Курсовая работа: Облік витрат та собівартості продукції технічних культур та шляхи їх зниження

ЗМІСТ

ВСТУП.. 2

1. наукові основи обліку витрат і виходу продукції рослинництва. 3

2. організаційно - правова характеристика господарства. 5

3. облік витрат на виробництво і вихід продукції технічних культур. 9

4. удосконалення обліку витрат і виходу продукції технічних культур. 33

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 39

ВСТУП

Становище, яке зараз має місце в нашій державі вимагає вирішення багатьох питань, які виникають в економіці. Це стосується як промисловості, так і сільського господарства. Але якщо промисловий сектор хоч якимось чином здатен на сьогоднішній день відобразити свою діяльність і витрати природних ресурсів, то агропромисловість – це хворе місце України.

Реструктуризація колективних сільськогосподарських колективів і створення на їх основі агроформувань ринкової форми, прийняття нового земельного кодексу та інших важливих для сільського господарства нормативних актів, – все це є стимулювання державою підприємницької діяльності.

Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво.

Мета та завдання курсової роботи: на прикладі ПП "Аскон", Запорізької області, Якимівського району, з’ясувати стан і формування витрат та собівартості продукції технічних культур.

Предметом дослідження є облік витрат та собівартості продукції технічних культур та шляхи їх зниження.

Об’єктом дослідження є ПП "Аскон", смт Якимівка, Запорізької області.

1. наукові основи обліку витрат і виходу продукції рослинництва

Розвиток ринкової економіки в Україні, розширення зовнішньоекономічних зв'язків обумовили необхідність реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів. В сільському господарстві змінилися організаційно-правові форми господарювання, замість колишніх колгоспів і радгоспів функціонують нові формування на засадах приватної власності. Це диктує необхідність відповідного ведення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Дану проблему висвітлювали у працях вітчизняні і зарубіжні вчені П.Т. Саблук, М.Я. Дем'яненко, К. Друрі, Дж.Г. Хелкамп та інші. Проте до цього часу немає комплексних розробок щодо вирішення практичних завдань обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до Закону України від 16 липня 1999 p. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положень (стандартів) бухгалтерського обліку інших нормативних документів. При їх підготовці використані "Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств", які затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Вибрані підходи до ведення обліку витрат згідно цих методичних рекомендацій підприємство включає у свою облікову політику.

Методичні рекомендації допоможуть працівникам підприємств краще організувати облік витрат, одержувати облікову інформацію, яка відповідає якісним характеристикам фінансової звітності - дохідливість, достовірність, зіставність, доречність.

Основними завданнями обліку в рослинництві є:

Правильне відображення випуску продукції за кількістю, якістю та асортиментом;

Точне і своєчасне відображення в обліку витрат виробництва;

Визначення собівартості продукції, її рентабельності і результатів діяльності підприємства.

Існує багато тлумачень щодо обліку витрат та виходу продукції. Так, починаючи з 19 століття, коли виникла теорія обліку витрат, проблемам класифікації витрат приділялась значна увага.

У 1887 році було опубліковано перше видання теоретичної праці англійців Дж. . Феса та Еміля Герсе " Виробничі рахунки: принципи і практика їх ведення". Відкриття цих вчених полягало у тому, що вони запропонували поділяти всі витрати на фіксовані і змінні. При цьому вважалось, що зміна фіксованих витрат не залежить від різних господарських операцій або обсягу виробленої продукції. (3).

За тлумаченням П.І. Рейнбота до прямих витрат відносяться: матеріали, заробітна плата, амортизація. Інші витрати розглядаються як загальні і в кінці року розподіляються пропорційно до суми оборотних коштів.

Термін "прямі і не прямі витрати" вперше був введений Е.Е. Фельдгаузеном.

Російські вчені зробили значний внесок до розробки структури калькуляційних статей. До складу собівартості О.І. Гуляєв включав: матеріали, заробітна плата, амортизація, затрати механічної та електричної сили.

У 1908 році В.І. Ліхачев в своєму "Підручнику фабрично-заводського рахівництва" зазначив, що собівартість продукції складається з наступних елементів: витрат постійного капіталу, витрат оборотного капіталу та винагороди за працю робітників.

Першу систему порівняння фактичних витрат з нормованими створи в у 1889 році присяжний бухгалтер Дж. . Нортон.

Дж. Манну у 1891 році класифікував накладні витрати, як витрати, пов’язані із закупівлею сировини, реалізацією готових виробів, процесом виробництва.

Американські вчені Ч.Т. Хоригрен, Дж. Фостер зазначають, що бухгалтерська література з обліку часто помилково розділяє бухгалтерські системи калькулювання на три взаємовиключаючі методи (позамовний, попроцесний і нормативний). Така класифікація некоректна, бо нормативний облік може бути використаний в широкому спектрі організацій і умов в поєднанні з іншими методами виробничого обліку, позамовним або будь-яким іншим. (9)

Виникнення системи "стандарт-кост" пов'язують із Г. Емерсоном, який виділяв три принципи: належність, повноваження, баланс.

Існує ще безліч пропозицій, тверджень, теорій по обліку витрат та калькулюванні собівартості, і кожна з них є по–своєму унікальна.

