Дипломная работа: Особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу України

Міністерство аграрної політики україни

Уманський державний аграрний університет

Факультет плодоовочівництва та лісівництва

Кафедра лісівництва та екології

До захисту допускається

Зав. кафедри:

___________________________

„____”__________________2007 р.

Деркач ольга петрівна

особливості вирощування кореневласних саджанців обліпихи в умовах правобережного лісостепу україни

Садово-паркове господарство

(Бакалаврська робота)

Науковий керівник – доктор с.-г. наук,

професор _____________Балабак А.Ф.

Консультанти з питань:

економіки – канд. економ. наук,

доцент _________________Бурляй О.Л.

охорони праці – канд. с.-г. наук,

ст. викладач _____________Єщенко О.В.

Умань — 2007

Зміст

Вступ

Розділ І. Стан вивчення та шляхи поліпшення вирощу-вання садивного матеріалу Обліпихи крушиновидної

на основі стеблового живцювання (огляд літератури

1.1. Господарське значення і морфолого-біологічні особливості обліпихи крушиновидної

1.2.Особливості вирощування кореневласного садивного

матеріалу обліпихи крушиновидної

Розділ 2. Умови проведення дослідів, методика і об’єкти дослідженнь

2.1. Умови та місце проведення досліджень

2.2. Методика проведення досліджень

2.3. Об’єкти досліджень

2.4. Схема досліду

Розділ 3. Особливості кореневласного розмноження обліпихи крушиновидної

3.1. Вплив строків живцювання, типу пагона на укорінюваність

зелених живців

3.2. Дорощування укорінених живців

Розділ 4. Економічна ефективність вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної із зелених живців

Розділ 5. Охорона навколишнього природного середовища при кореневласному розмноженні обліпихи

Розділ 6. Аналіз умов і заходів охорони праці при кореневласному розмноженні обліпихи

Висновки

Рекомендації виробництву

Список використаних джерел

Вступ

Великим резервом розширення породного складу вітчизняного декоративного садівництва є малопоширені плодові і ягідні культури. Впровадження цих культур у сільськогосподарське виробництво багато в чому залежить від наявності необхідної кількості якісного садивного матеріалу [3, 37].

Об’єктом дослідження є малопоширена в садівництві обліпиха крушиновидна (Hippophae rhamnoides L.). Обліпиха крушиновидна – лікарська, харчова, вітамінна, медоносна і декоративна рослина. За природними умовами багато регіонів України придатні для вирощування цієї культури, але її поширення лімітується обмеженим виробництвом садивного матеріалу.

Актуальність теми. Забезпечення потреби в садивному матеріалі обліпихи крушиновидної в основному здійснюється за рахунок дикоростучих форм. Найбільш поширені способи вирощування саджанців обліпихи крушиновидної – з насіння та відсадків – характеризуються високою трудомісткістю і низькою ефективністю. Вирішенням проблеми забезпечення потреби в садивному матеріалі цієї культури є технологія вирощування саджанців із зелених живців, яка заснована на явищі репродуктивної регенерації і наявності надійних технічних засобів керування процесами регенерації у зелених живців.

Технологія зеленого живцювання забезпечує найбільш прискорене і виробничо-ефективне розширення багатьох плодових і ягідних культур, є незамінним для розмноження форм, які є в маточних екземплярах в невеликій кількості. Зелене живцювання забезпечує отримання кореневласних рослин, особливість яких є генетична однорідність, фізіологічна і анатомічна цілісність організму.

З метою підвищення ефективності технології вирощування саджанців обліпихи крушиновидної із зелених живців актуальним є визначення оптимальних строків заготівлі живців залежно від фенологічних фаз, встановлення оптимальних концентрацій росторегулювальних сполук залежно від метамерності пагона та фенологічної фази оптимального типу живця.

Мета і задачі дослідження . Мета дослідження – удосконалення технології вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної із зелених живців в умовах Правобережного Лісостепу України.

У зв’язку з цим завданням наших досліджень було:

- визначити оптимальні для коренеутворення у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська строки живцювання і укорінення в умовах дрібнодисперсного зволоження;

- визначити регенераційну здатність живців залежно від метамерності пагона та типу живця;

- встановити економічну ефективність вирощування кореневласних саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська методом зеленого живцювання.

Об’єктом досліджень було вивчення регенераційної здатності обліпихи крушиновидної, вирощуваної у маточниках та паркових насадженнях Уманського державного аграрного університету та Національного дендрологічного парку „Софіївка” – НДІ НАН України.

Предмет дослідження – внесений до Реєстру сортів рослин України сорт обліпихи крушиновидної – Чуйська [143].

Наукова новизна проведених досліджень . В умовах Правобережного Лісостепу України визначено оптимальні строки заготівлі зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від проходження фенологічних фаз, виявлено відмінності укорінювання зелених живців залежно від метамерності пагона і строку живцювання.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалено агротехнічні заходи вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська на основі зеленого живцювання.

Обґрунтовано ефективність вирощування кореневласного садивного матеріалу з врахуванням сортових особливостей, строків заготівлі і висаджування живців на укорінювання, типу і метамерності живця, а також економічної ефективності.

Розроблена технологічна карта кореневласного розмноження обліпихи крушиновидної сорту Чуйська з врахуванням агрокліматичної зони вирощування.

Основні положення та результати бакалаврської роботи доповідались та обговорювались на засіданні кафедри лісівництва та екології Уманського державного аграрного університету (2004-2006 рр.).

Розділ 1

Стан вивчення та шляхи поліпшення вирощування садивного матеріалу Обліпихи крушиновидної на основі стеблового живцювання (огляд літератури)

1.1. Господарське значення і морфолого-біологічні особливості обліпихи крушиновидної.

Здатність обліпихи займати надто великий ареал з різними умовами росту свідчить про високу пластичність даного виду і здатності адаптуватися до різних екологічних умов. Значний ареал виду зумовлює широкий спектр географічної мінливості і зумовлює не лише фенотипну, а й генотипну мінливість. Цим пояснюється формування різних географічних і екологічних форм даного виду [3, 33].

Приналежність до алювіальних ґрунтів і відповідно специфічні умови росту і розвитку обумовили своєрідну життєву форму рослин, а також інші властивості обліпихи крушиновидної. Однією з характерних рис пристосування рослини до умов середовища являється її куртинне розміщення як наслідок вегетативної рухомості сіянців. Одна рослина через кілька років утворює цілу куртину. Розростання такої куртини йде у відцентрово-радіальному напрямку шляхом інтенсивного новоутворення придаткових відростків на горизонтальних коренях. Така здатність обліпихи до коренепаросткового відновлення зумовлює вегетативну рухомість куртин, її здатність в досить короткий час освоювати нові території.

Відмінна здатність рослин обліпихи - виражений деревовидний характер росту багаторічних стеблових пагонів, що дозволяє обмежити притаманну обліписі життєву форму від типових чагарникових з підземним галуженням, з одної сторони, і дерев з характерним надземним типом галуження осьових органів – з другої.

Природні популяції обліпихи мають значну мінливість, господарсько-цінні ознаки можуть змінюватись (висота рослин, їх околюченість та урожайність, величина плодів, величина плодоніжки та ін.).

Рослини обліпихи крушиновидної, що походять з різних районів СНД, різняться між собою за багатьма ознаками і біологічними властивостями. Поліморфізм обумовлений відмінністю деяких особин в конкретних умовах середовища.

Найбільш високорослі зарості обліпихи на Західному Памірі по таких великих річках, як Шахдара, Гунд, Бартанг, найменше – в Гіссару-Туркестанському географічному районі (Південний Тянь-Шань).

Досить різноманітна дикоросла обліпиха за такою ознакою, як околюченість паростків. Колючки у обліпихи паросткового походження, що обумовлено літнім пагоноутворенням. Плакучі форми по ріках, як правило, мають слабко виражену околюченість аж до повної її відсутності. Слід відмітити , що літнє пагоноутворення і утворення колючок підлягає зміні в онтогенезі. Більш молоді паростки більш околючені при збереженні основних формових особливостей.

Звертається увага на забарвлення пагона. Відомо, що алтайська обліпиха має переважно пагони, забарвлені в коричневий колір, в той же час обліпиха інших районів Сибіру і Тянь-Шаню в основному має сірувате забарвлення пагонів. У Таджицької обліпихи в заростях зустрічаються форми з різноманітним забарвленням річних пагонів, але переважаючим являється сірий, сріблясто-сірий та проміжний між сірим та коричневим. Різноманітна форма, розміри і забарвлення листя таджицької обліпихи. Ця обліпиха, в основному, мілко листа (0,5-5,0 см² ), забарвлення в основному зелене, але зустрічаються форми із світло- і темно-зеленим. Опушеність листя помірне, від чого листя сіро-зелені.

Вперше звернено увагу на різну орієнтацію листя по відношенню до осі паростка (ерекоїдність). У форм з сильною ерекоїдністю листові пластинки на бокових пагонах майже на 100% спрямовані вгору. Не виключено, що ця ознака може мати адаптивне значення в регулюванні світлового та водного режимів. Найбільше число ерекоїдних форм обліпихи властиві південно-західному району Паміру, а число таких форм збільшується на більш сухих місцезнаходженнях і по мілких ущелинах.

Дикоросла обліпиха поліморфна по забарвленню плодів. За цією ознакою можна виділити наступні групи фенотипів: червоно-, оранжево-, жовтоплідну. Гетерозиготи (оранжеве забарвлення) займають близько 50% тільки в умовах південно-західного Паміру, в решті – 62-92%. Особливо різко зменшується число жовто плідних форм.

Різноманітна обліпиха за формою плодів, яка через ряд проміжних градацій змінюється від округлої до овальної. Різна також і довжина плодоніжка

Форма насіння обліпихи також різноманітна: від округлої до видовженої. Форми з овальним насінням складають 40-60%. На західному Памірі до 30-40% форм мають коричневе забарвлення насіння, решта – темно-коричневу, яка переважає за межею цієї гірської області. Маса 1000 сирого насіння коливається від 3-4 до 7-12 г.

Своєрідність росту рослин обліпихи тісно пов’язане з типом галуження багаторічних стеблових осей і наступним їх відмиранням. Скелетні основні стовбури живуть 8-12, рідше – 15-20 років. Як правило, така рослина відмирає, але поруч з нею розвиваються дочірні рослини коренепаросткового походження із придаткових бруньок на горизонтальних коріннях.

Крона куща складається із системи пагонів різного віку, однак вихідна одиниця специфічної життєвої форми рослини – елементарний пагін, який є основним структурним елементом багаторічних листопадних рослин.

При вступі в плодоношення обліпиха формує прості вегетативні бруньки і змішані, з яких, відповідно, розвиваються пагони. Із простої вегетативної бруньки розвиваються видовжені або ростові , річні пагони, із змішаних бруньок формуються вкорочені, річні пагони. В окремих випадках квіткові змішані бруньки не формують типових пагонів, а розвивається лише вкорочене стебло, яке після плодоношення швидко відмирає, часто з утворенням колючки.

