Книга: Бухгалтерський облік в галузях економіки

!

" # !

$%&'()*

+) +

3 /40352 +

4

5#6#%#%78 )"#(%%,(-"9()':0;

)"#(%%,(-"9

)"#(%%,(-"9

!" #$%&'(')'(*

+ $ "$"$"$, ,- ,

#,"$%./..01.2&'3.2'(*

81!)",<)&+

4 ,).7=%.<(&> ?"#)+ +@38'01 A@ 8!&@!B&!$"8

C44

0-!)",<%7(,%%.!<7%%$(%)..0("D%7%6!%&

%7%)"!.B,$&#"($B&!(,.7.!&#%.-#"E#"&B&!(, .,*."7%(.D#(%*!(7."!%7$&,+#(%*!(77(&)#% B&7.!*#)7(7-B,).7B,$&#"($B&!(,.$&,+#( %*!(79"*7"$%!6!.#)#%%+*#)&$!<%!)7-B,).7 B,$&#"($B&!(,.$&,+#(%*!(7!%-"+*7D,)(%&#% %+.!)-.!)%)(%,0("D%7F1"B,$&#"(7B&!(!9!%% .,.!%!.0("D%!G%6!%&%7-&#%/%)"!.2B, $&#"($B&!(,.,*.(*-H#"76!DIJF,$&#"!+G K&+,)#%!..7=7%.<&%7(&)!.B,$&#"!.-"(7(!. (#"!.%7(!.-!)-"7L*..7(&)<!.

!"#$

!"#$!%&%'()#*!+,-".&!%%+ -#"%&*/'012

Запровадження нових національних стандартів бухгалтерського об ліку дало поштовх для появи нових публікацій, випуску різноманітної літератури, в якій розглядаються сучасні підходи й погляди на систему вітчизняного бухгалтерського обліку. В цьому підручнику розгляда ються загальні принципи й положення бухгалтерського обліку, призна чені для ознайомлення з базовими елементами фінансового обліку.

Однак для повноцінної функціональної підготовки спеціалістівфа хівців із бухгалтерського обліку необхідне більш широке висвітлення, формування системи знань, поглядів для ознайомлення з особливостя ми побудови економічної діяльності підприємств та їх впливу на побу дову бухгалтерського обліку.

Підручник дає можливість опанувати повний курс з вивчення бух галтерського обліку в галузях економіки, а саме: поперше, це опрацю вання специфічних моментів щодо ведення окремих ділянок обліку, подруге, вивчення специфічних особливостей економічної діяльності галузей народного господарства та їх вплив на організаційну побудову бухгалтерського обліку. Якщо основні поняття бухгалтерського обліку забезпечують в основному лише передачу знань з предмета, то підруч ник передбачає їх раціональне поєднання із різними наведеними при кладами, на яких закріплюються, поглиблюються одержані знання з базових навчальних курсів. Тому цей підручник передбачає підготовку і поглиблення практичних навичок фахівців залежно від виду діяльності конкретного підприємства на базі самостійного вивчення окремих пи тань, а в деяких випадках — і окремих тем.

Суттєвими відмінностями цього підручника від інших є викладен ня положень ведення бухгалтерського обліку в основних галузях народ ного господарства за логічно сформованою структурою змісту підруч ника. Це дало змогу авторам досягти мети — висвітлення предмета як самостійного курсу “Бухгалтерський облік в галузях економіки”.

Розділ І

1.1. Основні визначення бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійс нюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтер ського обліку використовують для потреб внутрішнього менедж менту в процесі прийняття управлінських рішень.

Тому неможливо переоцінити значення повної і достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підпри ємства при вирішенні поточних і перспективних господарських проблем. Для прийняття управлінських рішень, навіть на рівні підприємства, повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прий нятними для користувача. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та звітному періодах, необ хідно використовувати показники, які визначені за єдиною ме тодологією з використанням однакових критеріїв і правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, що підпорядкована потребам внутрішнього менеджмен ту. Але при прийнятті ефективних управлінських рішень мене джери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформа цією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних під приємств: підприємств конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, системи економіки країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгал терського обліку — це процес розробки і послідовного застосу вання єдиних вимог, правил і принципів до визнання оцінки,

4

відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтер ського обліку. Якщо стандартизація здійснюється в межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стан дартів бухгалтерського обліку.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації вироб ництва, особливості проблем окремих країн зумовили суттєві від мінності у критеріях і методах оцінки об’єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліко вим законодавством. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась після Другої світової війни, призвела до необхід ності стандартизації бухгалтерського обліку вже на міжнародно му рівні. Утворення спільних підприємств, транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнарод них фондових ринків — все це вимагало відповідного стандарти зованого інформаційного забезпечення.

У 1973 р. за сприянням ООН та Організації Європейської економічної співдружності було засновано Комітет з Міжнарод них стандартів бухгалтерського обліку. Метою створення була розробка та публікація Стандартів бухгалтерського обліку (СБО), що їх мають дотримуватись при складанні фінансових звітів у всьому світі. На сьогодні розроблено близько 40 міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, серед яких є стандарти загаль нометодологічного спрямування, а також такі, що стосуються окремих об’єктів та сфер діяльності.

Поступово до цього процесу прилучається Україна, головним напрямом якого є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних партнерів і між народних фінансових організацій. Економічні реформи в країні призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації і стандартизації.

З цією метою була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.98 № 1706, яка затвердила Програму рефор мування системи бухгалтерського обліку із застосуванням між народних стандартів бухгалтерського обліку.

19 липня 1999 р. був затверджений Закон України “Про бухгал терський облік та фінансову звітність в Україні” № 1707ІІІ, в який були внесені зміни від 08.06.2000 № 1807ІІІ; та від 22.06.2000

№ 1829ІІІ. Цей закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінан сової звітності.

Загальні вимоги до фінансової звітності:

• на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’я зані складати фінансову звітність, яку підписує керівник і бухгалтер підприємства;

• форми фінансової звітності і порядок її заповнення встанов люються Міністерством фінансів України, узгоджені з Держав ним Комітетом статистики України;

• для банків форми розробляє Національний банк України;

• для бюджетних установ — Головне управління Державного казначейства.

Також установлено Постановою Міністерства фінансів України про “Порядок представлення фінансової звітності”, від 28.02.2000 № 419. В цій Постанові вказано, хто представляє звітність (це 25 число місяця наступного за звітним і 20 число за поточним звітом). Перед складанням фінансової звітності обов’язково про водять інвентаризацію активів.

Конкретним виробництвам притаманні визначені прийоми облі ку випуску виробів, об’єкти калькулювання, групування та роз поділ витрат, форми контролю за витратами та використанням засобів. Галузі народного господарства класифікують на добувні (видобуток вугілля, нафти, газу) та обробні (металургійна, ма шинобудівна, хімічна, текстильна). Переробні галузі класифіку ються залежно від типу виробництва технологічними особ ливостями створення продукції та від організації виробництва.

За технологічною ознакою створення продукти виробництва галузей народного господарства класифікуються на два типи:

1) виробництво, при якому кінцевий продукт утворюється шля хом послідовного проходження та обробітку сировини через кілька переділів (фаз) (металургія, текстильна промисловість);

2) виробництво, яке характеризується тим, що шляхом бага тьох операцій розкрою матеріалів і механічної обробки виготов ляють окремі деталі, які далі збирають в окремі вузли та вироби (машинобудування, швейна, взуттєва промисловість).

Залежно від періодичності випуску та повторюваності виробів продукція виробництва поділяється на індивідуальну (одиноч ну), серійну, масову.

До складу підприємств можуть входити підсобні господарства, облік витрат по яких ведуть відокремлено на відповідних субра

хунках промислових, допоміжних господарств. Таке тверджен ня особливо характерне для сільськогосподарських підприємств, до складу яких, як правило, входять дрібні переробні цехи, про мислові виробництва, будівельні відділки, бригади.

За характером перервності виробничих процесів галузі розріз няють за безперервністю дискретного виробництва. Основною класифікаційною ознакою тут виступає коефіцієнт закріплення технологічних операцій за обладнанням (табл. 1.1).

Виробництво у галузях народного господарства характеризу ється специфічними особливостями, які впливають в основному

Таблиця 1.1 Класифікація виробництва за характером перервності

на ведення обліку витрат і калькулювання виробленої продук ції.

1. Спостерігається велика різноманітність організаційнопра вових форм підприємств (табл. 1.2). Організаційна структура управління підприємством визначає внутрішню побудову обліку, організацію її на підприємстві. Організаційна структура регла ментує схему документообігу системи бухгалтерського обліку, рівні прийняття управлінських рішень. Типовими організацій ними структурами управління є:

1) лінійнофункціональна структура, що й закріплює за підроз ділами обмежені функції управління й облікової роботи;

2) дивізійна структура, що закріплює на основі бізнесодиниць функції повного управлінського циклу та проведення повної облікової роботи;

3) матрична структура, що поєднує функції лінійнофункціональ ної та дивізійної структури.

2. Різноманітний випуск різної готової продукції, що має вплив на вибір об’єкта групування витрат (продукція, замовлення, пе реділ, виробництво в цілому). На різних підприємствах промис ловості застосовують різну номенклатуру статей витрат, оскіль ки її елементи мають вплив на розрахунок і величину собіварто сті продукції. Наступним фактором можна назвати структуру статей витрат. Приведений фактор визначають за такими характе ристиками:

1) за обсягом виробництва — однопередільний метод формування витрат, що здійснюється одноразово (судно, трубобудування); попередільний — коли витрати обліковуються в розрізі техно логічних переділів (фаз), видів продукції або напівфабрикатів (підприємства чорної металургії, швейні виробництва). При попередільному методі розрізняють різновид попроцесного ме тоду, особливістю якого є відсутність незавершеного виробни цтва (добувні галузі і добування вугілля, солі та ін.);

2) за кількістю об’єктів обліку — однопродуктивний (за окремим одним виробом) і багатопродуктивний (за групою виробів);

3) за способом розподілу непрямих витрат — однокоефіцієнтний (для всіх непрямих витрат установлюється один коефіцієнт) і багатокоефіцієнтний;

4) за часом відображення витрат розрізняють: попередні (апріорні) (за нормою, планом) та апостеріорні (звітні).

Документи при реєстрації підприємств

3. Залежно від виду господарських формувань формуютьсяособливості обліку капіталу підприємства.

4. Залежно від форми власності застосовують журнальну, меморіальноордерну, спрощену форми обліку.

5. На підприємствах спостерігається специфіка процесу виробництва і форм організації праці, що потребує особливого обліку виробітку і витрат часу.

1.2. Основні принципи побудови

бухгалтерського обліку

Сучасний бухгалтерський облік представляє собою систему збору, накопичення і обробки інформації для прийняття ефектив них управлінських рішень. Організаційні форми та методи ведення бухгалтерського обліку, що використовуються на підприємствах різних галузей народного господарства, мають сприяти своєчас ному наданню інформації щодо виявлення внутрішніх резервів, поліпшення використання активів, економії матеріальних ресур сів, зниження витрат, а також іншої інформації для забезпечення ефективного ведення господарської діяльності.

Запроваджені національні Положення (стандарти) бухгалтер ського обліку (П(С)БО), які побудовані на базі міжнародних стан дартів, запроваджено новий План рахунків бухгалтерського об ліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під приємств та організацій, а звідси зміни у методології ведення бухгалтерського обліку, які сприяють розвитку міжнародних економічних зв’язків, зацікавленню іноземних інвесторів, загаль ному розвитку перехідної вітчизняної економіки.

Відкритим питанням залишається формування методів і прин ципів облікової роботи на підприємствах, установах, організаціях. Саме розвиток методів, принципів бухгалтерського обліку має вплив на процес ціноутворення, визначення фінансових резуль татів, надання загальної інформації для прийняття ефективних управлінських рішень. Для облікового процесу досить важливим є визначення та дотримання принципів бухгалтерського обліку. Характерними принципами бухгалтерського обліку підприємств різних галузей є:

I

Принцип господарської одиниці

(автономності підприємства)

Кожне підприємство розглядається як господарська одиниця (юридична особа), що є відокремленою від її власників чи інших підприємств. Тому бухгалтерський облік ведеться окремо для підприємства. Особисте майно та інші засоби власників підпри ємства не повинні відображатись у звітності підприємства.

Коли мова йде про акціонерні компанії (корпорації), то проб леми з визначенням господарської одиниці (юридичної особи) вза галі не існує, тому що компанія (корпорація) набуває статусу окремої господарської одиниці (юридичної особи) з моменту її зас нування. Відповідно до міжнародної практики керівництво діяль ністю компанією здійснюється органами управління компанії (ди рекцією) окремо від власників компанії (її акціонерів). Фінансовий облік компанії здійснюється незалежно від діяльності її власни ків. Взаємовідносини між власниками компанії та її керівництвом визначаються законодавством країни, а також установчими доку ментами та внутрішніми правилами компанії.

Принцип господарської одиниці розповсюджується не тільки на приватні компанії, а й на урядові установи, заклади освіти, недержавні й релігійні організації та інші установи.

Якщо якась установа є структурним підрозділом іншої, то в цьому випадку вона також розглядається як окрема господарська одиниця і також повинна вести власний фінансовий облік. На приклад, початкова школа може входити до складу середньої шко ли, та, у свою чергу, входить до системи освітніх установ певного району, а ті установи — до системи освітніх установ міста чи іншої адміністративнотериторіальної одиниці. Однак відповідно до принципу господарської одиниці кожна з освітніх установ чи систем здійснює власний фінансовий облік.

Принцип безперервності

Цей принцип передбачає, що підприємство здійснюватиме свою діяльність протягом певного періоду і ця діяльність не буде зупи нена найближчим часом. Це припущення є основою для відобра ження статей активів по фактичній собівартості, а не за ринко вою вартістю, яка стає визначальною при ліквідації підприєм ства.

II

У нормальних умовах роботи власники підприємства не мають наміру його ліквідувати чи продати. Виходячи з цього принципу, господарські засоби включаються до балансу в оцінці за їхньою фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. До звіту про прибутки включаються доходи і витрати, зумовлені нормальною поточною діяльністю підприємства.

У протилежному разі, коли є ознаки, що підприємство припи нить свою діяльність і буде ліквідоване, використовуються інші правила бухгалтерського обліку. У разі ліквідації підприємства його активи (майно) оцінюються за ліквідаційною (ринковою) вартістю.

За цим принципом підприємство не повинно постійно здійсню вати оцінку своїх засобів. Керівництво підприємства виходить з принципу, що виробничі засоби будуть використані в майбутній діяльності. У підприємстватоваровиробника основні засоби та обігові кошти використовуватимуться в майбутньому виробництві товарів, які, у свою чергу, будуть продані споживачу. При продажу товару визначається і ринкова ціна. Поточна вартість обладнан ня, машин та інших засобів є неактуальною, тому що підприємство не розпродаватиметься частинами, а його цілим майновим ком плексом буде використано в майбутньому виробництві.

Для власника підприємства більш важливим є не поточна вартість активів підприємства, а обсяги та швидкість грошових потоків, які мають надійти від діяльності підприємства.

Однак інколи трапляється, що компанія знаходиться на межі банкрутства. У такому випадку виникає необхідність визначення вартості активів. Як правило, вартість активів визначається за їхньою ліквідаційною ціною. Проте така ситуація не є типовою для країни зі здоровим економічним середовищем, де випадки банкрутства зустрічаються рідко.

Принцип грошового виміру

Цей принцип передбачає, що гроші є найбільш універсальним виміром різних об’єктів обліку, а також забезпечують адекватну оцінку господарської діяльності підприємства. Гроші стають ос новним детермінатором визначення фактів і подій.

Незважаючи на всі переваги цього принципу, все ж таки цифри не можуть передати стан здоров’я президента компанії, її кадрову політику чи стан конкурентів. Бухгалтерський облік не розкри

I

ває повної картини компанії, тому той, хто користується фінан совою документацією, повинен усвідомлювати це, хоча інколи інформація нефінансового характеру є більш важливою.

Гроші визначають вартість речі в момент фіксації операції в бухгалтерському обліку. Зміни вартості грошей не призводять до змін у бухгалтерському обліку. Машина, що була придбана за 150 тис. грн в 1980 р., та ділянка землі, що була також прид бана за 150 тис. грн в 1998 р., у фінансових документах будуть однаково обліковані за тією самою ціною — 150 тис. грн, хоча купівельна вартість грошей у різні роки є також різною. Всі бухгалтери знають, що гроші змінюють свою вартість, проте вони не збираються відображати ці зміни у фінансових документах.

Принцип періодичності (або облікового періоду)

Принцип визначає можливість і необхідність поділу безперерв ної діяльності підприємства на звітні періоди для складання не обхідної звітності та виявлення результатів діяльності. Найчас тіше обліковий період збігається з календарним роком. Проміж ним обліковим періодом є поквартальні періоди, за які також складається звітність і виявляються фінансові результати.

Хоча діяльність підприємства є безперервною і реальну оцінку бізнесу можна визначити тільки в момент ліквідації підприємства, з метою складання фінансової звітності принцип періодичності припускає розділення діяльності підприємства на певні періоди часу.

Принцип послідовності (або принцип постійності)

При веденні бухгалтерського обліку можуть бути застосовані різні методи обліку. Принцип послідовності передбачає, що якщо компанія вибрала якийсь один метод обліку, то вона повинна застосовувати його постійно. Тільки в крайньому разі, коли виникає життєво необхідна ситуація, яка, у свою чергу, зумов лена об’єктивністю реальної практики, методи ведення обліку можуть бути змінені. Це певною мірою стосується методів нара хування амортизації основних засобів і нематеріальних акти вів, порядку нарахування зносу малоцінних предметів, ство рення резервів, методу обліку витрат виробництва, методів оцін ки майна тощо.

I

Якщо компанія часто змінює методи ведення обліку без нагаль ної потреби, то ведення бухгалтерського обліку стає більш фор мальним, тому що в таких умовах порівняти фінансові резуль тати компанії складно і, більше того, втрачає свою суть.

Цей принцип є актуальним і важливим не тільки для самих компаній, а й для користувачів фінансовою інформацією. Після проведення зовнішнього аудиту аудитор у своєму звіті обов’яз ково зазначає, що “фінансовий облік компанії здійснюється від повідно до принципів GAAP (Generally accepted accounting principles), виходячи з принципу послідовності відповідно до по переднього року”. Будьякі зміни в методах ведення бухгалтер ського обліку викликають особливу увагу в аудиторів.

Принцип послідовності стосується тільки певного періоду, а не конкретного моменту. Наприклад, довготермінові активи обліко вуються по собівартості, тоді як запаси можуть обліковуватись за ціною, нижчою від собівартості чи за ринковою ціною. Дехто вва жає, що це є порушенням принципу послідовності, хоча насправ ді це не стосується самого принципу.

Принцип послідовності не поширюється на облік окремих об’ єктів обліку і зовсім не означає, що облік окремих об’єктів пови нен здійснюватись однаково. Цей принцип розповсюджується тіль ки на окремі категорії обліку.

Принцип історичної собівартості

Цей принцип визначає пріоритет історичної собівартості над іншими видами оцінки активів, оскільки вона характеризує реаль ну оцінку засобів, що були витрачені на їхні закупівлю та вироб ництво.

Економічні ресурси підприємства називаються його актива ми. Активи складаються з коштів, землі, будинків, обладнання та іншого майна і майнових прав. Принцип історичної собівар тості, як і принцип безперервності, є одним з фундаментальних принципів бухгалтерського обліку. Цей принцип означає, що активи компанії відображаються у фінансових документах за ціною їхнього придбання (за собівартістю). Собівартість є осно вою послідовності бухгалтерського обліку.

З часом, через різні причини, вартість активів компанії може змінюватись. Проте бухгалтер не відображає зміни вартості ак тивів у фінансовій звітності, крім випадків придбання нових ак

I4

тивів. Тому існує велика відмінність між вартістю активів, що відображена в документах, від її поточної (ринкової) вартості. У фінансових документах, як правило, активи відображені за їх ньою історичною ціною, тобто ціною їхнього придбання.

Ціна, за якою активи показані у фінансовій звітності, не є ціною, за яку ці активи можуть бути проданими. Найбільш поширеною помилкою бухгалтерівпочатківців є те, що вони вважають, що ціна, за якою активи показані у фінансовій звітності, тісно пов’язана з реальною вартістю активів компа нії. Звичайно, вартість коштів, що визначені в статті балансу підприємства, є реальною, проте вартість землі, будинків, об ладнання, що показана в балансі, не має нічого спільного з ринковою вартістю цих активів. Існує аксіома, що більше ком панія володіє активом, то менше його вартість відповідає рин ковій вартості цього активу.

Однак принцип історичної вартості зовсім не означає, що всі активи компанії визначаються у фінансових документах за ці ною їхнього придбання протягом усього часу володіння цими активами. Історична вартість активів також може змінюватись. З часом вартість активів зменшується, тому що активи мають обмежений період існування. Відбувається так звана амортиза ція активів. Суть процесу амортизації активів полягає в посту повому зменшенні вартості активів і перенесенні цієї вартості на так звану операційну вартість (тобто вартість процесу виробниц тва). Амортизація не має ніякого відношення до ринкової чи реальної вартості активів.

Принцип фактичної реалізації

Цей принцип застосовується для визначення суми, яка повинна бути визнана як виручка після відвантаження продукції. За цим принципом облік доходу здійснюється за допомогою методу нара хування, тобто відразу після відвантаження продукції (надання послуг) та пред’явлення рахунка покупцеві.

Моментом реалізації продукції та отримання доходу є момент переходу до покупця права власності на товар і ризику у зв’яз ку з його доставкою, а не обов’язково момент отримання гро шей.

Реалізація пов’язана з надходженням грошей чи вимог до грошей (дебіторська заборгованість). Якщо покупець витрачає

I

50 грн у гастрономі, сплачуючи за товари готівкою, то ці 50 грн відразу визнаються як виторг від реалізації. Якщо універмаг про дає костюм вартістю 300 грн на умовах розстрочки в 30 діб, то 300 грн зараховуються як дебіторська заборгованість.

Принцип фактичної реалізації передбачає, що сума грошей може бути визнана як виторг, коли можна бути впевненим, що кошти за продукцію, товари чи послуги надійдуть. Однак понят тя “бути” впевненим у цьому випадку має досить невизначений характер. За цим принципом сума виручки може бути меншою за вартість проданих товарів чи наданих послуг. Прикладом та кої ситуації може бути продаж товарів з дисконтом, тобто коли виторг від реалізації товарів менший за нормальну ціну прода жу. У цьому випадку виторг від реалізації визнається за ціною, нижчою за нормальну ціну продажу.

Більш невизначеною є ситуація, коли продаж товарів здійс нюється в кредит. Коли компанія здійснює продаж товарів у кредит, очікується, що покупець з часом обов’язково оплатить ці товари. Проте практика свідчить, що не всі покупці є сумлін ними і сплачують за отримані раніше товари чи послуги. У цьому випадку сума виручки повинна бути зменшена на суму за товари, за якими оплата ніколи не відбудеться або зарахована на раху нок так званих безнадійних дебіторів.

Принцип відповідності

Відповідно до цього принципу для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами. Витрачені кошти розглядаються як витра ти звітного періоду не тільки в момент виплати грошей, а й в момент споживання активів або виникнення зобов’язань з ме тою отримання доходу.

Продаж товарів або надання послуг мають два аспекти:

• виручка від реалізації, яка певною мірою відображає зростан ня нерозподіленого прибутку;

• витрати, що відображають зменшення нерозподіленого при бутку, тому що певна частка активів була використана в про цесі діяльності.

Для точного визначення чистого ефекту на нерозподілений прибуток від реалізації товарів чи послуг необхідно, щоб витра ти та прибуток відповідали однаковому періоду.

I

На практиці при використанні концепції відповідності спо чатку визнаються активи, що привели до виникнення прибутку, а потім проводиться порівняння вартості витрачених активів з отриманим прибутком за однаковий період діяльності.

Іноді трапляється, що спочатку визнаються витрати на вироб ництво товарів чи послуг, а вже пізніше визнається виторг. Така ситуація можлива, коли товари продаються в кредит чи розстроч ку або коли покупець невчасно вносить плату за отримані това ри (послуги).

Принцип повного розкриття

Відповідно до цього принципу фінансові звіти та доповнення до них повинні містити всю релевантну інформацію про фінансо вий стан і результати діяльності компанії.

Інформація вважається релевантною, якщо вона може впли нути на оцінку статей звітності або рішення, що приймаються на її основі.

Принцип двосторонньої тотожності (або двосторонньості)

Економічні ресурси компанії називаються її активами. Вимо ги інших сторін до активів є пасивами компанії.

Таким чином, загальні обсяги вимог не повинні перебільшу вати обсяги активів, тобто Активи = Пасиви. Це рівняння є основним балансовим рівнянням бухгалтерського обліку, воно є суттю принципу двосторонньої тотожності. Розгорнутий вигляд цього рівняння такий:

АКТИВИ = ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ + ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

Кожного дня компанії доводиться здійснювати різні господар ські операції, які впливають як на активи компанії, так і на її пасиви, і це обов’язково знаходить своє відображення у фінансо вих документах як по активах, так і по пасивах компанії. Тому цей принцип бухгалтерського обліку називається принципом дво сторонньої тотожності.

I

Принцип витрат та доходів (вигод)

Цей принцип враховує той факт, що процес збору інформації та складання фінансової звітності пов’язаний з певними витра тами.

Ці витрати не повинні перебільшувати дохід, який отримають користувачі фінансової звітності. На практиці цей принцип засто совувати досить важко, оскільки не завжди можна реально оці нити вигоду від отриманої інформації.

Принцип суттєвості (або матеріальності)

Цей принцип передбачає, що в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські опера ції. Однак у деяких випадках, коли господарські операції суттє во не впливають на фінансові результати та звітність, дотриман ня деяких облікових принципів не є обов’язковим.

Компанія може не відображати малоцінні речі в складі основ них засобів, а списує їх в момент придбання.

Принцип суттєвості є дуже важливим при визначенні витрат та надходжень за певний період. Майже всі витрати необхідно рахувати; в деяких випадках підрахування витрат є приблиз ним.

Принцип галузевої практики

З урахуванням особливостей певної галузі чи виду діяльності в бухгалтерському обліку можуть здійснюватись певні винятки із загальних правил. Більшість підприємств можна віднести до переробної промисловості, торгівлі, галузі послуг чи сільського господарства.

Однотипні підприємства мають деякі загальні риси, напри клад, однакову тривалість операційного циклу, потребу готівки чи кредиту, тому структури активу і пасиву балансу часто подіб ні. Проте підприємства різних галузей чи видів діяльності мають різні операційні цикли, потребу в грошах, тому структура балансів підприємств є різною.

Підприємства переробної промисловості характеризуються зна чними матеріальновиробничими запасами та капіталомісткістю, що вимагає значних кредитних ресурсів. Підприємствам цієї га лузі потрібні позики для: придбання обладнання для виробни

I

цтва; закупки сировини та матеріалів; фінансування дебіторської заборгованості; вдосконалення процесу виробництва. Тому в струк турі балансу підприємств цієї галузі значні суми припадатимуть на матеріальновиробничі запаси та дебіторську заборгованість по активах балансу, а також на кредиторську заборгованість по пасивах балансу.

Оптові торговці починають свій цикл з використання готівки та комерційного кредиту для закупки запасу товарів. Коли запа си продані, виникає дебіторська заборгованість, яка після над ходження грошей перетворюється на готівку. Тому в балансі підприємства значні суми припадатимуть на готівку та дебітор ську заборгованість по активах. Оптовим торговцям не потрібне обладнання чи інші основні засоби. Кредитні заявки від них надходитимуть, головним чином, на поповнення обігових кош тів, закупівлю товарів, а також на фінансування дебіторської заборгованості. Таким чином, сума короткотермінової кредитор ської заборгованості по пасивах балансу теж буде значною. На відміну від оптових, у роздрібних торговців сума дебіторської заборгованості буде невеликою, тому що оплата за реалізовані товари здійснюється майже одночасно. Обсяги товарів (мате ріальновиробничих запасів) і кредиторської заборгованості, як і в оптових торговців, будуть значними.

По активах балансу будівельних компаній значні обсяги при падатимуть на основні засоби, запаси та матеріали, а також на розрахунки з дебіторами. За пасивами компаній значні обсяги припадатимуть на довгострокову кредиторську заборгованість.

Певною мірою за фінансовими документами можна встанови ти, до якої галузі належить дане підприємство.

Принцип консерватизму

Принцип вимагає уникати недооцінки зобов’язань і витрат, а також оцінки активів і доходів. У зв’язку з цим потенційні зби тки (знецінення активів, можливі зобов’язання) списуються на фінансові результати в момент отримання інформації про їхню можливість, а доходи відображаються в обліку тільки за наяв ності впевненості в їхньому отриманні. Прикладом практичного застосування цього принципу є правило нижньої оцінки (собі вартість або ринкова ціна) запасів і ринкових цінних паперів, створення резерву сумнівних боргів.

I

Як правило, керівництво будьякої компанії намагається під готувати якомога кращий звіт про фінансовий стан підприєм ства, яким вони керують. Принципи бухгалтерського обліку є стримуючими факторами для невиправданих оптимістичних вис новків керівництва компаній. Для визнання факту зростання нерозподіленого прибутку необхідно більше вагомих доказів, ніж при визнанні витрат. У цьому й полягає суть принципу консер ватизму.

Принцип консерватизму передбачає два аспекти:

• виручка визнається, коли вона може бути потенційно визна ною;

• витрати визнаються, коли вони потенційно можливі.

Залежно від конкретної ситуації існують певні проблеми з визначенням “потенційно визнаний” і “потенційно можливий”. Якщо йдеться про торгівлю, то поняття “потенційно визнаний” означає, що виручка визнається за період, коли були доставле ні товари, а поняття “потенційно можливі” означає, що витра ти визнаються за період, коли вони можуть виникнути.

1.3. Форми бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку вибирається на підприємстві залежно від виду господарської діяльності. Форма бухгалтер ського обліку на підприємстві визначає організаційні моменти облікової роботи, з одного боку, і вибір реєстрів бухгалтерського обліку — з іншого. Форми бухгалтерського обліку розділяють на ручні (паперові) та автоматизовану.

Сучасні ручні (паперові) форми обліку визначені за такими нормативними документами:

1. Методичними рекомендаціями щодо застосування реєстрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25.06.03. Згідно з цими вказівками малi підприємства використовують:

1) просту форму обліку при незначному документообороті (кіль кістю господарських операцій), що здійснюють діяльність з виконанням нематеріаломістких робіт і послуг;

2) спрощену форму, якщо підприємство здійснює за місяць знач ну кількість господарських операцiй.

2. Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання, затвердженого наказом Держ казначейства України від 27.07.2000 № 68.

Найбільшого розповсюдження на підприємствах набула жур нальноордерна, журнальна і спрощена форма бухгалтерського обліку. Відповідно меморіальноордерна використовується пере важно бюджетними установами.

Використання комп’ютерної техніки робить облік ефективні шим у системі управління сучасним підприємством у ринкових умовах.

1.4. Облікова політика підприємства

Бухгалтерський облік і фінансова звітність на підприємстві повинні відповідати основним принципам, установленим Зако ном про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні та відповідними П(С)БО.

Одним із них є принцип послідовності, тобто постійне (щоріч не) застосування підприємством обраної облікової політики. Ко жне підприємство розробляє облікову політику самостійно. Це установлено п. 5 ст. 8 Закону про бухгалтерський облік. У цьому ж пункті зазначено, що кожне підприємство вибирає форму реєст рів бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутріш ньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообороту і технологію об робки облікової інформації.

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” визначає, що облікова політика є сукупністю принципів, методів і проце дур, які використовують підприємства для складання і надання фінансової звітності. Її створення — дуже трудомісткий і відпові дальний процес. За розробленим наказом підприємство має пра цювати не один рік і враховувати свої активи і зобов’язання залежно від розробленої, встановленої облікової політики. Від повідно до особливостей підприємства необхідно передбачити у наказі принципи, методи і процедури виконання, що характерні саме для діяльності суб’єкта господарювання, зі вступом у силу національних стандартів до нього можна внести зміни.

I

1.5. Використання Плану рахунків

на підприємствах (організаціях, установах)

План рахунків для потреб бухгалтерського обліку є перелі ком синтетичних рахунків і схем реєстрації та групування на них фінансовогосподарської діяльності (кореспонденція рахун ків) у бухгалтерському обліку. Стандартний план рахунків є базою для формування робочого Плану рахунків конкретного підприємства залежно від потреб здійснюваної виробничогоспо дарської діяльності. Нині на підприємствах народного господар ства використовують такі плани рахунків:

1. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291. План рахунків найбільше використовують підприємства основних галузей народного господарства. План рахунків міс тить кодифікацію, яка дає можливість відобразити та згрупу вати інформацію фінансовогосподарської діяльності підприємства галузей народного господарства. Також цим Планом рахунків передбачено специфічні рахунки, які відображають інформацію діяльності торговельних підприємств (наприклад, 28 “Товари”), страхових організацій (49 “Страхові резерви”, 76 “Страхові пла тежі” та ін.).

2. Для малих підприємств передбачено використання спрощеного Плану рахунків малого підприємництва, який затвер джений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.01 № 186. Його можуть використовувати малі підприємства, не прибуткові організації (крім бюджетних), представництва інозем них суб’єктів підприємницької діяльності. Спрощений план ра хунків простіший у використанні, ніж звичайний План рахун ків. Застосовувати його, як сказано в наказі № 186, не обов’яз ково, але при його застосуванні значно спроститься заповнення фінансової звітності (“Балансу”, форми № 1, і “Звіту про фінан сові результати”, форми № 2).

У спрощеному Плані рахунків, на відміну від загальноприй нятого Плану, немає чіткого поділу рахунків на класи. Умовний поділ на класи можна провести, порівнявши його із загальним Планом рахунків:

• рахунки 10–18 належать до класу 1 “Необоротні активи”;

• рахунки 20–26 — до класу 2 “Запаси”;

• рахунки 30–39 — до класу 3 “Грошові кошти і розрахунки”; • рахунки 40–47 — до класу 4 “Власний капітал та забезпечен ня зобов’язань”;

• рахунок 55 — єдиний, що представляє клас 5 “Довгострокові зобов’язання”;

• рахунки 64–69 — до класу 6 “Поточні зобов’язання”;

• рахунки 70 і 79 — до класу 7 “Доходи і фінансові резуль тати”;

• рахунки 84 і 85 — до класу 8 “Витрати операційної діяль ності”.

3. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Головного управління державного казначейства України від 10.12.99 № 114. Даний План рахун ків призначений для відображення і накопичення інформації про бухгалтерський облік господарських операцій установ і організа цій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів держав ного і місцевих бюджетів.

4. У банківських установах, які займаються фінансовокредитною діяльністю, використовують Цей рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 № 388 (реєстр № 493 від 28.11.97). План рахунків передбачає відобра ження, накопичення і переробку інформації про діяльність коме рційних банків, розрахунку економічних показників, формуван ня електронної звітності.

1.6. Загальні поняття звітності

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка відобра жає інформацію про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових засобів підприємств за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено у ст. 11– 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт ність в Україні” та П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. В основному ці вимоги такі:

1. На основі даних бухгалтерського обліку підприємство зобов’язане складати фінансову звітність, яку підписує керівник і головний бухгалтер.

2. Згідно з п. 2 ст. 11 розд. 4 фінансова звітність включає:

• баланс;

• звіт про фінансові результати; • звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Для малих підприємств установлена скорочена форма звітно сті в складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

3. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яку підписує керівник і головний бухгалтер підприємства.

4. Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України, узгоджені з Дер жавним комітетом статистики України.

5. Для банків форми розробляє Національний банк України.

6. Для бюджетних установ — Головне управління Державного казначейства України.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Бухгалтерський облік як основний компонент надання інформаціїдля управління підприємством.

2. Стандартизація бухгалтерського обліку на сучасному рівні становлення підприємств.

3. Вимоги до складання звітності підприємства.

4. Принципи бухгалтерського обліку.

5. Форми бухгалтерського обліку.

6. Складові облікової політики підприємства в різних галузях народного господарства.

7. Використання рахунків бухгалтерського обліку на підприємствахрізних галузей.

8. Звітність підприємства.

4

Розділ ІІ

2.1. Особливості господарської діяльності

будівельних галузей та їх вплив

на побудову бухгалтерського обліку

Будівництво є галуззю матеріального виробництва, діяльність якої спрямована на зведення нових і реконструкцію старих буді вель, споруд, об’єктів виробничого та невиробничого призначен ня на місці їх функціонування.

Капітальне будівництво як галузь складається з таких су б’єктів господарювання:

• проектнопошукові та науководослідні установи;

• підрядні будівельні, монтажні підприємства та обслуговуючі їх транспортні підрозділи;

• підприємства, зайняті виробництвом будівельних матеріалів;

• постачальницькі підприємства, які займаються виробничотех нологічною комплектацією будівництва;

• підприємства, які здійснюють ремонт і експлуатацію будівель ної техніки.

П(С)БО 18 “Будівельні контракти” визначає будівництво як:

• спорудження нового об’єкта;

• реконструкція об’єктів;

• розширення об’єктів;

• добудова об’єктів;

• реставрація об’єктів;

• ремонт об’єктів;

• виконання монтажних робіт.

Практично ідентичними у П(С)БО 18 “Будівельні контракти” та Положеннях про підрядні контракти у будівництві України, затверджених Науковотехнічною радою Міністерства України у справах будівництва та архітектури (протокол від 15.12.93 № 9) є визначення терміна “Об’єкт будівництва”.

Під об’єктом будівництва розуміють сукупність будівель і спо руд або окремі будівлі та споруди, будівництво яких здійснюється за єдиним проектом.

Окремими об’єктами будівництва є також і види робіт (верти кальне планування, благоустрій будівельного майданчика, під’їзні шляхи, зовнішні інженерні мережі та ін.). Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики Украї ни від 27.08.2000 № 174 у складі Державних будівельних норм затверджені Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1.12000). Пунктом 2.1.1 затверджених Правил визначе но, що об’єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (ви робничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо) з усіма улаштуваннями (галереями, естакадами тощо), устаткуванням, меблями, інвен тарем, підсобними та допоміжними пристроями, що належать до неї, а також, за необхідності, з інженерними мережами, які при лягають.

За технологічною ознакою розрізняють підприємства, які зайняті виконанням будівельних, монтажних і пусконалагоджу вальних робіт, а також здійснюють монтаж конструкцій та об ладнання.

Будівельні організації поділяються на: 1) загальнобудівельні; 2) спеціалізовані (що виконують окремі види робіт). Основною госпрозрахунковою одиницею у будівництві є будівельномонтажна фірма, трест, акціонерне товариство. До їх складу входять: буді вельне управління, будівельномонтажне управління, пересувні механізовані колони.

За участю у спорудженні об’єкта виділяють генпідрядні та субпідрядні будівельномонтажні організації. Генеральний під рядчик несе відповідальність за своєчасне введення потужнос тей та об’єктів, а субпідрядчик виконує окремі види робіт на об’єкті та передає їх генпідрядчику. Взагалі підрядчик — юри дична особа, яка укладає будівельний контракт, виконує пе редбачені будівельним контрактом роботи і передає їх замовни кові. Стандартом 18 “Будівельні контракти” не розкрито зна чення термінів інших учасників (сторін) підрядного контракту у будівництві.

Положенням про підрядні будівельні контракти від 15 листо пада 1993 р. № 9 до таких учасників віднесено учасників будів ництва, які підписують контракт. При двосторонніх договорах його учасниками виступають замовник і підрядчик. Указаним Положенням передбачено, що замовник — це учасник контрак ту, який визначає умови укладання контракту, приймає роботи та здійснює розрахунки за них з підрядчиком. У ролі замовника, відмічено Положенням, може виступати інвестор або за його до рученням інші фізичні та юридичні особи.

Інвестор як суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про внесення власних, кредитних і залучених майнових та інтелектуальних цінностей, може виступати у ролі вкладни ка, кредитора, а також виконувати функції будьякого учасника інвестиційної діяльності. Так, наприклад, прийнято Постанову Кабінету Міністрів України “Про порядок передачі права на завер шення припинених будівництвом об’єктів житла” від 31.01.2000 № 168. Указаною Постановою передбачено, що замовникомін вестором може виступати юридична особа, місцевий орган вико навчої влади, виконавчий орган рад, фонд підтримки індиві дуального та молодіжного житлового будівництва, які одночасно поєднують функції замовника та інвестора. Не виключено, що таким замовникомінвестором може виступити МЖК. У Поло женні про МЖК “Про вдосконалення шляхів розвитку молодіж ного житлового будівництва” від 28.10.96 № 1300 передбачено, що МЖК — це підприємство або організація, незалежно від форм власності, які виконують функції замовника та забудовника жит лових будинків.

