Дипломная работа: Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

Допущена до захисту________

Завідувач кафедри "Економіки

сільського господарства"

…………………………………..

…………………………………..

"____"________________2007р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему :

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

ВИКОНАВЕЦЬ :

студентка групи ________________

_______________________________

Здала "____"___________2007р.

_____________________(підпис)

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК :

________________________,

кандидат економічних наук,

доцент

_____________________(підпис)

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

2007

Завідувачу кафедри "Економіки

сільського господарства"

……………………………………..

……………………………………..

студентки факультету менеджменту

та маркетингу

групи ___________________

(спеціальність ____________)

____________________________

ЗАЯВА

Прошу дозволити мені виконати дипломну роботу на тему:

"Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення"

_______(підпис) ______________

"_____"_____________ 2007р.

Погоджено :

Науковий керівник дипломної роботи :

_______(підпис) ______________, кандидат економічних наук, доцент

"_____"_____________ 2007р.

Завідувач кафедри "Економіки сільського господарства" :

_______(підпис) ______________________________________________

"_____"_____________ 2007р.

Дніпропетровський державний

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

аграрний університет

Завідувач кафедри

"Економіки сільського

господарства"

Факультет менеджменту та

______________________

маркетингу

______________________

Кафедра "Економіки сільського

______________________

господарства"

Спеціальність ____________

"____"____________2007р.

ЗАВДАННЯ

на виконання дипломної роботи

студентці _________________________________

Факультет менеджменту та маркетингу група ________________

· Тема дипломної роботи :

"Ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення"

затверджена наказом по інституту № від "____"__________200__р.

· Термін здачі роботи :

керівникові "____"___________200__р.

рецензенту "____"___________200__р.

· Основні етапи виконання дипломної роботи :

· Перелік графічного матеріалу : таблиць - , рисунків - .

· Дата видачі завдання: "_____"___________200__р.

· Завдання прийнято до виконання: "_____"___________200__р.

Студентка ________________(підпис) __________________

"______"__________________200__р.

Календарний план-графік

виконання дипломної роботи

студентки __________________________________

План

Вступ

1. Наукові основи економічної ефективності виробництва продукції тваринництва

1.1. Суть економічної ефективності виробництва молока

1.2. Методика дослідження економічної ефективності виробництва молока

2. Сучасний рівень економічної ефективності виробництва молока у господарствах району

2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання у молочному скотарстві

2.2. Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та виробництва молока

2.3. Стан кормової бази і ефективність використання кормів

2.4. Економічна ефективність виробництва молока у господарствах

3. Резерв збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності

3.1. Перспективи розвитку молочного скотарства

3.2. Зміцнення кормової бази та поліпшення використання кормів у молочному скотарстві

3.3. Впровадження раціональної форми організації виробництва молока

3.4. Напрямки підвищення економічної ефективності виробництва молока

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг. молока у свіжому вигляді.

Здобуваючи вищу освіту по спеціальності "Менеджмент організацій", мені, як майбутньому фахівцю з цієї галузі, для подальшої роботи в органах державної статистики, податкової служби, для роботи на сільськогосподарських підприємствах, тема економічна ефективність виробництва молока імпонує, оскільки дає можливість отримати грунтовні знання для вирішення конкретних наукових, економічних і виробничих питань.

В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи. Вони охопили всі сфери виробництва,та особливо це відчувається в молокопродуктовому підкоплексі країни. Виникнення нових організаційних форм господарювання вимагає адекватних ринковій економіці внутрігосподарських відносин з поглибленням спеціалізації, розширенням кооперації та інших інтеграційних процесів в молочному скотарстві. За таких умов важливо визначити шляхи більш ефективного виробничого потенціалу при виробництві молока.

Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства.

Збільшення виробництва молока вимагає значного підвищення рівня зоотехнічної і ветеринарної роботи на фермах та комплексах. Необхідно прослідкувати не лише процес організації галузі молочного скотарства на підприємстві, а й механізм його подальшого збуту (канали реалізації, методи позиціонування власної продукції та ціна), що є чи не найголовнішим питанням для успішного функціонування та прибутковості. Процеси доїння, зберігання, транспортування молока, умови утримання, годівлі, догляду за коровами також є головними та визначальними в якості продукції.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільського господарства, а саме так називається новий господар землі у більшості господарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище. Нарешті уряд почав розуміти, що кінцеве слово про долю тваринництва стоїть саме за ним. Що ж роблять урядовці? На проблему нестачі продукції цієї галузі відповідають наче б то переконливо - дозволено ввіз великого об'єму м'яса (яловичини та свинини) з-за кордону для задоволення внутрішніх потреб населення країни. Проте чи це є виходом з даної проблеми. Тут потрібне чітке прослідковування та контроль з боку держави стану ринку тваринництва, регулювання цін на ньому, бо навіщо ж тоді Україна має такі родючі землі, яких не має чим і удобряти, наприклад органічні добрива. Тому в даному дипломному проекті я хоч трішечки намагатимусь доторкнутись цієї проблеми. Хто як не аграрії повинні давати пропозиції уряду щодо сільського господарства. Я вважаю проблему ефективності виробництва молочного скотарства чи не найактуальнішою в наш час.

Актуальність даного дослідження звісно що розглядають ще під кутом доцільності як такого, його корисності для суспільства. Молокопродукти посідають друге місце у споживчій корзині населення, дають висококалорійні для харчування продукти, забезпечують легку і харчову промисловості цінною сировиною.

Метою даного дипломного проекту є обґрунтування тенденції розвитку молочного скотарства і його економічної ефективності за існуючих умов господарювання, дослідження та аналіз стану галузі молочного скотарства на прикладі сільськогосподарського виробничого коперативу "Колос", так як дане господарство єдине на теперішній час, що займається виробництвом молока в районі, прогнозування виробництва молока в досліджуваному господарстві на перспективу, а також обгрунтування тенденції розвитку управління ризиками в галузі тваринництва і його економічного впливу на діяльність підприємства, прогнозування ймовірності настання ризиків в досліджуваному господарстві та пропонування шляхів їх зниження на перспективу.

Задачами дипломного проекту є:

- дослідження тенденції розвитку молочного скотарства, вплив окремих факторів на його економічну ефективність;

- оцінка ризиків в діяльності підрозділів галузі тваринництва підприємства;

- дослідження тенденції розвитку управління ризиками, вплив окремих факторів на нього;

- інтегрований аналіз ризиків на основі фінансового стану галузі тваринництва;

- розгляд можливих напрямків диверсифікації операційної діяльності господарства та страхування ризиків;

- розробка пропозицій по вдосконаленню організації управління ризиками.

- навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи по його запобіганню, не перевищуючи допустимих меж.

- розробка пропозицій по вдосконаленню інтеграції виробництва молока.

Дослідження проводилися на базі сільськогосподарського виробничого кооперативу „Колос” Знам’янського району Кіровоградської області.

Джерелами інформації є первинні документи та річні звіти СВК „Колос”. Методичною основою дипломного проекту є роботи та дослідження вчених по даній проблемі.

В залежності від мети і задач рішення окремих питань, застосовувались такі методи дослідження: статистичний, економічного аналізу, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, аналітичний, аналіз чутливості проекту (розрахунок за найгіршим та найкращим сценарієм), метод "Монте-Карло", метод аналогії, метод експертних оцінок, індексний аналіз (індекси цін Лашпер’є та Пааше), метод ануїтетів.

Наукові основи економічної ефективності виробництва продукції тваринництва

1.1. Суть економічної ефективності виробництва молока

Галузь сільського господарства - складна система взаємодіючих і взаємопов'язаних елементів. Ефективність функціонування системи тісно пов'язана з її цільовою функціїєю. Оцінка ефективності проводиться на основі її критеріїв, які можуть розглядатися як внутрішні і зовнішні характеристики системи. Питання молочного скотарства та ефективності виробництва молока описуються і розглядаються багатьма діячами науки. Так С.М. Курило в своїй статті "Факторний аналіз ефективності молочного скотарства" розглядає проблему ефективності виробництва молока, приводить розрахунки та таблиці по впливу величини затрат на одну корову, на рівень їх окупності, продуктивності корів, на величину собівартості 1 ц. молока, щільності поголів'я, залежність обсягів виробництва молока на одного сільського жителя від окремих чинників. Також С.М.Курило проводив кореляційно-регресійний аналіз наведених показників і встановив, що на обсяг і якість кінцевої продукції молочного підкомплексу впливають не тільки виробничі чинники, а й соціально-економічні.

У ринкових умовах господарювання важливе значення має стимулювання цінами підвищення якості продукції. Вимоги до якості продукції визначаються компетентними органами та відображаються у відповідних документах, зокрема стандартах. Саме цю проблему описує у своїй статті „Нові стандарти на молочну сировину та диференціація закупівельних цін”. Вона приводить приклад розрахунку закупівельних цін за одну тонну молока з урахуванням молочної частки жиру та білка і якісних показників згідно з ДСТУ 3662-97. Впровадження ДСТУ 3662-97 та диференціація закупівельних цін на молоко залежно від якості, яка запропонована в галузевих рекомендаціях, сприятиме підвищенню економічної заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у виробництві якісної молочної сировини.

На сьогоднішній день молоко як продуктовий підкомплекс агропромислового комплексу України знаходиться в стані кризи. У зв’язку з цим розглядається питання підвищення ефективності підкомплексу на базі удосконалення економічних відносин в ньому. Саме ці питання висвітлює доктор економічних наук, професор В. Н. Зимовець у своїй статті „Економічні проблеми розвитку виробництва на ринку молокопродукції”.

Важливим фактором конкурентоспроможності продукції є зниження затрат праці на одиницю продукції, що виробляється. Наявність нормативів трудомісткості дає можливість виробникові підібрати такий варіант умов виробництва, нормативи трудомісткості якого відповідали б його можливостям. Отже, виробник зможе правильно розрахувати економічну ефективність виробництва.

1.2. Методика дослідження економічної ефективності виробництва молока

Молочна галузь належить до провідних у харчовій промисловості та формує достатньо привабливий за обсягом ринок. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Операційні витрати - витрати, виражені в грошовій формі, трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності підприємства.

За економічним змістом операційні витрати поділяють на :

1) Матеріальні витрати. До них відноситься вартість сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, використаних на виробництво, вартість палива і електроенергії, вартість запасних частин і матеріалів для поточного ремонту основних засобів, втрати внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм.

2) Витрати на оплату праці. До них відносять всі види виплат основної та додаткової заробітної плати штатних і позаштатних працівників підприємства, що відносять на собівартість.

3) Відрахування на соціальні заходи. До них відносятьсь всі види обов"язкових відрахувань підприємства в позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності), які відносяться на собівартість.

4) Амортизація основних фондів і нематеріальних активів. До них відносять амортизаційні відрахування від балансової вартості виробничих основних фондів і нематеріальних активів підприємства.

Інші витрати. До них відносять всі інші види операційних витрат підприємства (обов"язкові рентні платежі в бюджет, штрафи, пені, неустойки, сплачені відсотки за користування кредитом, витрати на збут та ін.)

Великий вплив на формування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Відповідно до положень бухгалтерського обліку, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість включає : матеріальні витрати, витрати на оплату праці, заальновиробничі витрати, інші прямі витрати. Наднормативні витрати включають : адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості на основі «Типових положень». Проте вплив підприємств на окремі елементи витрат: відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на фінансування ремонту та поліпшення основних фондів, інші витрати (податки та збори, відрахування), є обмеженим.

При аналізі собівартості продукції, матимемо змогу встановити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви. В процесі аналізу виявляють за рахунок чого змінюється собівартість. за рахунок затрат чи за рахунок продуктивності. Якщо в процесі аналізу виявлено, що зміни відбулися за рахунок затрат, необхідно провести аналіз з виявленням причин відхилення по кожній статті затрат в розрахунку на одну голову чи на 1 ц. кожного виду продукції.

Таким чином, без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості з одночасним збільшенням обсягу виробництва, є важливим якісним фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти досконало управляючи операційними витратами на підприємстві з урахуванням сфери й галузі його діяльності. Позитивно також впливають на прибуток реалізація залишків нереалізованої продукції, сировини й матеріалів, збільшення частки прибутку в оптовій ціні (рентабельність продукції).

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Потім необхідно проаналізувати прибуток по галузі тваринництва, для цього необхідно від загальної суми від реалізації відняти затрати понесені на виробництво і реалізацію даної продукції. Головною метою суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються господарською діяльністю в умовах ринкової економіки, є одержання прибутку.

Прибуток - це чистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, і характеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницької діяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатом тільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційного успіху.

Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибутку підприємства в процесі його господасрької діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибуток є постійно відтворюваним джерелом.

Використання прибутку на підприємствах відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні відображено на рис.1.21.

Рис. 1.21 Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Детальніші напрямки використання прибутку підприємства відображені на рис.1.22.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою і спожитою його частками з врахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості.

Рис. 1.22 Основні напрямки розподілу прибутку підприємства.

Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від форм власності єдина модель господарського механізму підприємства, яка основана на оподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин (рис.1.23) і по суті є моделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає єдність цілей діяльності, єдність показників фінансових результатів діяльності, єдність процесів формування та розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.

Рис. 1.23 Модель господарського механізму підприємства, що заснована на оподаткуванні прибутку.