Характерна особливість росту видовжених пагонів – висока скоростиглість їх пазушних бруньок. Бокові або пазушні бруньки в обліпихи, в залежності від віку материнської рослини і походження пагона, виявляють різну здатність до пробудження.

Молоді насіннєві чи кореневі пагони здатні до затяжного росту основного пагона чи одночасному рості кількох разом ростових бокових літніх передчасних пагонів.

Початок росту пагонів у обліпихи спостерігається зразу після цвітіння, а інтенсивний ріст – при температурі 17-21⁰ С. При благоприємних погодних умовах річні пагони ростуть довгий час, особливо у молодих неплодоносних рослин. Одночасно з величиною росту материнської рослини здатність давати паростки знижується. Морфологічним вираженням цього є зменшення числа бічних пагонів і швидке зниження інтенсивності росту основного пагона в довжину [3, 33].

Серед характерних структурних ознак обліпихи крушиновидної необхідно відмітити наявність колючок. Вони представляють собою видозміни, найчастіше вкорочені бокові пагони. В результаті відмирання живих тканин пагона, довжина колючок збільшується, досягаючи в деяких випадках більш ніж 9 см. При цьому мінімальна довжина колючок складає 0,3 см.

За густотою розміщення колючок на пагоні, є слабко-, середньо- і дуже колючі форми. Є і майже безколючкові форми. Ці форми досить рідко зустрічаються в природному середовищі, тому представляють собою цінний матеріал для селекційної роботи.

Також великий теоретичний і практичний інтерес представляють показники росту рослин. Відмічено форми до 1,5 м висотою, а також форми 4-5 м висотою.

Річний приріст рослин в залежності від форми змінюється від 14,2 до 41,2 см. В практичному аспекті мають значення форми зі значною довжиною однорічних пагонів, тому-що чим більший приріст цього року, тим вищим може бути врожай обліпихи крушиновидної наступного року, бо плодові бруньки закладаються на цьому прирості [3].

Обліпиха – морозостійка рослина. Вона без великих пошкоджень переносить морози до -50⁰ С. Існує уявлення про велику морозостійкість сибірської обліпихи в середній смузі, але серед них можуть бути і малозимостійкі.

Обліпиха в культурі починає плодоносити у віці 5-6 років, в залежності від догляду і походження насіннєвого матеріалу. При догляді і безперервному забезпеченні вологою частина крупних сіянців квіткові бруньки закладає в двохрічному віці, а у віці трьох років приносять перші плоди.

Встановлено причини коливання урожаю обліпихи в умовах садової культури. Урожайність сильно коливається через метеорологічні умови і перш за все – через вологість повітря, ґрунту і тепла.

Обліпиха – вологолюбна рослина, тому протягом вегетаційного періоду потрібно постійно слідкувати за вологістю ґрунту. Найкращі умови для росту обліпихи забезпечуються при випаданні такої кількості опадів: в травні – 30-45 мм, червні – 30-55 мм, липні – 20-40 мм, серпні – 30-80 мм. Відхиленню в ту чи іншу сторону помітно знижують продуктивність обліпихи. При недостачі вологи необхідні поливи – дощуванням чи напуском води до повного зволоження шару ґрунту з основною масою коренів. При сильному врожаї плоди майже повністю обліплюють прирости минулого року і щільно тримаються [33].

Обліпиха – вітрозапильна дводомна рослина з одностатевими, тичинковими і маточковими квітками. Квіткові бруньки закладаються на приростах минулого року, тобто в рік, що передує плодоношенню. Вони змішані, вегетативно-генеративні. Закладка бруньок спостерігається в фазу затухання інтенсивного росту річних пагонів у довжину, в середині липня – на початку серпня. Квіткові бруньки формуються на вкорочених пагонах. На однорічних довго ростових пагонах, що з’являються із сплячих бруньок в нижній чи середніх зонах багаторічних осей куща, вони не утворюються. Ці бруньки закладаються на стебловій частині пагона, в пазухах листків.

Зазвичай, в пазусі листка формується одна брунька. Розміщені бруньки спірально по всій довжині пагона. Бруньки закриті, верхівкова меристема захищена бруньковими лусками, які після цвітіння опадають.

Закладання тичинкових і маточкових квіткових бруньок проходить не одночасно. Формування тичинкових квітів починається в 3-й декаді липня в бруньках висотою 0,8-1,0 мм, а маточкові квітки з’являються пізніше – на початку серпня у бруньках висотою 0,7-0,8 мм з 8-10 зародковими листочками.

Після закладання квіткових бугорків восени, зазвичай до половини вересня – початку жовтня , при плюсових температурах йде морфологічне оформлення частин квітки і в цілому всієї змішаної бруньки, розміри якої збільшуються. При зниженні температури нижче 0⁰ С диференціація частин квітки і в цілому росту бруньки не спостерігається. Ще до настання від’ємних температур квіткові бруньки досягають своєї нормальної величини, причому між тичинковими і маточковими бруньками видно зовнішні відмінності: чоловічі бруньки більші від жіночих в 2-3 рази. Величина тичинкових і маточкових бруньок, а також різна кількість покриваючих прилистків являється чітким морфологічним критерієм при виділенні чоловічих і жіночих рослин, що вступають в період генеративного розвитку, особливо насіннєвого походження чи в місцях їх природного росту.

Період від початку закладки елементів квітки до масового цвітіння обліпихи продовжується 300-310 днів. Навесні змішана квіткова брунька, розташована на минулорічному пагоні, йде в ріст з наступним формуванням однорічного неспеціалізованого пагона. В нижній, генеративній, зоні ростового пагона, при самій основі із зародків квіток, що знаходяться в пазухах, криючих листків, розвиваються на коротких квітконіжках одностатеві квіти. Отже, в обліпихи цвітіння і потім плодоношення проходить на пагонах цього року, а закладка квіткових бруньок – на прирості минулого року. Тичинкові квітки розвиваються по одному, їх число в генеративній зоні пагона досягає 4-6 і більше. Квітка має однопокривну двороздільну округло-еліптичну оцвітину сіро-зеленого кольору, з 4 вільними тичинками. Тичинкова нитка коротка, довжиною 1,0 мм. Пилок складається з двох зв’язаних між собою стручковидних ниток білувато-сірого кольору. Тапетум секреторний, пилкові зерна пиловидні, дуже дрібні (18-38мкм) з трьохпоровою екзиною, вони формуються по симультанному типу.

Період цвітіння чоловічих кущів обліпихи залежить від погодних умов, але зазвичай продовжується 6-12 днів. Квіти на осі ростучого пагона розкриваються знизу вверх не одночасно, вдень, коли температура повітря вища 6-10⁰ С. вони виділяють значну кількість пилку, до того ж взаємне розміщення долей оцвітини і тичинок пристосовано до переносу пилку вітром. При безвітряній погоді пилок знаходиться в пильниках, а на дні квітки, в щілині, створені долями оцвітини, тому навіть при легкому вітерці пилкові зерна переносяться на маточкові квіти жіночих екземплярів. В період цвітіння тичинкових квітів спостерігається ріст листя і стебла пагона лише у верхній, вегетативній, зоні, а криючі листки квітки не збільшуються в розмірах і не перешкоджають виходу пилку.

Маточкові квіти, як і тичинкові, розвиваються в пазусі криючого листка поодиноко, рідше у вигляді мало квіткового зонтика з 2-3 квітками. Вони безпелюсткові, чашовидні, оцвітина дволопатева, продовговато-яйцевидної форми, довжиною 2,0-2,5 мм на короткій квітконіжці. Забарвлення квітки жовтувато-зелене. Маточка одна, яка складається з одно гніздової зав’язі з однією сім’ядолею, короткого стовпчика і односторонньо видовженої приймочки (довжиною2-3 мм) жовтуватого кольору. Висота маточки перевищує висоту навколо плідника, тому зразу після цвітіння приймочка виділяється над оцвітиною. Незапилена приймочка росте на протязі 3-4 днів і набуває форми стручковидної спіралі довжиною 7-10 мм.

Після запилення ріст маточки зупиняється. Проростання пилкових зерен на приймочці починається через 3-4 години, а запліднення відбувається через 7-10 днів після запилення.

Зав’язь і частина стовпчика маточки мають своєрідний м’ясистий орган – гіпантій (квітколоже). При відсутності запилення гіпантій не розростається і опадає разом з не запиленою квіткою.

На відміну від чоловічих екземплярів обліпихи, у жіночих листя базальної генеративної зони пагона, що формується, в період бутонізації і цвітіння більш-менш інтенсивно ростуть, тому вони за своїми розмірами дещо крупніші від аналогічного листя у чоловічих рослин, що є пристосувальною ознакою до анемофілії.

Таким чином, спадково закріплена дводомність обліпихи поєднується з високою прогресивною спеціалізацією органів статевого розмноження. Невеликі розміри квітів, мінімальне число складових частин, об’єднання плодолистика в жіночий апарат з однією маточкою свідчить про еволюційну здатність генеративної сфери. Одночасно висока спеціалізація генеративних органів, їх вторинне спрощення дають наявність лише перехресного запилення. Це створює передумови для збільшення формового різноманіття в межах популяції і в цілому виді, що спостерігається в природних умовах росту обліпихи.

Після запилення з наступною зав’яззю сім’ядоля перетворюється на насіння, а зав’язь і гіпантій – в плід. Забарвлення насіння від сірувато-бурого до темно-коричневого, майже чорного. Воно залежить від різної кількості дубильних речовин і темно фарбованих пігментів у насіннєвих покривах. Насіння блискуче, має прокольну борозенку. Їх довжина досягає 4-7 мм, ширина 2,5-3,5 мм товщина 1,6-2,2 мм. Абсолютна маса 1000 сухого насіння 14-19 г. За формою вони продовгувато-округлі, на поперечному зрізі еліптичні. Зародок знаходиться в товстій шкірястій насіннєвій шкірці складної анатомічної будови. Сім’ядолі зародка овально-продовгуваті з малопомітним жилкуванням, займають основний об’єм насіння. Їх дві або три шт.

Із зовнішньої сторони насіння оточене оплоднем. Морфологічно оплодень розвивається із зав;язі та з тканин гіпантію, які зрослися.

Оковита м’якоть гіпантію – основна господарськоцінна частина плоду.

Анатомо-морфологічне вивчення генеративних органів обліпихи дозволяє вважати її плоди несправжніми соковитими сім’янками. В їх формуванні приймає участь зав’язь і гіпантій.

Від початку цвітіння до повного дозрівання плодів проходить 12-15 тижнів. Продовжуваність їх формування залежить від генотипу і погодних умов вегетаційного періоду.