2. організаційно - правова характеристика господарства

Підприємство "Аскон" було зареєстроване Якимівською районною Радою народних депутатів, рішенням виконкому №65 від 30 вересня 1994 року, а потім було переєстроване Якимівською державною адміністрацією, розпорядженням №318 від 6 травня 1998 року (сільськогосподарський кооператив “ Промінь “ був розділенний на два приватних підприємства – “Промінь “ і “Аскон“). Мicцезнаходження та юридична адреса пiдприємства:

72500 Запорізіка область, Якимiвський район. с. м. т. Якимівна,

Вул. Леніна, буд.68

Транспортний зв’язок з обласним центром здійснюється за допомогою автомобільних доріг з твердим асфальтним покриттям. Найближча залізнична станція Якимівка Придніпровської залізничної дороги – 3км. Відстань до обласного центру (м. Запоріжжя) складає –150 км. В господарстві добре розвинена сітка зовнішньо та внутрішньогосподарських доріг з твердим покриттям (гравій, асфальт, присутні також і ґрунтові шляхи), що відображається на зниженні витрати на транспортування сільськогосподарської продукції та товарно матеріальних цінностей. Територія приватного підприємства "Аскон" (надалі ПП “Аскон“) відноситься до степового агрокліматичного району. Кліматичні умови в цілому сприятливі для вирощування районованих сільськогосподарських культур; але знижена кількість опадів, низька відносна вологість повітря, часті суховії, які іноді переходять у куряву, погіршують умови росту й розвитку сільськогосподарських культур і знижують їх урожайність. Клімат цього району помірно жаркий, посушливий, з помірною м’якою зимою. Ґрунти господарства представлені однією ґрунтовою різновидністю – темно каштанові слабо солонцюваті.

ПП "Аскон" діє на основі статуту. Статут є основним правовим документом, що регулює його діяльність. Відповідно до статуту, метою створення пiдприємства є задоволення суспiльних та особистих потреб шляхом систематичного здiйснення виробничої, науководослiдної, торговельної, iншої господарської дiяльностi.

Предметом діяльності ПП "Аскон" є надання послуг по обробці землі, збиранню врожаю, внесення добрив та іншим с/г роботам, виробництво продукції в галузях рослинництва і тваринництва, виробництво зернових, олійних, овочевих культур, м’ясне та молочне тваринництво, заготівля сировини і сільськогосподарської продукції, виробництво комбiкормiв та iнших кормових добавок; внутрiшнi та мiжнароднi перевезення вантажiв i багажу автомобiльним транспортом; надання сiльськогосподарських послуг у рослинництвi та тваринництвi; ремонт глибинних нacociв та електродвигунiв; органiзацiя га утримання станцiй технiчного обслуговування; дiяльнiсть автомобiльного вантажного транспорту; торгiвля: оптова, роздрiбна, комiсiйна, зовнiшня, в тому числi паливно-мастильними матерiалами, запасними частинами до сільськогосподарської техніки; надання посередницьких послуг при купівлі – продажу товарів народного споживання, сільськогосподарської продукції та продукції виробничо - технiчного призначення; громадське харчування, утримання кафе, барiв, їдалень тощо; торговельно-закупiвельна дiяльнiсть, в тому числi закупка сiльськогосподарської продукції та продуктів харчування у юридичних та фiзичних осiб за готiвковий i безготiвковий рахунок; надання побутових послуг виробничого та невиробничого призначення; виробництво товарів народного споживання та продовольчих товарів; органiзацiя та участь у виставках, ярмарках, аукцiонах, салонах, тощо; операцii з нерухомiстю га здавання пiд найом та в оренду належного підприємству майна виробничо-технiчного та культурного призначення; видача позик, грошових премiй, разових допомог та позик робітникам підприємства; отримання вiд будь-яких фінансово-кредитних закладiв кредитiв на договiрнiй основі, здача майна в заставу; iнформацiйнi та консультацiйнi послуги, реклама.

У випадках, передбачених чинним законодавством. пiдприємство отримує лiцензiї на здiйснення окремих видiв дiяльностi в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пiдприємство "Аскон" є юридичною особою, має вiдокремлене майно, самостiйний баланс, розрахунковий та iншi рахунки в установах банкiв, печатку iз своїм найменуванням та кодом, кутовий штамп, фiрмовий знак та торговий знак, iншi необхiднi реквiзити. Пiдприємство набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрацii в органах державноi влади в установленому законом порядку. Пiдприємство створюється на невизначений строк дiяльностi. Пiдприємство може бути учасником спiльних пiдприемств, господарчих товариств, асоцiацiй та інших добровiльних об’єднань.

Пiдприємство вiдповiдає по своїм зобов'язанням всім своїм майном, на яке згiдно чинного законодавства може бути звернено стягнення. Пiдприємство не вiдповiдає за зобов'язаннями власникiв, також як власники, не вiдповiдають за зобов'язаннями пiдприємства.

Вiдносини пiдприємства з іншими пiдприємствами, органiзацiями та, громадянами у всіх сферах господарської дiяльностi здiйснюються на пiдставi договорiв. Пiдприємство вiльне у виборi предмета договору, визначеннi зобов’язань, інших умов господарських взаємовiдносин, що не суперечать законодавству України.

Майно підприємства становлять матерiальнi та нематерiальнi активи, якi мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльностi підприємства та вiдображаються на його балансi або враховуються в інших передбачених законом формах облiку майна. Bci майновi цiнностi подiляються на основні фонди i фонди оборотнi засоби, кошти й товари.

Джерелами формування майна підприємства є грошові вклади власників підприємства.

Пiдприємство самостiйно i незалежно визначає основнi напрямки

Своєї діяльностi, а також стратегiю розвитку. Воно реалізує свої послуги (роботи продукцiю) за цiнами, що: встановлюються самостiйно або на договірній основі. Пiдприємство має право здiйснювати самостiйну господарську дiяльнiсть в будь-яких формах що не забороненi дiючим законодавством, здiйснювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть у встановленому законом порядку; виступати наймачем робочої сили застосовувати систему контрактів при прийому на роботу; здiйснювати пiдготовку, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацii робiтникiв за спецiальнiстю; посилати у вiдрядження робiтникiв як на територii України, так i за кордон, вживати належних заходiв для збереження комерційної таємницi та майна підприємства, купувати акцiї та іншi цiннi папери згiдно дiючого законодавства; брати участь у iнвестицiйнiй дiяльностi шляхом входження в інші господарськi товариства чи утворення дочiрнiх підприємств.

