Реферат: Особливості планування водопостачання

Зміст

Вступ. 3

1 Природно господарчі умови. 4

1.1 Місце розташування об'єктів експлуатації 4

1.2 Кліматичні умови. 4

1.3 Ґрунтові умови. 6

1.4 Геологічні та гідрогеологічні умови. 6

2. Характеристика об’єктів експлуатації на зрошувальній ділянці 8

2.1 Характеристика зрошувальної мережі 8

2.2 Характеристика техніки поливу. 8

3. Служба експлуатації на ГМС.. 10

3.1 Завдання, об’єкти та структура міжгосподарської служби. 10

3.2 Завдання, об’єкти та структура господарчої служби. 11

3.3 Допоміжні служби. 12

4. Господарче водокористування. 14

4.1 Основні визначення, положення та принципи планового водокористування 14

4.2 Вихідні данні для розрахунків господарчого плану поливу. 15

4.3 Послідовність розрахунків плану поливу. 16

4.4 Неукомплектований, укомплектований графіки поливів та роботи дощувальних машин і насосної станції 17

4.5 Основні показники виконання плану поливу. 18

4.6 Впровадження плану поливу. 19

5. Системне водокористування. 21

5.1 Основні положення планового водокористування для системи. 21

5.2 План подачі води у точки водовиділу. 22

5.3 Диспетчерський графік. 23

5.4 Основні показники виконання системного плану. 23

5.5 Впровадження системного плану поливу. 25

Використана література. 30

Вступ

“Експлуатація гідромеліоративних систем” - комплекс організаційно-господарських, інженерно-технічних та фінансово-економічних заходів направлених на подальше здійснення та покращення стану гідромеліоративних систем, створення умов для автоматизації водорозподілення, покращення меліоративного стану ґрунтів.

Експлуатацію гідромеліоративних систем проводять у чотирьох напрямках:

Планове водокористування на ГМС із ціллю створення сприятливих умов для отримання високих та стійких урожаїв;

Забезпечення надійної та довгочасної роботи ГМС по засобам технічного обслуговування та ремонту;

Дообладнання та реконструкція ГМС на базі сучасної техніки та технології зрошення;

Контроль за дотриманням правил водокористування та збереження ГМС.

У даній роботі розглянуті: природно-господарчі умови об’єкту експлуатації; господарча та між господарча служби експлуатації; розроблено план поливу, заходи по його впровадженню, розраховані основні показники виконання плану; розроблено план подачі води у точки водовиділу та диспетчерський графік, та заходи по впровадженню системного плану поливу.

1 Природно господарчі умови

1.1 Місце розташування об'єктів експлуатації

Зрошувана система розташована в нижній частині Херсонської області (Голопристанський район). Центральною садибою є село Нововладимирівка, відстань від нього до обласного центра 49,2 км., до районного центра 35,4 км., відстань до найближчої залізничної станції 55,2 км.

1.2 Кліматичні умови

Голопристанський район займає північний агрокліматичний район Херсонської області.

Голопристанський район, як і вся Херсонська область, займає найбільш несприятливу в агрономічному відношенні частину території України - сухий степ. Кожні чотири роки з десяти навесні і на початку літа відзначаються інтенсивні суховії. Кожні п'ять років з одинадцяти бувають посушливими. Весняні заморозки припиняються в третій декаді квітня, а перші настають у другій декаді вересня.[3]

Клімат Голопристанського району континентальний, жаркий, посушливий. Річне надходження радіації становить 115 – 116 ккал/см2, з яких 94 – 95 ккал надходить протягом вегетаційного періоду. Середньорічна температура повітря + 9,0 – 10,5ºC, середньорічна температура в липні +22,8 – 23,8ºC, січня – від – 2,2 до – 4,3ºC. Сума ефективних температур коливається в межах 3200 – 3300ºC. Найбільш дощовий місяць липень (35 – 60 мм), найбільш сухий – березень (20 – 29 мм).[1]

За цей період тут випадає 215 – 220мм опадів при річній нормі 380 – 430мм. Безморозний період продовжується 175 – 180 днів, а вегетаційний 215 – 225 днів; гідротермічний коефіцієнт Селянинова дорівнює 0,7. Основна кількість опадів (60 – 70%) приходиться на теплий період року переважно у виді злив, що, як правило, супроводжуються грозою, шквалистим вітром, а іноді і градом. Характерні тривалі бездощові періоди тривалістю 50 – 60 днів і більш. Сніжний покрив невисокий і хитливий.

