Реферат: Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху

Зміст

Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху

Практичне завдання

Наказ

Висновки

Список використаних джерел

Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху

Величезна енергія, що виділяється при повітряному ядерному вибуху, розподіляється між уражаючими факторами. На утворення ядерної повітряної хвилі витрачається 50 % енергії вибуху. Близько 35 % енергії виділяється у вигляді світлового випромінювання, 10 % — на радіоактивне випромінювання (радіоактивне забруднення) і 5 % на проникаючу радіацію і електромагнітний імпульс.

Ядерні й термоядерні вибухи мають комбіновану уражаючу дію, тобто всі уражаючі фактори діють одночасно на різні об'єкти.

При висотному вибуху вночі сильно діє на зір світлове випромінювання. Особливістю наземного і підземного ядерних вибухів є висока руйнівна здатність у зоні, яка прилягає до центру вибуху, і сильне, радіоактивне забруднення місцевості.

Ударна хвиля - це поширення з надзвуковою швидкістю (335 м/с) сильно стисненого повітря, розігрітого до декількох мільйонів градусів від центру вибуху.

Джерелом ударної хвилі є високий тиск у центрі вибуху, що досягає 105 млрд Па. тВона складається із зони стиснення (де тиск вище атмосферного) і зони розрідження (тиск нижче атмосферного).

Уражаюча дія ударної хвилі визначається двома параметрами: надмірним тиском ДРФ і швидкісним напором ДРШВ повітря.

Надмірний тиск ( ДРФ) - це різниця між нормальним атмо¬сферним тиском перед фронтом хвилі й максимальним тиском у фронті ударної хвилі Ро, тобто ДРФ = Рф - Ро.

Одиницею надмірного тиску в системі СІ є паскаль (Па), несистемна одиниця кгс/см2, 1 кгс/см2 = 9,80665 • 104Па = 100 кПа.

Швидкісний напір тиску (ДРШВ) - це динамічне навантаження потоку повітря. Вимірюється в паскалях (Па).

Тривалість дії ударної хвилі tуд - вимірюється секундами. Ця величина залежить від потужності вибуху q. Зі збільшенням потужності збільшується її вражаюча сила.

Ударна хвиля вражає надмірним тиском повітря, вона миттєво охоплює людину з усіх боків. Зіткнення фронту ударної хвилі з людиною відчувається як удар. Цей удар створює хвилю стискання, яка поширюється в тканинах і органах з швидкістю до 1500 м/с. Тканини й органи не встигають стиснутися, на них діє тиск значно більший, ніж вони можуть витримати і органи травмуються. Особливо сильно пошкоджуються наповнені газами легені та кишечник, кров'ю печінка, селезінка, великі судини та рідинами жовчний міхур, шлунок.

При дії вибухової хвилі проходить сильне стискання, а потім швидке розширення повітря, яке знаходиться в органах, що розриває значну кількість тканин.

В органах, наповнених рідиною проходить потужний гідравлічний удар. Рідини практично не стискуються при дії на них тиску, згідно закону гідродинаміки вони передають його в усі боки з однаковою силою і швидкістю, що веде до розриву органів і великих кровоносних судин.

Череп людини малоеластичний і мозкова тканина мало стискається створюючи гідравлічні удари черепно-мозкової рідини об мозок і мозку об череп. Травмується мозок, але частіше і сильніше пошкоджуються легені.

Залежно від надмірного тиску і швидкісного напору повітря виникають пошкодження у людей, які поділяються на легкі, середні і дуже важкі.

Легкі травми виникають при надмірному тиску 20-40 кПа (0,2 - 0,4 кгс/см2) і характеризуються вивихами, тимчасовим пошкодженням слуху, контузією.

Середні травми - тиск 40-60 кПа (0,4-0,6 кгс/см2) - контузії, пошкодження органів слуху, вивихи кінцівок, кровотечі з носа і вух, розриви барабанних перетинок.

Важкі травми - тиск 60-100 кПа (0,6-1 кгс/см2) - важкі контузії, переломи, часто відкритї, сильнї кровотечї з носа і вух.