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100, (1.24)

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов’язаних показників рентабельності :

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток , можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь. Рентабельність визначаємо діленням прибутка на собівартість (%).Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових міроприємств розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додоткові затрати на проведення зоотехнічних міроприємств та затрат на реалізацію додаткової продуції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

На ринку продовольчих ресурсів молоко і молокопродукти займають значне місце. В останні роки політичні зрушення відбулося в структурі каналів реалізації молока. Так, помітно зросла частка реалізації молока населенню через систему громадського харчування (включаючи продаж і видачу у рахунок оплати праці) на ринку, через власні магазини 16,6%. Водночас скоротився до мінімуму (менше 0,1%) продаж молока організаціям споживчої кооперації.

Аналіз цінової ситуації, що склалась, свідчить, що виробнику більш вигідно продавати молоко на ринку та у власних магазинах. Реалізація молока населенню, через систему громадського харчування, має не велику тенденцію. При бартерних операціях ціна молока була найнижчою. Через низькі ціни продажу, в цілому по Україні, господарства суспільного сектору зазнали великих збитків.

Ускладнення ситуації на ринку молочної продукції полягає в тому, що споживання на одну душу населення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.

Нині потенційні можливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.

Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшення обсягу продажу молока для створення відповідних державних та регіональних товарних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молока через заготівельні організації (молокопереробні підприємства, організації споживчої кооперації та за окремими зв’язками у торгівельну мережу і власні фірмові магазини).

Важливою проблемою, що виникла останнім часом, є також проблема збуту молочної продукції товаровиробником, особливо господарствам приватного сектора. Тому необхідно поліпшити організацію заготовлі молока в них через молоко приймальні пункти, відновивши функціювання багатьох з них, та створити нові і насамперед у віддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами з господарствами суспільного сектора.

Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов’язані з їх властивістю – молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга „виробництво – заготівля – переробка – реалізація продукції” повинні функціонувати скоординовано і ретельно.

Необхідно також розмірити випуск продукції із знежиреного молока (йогурти, сирки), поглибити його переробку на промислових підприємствах, ширше використовувати для харчових потреб вторинні ресурси переробки – відвійки, сколотини, сироватку, тощо.

2. Сучасний рівень економічної ефективності виробництва молока у господарствах району

2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання у молочному скотарстві

Юридична адреса підприємства :

Кіровоградська обл., Знам’янський р-н., с.Дмитрівка, вул.Фрунзе, будинок 2А, тел. 2-28-43

№ розрахункового рахунку 26008301470514 в Знам"янському відділенні Промінвестбанку.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос" був створений шляхом реорганізації колективного господарства "Колос" у 2000 році відповідно до рішення засновників кооперативу, протокол №1 від 06 березня 2000 року.

В процесі виробництва продукціі беруть участь висококваліфіковані працівники з великим досвідом роботи.

Підприємство діє на основі Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію”. СВК "Колос" створений для спільного виробництва сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення, діє на засадах підприємства та самоврядування і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Вищим органом управління кооперативом є збори уповноважених кооперативу. Виконавчим органом кооперативу являється правління, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю. Керівництво роботою правління здійснює голова правління Куц Вікторія Григорівна.

За часів економічної кризи в Україні (1991-1999 рр.), коли відбувся різкий спад виробництва промислової продукції та продовольства, через галопуючу інфляцію (у 1993 р. - 6288%, 1994 р. - 850 %, 1995 р. - 232,4%), розрив господарських зв’язків з країнами колишнього СРСР, глибокі диспропорції в економіці (30% припадало на підприємства по виробництву предметів споживання, а 70% - на підприємства по виробництву засобів виробництва), величезне фізичне та моральне зношування основних фондів, відсутність надійної фінансово-банківської системи, повільне роздержавлення, прийняття декретів, постанов уряду, які поставили у невигідне становище виробника (непомірний податковий тягар) і привілейоване посередника, хаос у законодавстві, нестабільність і непередбачуваність в державі, призвели до того, що СВК "Колос" у 2001-2002 роках було у надзвичайно складному становищі за весь час свого існування.

Тепер, зі зміною форми власності підприємства і стабілізації економіки, основною метою створення підприємства є отримання прибутку від операційної діяльності, який поки що не оподатковується, а використовується на покриття збитків минулих років.

СВК "Колос" здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічних культур, і продукції тваринництва, зокрема відгодівлею великої рогатої худоби, свинарством, птахівництвом, наданням послуг в галузі рослинництва, переробкою сільськогосподарської сировини (борошномельна продукція, виробництво олії, випічка хліба і т.д.). У володінні господарства також знаходяться значні площі багаторічних трав, однорічних трав, що сприяють власній заготівлі кормів.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос", в подальшому СВК "Колос" розташований у південній частині Знам’янського району Кіровоградської області і відноситься до Лісостепової зони. В склад СВК "Колос" входять 4 населенні пункти: с.Дмитрівка, с.Гостинне, с.Долина та м.Знам'янка, яке являється районним центром. В районному центрі і знаходиться адміністративний будинок. Через місто проходить автодорога республіканського значення та знаходиться великий залізничний пунк.

В господарстві всі основні виробничі цехи (ферми, тракторні бригади) і населенні пункти зв'язані між собою дорогами, які мають тверде покриття.

Територія господарства граничить в північній частині з полями приватного підприємства “Дмитрівське” та полями фермерських господарств Дмитрівської сільської ради, в східній частині – ТОВ “Прогрес” і Знам’янським шовкорадгоспом, на заході – з полями міського масиву.

Як вже відмічалось, м.Знам’янка являється районним центром і основним пунком отримання різних грузів для господарства.

Від обласного центру підприємство знаходиться на відстані 43 км. Від найближчої залізничної станції підприємство віддалене на відстані 1 км.

В господарстві всі основні виробничі підрозділи (ферми, тракторні бригади) і населенні пункти, за виключенням с.Долина, зв’язані між собою дорогами, які мають тверде покриття, а розміщення господарства в районі міста дає йому можливість користуватися внутрішньоміськими дорогами, які мають тверде покриття.

Географічне розміщення господарства обумовлено помірністю клімата, де достатньо тепле літо переходить в холодну зиму з різними коливаннями температури повітря.

Клімат Кіровоградської області континентальний, помірно теплий. Знам’янський район, в якому знаходиться господарство, відноситься до недостатньо волого-теплого агрокліматичного району області. Середньорічна температура за даними „Агрокліматичного довідника” Кіровоградської області дорівнює +7˚С, з коливанням в місцях від 6,6˚С в січні, та до +20,2˚С в липні. Вона характеризує теплові умови району, природні можливості вирощування різних видів і сортів сільськогосподарських культур. Сума опадів в середньому становить 430-480 мм., із яких 250-280 мм. припадає на зимовий період, а тому велике значення має затримання снігу та талих вод. В цілому для даного району характерне перевищене випаровування над кількістю опадів, що часто шкідливо відбивається на рості і розвитку сільськогосподарських рослин. Тому агротехнічні заходи по збереженню вологи в грунті, строки виконання весняних польових робіт в значній мірі впливають на врожаї [11].

Зимовий період року починається зазвичай в третій декаді листопада і продовжується до третьої декади березня. Тривалість зимового періоду по середнім багаторічним даним 110-11 днів. За цей період середньодобова температура повітря складає 14.

Тривалість теплого періоду 254-255 днів із середньодобовою температурою повітря +13.

Організаційна структура господарства складається із 13 виробничих підрозділів:

- рослинницькі бригади: 6

- тракторні бригади: 3

- ферми ВРХ: 7

- свинотоварний комплекс: 3

- птахівнича ферма: 2

- автопарк : 2

Підприємство займається широким спектром різної діяльності. Це і вирощуванням продукції рослинництва (зернові культури, технічні культури, овочівництвом, заготівлею кормових культур), і вирощуванням продукції тваринництва (великої рогатої худоби як молочного, так і м”ясного напрямку, свинарством, розведенням птиці, бджільництвом), консервуванням в зв’язку з тим, що на балансі господарства знаходиться власний консервний завод. Також на балансі знаходиться 2 хлібопекарні, що дозволяє займатися хлібопекарською діяльністю, олійниці для виробництва власної олії, крупорушки для виробництва круп і т.д. Підприємство надає різного виду сільськогосподарські послуги так як у СВК “Колос” дуже потужна матеріально-технічна база, займається роздрібною торгівлею через власні магазини.

Почва підприємства – чорноземи плодородні. По механічному складу відносяться до суглиністих. Але постійно потрібно піднімати плодородючість шляхом правильних агротехнічних прийомів, тобто внесенням мінеральних та органічних добрив, а також зберігання вологи.

Землі польового користування в основному знаходяться на вирівняних платах і слабобалочних схилах крутизною 1˚-3˚. Землі господарства мають однорідне грунтове покриття. На більшій переважно частині території розповсюджені чорноземи звичайні, малогумусні, глибокі, важко-суглинкові та їх аналоги по ступеню змистості. Частина схилів крутизною 3˚-5˚ також вкрита слабозмитими грунтами, на яких поширена площинна ерозія. На нижній частині схилів крутизна 3˚-5˚, а місцями і 5˚-7˚. Вздовж балок поширені середньозмиті грунти. На їх поверхні в основному буває лінійна, а місцями і глибинна ерозія. В результаті цього землі втратили половину, або й більше верхнього гумусового горизонту. Це потребує спеціальних агротехнічних заходів по їх обробітку та по підвищенню родючості. В першу чергу: оранка зябу впоперек схилів, контурна оранка, лункування та щілювання, регулювання сніготанення.

При оранці є загроза вивертання на поверхню менш гумусового і збідненого на поживні речовини нижнього горизонту. Такі землі не можна використовувати під посів просапних культур.

Всього в даному господарстві в наявності 6070га сільськогосподарських угідь, з них ріллі - 4594 га, сінокосів - 9 га, пасовищ - 1433 га та багаторічних насаджень - 34 га. Тобто по структурі землекористування у СВК "Колос" рілля складає 75,7% від сільськогосподарських угідь, сінокоси 0,1%, пасовища 23,6% та багаторічні насадження 0,6%. Вся земля, яка знаходиться в користуванні СВК "Колос", взята в оренду.

Оскільки, головним засобом виробництва продукції рослинництва і тваринництва є наявність земельних ресурсів, то ефективність їх використання значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності всього сільського господарства.

Розглянемо структуру земельних угідь та їх динаміку в сільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос” Знам’янського району на основі додатку .

Додаток

Динаміка і структура земельних угідь, землезабезпеченість

В структурі с/г. угідь найбільшу вагу займала площа ріллі і це природньо. Частка площ пасовищ та сінокосів складала у 2006 році 1433 га. і 8 га. відповідно. А тому видно, що тваринництво має великі оберти на існуючих ресурсах, воно має можливості для свого існування, зокрема, спеціально виділені господарством площі під пасовища та сінокоси.

Підприємство займається вирощуванням зернових культур і які в структурі посівів займають, наприклад у 2006 році, 60,1% від загальної площі ріллі, технічні культури були посіяні на площі 920га, що становить 20% до загальної площі посівів, кормових культур було посіяно 820га або 17,8% до загальної площі. Як видно із таблиці зернова група щороку зростає за рахунок в основному кормової бази. Але в той же час зростає посів фуражних культур, тобто акцент більш звертається на концентровані корми (ячмінь, кукурудза). Левову частку (майже половини всіх зернових культур) в структурі зернових культур складає озима пшениця. Також виявлено, що чистих парів із року в рік становиться менше в зв'язку з повнішим використанням ріллі шляхом посівів. Такої структури посівів господарство притримується із року в рік і це є оптимальною структурою посівів з урахуванням всіх агротехнічних заходів та сівозмін.

Розглянемо структуру сівозмін за останні 4 роки в даному господарстві:

Велика питома вага в структурі товарної продукції припадає на зернові культури. У володінні господарства також знаходяться значні площі соняшнику, багаторічних трав, однорічних трав, що сприяють власній заготівлі кормів.

Відомо, що будь-який бізнес буде існувати тоді, коли у нього будуть споживачі в достатній кількості.

Займаючись виробництвом продукції тваринництва СВК „Колос” орієнтується на безпосередніх споживачів свого товару, тобто на сільських та місцевих жителів області, тим паче, що молокопродукти, яйця, м’ясо - це продукти швидкого псування. Іншими словами - це ринок регіонального охоплення товарів споживчого призначення. Це викликано насамперед тим, що населення зацікавлене в купівлі якісного та доступного за ціною продукту. В майбутньому, при сприятливому кредитуванні можна було б розширити свою діяльність та відкрити власний магазин. Цьому сприятиме вигідне розташування підприємства. При кращому рівні збуту продукції буде розширюватися і ціновий елемент ринку. На сьогоднішньому етапі СВК „Колос” реалізує продукцію тваринництва шляхом укладання договорів з переробними підприємствами.

Споживчий ринок, на якому реалізує свою продукцію кооператив, обслуговує мале коло споживачів і не має змогу задовольнити потреби кожного, хто цього потребує. Доходність молочного виробництва не була високою, тому і скоротилося його виробництво. Обмежує й низька купівельна спроможність населення, в продовольчій корзині якого ці продукти посідають друге місце. Існує також впливовість влади на недопустимість підвищення цін на соціально значущі товари.