Висока температура і низька вологість повітря обумовлюють інтенсивний випар з поверхні ґрунту і транспірацію. Випар з добре обробленої пари (квітень - вересень) становить 200 – 220 мм, тобто воно дорівнює або навіть трохи перевищує кількість опадів, що випали за цей період. Випаровуваність – максимально можливий випар при безупинному доступі води до поверхні, що випаровується – за теплий період року (квітень - жовтень) становить 900 – 1000 мм, що в 3 – 3,5 рази перевищує річну суму опадів. Сумарний випар зі зрошуваного полю в перші дні після поливу наближається до випаровуваності, а в періоди максимального споживання рослинами води стає рівним їй.

За рік звичайно буває 15 – 20 днів із сильним вітром, швидкість якого 14м/с. Вони виникають найчастіше під час посушливої погоди, коли ґрунт не покритий рослинністю (квітень - березень).[2]

По середнім багаторічним даним метеостанції Бестери данні по основним кліматичним показникам зводимо в таблицю 1.1.

Таблиця 1.1 – Основні кліматичні показники для умов середньо сухого року за даними метеостанції Бехтери

1.3 Ґрунтові умови

Ґрунти Голопристанського району характеризуються природною солонцюватістю. На території даного району виділені наступні ґрунти:

чорноземи південні осадові піщані і супіщані – 11,2 %;

темно-каштанові осадочно-солонцюваті суглинні – 71,1 %;

каштанові осадочно-солонцюваті суглинні – 2,5 %;

лучно-каштанові осадочно-солонцюваті суглинні – 6,2 %;

солонці – 9,0 %.

Таким чином, усі ґрунти Голопристанського району є солонцюватими і мають потребу в проведенні через кожні 4 – 5 років хімічної меліорації.

Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски.

Щільність гумусових горизонтів 50...65 см.

Вміст гумусу в орному 1,8...2 %, в підорному – 1,2...2,0 %.

1.4 Геологічні та гідрогеологічні умови

Геологічний розріз представлений вапняками сармата, метиса і понта. Четвертинні відкладення представлені древнєалювіальними пісками і суглинками.

У вапняках сармата – метис – понта – укладений основний неогеновий водоносний комплекс. На крайній півночі до вапняків присвячені ґрунтові води. Південніше спостерігається загальний обрій в алювіальних утвореннях і їхніх вапняках, що підстилають. В міру занурення останніх під товщу пліоценових відкладень води у вапняках здобувають напірні властивості. Пліоценові піски також обводнені. В алювіальних четвертинних пісках і суглинках майже повсюдно формуються ґрунтові води, водоупором для яких служать прошарки алювіальних чи глин різних щільностей суглинків. Цей водоупір місцями не має суцільного розвитку; тому води аллювия і пліоценових відкладень утворюють як би єдиний водоносний комплекс.

У природних умовах ґрунтові води залягають на різних глибинах від поверхні в залежності від висоти терас. Майже на всій площі тераси-дельти ґрунтові води були прісними з мінералізацією переважно до 1 чи 1 - 3 г/л, по складу гідрокарбонатні чи сульфатно-гидрокарбонатні лужноземляні.

2. Характеристика об’єктів експлуатації на зрошувальній ділянці

2.1 Характеристика зрошувальної мережі

На зрошувальній ділянці розташована закрита мережа для дощувальній машині «Дніпро».

На зрошувальну ділянку вода поступає з магістрального каналу за допомогою водозабірної споруди яка представлена насосною станцією. На ділянці розташована закрита тупикова мережа з усіма гідротехнічними спорудами:

насосна станція;

магістральний канал;

господарський трубопровід;

дільничній трубопровід;

розподільчі колодязі на трубопроводі;

гідранти для підключення дощувальної машини;

скидні колодязі на трубопроводі.

