Курсовая работа: Амортизація основних засобів

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Амортизація основних засобів»

Вступ

Обсяги виробництва товарів і послуг, кінцеві результати діяльності підприємств будь-якої сфери підприємництва, їх технічний рівень, умови праці, стан соціального розвитку колективів значною мірою залежать від того, яка частина їх власних і залучених фінансових ресурсів вкладена в основні засоби. Хоч основною виробничою силою суспільства є люди (кваліфіковані робітники), продуктивність їх праці залежить від їх озброєності найпередовішими і найефективнішими засобами праці. Підприємства всіх типів і форм власності формують кошти, які вкладаються в основні засоби,за рахунок таких джерел: статутний фонд; фонд індексації балансової вартості майна; прибуток,який залишається у підприємства після оплати податків з нього;амортизаційні відрахування; банківські кредити; інші позичені кошти (кредиторська заборгованість).

Державні підприємства можуть, крім того, одержувати кошти для здійснення централізованих капіталовкладень.

Всі ці кошти разом формують фонд основних засобів підприємства. Під фондом основних засобів підприємства розуміється частина коштів статутного фонду,а також інші власні і залучені кошти,які вкладені або призначені до вкладення у виробничі та невиробничі основні засоби.

В процесі виробничої діяльності загальна вартість основних засобів з одного боку, поступово зменшується на суму зносу (амортизації), а також вибуття об’єктів повністю фізично зношених або за непридатністю з інших причин, а, з іншого боку, збільшується на вартість здійснюваних капітальних вкладень, а також на вартість витрат на поточний, середній і капітальний ремонт, якщо вони не фінансуються за рахунок витрат на виробництво.

Амортизація – це процес зносу і поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлюваний за їх участю продукт. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР: “Під терміном амортизація основних засобів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань”, встановлених ст. 8 цього Закону.

Головне завдання бухгалтерського обліку – забезпечення користувача фінансовою інформацією. Бухгалтер повинен завжди звертати увагу на важливість тих чи інших показників, які він щойно заніс у книгу записів, розуміти взаємозв’язок між різними показниками, вивчати ефект, який та чи інша подія буде мати на фінансовий стан організації.

Отже метою курсової роботи являється розгляд основних методик розрахунку амортизації основних засобів підприємства, визначення позитивних та негативних рис кожної, визначення порядку бухгалтерського обліку амортизації основних засобів.

Об’єктом дослідження являється порядок розрахунку та облік амортизації основних засобів на матеріалах Госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації, виявлення основних напрямків удосконалення обліку амортизації основних засобів на досліджуваному підприємстві.

1. Теоретичні основи досліджуваної теми

Основні засоби праці - це матеріально-речові цінності, які використовуються (у виробництві або у невиробничій сфері) як засоби праці протягом тривалого часу і в мірі зносу, частинами переносять свою вартість на вартість вироблюваних товарів, послуг, виконуваних робіт.

Відповідно до діючої типової класифікації основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі — основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, ш споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо, що діють у сфері матеріального виробництва), і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

За галузями народного господарства основні засоби розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Більша частина основних засобів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво", підсобного сільського господарства — до галузі "Сільське господарство" тощо. У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства і невиробничі. До виробничих основних засобів належать, будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі; машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі, продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва До невиробничих основних засобів належать; будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспорті засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення. За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) фонду, допоміжного фінансування з відповідних джерел, на розширення роботи підприємства, власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

За натурально-матеріальним складом основні виробничі засоби поділяються на 12 груп:

1. будинки.

2. споруди.

3. передавальне обладнання.

4. машини і устаткування, в тому числі; силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади, обладнання і лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини та устаткування, в тому числі автоматизовані машини і обладнання.

5. транспортні засоби.

6. інструменти.

7. виробничий інвентар і приладдя.

8. господарський інвентар.

9. робоча і продуктивна худоба.

10. багатолітні насадження.

11. капітальні витрати на покращення земель (без споруд).

12. інші основні засоби, які об'єднують бібліотечний фонд, засоби музеїв, учбові кабінети тощо.

Структура основних засобів відображає технічну озброєність підприємства, у значній мірі відповідає на питання, наскільки ефективно розпоряджається підприємство фінансовими ресурсами, які є в його розпорядженні, на формування фонду основних засобів. Одним із критеріїв визначення такої ефективності слід вважати питому вагу активної частини основних виробничих засобів у загальній вартості всіх основних виробничих засобів. До активної частини належать ті об’єкти основних засобів які безпосередньо беруть участь у переробці сировини, напівфабрикатів, тобто діють на предмети праці. В першу чергу це робочі машини, устаткування, питома вага яких у складівиробничих основних засобів у різних галузях сфери виробництва досягає 45 відсотків і більше.