Зав’язування плодів при оптимальних умовах складає 30-90% до загальної кількості маточкових квітів. В процесі морфологічного оформлення плодів спостерігається їх опадання, тому кількість плодів до кінця вегетаційного періоду менше, воно коливається від 20 до 35% до кількості нормально розвинутих маточкових квітів. Візуально плоди обліпихи в неспілому стані тверді, яскраво-зеленого кольору; при їх достиганні забарвлення змінюється до оранжевої чи жовтувато-червоної, а оплодень розм’якшується під впливом гідролітичних ферментів, які розщеплюють пектинові речовини клітинних оболонок паренхімного оплодня і перетворюють в розчинні сполуки. Одночасно вміст хлорофілу знижується, а перехід забарвлення плодів в оранжевий пов’язано з накопиченням каротиноїдів в соковитій м’якоті плода. Тому забарвлення плодів залежить від степені їх стиглості і вмісту каротиноїдів.

В залежності від спілості плодів, а також від часу їх збору і переробки хімічний склад плодів навіть в масштабах одного клону чи форми різний (табл. 1.1), і цю важливу біологічну особливість необхідно враховувати на виробництві.

В плодах обліпихи виявлено вітаміни С, Е, В₁ , В₂ , В₆ ,каротин (провітамін А) і олія, що використовується для лікування хвороб.

Вміст хімічних речовин в плодах різних зразків обліпихи крушиновидної

складає: олія – 3,4-6%; вітамін С – 40-107 мг% з коливанням від 8,6 до 272,5 мг%; каротин – від 1,8 до 8,5 мг% з крайніми коливаннями від 0,9 до 10,9 мг%; вітамін Е в плодах – від 8,0 до 14,3 мг%, в олії з насіння – 105-120 мг%; вітамін В₁ – 0,016-0,035 мг%; вітамін В2 – 0,03-0,05 мг%; вітамін В₆ – 0,79 мг%.

Таблиця 1.1

Вміст хімічних речовин в плодах різних зразків обліпихи крушиновидної

З таблиці 1.1 видно, що в плодах обліпихи міститься найменша кількість кислот в порівняні з іншими зразками. Цей зразок вигідно відрізняється і за вмістом дубильних речовин, що надають терпкий смак плодам. Вміст цукрів також найбільш високий саме в алтайській обліписі, а нижчий – в тянь-шанській і саянській. Через високий вміст кислот і дубильних речовин плоди двох останніх майже непридатні для вживання у свіжому вигляді.

В даний час в плодах обліпихи встановлено наявність 10 вітамінів, з них 6 – водорозчинні і 4 – олієрозчинні. Це такі вітаміни: водорозчинні – аскорбінова кислота, біофлавоноїди (вітамін Р), тиамін (В₁ ), рибофлавін (В₂ ), фолієва кислота (В₉ ), холін; олієрозчинні – каротиноїди (група вітаміну А), токоферол (Е), філохінони (група вітаміну К), ненасичені жирні кислоти (група вітаміну F) [4].

У обліпихи при проростанні насіння першим з’являється зародковий корінець, що дає початок системі головного кореня. Після виходу сім’ядолей на поверхню ґрунту, довжина головного кореня досягає 5-7 см, і в цей період на ньому формуються бокові корені першого порядку. З появою бічних коренів 1-го порядку спостерігається інтенсивний ріст сіянцю. Через 1,5-2,0 місяці довжина головного кореня досягає 14-20 см і навіть більше, бічні корені 1-го і 2-го порядків рівномірно розташовані по його довжині. В цій фазі спостерігається формування у сіянцю кореневих бульбочок, в основному на головному корені і на бокових 1-го порядку. В початковий період свого росту при первинній анатомічній будові коріння і бульбочки білі, але до кінця вегетаційного періоду вони формують пробку і їх колір змінюється на бурова то-коричневий, а коріння збільшується в діаметрі.

На другий рік у сіянців спостерігається інтенсивний розвиток бічних горизонтальних коренів, а ріст головного кореня дещо призупиняється. До кінця вегетативного періоду на коренях формуються зародки додаткових пагонів, що проростають наступного року, тобто у сіянців на ранніх фазах онтогенетичного розвитку появляється здатність до вегетативного коренепаросткового розмноження. В наступні роки у обліпихи розвиваються переважно товсті, шнуроподібні горизонтальні корені. На таких коріннях кореневих волосків майже немає, мичкуватість виражена слабко.

При засипанні окремих рослин чи куртини в цілому спостерігається утворення другого ярусу горизонтальних додаткових коренів на стеблових осях, засипаних землею. Одночасно засипаний і той, що знаходиться глибше, перший ярус коренів стає малоактивним і часто відмирає, а його функцію виконує другий. Така важлива біологічна особливість обліпихи до формування двох, і навіть трьохярусної кореневої системи є характерною ознакою, яку слід враховувати при введенні цієї породи в промислову культуру.

В природних умовах росту рослин обліпихи кореневі відростки, що з’являються на горизонтальних коренях материнської рослини, формують свою вище розташовану кореневу систему, але зв’язку з материнською рослиною, як правило, не втрачають.

Важливою біологічною особливістю кореневої системи обліпихи є її здатність фіксувати атмосферний молекулярний азот. У неї наявна мікориза, яка розвивається у вигляді коралових чи бульбочкових утворень. Це азот фіксуюча роль обліпихи.

Коренева система обліпихи має виражені гігроморфні властивості (шнуроподібні скелетні корені, слабкий розвиток механічних тканин, великий об’єм коркової паренхіми та ін.), що дозволяє за цією ознакою віднести цю породу до типових мезофітів і навіть до мезогідрофітів. Дійсно, коренева система здатна переносити надмірну вологість ґрунту і навіть довготривалі періоди затоплення, про що свідчить переважне розташування обліпихи біля річок при високому стоянні ґрунтових вод. Висока вибагливість кореневої системи до умов зволоження поєднується у обліпихи зі значним пристосуванням надземної частини переносити в деякій мірі внутрішній водний дефіцит, і активно його регулювати швидкими змінами осмотичного тиску клітинного соку. Однак в цілому вважати обліпиху засухостійкою рослиною не можна. Високі врожаї плодів і оптимальний розвиток рослин спостерігається при високій вологості ґрунту (до 85%), що дозволяє віднести цю культуру до типових мезофітів, але з характерною ксеноморфною морфологічною структурою надземної системи [3].

Особливу цінність мають симбіотичні якості обліпихи: за допомогою мікроорганізмів в кореневих бульбочках, засвоюється атмосферний азот і збагачує ним грунт [33].

Важливою біологічною особливістю обліпихи є її здатність до утворення паростків і особливо коренепаростків. Ця особливість дозволяє відновлювати насадження у разі загибелі надземної частини материнських рослин або проводити омолоджувальне обрізування надземної частини кущів [1].

На коренях обліпихи знаходяться кореневі бульбочки, які, фіксуючи азот з повітря ґрунту, практично повністю задовольняють потребу рослини в азоті. Відсутність чи мала кількість кореневих бульбочок на коренях обліпихи стримує її ріст, особливо в перші роки розвитку. Найбільше бульбочок утворюється на бокових корінцях, що знаходяться у верхній частині ґрунту [3, 17, 33].

Тривалість життя рослин обліпихи у міру просування з півдня на північ зменшується; те ж відбувається і з висотою. Якщо на півдні обліпиха приймає деревовидну форму з висотою до 15 (18) м з діаметром до 30 см і більш, то в сибірських чагарниках вона зустрічається у вигляді невеликих кущів. Тривалість життя жіночих рослин не перевищує 15 років, дуже рідко – 20 років. Чоловічі рослини живуть довше. Завдяки декоративності плодів і листя обліпихи, вона може бути чудовою прикрасою міст і сіл, численних новобудов, при реконструкції старих і створенні нових парків і лісопарків, скверів, а також при закладанні пришкільних ділянок, де цю рослину з урахуванням біоекологічних особливостей краще розміщувати на супіщаних легкосуглинкових ґрунтах з достатнім зволоженням.

Завдяки своєрідній кроні, сріблястому забарвленню листя і святковим, яскравим плодам обліпиха цінується як декоративна культура.

Обліпиху можна успішно використовувати при агромеліорації еродованих земель. Її рослини, висаджені в яругах, завдяки активному утворенню кореневих паростків, зміцнюють грунт і зберігають його від дальшого руйнування, внаслідок чого зменшується або зовсім припиняється водна ерозія. При цьому обліпиха може порівняно легко переносити деяке замулення, що сприяє створенню нового ярусу кореневої системи і утворенню додаткових кореневих паростків, які добре протистоять ерозійним процесам. Кореневі паростки обліпихи відіграють активну роль при освоєнні перелогових піщаних земель, що піддаються вітровій, ерозії, а тому малопридатні для сільськогосподарського використання.

1.2. Особливості вирощування кореневласного садивного матеріалу обліпихи крушиновидної

В Україні і за кордоном питанням регенерації коренів у стеблових живців присвячено значну кількість робіт. Згідно сучасних уявлень регенераційна здатність – це ділення, ріст, диференціація клітин, в основі якої лежить активність біосинтезу білків, нуклеїнових кислот [2, 4, 6, 7, 12, 14-16, 17, 20, 28, 30, 32, 34, 35, ].

В останній час виникли різні напрямки в дослідженнях по кореневласному розмноженню декоративних рослин. Інтерес багатьох дослідників до кореневласного розмноження цих рослин виник тому, що для багатьох їх видів і сортів, він є, по-перше, єдиним шляхом зберігання в нащадках біологічних, господарсько-цінних ознак і властивостей, а, по-друге, прискореним отриманням садивного матеріалу. Кореневласні рослини генетично однорідні, мають велику фізіологічну цілісність, у цих рослин найбільш повно виробляються сортові ознаки і властивості [2, 4, 6, 7, 9, 12, 23, 25, 27, 32].

Освоєння технології зеленого живцювання у виробничих умовах стало можливим завдяки використанню результатів цілого ряду наукових досягнень вітчизняних та закордонних дослідників. В результаті вивчення двох взаємопов’язаних груп факторів – генотипних і фенотипних, з’явилась можливість вирішення багатьох питань і проблем.

Незважаючи на ряд наукових і виробничих успіхів в цьому напрямку, розмноження зеленими живцями дотепер слабко впроваджувалось в практику. Причиною стримуючого виробничого освоєння технології зеленого живцювання для багатьох плодових і ягідних культур являється слабка вивченість комплексів факторів мікроклімату, впливу фізіологічно-активних речовин, метамерності живцевого матеріалу, типу живця та ін.

Для масового розмноження обліпихи видався перспективним лише один спосіб – укорінення зелених живців в умовах дрібнодисперсного розпилення вологи [7, 10, 12-14, 18, 19, 21, 22, 31]. Дякуючи створенню промислових установок штучного туманоутворення, застосуванню поліетиленових плівок і синтетичних регуляторів росту, він став одним з провідних способів розмноження обліпихи в багатьох агрокліматичних зонах України.

Основою зеленого живцювання обліпихи є здатність зеленого живця до формування адвентивних коренів і відновлення цілого нового організму від вихідної материнської рослини [5, 7, 10, 12, 14, 28].