На зрошувальній ділянці розміщена 8 пільна сівозміна кормового напрямку. Площа складає 59,2 га. Рельєф ділянки спокійний.

Вода на ділянку поступає з магістрального каналу.

2.2 Характеристика техніки поливу

На зрошувальній ділянці працюють дощувальні машини “Дніпро”.

Здійснює позиційний полив дощуванням усіх сільськогосподарських культур в полуавтоматичному режимі. Подача воды - від гидрантів закритої зрошувальної мережи, полив по прямокутному контуру. Переміщення від гідранта до гідранту здійснюється власним ходом з приводом на переміщення від, причепленної на трактор. Управління пересуванням здійснюєтьяс з кабіни трактора.

Таблиця 2.1

Технічна характеристика дощувальної машини “Дніпро”

3. Служба експлуатації на ГМС

3.1 Завдання, об’єкти та структура міжгосподарської служби

Завдання міжгосподарської служби:

визначення водних ресурсів системи, розподілення води між системами;

забір води в системи по плану або відведення її з масивів в розраховані строки;

контроль використання води в господарствах при зрошенні та виконання меліоративних робіт при осушенні;

підтримання в робочому стані міжгосподарських каналів та споруд, ремонт споруд та очистка каналів;

виробничі досліди на системі;

перевлаштування та дообладнання системи, покращення технічного стану системи;

допомога розвитку меліоративних робіт в зоні системи.

Об’єктами міжгосподарської служби є міжгосподарська мережа з усіма гідротехнічними спорудами та водозабірна споруда.

Рис. 3.1 Структура міжгосподарської служби

Площа першої експлуатаційної дільниці складає га, а площа другої експлуатаційної дільниці складає га.

3.2 Завдання, об’єкти та структура господарчої служби

Завдання господарчої служби:

Складання планів водокористування та регулювання вологості ґрунту на полях при осушенні, отримання води в точках виділу для зрошення або скиданні при осушенні, розподіл води для поливів між бригадами, контроль ходу поливу та зволоження полів, підготовка поливної техніки і поливальників, осушення і поліпшення меліоративного стану земель в господарстві.

Підтримання в робочому стані зрошувальної та осушувальної мережі, ремонт споруд, лотків, трубопроводів, очистка каналів та ін.

Управління частками системи або служби експлуатації основані на принципах диспетчеризації.

Рис. 3.2 Структура господарської служби

До складу лінійного персоналу відносимо:

головний інженер;

головний інженер гідротехнік;

головний агроном;

технік-гідротехнік;

диспетчер;

електрики.

3.3 Допоміжні служби

До допоміжних служб відносять:

зв’язок;

експлуатаційна гідрометрія;

режимна мережа;

будівлі;

енергетичне господарство;

транспорт;

підсобні підприємства;

експлуатаційні дороги;

експлуатаційні знаки;

інспекторські дороги.

Зв’язок – централізоване оперативне і неперервне управління процесом з урахуванням факторів впливаючих на встановлення планів. Диспетчер забезпечує узгодження дій усіх ланок системи.

Інспекторські дороги – для огляду каналів і споруд, а також для ремонту.

Енергетичне господарство – електрична енергія повинна бути підведена до експлуатаційного містечка, головній споруді, вузловим спорудам до майстерень, підприємницьких будівель. Електроенергія використовується на ремонтні роботи і очистки каналів.

Транспорт – для експлуатаційних робіт. Необхідно мати для виконання ремонтно-монтажних робіт на гідромеліоративних мережах.

В процесі експлуатації мережі оснащують парком машин з обліком видів і об’ємом виконаних робіт.

Підсобні підприємства-мастерні, механічні бази, будівельні двори і кар’єри. Для виконання основних ремонтних робіт і для технічного обслуговування внутрігосподарську мережу.

Будівлі – для розміщення експлуатаційного персоналу і робітників. Необхідне експлуатаційне місто, на головній ділянці мережі і на вузлових спорудах, де організовано цілодобове чергування лінійного персоналу на ділянках мережі, де проводять ремонтні споруди, для розміщення сезонних робітників повинні бути будівлі.