У галузі будівництва реалізуються капітальні вкладення (ін вестиції) підприємств на відтворення основних засобів. Структу ра інвестицій і класифікація капітальних вкладень наведена від повідно на рис. 2.1 і 2.2.

Будівництво з економічного погляду має певні особливості, які обумовили потребу створення нестандартних облікових про цедур, що визначають роль і завдання обліку у цій галузі:

• унікальність кожного об’єкта будівництва — унікальність виявляється в обліку будівельних процесів (розрахунків з по стачальниками обліком обсягів робіт);

• велика тривалість виробничого циклу — у будівництві спо стерігаються значні обсяги незавершеного будівництва, об’єкти

мають велику собівартість та вартість, період будівництва може тривати кілька звітних періодів. У завдання обліку входить організація постійного контролю за рівнем витрат у неза вершеному будівництві, правильне визначення собівартості продукції, дотримання сум витрат, передбачених кошторисом; • покупець (замовник) часто здійснює періодичні платежі у ме жах загальної контрактної вартості як оплату процесу будів ництва. У завдання обліку входить визначення оцінки ступе ня завершеності будівництва за звітний період;

• територіальна розгалуженість будівельних майданчиків — продукт, об’єкт будівництва розробляють не за місцем розмі щення виробникавиконавця, а на окремій дільниці, вказаній замовником; об’єкти виробництва знаходяться на значній

Рис. 2.2. Структура капітальних вкладень

відстані від апарату управління, що вимагає від бухгалтерсь кої служби посилити контроль за збереженням матеріальних цінностей;

• об’єкти будівництва знаходяться на відкритій місцевості, спо стерігається вплив кліматичних умов, що призводить до знач них витрат. У бухгалтерському обліку потрібно проводити чітке розмежування природних втрат і втрат з вини матеріаль них осіб;

• у будівництві існує велика залежність від суміжників. У за вдання обліку входить контроль за дотриманням строків по стачання матеріалів, виконання суміжних робіт.

Будівництво може здійснюватись трьома способами: господар ським, пiдрядним або змiшаним.

Підприємство, яке здійснює капітальні вкладення і веде їх облік, називається забудовником. Якщо обсяги будівельномон тажних робіт передають для виконання будівельномонтажним організаціям, тоді забудовник виступає в ролі замовника, а буді вельна організація називається підрядчиком.

Об’єктами обліку у забудовника є:

1) кошти, які нагромаджуються для фінансування капіталь них вкладень;

2) затрати на виконання будівельномонтажних робіт.

При господарському способі будівництво здійснюється влас ними силами підприємства (забудовника) без залучення спеціа лізованих підрядних будівельномонтажних організацій. При цьому на підприємстві може створюватися будівельномонтаж ний підрозділ (наприклад, відділ капітального будівництва), який здійснює відповідні будівельні роботи, найчастіше із реконструк ції та розширення підприємства або будівництва невеликих об’єк тів допоміжного призначення.

При підрядному способі будівництво здійснюється підрядни ми будівельними та монтажними організаціями, які мають у своєму розпорядженні будівельні кадри, спеціалізовані машини і устаткування. Здійснення будівництва відбувається за договора ми будівельного підряду, що укладаються між замовником і під рядчиком.

При змішаному способі будівництво здійснюється з викорис танням власних потужностей підприємства із залученням до певної частини робіт підрядних організацій.

У свою чергу ст. 334 Цивільного кодексу України передбаче но, що на виконання робіт, обумовлених договором підряду, складається кошторис. У главі 2 “Будівельної термінології” СН та П 1–2 1980 р. термін “кошторис” визначено як документ, який встановлює на підставі проектних даних вартість будів ництва об’єкта, у тому числі необхідні витрати на виконання окремих видів будівельномонтажних робіт і придбання облад нання, а також інші витрати, пов’язані із здійсненням будів ництва.

Перелік видів інвесторської кошторисної документації та по рядок її складання викладено у першій частині “Правил визна чення вартості будівництва” (ДБН Д1.112000).

П(С)БО 18 “Будівельні контракти” потребує при підписанні будівельного контракту проектної документації на зведення об’єкта будівництва. Але у Положенні немає пояснення термі на “проект”. У словнику іншомовних слів, виданому головною редакцією УРЕ АН УРСР у 1974 р., слово “проект” з латинської мови перекладено як “сукупність документів (розрахунків, крес лень та ін.), необхідних для побудови споруд, виготовлення машин та ін”. Вказана характеристика терміна “проект” відпо відає визначенню терміна “проектна документація” у Положен ні про підрядні контракти у будівництві України від 15.12.93 № 9.

2.2. Облік будівництва господарським способом

Витрати будівельномонтажних робіт, які виконуються гос подарським способом, забудовник обліковує по кожному об’єкту окремо.

Витрати за будівельним контрактом включають:

1) витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням даного конт ракту (прямі) (Дт субрахунка 231 “Виконання будівельних конт рактів” рахунка 23);

2) загальновиробничі витрати (Дт рахунка 91 “Загальнови робничі витрати”).

До витрат за будівельним контрактом включають витрати за період від дати підписання будівельного контракту до дати завер шення цього контракту, а також витрати, які поніс підрядчик

I

при підписанні будівельного контракту (якщо є вірогідність його підписання та достовірної оцінки таких витрат). Витрати, поне сені при підписанні будівельного контракту, який не підписаний до дати балансу, визнають витратами звітного періоду без вклю чення до витрат за будівельним контрактом у наступних звітних періодах.

До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням будівельного контракту, належать:

• прямі матеріальні витрати; • прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати.

Прямі матеріальні витрати: вартість сировини, матеріалів, будівельних конструкцій, комплектуючих виробів і напівфабри катів, допоміжних та інших матеріалів, придбаних у сторонніх організацій та виготовлених у підсобних виробництвах підряд чика, які використані на будівництві об’єкта.

Облік запасів. У будівельних монтажних підприємствах мате ріальними ресурсами виступають виробничі запаси, склад і струк тура яких залежать від характеру робіт, що виконуються. Запаси, згідно з П(С)БО 9 “Запаси” визнаються як “активи, які зберіга ються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подаль шого продажу продукту виробництва, зберігаються для спожи вання під час виробництва продукції, виконання робіт та надан ня послуг, а також управління підприємством”.

Для бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі виро би та інші матеріальні цінності, що призначені для виробни цтва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслугову вання виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою та складанням деталей, вузлів виробів і незакінчених техно логічних процесів;

• готову продукцію, виготовлену на підприємстві, призначену для продаж, що відповідає технічним та якісним характерис тикам, передбаченим договором або іншим нормативнопра вовим актом;

• товари у вигляді ТМЦ, що придбані (отримані) та зберігаються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використову ються протягом не більше одного року або нормального опера ційного циклу, якщо він триває понад один рік.

У зв’язку із різноманітністю видів запасів, які використовуються у будівництві, виникає необхідність їх класифікувати. Всі запаси на будівельних підприємствах поділяються на такі групи:

• будівельні матеріали;

• конструкції та деталі;

• обладнання до встановлення;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• інші запаси.

До будівельних матеріалів належать запаси, що використову ються безпосередньо у процесі виконання будівельних i монтаж них робіт для виготовлення будівельних деталей, для зведення i обробки конструкцій, частин будівель і споруд. Зокрема це: лісо матеріали (ліс круглий, пиломатеріали, фанера тощо); метало вироби (цвяхи, гайки, болти, залізні вироби тощо); силікатні матеріали (цемент, пісок, гравій, вапно, камінь, цегла тощо); санітарнотехнічні вироби (крани, муфти, трійники, фланці тощо) та інші подібні матеріали.

До конструкцій і деталей належать завезені на будівельний майданчик готові до встановлення будівельні конструкції та де талі: металеві, залізобетонні та дерев’яні конструкції; блоки та збірні частини будівель тощо.

Обладнання до встановлення включає обладнання, яке потребує прикріплення до фундаменту або несучої частини конструкцій, після чого стає можливим введення його в дію.

Будівельні матеріали, конструкції, вироби, деталі, запасні час тини надходять від постачальників, підзвітних осіб, які придбали матеріали за готівковим розрахунком, внаслідок списання основ них засобів та інших необоротних матеріальних активів, що стали непридатними, власного підсобного виробництва тощо.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на ба ланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю вироб ничих запасів, придбаних за плату, згідно з П(С)БО 9 “Запаси” є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальникові (про давцеві) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортнозаготівельні витрати (ТЗВ) (затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажнорозвантажуваль ні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума ТЗВ, що узагальню ється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомі сячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реа лізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортнозаготівельних витрат, яка належить до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибут тя цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звіт ний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні до викорис тання у запланованих цілях.

Запаси, що надходять на підприємство, оформляють бухгал терськими документами у такому порядку. Разом з відвантажен ням продукції постачальник передає покупцю розрахункові та інші супровідні документи — накладні, товарнотранспортні та податкові накладні, квитанцію до залізничної накладної тощо, оформлення яких перевіряється бухгалтерією як з точки зору правильності їх оформлення, так і за суттю відображених у них операцій.

У результаті такої перевірки на розрахунковому або іншому супровідному документі роблять відмітку про повний або частко вий акцепт (згода на оплату).

Перевірені документи з відділу постачання передають до бухгал терії, а квитанції транспортних організацій — експедитору для одержання i доставки запасів. Для одержання запасів зі складу постачальників, що знаходяться в інших містах, експедитору видають наряд i довіреність, в яких зазначають перелік і кіль кість матеріалів, які належить одержати.

4

Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад підприємства i здає завідувачу складу, який перевіряє відповідність кількості i якості запасів даним супровідних документів. Прийняті комір ником запаси оформляють прибутковими ордерами, які підпи сують завідувач складу i експедитор.

У тих випадках, коли кількість i якість оприбуткованих на склад запасів не відповідають даним супровідних документів, прий мання запасів здійснюється комісією, у складі якої обов’язково повинен бути представник постачальника. За наслідками перевір ки кількості та якості запасів складається акт про приймання запасів, який є підставою для пред’явлення претензії постачаль нику. Акт складається також при прийманні запасів, що надійшли на підприємство без документів (невiдфактурованi поставки).

На будiвельномонтажних пiдприємствах переважно застосо вується оперативнобухгалтерський метод облiку запасiв, який прийнято називати сальдовим методом облiку. При цьому методi облiк на складi ведеться матерiально вiдповiдальною особою в кiлькiсносортовому вираженнi. Для цього на кожне найменування матеріалів заводиться картка складського облiку матерiалiв форми М12, яка оформлюється в бухгалтерії i видається матерiально вiдповiдальнiй особi пiд розписку. Крiм цього, для характерис тики матерiалiв кожного номенклатурного номера заповнюється матерiальний ярлик, який знаходиться в мiсцях зберiгання ма терiальних цiнностей.

Записи в картцi складського облiку здiйснюються матерiально вiдповiдальною особою на пiдставi належним чином оформлених первинних документiв (прибуткових ордерiв, накладних тощо) з надходження i витрачання матерiалiв у момент здiйснення опе рації.

Протягом мiсяця у встановленi на пiдприємствi строки ма терiально вiдповiдальна особа на пiдставi даних карток склад ського облiку складає реєстр прийманняздачi документiв форми М13 в одному примiрнику. В реєстрi записується кiлькiсть пер винних документiв, які належить здати до бухгалтерії, та їх номери.

Для щомiсячної звiрки даних складського облiку про залишки матерiалiв у грошовому вираженні з даними бухгалтерiї мате рiально вiдповiдальна особа заповнює Вiдомiсть облiку залишкiв матерiалiв, тобто Матеріальний звіт.

Протягом мiсяця вiдомiсть залишкiв матерiалiв зберігається в бухгалтерiї i використовується для довiдкових цiлей. У кiнцi кожного мiсяця матерiально вiдповiдальна особа на пiдставi да них карток форми М12 переносить залишки по матерiалах до вiдомостi форми М14.

Надходження на склад запасiв власного виготовлення вiд пiд собних виробництв, вiдходiв будiвельного виробництва, внаслiдок лiквiдацiї основних засобiв, розбирання тимчасових будiвель i споруд тощо, оформляють накладними на внутрiшнє перемiщення матерiалiв форми М11.

Обладнання, що надійшло на склад будiвельномонтажної органiзації, оприбутковується шляхом складання акта про прий мання обладнання (ф. М15). При надходженнi обладнання на вiдповiдальне зберiгання складається окремий акт.

Облiк матерiалiв, будiвельних конструкцiй здiйснюється згід но з П(С)БО 9 “Запаси” за первiсною вартiстю з використанням таких видiв оцінок при вiдпуску запасiв у виробництво, продажу чи iншому вибуттi:

• iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв;

• середньозваженої собiвартостi;

• собiвартостi перших за часом надходження запасiв (ФІФО);

• собiвартостi останнiх за часом надходження запасiв (ЛІФО); • нормативних затрат;

• цiни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливу мар кірування кожної одиниці запасів, що дозволяє у будьякий мо мент визначити її вартість, а також установити дату продажу кожної одиниці конкретного виду запасів: собівартість продано го запасу, собівартість запасів, що залишилися на підприємстві. Це єдиний метод (ідеальний), який поєднує фізичний і вартісний вид запасів.

Метод середньозваженої собівартості передбачає оцінку запа сів по кожному їх виду. Середньозважена собівартість при цьому методі розраховується за формулою

MB!."! MB!."!

J#"#)%.#% O%-<*! ^N O%(!%*!

B!."! ^P

3O%-<*!N

N3O%(!%*!

Середньозважена собівартість розраховується у кінці місяця.

Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО): у його основу покладено принцип, згідно з яким при використанні ТМЗ із їх загальної вартості у першу чергу вирахо вується вартість тих запасів, які хронологічно надійшли на під приємство першими, раніше від усіх інших.

Метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО): у його основу покладено принцип, згідно з яким при використанні або продажу ТМЗ із їх загальної вартості вирахо вується вартість тих ТМЗ, які хронологічно надійшли на під приємство останніми.

Метод нормативних затрат: оцінка по цьому методу склада ється із застосування норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормаль них рівнів використання запасів, праці, виробничих потужнос тей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближен ня нормативних витрат до фактичних норм витрат повинні регу лярно перевірятися та переглядатись.

Фактичнi витрати матерiалiв на виконання будiвельномон тажних робiт по об’єктах облiку вiдображаються в облiкових регiстрах на пiдставi матерiальних звiтiв.

Будiвельнi матерiали вiдпускаються у виробництво на пiдставi правильно оформлених первинних облiкових документів за вагою, обсягом, площею або на пiдставi рахунка з вказiвкою кодiв замов лень, об’єктiв, видiв робiт, для виконання яких вони вiдпущенi, у суворiй вiдповiдностi до норми витрачання ресурсiв, що безпо середньо розробляються будiвельним пiдприємством і щорiчно затверджуються його керiвником.

Вiдпуск запасiв з центрального складу на приоб’єктнi в облiку повинен вiдображатися не як списання запасiв на виробництво, а як їх перемiщення всерединi будiвельного пiдприємства.

У будівництвi використовуються рiзні види запасiв, що зберiга ються на вiдкритих майданчиках, зокрема, окремi види каменю, пiсок, гравій, щебінь, блоки, дошки тощо. При використаннi запасів відкритого зберiгання на будівництво об’єктiв видатковi документи не складаються, а фактична наявнiсть і витрачання запасiв у такому разi визначаються шляхом проведення щомiсяця їх інвентаризації за станом на останнє число кожного мiсяця.

Результати інвентаризації, а також кiлькiсть використаних у виробництвi запасів визначаються за даними акта інвентаризації на списання запасiв вiдкритого зберiгання. Згiдно з даними інвен таризації фактичне витрачання запасiв визначається як рiзниця мiж сумою залишку на початок мiсяця і надходженнями запасів за мiсяць з вирахуванням їх фактичного залишку на кінець мiсяця і кiлькостi запасiв, проданих і вiдпущених на сторону.

Необґрунтованi перевитрати матерiалiв на собiвартiсть будiвель них робiт не вiдносяться, а підлягають вiдшкодуванню винними особами у порядку, встановленому чинним законодавством.

Для оформлення вiдпуску матерiальних цінностей внутрiшнім пiдроздiлам і господарствам пiдприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннiм органiзацiям викорис товуються накладнi вимоги на вiдпуск (внутрiшнє переміщення) матерiалiв форми М11.

При систематичному вiдпуску матерiальних цінностей для виконання будiвельномонтажних робiт використовуються лiмiтно забiрнi картки форми М8 — при багаторазовому вiдпуску одного виду матерiалiв протягом мiсяця, форми М9 — для чотириразо вого вiдпуску матерiалiв, форми М28 — для вiдпуску матерiалiв на будiвельнi потреби протягом усього періоду будiвництва, які зберiгаються у виконавця робiт (при цьому одночасно складається лiмiтнозабiрна картка форми М28а строком на мiсяць, що зберi гається на складi).

Лiмiтнозабiрнi картки виписує вiддiл постачання у двох при мiрниках на один або на кiлька видiв матерiалiв i, як правило, термiном на 1 мiсяць. Можуть застосовуватися квартальнi i пiв рiчнi лiмiтнозабiрнi картки з вiдривними мiсячними талонами на фактичний вiдпуск. У них зазначається вид робiт, номер скла ду, що вiдпускає матерiали, дiлянкаодержувач, шифр витрат, номенклатурний номер i найменування матерiалiв, що вiдпуска ються, одиниця вимiру i лiмiт мiсячного витрачання матерiалiв, який обчислюється вiдповiдно до виробничої програми на мiсяць i дiючих норм витрачання.

Один примiрник лiмiтнозабiрної картки передається дiлянцi одержувачу, другий — складу. Комiрник записує кiлькiсть вiдпу щеного матерiалу i залишок лiмiту в обох примiрниках картки i ставить пiдпис у картцi дiлянкиодержувача. Представник дiлянки пiдтверджує пiдписом одержання запасiв у картцi, що знаходиться на складi.

Замiсть первинних документiв з витрачання будiвельних запа сiв можна використовувати картки складського облiку (ф. № М12). Для цього представники дiлянокодержувачiв розписуються в одер жаннi матерiалiв у самих картках складського облiку, якi, таким чином, стають виправдальними документами. У картках простав ляють шифр виробничих витрат з метою подальшого групуван ня записiв за об’єктами калькуляцiї та статтями витрат.

Отже, при оперативнобухгалтерському методi облiку матерiаль них цінностей існує безпосередній взаємозв’язок аналітичного і синтетичного обліку запасiв, обліку запасів на складi пiдприємства з їх облiком у бухгалтерiї.

Для облiку запасiв у будiвництвi застосовуються такi синтетичнi рахунки: 20 “Виробничi запаси”; 22 “Малоцiннi та швидкозношу ванi предмети”, а також позабалансовий рахунок 02 “Активи на вiдповiдальному зберiганнi”.

В межах договору пiдряду замовники можуть передавати ма терiали, якi у пiдрядному пiдприємствi будуть облiковуватися на позабалансовому рахунку 023 “Матерiальнi цiнностi на вiдповi дальному зберiганнi”. При цьому вартiсть цих матерiалiв не вклю чається до загального обсягу виконаних будiвельномонтажних робiт.

На субрахунку 205 “Будiвельнi матерiали” пiдприємстваза будовники вiдображають рух будiвельних матерiалiв, конструкцiй i деталей, обладнання i комплектуючих виробiв, якi пiдлягають монтажу, та iнших матерiальних цiнностей, необхiдних для вико нання будiвельномонтажних робiт, виготовлення будiвельних деталей, конструкцiй тощо.

На даному субрахунку облiковується обладнання, яке не потре бує монтажу: транспортнi засоби, будiвельнi механiзми, сiльсько господарськi машини, виробничий iнструмент, вимiрювальнi та iншi прилади, виробничий iнвентар тощо.

Витрати на придбання обладнання, що потребує монтажу, вiдображаються безпосередньо на рахунку 15 “Капiтальнi iнвести цiї” в мiру їх надходження на склад або iнше мiсце зберiгання чи експлуатацiї.

Устаткування i будiвельнi матерiали, переданi пiдрядчику для монтажу та виконання будiвельних робiт, списуються з субрахунка 205 на рахунок 15 “Капітальні iнвестицiї” пiсля документального пiдтвердження їх монтажу i використання.

Обладнання, придбане i доставлене на будiвельний майдан чик, пiдрядна органiзацiя приймає та облiковує на позабалансо вому рахунку 021 “Устаткування, прийняте для монтажу”. Пiсля його встановлення замовник вiдносить його вартiсть до витрат будiвництва, а пiдрядне пiдприємство списує його з облiку на позабалансовому рахунку 021.

При надходженнi виробничих запасiв дебетують рахунок 20 (22) i кредитують:

• рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядниками” — на вартiсть матерiалiв, що надiйшли, за цiнами постачальникiв зi всiма нацiнками збутових i постачальницьких органiзацiй та транспортнозаготiвельними витратами, які входять у рахунки постачальникiв, включаючи оплату послуг посередникiв i опла ту вiдсоткiв за придбання в кредит, наданий постачальником;

• рахунок 68 “Розрахунки за iншими операцiями” — на вартiсть матерiалiв i МШП, що надiйшли, також послуг, пов’язаних з доставкою запасів;

• рахунок 372 “Розрахунки з пiдзвiтними особами” — на вартiсть матерiалiв, МШП, оплачених iз пiдзвiтних сум;

• рахунок 23 “Виробництво” — на витрати по доставцi матерiалiв власним транспортом i на фактичну собiвартiсть матерiалiв власного виробництва та на вартiсть зворотних вiдходiв;

• рахунок 232 “Допомiжнi виробництва” — на вартiсть матерiа лiв, що надiйшли вiд допомiжних виробництв;

• рахунок 11 “Малоцінні необоротні активи” — на вартiсть вiд ходiв, отриманих унаслiдок розбирання тимчасових (нетитуль них) споруд i пристосувань, а також списання МШП.

По кредиту рахункiв облiку виробничих запасiв вiдображаються операцiї, пов’язанi з вибуттям (списанням) матерiальних цiннос тей, в кореспонденцiї з дебетом:

• рахунок 231 “Основне виробництво” — на вартiсть матерiалiв, вiдпущених в основне виробництво для будiвництва об’єктiв; • рахунок 232 “Допомiжнi виробництва” — на вартiсть матерiа лiв, вiдпущених допомiжним виробництвам;

• iнших рахункiв.

Будiвельнi пiдприємства згiдно із договором можуть передавати окремi види матерiалiв у переробку на сторону. В бухгалтерському облiку матерiали, переданi в переробку, облiковуються на субра хунку 206 “Матерiали, переданi в переробку”. Після повернення

4

готового виробу він оприбутковується залежно вiд його виду — в дебет рахунка 20 (22) в кореспонденції з кредитом рахункiв 206 “Матерiали, переданi в переробку” у частині вартості матерiалів, використаних як ресурси, 63 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядчиками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями” у части нi вартостi послуг переробки тощо.

Рахунок 15 “Капiтальнi інвестиції” використовують будiвельнi пiдприємства, що мають власнi кар’єри, ділянки для заготiвлi не рудних матерiалiв (глини, пiску, вапна, щебеню, лiсу круглого). Цi матерiали заготовлюються для наступної їх переробки і випуску цегли, будiвельних конструкцій і виробiв для власних допомiжних виробництв або для передання іншим органiзаціям у переробку. В дебет рахунка 15 вiдносять і купiвельну вартість матерiальних цінностей, по яких на будiвельне підприємство надійшли розрахун ковi документи постачальника, та інші витрати з придбання мате рiалiв з кредиту рахункiв 63, 23, 372 залежно вiд того, звiдки надійшли матерiальні цінностi, вiд характеру витрат на заготiвлю і доставку матерiальних цінностей на пiдприємствi. Матерiальнi цін ностi, що фактично надійшли на підприємство, списують за облi ковими цінами з кредиту рахунка 15 в дебет рахункiв 20 (22).

Залишок на рахунку 15 на кiнець мiсяця вiдображає наявнiсть матерiалiв у дорозi.

1"7"#&Q6QDB,)Q.#&%7*#"Q&Q.Q%E7*-Q)-"7L*.* (&)(QB,$&#"(Q-".#)#%%+8

I K"4FJBQ."Q"#&Q.%7.7"B%7<7-Q.G

3" IFJ7".7%Q*#"Q&7G@%."Q*#"Q&Q. B&Q(.7*76!%*7

K"F5",%(7-(,-6+*7*.%7(*7G 3"I FKQ).Q)"#&Q6QDQ%E7B"%7(7.Q.G@ %-")%,."Q*#"Q&Q.

K"I FKQ).Q)"#&!6!DQ%E7B"%7(7.Q.G 3"4IF5",%(7-)(*7G@%,*,1K- "#&Q.%7*#"Q&

Фiнансовий результат вiд реалiзацiї матерiалiв визначають таким чином:

1. Дт рах. 791 “Результат основної дiяльностi”, Кт рах. 943 “Собiвартiсть реалiзованих виробничих запасiв”.

2. Дт рах. 712 “Дохiд вiд реалізації iнших оборотних активiв”, Кт рах. 791 “Результат основної дiяльностi”.

4I

3. За рах. 791 визначається результат вiд реалiзацiї виробничих запасiв, який в кiнцi звiтного перiоду списується на рах. 44 “Нерозподiленi прибутки, непокритi збитки”.

Будівельні матеріали відносять до витрат виробництва на під ставі накладних або лімітнозабірних карток. Будівельні мате ріали оцінюють франкоприоб’єктний склад, включаючи заготі вельноскладські витрати. До них відносять утримання апарату із заготівлі, матеріальних складів на будівництві, зберігання мате ріалів, оплату зборів за повідомлення про прибуття вантажів, їх зважування, а також витрати матеріалів у дорозі та на складах у межах природних втрат, віднесені за рахунок підприємства. Втрати з доставки матеріалів від приоб’єктного складу до місця призначен ня на вартість матеріалів не відносять. Ці витрати включають у вартість будівельномонтажних робіт за відповідними статтями.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому були здійснені (встановлені):

• понаднормові втрати і нестачі запасів;

• проценти за користування позиками;

• витрати на збут;

• загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у заплано ваних цілях.

Матеріали, які виготовляють власними силами, оцінюють за фактичною собівартістю згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

Облік придбаних матеріалів, як і власного виробництва, а також устаткування, яке підлягає встановленню, проводять на рахунку 205. Обладнання, яке не підлягає монтажу, на 205 раху нок не відносять, а обліковують його на рахунок 15.

Обладнання, яке підлягає монтажу, списують із субрахунка 205 на рахунок 15 після здавання в монтаж (прикріплення до фундаменту, підлоги, міжповерхове перекриття, укрупнене скла дання, що підлягає оплаті згідно з цінниками на монтаж обладнан ня). Роботу з підготовки обладнання до монтажу — перевезення до місця встановлення, розпакування, складання, комплектування окремих частин і перевірка обладнання — не вважають здачею обладнання в монтаж.

Типову кореспонденцію рахунків з обліку матеріальних цін ностей будівельних підприємств подано в табл. 2.1.

4

Таблиця 2.1

Кореспонденцiя рахункiв з облiку матерiальних цінностей

будiвельних підприємств

4

Закінчення табл. 2.1

Облiк малоцiнних і швидкозношуваних предметiв. У будi вельних органiзацiях до малоцiнних і швидкозношуваних пред метiв вiдносять предмети, що використовуються не бiльше одного року або нормального операцiйного циклу, якщо вiн бiльше од ного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спе ціальне оснащення, спецiальний одяг тощо.

Облiк МШП здiйснюється за фактичною вартiстю їх придбан ня або собiвартiстю виробництва, якщо МШП виготовляються на пiдсобних виробництвах будiвельної органiзацiї.

Фактична вартiсть придбання складається з первiсної вартос тi та витрат на доставку таких цiнностей на склад.

Облiк МШП ведеться на рахунку 22 “Малоцiннi та швидко зношуванi предмети”, по дебету якого вiдображається оприбут кування МШП, а по кредиту — вiдпуск за облiковою вартiстю у виробництво. Крiм цього, за кредитом рахунка 22 можуть вiдобра жатися списання нестач i втрат вiд псування МШП.

Якщо МШП мають строк експлуатацiї бiльше одного року, то вартiсть їх придбання (виготовлення) вiдображається в складi субрахунка 112 “Малоцiннi необоротнi матерiальнi активи з вiдоб раженням витрат на придбання по дебету субрахунка”, 153 “При дбання (виготовлення) iнших матерiальних активiв” та наступним списанням з кредиту 153 в кореспонденцiї з дебетом 112.

Для облiку зносу малоцiнних необоротних матерiальних активiв призначений регулюючий субрахунок 132 “Знос iнших необорот

44

них матерiальних активiв”. Будiвельнi органiзацiї можуть засто совувати методи нарахування амортизацiї у першому мiсяцi вико ристання об’єкта в розмiрi 50 % його вартостi, яка амортизується, та решти 50 % вартостi у мiсяцi їх вилучення зi складу активiв. Можливе нарахування амортизацiї у першому мiсяцi використання об’єкта 100 % його вартостi.

Для всiх iнших видiв малоцiнних необоротних матерiальних активiв (крiм спецiальних iнструментiв, пристроїв) метод нараху вання зносу встановлюється розпорядчим документом керiвника органiзацiї i не змiнюється протягом року.

Для спецiальних iнструментiв i спецiального обладнання вста новлений особливий порядок нарахування зносу. Вартiсть спе цiальних iнструментiв i спецiального обладнання погашається вiдповiдно до встановленої норми або кошторисної ставки, розра хованої, виходячи з кошторисних витрат на їх виготовлення придбання i запланованого строку будiвництва, але не бiльше двох рокiв. Порядок нарахування норм або кошторисних ставок i порядок нарахування зносу по спецiальних iнструментах i при строях визначається мiнiстерствами i вiдомствами.

МШП, що стали непридатними, списуються з пiдзвiту мате рiально вiдповiдальних осiб на пiдставi актiв про їх списання (форма № МШ8). Вартiсть лому, запчастин та iнших вiдходiв, отриманих вiд списання МШП, оприбутковується проведенням Дт рах. 209, Кт рах. 746.

Прямі витрати на оплату праці включають:

• заробітну плату працівників за роботу, виконану на будівни цтві об’єкта;

• доплату незвільненим від основної роботи бригадирам;

• доплату робітникам за роботу у багатозмінному режимі та за роботу у нічний час;

• оплату щорічних і додаткових відпусток, згідно із законодав ством (грошова компенсація за невикористану відпустку);

• оплату робітникам днів відпочинку, які надають у зв’язку з роботою у понаднормовий час;

• оплату спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством (працюючим матерям для годування дитини, пільгового часу підліткам та ін.);

• оплату робітникамдонорам днів обстеження, здачі крові та відпочинку;

4

• оплату робочого часу працівників, які задіяні на виконанні державних, громадських доручень;

• оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності робіт никам;

• суму заробітної плати за основним місцем роботи працівни кам за період їх навчання з відривом від виробництва у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

• оплату відпусток, які надають працівникам, що навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в аспірантурі, без відриву від виробництва у вечірніх і заочних загальноосвітніх школах, для участі у сесії та для складання іспитів;

• оплату відпусток перед початком роботи випускникам навчаль них закладів;

• оплату праці кваліфікованих робітників будівельної організа ції, які задіяні у підготовці та підвищенні кваліфікації робітни ків, керівництва виробничою практикою студентів та навчання школярів;

• доплату працівникам за несприятливі умови праці (за роботу у важких умовах);

• оплату працівникам за роботу у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час за розцінками, встановленими законодав чими активами;

• винагороду за вислугу років, передбачену законодавством;

• доплату працівникам за сумісництво професій;

• доплату робітникам, постійно зайнятим на підземних роботах у будівництві;

• надбавки кваліфікованим робітникам, зайнятим на відповідаль них роботах;

• виплати на компенсацію збитку, нанесеного працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням ним тру дових обов’язків;

• суми вихідної допомоги, які виплачують за період працевлаш тування робітникам, звільненим із будівельної організації через зміни в організації виробництва та праці, а також у зв’язку з призовом на військову службу;

• плату за період вимушеного прогулу (простою);

• премії робітникам за своєчасне і дострокове введення виробни чих потужностей та об’єктів будівництва й одноразові випла ти за виконання особливо важливих завдань;

4

• премії робітникам за поточні основні виробничі результати, згідно з прийнятим у будівельній організації положенням про преміювання;

• надбавки до заробітної плати робітникам за пересувний, роз’їз ний характер ведення будівельномонтажних робіт та виконан ня робіт вахтовим методом.

Основні первинні документи з обліку праці у будівництві:

• наряди на відрядну роботу;

• накази про надання відпусток;

• лікарняні листки;

• накази про преміювання робітників та інші документи, що підтверджують витрати за будівельним контрактом. Усі пер винні документи після їх обробки групуються у розрахунко воплатіжній відомості та можуть бути об’єднані у загальному зведенні у розрізі окремих об’єктів.

Зведені дані використовуються при визначенні загальних ви трат за будівельним контрактом. Інші прямі витрати:

• вартість виконаних субпідрядчиками робіт;

• внески на соціальне страхування та у Пенсійний фонд;

• витрати на оплату праці робітників, зайнятих управлінням, обслуговуванням власних та орендованих машин і механізмів; • вартість паливномастильних матеріалів, електроенергії та інших матеріалів і запасних частин, які використовують під час експлуа тації, поточного ремонту, технічного огляду та технічного обслу говування власної й орендованої будівельної техніки;

• витрати на перебазування будівельних машин і механізмів з об’єкта на об’єкт, а також на утримання та ремонт рейкових і безрейкових шляхів;

• амортизаційні відрахування від вартості будівельних машин і механізмів, обладнання ремонтних майстерень, гаражів та інших споруд, що обслуговують будівельну техніку;

• вартість послуг, наданих управліннями механізації та інши ми спеціалізованими організаціями під час виконання буді вельномонтажних робіт, включаючи перебазування будівель них машин з об’єкта на об’єкт;

• витрати на переміщення за допомогою будівельних машин матеріалів і будівельних конструкцій у межах будівельного майданчика;

4

• інші витрати, пов’язані з експлуатацією та утриманням буді вельної техніки (крім витрат, які пов’язані з будівельномон тажними роботами, а також витрат на експлуатацію машин, зданих в оренду стороннім організаціям).

Прямі витрати, зібрані по дебету субрахунка 231 у частині, що стосується завершених робіт, списуються у дебет субрахунка 903 “Собівартість реалізованих робіт та послуг” (тобто визна ються); а надалі — у дебет субрахунка 791 “Результат основної діяльності”.

До загальновиробничих витрат належать витрати на управлін ня, організацію та обслуговування будівельного виробництва (у тому числі витрати на оплату праці лінійного персоналу, оплату за невідпрацьований час (щорічних і навчальних відпусток), пер ших п’яти днів тимчасової непрацездатності, відрахування на со ціальні заходи, заходи з техніки безпеки, спецодяг, охорону об’єк та, утримання тимчасових (нетитульних) споруд, будівельних майданчиків, на підготовку об’єктів до здачі, розробку та підтримку проектів організації і виконання робіт). Їх збирають по дебету рахунка 91 “Загальновиробничі витрати” та списують у дебет суб рахунка 231 шляхом розподілення між об’єктами будівництва (підрядними контрактами) у більшості випадків пропорційно:

• прямим витратам;

• обсягу доходу;

• прямим витратам на оплату праці;

• відпрацьованому будівельними машинами та механізмами часу.

Будівельні пiдприємства у своїй дiяльностi мають справу з великою кiлькістю основних засобів. Однi з них беруть участь у процесi будівництва, інші безпосередньо не використовуються при здiйсненнi будівельних і монтажних робiт, що враховується в облiку витрат, пов’язаних з експлуатацією основних засобів. Бух галтерський облiк надходження та вибуття основних засобiв у будiвництвi здійснюється за загальноприйнятою методологією вiдображення цих господарських операцій відповідно до П(С)БО 7.

Облiк капiтальних iнвестицiй на придбання або виготовлен ня основних засобiв здiйснюється iз використанням рахунка 15 “Капiтальнi iнвестицiї”, по дебету якого вiдображаються витра ти (за економiчними елементами) на виготовлення (споруджен ня) основних засобiв господарським способом або їх придбання за грошовi кошти у постачальникiв. При виготовленнi (спору

4

дженнi) пiдрядчиками по дебету рахунка 15 “Капiтальнi iнвес тицiї” вiдображається вартiсть виконаних робiт згiдно з актами приймання форми № КБ2в у кореспонденцiї з кредитом рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядчиками”.

Типові форми первинних документів затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного коміте ту України з будівництва та архітектури від 21.06.02 № 237/5 — № КБ2в “Акт приймання виконаних підрядних робіт” і № КБ3 “Довідка про вартість виконаних підрядних робіт”. Дані форми призначені для відображення інформації про витрати при здійс ненні капітального будівництва, капітального ремонту. За цими документами проводять записи по введенню в експлуатацію бу дівель.

Введення основних засобiв в експлуатацiю вiдображається за писом по дебету рахунка 10 “Основнi засоби” та кредиту рахунка 15 “Капiтальнi iнвестицiї”.

При здійсненні ремонтних робіт чи ліквідації споруд, будівель у зв’язку iз закiнченням строку корисного використання або ви мушеною замiною накопичена на рахунку 13 “Знос необоротних активiв” сума зносу списується по дебету цього рахунка в корес понденцiї з кредитом рахунка 10 “Основнi засоби”. Залишкова вартiсть списується по дебету субрахунка 976 “Списання необорот них активiв” та кредиту рахунка 10 “Основнi засоби”. По дебету рахунка 976 “Списання необоротних активiв” у кореспонденцiї з рахунками витрат або розрахункiв вiдображаються iншi витра ти, пов’язанi iз лiквiдацiєю основних засобiв. Оприбуткування матерiалiв, якi залишилися вiд лiквiдованого об’єкта основних засобiв, здійснюється записом по дебету рахунка 20 “Виробничi запаси” та кредиту субрахунка 746 “Доходи вiд iншої звичайної дiяльностi”.

Аналiтичний облiк iнвентарних об’єктiв ведеться iз застосу ванням таких типових форм первинного облiку:

031 “Акт прийманняпередачi основних засобiв”;

032 “Акт прийманняздачi вiдремонтованих, реконструйованих та модернiзованих об’єктiв”;

033 “Акт на списання основних засобiв”;

034 “Акт на списання автотранспортних засобiв”;

036 “Інвентарна картка облiку основних засобiв”;

037 “Опис iнвентарних карток з облiку основних засобiв”;

4

039 “Інвентарний список основних засобiв за мiсцем їх знахо дження, експлуатацiї”.

Приймання завершених робiт з добудови та дообладнання об’єкта i здiйснених у порядку капiтальних iнвестицiй оформляють актом прийманняздачi вiдремонтованих, реконструйованих і модернiзованих об’єктiв (ф. № 032).

Внутрiшнє перемiщення основних засобiв з одного пiдроздiлу виробництва (вiддiлу, цеху) на iнший, а також їх передачу зi складу в експлуатацiю оформляють накладною на внутрiшнє пере мiщення основних засобiв.

Основними реєстрами аналiтичного облiку є iнвентарнi картки, змiст i форма яких залежать вiд виду основних засобiв. Аналi тичний облiк основних засобiв ведеться в iнвентарних картках форми № 036.

На орендованi основнi засоби в бухгалтерії орендаря інвен тарнi картки не вiдкривають. Для аналiтичного облiку основних засобів, що надійшли на умовах оренди, використовують копії інвентарних карток орендодавця.

На будiвельному пiдприємствi поряд із зазначеними формами використовуються також іншi типовi форми первинного облiку, а саме: 035 “Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини”; 038 “Картка облiку руху основних засобiв”; 0315 “Розрахунок амортизації основних засобiв (для будівельної орга нізації)”.

Синтетичний облiк основних засобiв ведеться на однойменному рахунку 10. Аналiтичний облiк основних засобiв будiвельних пiд приємств в умовах використання “Методичних рекомендацiй по застосуванню реєстрiв бухгалтерського облiку”, що затвердженi наказом Міністерства фiнансiв України від 29.12.2000 № 356, здійс нюється у Журналі 4, який призначений для узагальнення інфор мації про наявність та рух основних засобiв (за кредитом рахун кiв 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). Аналiтичний облiк основ них засобiв ведеться за кожним об’єктом окремо з розподілом на власнi та отриманi на умовах фінансової оренди виробничi та не виробничi об’єкти основних засобів у картках облiку. Записи у Журналi 4 здійснюються на підставi первинних і зведених облi кових документів (акта прийманняпередачi (внутрiшнього перемi щення) основних засобiв, акта списання, розрахунку амортизації тощо). У графах 3, 4 і 5 розділу 1 цього Журналу вiдображається вибуття основних засобiв унаслiдок їх продажу, безоплатної пере дачi, неможливостi отримання пiдприємством надалi економiчних вигод від їх використання або невідповiдності критерiям визнання активом, а також сума уцінки, яка вiдображається за кредитом вiдповiдних рахункiв бухгалтерського облiку основних засобiв. У графi 6 роздiлу 1 Журналу вiдображаються сума нарахованої амор тизації та сума збільшення зносу необоротних активiв унаслiдок їх дооцінки та зменшення їх корисності. У графi 7 відображається вартiсть негативного гудвілу, що виник унаслiдок придбання або об’єднання пiдприємств.