Втім, при розрахунках поділу всіх виробничих основних засобів на активну і пасивну частини, треба пам’ятати про певну умовність такого поділу. Наприклад, такий елемент основних засобів, як споруди, не відносяться до активної частини у машинобудівництві або легкій промисловості, проте є елементом активної частини основних засобів у металургії, хімічній промисловості, у добувних галузях. У сучасних робочих машинах останніх моделей програмні контролюючі пристрої перетворюються на їхні складові частини, що примушує визнати їх активними у складі основних засобів.

Розрізняють первісну, відновну і залишкову вартість основних засобів

Первісна вартість основних засобів – це сукупність витрат, пов’язаних з придбанням або спорудженням об’єктів основних засобів(купівельна ціна машин, устаткування, вартість об’єктів будівництва тощо). Таким чином первісна вартість основних засобів визначає їх вартість у період придбання або створення.

Відновною вартістю основних засобів вважається вартість витрат, які мають бути зроблені для їх відтворення в даний момент. Введення у господарську практику поняття відновної вартості спричиняється факторами морального зносу машин, устаткування, приладів, здешевленням або, навпаки, подорожанням витрат на виробництво засобів виробництва, інфляційним зростанням цін на об’єкти основних засобів. Ці фактори перетворюють первісну вартість основних засобів на величину, фактично не зіставну з дійсною вартістю їх відтворення. У інфляційній економіці відновна вартість основних засобів, звичайно вища первісної. Для її визначення періодично проводяться індексації вартості основних засобів з урахуванням сучасних цін і інших умов їх відтворення. Реальна оцінка основних засобів дуже важлива перш за все з точки зору правильного визначення амортизації і собівартості продукції. Держава в умовах інфляції змушена запроваджувати через правові пакти систему регулярного контролю за оцінкою основних засобів, що прямо впливає на стан державного бюджету через її зв’язок з оподаткуванням прибутків підприємств.

Залишкова вартість основних засобів - це їхня первісна або відновна вартість, зменшена на ту частину, яка вже перенесена на готовий продукт. Залишкова вартість менша за первісну на величину зносу.

Залишкова вартість є балансовою вартістю основних засобів

З 1 липня 1997 року в Україні запровадженоновий порядок обліку і відображення у фінансовій звітності балансової(залишкової) вартості основних засобів.

Він ґрунтується на розподілі всіх основних засобів підприємства на такі групи:

Група 1- будівлі, споруди, передавальні пристрої;

Група 2 - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини і інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади і інструменти, телефони, мікрофони, рації;

Група 3 - робочі машини, устаткування і всі інші основні засоби, які не входять до перших двох груп.

Підприємства всіх типів і форм власності формують кошти, які вкладаються в основні засоби, за рахунок таких джерел:

- статутний фонд;

- фонд індексації балансової вартості майна;

- прибуток,який залишається у підприємства після оплати податків з нього

- амортизаційні відрахування;

- банківські кредити;

- інші позичені кошти (кредиторська заборгованість).

Державні підприємства можуть, крім того, одержувати кошти для здійснення централізованих капіталовкладень.

Всі ці кошти разом формують фонд основних засобів підприємства. Під фондом основних засобів підприємства розуміється частина коштів статутного фонду, а також інші власні і залучені кошти, які вкладені або призначені до вкладення у виробничі та невиробничі основні засоби.

Грошовий вираз вартості основних засобів збігається з сумою авансованих у них основних коштів лише у момент введення основних засобів в експлуатацію. У подальшому такого збігу не спостерігається.

В процесі виробничої діяльності загальна вартість основних засобів з одного боку, поступово зменшується на суму зносу (амортизації), а також вибуття об’єктів повністю фізично зношених або за непридатністю з інших причин, а, з іншого боку, збільшується на вартість здійснюваних капітальних вкладень, а також на вартість витрат на поточний, середній і капітальний ремонт, якщо вони не фінансуються за рахунок витрат на виробництво.

Збільшення вартості основних засобів відбувається за рахунок коштів, які формують фонд основних засобів.

Балансова вартість основних засобів підприємств змінюється у випадках, коли певні об’єкти реалізуються на сторону як зайві, або при ліквідації основних засобів, подальше використання яких економічно недоцільне.

Головним джерелом створення фонду основних засобів на підприємствах є їхні статутні фонди. У більшості галузей важкої промисловості близько 75% статутних фондів вкладені саме у цю частину виробничого потенціалу підприємств. У галузях легкої, харчової і деяких інших галузях промисловості, де більших вкладень потребують запаси сировини і матеріалів, питома вага вкладень в основні засоби у складі статутних фондів становить 50-60 відсотків, а на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі, де основна сума коштів вкладається у товарні запаси, тобто в оборотні активи, питома вага вкладень в основні засоби рідко перевищує 15-20 відсотків загальної суми фінансових ресурсів. Протилежна картина спостерігається на підприємствах енергетичної промисловості, у гірничодобувній промисловості, на підприємствах залізничного, автомобільного та інших видів транспорту - там питома вага вкладень в основні засоби сягає 90 відсотків загальної суми фінансових ресурсів.