3. облік витрат на виробництво і вихід продукції технічних культур

Економічна суть витрат виробництва та завдання їх обліку

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Згідно з П(С) БО 16 "Витрати" витратами визнаються:

1. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднести до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тім числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С) БО 16 "Витрати" - загальновиробничими витратами. Склад загальновиробничих витрат буде наведено в інших розділах.

Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 "Виробництво".

Непрямі витрати обліковуються на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". В кінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загальновиробничих витрат в дебет рахунка 23 "Виробництво".

Таким чином, підприємство обліковує вироблену продукцію за скороченою (неповною) собівартістю.

Порядок обліку готової продукції за скороченою (без частки загальногосподарських і комерційних витрат) собівартістю і віднесення умовно-постійних (адміністративних) витрат прямо на рахунок 79 "Фінансові результати", відомі в країнах з розвинутою економікою, як облік за методом Директ-Костинга.

За цією методикою в тих випадках, коли необхідно визначити собівартість конкретного виду продукції включають і долю загальногосподарських та комерційних витрат, виходячи з діючої на підприємстві ставок їх розподілу, тобто до повної фактичної собівартості.

Загальногосподарські витрати, які зв'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому, обліковуються на рахунку 92 "Адміністративні витрати". Витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламою, доставкою продукції споживачам та інші витрати підприємства з реалізації обліковуються на рахунку 93 "Витрати на збут".

Шляхом порівняння виручки за реалізовану продукцію з її скороченою собівартістю визначають маржинальний дохід, величина якого повинна покрити суму адміністративних витрат і витрат на збут і дати певний прибуток підприємству.

В умовах застосування "Директ-Костинга" більш виразно проявляється різна рентабельність готової продукції, оскільки різниця між продажними цінами і скороченою собівартістю не вуалюється внаслідок списання умовно-постійних витрат на собівартість конкретної готової продукції.

Вважається, що умовно-постійні витрати слабо пов'язані з собівартістю окремих видів продукції. Крім того, такий зв'язок у більшості випадків взагалі неможливо встановити, тому розподіл цих витрат пропорційно умовним базам призводить до суттєвих викривлень собівартості окремих видів продукції і визначення їх істинної рентабельності.

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку виробництва. Це:

· визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;

· своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

· встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;

· формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції (робіт, послуг) в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності.

Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат

Класифікація виробничих витрат.

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції.

П(С) БО 16 "Витрати" регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

• сировини й основних матеріалів;

• купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

• палива й енергії;

• будівельних матеріалів;

• запасних частин;

• тари й тарних матеріалів;

• допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти за користування отриманими кредитами.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів втрачено, незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат.

Але класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця виникнення.

Між витратами на виробництво, які згруповані за економічними елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і відмінність. Наприклад, до елемента "Матеріальні витрати" включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин і тварин, корми, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали) відображаються лише ті з них, які використані на виробництво готової продукції (робіт, послуг) рослинництва, тваринництва, промислових та інших виробництв. Інша частина матеріалів відображається в статтях, що формують виробничу собівартість ("Загальновиробничі витрати") та у складі витрат діяльності ("Адміністративні витрати", "Витрати на збут").

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі. організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обгрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової продукції (робіт, послуг).

Класифікація за статтями застосовується в обліку при формуванні і визначенні фактичної (звітної) собівартості дає можливість здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

Зважаючи на необхідність всебічного аналізу витрат в частині управлінського обліку, їх додатково класифікують за впливом на фінансовий результат, рівень собівартості продукції звітного періоду, за залежністю від управлінського рішення, втрат від прийняття їх альтернативних варіантів, за можливістю впливу менеджера чи іншого керівника підрозділу, а також за необхідністю прикладення додаткових ресурсів для одержання додаткової одиниці продукції.

Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. З цього погляду витрати поділяють на вичерпані та невичерпані.

Вичерпані витрати - це спожита частка всіх витрат підприємства. Такими витратами слід вважати собівартість реалізованої продукції, включаючи амортизаційні витрати.

Невичерпані витрати - це такі витрати, що позначають розмір витрачених коштів, які принесуть користь у майбутньому. Витраченими коштами слід вважати вартість придбаних виробничих запасів, основних засобів, інших необоротних активів та факторів виробництва ще неспожитих у звітному періоді.

З цієї точки зору оплата праці робітників і службовців, яка спочатку нараховується (включається до собівартості), а потім сплачується (погашення кредиторської заборгованості), є вичерпаними (спожитими) витратами.

Виходячи зі сказаного, можна констатувати, що вичерпані витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів для отримання доходу звітного періоду. З іншого боку, невичерпані витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів для отримання доходу чи іншої вигоди в майбутніх періодах. Отже, невичерпані витрати знаходять своє відображення в активі балансу, а вичерпані - у звіті про фінансові результати.

Як вже зазначалось, не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом або придбанням запасів. Тому, для визначення собівартості продукції (вичерпаних витрат) слід розрізняти витрати на продукцію та витрати періоду.

Виграти на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов'язані з виробничим споживанням факторів виробництва.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до собівартості запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (адміністративні, витрати на збут, інші операційні та надзвичайні витрати).

Вичерпані витрати на продукцію відображаються у звіті про фінансові результати саме як собівартість реалізованої продукції, що визначається з урахуванням зміни залишків запасів.

При прийнятті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні та не релевантні витрати.

Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення, а не релевантні - не залежать від такого рішення.