Дуже важкі травми - тиск понад 100 кПа (понад 1 кгс/см2) - розриви внутрішніх органів, відкриті переломи кінцівок, струси мозку, переломи кісток, хребта.

Характер руйнувань від ударної хвилі залежить від потужності та виду вибуху, рельєфу місцевості, щільності забудови, міцності будівель, матеріалу забудови, технології спорудження та ін.

Територія, на якій під впливом уражаючих факторів ядерного вибуху виникли руйнування будівель і споруд, пожежі, радіоактивне забруднення місцевості й ураження людей і тварин, називається осередком ядерного ураження.

Зовнішньою межею ядерного ураження вважається умовна лінія на місцевості, де надмірний тиск повітряної ударної хвилі 10 кПа.

З метою визначення характеру руйнувань і встановлення обсягу рятувальних робіт залежно від надмірного тиску у фронті ударної хвилі осередок ядерного ураження умовно поділяють на чотири зони.

Зона повних руйнувань характеризується надмірним тиском 50 кПа і руйнуванням або сильною деформацією всіх елементів споруди, утворенням суцільних завалів. Підземні частини споруд значно менше руйнуються. Повністю руйнуються житлові та виробничі споруди, протирадіаційні укриття (ПРУ), герметичні сховища поблизу центру вибуху. До 75 % герметичних сховищ і до 90 % підземних комунально-енергетичних мереж зберігаються.

Зона сильних руйнувань має надмірний тиск 50 - 30 кПа. Руйнування будівель та будинків виникають при надмірному тиску 30 кПа, споруд виробничого типу 30-50 кПа. Деформується більша частина несучих конструкцій. Можуть залишатися частково стіни і перекриття нижніх поверхів. Утворюються завали.

Зона середніх руйнувань має надмірний тиск 30 - 20 кПа. У цій зоні більшість несучих конструкцій лише частково деформується. Зберігається основна частина стін з щілинами в стінах і провалами в окремих місцях, але частина несучих конструкцій може бути зруйнована повністю. Герметичні сховища і частина ПРУ не пошкоджуються. Середніх руйнувань зазнають багатоповерхові споруди при надмірному тиску 10-20 кПа, малоповерхові будівлі 15-25 кПа, виробничі споруди 20-З0 кПа. На комунально-енергетичній мережі руйнуються окремі опори повітряних ліній електропередач, пошкоджуються трубопроводи.

У зоні слабких руйнувань (надмірний тиск 20 - 10 кПа) руйнуються вікна, двері, легкі перегородки, з'являються щілини, в основному в стінах верхніх поверхів. Підвали й нижні поверхи зберігаються. Незначні руйнування на комунально-енергетичній мережі.

Слабкі руйнування будівель виникають при надмірному тиску 7-20 кПа. Пошкодження характеризуються порушенням найбільш слабких елементів будівель: карнизів, перегородок, дверей, вікон та ін.

Особливістю ударної хвилі є відносно велика тривалість, яка сягає кількох секунд. Ударна хвиля проникає всередину будівель через вікна, вентиляційні канали, димарі, щілини та інші отвори. При надходженні ударної хвилі у приміщення, у них різко збільшується тиск, що призводить до руйнувань.

Основною причиною руйнування жорстких конструкцій (кам'яних і дерев'яних будівль) є початковий удар у момент відбивання хвилі від будівлі. Підійшовши до перешкоди, ударна хвиля відбивається, утворюючи тиск відбивання (ДРВІД), відбувається гальмування мас повітря, що рухаються, і надмірний тиск підвищується. Через це на перешкоду діє удар що збільшився внаслідок тиску відбивання.

Ядерний вибух під водою також утворює ударну хвилю. Надмірний тиск фронту ударної хвилі під водою в десятки разів більший, ніж під час повітряного вибуху. Час дії підвищеного тиску, навпаки, у кілька разів менший, а швидкість поширення ударної хвилі у воді більша, ніж у повітрі. Утворюється велика хвиля.

Крім руйнувань, ударна хвиля є причиною пожеж, які виникають в результаті пошкоджень ліній електропередачі й систем газопостачання, вибухів бензосховищ, складів хімічних речовин і боєприпасів. У разі зруйнування ядерних реакторів можливе небезпечне забруднення великих територій радіоактивними речовинами.

