| Скачать .docx |
Реферат: Паливна промисловість
Реферат
З предмету “Розміщення продуктивних сил”
на тему:
“Паливна промисловість”
ПЛАН
1. Вступ
2. Вугільна промисловість – головна складова паливної промисловості
3. Нафтова, нафтопереробна і газова промисловість
4. Використана література
1. Вступ
Паливна промисловість входить в паливно-енергетичний комплекус (ПЕК). Паливно-енергетичний комплекс – це міжгалузева система, що розвивається на основі видобутку палива і виробництва енергії, їх транспортування, розподілу і використання. В свою чергу, ПЕК складають паливна промисловість – нафтова, азова, вугільна сланцева і торфова; електроенергетика і виробнича інфраструктура – магістралі високовольтних ліній електропередачі та трубопроводів.
Паливна промисловість України об’єднує вугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузь. Особливістю структури видобутку палива в Україні є переважання видобутку кам’яного вугілля.
2. Вугальні промисловість – головна складова паливної промисловості
Вугільна промисловість – це базова галузь для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії. Головним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький. Площа Донбасу становить 53 тис. Км2. найбільші поклади твердого палива зосереджені у центральній та північній частині Донецької та південній частині Луганської областей. Значні вугленосні площі освоєні у Західному Донбасі (Дніпропетровська обл.). майже половина промислових запасів вугілля припадає на коксівне (75-90% вуглецю, теплотворність 7500 Ккал/кг). Його видобувають переважно у центральній частині Донецької області (Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Донецьк, Красноармійськ, Костянтинівка) та у Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області. Цінним енергетичним паливом є антрацит (90-96% вуглецю, теплотворність 8000 Ккал/кг). Поклади антрацитового вугілля залягають переважно у Луганській області.
За собівартістю Донецьке вугілля дороге. Однією з причин високої собівартості є глубоке залягання пластів (понад 1000 м) та незначна їх потужність (від 0,45-1 м). Однак цей важливий для України басейн відіграє велику роль у формуванні таких промислових вузлів, як Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Стахановсько-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський та ін. На вугільній промисловості Донбасу спеціалізуються вузли: Торезо-Сніжнянський, Свердловсько-Антрацитівський, Селідовський та Красноармійський.
Важливою паливно-енергетичною базою на Західній Україні є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Площа басейну близько 10 тис. Км2. Глибина залягання вугілля від 300 до 500 м, потужність пластів – до 1м. Розвиток басейну сприяв поліпшенню паливного балансу України, зокрема, кращому забезпеченню паливом західних областей, формуванню таких нових промислових центрів, як Нововолинськ, Червоноград. Вугілля басейну газове, довгополум’яне, придатне переважно для використання на теплових електростанціях, а також для поглибленої хімічної переробки. Залягання сапропелітового вугілля можуть бути використані для одержання сировини, з якої вирбляються пластмаси.
Основним районом залягання бурового вугілля на Україні є Дніпровський буровугільний басейн. Буре вугілля видобувається в таких центрах: Олександрія (Кіровоградська обл.), Ватутіне (Черкаська обл.), Коростишів (Житомирська обл.). Вугілля видобувають переважно відкритим способом, є також ряд шахт. Поклади бурого вугілля виявлені в межах 200 родовищ, більше частина яких не розробляється. Адже це вугілля має високу вологість, відносно низьку теплотворну здатністьі не перевозиться на великі відстані, а споживається в основному в районах видобутку. Розвиток видобутку бурого вугілля у степових і лісостепових районах України забезпечує місцеві потреби у паливі і позитивно впливає на територіальну організацію виробництва.
За січень – грудень 2004 року для енергетичних потреб видобуто 41801,3 тис. тонн вугілля, що на 3392,3 тис. тонн менше завдання у порівнянні з обсягом вугілля видобутим у 2003 р., вуглевидобуток зменшено на 439,5 тис. тонн. Середньодобовий видобуток вугілля склав 219,0 тис. тонн (94,4%), – 12,9 тис. тонн до завдання, - 6,7 тис. тонн до минулого року.
Вуглевидобувні структурні підрозділи галузі наприкінці року складаються з 25 державних підприємств (ДП), холдінгових компаній (ДХК), виробничих об’єднань (ВО) та 16 самостійних шахт.
Річне завдання з видобутку вугілля виконали 9 ДП, ДХК, ВО та 9 самостійних шахт, цими підприємствами видобуто на 9882,7 тис. тонн більше від передбаченого програмою, 24 підприємства (16 ДП, ДХК, ВО та 8 самостійних шахт) працювали незадовільно, ними недодано 10574,8 тис. тонн вугілля.
