постачання (Тригуб Я.С.) має такі обов’язки, як визначення потреб підприємства у матеріало-технічних ресурсах (МТР), організація безпосереднього постачання МТР, контроль правильності витрат МТР;

2.Відділ збуту (Ткачук Д.Ю.) займається вивченням ринкової кон’юнктури, плануванням реалізації продукції, організація поставки продукції за договорами;

3.Відділ складського господарства (Бальон М.С.) виконує такі функції: організація приймання МТР, організація збереження МТР, видача і доставка МТР до робочих місць;

5 служба

Кадрова служба очолюється заступником директора з з кадрів і побуту (Баранецька В.І.), який є функціональним працівником вищого рангу на підприємстві і здійснює оперативне керівництво через підпорядкованих йому начальників відділів:

1.Відділ кадрів (Баранецька В.І.) займається прийомом, розстановкою та звільненням кадрів, організовує табельний облік, здійснює контроль за правилами внутрішнього розпорядку;

2.Відділ пожежної безпеки (Яцик П.М.) здійснює профілактику пожеж, організовує гасіння, тобто ліквідацію пожеж;

3.Відділ охорони підприємства (Дожук Ф.А.) – охороняють власність товариства;

Як видно із організаційної структури управління товариством здійснюється на досить високому рівні.

Розділ 3. Практика ціноутворення на ц/к «Хрещатик»

3.1 Система управління витратами на підприємстві

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Система управління витратами на ц/к має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов’язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.

Установлені норми витрат – це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з’ясовувати причини відхилень фактичних витрат , від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження.

Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місце витрат – це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.

Центр відповідальності збігається з місцем витрат. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які виокремлені просторово.

3.2 Аналітичні аспекти співвідношення змінних і постійних витрат

На підставі зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції. Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійними. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління, місцеві податки, проценти за кредит, підготовка до сезону. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Наприклад: витрати на закупівлю сировини, матеріалів, перевезення цукрового буряку, заробітня плата.

Співвідношення постійних і змінних витрат на ц/к за 2006 рік мають такий вигляд:

ПВ=5 099 039,49 грн.

ЗВ= 24 861 999,8 грн.

Отже можна зробити висновок, що змінні витрати перевищують постійні майже в 5 разів. Див. додаток А.

3.3 Організація та порядок складання кошторису виробництва

Кошторис підприємства представляє всі витрати ТзОВ “Ц/к “Хрещатик”” пов’язані з його основною діяльністю за певний проміжок часу, незалежно від того чи входять вони в собівартість чи ні. Отже, кошторис і собівартість загального випуску продукції не співпадають.

Кошторис на підприємстві складається наступним чином:

1.Визначається виробнича собівартість валового випуску продукції: з загальної суми витрат вираховується витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні – додається.

2.Виробнича собівартість виготовленої продукції обчислюється як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.

3.Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

3.4 Розрахунок собівартості (калькуляції) окремих виробів з наведенням методики обчислення основних статей калькуляції

У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів.

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обгрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв’язування таких методичних завдань: визначення об’єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць, визначення калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення.

Об’єкт калькулювання – це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. д.). Головний об’єкт калькулювання – готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця – одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об’єм). Наприклад, об’єкт калькулювання – цукор, калькуляційна одиниця – одна тона цукру.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств, не складає виключення і ТзОВ “Ц/к “Хрещатик””.

Для того, щоб побачити, яка собівартість цукру-піску подивимося на основні статті калькуляції використовує підприємство: додаток А.

Отже, як видно виробнича собівартість однієї тони цукру дорівнює 2195 гривень 18 копійок.

3.5 Організація ціноутворення на підприємстві (види цін та методика їх розрахунку на прикладі виробів)

Ціна – це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання підприємство застосовує таку ціну, як вільна ціна.

Вільна ціна – це ціна, що її визначає підприємство самостійно. Проте держава певною мірою впливає на та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб’єктів господарської діяльності.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки підприємство використовує такі ціни, як оптові та роздрібні, а також тарифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. ТзОВ “Ц\к “Хрещатик”” використовує такий метод ціноутворення:

Метод “середні витрати плюс прибуток”. Він є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою

Ц = СВ + П,

СВ – середні витрати (собівартість);

П – величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

Цукровий комбінат “Хрещатик” встановив собі величину прибутку в ціні у розмірі 11,31 %, а собівартість цукру-піску – 27 172 625,76 грн.(1 тона – 2195,18 грн.) та жому – 32 971,1 грн. (1 тони – 2,58 грн.). Отже, ціна буде:

ціноутворення цукровий комбінат собівартість

Цц-п = 2195,18+248,27 = 2443,45 грн.

Цж = 2,58+0,29 = 2,87 грн.