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це потік променистої енергії, який включає ультрафіолетові, інфрачервоні й видимі промені. Джерелом світлового випромінювання є вогняна сфера, яка складається з повітря і розжарених продуктів вибуху. Зі збільшенням світної сфери (при повітряному вибуху), температура на її поверхні знижується. Коли така куля досягає максимальних розмірів (діаметром понад 200 м), температура на її поверхні дорівнює 8000- 10 000 °С (температура на поверхні Сонця приблизно 6000 °С).

Залежно від потужності ядерного вибуху світлове випромінювання може тривати від кількох секунд до десятків секунд. При ядерному вибуху потужністю 20 кт світлове випромінювання триває 3 с, термоядерному в 1 Мт - 10 с, а 10 Мт - до 23 с.

Уражаюча дія світлового випромінювання визначається світловим імпульсом.

Світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка припадає на 1 м2 освітленої поверхні, перпендикулярної випромінюванням протягом часу існування світлового потоку ядерного вибуху. Світловий імпульс у системі СІ вимірюється в джоулях на квадратний метр (Дж/м2), несистемна одиниця вимірювання світлового імпульсу кал/см2, 1 кал = 4,1868 Дж. Величина світлового імпульсу залежить від потужності та виду ядерного вибуху, відстані до нього і атмосферних умов.

Тривалість світлового імпульсу залежить від потужності вибуху.

Максимальним буде радіус ураження світловим випромінюванням при повітряному вибуху, адже в повітрі світлова енергія значно менше поглинається. Взимку радіуси у 1,5—2 раза менші. Світловий імпульс пропорційний потужності ядерного вибуху. Він швидко зменшується зі збільшенням відстані від центру вибуху.

Залежно від світлового імпульсу, який потрапляє на незахищені, відкриті ділянки шкіри, у людей виникають опіки, які поділяються на чотири ступеня:

— опіки першого ступеня - при світловому імпульсі 80-160 кДж/м2 симптоми ураження шкіри: почервоніння, припухлість, болючість;

— опіки другого ступеня - при 160-400 кДж/м2 на шкірі утворюються пухирі, наповнені рідиною, болючість;

— опіки третього ступеня - при 400-600 кДж/м2 омертвіння шкіри, підшкірних тканин, утворення виразок;

— опіки четвертого ступеня - при понад 600 кДж/м2 спостерігається обвуглювання тканин, омертвіння підшкірної клітковини, м'язів і кісток.

Взимку радіуси зон ураження у 1,5-2 рази менші.

Шкідлива дія світлового випромінювання і для органів зору. Від світлового спалаху виникає тимчасове засліплення, причиною якого є руйнування сітчастої оболонки. Тривалість засліплення вдень до 5 хв, вночі може бути значно більшою. Опіки рогівки і повік виникають на таких відстанях, як і опіки шкіри. Опіки очного дна виникають, якщо очі були звернені на спалах вибуху. Під час вибуху потужністю 20 кт, прозорому повітрі вдень ураження настають на відстані до 60 км, при потужності 1 Мт - до 500 км. Якщо очі закриті, ураження не відбувається.

Світлове випромінювання залежно від інтенсивності світлового потоку і властивостей матеріалів викликає обвуглювання, оплавлення і спалахування, що веде до пожеж у населених пунктах і лісах, на хлібних масивах, скиртах сіна і соломи.

У результаті дії світлового випромінювання і ударної хвилі можуть виникати окремі, масові, суцільні пожежі та вогняні шторми.

Таким чином, світлове випромінювання - це небезпечний уражаючий фактор ядерного вибуху з великим радіусом дії, який може бути причиною великих пожеж населених пунктів, лісових масивів і полів, масового ураження людей і тварин.

Проникаюча радіація - це потік гамма-випромінювання нейтронів, які утворюються під час ядерного вибуху внаслідок реакції й радіоактивного розпаду продуктів поділу. На проникаючу радіацію витрачається 3,5-4 % енергії вибуху. Тривалість проникаючої радіації не більше 10-15 с.

Основою уражаючої дії проникаючої радіації є потік гамма променів і нейтронів у зоні ядерного вибуху, які поширюються від центру вибуху на усі боки і проходять відстань у сотні й тисячі метрів.

