Скачать .docx |
Реферат: Оптимизация показателей
Для вирішення задачі лінейного програмування, потрібно записати вихідну задачу в формі задачі лінейного програмування, а потім застосовувати симплекс-метод . Основною задачею лінійного програмування – задача для якої:
1. потрібно визначити максимальне значення ф-ції
2. всі обмеження записані в вигляді рівностей
3. для всіх змінних виконується умова невідємності
Якщо обмеження має вид нерівності зі знаком >=, то шляхом множення його на (-1) переходять до нерівності зі знаком <=.
Від обмежень нерівностей необхідно перейти до обмежень рівностей. Такий перехід виконується шляхом введення в ліву частину кожної нерівності додаткових незалежних невідємних змінних. При цьому знак нерівності міняють на знак рівності.
Вихідне завдання:
F = 5х1 +6х2 max
-10x1 - 6x2 ³-60
-4x1 + 9x2 £ 36
4x1 - 2x2 £ 8
x1 ,x2 ³0 x1 ,x2 -цілі числа
Основна задача:
F = 5х1 +6х2 max
10x1 + 6x2 + х3 =60
-4x1 + 9x2 +х4 = 36
4x1 - 2x2 +х5 = 8
x1 ,x2 ,x3 ,x4 ,x5 ³0 x1 ,x2 -цілі числа
Кожній змінній в системі відповідає свій вектор – стовпець. Вектор – стовпець Ро складається із значень правих частин рівнянь і називається вектором вільних членів.
Виходячи з основного завдання, складаєм симплекс-таблицю.
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
1 |
Р3 |
0 |
60 |
10 |
6 |
1 |
0 |
0 |
2 |
Р4 |
0 |
36 |
-4 |
9 |
0 |
1 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
8 |
4 |
-2 |
0 |
0 |
1 |
4 |
F |
0 |
-5 |
-6 |
0 |
0 |
0 |
Таблиця № 1 – Вихідна симплекс-таблиця
Знаходження оптимального розвязку ЗЛП за допмогою с-м включає слідуючі етапи:
1. За вихідною с-т знаходять опорне рішення
Кожній с-т відповідає своє опорне рішення. Воно може бути представлене у вигляди вектора Х Розмірніст вектора дорівнює кількості змінних в основній задачі.
Кожній змінній в симплекс таблиці відповідає свій вектор. Змінній x1 —вектор Р1 і т.д.
Вектор Р0 складений із вільних членів рівнянь. Кожний рядок симплекс-таблиці – рівняння відповідно. Четвертий рядок—рядок оцінок в ньому записують коефіцієнти при змінних в цільовій ф-ції з протилежним знаком і визначається розв’язуємий стовпець, беруться модулі від’ємних чисел з цієї строки. В векторі Х кожній змінній відповідає певна компонента. Змінній х1 перша компонента змінній х2 —друга. Значення компонент визначають слідуючим чином, якщо вектор базисний, то компонента дорівнює значенню компоненти вектора стовпця Р0 з того рідка де в базисі стоїть 1.
У вихідній таблиці вектори Р1 , Р2 – не базісні, тобто в Х – перша и друга компоненти = 0
Х=(0;0;60;36;8)
2. Зясовують, мається хочаб одне відємне значення врядку оцінок ( рядок 4) Якщо нема – то план оптимальний, якщо є – треба переходити до новій с-т.
Рядок оцінок має (-5) та (-6), отже данний опорний план – не оптимальний.
3. Знаходять визначальний стовпець. Стовпець називають визначальним, якщо в рядку оцінок у нього найбільше за модулем значення. Маємо стовпець Р2 |-6|>|-5|
4. Знаходимо визначальний рядок. Визанчальним назівається такий рядок, який відповідає найменшому з відношень компонентів стовпця Ро до додатніх компонентів визначального стовпця. (Рядок оцінок до уваги не приймається)
Min = ( 60/6; 36/9) = 4 – рядок 2.
5. Будують наступну с-т .