Якщо ж говорити про продукцію молочного скотарства як про сировину роботи для перекупників, то відзначимо, що молокопродукти не являються для них привабливими як такими через короткий термін зберігання. А от м’ясо ВРХ -це зовсім інша справа, на якій звикли не погано заробляти, звісно, що окрім самих виробників. Тому необхідне негайне втручання держави, механізм регулювання відносин у процесі "купівлі-продажу", але про це пізніше буде сказано.

Хочеться звернути увагу на стан сільського господарства у Знам’янському районі взагалі. Це просто - жах. За останні 4 роки чисельність підприємств цієї галузі значно скоротилася . Більшість суб’єктів господарювання взагалі перестали займатися тваринництвом, а про молочне скотарство годі й говорити.

У сучасному економічному просторі молочну продукцію реалізують через такі маркетингові канали:

- переробні організації, включаючи продаж безпосередньо в торгівельну мережу та споживачам за прямими зв’язками;

- організації споживспілки;

- систему громадського харчування (включаючи продаж та видачу в рахунок оплати праці);

- ринок (магазин, тощо);

- угоди по бартеру на внутрішньому ринку.

У ринкових умовах орієнтиром цін на товари для всіх каналів реалізації мають бути біржові ціни. Проте за сучасних обставин через недорозвинену інфраструктуру на ринку продукції тваринництва біржові торги на неї ще не задіяні. Отже, за вищезгаданим :

1) ціль СВК „Колос”” - отримання готівкових коштів від реалізації продукції та встановлення якомога стабільної ситуації на основі прогнозування можливих ризиків;

2) метод ціноутворення на основі беззбитковості та забезпечення окупності витрат;

3) стратегія ціноутворення – це стратегія оптимальної ціни для споживачів та підприємства.

Систему показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показників валової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистого доходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається також економія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплату праці. Отже валовий дохід відображає результат виробництва у більш концентрованому вигляді, ніж валова продукція, а чистий доход – ще в більш конкретнішому, ніж валовий.

За період 2004-2007 років велику посівну площу серед зернових культур займала пшениця та ячмінь, хоча по пшениці і спостерігалось тенденція щодо зменшення площі із 1460 га у 2005р. до 900 га у 2007р. В свою чергу посівна площа ячменю, як фуражної культури, із року в рік зростає. Зростають і посіви кукурудзи на зерно, яка також являється фуражною культурою та з якої, як і з ячменю, при переробці отримують хороший комбікорм для годівлі худоби. Приділяється увага площам посіву гречки із якої переробляють гречану крупу, тобто готовий товар. Потужності та обладнання щодо переробки у підприємства є в наявності. Велику увагу приділяли вирощуванню соняшнику на зерно, багаторічним травам посіву минулих років на сіно, на зелений корм, кукурудзи на силос і на зелений корм. Єдиною культурою, площа якої зовсім зійшли нанівець, є цукровий буряк фабричний. Так як собівартість цукрового буряка велика, в основному із-за великої ручної роботи (просапка), а ціна реалізації нижча. Відповідно він є нерентабельним. Крім цього площі посівів по району та області значно скоротилися і тому лише деякі цукрові заводи працюють в сезон. А тому нема впевненості, що буде канал реалізації. За останні 2 роки господарство розпочало здійснювати посіви озимого ріпаку так як дана культура являється рентабельною, тобто господарство отримує значні прибутки від реалізації даної культури, що покривають його собівартість, і на неї останнім часом зріс попит.

З часом у кожного сільськогосподарського підприємства накопичується досвід виробництва окремих видів продукції. Це зумовлює спеціалізацію сільськогосподарського виробництва окремих районів і зон. Розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це дві взаємопов’язані форми суспільного поділу праці. Перша характеризує його кількісну сторону, а друга – якісну.

Спеціалізація сільського господарства має свої відмінності, зумовлені його специфічними особливостями. На відміну від промисловості сільськогосподарське виробництво не розпадається на цілком відокремлені галузі, а лише спеціалізується на виробництві в одному випадку однієї продукції, в іншому – ринкового прибутку. При цьому інші галузі сільськогосподарського виробництва не зникають, а розвиваються і пристосовуються до головного продукту.

Раціональне розміщення і науково обґрунтована спеціалізація сприяють збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, що забезпечує ефективне використання земельних угідь матеріальних і трудових ресурсів.

Спеціалізація сільського виробництва являє собою переважний розвиток однієї або кількох галузей на виробництві товарної продукції в господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей та виробництво відповідних продуктів визначає виробничий напрям.

На основі додатку 2 можна сказати, що СВК „Колос” - господарство неспеціалізоване (у кожному умовному періоді). Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві є рослинництво. Питома вага зернових та зернобобових в структурі товарної продукції складає в середньому за 3 роки: 21,4% (2002-2004 р. р.), 30,2% (2004-2006 р. р. ), 10,9% та 15,5% з якої припадає на пшеницю відповідно по періодам. Велику увагу приділяють соняшникові, який займає 3,1% 5,0% (середні значення за 2 періоди), і тенденція на його збільшення в майбутньому помітна через порівняння питомих часток у 2002, 2003, 2004, 2005 та 2006 роках (2,3%, 3,3%, 3,7%, 4,7% та 6,2% відповідно). В цілому це не поганий показник через те, що максимальна рекомендована питома вага соняшника становить 12%. Частка виробництва продукції тваринництва не висока: близько 30%, з якої 8,7% припадало на виробництво молока по періодам. За останні роки головною галуззю тваринництва стало молочне скотарство, яке в даній структурі займає 8,7%. Вирощування великої рогатої худоби становило 11,2% до загальної кількості товарної продукції, свинарство становило 8,5%. Частки промислової продукції та реалізації іншої продукції, робіт і послуг досить суттєві - це 22,1% та 5,2% відповідно в середньому за перший період. За 2004-2006 р. р. вони склали 10,7% та 6,7%.

Процес спеціалізації виробництва в сільськогосподарських підприємствах відбувається безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації сільськогосподарського виробництва, який визначається частиною всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтом спеціалізації К_сп :

(2.11)

де Р_і – частка і – її галузі в сумі виручки від реалізації продукції;

і – порядковий номер галузі у ранжованому ряду з його часткою у виручці, від реалізації продукції.

Господарства з низьким рівнем спеціалізації мають коефіцієнт до 0,20; середнім – від 1,21 до 0,40; з високим – від 0,41 до 0,60. Коефіцієнт вище 0,6 мають підприємства з поглибленою спеціалізацією.

Для більш чіткого уявлення про спеціалізацію господарства визначимо коефіцієнт спеціалізації на основі даних додатку 2.

- за 2002-2004 роки:

;

- за 2004-2006 роки:

.

Так як обидва коефіцієнти менше 0,2, то має місце в даному випадку низький рівень спеціалізації.

Залежно від того, з якими видами затрат чи ресурсів порівнюють результати виробництва у сільськогосподарських підприємствах, показники економічної ефективності можна поділити на такі чотири групи:

- узагальнені показники підвищення економічної ефективності виробництва;

- показники ефективності використання землі;

- показники підвищення ефективності використання праці;

- показники підвищення використання основних фондів та капітальних вкладень.

Ефективність господарства, по суті, розкривається сукупністю показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Особливе значення мають такі показники: урожайність, продуктивність худоби, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц , прибуток на 1люд – год., на 1ц продукції і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва продукції.

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів.

Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв’язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретної праці створити певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшити виробництво продукції за одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.

Наявність трудових ресурсів господарства являє собою суму фактичної чисельності постійних, сезонних і тимчасових робітників, керівників і фахівців.

Статистика визначає такі тенденції зміни робочої сили:

1. Скорочення чисельності сільського населення.

2. Скорочення чисельності працівників сільського населення.

Але відбуваються й якісні зміни в складі робочої сили:

1. Збільшилась питома вага механізаторів.

2. Підвищилась кваліфікація працівників.

У сільськогосподарських підприємствах всіх працівників залежно від виконуваних ними функцій поділяють на такі категорії: робітники постійні, робітники тимчасові і сезонні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони.

Постійними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення строку закінчення роботи. Сезонними вважаються робітники, прийняті на роботу строком на окремий сезон, але не більш як на 6 місяців. Робітники, прийняті на строк не більш як 2 місяці, вважаються тимчасовими.

До інженерно-технічних працівників належать працівники підприємств, їх заступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікарі ветеринарної медицини, механіки, техніки, економісти та інші спеціалісти сільського господарства. До службовців належать заступники керівників з господарських питань, по збуту продукції, фінансах, завідуючі складами, облікові працівники тощо.

Прибиральниці, сторожі, пожежники, кур’єри, водії легкових автомобілів і службових автобусів, двірники та інші працівники належать до молодшого обслуговуючого персоналу.

Питома вага постійних робітників із зайнятих в сільському господарстві складає 83,7% (в середньому за 5 років), службовців – 10,5%, з них керівників – 3,1%, спеціалістів – 7,4%.

Праця людей є необхідною складовою частиною процесу виробництва споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеній матеріальній та духовній базі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результаті своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, встановлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати – один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних у яких відбивається зміна чисельності працівників, витрат робочого часу, категорій працівників, виробничих витрат.

На підприємстві облік заробітної плати працівників є документальним, достовірним, та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві у відповідності із Законом України, конкретизуючи права та обов’язки працівників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Для того щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

- контроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

- правильність документального оформлення виробки робітників та службовців;

- своєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

- своєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

- розподіл заробітної плати по об’єктах калькулювання;

- планування звітів про працю.

Облік праці і заробітної плати – один із самих важливих і складних відділів роботи, потребуючих точних та оперативних даних, в яких відображаються зміни в чисельності працівників, кодах виробничих затрат, затратах робочого часу, категоріях працівників та здійснюється контроль за використанням трудових ресурсів. Організація оплати праці здійснюється на основі: законодавчих та інших нормативних актів, генерального замовлення на державному рівні; колективних договорів; трудових договорів; регіональних та галузевих замовлень.

На кожному підприємстві, установі організації виникає необхідність оцінити і оплатити працю.

При цьому документування господарських операцій має забезпечити одержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу СВК "Колос" здійснюється у плановому відділі та відділі кадрів. При цьому обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи та займаної посади.

Охорона праці працівників в господасрстві визначається відповідно до Закону України “Про охоронк праці” від 21 листопада 2002 року № 229-ІV (із змінами і доповненнями), який визначає права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

У кожному підприємстві є в наявності затверджений трудовий договір, який не містить положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови відповідають вимогам законодавства.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

В умовах товарного виробництва і ринкових відносин індивідуальні витрати сільськогосподарських підприємств формують собівартість продукції.

Собівартість продукції – це витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво і реалізацію продукції, визначені в грошовій формі. Собівартість продукції як економічна категорія є частиною вартості товару, оскільки не включає витрати, які втілюються і реалізуються у вартості додаткового продукту.

В умовах ринкової економіки кількість показників та методів їх обчислення постійно зростатиме.

Земля – це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва.

У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність землі в сільському господарстві виражена системою показників, що характеризують, як ефективність використання всіх закріплених за господарством земельних ресурсів, так і ефективність окремих її видів.

Ефективність використання землі характеризується натуральними і вартісними показниками. До вартісних показників відносяться: валова продукція, товарна продукція, валовий дохід і прибуток.

Валова продукція сільського господарства являє собою всю масу виробленої в даному році продукції, включаючи приріст незавершеного виробництва.

Товарна продукція – це частина валової продукції, яка була реалізована й прийняла форму товару.

Валовий дохід – знов створена вартість живою працею робітників колективу за рік. Вона включає в себе фонд оплати праці і чистий дохід.

Прибуток – вираховується як перевищення виручки від товарної продукції над її собівартістю.

У 2006 році сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос" спрацював із прибутком в сумі 1105,0 тис. грн., в той час як у 2005 році дане підприємство спрацювало із прибутком у сумі 929,0 тис. грн., а у 2004 році у сумі 735,0 тис. грн. Отже господарство із року в рік працює більш ефективніше, отримуючи при цьому все більше і більше прибутку. Фінансовий прибуток від операційної діяльності склав за 2006р. у сумі 871,0 тис. грн., а у 2005 році - 513,0 тис. грн. і у 2004 році 453,0 тис. грн. У доході виручка від реалізації продукції рослинництва складає у сумі 4597,1 тис грн. при загальній сумі реалізації на 9791,1 тис. грн. або 47,0 тис. грн., продукція тваринництва складає 3237,0 тис. грн. або 33,1% від загальної суми реалізації, промислової продукції реалізовано на суму 925,0 тис. грн., надано послуг на суму 724,0 тис. грн. та реалізовано товарів на суму 303,0 тис. грн. Прибутковими у 2006 році була продукція рослинництва.

Обсяг реалізації (виручки) товарів, робіт, послуг у сільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос” у 2006 році склав 9791,1 тис. грн. без податку на додану вартість, що на 31,8% або на 2360,1 тис. грн. більше ніж у 2005 році та на 49,7% або на 3251,1 тис. грн. більше ніж у 2004 році. Тобто щороку обсяг виручки від реалізації зростає.