2.3. Облік будівництва, яке виконується підрядним способом

При підрядному способі будівництва в обліку беруть участь дві сторони: замовник і підрядчик, взаємовідносини між якими регулюються договором підряду на весь період будівництва.

Основні принципи обліку будівельних робіт, що виконуються підрядним способом, регулюються Положенням (стандартом) бух галтерського обліку 18 “Будівельні контракти”. Це положення застосовується підрядчиками щодо обліку доходів і витрат за будівельними контрактами.

Підрядчиком вважається юридична особа, яка укладає договір про будівництво (будівельний контракт на спорудження нового об’єкта, реконструкцію, розширення, добудову, реставрацію і ре монт об’єктів, виконання монтажних робіт) об’єкта, виконує передбачені роботи і передає їх замовникові. Поділ підрядчиків залежно від їх повноважень щодо об’єкта і учасників будівни цтва та виду виконуваних робіт на генпідрядчиків і субпідряд чиків не є підставою для незастосування цього П(С)БО 18 “Буді вельні контракти”.

Під об’єктом будівництва, щодо якого відповідно до цього П(С)БО має бути організовано бухгалтерський облік доходів і витрат за будівельним контрактом, треба розуміти сукупність будівель і споруд або окремі будівлі і споруди (з внутрішніми інженерними мережами водопостачання, каналізації, газо і теп лопроводу, електропостачання, радіофікації, підсобними і допо міжними надвірними будівлями, благоустроєм), будівництво яких здійснюється за єдиним проектом і кошторисом.

I

Договір підряду є основним документом, що регламентує взає мовідносини замовників і підрядчиків та визначає їхню відпові дальність за невиконання договірних зобов’язань. Договір під ряду укладається замовником із генеральним підрядчиком на весь період нового будівництва, розширення, реконструкції і тех нічного переозброєння підприємств, будинків і споруд або їхніх черг, включених до загального плану будівництва.

Перш ніж перейти до порядку складання договору підряду, необхідно з’ясувати головні принципи укладання і виконання підрядних контрактів. Головними принципами підрядних конт рактів є:

• врахування і дотримання чинного законодавства;

• економічна самостійність і незалежність учасників;

• чітке розмежування у контракті прав і обов’язків сторін;

• майнова відповідальність за невиконання або неналежне вико нання договірних зобов’язань;

• розмежування ризиків між учасниками контракту, визначен ня обов’язкових для страхування ризиків;

• надання гарантій виконання договірних зобов’язань;

• зобов’язання сторін за узгодженим і взаємоприйнятним вирі шенням проблем і спорів, що виникають у процесі укладання та виконання контракту.

Основними учасниками підрядного контракту є замовник і підрядчик. Замовник — учасник контракту, який визначає умо ви складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки за них з підрядчиком. Підрядчик — учасник будів ництва, який зобов’язаний на свій ризик і за обумовлену ціну виконати передбачені контрактом роботи і передати їх замовни кові у встановлені строки.

Контракт може бути двостороннім і багатостороннім. Якщо замовник і підрядчик є єдиними учасниками контракту, то кон тракт має двосторонній характер. Але якщо, крім замовника і підрядчика, сторонами контракту є також інші учасники будів ництва — проектні організації, постачальники устаткування, банки, субпідрядчики тощо, контракт є багатостороннім. На сьо годні найпоширенішими видами підрядних контрактів є двосто ронні контракти.

Замовниками та підрядчиками можуть бути юридичні і фізич ні особи, які одержали у встановленому законом порядку право на здійснення будівельної діяльності. Головними умовами контракту є строки будівництва об’єкта (виконання робіт, по слуг) і ціна робіт (послуг), виконання яких здійснює підрядчик. При укладанні двосторонніх контрактів підрядчик відповідає за виконання робіт, передбачених проектом будівництва, здачу об’єк та в експлуатацію. Замовник бере на себе зобов’язання щодо виділення будівельного майданчика, забезпечення проектною до кументацією, устаткуванням, матеріалами спеціального призна чення, фінансування й оплати робіт, підготовки об’єкта до здачі в експлуатацію.

Приблизна структура контракту (розділи):

1. Сторони за договором.

2. Предмет контракту.

3. Ціна предмета контракту.

4. Строки виконання робіт.

5. Розрахунки і платежі.

6. Матеріальнотехнічне забезпечення.

7. Субпідрядні організації.

8. Страхування ризиків.

9. Виконання робіт.

10. Здача і приймання робіт.

11. Гарантійні строки експлуатації об’єкта після здачі в експлуатацію.

12. Розв’язання спорів і арбітраж.

13. Призупинення робіт і розірвання контракту.

Це приблизний перелік пунктів, які можуть бути в договорі підряду. Сторони уточнюють його з урахуванням конкретних особливостей будівництва і взаємних домовленостей.

Предмет контракту. Підрядний контракт у будівництві — це договір у будівництві, що передбачає взаємні зобов’язання сто рін у процесі будівництва (реконструкції, технічного переозбро єння і капітального ремонту) об’єктів виробничого і невиробни чого призначення. Предметом контракту є сукупність робіт чи послуг або окремі роботи та послуги, виконання яких доруча ється підрядчику відповідно до умов контракту. У цьому пункті договору обумовлюється результат роботи підрядчика в матеріаль ній формі.

Відповідно до ст. 335 ЦКУ підрядчик зобов’язаний виконати роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засо бами, якщо інше не встановлене договором. У свою чергу, якщо робота виконується повністю або частково з матеріалу замовни ка, підрядчик відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Якщо ж у процесі будівництва чи в процесі приймання мате ріалів були виявлені дефекти або інші невідповідності стандартам, підрядчик зобов’язаний своєчасно попередити замовника:

1) про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника;

2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності виконуваної роботи;

3) про наявність інших, незалежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи.

Але якщо підрядчик вчасно не попередив замовника про ви явлені дефекти, усю відповідальність в майбутньому несе підряд чик. Якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку підрядчика, у відповідний строк не замі нить недоброякісних або непридатних матеріалів, не змінить вка зівок про спосіб виконання роботи або не усуне інші причини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, підрядчик має право відмовитись від договору і стягнути понесе ні з вини замовника збитки.

Приклад запису у контракті п. 2 “Предмет контракту”: “Підряд чик виконує власними та залученими силами і засобами будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, передбачені проектною документацією, здійснює випробування змонтованого устатку вання, здає об’єкт замовнику в експлуатацію, ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт та в гарантійні строки експлуатації об’єкта”.

Ціна предмета контракту. У цьому пункті контракту визнача ється розмір ціни виконуваних робіт і встановлюється можли вість і умови її коригування в ході виконання робіт. Договірна ціна визначається сторонами за домовленістю і залежить від складу затрат. Наприклад, при будівництві об’єктів “під ключ” у складі ціни можуть враховуватися затрати на виконання будівельно монтажних робіт, придбання меблів, устаткування, інвентарю, включаючи заготівельноскладські, транспортні, накладні та інші витрати. Калькуляцію витрат, як правило, складають обидві сторони. Та частина витрат, що враховується при формуванні

4

ціни і підготовлена підрядною організацією, підлягає документаль ному оформленню (протокол узгодження договірної ціни на буді вельну продукцію) і є невід’ємною частиною контракту.

Узгодження договірних цін. Замовник передає підрядній орга нізації проектнокошторисну документацію до виконання робіт, а підрядчик, у свою чергу, готує пропозиції щодо договірної ціни. Кінцевий результат узгоджується між підрядчиком і замовником під час проведення переговорів. Складена за результатами перего ворів договірна ціна оформлюється відповідно додатку до конт ракту. Кінцева договірна ціна, прийнята замовником і підрядчиком під час переговорів, не може змінюватись однією стороною без погодження з іншою.

Ціни в контракті можуть бути твердими (остаточними) та динамічними (неостаточними, відкритими).

Тверді ціни встановлюються незмінними на весь обсяг будів ництва, оскільки вони визначаються з урахуванням коливання цін, яке очікується, і залишаються без змін у період виконання робіт. У контракті робиться цінове застереження: “Ціна тверда, зміні не підлягає”. Як правило, такі ціни встановлюються на обсяг робіт, що закінчується протягом одного року.

Динамічні ціни мають незмінну частину витрат — базисну кошторисну вартість, що належить до діяльності підрядчика. Вони коригуються в процесі виконання робіт за фактом застосу вання до цін надбавок (знижок), що враховують рівень інфляції. Якщо в контракті встановлені динамічні ціни, то тут же пови нен бути передбачений порядок їх коригування протягом поточ ного року. Також тут передбачається коригування обсягів робіт, що переходять відповідно до обумовленої в контракті тривалості будівництва на наступні роки.

Якщо здача об’єкта в експлуатацію здійснюється поетапно, то ціну робіт краще встановлювати тільки на перший етап із визначенням у контракті порядку розрахунку ціни на наступні етапи.

Але є низка причин, через які договірні ціни, незалежно від того, тверді вони чи динамічні, можуть змінюватися. Такими причинами є:

• зміни обсягів і складу робіт;

• зупинення робіт за рішенням замовника та через непередбачу вані обставини;

• зміни за рішенням або з вини замовника строків будівни цтва;

• зміни у встановленому порядку узгодженої номенклатури мате ріалів і устаткування поставки замовника;

• прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впли вають на вартість робіт;

• суттєвих розходжень фактичних і проектних умов будівництва, передбачити які при узгодженні ціни підрядчик не міг.

Такі зміни першої договірної ціни оформлюються обома сторо нами шляхом підписання додаткових угод.

Строки виконання робіт. Строки виконання робіт за окремими етапами визначаються сторонами на підставі календарного плану будівництва. Строки виконання всіх робіт на об’єкті встановлю ються шляхом визначення у контракті календарної дати почат ку робіт і здачі об’єкта в експлуатацію або строку від початку до закінчення робіт. Наприклад, у контракті може бути записано: “Виконання робіт повинно початись у жовтні 2004 р. і закінчи тись у травні 2006 р.” або “Строк будівництва об’єкта № 23 становить 10 місяців від початку робіт, встановленого конт рактом, до здачі об’єкта в гарантійну експлуатацію”. Ці зобов’я зання можуть бути викладені і в такій редакції: “не пізніше 01 травня 2004 р.” і “не більше 10 місяців, починаючи з 01 жовт ня 2004 р.”.

У контракті потрібно точно і чітко визначити термін початку виконання робіт. Термін початку робіт потрібно пов’язати з по явою важливих для початку будівництва подій. Це може бути передача будівельного майданчика чи проектної документації.

Як відомо, у Законі України від 22.05.97 № 283/97ВР уста новлено, що деякі платники податку можуть обрати окремий порядок визначення результату фінансової діяльності, яка здійс нюється за будівельним контрактом. Таким порядком можуть скористатись будівельні підприємства, якщо договір, згідно з яким вони виконують роботи, підпадає під визначення “довгостроко вого контракту”. Під терміном “довгостроковий контракт (дого вір)” слід вважати будьякий договір на виготовлення, будів ництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, які бу дуть належати до складових таких основних засобів замовника, а також на виготовлення нематеріальних активів, пов’язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем

(послуг типу “інжиніринг”, науковоконструкторських робіт і розробок) за умови, що такий контракт не планується заверши ти раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати) (пп. 7.10.2 Закону про прибуток).

За правилами, які описані у пп. 7.10 Закону про прибуток і Порядку ведення та складання податкового звіту про резуль тати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрак тів), затвердженому наказом ДПА від 31.07.97 № 275, сума валового доходу визначається розрахунковим шляхом, валові витрати — у загальновстановленому порядку, а саме: за першою із подій.

Валовий дохід звітного періоду розраховують, помножуючи суму загального планового валового доходу (контрактної вартос ті) на коефіцієнт виконання довгострокового договору, який ви значається як відношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми планових витрат за контрактом.

Приклад. Підприємство уклало 2 контракти.

Контракт № 1 — на будівництво будинку для продажу фізич ним особам, вартість якого — 6 млн грн. Операції з продажу житла фізичним особам звільнені від ПДВ.

Контракт № 2 — на будівництво адміністративного будинку вартістю 3 млн грн, крім цього ПДВ — 600 тис. грн, витрати за цим контрактом згідно з кошторисом — 2 млн грн.

Керівник підприємства у наказі встановив, що результати діяльності за контрактом № 2 слід здійснювати у порядку, ви значеному для довгострокових договорів, адміністративні та за гальновиробничі витрати з метою податкового обліку розподіля ються між контрактами пропорційно прямим витратам. У січні 2003 р. підприємство:

• отримало часткові аванси від замовників за контрактами № 1 і № 2;

• оплатило та оприбуткувало будівельні матеріали для вико нання робіт за контрактами № 1 і № 2. При цьому за розпо рядженням керівника підприємства 70 % матеріалів придбано для будівництва житлового будинку, а 30 % — для адмініст ративного будинку.

Протягом місяця підприємство нарахувало заробітну плату основним працівникам, адміністрації та понесло інші витрати.

По завершенні місяця замовники підписали акт:

• за контрактом № 1 на виконання робіт на суму 480 тис. грн (без ПДВ);

• за контрактом № 2 — на суму 242400 грн, у тому числі ПДВ — 40400 грн.

У табл. 2.2 показано, як такі операції відображати у бухгал терському обліку. Для обліку витрат за контрактами № 1 і № 2 відкрито спеціальні субрахунки:

• 2051 “Будівельні матеріали (для контракту № 1)”;

• 2052 “Будівельні матеріали (для контракту № 2)”; • 231 “Виробництво (по контракту № 1)”; • 232 “Виробництво (по контракту № 2)”.

Таблиця 2.2

Кореспонденція рахунків за господарськими операціями

Продовження табл. 2.2

3. Нарахування на заробітну плату працівників 16000 4000

4. Послуги субпідрядчиків 50000 20000

Разом: 694000 244000

Закінчення табл. 2.2

Перегляд термінів виконання робіт. Підрядчик через обста вини, що склалися, може отримати право на перегляд строків виконання робіт у разі:

• зупинення робіт не з вини підрядчика;

• дії обставин непереборної сили;

• відсутності фінансування, затримки у виконанні зобов’язань, появи додаткових робіт тощо, за які відповідає замовник;

• страйків працівників, що заважають нормальному виконанню робіт.

Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуван ням причин оформляється також додатковою угодою.

Розрахунки і платежі. Один із найважливіших пунктів конт ракту підряду. Умови платежів і розрахунків за виконані роботи і послуги сторони визначають самостійно. Оплата робіт може здійснюватися за готовий об’єкт або шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт та послуг). За домовленістю замовник перераховує підряд чику аванси, здійснює оплату за будівельні матеріали, устатку вання, конструкції, що поставляє підрядчик.

Підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійс нювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами — громадянами — як у готівковій, так і в безготівковій формі. Але необхідно врахувати таку обставину, що сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству не повинна перевищу вати 10 тис. грн протягом одного дня за одним або кількома

платіжними документами. При цьому кількість підприємств, з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Якщо сума платежу підприємства іншому підприємству перевищує встановлену граничну суму 10 тис. грн протягом одного дня, то такі платежі повинні проводитися тільки в безготівковому по рядку.

У контракті можуть бути також передбачені умови зменшення чи відстрочення сум перерахування за виконані умови. Але замов ник має право зменшувати суму перерахування за виконані ро боти, не обумовлені контрактом, у разі, якщо:

• роботи виконані з порушенням чинних норм і правил до усу нення цих порушень;

• передбачена контрактом сума застави внесена підрядчиком несвоєчасно.

Застава — спосіб забезпечення зобов’язань за контрактом за рахунок предмета застави, яким може бути майно та майнові права. При заставі сторона, яка виступає заставодержателем (кре дитором), має переважне право перед іншими кредиторами на забезпечення виконання контрактних зобов’язань іншою сторо ною, яка є заставодавцем (боржником), за рахунок заставленого ним майна.

Матеріальнотехнічне забезпечення. У цьому пункті контрак ту сторони визначають порядок забезпечення будівельних робіт матеріалами, конструкціями, устаткуванням тощо. Наприклад, запис у контракті за цим пунктом може бути такого змісту: “Замовник повинен поставити на будівельний майданчик елект ротехнічне, енергетичне устаткування, оснащення, інвентар, будівельні матеріали та здійснити своїми силами перевірку якос ті та комплектності постачання”, “Підрядчик забезпечує будів ництво місцевими будівельними матеріалами та самостійно перевіряє їх відповідність технологічним нормам”.

Матеріальнотехнічні ресурси, що постачає замовник, переда ються підрядчику за актами звірки. Якщо є розбіжності щодо кількості та якості матеріалів, складається акт взаємних претен зій, де вказуються строки поставки чи заміни матеріалів. Акти є невід’ємними додатками до контракту.

Субпідрядні організації. Субпідрядчики — підрядчики, які виконують спеціальні й окремі види робіт за домовленістю з гене ральним підрядчиком, головним підрядчиком або замовником.

I

Підрядчик (генпідрядчик) може залучати для виконання спеціаль них робіт, надання послуг та інших субпідрядчиків. У цьому пункті контракту вказується, хто виступає субпідрядчиком, які обов’язки та обсяги робіт у нього. Зважаючи на те, що в цьому разі підрядчик виступає замовником, всі права щодо контролю, приймання й оплати робіт, які виконуються субпідрядчиками, здійснює головний підрядчик. Це повинно бути чітко зафіксова но в контракті підряду. Відповідальність за невиконання умов договору субпідряду перед замовником несе головний підрядчик. Контракт субпідряду також є додатком до головного контракту підряду.

Страхування ризиків. Ризик у будівництві — можлива подія, поява якої має ймовірний і випадковий характер та зумовлює небажані наслідки для учасників контракту або третіх осіб. Стра хування ризиків у будівництві — це відносини із захисту майно вих інтересів учасників будівництва при появі страхових випад ків за грошові фонди, які створюються за рахунок страхових платежів. У будівництві кожна зі сторін, що вступає у взаємо відносини бере на себе певні ризики. Суттєвою особливістю під рядних відносин є те, що, відповідно до ст. 322 ЦКУ, за догово ром підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріа лів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Ризики підрядчика. Головний ризик підрядчика полягає в тому, що згідно зі ст. 346 ЦКУ, якщо предмет підряду до його здачі випадково знищився або закінчення роботи стало неможли вим не з вини сторін, підрядчик не має права вимагати винагороди за роботу. Наступний ризик підрядчика полягає ось у чому. Якщо він відступив від умов договору, що погіршило роботу, або допус тив інші недоліки в роботі, замовник має право на свій вибір вимагати безоплатного виправлення зазначених недоліків у відпо відний строк або відшкодування понесених замовником необхід них витрат з виправлення своїми засобами недоліків у роботі.

У цьому разі замовник також може зменшити винагороду за роботу або відмовитися від роботи взагалі. При неналежному ви конанні своїх обов’язків ризик підрядчика зростає, якщо роботи виконувалися з його матеріалів. Замовник у порівнянні з підрядчи ком несе мінімальний ризик: він ризикує тільки в тому разі, якщо

роботи виконувалися з його матеріалів, на суму вартості витраче них матеріалів. Тому до складу ризиків, які за домовленістю сто рін можна включати в цей пункт договору, належать:

• ті, що можуть виникнути при транспортуванні матеріалів, устаткування, конструкцій та виробів від місця їх відванта ження до будівельного майданчика на умовах страхування всіх ризиків;

• пов’язані зі збереженням виконаних робіт, матеріальних цін ностей, що перебувають на будівельному майданчику, від вог ню та стихійного лиха в період із початку робіт на об’єкті до моменту здачі його в гарантійну експлуатацію;

• що виникають відповідно до законів про охорону праці.

Виконання робіт. Пунктом 4.13.8 “Положення про підрядні контракти у будівництві України”, затвердженого науковотехніч ною радою Міністерства України у справах будівництва та архітек тури (протокол № 9 від 15.12.93), передбачено, що головним документом, який відображає хід будівництва від початку вико нання робіт до їх закінчення, є журнал виконання робіт № КБ6 “Журнал обліку виконаних робіт”, затверджений наказом ЦСУ СРСР № 816 від 14.12.72. У коротких вказівках до заповнення форми відмічалось, що Журнал застосовується для обліку вико наних робіт та є накопичувальною відомістю, згідно з якою скла дається довідка про вартість виконаних робіт за формою КС3 та акти виконаних робіт № КС2, КС2а, КС26, КС2в. Журнал обліку виконаних робіт, вказувалось далі, ведеться начальни ком дільниці (виконробом) за кожним об’єктом будівництва згідно із замірами виконаних робіт та єдиних норм і розцінок по кож ному конструктивному елементу або виду робіт.

Наказом ЦСУ СРСР від 27.07.60 була затверджена Інструк ція про порядок складання місячного звіту начальника будівель ної дільниці (виконроба) про витрати основних будівельних ма теріалів у будівництві порівняно з виробничими нормами за фор мою № М29. Інструкцією передбачалось, що дані, які заноси лись у звіт за формою № М29, складались на основі виконаних за місяць будівельних та монтажних робіт, вказаних у “Журна лі виконаних робіт”. У Журналі, уточнює Інструкція, показу ється кількість виконаних робіт тільки за завершеними конс труктивними елементами (або їх частками) та видами робіт, по яких надаються рахунки за виконані обсяги.

Наказом Державного комітету статистики України разом з Державним комітетом України з будівництва та архітектури “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” від 21.06.02 № 237/5 затверджені типові форми первинних документів з обліку у будівництві № КБ2в “Акт прий мання виконаних підрядних робіт” і № КБ3 “Довідка про вартість виконаних підрядних робіт”.

Вказані форми призначені для визначення вартості викона них обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за вико нані роботи між замовником і підрядчиком або субпідрядчиком і генпідрядчиком.

Підставою для складання “Акта приймання виконаних підряд них робіт” (форма № КБ2в) є Журнал обліку виконаних робіт (форма № КБ6). У поясненнях до заповнення “Акта приймання виконаних підрядних робіт” (форма № КБ2в) та “Довідки про вартість виконаних робіт” за формою № КБ3 уточнюється, що вартісні показники у них відображаються за поточним рівнем цін згідно з умовами контракту.

Довідка про вартість виконаних робіт і витрат за формою № 3 є також основним документом для складання статистичної звітності у капітальному будівництві. Це передбачено п. 7.2 “Інструкції про порядок складання статистичної звітності по капітальному будівництву”, затвердженої наказом Мінстату Ук раїни від 28.03.96 № 93, зареєстрованої у Мін’юсті 16.05.96 під № 231/1256. Підпунктом 7.2.4 цієї Інструкції передбачено, що при здійсненні будівництва господарським способом вико нання будівельних та монтажних робіт відображається у звітності у такому порядку, як і при підрядному способі. У цьому випад ку Довідку за формою № 3 підписують керівники підприємства та організації (підрозділу), який здійснює будівельні та монтажні роботи. Обсяги виконаних робіт, які вказуються у Довідках, визначаються за кожним об’єктом на підставі Журналу обліку виконаних робіт.

Журнал обліку виконаних робіт (форма № КБ6) є докумен том, який одночасно служить підставою для складання звітності з виконання будівельномонтажних робіт, використання основ них матеріалів, здійснення контролю за обсягами робіт, виконаних будівельними машинами та механізмами, а також для нара хування заробітної плати. Ця вимога передбачена п. 5 розд. 4

4

“Облік витрат на будівельномонтажні роботи” Типового поло ження з планування, обліку та калькуляції собівартості будівель номонтажних робіт, затвердженого постановою Кабінету Мініст рів України від 09.02.96 № 186.

Таким чином, “Акт приймання виконаних підрядних робіт” за формою № КБ2в та “Довідка про вартість виконаних робіт та витрат” за формою № КБ3, складені на підставі Журналу обліку виконаних робіт, можуть служити первинними документами для визначення ступеня завершеності робіт згідно з будівельним конт рактом за методом вимірювання та оцінки виконаної роботи.

У свою чергу, згідно з Журналом обліку виконаних робіт може бути складено документ, що підтверджує обсяг завершеної частини робіт наростаючим підсумком та його співвідношення до загаль ного обсягу за будівельним контрактом у натуральних одиницях вимірювання. Цей документ може служити первинним докумен том для визначення ступеня завершеності робіт згідно з будівель ним контрактом за методом співвідношення обсягу завершеної частини робіт до їх загального обсягу за будівельним контрак том у натуральному вимірюванні.

До підписання договору підряду сторони призначають своїх повноважних представників на будівельному майданчику, ви значають коло їх повноважень та інформують про це у письмо вій формі одна одну. Документи, що визначають особу представ ника сторони на будівельному майданчику, є додатком до конт ракту підряду.

У п. 9 “Виконання робіт” договору підряду щодо підрядчика може бути зроблений запис такого змісту: “Підрядчик зобов’я заний виконувати роботи відповідно до вимог проектної до кументації, будівельних норм та правил, графіків виконання робіт. У співробітництві із замовником він організовує свою діяльність так, щоб вона не впливала негативно на діяльність замовника, інших залучених на будівельний майданчик учасни ків”.

Щодо замовника робиться запис такого змісту: “Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю будівництва об’єкта, відповідністю виконаних робіт проекту, кошторису, будівельним нормам та правилам, а мате ріалів, виробів і конструкцій — державним стандартам і тех нічним умовам”.

Гарантії на експлуатацію

Здача і приймання робіт. Після виконання всіх робіт підряд чик здає об’єкт замовнику в гарантійну експлуатацію. У процесі здачіприймання об’єкта сторони перевіряють відповідність закін чених робіт умовам контракту. Здачаприймання здійснюється протягом установленого сторонами строку після одержання за мовником листа від підрядчика про готовність об’єкта або його частини до експлуатації. Здачаприймання об’єкта здійснюється за актом типової форми № КБ2в (додаток).

“Акт приймання виконаних підрядних робіт” (форма № КБ2в), документ первинного обліку, складається підрядчиком щомісяця для визначення вартості та обсягів виконаних будівельномон тажних, ремонтних та інших підрядних робіт. Адресну частину акта “Ідентифікаційний код” та “Код за ДКУД” заповнює орга нізація — виконавець робіт (підрядчик, субпідрядчик). Решта рядків адресної частини заповнюється відповідно до контракту (договору) на виконання робіт. При цьому рядки “Найменуван ня об’єкта” та “Локальний кошторис №...” повинні відповідати затвердженій у встановленому порядку проектнокошторисній до кументації. Вартість виконаних робіт розраховується в тисячах гривень. У разі виконання підрядною організацією за звітний період незначного обсягу робіт розрахунки можна виконувати у гривнях.

Обов’язки сторін щодо організації здачіприймання об’єкта в експлуатацію визначаються у контракті відповідно до їх функ цій у процесі будівництва і їх слід чітко регламентувати. Водно час у цьому пункті контракту слід встановити порядок покриття витрат на цю роботу. В цьому пункті контракту доцільно також зазначити таке: “Додаткові витрати на здачуприймання об’єк та, що зумовлені незадовільним виконанням зобов’язань, пору шенням умов контракту, повинні покриватись за рахунок ви нуватця. Якщо при здачіприйманні об’єкта виявляються сут тєві недоробки, які виникли з вини підрядчика, замовник не приймає об’єкт до їх усунення і затримує оплату неякісно ви конаних робіт. Якщо усунення недоробок неможливе і вони впли вають на виробничу потужність, споживчу вартість об’єкта, підрядчик компенсує збитки”.

Додаток

Типова форма

№ КБ2в

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державного комiтету статистики України i Державного комiтету України з будiвництва та архітектури 21.06.2002 р. № 237/5

Код за ДКУД _______ (______)

__________________________________

(пiдприємство, органiзацiяскладач форми)

Iдентифiкацiйний код пiдприємства,

органiзацiїскладача форми за ЄДРПОУ (_____________)

Замовник ___________________________

Генпiдрядчик ________________________

Субпiдрядчик ________________________

Контракт (договiр) № _____ вiд “___”_________ 20__ року

Найменування будiвництва та його адреса_______________ Найменування об’єкта _______________________________

Пiдстава: договiрна цiна,

складена в поточних цінах станом на __________________

АКТ №

приймання виконаних пiдрядних робiт* за ____________ 20__ року

* Пiдряднi роботи — це будiвельнi, монтажнi, ремонтнi та iншi будiвельнi роботи, передбаченi контрактом (договором) пiдряду.

М. П. Здав пiдрядчик _____________ “___”_________ 20__ року

М. П. Прийняв замовник _____________ “___”_________ 20__ року

Типова форма

№ КБ3

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державного комiтету статистики України i Державного комiтету України з будiвництва та архітектури 21.06.2002 р. № 237/5

Код за ДКУД _______ (______)

__________________________________

(пiдприємство, органiзацiяскладач форми)

Iдентифiкацiйний код пiдприємства,

органiзацiїскладача форми за ЄДРПОУ (_____________)

Замовник ___________________________

Генпiдрядчик ________________________

Субпiдрядчик ________________________

Контракт (договiр) № _____ вiд “___”_________ 20__ року

Найменування будiвництва та його адреса_______________ Найменування об’єкта

ДОВIДКА

про вартість виконаних підрядних робіт* за ____________ 20__ року

(тис. грн.)

* Пiдряднi роботи — це будiвельнi, монтажнi, ремонтнi та iншi будiвельнi роботи, передбаченi контрактом (договором) пiдряду.

М. П. Субпiдрядчик _____________ “___”_________ 20__ року

М. П. Генпiдрядчик _____________ “___”_________ 20__ року

М. П. Замовник _____________ “___”_________ 20__ року

I

Гарантійні строки експлуатації об’єкта після здачі в експлуата цію. Замовник повинен гарантувати надійність і якість виконаних робіт протягом установленого контрактом строку. Договір підря ду має передбачати санкції за невиконання таких зобов’язань, за порушення яких чинним законодавством санкції не встанов лені. Наприклад, за договором підряду підрядчик зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти, допущені з його вини у вико наних роботах і виявлені в такі гарантійні строки з дня підпи сання акта про приймання об’єкта будівництва в експлуатацію приймальною або робочою комісією щодо:

• загальнобудівельних робіт — протягом одного року;

• закінченого монтажем устаткування — протягом 6 місяців;

• системи центрального опалення — протягом одного опалюваль ного періоду;

• зовнішніх мереж водопроводу й каналізації — протягом одного року;

• системи промислової вентиляції, внутрішнього водопроводу, каналізації, виробничих трубопроводів — протягом 6 міся ців.

Для підрядчика, який здійснює будівництво житлових будин ків, можуть бути передбачені зобов’язання щодо усунення за свій рахунок дефектів, допущених з його вини у виконаних робо тах, що виявлені протягом дворічного гарантійного строку з дня приймання житлових будинків в експлуатацію (незалежно від виду робіт).

Відповідно, виявлені протягом гарантійного строку дефекти встановлюються двостороннім актом організації замовника і під рядчика. Для участі в упорядкуванні акта, узгодження поряд ку і строків усунення дефектів підрядчик зобов’язаний напра вити свого представника не пізніше 5 днів із дня одержання письмового повідомлення замовника або експлуатаційної орга нізації.

У договорі підряду щодо підрядчика слід передбачити також таке: “За затримку усунення дефектів, передбачених актом сторін, у роботах і конструкціях в строки, визначені договором підряду, підрядчик сплачує замовнику або експлуатаційній орга нізації неустойку в розмірі 100 грн за кожний день прострочен ня. У разі неусунення підрядчиком дефектів у встановлені акта ми терміни замовник усуває дефекти самотужки за рахунок підрядчика і, крім того, стягує з нього неустойку в розмірі 50 відсотків вартості робіт з усунення дефектів”.

Майнова відповідальність. Майнову відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов сторонами визна чено Законом України “Про майнову відповідальність за пору шення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів” від 06.04.2000 № 1641III. Відповідно до цього Закону, якщо підрядчик порушив строки завершення виконання робіт, що передбачені договором підряду, він пови нен сплатити замовнику неустойку (пеню). Пеня сплачується за кожний день прострочення здачі об’єкта. Розмір неустойки буде обчислюватися виходячи з договірної ціни робіт з урахуван ням рівня інфляції та облікової ставки Національного банку України на період, за який сплачується неустойка (пеня). Вира хувана таким чином пеня приймається з коефіцієнтом 1,5.

Якщо замовник порушив строки перерахування авансів і пла тежів за виконані роботи (послуги), він сплачує підрядчикові за кожний день прострочення неустойку. Розмір неустойки в цьому разі вираховується аналогічно попередньому пункту.

Розв’язання спорів і арбітраж. Для розв’язання спорів, які сторони не можуть вирішити самостійно, вони звертаються до послуг незацікавлених консалтингових організацій (за взаємною домовленістю) або з позовом до арбітражного суду. Арбітражний розгляд спорів сторін — юридичних осіб України — здійснюєть ся відповідно до чинного в Україні законодавства. Розгляду під лягають тільки спори щодо зобов’язань, які передбачені законо давством і контрактом.

Про виявлені недоліки в роботі, виконаній за договором під ряду, замовник може пред’явити позов підрядчику з приводу:

1) недоліків у будинках і спорудах, які не могли бути помічені при звичайному прийнятті роботи (приховані недоліки), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, — протягом трьох ро ків;

2) прихованих недоліків в іншому майні — протягом одного року; 3) явних недоліків — протягом шести місяців.

Відлік строку починається з дня здачі роботи підрядчиком і прийняття її замовником.

Якщо в договорі підряду передбачено гарантійний строк і зая ва про виявлені недоліки в роботі зроблена в межах гарантійно го строку, строк позовної давності починається з дня заяви про недоліки.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси по рушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з поруш ником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією (доарбітражне врегулювання). У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нор мативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає гро шовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

ґ) перелік документів, що додаються до претензії, а також ін ших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, повинні до даватися в оригіналах чи засвідчених копіях.

Якщо спори, що виникли між підприємствами, не були врегу льовані в строки, визначені для доарбітражного врегулювання, підприємство має право звернутися з заявою до арбітражного суду. А вже арбітражний суд вирішить, сплачувати чи ні суми замовнику (підрядчику) за висунутими претензіями.

У цьому пункті договору підряду сторонам бажано передбачи ти таку інформацію, необхідну для звернення до арбітражу:

• назва і місцезнаходження арбітражної організації;

• порядок призначення арбітражу; • порядок розподілу арбітражних витрат.

Якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попе редження з боку підрядчика, у відповідний строк не замінить недоброякісних або непридатних матеріалів, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, підряд чик має право відмовитись від договору і стягнути понесені з вини замовника збитки.

У контракті потрібно точно і чітко визначити термін почат ку виконання робіт. Термін початку робіт потрібно пов’язати

4

з появою важливих для початку будівництва подій. Це може бути передача будівельного майданчика чи проектної докумен тації.

До підписання договору підряду сторони призначають своїх повноважних представників на будівельному майданчику, ви значають коло їх повноважень та інформують про це у письмо вій формі одна одну. Документи, що визначають особу представ ника сторони на будівельному майданчику, є додатком до конт ракту підряду.

2.4. Облік доходів, витрат, визначення собівартості будівельномонтажних робіт

і фінансового результату

Підприємство, яке виконує будівельні роботи іншим підприєм ствам, має відображати витрати, пов’язані з виконанням таких робіт на рахунку 23 “Виробництво”. Якщо, крім будівельних робіт, підприємство виконує інші роботи або надає послуги (про вадить іншу діяльність з виробництва), то для відображення затрат з будівельних робіт необхідно відкрити окремий субраху нок. Протягом періоду виконання будівельних робіт підприємст во списує в дебет рахунка 23 “Виробництво” всі витрати, які були понесені для виконання таких робіт, з кредиту відповідних рахунків обліку витрат, необхідних для виконання будівельних робіт.

Після завершення робіт виконавець визначає їх фактичну со бівартість. Реалізаційна вартість виконаних будівельних робіт зазначається в акті виконаних робіт, який виконавець виписує замовнику після завершення будівельних робіт. У бухгалтерсь кому обліку надання послуг замовнику за актом виконаних ро біт відображається як реалізація послуг.

П(С)БО 18 “Будівельні контракти” розділяє будівельні конт ракти на контракти з фіксованою ціною та контракти за ціною “витрати плюс”, які відрізняються порядком обчислення вартос ті контракту підрядчиком і замовником. Традиційне застосуван ня в будівельній галузі при укладанні будівельних контрактів знайшла ціна “витрати плюс”, за якою проектними організація ми складається кошторисна документація, що використовується підрядчиком і замовником при укладанні будівельного контрак ту для узгодження його вартості. Незважаючи на зміни цієї вар тості, що можуть всетаки відбутися за час виконання будівель ного контракту, такий будівельний контракт вважається укла деним за ціною “витрати плюс”.

Доходи і витрати протягом періоду виконання будівельного контракту визнаються на дату балансу (на останнє число міся ця) за ступенем завершеності будівельномонтажних (ремонтно будівельних) робіт. П(С)БО 18 “Будівельні контракти”, як і від повідний міжнародний стандарт фінансової звітності 11 “Буді вельні контракти”, передбачає такі методи визначення ступеня завершеності робіт:

• співвідношення фактичних витрат з початку виконання буді вельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторис ної) суми витрат за будівельним контрактом;

• співвідношення обсягу довершеної частини робіт та їх загаль ного обсягу у натуральному вимірі (т, м³ , м² тощо);

• вимірювання та оцінка виконаної роботи.

У будівельній галузі традиційне застосування вже протягом кількох десятиріч має метод вимірювання та оцінки виконаної

роботи. Положенням про підрядні контракти у будівництві, за твердженому Міністерством України у справах будівництва і ар хітектури 15 грудня 1993 р., в якому передбачено, що основним документом, який відображає хід будівництва від початку вико нання робіт до їх закінчення (від початку до закінчення вико нання будівельного контракту), є Журнал виконаних робіт, від повідальність за ведення якого підрядчиком покладається на посадову особу. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за обсягом і вартістю виконаних робіт.

На підставі даних Журналу виконаних робіт (типова форма № КБ6), до якого посадова особа підрядчика після вимірюван ня і оцінки за кошторисною документацією обсягу виконаних будівельномонтажних робіт вносить відповідні дані за видами робіт, складає Довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ3) або Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ2в). Їх реквізити відповідають частині другій стат ті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”.

До доходу генпідрядчика включається вся вартість викона них за будівельним контрактом робіт. Вартість робіт, виконаних

субпідрядчиками, генпідрядчики, визнають як інші прямі витра ти, пов’язані з виконанням будівельного контракту. В цьому вбачається певна особливість у порівнянні з чинною на сьогодні системою обліку генпідрядчиками вартості робіт, виконаних суб підрядчиками.

Субпідрядчики до доходу включають вартість виконаних влас ними силами будівельномонтажних робіт.

До доходу підрядчики (генпідрядчики, субпідрядчики) вклю чають також суму відхилень, претензій та заохочувальних ви плат. Тобто сума майнової відповідальності за порушення замов ником умов будівельного контракту відображується підрядчиком у складі доходу від будівельного контракту. Сума заохочуваль них виплат за виконання і перевиконання умов будівельного контракту, наприклад премії за введення об’єкта, визнається підрядчиком доходом від будівельного контракту, а нарахована конкретним працівникам підрядчика премія за введення відобра жається як витрати на оплату праці.

Доходи і витрати за кожним окремим будівельним контрак том відображуються у бухгалтерському обліку із застосуванням принципу нарахування. Не визнаються доходами одержані від замовників для фінансового забезпечення виконання будівельно го контракту аванси, які відображаються підрядчиком у складі його зобов’язань і зменшуються після виконання робіт, визнання доходу і заліку заборгованості. Склад витрат з виконання буді вельного контракту (собівартість будівельного контракту) фор мується відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фі нансів України від 31.12.99 та Методичних рекомендацій з фор мування собівартості будівельномонтажних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 07.05.02. До собівартості будівель ного контракту включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці робітників, що працюють безпосередньо на будівельному майданчику, інші прямі витрати (витрати з екс плуатації машин і механізмів, вартість виконаних субпідрядчи ками робіт).

Методичнi рекомендацiї встановлюють єдинi методичнi засади формування собiвартостi будiвельномонтажних робiт i можуть застосовуватися для цiлей планування, бухгалтерського облiку i калькулювання собiвартостi будiвельномонтажних робiт як будiвельними органiзацiями та їх структурними пiдроздiлами (не залежно вiд форм власностi i пiдпорядкування), так i структур ними пiдроздiлами пiдприємств i органiзацiй, якi вiдносяться до iнших видiв економiчної дiяльностi, що виконують загально будiвельнi, спецiальнi, монтажнi, пусконалагоджувальнi та ре монтнобудiвельнi роботи (далi — будiвельномонтажнi роботи) пiд час спорудження нових об’єктiв, розширення, реконструкцiї та технiчного переоснащення пiдприємств, ремонту будiвель i споруд, реставрацiї пам’яток архiтектури пiдрядним або госпо дарським способом.