Уражаюча дія нейтронів пропорційна дозі. Нейтрони і гамма-випромінювання ядерного вибуху діють на об'єкт практично одночасно. Тому уражаюча дія проникаючої радіації визначається сумою доз гамма-випромінювання і нейтронів (нуль біля символів доз показує, що вони визначаються перед захисною перепоною):

Дн° + Ду° = Де°, де

Де° - сумарна доза випромінювання, рад;

Ду°- доза гамма-випромінювання, рад;

Дн° - доза нейтронів, рад.

Характерною особливістю потоку гамма-променів і нейтронів є здатність їх проникати через значні товщі різних предметів і речовин. На відміну від ударної хвилі і світлового випромінювання, проникаюча радіація є невидимим і безпосередньо невідчутним уражаючим фактором.

У повітрі гамма-промені поширюються на сотні метрів. Проте, проходячи через щільну перепону, це випромінювання послаблюється. Наприклад, гамма-випромінювання стає у два рази слабшим при проходженні через 1,8 см свинцю або 12—14 см ґрунту. Від властивостей матеріалів і товщини захисного шару залежить ступінь ослаблення проникаючої радіації. Зниження інтенсивності гамма-променів і нейтронів характеризується шаром половинного ослаблення.

Шар половинного ослаблення - це шар речовини, при проходженні через який інтенсивність гамма-променів або нейтронів зменшується у два рази. Його можна визначити за формулою:

dпол = 23 / р1, де

dпол - шар половинного ослаблення, см;

р - щільність матеріалу, г/см3;

23 - шар половинного ослаблення води, см.

Іншою складовою проникаючої радіації є потік нейтронів. Вони мають значну проникаючу здатність, бо вони електрично-нейтральні, тому не зазнають електричної взаємодії з ядрами або електронами середовища. Під впливом нейтронів утворюється штучна радіоактивність хімічних елементів, які до цього не були радіоактивними.

У результаті радіоактивного розпаду цих елементів будуть випускатися в навколишнє середовище бета- і гамма-промені.

Уражаюча дія проникаючої радіації визначається властивістю гамма-променів і нейтронів сильно іонізувати атоми середовища, в якому вони поширюються. Іонізуючи атоми і молекули, які входять до складу клітин, проникаюча радіація порушує функції окремих життєво важливих органів і систем.

Через те, що іонізацію безпосередньо в тканинах виміряти не можливо, вимірюють іонізацію в повітрі й роблять перерахунки на тканини.

Біологічна ефективність нейтронів у кілька разів більша ефективності гамма-променів. Гамма-промені й нейтрони дуже небезпечні, тому що можуть швидко поширюватися (зі швидкістю світла), легко проникають в організм і уражають практично всі органи і системи.Проникаюча радіація, подібно рентгенівським променям, проникає через різні матеріали, вона не справляє помітного впливу на більшість предметів. Проте під її впливом темніє скло оптичних приладів, виводяться з ладу електронні прилади, які часто дають нереальні показники. При дії на електрообладнання виникають тимчасові і незворотні зміни електричних параметрів. Погіршуються властивості ізоляційних матеріалів. Деякі полімери (гума) твердіють, або навпаки, стають дуже м'якими.

Характеристикою смертності проникаючої радіації прийнято показник 50 - величину поглинутої дози радіації, за якої 50 % осіб, що зазнали опромінення, вмирають через декілька днів або тижнів. Вважається, що ця величина знаходиться в межах від 600 до 300 рад. Проте дослідження показали, що у населення м. Хіросіми з низькими захисними властивостями організмів, що було пов'язано з війною показник 50 дорівнював 154 рад. Згубно діє проникаюча радіація на живі організми.

Уражаюча дія радіації на живі клітини називається опроміненням.

Опромінення порушує нормальну діяльність організму, що проявляється у вигляді так званої променевої хвороби. Ступінь і розвиток променевої хвороби у людей залежить від дози опромінення, яку одержав організм.

Радіоактивне забруднення є четвертим фактором, на який припадає 10 % енергії ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, урожай, людей і тд.