Собівартість реалізованої продукції у 2006 році склала 8465,0 тис. грн., що на 33,1% більша ніж у 2005 році та на 47,7% більша ніж у 2004 році. Тобто так як зростає виручка від реалізації товарів, робіт, послуг так зростає і собівартість реалізованої продукції. Проте валовий прибуток також зростає і у 2006 році він склав 1326,1 тис. грн., що на 253,1 тис. грн. більше прибутка 2005 року та на 518,1 тис .грн. більше прибутка 2004 року. Якщо проаналізувати обсяги реалізації по галузях, то отримаємо слідуючу картину, висвітлену у таблиці ___.

таблиця ___

(тис грн.)

(тис. грн.)

Видно, що обсяг реалізації зріс в порівнянні із 2005 роком, але якщо у 2005 році прибуткова була лише галузь тваринництва, то у 2006 році прибутковою стала галузь (основна) рослинництва.

Крім цього хотілося б зазначити, що у 2006р. від реалізації зернових та зернобобових культур отримано виручку в сумі 2782,1 тис. грн. та прибуток в сумі 275,3 тис грн. із рівнем рентабельності 11,0%, насіння соняшнику отримано виручку в сумі 1160,0 тис. грн. та прибуток в сумі 406,9 тис. грн. із рівнем рентабельності 54,0%. А от овочі, цукровий буряк, соя, ріпак було реалізовано із збитком, тобто повна собівартість реалізованої продукції була більша над виручкою від реалізації. Також у 2006 році вся продукція тваринництва була збиткова із-за високої собівартості продукції окрім продукції свинини, яка уже не один рік прибуткова. В той же час у 2005 році продаж і великої рогатої худоби, і свиней був прибутковим. В таблиці 10 можна побачити відношення повної собівартості 1 цнт реалізованої продукції та реалізаційної ціни того ж самого 1 цнт.

таблиця

(грн за 1 цнт)

Отже із даної таблиці чітко видно яка продукція була прибутковою, а яка збитковою. А тому комплекс по виробництву сільськогосподарської продукції являє собою досить складну структуризовану систему, в яку крім галузей рослинництва та тваринництва входять борошномельна, круп’яна, комбікормова, хлібопекарна та інші галузі промисловості, транспортна інфраструктура і система сервісного обслуговування. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв’язків між ними, їх збалансований розвиток, комплектування, комбінування і кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення якісних показників кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва.

Таким чином, для підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції необхідно:

- поліпшити селекційну роботу, направлену на виведення нових сортів;

- забезпечити дотримання технологічної дисципліни на полях та фермах, виконання вимог наукових обґрунтувань;

- забезпечувати правильне зберігання продукції, для чого прискорити спорудження в місцях виробництва добротних сховищ, зерноскладів та навісів;

- створити сучасну елеваторну промисловість, реконструювати старі елеватори, збільшити місткість сховищ зерна, оснастити їх новітнім ваговим та розвантажувальним обладнанням, зерносушарками та всіма необхідними механізмами для гарантування тривалого і надійного зберігання зерна.

Для скорочення втрат сільгосппродукції і збереження її якості потрібно забезпечити господарства сучасною технікою, удосконалити технологію збирання.

Виробничі фонди сільського господарства залежно від економічного значення в процесі виробництва, характеру обороту і способу перенесення вартості на створений продукт поділяються на основні і оборотні.

Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які протягом тривалого часу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально – речову форму і поступово, частинами переносять свою вартість на створений продукт.

Оборотні виробничі фонди – це засоби виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально – речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт .

Основні фонди поділяються на:

· фонди сільськогосподарського призначення;

· фонди не сільськогосподарського призначення;

· невиробничі фонди.

Основні фонди сільськогосподарського призначення – це фонди, які приймають участь в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. До них відносяться: будинки, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження і т.д.

Фонди не сільськогосподарського призначення спрямовані на виробництво продукції промислового характеру, ці фонди пов’язані з будівлею, торгівлею, суспільним харчуванням і т. д.

Невиробничі фонди не приймають безпосередньої участі в виробництві продукції, але відіграють важливу роль, створюючи сприятливі умови для життя і високопродуктивної праці сільськогосподарських працівників.

На балансі СВК "Колос" знаходиться основних засобів на суму 33376,0 тис .грн. В тому числі будинків і споруд на суму 24232,0 тис. грн. або 72,6% від загальної суми основних засобів, машин та обладнання на суму 6021,0 тис. грн. або 18,0% від загальної суми основних засобів, транспортних засобів на суму 1086,0 тис. грн. або 3,2% від загальної суми основних засобів, інструментів, приладів, інвентарю налічується на суму 57,0 тис. грн. або 1,7% від загальної суми основних засобів, робочої і продуктивної худоби налічується на суму 1877,0 тис. грн. або 5,6 тис. грн., багаторічних насаджень на суму 35,0 тис. грн. або 0,1% від загальної суми основних засобів, інших основних засобів обліковується на суму 68,0 тис. грн. або 0,2% від загальної суми основних засобів. На протязі 2006 року в господарство надійшло основних засобів на суму 1315,0 тис. грн., в тому числі ввели в дію будинки і споруди на суму 188,0 тис .грн., придбано машин і обладнання на суму 783,0 тис грн., транспортних засобів на суму 832,0 тис грн., інструментів, приладів на суму 7,0 тис. грн. та робочої і продуктивної худоби на суму 315,0 тис. грн. Крім цього на підприємстві на кінець 2006 року залишилось незавершене будівництво на суму 298,0 тис. грн. Середньорічна вартість активі у 2006 році становила в СВК "Колос" 35461,0 тис. грн. в той час як у 2005 році даний показник становив 33788 тис. грн., тобто на 5,0% більше за 2005 рік.

Фондозабезпеченість господарства – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного средньорічного працівника.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондоємкістю продукції та нормою прибутку.

Фондовіддача – це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Фондоємкість продукції – це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1грн валової продукції.

Для визначення економічної ефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництва обчислюють норму прибутку . Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів:

Н_п ,

де Н_п – норма прибутку, %

П – прибуток, грн.;

Ф_осн і Ф_об – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн.

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів к_о характеризує кількість оборотів за рік і визначається за формулою:

де В_р – виручка від реалізації продукції, грн.;

М_в – вартість молодняка, переведеного в основне стадо, грн.;

В_с – виручка від реалізації основного стада, грн.;

З_о – середньорічні залишки оборотних засобів, грн.

Тривалість одного обороту визначається діленням кількості днів у році на коефіцієнт оборотності засобів.

Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства – екстенсивний та інтенсивний.

Інтенсифікація сільського господарства – це такий спосіб ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково - технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів’я худоби.

Основним показником, що характеризує рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є сума основних виробничих фондів, поточних виробничих фондів і поточних виробничих затрат без амортизації в розрахунку на одиницю оброблюваної площі.

Прямий і головний показник, найбільш широко відображає суть рівня інтенсивності, тобто концентрацію живої та уречевленої праці в розрахунку на одиницю земельної площі.

Для аналізу досягнутого рівня основний показник може бути розподілений на 2 частини:

1) Фондозабеспеченність – це відношення основних фондів сільськогосподарського призначення до земельної площі.

2) Фондоозброєнність – це відношення виробничих затрат до земельної площі.

Вони є додатковими показниками.

Економічну ефективність інтенсифікації характеризують наступні показники:

1.Вихід валової продукції з одиниці земельної площі. Вся валова продукція в господарствах оцінюється в співставних цінах, це дозволяє використовувати даний показник в динаміці, а також виконувати співставлення діяльності господарств, що працюють в однакових умовах.

Допоміжні показники: товарна продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток в розрахунку на одиницю земельної площі.

2.Продуктивність праці – це відношення валової продукції до одиниці затрат праці.

3.Фондовіддача і фондоємність.

Питома вага основних фондів сільськогосподарського призначення по господарству висока. Вона складає 77,6%, з них найбільш питому вагу займають будинки, споруди та передавальні пристрої – 64,7%, машини і обладнання – 23,3%.

Економічна ефективність використання основних фондів зростає з підвищенням фондовіддачі та зниженням фондомісткості виробництва продукції, що і відбувалося в господарстві протягом 2002-2006 років.

За період 2002-2006 років спостерігався прогрес по відношенню до показників рівня інтенсифікації. Ця зміна призвела до того, що фондозабезпеченість збільшилась на 15,1% за рахунок збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 15,0% при одночасному зменшенні площі сільськогосподарських угідь на 0,2%. Потрібно звернути увагу на обчислення амортизації основних фондів в розрахунку на 100 га. сільськогосподарських угідь в розрізі кожного року періоду 2002-2006 років. В 2001-2003 роках після реформування господарства всі наявні основні засоби були переоцінені. Закуплялися нові основні засоби. Крім того, деяку частину основних фондів дане підприємство орендує. Тому в 2004 році відрахування амортизації збільшилось на 30,0 тис .грн. в порівнянні з попереднім роком, в 2005 році ще збільшилось на 77,9 тис. грн., а в 2006 році вже зменшилося на 57,9 тис.грн. Вцілому ж економічна ефективність інтенсифікації показала, що валова продукція в співставних цінах 2000 року, а також в розрахунку на 100 гр сільськогосподарських угідь, за останні три роки збільшилась у 1,2 рази, а на 1 робітника у 1,3 рази. Це сталося через те, що валова продукція в співставних цінах 2000 року збільшилась на 24,6%, а чисельність працівників за цей же період зменшилась на 2,7%.

Собівартість продукції – це витрати сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі.

У сільськогосподарському виробництві розрізняють собівартість виробничу і повну, індивідуальну і галузеву, планову і фактичну

Виробнича собівартість включає витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції, а повна собівартість – витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Індивідуальна собівартість відображує витрати окремого сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Галузева собівартість характеризує середні витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції окремої галузі певної сукупності господарств.

Планова собівартість – це витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю продукції. Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Рентабельність – показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

Прибуток господарств – це реалізована частина їхнього чистого доходу.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому, недостатньо визначити величину прибутку, необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

За період 2004 -2006 років у СВК "Колос" спостерігається тенденція до збільшення валового доходу, а як наслідок і до збільшення чистого доходу як складової валового доходу. Причиною цього може бути те, що після реформування АПК держава дозволила підприємствам самостійно розпоряджуватись валовим доходом після сплати обов’язкових платежів до бюджету , тобто підприємство може використати той дохід , який залишився у його розпорядженні на розширення виробництва (а саме укладати у придбання основних і оборотних фондів), на благодійну діяльність і т.д. Так як , середньорічна вартість основних фондів і оборотних засобів господарства щороку зростає (у 2004 році на 2,4% у порівнянні до попереднього року, у 2005 році на 3,3% і у 2006 році на 5,0%), то можна сказати, що господарство постійно відраховує кошти із чистого доходу на придбання капіталу. Отже , СВК "Колос" має не просту, а розширену форму відтворення. Підприємство має високу ступінь розораності земель (майже 76% від загальної площі с/г угідь займає рілля ). Звідси, господарство має добрі умови для розвитку рослинництва. Тому, валова продукція у співставних цінах 2000 року рослинництва займає майже 65% усієї валової продукції господарства. Проте, як валова продукція рослинництва, так і валова продукція тваринництва, збільшилась за 2004-2006 роки на 14,1% і 50,6% відповідно.

Рівень рентабельності у господарства за 2006 рік невисокий хоча і збільшився в порівнянні з 2005 роком на 25 відсоткових пункти і це зумовлено тим, що повна собівартість продукції (або матеріальні затрати) залишаються порівняно високими). В той же час коефіцієнт прискорення собівартості продукції більший коефіцієнта прискорення валового доходу ).

Досягти підвищення рівня рентабельності можна за деяких умов:

- ефективної роботи галузі рослинництва та тваринництва;

- підвищення рівня продуктивності праці;

- підвищення рівня організації виробництва, прибуткового асортименту продукції, повного використання виробничих потужностей;

- і т.д.

За період 2002-2006 років показники рівня інтенсивності по господарству мають тенденцію до збільшшення. Зокрема, забезпеченість основними фондами на 1га сільськогосподарських угідь збільшилась на 15,1% за рахунок збільшення їх середньорічної вартості. Проте, економічна ефективність інтенсифікації за 2004-2006 роки зросла. Виробництво валової продукції на 1 гривню основних фондів сільськогосподарського призначення збільшилося на 18,5% внаслідок підвищення вартості валової продукції у співставних цінах та збільшення середньорічної вартості основних фондів. Чистий прибуток на гривню основних і оборотних засобів за 2004-2006 роки зріс на 46,7%, а на 1 га с/г угідь на 50,6%. Рівень рентабельності хоча і залишається за останні 3 роки зі знаком "+", але до 2004 року зменшився на 39,0% відсоткових пункта, а виручка від реалізації зросла на 49,7%. Можливо, затрати або повна собівартість на виробництво продукції залишаються порівняно високими з виручкою від реалізації.

Негативним є те, що чистий прибуток зростає повільніше, ніж валовий прибуток від реалізації.

Такий рівень рентабельності обумовлений зростанням рівня витрат. В майбутньому, щоб подолати зниження рівня чистого прибутку і рентабельності, підприємству слід нарощувати переглянути витрати підприємства.

Рентабельність характеризує ефективність спожитих засобів виробництва що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість у господарстві матеріальних оборотних засобів.

Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і визначається у відсотках.

Практично в різних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку.