В дослідженнях Б.С.Єрмакова [12] і В.В.Фаустова [35] показано, що живцям обліпихи придатна висока регенераційна здатність, але не у всіх сортів і форм стеблові живці однаково добре регенерують адвентивні корені, навіть живці з одного й того ж пагона, через свою фізіологічну різноякісність, часто по-різному укорінюються, що створює деякі складності. Дослідники вказують на те, що для живцювання потрібно відбирати ростові пагони із середньою силою росту з одного порядку галуження, ярусу і віку, материнських гілок з однаково освітлених ділянок крони.

На думку М.Т.Тарасенко [25-28] основною умовою успішного укорінення зелених живців є вибір оптимальних строків живцювання. Деякі дослідники [2, 6] вказують лише на календарні строки, але вони знаходяться в залежності від метеорологічних факторів і тому не є сталими. М.Т.Тарасенко [25], Б.С. Ермаков [12] зазначають, що оптимальний строк живцювання зумовлюється ступінню визрівання пагонів. При цьому в одних видів строк живцювання співпадає з початком інтенсивного росту [8], інтенсивного росту пагонів [6, 7, 14, 25], із згасанням росту [24].

Важливе значення має також частина пагона. Краща укорінюваність живців з апікальної частини пагона відмічається у працях цілого ряду дослідників [7, 13, 14, 25]. Хоча у багатьох дослідженнях живці з медіальної і базальної частини укорінювались краще, ніж з апікальної [6, 10, 19, 20].

Оптимальні строки зеленого живцювання садових культур пов’язуються із певним ступенем визрівання пагонів, що календарно припадає на червень-липень [7, 14, 25]. У зв’язку з цим у зелених живців відбувається зміщення фенологічних фаз, оскільки поряд із утворенням адвентивних коренів у живців багатьох порід пробуджуються до росту пазушні бруньки. Таке зміщення фенологічних фаз порушує властивий багатьом видам рослин ритм росту і розвитку в річному циклі, а з цим порушується проходження процесів, які сприяють визріванню тканин, що призводить до гіршого збереження укорінених живців у зимовий період [17].

Найбільш сприятливими умовами для укорінення живців більшості сортів і форм обліпихи є: температура повітря 20-30^о С, температура субстрату в період укорінення на 1-3^о С вища ніж повітря; відносна вологість повітря 90-100% при наявності постійної плівки води на листках живців; вологість субстрату 20-25% від маси сухого ґрунту і освітлення 60-90% від повного освітлення [6, 7, 12-14, 25].

На основі літературних даних з вивчення регенераційного процесу у живців декоративних і лісових культур, в тому числі і обліпихи ми приходимо до висновку, що питання впливу фізіологічно-активних речовин, метамерності живцевого матеріалу, строків живцювання, сортових особливостей в процесі адвентивного коренеутворення вивчені недостатньо.

Таким чином, кореневласне розмноження декоративних і лісових рослин, яке ґрунтується на природній здатності їх до регенерації адвентивних коренів, має важливе значення у плодівництві і декоративному садівництві, тому що відтворення багаторічних насаджень визначається в основному наявністю садивного матеріалу високої якості.

Розмноження багатьох видів форм і сортів плодових, декоративних і лісових культур живцями є одним з основних способів зберігання у вегетативному потомстві господарсько-цінних ознак та властивостей. Відтворені таким способом рослини генетично однорідні, мають анатомічну цілісність, краще зберігають сортові ознаки та властивості.

Незважаючи на зазначені позитивні результати в розмноженні плодових і декоративних порід, зелене живцювання обліпихи крушиновидної не знайшло значного поширення у практиці виробництва садивного матеріалу. Це пов’язано з тим, що дотепер недостатньо вивчені і розроблені агротехнічні заходи кореневласного розмноження цієї цінної плодової полівітамінної культури та її сортів.

Залишається актуальність експериментальних досліджень спрямованих на вдосконалення технології кореневласного розмноження обліпихи крушиновидної з метою використання її в плодових насадженнях Правобережного Лісостепу України. Для цього необхідно теоретично обґрунтувати заходи прискореного розмноження цієї цінної малопоширеної полівітамінної, плодової культури в масовій кількості з метою впровадження її у широку виробничу практику садівництва.

В Україні значна кількість технологічних елементів кореневласного розмноження обліпихи крушиновидної розроблена [7, 14]. Однак багато технологічних заходів прискореного її розмноження вегетативними методами потребує додаткового вивчення. Значна кількість елементів технології кореневласного розмноження вимагає нових розробок і уточнення, доопрацювання яких дозволить значно прискорити вирощування саджанців цієї плодової культури для розвитку садівництва в Україні.

В зв’язку з цим, метою наших досліджень було вивчення особливостей вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська на основі зеленого живцювання в умовах Правобережного Лісостепу України.

Розділ 2

Умови проведення дослідів, методика

і об’єкти дослідженнь

2.1. Умови та місце проведення досліджень

Дослідження з вивчення питань вирощування садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська зеленими живцями проводились протягом 2004-2006 рр. в розсаднику Уманського державного аграрного університету та Національного дендрологічного парку „Софіївка” – НДІ НАН України, що знаходяться в південній частині Правобережного Лісостепу України.

Клімат Уманського агрогрунтового району помірно континентальний з нестійким зволоженням, нерівномірністю атмосферних опадів і температури повітря [41]. Середньорічна температура повітря коливається в межах +6,9 ...+7,6⁰ С, мінімальна температура повітря, в найхолодніші зими, буває в січні – лютому -34..36⁰ С, максимальна в червні – серпні – +36...38⁰ С. Безморозний період із середньодобовою температурою повітря вище п’яти градусів триває 205-210 днів, а вище +10 – 160...170 днів. Суми температур вище +5⁰ С знаходяться в межах 2900-3000⁰ С, а температур вище +10⁰ С – 2530-2870. Весняні заморозки закінчуються звичайно у квітні (24.ІV-25.ІV), а осінні розпочинаються в вересні-жовтні (15.ІХ-19.ІХ). Самі пізні заморозки спостерігались у ІІ-ІІІ декаді травня. Період вегетації в середньому починається 4-8 квітня, коли середньодобова температура переходить через +5⁰ С і закінчується 29 жовтня – 1 листопада. Загальна кількість днів вегетаційного періоду 200-212. Характеристика кліматичних умов приводиться нами за даними метеорологічної станції „Умань”.

Погодні умови в роки проведення досліджень були типовими для даного регіону, з деякими відмінностями як в цілому за вегетацію, так і за окремі періоди. Причому відмінності в окремі періоди можна характеризувати як досить контрастні. Середньорічна температура повітря та кількість опадів за 2004-2006 сільськогосподарські роки складала відповідно 9,1⁰ С та 653 мм і коливалася в окремі роки від 8,6 до 9,9⁰ С та від 574 до 779 мм. Кількість сумарної ФАР, що надходить за вегетацію, становить 1561,6 Кдж/м² .

Ґрунт дослідної ділянки де проводили дорощування укорінених живців – чорнозем опідзолений важкосуглинковий з добре розвиненим гумусним горизонтом завтовшки 40-45 см. У орному шарі ґрунту знаходиться 3,0% гумусу, 0,3% загального азоту, 0,1% фосфору і 2% калію, рН сольової витяжки складає 5,9, а сума поглинених основ – 26,2 мг-екв/100 г ґрунту. У цьому шарі міститься 10,8 мг/100 г ґрунту легкогідролізованого азоту (за методом Корнфілда), 11,9 – методом рухомих сполук фосфору і 10,1 мг/100 г ґрунту – калію (за методом Чирікова). Щільність ґрунту складає 1,18-1,2 г/см³ , найменша польова вологоємність – 30,3% в орному і 28,6% у підорному шарах. Ґрунтові умови і гідротермічний режим є типовими для південної частини Черкаської, Київської, північно-західної частини Кіровоградської та південно-східної частини Вінницької областей [41].

Мікрорельєф дослідної ділянки рівнинний із слабким схилом у південному напрямку. Максимальна глибина промерзання ґрунту складає 100-108 см.

Отже, метеорологічні умови у роки проведення досліджень були досить контрастними і значно різнились за основними показниками як у порівнянні із середньо багаторічними, так і окремо між собою. Характерними для всіх років були значні перепади в температурі, відносній вологості повітря та кількості і розподілі опадів.

Підвищення температури в ранньовесняний період створює в зоні сприятливі умови для відновлення вегетації плодових і ягідних культур та проведення польових робіт. Однак особливості її фізико-географічного розміщення і специфіка атмосферних процесів та несприятливі явища погоди – посуха, суховії, високі температури, значні опади, бездощові періоди ускладнюють виконання технологічних операцій з кореневласного розмноження .

Складнощі кліматичних умов зони для сільського господарства проявляються також у тому, що немає гарантованого щорічного достатнього зволоження.

2.2. Методика проведення досліджень

Щорічно, протягом 2004-2006 рр. проводили лабораторні, лабораторно-польові та польові дослідження за загальновживаними методиками [36, 37] у тому числі при вирощуванні садивного матеріалу плодових і ягідних рослин на основі технології стеблового живцювання [7, 14, 26].

Живці висаджували на вкорінювання за раніше встановленою площею живлення – 5 х 7 см [7].

Всі досліди з укорінювання стеблових живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська проводили в умовах з автоматично-регулювальним режимом дрібнодисперсного зволоження живців (штучного „туманоутворювання”).

Для укорінювання живців використовували великогабаритні наземні споруди (теплиці сезонного використання), в яких розміщувались гряди 1,0-1,2 м завширшки і 10 м завдовжки. Теплиці укриті склом 4 мм товщиною. Автоматизоване управління дозволяло регулювати час поливів в межах 2-45 секунд із інтервалом між ними в межах 0-40 хвилин, залежно від погодних умов.

Субстратом для проведення досліджень служила суміш торфу і чистого річкового піску у співвідношенні 1:3 за об’ємом. Цей субстрат найбільш повно забезпечує водний, повітряний і температурний режим середовища де укорінюються живці. Він характеризується слабко-кислою реакцією (рН водяної витяжки 6,0-6,4). Товщина шару субстрату складала 15-20 см.

Температура, відносна вологість повітря і субстрату в культиваційному середовищі в період укорінювання живців представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Температура та вологість повітря і субстрату в культиваційному

середовищі в період укорінювання живців

Стебла для дослідного живцювання заготовляли з маточних рослин обліпихи крушиновидної сорту Чуйська (4-5 річного віку), які росли на колекційних ділянках Уманського державного аграрного університету та Національного дендрологічного парку „Софіївка” НАН України. Живці представляли собою частину стебла з однорічного приросту, які заготовляли із апікальної (А), медіальної (М) та базальної (Б) його частини. Заготівлю живців проводили в ранкові години, коли в тканинах рослин був накопичений за ніч запас води. Зрізані пагони для захисту від пересихання вкривали вологою мішковиною і поліетиленовою плівкою.

Залежно від мети та завдання експерименту висаджували від 40 до 100 живців.

Після висаджування живців на укорінювання через кожні 8-12 днів проводили спостереження за ходом регенераційних процесів, фіксували початок і масове калюсоутворення, початок і масове утворення коренів, пробуджування бічних бруньок та їх проростання.

По кожному варіанту досліду відбирали найбільш типові зелені живці у відповідній фазі ризогенезу [11].