Перероблено 47239,5 тис. тонн вугілля (110,1%), +4352,3 тис. тонн до завдання, + 148,3 тис. тонн до відповідного періоду минулого року.
За 12 місяців 2004 року перероблено 24911,5 тис. тонн вугілля (122,3 %), +4540,9 тис. тонн до завдання, +754,3 тис. тонн до відповідного періоду минулого року.
Завдання з переробки енергетичних марок вугілля виконано на 99,2 %, при плані 22516,6 тис. тонн фактично перероблено 22328,0 тис. тонн, що на 606,0 тис. тонн менше, ніж було перероблено за 12 місяців 2003 року.
За січень – грудень 2004 року вироблено 24969,0 тис. тонн концентрату (113,0 %), +2864,4 тис. тонн до завдання, +203,7 тис. тонн до минулого року.
За 12 місяців 2004 р. вироблено 13354,3 тис. тонн коксівного концентрату (123,7 %), +2555,6 тис. тонн до завдання, +288,1 тис. тонн до відповідного періоду 2003 року.
При завданні 11305,9 тис. тонн фактично випущено 11614,7 тис. тонн, +308,8 тис. тонн до завдання, -84,4 тис. тонн до відповідного періоду попереднього року.
Проведено 597,4 км гірничих виробок (93,7 %), –24,8 км до завдання, –24,8 км до минулого року.
У 2004 р. вугледобувним підприємствам галузі для введення в роботу 259 очисних вибоїв необхідно майже 3,0 млрд. грн., а за програмою “Державна підтримка будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу” передбачено виділити 1,1 млрд. грн. бюджетних коштів, з яких на придбання гірничошахтного обладнання лав спрямовується 756,3 млн. грн., або 25,2 % від розрахункової потреби. Через недостатній обсяг виділення коштів з державного бюджету, що передбачені на технічне переоснащення, спроможність фінансування підприємств у повному обсязі обмежена.
За 2004 рік у роботу введено лише 280 очисних вибої при плані 349 лав, це на 37 лав більше, ніж було введено за відповідний період 2003 року.
Для реалізації бюджетної програми “Державна підтримка будівництва та технічного переоснащення підприємств з видобутку кам’яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу” (обладнання лав) виділено торік 756,3 млн. грн., як і було заплановано.
На ці кошти профінансовано закупівлю обладнання для 72 лав, із них 10 знаходяться у стані монтажних робіт, а введено в роботу протягом року було лише 62 очисних вибої.
Основними причинами відставання терміну введення лав від запланованого. є неритмічний, згідно пропозицій Мінпаливенерго графік виділення бюджетних коштів, який не відповідав запланованим термінам введення очисних вибоїв. Це призвело до того, що своєчасно не було введено 10 лав з добовим навантаженням 1000 – 1500 тонн вугілля а втрати очікуваного обсягу видобутку вугілля склали 1500 тис. тонн.
Протягом минулого року за рахунок виділених бюджетних коштів шахтам поставлено 25 комплексів на базі сучасних щитових кріплень, в т.ч. з двох швидкісними конвеєрами - 14 і з новими очисними комбайнами – 11. У результаті за 12 місяців з очисних вибоїв які обладнані за рахунок бюджетних коштів, видобуто 5,7 замість запланованих 7,2 млн. тонн, що склало 7,2 % від загальних обсягів видобутку. Середнє навантаження на лави, обладнані технікою нового сучасного рівня, склало понад 1000 тонн/добу при середньо галузевому навантаженні на комплексно механізований вибій 763 тонн/добу.
Станом на 1.01.04 у роботі знаходиться 394 очисних вибоїв - це на 65 лав менше плану та на 4 вибої менше відповідного періоду минулого року. Діюча кількість комплексно – механізованих вибоїв становить 248 одиниць, що на 53 вибої менше програми і на 3 лави більше ніж у відповідному періоді минулого року.
На 62 шахтах галузі (37,3 %) до виконання програми не вистачає 77 очисних вибоїв, втрати видобутку від незабезпечення шахт необхідною кількістю діючих очисних вибоїв склали торік 14,8 млн. тонн вугілля .
У грудні навантаження на діючий очисний вибій досягло 538 тонн на добу (105,1 %), +26 тонн на добу до плану. У січні – грудні навантаження на лаву склало 518 тонн на добу (104,9%), +33 т/добу до 2003року, навантаження на КМВ склало 763 тонн на добу (110,3%), +35 тонни на добу до 2003 року,
Продуктивність праці робітників з видобутку вугілля за січень - грудень склала 26,8 тонни на місяць (114,0%), що перевищує завдання на 3,3 т/місяць, порівняно з минулим роком цей показник збільшився на 0,5 т/місяць.