На основі додатку 3 розглянемо енергетичні ресурси, їх структуру, енергозабезпеченість та електроозброєність праці.

У складі техніки, що використовується в господарстві, переважає МТП. За його допомогою виконуються механізовані роботи в рослинництві, тваринництві та транспортні роботи. Так на кінець 2006 року у сільськогосподарському виробничому кооперативі "Колос" на обліку налічувалося 39 тракторів всіх марок, 3 трактори на яких змонтовані машини, 38 тракторних причепів, 21 сівалка, 9 зернозбиральних комбайнів, 4 кормозбиральних комбайни, 4 бурякозбиральні машини. Також налічувалося 4 жатки валкові, 6 доїльних установок та агрегатів, 2 роздавачі кормів для великої рогатої худоби, 17 транспортерів для прибирання гною. У 2005 році у господарстві було списано 1 кормозбиральний комбайн і списано по зносу 2 сівалки та 2 тракторних причепи. Останніх було списано ще 2 у 2006 році. Але у 2006 році було куплено 3 сівалки. Всього енергетичних потужностей на кінець 2006 року було 13330 к.с. Обсяг механізованих робіт МТП обчислюється в умовних еталонних гектарах. Еталонний гектар - це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за еталонних умов:

- питомий опір грунту - 0,5 кг./см² при швидкості руху агрегату 5 км./год.;

- глибина оранки 20-22 см., агрофон - стерня зернових колосових, вологість грунту - 22%; рельєф рівний, довжина гону 800 м.;

- висота над рівнем моря - 200 м.;

Для трактора кожної марки визначений відповідний нормативний виробіток в еталонних гектарах за одиницю робочого часу. Еталонний виробіток за 1 год., для трактора ДТ- 75 становить 1 га., тому його приймають за еталонний.

Матеріально-технічна база сільського господарства - це сукупність засобів виробництва і енергії всіх галузей сільського господарства. ЇЇ елементами є земельні ресурси, трактори, автомобілі, електрообладнання, ПММ, продуктивна худоба, насіння, корми, добрива тощо.

Енергетичні ресурси являють собою сукупну потужність механічних двигунів (тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів), електродвигунів, електроустановок та робочої худоби. Згідно з Міжнародною системою одиниці (СІ), основною одиницею потужності вважається кіловат. Перерахунок потужності з кінських сил у кіловати здійснюється за коефіцієнтом 0,736. Потужність деяких двигунів вимірюється в кіловат-амперах (1 кВтА=0,8 кВт).

Транспортування вантажів на сільськогосподарських підприємствах здійснюється автомобілями, тракторами, самохідними шасі, живою тягловою силою та ін. Автомобільний транспорт найефективніший внаслідок високої маневреності і забезпечує доставку вантажів з найменшими затратами праці і коштів. Недоліком його використання є сезонність. Він зайнятий в середньому 240-260 днів на рік, решту часу простоює через бездоріжжя, відсутність палива, технічні несправності тощо.

2.2. Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та виробництва молока

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємcтву сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Найвищого рівня виробництва молока в Україні було досягнуто наприкінці 90-х років. Пізніше тенденції його розвитку істотно змінилися. У Кіровоградській області, як і по всій Україні, у період кризи у найскладнішому становищі опинилася молочна галузь. Обсяг виробництва скоротився у 2006 році порівняно з 1990 роком майже у 2 рази.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Потім аналізують собівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви.

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві, СВК “Колос” є рослинництво.

Станом на 1 серпня 2007 року у сільськогосподарському виробничому кооперативі "Колос" є в наявності 1329 голів великої рогатої худоби, із них 724 голови м'ясного напрямку так як дане господарство являється племінною фермою великої рогатої худоби м'ясного напряму породи "Знам'янська", в тому числі корів м'ясного напрямку 220 голів, середнє поголів'я корів молочного стада становило 279 голів, наявність свиней становило 2632 голови, коней 44 голови, середнє поголів'я птиці складало 2500 голів, в тому числі курей-несучок становило 1815 голів.

В той же час на початок 2007 року поголів'я великої рогатої худоби становило 1315 голів, в тому числі корів 501 голова, що на 100 га сільськогосподарських угідь припадає 8 голів. Із загальної кількості поголів'я великої рогатої худоби телят до 1 року було 376 голів, телиць від 1 до 2 років осіменених було 21 голова, телиць від 2 років і старше осіменених було 70 голів, телиць від 2 років і старше неосіменених було 30 голів, бугаїв плідників становило 6 голів. Свиней станом на 1 січня 2007 року обліковувалось 1824 голови, в тому числі основних свиноматок 150 голів, ремонтних свинок старше 4-х місяців 257 голів, поросят до 2-х місяців 338 голів.

Динаміку чисельності поголів'я худоби та птиці можна побачити із таблиці 8.

таблиця 8

(голів)

Як видно із таблиці поголів'я худоби щороку збільшується в зв'язку із тим, що господарство має не лише племінну ферму по відгодівлі великої рогатої худоби м'ясного напряму породи "Знам'янська", а й племінну ферму по вирощуванню свиней породи "Біла Українська". Поголів'я птиці на кінець 2006 року зменшилося у порівнянні з початком 2006 року, але у порівнянні із 2004 роком поголів'я зросло.

Сільськогосподарським виробничим кооперативом “Колос” вироблено основних видів продукції тваринництва:

таблиця 9

(цнт)

Як видно у 2006 році виробництво продукції тваринництва збільшилося у порівнянні з 2005 роком окрім виробництва м’яса птиці та яєць.

Розглянемо динаміку розвитку молочного скотарства у сільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос" (табл. ).

Аналізуючи худобу, насамперед необхідно проаналізувати показники її продуктивності, які показують, чи взагалі потрібно утримувати дану худобу в господарстві. Показники продуктивності молочного поголів'я у сільськогосподарському виробничому кооперативі „Колос" можна розглянути у таблиці.

Таблиця

Таблиця

Показники динаміки поголів'я корів у СВК “Колос”

Таблиця

Показники динаміки надою молока від однієї корови у СВК "Колос"

2.3. Стан кормової бази і ефективність використання кормів

Потреба в елементах споживання – це та кількість необхідної енергії, поживних і біологічно активних речовин, яка потрібна організму тварини для участі в обмінних процесах, пов’язаних з покриттям затрат на підтримку життя, формування нових тканин тіла при рісті та відгодівлі, отриманню продукції, здійсненню репродуктивних функцій, збереження здоров’я.

Потреби тварин в елементах споживання змінюються. Вони залежать від виду, віку, фізіологічного стану, рівня продуктивності та використання тварин.

Недоотримання або надлишок в кормах необхідних поживних речовин або нездібність організму використовувати їх змінює плин біохімічних функцій, знижує продуктивність тварин та нерідко викликає захворювання.

Для годівлі молочних корів використовують в основному корми рослинного походження. Хімічний склад, поживність, а іноді і доброякісність корму залежать від грунтових і кліматичних умов, виду і сорту рослин, системи агротехніки, норм внесення добрив, строків і методів збирання, консервування, умов зберігання і способів підготовки до згодовування. Особливої гостроти в останні роки набуло питання хімізації кормовиробництва, тобто широке застосування при вирощуванні кормових культур мінеральних добрив, насамперед азотних, а також різних гербіцидів, пестицидів.

Під раціональною організацією кормової бази, слід розуміти насамперед повну відповідність її структури та об'єму виробничому напрямку і потребам тваринництва. Крім того, вона повинна забезпечувати виробництво максимальної кількості кормів з одиниці площі при відносно низькій їх собівартості, тобто структура кормової бази повинна мати наукове обгрунтування виходячи з природно-кліматичних умов зони, в якій вона створюється. Для цього безпосередньо у господарствах під час організації кормової бази всі кормові культури повинні оцінюватися за урожайністю, виходом кормових одиниць та перетравного протеїну, а також за затратами праці та коштів з розрахунку на кормову одиницю та перетравний протеїн .

Усі корми, які використовують у тваринництві поділяють на такі основні групи:

1) рослинні, які підрозділяють на зелені, грубі, соковиті, відходи промислової переробки сільськогосподарської продукції (жом, брага), концентровані (комбікорми, висівки, макуха, шрот, відходи хлібозаводів та інші);

2) тваринного походження – молоко і відходи маслоробної та сироварної промисловості, відходи м’ясокомбінатів та рибної промисловості;

3) мінерально-кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші;

4) вітамінні.

На склад молока і його кількість сприятливо діють якісні зелені корми, сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих кормів. Деякі корми надають молоку специфічного присмаку (наприклад, туркепс, бруква - присмаку редьки), погіршують якість масла і сиру, тому їх добові об'єми обмежують. При згодовуванні деяким коровам трави, сіна та соломи, засмічених ріпаком, дикою редькою, полином, дикими цибулею та часником, молоко і продукти його переробки набувають характерного присмаку і запаху і стають непридатними для вживання. Тому такі корми краще згодовувати молодняку і поголів'ю на відгодівлі. Крім того, молоко може вбирати запах деяким кормів під час доїння, наприклад силосу, тому його потрібно згодовувати після доїння.

Для годівлі тварин і птиці кормів на початок 2007 року було 33920 цнт 13571 цнт к.о., соковитих кормів 5839 цнт к.о. За 2006 рік на корм всім видам худоби та птиці 50348 цнт кормових одиниць. За структурою використання кормів концентровані корми складали 54,8% від загальної кількості кормів (27589 цнт к.о.), грубі корми складали 18,6% до загальної кількості кормів або 9345 цнт к.о., соковиті корми в структурі витрачання кормів на годівлю склали 22,0% до загальної кількості або 11070 цнт к.о., інші корми склали 4,6% або 2344 цнт к.о. Надійшло усіх видів кормів в господарство 59971 цнт кормових одиниць. За структурою вони мають такий вигляд: концентровані корми 51,5%, грубі корми 32,3%, соковиті корми 12,3% та інші корми 3,9%. Всі види кормів були заготовлені власними силами окрім 1419 цнт к.о. комбікормів із 30877 цнт к.о. концентрованих кормів, які були закуплені.

Господарство спеціалізується на виробництві продукції сільськогосподарських культур, деяких галузях тваринництва – скотарства, свинарства і бджільництва та реалізації іншої продукції, робіт і послуг. В таблиці 1 наведено дані про витрати виробничих ресурсів, урожайність, ціну реалізації та собівартість виробництва продукції, а також вміст поживних речовин в 1 ц продукції, що виділяється на годівлю худоби.

При формуванні обмежень необхідно врахувати, що кожен працівник може відпрацювати в середньому за рік 280 днів, на одному тракторі в середньому за рік може бути відпрацьовано 210 машино-змін.

Продуктивність луків та пасовищ – 90 ц/га, а природних сінокосів -15 ц/га. В 1 ц зеленої маси трави пасовищ 0,19 кг кормових одиниць, 22 гр протеїну і 3 гр каротину, а в 1 ц сіна природних сінокосів відповідно 0,32; 0,043; 1,5. В 1 ц соломи відповідно 0,2 ц.к.од., 0,008ц. протеїну; 0,8 гр. каротину.

Згідно із нормативами витрат кормів на 1 голову поголів’я із звичайною технологією виробництва та згідно надою молока від корови на 1 корову в рік потрібно 31,1 ц.к.од., 3,11 ц перетравного протеїну і 210 гр каротину; на 1 ц приросту свиней відповідно 7,28 ц.; 8,4 гр.

Для годівлі худоби виділяється 1% валового збору пшениці, 5% проса, 25% овса, 15% збору овочів та картоплі, цукрового буряку та врожай кукурудзи, ячменю, багаторічних трав та інших культур. Крім того, господарство може виготовити комбікорм, в 1 ц якого міститься 0,9 ц.к.од., 0,11 ц. перетравного протеїну та 0,2 гр. каротину.

Посівна площа зернових культур не повинна перевищувати 50% від загальної площі всіх посівних культур, а площа багаторічних трав на сіно - не менше 60% від загальної площі багаторічних трав, по соняшнику не більше 12%.

При визначенні потреби в кормах господарство враховує допустимі границі вмісту окремих груп кормів у відсотках від загальної річної потреби в кормових одиницях для кожної з тваринницьких галузей.

Потреба в кормах для ВРХ приведена згідно нормативам структури витрат кормів на 1 корову по рівням молочної продуктивності і по продукції вирощування в молочному і молочно-м’ясному скотарстві, а для свиней – по природно-кліматичній зоні Степу.

