Курсовая работа: Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва в ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Кафедра вищої математики та статистики

Курсова робота

На тему: «Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва в ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області»

Виконала:

студентка 2 курсу 4 групи

економічного факультету

спеціальність «Облік і аудит»

Ломажук О.В.

Перевірила:

ст. викладач Гінгін Л.П.

Одеса-2007

Зміст :

Вступ

1.Теоретичні основи статистичного дослідження собівартості продукції

тваринництва

1.1. Значення, завдання та джерела даних для економіко

статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва

1.2. Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення

2. Характеристика природних і економічних умов господарства

3. Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва

3.1. Статистичний аналіз динаміки собівартості продукції тваринництва і факторів, що впливають на її рівень

3.2. Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції тваринництва

3.3. Визначення впливу факторів на зміну собівартості окремих видів продукції тваринництва

3.4. Індексний аналіз собівартості продукції тваринництва

3.5. Застосування методу статистичних групувань при здійсненні економіко-статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва

3.6. Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на собівартість продукції тваринництва та виявлення резервів їх зниження

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сільське господарство - одна з найбільших галузей матеріального виробництва, яка дає сирі продукти землеробства і тваринництва, які використовуються для харчування населення і промислової переробки. В цій галузі економічний процес виступає як натуральний процес, яким керує людина. Всім галузям матеріального виробництва характерні загальні закономірності, загальні риси.

Сільськогосподарське виробництво, як і всяке інше суспільне виробництво представляє собою діалектичну єдність двох цих сторін - виробничих сил і виробничих відносин. В результаті взаємодії робочої сили з засобами виробництва в сільському господарстві створюється готовий продукт. Величина його залежить від забезпеченості робочої сили знаряддями праці, від ефективності використання засобів виробництва і робочої сили. Отримана протягом вищезазначеного періоду продукція сільського господарства реалізується різноманітними шляхами, створюючи тим самим основу для нового виробництва.

Зниження витрат праці і матеріальних засобів на виробництво одиниці продукції - головна задача сільського господарства [2, с.112].

Виробництво продукції потребує відповідних затрат живої праці і матеріальних витрат. Матеріальні витрати здійснюються у вигляді предметів праці і допоміжних матеріалів (насіння, кормів, палива і т.д) або у вигляді зносу відповідних засобів праці. вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість становлять собівартість продукції.

Взагалі собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі нормативів та забезпечення дії противитратного механізму відповідно до технологічних умов та вимог охорони навколишнього середовища. Собівартість показує, що коштує підприємству виробництво одиниці продукції в грошовому виразі.

Без знання загального рівня витрат і їх складових елементів не можливе планомірне ведення господарства, впровадження господарського розрахунку, здійснення прибуткового розподілу і пов'язаного з ним ціноутворення, а також забезпечення ефективних заходів по різному зниженню витрат.

З особливостями сільськогосподарського виробництва пов'язане існування багатьох показників, специфічних по складу і формі. До суспільних показників витрат виробництва відносяться загальні витрати виробництва і собівартість продукції.

Витрати виробництва - це загальні затрати живої й уречевленої праці на виробництво продукції, а собівартість продукції - це частина суспільних витрат виробництва, що виражає витрати господарства (у грошовому виразі) на спожиті засоби виробництва й оплату праці.

Витрати виробництва і собівартість - це найважливіші показники ефективності виробництва, в якому відображуються основні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Вони є основою для організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств по принципах господарських розрахунків. Тому зниження витрат на виробництво одиниці продукції є важливим народногосподарським завданням.

Тому аналіз зміни витрат виробництва і собівартості продукції проводиться кожен рік на основі порівняння фактично досягнутого рівня з минулим. При цьому досліджується зміна структури собівартості, тобто затрати на виробництво даного виду продукції. Для цього використовується класифікація затрат по статтям калькуляції, оскільки вона необхідна для проведення калькуляційних розрахунків, для вивчення структури собівартості та знаходження шляхів її зниження.

Собівартість характерна для всієї сільськогосподарської продукції. У нашому випадку треба зробити економіко-статистичний аналіз собівартості продукції тваринництва.

Тваринництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить приблизно 35% загальної калорійності і більш як 60% потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50%.

Основними напрямками тваринництва є його інтенсифікація, на основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів'я тварин. Освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища.

В успішному розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі.

Особливу увагу в умовах реформування економічних відносин і переходу до ринкової економіки слід приділити вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання. Зміцнення госпрозрахунку. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

Статистика вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами. А також за виробничими типами господарств.

Діяльність керівників і спеціалістів тваринницьких галузей та підрозділів пов'язана зі збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Щоб кваліфіковано управляти виробництвом, потрібно мати інформацію про трудові і виробничо-технічні ресурси тваринницьких ферм і комплексів, відомості про хід виробничих процесів і досягнуті результати, а також знати способи розробки та аналізу інформації.

За межами підприємства керівники і спеціалісти повинні стежити за рівнем та динамікою цін на сільськогосподарську продукцію, знати кон'юктуру ринку, контролювати міжгосподарські договірні зв'язки, що також пов'язано з використанням системи статистичних показників і методів їх аналізу.

В процесі удосконалення управління виробництвом на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції створюються науково-виробничі тваринницькі об'єднання та системи. В цих умовах спеціалістам часто доводиться досліджувати ефективність різних зоотехнічних і ветеринарних заходів. За допомогою методів статистичної обробки можна дати кількісну характеристику дослідним даним і зробити висновок про вірогідність результатів дослідження.

Таким чином основною метою даної курсової роботи є проведення економіко-статистичного аналізу витрат виробництва і собівартості продукції тваринництва. А саме: вивчити фактори, що впливають на рівень динаміки продукції тваринництва, структуру витрат на виробництво продукції. Також метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань і набуття практичних навиків в збиранні і обробці статистичної інформації, застосування економіко-статистичних методів в аналізі та розробка пропозицій по зниженню собівартості продукції тваринництва.

Завдання, які вирішуються для досягнення визначеної мети такі:

1. Вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості;

2. Облік витрат виробництва кожного виду продукції по господарству;

3. Аналіз структури витрат виробництва та собівартості;

4. Встановлення впливу різних факторів на рівень виробничих витрат і собівартості;

5. Виявлення сільськогосподарських резервів зниження виробничих витрат і собівартості;

Для виконання окремих завдань використовуються такі методи:

1. зведення та групування;

2. індексного та кореляційно-регресійного аналізу;

3. графічне зображення динаміки, дослідження кореляційної залежності;

4. ряди та показники динаміки;

5. статистичного прогнозування;

В якості об'єкту дослідження ми взяли ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області. Інформаційним джерелом для написання курсової роботи виступають річні звіти за 2004, 2005, 2006 роки, матеріали статистичної звітності та економічний паспорт ВАТ "Сонячне" Тарутинського району Одеської області

1.1. Значення, завдання та джерела даних для економіко-статистичного аналізу собівартості продукції тваринництва.

Одним із найважливіших показників роботи підприємства та галузі економіки в цілому є собівартість виробництва й собівартість продукції. Для правильного застосування цих показників у господарській практиці необхідно знати економічну природу собівартості, особливості її формування, склад виробничих витрат та шляхи зниження.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникає тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об`єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також часину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовлення продукції.

Собівартість слугує базю ціни товару і її нижчою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки.

За даними АндрійчукаВ.І. [1,с.106] Основні завдання статистики собівартості продукції такі: вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості, аналіз структури і динаміки виробничих витрат, встановлення впливу окремих факторів на собівартість продукції, а також виявлення внутрішньогосподарських резервів економії виробничих ресурсів.