За грудень 2004 року у галузі сталося 33 випадків зі смертельними наслідками, що більше порівняно з груднем 2003 року на 22 випадки. Протягом 2004 року у вугільній галузі сталося 197 випадків зі смертельними наслідками, порівняно з 2003 роком цей показник зменшився на 24 випадки.
3. Нафтова, нафтопереробна і газова промисловість
Нафту і прородний газ в Україні видобувають у трьох регіонах: на Прикарпатті, в областях Лівобережжя та Причорономор’я.
Найдавнішим районом видобутку нафти є Прикарпатський, в якому почали видобувати нафту у 1770 році. У складі нафти Прикарпатських родовищ переважають матанові і метнонафтанові компоненти, вона придатна для виробництва палива і дял хімічної переробки. В результаті гоелогорозвідувальних робіт у 1950 році було відкрито Долинське родовище нафти в Івано-Франківській області, а в 1962 році – Битківське, Північно-Долинське, Альхівське, Улючненсько-Орівське та ін. В наслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс. Однак домінуючу роль у видобутку нафти в 60-х роках взяв на себе район Дніпровсько-Донецької западини Лівобережжя України. Основні родовища нафти зосереджені у Полтавській (Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівське, Миргородське та ін.), Сумській (Качанівське, Рибальське), Чернігівській (Прилуцьке, Гнідинцівське, Леляківське) областях. Найбільшим центром видобутку нафти тут є Анастасіївське родовище біля м. Ромни в Сумській області. Нафта Дніпровсько-Донецького району багата на легкі фракції і має високу якість, в родовищах залягає також велика кількість попутного горючого газу.
Промислві родовища нафти є також в Причорономор’ї та на Кримському півострові. Завдяки детальному вивченню надр цього району тут відкрито ряд нафто і газоносних структур (західна частина Криму, на півострові Тарханкут).
Підприємства нафтопереробної промисловості зосереджені в районах видобування нафти, в портових містах, на шляхах пролягання нафтопроводів. У Прикартпатті вони розміщенні в Дрогобичі, Бориславі, Надвірній, Долині, Львові. У Причорномор’ї нафтопереробна промисловість розвинена в Одеському та Херсонському промислових вузлах. В Центрі України, де пролягають великі магістральні нафтопроводи, переробка нафти зосереджена у Кременчуцькому тв Вінницькому промислових вузлах. На Сході України, в районі Донбасу, функціонує один з найпотужніших в Європі Лисичанський нафтогазохімічний комплекс.
Розвиток газовидобувної промисловості пов’язанний з відкриттям і освоєнням родовищ природного газу в Прикарпатському нафтогазовому районі. Уже в 1940 році на газових промислах цього району було видобуто майже 500 млню м3 газу. Після 1945 року газова промисловість Прикартпаття набула значення як паливна база України. Центрами газовидобутку стали Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угерське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава-Київ, а також ряд газопроводів міжобласного і місцевого значення. Сьогодні у Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.
Основним і найважливішим районом газовидобутку України в наш час є Дніпровсько-Донецький. Тут видобувається 80% газу від загальної кількості в Україні. Найдільші газові родовищи природного газу знаходяться у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Єфремівське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській та Чернігівській областях. Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське. Звідси прокладене магістральні газопроводи до багатьох міст України – Харкова, Києва, Дніпропетровська та ін.
Поступово освоюються газові родовища Причорноморського району України. Передусім на півострові Крим. Експлуатуються Джанкойське, Глібівське, Аленівське, Задорненське та ін. Споруджено газопровід Глібівка-Сімферополь-Севастополь з відгалуженням до Ялти, Сак і Євпатрії.
Наступним фактором, що впливає на стан і перспективи нарощування видобутку нафти і газу на Україні є економічні і нормативно-правові умови господарювання підприємств нафтогазової галузі.
Слід зауважити, що недосконала нормативно-правова база економічно необгрунтована цінова політика регулюючих органів та зростаюче податкове навантаження на підприємства нафтогазової галузі стримують розвиток видобування газу і нафти в Україні. Досить сказати, що вкрай низькі ціни на газ для окремих категорій споживачів не покривають навіть необхідних витрат для буріння експлуатаційних свердловин та облаштування родовищ, а сума податків та платежів підприємств Компанії, закладених до бюджету 2001 р., на 3 млрд. грн. перевищує минулорічний показник. В результаті дефіцит коштів нафтогазовидобувних підприємств НАК “Нафтогаз України” для виконання виробничих програм 2001 р. становить 1,2 млрд. грн.