У структурних пiдроздiлах будiвельних органiзацiй, що видi ленi в окремi виробничi одиницi i вiдносяться до iнших видiв економiчної дiяльностi (проектна, вишукувальна, дослiдницька, наукова дiяльнiсть, виробництво будьяких видiв промислової або iншої продукцiї, транспортнi перевезення тощо), застосову ються методичнi рекомендацiї з формування собiвартостi для вiдповiдних видiв економiчної дiяльностi.

Собiвартiсть будiвельномонтажних робiт — це витрати будi вельної органiзацiї, пов’язанi з виконанням будiвельномонтаж них робiт iз використанням у процесi будiвельного виробництва машин, механiзмiв, устаткування, матерiальних, трудових та iнших виробничих ресурсiв.

Собiвартiсть будiвельномонтажних робiт будiвельної органi зацiї, що має статус юридичної особи, складається з витрат, пов’язаних з виконанням на свiй ризик власними силами будiвель номонтажних робiт вiдособленими структурними пiдроздiлами, якi входять до її складу.

Собiвартiсть будiвельномонтажних робiт вiдособленого струк турного пiдроздiлу будiвельної органiзацiї складається з витрат цього пiдроздiлу, пов’язаних з виконанням на свiй ризик влас ними силами будiвельномонтажних робiт.

До витрат, що включаються у собiвартiсть будiвельномонта жних робiт, належать витрати, передбаченi П(С)БО 16 “Витра ти” (з урахуванням змiн i доповнень до нього) та П(С)БО 18 “Будiвельнi контракти”, а також витрати, пов’язанi з особливо стями технологiї, органiзацiї та управлiння будiвельним вироб ництвом, контролю за виробничими процесами та якiстю будiвництва.

Собiвартiсть будiвельномонтажних робiт може бути:

• плановою, яка включає витрати на виконання будiвельно монтажних робiт, що визначаються на пiдставi технiкоеко номiчних розрахункiв з використанням економiчно обґрунто ваних норм i нормативiв затрат на виконання будiвельно монтажних робiт за умови нормальної потужностi будiвельної органiзацiї та дотримання планових термiнiв будiвництва, рацiонального та ефективного використання виробничих ресур сiв і вимог до якостi будiвництва, а також iнженерних розра хункiв щодо пiдвищення органiзацiйнотехнiчного рiвня будi вельного виробництва внаслiдок упровадження заходiв з нової технiки та технологiї, удосконалення його органiзацiї i управ лiння, iнших технiкоекономiчних чинникiв;

• фактичною, яка включає фактичнi витрати будiвельної ор ганiзацiї на виконання будiвельномонтажних робiт, що ви значаються вiдповiдно до Положень (стандартiв) бухгалтерсь кого облiку та Методичних рекомендацiй.

Планування та бухгалтерський облiк витрат, що включають ся до собiвартостi будiвельномонтажних робiт, здiйснюється за об’єктами витрат.

Об’єктом витрат у будiвництвi можуть бути:

• окремi види будiвельномонтажних робiт;

• об’єкт будiвництва;

• будiвельний контракт.

Вiдповiдно до об’єктiв витрат розрiзняють:

• собiвартiсть окремих видiв будiвельномонтажних робiт — це витрати будiвельної органiзацiї, пов’язанi з виконанням на свiй ризик i власними силами окремих видiв будiвельномон тажних робiт на одному або кiлькох об’єктах будiвництва, за одним або кiлькома будiвельними контрактами;

• собiвартiсть об’єкта будiвництва — це витрати будiвельної органiзацiї, пов’язанi з виконанням на свiй ризик i власними силами будiвельномонтажних робiт на конкретному об’єктi будiвництва за весь перiод його будiвництва;

• собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за будiвельним кон трактом — це витрати будiвельної органiзацiї, пов’язанi з виконанням будiвельномонтажних робiт, передбачених кон трактом на будiвництво, вiд дати укладання контракту до остаточного завершення контракту.

Класифiкацiя витрат будiвельної органiзацiї

Класифiкацiя витрат будiвельної органiзацiї здiйснюється з метою органiзацiї планування, бухгалтерського облiку, калькулю вання та аналiзу собiвартостi будiвельномонтажних робiт. Витрати класифiкуються за такими ознаками:

• види дiяльностi будiвельної органiзацiї;

• мiсце виникнення витрат;

• подiбнiсть складу витрат;

• способи включення витрат у собiвартiсть будiвельномонтаж них робiт;

• доцiльнiсть витрачання;

• вiдношення до вартостi будiвельного контракту (будiвельно монтажних робiт).

1. Класифiкацiя витрат за видами дiяльностi:

• витрати основної дiяльностi;

• витрати операцiйної дiяльностi;

• витрати звичайної дiяльностi.

Витрати основної дiяльностi — це витрати будiвельної ор ганiзацiї, пов’язанi з виконанням або реалiзацiєю будiвельно монтажних робiт.

Витрати операцiйної дiяльностi включають витрати основної дiяльностi та iнших видiв дiяльностi будiвельної органiзацiї, якi не є iнвестицiйною чи фiнансовою дiяльнiстю.

Витрати звичайної дiяльностi включають витрати операцiйної, фiнансової та iнвестицiйної дiяльностi.

2. Класифiкацiя витрат за мiсцем їх виникнення:

• витрати основного виробництва;

• витрати допомiжного виробництва; • витрати другорядних виробництв.

Витрати основного виробництва — це витрати структурних пiдроздiлiв будiвельної органiзацiї, якi безпосередньо беруть участь у виконаннi будiвельномонтажних робiт, включаючи витрати, пов’язанi з управлiнням, органiзацiєю та обслуговуванням будi вельного виробництва.

Витрати допомiжного виробництва — це витрати структур них пiдроздiлiв будiвельної органiзацiї, якi зайнятi забезпечен ням процесу основного виробництва, включаючи витрати, пов’я занi з управлiнням, органiзацiєю та обслуговуванням виробни цтва: технiчний огляд, технiчне обслуговування, ремонт влас них та орендованих будiвельних машин, механiзмiв та устаткуван ня; забезпечення iнструментом, запасними частинами, транспорт ними послугами тощо.

Витрати другорядних виробництв — це витрати структурних пiдроздiлiв будiвельної органiзацiї, що безпосередньо не беруть участi у виконаннi будiвельномонтажних робiт, але їх продукцiя використовується при їх виконаннi. До таких виробництв нале жать: бетонне i розчинне виробництво; виробництво залiзобетон них i бетонних виробiв, будiвельних матерiалiв, виробiв i конст рукцiй, блокiв і будiвельного камiння; цегляне виробництво; механiчнi, столярнi, ремонтнi та iншi майстернi; виготовлення iнших виробiв, напiвфабрикатiв тощо.

Витрати основного виробництва та допомiжних i другорядних виробництв, продукцiя яких у подальшому використовується на будiвельномонтажних роботах, є виробничими витратами основ ної дiяльностi будiвельної органiзацiї i включаються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт або у собiвартiсть за бу дiвельним контрактом.

3. Класифiкацiя за подiбнiстю складу витрат: • елементи витрат;

• статтi витрат.

Елементи витрат — це сукупнiсть однорiдних за своїм еко номiчним змiстом витрат.

До статтi витрат можуть включатися складовi будьякого еле мента або кiлькох елементiв.

Витрати операцiйної дiяльностi будiвельної органiзацiї групу ються за елементами витрат, а витрати основної дiяльностi, крiм того, i за статтями калькулювання.

4. Класифiкацiя витрат за способами включення у собiвар тiсть будiвельномонтажних робiт:

• прямi витрати;

• загальновиробничi (непрямi) витрати.

Прямi — це витрати, якi безпосередньо пов’язанi з виконан ням будiвельномонтажних робiт i включаються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт вiдповiдних об’єктiв витрат за прямою ознакою.

Загальновиробничi витрати — це непрямi витрати, що пов’я занi з управлiнням, органiзацiєю та обслуговуванням будiвельного

I

виробництва, якi не можуть бути вiднесенi безпосередньо до кон кретного об’єкта витрат i розподiляються мiж об’єктами витрат пропорцiйно базi розподiлу, обраної будiвельною органiзацiєю самостiйно.

5. Класифiкацiя витрат за доцiльнiстю їх витрачання:

• продуктивнi витрати;

• непродуктивнi витрати; • надзвичайнi витрати.

Продуктивнi витрати — це витрати, передбаченi рацiональною органiзацiєю та технологiєю виробництва.

Непродуктивнi витрати — це витрати, що виникають через недосконалiсть органiзацiї виробництва, порушення технологiї тощо.

Надзвичайнi витрати — це витрати, що виникли внаслiдок стихiйного лиха, техногенних аварiй, надзвичайних подiй, а та кож витрати на здiйснення заходiв, пов’язаних iз запобiганням та лiквiдацiєю таких наслiдкiв.

6. Класифiкацiя витрат за ознакою вiдношення до вартостi будiвельного контракту (будiвельномонтажних робiт): • витрати за будiвельним контрактом;

• витрати перiоду.

Витрати за будiвельним контрактом — це витрати на вико нання будiвельномонтажних робiт, якi безпосередньо пов’язанi з виконанням даного контракту (прямi витрати), а також витра ти, пов’язанi з управлiнням, органiзацiєю та обслуговуванням будiвельного виробництва (загальновиробничi витрати).

Витрати перiоду — це витрати, якi неможливо прямо пов’я зати з конкретними контрактами (будiвельномонтажними робо тами) i, вiдповiдно, з доходами вiд контрактiв (будiвельномон тажних робiт), для отримання яких вони були здiйсненi. Такi витрати не належать до витрат за будiвельними контрактами i не включаються до собiвартостi будiвельномонтажних робiт, а вiдображуються у складi витрат будiвельної органiзацiї у тому звiтному перiодi, в якому були здiйсненi (адмiнiстративнi витра ти; витрати на збут; iншi операцiйнi витрати). До вартостi будiвельного контракту включаються тiльки адмiнiстративнi ви трати.

Групування витрат будiвельних організацій за економiчними елементами

Групування витрат за елементами здiйснюється з метою ви значення загальних обсягiв використаних матерiальних, трудо вих та iнших виробничих ресурсiв, а також органiзацiї контро лю за рiвнем цих витрат в цiлому по будiвельнiй органiзацiї.

Витрати операцiйної дiяльностi будiвельної органiзацiї групу ються за такими елементами:

• матерiальнi затрати;

• витрати на оплату працi;

• вiдрахування на соцiальнi заходи;

• амортизацiя;

• iншi операцiйнi витрати.

До складу елемента “Матерiальнi витрати” включаються:

Вартiсть сировини, матерiалiв, будiвельних конструкцiй, ком плектуючих виробiв і напiвфабрикатiв, тари i тарних матерiалiв, паливних i мастильних матерiалiв, пари, води, енергiї всiх видiв та запасних частин, придбаних у стороннiх органiзацiй.

Вартiсть виробiв і напiвфабрикатiв, виготовлених у допомiжних та другорядних виробництвах будiвельної органiзацiї, якi у по дальшому використовуються на виконаннi будiвельномонтаж них робiт.

Вартiсть робiт i послуг виробничого характеру, що викону ються стороннiми органiзацiями або iншими структурними пiд роздiлами будiвельної органiзацiї, а саме:

• з обробки матерiалiв і проведення їх випробувань з метою визначення якостi;

• з перевезення вантажiв у межах будiвельного майданчика i територiї допомiжних та другорядних виробництв будiвельної органiзацiї;

• з ремонту, технiчного огляду та технiчного обслуговування власних i орендованих основних засобiв для використання у будiвельному виробництвi, за винятком їх реконструкцiї та модернiзацiї;

• з експертизи i консультацiй, пов’язаних з результатами ви пробувань матерiалiв i конструкцiй.

Витрати, пов’язанi з використанням природної сировини:

• плата за деревину, продану на пнi;

• плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем, у межах затверджених лiмiтiв;

• плата за використання iнших природних ресурсiв.

Знос тимчасових (нетитульних) будiвель, споруд і необоротних матерiальних активiв (за умови передачi їх на баланс будiвельної організації замовником).

Втрати вiд нестачi матерiальних цiнностей на виробництвi, в дорозi та на складах в межах норм природного убутку.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються витрати на основну, додаткову заробiтну плату, будьякi види грошових виплат працiвникiв (включаючи позаштатних), зайня тих на виконаннi будiвельномонтажних робiт i в допомiжних та другорядних виробництвах будiвельної органiзацiї, нараховану згiдно з формами i системами оплати працi, що застосовуються у будiвельнiй органiзацiї.

До основної заробiтної плати належить заробiтна плата, на рахована за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуговування, посадовi обов’яз ки). Вона встановлюється у виглядi тарифних ставок (окладiв), вiдрядних розцiнок для робiтникiв і посадових окладiв для служ бовцiв.

До додаткової заробiтної плати належить оплата за працю понад установленi норми, за трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Вона включає доплати, надбавки, га рантiйнi та компенсацiйнi виплати, передбаченi законодавством; премiї, пов’язанi з виконанням виробничих завдань i функцiй; оплата вiдпусток та iншого невiдпрацьованого часу; матерiальна допомога; iншi витрати на оплату працi.

До iнших грошових виплат належать установленi вiдповiдно до законодавства доплати, надбавки i виплати за особливий ха рактер органiзацiї виконання будiвельномонтажних робiт. Заробiтна плата штатних працiвникiв:

• нарахована за виконану роботу (вiдпрацьований час) вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуго вування, посадовi обов’язки);

• за тарифними ставками (окладами), вiдрядними розцiнками, посадовими окладами.

Заробiтна плата працiвникiв, якi не перебувають у штатi будiвельної органiзацiї:

4

• за виконанi роботи (наданi послуги), пов’язанi з основною дiяльнiстю будiвельної органiзацiї, вiдповiдно до договорiв цивiльноправового характеру, включаючи договiр пiдряду;

• за виконання разових робiт (ремонт iнвентарю, побiлення, фарбування, проведення експертизи тощо), за умови, що роз рахунки з працiвниками за виконану роботу проводяться без посередньо самою будiвельною органiзацiєю. Розмiр коштiв, спрямованих на оплату працi цих працiвникiв, визначається виходячи з кошторису на виконання робiт (надання послуг) за договором i платiжним документом;

• за роботи, виконанi особами, залученими до будiвельної ор ганiзацiї вiдповiдно до спецiальних договорiв з органiзацiями, пiдприємствами (про надання робочої сили), якщо нарахованi суми виданi безпосередньо цим особам або перерахованi для оплати їх працi органiзацiям, пiдприємствам.

Доплати до тарифних ставок і посадових окладiв, пов’язанi з органiзацiєю працi, передбаченi законодавством:

• бригадирам з числа робiтникiв, не звiльненим вiд основної роботи, за керiвництво бригадою;

• працiвникам за роботу в багатозмiнному режимi та за роботу в нiчний час.

Виплати, передбаченi законодавством про працю, за невiд працьований на виробництвi час:

• оплата щорiчних та додаткових вiдпусток вiдповiдно до зако нодавства (грошова компенсацiя за невикористану вiдпустку); • оплата працiвникам днiв вiдпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою в понадурочний час при вахтовому методi органiзацiї працi, при пiдсумковому облiку робочого часу та в iнших ви падках, передбачених законодавством;

• оплата спецiальних перерв у роботi у випадках, передбачених законодавством (оплата перерв працюючим матерям для го дування дитини; оплата часу, пов’язаного з проходженням обов’язкових медичних оглядiв; оплата пiльгового часу пiдлiт кам);

• оплата працiвникамдонорам днiв обстеження, здачi кровi та вiдпочинку;

• оплата робочого часу працiвникiв, якi залученi до виконання державних або громадських обов’язкiв, якщо цi обов’язки виконуються у робочий час вiдповiдно до законодавства; випла ти за першi п’ять днiв тимчасової непрацездатностi внаслiдок захворювання або травм працiвника;

• суми виплат, пов’язаних з iндексацiєю заробiтної плати працiв никiв у межах, передбачених чинним законодавством;

• iншi виплати за невiдпрацьований на виробництвi час, перед баченi законодавством.

Виплати, пов’язанi з набором робочої сили, пiдготовкою (на вчанням) i перепiдготовкою кадрiв:

• суми заробiтної плати за основним мiсцем роботи робiтникам, керiвникам i спецiалiстам за час їх навчання з вiдривом вiд виробництва в системi пiдвищення квалiфiкацiї та перепiдго товки кадрiв;

• оплата вiдпусток, що надаються вiдповiдно до законодавства працiвникам, якi навчаються у вечiрнiх та заочних вищих i середнiх спецiальних навчальних закладах освiти, в аспiран турi, а також без вiдриву вiд виробництва у вечiрнiх та заоч них загальноосвiтнiх школах, i для участi у сесiї та складан ня iспитiв;

• оплата вiдпусток перед початком роботи випускникам середнiх спецiальних i професiйнотехнiчних закладiв освiти та моло дим спецiалiстам, якi закiнчили вищi навчальнi заклади;

• оплата працi квалiфiкованих робiтникiв, керiвникiв, спецiа лiстiв будiвельної органiзацiї, залучених без звiльнення вiд основної роботи до пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, керiвництва виробничою практикою студентiв i навчання учнiв загальноосвiтнiх шкiл;

• оплата працi студентiв вищих навчальних закладiв освiти та учнiв середнiх спецiальних i професiйнотехнiчних навчаль них закладiв освiти, якi проходять у будiвельнiй органiзацiї виробничу практику, а також оплата працi учнiв загально освiтнiх шкiл у перiод професiйної орiєнтацiї, залучених на тимчасову роботу до посильної працi на перiод канiкул.

Надбавки та доплати до тарифних ставок i виплати, що мають компенсацiйний характер, передбаченi чинним законодавством, а саме:

• доплата працiвникам за шкiдливi умови працi (за роботу у важких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах);

• оплата вiдповiдно до законодавства працiвникам за роботу у вихiднi та святковi (неробочi) днi, в понадурочний час;

• винагорода працiвникам за вислугу рокiв;

• доплата працiвникам за сумiщення професiй (посад), розши рення зон обслуговування або збiльшення обсягу виконува них робiт;

• доплата працiвникам, постiйно зайнятим на пiдземних будi вельномонтажних роботах, за нормативний час їх пересу вання в шахтi вiд ствола до робочого мiсця i у зворотному напрямку;

• надбавки водiям автомобiлiв за класнiсть;

• надбавки квалiфiкованим робiтникам, зайнятим на особливо вiдповiдальних роботах, за високу професiйну майстернiсть;

• персональнi надбавки;

• надбавки керiвникам, спецiалiстам, службовцям будiвельної органiзацiї за високi досягнення у працi або за виконання особливо важливих завдань на термiн їх виконання;

• доплата працiвникам до середнього заробiтку у випадках, пе редбачених законодавством;

• виплата рiзницi в окладах працiвникам, працевлаштованим з iнших органiзацiй iз збереженням протягом певного часу (вiдповiдно до законодавства) розмiру посадового окладу за попереднiм мiсцем роботи, а також у разi тимчасового заступ ництва;

• виплата за районними коефiцiєнтами, коефiцiєнтами за робо ту в безводних мiсцевостях, у високогiрних районах та за iн шими встановленими законодавством коефiцiєнтами;

• iншi передбаченi законодавством надбавки, доплати i випла ти, що мають компенсацiйний характер. Виплати додаткової заробiтної плати:

• премiї робiтникам, керiвникам, спецiалiстам і службовцям будi вельної органiзацiї за поточнi основнi виробничi результати;

• премiї за сприяння винахiдництву та рацiоналiзацiї, за ство рення та впровадження нової технiки;

• премiї за своєчасне i дострокове введення в дiю виробничих потужностей i об’єктiв будiвництва;

• одноразовi заохочення (за виконання особливо важливих ви робничих завдань), винагорода за пiдсумками роботи за рiк, матерiальна допомога;

• виплата рiзницi мiж заробiтками у разi переведення на нижче оплачувану роботу.

Iншi грошовi виплати, передбаченi законодавством:

• виплати на вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвниковi ушкодженням здоров’я, пов’язаної з виконанням ним трудових обов’язкiв (за умови, що такi витрати мають мiсце в органi зацiї);

• суми вихiдної допомоги, якi виплачуються на перiод праце влаштування працiвникам, звiльненим з будiвельної органiзацiї у зв’язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi, а також у зв’язку з призовом на дiйсну вiйськову службу;

• оплата за час вимушеного прогулу (простою) або за виконан ня нижчеоплачуваної роботи у випадках, передбачених зако нодавством.

Виплати за особливий характер виконання будiвельномонтаж них робiт, встановленi вiдповiдно до законодавства:

• надбавки до заробiтної плати працiвникам за пересувний, роз’ їзний характер ведення будiвельномонтажних робiт та вико нання робiт вахтовим методом;

• надбавки до тарифної ставки робiтникiв замiсть добових у разi вiдрядження їх для виконання будiвельномонтажних робiт за межами пункту розмiщення будiвельної органiзацiї;

• суми коштiв, що пiд час виконання робiт вахтовим методом виплачуються робiтникам за днi перебування в дорозi вiд мiсця роботи i у зворотному напрямку, передбаченi графiком роботи на вахтi.

До складу елемента “Вiдрахування на соцiальнi заходи” вклю чаються суми вiдрахувань на:

• обов’язкове державне та додаткове пенсiйне страхування; обо в’язкове державне соцiальне страхування у зв’язку з тимча совою втратою працездатностi та втратами, зумовленими на родженням та похованням; обов’язкове медичне страхуван ня; обов’язкове державне соцiальне страхування вiд нещас ного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi;

• обов’язкове державне соцiальне страхування на випадок без робiття;

• iндивiдуальне (особисте) страхування персоналу будiвельної органiзацiї у випадках, передбачених законодавством;

• iншi соцiальнi заходи, передбаченi законодавством.

Вiдрахування на соцiальнi заходи здiйснюються за встановле ними законодавством нормами вiд витрат на оплату працi працiвникiв.

До складу елемента “Амортизація” включаються суми амор тизацiйних вiдрахувань на основнi засоби, нематерiальнi активи та iншi необоротнi матерiальнi активи, нарахованi згiдно з поряд ком, нормами та умовами, встановленими чинним законодавством. Порядок нарахування амортизацiї пiд час формування виробни чої собiвартостi будiвельномонтажних робiт здiйснюється згiдно з П(С)БО 7 “Основнi засоби” і П(С)БО 8 “Нематерiальнi активи”.

Нарахування амортизацiї на основнi засоби здiйснюється щомiсяця виходячи з первiсної вартостi або переоцiненої справед ливої вартостi цих засобiв, протягом строку їх корисного вико ристання та за умови визнання активами (за винятком перiоду їх реконструкцiї, модернiзацiї, добудови, дообладнання та консер вацiї) за нормами, встановленими в органiзацiї, у розрахунку за календарний рiк.

Нарахування амортизацiї нематерiальних активiв здiйснюється щомiсяця за нормами, розрахованими виходячи з первiсної їх вартостi, або за умови переоцiнки за справедливою вартiстю на дату балансу тих нематерiальних активiв, щодо яких iснує ак тивний ринок, протягом строку їх корисного використання, що встановлюється будiвельною органiзацiєю при зарахуваннi цих активiв на баланс, але не бiльш як двадцяти рокiв або термiну дiяльностi цiєї органiзацiї.

До складу елемента “Iншi операцiйнi витрати” включаються витрати будiвельної органiзацiї, якi не увiйшли до складу попе реднiх елементiв витрат, а саме:

• витрати на службовi вiдрядження працiвникiв.

• оплата послуг, робiт, що надаються стороннiми органiзацiями:

– з управлiння виробництвом, якщо штатним розкладом будi вельної органiзацiї не передбаченi вiдповiднi функцiональнi служби;

– з консультацiйного та iнформацiйного характеру (у тому числi витрати на придбання лiтератури i передплату спецiалiзованих перiодичних видань), пов’язаних iз забезпеченням поточної виробничої дiяльностi, виготовленням, зберiганням та реалi зацiєю продукцiї допомiжних та другорядних пiдприємств будi вельної органiзацiї, додержанням законодавства;

– з використання i обслуговування технiчних засобiв управ лiння обчислювальних центрiв, вузлiв зв’язку, засобiв сиг налiзацiї;

– з контролю за додержанням технологiї виконання будi вельномонтажних робiт;

– з протипожежної i сторожової охорони;

– з приймання, зберiгання та знищення екологiчно небезпеч них вiдходiв, очищення стiчних вод;

– з проведення аудиторських перевiрок.

До складу витрат цього елемента включається також вартiсть послуг управлiнь механiзацiї та iнших спецiалiзованих органiзацiй пiд час виконання будiвельномонтажних робiт, включаючи пере базування власних i орендованих будiвельних машин з об’єкта на об’єкт.

Вартiсть спецiального харчування працiвникiв будiвельної органiзацiї у випадках, передбачених законодавством.

Виплати авторських винагород за винахiдництво i рацiоналiза цiю, якщо вони не є роялтi.

Оплата збору, передбаченого законодавством, за реєстрацiю будiвельної органiзацiї та її вiдособлених структурних пiдроздiлiв в органах державної виконавчої влади.

Витрати на сплату рентних платежiв за використання земель них ресурсiв та на сплату концесiйних платежiв за використан ня природних копалин.

Витрати на внесення виправлень та гарантiйнi роботи, в тому числi витрати на гарантiйний ремонт, зданих замовнику об’єк тiв протягом гарантiйного термiну з дати пiдписання акта про прийняття об’єкта в експлуатацiю.

Передбаченi законодавством витрати, пов’язанi з набором ро бочої сили, з урахуванням витрат на оплату вартостi проїзду до мiсця роботи, випускникам середнiх спецiальних i професiйно технiчних закладiв освiти i молодим спецiалiстам, якi закiнчили вищi навчальнi заклади.

Платежi за викиди i скиди забруднюючих речовин у навко лишнє природне середовище, розмiщення вiдходiв, iнших видiв шкiдливого впливу в межах лiмiтiв.

Витрати, пов’язанi з оплатою послуг комерцiйних банкiв та iнших кредитнофiнансових установ, включаючи плату за розра хунковокасове обслуговування, отримання гарантiй, вексельно

го авалю, факторингових i довiрчих операцiй, ведення облiку боргових вимог i зобов’язань, у тому числi й цiнних паперiв, поштовотелеграфних послуг та iнших витрат, пов’язаних iз гро шовим обiгом.

Оплата за розроблення i видання рекламних виробiв (прейс курантiв, каталогiв, брошур, альбомiв, проспектiв, плакатiв тощо), рекламу в засобах масової iнформацiї (оголошення в пресi, передачi по радiо i телебаченню); витрати на свiтлову, комп’ютер ну, iншу зовнiшню рекламу та на дослiдження ринку (марке тинг).

Вiдшкодовування витрат на участь у виставках, ярмарках, вартiсть безплатно переданих зразкiв i макетiв, представниць ких витрат (органiзацiя прийомiв, презентацiй, конференцiй та iнших офiцiйних заходiв, включаючи оплату працi обслуговую чого персоналу).

Передбаченi законодавством додатковi витрати, пов’язанi з виконанням робiт вахтовим методом, включаючи витрати на пере везення працiвникiв вiд мiсцезнаходження будiвельної органiзацiї або пункту збору до мiсця роботи i у зворотному напрямку та вiд мiсця проживання у вахтовому селищi до мiсця роботи i у зворот ному напрямку; витрати на експлуатацiю та утримання вахтового селища (оплата освiтлення, опалення, каналiзацiї, водопостачан ня), якi не компенсуються платою працiвникiв за користування житлом i комунальними послугами.

Витрати на перевезення працiвникiв будiвельної органiзацiї до мiсця роботи i у зворотному напрямку.

Вiдрахування структурних пiдроздiлiв на утримання апарату управлiння будiвельною органiзацiєю.

Податки, збори та iншi передбаченi законодавством обов’яз ковi платежi.

Платежi зi страхування майна (робiт) будiвельної органiзацiї, комерцiйних ризикiв, цивiльної вiдповiдальностi суб’єктiв гос подарювання.

Сума орендної плати у разi оперативної оренди основних за собiв.

Витрати на виготовлення i придбання бланкiв цiнних паперiв, а також iншi витрати, пов’язанi з їх емiсiєю.

Витрати на оприлюднення рiчного звiту.

Втрати вiд знецiнення запасiв.

I

Втрати вiд нестачi i вiд псування цiнностей.

Визнанi штрафи, пеня, неустойка.

Витрати на утримання об’єктiв соцiальнокультурного при значення, що перебувають на балансi будiвельної органiзацiї, необхiдно вiдносити до вiдповiдних елементiв витрат.

Групування витрат виробничої собiвартостi за статтями калькулювання

Групування витрат за статтями калькулювання здiйснюється з метою планування виробничої собiвартостi будiвельномонтаж них робiт, органiзацiї бухгалтерського та аналiтичного облiку витрат, визначення вартостi будiвельномонтажних робiт.

Витрати основної дiяльностi будiвельної органiзацiї пiд час формування виробничої собiвартостi будiвельномонтажних робiт можуть групуватись за такими статтями калькулювання:

• прямi матерiальнi витрати;

• прямi витрати на оплату працi;

• суми вiдрахувань на соцiальнi заходи;

• витрати на експлуатацiю будiвельних машин і механiзмiв, якi можна вiднести до конкретних об’єктiв витрат за прямою ознакою;

• iншi прямi витрати;

• загальновиробничi витрати.

Склад статей калькулювання прямих витрат наведено у пунк тах 2–6, а склад статтi калькулювання “Загальновиробничi ви трати” — у пунктi 7 цього роздiлу.

Зазначений Перелiк статей калькулювання, як i їх склад, може уточнюватися будiвельною органiзацiєю самостiйно. До статтi “Прямi матерiальнi витрати” включається:

• вартiсть сировини, матерiалiв, будiвельних конструкцiй, ком плектуючих виробiв та напiвфабрикатiв;

• вартiсть допомiжних та iнших матерiалiв, придбаних у сторон нiх органiзацiй та виготовлених у допомiжних та другоряд них виробництвах будiвельної органiзацiї, що в подальшому безпосередньо використовуються на виконаннi будiвельномон тажних робiт;

• вартiсть паливних i мастильних матерiалiв, пари, води, енергiї всiх видiв і запасних частин тощо.

Вартiсть матерiальних ресурсiв включається у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за їх первiсною вартiстю, яка формується вiдповiдно до П(С)БО 9 “Запаси”. Вартiсть про дукцiї, виготовленої у допомiжних та другорядних виробницт вах будiвельної органiзацiї, включається у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за собiвартiстю їх виготовлення, яка формується вiдповiдно до П(С)БО 16 “Витрати”.

До статтi “Прямi витрати на оплату праці” включаються витра ти на основну, додаткову заробiтну плату та iншi грошовi ви плати робiтникiв (включаючи нештатних) і працiвникiв лiнiйного персоналу (начальникiв дiльниць, виконавцiв робiт, майстрiв, механiкiв дiльниць тощо) у разi включення їх до складу бригад, зайнятих на будiвельномонтажних роботах (включаючи розванта ження на приоб’єктному складi будiвельних матерiалiв, конструк цiй, виробiв i обладнання та перемiщення їх вручну вiд приоб’єкт ного складу до робочої зони), нараховану згiдно з формами i системами оплати працi, що застосовуються у будiвельнiй органi зацiї. Перелiк витрат на оплату працi, що включаються до цiєї статтi, наведено вище.

До статтi “Експлуатацiя будiвельних машин та механiзмiв” включаються витрати, якi можуть бути вiднесенi до конкретного об’єкта витрат за прямою ознакою:

• Основна та додаткова заробiтна плата робiтникiв, якi зайнятi керуванням, обслуговуванням, ремонтом, технiчним оглядом i технiчним обслуговуванням власних i орендованих будi вельних машин i механiзмiв, нарахована згiдно з формами i системами оплати працi, що застосовуються в будiвельнiй орга нiзацiї.

• Вартiсть паливних i мастильних матерiалiв, електроенергiї та iнших матерiалiв i запасних частин, що використовуються пiд час експлуатацiї, ремонту (всiх видiв), технiчного огляду та технiчного обслуговування власної та орендованої будiвель ної технiки (включаючи витрати на їх доставку до приоб’єкт ного складу та заготiвельноскладськi витрати).

• Витрати на перебазування будiвельних машин i механiзмiв з об’єкта на об’єкт, а також на утримання та ремонт рейкових i безрейкових колiй.

• Сума орендної плати (лiзингового платежу) у разi оператив ної оренди (оперативного лiзингу) будiвельних машин і меха

нiзмiв і сума винагороди орендодавцю (лiзингодавцю) за корис тування будiвельними машинами та механiзмами.

• Вартiсть послуг, наданих управлiннями механiзацiї або iншими спецiалiзованими органiзацiями пiд час виконання будiвельно монтажних робiт, включаючи перебазування будiвельних ма шин з об’єкта на об’єкт.

• Витрати на перемiщення за допомогою будiвельних машин ма терiалiв i будiвельних конструкцiй у межах будiвельного май данчика.

• Iншi витрати, пов’язанi з експлуатацiєю та утриманням будi вельної технiки (крiм витрат на експлуатацiю машин i меха нiзмiв, якi використовуються на роботах, що не належать до будiвельномонтажних робiт, а також витрат на експлуатацiю машин, зданих в оренду стороннiм органiзацiям).

• Амортизацiйнi вiдрахування (лiзинговий платiж) вiд первiсної або переоцiненої вартостi будiвельних машин і механiзмiв, устаткування виробничих пiдроздiлiв, ремонтних майстерень, гаражiв тощо, в яких обслуговується будiвельна технiка.

До статтi “Iншi прямi витрати” включаються всi iншi вироб ничi витрати, якi не увiйшли до попереднiх статей i можуть бути вiднесенi безпосередньо на собiвартiсть будiвельномонтаж них робiт за прямими ознаками, зокрема:

• плата за оренду земельних i майнових паїв; витрати вiд бра ку, якi становлять вартiсть остаточно забракованих виробiв, напiвфабрикатiв, та витрати на виправлення браку за вира хуванням: остаточно забракованої продукцiї за справедливою вартiстю; сум, що вiдшкодовуються працiвниками, якi допус тили брак; сум, що одержанi вiд постачальникiв за неякiснi матерiали i комплектуючi вироби;

• витрати на виконання виправлень і гарантiйних робiт, у тому числi витрати на гарантiйний ремонт, зданих замовнику об’єк тiв протягом гарантiйного термiну з дати пiдписання акта про прийняття об’єкта в експлуатацiю, за умови включення такого ремонту до контракту та належного оформлення доку ментiв щодо виконання такого ремонту тощо.

До статтi “Вiдрахування на соцiальнi заходи” включаються відрахування вiд заробiтної плати персоналу, зазначеного у стат тях калькулювання, що вiдносяться до прямих витрат, за нор мами, встановленими законодавством.

4

До статтi “Загальновиробничi витрати” належать витрати, ви значенi П(С)БО 16 “Витрати”, якi включають:

1) витрати на управлiння та обслуговування будiвельного вироб ництва;

2) витрати на вдосконалення технологiї i органiзацiї робiт на будiвельних майданчиках;

3) iншi загальновиробничi витрати.

1) Витрати на управлiння та обслуговування будiвельного виробництва

1. Витрати на основну, додаткову заробiтну плату, будьякiiншi грошовi виплати працiвникiв апарату управлiння вiдособ лених виробничих структурних пiдроздiлiв будiвельної органiзацiї (керiвникiв, спецiалiстiв, службовцiв), лiнiйного персоналу (на чальникiв дiльниць, виконавцiв робiт, майстрiв, механiкiв дiль ниць та ін.), крiм тих, якi включенi до складу виробничих бри гад, обчислену за посадовими окладами, тарифними ставками згiдно з формами i системами оплати працi, встановленими будi вельною органiзацiєю.

2. Витрати на службовi вiдрядження персоналу, зазначеногоу пунктi 1 цього роздiлу, у межах норм, передбачених законо давством.

3. Амортизацiя основних засобiв, призначених для обслуговування апарату управлiння вiдособлених структурних пiдроздiлiв і лiнiйного персоналу.

4. Амортизацiя нематерiальних активiв, призначених для обслуговування апарату управлiння вiдособлених структурних пiдроздiлiв і лiнiйного персоналу.

5. Витрати на утримання, експлуатацiю та ремонт, страхування, операцiйну оренду основних засобiв, iнших необоротних активiв загальновиробничого призначення.

6. Витрати на опалення, освiтлення, водопостачання, водовiдведення та iнше утримання виробничих примiщень.

7. Витрати на дотримання правил охорони працi, протипожежної i сторожової охорони, санiтарногiгiєнiчних та iнших спе цiальних вимог, передбачених правилами виконання будiвельно монтажних робiт або законодавством, а саме:

7.1. Амортизацiя, витрати на проведення поточного ремонтута на перемiщення нетитульних тимчасових споруд i примiщень

санiтарнопобутового призначення, що належать до складу ос новних засобiв.

7.2. Витрати на обладнання й утримання огорож для машинта їх рухомих частин, люкiв, отворiв, сигналiзацiї, iнших прист роїв некапiтального характеру, що забезпечують охорону працi.

7.3. Витрати на забезпечення працiвникiв спецiальним одягом, взуттям та iншими засобами iндивiдуального захисту й лi кувальнопрофiлактичним харчуванням, а також матерiально технiчне забезпечення дотримання санiтарногiгiєнiчних вимог у встановленому законодавством порядку.

7.4. Витрати на придбання необхiдних довiдникiв, плакатiв iдiапозитивiв з охорони працi, запобiгання нещасним випадкам i захворюванням на будiвництвi, а також полiпшення умов працi; обладнання кабiнетiв з охорони працi; витрати на органiзацiю доповiдей i лекцiй з охорони працi.

7.5. Витрати на утримання протипожежної та сторожової охорони будiвельних майданчикiв, виробничих примiщень і примi щень, де розмiщується апарат управлiння вiдособлених структур них пiдроздiлiв і лiнiйний персонал:

• витрати на оплату працi робiтникiв, якi перебувають у штатi вiдособленого структурного пiдроздiлу;

• оплата послуг, наданих стороннiми органiзацiями, з протипо жежної та сторожової охорони в установленому законодавст вом порядку;

• придбання, утримання та знос протипожежного iнвентарю й устаткування.

8. Витрати на аварiйнорятувальне обслуговування об’єктiвпiдземного будiвництва та об’єктiв спецiального призначення за наявнiстю вiдповiдних договорiв.

9. Витрати на транспортне обслуговування будiвельного виробництва, включаючи апарат управлiння вiдособлених структур них пiдроздiлiв, лiнiйний персонал (начальникiв дiльниць, ви конавцiв робiт, майстрiв, механiкiв дiльниць та ін.) будiвельної органiзацiї, у тому числi:

• основна, додаткова заробiтна плата й будьякi iншi грошовi випла ти водiїв та iнших робiтникiв, що обслуговують автомобiлi;

• утримання й експлуатацiя власних та орендованих автомобiлiв, що використовуються для обслуговування будiвельного вироб ництва;

• утримання гаражiв і мiсць стоянки (паркування) автомобiлiв (енергопостачання, водопостачання, каналiзацiя тощо);

• вартiсть паливних, мастильних та iнших експлуатацiйних матерiалiв, знос i ремонт автомобiльної гуми.

10. Витрати, пов’язанi з оплатою послуг комерцiйних банкiвта iнших кредитнофiнансових установ за розрахунковокасове обслуговування (в частинi виплат заробiтної плати персоналу, зазначеному у п. 1, 9 цього роздiлу та п. 3, 4 розд. IV Методичних рекомендацiй), та витрати на поштовотелеграфнi послуги, по в’язанi з обслуговуванням будiвельного виробництва.

11. Витрати за користування лiчильнообчислювальною, машинописною, множувальною та iншою оргтехнiкою персоналом, зазначеним у п. 1 цього роздiлу.

12. Оплата послуг, що надаються (на замовлення персоналу,зазначеного у п. 1 цього роздiлу) стороннiми органiзацiями, якщо у будiвельнiй органiзацiї не передбачено вiдповiдних функцiо нальних служб, включаючи витрати на друкарськi, множувальнi, копiювальнi, обчислювальнi та iншi роботи.

13. Вiдрахування за встановленими законодавством нормамина соцiальнi заходи, передбаченi п. 4 розд. III Методичних реко мендацiй, вiд витрат на оплату працi працiвникiв, зазначених у цьому роздiлi.