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сіль господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. №24-сг.). місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров’ячого молока, курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м’ясної продукції та кількість кормоднів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів’я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Для того щоб мати повні дані про кількість тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 року, здійснюють переписи (або обліки) худоби.

Основними завданнями перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня, облік основних видів тварин з диференціацією їх за статево-віковими групами у всіх категоріях господарств. Поголів’я худоби у колективних, міжгосподарських, державних і кооперативних господарствах визначають на підставі річного звіту про стан тваринництва, доповненого порівняно з місячним звітом даними про наявність тварин за статево-віковими групами. Поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності громадян, встановлюють обліковці шляхом обов’язкового обходу всіх дворів, опитування власників і перерахунку худоби в натурі.

Для перевірки повноти обліку худоби у фермерських і особистих підсобних господарствах статистичний органи проводять контрольні обходи, які охоплюють не менш як 10% дворів, з перевіркою худоби в натурі. Виявлений під час контрольних обходів дворів недооблік худоби обліковують у вигляді процентних поправок до раніше одержаних підсумків перепису. Відмінність обліків худоби від переписів полягає в тому, що поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності сільського населення, в останні роки встановлюють органи державної статистики за виписками з господарських книг сільських Рад народних депутатів.

Колективні, державні та інші господарства, які розводять хутрових звірів, станом на 1 січня складають і надсилають в органи державної статистики звіт про стан хутрового звірівництва (ф. №26-сг.).

Джерелами статистичної інформації по тваринництву є також річні звіти сільськогосподарських підприємств, переписи (обліки) породної худоби, бюджетні обстеження господарств фермерів, робітників, службовців і пенсіонерів.

1.2. Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших ознакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У сільськогосподарському виробництві , як зазначає Андрійчук Т.В., розрізняють декілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природний умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середня галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу – по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну і галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображення витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відображає сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто являє собою середню собівартість продукції по галузі.

На собівартість продукції як економічний показник впливає велика кількість чинників, що враховують специфіку кожної галузі економіки, кожного окремого підприємства. Високий рівень собівартості продукції може свідчити про наявність на підприємстві застарілого технологічного устаткування, про нераціональне використання робочого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу, сировину або високі транспортні витрати, непродуктивну технологію, високі адміністративні витрати, недосконале дослідження ринку, тощо.

При проведенні економічного аналізу розрізняють собівартість планову і фактичну.

Планова собівартість відображає індивідуальні витрати конкретного підприємства, які плануються виходячи з норм, тарифів, цін, ставок поточного періоду.

Фактична собівартість – це виражені в грошовій формі індивідуальні витрати кожного підприємства за даних умов.

На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі щоденного оперативно-технічного та бухгалтерського обліку витрат на виконання робіт та виготовлення продукції.

Собівартість одиниці продукції визначається за допомогою певних методів. Їх вибір залежить від особливостей технології та організації виробництва, характеру продукції, що виробляється. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції.

Застосовується в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об`єкті планування і обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг).

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. У тваринництві гній також оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як вовна-лінька, пух, перо, роги, міражні яйця оцінюються за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.

4. Коефіцієнтний метод . Застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції. Її розраховують шляхом проведення за допомогою прийнятих коефіцієнтів усіх видів продукції в основний. Цим методом визначають, наприклад, собівартість продукції свинарства.

5. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненими за реалізаційними цінами.

6. Комбінований метод. Включає два або більше вищезазначених методів.

Об`єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві – яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиць; в рибництві – собівартість мальків, риби однорічного віку і товарної риби.

Собівартість молока і приплоду визначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції.

По молодняку ВРХ і худоби на відгодівлі визначають собівартість центнера живої маси і центнера її приросту. Щоб розрахувати приріст живої маси, необхідно до живої маси тварин на кінець року добавити живу масу вибулого(облікового) за рік поголів`я (включаючи загиблих тварин) і від одержаного результату відняти живу масу поголів`я худоби на початок року, живу масу поголів`я, що надійшло протягом року, і живу масу приплоду. Собівартість центнера приросту живої маси визначають методом вилучення із загальної суми витрат вартості побічної продукції (гною). У фактичну собівартість приросту живої маси за відповідними видами і групами тварин включають втрати від загибелі молодняка і дорослої худоби на відгодівлю, за винятком витрат, що відшкодовуються за рахунок винних осіб, і тих, які сталися внаслідок епізоотії та стихійного лиха.

Загальна сума витрат для визначення собівартості 1ц. живої маси обчислюється сумою початкової балансової вартості тварин на початок року, вартості тварин, переведених на вирощування і відгодівлю протягом року (в обліку – без маси загиблих тварин). Собівартість 1 ц. живої маси худоби є важливим економічним показником, оскільки на його основі визначається собівартість тварин, що реалізуються підприємством, здійснюється грошова оцінка молодняка, який переводиться в основне стадо, і собівартість тварин, що залишилися на кінець року.

2. Характеристика природних і економічних умов ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

ВАТ “Сонячне” розташоване на території Тарутинського району, Одеської області. Віддаленість від районного центру Тарутине -38 км, від обласного центру м. Одеса - 151 км.

ВАТ “Сонячне” знаходиться у рівнині Буджак.

ВАТ “ Сонячне” розташоване на кордоні Тарутинського району Одеської області; з одного боку межує з ВАТ ім. Калініна та ЗАТ “Грона”, з другого – з ПП “Комунар”. З інших боків знаходяться Саратський район та Молдова.

Усі землі даного підприємства знаходяться на горбистій місцевості, тому дуже важко її обробляти для господарських потреб, а для випасу тварин ця місцевість дуже підходить, тому саме це підприємство базується також і на розвитку тваринництва. Але це не означає, що ВАТ “Сонячне” не займається сільськогосподарським виробництвом, навпаки, на даному етапі рослинництво переважає тваринництво у виробництві продукції. З самої назви зрозуміло, чому підприємство саме так називається. Соняшник - це культура, яка дуже полюбляє сонце, тому їй ліпше зростати на схилі. На схилі також добре росте виноград, який так само полюбляє сонце.

ВАТ “Сонячне” розташоване в таких кліматичних умовах, що дозволяють вирощувати такі культури, як соняшник, кукурудзу, ячмінь, жито, ріпак, горох, буряк та інші. Так трапилось, що це підприємство знаходиться на найвищій точці у радіусі ста кілометрів, тому тут завжди раніше випадає сніг, та пізніше розтоплюється. На цій території дуже часто йде дощ, мабуть тому що на території є два ставки та й навколо підприємства знаходиться декілька ставків. Температура в даній місцевості до останнього року була більш рівномірною: літом – до 30 тепла, а ось узимку градусів до 20 морозу в середньому. Цього ж року, за поясненнями вчених-синоптиків, почалось глобальне потепління, яке ж одразу вплинуло на майбутній врожай, й на тваринах та птахах це дуже відобразилось.

Як і у інших підприємствах у ВАТ “Сонячне” є свої ринки збуту продукції. Авжеж, підприємство розвинене більш у рослинництві, тому й ринок збуту буде більшим у галузі рослинництва. Практично усі товари йдуть на експорт, окрім винограду. Наприклад, жито, ячмінь, ріпак, кукурудза та соняшник здають у морські порти Одеси, Іллічівська та інших припортових міст. З виноградом легше, його здають у сусіднє підприємство, у якого є винно-переробний завод. М’ясні продукти йдуть у сусідній район на Кілійський м’ясокомбінат. Шкури та вовна також експортуються.