Джерелами радіоактивного забруднення є радіоактивні продукти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступила в ланцюгову реакцію, і штучні радіоактивні ізотопи.

Радіоактивні речовини, які випадають зі хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід. З рухом радіоактивної хмари і випаданням з неї радіоактивних речовин розмір забрудненої території поступово збільшується. Слід має, як правило, форму еліпса, велику вісь якого називають віссю еліпса. Розміри сліду радіоактивної хмари залежать від характеру вибуху і швидкості вітру. Слід може мати сотні й навіть тисячі кілометрів у довжину і кілька десятків кілометрів у ширину. Так, після вибуху водневої бомби, проведеному США в 1954 р. у центральній частині Тихого океану (на атолі Бікіні), забруднена територія мала форму еліпса, який простягнувся на 350 км за вітром і на 30 км проти вітру. Найбільша ширина смуги 65 км. Загальна площа небезпечного забруднення сягла до 8 тис. км2.

Під впливом вітру на різних висотах слід може набувати й іншої форми ніж еліпс. Забрудненість місцевості радіоактивними речовинами характеризується рівнем радіації і дозою випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин.

Слід радіоактивної хмари радіоізотопів, які випали на землю, поділяється на чотири зони забруднення.

Радіоактивне забруднення місцевості в межах сліду нерівномірне. Найбільше радіоактивних речовин випадає на осі сліду. Ступінь забруднення зменшується у напрямку до бокових меж, а також від центру вибуху до кінця хмари.

Зони зараження на сліді р/а хмари.

Зона А - помірного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 40 Р, на внутрішній межі 400 Р. Еталонний рівень радіації через годину після вибуху на зовнішній межі зони - 8 Р/год. Площа цієї зони 78-80 % всієї території сліду.

Зона Б - сильного забруднення, зона радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 400 Р, а на внутрішній - 1200 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год вибуху на зовнішній межі зони 80 Р/год. Площа 10-12 % площі радіоактивного сліду.

Зона В - небезпечного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год після вибуху на зовнішній межі зони - 240 Р/год. Ця зона охоплює приблизно 8-10 % площі сліду хмари вибуху.

Зона Г - надзвичайно небезпечного забруднення, доза радіації на її зовнішній межі за період повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р, а всередині зони 7000 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год після вибуху на зовнішній межі 800 Р/год.

Рівні радіації на зовнішніх межах цих зон через 1 год після вибуху становлять відповідно 8, 80, 240, 800 Р/год, а через 10 год - 0,5; 5; 15; 50 Р/год. З часом вони знижуються в 10 разів через кожні 7-кратні відрізки часу. Наприклад, через 7 год після вибуху потужність дози зменшується у 10 разів, через 49 год - у 100, через 343 год - у 1000 разів і т. д.

Основним джерелом забруднення місцевості є радіоактивні продукти поділу. Це суміш багатьох ізотопів різних хімічних елементів, які утворюються в процесі поділу ядерного заряду і радіоактивного розпаду цих ізотопів. При поділі ядер урану-235 і плутонію-239 утворюється майже 200 ізотопів 70 хімічних елементів. Більшість радіоізотопів належить до короткоживучих - йод-131, ксенон-133, лантан-140, церій-141 та ін. з періодом напіврозпаду від кількох секунд до кількох днів. Стронцій-90, цезій-137, рубідій-10, криптон-8, сурма-125 та інші мають період напіврозпаду від одного до кількох років. Радіоізотопи цезій-135, рубідій-В7, самарій-147, неодим-144 характеризуються надзвичайно повільним розпадом, який триває тисячі років.

Непрореагована частина ядерного палива, яка випадає на землю, - це ядра атомів урану і плутонію, що розділилися і є альфа-випромінювачами.

Залежно від потужності, висоти вибуху і метеорологічних умов радіоактивні випадання можуть мати різний характер. Розрізняють три їх види:

- місцеві, локальні випадання утворюються поблизу місця ядерного вибуху на поверхні землі. Розмір радіоактивних частинок цих випадань досягає 0,1-2 мм;

- тропосферні випадання мають розмір частинок 10-100 мк. Вони складаються з аерозолів, викинутих у тропосферу. Тропосферні аерозолі досягають землі через 15-20 днів після їх утворення. Під дією різних метеорологічних факторів вони можуть переміститися на великі відстані від місця появи і навіть обійти земну кулю;

- стратосферні випадання складаються з радіоактивних аерозолів, викинутих в атмосферу вище тропосфери, і мають повсюдний (глобальний) характер. Розмір аерозольних частинок стратосферних випадань не більше 10 мк.