2) Витрати на органiзацiю робiт на будiвельних майданчиках та вдосконалення технології

1. Витрати на геодезичнi роботи, що здiйснюються пiд часвиконання будiвельномонтажних робiт, включаючи: оплату працi працiвникiв, якi проводять геодезичнi роботи; вартiсть матерiалiв; амортизацiю; знос геодезичного устаткування, iнстру ментiв i приладiв та витрати на всi види їх ремонту i на перемi щення.

2. Витрати на упорядкування та утримання будiвельних майданчикiв:

• оплата працi робiтникiв, зайнятих на упорядкуваннi та утри маннi будiвельних майданчикiв;

• витрати на прибирання та очищення (з вивезенням смiття) територiї будiвництва, облаштування дорiжок, мiсткiв та iншi роботи, пов’язанi з упорядкуванням територiї будiвельних май данчикiв;

• витрати на електроенергiю (в тому числi вiд тимчасових елек тростанцiй), оплату працi чергових електромонтерiв та iншi витрати, пов’язанi з освiтленням територiї будiвництва.

3. Витрати на перебазування лiнiйних пiдроздiлiв будiвельних органiзацiй на iншу будову та в межах будiвельного майдан чика (за винятком витрат, пов’язаних з перемiщенням будi вельних машин і механiзмiв, врахованих у вартостi машино змiн).

4. Амортизацiя й витрати на проведення поточного ремонтупристроїв та обладнання, що належать до складу основних засо бiв i не передбаченi у прямих витратах:

• мобiльних iнвентарних будов контейнерного типу (за винятком призначених для санiтарнопобутового обслуговування);

• триног, пристосувань для намотування i очищення зварюваль ного дроту, центрувальних пристроїв для зварювання труб, насосiв та пресiв ручних гiдравлiчних;

• переносних металевих i дерев’яних драбин, iнвентарних мета левих столикiв та риштувань;

• такелажних і монтажних пристроїв, що застосовуються пiд час виконання будiвельних і монтажних робiт, ручних лебi док, домкратiв тощо;

• бункерiв для бетонiв i розчинiв, тачок; апаратiв для зварювання дротiв, повiтроводiв, переносних вентиляцiйних установок для роботи iз застосуванням вибухонебезпечних мастик та полi мерних матерiалiв, електросушарок для сушiння будiвельних конструкцiй, генераторiв ацетиленових (крiм тих, що засто совуються пiд час монтажу устаткування);

• обгороджувальної технiки небезпечних зон проведення робiт, шлагбаумiв, сигнальних щогл, прожекторiв тощо.

5. Витрати на малоцiннi i швидкозношуванi iнструменти тавиробничий iнвентар, що використовуються пiд час виконання будiвельномонтажних робiт i не належать до основних засобiв, та витрати на їх ремонт.

6. Амортизацiя нетитульних тимчасових споруд, знос пристосувань i пристроїв та витрати, пов’язанi з їх спорудженням, ремонтом, утриманням, розбиранням та перемiщенням. До них належать:

• приоб’єктнi контори та комори виконробiв i майстрiв; складськi примiщення та навiси на об’єктi будiвництва;

• помости, драбини, перехiднi мiстки, ходовi дошки, обгоро джування пiд час розпланування будiвлi; пристосування для охорони працi;

• iнвентарнi унiфiкованi засоби пiдмащування типу люльок, iнвентарних площадок, риштування тощо; паркани i огорожi, необхiднi для проведення робiт (крiм спецiальних та архiтек турно оформлених), охороннi козирки, сховища пiд час про ведення буровибухових робiт;

• тимчасовi розведення вiд магiстральних i розвiдних мереж електроенергiї, води, пари, газу та повiтря в межах робочої зони;

• витрати, пов’язанi з пристосуванням будiвель, що споруджу ються чи iснують на будiвельних майданчиках, замiсть будiв ництва нетитульних тимчасових будiвель та споруд.

7. Витрати на пiдготовку об’єктiв будiвництва до здачi:

• витрати на оплату працi чергових слюсарiвсантехнiкiв, ключ ниць, а також робiтникiв, якi прибирають смiття, миють пiдлогу та вiкна;

• вартiсть миючих засобiв та iнших матерiалiв, що використо вуються пiд час прибирання об’єктiв перед здачею;

• витрати на опалення та освiтлення в перiод здачi об’єктiв.

8. Витрати некапiтального характеру, пов’язанi з удосконаленням технологiї та органiзацiї будiвельного виробництва, нор мативними роботами, включаючи послуги, наданi стороннiми органiзацiями з розроблення проектiв виконання робiт, креслень конструкцiй, металевих деталей, технологiчних деталей, впро вадження передових методiв органiзацiї працi, нормування працi тощо, а також оплату працi працiвникiв проектнокошторисних груп, груп проектування виконання робiт, економiчних лабора торiй, нормативнодослiдних станцiй, що входять до складу будiвельної органiзацiї та її структурних пiдроздiлiв.

9. Витрати некапiтального характеру, пов’язанi iз забезпеченням якостi будiвництва:

• витрати на утримання виробничих лабораторiй, що входять до складу будiвельної органiзацiї та її структурних пiдроздiлiв, включаючи оплату працi працiвникiв, утримання, амортизацiю та витрати на проведення поточного ремонту примiщень, устат кування та iнвентарю лабораторiй; вартiсть витрачених або зруйнованих пiд час випробування матерiалiв, конструкцiй i

частин споруд, крiм витрат на випробування споруд у цiлому (середнiх і великих мостiв, резервуарiв тощо, оплачуваних за рахунок коштiв, передбачених на цю мету в кошторисах на будiвництво);

• витрати на проведення експертизи i консультацiй, пов’яза них з результатами випробувань матерiалiв i конструкцiй;

• оплата послуг з випробування матерiалiв i конструкцiй, що надаються лабораторiями iнших органiзацiй.

10. Витрати, пов’язанi з винахiдництвом і рацiоналiзацiєю: на проведення дослiдноекспериментальних робiт, виготовлення моделей i зразкiв за винахiдницькими та рацiоналiзаторськими пропозицiями щодо виконання будiвельномонтажних робiт; ви плата авторських винагород, якщо вони не є роялтi.

3) Iншi загальновиробничi витрати

1. Платежi зi страхування майна, ризикiв, цивiльної вiдповiдальностi, а також окремих категорiй працiвникiв, зайнятих на виробництвi вiдповiдних видiв продукцiї (робiт), безпосередньо на роботах з пiдвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством.

2. Витрати на охорону навколишнього середовища, зокрема: платежi за викиди i скиди забруднювальних речовин у навколиш нє природне середовище та iншi види шкiдливого впливу в межах лiмiтiв; оплата послуг стороннiх органiзацiй з очищення стiчних вод, розмiщення вiдходiв виробництва тощо.

3. Вiдрахування на спорудження та розбирання титульнихтимчасових будiвель i споруд вiд їх кошторисної вартостi у разi, коли кошти на зазначенi цiлi передбаченi iнвесторським кошто рисом.

4. Витрати на перевезення працiвникiв будiвельної органiзацiїдо мiсця роботи та у зворотному напрямку.

5. Передбаченi законодавством додатковi витрати, пов’язанiз виконанням робiт вахтовим методом, включаючи транспортнi витрати на перевезення працiвникiв вiд мiсця знаходження будi вельної органiзацiї або пункту збору до мiсця роботи i у зворот ному напрямку та вiд мiсця проживання у вахтовому селищi до мiсця роботи i у зворотному напрямку, а також витрати на екс плуатацiю та утримання вахтового селища, некомпенсованi пла тою працiвникiв за користування житлом i комунальнi послуги;

I

оплата працiвникам за днi вiдпочинку (вiдгули), що надаються у зв’язку з роботою в понадурочний час при органiзацiї робiт вах товим методом, у разi пiдсумкового облiку робочого часу та в iнших випадках, установлених законодавством.

6. Податки, збори та iншi обов’язковi платежi, передбаченiзаконодавством, що включаються до виробничої собiвартостi бу дiвельномонтажних робiт.

7. Iншi загальновиробничi витрати, якi можуть бути вiднесенiдо виробничої собiвартостi будiвельномонтажних робiт та вiдшко довуються замовниками.

Особливостi формування собiвартостi будiвельномонтажних робiт за будiвельним контрактом

Собiвартiсть реалiзованих будiвельномонтажних робiт скла дається з виробничої собiвартостi будiвельномонтажних робiт, якi були реалiзованi протягом звiтного перiоду, нерозподiлених постiйних загальновиробничих витрат і наднормативних вироб ничих витрат.

До наднормативних виробничих витрат належать витрати на матерiальнi ресурси, обсяг яких розраховується за нормами, що збiльшено, як виняток, за дiючi в будiвельнiй органiзацiї вироб ничi норми.

Виробнича собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за будi вельним контрактом складається з прямих витрат на виконання будiвельномонтажних робiт, якi можуть бути вiднесенi до об’єкта витрат безпосередньо, та загальновиробничих витрат.

При формуваннi виробничої собiвартостi будiвельномонтаж них робiт за будiвельним контрактом до складу витрат, безпосе редньо пов’язаних з його виконанням, включається також вартiсть робiт, виконаних субпiдрядчиками.

Прямi витрати, що включаються до виробничої собiвартостi будiвельномонтажних робiт, складаються з:

• матерiальних витрат;

• витрат на оплату працi;

• вiдрахувань на соцiальнi заходи;

• витрат на експлуатацiю будiвельних машин і механiзмiв, якi можна вiднести до конкретних об’єктiв витрат за прямою озна кою;

• iнших прямих витрат.

I I

Загальновиробничi витрати складаються з:

• постiйних загальновиробничих витрат (розподiлених і нероз подiлених);

• змiнних загальновиробничих витрат.

До постiйних загальновиробничих витрат належать витрати, якi залишаються незмiнними при змiнi обсягу виконаних будiвель номонтажних робiт.

Постiйнi загальновиробничi витрати розподiляються мiж об’єк тами витрат пропорцiйно базi розподiлу, обраній будiвельною ор ганiзацiєю самостiйно, виходячи з нормальної потужностi будi вельної органiзацiї.

Нормальна потужнiсть органiзацiї визначається як очiкуваний середнiй обсяг виконуваних робiт, що може бути досягнутий за умови звичайної дiяльностi будiвельної органiзацiї протягом кiль кох рокiв, з урахуванням запланованого обслуговування вироб ництва.

Нерозподiленi постiйнi загальновиробничi витрати, якi включа ються до складу собiвартостi реалiзованих будiвельномонтаж них робiт, визначаються як рiзниця мiж загальною сумою по стiйних загальновиробничих витрат за нормальною потужнiстю будiвельної органiзацiї та сумою розподiлених постiйних загаль новиробничих витрат за фактичною потужнiстю будiвельної ор ганiзацiї. Загальна сума постiйних загальновиробничих витрат (розподiлених і нерозподiлених) не може перевищувати фактич ну величину цих витрат.

До змiнних загальновиробничих витрат належать витрати, що змiнюються прямо пропорцiйно до змiни обсягу виконаних будiвельномонтажних робiт i розподiляються мiж об’єктами ви трат з використанням бази розподiлу, вибраної будiвельною органi зацiєю самостiйно, виходячи з фактичної потужностi будiвельної органiзацiї за звiтний перiод.

Конкретний перелiк i склад постiйних i змiнних загальнови робничих витрат встановлюється будiвельною органiзацiєю са мостiйно.

Базою розподiлу загальновиробничих витрат (постiйних і змiн них) може бути:

• сума прямих витрат на виконання будiвельномонтажних робiт; • сума прямих витрат на оплату працi на виконання будiвельно монтажних робiт;

I

• трудовитрати на виконання будiвельномонтажних робiт (нор мативнi або фактичнi);

• вiдпрацьований час на будiвництвi об’єкта будiвельними маши нами i механiзмами;

• інші загальновиробничі витрати.

Не включаються до виробничої собiвартостi будiвельномонтаж них робiт за будiвельним контрактом витрати, пов’язанi з опера цiйною дiяльнiстю будiвельної органiзацiї:

• адмiнiстративнi витрати; • витрати на збут;

• iншi операцiйнi витрати.

Адмiнiстративнi витрати — це загальногосподарськi витрати, спрямованi на обслуговування та управлiння будiвельною ор ганiзацiєю. Цi витрати включаються до вартостi будiвельномон тажних робiт за будiвельним контрактом пропорцiйно базi роз подiлу, вибраній будiвельною органiзацiєю самостiйно.

Перелiк витрат, що не включаються до собiвартостi будiвельномонтажних робіт:

1. Адмiнiстративнi витрати

До адмiнiстративних витрат належать загальногосподарськi витрати, якi спрямованi на обслуговування та управлiння будi вельною органiзацiєю.

1. Витрати на основну та додаткову заробiтну плату вiдповiдно до штатного розкладу та встановлених будiвельною органiзацiєю систем оплати працi, включаючи будьякi види грошових ви плат (передбаченi чинним законодавством надбавки та доплати, виплати, що мають компенсацiйний характер, премiї, однора зовi заохочення тощо):

• працiвникiв апарату управлiння будiвельної органiзацiї, яка має статус юридичної особи (керiвникiв, спецiалiстiв, служ бовцiв);

• працівникiв, якi здiйснюють загальногосподарське обслугову вання будiвельної органiзацiї (телефонiстiв, телеграфiстiв, радiооператорiв, операторiв зв’язку, операторiв електронно обчислювальних машин, двiрникiв, прибиральниць та ін.);

• iншого загальногосподарського персоналу.

2. Вiдрахування за встановленими законодавством нормамина соцiальнi заходи, передбаченi п. 4 розд. III Методичних реко

I

мендацiй, вiд заробiтної плати працiвникiв, зазначених у п. 1 цього роздiлу.

3. Витрати на службовi вiдрядження працiвникiв апаратууправлiння будiвельної органiзацiї та робiтникiв, якi здiйснюють загальногосподарське обслуговування будiвельної органiзацiї.

4. Витрати на транспортне обслуговування працiвникiв апарату управлiння будiвельної органiзацiї, зокрема:

4.1. Витрати на утримання та експлуатацiю службових лег кових автомобiлiв, що перебувають на балансi будiвельної ор ганiзацiї (орендуються) та обслуговують працiвникiв апарату уп равлiння, включаючи:

• основну, додаткову заробiтну плату та будьякi iншi грошовi виплати водiїв та iнших робiтникiв, що обслуговують легковi автомобiлi;

• вартiсть паливних, мастильних та iнших експлуатацiйних матерiалiв, знос i ремонт автомобiльної гуми;

• витрати на утримання гаражiв і мiсць стоянки (паркування) легкових автомобiлiв (енергопостачання, водопостачання, ка налiзацiя тощо);

• амортизацiя (орендна плата), витрати на поточний ремонт, технiчний огляд, технiчне обслуговування легкових автомо бiлiв та поточний ремонт гаражiв i мiсць стоянки автомобiлiв.

5. Витрати на матерiальнотехнiчне забезпечення апаратууправлiння будiвельної органiзацiї та iншi загальногосподарськi витрати:

5.1. Витрати на придбання канцелярських товарiв i приладiв,бланкiв облiку, звiтностi.

5.2. Витрати на утримання, експлуатацiю та поточний ремонтбудинкiв, споруд, примiщень, що використовуються апаратом управлiння будiвельною органiзацiєю.

5.3. Витрати на утримання основних засобiв, iнших нематерiальних необоротних активiв загальногосподарського викорис тання (операцiйна оренда, страхування майна, амортизацiя, ре монт, опалення, освiтлення, водопостачання, водовiдведення, охо рона).

5.4. Амортизацiя основних засобiв, призначених для обслуговування апарату управлiння (крiм легкових автомобiлiв), обчис лена за їх первiсною або справедливою вартiстю вiдповiдно до встановлених норм.

I 4

5.5. Витрати на малоцiнний i швидкозношуваний iнвентар та малоцiннi предмети, що використовуються будiвельною органi зацiєю i не належать до основних засобiв, та витрати на їх ре монт.

5.6. Витрати на утримання i експлуатацiю всiх видiв зв’язку та радiо, що використовуються для здiйснення управлiння i пере бувають на балансi будiвельної органiзацiї, оплата послуг зв’язку (поштовi, телеграфнi, телефоннi, телекс, факс тощо), обчислю вальних центрiв, засобiв сигналiзацiї та iнших технiчних засобiв управлiння.

5.7. Витрати на утримання, ремонт та експлуатацiю лiчильно обчислювальної, машинописної, множувальної та iншої орг технiки, що перебуває на балансi будiвельної органiзацiї i вико ристовується персоналом, зазначеним у цьому роздiлi.

5.8. Оплата послуг, що надаються стороннiми органiзацiями в управлiннi виробництвом, якщо у штатному розкладi не перед бачено вiдповiдних функцiональних служб, включаючи витрати на обчислювальнi, друкарськi, множувальнi та iншi роботи.

5.9. Оплата послуг консультацiйного та iнформацiйного харак теру (у тому числi витрати на придбання лiтератури i передплату спецiалiзованих перiодичних видань), пов’язаних iз забезпечен ням поточної дiяльностi апарату управлiння, виготовленням і зберiганням продукцiї допомiжних, другорядних виробництв бу дiвельної органiзацiї, додержанням законодавства.

6. Оплата професiйних послуг (юридичних, з оцiнки майна,аудиторських — оплата за проведення обов’язкових аудиторсь ких перевiрок, передбачених законодавством, тощо).

7. Витрати на врегулювання спорiв у судових органах.

8. Загальнi корпоративнi витрати (органiзацiйнi витрати, витрати на проведення рiчних зборiв, на оприлюднення рiчного звiту, представницькi витрати, послуги щодо змiни структури приватизованої будiвельної органiзацiї тощо).

9. Оплата передбаченого законодавством збору за реєстрацiюбудiвельної органiзацiї в органах державної виконавчої влади.

10. Витрати, пов’язанi з оплатою послуг комерцiйних банкiвта iнших кредитнофiнансових установ, включаючи плату за роз рахунковокасове обслуговування (в частинi виплат заробiтної плати персоналу, зазначеного у п. 1 цього роздiлу), отримання гарантiй, вексельного авалю, акторингових i довiрчих операцiй,

I

ведення облiку боргових вимог i зобов’язань, у тому числi й цiнних паперiв. Надання поштовотелеграфних послуг та iншi витрати, пов’язанi з грошовим обiгом.

11. Одноразова допомога, що виплачується працiвникам вiдповiдно до законодавства пiд час переведення, прийому i направ лення на роботу в iншу мiсцевiсть.

12. Вiдрахування вiдособлених структурних пiдроздiлiв наутримання апарату управлiння будiвельним об’єднанням, вклю чаючи витрати на утримання корпорацiї, асоцiацiї тощо.

13. Податки, збори та iншi обов’язковi платежi, передбаченiзаконодавством (крiм податкiв i зборiв, що включаються до ви робничої собiвартостi будiвельномонтажних робiт, тобто тi, що можна вiднести до персоналу, зазначеного у п. 1 цього Перелiку, або до вiдповiдних адмiнiстративних витрат).

14. Утримання протипожежної та сторожової охорони адмiнiстративних примiщень:

• витрати на оплату працi робiтникiв, якi перебувають у штатi будiвельної органiзацiї;

• послуги, наданi стороннiми органiзацiями, з протипожежної та сторожової охорони в установленому законодавством по рядку;

• придбання, утримання та знос протипожежного iнвентарю та устаткування.

15. Витрати на перебазування будiвельних і монтажних органiзацiй.

16. Витрати на сплату вiдсоткiв (винагороди) за користування матерiальними цiнностями, взятими в оренду (лiзинг).

2. Витрати на збут

До витрат на збут належать витрати, пов’язанi з реалiзацiєю товарiв, робiт, послуг, а саме:

1. Оплата за розроблення i видання рекламних виробiв (прей скурантiв, каталогiв, брошур, альбомiв, проспектiв, плакатiв то що), рекламу в засобах масової iнформацiї (оголошення в пресi, передачi по радiо i телебаченню); витрати на свiтлову, комп’ютер ну, iншу зовнiшню рекламу щодо дiяльностi будiвельної орга нiзацiї та на дослiдження ринку (маркетинг); вiдшкодовування витрат на участь у виставках, ярмарках, вартiсть безоплатно переданих зразкiв i макетiв; представницькi витрати (органiзацiя

I

прийомiв, конференцiй та iнших офiцiйних заходiв, включаючи оплату працi обслуговуючого персоналу).

2. Витрати пакувальних матерiалiв для затарювання готовоїпродукцiї на складах готової продукцiї (допомiжних і другорядних виробництв будiвельної органiзацiї); витрати на ремонт тари.

3. Витрати на утримання персоналу, дiяльнiсть якого пов’язанаiз збутом, включаючи витрати на вiдрядження працiвникiв, за йнятих збутом.

4. Витрати на утримання основних засобiв, iнших матерiальних необоротних активiв, пов’язаних зi збутом робiт, послуг (опе рацiйна оренда, страхування, амортизацiя, ремонт, опалення, освiтлення, охорона).

5. Витрати на утримання легкового автотранспорту, який використовується працiвниками вiддiлу збуту:

• на оплату працi водiїв та обов’язковi вiдрахування на соцiальнi заходи згiдно із законодавством;

• на ремонт, технiчний нагляд i технiчне обслуговування.

6. Витрати на транспортування, перевалку i страхування готовоїпродукцiї, виробленої допомiжними та другорядними виробницт вами будiвельної органiзацiї для її реалiзацiї на сторону, транс портноекспедицiйнi та iншi послуги, пов’язанi з транспортуван ням продукцiї вiдповiдно до умов договору (базису) поставки.

7. Податки, збори та iншi обов’язковi платежi, передбаченiзаконодавством, пов’язанi з вiдповiдними витратами на збут.

8. Iншi витрати, пов’язанi зi збутом товарiв, робiт (послуг).

3. Iншi операцiйнi витрати

До iнших операцiйних витрат належать:

1. Втрати вiд знецiнення запасiв.

2. Втрати вiд нестачi та псування цiнностей.

3. Визнанi штрафи, пенi, неустойки.

4. Сума безнадiйної дебiторської заборгованостi та вiдрахуваннядо резерву сумнiвних боргiв.

5. Витрати на утримання об’єктiв соцiальної сфери.

6. Витрати на утримання примiщень, що надаються безоплатнопрофесiйним спiлкам, пiдприємствам громадського харчування, що обслуговують працiвникiв будiвельної органiзацiї або вико ристовуються будiвельною органiзацiєю самостiйно на зазначенi цiлi, включаючи нарахування амортизацiї, витрати на проведен

I

ня поточного ремонту, освiтлення, опалення, водопостачання, каналiзацiю, електропостачання, а також на паливо для приго тування їжi.

7. Витрати на дослiдження та розробки вiдповiдно до Положення(стандарту) бухгалтерського облiку 8 “Нематерiальнi активи”.

8. Собiвартiсть реалiзованої iноземної валюти, яка для цiлейбухгалтерського облiку є еквiвалентом у грошовiй одиницi України за курсом Нацiонального банку України на дату продажу iно земної валюти, плюс витрати, пов’язанi з продажем iноземної валюти.

9. Собiвартiсть реалiзованих виробничих запасiв, яка для цiлейбухгалтерського облiку складається з їх облiкової вартостi, та витрат, пов’язаних з їх реалiзацiєю.

10. Втрати вiд операцiйної курсової рiзницi (тобто вiд змiникурсу валюти за операцiями, активами i зобов’язаннями, що пов’язанi з операцiйною дiяльнiстю будiвельної органiзацiї).

11. Витрати, пов’язанi з наданням фiнансової допомоги медичним, дитячим, громадським органiзацiям тощо.

12. Iншi витрати, що виникають у процесi операцiйної дiяльностi будiвельної органiзацiї.

Витрати операцiйної дiяльностi будiвельної органiзацiї на утри мання (амортизацiя, охорона тощо) незадiяних будiвельних ма шин, механiзмiв та iнших необоротних активiв, якi не викорис товуються при виконаннi будiвельного контракту, не включаються до витрат за будiвельним контрактом i вiдносяться на зменшен ня фiнансових результатiв вiд операцiйної дiяльностi будiвельної органiзацiї.

Визнання витрат і доходiв за будiвельним контрактом

До витрат за будiвельним контрактом включаються витрати за перiод вiд дати укладення будiвельного контракту до дати завершення цього контракту. До витрат за будiвельним контрак том також включаються витрати, яких зазнав пiдрядчик при укладеннi будiвельного контракту, якщо iснує ймовiрнiсть його пiдписання i достовiрної оцiнки цих витрат. Витрати, визнанi при укладеннi будiвельного контракту, який не пiдписано до дати складання балансу, визнаються витратами звiтного перiоду без включення до витрат за цим будiвельним контрактом у на ступних звiтних перiодах.

I

Доходи i витрати, здiйсненi протягом перiоду виконання будiвельного контракту, визнаються на дату складання балансу (на останнє число мiсяця) за ступенем завершеностi будiвельно монтажних робiт, якщо кiнцевий фiнансовий результат цього контракту може бути достовiрно оцiнений.

Ступiнь завершеностi робiт за будiвельним контрактом може визначатися за одним з наведених методiв:

• вимiрювання та оцiнка виконаної роботи;

• спiввiдношення обсягу завершеної частини робiт та їх загаль ного обсягу за будiвельним контрактом у натуральному вимi рюваннi (м² , м³ , т тощо);

• спiввiдношення фактичних витрат вiд початку виконання будi вельного контракту до дати балансу та очiкуваної (кошторис ної) суми загальних витрат за контрактом.

Будiвельнi контракти залежно вiд способу визначення цiни подiляються на контракти з фiксованою цiною та контракти за цiною “витрати плюс”.

Контракт з фiксованою цiною передбачає фiксовану (тверду) цiну всього обсягу робiт за будiвельним контрактом або фiксовану ставку за одиницю кiнцевої продукцiї, що випускається на об’ єктi будiвництва.

Контракт за цiною “витрати плюс” передбачає цiну як суму фактичних витрат пiдрядчика на виконання будiвельного конт ракту та погодженого у контрактi прибутку (у виглядi процента вiд витрат або фiксованої величини).

Кiнцевий фiнансовий результат за будiвельним контрактом з фiксованою цiною може бути достовiрно оцiнений за наявностi одночасно таких умов:

• можливостi достовiрного визначення суми загального доходу вiд виконання будiвельного контракту;

• iмовiрного отримання пiдрядчиком економiчних вигод вiд вико нання будiвельного контракту;

• можливостi достовiрного визначення суми витрат, необхiдних для завершення будiвельного контракту, i ступеня завершеностi робiт за будiвельним контрактом на дату балансу;

• можливостi достовiрного визначення та оцiнки витрат, пов’яза них з виконанням будiвельного контракту для порiвняння фактичних витрат за цим будiвельним контрактом, з поперед ньою оцiнкою таких витрат.

I

Кiнцевий фiнансовий результат за будiвельним контрактом за цiною “витрати плюс” може бути достовiрно оцiнений за наяв ностi одночасно таких умов:

• iмовiрного отримання пiдрядчиком економiчних вигод вiд ви конання будiвельного контракту;

• можливостi достовiрного визначення витрат, пов’язаних з вико нанням будiвельного контракту, незалежно вiд iмовiрностi їх вiдшкодування замовником.

Якщо кiнцевий фiнансовий результат за будiвельним контрак том не може бути оцiнений достовiрно, то:

• дохiд визнається як сума фактичних витрат вiд початку ви конання будiвельного контракту, щодо яких iснує iмовiрнiсть їх вiдшкодування;

• витрати за будiвельним контрактом визнаються витратами того перiоду, протягом якого вони були зазнанi.

Якщо в наступних звiтних перiодах не iснує невизначеностi, яка перешкоджала в попереднiх перiодах отриманню достовiрної оцiнки кiнцевого фiнансового результату за будiвельним конт рактом, то дохiд i витрати, пов’язанi з виконанням цього конт ракту, визнаються згiдно з П(С)БО 18 “Будiвельнi контрак ти”.

Якщо на дату балансу iснує iмовiрнiсть того, що загальнi витрати на виконання будiвельного контракту перевищувати муть загальний дохiд за цим будiвельним контрактом, то очiкуванi збитки визнаються витратами звiтного перiоду.

До доходу вiд будiвельного контракту генпiдрядчик включає всю вартiсть виконаних за будiвельним контрактом робiт. Вартiсть робiт, виконаних субпiдрядчиками, генпiдрядчики визнають як iншi прямi витрати, пов’язанi з виконанням будiвельного конт ракту. Субпiдрядчики до доходу включають вартiсть будiвельно монтажних робiт, виконаних власними силами.

До доходу вiд будiвельного контракту пiдрядчики (генпiдряд чики, субпiдрядчики) включають також суму вiдхилень, претен зiй і заохочувальних виплат. Кошти, одержанi внаслiдок засто сування майнової вiдповiдальностi за порушення замовниками умов будiвельного контракту, вiдображаються пiдрядчиком у скла дi доходу вiд будiвельного контракту.

Суми сплаченої неустойки (пенi) та вiдшкодування збиткiв, завданих невиконанням або неналежним виконанням пiдрядчиком

II

умов будiвельного контракту, вiдносяться на зменшення доходу вiд контракту.

Доходи i витрати за кожним будiвельним контрактом вiдобра жаються в бухгалтерському облiку окремо, iз застосуванням прин ципу нарахування.

Не визнаються доходами аванси, одержанi вiд замовникiв для фiнансового забезпечення виконання будiвельного контракту. Цi суми вiдображаються пiдрядчиком у складi його зобов’язань i зменшуються пiсля завершення виконання робiт, визнання до ходу i залiку заборгованостi.

Планування виробничої собiвартостi будiвельномонтажних робiт

Метою планування виробничої собiвартостi будiвельномонтаж них робiт є:

• визначення витрат, необхiдних для виконання будiвельно монтажних робiт у встановленi термiни за умови рацiонального використання матерiалiв, робочої сили, будiвельних та iнших виробничих ресурсiв, дотримання правил технiчної експлуа тацiї будiвельних машин i механiзмiв, а також дотримання безпечних умов працi;

• органiзацiя внутрiшньогосподарського розрахунку та управ лiнського облiку у структурних пiдроздiлах будiвельної орга нiзацiї;

• визначення цiни, за якою будiвельна органiзацiя спроможна збудувати об’єкт (виконати роботи), щодо якого провадяться торги (тендери).

Порядок i методи планування виробничої собiвартостi будi вельномонтажних робiт встановлюють будiвельнi органiзацiї са мостiйно, виходячи з умов та особливостей їх виробничої дiяль ностi й з урахуванням Методичних рекомендацiй. Планування собiвартостi будiвельномонтажних робiт може здiйснюватись за об’єктами витрат.

Планова виробнича собiвартiсть окремих об’єктiв будiвництва та видiв будiвельномонтажних робiт може розраховуватись на основi технiкоекономiчних обґрунтувань і визначатися за стат тями калькулювання витрат або за елементами витрат. Вихiдними даними для таких розрахункiв є: програма робiт будiвельної ор ганiзацiї; проектнокошторисна документація об’єктiв, що спо

III

руджуються; фiзичнi обсяги видiв робiт; виробничi норми витрат на одиницю вимiру вiдповiдних видiв робiт (конструктивних еле ментiв). Пiд час здiйснення розрахункiв враховуються: конкретнi технологiчнi та органiзацiйнi умови роботи будiвельної органiзацiї, передбаченi проектами органiзацiї будiвництва i проектами вико нання робiт; результати аналiзу рiвня витрат у минулих облiкових перiодах, можливостi iнтенсифiкацiї та пiдвищення ефективностi будiвельного виробництва.

У разi змiни протягом року проектних рiшень, що викликає змiну обсягiв будiвельномонтажних робiт, їх вартiсних показ никiв, цiн на матерiальнi ресурси тощо, або проведення iндексацiї заробiтної плати вiдповiдно до законодавства, виробнича собiвар тiсть пiдлягає уточненню.

Витрати на виконання будiвельномонтажних робiт за статтею калькулювання “Прямi матерiальнi витрати” визначаються ви ходячи з фiзичних обсягiв робiт, передбачених у проектнокош ториснiй документацiї, виробничих норм витрачання матерiальних ресурсiв та цiн постачальникiв на матерiальнi ресурси.

Витрати за статтею калькулювання “Прямi витрати на опла ту праці” визначаються виходячи з фiзичних обсягiв робiт, пе редбачених у проектнокошториснiй документацiї, та норм за трат працi, що дiють в органiзацiї. Основна, додаткова заробiтна плата та iншi грошовi виплати працівникам і лiнiйному персо налу (начальникам дiльниць, виконавцям робiт, майстрам, ме ханiкам дiльниць), які входять до складу виробничих бригад, визначається вiдповiдно до системи оплати працi, що застосову ється у данiй будiвельнiй органiзацiї.

Витрати за статтею калькулювання “Експлуатацiя будiвельних машин та механiзмiв” визначаються виходячи з потреби в роботi будiвельних машин i механiзмiв у машинозмiнах (машиного динах), передбаченої у проектах органiзацiї будiвництва i проек тах виконання робiт для окремих об’єктiв, та планової кальку ляцiї вартостi машинозмiн (машиногодин).

Витрати за статтею калькулювання “Вiдрахування на соцiальнi заходи” визначаються за кожним видом вiдрахувань вiдповiдно до встановлених законодавством норм.

Загальновиробничi витрати визначаються на плановий перiод у цiлому для будiвельної органiзацiї на пiдставi кошторисiв цих витрат. Розподiл загальновиробничих витрат мiж об’єктами ви

II

трат здiйснюється з використанням бази розподiлу. Витрати на оплату працi лiнiйного персоналу і працівникiв, якi зайнятi на роботах, що виконуються за рахунок загальновиробничих ви трат, визначаються виходячи з посадових окладiв, тарифних ста вок і систем оплати працi, установлених у данiй будiвельнiй органiзацiї.

Для визначення планової виробничої собiвартостi окремих об’єктiв будiвництва (видiв будiвельномонтажних робiт) скла дають плановi калькуляцiї, в яких витрати розраховуються за окремими статтями на обсяг робiт, передбачений планом (про грамою робiт). Враховується також зниження витрат, передбаче них заходами щодо пiдвищення технiчного i органiзацiйного рiвня будiвельного виробництва. Планова собiвартiсть повинна бути не вищою нiж вiдповiдна собiвартiсть об’єктiв будiвництва (видiв будiвельномонтажних робiт), передбачена договiрною цiною.

Планова виробнича собiвартiсть будiвельномонтажних робiт структурного пiдроздiлу може визначатися як пiдсумок плано вих витрат окремих об’єктiв будiвництва (видiв будiвельномон тажних робiт), включених до плану (програми робiт пiдроздiлу), або розрахована укрупнено аналiтичнорозрахунковим методом у цiлому за окремими елементами витрат.

Плановi витрати за елементом “Матерiальнi затрати” можуть обчислюватися одним з наведених способiв:

• за плановорозрахунковими нормативами матерiальних витрат на 1 млн вартостi будiвельномонтажних робiт. Такi норма тиви розраховуються на пiдставi аналiзу фактичних витрат за минулi перiоди з використанням даних бухгалтерського облiку та iндексiв iнфляцiї за вказанi перiоди;

• за фiзичними обсягами укрупнених видiв будiвельномонтаж них робiт по об’єктах будiвництва, включених до плану, пла новорозрахунковими нормативами матерiальних ресурсiв на вiдповiднi види робiт та їх вартостi за цiнами, що визна чаються вiдповiдно до п. 2 розд. IV Методичних рекомен дацiй.

Плановi витрати за елементом “Витрати на оплату праці” мо жуть обчислюватися за плановорозрахунковими нормативами витрат на оплату працi працівникiв і лiнiйного персоналу (началь никiв дiльниць, виконавцiв робiт, майстрiв, механiкiв дiльниць), які входять до складу виробничих бригад, та апарату управлiння

II

вiдособленого структурного пiдроздiлу на 1 млн вартостi будi вельномонтажних робiт. Такi нормативи розраховуються на пiдставi аналiзу фактичних витрат за минулi перiоди з викорис танням даних бухгалтерського облiку та iндексiв iнфляцiї за вказанi перiоди.

Плановi витрати за елементом “Вiдрахування на соцiальнi заходи” обчислюються за кожним видом вiдрахувань вiдповiдно до встановлених законодавством норм.

Плановi витрати за елементом “Амортизація” обчислюються виходячи iз середньомiсячної вартостi як власних, так i орендо ваних основних засобiв, нематерiальних активiв та iнших не оборотних матерiальних активiв, на якi нараховується аморти зацiя, i середньої норми амортизацiйних вiдрахувань.

Середня норма амортизацiйних вiдрахувань визначається ви ходячи з перелiку основних засобiв, нематерiальних активiв та iнших необоротних матерiальних активiв, що передбачається задiяти у плановому перiодi, на якi нараховується амортизацiя, а також норм, затверджених за окремими групами основних за собiв.

Плановi витрати за елементом “Iншi операцiйнi витрати” об числюються iз застосуванням плановорозрахункових нормативiв, якi розраховуються у вiдсотках до суми витрат за елементами. Такi нормативи розраховуються на пiдставi аналiзу фактичних витрат за минулий перiод з використанням даних бухгалтерсь кого облiку.

Бухгалтерський облiк витрат у будiвельнiй органiзацiї

Бухгалтерський облiк витрат будiвельної органiзацiї здiйсню ється з метою забезпечення формування повної, правдивої та не упередженої iнформацiї щодо вiдображення фактичних витрат, понесених пiд час виконання будiвельномонтажних робiт, а також вироблення продукцiї допомiжними та другорядними виробни цтвами будiвельної органiзацiї, обчислення фактичної собiвартостi як для окремих об’єктiв облiку витрат, так i витрат будiвельної органiзацiї в цiлому, а також для здiйснення контролю за вико ристанням матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв.

Данi бухгалтерського облiку використовуються для оцiнки фiнансового стану будiвельної органiзацiї, ефективностi органi

II4

зацiйнотехнiчних заходiв, спрямованих на розвиток i удоскона лення будiвельного виробництва, плановоекономiчних i аналiтич них розрахункiв, управлiнського облiку та внутрiшньогосподар ського розрахунку у будiвельнiй органiзацiї.

Органiзацiя бухгалтерського облiку витрат передбачає:

• застосування єдиного пiдходу до вiдображення в бухгалтерсько му облiку господарських операцiй на пiдставi затверджених у будiвельнiй органiзацiї правил ведення документообiгу з ураху ванням особливостей її дiяльностi;

• застосування типових форм первинних облiкових документiв, системи рахункiв, реєстрiв аналiтичного облiку та способiв реєстрацiї й узагальнення наявної iнформацiї та оброблення облiкової iнформацiї на паперових або машинних носiях;

• розроблення облiкової номенклатури об’єктiв калькулювання.

Об’єктом бухгалтерського облiку витрат можуть бути окремi види будiвельномонтажних робiт, окрема будiвля i споруда, кiлька будiвель i споруд, будiвельний контракт у цiлому, вiдособ лений структурний пiдроздiл, будiвельна органiзацiя в цiлому.

Бухгалтерський облiк витрат на виконання будiвельномон тажних робiт залежно вiд видiв об’єктiв облiку може бути органi зовано за замовленнями або за методом накопичення витрат за певний перiод часу iз застосуванням елементiв нормативного ме тоду облiку i контролю за економним i рацiональним викорис танням матерiальних, трудових i фiнансових ресурсiв.

Основним методом облiку витрат на виконання будiвельно монтажних робiт є облiк за замовленнями вiдповiдно до будiвель них контрактiв. Облiк витрат за замовленнями ведеться нарос таючим пiдсумком до закiнчення виконання контракту.

Реєстром облiку виконаних будiвельномонтажних робiт у на туральнiй та вартiснiй формi є Журнал облiку виконаних робiт. Данi Журналу облiку є пiдставою для складання первинних облiкових документiв у будiвництвi (форма № КБ2в “Акт прий мання виконаних пiдрядних робіт” і форма № КБ3 “Довiдка про вартiсть виконаних робiт та витрати”), якi використовуються для розрахункiв iз замовником за виконанi пiдряднi роботи та скла дання звiтностi у будiвництвi.

Вiдображення в бухгалтерському облiку витрат на будiвельно монтажнi роботи здiйснюється вiдповiдно до Плану рахункiв бух галтерського облiку активiв, капiталу, зобов’язань i господар

II

ських операцiй пiдприємств i органiзацiй та iнструкцiї по його застосуванню, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30.11.99 № 291.

Бухгалтерський облiк витрат на виконання будiвельномонтаж них робiт ведеться на рахунку 23 “Виробництво” безпосередньо в Журналiордерi або машинограмах, що їх замiнюють, в яких об’єднанi аналiтичний i синтетичний облiки витрат, а також вiдоб ражається вартiсть робiт, виконаних власними силами будiвельної органiзацiї, i вартiсть робiт, прийнятих вiд субпiдрядних органi зацiй. На рахунку 23 “Виробництво” в Журналiордерi витрати групуються вiдповiдно до визначених об’єктiв калькулювання. Витрати вiдособлених допомiжних і другорядних виробництв облi ковуються на окремих аналiтичних субрахунках “Допомiжнi вироб ництва”, в журналахордерах, листкахрозшифровках або в маши нограмах, якi їх замiнюють, у розрiзi видiв цих виробництв.

