| Скачать .docx |
Дипломная работа: Географія дорожньо-транспортних пригод в Дніпропетровській області
Міністерство освіти та науки України
Геолого-географічний факультет
Кафедра фізичної та економічної географії
ДИПЛОМНА РОБОТА
ГЕОГРАФІЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Виконавець
студ.гр.
Керівник
зав.каф., проф.
Рецензент ________________ Доц. кафедри безпеки
життєдіяльності ФТФ
ДНУ
Допускається до захисту:
Завідувач кафедри, проф. _________________
Дніпропетровськ
2008
RESUME
The graduation research of the 5th-year student Starshinov Alexandеr (DNU, Geology and geography faculty, Department of physical and economical geography). Geography of Road and transport incidents in the Dnepropetrovsk area.
The result of the researching can be applied during:
research of road and transport incidents in the Dnepropetrovsk area, their analysis and the reasons. Application of this themes in practice.
Bibliogr 43, pg 64, tables 1, 8 ill., app. 2.
Геолого-географічний факультет
Кафедра фізичної та економічної географії
Географія дорожньо-транспортних пригод в Дніпропетровській області
Виконавець: студент групи ГГ-07-С Старшинов О.О.
Керівник: зав.каф., проф. Зеленська Любов Іванівна
Дипломна робота: 62 с., 8 рис., 1 табл., 43 джерела, 2 додатки.
Об’єкт дослідження: дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) в Дніпропетровській області.
Предмет дослідження: кількісні та якісні характеристики ДТП в Дніпропетровській області.
Мета роботи: географічні дослідження та аналіз дорожньо-транспортних пригод.
Одержані висновки та їх новизна: у ході роботи досліджено види та причини дорожньо-транспортних пригод, їх учасники та наслідки. Також досліджувалась частота походження дорожньо-транспортних пригод, взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні та безпеки дорожнього руху. Було проведено аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків дорожнього руху в Україні та шляхи їх усунення та вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та доріг. Також розглядались географічні аспекти ДТП: питання демографії, економічної, транспортної, та соціальної географії. При даному дослідженні знайдено взаємозв’язок туризму в Україні та області і рівнем ДТП у аспекті чемпіонату Європи з футболу 2012року та його можливого впливу на кількість ДТП.
Результати дослідження можуть бути застосовані при викладанні географічної дисципліни в загальноосвітній школі, для запобігання травматизму у дітей, більш детального розгляду негативного явища – ДТП.
ЗМІСТ
Вступ
1. 1. Аналіз та причини підвищення безпеки дорожнього руху в Україні
1.1. Обґрунтування потреби у підвищенні безпеки дорожнього
руху в Україні
1.2. Стан безпеки дорожнього руху та діяльності щодо зменшення
фатальних наслідків та травмування на дорогах в Україні та країнах
членах ЄС
1.3. Аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків дорожнього
руху в Україні та шляхи їх усунення
1.4. Вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та доріг
2. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП)
2.1. Дорожньо-транспортні пригоди: види, причини, учасники та
наслідки
2.1.1. ДТП із важкими наслідками та із наслідками легкого ступеня
2.1.2. Місце події дорожньо-транспортної пригоди
2.2. Взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні
та безпеки дорожнього руху
2.3. Географічні аспекти ДТП: питання демографії,
економічної, транспортної, та соціальної географії
2.3.1. Демографічні наслідки дорожньо-транспортної аварійності в Україні
2.3.2. Економічні аспекти
2.3.3. Взаємозв’язок туризму в Україні та області і рівнем ДТП
2.3.4. Чемпіонат Європи з футболу 2012року та його можливий
вплив на кількість ДТП
3. Практичне застосування теми: «Географія ДТП в
Дніпропетровській області» у навчально-виховній роботі
3.1. Робота з пішоходами та дітьми
3.2. Профілактичні заходи
Висновки
Література
Додатки
Вступ
Метою даної роботи є: географічні дослідження та аналіз дорожньо-транспортних пригод. Види та причини дорожньо-транспортних пригод, їх учасники та наслідки. Також, частота походження дорожньо-транспортних пригод, взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні та безпеки дорожнього руху. Аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків дорожнього руху в Україні та шляхи їх усунення та вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та доріг. Рівень ДТП у аспекті чемпіонату Європи з футболу 2012року та його можливого впливу на кількість ДТП.
При вивченні теми «Дорожньо-транспортні пригоди в Дніпропетровській області», необхідно виявити також її взаємозв’язок з географічними науками, а також актуальність у наш час.
Із класифікації наук виходить, що географія відноситься до двох груп наук: природних (фізична географія) і соціальних (економічна географія). Але, фактично виділяється й група природно-соціальних наук, що насамперед включає геоекологію, соціальну екологію й природокористування з окремими дисциплінами: землекористування, лісокористування, водокористування та ін.).
Є ще науки, що займають проміжне положення, наприклад математична лінгвістика, технічна естетика, економічна геолоія та ін. Серед наук цього типу варто згадати також топоніміку - науку про географічні назви. У загальному питання про класифікації наук дуже складне[39].
Для вивчення теми «Дорожньо-транспортні пригоди» необхідно визначитись до якого розділу географії її необхідно віднести. Якщо розглядати ДТП, як негативний фактор впливу на демографічну ситуацію в країні, тоді це географія населення (демографія). Вона вивчає будь-які фактори (зовнішні чи внутрішні), що впливають на кількісні та якісні показники населення. Якщо ж підійти з точки зору впливу такого негативного явища, як ДТП на економіку держави, вивчати це буде економічна географія. З точки зору соціальної географії ДТП – негативне для суспільства явище, кількісні та якісні характеристики якого вона буде вивчати, як суспільну проблему. Для дослідження факторів, які безпосередньо впливають на факт ДТП, необхідно торкнутися транспортної географії.
Отже, як бачимо тема «Географія дорожньо-транспортних пригод», має різносторонні напрямки, може розглядатися декількома напрямами географічних наук, котрі вивчають її одночасно, чи переплітаються в окремих випадках. Дана тема піддається статистичному та картографічному опису, підлягає географічному аналізу. Все це є свідоцтвом актуальності і важливості даної теми. Особливо у зв’язку з високими темпами розвитку автопромисловості і машинобудування в цілому.
1. Аналіз та причини підвищення безпеки дорожнього руху в
Україні
1.1 Обґрунтування потреби у підвищенні безпеки дорожнього руху
в Україні
1) Гуманітарний чинник
Конституція України визнала найвищою соціальною цінністю в Україні життя, здоров’я і безпеку людини.
Резолюція Генеральної асамблеї ООН 58/289 „Поліпшення глобальної безпеки дорожнього руху” затвердила концепцію:
”Не можна досягати мобільності ціною здоров’я і життя людей.”
Кожні два роки в Україні у дорожніх транспортних пригодах (ДТП) гине українських громадян більше, ніж за всю афганську війну загинуло громадян усього СРСР. Порівняно з країнами Європи в Україні незадовільний стан безпеки дорожнього руху, високий рівень смертності через аварії та дорожньо-транспортний травматизм, низька транспортна дисципліна учасників дорожнього руху [28].
За європейською методикою розрахунку, загибель і травмування більше ніж шістдесяти тисяч громадян України завдають страждань мінімум одному мільйону осіб (з урахуванням членів сімей постраждалих). Тисячі громадян щорічно стають на все життя інвалідами і потребують постійної допомоги від держави та суспільства.
Непоправною втратою для суспільства є загибель або каліцтво дітей і громадян молодого віку, що завдає величезної шкоди майбутнім поколінням.
Автомобілізація в Україні динамічно розвивається. Через 10 років кількість автомобілів подвоїться і ризики аварійності значно зростуть. Вже сьогодні необхідні рішучі заходи.
2) Економічний чинник
Обґрунтуванням необхідності нового підходу до безпеки дорожнього руху і вжиття заходів з безпеки є європейський досвід, який свідчить: загибель у ДТП однієї людини спричиняє, окрім страждань, один мільйон євро збитків, тому усі заходи, які запобігатимуть смертям у ДТП і коштують до мільйона євро - доцільні. Наслідки ДТП у ЄС завдають збитків у розмірі 2 % ВВП. В Україні збитки від ДТП, за українською методикою підрахунку, становлять 1,4 % ВВП, а за міжнародною – 3,5 % [35].
3) Політичний чинник
Висока аварійність на автомобільному транспорті та тяжкі втрати мають негативні політичні наслідки для України. Відносна кількість загиблих у нас у 7 – 10 разів більша, ніж у розвинених країнах. У той же час, Європейський Союз приймає програму щодо зменшення смертності в ДТП на 50 % до 2010 року. Настав час і нам робити рішучі кроки.
По-перше: зовнішні інвестиції в економіку країни, яка не в змозі забезпечити безпеку пересування та транспортування, що є важливою частиною будь-якого бізнесу, будуть стримуватися.
По-друге: світова спільнота (резолюція ООН 58/289, серпневий 2005 р. звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я), Європейський Союз (третя програма з безпеки дорожнього руху) подають нам сигнали щодо шляхів нашого зближення з міжнародним співтовариством. Найважливішим аспектом сучасних міжнародних відносин є необхідність змінити ставлення до життя і здоров’я людини [35].
4) Адміністративний чинник
Застаріла та недосконала нормативно-правова база з питань безпеки руху не може забезпечити зменшення шкідливих наслідків, що викликає соціальне невдоволення у суспільстві. У 1990 році органи ДАІ МВС України мали максимум повноважень щодо покарань. Але у 1990 році в ДТП загинула максимальна кількість громадян – 9616 осіб. На жаль, ніякого розслідування та висновків зроблено не було.
Державну програму з безпеки дорожнього руху не фінансували. Причини смертності від ДТП не аналізувалися. У результаті - у 2004 році ми знову вийшли на рівень найгіршого 1990 року щодо травмованих у ДТП. Спад аварійності в період з 1990 до 2000 року пов’язаний зі спадом в економіці та з дефіцитом палива, а отже, – меншою транспортною рухомістю [35].
Невиліковною стала проблема хабарництва на дорогах та корупції як системи. У травні 2001 року було скасовано деякі функції ДАІ щодо штрафів та вилучення номерних знаків і документів. Через півтора року, за підсумками 2002-го року аварійність навіть зменшилася. Виходить, що відміна штрафів на місці та вилучення номерних знаків - не головні причини підвищення аварійності.
Негативна динаміка стану безпеки дорожнього руху та відсутність перспективи її покращення, ставлять перед органами влади невідкладне завдання розробити та реалізувати, узгоджені суспільством, ефективні заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян України, стосовно захисту їхнього життя і здоров’я від шкідливих наслідків автомобілізації.
Необхідно провести реформування системи управління безпекою дорожнього руху. Розроблення та прийняття державної Концепції підвищення безпеки дорожнього руху в Україні є першим етапом нового підходу до захисту життя і здоров’я громадян на вулично-дорожній мережі країни.
Реалізація Концепції в законодавстві, в державних та галузевих програмах, у системі управління безпечністю, у разі перерозподілу функцій та обов’язків причетних органів, зміна ставлення громадян до убезпечення дорожнього руху сприятимуть зменшенню кількості загиблих і травмованих у ДТП [35].
1.2 Стан безпеки дорожнього руху та діяльності щодо зменшення
фатальних наслідків та травмування на дорогах в Україні та
країнах-членах ЄС
1) Європейський досвід забезпечення безпеки дорожнього руху
Із середини вісімдесятих років минулого століття в ЄС почали приділяти підвищену увагу проблемі безпеки дорожнього руху (далі - БДР). Нині у ЄС парк рухомого складу щорічно зростає на 3 млн. одиниць, забезпечує роботою 10 млн. осіб і створює 10 % валового внутрішнього продукту. Його ключова галузь — автоіндустрія — має річний обіг 452 млрд. євро, щороку випускає 17 млн. колісних транспортних засобів (далі КТЗ) і надає роботу 2 млн. чоловік у ЄС.
За високу мобільність в ЄС сплачують надмірно високу ціну: 1 млн. 300 тис. ДТП на рік, 40 тис. загиблих, 1 млн. 700 тис. травмованих. Повні збитки оцінюють у 160 млрд. євро.