Великий вплив на ступінь і характер забруднення місцевості мають метеорологічні умови. Вітер у верхніх шарах атмосфери сприяє розсіванню радіоактивного пилу на великі території і цим самим знижує ступінь забруднення місцевості. Сильний вітер у приземному шарі атмосфери частину радіоактивного пилу, який випав на поверхню землі, може підняти в повітря і перенести на іншу територію, що призведе до зменшення ступеня забруднення в даному районі, але збільшення території, забрудненої радіоактивними речовинами.

Під час дощу, снігу, туману ступінь забруднення в районі випадання опадів вищий, ніж у суху погоду. За таких умов з дощем або снігом на поверхню землі осідає значно більше радіоактивних речовин. Але сніг ослаблює іонізуючі випромінювання (внаслідок екранізуючої дії) і рівень радіації зменшується. Дощ сприяє перенесенню радіоактивних речовин у ґрунт, а на місцевості також знижується рівень радіації.

Нерівномірне забруднення території радіацією зумовлює і рельєф місцевості. У долинах, ярах, на берегах річок створюється щільне забруднення.

У лісових масивах рівень радіації на ґрунті менший, ніж на відкритій місцевості, тому що радіоактивний пил осідає на кронах дерев і випромінювання частково екранізується деревами. На листі, розміщеному високо і зовні крони дерев нагромаджується менше радіоактивних речовин, ніж на листі, розміщеному в середині крони і внизу. Листя, яке знаходиться в нижній зовнішній частині крони дерев, середньо забруднене радіоактивними речовинами.

Найбільше нагромаджується радіонуклідів у кронах лісових насаджень на узліссях з підвітряного боку і у дерев, які ростуть осторонь, одиничних, особливо на підвищених, відкритих вітрові місцях.

Після випадання радіоактивних речовин починається вертикальна і горизонтальна їх міграція під дією природних факторів.

У випадку Чорнобильської катастрофи, де викиди р/нуклідів зі зруйнованого реактора продовжувались майже 2 тижні (з 27.04.86) на зараженій території носить плямистий характер, лише основних слідів зараження на місцевості нараховується 7.

Тому згідно Закону України „Про статус забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС”, як кількісна характеристика зон зараження прийнято значення щільності забруднення Аs, Бк/м2. На зовнішній межі зони зараження:

Зона №1 (відчудження): 2,02 Бк/м2 ≤ Аs

Зона №2 (обов’язкового відселення): 0,67 Бк/м2 ≤ Аs < 2,02 Бк/м2

Зона №3 (добровільного відселення): 0,191 Бк/м2 ≤ Аs < 0,67 Бк/м2

Зона №4 (посиленого р/е контролю): 0,038 Бк/м2 ≤ Аs < 0,191 Бк/м2

Практичне завдання

Задача 1. Визначення часу початку випадіння радіоактивних речовин (часу приходу радіоактивної хмари).

Потужність вибуху, кілотон	100
Час вибуху, год	4
Відстань від центру вибуху, км	15
Швидкість вітру, км/год	100
Напрям вітру	Північно-західний
Час після вибуху, год	8
Рівень радіації в районі майбутніх дій (R)	120
Допустима (встановлена)доза опромінювання людей ( з урахуванням раніше отриманої дози)	35
Початку виконання поставленого завдання, год	12

Час випадіння радіоактивних речовин t_вип (час приходу радіоактивної хмари визначається по формулі):

t_вип = R/V

де:

R – відстань від центру вибуху до займаного району,км;

V – швидкість середнього вітру, км/год.