Прикладом може бути варіант внесення добрив у грунт власними силами (трактори, сільськогосподарські машини, оплата праці працівників і та. ін) або при залученні до цієї операції підрядників. Загальний обсяг таких витрат залежить від вибору керівника, тоді як обсяг і вартість внесених добрив чи використаного пального не залежить від його рішення.

При розгляді різних альтернативних варіантів рішень слід розрізняти дійсні (реальні) та можливі витрати (втрати).

Дійсні виграти - це витрачання конкретних ресурсів (грошей чи інших активів). Такі витрати знаходять своє реальне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку в міру їх здійснення.

Можливі витрати ~ це вигода, яка втрачається, коли вибір одного з варіантів альтернативного рішення вимагає відмовитися від доходу за іншим варіантом, Можливі витрати визначаються лише розрахунково-аналітичним шляхом і не знаходять свого відображення в облікових реєстрах.

Загальна сума дійсних та можливих витрат складають релевантні витрати.

Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або значним чином впливати на них.

Неконтрольовані - це витрати, які менеджер не може контролювати чи безпосередньо впливати на них.

До традиційно контрольованих витрат можна віднести всі матеріальні витрати, (палива, добрив, насіння і т. ін) та витрати на оплату праці, а до неконтрольованих - амортизаційні відрахування.

Фактичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від обсягу повноважень керівника. Одні й ті ж витрати можуть бути контрольовані керівником підприємства та неконтрольовані керівником окремого підрозділу.

З точки зору економічної теорії виділяють маржинальні та середні витрати. Така класифікація пов'язана з наявністю умовно-постійних та змінних витрат.

Об’єкти обліку витрат в рослинництві та їх обґрунтування.

В рослинництві виділяють такі групи об'єктів: 1) сільськогосподарські культури, які дадуть урожай у поточному році; 2) сільськогосподарські роботи та культури під урожай наступного року; 3) витрати, які підлягають розподілу; 4) інші об'єкти.

Якщо витрати можна віднести безпосередньо на вирощування конкретної культури під урожай поточного року, то їх обліковують на аналітичних рахунках об'єктів першої групи. На об'єктах другої групи обліковують витрати під урожай майбутнього року. Витрати, які відносяться до декількох об'єктів і підлягають розподілу, обліковують у третій групі (ремонт і амортизація основних засобів, витрати по зрошенню і осушенню та інші). По четвертій групі обліковують витрати по кормовиробництву і деякі інші. По зазначених чотирьох групах прийнята конкретна номенклатура об'єктів обліку витрат, яка має узгоджуватися з вимогами Інструкції щодо заповнення форми Державного статистичного спостереження № 50-сг "Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств за 20рік", затвердженої Наказом Держкомстату України від 05.11. 2004 р. № 607.

Перша група.

1. Зернові та зернобобові культури пшениця озима, гречка, кукурудза на зерно, ячмінь, горох, овес, інші зернові (жито, полба, просо, рис, сорго, чумиза, квасоля, сочевиця, вика і викова суміш, люпин кормовий, соя та інші)

Технічні культури: соняшник на зерно, соя, ріпак озимий, льон-довгунець, коноплі, буряки цукрові (фабричні), буряки цукрові (маточні), інші культури (висадки-насінники буряків, тютюн, цикорій, лікарські культури трав'янисті однорічні, лікарські культури трав'янисті багаторічні, ефіроолійні культури трав'янисті однорічні, ефіроолійні культури трав'янисті багаторічні, ефіроолійні культури кущові, ефіроолійні культури деревоподібні тощо).

Картопля та овочеві культури: картопля, овочеві культури відкритого грунту, баштанні продовольчі культури (кавуни, дині, гарбузи), інші культури (капуста, коренеплодні овочеві культури (буряки, морква, редиска, редька, петрушка), цибуля ріпчаста, цибуля на перо, часник, помідори, перець солодкий, гіркий, баклажани, огірки, патисони, кабачки, зелений горошок, кукурудза цукрова в качанах молочно-воскової стиглості, салат, зелені овочеві культури (кріп, шпинат, гірчиця листова та інші), багаторічні овочеві культури (ревінь, щавель, хрін та інші), насінництво овочевих культур (окремо маточники, висадки - за основними культурами), овочеві культури закритого грунту (цибуля на перо, огірки, помідори, салат, редиска, розсада), гриби. При вирощуванні овочевих культур окремо обліковують тепличне господарство: теплиці зимові, теплиці весняні, парники, шампіньйонниці.

Кормові культури: буряки кормові, морква, буряки цукрові на корм, баштанні кормові культури, інші культури (насінництво кормових коренеплодів і баштанних культур, кукурудза на силос і зелений корм, інші силосні культури, однорічні сіяні трави, багаторічні сіяні трави, сіножаті та поліпшені пасовища (включаючи культурні), сіножаті і пасовища природні тощо).

Багаторічні насадження (плодові, ягідні культури та виноградники): насіннячкові культури, кісточкові культури, ягідники, шишки хмелю, виноградники, плантації хмелю.

Квітникарство: квітникарство відкритого грунту, квітникарство захищеного грунту, насіння квітникових культур, розсадники плодових і декоративних культур (окремо за видами та сортами).

Друга група.

Посів озимих зернових на зерно, посів озимих зернових на зелений корм і силос, посів овочевих культур на зиму, підняття зябу, лущення

стерні (без зяблевої оранки), внесення органічних добрив, внесення мінеральних добрив, снігозатримання (у четвертому кварталі), догляд за багаторічними травами посіву минулих років, посів багаторічних трав весною та восени звітного року, догляд за парами під ярі культури врожаю майбутнього року, роботи з докорінного поліпшення сіножатей і пасовищ, вапнування та гіпсування земель, первинне окультурення меліоративних земель, підготовка теплиць, підготовка парників, зрошення, осушення, інші роботи незавершеного виробництва, витрати на утримання меліоративних споруд, витрати на утримання полезахисних лісосмуг.