До кінця вегетації у всіх варіантах досліду, пов’язаних із живцюванням, проводили обліки укорінювання живців та приживлювання їх після пересаджування на дорощування [38]. Визначали також ріст та розвиток кореневої та надземної частини кореневласних рослин із врахуванням числа коренів першого та другого порядків галуження на одному живці, їх довжини, висоти надземної частини кореневласної рослини.

Під час сортування саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська після дорощування до першого товарного сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 8 мм, висотою надземної частини 45 см, з кількістю основних коренів 4 шт. та їх довжиною 50 см. До другого сорту відносили рослини з діаметром кореневої шийки не менше 5,5 мм, висотою надземної частини 35 см, з кількістю основних коренів 2 шт. та їх довжиною 35 см.

Економічну ефективність розраховували згідно методики розробленої О.М.Шестопалем [40].

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом дисперсійного аналізу [39] на ЕОМ.

2.3. Об’єкти досліджень

Обліпиха крушиновидна (Hippophae rhamnoides L.) відноситься до родини лохових (Elalagnaceae Lind L.). Це єдиний вид, який використовують у садівництві і лісівництві для практичних цілей, хоча відомі також верболиста і тибетська обліпиха [3, 33].

Обліпиха – вітрозапильна дводомна рослина з одностатевими квітками. В залежності від умов вирощування може бути багатостовбурним кущем висотою 1,5-3 м або деревом висотою 6 м і більше.

Сукупність всіх розгалужень утворює крону різної форми – округлу, розлогу, пірамідальну. Довговічна рослина, росте до 50 років, скелетні гілки 8-12, рідше 15-20-річні.

Характерною особливістю обліпихи є те, що на коренях утворюються кореневі бульбочки, які, фіксуючи атмосферний азот, відіграють важливу роль в житті рослини. Коренева система обліпихи поверхнева, розповсюджується на глибину 20-80 см і розростається в радіусі до 10 метрів. Обліпиха не вимоглива до родючості ґрунту, світлолюбна, морозо- і засухостійка, але росте краще на легких, збагачених солями кальцію, повітро- і водопроникних ґрунтах з нейтральною кислотністю. Характерна риса адаптації обліпихи до умов життя є куртинне розміщення. Одна рослина через 5-6 років утворює цілу куртину, яка розростається у відцентрово-радільному напрямку шляхом інтенсивного утворення додаткових пагонів на горизонтальних коренях.

Цвітіння і плодоношення у обліпихи проходять на пагонах поточного року, а закладання квіткових бруньок на прирості попереднього року. Для настання фази розпускання бруньок необхідна сума ефективних температур 111-204^о С, для початку цвітіння 192-318^о С .

Тривалість цвітіння 6-12 днів. Квіти обліпихи роздільностатеві, на одних рослинах тільки жіночі квіти, на інших – чоловічі. Жіночі (маточні) квіти мілкі, непомітні, безпелюсткові, жовтуваті, розміщені купками по 3-11 в пазухах лусок. Чоловічі (тичинкові) квіти зеленувато-брудно-сріблясті, зібрані в короткі колоски.

Плід – несправжня кістянка. Форма буває округла, продовгувата, циліндрична. Колір залежить від вмісту барвних речовин і може бути жовто-оранжевим, червоно-оранжевим і так далі. Смак плодів буває кислий або кисло-солодкий.

Період формування плодів в середньому продовжується 100-120 днів. Визрівання спостерігається на початку серпня, середній урожай з дорослого куща складає 16-20 кг.

Самим простим, доступним і розповсюдженим способом розмноження обліпихи є насіннєве розмноження. У насіння обліпихи практично немає періоду органічного спокою, вони не потребують стратифікації, добре сходять при відповідних погодних умовах в будь-який час вегетаційного періоду. Одним із недоліків насіннєвого розмноження обліпихи є те, що при цьому способі 50% рослин являються чоловічими і до появи вегетативно-генеративних бруньок ні за якими ознаками ці рослини відрізнити від жіночих не можна.

Обліпиха є одною із цінних полівітамінних плодових, декоративних, лікарських, протиерозійних культур. Її плоди містять значний набір фізіологічно-активних речовин, володіють високими смаковими якостями.

Плоди обліпихи в останній час знаходять широке застосування в різних галузях народного господарства країни. Тому одною із основних задач є введення цієї дикоростучої рослини в культуру. Кореневласне розмноження здерев’янілими і зеленими живцями дозволить створювати декоративні насадження цінних сортів обліпихи, враховуючи при цьому її біологічні особливості і вимоги до умов вирощування. Тому для вивчення був взятий сорт обліпихи крушиновидної – Чуйська :

Сорт зимостійкий, має широку розлогу міцну крону, висота рослини до 4 м. Колючок немає. Гілки злегка пониклі. Листові пластинки крупні, зверху темно-зелені, знизу сріблясті. Кора стовбура світло-коричнева. В плодоношення вступає на 3-4-й рік. Плоди округлі, яскраво-оранжеві, з червоними плямами на кінцях, на смак кисло-солодкі, без гіркоти; з достатньо високими технологічними якостями. Дозрівають в кінці серпня. Плодоніжка коротка. Шкірка плодів тонка, легко розтріскується. Відрив мокрий. Маса 100 плодів 50-56 г. В плодах міститься: вітаміну С 50 мг %, каротину 4,3, Е 8,3, К₁ 0,84 мг %; цукрів 5,5%, кислот 1,67, олії 5,5-8,2%. Сорт стійкий до фузаріозного і вертицильозного в’янення.

Обліпиха характеризується високою харчовою і технологічною цінністю плодів, а також має багато позитивних біологічних особливостей (скороплідність, висока і стабільна урожайність). Обліпиха практично росте у всіх кліматичних зонах нашої країни. Вирішальну роль у впровадженні обліпихи в промислове садівництво відіграли роботи НДІ садівництва ім. М.А.Лісавеннка (Горно-Алтайськ), де виведений цілий ряд перспективних сортів і вивчено багато питань її агротехніки.

Інтерес до обліпихи виник не випадково. Встановлено, що плоди обліпихи є цінним джерелом полівітамінного продукту, а приготовлена олія володіє бактерицидними властивостями. Плоди обліпихи багаті вітамінами, органічними і мінеральними речовинами

Олія, виготовлена із плодів обліпихи ефективно застосовується при лікуванні ран, опіків. Вона має високоефективну дію при лікуванні хворих атеросклерозом.

2.4. Схема досліду

Дослід І. Вивчення строків живцювання і типу пагона на укорінюваність і ріст кореневласних рослин обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, заготовлених з апікальної (А), медіальної (М) і базальної (Б) частин пагона:

1. Живцювання у період інтенсивного росту пагонів (1-5 червня).

2. Живцювання у період уповільнення росту пагонів (1-5 липня).

3. Живцювання у період затухання росту пагонів (1-5 серпня).

Дослід ІІ. Вивчення впливу строків пересаджування укорінених живців на дорощування, заготовлених з апікальної, медіальної і базальної частини пагона.

1. Дорощування укорінених живців на місці укорінення, без пересаджування (контроль). Укорінені живці не викопували, а залишали на ділянках укорінення і дорощували їх протягом наступного вегетаційного періоду.

2. Весняне пересаджування укорінених живців на дорощування. Укорінені живці, що перезимували на ділянках укорінення одночасно висаджували в поле на дорощування і пластикові контейнери місткістю 2,5 л. Дорощування проводили до кінця вегетаційного періоду.

3. Літнє пересаджування укорінених живців на дорощування:

– через 60-65 днів після живцювання (адвентивні корені першого і другого порядку галуження коричневі, суберинизовані, з’являється масова кількість активних бічних коренів третього порядку);

Живці висаджували одночасно в поле на дорощування і в пластикові контейнери.

4. Осіннє пересаджування укорінених живців на дорощування. Укорінені живці одночасно висаджували в поле на дорощування і пластикові контейнери. в першій декаді жовтня. Дорощування проводили протягом наступного вегетаційного періоду.

Живці заготовляли із апікальної, медіальної, базальної частин пагонів середньої сили росту, одного порядку галуження, ярусу і віку материнських гілок, з однаково освітлених ділянок крони. Заготівлю живців проводили вранці, коли в тканинах рослин був накопичений за ніч запас води. При заготівлі пагонів, щоб запобігти підсиханню, їх складали в пучки і зволожували, вкривали вологою мішковиною і поліетиленовою плівкою.

При пересаджуванні кореневласних рослин на дорощування в кожному варіанті досліду використовували по 10 кореневласних рослин у чотирикратній повторності. З метою полегшення викопування кореневласних рослин перед висаджуванням в поле на дорощування поливали їх водою, викопували та проводили обліки розвитку надземної та підземної частин. Обліковували кількість та довжину коренів на живці, товщину умовної кореневої шийки, величину приросту надземної частини та ін. Кореневласні рослини висаджували у попередньо підготовлені борозни глибиною до 15 см та відстанню між ними 40-45 см, а в рядку через 15-20 см. Після висаджування укорінених живців проводили полив за допомогою дощувальних механізмів. Контейнери з висадженими кореневласними рослинами розміщували на ділянці з автоматичним режимом поливу без притінення [29].

Укорінення зелених живців в значній мірі залежить від фази вегетації пагонів. На готовність пагонів до живцювання впливає і ступінь здерев’яніння маточних рослин.

Розділ 3

Особливості кореневласного розмноження обліпихи

крушиновидної сорту Чуйська ( результати досліджень)

3.1. Вплив строків живцювання і типу пагона на укорінюваність зелених живців

Одним із перспективних способів розмноження обліпихи є розмноження стебловими живцями, що забезпечує отримання генетично однорідних саджанців, із збереженням сортової чистоти і господарсько-цінних ознак материнських осіб.

В основі кореневласного розмноження обліпихи лежить висока здатність адвентивних коренів із стеблового пагона до регенерації. Однак, проявлення цієї здатності залежить від різних біотичних і абіотичних факторів. Передусім від фізіологічної підготовленості, зон ростових пагонів, умов укорінення, хімічних факторів і т.д.

Для цієї цінної садової культури необхідна розробка ефективних заходів, що сприяють підвищенню регенераційної здатності у стеблових живців з метою прискореного розмноження.

Проведені дослідження показали, що в залежності від строків живцювання і типу пагона спостерігається різниця в процесі регенерації адвентивних коренів у стеблових живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська (табл. 3.1.1-3.1.3; Додатки А, Б, В).

У червні і липні пагони знаходились у фазі активного росту, які були заготовлені з апікальної медіальної і базальної частини пагона у вигляді напівздерев’янілої консистенції. Середня довжина пагонів у цей строк була в межах 11,3-26,8 см, а середня кількість листків на одному пагоні від 8,2 до 9,3 шт. У третій строк живцювання (серпень) активний ріст пагонів не спостерігався і пагони у базальній і медіальній частинах були майже здерев’янілими, тільки апікальна частина була напівздерев’янілою.

