Реферат: Об єднані Арабські Емірати

Реферат на тему:

“Об’єднані Арабські Емірати”

(ОАЕ)

Офіційна назва - Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) - Al-Imarat al-Arabiyah al-Muttahidah (Імарат аль-Арабія аль-Муттахіда).

Державний устрій - найвищий орган влади - Вища рада емірів, яка обирає президента ОАЕ з числа монархів еміратів, що утворюють федерацію, терміном на 5 років.

Географічне розташування - країна розташована у східній частині Аравійського півострова, біля узбережжя Перської та Оманської заток. Межує з Султанатом Оман (спільний кордон - 410 км), Саудівською Аравією (457 км).

Площа території - 82,9 тис. кв. км (114 місце у світі).

Адміністративний поділ. ОАЕ - федерація у складі 7 еміратів: Абу-Дабі, Дубай, Шарджа, Аджман, Рас-ель-Хайма, Умм-ель-Кайвайн та Ель-Фуджайра.

Кількість населення - 2,4 млн. осіб (на липень 2001 р.).

Столиця - Абу-Дабі (Abu Dhabi) - близько 520 тис. мешканців.

Інші великі міста: Дубай - 872,7 тис. мешканців.

Державна мова - арабська.

Релігія - іслам сунітського напряму.

Державне свято - 2 грудня - День утворення держави (1971 р.).

Державний прапор ОАЕ - складається з чотирьох кольорів. Червоний колір символізує мужність арабського народу, чорний - головне багатство країни - нафту, білий - безкраї піски пустелі, а зелений - іслам - державну релігію країни.

Грошова одиниця - дирхам = 100 філсам.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, Ліга арабських держав (ЛАД), МБРР, МВФ, ОПЕК, МФЧХіЧП.

Економіка країни

Важливими галузями економіки ОАЕ, крім видобутку нафти й газу, є обробна промисловість, нафтопереробка, суднобудування і ремонт суден, рибальство, землеробство і кочове скотарство. У структурі ВВП зростає питома вага промисловості. Крім нафтопродуктів, країна виробляє сталь, алюміній, добрива, цемент, пластмаси, верстати й одяг.

Приблизно третина ВВП припадає на частку нафтової промисловості. Нафта складає 66% експорту країни, а платежі місцевих і міжнародних компаній за нафтові концесії - на сьогодні головне джерело державних доходів. Запасів нафти і газу за умови розумного використання цих запасів вистачить приблизно до ХХІІ століття. Основним нафтовидобувним районом ОАЕ є Абу-Дабі, а найважливішим торговельним і промисловим центром - Дубай.

Нафта і газ

Видобуток нафти на шельфі узбережжя Абу-Дабі ведеться з 1962 року, на материковій частині Абу-Дабі - з 1963. У 1995 в ОАЕ в середньому видобувалося 290 тис. т нафти за добу, при цьому на частку Абу-Дабі припадало 83%, Дубаю - 15%, Шарджі - 2%. Абу-Дабі посідає третє місце за обсягом видобутку нафти на Близькому Сході (після Саудівської Аравії та Ірану). ОАЕ в цілому стоїть на одному з перших місць у світі за рівнем доходів на душу населення. Невелика кількість нафти добувається також у Шарджі й Рас-ель-Хаймі. Квоти на видобуток нафти в ОАЕ встановлюються Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК), але ОАЕ не завжди дотримувалися цих обмежень. Так, наприклад, у 1990, під час вторгнення Іраку в Кувейт, видобуток нафти в країні вдвічі перевищив квоту.

ОАЕ мають також багаті родовища природного газу, запаси якого становлять приблизно 5,3 млрд. куб. м (3,8% світових запасів). За цим показником ОАЕ посідають третє місце на Близькому Сході.

До відкриття нафти традиційним заняттям не дуже численного населення ОАЕ було скотарство, вирощування пальм, лов риби і перлів. Експортуючи перли, емірат Дубай перетворився у великий торговий центр регіону. Але з появою штучних перлів місцевим торговцям довелося переорієнтуватися на золото і коштовності. У 1958 р. в еміраті Абу-Дабі була відкрита нафта, з видобутком якої і почалося сучасне процвітання країни.

У 1975 р. була здійснена націоналізація нафтовидобувної галузі, а до цього видобуток нафти вели англійські компанії, що відраховували визначений відсоток місцевим правителям., оскільки країна знаходилася під британським протекторатом.

У 1971 р. британські війська були виведені з країни і утворена єдина держава - Об'єднані Арабські Емірати. Найбільш відомими є емірати Абу-Дабі, Дубай і Шарджа, що домінують у національному господарстві країни. Економічний розвиток інших еміратів не настільки успішний, перед ними як і раніше стоять численні невирішені проблеми. Такий нерівномірний розвиток регіонів країни не міг не призвести до напруженості у відносинах всередині країни. Справа в тому, що виробництво еміратів Абу-Дабі і Дубаю у 1991 р. складало 99% усього національного продукту. Доходи, отримані цими двома областями, йшли на розвиток власної транспортної і телекомунікаційної інфраструктури. До 1993 р. проблема перерозподілу доходів між усіма членами союзу так і не була вирішена. На сьогодні ОАЕ - одна з найбагатших країн світу, рівень життя в ОАЕ можна порівняти з рівнем життя в країнах Великої сімки.