Облічені витрати на аналітичних рахунках даної групи залишаються на кінець року в незавершеному виробництві. В наступному році їх розподіляють на об'єкти першої групи пропорційно площам посіву, фактично зайнятих конкретними сільськогосподарськими культурами.

Третя група.

Амортизаційні відрахування по основних засобах, що використовують в рослинництві, які підлягають розподілу; ремонт основних засобів, що використовуються в рослинництві, який підлягає розподілу; витрати по зрошенню, які підлягають розподілу; витрати по осушенню, які підлягають розподілу.

По перелічених об'єктах відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких обліковують витрати за встановленими статтями. їх розподіляють в кінці року по об'єктах обліку першої і другої груп, записуючи кореспонденцію по дебету і кредиту рахунку 23, та закриваючи відповідні аналітичні рахунки після списання з них витрат.

Витрати на зрошення та осушення можуть бути обліковані в другій або третій групах, що залежить від характеру проведених витрат: по другій групі як незавершене виробництво, що переходить на наступний рік; по третій групі розподіляємі витрати поточного року.

Четверта група.

Силосування, сінажування, збирання і скиртування соломи, виробництво трав'яного борошна та інші. Обліковують такі витрати по окремих об'єктах з метою більш точного визначення окремих видів супутньої та побічної продукції або конкретизації витрат по кормовиробництву. В кінці року по таких об'єктах обліку вираховують фактичну собівартість продукції або розподіляють витрати на аналітичні рахунки об'єктів першої групи.

Первинний облік витрат на виробництво і виходу продукції технічних культур.

Записи про витрати та вихід продукції здійснюють на підставі бухгалтерських документів. Їх можна поділити на п’ять груп:

· по обліку витрат праці;

· по обліку предметів праці;

· по обліку засобів праці;

· по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями;

· по обліку виходу продукції.

Документи по обліку предметів праці підтверджують витрачання при вирощуванні соняшнику різних матеріальних цінностей: насіння, добрив, малоцінних предметів. Для цього складають такі документи: акт на витрату насіння і садивного матеріалу (форма №119) – списання на посів насіння і садивного матеріалу; акт на використання мінеральних, органічних і бактеріологічних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів (форма №118) – списання внесених добрив, отрутохімікатів і гербіцидів; акт на списання виробничого та господарського інвентаря, малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма №126) – списання дрібного інвентаря, малоцінних та швидкозношуваних предметів. Дані цих документів систематизують у звіт про рух матеріальних цінностей (форма №121), з якого проводять записи у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.

Документи по обліку засобів праці фіксують витрати в рослинництві по використанню основних засобів шляхом нарахування амортизації. Для цього передбачено такі документи: розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом на на початок року (форма №10.2.5. с. -г), відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (форма №10.2.6. с. -г), відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за місяць (форма №10.2.7. с. -г), відомість розподілу амортизації по основних засобах галузі рослинництва (форма №63).

Документи по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями, фіксують вартість таких робіт і послуг. Це рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт. На підставі цих документів відображають витрати по конкретних об’єктах обліку рослинництва.

Документи по обліку виходу продукції призначені для оприбуткування від урожаю насіння соняшнику. Такими документами є: реєстр відправки насіння соняшнику з поля (форма №77), путівка на вивезення продукції з поля (форма №77а), талони (форми №77б, №77в, №77г), реєстр приймання насіння соняшнику (форма №78а), реєстр документів на вибуття продукції (форма №79), відомість руху насіння соняшнику (форма №80), щоденник надходження сільськогосподарської продукції (форма №81).

Інформацію з документів по виходу продукції включають у звіт про рух матеріальних цінностей (форма №121) і записують у виробничі звіти або книгу обліку виробництва.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

У виробничому звіті передбачено витрати показувати за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. Облік виробництва продукції соняшнику ведуть на рахунку 23 „Виробництво”, субрахунок 1 „Рослинництво”. Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом – вихід продукції.

Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції.

Аналітичний облік в рослинництві ведуть по об'єктах, якими є сільськогосподарські культури (групи культур), роботи, внутрігосподарські підрозділи тощо. Об'єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

Якщо в господарстві вирощують зернові культури по інтенсивній технології, то забезпечується окремий облік витрат і виходу продукції по інтенсивній і звичайній технологіях. Розмежовують облік витрат і виходу продукції на зрошуваних, не зрошуваних та осушених землях.

Облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 "Виробництво", субрахунок 231 "Рослинництво". Це активний калькуляційний рахунок, по дебету якого відображають витрати на виробництво, а по кредиту - вихід продукції (табл.7).

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки). Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". Продукція оприбутковується протягом року по плановій собівартості, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову, то сторнується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість була більшою за планову, то робиться запис по дебету 27 і кредиту 23 рахунку на суму, яка зрівняє планову собівартість з фактичною.

Якщо на підприємстві займаються одержанням сортового насіння, то облік має бути деталізований по насіннєвих ділянках, культурах, репродукціях. Він ведеться окремо від вирощування "рядового" зерна.

Таблиця 3.1.

Кореспонденція рахунків по обліку витрат продукції соняшнику.

Облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 „Виробництво”. Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом – вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові). Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”. Продукції оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову, то сторнується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість була більшою за планову, то робиться запис за дебетом 27 і кредитом 23 рахунків на суму, яка зрівняє планову собівартість з фактичною

Отже, склад і структура аналітичних рахунків по рослинництву залежить від конкретних умов господарювання в кожному підприємстві.

Особливості обліку в рослинництві і обчислення собівартості продукції.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визнає історичну (фактичну) собівартість одним із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на її виробництво та придбання.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), вид тварин чи виробництва.