Таблиця 3.1.1

Вплив строків живцювання на укорінюваність зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, %

Із даних таблиць видно, що у стеблових живців обліпихи крушиновидної досліджуваного сорту, заготовлених із апікальної і базальної частин пагона процес регенерації адвентивних коренів проходить інтенсивніше, ніж у живців, заготовлених із медіальної.

Майже у всі строки кращою вкорінюваністю відзначались живці, які були заготовлені з тієї частини пагона, яка була напівздерев’янілою, дещо гірше укорінювались здерев’янілі, а пагони, заготовлені з трав’янистою консистенцією, гинули повністю, або відрізнялись дуже слабкою регенераційною здатністю.

Так, в рекогносцирувальних дослідах, при ранніх строках (кінець травня) висаджування живців, укорінюваність була слабкою і економічно недоцільною, однак живці з базальної та медіальної частини пагона укорінювались краще, ніж з апікальної. У цей строк живці заготовлені з апікальної частини майже всі були трав’янистої консистенції і виявились непридатними для укорінювання в умовах штучного туману. Більшість з них не вкорінювалось і загинуло. У наступні строки (червень) укорінюваність живців досліджуваного сорту була більш високою і сягала в межах 59,4-63,2%. Регенераційна здатність у живців була також вищою у більш пізніші строки живцювання (липень), коли вони були ще напівздерев’янілими.

З метою вивчення впливу строків живцювання на розвиток кореневої системи вкорінених живців були проведені дослідження, якими передбачалася оцінка якості кореневої системи рослин. Так живці, які були заготовлені і висаджені на укорінювання у ранні строки, мали більш розгалужену кореневу систему, ніж живці з пізніх строків живцювання. Ця різниця в цілому пов’язана із тривалістю періоду вегетації, який визначається строком від заготівлі до висаджування.

Належить відмітити, що при оптимальних строках живцювання (червень, липень) число адвентивних коренів першого порядку, в розрахунку на один живець, залежно від сорту, а також від типу живця, було різним (табл. 3.1.2-3.1.3).

Наприклад, якщо коренів першого порядку при червневому живцюванні, у розрахунку на один живець, було 3,8 шт., то при серпневому – всього 1,5 шт. Це у варіанті досліду, де живці були заготовлені з апікальної частини пагона.

Загальна довжина всіх коренів, у розрахунку на один живець, і висота надземної частини кореневласних рослин при ранніх строках висаджування були значно більшими, ніж при пізніх. Якщо при ранніх строках живцювання укорінені живці, які були заготовлені з медіальної частини пагона різнились за розмірами кореневої системи, то при пізніх строках (серпень) вкорінювання вони були розвинені набагато слабше і вимагали дорощування до кондицій

Таблиця 3.1.2

Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська

(кількість коренів на живці, шт.)

товарних ґатунків протягом одного-двох вегетаційних періодів.

Дослідження показали, що у добре розвинених маточних рослин обліпихи є можливість отримати 2 або 3 генерації пагонів за один вегетаційний період. Тому багаторазове відновлення пагонів (після весняного і літнього обрізування живців) дозволяє значно збільшувати кількість пагонів із однієї і тієї ж рослини. При живцюванні у ранні строки (першій декаді червня) спостерігалась порівняно висока укорінюваність в умовах дрібнодисперсного зволоження.

Належить також відмітити, що укорінені живці одного й того ж року висаджування із застосуванням раннього живцювання мали більш розвинену кореневу систему і наземну систему, порівняно з іншими строками.

Таблиця 3.1.3

Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська

(довжина коренів на живці, см)

Укорінені живці заготовлені у першій декаді червня до кінця вегетаційного періоду мали добре розвинену кореневу систему і сформовану надземну частину.

Хоча річний пагін за своєю повздовжньою будовою має властивість метамерності, тобто повторюваність в процесі росту окремих елементів (міжвузля, бруньки, вузли тощо), але всі ці елементи літнього пагона мають

якісні відмінності. Крім того, відомо [15, 34], що біохімічні процеси, які відбуваються у різних частинах пагона в міру його розвитку, відрізняються нерівномірністю і неоднаковою інтенсивністю.

В зв’язку з цим вивчення впливу строків живцювання на укорінюваність живців, одержаних із різних зон пагона, представляє практичний інтерес.

У зрізаних з різних зон пагона зелених живців досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної Чуйська при вкорінюванні в умовах штучного туману проявилась не однотипна здатність до регенерації залежно від строків живцювання. Це явище можливо пов’язане із різним фізіологічним станом метамерів на різних відрізках (базальному, медіальному чи апікальному) пагона що визначає його оптимальні частини, які придатні до зеленого живцювання у різні строки.

Проведені дослідження виявили також можливість живцювання досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної у досить розтягнутий термін – з червня і до липня – із заготовленням живців з оптимальної для даного строку живцювання частини пагона. Живцювання у ранні строки дозволяє вирощувати садивний матеріал за один вегетаційний період, а при живцюванні у більш пізні строки необхідне дорощування укорінених живців протягом наступного вегетаційного періоду.

Таким чином, проведенні дослідження дозволяють зробити висновок, що процеси адвентивного коренеутворювання у обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, значною мірою залежать від типу живця і строків їх заготівлі і висаджування на вкорінювання.

3.2. Дорощування укорінених живців

Наші дослідження свідчать про те, що в умовах Правобережного Лісостепу України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна вирощувати кореневласні саджанці обліпихи крушиновидної сорту Чуйська. Технологія зеленого живцювання дає змогу у 1,5-2 рази скоротити строки вирощування садивного матеріалу цієї плодової культури. Досліди показали, що одержані кореневласні рослини з місця укорінення необхідно далі дорощувати в рік живцювання або протягом наступного вегетаційного періоду.

Експериментальні дослідження багатьох авторів свідчать про те, що дорощування кореневласних саджанців малопоширених плодових і ягідних культур з врахуванням агрокліматичних умов дотепер вивчені недостатньо [7, 13, 14, 30, 33]. Питання дорощування укорінених живців є слабким місцем технології живцювання і це на думку багатьох дослідників і працівників виробництва, значною мірою стримує широке практичне розповсюдження і впровадження малопоширених плодових і ягідних культур. Способи дорощування укорінених живців садових рослин за рекомендаціями багатьох дослідників, виявились недостатньо ефективними до агрокліматичних умов Правобережного Лісостепу України.

В зв’язку з цим, а також враховуючи відсутність експериментальних даних стосовно дорощування кореневласного садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська в умовах Правобережного Лісостепу України, головним напрямком наших досліджень була розробка агротехнічних заходів дорощування укорінених живців. Завданням наших досліджень було вивчення строків пересаджування кореневласних саджанців на дорощування.

За традиційною технологією живцювання і дорощування плодових культур [30] стеблові живці після їх укорінення до кінця вегетаційного періоду залишаються на грядах без пересаджування. В цей період режим зволоження змінюється до 2-5 поливів на добу. З метою закалювання укорінених живців проводять їх провітрювання, а через 20-30 днів після масового укорінення плівка знімається і молоді рослини ростуть і розвиваються в умовах відкритого ґрунту без пересаджування до настання заморозків. Весною наступного року укорінені живці викопують з гряд укорінення і висаджують в поле на дорощування.

Пересаджування кореневласних рослин проводили в різні строки, згідно методики досліджень.

Проведені дослідження свідчать про те, що в умовах Правобережного Лісостепу України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна використовувати весняне, літнє та осіннє пересаджування кореневласних рослин на дорощування. Належить відмітити, що стеблові живці, при укорінюванні в умовах дрібнодисперсного зволоження, дуже вимогливі до умов пересаджування у відкритий грунт. Перш за все слід зазначити, що в кожний строк пересаджування укорінені живці відрізнялись своїм ростом і розвитком (табл. 3.2.1-3.2.2).

Таблиця 3.2.1

Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (середнє за 2004-2006 рр.)

Примітка: над рискою – укорінені живці висаджені у відкритий грунт;

під рискою – в контейнери.

Із таблиць видно, що розвиток кореневласних рослин значною мірою залежить від строків живцювання та пересаджування їх у шкілку на дорощування.

Проведені обліки в кінці вегетаційного періоду показали, що у варіанті досліду з пересаджуванням на дорощування 1-5 серпня середня довжина і кількість адвентивних коренів на одній рослині у 1,5 рази перевищували ці показники інших варіантів. При цьому, спостерігалась висока інтенсивність росту та формування надземної частини. В кінці вегетаційного періоду кореневласні рослини цього варіанту досліду мали краще розвинену кореневу систему та надземну частину та більший діаметр умовної кореневої шийки.

У рослин які були залишені на ділянці вкорінювання, спостерігався незначний приріст надземної частини (пагони були тонкі і витягнуті за довжиною). Ми вважаємо, що гальмування приросту надземної частини укорінених живців пов’язане, перш за все, з густим їх розміщенням, підвищеною температурою та вологістю повітря і слабкою інтенсивністю оптичного випромінювання.

В цілому літнє пересаджування укорінених живців на дорощування (особливо в контейнери) забезпечує високий відсоток приживлюваності. У кореневласних рослин висаджених в шкілку на дорощування (у відкритий грунт) приживлюваність у цей період була низькою, спостерігається масове пожовтіння і опадання листків, а новий приріст майже не утворюється. Тому такі живцеві рослини вимагають дорощування протягом наступного вегетаційного періоду.

Таким чином, проведені дослідження з вивчення літнього пересаджування укорінених живців у відкритий грунт на дорощування вказують на перспективність використання цього строку. На наш погляд, літнє пересаджування укорінених живців в поле на дорощування доцільне. Однак, необхідно відмітити, що у цьому випадку, незважаючи на добру приживлюваність у відкритому ґрунті кореневласні рослини значною мірою гинуть в зимовий час. Кращий розвиток укорінених живців на ділянці дорощування спостерігається у більш ранні строки пересаджування (кінець червня – І декада серпня). Використовуючи літні пересаджування укорінених рослин на дорощування, можна багаторазово використовувати ділянку укорінення, підвищуючи цим вихід кореневласних саджанців.

Таблиця 3.2.2

Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (середнє за 2004-2006 рр.)

Примітка: над рискою – укорінені живці висаджені у відкритий грунт;

під рискою – в контейнери.

Проведені досліди стосовно доцільності пересаджування укорінених живців з ділянки вкорінення в пластикові контейнери на дорощування свідчать про високу їх приживлюваність, майже у всі строки пересаджування (табл. 3.2.1-3.2.2; рис. 3.2.1-3.2.2). Кореневласні рослини, висаджені в пластикові контейнери, майже у всі строки пересаджування, мали більш розвинену кореневу систему порівняно з рослинами, що знаходились на ділянці вкорінювання.

Кореневласні рослини, що були висаджені в поле на дорощування у відкритий грунт, на перших етапах приживлювання негативно переносили різкі зміни умов вирощування, у них тривалий час спостерігалась затримка у розвитку кореневої системи і надземної частини у всіх варіантах досліду.