Сільське господарство - друга за обсягом і зайнятістю трудових ресурсів галузь Одещини, де обсяг сільськогосподарського виробництва становить 4,92 % від обсягу сільськогосподарського виробництва України. Земельний фонд перевищує 3,3 млн. га, в тому числі 77,8% становлять сільськогосподарські угіддя, з них 55,2% - рілля, 15,7% - сінокоси і пасовища, 3,6 - плодово-ягідні насадження.

Використаємо статистичні величини для характеристики обсягів і структури виробництва. За допомогою структури виробництва можна визначити спеціалізацію підприємства. Спеціалізація підприємства – це концентрація засобів виробництва і робочої сили на виробництві певного виду товару. Розглянемо обсяги і структури виробництва нашого підприємства в таблиці 1.

Із даних таблиці видно, що виручка від реалізації в 2006р. порівняно з 2004р. зросла. Так 2004р. виручка становила 4270 тис. грн, а в2006р. 3623,8 тис.грн, тобто збільшилася на 120,4 тис.грн. так, виручка від реалізації продукції рослинництва зменшилась на 34,6тис.грн, а від реалізації продукції тваринництва збільшилася на 155 тис.грн.

Таблиця 2.1. Обсяги і структура реалізованої продукції

За даними цієї таблиці ми бачимо, що провідне місце в сільському господарстві цього підприємства займає рослинництво, а саме – вирощування зернових. В розвитку тваринництва провідне місце займає вирощування свиней.

В цій таблиці були використанні абсолютні величини (реалізація продукції, ціна, виручка) і відносні величини. Тепер розглянемо забезпеченість ВАТ«Сонячне» виробничими ресурсами розглянемо в таблиці 2.

Таблиця 2.2. Забезпеченість ВАТ «Сонячне» виробничими ресурсами

Як видно з таблиці 2.2. в ВАТ “Сонячне” в 2006р.порівняно з 2004.

Спостерігаються деякі зміни. Кількість сільськогосподарських угідь знизилася на 91%, ріллі – на 96.5%, багаторічних насаджень навпаки зросла на – 112.23%. Середньорічна чисельність робітників знизилась на 82.8%, капіталозабезпеченість зросла на 100.5%, а капіталоозброєність зросла на 110.86%.

Обсяги виробництва і реалізації основних видів продукції та показники виробничих витрат в господарстві розглянемо в таблиці 3.

Таблиця 2.3. Обсяги виробництва і реалізації основних видів продукції та показники виробничих витрат в ВАТ “Сонячне”

Виходячи з даних таблиці 3 видно, що доход в ВАТ “ Сонячне в 2006р. порівняно з 2004р. Зріс на 174,6%. Виробництво продукції найбільше при виробництві живої маси ВРХ і складає 142,2%. На другому місці знаходиться виробництво приросту живої маси свиней – 113,8%, далі іде виробництво молока–106,5%, виробництво зернових – 75,6%, а соняшнику 68,6%. Прямі затрати праці на всю продукцію сільського господарства складають 83,3%. А собівартість реалізованої продукції збільшилась на 105,6%.

Ефективність сільськогосподарського виробництва в господарстві розглянемо в таблиці 4.

Таблиця 2.4. Ефективність сільськогосподарського виробництва в ВАТ “Сонячне”

З даних таблиці 4 видно, що продукції тваринництва вироблено в 2006р. більше ніж в 2004р.(живої маси свиней – 117.4%,ВРХ-147.4%, молока – 110.4%), а продукції рослинництва вироблено в 2006р. менше ніж в 2004р.(зерна – 78.31%, соняшника –71.1%). Капіталовіддача в 2006р. збільшилась –на 104.1%, а капіталомісткість зменшилась на 97 %.Рівень рентабельності став більше на 165,4%

3. Економіко-статистичний аналіз собівартості продукції свинарства в ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

3.1 Статистичний аналіз динаміки собівартості продукції свинарства та факторів, що впливають на її рівень

Усі природні та суспільні явища перебувають в постійному русі, розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні показники, які характеризують стан і зміну явищ у часі, - рядами динаміки. Дослідження процесу розвитку явищ у часі є одним з найважливіших завдань економіко-статистичного аналізу. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх у конкретних цифрах.

Таблиця 3.1. Динаміка собівартості валової продукції свинарства в ВАТ «Сонячне»Тарутинського району Одеської області за 2004-2006 роки.

За даними таблиці 3.5 можна зробити висновок, що собівартість валової продукції свинарства у 2006 році в порівнянні з 2004 роком зросла на 88,2 %, а у порівнянні з 2005 роком підвищилась на 69, 7 %.

Побудуємо ряд динаміки собівартості валової продукції свинарства за даними економічного паспорту ВАТ Сонячне»Тарутинського району Одеської області за період з 1998 - 2006 роки.

Ряд утворюють два елементи: ознака часу (інтервал в один рік) та рівень ряду (собівартість 1 ц. продукції свинарства). Найвищий рівень ряду спостерігався в 1999 році – 923.10 грн., мінімальний – в 2004 році – 450 грн.

Таблиця 3.2. Ряд динаміки собівартості валової продукції свинарства в ВАТ «Сонячне»Тарутинського району Одеської області за 1998- 2006 роки.

Визначимо показники динаміки базисним і ланцюговим методами (за даними ряду динаміки) і значення показників наведемо в таблиці 3.7.

Таблиця 3.3. Динаміка собівартості валової продукції свинарства в ВАТ «Сонячне»Тарутинського району Одеської області

Щороку в порівнянні з базисним відбувалося підвищення показника собівартості 1 ц. продукції свинарства. Так, в 2006 році в порівнянні з 1998 роком собівартість 1 ц. продукції свинарства зменшилась на 52,07 грн., про що свідчить базисний абсолютний приріст, до показника 1998 року зменшилась в 0,94 раз (темп зростання) і зменшилась на 6,23 % (темп приросту).

В порівнянні з попередніми роками відбувалася зміна собівартості валової продукції свинарства в різних напрямках, про що свідчать показники динаміки ланцюгові. Так, в 2001 році в порівнянні з 2000 роком собівартість валової продукції свинарства знизилась на 262,83 тис. грн. або на 29,1%. В 2006 році в порівнянні з 2005 роком собівартість валової продукції свинарства зросла на 322 тис. грн.. або на 69,7 %. Таким чином показники динаміки свідчать про різну інтенсивність зміни собівартості валової продукції свинарства в окремі роки.

Одержати середні характеристики змін дозволить обчислення середньорічних показників собівартості валової продукції свинарства.

Обчислимо середній рівень ряду. Побудований ряд динаміки є інтервальним (ознака часу - 1 рік). Тому середній рівень обчислимо за середньою арифметичною простою:

Рсер.=å Рі ,

n

Де Р сер. – середній рівень ряду,

Рi – поточний рівень ряду,

n - кількість рівнів ряду.

Середня собівартість 1 ц. продукції свинарства становитиме:

Р сер. =836,07+923,10+903,85+641,02+668,16+560+450+462+784 = 6228,2 =

9 9

= 692 грн

Визначимо середньорічні показники динаміки:

- середньорічний абсолютний приріст (А сер.):

А сер. = Pn – P 0 ,

n-1

де Pn - кінцевий рівень ряду,

n – кількість рівнів ряду.

А сер. = 784-836,07 = -52,07 = -6,51 грн.

9-1 8

Таким чином, за період з 1998 по 2006 роки в середньому щороку собівартість 1 ц. продукції свинарства становила 692 грн. В середньому щороку собівартість продукції свинарства зменшувалась на 6,51 грн.

Важливим завданням статистичного аналізу рядів динаміки є виявлення і кількісна характеристика основних тенденцій розвитку суспільно-економічних явищ.