Витрати по окремих культурах і видах тварин складаються як із прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні культури і види тварин, так і з витрат, що розподіляються.

У рослинництві, за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівартості-є сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва, а також роботи, які спрямовані на поліпшення земель і виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства; витрати, що плануються по статтях виробничих витрат (без загальногосподарських) як витрати майбутніх періодів.

Послідовність визначення собівартості продукції.

Визначення собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюють у такій послідовності:

• розподіляють за призначенням витрати на утримання основних засобів на об'єкти планування та обліку витрат;

• обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву;

• розподіляють витрати на зрошення, осушення земель, списують послуги бджільництва по запилюванню сільськогосподарських культур;

• розподіляють загальновиробничі витрати;

• визначають загальну суму виробничих витрат по об'єктах планування та обліку;

• обчислюють собівартість продукції рослинництва;

• розподіляють витрати на утримання кормоцехів;

• визначають собівартість продукції тваринництва;

• визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі;

• визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв по переробці сільськогосподарської продукції.

Обчислення собівартості технічних культур.

Собівартість 1 ц насіння олійних культур (соняшнику, льону-довгунця, гірчиці, рицини, сої, арахісу тощо) визначають у порядку, встановленому для зернових культур. Витрати ділять на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

При обчисленні собівартості продукції льону-довгунця виробничі витрати на вирощування і збирання відносять на насіння і солому пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами. Собівартість трести льону-довгунця включає вартість соломи і витрати на розстилання, перевертання і піднімання із стелищ.

Собівартість інших луб'яних культур (коноплі середньоросійські, південні тощо) обчислюють аналогічно до собівартості льону-довгунця.

Собівартість 1 ц коренеплодів цукрових буряків (фабричних і маточних) визначають діленням витрат виробництва і збирання (за винятком витрат на збирання і транспортування гички) на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість 1 ц насіння цукрових буряків розраховують діленням загальної суми витрат на масу оприбуткованого кондиційного насіння.

Собівартість тютюнової і махоркової сировини визначають за загальною сумою виробничих витрат і заліковою масою сировини. Витрати на окремі види продукції розподіляють пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

Собівартість 1 ц окремих видів продукції лікарських рослин польового вирощування визначають діленням загальної суми витрат, віднесених на цей вид продукції, на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

Собівартість продукції трав'янистих одно - і дворічних (коріандр, аніс, кмин тощо) та ефіроолійних культур обчислюють розподілом всіх витрат пропорційно до їх вартості за цінами реалізації. При цьому витрати на вирощування і збирання насіння в повній стиглості зараховують на собівартість насіння. При використанні насіння анісу і фенхелю в стадії молочно-воскової стиглості всі витрати відносять на собівартість ефіроолійної сировини.

По трав'янистих багаторічних ефіроолійних культурах (м'ята перцева, герань великокореневищна, шавлія мускатна тощо) витрати на насіння, вирощування і збирання розподіляють пропорційно до маси продукції, одержуваної щорічно від урожаю.

Витрати на виробництво і собівартість 1ц продукції соняшнику та калькуляція собівартості 1 ц соняшнику вказані у таблиці 3.2. та 3.3.

Таблиця 3.2. Витрати на виробництво і собівартість 1ц продукції соняшника

За даними таблиці 3.2. валовий збір соняшнику збільшився на 4449,7 ц, що відповідно склало 30,4%. Собівартість 1 ц в 2005 році порівняно з 2003 роком збільшилась на 13,33 грн, або 59,1%. Збільшення цих двох факторів призвело до збільшення собівартості виробництва на 355,4 тис. грн.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції чим нижча її собівартість, і навпаки.

Собівартість характеризує якісну сторону всієї виробничої і господарської діяльності підприємства. [1]

Розглянемо собівартість 1 ц соняшнику (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3. Склад та структура

Аналізуючи таблицю 3.3. можемо зробити такі висновки: собівартість 1 ц соняшнику на протязі 3 років змінювалась. Витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи в структурі собівартості 1 ц соняшнику збільшилися на 1,41 грн /ц, або 30,85%. Витрати на насіння зросли на 2,72 грн. Витрати на добрива, навпаки, зменшилися на 0,11 грн., або 22%. Витрати на роботи та послуги збільшилися на 5,57 грн., що у відсотковому відношенні склало 68,42%. Також зросли загально-виробничі витрати на 0,29 грн., тобто на 10,28% Збільшилися витрати на ремонт необоротних активів на 0,06 грн. /ц, але зменшилися інші витрати на 0,27 грн., або 27%.

Закриття субрахунку „Рослинництво”.

Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи їх на культури, на які впливають такі насадження.

Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.

Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбувається шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списання калькуляційних різниць.

Собівартість продукції визначається за видами сільськогосподарських культур.

Наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції для реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

При калькуляції вартість побічної продукції виключають із загальної суми витрат.

Продукцію рослинництва протягом року оприбутковують за плановою собівартістю. Тому в кінці року визначають відхилення між фактичною і плановою собівартістю і списують їх згідно з каналами руху продукції.

На суму корективу роблять запис за кредитом рахунку 23 і дебетом рахунків 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, 90 “Собівартість реалізації” та інших залежно від каналів руху продукції. При цьому запис робиться звичайний, якщо фактична собівартість продукції вища від планової, або методом “червоне сторно” - у зворотному випадку.

Дані про закриття рахунку “Рослинництво” відображаються у бухгалтерській довідці на закриття рахунку “Рослинництво” та його субрахунків.