4. Господарче водокористування

4.1 Основні визначення, положення та принципи планового водокористування

Водокористування – діяльність по забору, транспортування, розподілу, а також здійснення поливів.

Планове водокористування – діяльність по забору води по заздалегідь складеному плану.

Планування водокористування в зрошуваному землеробстві здійснюється по ланкам системи.

Планове водокористування – основа діяльності служби експлуатації.

Здійснення планового водокористування заключається в правильному розподілі води між господарствами водокористування по заздалегідь складеному плані і плановій організації поливів усередині господарства.

Планове водокористування в господарстві і на системах – складна частина технологічного процесу виробництва сільськогосподарської продукції.

Принцип організації експлуатації у гідромеліоративних систем здійснюється в наступних випадках:

з’ясовують природні умови в зоні системи за 25 років, визначають характерні роки по водності і посушливості – 95%, 75%, 50%, 25%, 5% - ній забезпеченості;

визначають можливості системи;

режим подачі рас ходів і скидів води;

зміну рівнів рівней ґрунтових вод.

Із проектів будівництва мережі підбирають данні про мережу – плани, ґрунтові і гідрогеологічні карти, перерізи, карти басейнів, малих річок та інше.

4.2 Вихідні данні для розрахунків господарчого плану поливу

Склад вихідних даних для розрахунків плану поливів такий:

План зрошуваної господарства в М 1 : 10000;

Планові площі поливних земель з розміщенням сільськогосподарських культур наведені в таблиці 4.1;

Технічна характеристика зрошуваної мережі;

Грунтово-меліоративна характеристика ділянки наведені в розділі 1, підрозділі 1.3;

Забезпеченість господарства дощувальною техніко: господарство дощувальною технікою забезпечено, характеристика якої наведена в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 –

Технічна характеристика зрошувальної мережі

Максимальне число одночасно працюючих машин рівне половині всіх машин і дорівнює 4.

Закріплення полів за дощувальною машиною ДФ-120 "Дніпр" проводимо наступним чином: за кожними двома полями закріплена одна машина.

4.3 Послідовність розрахунків плану поливу

Полив здійснюється дощувальною машиною “Дніпро”. Для проведення поливів необхідно визначити кількість води, що необхідна для полива. Кількість води, необхідна розподільчого трубопроводу дорівнює витраті дощувальної машини “Дніпро”.

Кількість води необхідна для поля визначається як добуток витрат дощувальної машини на ККД (л/с). Кількість води визначається як добуток площі поля і поливної норми поділеного на тисячу.

Витрати у точці водовипуску складають л/с.

Усього працює 8, а одночасно 4 машини.

Визначаємо змінну продуктивність дощувальних машин за формулою:

(4.1)

де: - витрати дощувальної машини, л/с;

= 120 л/с;

- тривалість зміни, год;

= 12 годин;

- коефіцієнт використання часу за зміну;

= 0,78;

m – поливна норма (300,400,500);

приклад розрахунку:

га

Добова продуктивність визначається за формулою:

, га(4.2)

приклад розрахунку:

га

Тривалість поливу визначається так:

, діб (4.3)

приклад розрахунку:

, діб

4.4 Неукомплектований, укомплектований графіки поливів та роботи дощувальних машин і насосної станції

Розробку режиму зрошення сільськогосподарських культур проводимо шляхом побудування графіків поливів культур для дощувальної машини “Дніпро”.

Вихідними даними для побудови графіків поливів є розрахунковий або рекомендований режим зрошення окремих сільськогосподарських культур (таблиця 4.1), площа поливів, тривалість при різних поливних нормах та витрати води дощувальної машини. Спочатку будуємо графіки поливів рекомендованими датами поливів. Графік будуємо у 4 ярусів, у кожному ярусі відкладаємо рекомендовані дати поливів для кожної культури. Потім цей графік укомплектовуємо у 2 яруси. В перший ярус відкладаємо спочатку ті культури тривалість поливів яких найдовша , потім у останні яруси зносимо поливи які залишились.

Після цього заповнюємо графік, на якому відкладаємо пунктирною лінією рекомендовані дати поливів, а жирною лінією наносимо отримані дати поливів. По краям отриманих дат поливів пишемо початкову і кінцеву дати поливів. Вище лінії пишемо площу, а нижче кількість води яку необхідно подати для поливу культури у точку виділу.