Незважаючи на добру приживлюваність у відкритому ґрунті (поле дорощування) кореневласні рослини відрізнялись дуже слабким розвитком кореневої системи і надземної частини. До кінця вегетаційного періоду ці кореневласні рослини за всіма біометричними показниками поступались рослинам, які дорощували в контейнерах.

Рис. 3.2.1. Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (середнє за 2004-2006 рр.):

– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної;

Примітка: І – без пересаджування; ІІ – літнє пересаджування; ІІІ – осіннє; ІV – весняне.

Використання контейнерного способу дорощування укорінених живців у всі строки пересаджування не відбивалось на їх якості. Перевага у формуванні надземної та кореневої системи, при дорощуванні контейнерним способом, пояснюється високим приживлюванням укорінених живців із закритим корінням. Це дозволяє швидко регенерувати активну кореневу систему, яка сприяє кращому розвитку кореневласних рослин у рік пересаджування та в наступному році.

Рис. 3.2.2. Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (дорощування саджанців в контейнерах; середнє за 2004-2006 рр.):

– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.

Примітка: І – без пересаджування; ІІ – літнє пересаджування; ІІІ – осіннє; ІV – весняне.

Як з’ясувалось у наших дослідах, висаджені в пластикові контейнери укорінені живці, при всіх строках пересаджуваннях на дорощування, добре переносили умови перезимівлі і у всіх варіантах досліду до весняного періоду зберігалось біля 90,1-93,5%. Весною наступного року вони починали активно рости і до осені утворювали добре розвинену кореневу систему та надземну частину, порівняно з іншими варіантами досліду де рослини відрізнялись повільним ростом і розвитком.

Після контейнерного дорощування протягом року, кореневласні рослини у всіх варіантах досліду, відповідали стандартним вимогам, садивний матеріал краще розподілявся за товарними сортами, відповідав в основному першому та другому товарному сорту.

Осіннє пересаджування укорінених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська в умовах Правобережного Лісостепу України хоч і мало деякі переваги перед весняним, однак цей строк визначається результатами їх перезимівлі. Взимку надземна частина кореневласної рослини підмерзає, а коренева система частково гине. Тому такі саджанці протягом наступного року погано розвиваються. Проте контейнерна культура дорощування при осінньому пересаджуванні сприяла кращій приживлюваності укорінених живців, порівняно з рослинами які дорощували в полі.

Таким чином, проведені дослідження з вивчення строків пересаджування укорінених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська в умовах Правобережного Лісостепу України, з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією, свідчать про високу інтенсивність росту та формування надземної частини у кореневласних рослин, які були висаджені в шкілку та пластикові контейнери на дорощування влітку через 50-55 днів після живцювання та весною наступного року. Осіннє пересаджування кореневласних рослин в умовах Правобережного Лісостепу України обмежується, в основному, результатами їх перезимівлі.

Таким чином, проведенні дослідження дозволяють зробити висновок, що процеси адвентивного коренеутворювання у обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, значною мірою залежать від типу живця, строків заготівлі і висаджування їх на вкорінювання.

РОЗДІЛ 4

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ садивного матеріалу обліпихи крушиновидної іЗ зелених живців

Широке впровадження технології вирощування садивного матеріалу плодових і ягідних культур із зелених живців залежить від удосконалення даної технології стосовно певних видів і сортів в конкретних грунтово-кліматичних умовах.

Технологія вирощування садивного матеріалу плодових рослин із зелених живців передбачає використання споруд захищеного ґрунту та обладнанням, з допомогою якого можливе автоматичне регулювання мікроклімату, що вимагає певних затрат. Крім того, використання росторегулювальних речовин для обробітку живців перед висаджуванням спричиняє додаткові витрати. Для врахування відмінностей у вирощуванні саджанців обліпихи крушиновидної між варіантами досліджень, розрахунок економічної ефективності вели за технологічною картою (Додаток Г).

Розрахунок показників економічної ефективності вели за технологічною картою враховуючи такі показники як оплата праці з нарахуваннями, відрахування на амортизацію культиваційної споруди та туманостворювальної установки, додаткові витрати на придбання росторегулювальних речовин (Додаток Д, Е).

Для виявлення кращого варіанту, щоб забезпечував максимальну ефективність виробничих затрат, проведено аналіз економічної ефективності вирощування саджанців обліпихи крушиновидної із зелених живців, використовуючи при цьому такі показники як вихід укорінених живців, вихід стандартних саджанців з числа живців висаджених на дорощування з одиниці площі та його вартість, матеріальні витрати, собівартість саджанців, прибуток і рівень рентабельності (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Економічна ефективність вирощування кореневласних саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська (площа укорінення 30 м²)

Протягом всього періоду досліджень сума витрат по укоріненню живців досліджуваного сорту і вирощування з нього саджанців, як і у контрольному варіанті, так і у варіантах з використанням росторегулювальної речовини була однаковою з деякою перевагою контрольного варіанту. Це пов’язано з більш тривалим строком дорощування укорінених живців у контрольному варіанті, і, відповідно, збільшенням витрат на етапі дорощування. збільшення кількості укорінених живців, заготовлених і висаджених на укорінювання у період інтенсивного росту пагонів і стандартних саджанців відмічено у варіантах з використанням β-індолилмасляної кислоти (β-ІМК).

З показників даної таблиці видно, що матеріально грошові витрати в рекомендованій технології на 120 грн. вищі, ніж у традиційній. Це обумовлено тим, що в рекомендованій технології ми використовували більшу кількість ростових речовин.

Собівартість стандартних саджанців досліджуваного сорту, вирощеного з живців, що були заготовлені з апікальної частини пагона у фазу активного росту, попередньо оброблених перед висаджуванням β-ІМК в концентрації водного розчину 5-10 мг/л у 1,4 рази менше аналогічного показника контрольного варіанту.

Вищий вихід товарних саджанців в рекомендованій технології, при майже однакових матеріально-грошових витратах з традиційною знижує їх собівартість на 821,15 грн. (з 1000 шт.). А рівень рентабельності за умов рекомендованої технології вирощування саджанців на 186,4 п.п. вищий ніж у традиційній. І як результат наших досліджень, вивчені агротехнічні заходи сприяють збільшенню прибутків на 220%. За результатами проведеного аналізу економічної ефективності кореневласного розмноження і дорощування до товарних саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська у виробничих умовах встановлено, що саджанці на власному корінні мають низьку собівартість їх вирощування та високий рівень рентабельності. Що обумовлено використанням технології зеленого живцювання, з застосуванням оптимальних агрономічних заходів (тип живцьованого пагона, строки живцювання, обробка росторегулювальними речовинами, строки пересаджування кореневласних рослин), це дозволяє значно швидше одержати товарні саджанці та забезпечити вищий їх вихід з одиниці площі, а також зменшити собівартість вирощеної продукції.

Підвищення рентабельності виробництва кореневласних саджанців досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної обумовлений менш тривалим періодом їх вирощування, більшим виходом саджанців з одиниці площі (із гряд укорінювання та з поля дорощування) та меншими затратами площі. Перш за все цей показник визначається біологічними особливостями досліджуваної плодової культури та використанням вивчених і розроблених агробіологічних заходів впливу на регенераційну здатність живців та швидкість укорінення нової рослини

Розділ 5

Охорона навколишнього природного середовища при кореневласному розмноженні обліпихи

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Погіршення екологічної ситуації в Україні спонукало керівництво країни до прийняття радикальних рішень. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. В результаті цього в Україні діє система законодавства по охороні навколишнього середовища від забруднення та охорони здоров’я. Зокрема Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 16 грудня 1991 року, Закон України “Основи законодавства про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року.

Обліпиха є одною з цінних полівітамінних плодових, декоративних, лікарських, протиерозійних культур. Її плоди містять значний набір фізіологічно-активних речовин, володіють високими смаковими якостями.

Плоди обліпихи за останній час знаходять широке застосування в різних областях народного господарства. Тому одним із основних завдань є введення цієї лікарської й декоративної плодової рослини в культуру.

Кореневласне розмноження здерев’янілими і зеленими живцями дозволяє створити промислові насадження цінних сортів обліпихи, враховуючи при цьому її біологічні особливості і вимоги до умов вирощування.

Відомо, що плоди обліпихи є цінним джерелом полівітамінного продукту, а приготовлена олія має бактерицидні властивості. Плоди обліпихи багаті вітамінами, органічними і мінеральними речовинами.

Олію, приготовлену із плодів обліпихи, ефективно застосовують при лікуванні ран, особливо опіків, вона має благодатну дію при лікуванні хворих атеросклерозом та ішемічною хворобою серця.

Всі процеси, пов’язані з укоріненням, проходять в туманоутворювальній установці і виконуються вручну. Єдине, що для укорінення зелених живців необхідний субстрат, що складається із торфу. В цьому випадку можуть виникнути питання, де його взяти і куди помістити після того, як він буде непридатний (через 3...5 років використання). Взагалі торф в значній мірі не забруднює навколишнє середовище, причому у виробничих умовах йому завжди можна знайти корисне застосування.

Щодо обліпихи, то її насадження в силу специфічного поверхневого розташування кореневої системи мають протиерозійні властивості.

Розділ 6

Аналіз умов і заходів охорони праці при кореневласному розмноженні обліпихи

Процес охорони праці послідовно проводить лінію на значне зменшення долі ручної праці в народному господарстві країни, істотне зменшення, а в перспективі і ліквідацію монотонної фізичної праці, забезпеченням здорових санітарногігієнічних умов на виробництві і в сільському господарстві; впровадженням досконалої, відповідної всім правилам гігієни праці, техніки безпеки, зменшуючи виробничий травматизм і професійні захворювання.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом “Про охорону праці” та розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Основа політики України в галузі охорони праці відображена в Законі “Про охорону праці”, прийнятому Верховною Радою 14 жовтня 1992 р.

Для запобігання нещасних випадків при різних працях важливо провести відповідні інструктажі, а саме: вступний, первинний, вторинний, позаплановий і цільовий. Здійснювати контроль за дотриманням вимог техніки безпеки. Необхідно забезпечувати справність ручних знарядь праці.

Саме важливе місце при розмноженні рослин живцями, в особливості обліпихи, займає нарізування та заготівля живців. Пагони з маточних рослин нарізають секаторами; нарізування живців, підготовка їх до посадки проводиться садовим ножем.

Перед виконанням цієї роботи проводиться інструктаж на робочому місці, про що робиться запис в “Журналі реєстрації інструктажа по техніці безпеки”.

Основні правила техніки безпеки при виконанні даних робіт слідуючі: одяг повинен бути зручним, акуратно заправлений, робочий інвентар повинен знаходитись в справному стані, необхідно мати рукавиці, так як у деяких сортів обліпихи є колючки. Особливу увагу слід надавати при роботі з ріжучими інструментами. Секатор повинен мати обмежувач, пружина повинна розводоти кінчики ножа без заїдання, рукоятка не повинна мати заусениць. Під час перерви в роботі інструмент повинен бути закритим.

Для заточення ножів, секатора забороняється користуватися брусками довжиною меншою 10 см, а також проводити перевірку гостроти леза ножа пальцями.