Для цього кожний елемент таблиці перераховуємо за формулою
aij =aij - (аі k * аnj )/ank де k-номер розв’язувального стовпця, а n- номер розв’язувального рядка
aij —елемент строки- і, стовпця- j нової сиплекс таблиці
aij —елемент строки- і, стовпця-j попередньої симплекс-таблиці
аі k -- елемент що знаходиться у визначальному стовпці попер. с-т.
аnj -- елемент що знаходиться у визначальному рядку попер с-т.
ank – элемент що стоїть на перехресті визн рядка и строки у попер сим-т.
a10 = 60 – (36*6)/9 = 36
a11 = 10 +(6*4)/9 = 38/3
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
1 |
Р3 |
0 |
36 |
0 |
0 |
-1 1/5 |
0 |
|
2 |
Р2 |
6 |
4 |
-4/9 |
1 |
1 |
1/5 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
16 |
28/9 |
0 |
0 |
3/5 |
1 |
4 |
F |
24 |
-23/3 |
0 |
0 |
1 1/5 |
0 |
Таблиця № 2
Х1 =(0;4;36;0;16) F(X1 ) = 24
В рядку оцінок є одне відємне число. Тому Р1 – визначальний стовпець
Min = ( 36/38*3;16/4;9) = 54/19 – визначальний рядок Р3
Таблиця № 3
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
1 |
Р1 |
5 |
54/19 |
1 |
0 |
3/38 |
-1/19 |
0 |
2 |
Р2 |
6 |
100/19 |
0 |
1 |
2/57 |
5/57 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
136/19 |
0 |
0 |
-14/57 |
22/57 |
1 |
4 |
F |
870/19 |
0 |
0 |
21/38 |
5/19 |
0 |
X3 = ( 54/19;100/19;0;0;136/19) F3 (X3 ) = 45 15/19
В рядку оцінок нема відємних значень, тому даний опорний план є оптимальним. Але не виконується умова цілочисельності, тому слід застосувати відсічення по методу Гоморі.
2. Застосування і побудова відсічення по методу Гоморі
х1 =54/19, х2 =100/19
До системи обмежень основного завдання добавляємо ще одну нерівність виду: F(a* ij )*xij >= F(b* ij ), де a* ij і b* ij дробови частини чисел.
Під дробовою частиною числа а розуміють найменше невідємне число в і таке, що а – в є цілим числом.Якщо в оптимальному плані вихідного завдання дробового значення приймають декілька змінних, то додаткова нерівність будується для змінної, в якої найбільша дробова частина.
F(x1 )>F(x2 ) (16/19 >5/19)
-3/38х3 -18/19х4 + х6 = -16/19
таблиця № 4
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
Р6 |
1 |
Р1 |
5 |
54/19 |
1 |
0 |
3/38 |
-1/19 |
0 |
0 |
2 |
Р2 |
6 |
100/19 |
0 |
1 |
2/57 |
5/57 |
0 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
136/19 |
0 |
0 |
-14/57 |
22/19 |
1 |
0 |
4 |
Р6 |
0 |
-16/19 |
0 |
0 |
-3/38 |
-18/19 |
0 |
1 |
5 |
F |
870/19 |
0 |
0 |
23/38 |
5/19 |
0 |
0 |
Х4 = ( 54/19;100/19;0;0;135/19;-16/19) F(X4 ) = 45 15/19
Т.к. опорний план містить відємну змінну то треба застосувати подвійний
с. м.
3.
Відшукання розвязку ЗЛП подвійним с-м включає слідуючі етапи :
1. Знахдять опорне рішення
Х4 = ( 54/19;100/19;0;0;135/19;-16/19) F(X4 ) = 45 15/19
2. Перевіряють знайдений опорний розвязок на оптимальність.
Розвязок не оптимальний, тому слід перейти до нового опорного рішення.