Поповнення фондів основних засобів підприємств відбувається головним чином за рахунок прибутку, що залишається у їх розпорядженні після сплати податків і обов’язкових відрахувань. Залучені фінансові ресурси для формування фонду основних засобів широко використовуються у ринковій економіці, проте в періоди наростання інфляційних процесів їхня частка у складі фондів основних засобів підприємств скорочується до мінімуму.

У рішенні проблеми раціонального, ефективного використання коштів, які є у розпорядженні підприємств і призначені для вкладення в основні засоби, беруть участь фахівці як технічних, мак і багатьох економічних служб. Фінансовий аспект цієї проблеми полягає перш за все у тому, що підприємство повинне так розпорядитись наявними коштами, щоб створити оптимальні умови для досягнення високих кінцевих результатів. У зв’язку з цим велике значення, як було відзначено, має співвідношення вкладення основних коштів у активну і пасивну частини основних засобів, вивільнення коштів їз вкладень у застарілу техніку, зростання витрат на найновіше, найпрогресивніше вітчизняне та імпортне устаткування, реконструкцію і технічне переозброєння виробництва.

Слово "Амортизація" походить від пізньолатинського аmогtisation — сплата боргів.

Амортизація – це процес зносу і поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлюваний за їх участю продукт. Водночас амортизація є елементом системи оподаткування прибутку підприємств. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР: “Під терміном амортизація основних засобів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань”, встановлених ст. 8 цього Закону.

Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.

Амортизаційний фонд являє собою кошти для простого відтворення основних засобів. Проте, якщо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства має місце зниження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів.

Амортизаційний фонд накопичується підприємствами поступово і використовується для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення коштів. Тому якийсь час кошти амортизаційного фонду є вільними, вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби і засоби обігу. Вкладення цих коштів (які є частиною фонду основних коштів) у оборотні засоби і засоби обігу переконливо свідчить про неприпустимість змішування понять “основні засоби”, оборотні засоби”,”засоби обігу” з фінансовими поняттями “основні кошти”,”оборотні кошти”: вочевидь у даному разі мова йде про фінансування оборотних засобів і засобів обігу за рахунок основних коштів. Така точка зору, проте, в економічній літературі і в господарській практиці поки що не знаходить визначення. Звичайно вільні кошти амортизаційного фонду відносять до оборотних коштів.

2. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів на Госпрозрахунковому автотранспортному підприємстві Сумської обласної держадміністрації

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Госпрозрахункове автотранспортне підприємство Сумської обласної держадміністрації займається наданням послуг транспорту. З цією метою підприємство має на балансі основні засоби на суму 2005,2 тис. грн, основну питому вагу в загальній сумі основних засобів складають транспортні засоби.

Таблиця 2.1. Якісний склад транспортних засобів Госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації.

Підприємство на кінець звітного року має прибуток в сумі 29,5 тис. грн.

Щоб забезпечити фінансову стабільність впродовж тривалого періоду, необхідно постійно стежити за фінансовим станом організацій, оперативно реагувати на зміни, вивчати їх закономірність і причини відхилення від критичної межі задовільної оцінки за вищеназваними ознаками фінансової стабільності, вживати заходи для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності. Оцінку фінансового стану проводять як на окрему дату так і за відповідний період у минулому, з тим, щоб спрогнозувати фінансову політику підприємства на майбутнє.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

1) забезпеченість підприємства власними коштами та раціональне їх розміщення;

2) наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;

3) рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

4) економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

5) стан розрахункової і платіжної дисципліни;

6) ліквідність боргових зобов’язань і балансу в цілому;

7) ділова активність підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовується система абсолютних і відносних показників, а також пов'язаних з їх зміною фінансових коефіцієнтів, які відображають інтереси і мету різних категорій споживачів. Найбільш важливими з них є показники, що характеризують: ліквідність - це вимір можливостей підприємства по сплаті заборгованості. Показник ліквідності характеризує можливість підприємства погасити свої короткотермінові (поточні) зобов'язання за рахунок своїх поточних активів. Методика розрахунку показників ліквідності наведена в таблиці 2.2.

Із таблиці видно, що баланс підприємства являється ліквідним.

Таблиця 2.2. Показники ліквідності підприємства за І квартал 2003 р.

Цей висновок підтверджує величина і зміна показників ліквідності. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить, що на початок року підприємство негайно може погасити лише 25,9% короткострокових зобов'язань, а станом на кінець року негайно може бути погашено лише 8% короткострокових зобов'язань.

В світовій практиці вважають теоретично достатнім, якщо величина цього коефіцієнту перевищує 0,2-0,3.

Значення коефіцієнту термінової ліквідності нормальним вважається у діапазоні 0,7-0,8. Якщо на початок року цей коефіцієнт складав 1,344, а на кінець -0,329. то видно, що ці показники значно нижчі критичних значень і підприємство може за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів на кінець року погасити лише 33% короткострокових позичкових коштів. Це свідчить про незначні фінансові затруднення, які відчуває підприємство. Достатньо виникнути труднощам з реалізацією послуг і фінансовий стан підприємства буде досить важким, так як погашення найбільш термінових зобов'язань повністю залежить від своєчасної реалізації. Коефіцієнт загальної ліквідності як на початок, так і на кінець року приблизно дорівнює оптимальному значенню(2-2,5), тобто підприємство за рахунок поточних активів зможе покрити короткострокові зобов'язання. Величина цього коефіцієнту вища за одиницю станом як на початок, так і на кінець року.