Закономірності розвитку в рядах динаміки визначають абстрагуванням від випадкових змін досліджуваних ознак. Для цього статистика використовує такі способи: укрупнення періодів, спосіб ковзної середньої, вирівнювання ряду динаміки по середньому абсолютному приросту, середньому коефіцієнту зростання і способом найменших квадратів.

В нашому випадку для вирівнювання ряду динаміки собівартості продукції свинарства застосуємо наступні способи: вирівнювання ряду динаміки по середньому абсолютному приросту, спосіб визначення середньої для укрупнених та ковзних періодів, спосіб найменших квадратів.

Таблиця 3.4.Динаміка собівартості продукції свинарства ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

Для виявлення тенденції собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней застосуємо вирівнювання ряду динаміки за середнім абсолютним приростом, що передбачає заміну фактичних рівнів ряду вирівняними за наступною схемою:

Уt=yo+At,

де Уt – вирівняні значення собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней,

t – порядковий номер року,

А – середній абсолютний приріст собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней.

Результати вирівнювання наведені в таблиці 3.10.

Таблиця 3.5. Вирівнювання ряду динаміки продукції свинарства в ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області за середнім абсолютним приростом

А сер. = 784-836,07 = -52,07 = -6,51 грн.

9-1 8

При даному способі вирівнювання вирівнянні значення цілком залежать від двох рівнів ряду: початкового та кінцевого.

Здійснимо вирівнювання за способом визначення середньої для укрупнених періодів і ковзною середньою.

Укрупнення періодів – найпростіший спосіб виявлення основної тенденції розвитку. Суть його в тому, що один інтервальний ряд динаміки замінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами. Об’єднані періоди мають бути якісно однорідними щодо факторів, що визначають загальну тенденцію, і досить тривалими, щоб запобігти випадковим коливанням досліджуваних ознак.

Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої.

Суть цього способу в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату. Визначаючи ковзну середню, спочатку додають рівень ряду та прийнятий інтервал часу і вичислюють середню арифметичну. Після цього утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня ряду, для якого визначають нову середню і т.д.

Результати вирівнювання вище вказаним способом представлені в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6. Згладжування ряду динаміки собівартості продукції свинарства в ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

Результати вирівнювання свідчать про нестійку тенденцію до зменшення собівартості 1ц. приросту живої маси свиней.

Застосуємо метод аналітичного вирівнювання рівнів ряду динаміки.

Аналітичне вирівнювання ряду динаміки можна здійснити по середньому абсолютному приросту, середньому коефіцієнту зростання і способом найменших квадратів. Застосуємо у нашому випадку для вирівнювання ряду динаміки спосіб найменших квадратів. Здійснимо таке вирівнювання із застосуванням рівняння прямої yt=ao+a1t

Здійснимо нумерацію років від умовного початку, у результаті розрахунки спрощуються. У даному випадку за умовний початок візьмемо 2002 рік, порядковий номер якого дорівнюватиме 0.

Параметри рівняння за спрощеним методом розрахунків знайдемо на основі вирішення системи рівнянь:

Розрахунки наведені в таблиці 3.7.

Рівняння лінійного тренду матиме вигляд:

Yt=692,02-43,46t

Параметр а0 дорівнює вирівняній собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней для центрального в динамічному ряді року, взятого за початок відліку. В нашому випадку це вирівняна собівартість для 2002 року (для якого t=0).

Таблиця 3.7. Розрахунок параметрів для аналітичного вирівнювання ряду динаміки собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней в ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

Рівняння лінійного тренду матиме вигляд:

Yt=692,02-43,46t

Параметр а0 дорівнює вирівняній собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней для центрального в динамічному ряді року, взятого за початок відліку. В нашому випадку це вирівняна собівартість для 2002 року (для якого t=0). Цей параметр також вказує на середній рівень ряду динаміки:

Р сер. = å у = 6228,2 = 692 грн. за 1 ц.

n 9

Коефіцієнт регресії а1=-43,46 грн. за 1 ц. від’ємний, що характеризує середнє щорічне зменшення на вказану величину.

Щоб оцінити ступінь наближення одержаного лінійного тренду до фактичних даних, визначимо показники варіації.

Залишкове середнє квадратичне відхилення становитиме:

Отже, коливання фактичної собівартості навколо прямої становить 128,5 грн. за 1 ц. або 15,71%, що слід розцінювати як середню варіацію. Простежується нестійка тенденція до збільшення собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней.

Покажемо методику здійснення аналітичного вирівнювання за допомогою програмного забезпечення (методами Excel).

Таблиця 3.8. Вихідні дані для здійснення аналітичного вирівнювання за допомогою програми Excel.

Аналітичне вирівнювання ряду динаміки собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней за рівнянням прямої

Параметр лінійного тренду а0 знайдемо в ряду «у-пересечение»:

а0=907,0472222.

Параметр а1 знаходиться в ряду «переменная х1» : а1=-43,005 (даний параметр співпадає зі значенням параметра за даними попереднього вирівнювання), що свідчить про те, що в середньому щороку собівартість 1 ц. приросту живої маси свиней зменшувалась на дану величину.

Лінійна модель динаміки матиме вигляд:

Уt=907,0472222-43,005t.

Статистичні критерії, наведені в таблиці «Вывод итогов», зокрема параметр «Значимость F» =0,056110573 свідчить, що рівень надійності побудованої моделі становить 94,39% [(1-0,056110673)*100%].

Аналітичне вирівнювання ряду динаміки собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней за допомогою параболи другого порядку

Yt=a0+a1t+a2t^2

В графі «коэффициенты» знайдемо параметри моделі:

а0=1114,315,

а1=-156,06,

а2=11,30554.

Модель розвитку показника собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней, що описується рівнями параболи другого порядку, має вигляд:

yt=1114,315-156,06t+11,30554t^2.

Рівень надійності моделі знайдемо за параметром «Значимость F» (1-0,07452454)*100%=92,55%. Таким чином, на 92,55% можна гарантувати адекватність одержаної моделі.

Значення параметрів пояснюється таким чином:

· а0=1114,315 грн. характеризує вирівняний рівень собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней до початку досліджуваного періоду «при t=0»,

· а1=-156,06 грн., що характеризує щорічне підвищення собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней в середньому на дану величину,

· а2=11,30554 грн. за 1 ц. характеризує середнє щорічне прискорення підвищення собівартості живої маси свиней.

Для того, щоб дати перевагу одній із одержаних моделей (лінійній або параболі), необхідно порівняти значення F-критерію обох моделей.

Для лінійної моделі Fрозр.=5,2272863 (рівень надійності 94,39%), для параболи Fрозр.=4,128883 (рівень надійності 92,55%).

Таким чином, можна віддати перевагу в даному випадку параболі другого порядку, яку і застосуємо для екстраполяції рівнів ряду (прогнозуванню собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней) на три наступних роки. Для цього в модель динаміки поставимо порядковий номер року, для якого здійснюється прогнозування:

для 2007 t=10,

для 2008 t=11,

для 2009 t=12.

Yt 2007=1114,315-156,06*10+11,30554*100=684,269 грн. за 1 ц.;

Yt 2008=1114,315-156,06*11+11,30554*121=765,625 грн. за 1 ц.;

Yt 2009=1114,315-156,06*12+11,30554*144=869,593 грн. за 1 ц.

Отже, до 2009 року очікуваний рівень собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней може збільшитися до 869,593 грн. за 1 ц., якщо дотримуватися й далі тих технологій, що використовуються зараз.

Рис.1. Динаміка собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней в ВАТ «Сонячне» Тарутинського району Одеської області

3.2 Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції свинарства.

