Реферат: Королівство Великої Британії

Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) — острівна держава у Західній Європі, відома також як Сполучене Королівство, Велика Британія, Великобританія або просто Британія.Зміст [сховати]

Загальна інформація

Сполучене Королівство було сформоване серією т. зв. «Об'єднувальних Актів», які об'єднали раніше самоврядні нації Англії, Шотландії та Уельсу з провінцією Північної Ірландії, що є частиною острова Ірландія (решта Ірландії вийшла зі Сполученого Королівства 1922 року). Складається з 4-х історико-географічних областей: Англії, Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії (Ольстер). Найбільші міста Бірмінгем, Ліверпуль, Манчестер в Англії; Белфаст та Лондондеррі в Північній Ірландії; Единбург і Глазго в Шотландії; Суонсі і Кардіфф в Уельсі.

Столиця — Лондон.

заморські території: Ангілья, Бермуди, Британська антарктична територія, Британська територія в Індійському океані, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Фолклендські острови, Гібралтар, Гонконг (до 1997), Монтсеррат, острів Піткерн, острів Святої Єлени (включає острів Вознесіння та Трістан-да-Кунья), острови Теркс і Кайкос;

глава держави Єлизавета ІІ (з 1952);

глава уряду Девід Камерон (з 2010);

політична система — ліберальна демократія;

експорт: злакові, цукровий буряк, рапс, картопля, м'ясо й м'ясні продукти, птахи, молочні продукти, електронне й телекомунікаційне устаткування, наукові прилади, нафта й газ, нафтохімікати, фармацевтичні препарати, добрива, кіно й телевізійні програми, літаки;

Залежні території (столиця):

Європа

Акротірі і Декелія (Епіскопі);

Гібралтар;

Мен (Дуґлас);

Нормандські острови:

Гернсі (Сент-Пітер-Порт),

Джерсі (Сент-Хельер),

Герм,

Олдерні (Сент-Енн),

Сарк.

Карибські острови

Ангілья (Валлі);

Бермудські острови (Гамільтон);

Британські Віргінські острови (Род-Таун);

Кайманові острови (Джорджтаун);

Монтсеррат (Плімут);

Теркс і Кайкос (Кукбурнтаун).

Атлантичний океан

Острів Святої Єлени (Джеймстаун);

Острів Вознесіння (Джорджтаун),

Трістан-да-Кунья (Едінбург Семи морів);

Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови (Кінг-Едвард-Пойнт).

Фолклендські острови (Порт-Стенлі).

Тихий океан

Піткерн (Адамстаун).

Індійський океан

Британська територія в Індійському океані (військова база Дієго-Гарсія).

Антарктика

Британська антарктична територія (Ротера).

[ред.]

Історія

Детальніше: Історія Англії, Історія Великобританії та Британська імперія

[ред.]

Новітня історія

Політика

Сполучене королівство — конституційна монархія, яку очолює король або королева. Під конституцією розуміється сукупність різних документів, що регулюють питання конституційного характеру. Сюди належать статути або акти парламенту (наприклад, Велика хартія вольностей 1215 року і Білль про права 1689 року), судові прецеденти, неписані звичаї і угоди.

Економіка

Велика Британія — одна з найбільш економічно високорозвинених індустріальних країн світу.

Провідна економіка у сфері фінансових послуг, фармакологічної і військової промисловості. Стабільні ТНК. Високоточні технології і хайтек (телекомунікації і біотехнології). Видобуток нафти і газу з Північного моря. Інновації в розробках програмного забезпечення. Гнучкі умови праці. Успішно уловлює тенденції в зниженні курсів валют. Низьке безробіття (у 2004 р. 4%).

Основні галузі промисловості: машинобудівна, електрообладнання та автоматика, корабле- та авіабудівна, електроніка, металургія, хімічна, вугільна, нафтова, паперова, харчова, текстильна, легка промисловість. Розвинуті всі види сучасного транспорту. Головні порти: Лондон, Ліверпуль, Манчестер, Мілфорд-Гейвен, Галл, Саутгемптон, Іммінгем.

Сільське господарство

Сполучене Королівство відрізняється, навіть серед країн західної Європи, малою долею населення (близько 2%), зайнятого в сільському господарстві. Британське сільське господарство інтенсивне та комерційне, з високим рівнем механізації. Офіційна сільськогосподарська політика узгоджується з ЄСП і покликана поліпшити продуктивність, гарантувати стійкість ринку та забезпечити виробникам сприятливий рівень життя, а також, щоб гарантувати постачання товарів споживачам за прийнятну ціну.

Ресурси та енергія

Сполучене Королівство має відносно обмежені запаси економічно цінних мінеральних ресурсів. Тут видобувають деякі важливі метали, в особливості олово, яке забезпечує місцевий попит наполовину, і цинк. Є достатні постачання неметалічних мінералів, зокрема піску, гравію, вапняку, доломіту, крейди, сланцю, бариту, тальку, глини і глинистого сланцю.

Британія має більше важливих енергетичних ресурсів, ніж більшість інших країн Європейського Союзу, в особливості нафту, природний газ, і вугілля.

