Скачать .docx | Скачать .pdf |
Курсовая работа: Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут журналістики і масової комунікації
Кафедра Видавничої справи та редагування
КУРСОВА РОБОТА
Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
(тема)
Виконала
ст. групи ДЩ-104 Танцюра Юлія Олександрівна
(шифр) (підпис) (прізвище, ім'я, по батькові студента)
(дата)
Спеціальність 6.030200 – Видавнича справа та редагування
Керівник
професор Партико З.В.
(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)
(дата)
Запоріжжя
2008
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут журналістики і масової комунікації
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу студенту (ці)
___________ДЩ-104_________
(шифр групи)
_________Танцюрі Юлії Олександрівні________
(Прізвище, ім’я, по батькові)
із спеціальності 6.030200 – Видавнича справа та редагування
Тема дипломної роботи «Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури»
1. Термін здачі закінченої роботи__12.05.2008__________________
2. Об’єкт дослідження – книжкові видання політичної, релігійної та езотеричної літератури; предмет – норми редагуванні політичної, релігійної та езотеричної літератури.
3. Завдання на курсову роботу
3.1.оглянути літературу за темою дослідження;
3.2. вибрати видання – об’єкти дослідження – за допомогою методу репрезентативної вибірки;
3.3. провести редакторський аналіз тих видів видань, які є об’єктом дослідження;
3.4. виявити й описати типові помилки, характерні для обраних видів літератури;
3.5. розробити норми редагування для політичного, релігійного та езотеричного видів літератури;
3.6. підготувати курсову роботу у текстовому редакторі Microsoft Word відповідно до вимог галузевого стандарту на авторський оригінал.
4. Календарний план виконання роботи
№ з/п | Назви частин та етапи роботи | Термін виконання | Ресурси | |
за планом | фактично | |||
1 | Складання бібліографії та вивчення літературних джерел | 30.04. 2008 |
30.04. 2008 |
Бібліо-теки, інтернет |
2 | Виконання вступу | 08.04. 2008 |
08.04. 2008 |
Л-ра, метод. з оформ. курс.робіт |
3 | Виконання розділу 1 | 15.04 | 15.04 | Л-ра |
4 | Виконання розділу 2 | 23.04 | 25.04 | Л-ра |
5 | Виконання розділу 3 | 30.04 | 09.05 | Л-ра |
6 | Формулювання висновків | 08.05 | 10.05 | Курсова робота |
7 | Подання роботи на кафедру | 12.05 | 12.05 |
Керівник курсової роботи _______________________________________
(підпис, розшифровка підпису)
Завдання прийняв (-ла)до виконання_____________________________
РЕФЕРАТ
Танцюра Ю.О. Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури: Курсова робота: 6.030200/Класичний приватний університет, Інститут журналістики і масової комунікації. – Запоріжжя, 2008. – 40 с., 3 табл., 4 дод.
Об'єкт дослідження – книжкові видання політичної, релігійної та езотеричної літератури.
Мета роботи – розробка норм редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури на основі системного підходу до норм редагування.
Методи дослідження: порівняльний, описовий, аналітичний, метод синтезу, системний підхід.
Редагування (від лат. redaсtus) – приведений до ладу. Редагування завжди направлене на те, щоби зробити окремий текст або ціле видання найбільш адекватним для сприйняття, забезпечити їх відповідність певним нормам, а також на представлення тексту або видання цілісною закінченою системою.
На сьогодні ще залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіх аспектах. Яскравим прикладом є політична, релігійна та, особливо, езотерична література. Ще досі в Україні немає розроблених працівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних довідниках правил та норм редагування цих видів літератури.
Результатом нашої дослідницької роботи стала розробка норм редагування політичної та релігійної літератури, критеріїв визначення виду езотеричної літератури та порад щодо її редагування.