3. Вибираемо визначальний рядок. Визначальним називається той, який відповідає найбільшому за модулем відємному значенню в стовпцю Ро
Рядок № 4
4. Вибираємо визначальний стовпчик. Той, який відповідає найменшему відношенню рядка оцінок до ньгого. (по модулю)
Min = (23/38*38/3;5/19*19/18) = 5/18 стовпець Р4
Таблиця № 5
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
Р6 |
1 |
Р1 |
5 |
26/9 |
1 |
0 |
1/12 |
0 |
0 |
-1/18 |
2 |
Р2 |
6 |
140/27 |
0 |
1 |
1/36 |
0 |
0 |
5/54 |
3 |
Р5 |
0 |
1048/171 |
0 |
0 |
-13/38 |
0 |
1 |
11/9 |
4 |
Р4 |
0 |
8/9 |
0 |
0 |
1/12 |
1 |
0 |
-19/18 |
5 |
F |
410/9 |
0 |
0 |
7/12 |
0 |
0 |
5/18 |
Х5 = (26/9;140/27;0;0;8/9;1048/171) F5 = 45 5/9
F(x1 ) = f ( 2 8/9) = 8/9
F (x2 ) = f ( 5 5/27) = 5/27
-1/12х3 – 17/18х6 + х7 = -8/9
таблица № 6
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
Р6 |
Р7 |
1 |
Р1 |
5 |
26/9 |
1 |
0 |
1/12 |
0 |
0 |
-1/18 |
0 |
2 |
Р2 |
6 |
140/27 |
0 |
1 |
1/36 |
0 |
0 |
5/54 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
1048/171 |
0 |
0 |
-13/38 |
0 |
1 |
11/9 |
0 |
4 |
Р4 |
0 |
8/9 |
0 |
0 |
1/12 |
1 |
0 |
-19/18 |
0 |
5 |
Р7 |
0 |
-8/9 |
0 |
0 |
-1/12 |
0 |
0 |
-17/18 |
1 |
6 |
F |
410/9 |
0 |
0 |
7/12 |
0 |
0 |
5/18 |
0 |
Таблица № 7
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
Р6 |
Р7 |
1 |
Р1 |
5 |
50/17 |
1 |
0 |
3/34 |
0 |
0 |
0 |
-1/17 |
2 |
Р2 |
6 |
260/51 |
0 |
1 |
1/57 |
0 |
0 |
0 |
5/57 |
3 |
Р5 |
0 |
1608/323 |
0 |
0 |
-436/969 |
0 |
1 |
0 |
11/17 |
4 |
Р4 |
0 |
32/17 |
0 |
0 |
3/17 |
1 |
0 |
0 |
-19/17 |
5 |
Р6 |
0 |
16/17 |
0 |
0 |
3/34 |
0 |
0 |
1 |
-18/17 |
6 |
F |
770/17 |
0 |
0 |
19/34 |
0 |
0 |
0 |
5/17 |
Х6 = ( 50/17;260/51;0;32/17;1608/323;16/17) F6 = 45 5/17
Будуємо нове відсічення:
F(x1 ) = f(2 16/17) = f(16/17) = 16/17
F(x2 ) = f (5 5/51) = f(5/51) = 5/51
F(x1 )> F(x2 )
-3/34x3 – 16/17x7 + x8 = -16/17
таблица №8
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
Р6 |
Р7 |
Р8 |
1 |
Р1 |
5 |
50/17 |
1 |
0 |
3/34 |
0 |
0 |
0 |
-1/17 |
0 |
2 |
Р2 |
6 |
260/51 |
0 |
1 |
1/57 |
0 |
0 |
0 |
5/57 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
1608/323 |
0 |
0 |
-436/969 |
0 |
1 |
0 |
22/17 |
0 |
4 |
Р4 |
0 |
32/17 |
0 |
0 |
3/17 |
1 |
0 |
0 |
-19/17 |
0 |
5 |
Р6 |
6 |
16/17 |
0 |
0 |
3/34 |
0 |
0 |
1 |
-18/17 |
0 |
6 |
Р8 |
0 |
-16/17 |
0 |
0 |
-3/34 |
0 |
0 |
0 |
-16/17 |
1 |
7 |
F |
770/17 |
0 |
0 |
19/34 |
0 |
0 |
0 |
5/17 |
0 |
Таблица №9
№ рядка |
Базис |
Сб |
Р0 |
Р1 |
Р2 |
Р3 |
Р4 |
Р5 |
Р6 |
Р7 |
Р8 |
1 |
Р1 |
5 |
3 |
1 |
0 |
3/32 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
2 |
Р2 |
6 |
5 |
0 |
1 |
1/96 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
3 |
Р5 |
0 |
70/19 |
0 |
0 |
-521/912 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
4 |
Р4 |
0 |
3 |
0 |
0 |
9/32 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
5 |
Р6 |
0 |
2 |
0 |
0 |
3/16 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
6 |
Р7 |
0 |
1 |
0 |
0 |
3/32 |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
7 |
F |
45 |
0 |
0 |
17/32 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
Х* =(3; 5) F* =45
4. Геометирчна интерпретація процесу розвязку.