Сума оборотного капіталу госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації на початок року складає 177 тис. грн., на кінець року 43,3 тис. грн. Негативним моментом вважається зменшення оборотного капіталу на протязі року на 133,3 тис. грн.

2.2 Методика розрахунків амортизації основних засобів на підприємстві

Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання (будівництво, монтаж) і витрати на поліпшення основних фондів(ремонти, реконструкція, модернізація). Виходячи з цього побудована система нарахування амортизації, причому вона диференційована за групами основних засобів.

До 1990 р. норма амортизації складалася з двох складових

- на повне відновлювання основних засобів;

- на капітальний ремонт.

Тому норма амортизації порівняно з нормою зносу була більша на частку амортизації на капітальний ремонт основних засобів. Норми амортизаційних відрахувань (річні) встановлюють у процентах до балансової вартості основних засобів, а до витрат виробництва щомісяця включається 1/12 частина річної норми. Для визначення норми амортизації потрібно було визначити розмір амортизаційних відрахувань за рік за допомогою формули

Ф + Рм + Д • Л

А = ---------------------,

Т

де А — розмір амортизаційних відрахувань за рік (грн.),

Ф — балансова вартість основних засобів (фондів) (грн.),

Рм — витрати на капітальні ремонти (в т.ч. модернізацію) протягом терміну служби основних засобів (грн.),

Д — витрати на демонтаж (грн.),

Л — ліквідаційна вартість основних засобів при виході їх із використання (грн.),

Т — амортизаційний період основних засобів (роки).

Користуючись цими даними норму амортизації (Н) визначали за формулами

А Нр

Н =------ х 100 (річна); Н = ------- (місячна)

Ф 12

У обліку, наприклад, галузей промисловості застосовували різні норми амортизації. Вони були диференційовані більш ніж за 1500 позиціями і об'єднували однотипні за своїм призначенням і конструктивними особливостями засоби праці.

Наприклад, норми амортизації для енергетичного обладнання визначені окремо для електродвигунів, дизельгенераторів, двигунів внутрішнього згорання з урахуванням потужності, швидкості обертання, для будинків окремо для залізобетонних, цегляних і дерев'яних споруд.

Норми амортизації для однотипних об'єктів були єдиними для всіх підприємств незалежно від галузі та відомчої підлеглості.

Наказом Міністерства фінансів та Мінекономіки Україна №48/59 від 606.1994 р затверджено "Положення про порядок використання норм прискореної амортизації активної частини (машин, обладнання, транспортних засобів) основних виробничих фондів" з метою підвищення зацікавленості підприємств та організацій у відновленні основних виробничих засобів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22 травня 1997 амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних засобів і нематеріальних активів для власного виробничого використання включаючи витрати на придбання племінних тварин і придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння;

- самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб включаючи витрати на нараховану заробітну плату працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів покращення основних засобів;

- придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту тільки юридичними особами, основною діяльністю яких в надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) і послуг з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям;

- покращення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Не підлягають амортизації і повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

- придбання і відгодівлю продуктивних тварин;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх подальшої

реалізації іншим платникам податку або використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних засобів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;

- утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво і утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і зберігання бібліотечних та архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

- придбання та зберігання Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується і утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних та архівних фондів;

- витрати на придбання, ремонт і модернізацію легкових автомобілів, використовуваних для інших потреб.

Норми амортизаційних відрахувань

Річні норми амортизаційних відрахувань встановлюються в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду у таких розмірах:

Амортизація окремого об'єкту основних засобів групи 1 нараховується до досягнення балансовою вартістю такого об'єкту 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкту належить до складу валових витрат за результатами відповідного оподатковуваного періоду, а вартість такого об'єкту прирівнюється до нуля.

Амортизація основних засобів груп 2 та 3 нараховується до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Зазначені норми застосовуються для нарахування зносу невиробничих основних засобів, у тому числі житлових будинків. Ці ж норми застосовуються бюджетними установами і організаціями для визначення зносу основних засобів.

Встановлені норми амортизації (груп 1-3) використовуються і у 1997 р з коефіцієнтом 0,7, а з 1 січня 1998 р — без і знижуючих коефіцієнтів.

Різний підхід до нарахування амортизаційних відрахувань щодо першої, другої і третьої груп основних засобів передбачений у випадку виведення з експлуатації окремих об’єктів, яке може мати місце як у зв’язку з ліквідацією об’єкта, який не підлягає продажу, а подальша експлуатація якого не має економічного смислу, так і у зв’язку з тимчасовим припиненням на період ремонту, реконструкції, модернізації, консервації. Якщо у всіх таких випадках йдеться про об’єкт основних засобів першої групи, його балансова вартість для цілей амортизації (що не впливає на бухгалтерський облік вартості основних засобів) прирівнюється до нуля аж до моменту зворотного введення в експлуатацію. На відміну від основних засобів другої і третьої груп у зв’язку з їх ремонтом, ліквідацією, реконструкцією, модернізацією, консервацією балансова вартість цих груп не зменшується, тобто на них нараховуються амортизаційні відрахування.

