Реферат: Президент України 4

РЕФЕРАТ

на тему:

“Президент Україн и”

Порядок обрання Президента України

1. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права, шляхом таємничого голосування строком на п’ять років.

Він повинен бути громадянином України. Адже неприпустимо, щоб державу очолювала особа, яка не має з нею сталих правових зв’язків, що встановлюються саме через інститут громадянства. При цьому не визначаються необхідні для кандидата обов’язкові підстави набуття громадянства України, як це робиться у конституціях ряду країн (наприклад, у США кандидат у Президенти повинен бути громадянином цієї країни за народженням). Такий підхід є втіленням закріплено­го у ст. 24 Конституції принципу рівності громадян України незалежно від будь-яких ознак.

Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Встановлюючи це правило, Конституція виходить із того, що у такому віці людина вже має певний життєвий досвід, достатньо здоров'я та енергії для виконання президентських повноважень. Такий же вік передбаче­но для кандидатів у президенти в Росії та США. В деяких державах для них встановлено вищий віковий ценз, наприклад, у ФРН — 40, в Італії — 50 років.

Кандидат у Президенти повинен протягом десяти останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей строк визнається необхідним для того, щоб він міг орієнтуватися в особливостях суспільного життя країни, а отже, й правильно визначати шляхи його вдосконалення тощо. Аналогічні норми містяться й у конституціях інших держав. Так, у Росії цей строк також становить 10 років, у США — 14 років.

Кандидат повинен мати право голосу, володіти активним виборчим правом і не може бути обмеженим у виборчих правах. У таких державах, як Росія і США, ця вимога прямо не фіксується, а в інших форму­люється в тих або інших редакціях. Так, у ст. 84 Консти­туції Італії зазначено, що "Президентом республіки може бути обрана будь-яка особа..., яка користується громадянськими і політичними правами".

Кандидат у Президенти має володіти державною мовою, якою відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції є українська.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш, ніж два строки підряд. Ця норма покликана запобігти тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки це, як свідчить історичний досвід, часто призводить до встановлення антидемократичних державно-правових режимів. Водночас Конституція України не забороняє переобрання особи Президентом на третій строк після того, коли цей пост займала інша особа. Конституції держав світу підходять до встановлення можливих строків перебування особи на посту президента по-різному. Так само, як і в Україні, ця проблема вирішується в Росії та ФРН. Конституція США обмежує президентство однієї особи виключно двома строками підряд. А в Італії та Франції можливості переобрання на пост президента конституційно не обмежуються.

Президенту України забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в держав­них або громадських органах та організаціях, займа­тися підприємницькою діяльністю. Ця заборона має на меті забезпечити незалежність Президента від будь-яких державних і недержавних структур. Водночас йому не забороняється займатися науковою та викладацькою діяльністю. У тих чи інших формулю­ваннях аналогічні норми містяться у конституціях практично всіх країн, де передбачено пост президента.

Конституція України встановлює строки проведен­ня чергових виборів Президента та виборів, які по­винні призначатися у разі дострокового припинення його повноважень. Чітке конституційне визначення чергових і позачергових виборів Президента покли­кане забезпечити відповідну організованість і макси­мально, з урахуванням потреб виборчого процесу, ско­ротити періоди, коли посада Президента може бути вакантною.

Новообраний Президент України приступає до виконання обов'язків не пізніше як через 30 днів, а у разі, коли Президента обрано на позачергових вибо­рах, — у п'ятиденний строк після офіційного оголо­шення результатів виборів. Повноваження новообра­ного Президента починаються від моменту складення ним присяги народові, до якої його приводить на урочистому засіданні Верховної Ради Голова Конститу­ційного Суду України. У присязі, текст якої закріплено у ст. 104 Конституції, Президент України офіційно та урочисто зобов'язується боронити суверенітет і неза­лежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, обстоювати права і свободи гро­мадян, підносити авторитет України у світі.

Юридичне значення присяги полягає у тому, що саме з моменту її складення новообраний Президент приступає до виконання своїх повноважень як глава держави, а повноваження попереднього Президента припиняються. Конституції більшості держав, де є пост президента, передбачають необхідність складення ним присяги і містять її текст.

Конституція України встановлює недоторканність Президента, якою він користуються підчас виконання своїх повноважень, її треба розглядати як особливу гарантію створення безперешкодних умов для здій­снення ним повноважень глави держави. У Консти­туції не розкривається зміст недоторканності Прези­дента. Вона має дістати тлумачення у новій редакції закону "Про Президента України". Водночас ч. 1 ст. 111 Конституції встановлює відповідальність Президента за вчинення державної зради або іншого злочину.

Честь і гідність Президента України як глави дер­жави підлягають особливому захисту. Особи, винні у посяганні на них, мають притягатися до відповідаль­ності на підставі спеціального закону, який ще треба прийняти.

За особою, яка обіймає пост Президента України, це звання зберігається довічно за умови, що вона не була усунена з нього Верховною Радою в порядку імпічменту. Крім того, звання Президента України охороняється законом. Це означає, що самовільне без­підставне присвоєння чи використання його спричиняє юридичну відповідальність. Однак треба мати на увазі, що відповідні законодавчі акти на сьогодні ще не прийняті.

2. Повноваження Президента України , за­кріплені у Конституції, можна поділити на декілька груп, серед яких насамперед треба виділити такі:

1) представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент України представляє нашу дер­жаву в міжнародних відносинах, приймає вірчі та від­кличні грамоти дипломатичних представників інших держав тощо;

2) повноваження, що стосуються діяльності Вер­ховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

3) повноваження у сфері законодавства, зокрема ті, що стосуються призначення всеукраїнського референ­думу щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

4) повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;

5) повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни, зокрема ті, що пов'язані з прийняттям рішення про загальну або часткову мобілізацію та запроваджен­ня воєнного стану в Україні або в окремих її місцевос­тях. керівництвом Радою національної безпеки і обо­рони України тощо;

6) установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);

7) повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування);

8) повноваження, пов'язані з наданням громадян­ства України та його позбавленням, наданням притулку в Україні.