За укомплектованим графіком поливу дощувальної машини будуємо графік водопостачання насосної станції.

4.5 Основні показники виконання плану поливу

До основних показників виконання плану поливу відносяться:

Площа поливу нетто складає Fнетто = 640 га;

Площа поливу в гектарополивах складає Fнетто = 3442 га/пол;

Об’єм води який необхідне для поливу культур на полі W = 1718,02 тис.м3;

Об’єм води який необхідне для поливу культур у точці водовиділу W = 1952,46 тис.м3;

Загальний коефіцієнт корисної дії господарської мережі:

(4.4)

Середньо виважена зрошувальна норма:

, тис. м3/га(4.5)

тис. м3/га

Середня кількість поливів культури:

(4.6)

4.6 Впровадження плану поливу

Проведення внутрігосподарського плану включає в себе:

Підготовка зрошувальної мережі до поливів

Підготовка зрошувальних площ до поливів

Організація поливів.

Облік води при поливі.

Контроль за меліоративним станом земель.

Ремонтні роботи.

Для підготовки поля до поливу проводять експлуатаційне планування і вирівнювання поверхні, нарізання і зарівнювання тимчасових зрошувачів.

Ремонтні роботи поділяються на поточні і капітальні. Особливий вид представляють аварійні ремонти, які виникають з-за стихійних лих. Поточний ремонт проводять для виключення дефектів і ушкоджень. В склад робіт входить: щорічне очищення трубопроводів і каналів від замулення; виключення ушкоджень окремих елементів споруди, підготовка споруд і обладнання до зимового періоду, очищення споруд від сміття, льоду та інше. Капітальний ремонт включає заміну елементів споруди, облицювання каналів, заміну ділянок дорожнього полотна, заміну обладнання. Канали, гідротехнічні споруди, експлуатаційні дороги, лотки, трубопроводи і насосно-силове обладнання оглядають 2 рази на рік: восени після закінчення роботи для об’ємів виключення дефектів які залишилися і підготовки мережі до зрошень. Поточний ремонт проводять на основі дефектних відомостей і калькуляційних робіт, капітальний ремонт – на основі технічних проектів і кошторису. Зрошувана мережа в зимовий період повинна бути вільна від води. В південних районах в зимовий час проводять вологозаряджаючі поливи, поливи садів і древесних насаджень, а також промивку засолених земель. В цих випадках канали працюють згідно за планом водокористування, складений для не вегетаційного періоду. В наслідок накопичення снігу в каналах утворюються затори. В періоди морозів в працюючих каналах накопичення снігу і дрібного льоду досягають великого розміру. Необхідно по можливості виключати систему на весь зимовий період. В випадках необхідності пропуску води на каналах в такі періоди, необхідно встановлювати надзор за ділянками, де можуть утворюватись затори, своєчасно очищати русло. Ділянки з недостатніми запасами міцності в дамбах і повинні бути укріпленими.

5. Системне водокористування

5.1 Основні положення планового водокористування для системи

Водокористування – це діяльність, забору, транспортування, розподілу, а також по здійсненню поливів.

Планове водокористування – діяльність по забору води по заздалегідь складеному плану.

Планування водокористування на зрошуваних землях виконується по ланці системи.

За багатолітній досвід експлуатації гідромеліоративних систем можна сформувати наступні принципи планового водокористування:

Планування водокористування починається з поля і закінчується джерелом зрошення при цьому враховується структура гідромеліоративної системи і соподчиненості, як усередині гідромеліоративної системи так і по джерелу зрошення. План водоподачі включає в себе:

господарські плани по кожному водокористувачу;

міжгосподарські плани водорозподілу по міжгосподарській мережі;

міжгосподарські плани водорозподілу по джерелу зрошення;

При складанні плану водокористування виходячи з режиму зрошення сільськогосподарських культур, які узгоджуються з технікою поливу, вимогами агротехніки і меліоративного стану зрошуваних систем;