Фактичнi витрати на будiвельномонтажнi роботи групуються за статтями витрат. Прямi витрати (матерiальнi витрати, витра ти на оплату працi, на експлуатацiю будiвельних машин i ме ханiзмiв, вiдрахування на соцiальнi заходи, iншi прямi витрати) щомiсячно визначаються та вiдносяться на окремi об’єкти кальку лювання за прямими ознаками на пiдставi первинних облікових документiв. Уся первинна документацiя складається з обов’яз ковим кодуванням, що забезпечує облiк за статтями витрат i за об’єктами калькулювання. Первиннi документи складаються в момент здiйснення операцiй, а якщо це неможливо — безпосе редньо пiсля їх закiнчення.

Прямi матерiальнi, трудовi та iншi прямi витрати, а також загальновиробничi витрати та витрати вiд браку робiт вiдобра жаються за дебетом рахунка 23 “Виробництво”, за кредитом — суми фактичної виробничої собiвартостi виконаних робiт (у дебет рахунка 90 “Собiвартiсть реалізації”). За кредитом субрахункiв облiку витрат допомiжних виробництв з виконання некапiтальних робiт у кореспонденцiї з дебетом рахункiв 11 “Iншi необоротнi матерiальнi активи”, 22 “Малоцiннi та швидкозношуванi пред мети” та субрахункiв облiку витрат основного виробництва спи сується собiвартiсть виготовлених у допомiжних і другорядних виробництвах виробiв, робiт.

Вартiсть використаних матерiалiв включається у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт з кредиту рахунка 80

II

“Матерiальнi витрати” для будiвельних органiзацiй, якi застосо вують 8й клас рахункiв, або з кредиту рахунка 20 “Виробничi запаси” для органiзацiй, що застосовують 9й клас рахункiв, вартiсть продукцiї допомiжних і другорядних виробництв — з кредиту рахунка 23 “Виробництво”, а вартiсть послуг виробничого характеру, наданих стороннiми органiзацiями, — з кредиту ра хунка 63 “Розрахунки з постачальниками i пiдрядчиками” та вiдповiдних субрахункiв.

Фактичнi витрати матерiалiв на виконання будiвельномон тажних робiт по об’єктах облiку вiдображаються в облiкових реєстрах на пiдставi матерiальних звiтiв.

Витрати на оплату працi робiтникiв включаються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт з кредиту рахунка 81 “Витрати на оплату праці” за видами оплати працi для органi зацiй, що застосовують 8й клас рахункiв, або вiдповiдно з кре диту рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці” для органiзацiй, що застосовують 9й клас рахункiв, i вiдносяться на витрати по окремих об’єктах калькулювання за прямою ознакою на пiдставi документiв, якi визначають витрати працi. Якщо неможливо вiд нести окремi види надбавок, доплат, заохочувальних i компенсую чих виплат за прямою ознакою, розподiл їх по об’єктах вiдбу вається пропорцiйно сумi заробiтної плати без цих надбавок, доплат i компенсуючих виплат або iншими методами, що застосо вуються у будiвельнiй органiзацiї.

Вiдрахування на соцiальнi заходи включаються у собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за прямою ознакою з кредиту рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” та вiдповiдних субрахункiв: 651 “За пенсiйним забезпеченням”, 652 “За соцiальним страху ванням”, 653 “За страхуванням на випадок безробіття”, 654 “За iндивiдуальним страхуванням”.

Витрати на утримання та експлуатацiю власних i орендова них машин i механiзмiв у будiвельнiй органiзацiї вiдображаються на рахунку 23 “Виробництво”, субрахунок “Експлуатацiя ма шин i механiзмiв” за їх видами чи групами i вiдносяться на витрати за окремими об’єктами калькулювання за прямою озна кою на пiдставi первинних документiв.

Витрати на оплату працi робiтникiв, зайнятих керуванням та обслуговуванням машин, вiдрахування у резерв на оплату вiд пусток, витрати на паливо, електроенергiю, а також допомiжнi

II

експлуатацiйнi матерiали, утримання рейкових i безрейкових колiй, амортизацiйнi вiдрахування, витрати на ремонт та оренд на плата за машини вiдносяться на виробничу собiвартiсть утри мання груп цих машин за прямою ознакою.

Втрати вiд браку в роботi будiвельних органiзацiй накопичу ються на рахунку 24 “Брак у виробництвi” окремо за браком, допущеним пiд час виконання будiвельномонтажних робiт, i браком, допущеним у допомiжних і другорядних виробництвах будiвельної органiзацiї на окремому субрахунку. Облiк втрат вiд браку ведеться по окремих об’єктах будiвництва, видах робiт та допомiжних і другорядних виробництвах у журналах, листках розшифровках або машинограмах, якi їх замiнюють.

До втрат вiд браку, допущеного пiд час виконання будiвельно монтажних робiт, належать витрати на перероблення неякiсно виконаних робiт з вини будiвельної органiзацiї, а також витра ти на усунення пошкоджень у зведених конструкцiях, допу щених пiд час подальшого виконання будiвельномонтажних робiт.

Витрати на усунення дефектiв у будiвництвi, допущених з вини замовника i ним оплачених, не належать до втрат вiд бра ку.

У витрати на виправлення браку, допущеного пiд час виконан ня будiвельномонтажних робiт, включається вартiсть додатко во витрачених матерiалiв, витрати на оплату працi, вiдрахування на соцiальнi заходи, на експлуатацiю будiвельних машин i ме ханiзмiв, а також частина загальновиробничих витрат.

У виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт вклю чаються витрати на виправлення браку за вирахуванням: оста точно забракованої продукцiї за справедливою вартiстю; суми, що вiдшкодовуються працiвниками, якi допустили брак; суми, що одержанi вiд постачальникiв за неякiснi матерiали i комплек туючi вироби тощо.

Загальновиробничi витрати визначаються по будiвельнiй ор ганiзацiї в цiлому як постiйнi, так i змiннi i вiдносяться з креди ту рахунка 91 “Загальновиробничi витрати” в дебет рахунка 90 “Собiвартiсть реалізації”, субрахунок 903 “Собiвартiсть ре алiзованих робiт i послуг”.

При цьому генеральнi пiдрядчики щомiсяця зменшують вели чину окремих статей загальновиробничих витрат на суму витрат

II

на обслуговування субпiдрядчикiв вiдповiдно до контрактiв мiж ними, списуючи їх з рахунка 91 “Загальновиробничi витрати” на рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядчиками”. Субпiдряднi органiзацiї збiльшують величину вiдповiдних статей загальновиробничих витрат по дебету рахунка 91 “Загальнови робничi витрати” i вiдображають їх по кредиту рахунка 36 “Роз рахунки з покупцями i замовниками”.

Загальновиробничi витрати пiдлягають розподiлу мiж об’єк тами облiку витрат iз застосуванням установлених у будiвельнiй органiзацiї способiв їх розподiлу, виходячи iз специфiки викону ваних робiт.

Прямi та загальновиробничi витрати включаються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт того звiтного перiоду, в якому вони були здiйсненi. Непродуктивнi витрати i втрати вi дображаються в облiку того звiтного перiоду, в якому вони вияв ленi.

Якщо у будiвельнiй органiзацiї створюється резерв для опла ти вiдпусток i виплати винагород за вислугу рокiв, то у витра ти виробництва включаються щомiсячнi вiдрахування на ство рення такого резерву з вiднесенням їх на загальновиробничi витрати.

До незавершеного будiвельного виробництва належать не закiнченi i не прийнятi замовником об’єкти (будiвельномонтажнi роботи), що є об’єктами облiку.

Незавершене будiвельне виробництво складається з витрат на виконання будiвельномонтажних робiт, що виконуються влас ними силами будiвельної органiзацiї, а також iз вартостi робiт субпiдрядних органiзацiй, прийнятих i сплачених генеральним пiдрядчиком.

Фактична собiвартiсть будiвельномонтажних робiт, викона них власними силами будiвельної органiзацiї на об’єктах, якi належать до незавершеного будiвельного виробництва, облiко вується на рахунку 23 “Виробництво”.

Виконанi субпiдрядними органiзацiями роботи, прийнятi i оплаченi генеральним пiдрядчиком, включаються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт генерального пiдрядчика (рахунок 90 “Собiвартiсть реалізації”). Розрахунки за виконанi субпiдрядними органiзацiями роботи ведуться на рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками та пiдрядчиками”.

II

Витрати на спорудження та розбирання тимчасових (титуль них i нетитульних) будiвель i споруд включаються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за умови включення таких витрат у кошторис на будiвництво об’єкта.

Витрати на спорудження та розбирання титульних тимчасо вих будiвель i споруд облiковуються у порядку, встановленому щодо облiку виконаних будiвельномонтажних робiт, i включа ються у виробничу собiвартiсть робiт за вiдповiдними статтями калькулювання та елементами витрат.

Витрати на спорудження та розбирання нетитульних тимча сових будівель i споруд облiковуються на рахунку 91 “Загально виробничi витрати” окремо за кожним з таких об’єктiв i включа ються у виробничу собiвартiсть будiвельномонтажних робiт за статтею “Загальновиробничi витрати” (за елементом “Iншi опе рацiйнi витрати”) — у дебет рахунка 90 “Собiвартiсть реалізації” для органiзацiй, якi застосовують 9й клас рахункiв, i в рахунок 80 “Матерiальнi витрати”, субрахунок 809 “Iншi матерiальнi ви трати” для органiзацiй, якi застосовують 8й клас рахункiв “Ви трати за елементами”.

Витрати за будівельним контрактом, що підлягають відобра женню у собівартості даного звітного періоду, мають складатися тільки з тих витрат, які пов’язані з обсягом конкретно викона ної на цьому об’єкті роботи, що визнана доходом. Витрати, по в’язані з виконанням робіт, які ще не визнано доходом, відобра жуються підрядчиком у складі незавершеного виробництва. Роз рахунки підрядчика із замовником (субпідрядчика з генпідряд чиком) відбуваються за рахунками за виконані роботи, що пере дані для оплати. Їх відображення здійснюється за типовою коре спонденцією рахунків, що запроваджена разом з Планом рахун ків бухгалтерського обліку. Разом з тим відповідно до П(С)БО 18 “Будівельні контракти” для накопичення даних про викона ні, передані для оплати рахунки і залишок незавершеного вироб ництва, про валову заборгованість замовників і замовникам до рахунка 23 “Виробництво”, на якому вже використовується суб рахунок 230 “Виконання будівельномонтажних робіт (будівель них контрактів)”, буде відкрито ще два субрахунки 238 “Незавер шені будівельні контракти” і 239 “Проміжні рахунки”. Записи на цих субрахунках (дебет 238, кредит 239) здійснюються на суму рахунка (без непрямих податків) за виконані будівельні

I

роботи (проміжний рахунок оплати) у тому періоді, в якому та кий рахунок передано для оплати і відображено типовою корес понденцією рахунків бухгалтерського обліку за дебетом рахунка 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” і кредитом рахунка 70 “Доходи від реалізації”. Згорнуте сальдо рахунка 23 “Вироб ництво” показуватиме суму незавершеного виробництва підряд чика або його заборгованість замовнику.

Пунктом 2 П(С)БО 18 “Будівельні контракти” введено два нових терміни:

• валова заборгованість замовників; • валова заборгованість замовникам.

Валова заборгованість замовників за роботи за будівельним контрактом — це сума перевищення витрат підрядчика та ви знаного ним прибутку (за вирахуванням визнаних збитків) над сумою проміжних рахунків (без непрямих податків) на дату ба лансу з початку виконання будівельного контракту.

Валова заборгованість замовникам за роботи за будівельним контрактом — це сума перевищення проміжних рахунків (без непрямих податків) над витратами підрядчика та визнаним ним прибутком (за вирахуванням визнаних збитків) на дату балансу з початку виконання будівельного контракту.

Таким чином, термін “валова заборгованість” означає різницю між витратами підрядчика та визнаним ним прибутком (за вира хуванням визнаних збитків) по будівельному контракту та сума ми переданих для оплати замовнику проміжних рахунків за цим контрактом.

Пункт 19 П(С)БО 18 “Будівельні контракти” передбачає, що валову заборгованість замовників за роботи, виконані за будівель ним контрактом, підрядчик наводить у складі незавершеного ви робництва; валову заборгованість замовникам за роботи, вико нані за будівельним контрактом, підрядчик наводить у складі інших поточних зобов’язань.

Після завершення будівельного контракту субрахунки 238 і 239 взаємно закриваються (табл. 2.3).

Інформація, що дає потрібне уявлення щодо виконання буді вельних контрактів (сума доходу, прибутків, авансів, вартість виконаних субпідрядчиками робіт тощо) наводиться підрядчика ми у примітках до річної фінансової звітності, якщо підрядчики не є суб’єктами малого підприємництва.

I I

Таблиця 2.3 Типова кореспонденція рахунків при відображенні господарських операцій при здійсненні будівництва підрядним способом

I

Продовження табл. 2.3

I

Закінчення табл. 2.3

Метод визнання доходів і витрат з урахуванням ступеня завер шеності робіт передбачає три способи розрахунку результатів ро біт.

Ступінь завершеності робіт за будівельним контрактом може визначатися за одним із наведених методів: 1) вимірювання та оцінка виконаної роботи;

2) співвідношення обсягу завершеної частини робіт та їх загально го обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі;

3) співвідношення фактичних витрат з початку виконання буді вельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторис ної) суми загальних витрат за контрактом.

Перший метод (вимірювання та оцінка виконаної роботи) — вимірювальнооцінний. Він найбільш суб’єктивний, оскільки ґрунтується на висновках окремих спеціалістів підприємства. Саме вони визначають ступінь готовності об’єкта. Якщо підприємство вибирає цей метод оцінки ступеня завершеності, то йому слід закріпити відповідні повноваження за конкретними спеціалістами (виконробами, технологами, керівниками вищої ланки). Навряд чи у цьому випадку головні бухгалтери мають право давати са мостійну експертну оцінку. У більшості випадків бухгалтери не мають необхідного досвіду, знань і профільної освіти. Крім того, очевидною є потреба складання первинних документів, в яких фіксували б оцінку ступеня готовності об’єкта на звітну дату. У цьому контексті могли б стати у пригоді звичні акти виконаних робіт, в яких, власне кажучи, і фіксують суми виконання на

I 4

конкретну дату. Більше того, ці суми ще й узгоджуються із замовником (адже він також ставить свій підпис на актах), що є додатковим фактором надійності оцінки.

Другий метод (співвідношення обсягу завершеної частини ро біт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у нату ральному вимірі) загалом подібний до першого. Різниця лише в тому, що співвідносять не вартісні, а натуральні показники. Цей метод більш адаптований до умов невеликих будівельних фірм. Одиницями виміру можуть бути ті показники, які найадекват ніше характеризують види робіт, що їх виконують. Це можуть бути кубометри цегляної кладки, якщо, наприклад, РБУ спеціа лізується на кам’яних роботах, або машиногодини роботи екс каваторів, якщо підприємство переважно займається риттям кот лованів чи траншей. Якщо підприємство виконує тільки електро монтажні чи сантехнічні роботи або облаштовує інші комунікації під час будівництва об’єктів, то як натуральні одиниці розра хунку його продуктивності можуть використовуватися відпра цьовані людиногодини. Трудові показники обов’язково будуть корисними у разі використання цього способу і для тих буді вельних підприємств, які провадять ремонти і реставрацію, оскіль ки ці роботи, як правило, характеризуються високою трудоміст кістю.

Найбільш застосовуваний на практиці третій метод — метод співвідношення витрат, понесених на звітну дату, із загальною сумою витрат за контрактом (у п. 4 П(С)БО 18 “Будівельні кон тракти” його названо останнім). Причина проста: усі початкові дані для розрахунку є у бухгалтерських облікових реєстрах. Слід зазначити, що очікувані загальні витрати за контрактом у п. 4 стандарту ототожнено з кошторисною сумою витрат. Цей метод зазвичай використовують ті будівельні організації, які виконують комплексні будівельні роботи: великі трести і домобудівельні комбінати (табл. 2.4, 2.5).

У світовій практиці використовується “касовий” метод визна чення ступеня завершеності контракту. Показник готовності ви значають на основі зіставлення сум, одержаних від замовника на звітну дату (сума всіх авансів), і загальної ціни контракту. П(С)БО 18 “Будівельні контракти” не передбачає застосування такої схеми. Однак не забороняється підприємству, що виріши ло використовувати метод “вимірювання та оцінки виконаної

I

Таблиця 2.4 Метод співвідношення витрат. Числовий приклад

роботи”, розглядати “касові” показники як вимірювальнооцінні параметри.

Згідно із п. 19 П(С)БО 18 “Будівельні контракти” у баланс потрапляють різниці між сумами накопичених на звітну дату розрахункових обсягів робіт і виставлених замовнику проміж них рахунків (актів) за виконані роботи. Якщо різниця позитив на, то утворюється так звана валова заборгованість замовника, якщо від’ємна — валова заборгованість перед замовником. Коли утворюється валова заборгованість замовника, вона відобража ється у балансі за статтею “Незавершене будівництво” (рядок 020), валову заборгованість, у свою чергу, відображають у звіт ності як поточну кредиторську заборгованість.

Різниця між залишками за субрахунками 238 “Незавершені будівельні контракти” і 239 “Проміжні рахунки” у кожному звіт

I

Таблиця 2.5

Кореспонденція рахунків при відображенні господарських проведень будівельних робіт

I

ному періоді буде валовою заборгованістю. У першому періоді перевищення у сумі 30 тис. грн є валовою заборгованістю замов нику, у другому періоді аналогічно — різниця збільшиться на суму 15 тис. грн, у третьому періоді, коли сума виставленого рахунка на 45 тис. грн менша за розрахунковий дохід, що гово рить про виникнення валової заборгованості замовника, ці забор гованості буде компенсовано зворотним проведенням (Дт 238 — Кт 36).

При цьому слід врахувати:

• поперше, кредитове сальдо субрахунка 238, яке утворюється у результаті згортання субрахунків 238 і 239, відображати муть у пасиві балансу як інші поточні зобов’язання — стаття “Інші поточні зобов’язання”, незважаючи на те що рахунок 23 належить до класу “Запаси”;

• подруге, дебет субрахунка 238 фактично відображає продаж ну вартість виконаних робіт, яка складається із собівартості та розрахункового прибутку. Коли після згортання субрахун ків 238 і 239 утворюється дебетове сальдо, його відобразять у статті “Незавершене будівництво” Активу балансу. У резуль таті цього не буде дотримано вимогу П(С)БО 9, згідно з якою запаси повинні відображатися у звітності за найменшою вар тістю.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 18 “Будівельні контракти”, якщо під час виконання робіт за контрактом сталися будьякі зміни в оцінках доходу, витрат або прибутку, то вони (ці зміни) мають відображатися лише в тому періоді, в якому вони відбулися, та у майбутніх періодах. Усі минулі розрахунки коригуванню не підлягають, що також відображено в П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

Якщо, наприклад, у другому періоді підприємство перегляну ло свої плани щодо загального обсягу витрат за договором (за мість 450 тис. грн прогнозний показник дорівнює 485 тис. грн), то дохід другого періоду буде розраховано так:

• загальні фактичні витрати за договором: 200 тис. грн + + 150 тис. грн = 350 тис. грн;

• загальний відсоток освоєння витрат: 350 тис. грн : 485 тис. грн × × 100 % = 72 %;

• розрахунковий дохід за два періоди: 500 тис. грн × 72 % = = 360 тис. грн;

I

• підлягає відображенню у другому звітному періоді: 360 тис. грн – – 220 тис. грн = 140 тис. грн.

Таким чином, дохід, відображений у попередньому періоді, не змінюється, але розрахунок показників поточного періоду прова дять з урахуванням даних, відображених у попередніх періодах. Отже, облік будівельних контрактів необхідно вести наростаю чим підсумком.

Нині найбільш розповсюдженим способом будівництва є пайова участь забудовника і підрядчика.

Приклад. Підприємство здійснює будівництво офісного примі щення. Фінансування будівництва частково здійснює саме під приємство (забудовник), частково залучає кошти фізичних і юри дичних осіб на умовах пайової участі.

Частина будинку буде використана як офісне (адміністратив не) приміщення підприємства та учасників пайового будівницт ва, інша частина будинку призначена для передачі в оренду під магазин. Після закінчення будівництва частина офісних примі щень, побудованих за рахунок коштів підприємства, буде пере дана суб’єктам підприємницької діяльності на умовах оренди.

Підприємство понесло витрати, що пов’язані з виділенням ділянки, підготовкою проектнокошторисної документації (ПКД) та одержанням технічних умов. Для здійснення будівельномон тажних робіт підприємство уклало контракт із підрядчиком, що, у свою чергу, буде залучати спеціалізовані субпідрядні ор ганізації.

Будівельний контракт передбачає ціну як суму фактичних витрат на виконання будівельних робіт і суму прибутку у вигляді відсотка від витрат. Кошторисна вартість будівельномонтажних робіт визначена будівельним контрактом по очікуваній сумі при бутку 210 тис. грн з розрахунку 10 % рентабельності будівель них робіт.

Вартість робіт з урахуванням ПДВ визначена в сумі 2772 тис. грн.

У зв’язку з тим, що будинок будується як офісне приміщення самого підприємства й учасників пайового будівництва, на нього поширюються норми пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України “Про оподат кування прибутку підприємств”. Зазначеним підпунктом Закону передбачено, що витрати на придбання основних засобів і нема теріальних активів для власного виробничого використання під лягають амортизації.

I

Ведення обліку у забудовника і підрядчика приведено у табл. 2.6.

Таблиця 2.6 Кореспонденція рахунків при відображенні господарських проведень будівельних робіт у забудовника та у підрядчика

I

Продовження табл. 2.6

II

Продовження табл. 2.6

I

Продовження табл. 2.6

I

Закінчення табл. 2.6

^* Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291 від 30.11.99 коштів, що забудовник одержав від пайовика для пайової участі в будівництві об’єкта, відображається по дебету рахунків обліку коштів, запа сів і кредиту рахунка 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”.

^** Відповідно до Інструкції № 291 від 30.11.99 по дебету субрахунка 151 “Капітальне будівництво” відображається збільшення понесених витрат на суму придбання створення матеріальних і нематеріальних необоротних акти вів, а по кредиту — їхнє зменшення (запровадження в дію, прийом до експлу атації тощо). На цьому субрахунку також ведуться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, і авансові платежі для фінансу вання будівництва. У зв’язку з необхідністю виконання вимог Інструкції, а також необхідністю надалі провести розрахунки між замовником і підряд чиком, застосований рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і плате жів”, субрахунок 474 “Забезпечення інших витрат і платежів”.

^*** На позабалансовому рахунку 021 “Устаткування, прийняте до монтажу” підрядна організація враховує устаткування, пристосування та інші товарно матеріальні цінності, що надійшли від замовника для монтажу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які види робіт виконує будівельне підприємство?

2. Назвати нормативний документ, у якому наводиться визначеннятерміна “будівництво”.

3. Назвати ознаки класифікації інвестицій.

4. Способи виконання будівельномонтажних робіт.

I4

5. Особливості організації бухгалтерського обліку будівельними підприємствами.

6. Порядок бухгалтерського обліку виробничих запасів.

7. Методи списання будівельних матеріалів при передачі на будівельний майданчик.

8. Документальне оформлення операцій з надходження та списаннябудівельних матеріалів.

9. Дати характеристику елементам витрат будівельного підприємства.

10. Дати характеристику сторонам будівельного контракту: “підрядчик”,“замовник”, “субпідрядчик”.

11. Облік незавершеного виробництва в будівельних організаціях.

12. Види цін, що застосовуються в будівництві.

13. Порядок розрахунків за будівельним контрактом.

14. Бухгалтерський облік доходів будівельної організації.

15. Порядок визначення фінансових результатів і нарахування податкуна прибуток.

16. Характеристика адміністративних витрат будівельного підприємства.

17. Методи обліку валової заборгованості замовниками.

18. Облік устаткування, прийнятого до монтажу.

Розділ ІІІ

3.1. Особливості виробничої діяльності підприємств транспорту та їх вплив на організацію бухгалтерського обліку

У бухгалтерському обліку на підприємствах транспорту відо бражається виробничофінансова діяльність, наявність і рух за собів джерел їх утворення, поточні операції з транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Бухгалтерський облік у транс портних підприємствах має ряд особливостей.

1. Особливістю обліку в транспортних підприємствах є наявність великої питомої ваги в основних засобах рухомого скла ду — транспорту, навантажувальнорозвантажувальних машин, а також необхідність постійного обліку і контролю їх технічного стану, необхідності заміни окремих вузлів, деталей, їх ремонту.

2. Обліковують специфічні запаси: паливномастильні матеріали (ПММ), шини, запасні частини й агрегати та витрати, пов’я зані з їх зберіганням. У завдання обліку входить ретельне веден ня не тільки синтетичного, а й аналітичного обліку по кожному виду ТМЦ. Наприклад: рахунок 20 “Виробничі запаси” має суб рахунок (рахунок 2го порядку) 207 “Запасні частини”, до якого доцільно відкрити субрахунки 3го рівня:

• 2071 — “запасні частини, придатні до експлуатації” — до даного субрахунка відкрити такі субрахунки: 20711 “Запасні частини, придатні до експлуатації — нові”, 20712 “Запасні частини, придатні до експлуатації, що були в експлуатації”;

• 2072 — “запасні частини, що потребують ремонту”;

• 20731 — “агрегати на складі”; • 20732 — “агрегати в експлуатації”.

I

Наприклад: субрахунок 203 “Паливо”, до якого доцільно від крити субрахунки 3го рівня:

• 2031 — “дизельне пальне” (за сортами);

• 2032 — “бензин” (за марками);

• 2033 — “мастильні матеріали” (за видами);

• 2034 — “рідини”.

3. Для обліку витрат за господарськими операціями транс портних підприємств призначено рахунок 23 “Виробництво”. На АТП до цього субрахунка доцільно відкривати такі субрахунки:

• транспортування вантажів;

• перевезення пасажирів;

• транспортноекспедиційні витрати;

• інші види діяльності.

4. Особливістю обліку є відсутність незавершеного виробництва, всі витрати відносять на собівартість реалізованих по слуг.

5. У процесі діяльності обліковують особливі господарські операції:

• експлуатаційні (перевезення пасажирів, вантажів);

• гаражне, ангарне обслуговування;

• витрати, пов’язані з обслуговуванням та зберіганням рухомо го складу;

• технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, при чепів, агрегатів;

• транспортноекспедиційні витрати;

• транспортноексплуатаційне обслуговування підприємств і на селення;

• попутне завантаження транспорту;

• перегін нового рухомого складу;

• утримання та експлуатація транспортних агентств, станцій технічного обслуговування (СТО), автовокзалів, депо.

6. Особливістю обліку на АТП є наявність субрахунків до рахунка 63, що відкриваються у трьох розрізах:

• розрахунки з постачальниками за акцептованими та іншими розрахунковими документами, строк оплати яких не наступив;

• розрахунки з постачальниками за неоплаченими в термін роз рахунковими документами;

• розрахунки з постачальниками за невідвантаженими постав ками.

I

3.2. Особливості документування перевезень

на автотранспортних підприємствах

Порядок обліку та документування перевезень автомобільним транспортом проводиться за Інструкцією про порядок виготовлен ня, зберігання, використання єдиної первинної транспортної до кументації для перевезень вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.96 № 228/253 (із змінами і доповненнями). Виконання Інструкції є обов’язковим для всіх юридичних і фізичних осіб незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування:

• які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транс портом на комерційній основі або для власних потреб;

• для яких виконується перевезення вантажів на комерційній основі.

Автомобільні перевезення для потреб ведення бухгалтерсько го обліку класифікуються:

• у межах міста;

• приміські;

• міжміські; • міжнародні.

Для ведення бухгалтерського обліку слід розрізняти такі по няття:

Перевізник — юридична або фізична особа, яка виконує пе ревезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату), і цей вид діяльності для неї не може бути єдиним, або одним із інших, або для власних потреб.

Замовник автотранспорту — юридична або фізична особа, для якої на її замовлення виконуються транспорті послуги.

Вантажовідправник — юридична або фізична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення автомобільним транспортом.

Вантажоодержувач — юридична або фізична особа, яка здійснює приймання вантажу, доставленого автомобільним транспортом.

Для первинного обліку перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списання ТМЦ у відправника вантажу і оприбуткування їх у одержувача, а також для виконання розрахунків між перевізником і замовником авто мобільного транспорту використовуються такі документи:

I

• подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному спо лученні — типова форма № 1 (міжнародна);

• подорожній лист вантажного автомобіля — типова форма № 2; • подорожній лист службового легкового автомобіля — типова форма № 3;

• товарнотранспортна накладна — типова форма № 1ТН;

• талон замовника — типова форма № 1ТЗ (використовується під час роботи автомобіля при погодинній формі оплати послуг).

Оскільки приведений перелік типових форм є бланками суво рої звітності, необхідно їх виготовляти з нумерацією, забезпечи ти облік їх отримання і зберігання та використання як бланків суворої звітності, вести журнал реєстрації виданих бланків.

Перевізники, які експлуатують автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подо рожній лист відповідної типової форми під розписку.

Типова форма № 1 (міжнародна) видається і діє на строк від рядження автомобіля та водія для виконання перевезення ван тажу в міжнародному сполученні.

Типові форми № 2, № 3 видаються тільки на один робочий день (зміну) за умови здачі водієм подорожнього листа за поперед ній робочий день. На більший строк подорожній лист видається у випадках, коли водій виконує перевезення вантажу у міжмісь кому сполученні понад одну добу згідно з наказом перевізника. Експлуатацію автомобіля без подорожнього листа заборонено.

Товарнотранспортна накладна типової форми № 1ТН — це єдиний первинний документ, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх склад ського, оперативного і бухгалтерського обліку. Вона відправля ється вантажовідправником на кожне перевезення автомобілем і для кожного вантажоодержувача окремо. Накладна виписується в 4х примірниках. Перший примірник залишається у вантажовід правника і є підставою для списання ТМЦ. Другий примірник водій здає вантажоодержувачу — він є підставою для оприбуткуван ня ТМЦ. Третій і четвертий примірники, завірені підписом і печат ками вантажоодержувача, водій передає замовнику автотранспор ту для оплати за виконане перевезення. Четвертий додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві.

I

Типова форма

№ 2ТН

Затверджена наказом Мінтрансу,

Мінстату України 29.12.95 № 488/346

ПОДОРОЖНІЙ ЛИСТ №_____

ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ

“____”__________200_ р.

Місце для штампа

Підприємства Режим роботи Код

I4

РОБОТА ВОДІЯ ТА АВТОМОБІЛЯ

РУХ ПАЛЬНОГО, ЛІТРІВ

I4I

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

ТТН у кількості _____ шт. Здав водій ___________ Прийняв

прописом диспетчер _____

I4

Типова форма № 3

Затверджена наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 р. № 74 Місце печатки (штампа) підприємства

ПОДОРОЖНІЙ ЛИСТ СЛУЖБОВОГО ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

№ ______________

“__”______________ _______ року

Коди

Режим роботи водія ________________________________

Автомобіль ________________________________________ марка, державний номер, гаражний номер

Водій _____________________________________________ прізвище, ім’я, по батькові; номер посвідчення водія колона ________________ бригада ____________________

прізвище, підпис

I44

Водій за станом здоров’я до керування допущений

Лікар __________________________ прізвище, підпис

Виїзд дозволений

Механік ________________________ прізвище, підпис

Автомобіль прийняв _____________ підпис водія

Автомобіль здав _________________ Посвідчення водія перевірив, підпис водія

Завдання видав ________________ Автомобіль прийняв _____________ підпис механіка

Підпис диспетчера

Особа, що користувалася автомобілем _______________________________ підпис, печатка (штамп)

Особливі відмітки _________________________________________________

_________________________________________________________________

Бухгалтер __________ Таксувальник __________

підпис підпис

I4

Типова форма 1ТЗ

Затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 № 488/346

1 прим. — замовнику

2 прим. — АТП

ТАЛОН ЗАМОВНИКА______________ № _______

До подорожнього листа № __________________________________________ від “____” ___________________ 200 ___ р.

Автопідприємство _________________________________________________ найменування

Автомобіль _______________________________________________________ марка держ. номер

Причеп ___________________________________________________________ марка держ. номер

Замовник _________________________________________________________ найменування організації

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________ прізвище, ім’я, по батькові, посада відповідальної особи

Підпис та штамп заявника

I4

Підпис таксувальника

При транспортуванні вантажу власним транспортом достат ньо виписати три примірники товарнотранспортної накладної. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є під ставою для списання ТМЦ. Другий примірник водій здає ван тажоодержувачу — він є підставою для оприбуткування ТМЦ. Третій додається до подорожнього листа і є підставою для об ліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати во дієві.

При перевезенні однорідних вантажів від вантажовідправни ка на одну й ту саму відстань допускається оформлення однієї товарнотранспортної накладної на весь обсяг вантажу, переве зеного автомобілем за зміну. При цьому оформлення проміжних ходок здійснюється з видачею відправником водієві автомобіля талона на кожне окреме перевезення (ходку).

Перевезення вантажним автомобілем власних речей громадян на їх замовлення здійснюється за подорожнім листом з додани ми квитанціями до прибуткового касового ордера про оплату послуг.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 7 “Основні засоби” ви трати, пов’язані з транспортуванням, включаються до вартості ТМЦ. Відповідно до цієї норми до початкової вартості необорот них активів (рах. 10, 11, 12) і вартості запасів (рах. 2го класу) включаються витрати по перевезенню до місця їх зберігання, використання. Крім того, можливий варіант (на вибір підприєм

I4

Типова форма № 1ТН

Затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.95 № 488/346

'

ТОВАРНОТРАНСПОРТНА НАКЛАДНА №

cерія

“__”____________200__р. Автомобіль ___________________ до подорожнього листа № марка, держ. №

Автопідприємство _______________________ Водій _______________________________

назва п., і., по б.

Вид перевезень ______________________ Код

Замовник ____________________________________________________________ (платник) Код назва

Вантажовідправник ____________________________________________________________ Код назва

Вантажоодержувач _____________________________________________________________ Код назва

2. _____________________ Причеп

______________________________ Гар. № держ. №

ВІДОМОСТІ ПРО ВАНТАЖ

Всього відпущено на суму __________________ Відпуск дозволив ___________________________

прописом посада, підпис

Зазначений вантаж Ксть. Зазначений вантаж Ксть за справн. пломбою, тарою місць за справн. пломбою, тарою місць

та пакуванням _________ та пакуванням _________ За дорученням № _________

________________________ _______________________

відбиток відбиток від “__” _____________200_р.

* У тих випадках, коли в ТТН у розділі “Відомості про вантаж” немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно матеріальних цінностей, до товарнотранспортної накладної як товарний розділ повинні прикладатися як невід’ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, за якими проводиться списування товарноматеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік.

У цих випадках графи 1, 2, 4, 5, 6 і 7 розділу “Відомості про вантаж” товарнотранспортної накладної не заповнюються. У вільних рядках граф записуються назви спеціалізованих форм, номери і дати їх виписки.

ства) — транспортні витрати обліковуються на окремому субра хунку, який відкривається до субрахунків 2го класу, напри клад, 20 рахунка, і списуються на підставі, визначеній у додат ку до П(С)БО 9 “Запаси”, як транспортнозаготівельні витрати. При розділенні обліку транспортнозаготівельних витрат, поне сених при транспортуванні товарів, рахунок 28 використовуєть ся як субрахунок 289.

Перевізники в процесі експлуатації автомобілів, що перебу вають на їхньому балансі, несуть витрати, які включають:

• основну і додаткову заробітну плату;

• відрахування на соціальне страхування і обов’язкові відраху вання до позабюджетних фондів від фонду оплати праці;

• витрати на ПММ за встановленими нормами;

• витрати та інші експлуатаційні витрати;

• резерв, що нараховується на знос і ремонт автомобільних шин;

• витрати на ремонт і технічне обслуговування машин;

• витрати на технічний огляд автомобілів;

• знос транспортних засобів;

• витрати на службові відрядження водіїв при перевезенні ван тажів.

3.3. Облік паливномастильних матеріалів (ПММ)

Облік витрат на автотранспортних підприємствах (АТП) здійс нюється відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” та Методичних ре комендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг)

I

на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.01 № 65.

До витрат, пов’язаних з експлуатацією автотранспорту, мож на віднести такі:

• витрати на ПММ;

• витрати на проведення ТО, ремонт автотранспорту, на при дбання запчастин;

• витрати, пов’язані із заміною шин, акумуляторів, забезпечен ням наявності в автомобілях вогнегасників і аптечок;

• витрати, пов’язані з техоглядом автотранспортного засобу;

• витрати, пов’язані із сплатою податків і зборів (податок з власників автотранспортних засобів, збір за забруднення навко лишнього середовища);

• витрати, пов’язані з обов’язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• витрати, пов’язані із забезпеченням місць для стоянки і збе рігання автотранспорту;

• витрати, пов’язані з амортизацією автотранспортного засо бу.

Якщо на етапі придбання автотранспорту методологія бухгал терського і податкового обліку не мала принципових відміннос тей залежно від того, який саме автотранспортний засіб придба ний (легковий чи вантажний), то на стадії відображення витрат, пов’язаних з експлуатацією автомобіля, цей аспект має певне значення так само, як і вид діяльності підприємствакористу вачавласника, мета використання автомобіля і ряд інших чин ників.

Бухгалтерський облік ПММ ведуть на рахунку 203 за видами і місцем знаходження (на складах, у баках автомобіля).

Надходження ПММ на підприємство відбувається таким чином:

• за оплату коштами;

• за бартером;

• безоплатно отримані;

• внесок до статутного капіталу;

• при виявленні надлишків під час проведення інвентариза ції.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” ПММ належать до складу запасів за первісною вартістю. Первісна вартість ПММ залежить від спо собу надходження і складається із таких елементів:

I 4

• вартості придбання у постачальника, за винятком непрямих податків;

• ввізного мита (при імпорті);

• непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортнозаготівельних витрат;

• інші витрати, пов’язані з придбанням і доведенням ПММ до стану, в якому вони будуть використовуватися у запланова них цілях.

Крім того, АТП фактично купують ПММ одним із таких спо собів:

• за талони;

• з доставкою на заправний пункт або склад підприємства з подальшим відпуском їх в експлуатацію (використання);

• за готівку із складанням авансового звіту.

Приклад. Підприємство придбало 500 л бензину А76 на суму 730 грн. Крім того, сума ПДВ становить 146 грн. При цьому бензин залишається на відповідальному зберіганні АЗС і буде відпускатися у міру необхідності за талони номіналом 10 л кож ний. Відображено бухгалтерське проведення (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Кореспонденція рахунків придбання ПММ за кошти

I

Приклад. Підприємство за бартерним контрактом придбало бензин А95 у кількості 1000 л в обмін на товари (обмін неподіб ними активами). Облікова вартість товарів становить 1500 грн. Контрактна вартість угоди становить 1800 грн, крім того ПДВ — 360 грн. Бензин оприбутковано в повному обсязі. Перша по дія — відвантаження товару (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Кореспонденція рахунків придбання ПММ за бартером

Якщо ПММ надходять на підприємство як внесок до статут ного капіталу, то первісною їх вартістю буде узгоджена заснов никами справедлива вартість. У бухгалтерському обліку така операція відображається за Дт 203 і Кт 745. Аналогічно, якщо ПММ безоплатно надходять на підприємство або в обмін на подібні активи, то їх первісною вартістю буде справедлива вартість. У бухгалтерському обліку буде відображено проведення Дт 203 і Кт 46. Згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” справедли ва вартість — це вартість сучасного (сьогоднішнього) придбання на ринку.

При безоплатному отриманні ПММ у підприємства виникають валові доходи (ВД). У звітному періоді, в якому будуть викорис тані такі ПММ, валові витрати (ВВ) підприємства відповідно до

I

п. 5.9 Закону про прибуток збільшаться, але в цілому підприєм ство за безоплатно отриманими ПММ не буде мати ВВ.

Придбання ПММ підзвітною особою. Приклад. Підзвітною особою на АЗС були придбані ПММ на суму 500 грн, крім того, ПДВ — 100 грн. Придбані ПММ використовуватимуться для вантажного автомобіля (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Кореспонденція рахунків придбання підзвітною особою

Списання ПММ. Фактичне списання ПММ здійснюється згід но з наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 № 43 Про затвердження норм витрат ПММ на автомобільному транс порті на підставі подорожніх листів.

При цьому слід врахувати, що списанню підлягають не фактич но витрачені ПММ (залишок пального в баку + кількість заправ леного пального – залишок пального в баку після повернення автомобіля), а нормативне, розраховане витрачання ПММ.