4. удосконалення обліку витрат і виходу продукції технічних культур

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку, як відомо, являється документування господарських операцій. Цей основний принцип в ПП "Аскон" не завжди дотримується. Причинами цього є недостатньо чітке визначення етапів документування господарських операцій в нормативних актах, а також не зовсім обґрунтований підхід (без обліку технології виробництва, значення затрат, відповідальності за витратами господарства і т.д.) при розробці загальних типових і галузевих форм первинних документів по обліку затрат на виробництво соняшника.

Вивчення обліку витрат в ПП "Аскон" виявило, що з метою спрощення обліку на підприємстві не застосовується розподіл загальновиробничих витрат на постійні і змінні. Внутрішньогосподарським положенням встановлено, що для планування й обліку всі загальновиробничі витрати вважаються постійними.

В ході перевірки було встановлено:

1. Бувають випадки порушення хронології оформлення командировочних посвідчень. В книзі реєстрації не вказана дата видачі бланку командировочного посвідчення.

2. Також до авансових звітів додаються платіжні документи, дата яких не співпадає датам командировочних посвідчень та авансових звітів.

3. Встановлені випадки, коли до авансових звітів прикладаються заяви підзвітних осіб з проханням утримати недостатню суму із заробітної плати, також відсутній підпис керівника.

4. На виробничі витрати відносять матеріальні цінності (добрива, насіння, ремонтні матеріали) повністю після їх відпуску зі складу в підрозділ. Однак відпуск матеріальних цінностей зі складу в підрозділ ще не вказує на їх використання в рослинництві.

5. Інколи оплату праці "працівникам" видають з каси підприємства без попереднього нарахування і без відповідних документів на обсяги виконаних робіт. Все це призводить до нераціональних витрат, викривленню собівартості продукції і утворення фінансових "шпаринок" для окремих фізичних осіб шляхом зниження контролюючих функцій обліку.

З цього випливає, що для чіткого виконання принципу загального документування операцій та принципу їх безперервності необхідне подальше вдосконалення первинних документів по обліку витрат і подальшого їх використання для оформлення операцій з метою одержання достовірної. повної і об'єктивної інформації про витрати по кожному технологічному процесу на окремому етапі виробництва і виявлення резервів їх зниження.

У вказаних документах необхідно в обов’язковому порядку передбачити слідуючи реквізити: назву видів виробничих запасів (добрив, гербіцидів), сорт (насіння, посадкового матеріалу), номер поля, використання цінностей по нормі і фактично в розрахунку на 1 га. І на всю площу.

Необхідність заповнення в документах всіх цих реквізитів виходить з вимог управлінського і нормативного обліку затрат, нормування та контролю виробництва.

В наш час законодавством дозволяється оплату праці працівникам нараховувати не тільки по традиційним системам і формам оплати праці, але і відповідно договорам підряду громадського правового характеру. По вказаним договорах в рослинництві оплату праці нараховують залученим працівникам в період масових робіт. Основою для нарахування оплати праці таким працівникам найчастіше виступають, так звані, „Акти прийому виконаних робіт”. В такому документі вказують, що даним працівником був виконаний обсяг робіт, згідно з договором, на зазначену суму. Але в цьому документі не вказується, де і яку конкретну роботу виконував залучений працівник, конкретно який обсяг робіт виконаний, в яких одиницях виміру та по яких розцінках проводилося нарахування оплати праці.

Це знижує контроль за обґрунтованістю нарахування оплати праці, призводить до зміни собівартості продукції, перевитрачанню фонду оплати праці. Тому незалежно від того, ким виконується робота, основними чи залученими працівниками для обліку праці необхідно використовувати „Обліковий листок праці і виконаних робіт”.

В цьому документі необхідно вказувати такі показники як, назва робіт, місце виконання робіт, одиниця виміру, основна оплата, доплата, якість праці.

Важливе значення для управління виробничими процесами, оплати праці має правильність обліку і повнота оприбуткування одержаної продукції рослинництва.

В наш час основний недолік в цьому напрямку в тому, що на практиці між сумою витрат на виробництво і результатами від її реалізації нема зв’язку, який полягає в наступному чим менші витрати на виробництво продукції, тим вище прибуток, і навпаки.

Причина не сумісництва лежить в відсутності обліку якості насіння. Ринкові ціни коливаються в залежності від якості насіння. По сумі витрат на виробництво продукції фактично неможливо судити про рентабельність виробництва.

Слід відмітити, що облік виробництва продукції рослинництва по кількості і якості не потребує зіставлення додаткових документів. Достатньо в діючі документи по руху продукції внести показники якості.

Всі розроблені нами первинні документи прилаштовані для обробки новими засобами об рахункової техніки, залучення до практики яких значно знизить кількість діючих документів, а також строки документообігу. Підвищиться обґрунтованість інформації про витрати, обсягах і якості отриманої продукції соняшника, підвищиться контроль за витратами на виробництво, збереженістю, надходженням і використанням продукції, утворюються умови для об’єктивного нарахування собівартості продукції з обліком її якості.

Тому є доцільним контроль якості зберігаємої продукції здійснювати один раз в місяць або квартал після її оприбуткування. Це дозволить попереджувати зниження якості і нераціональні втрати продукції.

Зростаюча роль собівартості у всій системі економічних категорій обумовлює необхідність подальшого вдосконалення методів обліку і її розрахунку. Надмірна деталізація об’єктів обліку витрат при простому їх веденні нічого позитивного не дасть, якщо навіть облік витрат в рослинництві вести по біологічним сортам. Експерименти показали, що при цьому не підвищується рівень контролю за витратами, а розрахована собівартість соняшника буде з точки зору її нарахування більш чіткою, але недостовірною і непридатною для управління.

В виробничих умовах для управління діяльністю організації в рослинництві необхідна інформація, яка дозволить оперативно реагувати на відхилення від нормативних показників. Облік до теперішнього часу забезпечував достатньою інформацією управління рослинництвом. Однак в умовах ринку підвищується потреба в більш оперативному бухгалтерському і достовірному первинному обліку.