У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції.

До собівартості продукції (робіт, послуг) включаються витрати, що пов’язані з використанням в процесі її виробництва і реалізації природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, живої праці та ін. Залежно від економічного змісту цих витрат, вони групуються за такими елементами:

1. матеріальні витрати за мінусом вартості оборотних фондів;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

5. інші витрати.

До матеріальних витрат відносять – продукцію промислового та сільськогосподарського походження, що використовується аграрними підприємствами в процесі агропромислового виробництва при створюванні нових споживчих вартостей.

Це, насамперед, витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв та інших засобів та предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами та спеціальним харчуванням. Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями.

Важливо також зазначити, що витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії відносять до відповідних елементів витрат, а придбану енергію всіх видів, що витрачається на виробничі потреби, розглядають як матеріальні витрати.

В процесі виробництва аграрні підприємства багато коштів витрачають на оплату праці. Найбільша частка припадає на основну і додаткову заробітну плату працівників. Важливим елементом витрат на оплату праці є витрати на підготовку та перепідготовку кадрів. Для підвищення матеріальної зацікавленості працівників на кожному підприємстві встановлюють надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів за роботу в інший час, роботу в шкідливих і важких умовах.

Значну частку в структурі витрат підприємств займають відрахування на соціальні заходи. Вони здійснюються за встановленими законодавством нормами на державне (обов’язкове) соціальне страхування, нормами внесків до Державного пенсійного фонду, Фонду сприяння зайнятості населення, а також на додаткове пенсійне страхування.

Елемент «амортизація основних фондів і нематеріальних активів» формується за рахунок амортизаційних відрахувань на повне відновлення, реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт основних виробничих фондів, що належить підприємству, в тому числі тих, що перебувають в його користування на умовах оренди.

Досить широке коло витрат включається в елемент «інші витрати», зокрема, сплата процентів за фінансові кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, а також витрати на реалізацію продукції.

Таблиця 3.9. Статистичний аналіз структури витрат на виробництво продукції свинарства

Отже, ми можемо зробити висновок, що витрати на оплату праці в звітному періоді збільшилися 29,43%. Витрати, які увійшли в собівартість продукції зменшились на 49,85%, амортизаційні витрати підвищилися на 58,28%. Інші витрати по виробництву продукції свинарства підвищились на 12,56%.

3.3. Визначення впливу факторів на зміну собівартості продукції свинарства

На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під впливом яких формується їх рівень. В аграрних підприємствах вже досить давно сформувалась тенденція до збільшення собівартості основних видів продукції.

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Головний шлях зниження собівартості продукції сільського господарства – це підвищення продуктивності тварин. Основні затрати по утриманню тварин здійснюються незалежно від продуктивності, а додаткові витрати пов’язані лише з додатковою продукцією. При цьому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшуються. Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення продуктивності тварин відбувається на основі інтенсифікації господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції.

У тваринництві рівень собівартості 1 ц. продукції залежить від затрат на 1 голову і продуктивності тварин. Для аналізу впливу цих факторів на собівартість 1 ц. продукції використовують методи індексів і ланцюгових підстановок.

Загальна зміна собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней звітнього року порівняно з базисним:

Z=Z1-Z0=78,45-45,06=33,39 грн.

В тому числі за рахунок зміни витрат на 1 голову:

Z (B)=B 1 - B 0 = Zi - Zум.=46,41 - 76,88 = 45,06-74,64 = -29,58 грн.;

P1 P1 1,03 1,03

Таблиця 3.10. Продуктивність і затрати на виробництво 1 ц. продукції свинарства.

За рахунок зміни середньорічного приросту живої маси свиней:

Z (p) = B 0 - B 0 = Zум. - Zi = 76,88 - 76,88 = 74,64 - 78,41 = -3,81грн.

P1 P0 1,03 0,98

Здійснимо перевірку:

Z = Z(P)+Z(B) = -29,58-3,81 = -33,39 грн.

Отже, звітні затрати на 1 ц. приросту живої маси свиней нижчі за базисні на 33,39 грн.

За розглянутий період 2004-2006 роки ми бачимо, що собівартість збільшилась на 33,39 тис. грн. Собівартість за цей період збільшується на 33,39 тис. грн., так як за цей же період Збільшуються затрати на 1 голову і збільшується продуктивність 1 голови:

¾ при зміні затрат собівартість зменшилась на 29,58 тис. грн

¾ при зміні продуктивності собівартість зменшилась на 3,81 тис. грн

3.4. Індексний аналіз собівартості продукції свинарства

У статистичній практиці часто виникає потреба у визначені не тільки темпів розвитку окремого явища, а й середніх темпів розвитку кількох різнорідних явищ. Так, аналізуючи господарську діяльність підприємства, визначають як змінилися обсяг виробництва валової продукції, ціни реалізації, продуктивність праці порівняно з минулими роками, планом або іншими підприємствами і т. д. Для цього застосовують індекси.

У широкому розумінні "індекс" - це символ або число, яким позначається окремий елемент масиву (класифікації). У статистиці індексом називається відносний показник, який характеризує зміну рівня певного явища порівняно з іншим рівнем того самого явища. Прийнятого за базу порівняння.

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища у часі або просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну. Як зазначалось, індекси змінного складу характеризують відношення двох і більше змінних величин. Прикладом таких індексів може бути індекс вартісного обсягу продукції, який одночасно характеризує зміни фізичного обсягу продукції і цін. Індекси змінного складу можна розкладати на індекси постійного складу. Розкладання індексів змінного складу на індекси постійного складу є суттю індексного методу аналізу.

За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативного показника у відносному і абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси. Які економічно взаємопов'язані.

Під час аналізу собівартості продукції порівняємо фактичний рівень собівартості з плановим, вивчаючи її динаміку, а також встановимо вплив окремих факторів на собівартість продукції. Аналіз виробничих витрат і факторів, що впливають на їх обсяг, розглянемо на прикладі таблиці 3.15.

Індивідуальний індекс собівартості продукції визначають за формулою:

I = Z 1 ,

Z0

Де Z0 і Z1 - собівартості одиниці продукції у звітному році і базисному періода

Таблиця 3.11. Індексний аналіз собівартості продукції свинарства

Загальний індекс виробничих витрат обчислюється за такою формулою:

Iqz = q1Z1 = 1306 = 1,839 або 183,9 %.

q0Z0 710

Приріст виробничих затрат визначають як різницю між витратами у звітному і базисному періодах:

qZ = q1Z1 - q0Z0 = 1306 - 710 = 596 тис.грн.

Оскільки обсяг виробничих витрат залежить від кількості виробленої продукції і собівартості одиниці продукції, то цей загальний індекс можна розкласти на такі індекси:

1. зміни обсягу продукції:

Iq = q1Z0 = 873,2 = 1,230 або 123%;

q0Z0 710

q = q1Z0 - q0Z0 = 873,2 - 710 = 163,2 тис.грн.

2. зміни собівартості продукції:

Iz = q1Z1 = 1306 = 1,496 або 149,6%;

q1Z0 873,2

z = q1Z1 - q1Z0 = 1306 - 873,2 = 432,8 тис.грн.

Здійснимо перевірку отриманих показників:

Iqz = Iq*Iz = 1,230*1,496 = 1,840 або 184%

qZ = Z + q = 432,8+163,2 = 596 тис.грн.

Обчислені індивідуальні індекси показують, що собівартість 1 ц. приросту хивої маси свиней у звітному році порівняно з базисним роком зменшилась на 98,26%, 1 ц. приросту ВРХ - на 98,62%, молока - на 98,76%.