Виробничий травматизм при виконанні нарізання живців обліпихи пов’язаний з такими недоліками в охороні праці як: недосконалий технологічний процес, відсутність спеціальних захисних засобів, недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці, невикористання засобів індивідуального захисту, робота із несправним обладнанням або на обладнанні без засобів захисту.

Для підвищення рівня безпеки і охорони праці при нарізанні та заготівлі живців обліпихи необхідно впровадити такі заходи:

1. Підвищення якості проведення інструктажів і навчання з питань охорони праці;

2. Вести контроль за дотриманням інструкцій з охорони праці і правил виробничої санітарії, трудової дисципліни;

3. Контроль за технічним станом техніки, що використовується за наявністю захисних пристроїв;

4. Обладнання спеціальних приміщень для короткочасного відпочинку бригади і підтримання його санітарно-гігієнічного стану;

5. Забезпечення контролю з боку спеціалістів за дотриманням певних правил техніки безпеки.

Висновки

У магістерській роботі наведено теоретичне узагальнення і нове технологічне вирішення наукової проблеми щодо удосконалення агротехнічних заходів вирощування садивного матеріалу районованого в Україні сорту обліпихи Чуйська із зелених живців.

1. Аналіз літератури свідчить, що дослідження з вирощування садивного матеріалу обліпихи сорту Чуйська із зелених живців не охоплюють всього циклу вирощування, а окремі агрозаходи в технології їх вирощування недостатньо розроблені.

2. Зелені живці досліджуваного сорту обліпихи мають неоднакову регенераційну здатність, що обумовлено їхніми біологічними особливостями. Живці заготовлені з апікальної частини пагона належать до легковкорінюваних, а з медіальної і базальної – до середньовкорінюваних.

2. Зелені живці обліпихи крушиновидної сорту Чуйська характеризуються високою здатністю до адвентивного коренеутворення при живцюванні у фазу інтенсивного росту пагонів (червень – перша половина липня), а слабкою – у фазу його затухання.

3. Біологічні особливості досліджуваного сорту та агрокліматичні умови Правобережного Лісостепу України дозволяють проводити живцювання з початку червня до середини липня. Ранньолітнє живцювання значно сприяє підвищенню укорінюваності стеблових живців, та виходу кореневласних рослин в кінці вегетаційного періоду, які відповідають товарним ґатункам. При пізньолітньому живцюванні (серпень) кореневласні рослини необхідно дорощувати до певних розмірів протягом ще одного вегетаційного періоду.

4. Рівень регенераційної здатності живців вивченого сорту обліпихи крушиновидної визначається типом живця. Живці заготовлені з апікальної частини пагона найкраще формують адвентивні корені, мають високу здатність до ризогенезу з прискореним ростом та розвитком, однак, при дефіциті садивного матеріалу, можуть бути використані живці із медіальної та базальної частини пагона.

5. Аналіз економічної ефективності вирощування обліпихи крушиновидної сорту Чуйська свідчить про отримування товарного садивного матеріалу за короткий проміжок часу, тобто в рік живцювання. При цьому істотно збільшується вихід кореневласних саджанців, зменшується собівартість садивного матеріалу та затрати праці на його вирощування, зростає чистий прибуток і рівень рентабельності.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Результати проведених досліджень дозволяють рекомендувати виробництву наступне:

– для покращення укорінювання живці обліпихи сорту Чуйська необхідно заготовляти з апікальної частини пагона у фазу інтенсивного росту;

– дорощувати укорінені живці в контейнерах з літнім і весняним строками пересаджування, або весною у полі дорощування.

Список використаних джерел

1. Агафонов Н.В. Регенерация корневой системы у привитых и корнесобственных растений при механических повреждениях.– М.: Докл. ТСХА, 1967. – Вып. 132.– С. 67-72.

2. Андрієнко М.В., Ануфрієва В.Г. Зелене живцювання калини й кизилу // Садівництво: Міжвід. темат. наук. зб. – К.: Інт сад-ва УААН, 1995. – Вип. 44. – С. 68-71.

3. Андрієнко М.В., Роман І.С. Малопоширені плодові і ягідні рослини. – К.: Урожай, 1991 – 168 с.

4. Бабаев В.И. Интенсивная технология выращивания посадочного материала на основе зелёного черенкования и эффективность различных типов культуры косточковых пород. Автореферат диссертации докт. с.-х. наук. – М.: 1988. – 38 с.

5. Бабаев В.И., Джамбулатова З.М. Метамерная изменчивость зелёных черенков в зависимости от строка черенкования. Сб. наук. трудов ДСИИ. – Кировоград. – 1980. – С. 86-91.

6. Бабаев В.И. Размножение плодовых и декоративных растений зелёными черенками в Дагестане. – Махачкала: Дагестанское книжное изд-во, 1983. – 108 с.

7. Балабак А.Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур. – Умань: Оперативна поліграфія, 2003. – 109 с.

8. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А., Опалко О.А., Тисячний О.П. Ефективність ростових речовин для укорінення стеблових живців малопоширених плодових рослин // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. – 2001.– Вип.51.– С. 151-154.

9. Гартман Х.Т., Кестер Д.Е. Размножение садовых растений. – М.: Сельхозгиз, 1963. – 471с.

10. Гатин Ж.И., Мишарина Е.И. Размножение облепихи зелёными черенками // Новое в размножении плодово-ягодных растений. – Барнаул.: Алтайское книжное изд-во, 1964. – С. 35-42.

11.Доспехов Б.А., Доспехова Р.М. Методика отбора растительных проб в полевом опыте и статистическая обработка данных. – Сельскохозяйственная биология. – М.: 1970. – № 5. – С. 775-780.

12. Ермаков Б.С. Размножение древесных и кустарниковых растений зелёным черенкованием. – Кишинев: Штиинца, 1981. – 226 с.

13. Ермаков Б.С. Выращивание саженцев методом черенкования. – М.: Лесная промышленность, 1985. – С. 152.

14. Иванова З.Я. Биологические основы и приёмы вегетативного размножения древесных растений стеблевыми черенками. – К.: Наукова думка, 1982. – 288 с.

15. Комиссаров Д.А. Биологические основы размножения древесных растений черенками. – М.: Лесн. пром.-сть, 1964. – 289 с.

16. Кренке Н.П. Регенерация растений. – М.: Изд. АН СССР, 1950. – 682с.

17. Любинский Н.А. Физиологические основы вегетативного размножения растений. – Киев: Изд.-во АН УССР, 1958. – 223с.

18. Осипов Ю.В., Морозова Г.М. Размножение облепихи черенками // Садоводство. – 1983. – № 12. – С. 20-21.

19. Поликарпова Ф.Я. Размножение плодовых и ягодных культур зелёными черенками. – М.: Колос, 1981. – 95с.

20. Правдин Л.Ф. Вегетативное размножение растений. – Л.: Сельхозиздат, 1938. – 232с.

21. Прохорова З.А. Размножение садовых растений зелёными черенками в связи с факторами внешней среды. – М.: Изд. ГСХ, 1967. – Вып.3. – С. 183-188.

22. Прохорова З.А. Размножение облепихи зелёными черенками. – М.: Докл. ТСХА. – 1968. – Вып.143. – С. 45-48.

23. Роу-Даттон П. Укоренение черенков в искусственном тумане. – М.: Сельхозиздат, 1962. – 214 с.

24. Рункова Л.В. Влияние условий среды на эффективность действия гетероауксина при укоренении черенков // Учен. зап. Моск. пед. ин.-та. – М.: 1960. – Вип.4. – № 142. – С. 130-152.

25. Тарасенко М.Т. Размножение растений зелёными черенками. – М.: Колос, 1967. – 252 с.

26. Тарасенко М.Т. Новая технология зелёного черенкования. – М.: Изд. ГСХ, 1971. – Вып.4. – С. 119-136.

27. Тарасенко М.Т. Разработка научных основ вегетативного размножения садовых культур и промышленной технологии выращивания посадочного материала. – М.: Изв. ТСХА, 1982. – Вып.6. – С. 120-131.

28. Тарасенко М.Т. Зелёное черенкование садовых и лесных культур. – М. Изд-во МСХА, 1991. – 272 с.

29. Тисячний О.П. Особливості дорощування укорінених живців калини звичайної (Viburnum opulus L.) в умовах правобережного Лісостепу України // Зб.наук.пр. Уманської ДАА. – 2002. – Вип.54. – С. 146-151.

30. Турецкая Р.Х. Физиология корнеоборазования у черенков и стимуляторы роста. – М.: Изд.-во АНССР, 1961. – 280с.

31. Фролов Б.П. Размножение плодовых растений на собственных корнях и вегетативно размножаемых подвоях. – Минск.: Урожай, 1965.– 208с.

32. Фаустов В.В., Авдеев В.И., Омельчук В.В. Особенности формирования придаточных корней у зелёных черенков облепихи крушовидной. – М.: Изв.ТСХА. – 1985. – Вып.5. – С. 110-125.

33. Шайтан И.И., Клименко С.В. Декоративный плодовый сад. – К.: Урожай, 1993. – 302 с.

34. Юсуфов А.Г. Механизмы регенерации растений. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1982. – 176 с.

35. Фаустов В.В. Некоторые вопросы физиологии укоренения зелёных черенков // Автореф. дис. канд. с. – х. наук. – М., 1967. – 19 с.

36. Кондратенко П.В., Бублик М.О. Методика проведення польових досліджень з плодовими культурами. – К.: Аграрна наука, 1996. – 95 с.

37. Мойсейченко В.Ф. Основи наукових досліджень у плодівництві, овочівництві, виноградарстві та технології зберігання плодоовочевої продукції. – К.: НМК ВО, 1992. – 364 с.

38. Потапов В.А., Кашин В.Н., Курсаков А.Г. Методы обработки экспериментальных данных в плодоводстве. – М.: Колос, 1997.– 144 с.

39. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М.: Колос, 1985. – 351 с.

40. Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві / Андрієнко М.В., Кондратенко П.В., Васюта В.М. та ін. / За ред. О.М. Шестопаля. – К.: ІС УААН, 2002. – 133 с.

41. Физико-географическое районирование Украинской ССР. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1968. – 683 с.

Додатки

Додаток А

Вплив строків живцювання на укорінюваність зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, % (середнє за 2004-2006 рр.).

– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.

Додаток Б

Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, шт. (середнє за 2004-2006 рр.).

– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.

Додаток В

Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська

(довжина коренів, см; середнє за 2004-2006 рр.).

– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.

Додаток Г

Розрахункова технологічна карта вирощування кореневласних саджанців обліпихи крушиновидної (площа ділянки укорінювання – 30м²; норма висаджування живців – 350шт/м² )

Примітка: над рискою – обсяг робіт за традиційною технологією;

під рискою – обсяг робіт за рекомендованою технологією.

Додаток Д

Матеріальні витрати на вирощування саджанців обліпихи крушиновидної методом зеленого живцювання (площа ділянки 30 м²)

Додаток Е

Затрати на укорінення живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська та вирощування з них саджанців, грн (площа укорінення 30 м²)