А тому оптимальна виробнича структуру господарства для двох критеріїв оптимальності посівної площі, при якій загальний прибуток від реалізації всієї продукції буде максимальний буде виглядати так:

1. Економіко-матиматична модель:

х_1- посівна площа озимої пшениці, га;

х_2- посівна площа ячміня ярого, га;

х_3- посівна площа кукурудзи на зерно, га;

х_4- посівна площа овса, га;

х_5- посівна площа соняшника, га;

х_6- посівна площа гречки, га;

х_7- посівна площа сої (проса), га;

х_8- посівна площа цукрового буряка (фабричного), га;

х_9- посівна площа картоплі, га;

х_10- посівна площа під овочі відкритого грунту, га;

х_11- посівна площа під багаторічні трави на зелений корм, сінаж, силос, га;

х_12- посівна площа під однорічні трави на зелений корм, сіно і випас, га;

х_13- посівна площа під чорний пар, га;

х_14- кількість корів, гол;

х_15- кількість приросту живої маси свиней, гол;

х_16- кількість кілограмів кукурудзи в раціоні, кг;

х_17- кількість ячменя, кг;

х_18- кількість овса, кг;

х_19- кількість проса, кг;

х_20- кількість картоплі, кг;

х_21- кількість буряку, кг;

х_22- кількість сіна люцерни, кг;

х_23- кількість сіна суданки, кг;

х_24- кількість соломи озимої пшениці, кг;

х_25- кількість соломи ячмінної, кг;

х_26- кількість соломи овсяної, кг;

х_27- кількість просяної, кг;

х_28- кількість кукурудзи, кг;

х_29- кількість овса, кг;

х_30- кількість озимої пшениці, кг;

х_31- кількість макухи, кг;

х_32- кількість молока цільного, кг;

х_33- кількість кабачків кормових, кг;

х_34- кількість гички цукрового буряку, кг;

х_35- допоміжна змінна.

2. Систему обмежень:

1) Використання виробничих ресурсів:

а) По ріллі:

х₁ +х₂ +х₃ +х₄ +х₅ +х₆ +х₇ +х₈ +х₉ +х₁₀ +х₁₁ +х₁₂ +х₁₃ <=4594;

2) По технологічній структурі сівозміни:

а) по площі озимої пшениці та ячменя:

х₁ + х₂ <=0,8*4594,

х₁ + х₂ <=3675,2;

б) по площі соняшнику:

х₅ <=0,12*4594,

х₅ <=551,28;

в) по площі багаторічних трав на зелений корм, сінаж, силос :

х₁₁ <=0,2*4594,

х₁₁ <=918,8;

3) По використанню трудових ресурсів:

8,2х₁ +3,84х₂ +7,8х₃ +2,8х₄ +1,1х₅ +1,5х₆ +6,9х₇ +6,25х₈ +46,8х₉ +125х₁₀ +

+82,05х₁₁ +4,5х₁₃ =<12040;

Загальна кількість кормових одиниць в раціоні

1,33х₁₆ +1,18х₁₇ +1х₁₈ +0,94х₁₉ +0,31х₂₀ +0,14х₂₁ +0,48х₂₂ +0,53х₂₃ +0,2х₂₄ +0,34х₂₅ +

+0,32х₂₆ +0,48х₂₇ +0,2х₂₈ +0,22х₂₉ +0,16х₃₀ +1,8х₃₁ +0,34х₃₂ +0,06х₃₃ +0,16х₃₄ >=х_35,

х₃₅ >=8,6;

Загальна кількість перетравного протеїну в раціоні

73х₁₆ +85х₁₇ +79х₁₈ +67х₁₉ +15х₂₀ +11х₂₁ +102х₂₂ +51х₂₃ +5х₂₄ +11х₂₅ +14х₂₆ +17х₂₇ +

+13х₂₈ +2,1х₂₉ +21х₃₀ +324х₃₁ +33х₃₂ +8х₃₃ +19х₃₄ >=897,8;

Визначаємо загальну кількість жиру в раціоні

42х₁₆ +22х₁₇ +40х₁₈ +32х₁₉ +2х₂₀ +3х₂₁ +19х₂₂ +18х₂₃ +13х₂₄ +18х₂₅ +18х₂₆ +16х₂₇ +

+5х₂₈ +11х₂₉ +8х₃₀ +77х₃₁ +37х₃₂ +1х₃₃ +7х₃₄ >=225;

Загальна кількість сухої речовини в раціоні

0,85х₁₆ +0,861х₁₇ +0,878х₁₈ +0,862х₁₉ +0,247х₂₀ +0,143х₂₁ +0,852х₂₂ +0,953х₂₃ +

+0,846х₂₄ +0,866х₂₅ +0,876х₂₆ +0,823х₂₇ +0,212х₂₈ +0,279х₂₉ +0,245х₃₀ +0,9х₃₁ +

+0,15х₃₂ +0,066х₃₃ +0,175х₃₄ >=10,7;

Загальна кількість клітковини в раціоні

38х₁₆ +49х₁₇ +97х₁₈ +80х₁₉ +8х₂₀ +12х₂₁ +287х₂₂ +282х₂₃ +334х₂₄ +366х₂₅ +350х₂₆ +

+312х₂₇ +54х₂₈ +82х₂₉ +73х₃₀ +129х₃₁ +11х₃₃ +27х₃₄ >=3000;

Загальна кількість кальцію в раціоні

0,9х₁₆ +2х₁₇ +1,7х₁₈ +1,4х₁₉ +0,3х₂₀ +0,6х₂₁ +18,4х₂₂ +5,5х₂₃ +2,6х₂₄ +4,9х₂₅ +3,0х₂₆ +

+3,4х₂₇ +1,08х₂₈ +1,4х₂₉ +0,9х₃₀ +5,9х₃₁ +1,3х₃₂ +0,3х₃₃ +2,9х₃₄ >=55,6;

Визначаємо загальну кількість фосфору в раціоні

2,4х₁₆ +3,8х₁₇ +2,9х₁₈ +5,1х₁₉ +0,6х₂₀ +0,3х₂₁ +1,7х₂₂ +1,6х₂₃ +0,9х₂₄ +0,7х₂₅ +0,8х₂₆ +

+1,6х₂₇ +0,68х₂₈ +0,9х₂₉ +0,6х₃₀ +12,9х₃₁ +1,2х₃₂ +0,2х₃₃ +2х₃₄ >=38,5;

Загальна кількість каротину в раціоні

0,3х₁₆ +0,5х₁₇ +0,2х₁₈ +2х₁₉ +12х₂₂ +15х₂₃ +4х₂₄ +4х₂₅ +2х₂₆ +8х₂₇ +54х₂₈ +

+53х₂₉ +31х₃₀ +2х₃₁ +х₃₂ +0,3х₃₃ +38х₃₄ >=384,8;

Фактична вага концентрованих кормів

х₁₆ +х₁₇ +х₁₈ +х₁₉ <=3,8 – по max концентрованих кормів;

х₁₆ +х₁₇ +х₁₈ +х₁₉ >=1,8 – по min концентрованих кормів;

Фактична вага грубих кормів

х₂₂ +х₂₃ +х₂₄ +х₂₅ +х₂₆ +х₂₇ <=12 – по max грубих кормів;

х₂₂ +х₂₃ +х₂₄ +х₂₅ +х₂₆ +х₂₇ >=5 – по min грубих кормів;

В соковитих кормах

а) всього кормових одиниць

0,48х₂₂ +0,53х₂₃ <= 0,5х₃₅ – по max грубих кормів;

0,48х₂₂ +0,53х₂₃ <= 0,4х₃₅ – по min грубих кормів;

б) питома вага буряку

х₂₁ <=0,24(х₂₀ +х₂₁ );

х>=1

І тому

3. Цільова функція:

Z=(45-44.01)*0.9*22.9х₁ +(33,33-45.00)*0.75*12х₄ +(98.74-75.48)*1.4х₅ +(133.58-44.71)*2.5х₆ +(59.72-37.10)*21.1*0.75х₇ +(12.69-24.97)*0.85*130х₈ +(54.54-70)*0.85*7.5х₉ +(59.68-96.15)*0.85*150х₁₀ +(56,63-75,13)*11,84х₂₀ +(345,56-888,89)*1,37х₂₀ +(860,47-1119,05)х₂₁ → max

Z=0,21х₁ -105,03х₄ +32,56х₅ +222,18х₆ +357,96х₇ -1356,9х₈ -98,56х₉ -4649,93х₁₀ -219,04→ max

Тому на сьогоднішньому етапі розвитку, господарству необхідно провести заходи по удосконаленню структури посівних площ. Необхідно звернути увагу на розв'язанні проблеми кормового білка, насамперед за рахунок збільшення виробництва рослинного білка.

Широкий набір кормових культур і високий рівень їх урожайності в свою чергу висувають необхідність вирощування польових культур у науково - обґрунтованих сівозмінах, де створюються найбільш сприятливі умови для високої ефективності добрив, вапнування, травосіяння, обробітку ґрунту, тощо. Тому систему сівозмін слід розглядати, як основу організації створення сталої та міцної кормової бази.

2.4. Економічна ефективність виробництва молока у господарствах

Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати при розробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції. Проаналізуємо собівартість 1 центнера молока у господарстві (додаток ).

Основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Вплив собівартості одного центнера продукції можна розрахувати за допомогою кореляційно-регресивного аналізу. При цьому розраховують рівняння прямої лінії:

Собівартість продукції – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо – фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічне значення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Вплив на їх собівартість можна прослідковують за допомогою кореляційно – регресійного аналізу.

При цьому використовують лінійне рівняння регресій:

де - значення собівартості;

а₀ – початок відліку або значення при х = 0;

а₁ – коефіцієнт регресії ;

х – значення факторного признаку.

Для розрахунку параметрів а₀ і а₁ складають систему рівнянь:

Економічний зміст регресії показує, що в досліджуваній сукупності господарств при зростанні надою на 1 ц собівартість молока зменшується. Для кількісної характеристики цільності зв’язку між продуктивністю корів і собівартістю молока визначається перший лінійний коефіцієнт кореляції :

Отже, коефіцієнт кореляції обернений і характеризує середній зв’язок.

Визначають коефіцієнт детермінації :

Коефіцієнт детермінації показує, що з усієї сукупності факторів, що впливають на формування і відхилення собівартості молока, вплив продуктивності копів оцінюється в 37 %, а 63 % - це вплив інших факторів.

Знаходять середню помилку вибіркового коефіцієнта парної кореляції за формулою :

,

де r – коефіцієнт кореляції,

n – вибіркова сукупність.

За допомогою цього значення знаходять ймовірність або надійність коефіцієнта кореляції, яка визначається за формулою :

В нашому прикладі відношення коефіцієнта кореляції до його середньої помилки більше 3. Отже, коефіцієнт кореляції є вірогідним, тобто зв’язок між досліджуваними явищами є доведеними.

Кореляційний аналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежності між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно – економічні явища і процеси.

Залежно від форми зв’язку між факторною і результативною ознаками вибирають тип математичного рівняння, за допомогою якого визначають характеристики кореляційного аналізу. Прямолінійну форму зв’язку визначають рівнянням прямої лінії:

У_х =а₀ +а₁ х , де

У_х - теоретичні значення результативної ознаки;

а₀ – початок відліку;

а₁ – коефіцієнт регресії;

х – значення факторної ознаки.

Параметри а₀ і а₁ рівняннярегресії обчислюють способом найменших квадратів. Цей спосіб зводиться до складання і розв’язування системи двох рівнянь з двома невідомими:

де n – кількість спостережень.

Розв’язавши цю систему рівнянь, дістанемо:

; ;

При від’ємному значенні а₁ означає, що розв’язок між собівартістю і продуктивністю корів зворотній. Тобто, чим більша продуктивність, тим менша собівартість і навпаки.

Завданням кореляційного аналізу є визначення щільності зв’язку між корелюючими величинами. Кількісним показником щільності прямолінійного зв’язку є коефіцієнт парної кореляції, який обчислюється за формулою:

деr –лінійний коефіцієнт кореляції;

- середнє значення відхилення факторної ознаки;

- середнє значення відхилення результативної ознаки.

Отже, для підвищення продуктивності корови необхідно, насамперед знизити собівартість 1 центнера молока. Для цього необхідно впроваджувати комплексну механізацію виробничих процесів, які в свою чергу сприятимуть зменшенню витрат заробітної плати на центнер молока, або зменшенню собівартості центнера молока на 13-14%.

У господарстві у 2006 році надій молока склав у кількості 11169 цнт і середньорічний надій на 1 корову склав 3838 кг. Собівартість 1 цнт молока у 2006 році склала 99,47 грн за 1 цнт в той час як у 2005 році даний показник становив 83,77 грн за 1 цнт. хоча середньорічний надій склав 3743 кг. При виробництві 1 цнт молока продуктивність праці склала 5,5 люд-год проти 6,4 люд-год у 2005 році.

Значним резервом зниження собівартості молока є зменшення витрат на корми. Для цього потрібно значно підвищити урожайність культур, які використовують для годівлі; істотно поліпшити зберігання та підготовку кормів до згодовування. Одночасно треба враховувати не тільки зоотехнічну але й економічну оцінку кормових раціонів. Під час економічної оцінки кормів враховувати не лише середню багаторічну урожайність, але і можливі її підвищення.

Амортизаційні відрахування, вартість поточних ремонтів, електроенергії, пального, транспортних витрат та інших, зниження цих витрат, залежить не тільки від здійснення режиму економії, але і від наслідків виробничої діяльності всього господарства. Найбільш помітний вплив на цю групу витрат має рівень середньорічної продуктивності корів. Розмір окремих частин цих витрат залежить від інтенсивності виробництва, рівня спеціалізації та концентрації. Наслідки узагальнення досвіду, показують, що при більш інтенсивному веденні скотарства амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт та інші витрати помітно зростають. Одночасно, з використанням більш досконалої технології виробництва, економія фонду заробітної плати помітно перевищує їх зростання.

Найбільш наочні наслідки господарювання підприємств одержують при зіставленні витрат на виробництво продукції з результатами її реалізації. Велике значення для підвищення ефективності роботи молочних комплексів має товарність продукції та її якість. Чим вища питома вага реалізованої продукції по відношенню до валової, а також її якість (в першу чергу вміст жиру в молоці, та його відповідність до сорту), тим більше грошових надходжень, а також вищий прибуток.