В цілому по всій продукції витрати на 2006 рік виробництва порівняно з 2004 роком підвищились на 84% або на 596 тис.грн. При цьому за рахунок збільшення обсягу виробленої продукції на 23% виробничі витрати збільшились на 163,2 тис.грн., а за рахунок підвищення собівартості продукції на 49,6% виробничі витрати збільшились на 432,8 тис.грн.

3.5.Застосування методу статистичних групувань при здійсненні економіко-статистичного аналізу собівартості продукції свинарства

Первинні дані, зібрані в результаті статистичного спостереження, не можна використати для всебічної характеристики досліджуваних явищ. Щоб зробити на підставі цих даних певні висновки, їх треба систематизувати, обробити. Цю роботу виконують на другому етапі статистичного дослідження, який називається зведенням і групуванням статистичних матеріалів.

Статистичне зведення - це систематизація, обробка і підрахунок групових і загальних підсумків даних статистичного спостереження. Воно включає групування даних. Розробку системи показників для характеристики типових груп і підгруп, підрахунок даних про кількість одиниць сукупності, одержання абсолютних статистичних показників, а також розрахунок середніх і відносних величин, табличне і графічне оформлення результатів.

Основним методом зведення є групування.

Статистичне групування - це розподіл усієї сукупності досліджуваних явищ на типи, групи і підгрупи за будь-якою істотною ознакою. Групування є одним з найважливіших етапів статистичної роботи з цифрами. Всі інші статистичні методи ефективні тільки на підставі групувань і в поєднанні з ними.

Щоб обґрунтовано провести групування даних, потрібно, спираючись на раніше нагромадженні знання про досліджуване явище, виділити із всієї різноманітності зв'язків основний процес, який визначає інші зміни явища і спричинює якісні зміни. Після цього потрібно з'ясувати, що нового з'являється в ході розвитку цього процесу, які народжуються типи явищ та їх характерні риси.

Наступним етапом групування даних \ визначення форм розвитку певних типів явищ. Відповідно до форм розвитку потрібно вибрати групувальні ознаки, які точно і повністю відображують внутрішні особливості досліджуваних явищ. Вони повинні бути істотними і характерними для даного явища. При цьому потрібно додержуватися принципу рівності об'єктивних факторів виробництва, насамперед природних і економічних умов.

За допомогою групувань упорядковують первинний статистичний матеріал, поділяють його за істотними варіюючи ми ознаками на групи для того. щоб глибше проаналізувати;є основою для застосування інших методів аналізу.

Здійснимо статистичне групування за даними економічних паспортів господарств Одеської області. Показники, необхідні для вивчення собівартості приросту живої маси свиней методом статистичних групувань.

Для здійснення групування встановимо групувальну (факторну) та результативну ознаки і побудуємо ранжирований ряд за факторною ознакою. У нашому випадку групувальною ознакою буде приріст живої маси 1 голови, а результативною - собівартість 1 ц. приросту живої маси свиней.

Встановимо число груп, на які розіб'ємо ранжирований ряд. У зв'язку з тим, що досліджувана сукупність відносно невелика, створимо 3 групи за приростом живої маси 1 голови.

Таблиця 3.12. Ранжирований ряд господарств Одеської області за продуктивністю свиней

Визначимо розмір інтервалу і побудуємо ряд розподілу:

І=Xmax-Xmin =1,03-0,1971 =0,2776 ц.

n 3

Таблиця 3.13. Інтервальний ряд розподілу господарств Одеської області за продуктивністю свиней

Побудуємо групову таблицю, в якій наведемо необхідні розрахунки; підрахуємо групові підсумки й обчислимо середню собівартість 1 ц. приросту живої маси свиней та трудомісткість 1 ц. приросту живої маси по кожній групі господарств і сукупності в цілому.

Таблиця 3.14. Вплив продуктивності свиней на собівартість 1 ц. приросту живої маси і на трудомісткість 1 ц. приросту живої маси свиней у господарствах Одеської області.

Між такими показниками, як середньорічний приріст живої маси свиней та собівартість 1 ц. приросту живої маси 1 гол., існує обернена залежність: чим вищий вихід приросту живої маси свиней, тим нижча собівартість. Так, при середньорічному прирості живої маси свиней 0,3239 ц. собівартість 1 ц. становить 1215,38 грн., а при валовому виході приросту живої маси свиней 1,03 ц. собівартість 1 ц. становить 450,00 грн.

3.6. Кореляційний метод аналізу впливу різних факторів на продуктивність свиней і виявлення резервів їх росту

Важливим завданням статистики є встановлення і пояснення взаємозв’язків і відмінностей у розвитку соціально-економічних явищ. Зв’язок між окремими явищами виявляється у вигляді кореляційної залежності (відповідності) або кореляції. Ця форма зв’язку характеризується тим, що кожному значенню однієї ознаки відповідає не одна, а кілька значень іншої ознаки.

Кореляційний аналіз – це метод визначення і кількісної оцінки взаємо залежностей між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища і процеси.

Всі явища, що існують у природі і суспільстві, перебувають у взаємозалежності і взаємообумовленості. За ступенем залежності одного явища від іншого розрізняють два типи зв’язку : функціональний (повний) і кореляційний (неповний або статистичний).

Функціональним називають такий зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки (аргументу), що характеризує повне явище, в усіх випадках відповідає одне або кілька значень результативної ознаки (функції). У суспільно-економічних процесах функціональні зв’язки трапляються рідко, причому як поодинокі випадки, що відображають взаємозалежність тільки окремих сторін складних явищ.

Досліджуючи взаємозалежність масових соціально-економічних явищ, що формуються під впливом багатьох різноманітних факторів, використовують кореляційні зв’язки. Ці зв’язки мають ймовірний характер. При кореляційному зв’язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожному певному значенню аргументу (факторної ознаки) відповідає кілька різних значень функції (результативної ознаки).

На відміну від функціонального зв’язку кореляційний зв’язок виявляється не в кожному окремому випадку, а при великій кількості спостережень під час порівняння середніх значень взаємозалежних ознак.

За напрямом зв’язок між кореляційними величинами може бути прямим і оберненим. При прямому зв’язку зміна факторної ознаки обумовлює зміну результативної ознаки в тому самому напрямі.

Якщо із збільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується чи, навпаки, із зменшенням факторної ознаки результативна збільшується, то такий зв’язок називають оберненим.

За формою зв’язку розрізняють прямолінійні і криволінійні кореляційні залежності. Прямолінійний кореляційний зв’язок характеризується рівномірним зростанням або зменшенням результативної ознаки під впливом відповідної зміни факторної ознаки. Аналітитично криволінійний зв’язок визначають за рівнянням кривої лінії.

Залежно від кількості досліджуваних ознак виділяють парну і множинну кореляцію. При парній кореляції аналізують зв’язок між факторною і результативною ознаками; при множинній кореляції – залежність результативної ознаки від двох і більше факторних ознак.

Схематично кореляційний аналіз складається з таких послідовних стадій:

1. встановлення і відбору найбільш істотних ознак для аналізу;

2. визначення напряму і форми зв’язку результативного і факторного показників та відбору типу математичного рівняння для аналізу існуючих зв’язків;

3. розрахунку характеристик кореляційної залежності;

4. статистичної оцінки вибіркових показників зв’язку.

Графічне зображення статистичних показників дає наочне уявлення про наявність зв’язку між досліджуваними ознаками. При побудові графіка на горизонтальній осі відкладають значення факторної ознаки (х), а на вертикальній – значення результативної ознаки (у). За допомогою графіка співвідношення досліджуваних ознак роблять висновок про вибір типу математичного рівняння для кількісної оцінки зв’язку.

