| Скачать .docx | Скачать .pdf |
Реферат: Грошова система України
Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівки функціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації і їхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На Національний банк України покладені такі обов'язки:
- прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереження банкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів;
- установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки для кредитних організацій;
- визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни і знищення ушкоджених;
- розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;
- визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових розрахунків;
- ліцензування розрахункових систем кредитних установ.
З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних нормативів для кредитних заснувань.
Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, à також інших юридичних осіб, на території України створюються розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, à також резервні фонди грошових банківських квитків і монет.
Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот; підтримки обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні і регіонам; скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг на основі емісійного дозволу - документа, що дає право НБУ підкріплювати оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет
СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ
Суспільний поділ праці (виділення землеробства і скотарства, а потім і ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.
Товар - це продукт праці, зроблений для продажу. Товари мають споживчу вартість і ціну. У цьому їх протиріччя: закон єдності і боротьби протилежностей.
Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого, припускає порівняння різноманітних по виду, якості, призначенню товарів. Основою порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!) - тобто суспільно-необхідна праця, витрачена на виробництво товару.
З метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат праці з'являється поняття мінової вартості. Мінова вартість - це спроможність товару обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях.
Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична й еволюційна. Перше нагадування про раціоналістичну теорію походження грошей дається в роботі Аристотеля, що називається “Нахомахова етика”. Ця теорія пояснює появу грошей як результат угоди (або змови) людей, що переконалися в тому, що для просування вартості в міновому обороті необхідні спеціальні інструменти. Ця теорія безроздільно панувала аж до XVIII сторіччя. Відповідно до другої, еволюційної теорії , гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу. У “Капіталі” К. Маркс, на основі аналізу товарного обігу, це переконливо доказує. Еволюція обміну товарів припускає розвиток форм вартості:
1) Проста , або випадкова , форма вартості. Наприклад, зустрілися хлібороб і скотар: 1 вівця = 1 мішку зерна. Особливості:- споживча вартість зерна для скотаря служить формою прояву вартості вівці; -індивідуальна праця хлібороба виражає свою протилежність - суспільна праця; конкретна праця, укладена у зерні, служить формою прояву абстрактної праці.
2) Розгорнута форма вартості:1 мішок зерна = 1 вівці, 1 аршину полотна, 1 сокирі
3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент = 1 вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку зерна
4) Грошова форма вартості. Для перетворення товару в гроші необхідно:
а) загальне визнання за цим товаром ролі загального еквівалента;
б) тривале виконання цим товаром ролі загального еквівалента;
в) наявність особливих фізичних властивостей, придатних для постійної обмінності.
Найбільше придатними для виконання ролі грошей виявилися золото і срібло.
Гроші по своєму походженню - це товар . Вони також володіють двома властивостями товару:
- споживчою вартістю (у виді прикраси - задовольняють естетичену потребу, у виді молотка - потреба в забиванні цвяхів);
- ціною , оскільки на добування золота також витрачається визначена кількість суспільно-необхідної праці.
Гроші - це особливий товар:
- крім споживчої вартості (див. вище) вони мають загальну споживчу вартість , оскільки за допомогою грошей людина може задовольнити будь-яку потребу;
- вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього обміну на ринку, тоді як вартість звичайного товару прихована і виявляється тільки в момент покупки-продажу, тобто якщо товар купується, то працю, витрачену на його виробництво, признається товариством, стає суспільно необхідним; отже, товар має вартість.
Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю і ціною, тобто той самий товар для однієї людини не може володіти одночасно і споживчою вартістю і ціною. З появою грошей товарний світ розколовся на дві частини:
-це гроші як товар і всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована на стороні всіх товарів, а вартість - на стороні грошей. Гроші стають виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою ціну.
У висновку: гроші - це товар, особливість якого полягає в тому, що:
-це стихійно (історично) своїх фізичних властивостей, що виділилася за рахунок, товар;
-це особливий привілейований товар, що грає роль загального еквівалента;
-це товар, що об'єднує в собі дві економічні категорії: споживчу вартість і вартість ( у відмінності від інших товарів).
Три основних властивості грошей , що розкривають їхню сутність.
1) Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність. На них купується будь-який товар;
2) Гроші виражають мінову вартість товару. Через них визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчій вартості товари;
3) Гроші виступають матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого часу, укладеного в товарі.
2. Грошовий обіг в Україні
Грошовий обіг здійснюється в готівковій і безготівковій формах.
Готівково- грошовий обіг - прямування готівки в сфері обігу і виконання ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу. Готівка використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не пов'язаних із рухом товарів і послуг( розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування, при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по ним, по платежах населення, на господарські потреби, на оплату відряджень, на представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції і т.д). Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). У Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і фізичних осіб.
Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки. Частка безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні трохи збільшилась . Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій країні говорить про правильну, грамотну організаціїю всього грошового обігу.
Між готівковим і безготівковим обігом існує тісний взаємозв'язок: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, вони утворюють загальний грошовий обіг, у якому діють єдині гроші.
У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарних операціях , тобто безготівкові розрахунки за товари і послуги; по фінансових зобов'язаннях , тобто платежі в бюджет і в позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями. Значення безготівкових розрахунків складається в тому, що вони прискорюють обертальність засобів, скорочують абсолютний розмір готівки в обороті, скорочуються витрати на друкування і доставку готівки.
У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ і комерційних банків, що дозволяє відмовитися від пересилки паперових документів і прискорює розрахунки (рахунок йде на часи і хвилини, і в ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу).
Безготівковий оборот в Україні характеризується обов'язковим відкриттям розрахункового або поточного рахунка в установі банку; платежі відбуваються за згодою покупця або з доручення платника; підставою для перерахування засобів є фінансові платіжні документи (платіжні доручення, рахункові чек, договори); при порушенні умов договору існує можливість повної або часткової відмови від оплати у відповідності і “Правилами здійснення безготівкових розрахунків”; готівка в касі підприємства знаходяться в межах установлених лімітів; самостійність у витраті засобів на рахунках відповідно до “Порядку ведення касових операцій в Україні” від 1993 р.
У Україні відповідно до правил НБУ визначено, що розрахунки підприємств за своїми обов'язками, а також між юридичними і фізичними особами за товарно-матеріальні цінності провадяться в безготівковому порядку через установи банку. Визначено такі форми безготівкових розрахунків в Україні визначено такі форми безготівкових розрахунків:
- розрахунки платіжними дорученнями;
- розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;
- інкасові розрахункі;
- розрахунки з застосуваннями акредитивів;
- розрахунки з використанням чеків;
- розрахунки з використанням векселів;
- клірінгові розрахунки;
- розрахунки за допомогою пластикових карток.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. М. К. Букина “Деньги, банки, валюта”. ( популярный очерк ).
2. Эдвин Дж. Долан. “Микроэкономика” С. - П. 1994г.
3. Эдвин Дж. Долан “Макроэкономика” С. - П. 1994г.
4. Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки и денежно-кредитная политика” С.-П. 1994г.
5. Банковские опеpации. // Часть II. // Учетно-ссудные опеpации и агентские услуги. // Учебное пособие. // Под pед. Лавpушина О.И. - М.: ИНФРА-М, 1996. - С. 208.
6. Галицькi контpакти, 1997. - № 3.
7. Бизнес, 1997. - № 3;4.