Нормування витрат палива — це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобі лів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригу вальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну ро боту, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Технологічними нормами є лінійні норми (допустима межа витрат палива), вони включають витрати палива для здійснення транспортування вантажів перевезення пасажирів. Витрати на гаражні й інші господарські потреби, не пов’язані безпосередньо з технологічними процесами, не включаються до лінійних норм і встановлюються окремо.

I

Для автомобілів встановлені такі норми витрат палива:

• базова лінійна норма на пробіг автомобіля на 100 км;

• норма виконання транспортної роботи (враховує додаткові ви трати палива при русі автомобіля з вантажем) — на 100 т/км;

• норма на одну тонну спорядженої маси Нg (враховує додатко ві умови витрати пального при зміні спорядженої маси авто мобіля, причепа, напівпричепа);

• норма поїздки з вантажем (враховує збільшення витрат паль ного, пов’язане з маневруванням і виконанням операцій заван таженнярозвантаження) — на одну поїздку;

• норма на виконання спеціальної роботи на 100 км;

• норма на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях — на годину або виконану операцію;

• норма на роботу незалежного обігрівача — на одну годину роботи незалежного обігрівача.

Базові лінійні норми витрат пального встановлені у таких одиницях вимірювання:

• для дизельних автомобілів та автомобілів, що працюють на зрідженому (скрапленому) нафтовому газі та бензині, — у літрах на 100 км пробігу (л/100 км);

• для автомобілів, що працюють на стисненому природному газі, у м куб на 100 км;

• для газодизельних автомобілів норми витрат стисненого при родного газу, — в м куб. на 100 км.

Розрахунок нормативної витрати пального для різних типів рухомого складу автомобільного транспорту

Для легкових автомобілів і автобусів (табл. 3.4) нормативна витрата пального розраховується за формулою

Q_н = 0,01 × H_s × S × (1 + 0,01 × К_s ), (3.1)

де Q_н — нормативна витрата пального, л (м³ );

Н_s — базова лінійна норма витрати пального, л/100 км

(м³ /100 км);

S — пробіг автомобіля, км;

К_s — сумарний коефіцієнт, що коригує, %.

I

У разі використання на легкових автомобілях чи автобусах у зимовий період незалежних обігрівачів витрата пального на ро боту обігрівача враховується в загальних нормативних витратах пального таким чином:

^Q _н = 0,01 × ^Н _s × S × (1 + 0,01 × ^К _s ) +

(3.2) + Н_он × Т_он ,

де Н_он — норма витрати пального на роботу незалежного обігрі вача, л/год;

Т_он — тривалість роботи обігрівача (розраховується згідно з п. 1.8 залежно від тривалості роботи автомобіля на лінії і темпе ратури навколишнього середовища), год.

При експлуатації легкових автомобілів і автобусів з причепами, які виконують транспортну роботу, що враховується в тонно кілометрах, нормативні витрати пального розраховуються для них, як і для вантажних автомобілів, що працюють із причепами (п. 4.4).

Якщо транспортна робота для зазначених автомобілів не врахо вується, до них згідно з пп. 3.1.11 застосовується коефіцієнт підвищення лінійної норми витрати пального для автомобіля з причепом, розрахований з обліком спорядженої маси причепа.

Для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілівфургонів і вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що враховується в тонно кілометрах, нормативна витрата пального розраховується за формулою

^Q _н = 0,01 × (Н_sаn × S + Н_w × W) ×

(3.3) × (1 + 0,01 × К_s ),

деН_sаn — лінійна норма витрати пального на пробіг автопоїзда:

Н_sаn = Н_s + Н_g × ^G _пр , л/100 км (м³ /100 км),

де Н_s — базова лінійна норма витрати пального на пробіг авто мобіля, л/100 км (м³ /100 км);

I

Н_g — норма витрати пального на одну тонну спорядженої маси причепа чи напівпричепа згідно з п. 1.4, л/100 т/км

(м³ /100 т/км);

G_пр — споряджена маса причепа чи напівпричепа, т;

Н_w — норма на транспортну роботу згідно з п. 1.3, л/100 т/км

(м³ /100 т/км);

W — обсяг транспортної роботи, т/км;

(W = G_ван × S_ван , де G_ван — маса вантажу, S_ван — пробіг з вантажем).

При буксируванні автомобілів, при їхньому перегоні в спаре ному стані нормативна витрата пального обчислюється, як і для автопоїздів.

Для автомобілівсамоскидів і самоскидних автопоїздів норма тивні витрати пального визначаються за формулою

^Q _н = 0,01 × H_sanc × S × (1 + 0,01 × ^K _s ) + H_z × Z, (3.4)

де Н_sаnс — лінійна норма витрати пального самоскидного авто поїзда, л/100 км (м³ /100 км),

Н_sаnс = Н_s + Н_w × (^G _пр + 0,5 × g), (3.5)

де Н_s — базова лінійна норма витрати пального на пробіг автомо білясамоскида з урахуванням транспортної роботи, л/100 км (м³ /100 км);

Н_w — норма витрати пального на транспортну роботу і споря джену масу чи причепа напівпричепа згідно з п. 1.3, л/100 т / км

(м³ /100 т / км);

G_пр — споряджена маса причепа чи напівпричепа, т; g — вантажопідйомність причепа, т;

Н_z — норма витрати пального на поїздку з вантажем автомо білясамоскида згідно з п.1.5, л (куб. м); Z — кількість поїздок з вантажем.

У разі роботи автомобілівсамоскидів з коефіцієнтом викорис тання вантажопідйомності вище 0,5 допускається нормування витрати пального згідно з п. 4.4. У цьому разі за базову лінійну норму приймається базова лінійна норма для відповідного базо вого бортового автомобіля, скоригована за різницею спорядже них мас цих автомобілів.

I

Таблиця 3.4

Витрати пального легковими автомобілями

(з наведенням iдентифiкацiйних даних)

Приклад. Визначити норму списання пального (табл 3.5) для автобуса ГАЗ3221 “Газель” з робочим двигуном 2300 м³ , макси мальна потужність двигуна 73,5 кВт, тип коробки передач 5М, загальна пасажиромісткість — 9 + 1 чол., різниця спорядженої маси — 0,68 т. Пробіг відповідно показникам спідометра стано вить 1200 км. Норма становить 19 л/100 км.

Н = 19 + 0,68 × 2 = 20,36 л/100 км;

20,36 л/100 км × 1200 : 100 = 244,32 л;

Вартість 244,32 × 1,0 грн = 244,32 грн.

Перевищення фактичної кількості витрачених ПММ над нор мативними показниками розглядається як перевитрата палива і

Таблиця 3.5

Кореспонденція рахунків при списанні пального

II

його вартість стягується з водія відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджено Постановою КМ України від 22.01.96 № 116.

Розмір збитку визначається за формулою

Р_з = ((Б_в – А) × ^І _інфл. ) + ПДВ) × 2, (3.6)

де Р_з — розмір збитку;

Б_в — балансова вартість; А — амортизація;

І_інфл. — індекс інфляції;

ПДВ — сума ПДВ.

Слід зазначити, що сума списання не повинна бути меншою ніж 50 % балансової вартості ТМЦ.

Аналогічно визначається вартість ПММ при виявленні неста чі (див. табл. 3.6) під час проведення інвентаризації. Але перед цим має бути враховано суму нестачі, що виникла через природ ну втрату нафтопродуктів, яка передбачена Нормами природних втрат при перевезенні, зберіганні і відпуску нафтопродуктів.

Приклад. На підприємстві, розташованому в м. Києві (ІІ клі матична зона), за станом на 05.01. ц. р. була проведена інвента ризація ПММ, які зберігалися в наземних сталевих резервуарах більше одного місяця. За обліковими даними на складі до прове дення інвентаризації зберігалося 1500 кг бензину А76. Внаслідок інвентаризації виявлена нестача бензину А76, що належить до І групи нафтопродуктів (норма 0,09 кг на 1 т) у кількості 11 кг. Облікова вартість бензину становить 1,85 грн за 1 кг. Інвента ризаційна комісія визначила, що винною особою є матеріально відповідальна особа. Індекс інфляції становить 1,01. Визначити суму природних втрат, розмір нестачі, відобразити бухгалтерські проведення.

Сума природних втрат бензину в межах норми становить 1,5 × × 0,09 = 0,135 кг, або 0,25 грн.

Нестача понад норму становить 11 – 1,135 = 10,865 кг.

Сума, що підлягає відшкодуванню ((10,865 × 1,85) × 1,01 +

+ (10,865 × 1,85 × 0,2 %)) × 2 = (20,10 × 1,01 × 4,02) × 2 = = 48,64 грн.

I

Таблиця 3.6

Кореспонденція рахунків при виявленні і відшкодуванні нестачі

I

Списання ПММ здійснюється відповідно до П(С)БО 9 “Запа си” за одним із методів: ідентифікованим, середньозваженої вар тості, ЛІФО, ФІФО, який має бути зафіксований у наказі про облікову політику підприємства.

Для правильного відображення витрат особливе місце займає податковий облік. Якщо легковий автомобіль використовується підприємством не для надання транспортних послуг громадянам або стороннім організаціям, то витрати на ПММ не будуть вклю чатися до складу валових витрат звітного періоду (п. 5.4.10 Закону України “Про прибуток”).

Якщо на підприємстві використовуються автомобілі як для адміністративних цілей, так і для надання транспортних по слуг, то з придбанням ПММ виникають труднощі при формуван ні валових витрат, оскільки до фактичного використання під приємство не знає, для якого автомобіля буде використана пев на кількість ПММ. У даній ситуації підприємство використовує один із способів:

1) при придбанні ПММ (за першою подією) збільшувати суму валових витрат і податкового кредиту з ПДВ. Після закінчення звітного періоду, зробивши розрахунок ПММ, використаних на адміністративні цілі, зменшити валові витрати і відкоригу

вати податковий кредит з ПДВ;

2) при придбанні ПММ не включати їх вартість до складу вало вих витрат і не збільшувати суму податкового кредиту з ПДВ. А після закінчення звітного періоду такі ПММ не братимуть участь у перерахунку приросту/збитку балансової вартості запасів згідно з п. 5.9 Закону України “Про прибуток”. До складу ВВ буде включатися вартість ПММ фактично витраче них при експлуатації вантажного автомобіля.

3.4. Облік витрат, пов’язаних з технічним обслуговуванням

і ремонтом автотранспорту

Згідно з наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 № 102 Про затвердження положення про технічне обслуговуван ня і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транс порту система технічного обслуговування і ремонту автотранс порту на підприємствах, які використовують автотранспорт у ви

I4

Рис. 3.1. Система технічного обслуговування і ремонту

робничих цілях, у тому числі для надання транспортних послуг стороннім споживачам, складається з певних елементів (рис. 3.1).

Економічний зміст терміна “ремонт” та облік витрат на ре монт визначають відповідно до П(С)БО7. Під час здійснення технічного обслуговування і ремонту підприємство може нести певні витрати, пов’язані з оплатою праці, використанням запас них частин, оплатою послуг сторонніх організацій тощо. У бух галтерському обліку згідно з п. 15 П(С)БО7 витрати, пов’язані з ремонтом основних засобів (у тому числі автотранспортних), включаються до витрат діяльності в повному обсязі. Витрати, пов’язані зі збільшенням майбутніх економічних вигод, почат ковоочікуваних від використання транспорту, включаються до складу первісної вартості конкретного автомобіля. Необхідно врахувати, що коли під час капітального ремонту замінюється будьякий базовий агрегат автомобіля і при цьому поліпшують ся його технічні показники порівняно з цими ж параметрами до заміни (наприклад, автомобіль буде менше використовувати бе нзину), то в бухгалтерському обліку витрати, пов’язані з такою заміною, повинні збільшити первісну вартість автомобіля. Вод

I

ночас слід пам’ятати про вимоги податкового обліку: до складу валових витрат можуть включатися витрати звітного періоду, пов’язані з ремонтом та іншими видами удосконалення автомо біля, у сумі, що не перевищує 5 % балансової вартості всіх основних засобів підприємства, визначеній станом на початок звітного року. Сума витрат, понесених у зазначених цілях, яка перевищує 5 %, збільшує балансову вартість другої групи основ них засобів, оскільки автотранспортні засоби належать саме до цієї групи основних засобів.

Коли вартість ремонту не перевищує 5 %, то з метою уник нення подвійного віднесення вартості запасних частин до складу валових витрат запасні частини беруть участь при розрахунку приросту (зменшенні) балансової вартості запасів. Коли ж сума ремонту перевищує 5 %, вартість використаних при ремонті за пасних частин повинна виключатися із залишків запасів на поча ток звітного періоду (лист ДПАУ від 17.11.98 № 13445/10/15– 117).

Але такий облік запасних частин є досить трудомістким і може стати причиною серйозних помилок, оскільки при прове денні конкретного ремонту, наприклад на початку року, практич но неможливо передбачити загальну суму ремонту, який буде здійснено у звітному році. У цьому випадку більш доцільним є не включати вартість запасних частин до складу валових витрат при їх придбанні і, відповідно, не враховувати вартість таких запчастин згідно з п. 5.9 Закону України “Про прибуток” до фактичного їх використання для проведення ремонтних робіт.

Вартість використаних при ремонті запасних частин відобра жається у складі валових витрат або шляхом амортизації суми перевищення вартості ремонту більше 5 %, або шляхом прямого включення при віднесенні 5 % вартості ремонту до витрат звіт ного періоду. При цьому сума ПДВ, сплачена постачальникові у зв’язку з придбанням запасних частин, повинна бути віднесена до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді (тобто у звітному періоді придбання таких запасних частин).

Приклад. У І кварталі 2004 р. підприємство виконало поточ ний ремонт власного легкового автомобіля (табл. 3.7). При цьо му використовувалися послуги станції технічного обслуговуван ня, вартість яких становить 1500 грн, крім того, ПДВ 20 % — 300 грн. Також у процесі ремонтних робіт були використані за

I

Таблиця 3.7 Кореспонденція рахунків здійснення рахунків

пасні частини, що значилися на балансі підприємства — обліко вою вартістю в сумі 300 грн.

Крім легкового, в господарській діяльності підприємства ви користовується також і вантажний автомобіль.

Балансова вартість усіх основних засобів підприємства (за даними не бухгалтерського, а податкового обліку) на початок звітного року становила 211 грн (5 % від вказаної балансової вартості становить 10,55 грн).

I

3.5. Особливості обліку використання шин

і акумуляторів

Особливої уваги потребують витрати, пов’язані з експлуата цією шин та акумуляторів. Згідно з наказом 102 операції щодо заміни шин і акумуляторів не належать до удосконалення транс портних засобів. Проте вказані операції не включаються до складу робіт з технічного обслуговування.

Згідно з листом ДПАУ від 27.01.99 № 1258/7/15/1117 ви трати, пов’язані з використанням акумуляторних батарей і шин, у податковому обліку враховують у складі валових витрат як запаси. Але вказаним листом установлено виняток для легко вих автомобілів. Така вимога суперечить змісту пп. 5.4.10 Зако ну України “Про прибуток”, в якому не згадується про шини й акумулятори для легкових автомобілів, зокрема і про запасні частини загалом.

При придбанні автомобіля з шинами й акумулятором їх вар тість включається до первісної вартості автомобіля. Шини й аку мулятори, придбані для заміни у процесі експлуатації, врахову ються як матеріали підприємства.

З метою дотримання вимог Норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджених наказом Міністерства транс порту України від 08.12.97 № 420, згідно з якими основним критерієм визначення норм списання шин є кілометраж їх пробі гу, облік шин на підприємстві доцільно вести з використанням Картки обліку автомобільної шини. Зазначена Картка повинна містити таку інформацію:

• найменування підприємствавиробника шини;

• технічні характеристики шини;

• марку і модель автомобіля, на якому шина використовується; • дату монтажу і демонтажу шини;

• пробіг шини в тис. км (з точністю до 0,1 тис. км) з початку експлуатації;

• технічний стан шини під час установки; • причини зняття шини з експлуатації тощо.

Картку обліку шини доцільно оформляти на кожну шину, що надійшла.

Усі заміни шини необхідно фіксувати в Картках обліку шини.

Після нормативного пробігу шина може бути списана.

I

Стосовно акумуляторів слід зауважити, що згідно з Правилами нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево кислотних акумуляторних батарей від 08.12.97 № 417 основ ним критерієм їх списання є гарантійний термін експлуатації. Таким чином, підприємство повинне так організувати аналітичний облік, щоб забезпечити отримання інформації про дату введення в експлуатацію конкретного акумулятора.

Заміна акумулятора проводиться на підставі акта, складено го в довільній формі, який підтверджує непридатність акумуля торної батареї, що замінюється.

Приклад. Підприємство придбало 10 шин по 300 грн на суму 3000 грн, крім того ПДВ — 600 грн, і акумулятор для вантажного автомобіля вартістю 500 грн, крім того, ПДВ 20 % — 100 грн.

У звітному кварталі в експлуатацію надійшли 3 шини та аку мулятор. Відображено бухгалтерські проведення у табл. 3.8.

Таблиця 3.8 Кореспонденція рахунків з обліку шин та акумуляторів

I

3.6. Особливості обліку вогнегасників

і автомобільної аптечки

При експлуатації автотранспорту потрібно забезпечити наяв ність в автомобілі:

• вогнегасника (на підставі Постанови КМ України “Про забезпе чення транспортних засобів первинними засобами пожежога сіння” від 08.10.98 № 1128);

• аптечки з відповідним наповненням (на підставі наказу Мініс терства охорони здоров’я України “Про затвердження перелі ків лікарських засобів у медичних аптечках транспортних за собів” від 07.07.98 № 187).

Оскільки без понесених витрат, пов’язаних з придбанням ука заних ТМЦ, використання автотранспортних засобів неможли ве, ці витрати повинні розглядатися як такі, що пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

У бухгалтерському обліку вогнегасник буде належати до складу необоротних малоцінних активів, оскільки його вартість є неве ликою і, як правило, не перевищує установлену на підприємстві граничну вартість, визначену для розмежування основних засо бів і необоротних малоцінних активів, а його строк служби пере вищує один рік.

Щодо витрат на придбання аптечки слід зауважити, що спе ціальних вимог до обліку ліків, які повинні бути в автомобіль ній аптечці, немає, і в бухгалтерському обліку вони будуть спи суватися відразу як матеріали.

3.7. Особливості обліку податку з власників транспортних засобів

Підприємство, крім витрат на приведення автомобіля до належ ного стану, понесе витрати, пов’язані з платою за проведення державного технічного огляду згідно з Постановою КМ України “Про оплату за проведення державного технічного огляду, реєст рацію і перереєстрацію автомототранспортних засобів, прийман ня екзаменів з навичок управління ними та екзаменів з правил дорожнього руху” від 05.12.92 № 680:

• автомобіля — 6 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17,0 × 6 % = 1,02 (грн));

I

• мотоцикла, моторолера, причепа, напівпричепа — 5 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17,0 × 5 % = = 0,85 (грн)).

У податковому обліку вказаний платіж відображатиметься у складі валових витрат звітного періоду.

У бухгалтерському обліку вартість послуг щодо проведення техогляду виражатиметься за дебетом рахунків обліку витрат (23, 91, 92, 93...) і кредитом рахунка 685 “Розрахунки з інши ми кредиторами”.

Згідно зі ст. 5 Закону про податок з власників автотранспор ту при проведенні техогляду підприємство — власник транспорт ного засобу зобов’язане подати до органів ДАІ документ (платіжне доручення), що підтверджує сплату податку з власників транс портних засобів.

У податковому обліку витрати на проведення техогляду від носяться до складу валових витрат підприємства (як, до речі, і витрати на сплату податку з власників ТЗ) на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподатковування прибутку підприємств” від 28.12.94 № 334/94ВР. Податковий кредит за цими витратами у підприємства не виникне. Адже відповідно до пп. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97ВР оплата вартості державних послуг, наданих органами виконавчої влади (а саме до них нале жать ДАІ відповідно до Закону України “Про міліцію” від 20.12.90 № 565ХII) і обов’язковість одержання яких установлюється законодавством, не є об’єктом обкладання ПДВ.

У п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Ви трати” зазначено, що витрати відображаються в бухгалтерсько му обліку одночасно зі зменшенням активів. А саме це відбува ється при перерахуванні засобів на проведення техогляду. Та ким чином, у бухгалтерському обліку кошти, сплачені за прове дення техогляду, також відносяться до витрат підприємства.

Витрати на проведення техогляду доцільно враховувати на рахунку 92 “Адміністративні витрати”, на який відноситься і податок з власників транспортних засобів. Отже, оплата за про ведення техогляду буде відображатися такою кореспонденцією рахунків: Дт 92 – Кт 68.

Протягом звітного року підприємства — власники автотранс портних засобів щокварталу до 15 числа місяця, що настає за

II

звітним кварталом, сплачують до бюджету податок з власників транспортних засобів, розрахований виходячи з даних про кіль кість транспортних засобів (при цьому враховується об’єм цилінд рів і потужність двигуна для кожного автотранспортного засобу) за станом на 1 січня звітного року, а також з урахуванням авто транспортних засобів, що надійшли на підприємство протягом звітного року.

У разі, якщо протягом звітного року автотранспортний засіб вибуває, то згідно з вимогами ст. 6 Закону про податок з власників автотранспорту перерахунок розміру податку у зв’язку з пере реєстрацією транспортних засобів не проводиться. Водночас при зміні власника, починаючи з кварталу, що настає за кварталом вибуття (продажу) транспортного засобу, податок повинен спла чувати новий власник. Але слід підкреслити, що це питання є досить спірним, і, на думку податкових органів, яка виражена в листі ДПАУ від 06.05.2000 № 6278/7/17–0317, продавши авто транспортний засіб, підприємство — колишній власник, продов жує сплачувати податок з власників транспортних засобів.

Слід зауважити, що підприємства — власники транспортних засобів не сплачують податок у разі викрадення транспортного засобу, факт якого підтверджений відповідними документами органом, що порушив кримінальну справу.

У податковому обліку щоквартально нарахована до сплати сума податку з власників транспортних засобів буде збільшува ти валові витрати звітного періоду. У бухгалтерському обліку нараховані суми податку будуть відображатися на підставі п. 18 П(С)БО16 за дебетом рахунка 92 “Адміністративні витрати” і за кредитом рахунка 641 “Розрахунки за податками”.

За виробничої необхідності з метою підвищення достовірності обліку і отримання реальних даних про собівартість продукції, витрати того або іншого виду діяльності чи структурного підроз ділу підприємства податок з власників транспортних засобів може відображатися і на інших витратних рахунках підприємства, наприклад на рахунку 93 “Витрати на збут”, якщо транспорт ний засіб використовується виключно для забезпечення процесу продажу товарів.

Розглядаючи питання податку з власників транспортних за собів, доцільно підкреслити, що у разі оперативної оренди авто транспортного засобу у фізичної особи сума податку з власників

I

транспортних засобів за домовленістю сторін може бути сплаче на підприємствоморендарем. Щодо включення вказаних сум до складу валових витрат зауважимо, що річний розрахунок суми податку з власників транспортних засобів складається на під ставі даних бухгалтерського звіту (балансу), а орендований транс портний засіб буде враховуватися не в балансі, а на позабалан совому рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”, таким чи ном, вони не попадуть до задекларованої суми річного податку з власників транспортних засобів.

3.8. Особливості порядку нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього

природного середовища

Збір за забруднення навколишнього середовища розраховується і сплачується на підставі Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збо ру, затвердженого Постановою КМ України від 01.03.99 № 303 та Інструкції “Про порядок обчислення і сплати збору за забруд нення навколишнього середовища”, затвердженої наказом Мініс терства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки Укра їни ДПАУ від 19.07.99 № 162/379. Платниками збору є:

• суб’єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, їх об’єднання, філії, інші відокремлені підрозділи. Якщо до складу підприємства включаються відокремлені підрозділи, які не ма ють банківського рахунка, не ведуть бухгалтерського обліку, не складають окремого балансу, то збір за забруднення ними навколишнього середовища сплачує підприємство. Тобто “са мостійні” філії звітують і сплачують збір самі, а за “несамо стійні” філії звітує і платить головне підприємство;

• громадські підприємства та організації;

• постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні;

• громадяни, які здійснюють на території України забруднення природного середовища і розміщення відходів.

Об’єктом нарахування збору для автотранспорту є обсяг фак тично використаних видів пального, в результаті спалення яко го утворюються шкідливі речовини. При цьому ліміти викидів для пересувних джерел забруднення не встановлюються.

I

Розрахунок суми збору до сплати здійснюється платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звіт ного року, виходячи з фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору і коригувальних коефіцієнтів, що враховують чисельність жителів населеного пункту і народ ногосподарське значення населеного пункту.

При розрахунку суми збору використовується така одиниця вимірювання, як тонна. Зауважимо, що механізм переведення літрів у тонни базується на використанні показника густини конкретного виду бензину. Як правило, інформацію про коефіці єнти перерахунку підприємство може отримати на автозаправ них станціях (АЗС), де було придбано пальне.

Щодо строків подання звітності і сплати збору зазначимо, що згідно з Інструкцією № 162/379 звітність наростаючим підсум ком за І квартал, півріччя і 9 місяців подається в ДПІ до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Звітність за рік подається до 15 лютого року, що настає за звітним. Сплата збору за квартал, півріччя і дев’ять місяців проводиться до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, а за рік збір спла чується до 20 лютого року, що настає за звітним.

Проте у зв’язку з набранням чинності з 01.04.01 Закону Ук раїни “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181ІІІ, на думку органів податкової служби, строк подання звітності становитиме 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, і 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. Але слід зауважити, що зазначеним Законом не були внесені зміни і доповнення до нормативних документів, що регламентують порядок подання звітності щодо збору.

Сплата збору здійснюється двома платіжними дорученнями: 30 % від загальної суми надсилається до Державного фонду охо рони навколишнього середовища в складі державного бюджету, 70 % — до місцевих фондів навколишнього середовища.

Приклад. Протягом І кварталу 2001 р. підприємством було витрачено бензину неетилованого 500 кг і дизельного палива 1800 кг. Підприємство зареєстроване і розташоване в м. Києві.

Є такі вихідні дані:

• норматив збору за дизельне паливо становить 3 грн/т;

I4

• норматив збору за бензин — 3 грн/т;

• коефіцієнт, що встановлюється залежно від кількості жите лів, — 1,8;

• коефіцієнт, що встановлюється залежно від народногосподар ського значення населеного пункту, — 1,25.

При розрахунку суми збору використовують таку формулу

П_вп = ∑М_і × Н_бі × К_нас × К_ф , (3.7)

де П_вп — сума збору;

∑М_і — кількість використаного палива у тоннах;

Н_бі — норматив збору іго виду палива (грн./т); К_нас — коефіцієнт чисельності населення; К_ф — народногосподарський коефіцієнт. Таким чином:

П_вп = ((0,5 × 3) + (1,8 × 3)) × 1,8 × 1,25 = 15,53 (грн).

Кореспонденція рахунків з відображення нарахування збору показано в табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Кореспонденція рахунків з відображення нарахування збору

3.9. Особливості обліку витрат, пов’язаних із забезпеченням місць для стоянки

і зберігання автотранспорту

Підприємства, які мають до 15 автотранспортних засобів, не суть витрати, пов’язані із забезпеченням місць для стоянки і зберігання таких засобів. При цьому слід враховувати, що коли

I

місця зберігання і стоянки, призначені для легкового автомобі ля, який використовується для власних адміністративногоспо дарських потреб, то згідно з пп. 5.4.10 Закону “Про прибуток” такі витрати не будуть включатися до складу валових витрат звітного періоду. У разі понесення витрат на стоянку і зберіган ня вантажних автомобілів, інших автотранспортних засобів, а також легкових автомобілів, які використовуються для надання транспортних послуг стороннім організаціям, такі витрати бу дуть включатися до складу валових.

Згадані витрати можуть бути понесені, наприклад, у вигляді орендної плати, або щомісячних платежів за місце на стоянці (такі суми будуть збільшувати витрати звітного періоду в міру їх понесення), або у вигляді витрат на будівництво гаража (в тако му випадку об’єкт для нарахування податку на прибуток буде зменшуватися шляхом амортизації основного засобу).

Суб’єкти господарської діяльності, які мають більше як 15 транспортних засобів, розміщених в одному населеному пункті, згідно з Правилами № 1388 повинні створити автогосподарство. Витрати на створення автогосподарства складатимуться з дозвіль них, реєстраційних витрат, витрат на будівництво споруд, на придбання необхідних матеріальних цінностей, на оплату праці працівників, яких наймають, тощо. При наданні транспортних послуг автотранспортом, для утримання якого організовується автогосподарство, згадані витрати у відповідні звітні періоди бу дуть включатися до валових витрат у податковому обліку і до собівартості послуг у бухгалтерському обліку.

Розглядаючи питання нарахування амортизації на автотранс портні засоби, слід зауважити, що із введенням національних стандартів бухгалтерського обліку підприємство отримало право самостійного вибору методу нарахування амортизації. Більше того, на кожний об’єкт автотранспортного засобу може встановлюва тися свій метод нарахування залежно від характеру експлуатації такого засобу на підприємстві (табл. 3.10).

Наприклад, при використанні легкового автомобіля як таксі підприємство може визнати найбільш доцільним у бухгалтерсь кому обліку проводити нарахування амортизації за виробничим методом. Суть цього методу полягає в тому, що об’єкт основних засобів зношується пропорційно інтенсивності спрацювання ав томобіля.

I

Таблиця 3.10

Основні характеристики параметрів процесу нарахування зносу на автотранспортні засоби в податковому і бухгалтерському обліку

I

Продовження табл. 3.10

I

Закінчення табл. 3.10

У бухгалтерському обліку сума нарахованої амортизації буде відображатися за дебетом рахунків обліку витрат (23, 91, 92...) і за кредитом рахунка 131 “Знос (амортизація) необоротних ак тивів”.

3.10. Формування собівартості перевезень

Для накопичення та структуризації витрат при здійсненні пе ревезень використовують Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов’язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собіварто сті перевезень визначається підприємством.

У структурних підрозділах транспортних підприємств, що виділені в окремі виробничі одиниці, які належать до інших галузей народного господарства (промисловість, будівництво, сіль ське господарство та ін.), застосовуються типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (ро біт, послуг) відповідних галузей.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені в гро шовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпо середньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу переве

I

зень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характери зують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на дані цілі.

Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собі вартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалеж но від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.

Витрати в іноземній валюті на виконання перевезень (робіт, послуг) відносяться на собівартість у гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку України, що діє на дату здійснення витрат.

Калькулювання собівартості — це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) з окремих видів витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх об сягу, собівартість виробництва за окремими структурними під розділами підприємства, за різними виробничими процесами і в цілому по підприємству.

Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) є складо вою плану економічного та соціального розвитку транспортних підприємств, які розробляються ними самостійно на підставі по казників планового обсягу перевезень вантажів і пасажирів, ін ших робіт і послуг, продуктивності праці, фонду її оплати тощо, і являє собою систему технікоекономічних розрахунків, які ви значають величину витрат на здійснення перевезень (робіт, по слуг).

Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (ро біт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактич них витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки фінансово господарської діяльності підприємств та їх структурних підрозді лів, визначення фактичної ефективності проведених організацій нотехнічних заходів, виявлення резервів скорочення витрат, виконання аналітичних розрахунків.

I

При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівар тості повинно бути забезпечене повне зіставлення планових і звітних даних щодо складу класифікації витрат, об’єктів і оди ниць калькулювання, методів розподілу витрат між об’єктами калькулювання та плановими (звітними) періодами.

Класифікація витрат

З метою правильної організації планування, обліку, кальку лювання та аналізу собівартості перевезень витрати на переве зення (роботи, послуги) класифікуються за різними ознаками.

За місцем виникнення витрати на перевезення (роботи, по слуги) групуються в розрізі відокремлених структурних підрозді лів транспортних підприємств.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне і обслуговуюче (невиробниче) господарство.

До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо здійснюють перевезен ня, виконують роботи та послуги, що належать до основного виду діяльності: перевезення вантажів, пасажирів, транспортно експедиційні послуги для підприємств, організацій та населен ня; навантажувальнорозвантажувальні роботи; такелажні ро боти, експлуатація складів, перевалочних пунктів, вантажних станцій, контейнерів, інші роботи та послуги.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування під розділів основного виробництва: виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту рухомого складу, інших основних засо бів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту транспортних засобів та устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, дільниці, майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи.

До невиробничого господарства належать: житловокомунальне господарство, культурнопобутові заклади, підсобні сільськогос подарські підприємства, науководослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у здійсненні та забезпечені перевезень.

За видами витрати класифікуються за економічними елемен тами та статтями калькуляції.

I I

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Групування витрат за економічними елементами здійс нюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних під приємством матеріальних, трудових і грошових коштів.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівар тості окремих видів перевезень, обчислення витрат у розрізі струк турних підрозділів підприємства.

За способами віднесення на собівартість перевезень витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпо середньо включені до собівартості окремих видів перевезень (ро біт, послуг).

До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов’я зані із виконанням транспортних робіт, послуг. До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати з управління та обслуговування виробничим процесом.

За ступенем впливу обсягів перевезень (робіт, послуг) на рі вень витрат, витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом із змі ною обсягів перевезень (робіт, послуг). Зокрема, витрати на па льномастильні матеріали, електроенергію, запасні частини і ком плектуючі, оплату праці працівників, зайнятих на перевезен нях, відрахування на соціальні заходи тощо.

Постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів перевезень (робіт, послуг) істотно не змінюється.

До них належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управ лінням діяльністю виробничих підрозділів та витрати на забез печення загальногосподарських потреб.

За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто еконо мічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох елементів.

За звітними періодами витрати на перевезення (роботи, по слуги) поділяються на поточні, витрати майбутніх періодів та минулих періодів.

За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непро дуктивні та надзвичайні. Непродуктивними витратами вважа

I

ються витрати, що виникли як наслідок недостатньої організа ції виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей.

До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аварій та ін.) належать як втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням і ліквідацією таких наслідків (від шкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).

Групування операційних витрат за економічними елементами

Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з ви трат операційної діяльності, фінансових витрат (витрат на процен ти): за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою та інших витрат звичайної діяльності, які не пов’язані безпосередньо з перевезеннями.

Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Витрати операційної діяльності підприємств транспорту від повідно до їх економічного змісту групуються за такими елемен тами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація основних фондів і нематеріальних активів; • інші операційні витрати.

До елемента “Матеріальні витрати” належать:

1) витрати придбаних у сторонніх організацій або виготовле них власними силами пального, запасних частин і комплектую чих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів, які використані на:

• виконання перевезень (робіт, послуг);

• забезпечення технологічного процесу перевезень (робіт, по слуг), їх якості та надійності;

• проведення всіх видів ремонту, технічного огляду і обслугову вання, реконструкції, модернізації основних фондів (рухомого

I

складу, його агрегатів і вузлів, будівель, споруд тощо), у тому числі отриманих за договорами лізингу (оренди);

• забезпечення робіт, пов’язаних з дотриманням правил безпе ки праці та руху, протипожежної і сторожової охорони, сані тарногігієнічних, природоохоронних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, на гляду і контролю за процесом виробництва;

• забезпечення роботи апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслугову вання, пов’язане з управлінням виробництвом, а також тех нічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів зв’язку, сигналізації тощо, які знаходяться на балансі під приємства;

• утримання та експлуатацію приміщень і території підприєм ства, утримання законсервованих основних фондів;

• винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідноекс периментальних і конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяль ністю підприємства, освоєння в експлуатації нових типів і моделей транспортних засобів та видів перевезень (робіт, по слуг);

• забезпечення робіт, пов’язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою та підтриманням професійної майстерності працівників підприємства за профілем його діяльності безпо середньо на підприємстві (здійснення навчальнотренувальних польотів, утримання тренажерних центрів тощо);

2) собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спеціального одягу, взуття, форменого одягу, що необхідні для виконання професійних обов’язків, інструменту, пристроїв, ін вентарю, приладів, лабораторного обладнання, миючих засобів тощо), які не належать до основних засобів, вартість придбання продуктів спеціального харчування (включаючи соки і сухе вино) у випадках, передбачених законодавством;

3) витрати, пов’язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку корисних копалин, рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем, а також платежі за використання інших природних ре сурсів;

I 4

4) втрати від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку.

Витрати на проведення поточного ремонту основних фондів та інших робіт власними силами, власне виробництво електрич ної та інших видів енергій, а також на трансформацію та переда чу придбаної енергії до місця її споживання включається до від повідних елементів затрат.

Витрати, пов’язані з доставкою (в тому числі вантажнороз вантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортними за собами і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат.

До елемента “Витрати на оплату праці” належать пов’язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будьякі виплати у грошовій або натуральній формі.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ста вок, кілометрових та інших відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гаран тійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодав ством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій:

1) виплати, передбачені законодавством про працю за невід працьований на виробництві час:

• оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законо давства, грошових компенсацій за невикористану відпустку. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпус ток, то до витрат виробництва включаються щомісячні відра хування на створення такого резерву;

• оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вах товому методі організації праці, при підсумованому обліку ро бочого часу та в інших випадках, передбачених законодавст вом;

I

• оплата спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством (оплата перерв працюючим матерям для году вання дитини і оплата часу, пов’язаного з проходженням обо в’язкових медичних оглядів; оплата пільгового часу працюю чим підліткам, яким не виповнилось 18 років);

• оплата працівникамдонорам днів обстеження, здачі крові та відпочинку;

• оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконан ня державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки виконуються у робочий час відповідно до законодавства;

• доплата за роботу у вихідні і святкові дні та в понадурочний час;

• оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеопла чуваної роботи у випадках, передбачених законодавством;

• виплати вихідної допомоги, що передбачені чинним законо давством;

• інші виплати за невідпрацьований на виробництві час, які передбачені законодавством;

2) виплати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготов кою кадрів:

• виплати працівникам підприємств заробітної плати за основ ним місцем роботи за час їх навчання з відривом від вироб ництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

• оплата навчальних відпусток, наданих відповідно до законо давства працівникам підприємств, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх і заочних загальноосвітніх шко лах; оплата праці кваліфікованих працівників, керівників і спеціалістів підприємства, залучених без звільнення від основ ної роботи до підготовки, перепідготовки та підвищення ква ліфікації працівників, керівництва виробничою практикою сту дентів і навчання учнів загальноосвітніх шкіл;

• оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійнотехнічних закладів, які про ходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієн тації, залучених на тимчасову роботу до посильної праці на період канікул;

I

• витрати, пов’язані з виплатою учням професійнотехнічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мі німального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечен ня харчуванням і обмундируванням);

3) оплата праці працівників, які не перебувають у штаті під приємств, за виконання робіт згідно з договорами цивільнопра вового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що роз рахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпо середньо цим підприємством. Розмір коштів, спрямованих на опла ту праці цих працівників, визначається виходячи з кошторису на виконання робіт (послуг) за договором і платіжних доку ментів.

4) передбачені законодавством доплати до тарифних ставок і посадових окладів, пов’язані з організацією праці:

• доплата не звільненим від основної роботи бригадирам з чис ла робітників за керівництво бригадою;

• доплата працівникам за роботу в багатозмінному режимі та за роботу в нічний час;

5) надбавки та доплати до тарифних ставок у розмірах, перед бачених законодавством, і виплати, що мають компенсуючий характер, а саме:

• доплата працівникам за шкідливі умови праці (за роботу у важких, шкідливих умовах);

• плата працівникам за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, в понадурочний час за розцінками, встановленими зако нодавчими актами;

• винагорода працівникам за вислугу років, стаж роботи (над бавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємст ві), передбачені законодавством;

• доплата працівникам за суміщення професій (посад), розши рення зон обслуговування або збільшення обсягу виконува них робіт;

• надбавки за класність водіям автомобілів, робітникам локомо тивних бригад;

• доплата за клас кваліфікації льотноінструкторському та льот ному складу екіпажів;

• надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови; • персональні надбавки;

I

• надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям за високі до сягнення у праці або за виконання особливо важливих за вдань на термін їх виконання;

• доплата працівникам до середнього заробітку у випадках, пе редбачених законодавством;

• виплати за районними коефіцієнтами, коефіцієнтами за робо ту в безводних місцевостях, у високогірних районах та за іншими встановленими законодавством коефіцієнтами, що вра ховують особливості транспорту;

• інші передбачені законодавством надбавки, доплати і випла ти, що мають компенсуючий характер;

6) передбачені законодавством виплати, що включаються у фактичну собівартість, але не плануються:

• виплата різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших організацій із збереженням протягом деякого часу (відпо відно до законодавства) розміру посадового окладу за поперед нім місцем роботи, а також у разі тимчасового заступництва;

• виплати, пов’язані з індексацією зарплати в межах, передба чених чинним законодавством;

• плата за час вимушеного прогулу (простою) або за виконання нижчеоплачуваної роботи у випадках, передбачених законо давством;

• витрати на оплату праці членам екіпажу морських суден, що призначені на конкретне судно, за час чекання підходу цього судна в порт, де можлива їх посадка;

• оплата утримання плавскладу, який перебуває в резерві;

• суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасо вої втрати непрацездатності до фактичного заробітку у випад ках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві;

7) премії працівникам підприємств за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, за сприяння винахідництву і раціоналізації, за створен ня, освоєння та впровадження нової техніки, авторські винаго роди, винагороди за підсумками роботи за рік, одноразові заохо чення (за виконання особливо важливих виробничих завдань), тощо;

8) вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи фор мений одяг), що залишаються в особистому постійному користу ванні, або сума пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими

I

цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знезаражуючих засобів, молока і лікувальнопрофілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбан ня ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією);

9) витрати (у випадках, передбачених законодавством) на оплату безкоштовно наданих працівникам підприємства житла, комунальних послуг, продуктів харчування тощо або суми гро шових компенсацій за їх ненадання;

10) суми наданих підприємством трудових і соціальних пільгпрацівникам.