Одним із важливих елементів метода бухгалтерського обліку є інвентаризація господарських засобів. Однак інвентаризація окремих видів продукції (готової продукції, насіння) проводиться максимум 1-2 рази в рік, і без якісного аналізу. Втрати якості продукції, як вказувалося вище, особливо при недотриманні технології зберігання.

Інвентаризація проводиться шляхом фактичного заміру, зважування та рахування цінностей. Після перевірки складаються інвентаризаційні відомості та здаються в бухгалтерію підприємства.

До вибіркової перевірки представлені первинні документи:

- інвентаризаційні відомості;

- відомості аналітичного обліку по балансовому рахунку 23 „Виробництво”, порушень не виявлено.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, отриманих в результаті обробки первинної документації. Згідно цих даних зведеного обліку витрат на виробництво складається калькуляція фактичної виробничої собівартості продукції.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В даній роботі було досліджено наукові основи обліку витрат і виходу продукції рослинництва, економічна суть витрат виробництва та завдання їх обліку, класифікація виробничих витрат, об’єкти обліку витрат технічних культур та їх обґрунтування, первинний облік витрат на виробництво і виходу продукції, синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції технічних культур, особливості обліку технічних культур і обчислення собівартості продукції, удосконалення обліку витрат і виходу продукції Підприємство "Аскон" знаходиться в с. м. т. Якимівна Запорізької області. За період з 2003р. по 2005р. за всіма показниками розміру виробництва відбувалося збільшення. Спостерігається суттєве збільшення рівня повної собівартості.

Транспортний зв’язок з обласним центром здійснюється за допомогою автомобільних доріг з твердим асфальтним покриттям. Найближча залізнична станція Якимівка Придніпровської залізничної дороги – 3км. Відстань до обласного центру (м. Запоріжжя) складає –150 км. В господарстві добре розвинена сітка зовнішньо та внутрішньогосподарських доріг з твердим покриттям (гравій, асфальт, присутні також і ґрунтові шляхи), що відображається на зниженні витрати на транспортування сільськогосподарської продукції та товарно матеріальних цінностей.

Для обліку витрат та калькуляції собівартості ПП "Аскон" використовує комп’ютеризовану систему обліку.

Дослідивши облік витрат і виходу продукції технічних культур та калькуляцію їх собівартості на прикладі ПП "Аскон", можна навести такі пропозиції:

1 Для забезпечення на підприємстві організації оперативного економічного контролю за формуванням собівартості продукції, ми пропонуємо впровадити в практику нормативний метод обліку затрат. Наявність показників нормативної калькуляції дає змогу виявити відхилення від норми та вчасно приймати управлінські рішення.

В первинні документи по обліку витрат внести такі зміни:

- в „Подорожній лист вантажного автомобіля” внести додаткові показники: норма затрат пального, фактичні затрати пального, відхилення від норми.

- в „Акт про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів” внести норми витрати на 1га. в натуральній вазі та в перерахунку на 100% діючої речовини.

- в рахунок-фактуру внести додатковий показник якості.

Отже, можна зробити висновок, що тема обліку і аналізу витрат була детально розглянута в багатьох аспектах у даній курсовій роботі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антони Р. Основы бухгалтерского учета: Пер. с англ. - М.: СП "Триада НТТ", 1992.

2. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М, Чижевська Л.В.

3. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. За ред. Проф.Ф. Ф. Бутинець; 2-е вид., перероб. І доп. - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 480 с.

4. Бутинець Ф.Ф. та інші. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"/ Ф.Ф. Бутинець, Л.Б. Чижевські, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖГП, 2001. -448 с.

5. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф. Огійчука. - К.: Урожай, 1994.

6. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. - М.: Аудит. 1998.

7. Карпова Т.П. Основы управленческого учета: Учебное пособие - М.: ИНФРА-М, 1997. -392 с.

8. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2001. -350 с.

9. Коваленко В.В. и др. Организация бухгалтерского учета на СП / Коваленко В.В., Евстигнеев Е.Н., Соколов ВЛ. / - М: Финансы и статистика, 1991.

10. Литвин Ю.А. Бухгалтерський облік в сільському господарстві. Тернопіль.: Чарівниця, 1995.

11. Международные стандарты учета. - М.: Аудит-трейнинг, 1992.

12. Мех Я.В., Сумкіна Н.В., Дерій В.А. Облік, контроль та аналіз в умовах ринкових відносин. К.: НМК ВО, 1992.

13. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Затв. Постановою Кабінета Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні. У редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.01. 1998 р. № 10.

14. Сук Л.К. Бухгалтерський облік в сільському господарстві. К.: Урожай, 1994.

15. Типове положення планування обліку і калькулювання, собівартості продукції / робіт, послуг / сільськогосподарських підприємств. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 452.

16. Ткач В.И., Ткач М.В. Международная система учета и отчетности. М.: Финансы и статистика, 1992.

17. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності. К.: "А. С.К. ", 1998.

18. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р. Вандер Вила. - М.: ИНФРА - М, 1997-480 с.

19. Управленческий учет: Учебное пособие / Под редакцией А.Д. Шеремета. - М.: ИД ФБК - ПРЕСС, 2001. - 512 с.

20. Управленческий учет: Учебное пособие / Под редакцией А.Д. Шеремета. - 2-е изд., испр, - М.: ИД ФБК - ПРЕСС, 2003. - 512 с.

21. Хорнгрен Ч., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект. - М.: Финансьі и статистика. 1995.

22. Чебанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет / торговые и посреднические предприятия / - Харьков: Интеллект - ЗК, 1998.

23. Яругова А.Д. . Управленческий учет / опыт зкономически развитых стран / М.: Финансы и статистика, 1991.