При складанні планів враховуючи можливості джерел зрошення, які виражають лімітами на забір води на основі водобалансових розрахунків і уточнюються кожного року;

При складанні планів водокористування враховується структура поливних площ, ККД міжгосподарських каналів, а також режими зрошення культур які вирощуються на цих землях;

Вода в точки виділу повинна подаватися безперервно;

Контроль за здійсненням планів поливів покладених на ІОС і контрольовані організації по екології;

Положення планового водокористування можна скласти наступним чином:

гідромеліоративні системи необхідно удосконалювати таким чином, щоб вони дозволяли забезпечувати раціональне використання води, охорони навколишнього середовища, родючість ґрунтів;

водокористування повинно проводитись згідно плану і не повинно бути надлишковим;

на державному рівні здійснюється облік водних ресурсів усіх вододжерел;

водокористування повинно бути платним, яким воно і є.

5.2 План подачі води у точки водовиділу

План подачі води у точки водовиділу в виробничих умовах складає інженер, спільно з інженером-гідротехніком господарства по внутрішньогосподарському плану, але ми в даному курсовому проекті розраховуємо по розрахунковому господарству вважаючи, що сівозміна однакова у всіх господарствах і додержуючись пропорційності між витратами і об’ємами. Розрахунок (таблиця 5.1) проводимо згідно наступної пропорційності:

(5.1)

5.3 Диспетчерський графік

Диспетчеризація – централізоване оперативне і безперервне управління процесами водорозподілу з урахуванням впливу зовнішніх факторів діючих на систему.

Забір води з джерела зрошення, розподіл її по системі і подачу господарствам здійснюється за графіком.

Для розробки диспетчерського графіка складають схему зрошувальної системи (рис. 5.1.).

На рисунку 5.1. арабськими цифрами позначені водовипуски, а римськими – розподільчі вузли.

Розрахунки по складанню диспетчерського графіку ведуть починаючи з самого віддаленого вузла системи від джерела зрошення.

Вихідні дані для складання диспетчерського графіка:

Для складання диспетчерського графіка водораспределения необхідні дані про витрати води господарством у точках виділу по декадах які визначаються по складених внутрішньогосподарських планах водокористування. Форма диспетчерського графіка забору води і її розподіл приводяться в таблиці 5.2.

5.4 Основні показники виконання системного плану

Площа зрошення нетто га;

Площа зрошення га/пол,:

, га/Пол(5.2)

де - площі які займають окремі культури, у % від ;

n – кількість поливів і-тої культури;

Загальна кількість води, яку необхідно забрати із джерела зрошення за зрошуваний період:

, тис.м3(5.3)

де - середньодекадні витрати води в голові системи;

Норма водозабору і водоподачі:

, тис.м3/га(5.4)

, тис.м3/га(5.5)

тис.м3/га;

, тис.м3/га

Загальна кількість води яку необхідно подати на поля:

, тис м3/га(5.6)

де - середньозважена зрошувана норма, тис. м3/га;

, тис м3/га

Загальний ККД зрошуваної системи:

(5.7)

Об’єм води, що необхідно подати в точки водовиділу: 51062 тис м3;

ККД міжгосподарської мережі:

(5.8)

Загальний ККД господарської мережі:

(5.9)

5.5 Впровадження системного плану поливу

Експлуатаційна служба забезпечує надійність дії усіх ланок. Необхідно визначити нормальний стан кожного елемента системи і підтримувати його в процесі експлуатації. Склад заходів по утриманню приладів системи: охорона, протипожежні заходи, періодичні огляди, нагляд за роботою і підтримкою у робочому стані. На спорудах і каналах повинні бути попереджуючі знаки і вказівки – кілометрові стовпи, репери, марки, п’єзометричні створи для спостереження за деформацією та фільтрацією.

Територію навколо споруди і будівель упорядковують, забезпечуючи відвід поверхневих вод, насаджують дерева, чагарники, квіти і сіють трави.

Вузлові споруди устатковують постами обліку води, опорними реперами і марками, покажчиками рівня води, знаками розповсюдження кривих підпорів і спадів, границь вузлових споруд та інше.