До елемента “Відрахування на соціальні заходи” належать:

1) збір на державне (обов’язкове) соціальне страхування, вклю чаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2) відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страху вання (до Пенсійного фонду України), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

3) інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством.

Відрахування на обов’язкове соціальне страхування, обов’яз кове пенсійне страхування здійснюються за встановленими зако нодавством нормами та порядком.

Відрахування на додаткове пенсійне страхування, обов’язкове медичне страхування та інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи належать до собівартості виконаних перевезень (робіт, послуг) згідно з порядком, визначеним законодавством.

До елемента “Амортизація основних фондів і нематеріальних активів” належать суми амортизаційних відрахувань, нарахова них згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими чин ним законодавством.

Розрахунок амортизації основних фондів та нематеріальних активів і віднесення їх на витрати виробництва здійснюються згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” та П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

До елемента “Інші операційні витрати” належать витрати, які включаються у собівартість перевезень і не враховані в попе редніх елементах витрат, а саме:

I

1) сума сплаченої орендної (лізингової) плати за користуван ня наданими в оперативну та фінансову оренду (лізинг) основни ми фондами;

2) витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитнофінансових установ, включаючи плату за роз рахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного ава лю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов’язань, включаючи цінні папери, поштовотелеграфних по слуг та інших витрат, пов’язаних з грошовим обігом;

3) оплата послуг сторонніх підприємств і організацій:

• за протипожежну і сторожову (включаючи воєнізовану) охо рону;

• за використання і/або обслуговування технічних засобів управ ління (обчислювальних центрів, вузлів зв’язку, засобів сигна лізації);

• щодо управління виробництвом, якщо штатним розкладом під приємства не передбачено відповідні функціональні служби;

• консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням поточної діяльності підприємства, зберіганням та реалізацією продукції, а також передбачених законодавст вом обов’язкових аудиторських перевірок;

• пов’язаних з освоєнням в експлуатації нових типів транспорт них засобів та видів перевезень (робіт, послуг);

• за приймання, зберігання та знищення екологічно небезпеч них відходів, очищення стічних вод;

4) оплата робіт і послуг виробничого характеру, які викону ються сторонніми підприємствами та організаціями або струк турними підрозділами цього підприємства, що не належать до основного виду його діяльності (поточний ремонт рухомого скла ду та інших основних виробничих фондів, проведення випробу вань з метою визначення якості паливномастильних матеріалів тощо);

5) суми податків, зборів та інших передбачених законодавст вом платежів;

6) платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навко лишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливо го впливу у межах ліміту;

7) витрати зі страхування майна підприємства (у тому числі транспортних засобів за межами України), цивільної відпові

I

дальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів підприємств, кредитних та інших комерційних ризиків підприємства;

8) витрати, пов’язані з реалізацією перевезень (робіт, по слуг):

• оплата послуг транспортноекспедиційних, страхових і посе редницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до вартості перевезень (робіт, по слуг);

• витрати на виготовлення розкладів руху пасажирських транс портних засобів, проїзних квитків, інструкцій, правил та іншої службової документації;

• витрати на декларування транспортних засобів і вантажів, оформлення провізних документів, іноземних паспортів, віз та інших дозволів, пов’язаних із здійсненням закордонних перевезень;

• витрати за користування системами бронювання та резерву вання перевезень;

• витрати на обладнання міських ліній та ліній міжміських пасажирських і вантажних перевезень світловими табло, таб лицями розкладу руху і вартості перевезень, іншими спеціаль ними знаками;

• витрати за користування автомобільними дорогами, порома ми, автомобільними стоянками;

• витрати на обслуговування пасажирів, у тому числі санітарно гігієнічні засоби, посуд, харчування, якщо вони включені в ціну квитка;

9) вартість харчового забезпечення членів екіпажів суден пор тового і службоводопоміжного флоту, льотного складу повітря них суден при виконанні польотів, працівників воєнізованої по жежної охорони на залізничному транспорті згідно з встановле ними нормами;

10) оплата суднових, аеропортових та інших зборів при здійсненні перевезень;

11) витрати на перешвартовку та шлюзування, очистку танкерів, вартість баласту, оплата послуг криголамів, буксирів і катерів;

12) витрати в іноземних портах, що пов’язані з достроковимвиконанням вантажних операцій (диспач);

II

13) резерв майбутніх видатків транспортних суден після закінчених рейсів;

14) витрати на проведення передпродажних і рекламних заходів:

• розробка і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейску рантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок, сувенірів чи зразків товарів, що передаються клієнтам або посередницьким організаціям безоплатно, безкоштовно виконаних перевезень, оформлення вітрин, виставок тощо);

• реклама в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп’ю терну та іншу зовнішню рекламу;

• придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демон страція рекламних кіно, відео і діафільмів;

• зберігання та експедиювання рекламних матеріалів;

• виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю); • проведення інших рекламних заходів, пов’язаних з діяльністю підприємства;

15) витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роз дачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями у передбачених законодавством роз мірах;

16) придбання довідників, технічних паспортів та інших документів експлуатаційної, технічної та виробничої діяльності;

17) витрати на службові відрядження працівників у межахнорм, передбачених законодавством, з урахуванням особливос тей відряджень членів екіпажів суден, морських (річкових) і повітряних суден, що здійснюють діяльність за межами повіт ряного або митного кордону чи територіального моря (вод) Ук раїни;

18) витрати на харчування (замість добових) для членів екіпажів суден, морських (річкових) і повітряних суден, що здійс нюють діяльність за межами повітряного або митного кордону чи територіального моря (вод) України;

19) витрати на утримання представництв, а також працівників за кордоном, де представництва не створені;

I

20) додаткові витрати, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахто вому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на екс плуатацію та утримання вахтового селища, в тому числі дільнич ноколійних будівель, вагонів, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послу гами;

21) витрати на перевезення працівників до місця роботи іназад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транс портом загального користування або в час, коли він не працює, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укла

дених з транспортними підприємствами;

22) витрати на перевезення працівниківінвалідів І і ІІ групидо місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів паса жирського транспорту загального користування;

23) витрати на відшкодування шкоди, заподіяної працівниковіушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обо в’язків, а також заподіяної пасажирам та іншим користувачам транспорту;

24) допомога пасажирам при втраті працездатності, що надається на підставі рішень суду;

25) витрати на операції із скляною тарою та одноразовимпосудом;

26) надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівникам транспорту, робота яких проходить у дорозі або має роз’їз ний характер, за кожну добу з моменту виїзду до моменту повер нення на підприємство, в тому числі в іноземній валюті замість добових при здійсненні перевезень за межами України;

27) витрати на забезпечення нормальних умов праці та технікибезпеки відповідно до вимог чинного законодавства;

28) витрати з підтримки професійних навичок (у тому числіза межами України) працівників, які здійснюють експлуатацію рухомого складу (в тому числі на тренування працівників льотного складу в аеродромних умовах і на тренажерному обладнанні);

29) витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбаченізаконодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам

I

денного відділення вищих, середніх спеціальних і профтехучи лищ вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної від пустки, яка надається їм перед початком роботи;

30) витрати на утримання приміщень, засобів зв’язку та інших, що надаються безоплатно органам державної служби у вста новленому порядку;

31) оплата вартості ліцензій, сертифікатів та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення госпо дарської діяльності підприємства, включаючи плату за реєстра цію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в орга нах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, витрати на придбання ліцензій, надання державних послуг з медичної сертифікації авіаційного персоналу та інших спеціальних дозво лів на право надання транспортних послуг;

32) витрати на оприлюднення річного звіту;

33) витрати, пов’язані з виплатою дивідендів учасникам ізасновникам підприємства (оплата повідомлень у засобах масової інформації, придбання конвертів, послуги зв’язку);

34) витрати на виготовлення і придбання бланків ціннихпаперів, а також інші витрати, пов’язані з емісією цінних па перів;

35) витрати, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою працівників підприємств в українських закладах освіти, відповідно до чинного законодавства;

36) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законо давством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішен ням підприємства;

37) витрати на утримання та експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури:

• дитячих ясел або садків, дитячих таборів відпочинку;

• закладів середньої та середньої професійнотехнічної освіти і закладів підвищення кваліфікації працівників підприємства;

• дитячих музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв;

• закладів охорони здоров’я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам підпри ємства;

I4

спортивних залів і майданчиків, що використовуються без оплатно для фізичного оздоровлення та психологічного віднов лення працівників підприємств, клубів і будинків культури (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подіб них закладів);

• приміщень, що використовуються підприємством для організа ції харчування його працівників;

• багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожит ки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житловокомунального господарства, щодо яких підприємством прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад.

Витрати на утримання і експлуатацію зазначених об’єктів соціальної інфраструктури включаються до складу витрат на пере везення (роботи, послуги), якщо ці об’єкти не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю.

Витрати, перелічені у цьому пункті, які мають комплексний характер, розподіляються між відповідними елементами затрат:

38) витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондівприродоохоронного призначення, які перебувають у власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів;

39) витрати на цивільну оборону, утримання військовомобілізаційних відділів;

40) витрати на обов’язкове страхування життя або здоров’япрацівників у випадках, передбачених законодавством;

41) відрахування структурних підрозділів на утримання апарату управління підприємства;

42) операційні курсові витрати (втрати від курсових різниць,знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінка ак тивів, суми фінансових санкцій тощо);

43) матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).

Групування витрат за статтями калькуляції

До виробничої собівартості перевезень включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

I

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

До наведеної типової номенклатури статей калькуляції можуть вноситись зміни з урахуванням організаційної структури транс портних підприємств, характеру і рівня організації перевезень, питомої ваги витрат у собівартості окремих видів перевезень, а також об’єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

Зокрема, для підприємствперевізників авіаційного транспор ту цей перелік доповнюється статтею “аеропортові витрати”, для підприємств автомобільного транспорту — статтею “автомобіль ні шини”, для підприємств морського та річкового транспорту — статтею “стивідорні витрати”.

До статті калькуляції “Прямі матеріальні витрати” включа ється вартість усіх видів паливномастильних та інших матеріа лів (включаючи транспортнозаготівельні витрати), що викорис тані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації, а також витрати паливномастильних матеріалів на допоміжнослужбовий, навчальнотренувальний та невиробничий нальоти годин.

До статті калькуляції “Прямі витрати на оплату праці” вклю чаються всі витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати працівникам, безпосередньо зайнятим здійсненням пере везень (робіт, послуг), обчисленої за посадовими окладами, від рядними розцінками, тарифними ставками згідно з діючими на підприємствах системами оплати праці, включаючи будьякі види грошових і матеріальних доплат, які належать до елементу “Ви трати на оплату праці”.

До статті калькуляції “Інші прямі витрати” включаються:

• відрахування від витрат на оплату праці працівників, безпо середньо зайнятих здійсненням перевезень (робіт, послуг): на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, на державне (обов’язкове) пенсійне страхування (до Пенсій ного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне стра хування у передбачених законодавством випадках, інші обо в’язкові збори і відрахування на соціальні заходи, що визна чені законодавством;

I

нараховані згідно з порядком, нормами та умовами, встанов леними чинним законодавством України та П(С)БО 7 “Основ ні засоби” та П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, суми аморти заційних відрахувань від вартості рухомого складу флоту, ав томобільного транспорту і літаковертольотного парку;

• витрати на всі види ремонту, технічний огляд і технічне об слуговування рухомого складу, що безпосередньо бере участь у перевезеннях, пов’язані з поліпшенням рухомого складу і/або забезпеченням відповідності його технічного стану ви могам безпеки руху та іншим експлуатаційним вимогам:

– вартість запасних частин, приладів, обладнання, пального і матеріалів, що витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами;

– вартість ремонтних робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами і організаціями;

– витрати на оплату праці і відповідні відрахування від неї працівників, які виконують ремонт і технічне обслугову вання транспортних засобів;

– вартість інструментів, виданих для поновлення їх запасу на транспортних засобах;

– вартість матеріалів, що витрачаються на утримання законсервованих транспортних засобів, витрати на їх кон сервацію і розконсервацію;

– витрати на страхування транспортних засобів у разі їх ремонту за кордоном;

– вартість робіт по доводці на повітряному транспорті, викли каних установленням нових типів (моделей) обладнання, приладів та апаратури;

– вартість матеріалів, що використовуються для ремонту, монтажу та дезінфекції побутового обладнання пасажир ських салонів.

До статті калькуляції “Загальновиробничі витрати” включа ються витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням ви робничого процесу, які не передбачені в попередніх статтях:

• витрати на утримання апарату управління виробництвом (опла та праці, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень працівників апарату управління вироб ничих структурних підрозділів підприємства, технічне та ін формаційне забезпечення управління виробництвом тощо);

I

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів загаль новиробничого призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію, капітальний та поточний ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, ін ших необоротних активів, обладнання загальновиробничого призначання, в тому числі утримання резервного рухомого складу;

• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівни ків, зайнятих удосконаленням технології та організації виро бництва, поліпшенням якості робіт, послуг, підвищенням їх надійності, інших експлуатаційних характеристик у виробни чому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектую чих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх орга нізацій тощо);

• витрати на утримання виробничих будівель, споруд і приміщень (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення тощо); • витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата пра ці, в тому числі за невідпрацьований, але оплачений час на виробництві, відрахування на соціальні заходи, обов’язкове страхування загальновиробничого персоналу, сума пільг у зв’язку з продажем форменого одягу виробничого персоналу за зниженими цінами, витрати на відрядження та на перемі щення виробничого персоналу, витрати на здійснення техно логічного контролю за виробничими процесами та якістю ро біт, послуг, утримання воєнізованої, пожежної та сторожової охорони);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки, виробничу саніта рію та охорону навколишнього середовища;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, що включаються до собівартості виробництва;

• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв, витрати, зумовлені аваріями та катастрофами, порушеннями правил технічної експлуатації транспорту, нестачі в межах норм природ ного убутку тощо).

До статті калькуляції “Автомобільні шини” включаються всі витрати, пов’язані з експлуатацією автомобільних шин:

• витрати, пов’язані із заміною та встановленням автомобільних шин на колеса;

I

транспортнозаготівельні витрати і націнки підприємствпоста чальників у частині, що припадає на вартість автомобільних шин, виданих зі складу в поточному місяці;

• витрати, пов’язані з ремонтом автомобільних шин.

До статті калькуляції “Навігаційні витрати” включаються витрати, безпосередньо пов’язані з експлуатацією морського та річкового флоту, на:

• утримання екіпажу, пасажирів і суден у процесі перевезень (послуги криголамів, буксирів і катерів, доставка продоволь ства та білизни на судна і з них в порт приписки, ремонт і прання спецодягу та суднової білизни, витрати на дезінфекцію, дератизацію, дегазацію, придбання та доставка прісної води, вартість баласту, його навантаження та розвантаження, чистка танкерів, перешвартовка та шлюзування суден, заміна недо торканного шлюпочного штормового запасу продуктів, витрати на придбання морських карт, лоцій, довідників, навігаційних інструментів, матеріальнотехнічне забезпечення обслуговуван ня пасажирів, передбачене вартістю проїзду, представницькі витрати капітана, а також інші витрати капітана або за його дорученням інших осіб командного складу для службових ці лей в закордонному плаванні в межах установленого ліміту, витрати на прокат кіно та відеофільмів для екіпажу транспорт ного судна в закордонному плаванні та інші культурні потре би, в тому числі у закордонних портах, утримання членів екіпажів у лікарнях у закордонних портах, виплата інвалюти замість добових, вартість харчового забезпечення членів екі пажів, витрати на оплату послуг нотаріальних контор у разі складання морських протоколів, витрати на поштовотеле графні, супутникові та інші послуги зв’язку);

• суднові та портові збори в морських і річкових портах, у тому числі іноземних (адміністративний, буксирний, вантажний, до ковий, канальний, корабельний, карантинний, консульський, лоцманський, маяковий, понтонний, причальний, протипожеж ний, санітарний, сигнальний, митний, швартовий, якірний);

• агентування;

• страхування суден, вантажів, фрахтів, ризиків; • інші навігаційні витрати.

До статті калькуляції “Стивідорні витрати” включаються ви трати, пов’язані із завантаженням і розвантаженням суден у

I

випадках, коли за умовами перевезень ці витрати несе судноплав на компанія. До цієї статті відносяться витрати:

• по доставці вантажів до борту судна;

• охорона вантажу, зважування, обмір і закріплення вантажу;

• вартість матеріалів для закріплення вантажу;

• оренда складів, кранів;

• витрати на завантажування і розвантажування; • складські, тальманські і супервайзерські послуги;

• інші аналогічні послуги.

До статті калькуляції “Аеропортові витрати” авіапідприємст ваперевізники включають аеропортові збори за обслуговування повітряних суден в аеропортах (згідно з DОС 9562 “Керівництво по економіці портів” ІКАО, 1991 р.):

• збір за посадкузліт повітряних суден (включаючи аеродромне диспетчерське обслуговування повітряного руху в зоні дії ае ропорту);

• збір за наднормативну стоянку ПС;

• пасажирський збір (за користування терміналами до початку реєстрації);

• збір за забезпечення авіаційної безпеки;

• збір за наземне обслуговування (хендлінг);

• додаткові послуги, які надаються по запиту при обслуговуванні ПС.

Облік забезпечується на основі рахунків, виставлених перевіз нику аеропортом.

Облік і калькулювання собівартості перевезень

Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нор мативного, стандарткостінгу, позамовного методів або простим підрахунком витрат.

Основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Основними завданнями нормативного методу є своєчасне попе редження нераціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства, сприяння виявленню резервів зниження собівартості перевезень, оперативне правління форму ванням витрат виробництва.

Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своє часному виявленню і встановленню причин відхилень фактич них витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів ви трат на обслуговування виробництва й управління.

Нормативний метод обліку і калькулювання витрат на вироб ництво передбачає:

• створення системи діючих прогресивних норм і нормативів;

• поточний облік і калькулювання нормативної собівартості;

• виявлення і облік витрат, пов’язаних з відхиленнями від дію чих норм і нормативів;

• виявлення місць, причин і винуватців відхилень;

• системний облік зміни норм і нормативів;

• визначення фактичної собівартості як алгебраїчної суми норма тивної її величині, відхилень від норм.

Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, по слуг) з виявленням і обліком відхилень від норм у кожному з показників.

Нормативи витрат повинні розроблятись з урахуванням особ ливостей і конкретних умов діяльності підприємства, окремо для кожного виробничого підрозділу, що необхідно для своєчасного виявлення відхилень, аналізу їх причин, внесення змін у норма тиви.

Відхиленням від норм вважаються як перевитрати, так і еко номія матеріальних, трудових та інших витрат (у тому числі зумовлених заміною матеріалів і запчастин, оплатою непередба чених технологічним процесом робіт, доплатами за відступи від нормальних умов праці тощо).

Для обчислення фактичної собівартості перевезень у разі за стосування нормативного методу обліку основою є нормативна калькуляція.

Фактична собівартість перевезень обчислюється шляхом до давання до нормативної собівартості або віднімання від неї вияв лених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.

Для складання нормативної, планової і звітної калькуляцій застосовується єдина номенклатура статей витрат.

Фактичні витрати, що перевищують нормативні, не включа ються до витрат виробництва, якщо такі перевитрати пов’язані

I

із зловживаннями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним ви користанням та порушенням правил зберігання.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівар тості передбачає відокремлений облік витрат з кожного виду пере везень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.

Об’єктом обліку і калькулювання при застосуванні цього ме тоду є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційни ми одиницями — відповідні одиниці їх виміру.

Собівартість перевезень, тобто сума витрат, що припадає на калькуляційну одиницю, визначається шляхом ділення суми фак тичних витрат з кожного об’єкта калькулювання на відповідний обсяг виконаних перевезень.

Як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної робо ти використовується показник суми витрат, що припадають на 1 грн отриманих підприємством доходів.

Витрати на оплату праці основних працівників, зайнятих на виконанні окремих видів перевезень, безпосередньо включають ся до собівартості відповідних об’єктів калькулювання.

Якщо пряме віднесення витрат на оплату праці до собівар тості окремих видів перевезень ускладнене, вони розподіляються виходячи з питомої ваги даного виду перевезень у структурі до ходів підприємства.

Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати основ них працівників включаються у собівартість перевезень виходя чи з розміру відповідних витрат на оплату праці у відповідності з порядком, установленим чинним законодавством.

Вартість паливномастильних та інших експлуатаційних ма теріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, вклю чається до їх собівартості за прямою ознакою.

Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об’єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого паль ного.

Витрати за статтею “Прямі матеріальні витрати” відобража ються в обліку за фактичною вартістю матеріальних ресурсів, фактично використаних безпосередньо на здійснення перевезень.

Амортизаційні відрахування включаються безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг).

Амортизаційні відрахування, пов’язані із транспортними за собами, що експлуатувались при здійсненні кількох видів пере везень (робіт, послуг), розподіляються між об’єктами калькулю вання пропорційно до обсягів перевезень (робіт, послуг).

Витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт ру хомого складу, безпосередньо зайнятого на певному виді переве зень (робіт, послуг), включаються до собівартості за прямою озна кою.

Якщо витрати на технічне обслуговування та поточний ре монт або окремі їх елементи віднести до певних видів перевезень (робіт, послуг) неможливо, їх розподіляють за одним із таких методів:

• відповідно до питомої ваги планової суми витрат на технічне обслуговування та ремонт у загальній сумі планової собівар тості окремих видів перевезень (робіт, послуг);

• виходячи з питомої ваги даного виду перевезень (робіт, по слуг) у структурі доходів підприємства;

• виходячи з планової трудомісткості ремонтних робіт.

Витрати за статтею “Автомобільні шини” включаються без посередньо до собівартості окремих видів перевезень.

Якщо автомобіль здійснював кілька видів перевезень, то ви трати, пов’язані з експлуатацією встановлених на ньому шин, розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно до обсягу перевезень.

Навігаційні витрати включаються безпосередньо до витрат на здійснення конкретних видів перевезень.

Стивідорні витрати включаються безпосередньо до собівартос ті того виду перевезень, під час якого вони мали місце.

Якщо ці витрати неможливо прямо віднести до певного виду перевезень, їх розподіляють пропорційно до обсягів переве зень.

Аеропортові витрати включаються безпосередньо до собівар тості окремих видів перевезень. Якщо ці витрати неможливо прямо віднести до певного виду перевезень, їх розподіляють про порційно до обсягів перевезень.

Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних під приємств щомісячно розподіляється між:

• основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;

• допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;

• обслуговуючими виробництвами;

• капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

Залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), тех нічного оснащення рухомого складу та інших умов загальновироб ничі витрати, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним із таких методів:

• пропорційно до заробітної плати основних працівників;

• у відповідності з питомою вагою планової суми загальногос подарських витрат у загальній сумі планової собівартості окре мих видів перевезень;

• на 1 грн фактичних доходів по окремих видах перевезень;

• пропорційно до суми витрат з інших калькуляційних статей; • пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранс портних підприємствах.

Протягом звітного періоду підприємство повинно забезпечува ти постійність вибраних методів розподілу непрямих витрат.

На транспортних підприємствах до допоміжних виробництв відносять цехи, майстерні та інші виробничі підрозділи, що ви конують:

• роботи з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу; • роботи з ремонту, господарського обслуговування та утримання будівель, споруд, обладнання та інших основних фондів;

• ремонт агрегатів, вузлів і деталей рухомого складу;

• ремонт і відновлення автомобільних шин;

• кузовні та столярні роботи;

• діагностування і технічний контроль;

• миття транспортних засобів;

• ковальські та зварювальні роботи;

• виробництво енергії (котельні, електростанції, підстанції); • експлуатацію та утримання очисних споруд;

• інші роботи та послуги.

Собівартість робіт та послуг допоміжного виробництва плану ється і обліковується за номенклатурою статей калькуляції, вста новленою для відповідних галузей народного господарства.

Собівартість робіт і послуг, що надаються одними допоміж ними підрозділами іншим, а також основному виробництву, ви

4

значається виходячи з фактичної суми витрат. Собівартість ро біт і послуг, що виконуються виробничими підрозділами для власних потреб, визначається виходячи з прямих витрат.

У зведеному обліку витрати групуються за видами переве зень, структурними підрозділами тощо. Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі узагальнених даних, одер жаних у результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведе ний облік забезпечує виділення в собівартості перевезень витрат окремих структурних підрозділів. На підприємствах з безцехо вою структурою управління зведений облік витрат на виробни цтво ведеться за видами перевезень у цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання каль куляції фактичної собівартості.

На підприємствах, що застосовують нормативний метод облі ку, фактична собівартість кожного виду перевезень визначається шляхом додавання (зі знаком “+” або “–”) до нормативної собі вартості величини виявлених у зведеному обліку відхилень і змі ни норм за кожною статтею витрат.

Якщо на підприємствах поточні норми значно відрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичної собівартості перевезень здійснюється з використанням норматив них калькуляцій.

На підприємствах, де діючі норми незначною мірою відрізня ються від планових, за основу обліку відхилень беруться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості окремих видів перевезень. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконан ня перевезень, виявлена різниця враховується окремо як пов’я зана із зміною норм, а планова собівартість залишається попе редньою.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які викорис товуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всього обсягу перевезень. Звітні калькуля ції складаються на всі здійснені підприємством види переве зень.

У разі застосування нормативного методу обліку перед запов ненням форми звітної калькуляції складається відомість розра хунку собівартості кожного виду перевезень, в якій собівартість одиниці визначається в розрізі виробничих підрозділів за окре мими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм.

Особливості калькулювання собівартості на залізничному транспорті

Калькулювання собівартості перевезень пасажирів, багажу і пошти та перевезень вантажів на залізничному транспорті вико нується тільки управлінням залізниці по залізниці у цілому, згідно з Галузевою інструкцією з калькулювання собівартості перевезень на залізничному транспорті.

Структурні підрозділи залізниць здійснюють групування ви трат на перевезення за “Номенклатурою витрат по основній діяль ності підприємств залізничного транспорту України”.

Об’єктами калькуляції собівартості перевезень на залізнично му транспорті є:

• вантажні перевезення;

• пасажирські перевезення;

• перевезення багажу та вантажобагажу;

• перевезення пошти.

Собівартість перевезень диференціюється за сполученнями:

• вантажними — у прямому та місцевому;

• пасажирськими — у далекому та приміському сполученнях, а також за видами тяги: електричної та тепловозної, мотор вагонної та дизельної.

За одиницю калькуляції собівартості перевезень вантажу, ба гажу та вантажобагажу приймається 10 тоннокілометрів, паса жирів — 10 пасажирокілометрів, пошти — 10 вагонокіломет рів поштових вагонів.

Найважливішим етапом калькулювання перевезень на заліз ничному транспорті є розподіл експлуатаційних витрат між ви дами перевезень, сполучень та тяги. Розподіл витрат проводить ся кожним структурним підрозділом (господарством) залізниці за окремими статтями чи групами статей.

Основні розрахунки з розподілу експлуатаційних витрат між видами перевезень, а також різними видами тяги виконуються залізницями на основі даних звітів підвідомчих підприємств і господарств.

3.11. Облік операцій з перевезення вантажів

Залежно від того, чи автомобільні перевезення здійснюються спеціалізованою транспортною організацією, чи власним транс портом, залежить відображення операцій у бухгалтерському об ліку. Підприємства, які здійснюють транспортні перевезення за завданням замовника доходи відображають на субрахунку 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”, витрати — на 903 “Собівар тість наданих послуг”. Відповідно підприємства, які оплачують послуги за перевезення згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, враховують транспортнозаготівельні витрати у складі вартості придбаних ТМЦ. До складу таких витрат включають:

• витрати на заготівлю запасів;

• оплату тарифів за навантажувальнорозвантажувальні роботи; • оплату тарифів за транспортування всіма видами транспорту (включаючи страхування ризиків транспортування).

Використовуючи твердження П(С)БО 9 “Запаси”, слід розріз няти облік і віднесення ТЗВ до вартості оприбуткування ТМЦ при перевезенні власним транспортом і транспортом перевізника. Оскільки не передбачено Інструкцією № 291 типових проведень списання ТЗВ в Дт рахунків запасів (20, 22, 21) з Кт 13, 66, 65, то такі витрати обліковуватимуться на рахунку 94, якщо перевезення здійснюється власним автотранспортом.

Приклад. Підприємство “А” придбало у підприємства “Б” ма теріали на суму 3600 грн, у тому числі ПДВ 600 грн, собівар тість реалізованих матеріалів становить 2000 грн. Перевезення вантажу здійснювалося спеціалізованим автотранспортним під приємством АТП 12012, якому покупцем перераховано 1200 грн, у тому числі ПДВ 200 грн. Нараховано заробітну плату водієві у розмірі 100 грн, зроблені нарахування на оплату праці, списано ПММ на суму 100 грн. Відображено бухгалтерські проведення у продавця, покупця і в АТП у табл. 3.11.

Приклад. Підприємство “А” придбало у підприємства “Б” мате ріали на суму 96 тис. грн у тому числі ПДВ 16 тис. грн. Транс портування вантажу здійснювалося вантажним автомобілем по купця. Нараховано заробітну плату водієві у розмірі 100 грн, зроблені нарахування на оплату праці, списано ПММ на суму 200 грн. Відображено бухгалтерські проведення у табл. 3.12.

Таблиця 3.11

Кореспонденція рахунків з обліку перевезень вантажу

Закінчення табл. 3.11

Таблиця 3.12 Кореспонденція рахунків з обліку перевезень вантажу

Приклад. Підприємство “А” придбало у підприємства “Б” мате ріали на суму 60 тис. грн, у тому числі ПДВ 10 тис. грн. Транс портування вантажу здійснювалося вантажним автомобілем про давця. Нараховано заробітну плату водієві у розмірі 200 грн, зроблені нарахування на оплату праці, списано ПММ на суму 400 грн. Відображено бухгалтерські проведення у табл. 3.13.

Таблиця 3.13

Кореспонденція рахунків з обліку перевезень вантажу

Приклад. Підприємством, що має на балансі автомобільний транспорт, надано послуги з перевезення вантажів за договором на суму 2520 грн, у тому числі ПДВ 420 грн. Витрати на експлуа

I

тацію автомобіля становлять 2000 грн. Відображено бухгал терські проведення у табл. 3.14.

Таблиця 3.14

Кореспонденція рахунків з обліку перевезень вантажу

3.12. Облік пасажирських перевезень

Для обліку виконаних пасажирських перевезень АТП застосо вуються подорожні листи, проїзні квитки, на автомобіляхтаксі подорожні листи звірені з показниками тарифних лічильників.

Квитки на проїзд в пасажирському автотранспорті є бланка ми суворої звітності, квитки видаються підзвітними особами тільки квитковим касирам. Усі види квитків обліковуються на балан совому рахунку 2го порядку 207 “Інші матеріали” як матеріа льні цінності за фактичною вартістю їх реалізації. Одночасно на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку” ведеться кількісний облік за номінальною вартістю. Списання квитків із позабалансового рахунка за номінальною вартістю здійснюється на підставі відповідних документів про їх реалізацію: квитково облікові листи ф. № 11АП (для міського і приміського автотранс порту) і 12АП (для міжміського сполучення).

Приклад. Підприємство закупило бланки квитків на проїзд в автобусах загального користування в кількості 100 шт. за

II

номінальною вартістю одного квитка 0,5 грн на загальну суму 50 грн. ПДВ — 10 грн. Відображено бухгалтерські проведення в табл. 3.15.

Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, викорис тання єдиної первинної транспортної документації для переве зень вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 № 228/253 (із змінами).

Методичних рекомендацій з формування собівартості переве зень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Мініс терства транспорту України від 05.02.01 № 65.

Таблиця 3.15

Кореспонденція рахунків з обліку перевезень вантажу

I

Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недо стачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердже ного Постановою КМ України від 22.01.96 № 116.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 № 102 Про затвердження положення про технічне обслуговуван ня і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транс порту система технічного обслуговування і ремонту автотранспор ту на підприємствах, які використовують автотранспорт у вироб ничих цілях, у тому числі для надання транспортних послуг стороннім споживачам, складається з певних елементів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дати характеристику автотранспортному підприємству як об’єктувідображення господарських операцій в обліку.

2. Чинники, що впливають на організацію бухгалтерського обліку автотранспортних підприємств.

3. Державне регулювання автотранспортних перевезень.

4. Документальне оформлення перевезень вантажів.

5. Бухгалтерський облік рухомого складу основних засобів.

6. Бухгалтерський облік пального на підприємствах транспорту.

7. Особливості обліку розрахунків з пасажирами за перевезення.

8. Особливості обліку перевезення пасажирів.

9. Особливості обліку транспортування вантажів.

10. Облік запасних частин в автотранспортних підприємствах.

11. Облік витрат автотранспортного підприємства.

12. Калькулювання собівартості перевезень.

13. Облік доходів автотранспортного підприємства.

14. Порядок визначення фінансових результатів автотранспортного підприємства.

15. Нарахування податку на прибуток автотранспортного підприємства.

I

Розділ ІV

4.1. Особливості сільськогосподарського

виробництва та їх вплив на організацію

та ведення бухгалтерського обліку

Сільське господарство є однією із основних галузей матеріаль! ного господарства, яка забезпечує населення продовольством, а промисловість — сировиною.

Галузь сільського господарства належить до однієї із струк!

турних сфер агропромислового комплексу (АПК).

Виробництво сільськогосподарської продукції має свої особли! вості, які необхідно враховувати при організації та веденні бух! галтерського обліку на сільськогосподарському підприємстві. Такі особливості можна згрупувати у вигляді табл. 4.1.

Стосовно останнього фактору сiльськогосподарськi пiдпри! ємства можуть використовувати одну з наведених нижче форм.

Просту форму облiку (без використання подвiйного запису) можуть застосовувати сiльськогосподарськi пiдприємства, в яких працюють власник (голова) і члени його родини (без залучення найманих працiвникiв), а також малi сiльськогосподарськi пiдприєм! ства із середньооблiковою чисельнiстю працюючих за звiтний перiод до 10 осiб включно (крiм членiв сiм’ї) i обсягом виручки за рiк, що не перевищує 500 тис. грн.

Сiльськогосподарськi пiдприємства, якi вiдповiдають статусу малих пiдприємств (із середньооблiковою чисельнiстю працiвникiв за звiтний перiод до 50 осiб та обсягом виручки вiд реалiзацiї до 500 тис. євро), можуть вести бухгалтерський облiк за спроще! ною формою облiку iз використанням спрощеного Плану рахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов’язань i госпо!

Таблиця 4.1

Особливості сільськогосподарського виробництва та їх вплив на

організацію бухгалтерського обліку

Закінчення табл. 4.1

дарських операцiй суб’єктiв малого пiдприємництва, затвердже! ним наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 19.04.01 № 186 i складати фiнансову звiтнiсть вiдповiдно до Положення (стандар! ту) бухгалтерського облiку 25 “Фiнансовий звiт суб’єкта малого підприємництва”, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 25.02.2000 № 39.

Усi iншi сiльськогосподарськi пiдприємства повиннi вести облiк за Планом рахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов’язань i господарських операцiй пiдприємств та органiзацiй, затвердженим наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30.11.99 № 291 з використанням:

• методичних рекомендацiй з органiзацiї та ведення бухгалтер! ського облiку за журнальною формою на пiдприємствах агро! промислового комплексу, затверджених наказом Мiнагрополi! тики України вiд 07.03.01 № 49 — для пiдприємств, що пiдпорядковуються Мiнiстерству аграрної полiтики;

• методичних рекомендацiй із застосування реєстрiв бухгалтер! ського облiку, що затвердженi наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 29.12.2000 № 356 — для пiдприємств, що не пiдпорядковуються Мiнiстерству аграрної полiтики.

4.2. Облік наявності та руху основних засобів

Порядок формування у бухгалтерському облiку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи визначе! ний П(С)БО 7 “Основнi засоби”.

Пiдприємства можуть самостiйно встановлювати вартiснi кри! терiї предметiв, що входять до складу малоцiнних НМА (п. 5 П(С)БО 7 “Основнi засоби”). Однак незалежно від вартості до складу основних засобів включають дорослу робочу i продуктивну худо! бу. Крiм того, до основних засобів вiдносять капiтальнi витрати з поліпшення земель, не пов’язанi зi створенням споруд.

Капітальні вкладення у багаторiчнi насадження, полiпшення земель включають до складу основних засобів щорiчно у сумi затрат, що вiдносяться до прийнятих в експлуатацiю площ, не!

залежно вiд строку закiнчення всього комплексу робiт.

Згiдно з П(С)БО 7 “Основнi засоби” якщо один об’єкт основ! них засобів складається з окремих частин, у яких рiзний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися у бухгалтерському обліку як окремий об’єкт. Строк експлуатацiї об’єкта — це очiкуваний перiод часу, протя! гом якого необоротнi активи будуть використовуватися підпри! ємством або з їх використанням буде вироблено (виконано) очiкуваний пiдприємством обсяг продукцiї (робiт, послуг).

У бухгалтерському облiку та звiтностi інформація про основні засоби вiдображаються на рахунку 10 “Основнi засоби”, який призначений для облiку та узагальнення iнформацiї про наявнiсть i рух власних або одержаних на умовах фiнансового лiзингу об’! єктiв i орендованих цiлiсних майнових комплексiв, вiднесених до складу основних засобів.

Приклад. ТОВ “Врожай” придбало трактор МТЗ!82 за 54000 грн (включаючи ПДВ); вартiсть послуг автотранспортно! го підприємства (АТП) з транспортування трактора склала 660 грн (включаючи ПДВ); вартiсть палива, використаного для обкат! ки — 90 грн; оплата праці (з відрахуваннями) тракториста, який обкатував трактор, — 85 грн; сума затрат з відрядження голов! ного інженера при транспортуваннi трактора на підприємство — 40 грн.

Кореспонденцiя рахункiв з оприбуткування купівлі основного засобу — трактора, наведено у табл. 4.2.

Особливості оприбуткування (введення в дію) багаторічних насаджень. Процес приймання!передачi багаторiчних насаджень має свої особливостi, якi враховуються при складаннi Акта при! ймання багаторiчних насаджень та передачi їх в експлуатацiю (ф!54). Цей Акт складається двiчi. Перший акт складають після

Таблиця 4.2 Відображення в обліку придбання основного засобу

закiнчення садiвничих робiт, а другий — після досягнення моло! дими насадженнями експлуатацiйного вiку. Тобто капiтальнi iнвестицiї в багаторiчнi насадження включаються до складу ОЗ як молодi насадження i щорiчно у сумi щорiчних затрат, зазна! них на цi об’єкти за весь перiод з початку закладки. Пiсля закiнчення всього комплексу робiт молодi насадження беруть на облiк як дорослi й оцiнюють виходячи iз сум затрат на цi об’єк! ти за весь перiод з початку закладки.

Приклад. Підприємством на закладку саду понесені затрати на: придбання саджанцiв — 18450 грн, нарахування заробiтної плати з вiдрахуваннями — 12430 грн, списання послуг власного

вантажного автотранспорту — 3050 грн, використання мало! цiнних і швидкозношуваних предметiв — 540 грн, списання па! лива на роботу тракторiв, якi виконували польовi роботи — 850 грн.

У наступнi 6 рокiв затрати з утримання молодого саду склали вiдповiдно 1640, 1380, 1250, 1250, 1250 i 960 грн. За 6 рокiв вирощування вiд молодих насаджень одержано продукцiї на суму 980 грн, затрати на збiр плодiв склали 240 грн. Наказом про облiкову полiтику в ТОВ “Нива” для облiку закладки та виро! щування багаторiчних насаджень введено субрахунок 156 “Багато!

рiчнi насадження”.

Порядок оприбуткування багаторічних насаджень у бухгал! терському облiку наведено у табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Облiк операцiй iз закладки та вирощування багаторiчних насаджень