Здійснимо кореляцію по продуктивності свиней на прикладі господарств Одеської області.

Таблиця 3.15. Виробництво, продуктивність і собівартість приросту живої маси свиней в господарствах Одеської області

За наведеними в таблиці даними для побудови рівняння залежності здійснимо кореляційно-регресійний аналіз. В якості результативної ознаки «У» візьмемо показник собівартості приросту живої маси свиней, в якості факторної ознаки «Х» - показник продуктивності свиней.

Таблиця 3.16. Вихідні дані для проведення кореляційного аналізу

Результати кореляційного аналізу:

Загальний вигляд рівняння залежності:

У=а0+а1Х

Параметри рівняння знайдемо в рядках «У-пересечение» та «Переменная Х1». Параметр а0=1818,616, параметр а1=-19,8996. Рівняння залежності має вигляд:

У=1818,616-19,8996Х

З надійністю 95% можна стверджувати, що параметр а0 знаходитиметься в межах від 331,0604 до 3306,172, а параметр а1 – в межах від -48,1187 до 8,319573.

Параметр рівняння а1 (коефіцієнт регресії) свідчить, що між факторною ознакою (продуктивністю свиней) і результативною ознакою (собівартістю приросту живої маси свиней) існує зворотній зв’язок (значення параметра від’ємне):з підвищенням продуктивності свиней на 1 ц. собівартість в середньому зменшується на 19,8996 грн. за 1 ц.

Коефіцієнт парної кореляції r =0,33 свідчить про досить слабкий зв’язок між собівартістю і продуктивністю свиней. Коефіцієнт детермінації r^2=0,109 свідчить, що тільки 10,9% коливання собівартості залежить від варіації продуктивності свиней.

Вірогідність регресійної моделі перевіримо порівнянням фактичного значення F-критерію з критичним, яке знайдемо за таблицею розподілу критерію Фішера.

Критичне значення, знайдене за таблицею, становить F 0,05;1,18=4,41, що більше за розрахункове значення, яке становить 2,195. Таким чином, одержане рівняння регресії не можна вважати надійним для 95% рівня ймовірностей. Дане рівняння можна рекомендувати для прогнозування і виявлення резервів.

Знайдемо прогнозне значення собівартості для рівня продуктивності свиней 0,103 ц. від 1 свині. Для цього в рівняння залежності замість Х підставимо прогнозне значення приросту живої маси свиней:

У = 1818,616-19,8996*0,103=1816,57 грн.

Таким чином за умови досягнення приросту живої маси 0,103 ц. від 1 свині, собівартість приросту живої маси свині складатиме 1816,57 грн.

За даними одержаного рівняння регресії теоретичне значення собівартості для ВАТ «Сонячне» становить -231,039 грн. Фактична ж собівартість приросту живої маси свиней в даному господарстві склала 450 грн. Таким чином, ВАТ «Сонячне» має невикористані резерви зниження собівартості в розмірі 681,039 грн. (450-(-231,039)), а за умови досягнення приросту живої маси 0,103 ц. від 1 свині резерв зниження складатиме -1366,57 грн.(450-1816,57).

Представимо наочно залежність між собівартістю приросту живої маси свиней і приростом живої маси 1 голови на графіку (рис.2).

Рис. 2. Кореляційна залежність між собівартістю 1 ц. приросту живої маси свиней та прирстом живої маси 1 голови.

Висновки і пропозиції:

ВАТ «Сонячне» розташоване у Тарутинському районі Одеської області.

Дане господарство більш спеціалізоване на виробництві та реалізації продукції рослинництва, на яку в середньому по всьому сільському господарству припадає 82,80 %. Найбільшу питому вагу в структурі виробництва та реалізації продукції рослинництва займає зерно, немалу частину займає також соняшник. А на тваринництво в середньому по сільському господарстві припадає 17,2 % , найбільшу питому вагу в структурі виробництва та реалізації продукції якого займає продукція свинарства.

В 2006 році в порівнянні з 2004 роком площа сільськогосподарських угідь в господарстві зменшилась на 9%, площа ріллі зменшилась на 3,5%, площа сіножатей і пасовищ зменшилась на 94,5%, а площа багаторічних насаджень збільшилась на 12,23%.

Середньорічна вартість основних виробничих запасів сільськогосподарського призначення в 2004 році становила 3313 тис.грн., а в 2006 році – 3040 тис.грн., що на 8,6% менше, ніж в 2004 році.

Сумарні енергетичні потужності в 2004 році склали 5305 к.с., а в 2006 році – 4900 к.с., що на 7,64% менше енергетичних потужностей 2004 року.

Середньорічна чисельність працюючих, в тому числі зайнятих в сільському господарстві, в 2004 році становила 180 чол., а в 2006 році – 149чол., що на 17,2% менше ніж в 2004 році.

Навантаження сільськогосподарських угідь на 1 працюючого в сільському господарстві склало в базисному році 0,047 га., а в звітному0,043 га., що на 8,6% більше , ніж в базисному році; навантаження ріллі склало 0,06 га. та 0,049 га. у відповідних роках, що показує на зменшення навантаження в 2006 році порівняно з 2004 роком на 18,3%.

Капіталозабезпеченість в 2004 році склала 87,44 тис.грн., в 2006 році – 87,85 тис.грн., що на 0,46% більше, аніж в 2004 році. А капіталоозброєність становила в звітному році 20,4 тис.грн., що на 10,86% більше, аніж в базисному році (18,4 тис.грн.).

Енергозабезпеченість за звітний період склала 135,8 к.с., що на 2,98% менше, ніж в 2004 році, енергозабезпеченість якого склала 140,01 к.с., а енергоозброєність становила 32,88 к.с. у 2006 році, що на 11,45% більше ніж в базисному періоді, енергоозброєність якого становить 29,5 к.с.

Валова продукція сільського господарства в порівняльних цінах 2000 року в 2006 році становила 5401 тис.грн., що на 4,8% менше, ніж в 2004 році, коли валова продукція сільського господарства в порівняльних цінах 2000 року становила 5674 тис.грн.

Доход господарства в звітному році становив 7454 тис.грн., що на 74,6 більше, ніж в базисному., коли доход становив 4270 тис.грн. Наше господарство отримало в звітному році прибуток від реалізації продукції в озмірі 5175 тис.грн., що на 36,08% більше за прибуток базисного року (2192 тис.грн.).

Прямі затрати праці в 2004 році склали 12,8 тис.люд.-год., в 2006 році – 14,6 тис.люд.-год., що на 14,4 % більше , ніж в 2004 році. А собівартість реалізованої продукції в базисному періоді становила 3493 тис.грн., в звітному – 3689 тис.грн., що на 5,6% більше, ніж в базисному.

Капіталовіддача в 2004 році становила 1,71 грн., а в 2006 році – 1,78 грн., що на 4,1% більше за рівень капіталовіддачі 2004 року. Капіталомісткість в звітному році склала 0,56 грн., що на 3% менше, ніж в базисному році, капіталомісткість якого складала 0,58 грн.

В 2004 році було вироблено валової продукції з розрахунку на 1 середньорічного працівника, зайнятого в сільському господарстві, 31,5 тис.грн., в 2006 році – 36,2 тис.грн., що на 15,1% більше, ніж в 2004 році; а з розрахунку на 1 люд.-год. Прямих затрат праці в 2004 році 12,8 тис.грн., в 2006 році – 14,6 тис.грн., що на 14,4% більше, ніж в 2004 році.

Рівень рентабельності в базисному періоді склав 122,2%, а взвітному періоді – 202,1%.