Зміни в розташуванні постів, знаків і пристроїв на вузлових спорудах вносить експертна служба ІОС. До ремонтних робіт на вузлових спорудах приступають після закінчення поливів або при перекачуванні води по обводному руслу в літній період. На відповідальних вузлових спорудах вночі повинно бути освітлення, обгороджені небезпечні місця і розміщенні рятівні засоби. Під час паводків на головних спорудах організовують цілодобові чергування, повинні бути складені інструкції по експлуатації вузлових споруд. Необхідно мати документи: план вузла споруди, поздовжні і поперечні профілі, виконавчі креслення, технічні паспорти, журнал роботи по вузлу і виконання подачі води і інші.

Крім вузлових споруд на ділянках каналу між вузлами можуть бути лінійні випуски.

Обслуговування акведуків зводиться до підтримки їх в робочому стані. Для цього необхідно спостерігати, щоб пропуск води через акведук не викликав розливу вхідної і вихідної його частин. Спокійний вхід і вихід потоку свідчать про правильну роботу цих частин акведуку. Порушення у вхідній частині можуть відбутися в наслідок попадання сторонніх предметів, а також утворення підпорів. В цих випадках при підході до акведуку вода може піднятися вище граничного горизонту, можуть утворитися водовороти, які спричиняють розмив понура і інших явищ, які притягають за собою аварію. Своєчасною очисткою головної частини акведуку від сторонніх предметів і спостереженнями за станом ущільнень ґрунту біля антифільтраційних стінок і запусків.

Вихідна частина може бути розруйнована і обійдена водою в результаті розриву низових кріплень, утворення заторів, при зниженні пропускної спроможності у каналі, який приймає воду з акведука. В цих випадках також потребується спостереження, очистка низової частини каналу від заторів.

Обслуговування дюкерів і труб. Дюкери і труби виправно працюють тільки в тому випадку, якщо швидкісний режим і витрати споруд співпадають з проектними.

Дюкери і труби повинні бути, по-перше, обладнані верхньою і нижньою рейками встановленими на одній нульовій відмітці з нанесенням на них робочих горизонтів, граничних, мінімальних і максимальних горизонтів води в нижньому і верхньому б’єфах. По-друге, вони повинні мати прилади очистки від замулення (у вигляді колодязів і люків), а також обладнані тичинами, черпаками та інше.

Ці споруди також неповинні просідати, давати тріщини, руйнування облицювання і інших деформацій їх складових елементів. Особливо небезпечний для цього роду споруд зворотні підпори і понижені витрати, які спричиняють зменшення швидкостей потоку і як наслідок замулення і закупорку. Тому необхідно слідкувати за станом пропускної і транспортуючої здібності каналу нижче дюкеру (труби) і своєчасно забезпечувати йому нормальний стан (проводити очистку та ремонтні роботи).

Обслуговування перепадів і швидко токів зводиться к підтриманню в справному стані вхідної частини, сходинок перепаду або нахилених площин і низової частини (рисберми) в запобіганні їх від розмиву і руйнуванню, в своєчасному ремонті ушкоджених елементів, а також в спостереженнях за стійкістю підпірних стінок, кріплення відкосів, антифільтраційних запусків і за швидкостями проходження води через споруду.

Обслуговування лінійних споруд в зимовий період полягає по-перше, в заходах по відведенню вод які можуть в період заморозків визвати розрив і додаткові навантаження на споруду, по-друге в розчищенні дренажних улаштувань і забезпеченні виходу ґрунтових і фільтраційних вод з-під споруди.

Кожна із споруд на каналі повинна мати закріплені зовнішніми знаками відмітки робочих і граничних горизонтів наповнення, відмітки, які контролюють стійкість основних елементів споруди і зовнішні знаки на границях розповсюдження підпору або спаду. Стан каналу визначають зовнішнім оглядом і спеціальними промірами. Великі порушення фіксуються спеціальними актами для кожної ділянки каналу або русла. Не великі порушення заносяться в загальну відомість каналів.