Промисловість Дубаю

З відкриттям алюмінієвого заводу в Міна-Джабал-Алі у 1979 р. почався промисловий розвиток емірату Дубай. Якщо в 1982 р. цей завод виробляв 135 тис. тонн алюмінію щорічно, то після реконструкції заводу в 1991 - вже 290 тис. тонн. на рік. Але цей промисловий бум почався в еміраті в 1985 р., з оголошенням міста Міна-Джабал-Алі вільною економічною зоною. У перший рік створення вільної економічної зони було зареєстровано близько 40 підприємств. А в 1992 р. тут вже діяло 382 фірми, включаючи таких велетів, як "Mitsubishi", "Minnesota Mining and Manufacturing", "Union Carbide", "Xerox", а також безліч текстильних заводів, що належать індійцям. Національні фірми представлені "National Flour Mills" і "National Cement Company". В еміраті були ухвалені закони, які дозволяють іноземним фірмам, що діють у вільній економічній зоні, на 100% володіти всією власністю, вільно вивозити і ввозити капітал, та скасовані всі види податків і мита на імпорт. Друге, не менш важливе джерело доходів емірату - сухі доки в порту Дубай. Вони є одними з найбільших і найкраще оснащених у світі. Три діючі доки здатні приймати судна водотоннажністю до 1 млн. тонн. Вони обладнані цехами з ремонту двигунів, обшивки, суднових електроустановок, найсучаснішими лабораторіями.

Промисловість північних еміратів

Промисловість в еміраті Шарджа представлена підприємствами легкої промисловості. Тут випускаються меблі, посуд, пластикові вироби, цемент.

У Рас-ель-Хаймі діють заводи з виробництва ліків, вибухових речовин, але основний акцент тут зроблений на розвиток будівельної індустрії (діють фабрики з виробництва цементу, будівельного каменю, асфальту).

Фуджайра поставляє на внутрішній ринок мармур, вапняк, цемент, азбест, будівельні блоки.

Умм-ель-Кайвайн постраждав значною мірою від кризи надвиробництва: як і сусідні емірати, він зробив ставку на розвиток будівельної промисловості, але ринок був уже насичений будматеріалами, і емірат зазнав значних збитків.

Сільське господарство

Сільське господарство становить незначний відсоток ВВП країни. З моменту виникнення єдиної держави уряд заохочує розвиток цієї галузі. Головна культура - пальма, культивується в основному в оазисах і на узбережжі. Вирощуються фініки й овочі. Докладаються зусилля для самозабезпечення країни зерном, але цьому перешкоджає нестача прісної води. Розводять домашню птицю і велику рогату худобу. Кочівники розводять овець, кіз і верблюдів.

Основними перешкодами для розвитку сільського господарства є жаркий і сухий клімат, нестача родючих земель, рої сарани, що наступають періодично. Інтенсивний розвиток землеробства призвів до виснаження підземних водних ресурсів і засолення ґрунтів - кілька ферм були змушені припинити своє існування.

З 1979 р. по 1985 р. виробництво сільськогосподарської продукції зросло в шість разів. Але і на початку 1990-х років ОАЕ змушені були імпортувати близько 70% продовольства. Основним постачальником сільськогосподарських культур є емірат Рас-ель-Хайма.

Велике значення надається озелененню країни. Національна компанія з лісонасадження безкоштовно забезпечує всі школи, державні установи і резиденції зеленими насадженнями. При будівництві будь-якого заводу або фабрики обов'язкове створення невеликого парку розміром від 200 до 300 гектарів навколо будівлі.

Туризм

Однією з найголовніших галузей економіки стає туризм. Крім східної екзотики, туристичні фірми практикують і шопінговий туризм, що допускає відвідання торговельних фестивалів і магазинів Duty Free в аеропортах Дубаю та Абу-Дабі. Місцеві магазини Duty Free є одними з найкращих у світі, а інтерес до них, після ліквідації мереж подібних магазинів у країнах ЄС, тільки зростає.

Експорт-імпорт

Склад експорту: нафта - 45%, газ, реекспорт, в'ялена риба, фініки.

Географія експорту: Японія - 36%, Республіка Корея - 9%, Сінгапур - 5%, Індія - 5%, Оман - 3%.

Склад імпорту: промислові товари, транспорт і устаткування, хімікати, продовольство.

Географія імпорту: США - 9%, Японія - 9%, Великобританія - 9%, Німеччина - 6%, Індія - 6%.

Телефонний зв'язок

Місцеві лінії - системи радіорелейного і кабельного зв'язку.

Міжнародні лінії - 3 супутники системи Інтелсат (1 над Атлантичним і 2 над Індійським океаном) і 1 супутник системи Арабсат, морські кабелі у Катар, Бахрейн, Індію, Пакистан, тропосферний зонд над Бахрейном, радіорелейний зв'язок із Саудівською Аравією.

Транспорт

За рахунок великих доходів від експорту нафти була значно поліпшена транспортна мережа. В ОАЕ немає залізниць, але добре розвинута мережа автомобільних доріг, які з'єднують основні міста країни. На початку 1990-х років в ОАЕ було шість міжнародних аеропортів. У 1988 у Дубаї був відкритий морський порт Джебель-Алі, що має найбільшу в світі штучну гавань.