Аналізуючи динаміку собівартості валової продукції свинарства в ВАТ «Сонячне», можна спостерігати, що кожного року в порівнянні з базисним відбувалося підвищення показника собівартості 1 ц. продукції свинарства. Так, в 2006 році в порівнянні з 1998 роком собівартість 1 ц. продукції свинарства зменшилась на 52,07 грн., про що свідчить базисний абсолютний приріст, до показника 1998 року зменшилась в 0,94 раз (темп зростання) і зменшилась на 6,23 % (темп приросту).

В порівнянні з попередніми роками відбувалася зміна собівартості валової продукції свинарства в різних напрямках, про що свідчать показники динаміки ланцюгові. Так, в 2001 році в порівнянні з 2000 роком собівартість валової продукції свинарства знизилась на 262,83 тис. грн. або на 29,1%. В 2006 році в порівнянні з 2005 роком собівартість валової продукції свинарства зросла на 322 тис. грн.. або на 69,7 %. Таким чином показники динаміки свідчать про різну інтенсивність зміни собівартості валової продукції свинарства в окремі роки.

Результати вирівнювання ряду динаміки собівартості продукції свинарства свідчать про нестійку тенденцію до збільшення собівартості 1ц. приросту живої маси свиней.

Зробивши екстраполяцію рівнів ряду на три наступні роки, встановили, що до 2009 року очікуваний рівень собівартості 1 ц. приросту живої маси свиней може збільшитися до 869,593 грн. за 1 ц., якщо дотримуватися й далі тих технологій, що використовуються зараз.

При визначенні впливу факторів на зміну собівартості продукції свинарства за розглянутий період 2004-2006 роки ми бачимо, що собівартість збільшилась на 33,39 тис. грн. Собівартість за цей період збільшується на 33,39 тис. грн., так як за цей же період Збільшуються затрати на 1 голову і збільшується продуктивність 1 голови:

¾ при зміні затрат собівартість зменшилась на 29,58 тис. грн

¾ при зміні продуктивності собівартість зменшилась на 3,81 тис. грн.

Обчислені індивідуальні індекси показують, що собівартість 1 ц. приросту живої маси свиней у звітному році порівняно з базисним роком зменшилась на 98,26%, 1 ц. приросту ВРХ - на 98,62%, молока - на 98,76%.

В цілому по всій продукції витрати на 2006 рік виробництва порівняно з 2004 роком підвищились на 84% або на 596 тис.грн. При цьому за рахунок збільшення обсягу виробленої продукції на 23% виробничі витрати збільшились на 163,2 тис.грн., а за рахунок підвищення собівартості продукції на 49,6% виробничі витрати збільшились на 432,8 тис.грн.

Досліджуючи ефективність виробництва продукції свинарства за допомогою методу статистичних групувань ми бачимо, що досліджуване господарство (ВАТ «Сонячне») знаходиться у 3 групі господарств, тому що продуктивність свиней в цьому господарстві становить 103 ц.

Проаналізуємо дані кореляційного методу аналізу впливу різних факторів на продуктивність свиней: за даними одержаного рівняння регресії теоретичне значення собівартості для ВАТ «Сонячне» становить -231,039 грн. Фактична ж собівартість приросту живої маси свиней в даному господарстві склала 450 грн. Таким чином, ВАТ «Сонячне» має невикористані резерви зниження собівартості в розмірі 681,039 грн. (450-(-231,039)), а за умови досягнення приросту живої маси 0,103 ц. від 1 свині резерв зниження складатиме -1366,57 грн.(450-1816,57).

Проаналізувавши економічну ефективність виробництва продукції свинарства, ми зробили такі висновки: приріст живої маси 1 голови в ВАТ «Сонячне» в 2006 році порівняно з 2004 роком збільшився на 4,1 ц. або на 17,4%, затрати праці на виробництво 1 ц. продукції збільшилися на 14,4%. Виручка від реалізації в 2006р. порівняно з 2004р. зросла. Так 2004р. виручка становила 4270 тис.грн, а в 2006 –4623,8 тис.грн, тобто збільшилася на 120,4 тис.грн. так, виручка від реалізації продукції рослинництва зменшилась на 34,6тис.грн, а від реалізації продукції тваринництва збільшилася на 155 тис.грн. Собівартість 1 ц. виробництва продукції в 2006 оці становила 3689 грн., що на 5,6% більше ніж в 2004 році (3493 грн.). В 2006 році господарство отримало збиток від реалізації 1 ц. приросту живої маси свиней в розмірі 2192 грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що господарству ВАТ "Сонячне" виробництво приросту живої маси свиней не вигідно.

З цих даних ми бачимо, що господарству необхідно дуже багато зробити на шляху до підвищення прибутків від реалізації продукції і, насамперед, необхідно підвищити рівень рентабельності. А для того, щоб цього досягти необхідно:

1. Серед факторів, які визначають продуктивність тварин, рівень і обсяг виробництва тваринницької продукції, вирішальне значення має повне і безперебійне забезпечення тваринництва різноманітними, повноцінними і дешевими кормами. Тому господарству потрібно забезпечувати тварин кормами, якіб позитивно впливали на продуктивність тварин, забезпечували їх білками і необхідними для нормальної життєдіяльності вітамінами.

2. Необхідно вдосконалювати техніку і технологію.

3. У тваринництві потрібно поліпшити природний стан і племінні якості тварин, поглибити спеціалізацію, досягти оптимальної концентрації поголів'я, освоїти інтенсивні технології їх утримання.

4. Впровадити нові форми господарювання і організації виробництва.

5. Забезпечувати екологічну чистоту навколишнього середовища

Список використаної літератури :

1. Андрійчук А.Г. Економіка аграрних підприємств. К. : Вища школа, 2002.- 336с.

2. Гаабе Ю.Є. Теория статистики и отраслей народного хозяйства. – М., Статистика, 1966. – 245 с.

3. Горкавий В.К. Статистика: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1994. -304 с.

4. Горкавий В.К. Статистика: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 415 с.

5. Долгушевський Ф.Г. и Христич А.Г. Сельскохозяйственная статистика с основами экономической статистики. – М.: Статистика, 1976. – 406 с.

6. Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. Общая теория статистики: Ученик. – М.: ИНФРА – М.,1998 – 416 с.

7. Экономическая статистика: Учебник./ Под ред. Ю.Н. Иванова. – М.: ИНФРА – М., 1999. – 480 с.

8. Економіка сільського господарства/ За ред.. В.П. Мертенса – К.: Урожай, 195. – 245 с.

9. Єріна А.М. Економічна статистика. – К.: Вища школа. Головне видавництво, 1982. – 354 с.

10. Козаченко І.В. Статистика. – К.: Вища школа. Головне видавництво, 1982. – 245 с.

11. Луценко А.И., Назаров М.Г. Общая и сельскохозяйственная статистика. – М.: Колос, 1969. – 364 с.

12. Луценко А.И. Статистика сельского хозяйства. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 248.

13. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.

14. Опря А.Т. Статистика. – К.: Урожай, 1991. – 448 с.

15. Сергеев С.С. Сельскохозяйственная статистика с основами социально-экономической статистики. – М.: Финансы и статистика, 1989.

16. Сільськогосподарська статистика з основами економічної статистики/ Під ред.. О.А. Богуцького та інш. – К.: Вища школа. Головне видавництво, 1984.

17. Тяпкин В.А., Хромова Т.Ф. Статистика сельского хозяйства. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 256 с.

18. Гринько Р.І. Теорія статистики: Курс лекцій. – Львів, 1998. – 216 с.

19. Штольц С.В. Статистика сільського господарства. – К.: Вища школа, 1958. – 248 с.

20. Щураков В.В. Автоматизированное рабочее место для статистической обработки данных. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 358 с.