У 1984 році Рада Європи подала на розгляд Резолюцію про прийняття програми ЄС щодо підвищення рівня БДР (документ СОМ/84/170), а 1986 рік (уперше) було оголошено роком БДР.
Найбільш істотним фактором розв’язання проблем БДР у ЄС вважають підписання в 1992 році Маастрихтської угоди, Стаття 71 якої дає повноваження Комісії ЄС для вжиття заходів з підвищення рівня БДР у зв’язку із запровадженням єдиної транспортної політики.
Дев’яності роки стали періодом розробляння й становлення стратегії діяльності ЄС у сфері БДР. Саме на цей час припадають перші спроби скоординувати профілактичні заходи у межах двох програм поліпшення стану БДР, а саме:
• Першої програми дій у сфері БДР (документ СОМ/93/0246 final) на період 1993-1997 років;
• Другої програми підтримання БДР у ЄС на період 1997-2002 років [11].
Результатом виконання Першої програми стало визначення найбільш важливих проблем з БДР у ЄС й прийняття переліку заходів на 1993-97 роки. Реалізація цієї програми дозволила уніфікувати правові підходи стосовно колісних транспортних засобів, створити спільну базу даних щодо дорожньо-транспортних пригод /“CARE”/, запровадити 14 пілотних проектів і 8 дослідних проектів у межах Четвертої рамкової програми науково-дослідних робіт.
У Другій програмі комісії ЄС вперше відмовилася від традиційного поділу профілактичних заходів на ті, які пов’язані з людиною, і з КТЗ та з інфраструктурою, й ухвалила таке: жертви ДТП є результатом незадовільного функціонування всієї транспортної системи, яка включає рішення й дії людей, нестабільність умов інфраструктури й відмінності технічних показників КТЗ. Програма містить, зокрема, положення: зниження кількості жертв ДТП можна досягти лише за умови такої модифікації транспортної системи, коли помилки відбуватимуться рідше й компенсуватимуться самою системою.
У Другій програмі також уперше встановлено кількісну мету діяльності ЄС у сфері БДР. У документі визначено, що реалізація країнами-членами ЄС стратегії, розробленої відповідними органами ЄС, має забезпечити до 2010 року зниження кількості загиблих у ДТП на 40 %, порівняно з 1995 роком, коли в країнах ЄС у ДТП загинуло 45 тис. чоловік.
Новим принципом для ЄС у розробленні профілактичних проектів у сфері БДР є попередній аналіз їхньої економічної ефективності (співвідношення збитків і прибутків) і нова рекомендація впроваджувати лише заходи, визнано ефективними. Ефективними вважають рішення вартістю до 1 млн. €, які досягають протягом року знизити кількість загиблих у ДТП на одну особу, важко поранених — на 8 осіб, легкопоранених — на 26, а кількість зіткнень зменшити на 200 одиниць (“принцип 1 млн. €”).
Обидві зазначені Програми ЄС, безумовно, сприяли поширенню знань щодо загроз і небезпек ДР, реалізації нових профілактичних заходів й ефективних методів зниження аварійності. Проте вони не призвели до досягнення запланованих показників. У 2000 році в країнах ЄС загинуло в ДТП більше ніж 41 тис. чоловік, тобто на 3 тис. більше, ніж передбачалося. Такий результат змусив комісію ЄС заново проаналізувати ситуацію в ДР.
Виявилося, що хоча за 10 попередніх років у країнах ЄС зафіксовано суттєве зниження кількості смертельних і важких випадків внаслідок ДТП, темп згаданого зниження з певного моменту сповільнився, але в деяких країнах встановлено навіть зростання кількості смертельних випадків. Не було розв’язано й головних проблем БДР.
Найбільшу загрозу БДР становили такі чинники:
• надмірна й неадекватна умовам руху швидкість;
• уживання алкоголю та інших хімічних речовин, що знижують спроможність водія керувати;
• участь у ДР молодих і малодосвідчених водіїв;
• участь у ДР пішоходів, велосипедистів і мотоциклістів;
• недостатня видимість КТЗ й інших учасників ДР;
• недостатній рівень використання захисних пристосувань (ременів безпеки, шоломів тощо);
• неадекватний захист людей під час ДТП як рішеннями конструкції КТЗ, так і дорожньої інфраструктури (так звані “пробачаючи” – ті, що пробачають помилки людей, КТЗ й інфраструктура);
• наявність місць концентрації ДТП на перехрестях, уздовж доріг і в населених пунктах (так звані “чорні плями” або “погибельні місця”).
Комісія ЄС також констатувала, що реалізація Першої і Другої програм (згаданих вище) не зменшила наявні у Європі відмінності. Найбільш важливими з невирішених проблем щодо таких відмінностей є:
• різний рівень загроз під час дорожнього руху в окремих країнах ЄС. У країнах ЄС із найбільшою аварійністю ризик загинути у ДТП приблизно в 7 разів вищий, ніж у країнах із найнижчою аварійністю;
• різний рівень загрози життю на різних видах транспорту. Приблизно 90 % усіх ДТП на транспорті відбувається на автодорогах. Інакше кажучи, той, хто для подорожі країнами ЄС обере автомобіль, а не літак, обере й 10-кратно більший ризик потрапити у ДТП; якщо ж мандрівник віддасть перевагу автомобілю, а не поїзду, то рівень ризику зросте 20-кратно. Ці співвідношення ризиків стають ще гіршими, якщо мандрівник рухається по території країн ЄС пішки або на велосипеді чи мотоциклі;
• різний рівень загрози життю для різних учасників ДР. На дорогах країн ЄС у ДТП найчастіше гинуть ті, хто їде в автомобілях (57 %). Проте ризик загинути особливо високий у іншій групі учасників дорожнього руху – незахищених (уразливих). У деяких країнах ЄС загроза загибелі незахищених учасників дорожнього руху приблизно в 9 разів вища, ніж у тих, хто їде в автомобілях (водії, пасажири) [37].
Економічні аспекти вирішення проблем БДР також викликають занепокоєння громадськості й інституцій ЄС. Фінансові втрати від аварійності в ЄС оцінюють на рівні 100 млрд. €, а повні соціально-економічні збитки становлять приблизно 160 млрд. € на рік. Це становить приблизно 2 % річного сукупного національного продукту (далі – СНП) усіх країн ЄС.
Зважаючи на прогнозоване збільшення інтенсивності ДР, наявність суспільно визнаних засобів поліпшення ситуації у сфері БДР, неадекватність вкладених у БДР коштів і досягнених результатів (вкладено близько 5 % суми загальних втрат від ДТП), в ЄС ухвалено рішення щодо розроблення нових, більш ефективних стратегій поліпшення показників БДР.
У правовому полі Маастрихтської угоди ЄС у майбутніх програмах розвитку системи БДР сконцентрує увагу на таких основних напрямках:
• розробляння або змінювання правових приписів у сферах, що належать винятково до компетенції ЄС;
• використання фінансових інструментів, наявних у розпорядженні ЄС, для підтримування профілактичних заходів і стимулювання вживання;
• створення системи обміну інформацією про найкращі профілактичні рішення й підтримку їхнього впровадження;
• подальше удосконалення європейської бази даних “CARE” про ДТП та їхні наслідки;
• моніторинг змін стосовно загроз і небезпек на автодорогах, успішності НДР;
• пропаганда безпечного поводження суб’єктів в ДР і безпечних засобів транспорту.
Відповідальність за реалізацію зазначених вище заходів покладатимуть на органи ЄС і національні органи влади країн-членів ЄС. Однак органи ЄС мають намір сприяти аналізу й обміну досвідом з ними, а також діяти на двох інших функціональних рівнях, а саме:
• уніфікування штрафних санкцій за порушення ПДР (особливо: перевищення швидкості й зловживання алкоголем);
• підтримка нових технологічних рішень, які поліпшують БДР.
Третя програма підвищення рівня БДР у країнах ЄС під назвою “Партнерство заради безпеки”, опублікована й актуалізована в березні 2004 року, декларує амбіційну мету знизити до 2010 року кількість загиблих у ДТП на 50 %. Програма передбачає систематичну роботу й реалізацію декількох десятків заходів таких основних напрямків:
- стимулювання учасників ДР дотримуватись дисципліни;
- впровадження досягнень технічного прогресу;
- поліпшення дорожньої інфраструктури;
- підвищення безпеки вантажного й пасажирського комерційного автотранспорту;
- поліпшення роботи рятувальних служб щодо потерпілих у ДТП;
- стимулювання підписання Європейської хартії БДР.
Підсумовуючи результати всієї багатопланової роботи, яку ведуть у ЄС щодо БДР, слід оцінити її позитивно.
Досвід багаторічної діяльності ЄС у сфері БДР необхідно ретельно вивчити та запровадити в Україні, зважаючи на її європейські прагнення, наявність невирішених проблем у сфері БДР і спільне законодавство – “Європейську Угоду, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 8 листопада 1968 року” з поправкою 2, яка набула чинності 27.01.2001 року [35].
2) Стан дорожньої аварійності в Україні.
У 1990 році кількість загиблих у ДТП становила 9616 осіб та 53,5 тисячі постраждалих. Протягом наступних 5 років спостерігався спад, спричинений зокрема нафтовою та паливною кризами та економічним спадом. З 1995 року має місце тенденція до зростання кількості загиблих, поранених і кількості ДТП.
Тільки у 2004 році в Україні зареєстровано понад 45 тис. ДТП, у яких загинуло майже 7 тис. і поранено близько 54 тис. чоловік. Кожний шостий-сьомий з травмованих в ДТП вже не повертається до нормального життя і потребує постійної соціальної опіки з боку держави. Ці дані з кожним роком мають характер збільшення. Але щоб побачити загальну картину й вирахувати середнєарифметичне кількості аварій щомісяця, подивимось статистику [11].
 |
Рисунок 1.1. Середня кількість ДТП в Україні за 3 роки
Виходить, кількість ДТП і справді має тенденцію до підвищення. І Спочатку аварійні тенденції 2005 року мало чим відрізнялися від торішніх і позаторішніх. Аж до початку липня. Із цього моменту відбувається різкий стрибок убік збільшення ДТП, який спостерігається і донині. Кількість ДТП, число загиблих і травмованих людей протягом останніх 5-ти років зросла відповідно на 37, 34 і 46%. Збитки народногосподарського комплексу України від ДТП, в яких загинули та були травмовані люди, за ці роки сягають майже 16 млрд. грн., що становить 1,4% від ВВП щорічно.
Кожних 16 хвилин в Україні трапляється ДТП, майже кожні 2 години гине людина. В середньому за добу в ДТП гинуть 14 і отримують травми різного ступеня тяжкості понад 100 осіб.
Тяжкість наслідків ДТП (кількість загиблих в ДТП на 1000 автомобілів) в Україні гірша ніж у Польщі у 2,5 рази, у Франції - у 5 разів, у Швеції - в 10 разів. У нас також гірші показники щодо кількості постраждалих на 100 ДТП і щодо кількості загиблих на 100 постраждалих в ДТП.
В Україні відносна кількість загиблих в ДТП у 4 – 10 разів більша ніж, відповідно, в країнах ЄКМТ, США та Японії. Кількість загиблих у ДТП в Україні становить 13% від загиблих у дорожніх подіях усієї Європи, тоді як кількість автомобілів – лише 2% від усього європейського автомобільного парку. Кількість загиблих на кожні 1000 автомобілів в 1,3 - 7 разів вища, ніж у європейських країнах. Тяжкість наслідків ДТП в Україні в 1,5 - 5 разів вища.
Масовий допуск до керування КТЗ нових водіїв, поповнення ринку внутрішніх перевезень перевізниками різних форм власності, які не мають профільної освіти та досвіду роботи, обумовили зростання потенційної небезпеки збільшення дорожньо-транспортного травматизму на дорогах України. Ймовірність потрапити в дорожньо-транспортну пригоду зі смертельним наслідком в Україні у п’ять разів вища, ніж у західноєвропейських країнах.
Щорічний розподіл кількості ДТП і кількості постраждалих у них людей за причинами їх виникнення практично залишається незмінним. У 2004 році більше 75 % загиблих в ДТП спричинено порушеннями правил дорожнього руху водіями. Значний вплив на зростання аварійності чинять водії приватного автотранспорту. Через порушення ними правил дорожнього руху зареєстровано понад 88% ДТП, що скоєні з вини водіїв.
Через нехтування пішоходами правил безпечної поведінки на дорогах та недостатню роботу з пішоходами уповноваженого органу сталася майже кожна четверта дорожня подія, причому понад 15% з них мали смертельні наслідки, а така ДТП, як наїзд на пішохода, став найбільш масовим. У 2004 році таких ДТП зареєстровано понад 43% від усіх подій, що сталися на дорогах України.
Не сприяє підвищенню безпеки дорожнього руху стан вулиць та автодоріг нашої країни. Незважаючи на заходи для їх покращення, кількість ДТП через їх незадовільний стан залишається високою. Так, протягом 2004 року кількість ДТП з причин незадовільного технічного стану вулиць в Україні становить 13,5 тис. (зросла на 18%), а за умов незадовільного технічного стану доріг – 5044. Кількість загиблих в цих ДТП становить відповідно – 1474 і 1179 людей [27].
Серйозні недоліки мають місце в управлінні дорожнім рухом. Повільно впроваджують автоматизовані системи управління дорожнім рухом в обласних центрах та великих містах, значна частина світлофорних об’єктів застаріла та не відповідає європейським вимогам щодо видимості відповідних сигналів регулювання (особливо у разі прямого попадання на них сонячних променів). Не в повній мірі відповідає сучасним вимогам інфраструктура вулиць та автомобільних доріг. Під час їх будівництва та реконструкції не завжди облаштовують надземні і підземні пішохідні переходи та спеціальні велосипедні доріжки, наявність яких могла б значно скоротити дорожньо-транспортний травматизм.
1.3 Аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків
дорожнього руху в Україні та шляхи їх усунення .
1) Аналіз проблем управління безпекою дорожнього руху
В Україні діє неефективна застаріла, адміністративна система управління безпекою дорожнього руху. У цій системі функції управління, виконання а також функції контролю за ефективністю управління та за виконанням покладено на один орган - Міністерство внутрішніх справ України. Основні недоліки цієї системи:
– не має розподілу функцій виконання та функцій контролю за виконанням обов’язків забезпечення БДР між виконавчими органами;
- законодавством не встановлено відповідальність виконавців за неналежне виконання покладених функцій.
- не забезпечено об’єктивне, незалежне, незацікавлене формування висновків чи рішень стосовно розслідування ДТП.
Внутрішньовідомча необ’єктивність і упередженість розслідування, висновків і коригувальних дій щодо безпеки дорожнього руху і ДТП обумовлена недосконалістю законодавства.
2). Дослідження проблем безпеки дорожнього руху, системи аналізування ДТП та їх статистичного обліку.
Однією з принципових причин високого рівня аварійності та недостатньої керованості процесами управління безпекою є те, що не проводились дослідження і не вивчалися причини виникнення ДТП, причинно-наслідковий зв’язок умов та наслідків, що передували ДТП, що були супутниками ДТП та, які діяли безпосередньо в період після ДТП. Не досліджувалась поведінка учасників на різних фазах ДТП і в практичній діяльності не аналізувалась. Не досліджувались наслідки введення нових законодавчих актів, правил, норм, стандартів а також змін у організації управління безпекою та організацією руху [10].
Має місце висока смертність від таких причин ДТП як перевищення швидкості та виїзд КТЗ на смугу зустрічного руху. Ці чинники – перевищення швидкості та виїзд на смугу зустрічного руху – фіксують у протоколах про ДТП і, зазвичай, визнають остаточними причинами ДТП. Але причини, які призвели до самих порушень правил дорожнього руху (перевищення швидкості та виїзд на зустрічну смугу) не вивчаються, а тому попереджувальні заходи не можуть бути ефективними взагалі чи не застосовуються.
Недосконала на теперішній час існуюча система аналізу аварійності на автомобільному транспорті. Статистичні дані про аварійність перевантажені абсолютними показниками, які нерідко мають тенденцію до зниження. На їх основі роблять помилкові висновки про стан аварійності в державі, хоча питомі показники стану безпеки дорожнього руху мають негативну тенденцію. Щоб отримати об’єктивну картину безпеки дорожнього руху в Україні, необхідно порівнювати питомі показники з аналогічними показниками інших країн.
Не ведеться облік та аналіз причин високої тяжкості ДТП з причин у тих випадках коли водії та пасажири не були пристебнуті ременями безпеки (статистика відсутня). У той же час, це порушення (рух без використання ременів безпеки) в Україні стало масовим, так як застосовування ременів ніхто не контролює, і воно отримало статус „незначного порушення”. Однією з причин аварійності на дорогах, що тягне за собою тяжкі наслідки, фахівці визнають технічну несправність транспортних засобів. Згідно офіціальною статистикою рівень ДТП в Україні з причин технічної несправності транспортних засобів знижується і становив у 2004 році менше 1% від загальної кількості ДТП. Зважаючи на переважно застарілий парк автомобілів України, є нелогічним те, що ці дані нижчі аналогічних показників розвинутих європейських країн (12 – 25 %), в яких експлуатують більш нові автомобілі.
Реєстрація ДТП та порядок ведення статистичних спостережень за ДТП не врегульовано законодавством і не захищені від необ’єктивності. Відсутні диференційовані статистичні дані стосовно кількості загиблих в ДТП водіїв, пішоходів, пасажирів, велосипедистів та інших учасників дорожнього руху. В Україні відсутній єдиний Державний реєстр транспортних засобів. Сьогодні здійснюють як державну так і відомчу реєстрацію. В результаті точна кількість КТЗ, які в Україні, невідома.
У європейських країнах, де досягнуто значного зниження аварійності, у разі навіть одного вбитого в ДТП призначають для розслідування урядову комісію (Швеція).
1.4 Вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та
доріг
Генеральне планування та проектування загальнодержавних та регіональних центрів, міст та інших населених пунктів, адміністративних, культурних та промислових центрів в Україні відбувається без врахування необхідності зменшення масової рухомості населення, зменшення потреби в поїздках і, як наслідок, зменшення ДТП, втрат пов’язаних з ДТП та витрат пального і забруднення довкілля. Міста, зазвичай, будують з єдиним адміністративно-культурним центром замість кількох центрів, що зменшує потребу у поїздках. Будують відокремлені спальні масиви, які потребують організації руху великих потоків громадського та індивідуального транспорту.
Радіальна схема міських вулиць робить напруженим і небезпечним дорожній рух у центральній частині. Недостатнє фінансування на ремонт і утримання вулиць та доріг, неякісне виконання ремонту, створюють небезпечні умови для дорожнього руху [11].
Більшість доріг виконані в одному рівні, багатополосні дороги не забезпечені огородженнями та розподільними смугами, що розділяють зустрічні потоки, відсутні інформативність дорожньої інфраструктури.
Через незадовільний технічний стан вулиць населених пунктів в Україні сталось 42 % ДТП від усіх ДТП, що зареєстровано. На вулицях загинуло та поранено 42 % громадян від загиблих та поранених в ДТП. На міських вулицях загинуло 37 % а на сільських – 22,3 % від усіх загиблих у ДТП.
За умов незадовільного стану доріг сталось 37,7 % ДТП від усіх ДТП, що стались на дорогах, загинуло 34 % та поранено 38 % громадян від усіх загиблих та поранених на дорогах. Загалом на магістральних дорогах загинуло 22,3 % від усіх загиблих у ДТП [42].
Від 40 до 60 % ДТП на автомобільних дорогах, більша кількість яких припадає на населені пункти, трапляється в темну пору доби, що свідчить про незадовільне освітлення доріг. До 40 % загиблих в ДТП трапляються на догах з деревами на узбіччі. Узбіччя доріг є істотним чинником безпеки дорожнього руху. Укріплення наявних узбіч і дотримання вимог до їх покриття дало б можливість зменшити кількість ДТП на 14 %. Державтоінспекцією спільно з Укравтодором ведеться облік місць локалізації ДТП. На часі кількість місць локалізації ДТП на магістральних та регіональних дорогах близько 800.
Транспортний комплекс області є важливою складовою у галузевій структурі економіки, в системі якого функціонує залізничний, автомобільний, річковий та авіаційний транспорт.
Аналіз виконання основних показників соціально-економічного розвитку області на 2006 рік свідчить, що обсяги перевезення вантажів залишаються на рівні очікуваних – 106 млн. тонн. (100,7% до рівня 2005 року), як і перевезення пасажирів (372 млн. чол.).
В області одночасно з роботою по збільшенню кількості перевізників, транспортних засобів на ринку пасажирських перевезень, проводилися заходи, спрямовані на розширення автостанційної мережі. Мережа автомобільних доріг загального користування Дніпропетровської області становить понад 9 тис. км., у тому числі понад 600 км – державного значення та понад 8,5 тис. км – місцевого значення. Протягом 2006 року у галузі дорожньо-транспортного будівництва виконаний обсяг робіт за рахунок коштів обласного бюджету на суму близько 32,5 млн. грн., що становить 100% виконання річного плану. Крім того, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на ремонт автомобільних доріг комунальної власності витрачено приблизно ж стільки коштів. Також на виконанні дорожніх робіт на автомобільних дорогах загального користування з Державного бюджету було виділено більше 514 млн. грн., які освоєно у повному обсязі.
Продовжується будівництво автомобільних доріг загального користування державного значення "Харків – Сімферополь – Севастополь" на ділянці Красноград – Новомосковськ (довжиною 29,8 км) та "Дніпропетровськ – Царичанка – Кобеляки – Решетилівка" на ділянці с. Лобойківка – смт. Петриківка. У Синельніковському районі побудовано та введено в експлуатацію автомобільну дорогу "Шахтарське – Мар`ївка". У Павлоградському районі після реконструкції введено в дію автомобільну дорогу загального користування "Київ – Луганськ – Ізварине" довжиною 5,2 км.
З метою прискорення та поліпшення якості будування автомобільної дороги загального користування "Харків – Сімферополь – Севастополь" у червні 2006 року введений в експлуатацію пересувний асфальтобетонний завод контейнерного типу фірми “LINTEC” виробничою потужністю 240 тонн/го У грудні 2006 року встановлено 7 автоматичних дорожніх метеостанцій, які за допомогою автоматичної системи дають точні дані про місцеві атмосферні умови, дозволяють наперед спрогнозувати ймовірність ожеледі. Це дає можливість зменшити кількість хімічних засобів, які вживаються проти ожеледиці, а значить зменшити вартість зимового утримання доріг і екологічних витрат, а також підвищити безпеку дорожнього руху.
Програмою соціально-економічного розвитку області в 2007 році передбачається проведення конкурсу серед перевізників на перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області; здійснення моніторингу на впровадження нових тарифів на перевезення пасажирів; заходи безпеки дорожнього руху; оновлення транспортних засобів.[43]
2. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП).
Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) — зіткнення транспортного засобу з іншими об’єктами. При цьому можуть загинути або одержати поранення люди, можуть бути ушкоджені транспортні засоби, спорудження, вантажі або заподіяний інший матеріальний збиток. Традиційно до списку «небезпечних для здоров'я водія факторів» відносять:
·порушення правил дорожнього руху, у тому числі:
o алкогольне сп'яніння;
o розмови по стільниковому телефону;
·паління;
·їжа за кермом;
·керування електронними пристроями (наприклад радіо, CD програвачем або GPS) під час руху;
·прослуховування музики. [27]
2.1 Дорожньо-транспортні пригоди: види, причини, учасники та
наслідки .
Порушення правил дорожнього руху з боку пішоходів звичайно складаються в: несподіваній появі пішохода через перешкоду (наприклад, через автобус що стоїть на зупинці, автомобіля в тротуару або узбіччя); раптовому виході через транспортний засіб, який рухається в попутному або зустрічному напрямку; непередбаченому поводженні пішохода, при якому водій помилково впевнений у взаємному контакті з пішоходом (наприклад, пішохід, що явно перечікує проїзд автомашини, раптом перебігає напереріз); виході на проїзну частину в місці, де це заборонено; раптовому виході з неосвітленої зони дороги; і інші.
Випуск в експлуатацію свідомо технічно несправних транспортних засобів (наприклад, з дефектом гальмової системи, ходової частини й освітлювальних приладів) особою, відповідальним за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це привело до настання наслідків, передбачених карним законом, тягне кримінально-правову відповідальність. Більшість ДТП відбувається в результаті неправильних дій водіїв або інших працівників транспорту. Їхніми причинами можуть бути й дії (або бездіяльність) інших осіб - пішоходів, велосипедистів, пасажирів, а також несправності транспортних засобів, незадовільний стан доріг й ін.[37]
Видами ДТП є: а) наїзд транспортного засобу на пішоходів, велосипедистів, гужовий транспорт і тварин; б) зіткнення транспортних засобів; в) перекидання транспортного засобу; г) наїзд транспортного засобу на перешкоду; д) падіння пасажирів; е) інші ДТП.
Із причин виникнення дорожньо-транспортних пригод можна підрозділити на: 1)ДТП, що виникли з вини людей (водіїв, пасажирів, осіб, відповідальних за технічний стан транспортних засобів і доріг, і інші) і 2)ДТП, які обумовлені не переборною силою природи (повінь, обвал, землетруси тощо), а також випадковим збігом обставин.
Всі ДТП підрозділяються на наступні типи: зіткнення; перекидання; наїзд; наїзд на перешкоду (нерухомий предмет); наїзд на пішохід; наїзд на велосипедиста; наїзд на вартий транспортний засіб; наїзд на гужовий транспорт; наїзд на тварина; падіння пасажира; інші події, тобто не стосовні до жодного з перерахованих видів (наприклад, падіння вантажу з кузова й т.д.).
При розслідуванні розглянутих злочинів обставинами, що підлягають доведенню, є: по об'єкті злочину - установлення факту зазіхання на безпеку руху й правила експлуатації автомототранспорту або міського електротранспорту; по об'єктивній стороні - установлення, де, у який час, яким образом і при яких обставинах, які правила руху порушені; які причини й умови порушення цих правил; який збиток заподіяний життю й здоров'ю громадян або суспільної й особистої власності; яка причинний зв'язок між конкретними порушеннями правил і шкідливих наслідків, що наступили; по суб'єкті злочину - установлення конкретної особи, що порушило правила; по суб'єктивній стороні - визначення форми провини: навмисне або необережно діяла особа, що порушила правило. Якщо встановлено намір, то потрібно розкрити його зміст, мотив і ціль злочину. Кримінальна справа збуджується, як правило, за фактом порушення правил руху, якщо встановлені наслідки, певні в законі. [36]
Про актуальність даної теми свідчить також обстановка в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в області та країні в цілому. Число потерпілих у ДТП. багаторазово перевищує число потерпілих на всіх інших видах транспорту. При подіях з важкими наслідками найбільше часто відбувається наїзд транспортного засобу на пішохід (в 52% всіх випадків). Також широко розповсюджені зіткнення автомобілів (24%). Інші види ДТП зустрічаються в меншому ступені. При дослідженні видів та причин ДТП було побудовано карту, котра відображає кількість та причини ДТП по районам та містам Дніпропетровської області (Додаток А).
Методи вивчення ДТП:
При вивченні ДТП можливі два методи: імовірнісний і детермінований. Імовірнісний метод дозволяє охопити статистичними закономірностями всю безліч факторів, що діють під час ДТП. При цьому одержують можливість оцінити сукупність всіх причин ДТП, умови їхнього виникнення й наслідку. Імовірнісний підхід дозволяє прогнозувати число й характер ДТП, які виникнуть у майбутній період.
При детермінованому методі дослідження розглядають кожне ДТП окремо. Кожна подія, хоча й підлягає загальним для всієї сукупності закономірностям, є наслідком конкретних, зовсім певних факторів. Ці фактори можуть бути як загальними для цілої групи автомобілів, що потрапили в ДТП (наприклад, зледеніле покриття на якій-небудь ділянці дороги), так і сугубо індивідуальними, характерними лише для даної події (наприклад, раптова відмова гальмової системи, нетверезий стан водія, неправильне поводження пішохода й т.д.). Варто також урахувати, що ДТП із тяжкими наслідками припускає індивідуальну відповідальність за нього. Вираженням цієї відповідальності служить матеріально-адміністративне або карне покарання. Установлення особистої відповідальності, неможливе при статистичному методі дослідження, вимагає індивідуального вивчення причин і наслідків кожного ДТП. Цю роботу проводять у процесі експертизи ДТП. Метою експертизи є науково обґрунтоване відновлення обставин процесу події (механізму) і встановлення об'єктивних причин ДТП. Експертизи ДТП можна розділити по декількох ознаках:
1) Залежно від відомчої приналежності організації, що досліджує ДТП, розрізняють службове розслідування й судову експертизу. Докладніше службове розслідування й судова експертиза будуть розглянуті нижче.
2) По складу учасників експертизи ділять на: одноособові, комісійні й комплексні [14].
Фактори, що впливають на ДТП:
1) Профіль дороги й вид покриття
В основному дорожньо-транспортні випадки трапляються на звичайних горизонтальних дорогах (в 97% випадків), тому важко говорити про яку-небудь залежність із планом дороги й частотою ДТП. Найчастіше дорожньо-транспортні випадки трапляються на звичайних дорогах з асфальтобетонним покриттям (в 88% випадків), на ґрунтових або гравійних дорогах ДТП трапляється набагато менше.(Зі 170 тисяч кілометрів 52 відсотки доріг державного значення не відповідають стандартам за рівністю покриття і 33 відсотки - за його міцністю. Для утримання доріг у задовільному стані щорічно "Укравтодору" необхідно майже 16 мільярдів гривень, але цього року на потреби галузі з бюджету виділено лише 26 відсотків від необхідної суми).
2) Наявність споруджень на місці дорожньо-транспортного випадку
Не можна говорити про наявність залежності між частотою ДТП і наявністю споруджень на дорогах, тому що в більшості випадків події відбулися на звичайних дорогах (в 66%). Що ще раз говорить про те, що найчастіше події відбуваються через неправильне поводження людей на дорогах. Можна виділити тільки такі небезпечні місця на дорогах як перехрестя, де по статистики відбувається близько 21% ДТП.
3) Географічні умови в момент дорожньо-транспортної пригоди
Погодні умови також мало впливають на частоту здійснення дорожньо-транспортних пригод: у більшості випадків вони відбувалися в ясну погоду (88%), у світлий час доби (в 56%) і на сухій дорозі (68%), що ще раз говорить про те, що об'єктивні причини в меншому ступені впливають на здійснення ДТП. Серед погодних умов найбільший вплив на частоту ДТП робить наявність ожеледі на дорогах (в 20% випадків). Близько 16% дорожньо-транспортних пригод трапилися в місцях, де відсутнє освітлення. (рис 2.1.)
Рисунок 2.1. Залежність кількості ДТП від часу доби.
4) Дорожні умови, що супроводжують ДТП
Тільки близько 30% дорожньо-транспортних пригод можна пояснити наявністю специфічних дорожніх умов, до яких найбільше часто відносять погане покриття дороги або недостатнє висвітлення, що ще раз підтверджує той факт, що основна частина ДТП відбувається з вини самих учасників.
5) Особливості транспортного засобу
Зв'язку між тим, які автомобілі найбільш часто стають учасниками аварій: вітчизняні або імпортні машини не виявлена. Так із загального числа ДТП із важкими наслідками 23 % - це імпортні машини, але й зареєстрованих «іномарок» у Дніпропетровській області також близько 30%. Спостерігається також зв'язок між кольором транспортного засобу (ТЗ) та аварійністю на дорогах. ( Рис 2.2.). З графіка видно, що найбільш аварійні ТЗ білого, червоного, та синього кольорів. Це пояснюється специфікою людського зору [32].
Рисунок 2.2. Залежність аварійності від кольору ТЗ.
6) Соціально-демографічні характеристики пішоходів - порушників
Як було вже відзначено, найбільш тяжкі ДТП відбуваються часто з вини самих пішоходів. Порушники, більшою мірою чоловіки та люди у віці старше 40 років (57%).
7) Соціально-демографічні характеристики водіїв - порушників
Якщо говорити про соціально - демографічні характеристики самих водіїв, то частіше в ДТП попадають чоловіки. Це безумовно, пов'язане з тим, що чоловіки частіше жінок водять машину. Найчастіше ДТП із важкими наслідками відбуваються з вини людей середнього віку – 30-50 року (близько 60%). Також частота дорожньо-транспортних пригод пов'язана з досвідом водія, звичайно такі події відбуваються з вини новачків, тобто тих хто має досвід водіння до 1 року.
2.1.1 ДТП із важкими наслідками та із наслідками легкого ступеня
У випадку ДТП із важкими наслідками (смертельний випадок або поранення) найчастіше порушення правил роблять самі пішоходи: перехід у невстановленому місці (19% випадків), пересування в нетверезому стані (5%), несподіваний вихід через транспортний засіб (4%). З вини самих водіїв подібного роду події трапляються рідше, в основному причинами події є невідповідність швидкості або виїзд на зустрічну смугу[30].
Щодо ДТП з тяжкими наслідками, то протягом десяти місяців 2007 року в Дніпропетровській області скоєно 41 автопригоду з тяжкими наслідками, в результаті яких 36 осіб загинуло та 212– отримали поранення різного ступеня тяжкості (тбл. 2.1.).
Таблиця 2.1. Дорожньо-транспортні пригоди з тяжкими наслідками
на території Дніпропетровської області за 10 місяців 2007 року.
((5-4-28) де: 5 – всього ДТП, 4 – осіб загинуло, 28 – осіб постраждало.)
| Місяць | Автопригоди з тяжкими наслідками |
| 2007 | |
| січень | 5-4-28 |
| лютий | 3-5-8 |
| березень | 2-7-0 |
| квітень | 1-3-1 |
| травень | 4-0-26 |
| червень | 3-0-20 |
| липень | 4-3-25 |
| серпень | 8-5-41 |
| вересень | 7-5-37 |
| жовтень | 4-4-26 |
Для кращої наглядності побудуємо графік, що відображає причини ДТП по Дніпропетровській області (рис 2.3.).
Рисунок 2.3. Причини ДТП в Дніпропетровській області за 2007 рік.
У випадках, коли дорожньо-транспортний випадок закінчується легкими наслідками, звичайно винуватим є сам водій. Найчастіше вони перевищують швидкість, сідають за кермо в нетверезому стані або виїжджають на зустрічну смугу. З вини пішоходів дуже мало трапляється подібного роду ДТП. По територіальному знаходженню дорожньо-транспортних пригод з легкими наслідками ситуація збігається з розміщенням ДТП із важкими наслідками. По області, особливо в прилеглих містах, відбувається досить значне число аварій. Максимальне число ДТП із легкими наслідками доводиться знову ж на осінній і літній періоди. З огляду на, що такі ДТП частіше відбуваються через перевищення швидкості й недотримання правил самими водіями, то можна припустити, що в зимові й весняні періоди водії поводяться більш обережно на дорогах у зв'язку з погодними умовами й станом доріг, а літній й осінній періоди їхня пильність притупляється, що й впливає на частоту здійснення ДТП. Якщо розглядати час доби, то більша частина аварій відбувається в обідній час (з 13.00 до 14.00) і ввечері (починаючи з 17.00 і до 22.00), при цьому максимальна кількість аварій доводиться на проміжок часу з 20.00 до 21.00 Як у випадку із ДТП із важкими наслідками , так і при подіях з легкими наслідками найбільше часто відбувається наїзд транспортного засобу на пішохода (в 52% всіх випадків), але в цьому випадку можна відзначити, що цей наїзд відбувається частіше з вини водія. Також широко розповсюджені зіткнення автомобілів (24%). Інші види ДТП зустрічаються в меншому ступені. Найчастіше в моменти дорожньо-транспортних пригод з легкими наслідками кількість потерпілих досягає трьох чоловік (в 52% випадків). Якщо говорити про кількість транспортних засобів, які постраждали при подіях, то можна спостерігати, що в більшості випадків тільки один транспортний засіб задіяний (в 70% випадків). Максимальна кількість транспортних засобів рідко перевищує трьох. ДТП із легкого ступеня наслідками також в основному трапляються на звичайних горизонтальних дорогах (в 95% випадків), тому важко говорити про яку-небудь залежність із планом дороги й частотою ДТП. Найчастіше дорожньо-транспортні випадки трапляються на звичайних дорогах з асфальтобетонним покриттям (в 88% випадків), на ґрунтових або гравійних дорогах ДТП трапляється набагато менше.
Аналізуючи розподіл ДТП за часом року, бачимо, що найбільша кількість аварій доводиться на червень, серпень, вересень, жовтень. На наш погляд, літній сплеск аварій, швидше за все, пов'язаний з тим, що в цей період збільшується активність пішоходів, а восени, скоріше, відіграють більшу роль об'єктивні причини - осіння сльота, заморозки й ожеледь на дорогах, погана видимість. Найчастіше в моменти дорожньо-транспортних пригод кількість потерпілих обмежується двома людьми (в 66% випадків), хоча досить значна частка ДТП, коли кількість потерпілих перевищує двох чоловік. Якщо говорити про кількість транспортних засобів, які постраждали при подіях, то можна спостерігати, що в більшості випадків тільки один транспортний засіб задіяний (в 69% випадків). Максимальна кількість транспортних засобів рідко перевищує трьох.[38]
2.1.2 Місце події дорожньо-транспортної пригоди
Географію дорожньо-транспортних пригод з важкими наслідками, за 2007 рік розглянемо на прикладі Дніпропетровської області: найчастіше такі події траплялися в межах міста Дніпропетровська, Павлограда Новомосковська та Кривого Рогу. (рис 2.4.). Найнебезпечнішими районами міста по частоті ДТП даного роду є проспект ім. газети Правда, набережна Перемоги, вул. Петрозаводська, Запорізьке шосе та ін.
Рисунок 2.4. ДТП за містами Дніпропетровської області.
2.2.Взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні та
безпеки дорожнього руху.
Високі темпи автомобілізації створюють додаткові передумови погіршення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. В останній час щорічний приріст автопарку становить близько 1,3 мільйонів одиниць. Ця стадія є складовою частиною процесу автомобілізації й характеризується різким ускладненням обстановки із забезпеченням безпеки руху, ростом шляхово-транспортного травматизму. До цього треба додати, що дороги країни не відповідають фактичній інтенсивності транспортних потоків. Основні магістралі перевантажені в 2-3 рази. Щільність дорожньої мережі у великих містах, що по нормах повинна становити 2,2-2,3 км/км2 території, фактично виявилася на рівні 1970-1980 р. й у більшості міст не перевищує 1,5-1,6 км/км2 території. Не відповідають установленим вимогам і технічний стан більшості автомобільних доріг. Залишається незадовільним стан транспортної дисципліни учасників дорожнього руху. При цьому широке поширення одержали порушення, пов'язані зі свідомим невиконанням установлених вимог.
Статистика показує, що найчастіше ДТП виникають при недотриманні водіями дистанції між транспортними засобами.
Забезпечення населення автомобілями в Україні становить лише 60 машин на 1000 жителів, тоді як у країнах з високорозвинутою ринковою економікою – 500 і більше. Потреба України в автомобілях у 2005 році 6 млн., у 2007р – 9,2 млн. шт [34].
Імпорт лише старих іноземних машин в Україну становив у 1995р 200 тис. на суму 1 млрд. доларів США. Потреба в медичних автомобілях становить 5 тис.
Однією з найскладніших проблем галузі залишається випуск комплектуючих. На традиційних моделях, частка вітчизняних комплектуючих становить 80%, але вони дещо дорожчі за імпортні. Метал і гумотехнічні вироби для автомобілебудування іноді вигідніше купувати в сусідній Польщі.
Автомобілебудування – це одна із галузей машинобудування, що належить до галузей “вільного розміщення”, на які менш ніж на інші галузі впливають чинники розміщення.
Так на розміщення автомобільної промисловості не впливають сировинні і паливно-енергетичні ресурси, слабко впливають райони споживання готової продукції. Розміщення підприємств автомобільної промисловості визначається передусім економічними чинниками, найголовнішим з яких є трудові ресурси, а також наявність транспортних магістралей. Тому всі виробництва можуть розміщуватися в тих регіонах, що задовольняють чинники розміщення.
Серед економічних чинників дуже важливі кооперація і спеціалізація. Спеціалізація визначається профілем автомобільного заводу і характером продукції. Найпоширенішою в галузі є предметна спеціалізація, технологічна, подетальна. Поглиблення спеціалізації дає змогу знизити собівартість продукції.
Від автомобільної промисловості залежить благополуччя країни і тому наш уряд прийняв проект постанови “Про концепцію регулювання ринку автомобілів і розвиток автомобільної промисловості. Реалізація Концепції дає можливість задовольнити попит на транспортні засоби національного виробництва, збільшити виробництво матеріалів, комплектуючих виробів суміжних галузей, збільшити торговий оборот запасних частин, перейти на самофінансування, створити необхідні передумови для іноземного інвестування. Хоча у цілому розвиток автомобілебудування в Україні не має значних перспектив через велику концентрацію на світовому ринку з боку розвинених країн.
Темпи розвитку автопромисловості збільшуються, потреби ринку збиту також мають тенденцію росту. В результаті збільшується кількість (поток) автотранспорту. А це має безпосередній вплив на аварійну ситуацію на дорогах, як області, так і країни в цілому.
2.3 Географічні аспекти ДТП: питання демографії, економічної,
транспортної, та соціальної географії
2.3.1 Демографічні наслідки дорожньо-транспортної аварійності в
Україні
По оцінкам експертів демографічна ситуація й рівень здоров'я населення в Україні значно гірше, ніж у більшості країн світу, і в найближчі роки найбільш імовірним прогнозуеться подальше погіршення більшості найважливіших демографічних характеристик включаючи зниження чисельності населення країни й рівня здоров'я українців.
Населення України стійко скорочується починаючи з 1995 року. Виною тому не тільки старість, але й зовнішні причини: хвороби, алкогольні отруєння, ДТП, травми й т.п. При цьому частка загиблих у результаті ДТП становить 11% від загального числа померлих від зовнішніх причин. Внесок дорожньо-транспортної аварійності в загальну величину щорічної смертності становить 1,5%. Крім того, щорічно порядку 7-40 тисяч українців одержують у результаті ДТП травми різного ступеня тяжкості, що призводить до зниження рівня здоров'я й добробуту потерпілих у ДТП й їхніх родин. Однак відсутність моніторингу ступеня впливу дорожньо-транспортної аварійності на основні показники демографічної ситуації в країні не дозволяють державі й суспільству в цілому адекватно оцінювати масштаби демографічного збитку, що наносить дорожньо-транспортний травматизм і вживати ефективних заходів для його зниження.
Аналіз впливу дорожньо-транспортної аварійності на демографічні характеристики населення України дозволив виявити основні демографічні параметри, найбільш чутливі до зміни рівня дорожньо-транспортного травматизму. Одним з найважливіших демографічних показників є тривалість життя людини. Очікувана тривалість життя в нашій країні становить 65 років [22].
Розрахунки показали, що середній вік загиблих у ДТП становить близько 40 років. Отже людина, що загинула в ДТП не доживає до рівня середньої тривалості життя 25 років , тобто губить близько 40% свого життя (рис 2.5.).
Рисунок 2.5. Динаміка середньої величини загубленого життя загиблого в ДТП в % від очікуваної тривалості життя
Більш низькі показники загублених років життя для загиблих у ДТП чоловіків пояснюється їх низькою середньою тривалістю життя в порівнянні з жінками. З точки зору інтересів економіки країни важливим показником є тривалість працездатного періоду життя людини. Дуже тривожним фактом є те, що найбільше число загиблих у ДТП доводиться на активні вікові групи людей від 19 до 60 років. Так, більше 75% гинуть у працездатному віці . Спостерігається стійка тенденція до збільшення частки загиблих у ДТП у працездатному віці як для чоловіків, так і для жінок (Рисунок 2.6.). Аналогічні тенденції характерні й для поранених у результаті ДТП, хоча частка поранених працездатного віку трохи нижче ніж для загиблих, особливо в жінок. У результаті загибелі людини в ДТП, країна губить до 50% його працездатного життя. Для чоловіків у середньому ця величина становить 21 рік, або 51% працездатного віку. Жінки, що гинуть у ДТП, не доживають до кінця працездатного віку в середньому 16,5 років. Проведені недавно соціологічні обстеження показали, що в Україні жінки в середньому перестають працювати у віці 67-69 років. З урахуванням цих даних кожна загибла в ДТП жінка могла б ще працювати в середньому 25,5 років [46].
Рисунок 2.6. Динаміка частки загиблих у працездатному віці
Для оцінки впливу дорожньо-транспортної аварійності на темпи природного приросту населення був проведений аналіз динаміки й структури потерпілих у ДТП жінок, що перебувають у репродуктивному віці й дівчинок у віках молодше репродуктивного, тому що рівень народжуваності визначається в основному чисельністю й віковою структурою жіночої частини населення.
У середньому 63% жінок, що гинуть щороку в ДТП, перебувають у репродуктивному віці або у віці молодше репродуктивного. У такий спосіб країна щорічно губить більше 2700 жінок і дівчинок, які могли б у наступні роки народити дітей і підвищити рівень народжуваності в країні. Середній вік загиблої жінки в цій групі становить 29 років. Тому ще принаймні 20 років кожна загибла жінка потенційно могла б народити дитину або декількох дітей. Розрахунки, проведені відповідно до вікових коефіцієнтів народжуваності, показують, що в середньому загиблі за один рік жінки могли б у наступні роки народити близько 1.4 тисяч дітей.
Загибель людей у результаті ДТП робить украй негативний вплив на таку найважливішу демографічну характеристику як вікова піраміда населення. Справа в тому, що в ДТП гине значне число молоді. Детальний аналіз числа потерпілих у ДТП по віках дозволив виявити , що люди у віці від 20 до 34 років ставляться до групи найвищого ризику загинути або одержати травму в ДТП.
В 2006 році на їхню частку довелося 36% загиблих й 39% поранених у ДТП. У той час як громадяни цього віку становить лише 23% усього населення. Найбільшому ризику в цьому віці піддаються чоловіки. Так, наприклад, в 2006 р. 39% загиблих 43,7% поранених чоловіків ставилися до даної вікової групи [21].
Якщо внесок шляхово-транспортної аварійності в загальну смертність для людей після 50 років становить менш 2 %, то у вікових групах від 11 до 34 років до18% людей щорічно гине через ДТП. Можна сказати , що в Україні в цьому віці дорожньо-транспортний травматизм є однією з головних причин смерті (рис 2.7.)
Рисунок 2.7. Смертність від ДТП і загальна смертність з віковими групами населення, %
У той же час проблеми профілактики саме молодіжного дорожньо-транспортного травматизму в нашій країні не приділяється поки належної уваги. Розробка й здійснення спеціального комплексу заходів по попередженню ДТП за участю молоді дозволило б істотно знизити смертність серед молоді загальмувавши тим самим процеси старіння населення й підвищення рівня демографічного навантаження. Міжнародний досвід і практика останнього років по реалізації комплексу заходів, спрямованих на зниження дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні показує ефективність заходів , розроблених з урахуванням вікових особливостей учасників дорожнього руху.
Не менш істотним є вплив дорожньо-транспортної аварійності на рівень здоров'я населення. Значна частина людей, що попадають у ДТП одержує тяжкі травми, які ведуть до довгострокового погіршення здоров'я потерпілих, а часто й до постійного зниження рівня здоров'я навіть якщо людина не визнається інвалідом. Це ускладнює просування по службі, знижує ймовірність підвищення рівня становлення, у тому числі професійного, знижує якість життя постраждалого і його родини, у тому числі економічну забезпеченість. Наслідками травм можуть стати в майбутньому підвищення ймовірності захворювання різними хворобами. У деяких розвинених країнах проводяться систематичні обстеження людей, що постраждали в ДТП у попередні роки, з метою одержання кількісних оцінок захворюваності в цій категорії населення. В Україні такі обстеження не проводяться й статистично значимих кількісних оцінок рівня захворюваності серед потерпілих у ДТП у наступні роки їхнього життя сьогодні дати неможливо. Тому можна тільки відзначити, що поранення безсумнівно приводять до зменшення очікуваної тривалості здорового життя. По сукупності всі перераховані негативні наслідки побічно сприяють зниженню рівня народжуваності в країні.
Досить тривожною ознакою є молодий середній вік поранених у ДТП. У середньому цей вік становить 34,3 роки, що на 5 років менше середнього віку загиблих. Тенденція до зменшення середнього віку поранених в ДТП характерно як для чоловіків так і для жінок.
Очевидно, що для дітей і молоді травми часто значно утрудняють особистісний ріст, заважають спілкуванню із друзями, у тому числі протилежної статі, не сприяють створенню нових сімейних пар і народженню дітей.
У світі основним кількісним параметром, що характеризує рівень здоров'я населення є середня очікувана тривалість здорового життя людини. Відсутність досить детальної медичної статистики, що відбиває наслідки дорожньо-транспортного травматизму на здоров'я потерпілих не дозволяє дати повну кількісну оцінку впливу одержання шляхово-транспортної травми на очікувану тривалість здорового життя людини. Однак можна відзначити, що за експертними оцінками щорічно понад 35 тисяч чоловік у країні зізнаються інвалідами після ДТП. Середня тривалість інвалідності становить 10 років. Таким чином, для цих людей очікувана тривалість здорового життя зменшується не менше чим на 10 років [22].
Проведені дослідження показали, що демографічні характеристики наслідків ДТП значно розрізняються залежно від виду ДТП і категорії потерпілих (пішоходи, водії, пасажири, їхній соціальний статус).
Так, найнижчий середній вік потерпілих характерний для категорії пасажирів. Тут частка молоді серед потерпілих найвища. При цьому понад половини потерпілих є жінками, здебільшого молодими, здатними стати матерями. Тому чисельність постраждалих пасажирів істотно впливає на рівень народжуваності, чисельність працездатного населення й рівень демографічного навантаження. Заходи щодо підвищення безпеки пасажирських перевезень можна вважати пріоритетними з погляду зниження демографічного збитку від дорожньо-транспортної аварійності. На наш погляд, необхідно більше уваги приділяти завданню підвищення активної й пасивної безпеки пасажирських транспортних засобів, а також підвищенню ефективності систем керування безпекою перевезень і підвищенню ефективності профілактичних заходів попередження ДТП у пасажирських автотранспортних підприємствах.
Розглянемо ДТП даного типу в Дніпропетровській області за 2007 рік. Чітко бачимо, що ДТП з вини водіїв автобусів становить значну долю від загальної кількості. З 5725 ДТП, що відбулися на території Дніпропетровської області, 100 дорожньо-транспортних пригод приходиться на автобуси. Це має неабияке значення, адже середня вмістність сучасного автобуса складає 40 – 60 місць.
Побудувавши із цих даних графік, бачимо. що найбільше ДТП відбулись на території міст. Що в свою чергу пояснюється перевантаженістю міських доріг, та якістю дорожнього покриття.
Серед постраждалих водіїв також основну масу становлять молоді люди. Практично всі постраждалі водії - це чоловіки працездатного віку. Переважаюча частка молоді підкреслює необхідність якнайшвидшого розширення спектра засобів, спрямованих на попередження аварійності за участю молодих водіїв. Не випадково в розвинених закордонних країнах цей напрямок попередження аварійності є одним із пріоритетних.
Серед постраждалих пішоходів значно більше людей старшого віку, ніж серед пасажирів і водіїв. Тому при здійсненні засобів щодо захисту пішоходів необхідно враховувати вікове зниження зору й швидкості реакції на небезпеку, а також загальне зниження рухових здатностей людей літнього віку.
Для більш детального розгляду кількісної характеристики травматизму під час ДТП було проаналізовано 10 місяців 2006 та 2007 років у Дніпропетровській області. Та на основі цих даних побудована карта (Додаток Б).
На основі проведених досліджень пропонується здійснювати моніторинг наступних показників, що характеризують демографічні наслідки дорожньо-транспортної аварійності(у розрізі регіонів, категорій потерпілих і видів ДТП):
1 )Число загиблих, усього, у тому числі в працездатному віці
2) Число загиблих жінок, у тому числі в працездатному віці
3) Число загиблих чоловіків, у тому числі в працездатному віці
4) Число поранених, усього, у тому числі в працездатному віці
5) Число поранених жінок, у тому числі в працездатному віці
6) Число поранених чоловіків, у тому числі в працездатному віці
7) Частка загиблих у результаті ДТП у загальному рівні смертності по вікових групах населення
8) Частка загиблих у результаті ДТП чоловіків у загальному рівні смертності чоловіків по вікових групах населення
9) Частка загиблих у результаті ДТП жінок у загальному рівні смертності жінок по вікових групах населення
10) Частка загиблих у результаті ДТП чоловіків у вікових коефіцієнтах смертності чоловіків у віковому діапазоні від 10 до 35 років
11)Частка загиблих у результаті ДТП жінок у вікових коефіцієнтах смертності жінок у віковому діапазоні від 10 до 35 років
12)Прогнозне загублене число народжень у результаті передчасної загибелі жінок і дівчинок у результаті ДТП
13)Процентна зміна середньої тривалості життя жителів (у тому числі окремо по чоловіках і жінкам)
14)Середня кількість років загубленого життя людини в результаті його передчасної смерті після ДТП (у тому числі окремо по чоловіках і жінкам)
15) Середня кількість років загубленого здорового життя людини в результаті його інвалідності після ДТП (у тому числі окремо по чоловіках і жінкам).
Постійний моніторинг демографічних наслідків дорожньо-транспортної аварійності і їхньої специфіки в розрізі різних регіонів країни може значно підвищити ефективність діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху, за рахунок більше точного визначення обсягів суспільного збитку від ДТП і його окремих складових. Це дозволить більш обґрунтовано підходити до вибору заходів щодо попередження ДТП на етапі планування, підвищити їхню цільову спрямованість й ефективніше контролювати кінцеву ефективність реалізованих заходів.
2.3.2 Економічні аспекти.
На сьогодні в Україні стан безпеки дорожнього руху і наслідки ДТП прийнято оцінювати в кількісних і питомих показниках (число загиблих, поранених, загиблих на 100 ДТП, питома вага загиблих із загальної кількості постраждалих і т.д.). У той же час недостатньо уваги приділяється економічній оцінці збитку, що наноситься суспільству в результаті ДТП.
Економічна оцінка збитків від ДТП необхідна для комплексного аналізу і прийняття управлінських рішень у сфері убезпечення дорожнього руху, а також для визначення ефективності реалізації заходів, спрямованих на поліпшення стану безпеки дорожнього руху.
ДТП спричиняють загибель та травмування людей, втрату матеріальних цінностей, а також величезні соціально-економічні витрати. В країнах Західної Європи та США обсяги витрат становлять від 2,0% до 3,1% валового внутрішнього продукту (далі – ВВП). Така інформація є невід’ємною складовою статистичних даних з аварійності.
Нині в Україні загальні витрати, спричинені ДТП розраховують (за документом “Рекомендації по оцінці збитків народногосподарського комплексу України від ДТП”) тільки за двома складовими: витрати пов’язані з вибуттям загиблої (травмованої) людини зі сфери матеріального виробництва (непрямі) та витрати державних органів соціального страхування на грошові виплати пенсій з інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, на допомогу для поховання (прямі). Інші складові витрат через брак необхідної статистики та методів обчислення не ураховують
За статистичними даними у 2003 році в Україні в результаті ДТП загинуло 7149 людей (чоловіків – 5047, жінок – 1751, дітей – 351 ), поранено – 47458 людей (чоловіків – 25913, жінок – 13549, дітей – 7996) [47].
За методикою, що діє в Україні і враховує лише два види витрат з десяти, за методикою, у США, величина витрат від ДТП в Україні складає 3,71 млрд. грн., або 1,4 % від ВВП. Якщо застосувати методику України до двох видів витрат від ДТП у США, то загальні витрати від ДТП у США скоротяться у тричі, а в ЄС – у 2,5 рази. Таким чином, якби в Україні враховувались усі види витрат від ДТП, наприклад, як в ЄС, то загальні втрати від ДТП в Україні були б, приблизно, у 2,5 рази вищими і складали б близько 9,3 млрд. грн., або 3,5 % ВВП.
2.3.3 Взаємозв’язок туризму в Україні та області і рівнем ДТП
Досвід промислово-розвинутих країн показує, що міжнародний туризм є найбільш відомим засобом, що дозволяє в короткий термін здійснити надходження в країну грошей у національній валюті. Протягом короткого часу туризм зайняв важливе місце у світовій економіці. У цей час налічується близько 400 млн. туристів. Середньорічні темпи росту цього показника становлять 4-5%. Ще більш високими темпами зростають валютні надходження від міжнародного туризму. Вони становлять більше 11%, а їхній обсяг у цінах 2000 р. перевищує 5000 млрд. доларів щорічно.
В економіці багатьох країн доходи від туризму й зараз мають величезне значення. Так, надходження Іспанії від міжнародного туристського обміну перевищують витрати на нього майже в 7 разів, Туреччини - в 6 разів, Португалії - в 4,8 рази, Греції - 3,5, Італії - в 2 рази. Неважко помітити, однак, що всі ці країни є приморськими державами, і виходить, цілком доречно проводити аналогії з Україною.
Іноземний туризм як експортна галузь економіки, посідає перше місце в державах із середнім рівнем розвитку, таких, як Іспанія - 41,7%, Греція - 40,4%, Португалія - 22,%, друге й третє місце у високорозвинених країнах: Австрії - 32%, Швейцарії - 10%, Італії - 9,8%, Данії - 8,7%, Франції - 8,5%.
Міжнародний туризм є більше вигідною формою реалізації товарів і послуг, ніж зовнішня торгівля, тому що являє собою експорт, здійснюваний у межах країни. Здобуваючи різноманітні товари в країні відвідування, і оплачуючи їх у валюті, іноземні туристи вивозять їх за межі митних кордонів держави, таким чином збільшуючи обсяг експортованих їм товарів. Такий експорт найчастіше називають «невидимим», або «схованим». У цей час на його частку, що постійно зростає, доводиться приблизно 25% всієї світової торгівлі.
Активний міжнародний туризм, крім усього іншого, є важливим засобом пропаганди національного виробництва за кордоном, що здійснюється без вкладання в це яких-небудь додаткових засобів.
Якщо позитивні підсумки національного й міжнародного туризму на економіку регіону й країни в цілому очевидні, то негативні результати й наслідки розвитку стали усвідомлюватися й аналізуватися набагато пізніше. У цей час уже ясно, що при оцінці соціально-економічного значення туризму не слід упадати в крайності. Не можна розглядати туризм як панацею від всіх економічних лих, уважаючи, що розвиток туризму автоматично приведе до процвітання держави. У ряді випадків воно не приносить бажаних результатів для економіки, а часом може навіть мати негативні наслідки.
Фахівці в області туризму виділяють наступні негативні наслідки розвитку туризму [25].
1.Соціально-економічні, пов'язані з можливим імпортом інфляції. Мається на увазі ситуація, коли в країну або регіон прибуває значна еількість іноземних туристів з високою платоспроможністю. Це може викликати розлад ринку й інфляцію, що потім пошириться й на інші сектори економіки, викликаючи структурні порушення в соціально-економічній області. Такі наслідки можуть спостерігатися не тільки в країнах що розвиваються, але й у деяких розвинених країнах - Італії, Іспанії, на півдні Франції.
2.Соціально-культурні й психологічні, пов'язані з ефектом наслідування способу життя й поводженню іноземних туристів, що суперечить традиційним цінностям і нормам поводження.
3.Екологічні, пов'язані із прискореною індустріалізацією природних ландшафтів, будівництвом доріг і портів, забрудненням водойм і пляжів.
Є численні приклади, що підтверджують ці положення. Найбільш показовий щодо цього приклад Тунісу, де програма розвитку туризму за участю іноземного капіталу була розроблена ще на початку 70-х років. Результати її реалізації виявилися невтішними. Кожен готель, побудований у країні за участю іноземних фірм, займає не менш 10 га, що привело до відчуження земель, витисненню селян і т.д. Тільки в одному з районів курортна зона в 400 га витиснула 1500 дрібних власників городів, що займалися вирощуванням овочів. Почалася спекуляція земельними ділянками. Підйом туризму позбавив місцевих жителів житла, що було продано іноземцям, або перебудовано в сімейні пансіонати. Постраждала торгівля: на одному з островів вартість оренди дрібної крамниці підскочила з 2-4 динарів у день до 600 динарів. Спостерігається занепад ремесел і забруднення моря через концентрацію на узбережжя 1 млн. чоловік. До 1977 року жоден туристичний об'єкт не мав очисних споруджень і розташовувався на вигрібних ямах. Синтетичні мийні засоби, використовувані при збиранні й пранні й дуже небезпечні для моря, порушували традиційне рибальство. Загострилася проблема питної води: туристи споживають у середньому 500 літрів води в добу, місцеві жителі - 10 л.
Цей приклад показує, як небезпечно створювати туристичні об'єкти, не передбачаючи ніяких заходів для їхній інтеграції в те середовище, у якій вони перебувають, не беручи до уваги екологічні фактори. Завдання такої інтеграції повинна покладати на органи, що відають державною туристською політикою [24].
Дніпропетровська область має достатній потенціал розвитку туристичного бізнесу. Крім історичних пам'ятників отут розташовані великий курорти "Солоний Лиман", бази відпочинку у населених пунктах Орловщина, Новомосковськ, Петриковка. На сьогодні тільки три готелі області відповідають європейським стандартам. Необхідне відновлення й підвищення комфортабельності наявних в області літніх і зимових таборів, будинків відпочинку, ремонт доріг, а також залучення інвестицій в туристичну галузь області. Крім того розгляд і попередження випадків обману турфірмами клієнтів, проведення заходів, що стимулюють розвиток дитячого туризму, організація рекламних турів для іноземних гостей і представників ЗМІ по найбільш привабливих місцях Дніпропетровської області.
Продовжуючи залишатись складною обстановка з аварійністю багато в чому визначається постійно зростаючою мобільністю населення при існуючому перерозподілі перевезень від транспорту загального користування до приватного, зростаючою диспропорцією між приростом числа автомобілів і приростом протяжності вулично-дорожньої мережі, не розрахованої на сучасні дорожньо-транспортні потоки.
2.3.4 Чемпіонат Європи з футболу 2012року та його можливий вплив на кількість ДТП
У зв’язку проведенням в Україні Чемпіонату Європи з футболу у 2012, а включно і в Дніпропетровську, адміністрацією міста проводяться роботи з удосконалення автодоріг (ремонтні роботи, розширення, побудова нових об’їзних доріг, та ін). Всі вищевказані фактори впливають на якість дорожнього покриття, дорожньої розмітки. У зв’язку з цим, можна зробити висновок, що з покращенням дорожньої системи, як міста так і області в цілому, позитивно відобразиться на кількості ДТП в Дніпропетровській області. Адже, як було сказано раніше, якість дорожнього покриття має безпосередній вплив на цифру ДТП. Так наприклад: помітно зменшилася аварійність на волинському відрізку автотраси Киев-Ковель-Ягодин. А сприяла цьому реконструкція за європейськими стандартами частини міжнародної автодороги, передбачена підготовкою до Євро-2012.
Загальне число дорожньо-транспортних випадків на основній автотрасі краю в порівнянні з минулим роком зменшилося на десять відсотків, а число загиблих у результаті автоаварій - більш ніж на 17%. Поворот до підвищення безпеки руху досягнуть саме завдяки поліпшенню станудоріг. Зокрема, на тій же міжнародній автотрасі Киев-Ковель-Ягодин реконструйовані шляхопроводи поблизу Ковеля й Любомля. Цяділянка автодороги нічим не уступає європейським автотрасам. Високими темпами триває реконструкція й інших відрізків автодороги, де роботи контролює служба автомобільних дорігобласті.
Підготовка транспортної системи Дніпропетровщини до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу потребує належного фінансування. Дані роботи повинні бути завершені до кінця 2011 року.
Але, очікувані обсяги фінансування поки область не отримала. У 2008 році на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування за рахунок усіх джерел фінансування виділено лише 263,4 млн грн. Це лише 9,7% від необхідних обсягів фінансування на поточний рік та на 559,9 млн грн менше у порівнянні з обсягами фінансування минулого року.
Стосовно реконструкції міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» ситуація поки складна. Нині ВАТ „Авіаційна компанія „Дніпроавіа”, яке обслуговує аеропорт, знаходиться у стадії санації і не має права освоювати кошти та готувати проект з реконструкції аеропорту. Але, це лише частина проблеми, адже необхідно побудувати під’їзд до аеропорту. За загальними підрахунками капітальний ремонт - 5,2 км вартістю 60 млн. грн.
Основними напрямами розбудови та капітального ремонту існуючої мережі автомобільних доріг області до проведення Євро–2012 року є:
1. Знам’янка-Луганськ-Ізварине - 335,9 км вартістю 6,98 млрд. грн.: на сьогодні розроблено ТЕО – на експертизі, розроблені проекти на 12,8 км, завершуються на 9,7 км, розпочаті на 8 км (будівництво та реконструкція); проектна документація виготовлена на 13,5 км, знаходиться на експертизі (капітальний ремонт); Південний обхід Дніпропетровська - 65 км вартістю 2,08 млрд. грн.
2. Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта обхід м. Новомосковськ, капітальний ремонт - 23,7 км вартістю 524 млн. грн. 2а. Новомосковськ-Запоріжжя-Мелітополь-Джанкой –Сімферополь, будівництво - 58,3 км вартістю 1,9 млрд. грн.
3. Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя. Під’їзд до аеропорту м. Дніпропетровськ, капітальний ремонт - 5,2 км вартістю 60 млн. грн.
4.Дніпропетровськ - Миколаїв - 96,1 км вартістю більше 1,2 млрд.грн.
5.Дніпропетровськ-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка - 84,7км вартістю більше 2,4 млрд. грн.; Північний обхід м. Дніпропетровська - 27 км вартістю 810 млн. грн.
6. Правобережний підхід до Кайдацького мосту, будівництво - 5,1 км вартістю 1,1 млрд. грн.
7. Запоріжжя-Донецьк, капітальний ремонт - 43,9 км, вартістю 220 млн. грн.
8. Кіровоград-Кривий Ріг-Запоріжжя, капітальний ремонт 152,9 км, вартістю 765 млн. грн.
Загалом для приведення мережі автомобільних доріг місцевого значення в належний стан, враховуючи потужності дорожніх господарств області і обсяги недоремонтів автодоріг, щорічно для будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання доріг необхідно виділяти кошти в обсязі 320 – 380 млн грн [43]
Мережа автомобільних доріг загального користування Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 9186,7 км, 937,8 км – дороги державного значення, 8242, 1 км – дороги місцевого значення. Доля мережі доріг області у загальній мережі доріг України складає 5,4%.
3.Практичне застосування питань з географії: «ДТП в
Дніпропетровській області
3.1Робота з пішоходами та дітьми
Протягом 9 місяців 2007 року в Україні трапилось понад 3,9 тис. (29,6 %) дорожньо-транспортні пригоди за участю дітей, у тому числі близько 3,4 тис. (23,5 %)- з потерпілими. В ДТП загинуло 186 (13,4 %) та травмовано 3376 (27 %) дітей. Найбільше зростання дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей зафіксовано в Одеській, Хмельницькій, Миколаївській, Чернівецька, Закарпатській, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Севастополі. Майже кожна друга дорожньо-транспортна пригода сталася з вини дітей, тобто через незнання неповнолітніми, чи свідоме ігнорування ними правил дорожнього руху. Загалом з вини дітей сталося 1819 дорожньо-транспортних пригод, з яких 98-з потерпілими. У таких ДТП через порушення дітьми правил безпечної поведінки на вулицях та автошляхах загинуло 75 та отримали поранення 1504 неповнолітніх [5].
Відсутній комплексний та системний підхід до навчання дітей правилам безпечної поведінки на вулицях та автошляхах, формування культури поведінки на автошляхах, що не сприяє досягненню позитивної динаміки у профілактиці дитячого дорожньо-транспортного травматизму.
Крім того, відзначається необхідність активізації проведення позакласної роботи з дітьми для опанування правил безпечної поведінки на вулицях та автошляхах, залучення до цих заходів усіх зацікавлених органів, вивчення та узагальнення нових форм і методів такої роботи з дітьми.
Проте, для викладання в цікавій і доступній для дітей формі великого обсягу інформації необхідно професійне та досконале знання дитячої психології і методик навчання дітей різних вікових категорій. Тому вважаємо, що якісне вирішення даної проблеми можливе лише за умов безпосередньої участі в даному проекті як працівників ДАІ, так і фахівців Міністерства освіти і науки України.
Наїзд на пішохода (45 – 47 % від усіх ДТП) є однією із основних причин ДТП, стабільною з року в рік протягом 1999 – 2003. До вини пішоходів у 2003 році віднесено: 23 % усіх ДТП та майже 23 % від усіх загиблих у ДТП. За підсумками 2004 року в Україні за участі дітей до 16 років було скоєно 5056 ДТП, в них загинуло 319 і поранено 5181осіб. З вини дітей: до 7 років сталось 433 ДТП, загинуло 29 осіб, поранено 408; від 7 до 14 років 1098 ДТП, загинуло 42, поранено 1077;від 14 до 16 років 372 ДТП, загинуло 33, поранено 376. У 2003 році загинула 351 дитина у віці до 14 років. Саме тому ця тема є дуже важливою, як для суспільства, так і для вивчення в школі. Адже системної профілактичної роботи з дітьми, дошкільними закладами та школами працівниками ДАІ практично не проводять, за винятком вересневих акцій.
ДТП за участі пішоходів є найбільш масовими. Пішоходи, особливо діти, є найбільш незахищеними учасниками дорожнього руху. Автомобілі і їх переваги використовують одні люди, а страждають в ДТП інші, які є пішоходами. Істотну профілактичну роботу з пішоходами не проводять через “незацікавленість” працівників ДАІ до цієї діяльності та неадекватність законодавства. Звідси виникає потреба запровадити систематичні телевізійні художні, інформаційні і навчальні передачі, спрямовані на роз’яснення, ілюстрування проблем безпеки дорожнього руху (БДР) та виховання населення, зокрема, дітей і батьків стосовно того, що життя безцінне а дорожній рух - лише один з багатьох засобів, який має давати життю лише переваги.
У загальноосвітніх навчальних закладах створена система роботи щодо попередження дитячого травматизму, яка здійснюється в урочний та позаурочний час. Так, навчальними планами середніх загальноосвітніх шкіл передбачено вивчення предмета „Основи здоров'я" та „Основи безпеки життєдіяльності", завдяки чому у кожному з класів відповідно до вікових особливостей вивчаються правила дорожнього руху та питання, пов'язані із запобіганням дитячого травматизму. Окрім того, у межах професійної підготовки понад 57,3 тис. старшокласників, що становить 15 відсотків від усіх учнів 10-11 класів, вивчаючи правила дорожнього руху, мають можливість скласти іспити і отримати посвідчення водія категорії «А», «В», „ВС", „С" та тракториста-машиніста „А" [5].
Аналогічна робота проводиться і в професійно-технічних навчальних закладах, де Типовими навчальними програмами підготовки передбачена навчальна 8-годинна програма з предмета „Правила дорожнього руху".
Міністерством освіти і науки України для надання реальної допомоги керівникам вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів та установ, організацій і підприємств в їх практичній роботі підготовлено і видано у 2007 році Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності.
3.2 Профілактичні заходи
Охорона дитинства входить до найголовніших завдань держави. Державне управління має бути спрямоване на створення сприятливих умов у країні для збільшення народжуваності, безпечної життєдіяльності ті розвитку дітей, зменшення факторів, що детермінують дитячу смертність та каліцтво. Однією з причин, що призводить до травмування та загибелі неповнолітніх, є дорожньо транспортний травматизм. За статистичними даними Департаменту ДАІ у минулому 2006 році в Україні було скоєно 3237 дорожньо-транспортних пригод (далі – ДТП) за участю неповнолітніх, під час яких 187 дітей загинуло, а 3163 - отримали поранення різного ступеня важкості. У поточному 2007 році, вже за 9 місяців було скоєно 3395 (+13,4 % порівняно з аналогічним періодом 2006 року) ДТП за участю осіб віком до 16 років, під час яких 186 (+13,4 %) дітей загинуло, а 3376 (+27 %) – було травмовано. Найбільші по Україні показники дитячого дорожньо-транспортного травматизму (далі – ДДТТ) спостерігаються в Донецькій області - за вказаний період у 379 (+20,5 %) ДТП за участю дітей загинуло 14 (+16,7 %) та було травмовано 376 (+44,1 %) неповнолітніх осіб, у м. Києві – у 360 ДТП загинуло 5 та травмовано 162 дитини, Одеській області – у 349 ДТП загинуло 19 та травмовано 347 дітей, у Дніпропетровській області – у 342 ДТП загинуло 19 та травмовано 296 дітей
На наш погляд, профілактику ДДТТ треба проводити з усіма неповнолітніми особами, адже до вікових рамок до 16 років не входять учні старших класів шкіл, коледжів, технікумів, ПТУ, які також складають значну кількість загиблих та травмованих у ДТП. Проведене соціологічне опитування довело, що серед наведених суб’єктивних причин небезпечного поводження дитини на дорозі такі: невміння прогнозувати дорожню обстановку; незнання заходів забезпечення безпечного руху; відсутність навичок виконання безпечних дій; небажання (зневага) виконувати безпечні дії; підпорядкування неправильним шкідливим звичкам поводження на дорозі; неусвідомлене слідування іншим особам (нерідко батькам, старшим товаришам), які порушують правила безпеки руху; невміння діяти безпечно в навколишньому середовищі або дорожній обстановці, що різко (раптово) змінюється; недисциплінованість, утрата пильності - актуальними є всі з більшою або меншою перевагою (відсоткові межі становлять від 5 % до 20 %). Серед об’єктивних факторів, що детермінують ДДТТ, першочерговими умовами є недосконалість організаційного, в тому числі навчання дітей правильному поводженню в дорожньому процесі (32,7 %), інформаційного (18,2 %), правового (16,6 %), матеріально-фінансового (15,4 %) та інженерно-технічного забезпечення (13,6 %). У правовідносинах щодо профілактики ДДТТ, перевага має бути надана методам навчання та виховання - так вважають відповідно 19,7 та 12,5 відсотків проанкетованих. Але більше половини учасників дослідження (50,5 %) переконані у доцільності розумного поєднання всіх існуючих методів, в тому числі й адміністративного примусу. Майже 81% опитаних працівників погоджуються з необхідністю введення до законодавства норм, які б передбачали адміністративну відповідальність батьків або осіб, що їх заміщують за неналежний нагляд та виховання дітей, що призвело до порушення особами віком до 16 років ПДР або потрапляння їх у ДТП, а також адміністративну відповідальність посадових осіб за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Певна робота щодо запобігання ДТП за участю дітей ведеться. Частина профілактичних заходів проводиться або без належного правового визначення, або формально визначені заходи залишаються без фактичної реалізації Управлінням освіти та науки Дніпропетровської облдержадміністрації за рахунок варіативної складової навчального плану до курсів ОБЖ та “Основи здоров’я” щороку вводиться додаткове навчання дітей Правилам дорожнього руху. В той же час, закріплені в Регіональній програмі забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах Дніпропетровської області на 2003-2007 роки заходи щодо обладнання у навчально-виховних закладах дитячих містечок з безпеки дорожнього руху, забезпечення їх комплектами дорожніх знаків та іншими наочними посібниками з безпеки дорожнього руху залишилися невиконаними. З цього можна сказати, що в нашій державі відсутня налагоджена адміністративно-правова система профілактики ДДТТ.
Ми пропонуємо:
1) Організувати в області систему безперервної підготовки дітей до безпечної участі в дорожньому русі:
2) розробити для 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів типову програму додаткового вивчення правил безпечного поводження дітей у дорожньому процесі;
3) провести додаткові обстеження закладів освіти області щодо можливості обладнання автомайданчиків, передбачити фінансування цих заходів;
4) організувати обов’язкові курси підвищення кваліфікації для викладачів предмету ОБЖ, класних керівників, розробити програми з їх навчання;
5) забезпечити загальноосвітні навчальні та дошкільні дитячі заклади науковою та навчально-методичною літературою, посібниками з профілактики ДДТТ (розглянути можливість використання окремих російських видань – зробити централізоване замовлення);
6) розглянути можливість утворення спеціалізованих дитячих центрів безпеки дорожнього руху; розробити та затвердити на обласному рівні відповідне положення про ДЦБДР; визначити джерела фінансування;
7) протягом усього року додатково проводити серед дітей конкурси, вікторини, екскурсії, змагання і т.п.
8) розглянути питання щодо забезпечення всіх учнів світловідбиваючими елементами на одяг (флікерами), особливо у зимовий період.
9) проводити роботу з формування громадської свідомості щодо проблем безпеки руху, залучення до профілактики ДДТТ як- найбільшої кількості держаних органів, установ, комерційних структур, громадських формувань, населення:
10) увести в практику організацію та проведення в області профілактичних акцій, що мають позитивно впливати на зниження рівня ДДТТ.
Висновки
При розгляданні даної теми, ми поставили за мету вивчення дорожньо – транспортних пригод, їх географічні аспекти, причини, наслідки, та методи боротьби (запобігання), на прикладі Дніпропетровської області. Визначили, що дана тема є досить актуальною в наш час, і має різнобокий характер.
Для вивчення теми «Дорожньо-транспортні пригоди в Дніпропетровській області» було визначено до якого розділу географії її необхідно віднести. Якщо розглядати ДТП, як негативний фактор впливу на демографічну ситуацію в країні, тоді це географія населення (демографія). Вона вивчає будь-які фактори (зовнішні чи внутрішні), що впливають на кількісні та якісні показники населення. Якщо ж підійти з точки зору впливу такого негативного явища, як ДТП на економіку держави, вивчати це буде економічна географія. З точки зору соціальної географії ДТП – негативне для суспільства явище, кількісні та якісні характеристики якого вона буде вивчати, як суспільну проблему. Для дослідження факторів, які безпосередньо впливають на факт ДТП, необхідно торкнути транспортну географію. Тема має різносторонні напрямки, розглядається декількома напрямами географічних наук, котрі вивчають її одночасно, чи переплітаються в окремих випадках.
Також було запропоновано практичне застосування теми: для підготовки пішоходів, водіїв. Розглянуто проблеми, котрі необхідно вирішити для зменшення кількості ДТП.
В цілому проблема розкрита повно, розглянуті майже всі її аспекти та проблемні сторони.
Література:
1.Автомобіль без поліса – великий ризик // Украина-бизнес. – 1994. –№ 33-34. – среда 19 октября
2.Автострахование: теория, практика и зарубежный опыт. Специальное приложение к журналу "Финансы". – М., 1995. – 224 с
3.Алексеев Б.А. Безопасность движения автомобильного транспорта. - М.: Издательство ДОСААФ,1972. -141 с
4.Алексеев О.Л. Страхование личных транспортных средств. – М., 1988. – 108
5.Атаманюк В.Г., Ширшев Л.И., Акумов Н.Н. Гражданская оборона; учебник для ВУЗов – М.: Высшая школа, 1986.
6.Афанасьєв М.Б. Водителю о дорожном движении. - М.: Издательство ДОСААФ ,1980. -159 с.
7.Афанасьев М.Б., Клинковштейн Г.И., Мелкий В.А. Водителю о правилах и безопасности дорожного движения. – М.: Транспорт, 1991. – 235 с.
8.Бабков В.Ф. Дорожные условия и безопасность движения. – М.: Транспорт, 1993. – 271 с.
9.Балмаков А.И., Звонов В.Ф. За рулем без аварий. – Минск.: Беларусь, 1982. – 159 с.
10.Безсмертний В.О., Дерех З.Д., Іщенко В.В. Основи керування автомобілем і безпека руху. – К.: Вища школа, 1996. – 201 с.
11.Березовський М.В. Все для будівництва та ремонту доріг // Стан і перспективи розвитку автомобільних доріг в Україні. К. – 2006. - №1. - С.2-3.
12.Бонн А. Мастерство управления автомобилем: Пер. с фр. – М.: Транспорт, 1985. – 86 с.
13.Волков И.Г. Автокомби в действии // Финансы СССР. – 1986.– № 10. – с. 48-50.
14.Волошин Г.Я. Анализ дорожно-транспортних проишествий. – М.: Транспорт, 1987. –238 с.
15.Гаража В.С. Автоинспекция. Информация ГАИ. – К.: Автодор, 1995. – № 8.
16.Жекулин В.С. Введение в географию: [Учеб. пособие для вузов по спец География"] – ЛГУ – 1989.
17.Жулев В.И. Водитель и безопасность дорожного движения. – М.: ДОСААФ, 1984. – 151 с.
18.Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Автомобільний транспорт” // ВВР України. –2006. -№ 31. - Ст.338.
19.Закон України “Про дорожній рух” від 28.06.1993 р. // ВВР України. -1993. -№ 31. - Ст.338 (із змінами та доповненнями: 1994. - № 46. -Ст.414).
20.Закон України “Про дорожній рух”: Постанова Верховної Ради України від 28 січня 1993 р.
21.Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. №85/96 ВР. // Бизнес. – 1996. – №14. – 16 апреля.
22.Зверева Н.В., Елизаров В.В., Веселкова И.Н. - Основы демографии - "Высшая школа" – 2004.
23.Иларионов В.А. Експертиза дорожно-транспортных происшествий. – М.: Транспорт, 1989.- 256 с.
24.Ильина Е. Н. Туризм - путешествия. Создание туристской фирмы. Агентский бизнес: Учебник для туристских колледжей и вузов. - М.: РМАТ, 1998.
25.Кватальнов В. А., Романов А. А. Международный туризм политика развития:: Учеб. пособие. -М.: Советский спорт, 1998.
26.Кодекс України про адміністративні правопорушення. –К.: “Сирін”, 2000. –168 с.
27.Кондратьев В. «Повышение безопасности дорожного движения в 2006-2012 годах» (Комментарии к основным положениям Федеральной целевой программы) // Автомобильный транспорт. М, - 2006. - №3. - С. 36-42.
28.Коноплянко В.И. Основы безопасности дорожного движения. – М.: Издательство ДОСААФ ,1978. – 124 с.
29.Краснопивцев В.Н. Действия водителей в опасных дорожно-транспортных ситуациях. – К.: Сигнал, 1992. – 96 с.
30.Куперман А.И. Безопасное управление автомобилем. – М.: Транспорт, 1989. – 160 с.
31.Лукьянов В.В. Безопасность дорожного движения. – М.: Транспорт, 1979. - 245 с.
32.Миленькая Ю.М. Транспортный травматизм и пути его снижения. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1988. –68 с.
33.Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 1994 р. №372 "Про порядок та умови обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів"
34.Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми “Шкільний автобус” від 16.01.2003 р., № 31.
35.Редзюк А.М. Державна концепція підвищення безпеки дорожнього руху в Україні // Автошляховик України. – 2006. - №3. - С.2-11.
36.Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки” від 29.01.2003 р., № 56-р.
37.. Столяров А.Л. Щодо діяльності ЄС у сфері безпеки дорожнього руху // Автошляховик України. – 2005. - №6. - С.20-22.
38.Терновой Н.К., Соловьев А.Е. Все решают секунды: Первая помощь при дорожно-транспортных происшествиях. – К.: Реклама, 1989. – 96 с.
39.Тімовський О.А., З.Д. Дерех, Заворицький Ю.Є. Основи безпечного керування дорожніми транспортними засобами. – К.: “Вища школа”, 2006. 120 с.
40.Фоменко О.Я. Підручник водія. – К.: Редакція журналу “Сигнал”,1997. – 284 с.
41.Шахриманьян И.К. Совершенствование деятельности органов внутренних дел по предупреждению детского дорожно-транспортного травматизма: Учебное пособие. –М.: Типография Академии МВД СССР, 1984. –61 с.
42.Шевяков А.П. Организация движения на автомобильных магистралях. – М.: Транспорт, 1985. – 90 с.
43.www.mns.gov.ua
ДОДАТКИ