Геометирчна интерпретація процесу розвязку дозволяє наглядно проілюстровати процесс знаходження оптимального плану.
1) Будують прямі, рівняння яких отримують в результаті заміни в обмеженнях знаків нерівностей на знаки =.
10x1 + 6x2 =60 (1)
-4x1 + 9x2 = 36 (2)
4x1 - 2x2 = 8 (3)
x1 =0, (4)
x2 =0 (5)
Графіком рівняння x1 = 0 є вісь ординат, x2 =0 – вісь абсцисс.
Графіки решти рівнянь будують так. Оскільки графіки – це прями, то достатньо для кожного рівняння знайти дві точки, задовільнюючі йому, і через них провести пряумю.
2) Визначають область допустимих значень.
Область допустимих значень знаходиться в перший чверті координат, т.к. x1 ,x2 ³0 x1 ,x2 -цілі числа
На коорд. Площині вибирають довільну точку і перевіряють виконання тотожністів рівняннях-обмеженнях. Якщо тотожність вірна, то дана нпівплощина – площина напівплощина допустимих рішень.
3) Будують радіус-вектор.
10
М
4
(2)
6
-9
(3)
(1)
-4
10
В М
4
( I )
|
(2)
6
-9
(3)
(1)
-4
В точці В, що є оптимальною за даних умов, перетикаються (I) відсічення та (1) обмеження. Знайдемо координати т.В
-3х1 + 9х2 = 38 х1 =26/9
т.В (26/9; 140/27)
10х1 + 6х2 = 60 х2 =140/27 F ( B) = 45 5/9
-1/12х3 – 17/18х6 = -8/9 – второе отсечение.
-1/12х3 *(60 – 10х1 - 6х2 ) – 17/18*(38 + 3х1 – 9х2 ) = -8/9
-2х1 + 9х2 = 40 – уравнение 2-го отсечения .
Х7 = 40 + 2х1 - 92
10
В М
С
4
|
(2)
6
-9
2 16/17
-20 (II) (3)
(1)
-4
10
В М
С
D
4
(III)
( II ) (I)
(2)
6
-9
2 16/17
-20 (II) (3)
(1)
-4
Уравнение третьего отсечения:
-3/34х3 – 16/17х7 = -16/17
х7 находится из 2 го ограничения
-3/34 * ( 60 – 10х1 – 6х2 ) – 16/17*(40 + 2х1 – 9х2 ) = -16/17
-х1 + 9х2 = 42 – ур. Третьего отсечения
В т. D пересекаются (1) и (III)
10х1 + 6х2 = 60
-х1 + 9х2 = 42
х1 =3; х2 =5. F(D)=45
т.D (3;5)
Вывод:
экономико-матем. модел. испольузется в экономике для решения различного рода заданий, для оптимизации их. В данной к.р. использованы симплекс метод,….. отсечения Гомори, двойной симплекс метод. Геометрическая интерпретация показывает весь ход решения.
Список використаної літератури:
1. Кузнецов Ю.Н. “Математическое програмирование:(учебное пособие для экономических специальностей ”
2. Оптимізація єкономічних показників з врахуванням умови цілочисленності: “Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Економіко математичне моделювання для студентів економічних спеціальностей”(Викладач Іванов Л.П. –Чернігів: ЧТІ,1998-20с)”