Розрахувавши час початку вірогідного зараження, начальник ЦО об’єкту визначає заходи захисту та дає вказівки начальнику штабу цивільної оброни про дії формувань та населення. Начальник штабу дає вказівки постам спостереження, доводить розпорядження начальника ЦО об’єкту до командирів формувань та населення.

t_вип = 15/100 = 0,15

Задача 2. Приведення рівнів радіації до одного часу після вибуху

Перерахунок проводиться по формулі

Р₁ = Р_t *К_t , де:

Р₁ – рівень радіації на 1 годину після вибуху (Р/год);

Р_t – зміряний рівень радіації в t год.після вибуху;

К_t – коефіцієнт перерахунку на час вимірювання.

Рішення:

1. Визначаємо час вимірювання щодо моменту вибуху:

4год – 8год= 4 год

2. Значення коефіцієнта перерахунку:

К_t =к4=5,28

3. Визначуваний рівень радіації на 1 годину після вибуху:

Р_t = 120*5,28=633,6 Р/год.

Зіставляючи рівень радіації в районі об’єкту, приведений до 1 год.після вибуху, з характеристиками зон зараження на 1 год після вибуху,робимо висновок: об’єкт опинився на зовнішній межі зони Б – зони сильного зараження.

Задача 3. Визначення можливих доз опромінювання

Початкові дані для розрахунку дози опромінювання (Д):

Р₁ – рівень радіації на 1 год після вибуху (Р/год.)

К_осл. – коефіцієнт ослаблення радіації будівлею.

Дозу опроміненювання приблизно можна визначити таким чином:

Д = Р_ср *t / К_осл. , де

Р_ср = Р_н +Р_к / 2

Р_н = Р₁ / К_тн – рівень радіації на початку роботи (на якийсь час)

Р_к = Р₁ / К_t _к – рівень радіації в кунці роботи (на якийсь час ) Р/год.

К_тн і К_t _к – коефіцієнти перерахунку.

Рішення:

Для розрахунку скористаємося формулою :

Д = Р_ср * t / К_{осл , у якій} К_осл = 10

Для визначення Р_ср знайдемо Р_н і Р_к

Р_н = Р₁ = 633,6 Р/год

Рк= Р1/ Кtk = 633,6 / 5,28 = 120 Р/год

Tk=10+12=22год

Рср = (633,6 + 120) / 2 = 376,8

Тоді:

Д = (376,8 * 12) / 10 = 452,16 Р

Доза радіації набагато більше допустимого,тому необхідно визначити час після вибуху,коли можна починати подолання зараженої ділянки і при цьому не перевищити встановлену дозу радіації (35 Р).

Д/Ду = 452,16 / 35 = 12,9 = 13

Отже,особовий склад отримує дозу 35 Р при подолані зараженої ділянки тоді, коли рівень радіації зменшується приблизно в 13 рази.

Задача 4. Визначення допустимої тривалості перебування людей на зараженій місцевості

Р₁ – рівень радіації на 1 год після вибуху (Р/год)

Д_у – встановлена доза опрмінювання (Р)

t_н – час початку перебування людей в зоні зараження щодо вибуху (година)= 12

К_осл – коефіцієнт ослаблення радіації = 10

На початку розраховуємо відносну величину:

d = Р₁ / Д_у * К_осл

d = 633,6 / 35*10 = 1,8

У заданих умовах люди можуть працювати не більше 1 години, при цьому доза опромінювання не перевищить 35 Р.

Задача 5. Визначення режимів захисту робочих, службовців і виробничої діяльності об’єктів народного господарства

По рівню радіації на об’єкті на 1 год після вибуху Р = 633,6 Р/год, вибираємо режим захисту умовним номер В-3, де

- В – зона радіоактивного зараження, в якій опинився об’єкт;

- 3 – номер режиму в даній зоні.

Робочі і службовці припиняють свою роботу на 48 годин після вибуху. Протягом цього часу робочі і службовці знаходяться в ПРУ. Об’єкт на цей час припиняє свою роботу. Через 48 годин робота об’єкту поновлюється: одна із змін приступає до роботи, а друга знаходиться в ПРУ. Потім відпрацьована зміна прямує в ПРУ, а друга зміна приступає до роботи.

Тривалість роботи об’єкту з використанням ПРУ для відпочинку 72 години.