Нормальний стан каналів і споруд оцінюють по розділам: проектна пропускна спроможність, мінімальні фільтраційні і технічні втрати, відсутність замулення, розмивів, безвідрадна робота підйомників, засобів автоматики, телемеханіки і зв’язку, відсутність на каналах непередбачених проектом насосних станцій, точок виділу води, мостів та інше. Зміна витрат повинна бути в малих каналах не більше 20%, міжгосподарських 10% в період не менше двох годин.

При експлуатації дюкерів, труб не допускають підпорів при вході в споруду. Необхідно дотримувати полагодженими металеві конструкції гідротехнічних споруд: щити, решітки, прилади для обігріву і інше. Перед підйомом або опусканням щитів необхідно оглянути механізми, електродвигуни, пази, гальмівні пристрої.

Мережа скидних каналів і колекторів, а також яр і пониження, які служать природними дренами зрошуємого масиву обслуговуються управліннями зрошуваних систем. Підтримка цих пристроїв, а також ярів і понижень в стані забезпечуючому відвід поступаючої води за межу зрошуємої території. Для штучних скидних каналів і колекторів встановлюють нормальні поперечні перерізи, заданих ухилів і поперечних перерізів. Природні дрени (яри, пониження) необхідно використовувати на всіх ділянках. Вони повинні бути об’єднанні з природними колекторами в єдину відвідну мережу, а також закріпленні знаками і реперами. Відвідну здібність природних дрен встановлюють спеціальним обстеженням.

Всю відвідну мережу потрібно очищати від заростання, не допускати обвалів, зсувів та інше. Необхідно своєчасно усунути всі причини, які знижують її пропускну спроможність. Замикаючі частини водоскидної і колекторної мереж повинні бути устатковані гідрометричними створами.

Правила і прийоми ремонту і очищення скидної і колекторної мереж переважають роботі по боротьбі з заростанням каналів водною рослинністю. Великий ефект проти поростання дає обсадження каналів деревними породами з густою і широкою кроною.

Якщо на системі, крім природної і колекторної мереж відкритого типу має місце ще і закрита мережа, експлуатація її проводиться по спеціально розробленим інструкціям, враховуючи специфічні особливості цього роду споруд.

Утримання і ремонт допоміжного обладнання полягає в виправленому стані облікових, вимірювальних і контрольних приладах (гідрометричні прилади, лічильники, самописці і прилади диспетчерського контролю та інше) утримується шляхом періодичного огляду, профілактичного ремонту, заміни зношених частин. Ремонт приладів виконують спеціалізовані станції.

Телефонна мережа і освітлення електрообладнання обслуговують майстри організацій зв’язку і електричних станцій по договору з системним управлінням.

Використана література

1. Звіти Каховського гідрогеолого-меліоративної експедиції по гідрогеолого-меліоративному стану в межах Голопристанського району Херсонської області.

2. Водне господарство в Україні / За ред. А.В.Яцика, В.М.Хорєва. – К.: Генеза, 2000. – 456с.

3. Методика оцінки і прогнозу еколого-меліоративного стану і стійкість земель при зрошенні. Посібник 2 до ВБН 33-5.5-01-97 “Організація і ведення еколого-меліоративного моніторингу”, частина 1-Зрошувальні землі. – К., 2002. – 147с.

4. Агроклиматический справочник по Херсонской области. – Л.: Гидрометиоиздат, 1958. – 90с.

5. Методические рекомендации «Природные условия и почвенный покров Херсонской области» / Гамаюнов В.Е., Кухтеева К.М., Сидоренко А.И. – М.: Колос, 1985. – 44с.

6. Методические указания «Природные условия и почвенный покров Херсонской области» / Золотун В.П., Рябцева В.Ф., Мозговая М.М. – Херсон, 1980. – 25с.

7. Історія міст і сіл. Херсонська область / Таранько П.Т., Бєгман М.П., Балогуров М.П. – К., 1972. – 687с.

8. Сельскохозяйственные гидротехнические мелиорации / Под ред. С.М. Гончарова и С.М. Коробченко. – Львов. 1988. – 349с.

9. М.Ф.Нантальчук, Х.А.Ахмедов, В.И.Ольгаренко “Эксплуатация гидромелиоративных систем”, М., «Колос», 1983.

10. И.А.Шаров “Эксплуатация гидромелиоративных систем”, М., «Колос», 1968.