НАПРИКІНЦІ XIX - початкуXXстоліть Імперія перетворила в Британську Імперію й Співдружність, коли Канада, Австралія, Нова Зеландія й Південна Африка відділилися й сталі самокерованими домініонами. Багато громадян цих держав були нащадками першихбританських поселенців. Вони вважали Великобританію своїм будинком і зберігали цінності монархії. Але це відношення змінилося, коли вжителів цих домініонів більш чітко виявилося почуття національної самосвідомості.

У середині XX століття Британське Імперія й Співдружність стала просто Британською Співдружністю, після того, як британський уряд дозволив відділитися більшості колоній. Індію й Пакистан стали незалежними в 1947 році, в 60- хвідділилися африканські колонії, а потім і азіатські території. Британська Співдружність перетворилася в Співдружність Націй, тому що більшість колишніх британських колоній стали незалежними державами. У них був вибір - або повністю порвати зі своїм колоніальним минулим або залишитися в Співдружності на правах незалежної держави. Багато колоній розв'язализалишитися в Співдружності по різних причинах. Тільки дуже невелика частина колишньої Британської Імперії залишається дотепер - колонії, залежні території й протекторати, такі, як Фолклендські острова й Гибралтар.

У цей час Співдружність - вільна асоціація майже 50 незалежних країн (включаючи Великобританію). У нього немає законодавчої системи, парламенту або єдиного політичного лідера. У багатьох колоніях дотепер можна простежити британський вплив, як, наприклад, освітні й законодавчі системи, скопійовані з англійських. Але деякі перейняли політичну систему, засновану на владі парламенту. Деякі країни змінили її, щоб вона пасувала власним потребам, інші сталі однопартійними країнами, треті розробили конституції, засновані відразу на декількох політичних системах.

У Співдружність входить близько чверті населення Землі. Воно включає народи, що сповідуютьрізні релігії, що представляютьрізні раси й національності, яких поєднує історія боротьби проти колоніалізму. Співдружність іноді описують як "родину" націй. Однак, незважаючи на час від часу виникаючі війни, сварки й розлади між цими "членами родини", Співдружність діє як єдина організація.

У Лондоніперебуває Секретаріат Співдружності, які координує політикові Співдружності. НА додаток до нього, існує безліч співтовариств Співдружності, бібліотек, організацій, професійних організацій і програм обміну студентами. Громадяни Співдружності як і раніше прибувають у Великобританію як іммігранти, студенти й туристи, у той час, як еміграція британців в інші країни Співдружності помітно поменшалася. Англійськамова разом зі своїми численними діалектами залишаєтьсязагальною мовою Співдружності, а Гри Співдружності проводяться кожні чотири роки. Як і раніше працюють загальні програми Великобританії й Співдружності в сільськім господарстві, охороні здоров'я, машинобудуванні й утворі.

У цей час Об'єднане Королівство має:

У країнах Азії 42 посольства,

У країнах Америки 24 посольства,

У країнах Африки 35 посольств,

У країнах Європи 38 посольств,

У країнах Океанії 8 посольств. Постійні представництва при міжнародних організаціях:

Постійне представництво при міжнародних організаціях у Відні (Австрія)

Постійне представництво при Європейських співтовариствах у Брюсселі (Бельгія)

Постійне представництво при Європейськомусоюзі в Брюсселі (Бельгія)

Постійне представництво при Конференції по роззброюванню в Женеві (Швейцарія)

Постійне представництво при НАТО в Брюсселі (Бельгія) Постійне представництво при ОБСЄ у Відні (Австрія)

Постійне представництво при ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ у Женеві (Швейцарія)

Постійне представництво при ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ у Нью-Йорку (США)

Постійне представництво при Організації по забороні хімічної зброї в Гаазі (Нідерланди)

Постійне представництво при Організації економічного розвитку й торгівлі в Парижу (Франція)

Постійне представництво при РАДІ ЄВРОПИ в Страсбургові (Франція)

Постійне представництво при ФАО в Римі (Італія)

Постійне представництво при ЮНЕСКО в Парижу (Франція)

Представництво в Раді Міжнародної організації цивільної авіації в Монреалі (Канада)

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Європейський Союз (ЄС) – політико-економічне інтеграційне об’єднання 27 країн Європи, утворене в 1993 р. (табл. 4). ЄС поєднує ознаки міжнародної організації і держави, однак формально не є ні тим, ні іншим. Країни ЄС пройшли довгий інтеграційний шлях: від підписання у 1951 р. договору про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі, до Лісабонського договору 2007 р. про реформування ЄС. Він відіграє величезну роль у міжнародних відносинах. Країни ЄС зобов’язалися проводити спільний зовнішньополітичний курс, узгоджувати основні напрямки економічної, екологічної і соціальної політики.

1993

Країни-засновники: Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція

Організація Північноатлантичного договору (НАТО, або Північноатлантичний Альянс). НАТО – міжнародна військово-політична організація, створена в 1949 р. Нині в своєму складі вона налічує 28 держав (табл. 5). До цієї організації прагне в майбутньому долучитися й Україна. Основним принципом діяльності організації є система колективної оборони – спільні організовані дії усіх її членів, якщо виникне загроза ззовні. Нині НАТО – один із провідних компонентів безпеки в усьому світі.

1949

Бельгія, Велика Британія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія (країни-засновники)