Значним резервом зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці.

Для вивчення динаміки явищ, ступенів виконання плану застосовують: індексний метод.

На основі даних додатків зробимо аналіз впливу різних факторів на формування продуктивності праці у тваринництві.

Оскільки продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, виробленою за одиницю часу, або затратами робочого часу на виробництво одиниці продукції, для визначення рівня продуктивності праці необхідно знати обсяг продукції та час, затрачений на її виробництво. Використовують також вартісні показники продуктивності праці, які одержують шляхом ділення вартості продукції на затрачений робочий час.

При вивченні динаміки продуктивності праці на виробництві окремих видів продукції в сільському господарстві розраховують індивідуальні індекси продуктивності праці. При обчисленні їх за сукупністю різнорідної продукції співвідношення затрат робочого часу на виробництво продукції в поточному періоді та фактичними затратами робочого часу на продукцію звітного періоду. Структурна формула цього співвідношення має вигляд:

Обернену величину індексу продуктивності праці називають індексом затрат робочого часу.

Наведені індекси називають трудовими індексами продуктивності праці. Агрегатний індекс продуктивності праці у статистиці має назву «трудовий індекс продуктивності праці фіксованого складу».

На практиці широко застосовується вартісний метод вимірювання динаміки продуктивності праці. Такий методичний підхід дає змогу одержати узагальнюючу характеристику динаміки продуктивності праці шляхом обчислення вартісного індексу продуктивності праці.

3. Шляхи збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності

3.1. Перспективи розвитку молочного скотарства

Виходячи з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. на душу населення ), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування, внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн. Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнити не тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсяги харчових продуктів.

Основу формування балансового прибутку підприємства становить прибуток від реалізації продукції. Його питома вага 90-95% від загальної суми балансового прибутку. Основна мета управління формуванням прибутку на підприємстві є виявлення всіх факторів, що визначають його розмір і пошук резервів подальшого його збільшення. Механізм управління прибутком підприємства базується на системі аналізу, який отримав назву "взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва і прибутку". Ця система аналізу дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку. Балансовий прибуток (БП) формується за умови, коли :

ВД > Взм + Впост + Податкові платежі, або коли

Чистий дохід > Витрати змінні + Витрати постійні,

де : ВД - валовий дохід;

Взм - змінні витрати;

Впост - постійні витрати.

ЧД = ВД - Податкові платежі

де : ЧД - чистий дохід.

БП = ЧД - В, (3.11)

де : В - загальна сума витрат.

Беззбитковість забезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується під впливом двох основних факторів :

1. ціна реалізації одиниці продукції;

2. кількість реалізованої продукції.

Чистий дохід від реалізації продукції при незмінному валовому доході формується під впливом податкових платежів, які входять до ціни продукції.

Основною метою управління операційними витратами на підприємстві є оптимізація їх суми і рівня, що забезпечувало б високі темпи розвитку операційної діяльності і досягнення планових обсягів операційного прибутку.

Важливою умовою ефективності управління операційним прибутком є розподіл операційних витрат на постійні та змінні.

До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється із зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основного виробничого персоналу, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних відносяться такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, амортизація основних фондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства (адміністративні витрати) та інші витрати.

Слід відмітити, що розподіл витрат на постійні та змінні є умовним, оскільки деякі види витрат носять напівпостійний і напівзмінний характер.

Важливим якісним фактором, який має суттєвий вплив на формування прибутку від реалізації продукції є співвідношення частки постійних і змінних витрат в загальній їх сумі. Ефект впливу цього фактору на прибуток вимірюється показником, який має назву коефіцієнт операційного ліверіджу.

Операційний ліверідж - це фінансовий механізм управління прибутком підприємства за рахунок оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. Коефіцієнт операційного ліверіджу (КОЛ) - це показник, який характеризує відношення суми постійних витрат (В_пост ) до суми змінних витрат (В_змін ) :

, (3.12)

1. Розрахунок критичного обсягу виробництва

, (2.14)

де q - обсяг виробництва продукції;

Z_C - постійні витрати;

р - ціна продажу одиниці виробу;

Z_V - змінні витрати на одиницю виробу;

d - маржинальний дохід на одиницю виробу.

2. Розрахунок критичного обсягу виручки (продажу N).

, (2.15)

3. Розрахунок критичного рівня постійних витрат (Z_const ).

, (2.16)

4. Розрахунок критичної ціни реалізації (p).

, (2.17)

5. Розрахунок рівня маржинального доходу (d у % до N).

, (2.18)

6. Розрахунок планового обсягу для заданої суми планового (очікуваного) прибутку (q_пл ).

, (2.19)

де q_пл - обсяг продаж, що забезпечує отримання необхідного рівня планової суми прибутку, тонн;

R_пл - планова сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їх рівень в значній мірі визначається галузевими особливостями здійснення операційної діяльності. Слід відмітити, що постійні витрати в меншій мірі піддаються швидким змінам, тому підприємства, що мають високий коефіцієнт операційного ліверіджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

Проте, кожне підприємство має достатньо можливостей зниження при необхідності суми питомої ваги постійних операційних витрат. До таких резервів можна віднести суттєве скорочення адміністративних витрат (витрат на управління) при несприятливій кон'юнктурі товарного ринку; продаж частки обладнання і нематеріальних активів, що не використовуються, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань, широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їх придбання у власність, скорочення обсягу ряду споживаємих комунальних послуг і деякі інші.

До основних резервів економії змінних витрат відносять зниження чисельності робітників основного та допоміжного виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їх праці, скорочення розмірів залишків сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку, забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів та інші.

Основні перешкоди зростання та розвитку галузі переробки молока в Україні пов'язані з нижченаведеними чинниками.

По-перше, слабкість внутрішніх ринків по відношенню до загального потенціалу в галузі переробки.

Вдруге, перешкодою розвитку секторів переробки молока є неадекватність та постійне забезпечення якісною сировиною.

По-третє, відсутня навчальна пропаганда культури ведення тваринництва, хоча неякісне утримання тварин, тобто за старими звичаями, відсутність селекційної роботи на селі роблять тварин малопродуктивними.

По-четверте, приватний сектор молочного скотарства поставлений у жорсткі умови виживання. Основна маса населення бажає продавати молоко підприємствам молочної промисловості за місцем проживання, але приймальна мережа потребує значного розширення та оснащення холодильними установками. Повна відсутність належного метрологічного забезпечення в господарствах не дозволяє ефективно запровадити новий ДСТУ.

По-п'яте, має місце дефіцит молочних продуктів для забезпечення потреб населення за рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я, щодо раціонального харчування.

Молочна продуктивність корів варіює в значних межах. Рівень її слід визначати окремо для товарних і племінних господарств. У племінних господарствах мінімальна межа молочної продуктивності корів повинна бути 5000 кг. в середньому за рік, у товарних - не нижче 3500 кг. Тому поняття високої молочної продуктивності для різних господарств і умов буде неоднаковим. Слід зазначати і те, що для деяких країн, зокрема для США, наведені показники нині значно вищі.

Саме з поглибленою спеціалізацією, пов'язане підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Помітні позитивні зрушення відбулися у молочному скотарстві: зросло виробництво молока, знизилися затрати праці і витрати кормів у розрахунку на одиницю продукції. Для розвитку молочного скотарства необхідно проводити широку програму технічного переозброєння об'єднань, племінних заводів, сільськогосподарських підприємств, створити умови для впровадження у виробництво досягнень науки. Будівництво тваринницьких комплексів і організація виробництва на промисловій основі у найближчі роки будуть основними у молочному скотарстві.

Проте було б помилковим пов'язати промисловий характер виробництва тільки з будівництвом молочних комплексів. Досвід показує, що застосування нових промислових методів виробництва може бути ефективним лише при технічній реконструкції на основі прогресивної промислової технології можна збільшити обсяг виробництва за порівняно короткий строк при невисоких капіталовкладеннях, скоротити затрати праці і засобів у розрахунку на одиницю продукції. Отже, реконструкція молочних комплексів менш важлива, ніж будівництво нових.

При реконструкції молочних ферм доцільно застосувати найбільш прогресивні технології утримання худоби з урахуванням конкретних умов господарств на основі використання серійних засобів механізації, які забезпечують потоковість технологічних ліній, впровадження ефективної системи відтворення стада; створення сталої кормової бази і забезпечення повноцінної годівлі худоби; використання раціональної організації праці. Найкраще, Коли зростання виробництва молока відбувається за рахунок підвищення продуктивності маточного поголів'я при деякому збільшенні його чисельності. Істотним недоліком, який гальмує інтенсифікацію і підвищення ефективності виробництва молока, є високі витрати кормів на одиницю продукції. Це відбувається в умовах збільшення в раціонах питомої ваги концентрованих кормів. Причиною їх перевитрати є, головним чином, недостатня повноцінність раціонів молочної худоби, особливо за протеїном.

Також необхідно поліпшувати якість молока, удосконалювати роботи молочної промисловості, поліпшувати доведення продукції галузі до споживача.

3.2. Зміцнення кормової бази та поліпшення використання кормів у молочному скотарстві

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від структури кормів. Необхідна кількість поживних речовин може бути забезпечена різною комбінацією кормів, що дасть різні витрати на 1 кг кормових одиниць. За науковими розрахунками найефективнішими за виходом найбільш цінних поживних речовин з 1 га є багаторічні трави, кормові буряки, кукурудза, зернофуражні культури, тощо. Однак використання високоякісних кормів та концентратів в Україні порівняно з 1993 роком скоротилося більш як на 30%. Найсуттєвіших змін зазнало використання кормів у раціонах худоби. Науковцями, що займаються молочним скотарством, було зроблено висновок, що для вирішення проблем підвищення продуктивності молочного стада та росту ефективності виробництва молока необхідно докорінно змінити структуру заготівельних кормів.

На думку провідних науковців, основними напрямками годівлі молочних корів з метою підвищення їх продуктивності є:

- зростання загального рівня годівлі поголів'я худоби;

- ліквідація білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва;

- збільшення в раціоні тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходу продукції із розрахунку на голову худоби та поліпшенню її якості;

- впровадження передових методів кормовиробництва;

- розробка досконалих рецептів комбікормів для окремих статево вікових груп худоби;

- створення нових і ефективніше використання зрошуваних культур пасовищ;

- обґрунтування режимів годівлі корів на різних стадіях їх репродуктивного циклу.

Для ефективної і стабільної діяльності всього тваринницького комплексу потрібно насамперед змінювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства, які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити дану проблему. Тому державі за ранок інших галузей, які переробляють тваринницьку продукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібно компенсувати витрати кормовиробникам, підтримувати їх доходи на належному рівні. Тобто, необхідно внести суттєві корективи в економічний механізм кормовиробництва і маркетинг кормів, у форми організації та управління цієї справи, у вирішення ряду питань щодо спеціалізації і кооперації в кормовиробництві.

За існуючої ситуації пріоритетним напрямком розвитку кормовиробництва стає курс на біологізацію інтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культур на угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення витрат під час заготівлі і зберіганні кормів. Більш уваги потребують також посіви багаторічних бобових трав і бобово злакових травосумішей як найбільш доступного агротехнічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін за рахунок зменшення витрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючих обсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективності травосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав.

Для усунення дефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямком повинно стати збільшення обсягів виробництва зернових культур, макухи і шроту за рахунок розширення посівів гороху, вики, люпину, сої. Крім того, потрібно розширити посіви рапсу з метою використання рапсової макухи і шроту в обсязі 30-35% у структурі цих кормів.

Важливим джерелом збільшення виробництва об'ємистих кормів є природні кормові угіддя. Стратегічним напрямком розвитку лучного кормовиробництва є утримання продуктивних пасовищ, у тому числі і на окремих землях.

Однією з основних проблем у кормовиробництві залишається зниження втрат під час заготівлі і збереження кормів, які досягають 30% вирощеного врожаю. Однак її вирішення пов'язане із зміцненням і оновленням матеріально-технічної бази заготівлі кормів, особливо збиральних машин.

Кожний регіон повинен мати програму економічного і соціального розвитку агропромислового виробництва, яка б містила окремий розділ розвитку кормової бази тваринництва, включаючи не тільки внутрішньогосподарське, а й промислове кормовиробництво, сприятиме визначенню потреби в кормах на перспективу та спеціалізованих зон виробництва кормів за видами, сприятиме кооперації та інтеграції у сфері виробництва тваринницької продукції і її переробки, реалізації продуктів тваринництва на місцевих ринках, підвищують їх якість та ефективність агропромислового виробництва в цілому.

Годівля сільськогосподарських тварин є одним з найважливіших виробничих процесів у тваринництві. Ріст, розвиток та продуктивність сільськогосподарських тварин в першу чергу залежать від годівлі їх доброякісними, різноманітними та поживними кормами.

В зв’язку з розповсюдженням нових форм господарювання, розширенням підприємництва та підвищенням зацікавленості виробників в кінцевих результатах своєї праці сьогодні спеціалістам доводиться розв’язувати також дуже важливу економічну задачу: використовуючи наявну кормову базу, необхідно виробляти максимальну кількість м’яса, молока та іншої тваринницької продукції при мінімальній її собівартості. Адже вартість використаних кормів є однією із важливих складових частин собівартості тваринницької продукції.