Через 120 годин (48+72 год.) об’єкт переходить на режим роботи, при якому відпочиваюча зміна відпочиває в житлових будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості (не більше 2 годин на добу).

Тривалість цього етапу 480 години, тобто 480/24 = 20 діб.

Загальна тривалість режиму захисту для даного рівня радіації – 25 діб.

Цей режим захисту включає радіаційні втрати і забезпечує роботу об’єкту з мінімальним часом (96 год) зупинки виробництва.

Задача 6. Визначення можливих втрат робочих, службовців, населення і особового складу формувань ЦО.

Сумарна доза радіації Д = 452,16, це означає, що з ладу вийде 100% особового складу.

Наказ

Начальника ЦО об'єкта № 55555

від 01.01.2010р.

м. Запоріжжя

Про оцінку радіаційної обстановки та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

О 4 годині ранку біля промислового об'єкта № 55555 стався вибух, потужністю 100 кілотонн. О 8 годині (через 4 години після вибуху) рівень радіації на території об'єкта склав 120 Р/год. Очевидно, що об'єкт знаходиться в зоні В небеспечного забруднення.

НАКАЗУЮ:

1. Коновалова Є.К. оповістити особовий склад про початок проведення евакуації після надходження наказу.

2. Іванова М.М. заховати в захисних спорудах працівників до моменту приходу радіоактивної хмари, тобто до 15 хвилин.

3. Кіслий А.Л. забезпечити респіраторами працівників, які працюють на відкритій території до 4 годин.

4. Бондарчук О.С. розмістити робітників і службовців у ПРУ за місцем роботи на 48 годин.

5. Миронов О. Л. простежити за припиненням роботи на об'єкті на четверо і більше доби – до того моменту, поки рівень радіації не знизиться, а рівень опромінення досягне допустимого значення 35 Р.

6. Мірошниченко А.Г. евакуювати цивільне населення у заміську зону, розмістити в ПРУ і найпростіших сховищах негайно після отримання наказу.

7. Ланін В.П. забезпечити населення і особовий склад засобами протирадіаційного, протихімічного і медичного захисту протягом 10-15 хвилин після отримання наказу.

8. Синько А.Л. провести дозиметричний та хімічний контроль ураження території, людей і техніки 13.00.

9. Бочко А.Д. підготувати об'єкт до стійкої роботи в екстремальних умовах до 12.00.

10. Бабій Я. М. організувати знезаражування території і санітарну обробку людей до 19.00

11. Кальцева А.В. провести заходи щодо захисту технологічного обладнання, забезпечити наявність запасів матеріальних засобів, підвищити фізичну стійкість будівель і споруд після отримання наказу.

Начальник штабу ЦО_________________________________Тарабан К.С,

Висновки

У разі аварії на об'єкті в місті Запоріжжя район аварії обмежиться колом радіусом 15 км, міста розташовані на південно-східному напрямку від місця події можуть постраждати більшою мірою, тому що вітер північно-західний і дме в їх сторону. Зіставляючи рівень радіації в районі об'єкта, приведений до 1 год. після вибуху, з характеристиками зон зараження на 1 год після вибуху - свідчить про те, що об'єкт опинився на зовнішньому кордоні зони В - небезпечного зараження. Доза радіації перевищує допустиму дозу опромінення людей, тому необхідно терміново вжити відповідних заходів. Тривалість перебування людей на зараженій території повинна прагнути до мінімуму і не перевищувати 1 години. У даному випадку, втрати після аварії будуть досить великі, тому режим захисту буде проводитися тривалий проміжок часу або виробництво припинить своє існування.

Список використаних джерел

1. Мусиенко М.М., Серебряков В.В. Экология. Охрана труда: Словарь-справочник. – К.: КОО,2007. – 624с.

2. Действие радиации на организм человека // Дозиметр. – 2008.

3. Бобок С.А., Юртушкин В.И. Чрезвычайные ситуации: защита населения и территорий. – М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2000.

4. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 487с.

5. Курс лекций дисциплины "Гражданская Оборона".

6. Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення системи державного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи" № 755/2004 від 6 липня 2004 р. — К., 2004.

Реферат: Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху

Характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху

Практичне завдання

Похожие рефераты: