Курсовая работа: Регіональні особливості розміщення господарського комплексу Одеської області

Курсова робота

з курсу «Регіональної економіки»

на тему

«Регіональні особливості розміщення господарського комплексу Одеської області»

Київ 2010

Зміст

1.Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Одеської області5

2.Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Одеської області: історичні, природні, демографічні, екологічні7

3.Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Одеської області12

4.Територіальна структура господарства Одеської області16

5.Участь Одеської області у внутрідержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках. 20

6.Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Одеської області24

Висновки. 27

Список використаної літератури. 30

Інтернет-ресурси. 31

Додатки. 32

Вступ

Розміщення господарського комплексу є об’єктом дослідження регіональної економіки як науки та навчальної дисципліни. Особливості розміщення господарського комплексу Одеської області вивчає навчальний предмет регіональна економіка та розміщення продуктивних сил. Предметом вивчення є виявлення закономірностей та визначення принципів і факторів територіальної організації продуктивних сил економічних районів, їх сучасне і перспективне розміщення.

Оскільки завданнями регіональної економіки є забезпечення ефективності суспільного виробництва за рахунок раціонального розміщення виробництва, забезпечення комплексного розвитку регіонів, удосконалення поділу праці та територіальної організації виробництва, споживання, умов проживання та обслуговування населення, розробка та реалізація регіональних програм економічного та соціального розвитку, то вивчення особливостей розміщення господарського комплексу Одеської області є важливою складовою курсу регіональної економіки. Ці знання є важливою ланкою підготовки фахівця в умовах ринкової економіки, адже дають об’єктивну картину розвитку регіону та наводять сучасні та актуальні статистичні дані.

Об’єктом дослідження цієї роботи є елементи просторової організації продуктивних сил Одеської області – населення, трудові та природні ресурси, виробництво і сферу обслуговування, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальну інфраструктуру, територіальні системи господарювання, тобто продуктивні сили регіону. Предметом дослідження є економічні та соціальні проблеми просторової організації суспільства, територіальні економічні системи, сукупність факторів, що обумовлюють формування і розвиток продуктивних сил у межах Одеської області.

Метою роботи є дослідження ролі та значення господарського комплексу у розвитку економіки Одеської області, передумови розвитку та розміщення господарського комплексу території, сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу регіону, територіальна структура господарства території, участь Одеської області у внутрідержавному територіальному поділі праці України та економічних зв’язках, проблеми та перспективи розвитку, розміщення господарського комплексу цього регіону.

Завданням роботи є висвітлення основних тенденцій розвитку Одеської області, загальна характеристика її економічного розвитку, аналіз сучасних статистичних даних та прогнозування подальшого розвитку регіону, всебічне дослідження економічного та соціального стану цієї території, її зв’язки та вплив на сусідні області та економіку всієї України.

Методами дослідження особливостей розміщення господарського комплексу є інформаційний – збирання та обробка інформації, аналітичний – проведення аналізу одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і практичних результатів, алгоритмічний – визначення чіткого порядку дослідження теми, модельний – прогнозування подальшого розвитку регіону на основі аналізу його сучасних тенденцій розвитку.

1. Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Одеської області

Одеська область відіграє важливу роль в економіці України. Вона є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни, обслуговує міжнародні транзитні вантажо- і пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях, є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних з використанням ресурсів моря і світового океану. Одеська область є одним з найбільш перспективних регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування спеціальних (вільних) економічних зон, є одним з найбільш перспективних рекреаційних регіонів приморського типу для розвитку туризму.

На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою, на південному заході — частина державного кордону України з Румунією. Всього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5 % території України [16].

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях — Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС).

Одеська область має розвинену економіку. Вона має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу, виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного землеробства й індустрією переробки сільськогосподарської продукції, є одним з центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу. Частка інноваційно активних промислових підприємств в області у 2008 році склала 11,4% від загальної кількості промислових підприємств [20].

За станом на 1 січня 2007 року в області зареєстровано 1061 сільськогосподарське підприємство. На базі 483 колективних сільськогосподарських підприємств створено 857 агроформувань ринкового типу. Державні акти, що дають право приватної власності на землю, отримали 75,9 тис. осіб [16].

Основними промисловими галузями Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична, легка та харчова промисловість.

Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів, 5 судноремонтних заводів, найкрупніші державні судноплавні компанії та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній.

Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць розташованих по всьому морському узбережжю області й у гирлі ріки Дунай.

Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації. Тут існують понад 5000 об’єктів культурної спадщини та 120 об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення [16].

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення – Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, ландшафтний парк "Тилігульський" , ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо.

Отже, Одеська область відіграє важливе в економіці України. На її території розміщені важливі підприємства державного та міждержавного значення. Господарський комплекс відіграє провідну роль в розвитку цього регіону, визначає його вагомий вплив в економіку держави.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Одеської області: історичні, природні, демографічні, екологічні

Історичні передумови . Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, почалось на початку XIX ст. До середини 30-х років переселенський рух був в основному землеробського характеру, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху до міст.

Надзвичайно важливим чинником, що сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво залізниць. Це значно покращило транспортно-географічне положення Одеси і разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мало вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості міста [16].

Природні передумови . Взагалі інтегральний природно ресурсний потенціал області невисокий, що пояснюється відносною бідністю корисними копалинами. Але є два фактори, які цілком компенсують дефіцит мінеральних ресурсів: це теплий клімат і море.Перший сприяв формування потужного агропромислового комплексу й унікального для України рекреаційного комплексу з південною специфікацією. Вихід до моря, крім рекреаційного значення, має велике економічне: завдяки цьому в районі сформувалися припортові комплекси, які працюють як на українській сировині (зерно, цукор, риба – переробляються й вивозяться в інші регіони країни й за кордон), так і на довізній з інших країн (аміак, суперфосфорна кислота, чаю, значною мірою тютюн, нафта, бавовна, джут). Завдяки морю однією з провідних галузей стало суднобудування [10, c. 497].

Головне природне багатство області — її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів. Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини [16].

Основними корисними копалинами в області є вапняк (родовища Загнітківське, Єлизаветівське, Главанське), мармур (Білгород-Дністровське), глина (Шкодовогірське), нафта (Східносаратське), Куяльницькі лікувальні грязі тощо [7, c. 12-13].

На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Тут розташований Дунайський біосферний заповідник, заказники Савранський ліс, Дністровські плавні, Філофорне поле Зернова [16].

Демографічні передумови . По Одеській області загальна кількість наявного населеннястаном на 1 грудня 2009 р. становила 2 млн. 391 тис. осіб. Кількість міського населення становила 1 млн. 595 тис. осіб, або 66,7%, сільського — 796 тис. осіб, або 33,3%.

Таблиця 1

Національний склад населення Одеської області [16].

Народи з чисельністю більше 1000 осіб (тис. осіб і % ) станом на 2001 рік
Національність	Осіб	%	Національність	Осіб	%
Українці	1542,3	62,8	Поляки	3,2	0,1
Росіяни	508,5	20,7	Німці	2,9	0,1
Болгари	150,7	6,1	Грузини	2,8	0,1
Молдавани	123,8	5,0	Азербайджанці	2,8	0,1
Гагаузи	27,6	1,1	Татари	2,6	0,1
Євреї	13,4	0,6	Греки	2,1	0,1
Білоруси	12,8	0,5	Албанці	1,9	0,1
Вірмени	7,4	0,3	Араби	1,3	0,1
Цигани	4,0	0,2	Інші національності	45,6	1,9

Кількість чоловіків становила 1 млн. 155 тис. осіб, або 48,3%, жінок — 1 млн. 314 тис. осіб, або 54,9%.

Зменшення кількості населення Одеської області в 2009 році склала 0,04%. Середня густота населення значно нижча, ніж у країні в цілому – 64,4 чол./км² . На 1 листопада 2009 року кількість міських жителів становила 1593974 осіб, сільське – 797342. Отже, рівень урбанізації високий – близько 67%, що майже збігається з середнім показником у державі. Міста з найбільшим населенням: Одеса, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Котовськ. Населення є багатонаціональним [20].

Середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного штатного працівника на січень-листопад 2009 року в Одеській області склала 1737 грн.Заборгованість із виплати заробітної плати на 1 листопада 2009 року становила 50,2 млн. грн. Доходи населення Одеської області станом на 2008 рік склали 28133 млн. грн., у розрахунку на одну особу – 12626,5 грн.

Працевлаштовано державною службою зайнятості у січні-вересні 2009 року 17,8 тис. осіб, що становить 30,6% від загальної кількості безробітних громадян області. Цей показник становить 57,5% до відповідного показника минулого року. Чисельність безробітних на січень-вересень 2009 року в Одеській області становила 74,5 тис. осіб у віці від 15 до 70 років. Це 6,6% економічно активного населення.

Рисунок 1. Безробіття в розрізі міст Одеської області.

Потреба підприємств у працівниках в Одеській області за січень-вересень 2009 року склала 3 тис. осіб, що становить 50,1% до відповідного періоду 2008 року.

Частка осіб, яким нараховано заробітну плату нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи за вересень 2009 року становила 16,5% до кількості штатних працівників, які відпрацювали 50% і більше робочого часу, встановленого на вересень [20].

Кількість економічно активного населення (за матеріалами вибіркового обстеження населення з питань економічної активності) за січень-вересень 2009 р. склала 1120,7 тис. осіб у віці 15-70 років, з них працездатного віку – 1026,5 тис. осіб.

Рисунок 2. Середньомісячна заробітна плата в розрізі міст Одеської області.

Середня тривалість безробіття у 2005 р. склала 6 місяців. Більше 6 місяців не працювало 6,3 тис. безробітних, або майже 40% осіб. Кількість вільних робочих місць у 2005 році склала 1,7 тис., що лише на 3,3% більше минулого року. Навантаження на одне вільне робоче місце складає 10 осіб – проти 9 осіб у 2004р.

Працевлаштовано службою зайнятості протягом 2005 р. було 16,8 тис. незайнятих громадян, що на 15,2% більше, ніж у 2004 р. Серед працевлаштованих майже половину складають жінки (46,6%) та більш ніж третину (38,7%) – молодь у віці до 28 років. На посади робітників було працевлаштовано 9,8 тис. громадян (58,5%), на посади службовців – 4,6 тис. громадян (27,3%) та майже 2,4 тис. громадян (14,2%) - на місця, які не потребують спеціальної підготовки. З метою отримання нової професії або спеціальності у 2005 р. в навчальних закладах усіх типів проходили професійне навчання 5,3 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян. У громадських роботах брали участь 12,3 тис. осіб. З Державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю впродовж 2005 р. було витрачено 6298,5 тис. грн.[18].

Екологічні передумови . Однією з найактуальніших проблем Одеської області є екологічний стан. Насамперед на нього впливають численні підприємства та транспорт. Основна частина забруднюючих речовин, викинутих в атмосферу у 2008 році, становила 192,2 тис. т, з них із пересувних джерел (транспорту) – 157,8 тис. т, зі стаціонарних джерел забруднення – 34,4 тис. т, крім того, викиди діоксиду вуглецю в сумі склали 5,8 млн. т, що становить 102% від показника попереднього року. Протягом 2008 р. в Одеській області утворилось 8 тис. т відходів І-ІІІ класів небезпеки, утилізовано лише 0,9 тис. т, знешкоджено (знищено) – 0,4 тис. т, видалено (захоронено) – менше ста тон. На кінець 2008 року у спеціально відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств знаходилося 1,2 тис. т відходів І-ІІІ класів небезпеки [20].

Одеська область є незабезпеченою водними ресурсами, крім того, вони розміщені нерівномірно. Централізоване водопостачання охоплює лише 57% населених пунктів, у 83% з них вода не відповідає вимогам державного стандарту «Питна вода». Дефіцит питної води в області складає понад 600 тис. м³ /добу. Великою проблемою є скидання промислових відходів у водойми Одеської області.

Земельний фонд Одеської області складає 3,3 млн. га, з них 78% займають сільськогосподарські угіддя. Половина земель області (48%) еродована, з них 35% – середньо- і сильно змиті. У межах області знаходяться понад 1100 ярів площею 13,7 тис. га, близько 20% території області займають карстові явища.

Отже, передумови для розвитку господарського комплексу області склалися вдало. Одеська область володіє значними земельними та демографічними ресурсами, що дає змогу розширювати господарство. Однак незначна кількість природних ресурсів (корисних копалин, води) гальмує розвиток регіону, як і екологічний стан області, що наближений до стану екологічної катастрофи.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Одеської області

Найбільш розвиненими галузями промисловості Одеської області є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка та харчова промисловість.

Машинобудування – одна із провідних галузей регіону, яка забезпечує потужній потенціал з виробництва високоточних верстатів, будівельних машин, засобів обчислювальної техніки, приладобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості, сільськогосподарських машин. Значного розвитку набула верстатобудівна галузь. Одне із провідних високотехнологічних підприємств галузі – ВАТ “Одеський завод поршневих кілець” , яке здійснює проектування і виробництво поршневих кілець для вітчизняних і закордонних двигунів автомобільної і сільськогосподарської техніки. Завод повністю задовольняє потребу агропромислового комплексу України у поршневих кільцях для комбайнових і тракторних двигунів. Основні комплекти поршневих кілець пройшли державну сертифікацію. Відомим в Україні та за її межами є відкрите акціонерне товариство “Одеський кабельний завод “Одескабель” – єдиний на Україні виробник найсучасніших високотехнологічних волоконно–оптичних та мідних кабелів для телекомунікаційних мереж зв’язку. Закрите акціонерне товариство “Кисеньмаш” відоме не тільки на Україні, а і в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя. 70% продукції, що виробляється на заводі, експортується. Оснащене кращим технологічним обладнанням і зорієнтоване на вирішення складних технічних завдань з реалізації повномасштабного виробництва об’єктів високих технологій, відкрите акціонерне товариство “Мікрон” протягом своєї тридцятирічної історії успішно виробляє широку номенклатуру металорізальних і спеціальних верстатів, нестандартного технологічного обладнання, вузлів, механізмів, заслужено посідає провідне місце в рейтингу національного верстатобудування. Одне із найвідоміших на Одещині підприємств ВАТ “Ексімнафтопродукт” розглядається як флагман вітчизняного нафтогазового комплексу та як сучасне базове підприємство з перевалки нафти та нафтопродуктів. До паливного комплексу входить і ВАТ “Лукойл - Одеський нафтопереробний завод ” , приватизація якого дала змогу провести реконструкцію підприємства та збільшити рівень завантаженості виробничих потужностей з 20% до 50%, розробити довгострокову стратегію розвитку нафтопереробного комплексу. Сьогодні хімічна та нафтохімічна промисловість посідає друге місце за ступенем спеціалізації у структурі промисловості (24,3% всього промислового виробництва області), підприємствами Одещини виробляється 10,8% продукції цієї галузі країни. Провідним підприємством галузі є Одеський припортовий завод , який виробляє та постачає на експорт мінеральні добрива (синтетичний аміак та карбамід).

На території Одещини розташоване єдине в Україні унікальне підприємство ДП “Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів” , яке виробляє високоякісні вірусні вакцини для профілактики захворювань на туберкульоз, кір, паротит, краснуху, гепатит В, грип та сказ. Єдиним виробником на Україні шприців одноразового використання, систем для переливання та збору крові є Білгород–Дністровське ВАТ “Гемопласт” . Підприємство забезпечує потребу країни у системах на 100%, у шприцах на 65% і має можливість виготовляти 100% шприців.

Одним з провідних підприємств, які виробляють швейні вироби, є закрите акціонерне товариство “Фірма Акація” . За роки незалежності збудовано відкрите акціонерне товариство “Балтська швейна фабрика” . Підприємство виробляє щомісячно понад 50 тисяч швейних виробів, оснащено сучасними технологічними лініями. У двох швейних цехах (розкрійному та експериментальному) працює понад 1000 осіб. Підприємство створило мережу торгових закладів у містах Балта, Одеса. За роки незалежності збудовано Іллічівське СП “Імперія” – підприємство з виробництва взуття [17].

На даний час харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів є однією із провідних галузей, до якої входить 158 промислових підприємств, або 34,7% загальної кількості підприємств області. На підприємствах харчової промисловості виробляється 1/3 товарної продукції індустрії, що становить 5,3% обсягів харчової галузі країни. В області практично завершено реформування підприємств, більшість яких приватизовано. Утворено нові підприємства іззалученням закордонних інвесторів, у тому числі:

· виробник плодоовочевих соків фірма “Вісма” ;

· виробники рибопродукції: ТОВ “Істок” у м. Білгороді-Дністровському, ТОВ “Водяний світ” у м. Іллічівську;

· виробники прохолоджуючих напоїв СП “Дарл”, ПП “Грін-Стар” в м. Одесі, ТОВ “Гарант-2” у м. Роздільна;

· виробники м'ясної продукції та ковбасних виробів: ТОВ “Векка”, “Онісс” Комінтернівського району, приватне підприємство “Від” у Красноокнянському районі;

· виробники молочної продукції ТОВ “Біопродукт” Комінтернівського району, ТОВ “Агроком” Біляївського району;

· виробник морозива ТОВ “Браво” у м. Одесі;

· виробники виноградних вин ТОВ “Винконцерн” Білгород-Дністровського району, ЗАТ “Вікторія” та ТОВ “Нива” Овідіопольського району;

· виробники борошно-круп'яної продукції: СП “Компас-1” у м. Одеса, СП “Аттіс” Балтського району, ЗАТ “Агро-холдінг” Овідіопольського району та інші.

Провідними підприємствами галузі є:

· ЗАТ “Одеса” – провідний виробник кондитерських виробів на Україні.

· ВАТ “Янтарь” – засновано у 1969 році, спеціалізується на виготовленні різноманітних твердих та плавлених сирів, вершкового масла, казеїну, які протягом багатьох років виготовляються за класичною технологією.

· Одеський коньячний завод – найбільше та старовинне в Україні підприємство, засноване 1863 році Південноросійським товариством “Чорноморське виноробство” на базі природних катакомб, що використовувалися для витримки вин.

· Продукція ВАТ “Одеський олійножировий комбінат” користується великим попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках України [17].

Станом на 2005 рік галузева структура зайнятості населення Одеської області мала такий вигляд: у матеріальному виробництві зайнято 73,7% населення, у тому числі в промисловості – 22,6%, сільське і лісове господарство – 20,3%, транспорт і зв’язок – 12%, будівництво – 8,9%; у нематеріальному виробництві зайнято 26,3% населення області. Роздрібний товарообіг за січень-грудень 2009 року склав 14462,6 млн. грн. Чистий прибуток підприємств за січень-вересень 2009 року склав 403,8 млн. грн., 52,5% підприємств одержали прибуток (2855,5 млн. грн.), збиток – відповідно 47,5% підприємств (2451,7 млн. грн.). На 2007 р. валовий регіональний продукт становив 33116 млн. грн., валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу – 13827 грн.Індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту на І півріччя 2009 року склав 88,1% до відповідного періоду попереднього року[20].

Отже, господарський комплекс Одеської області є досить розвиненим. Основними галузями промисловості є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка та харчова промисловість. В Одеській області розташовано багато підприємств державного значення, деякі з них не мають аналогів. Кількість трудових ресурсів має тенденцію до зростання, поступово покращується екологічна ситуація.

4. Територіальна структура господарства Одеської області

Одеська область є складовою Причорноморського економічного району України, при чому Одеський промисловий вузол є найбільшим у районі. Питома вага Причорноморського району у валовому внутрішньому продукті України становить 10%, в обсязі сільськогосподарської продукції – 16%. Значна вища його частка в виробництві зерна (20%), соняшнику (23%), овочів (24%). На І півріччя 2009 року індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту склав 88,1% до відповідного показника минулого року. Одеська область має розвинені промисловість та сільське господарство.Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва за січень-листопад 2009р. до січня-листопада 2008р. склав 92,7%, а індекс промислової продукції за січень-листопад 2009р. до січня-листопада 2008р. склав всього 76,4% [20].

Рисунок 3. Господарство Одеської області.

Основними промисловими центрами області є міста Одеса, Котовськ, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Теплодар, Южне. Основними транспортними вузлами є міста Одеса, Іллічівськ та Ізмаїл.

На крайній півночі області розвиненим є м’ясо-молочне скотарство та свинарство. Ближче до центру області поширене зернове господарство, вирощування соняшнику, буряківництво. Переважна решта території займається овочівництвом, виноградарством, садівництвом, м’ясо-молочним скотарством, птахівництвом та вівчарством. У приміських зонах розвивається овоче-молочне господарство, птахівництво, вирощування плодоягідних та зернових культур.

Рослинництво має більше значення, ніж тваринництво. Провідну роль відіграє зернове господарство. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь, просо, рис. На основі зернового господарства працює потужна борошномельно-круп'яна промисловість.

З-поміж технічних культур виділяється соняшник. Вирощують також цукрові буряки (у північній частині), сою, льон-кучерявець, рицину, тютюн, кунжут, гірчицю, арахіс, рижій, ефіроолійні і лікарські рослини. Переробна ланка представлена підприємствами олійної, олійно-жирової, ефіроолійної, цукрової та тютюново-ферментаційної промисловості. За попередніми даними Державного комітету статистики України, у 2009 році вирощено 2838,3 тис. т зернових та зернобобових культур, 230,5 тис. т насіння соняшника, 183,7 тис. т картоплі, 482,3 тис. т овочів відкритого та закритого ґрунту [20].

Щодо основних показників тваринництва, то за попередніми даними, у 2009 році вироблено 59,2 тис. т м’яса (81% показника 2008 року), 413,8 тис. т молока (99,4% відповідно), 587,4 млн. шт. яєць від птиці усіх видів (116,4%). Станом на 1 січня 2010 року в Одеській області нараховувалось 183,9 тис. голів великої рогатої худоби (98,3% відповідного показника 2009 року), 323 тис. голів свиней (відповідно 114,1%), 406,3 тис. голів овець та кіз (104,8%), 5,5 млн. голів птиці (100,9%) [20].

Провідною галуззю промислового комплексу Одеси (1 млн 3 тис. чоловік) є машинобудування і металообробка. Найбільші підприємства галузі — виробничі об'єднання «Продмаш» , верстатобудівне, важкого кранобудування, «Одес-холодмаш» , «Одесаґрунтомаш» та науково-виробничі об'єднання «Кисеньмаш» і «Харчопромавтоматика» . Крім того, тут працюють заводи «Епсилон» , «Кінап» , важкого вагонобудування, «Нептун» , судноремонтний.

Практично всі галузі харчової промисловості представлено в Одесі: борошномельна, цукрова, м'ясна, молочна, рибна, консервна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська тощо. Найбільшими підприємствами є заводи: цукрорафінадний, рибопереробний, консервний, шампанських вин, а також винно-коньячний, чаєрозважувальна і харчових концентратів фабрики.

Легка промисловість представлена виробничим швейним об'єднанням, хутровою, суконною, взуттєвою та технічних тканин фабриками.

Розвинуті також хімічна і нафтохімічна галузі: припортовий хімічний, нафтопереробний і суперфосфатний заводи. Працюють лінолеумний завод і виробниче хіміко-фармацевтичне об'єднання. До будіндустрії належать ВО «Одесбудматеріали» , цементний завод тощо. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової, скляної, ювелірної галузей.

Одеса — великий транспортний вузол. Тут знаходяться Чорноморське морське пароплавство, торговий морський порт, міжнародний аеропорт. Одеса — головний вузол Одеської залізниці, вузол автомобільних доріг.

Ізмаїл (95 тис. чоловік) — промисловий центр і порт на Дунаї. Тут розвинуті харчова і машинобудівна промисловість. Працюють рибообробний, консервний, молочний, продовольчих товарів заводи, хлібний і м'ясний комбінати. З машинобудівних — судноремонтний, судноремонтно-механічний, ремонтно-технологічного устаткування заводи. Діють також швейно-галантерейна фабрика і целюлозно-картонний завод. В Ізмаїлі знаходиться управління Дунайського морського пароплавства.

У Білгороді-Дністровському (59 тис. чоловік) провідною є харчова промисловість: хлібний і продтоварів заводи, рибоконсервний філіал об'єднання «Антарктика». Є підприємства будматеріалів (заводи залізобетонних виробів, експериментальний пористих бетонів і виробів). Медична промисловість представлена медико-інструментальним і медичних виробів з полімерних матеріалів заводами. Є швейна фабрика і завод «Сантехарматура» .

Морським торговим портом з великою базою для ремонту контейнерів є Іллічівськ (56 тис. чоловік). Тут знаходяться судноремонтні підприємства і завод рибної гастрономії, Чорноморське ВО рибної промисловості «Антарктика» з морським Рибним портом.

Котовськ (44 тис. чоловік) розташований на півночі Одеської області. Це — багатогалузевий промисловий центр з машинобудуванням, харчовою, легкою та деревообробною галузями. Тут працюють заводи авторемонтний та «Південрем-верстат» . Підприємствами харчової промисловості є цукровий, соковий, продтоварів заводи та м'ясокомбінат. Працюють меблева і пір'яно-пухових виробів фабрики. Котовськ — залізничний вузол [6, с. 378-379].

З рекреаційних господарство в Одеському регіоні перше місце займають морські пляжі й бальнеологічні ресурси (лікувальні грязі, мінеральні води).

Одеський промисловий вузол відрізняється надмірною концентрацією виробництва, що негативно впливає на стан навколишнього середовища. Територія регіону розвинена вкрай непропорціонально. Найрозвиненішими містами Одещини є Одеса, Білгород-Дністровський, Котовськ, Ізмаїл, Теплодар, Южне, в той час як частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості виробничих фондів – недостатня. За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Одеської області. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров’я мешканців.

5. Участь Одеської області у внутрідержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках

Економіка Одещини відіграєпомітну роль у господарському комплексі України. Область виконує наступні функції:

· є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни;

· обслуговує міжнародні транзитні вантажо- і пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях;

· є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних з використанням ресурсів моря і світового океану;

· є одним з найбільш перспективних регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування вільних економічних зон;

· має значний науково-технічний і проектно-конструкторський потенціал, є центром підготовки кадрів, а також здійснення науково-технічної, інформаційної, інноваційної й інвестиційної діяльності регіонального і національного масштабу;

· є одним з найбільш перспективних рекреаційних районів приморського типу;

· виділяється як важливий регіон інтенсивного сільського господарства з високою часткою зрошуваного землеробства й індустрією переробки сільськогосподарської продукції;

· є одним з центрів машинобудування, легкої і хімічної промисловості регіонального і національного масштабу;

· виділяється завдяки наявності великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Має гарні перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки. При цьому на сьогоднішній день має низку серйозних проблем природоохоронного й екологічного характеру, що вимагають невідкладного рішення [16].

Одеська область — приморський прикордонний район, розташований на південному заході України. У стратегічному плані територія області розташована дуже вигідно — на перетинанні найважливіших міжнародних водяних шляхів: дунайського, дністровського, дніпровського. Загальна довжина залізничної мережі області майже 1100 км, її обслуговує 100 залізничних станцій. Одещину перетинає також 7 автомагістралей. Усе це в сполученні з приморським розташуванням області, її транспортно-географічною своєрідністю робить Одещину могутнім експортно-імпортним потенціалом, що не може не враховуватися в проектах створення міжнародних транспортних коридорів Європейської комунікаційної інфраструктури єдиної транспортної системи країн-членів Чорноморського економічного співробітництва. Одеська область виділяється серед інших областей ведучим міжгалузевим морегосподарським комплексом, ступінь розвитку якого відображає рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Морегосподарський комплекс області включає в себе 7 морських портів (обсяг вантажопереробки портів області становить 74,1 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів (64,8 %), найкрупніші державні судноплавні компанії (ДСК «ЧМП», ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», СК «Укрферрі», ДСК «Укртанкер», ДСК «Укрріфер», ДСК «УМП» ) та понад 20 приватних судноплавних компаній, майже 80 приватних крюїнгових та понад 90 експедиторських і агентських компаній [16].

Систему морських торговельних портів утворюють 7 виробничих одиниць, розташованих по всьому морському узбережжю області й у гирлі ріки Дунай. За географічним розміщенням і роллю в транспортному обслуговуванні економіки регіону і її зовнішньоекономічних зв'язків, а також за місцем розташування портів у системі міжнародних транспортних шляхів, морські порти області можна розділити на дві основні групи: Дунайські порти : Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ; регіон Чорного моря : Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Южний.

Одеська область розташована на перетині найважливіших міжнародних водних шляхів. Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-Майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі — у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро — з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів — з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів [16].

Іллічівськ, Одеса – порти міжнародного значення. З Іллічівська починаються поромні переправи до Болгарії та Грузії. В Одесі також знаходиться міжнародний аеропорт. В цьому регіоні існують важливі автомагістралі, що мають як державне (Одеса-Миколаїв, Одеса-Київ), так і міжнародне значення (Одеса-Бухарест, Одеса-Кишинів, проходить шлях Кіровоград-Кишинів тощо). Залізничні шляхи відіграють важливу роль в економіці регіону: Одеса-Жмеринка, Одеса-Миколаїв, Одеса-Кіровоград, Одеса-Кривий Ріг, Іллічівськ-Ізмаїл, Одеса-Кишинів. Важливим є нафтопровод Одеса-Броди. Територією Одещини проходять газопроводи державного та міждержавного рівня.

На території області розміщені унікальні промислові підприємства, що мають загальнодержавне значення: Одеський припортовий завод, який виробляє мінеральні добрива, ВАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» — єдине у країні підприємство, що випускає алмазно-розточні, координатно-розточні, радіально-свердлильні і хонінгувальні верстати, єдине на півдні України підприємство — виробник литва чорних і кольорових металів для машинобудування, Одеський завод «Центроліт» , ВАТ ОЗПВ «Мікрон» — провідне підприємство верстатобудівної галузі, яке виробляє металорізальні верстати з числовим програмним управлінням, багатоцільові свердлильно- фрезерно-розточні верстати.

За даними Державного комітету статистики України, до Одеської області у січні-жовтні 2009 року в межах України прибуло 28390 осіб, відбуло ж 26660, тобто приріст склав 1730 осіб; в межах зовнішньої міграції прибуло 3111, відбуло 708, тобто приріст – 2403 осіб. Це вказує на позитивні тенденції в розвитку економіки регіону. Враховуючи, що показник приросту в межах зовнішньої міграції в Одеській області є найбільшим в Україні, можна стверджувати про позитивні умови, що складаються в області, а отже і про позитивну економічну ситуацію та загальну тенденцію до розвитку.

За січень-вересень 2009 року обсяги інвестицій в основний капітал підприємств Одещини склали всього 64,7% відповідного показника минулого року. Приріст прямих іноземних інвестицій до початку 2009 року склав 27,4 млн. дол. Коефіцієнт покриття експортом імпорту Одеської області на січень-жовтень 2009 року становив 0,56 (до 0,49 в минулому році). Валова продукція сільського господарства регіону на січень-листопад 2009 року склала лише 92,7% від показника попереднього року. Обсяг експорту товарів у області за січень-листопад 2009 року склав 1270,8 млн. дол. США (лише 59,1% до січня-листопада 2008 року), що становить 3,6 % від загальнодержавного показника, обсяг імпорту – 2293 млн. дол. США (всього 51,9% відповідного показника 2008 року), що становить 5,7% загальнодержавного показника; обсяг експорту послуг за січень-вересень 2009 року склав 945415,3 тис. дол. США (82,2% відповідного показника минулого року), що становить 13,8 загальнодержавного показника (Одеська область посідає друге місце в Україні за цим показником після Києва), обсяг імпорту послуг – 116126,8 тис. дол. США (65,6% показника минулого року), що становить 3% від загальнодержавного показника. [20].

Отже, Одеська область відіграє дуже важливу роль у внутрідержавному та міждержавному поділі праці. Область є економічно розвиненою, має високі показники по відношенню до інших регіонів України. Однак дані Державного комітету статистики України вказують на неоднозначність тенденцій розвитку регіону. Аналізуючи дані за декілька останніх років, можна помітити, що деякі показники зростають, інші ж – зменшуються. Економіка Одеської області переживає складні часи через нестабільність економічної ситуації в світі та Україні зокрема, основні показники то збільшуються, то зменшуються, маючи в підсумку невелику тенденцію до зростання. Область потребує збільшення інвестицій та подальшого інтенсивного розвитку.

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Одеської області

Вивчаючи проблеми розвитку та розміщення господарського комплексу регіону, їх можна поділити на певні групи.

1. Проблеми природокористування . Вони пов’язані з недостатньо ефективним використанням природних умов і ресурсів. Наприклад, підвищення ефективності використання агрокліматичних умов надасть можливість поглибити спеціалізацію на виробництві зерна, олійних культур, продукції виноградарства, овочівництва, баштанництва. Поліпшити природокористування можна за рахунок впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, нетрадиційних видів енергії. Існують значні проблеми з охороною природи. Збереження орних земель є можливим за правильної організації меліоративних робіт, проведення лісонасаджень, використання різноманітних прийомів обробітку ґрунту. Забруднення повітря, води, земель можна значно зменшити за наявності очисних споруд, скорочення використання пестицидів і мінеральних добрив у сільському господарстві, контролю за роботою автомобільного транспорту, наявності ефективних водоканалізаційних об’єктів у приморських містах. На сьогоднішній день, в Одеській області 64% промислових підприємств та інших об’єктів не мають санітарно-захисних зон, розміри яких відповідали б нормам.

2. Соціальні проблеми , вирішення яких пов’язане з підвищенням реальних доходів населення, розвитком соціальної інфраструктури, особливо в сільській місцевості, вивільненням частини працюючих з галузей промисловості та сільського господарства для роботи у сфері послуг тощо.

3. Удосконалення спеціалізації області . Останні 30 років тут невиправдано віддавалась перевага розвитку важкої індустрії. Це при тому, що найефективніше в регіоні розвивати рекреаційне і приморське господарство, агропромисловий комплекс.

4. Проблема забезпеченості населення області прісною водою . Централізоване водопостачання охоплює лише 57% населених пунктів, у 83% з них вода не відповідає вимогам державного стандарту «Питна вода». Дефіцит питної води в області складає понад 600 тис. м³ /добу. Необхідно поліпшити централізацію водопостачання та якість питної води, збудувати водоочисні споруди [14, с. 153].

5. Удосконалення територіальної структури господарства з урахуванням економіко-географічного положення та наявності всіх видів ресурсів.

6. Проблеми рекреаційного комплексу , який має застарілу інфраструктуру, що кількісно і якісно не задовольняє потреб рекреантів. У районі до недавнього часу розвивався фактично лише відомчий туризм, тому необхідно впроваджувати різноманітні нові форми відпочинку.

7. Інші проблеми , до яких відносяться недостатньо розвинена виробнича база будівництва, адже регіон не забезпечує себе цілком будівельними матеріалами. В харчовій промисловості утворилася диспропорція між обсягом виробництва сировини та виробничими потужностями її переробки, особливо бракує потужностей по переробці винограду та соняшника. Дефіцит палива та електроенергії перешкоджає розвитку енергомістких виробництв, розробка нафтових родовищ на шельфі значно полегшать цю проблему. На території Одеської області промисловість розміщується вкрай нерівномірно: найбільш розвинені міста Одеса, Білгород-Дністровський, Котовськ, Ізмаїл, Теплодар, Южне, в яких зосереджується промисловість, а частка малих міст у виробництві продукції недостатня [10, с. 503].

Крім вищеперелічених для області характерними є цілий ряд загальнодержавних економічних, соціальних та екологічних проблем [14, с. 154].

На перспективу в Одеській області виділяються три групи рівноправних пріоритетних галузей розвитку – морегосподарський, агропромисловий комплекси та комплекс наукомістких галузей. [14, с. 155]

Тут надалі розвиватиметься портово-промислове господарство, що забезпечує зовнішні економічні зв’язки України. Саме портово-промисловий комплекс надасть можливість найефективніше використати ресурси моря, природні резерви та трудові ресурси. Для цього необхідним є впровадження нових форм активізації експортно-імпортних операцій, прикордонної торгівлі, створення умов для залучення інвестицій і передових технологій. Також перспективним є рекреаційне господарство, відновлення якого має відіграти важливу роль в економіці області.

Отже, Одеська область має цілу низку проблем, що заважають її всебічному розвитку. Основними з них є проблеми природокористування, соціальні проблеми, проблеми спеціалізації області, проблеми водозабезпечення, рекреаційного комплексу, екологічні проблеми, застаріле обладнання, недостатня кількість інвестицій та інші. Є багато шляхів для подолання цих проблем. Держава має втрутитися в економіку регіону для правильного її регулювання. Мають заохочуватися методи боротьби з екологічними проблемами, в області мають бути модернізовані підприємства, продукція регіону має відповідати потребам сьогодення. Дуже перспективним напрямом розвитку є рекреаційне господарство, адже на сьогоднішній день воно не відповідає потребам населення. За правильного використання ресурсів область має значні перспективи в майбутньому.

Висновки

Одеська область відіграє важливу роль в економіці України. Вона є головним морським зовнішньоторговельним виходом країни, обслуговує міжнародні транзитні вантажо- і пасажиропотоки, виконує найважливіші транспортно-розподільні функції на національному і міжнародному рівнях, є провідним регіоном України за рівнем розвитку морегосподарського комплексу і галузей, зв'язаних з використанням ресурсів моря і світового океану. Одеська область є одним з найбільш перспективних регіонів України щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності, спільного підприємництва, формування вільних економічних зон, є одним з найбільш перспективних рекреаційних регіонів приморського типу для розвитку туризму.

На території Одеської області розміщені важливі підприємства державного та міждержавного значення. Господарський комплекс відіграє провідну роль в розвитку цього регіону, визначає його вагомий вплив в економіку держави.

Історичні передумови для розвитку господарського комплексу області склалися вдало. Одеська область володіє значними земельними та демографічними ресурсами, що дає змогу розширювати господарство. Однак незначна кількість природних ресурсів (корисних копалин, води) гальмує розвиток регіону, як і незадовільний екологічний стан області.

Господарський комплекс Одеської області є досить розвиненим. Основними галузями промисловості є машинобудування та металообробка, паливна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, медична промисловість, легка та харчова промисловість. В Одеській області розташовано багато підприємств державного значення, деякі з них не мають аналогів. Кількість трудових ресурсів має тенденцію до зростання, поступово покращується екологічна ситуація.

Одеська область відіграє дуже важливу роль у внутрідержавному та міждержавному поділі праці. Область є економічно розвиненою, має високі показники по відношенню до інших регіонів України. Однак дані Державного комітету статистики України вказують на неоднозначність тенденцій розвитку регіону. Економіка Одеської області переживає складні часи через нестабільність економічної ситуації в світі та Україні зокрема.

Одеська область має цілу низку проблем, що заважають її всебічному розвитку. Основними з них є проблеми природокористування, соціальні проблеми, проблеми спеціалізації області, проблеми водозабезпечення, проблеми рекреаційного комплексу, екологічні проблеми, застаріле обладнання, недостатня кількість інвестицій та інші. Держава має втрутитися в економіку регіону для правильного її регулювання. Мають заохочуватися методи боротьби з екологічними проблемами, в області мають бути модернізовані підприємства, продукція регіону має відповідати потребам сьогодення. Перспективним напрямом розвитку є рекреаційне господарство, адже на сьогоднішній день воно не відповідає потребам населення і його розвиток позитивно вплине на економіку регіону і України в цілому. За правильного використання ресурсів область має значні перспективи в майбутньому.

Серед сучасних природних процесів, несприятливих для розвитку сільськогосподарського виробництва – активна ерозія ґрунтів, прискорені лінійне розмивання та площинне змивання. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостерігається замулювання водойм; узбережжя Чорного та Азовського морів зазнають абразії, зсувів тощо. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення луків, берегоукріплення, терасування, селенебезпечних гірських схилів.

Збалансований розвиток різних інфраструктурних ланок господарства, курортних комплексів, удосконалення управління ними, забезпечення охорони рекреаційних ресурсів і всього навколишнього середовища – це основні завдання народногосподарського комплексу Одеської області.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує вирішення важливих питань розвитку морського транспорту. Для цього необхідно забезпечити зростання вантажообороту морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень Дунаєм.

В даній роботі розглянуті основні тенденції розвитку Одеської області, проаналізовано основні напрямки промисловості та сільського господарства. Досліджено зв’язки регіону з іншими областями України та сусідніми державами, з якими межує Одеська область. Проаналізовано сучасні статистичні дані, надані Державним комітетом статистики України, що дали змогу зробити загальний висновок про економічні показники регіону. Розглянуті загальні проблеми розвитку області, наведені пропозиції щодо їх вирішення. При дослідженні використано інформаційний, аналітичний, алгоритмічний та модельний методи.

Список використаної літератури

1. Сердюк М. Аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку Одеської області // Економіст. – 2008. – №11. – С. 12-14.

2. Третьяк В.В. Экспортный потенциал региона при оценке возможностей регионального внешнеэкономического развития // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №12. – С. 110-117.

3. Уманець Т. Інформаційно-аналітична база регіонального управління: сучасний стан та перспективи розвитку // Економіка України. – 2007. – №8. – С. 39-45.

4. Географія в запитаннях i відповідях : Посібник. / Масляк П.О., Олійник Я.Б.,Степаненко А.В. – К.:Магiстр-S,1997 . – 192с.

5. Географія: Довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів: Навчально-методичний посібник. – Видання друге, доповнене / С. Г. Кобернік, Р. Р. Коваленко – К.: Літера ЛТД, 2008. – 512 с.

6. Географія України:Пробний пiдручник для 8-9 кл.сер.шк. / Масляк П.О., Шищенко П.Г. – К.:Зодiак-ЕКО,1996. – 432 с.

7. Географія України. Атлас . / Г. В. Балабанов, Л. М. Веклич, М. В. Григорович, С. В. Капустенко – Вінниця: ДНВП «Картографія», 2001. – 48 с.

8. Одесская область. Экономический приоритет региона // Обзор украинского рынка. – 2004. – №6. – С. 34-45.

9. Регіональна економіка: Опорний конспект лекцій / Н. П. Ващенко, О. В. Гладкий, Ю. І. Головня, Т. В. Мірзодаєва, С. М. Манжалій – К.: КНТЕУ, 2007. – 235 с.

10. Розміщення продуктивних сил: Підручник / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін.; За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 546 с.

11. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : Підручник для студентів вищих навч.закладів / За ред.Є.П.Качана ; [авт.: Є.П. Качан, Т.Є. Царик, Д.В. Ткач та ін.]. – Київ:Юридична книга, 2005. – 704с.

12. Розміщення продуктивних сил України : Навчальний посібник / Л. Г. Чернюк, Д. В. Клиновий. – К.: ЦУЛ, 2002. – 470 с.

13. Розміщення продуктивних сил України : Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С.І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.

14. Суспільно-географічне районування України: Навчальний посібник / Н. І. Мезенцева, К. В. Мезанцев – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2000. – 228 с.

15. Управління розвитком регіону: Навч. посіб. / Т. Л. Миронова, О. П. Процай, С. Ю. Колодій. – К.: Центр навч. літ-ри, 2006. – 328 с.

Інтернет-ресурси

16. www.uk.wikipedia.org

17. www.odessa.ukrgold.net

18. www.region.odessa.gov.ua

19. www.yuzhny.org

20. www.ukrstat.gov.ua