Розв’язування таких задач неможливе без застосування сучасних економіко-математичних методів, які дозволяють знаходити екстремальні значення деякої функції при накладених на шукані невідомі певних обмежень.

Використання сучасних інформаційних технологій дає можливість розв’язування задачі ретельного та своєчасного підбору кормових раціонів, які б задовольняли всім зоотехнічним вимогам і в той же час мали мінімальну вартість.

3.3. Впровадження раціональних форм організації виробництва молока

У господарствах широко здійснюють спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищують рівень механізації трудомістких процесів, удосконалюють організацію і оплату праці. Кінцевою метою цих заходів є підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції.

Зростання виробництва продукції, скорочення затрат праці і зниження собівартості найбільш успішно вирішується в умовах спеціалізації і концентрації. На спеціалізованих молочних комплексах всі зусилля і матеріальні ресурси зосереджуються на виробництві основного виду продукції і на догляд за однією твариною скорочуються, що сприяє зниженню собівартості і підвищенню рентабельності. Проте у більшості господарств на фермах виробляють не тільки молоко, але і значну кількість яловичини. У зв'язку з тим, що на фермах утримують понадремонтний молодняк, питома вага корів у стаді не перевищують 40%

Основним показником концентрації виробництва є кількість худоби, яку утримують на відділку чи на дільниці. На великих фермах з поголів'ям 500 корів витрати виробництва на одиницю продукції значно зменшується. Ще більш помітно зменшуються ці показники на молочних комплексах з поголів'ям 1200, 1600, і 2000 корів. Найбільш доцільні розміри комплексів визначають шляхом економічної оцінки декількох варіантів утримання худоби на території відповідного господарства .

На багатьох комплексах, що введені в дію у господарствах, питома вага корів у стаді не перевищує 48%. При таких умовах виробництва на молочних фермах утримують не тільки ремонтний, а й частину понадремонтного молодняка. Вплив недостатнього рівня спеціалізації виробництва на основні показники господарювання проаналізовано було вченими на основі роботи 27 великих молочних ферм, на кожній з яких розміщено не менш 800 корів. Аналіз роботи молочних комплексів показує, що питома вага корів у стаді повинна становити не менше 64%. При цьому нетелі на молочний комплекс повинні надходити за 2-3 місяці до отелення, а молодняк передавати на вирощування у віці не старше 6 місяців.

На перспективу основними слід вважати спеціалізовані молочні комплекси з питомою вагою корів у стаді не менше 88% при утриманні молодняка віком не старше місяця. Поряд з комплексами по виробництву молодняка, повинна діяти мережа спеціалізованих комплексів по вирощуванню нетелей та молодняка на м'ясо. Тепер спеціалізовані господарства по виробництву молока і яловичини, вирощування нетелей є у багатьох районах держави.

Досвід роботи молочних комплексів показує, що надходження нетелей і застосування штучного осіменіння та виробництво молока протягом року. В умовах нерівномірного виробництва продукції не можна раціонально використовувати родильні і профілактичні відділення, приміщення молодняка, особливо молочного періоду, удосконалюється використання робочої сили протягом року. Для забезпечення ритмічної роботи комплексів і підприємств по переробці молока його виробництво протягом року повинно наближатися до рівномірного. Відхилення від середньомісячного надходження молока не повинно перевищувати 5%. Так, при річному плані виробництва 36 тис. ц. молока, середньомісячне надходження його має становити від 2840 до 3168 ц. При експлуатації комплексу в період зменшення виробництва молока недостатньо ефективно використовується обладнання, приміщення і робоча сила, а під час перевищення розрахунку показників, навпаки, їх перевантаження. Одночасно при проектуванні треба враховувати також майбутню молочну продуктивність корів.

На ефективність виробництва молока значно впливає біологічні характеристики тварин. Для комплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатні для промислової технології утримання. Найбільше цим вимогам відповідає худоба української чорно-рябої молочної, чорно-рябої та інших порід, поліпшених голштинами.

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м'ясо.

Проблема підвищення продуктивності яриці у молочному скотарстві пов'язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов'язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві необхідно:

1. Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.

2. Поліпшити матеріально - технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

3. Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.

4. Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

5. Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію СВК „Колос”

6. Поліпшити породні якості тварин.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Від якості значною мірою залежить і ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення форм необхідними устаткуваннями для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок.

Також одним з напрямків, який може сприяти підвищенню ефективності молочного скотарства, є цілеспрямована селекційна робота. Так, за розрахунками спеціалістів Інституту розведення і генетики тварин УААН, у 1997 році за умов найвищої продуктивності тварин, приріст надоїв молока на одну корову за рахунок селекції становив 744 кг. В той період племінна база характеризувалася високими якісними та кількісними показниками. За останні роки стан селекційної роботи значно погіршився. Молочна продуктивність знизилася на 42%, відтворювальна здатність племінних корів - на 8,9%. Переважна більшість племінних заводів за показниками продуктивності вже не відповідає статусу племінних.

Удосконалення існуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільш адаптовані до умов України - один з головних напрямів розвитку селекційної роботи. Тобто пріоритетами мають стати: підвищення продуктивності худоби; поліпшення природного районування; поглиблення спеціалізації худоби за характером одержаної продукції; поліпшення оплати кормів; продовження строку лактації.

Як відомо, рівень виробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складу поголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов'язані також із дальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукції галузі до споживача. В Україні молокопереробна промисловість представлена 466 підприємствами, які випускають широкий асортимент молочної продукції. Але з незбираного молока виробляється значно менше продукції, ніж потрібно за фізіологічними нормами харчування. Тому поряд із збільшенням виробництва молока, необхідно дбати про своєчасну та якісну його переробку. За умов вільного ринку окремі фермерські господарства, а також підприємства суспільного сектора, які розташовані далеко від великих міст, намагаються самостійно здійснювати переробку молока і реалізацію продукції.

Висновки і пропозиції

Внаслідок проведеного аналізу діяльності СВК "Колос" можна зробити висновки:

1. СВК "Колос”" має високу матеріально-технічну базу. Лише за 2004-2006 роки енергетичні потужності господарства зменшились на 1748 к.с. або на 11,6%; наявність тракторів та зернозбиральних комбайнів залишилась на місці.

2. Чисельність робітників за 5 років суттєво знизилась. Однією з головних причин цього стало більш механізація, вімова від ручної праці. У 2006 році порівняно з 2002 роком чисельність працівників зменшилась на 150 чол.

3. Аналіз економічного стану СВК "Колос" показав, що в господарстві за 2005-2006 роки рівень рентабельності збільшився, але не суттєво.

Щоб збільшити темпи зростання рівня рентабельності потрібно впровадити у виробництво обгрунтовану систему землеробства:

- розробити оптимальну структуру посівних площ;

- виходячи з цієї структури, розробити сівозміну, яка б передбачала науково обгрунтоване чергування сільськогосподарських культур;

- підвищувати родючість грунтів, а для цього ми повинні щорічно планово вносити в грунт мінеральні та органічні добрива.

- ефективно використовувати техніку.

Для тваринницької галузі основні чинники:

1. селекційно племінна робота;

2. нові технології годівлі та утримання тварин;

3. потужна кормова база

4. кваліфіковані кадри.

В господарстві потрібно поліпшувати матеріально – технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Необхідно:

1. Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузі тваринництва.

2. Забезпечити виробництво продукції у тваринництві і постійно підвищувати його обсяги; зміцнити трудову дисципліну, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

3. Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію господарства.

4. Поліпшити породні якості тварин.

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому у господарстві необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Необхідно встановлювати режим догляду за коровами протягом доби, що призведе до підвищення продуктивності та поліпшить умови праці обслуговуючого персоналу, поліпшувати і удосконалювати режим роботи і відпочинку обслуговуючого персоналу.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість центнера продуції. Тому необхідно, для зниження собівартості молока, підвищити продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Здешевлення виробництва кормів, підвищення їх біологічної повноцінності, скорочення втрат при використанні і раціональна годівля мають першочергове значення. Середня собівартість центнера кормових одиниць для виробництва молока не повинна перевищувати (4) грн. Одночасно виникає необхідність удосконалення застосовуваних технологій виробництва молока. Це стосується питання утримання і годівлі худоби, створення міцної кормової бази, ведення племінної роботи, поліпшення використання і дальшого удосконалення засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, скорочення затрат одиниці продукції і підвищення ефективності використання основних засобів виробництва.

Список використаної літератури

1) Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 31.;

2) Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991р.;

3) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами від 24.12.02р. № 349-ІV.;

4) Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.;

1) Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р.;

Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997р.;

6) Про підприємницво в Україні. Закон України від 7 лютого1991р. - Голос України 6.05.1991р.;

1) Бочарников В.П., Свешников С.В., Возняк С.Н. Прогнозные коммер-ческие расчёты и анализ рисков на Fuzzy for Excel.-К.: 2000. - 159с.;

9) Бугуцький О.А., Дієсперов В.С.. Проблеми сільськогосподарської праці в Україні // Економіка АПК.-1998.-№1.-с.65-70;

10) Бугуцький О.А., Михайлов. Ефективне використання праці-основа підвищення продуктивних сил суспільства// Україна: аспекти праці.-2000.-№3.-с.3-9;

2) В.В.Вітвицький. Оптимізація трудових затрат на виробництві молока.// Економіка АПК.-2001.№2.-ст.52.;

3) В.Н.Зимовець. Економічні проблеми розвитку виробництва та розвитку молокопродукції.// Екноміка АПК.-2001.№2.-ст.20-41.;

10) Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. -Київ: Лібра, 2002. -712с.;

11) Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник -К.: Вища школа, 1994.;

12) Дієсперов В.. Продуктивність сільськогосподарської праці // Україна: аспекти праці.-2000.-№5.-с.30-35;

13) Економіка сільського господарства / В.П.Мертенс, В.І.Мацибора, Л.Ф.Жмано та ін.; За ред. В.П.Мертенса.-К.: Урожай,-1995.-228 с.;

12) Економічний довідник аграрника. В.І.Дробот, Г.І.Зуб, М.П.Кононенко та ін./ За ред.Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука.-К.: Перса України., 2003.-800с.;

13) І.О.Васчніл. Промислове виробництво молока.//підручник- К.,1986.-Технологія виробництва.;

14) Кардаш В.Я.. Маркетингова товарна політика.: Підручник. -К.: КНЕУ, 2001.-240с.;

15) Касьянов, В.І.Мацибора, В.Й.Шиян: За редакцією О.І.Здоровцова, В.І.Мацибори.-К.: Вир-во УСГА,-1993.- 320 с.;

14) Котлер Ф.. Основы маркетинга: Пер. с англ. -М.: Прогресс,1990.;

15) Лановська М.Г., Черненко Р.М., Шатовська Г.Г. Тваринництво. К.: „Вища школа”, 1993.;

16) Мазур И. И., Шапиро В. Д., Ольдергге Н. Т. Управление проектами: Учебное пособие/ Под общ. ред. И. И. Мазура. – 2-е изд. – М.: Омега Л, 2004. – 664с.;

17) Маркетинг: Учебник /Под ред. А.Н. Романова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.;

18) Мацибора В.І.. Економіка сільського господарства: Підручник.-К.: Вища шк.,-1994.-415 с.;

18) Микитюк В.В., Повод Н.Г. Методические рекомендации Кормление сельскохозяйственных животных. 1997.;

19) О.В.Єгорова. Інтенсифікація виробництва продукції скотарства.// Економіка АПК.-2001.№3.-ст.74-77.;

20) О.І.Боярчук. Кадрове забезпечення розвитку молочного скотарства на Дніпропетровщині.// Економіка АПК.-2001.№5.-ст.109-112.;

21) Опря А.Т.. Статистика: (з програмованою формою контролю знань).-К.: Урожай,-1996.-448 с.;

21) Паблик рилейшнз. Теория и практика /Пер. с англ.: Учебн пособие - М.: Издат. дом "Вильясис", 2000.;

22) П.П.Руснак. Економіка сільського господарства.Київ.-2001.-ст.237-360.;

23) С.М.Курило. Факторний аналіз ефективності молочного скотарства.// Економіка АПК.-2002.№1.-ст.70-76.;

24) С.Р.Камілова. Розвиток молокопродуктивного підкомплексу в Україні // Економіка АПК.-2002.№4.-ст.30-31.;

25) Рабинович И.А.. Маркетинг в комерческой деятельности - Одесса: ИНТМАР, 1993.;

26) Тарасюк Г. М.. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів . – К.: Каравела, 2004. – 344с.;

27) Україна у цифрах у 2003 році: короткий статистичний довідник / за ред.Осауленка О.Г..-2004.-К.-271с.;

27) Шаталин Б.Д., Повод Н.Г. Потребности сельскохозяйственных животных в питательных веществах: Учебное пособие (Днеропетровский государственный аграрный университет, 1998, 154 с.;

Додаток 2

Склад і структура товарної продукції в СВК "Колос"

Додаток 3

Енергетичні ресурси, їх структура, енегрозабезпеченість та електроозброєність праці

Додаток 4

Склад і структура основних виробничих фондів

Додаток 5

Наявність та використання трудових ресурсів