Заходи по нарощуванню ресурсної бази та стабілізації видобутку нафти і газу, які вимагають негайного вирішення:
1. Для поліпшення фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств необхідно прискорити прийняття Верховною Радою поданого Кабінетом Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згаданим проектом передбачено:
· віднесення нафтових і газових свердловин до третьої групи основних фондів;
· вилучення витрат на буріння нафтових і газових свердловин з окремої групи витрат на розвідку (дорозвідку) корисних копалин, які підлягають амортизації;
· звільнення підприємств, які проводять роботу з розвідки та розробки родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного та Азовського морів, від сплати податку на прибуток, отриманий за рахунок експлуатації зазначених родовищ, терміном на 10 років з цільовим вкладенням вивільнених коштів у проведення геологорозвідувальних робіт та розробку родовищ нафти і газу в акваторіях (як це передбачалося Програмою освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного і Азовського морів, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. №1141).
Прийняття вказаного проекту закону дозволить за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань спрямувати на капітальні вкладення в нафтогазовидобуток понад 50 млн. грн. щороку, а в розвідку і розробку родовищ на шельфі додатково вкладати близько 40 млн. грн. на рік.*
2. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. №115, передбачивши наступні нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету:
· для нафти і конденсату – 4,1 грн. за 1 т;
· для газу природного – 2 грн. за 1 тис. куб. м.
Запропоновані нормативи становлять 20% від чинних нині й повинні спрямовуватись з держбюджету на виконання регіональних геологорозвідувальних робіт. Решту коштів, які нафтогназовидобувні підприємства спрямовують сьогодні до бюджету на виконання геологорозвідувальних робіт, вони будуть використовувати для проведення пошуків і розвідки родовищ вуглеводневої сировини власними силами.
3. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України, якою передбачити термінову передачу з балансу підприємств Геолкому України на баланс підприємств НАК “Нафтогаз України” 11-ти законсервованих продуктивних свердловин, 23-х виявлених родовищ і 22-х перспективних площ, роботи по яких підприємствами Геолкому не проводяться.
4. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України “Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2000 р. № 1273 та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 747”, якою передбачити передачу НАК “Нафтогаз України” геологорозвідувальних підприємств Міністерства екології та природних ресурсів, які виконують геологорозвідувальні роботи на нафту і газ.
5. Залишати в розпорядженні нафтогазовидобувних підприємств 100% рентних платежів за видобуті нафту і газу, що дасть змогу збільшити обсяги капітальних вкладень в буріння свердловин та облаштування родовищ на 330 млн. грн. щороку.
6. Встановити економічно обгрунтовані ціни на газ власного видобутку.
7. Виділити за рахунок централізованих капітальних вкладень у Державному бюджеті України на 2001 р. 127,3 млн. грн НАК “Нафтогаз України” на освоєння Північно-Казантипського та Східно-Казантипського родовищ.
8. Завершити створення філії “Інформаційно-аналітичний центр геолого-геофізичних досліджень в нафтогазовій галузі” згідно з протоколом №35 засідання правління НАК “Нафтогаз України” від 29.05.2000 р. з метою забезпечення максимальної ефективності геологорозвідувальних робіт, поповнення мінерально-сировинної бази та раціонального і ефективного використання ресурсів вуглеводнів.
9. На базі підприємств, які проводять геологорозвідувальні роботи, в складі НАК “Нафтогаз України” створити відокремлений підрозділ “Укрнафтогазрозвідка” з метою ефективного нарощування вуглеводневої сировинної бази.
Виконання вказаних заходів дозволить підприємствам НАК “Нафтогаз України” в 2002-2004 рр. стабілізувати обсяги видобутку газу та нафти з конденсатом, а починаючи з 2005 р. поступово нарощувати видобуток, довівши його у 2010 р. (згідно вимог Національної програми “Нафта і газ України до 2010 р.”) до 24,5 млрд. куб. м та 4,3 млн. т відповідно (додаток №24).
У разі невиконання запропонованих заходів й відсутності коштів на капітальні вкладення відбуватиметься поступове зменшення обсягів видобування газу і нафти, обсяги якого у 2010 р. складуть відповідно 13,8 млрд. куб. м та 3,1 млн. т
Аналіз розвіданих запасів свідчить, що Україна і в перспективі залишиться в числі країн імпортерів нафти і газу, потреби в яких забезпечуються власними ресурсами відповідно на 10-20%. В той же час збільшення власного видобутку цих ресурсів може значно зменшити від’ємне сальдо торговельного балансу шляхом скороченння обсягів їх імпорту.
Використана література:
1. Розміщення продуктивних сил України / За ред. Є.П.Качана. – К., 2001.
2. Розміщення продуктивних сил / За ред. Ковалевського С.І. – К., 2000.
3. Шаблій О.І. Соціальна та економічна географія України. – К., 1999.
4. Статистичні дані по ПЕК за 2000-2004 рр.