Невиробничі основні засоби, тобто такі, які безпосередньо не використовуються у господарській діяльності підприємства, амортизації підлягають, але облік руху вартості, сум амортизації (зносу) відокремлений від обліку виробничих основних засобів і податкового обліку, тобто не впливає на формування податкового забов’язання з податку на прибуток підприємства.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом використання норм амортизації (відповідно до зазначених вище трьох груп) до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають. Балансова вартість групи основних засобів на початок. звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1) х і (а- 1) , де

Б (а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду,

Б (а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному,

П (а-1) - сума витрат на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших покращень основних засобів протягом періоду, що передував звітному,

В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних засобів протягом періоду, що передував звітному,

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

і (а- 1) - індекс інфляції в попередньому кварталі.

Платники податку всіх форм власності мають право використовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

К1 = [І(а-і) - 110]: 100 ,

де І (а-і) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація

Якщо значення К1 не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Облік балансової вартості основних засобів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться за кожною окремою будовою, спорудою або їх структурним компонентом та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих суб'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних засобів, які підпадають під визначення груп 2 та 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних засобів незалежно від часу введення до експлуатації таких основних засобів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що належить до складу основних засобів групи 2, не ведеться.

Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних засобів визначається Міністерством фінансів України.

Платник податку може самостійно прийняти рішення про прискорену амортизацію основних засобів третьої групи за такими нормами:

Прискорена амортизація основних засобів дає змогу підприємству швидше, ніж на те розрахована встановлена норма амортизації (15 відсотків на рік) від залишкової вартості, відтворювати вартість машин і устаткування, оновлювати їх. Прискорена амортизація здійснююється за нормами, встановленими до первісної вартості об’єктів основних засобів збільшеної на суму витрат на їх поліпшення; ці норми передбачають стовідсоткову амортизацію протягом 7-ми років експлуатації, причому в перші роки експлуатації об’єктів суми амортизації значно перевищують амортизаційні суми, які нараховуються у кінці терміну служби.

Облік основних засобів, відносно яких запроваджена прискорена амортизація ведеться окремо від інших об’єктів, які складають третю групу. Індексації у зв’язку з інфляцією такі об’єкти не підлягають.

Зазначене рішення не може бути прийнято платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються {регулюються) державою. Облік таких основних засобів регулюється окремо по кожному об'єкту.

Грошовий потік підприємств, які вдаються до прискореної амортизації активної частини основних засобів, зростає спочатку за рахунок того, що на суму збільшення амортизаційних відрахувань зменшується прибуток як об’єкт оподаткування (тобто підприємство зменшує платежі у вигляді податку на прибуток при одночасному зростанні надходження амортизаційних коштів). Надалі підприємство має змогу швидше оновлювати активну частину основних засобів, впроваджувати у виробництво нову техніку, що є фактором економії трудових витрат, яка тягне за собою зменшення відрахування за рахунок собівартості продукції до загальнодержавних цільових фондів. Цим визначається економічна ефективність прискореної амортизації активної частини основних засобів.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов'язаних з покращенням таких засобів.

Розрахунок суми амортизації основних засобів (гр. 1,2,3) за III і IV кв. 1997 р. виконується окремо відповідно до їх залишкової вартості на 1.07.97 р., квартальних норм амортизації (1,25; 6,25; 3,75), знижуючих коефіцієнтів до норми амортизації на 1997 р. (0,7), квартальних норм амортизації (0,875; 4,375; 2,625) і з урахуванням витрат, які збільшують і зменшують балансову вартість основних засобів.

Суб’єкти господарської діяльності показують суму нарахованої амортизації під час складання декларації про прибуток підприємства. Сума амортизаційних відрахувань по госпрозрахунковому автотранспортному господарству Сумської обласної державної адміністрації складає по групі 1- 55,6 тис. грн.; по групі 2- 77,5 тис. грн.; по групі 3-0,3 тис. грн

2.3 Методика розрахунків амортизації основних засобів в умовах застосування МСБО

МСБО 16 визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості об’єкта основних засобів, яка підлягає амортизації, на протязі терміну її корисної експлуатації.

Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, розраховується як різниця між собівартістю об’єкта та його ліквідаційної вартості.

Ліквідаційною вартістю являється сума, яку підприємство одержує одержати від реалізації або ліквідації об’єкта по закінченню терміну його корисної експлуатації після відрахунку очікуваних затрат, пов’язаних з реалізацією або ліквідацією. На практиці важко передбачити ліквідаційну вартість основних засобів в момент їх надходження. В зв’язку з цим, якщо ліквідаційна вартість незначна або нема можливості її оцінити, враховується, що ліквідаційна вартість об’єкта дорівнює нулю.

Об’єктом амортизації являються основні засоби, які мають обмежений термін корисної експлуатації.

Терміном корисної експлуатації являється період, на протязі якого підприємство пропонує використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції, яке підприємство очікує одержати від його використання.

Оскільки термін корисної експлуатації визначається виходячи з корисності об’єкта основних засобів для конкретного підприємства, то він може бути меншим чим нормативний термін експлуатації.

Таким чином, термін корисної експлуатації відображає наміри керівництва підприємства відносно використання окремого об’єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду та оцінки ринкової ситуації.

МСБО 16 не містить переліку методів, які слід використовувати для розрахунку амортизації основних засобів.

Єдиною вимогою являється те, що метод амортизації повинен забезпечувати розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, яким економічна вигідна від даного активна споживається підприємством. Це означає, наприклад, що якщо автомобіль використовується для доставки грузів замовникам, його амортизацію потрібно нараховувати на підставі пробігу в кожному звітному періоді.

В свою чергу, амортизація службового автомобіля керівника може нараховуватись методом прямолінійного списання.

Для доведення методів амортизації використовуємо приклад: собівартість придбаного станка складає 20000 грн., а термін його корисної експлуатації дорівнює 4 роки. Очікується, що цей станок буде мати ліквідаційну вартість 2000 грн.

Методи рівномірної амортизації

Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою методу прямолінійного списання. При цьому вартість об’єкта основних засобів списується рівними долями на протязі всього періоду його експлуатації. Сума щорічних амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома способами. При першому способі розрахунок робиться діленням вартості об’єкта, яка підлягає амортизації на термін його корисної експлуатації. В нашому прикладі сума щорічних амортизаційних відрахувань дорівнює:

20 000 – 2000 = 4500 грн.

4

При другому способі сума щорічних відрахувань визначається помноженням встановленої або розрахованої річної норми амортизації на первісну вартість об’єкта (за вирахуванням його ліквідаційної вартості).

В нашому прикладі річна норма амортизації дорівнює 25% (100:4), а сума річних відрахувань становить:

(20 000-2000) 25 = 4500 грн.

100

Розрахунок амортизаційних відрахувань при використанні методу прямолінійного списання приведений в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Розрахунок амортизації методом прямолінійного списання

Метод прямолінійного списання має переваги та недоліки.

Перевагами являється простота та рівномірність розподілу амортизації між обліковими періодами, забезпечує співвідношення собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, різницю виробничої потужності основнихзасобів в різні роки експлуатації та необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки служби. Однак, не дивлячись на недоліки, цей метод являється найбільш розповсюдженим на практиці.

Методи дегресивної (прискореної) амортизації

При використанні методів дегресивної (прискореної) амортизації в перші роки експлуатації основних засобів списується більша частина вартості. Прискорена амортизація означає зниження суми амортизаційних відрахувань.

Доцільність застосування методів прискореної амортизації зумовлюється слідуючими причинами:

- найбільш інтенсивно використовуються основні засоби в перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально являються новими;

- накопичуються засоби для заміни амортизованого об’єкту у випадку його швидкого старіння та інфляції;

- забезпечується можливість збільшення долі витрат на ремонт амортизуємих об’єктів, яка приходиться на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва.

Найбільш розповсюдженими методами прискореної амортизації являються метод суми цифр років та метод зниження залишку.

Метод суми цифр років

Сума цифр років - це результат додавання порядкових номерів тих років, на протязі яких функціонує об’єкт.

В нашому випадку, оскільки термін служби станка становить 4 роки, сума цифр років дорівнює: 1+2+3+4=10

У відповідності з цим методом річна сума амортизації визначається як відношення терміну служби, який залишився на початок звітного року до суми цифр років.

У нашому прикладі ця сума становить: в 1-й рік - 4/10, в 2-й - 3/10, в 3-й - 2/10, в 4-й -1/10. Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норма амортизації відповідного року помножається на різницю між первинною вартістю об’єкту та його ліквідаційною вартістю(табл. 2.4).

Таблиця 2. 4 Розрахунок амортизації методом суми цифр років.

У випадку, якщо термін експлуатації об’єкту достатньо довгий, сума цифр років визначається по формулі кумулятивного числа:

(п+1)п = (4+1)4 =10 років

2 2

Метод зниження залишку

Метод зниження залишку передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань помноженням балансової вартості об’єкта основних засобів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації. Ця норма розраховується по формулі

Норма амортизації=(1-п)* Ліквідаційна вартість

√ Собівартість об”єкта , де

п - кількість років корисної експлуатації об’єкта.

В нашому прикладі норма амортизації дорівнює 44%

Використовуючи дану норму, одержимо розрахунок амортизаційних відрахувань по рокам (табл. 2.5)

Таблиця 2.5. Розрахунок амортизації методом зниження залишку

Різновидом даного методу являється метод подвоєного зниження залишку. При цьому методі в якості норми амортизації використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, яка розраховується методом прямолінійного списання.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань одержану норму амортизації слід помножити на балансову вартість об’єкту до початку звітного року.

Амортизаційні відрахування = 2*норма амортизації*балансову вартість

В нашому прикладі річна сума амортизації складає 25%. Тобто, подвоєна норма буде становити 50%.

Розрахунок амортизації для кожного року корисної експлуатації з використанням даної норми приведений в таблиці 2.6

Таблиця 2.6. Розрахунок амортизації методом подвоєного залишку.

Слід відмітити, що ліквідаційна вартість станка в даному випадку не застосовується при розрахунку амортизаційних відрахувань.

Сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об’єкту в кінці періоду його експлуатації була не менше його ліквідаційної вартості.

В ряді держав норма амортизації збільшується не в 2, а в 1,5, 3 або 4 рази. Так, у Франції застосовуються слідуючі коефіцієнти: 1,5-при терміні служби об’єкта 3-4 роки; 2-5,6 років; 2,5- якщо термін служби об’єкта перевищує 10 років.

Методи прогресивної (уповільненої) амортизації

Методи прогресивної (уповільненої) амортизації передбачають поступове збільшення суми амортизаційних відрахувань на протязі терміну експлуатації основних засобів.

Ці методи використовуються тільки в окремих галузях, таких як комунальне господарство та підприємства, які здійснюють операції з нерухомістю.

До методів прогресивної (уповільненої) амортизації відноситься метод амортизаційного фонду та метод ануїтету. Особливістю цих методів являється те, що на відміну від інших методів амортизації вони передбачають дисконтування майбутніх грошових надходжень від інвестицій в основні засоби з використанням складних процентів. В зв’язку з цим такі методи амортизації інколи називають методами складних процентів. Ставка дисконту дорівнює вартості капіталу компанії.

Метод амортизаційного фонду

При цьому методі одночасно з періодичним нарахуванням амортизації сума, рівна величині амортизаційних відрахувань, вкладаються в надійні цінні папери або депонується на окремому рахунку.

Одержані відсотки по інвестиціях або вкладах також зараховуються в амортизаційний фонд.

Таким чином, амортизаційний фонд формується за рахунок двох джерел: амортизаційних відрахувань та одержаного доходу у вигляді процентів на інвестиції або вклади.

Величина амортизаційних відрахувань розраховується таким чином, щоб до кінця служби основних засобів амортизаційний фонд дорівнював їх первісній вартості.

В результаті даний метод забезпечує поступове накопичення грошових засобів, необхідних для заміни зношених об’єктів без відволікання поточних фінансових ресурсів.

Передбачимо, що в нашому випадку станок амортизується за допомогою утворення амортизаційного фонду вкладенням його засобів в 5%-ні цінні папери. Проценти по інвестиціях виплачуються раз на рік.

Річна сума відрахувань в амортизаційний фонд розраховується за формулою:

Амортизаційні = Собівартість об’єкту - ліквідаційна вартість

відрахування майбутня вартість ануїтету

Підставимо в цю формулу дані з нашого приклада:

Амортизаційні = 20000-2000 =4176 грн.

відрахування 4,3101

Розрахунок відрахувань в амортизаційний фонд приведений в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Розрахунок амортизаційних відрахувань в умовах утворення амортизаційного фонду

Метод ануїтету

При даному методі сума річних амортизаційних відрахувань розраховується за формулою

Амортизаційні = Собівартість об’єкту-ліквідаційної вартості

відрахування теперішня вартість одиниці ануїтету

Підставив дані попереднього прикладу одержимо:

Амортизаційні = 20000-(2000*0,8227) =5176 грн.

відрахування 3,546

Розрахунок амортизації при використанні методу ануїтету приведений у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Розрахунок амортизації при використанні методу ануїтету.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на підставі сумарної виробітки об’єкта за весь період його експлуатації в відповідних одиницях (кількість виробленої продукції, відроблених часів, кілометрів пробігу та ін.)

Норма амортизації розраховується на одиницю діяльності(виробництва, послуг) за формулою

Норма = Собівартість об’єкту-ліквідаційна вартість

амортизації розрахунковий обсяг діяльності

Припустимо, що в нашому прикладі станок був придбаний для вироблення 90000 одиниць продукції. Тоді норма амортизації на одиницю продукції становитиме:

20000-2000 = 0,2 грн/од.

90000

Виходячи з цього розраховуємо амортизаційні відрахування(табл. 2.9)

Таблиця 2.9 Розрахунок амортизації методом суми одиниць продукції

Основним недоліком цього методу являється те, що в ряді випадків важко визначити виробітку окремих об’єктів основних засобів. В зв’язку з цим його застосування доцільне тільки у випадку, коли можна визначити сумарну виробітку об’єкту.

У відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік і звітність в Україні” який набув чинності з 1 січня 2000 року, бухгалтерський облік на підприємстві необхідно вести у відповідності до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Зараз відбувається обговорення основних положень(стандартів бухгалтерського обліку), приведення нормативних актів у відповідність до Закону “про бухгалтерський облік і звітність”. Так облік основних засобів, амортизації основних засобів регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

3. Шляхи удосконалення обліку амортизації основних засобів

Бухгалтерський облік, як і господарський механізм управління треба постійно вдосконалювати. Його розвиток відбувається в плановому порядку. На підставі проведеного аналізу господарської діяльності Госпрозрахункового автотранспортного підприємства Сумської обласної держадміністрації. В організації використовується журнально-ордерна форма обліку,але при веденні бухгалтерського обліку відсутні бланки журналів-ордерів по багатьох рахунках. узагальнення облікової інформації проводиться в розкреслених таблицях.

В умовах застосування МСБО бухгалтерській структурі підприємства слід чітко визначитись в методі обчислення амортизації основних засобів. На нашу думку, організації більш підходять методи дегресивної (прискореної) амортизації.

При використанні методів дегресивної (прискореної) амортизації в перші роки експлуатації основних засобів списується більша частина вартості. Прискорена амортизація означає зниження суми амортизаційних відрахувань.

Доцільність застосування методів прискореної амортизації зумовлюється слідуючими причинами:

- найбільш інтенсивно використовуються основні засоби в перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально являються новими;

- накопичуються засоби для заміни амортизованого об’єкту у випадку його швидкого старіння та інфляції;

- забезпечується можливість збільшення долі витрат на ремонт амортизуємих об’єктів, яка приходиться на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва.

Разом з тим можна визначити основні напрямки удосконалення бухгалтерського обліку в Госпрозрахунковому автотранспортному підприємстві Сумської обласної держадміністрації:

- впровадження прогресивних форм і методів обліку з застосуванням ЕОМ;

- підготовка та підвищення кваліфікації облікового апарату;

- застосування передбачених нормативними документами облікових реєстрів;

- удосконалення умов праці працівників.

Використання ЕОМ дозволить мати:

- вищий рівень механізації і автоматизації облікового процесу;

- безперервність обробки інформації;

- поліпшується точність розрахунків, підвищується оперативність зведеної інформації;

- покращується взаємозв’язок планової, нормативної і фактичної інформації;

- підвищується продуктивність праці облікових працівників;

- скорочується документообіг.

Висновки

У відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік і звітність в Україні” який набув чинності з 1 січня 2000 року, бухгалтерський облік на підприємстві необхідно вести у відповідності до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік ґрунтується на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, фактична собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Ці принципи відносять як в цілому до ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, так і до окремих підрозділів (відображення амортизації основних засобів тощо).

Обсяги виробництва товарів і послуг, кінцеві результати діяльності підприємств будь-якої сфери підприємництва, їх технічний рівень, умови праці, стан соціального розвитку колективів значною мірою залежать від того, яка частина їх власних і залучених фінансових ресурсів вкладена в основні засоби. Хоч основною виробничою силою суспільства є люди (кваліфіковані робітники), продуктивність їх праці залежить від їх озброєності найпередовішими і найефективнішими засобами праці. Підприємства всіх типів і форм власності формують кошти, які вкладаються в основні засоби,за рахунок таких джерел:

- статутний капітал;

- прибуток, який залишається у підприємства після сплати податків;

- амортизаційні відрахування;

- банківські кредити;

- інші позичені кошти (кредиторська заборгованість).

У даній курсовій роботі були розглянуті основні методи нарахування амортизації основних засобів, позитивні і негативні моменти кожного з методів. Можна зробити висновок, що вибір методу нарахування амортизації основних засобів залежить від галузі діяльності підприємства, обсягу діяльності, облікової політики підприємства. Підприємство самостійно обирає облікову політику, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Найбільш розповсюдженим методом являється метод прямолінійного списання, який має переваги та недоліки. Перевагами являється простота та рівномірність розподілу амортизації між обліковими періодами, забезпечує співвідношення собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, різницю виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації та необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки служби. Але, на мою думку, можна використовувати будь-який з перелічених у роботі методів. Головне в тому, щоб інформація щодо нарахованої амортизації була достовірною, відповідала вимогам щодо ведення бухгалтерського обліку, приводила до ефективної господарської діяльності підприємства.

Однією з основних причин кризового фінансового стану більшості підприємств системи споживчої кооперації вважається на рівні з дією факторів об'єктивного характеру, недостатність власних оборотних коштів, неефективність використання основних, оборотних, трудових ресурсів, прибутку.

Велику увагу підприємствам слід приділяти прогнозуванню фінансового стану. Без прогнозу показників фінансового господарства підприємство не має змоги планувати розвиток своєї матеріально-технічної бази, робити витрати, віддача від яких віддалена в часі від їх проведення (наприклад, на науково-дослідні і конструкторські роботи, на вдосконалення технології виробництва, на купівлю цінних паперів, капітальні витрати у соціальну сферу тощо), ефективно будувати свої господарські відносини з покупцями і постачальниками, банками, іншими партнерами.