РЕДАГУВАННЯ, ПОЛІТИЧНА, РЕЛІГІЙНА, ЕЗОТЕРИЧНА ЛІТЕРАТУРА, НОРМИ РЕДАГУВАННЯ, АНАЛІЗ ВИДАНЬ, ТИПОВІ ПОМИЛКИ, ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................7
Розділ 1. Сучасний стан видання політичної, релігійної та езотеричної літератури в Україні та світі…........................................................................10
1.1. Книжкові видання: політична література ………..………………….…..10
1.1.1. Законодавче регулювання видання політичної літератури…………....10
1.1.2. Ступінь дослідження видання та редагування політичної літератури..12
1.2. Книжкові видання релігійної літератури………………..……………….15
1.2.1. Законодавче та церковне регулювання видань релігійної літератури ..15
1.2.2. Ступінь дослідження видання та редагування релігійної літератури..16
1.3. Езотеричні видання: виникнення, розвиток, сучасний стан………..….17
1.3.1. Проблеми, пов’язані із недослідженістю езотеричної літератури…….17
1.3.2. Ступінь дослідження видання та редагування езотеричної літератури 19
Розділ 2. Методологічні засади редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури………........................................................................21
2.1. Особливості редагування політичної літератури…………………………21
2.1.1. Редакторський аналіз книжкових видань політичної літератури……..22
2.1.2. Типові помилки та недоліки редагування політичної літератури…….23
2.2. Особливості редагування літератури релігійної тематики……………...24
2.2.1. Редакторський аналіз книжкових видань релігійної літератури….....27
2.2.2. Типові помилки та недолітки редагування релігійної літератури…...27
2.3. Особливості редагування езотеричної літератури…………..…………..28
2.3.1. Редакторський аналіз книжкових видань езотеричної літератури…..29
2.3.2. Типові помилки та недоліки редагування езотеричної літератури……30
Розділ 3. Методи підвищення рівня редагування політичної, релігійної, езотеричної літератури в Україні....................................................................31
3.1. Розробка норм редагування видань політичної літератури ………….....31
3.2. Розробка норм редагування книжкових видань релігійної літератури………………………………………………………………………...32
3.3. Розробка критеріїв визначення виду езотеричної літератури та норм редагування книжкових видань цієї літератури …………...........................34
Висновки.........................................................................................................37
Список використаних джерел.........................................................................39
Додаток А: Список проаналізованих політичних, релігійних та езотеричних книжкових видань
Додаток Б: Розроблені норми редагування політичної літератури
Додаток В: Розроблені норми редагування релігійної літератури
Додаток Г: Критерії визначення езотеричного виду літератури та поради щодо редагування езотеричної літератури
ВСТУП
Актуальність теми. На початку ХХІ ст. чітко простежується тенденція до збільшення кількості видавництв. Так само зростає і кількість назв, обсяги тиражів та діапазон книжкової продукції. Проте ефективність видавничої діяльності у сучасних умовах могла би бути набагато вищою, якби вдосконалення роботи видавців та редакторів спиралося на більш надійну наукову основу.
На жаль, ще й досі залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіх аспектах. Яскравими прикладами цієї проблеми є політична, релігійна та, особливо, езотерична література. На сьогодні в Україні немає розроблених працівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних виданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.
Особливо значуще це питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної та езотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верстви суспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як, наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннями з однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеного рівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно від того, наскільки правильною та істинною вона є.
У всьому світі через політичну нестабільність та проведення військових дій люди все більше цікавляться різноманітними питаннями політичної сфери, і, відповідно, зростає попит на видання політичної тематики. Оскільки основною метою діяльності редактора та видавця є забезпечення читача книжками, у яких він відчуває потребу, постає питання про належний рівень редакторського опрацювання таких видань. Для виконання цього завдання на професійному рівні редакторові необхідно послуговуватись конкретними, загальноприйнятими нормами та правилами редагування конкретного виду видань.
До релігійної літератури люди постійно звертаються ще з часів рукописної книги. Саме цій літературі приділялася найбільша увага, і перші книги, здебільшого, були релігійної тематики. Із заснуванням книгодрукування попит на таку літературу збільшився, оскільки відтоді була змога видавати книжки у такій кількості, яка б задовольняла існуючий попит. Але із перенесенням цієї справи із рук ченців до друкарень було втрачено пильність до якості релігійних книг. Більшість сучасних релігійних видань навіть не мають вказівок на те, що було здійснено редакторське опрацювання.
Езотерична література почала користуватися підвищеним попитом широкого кола читачів у США та країнах Західної Європи наприкінці 60-х – на початку 70-х років минулого століття. Увагу українських читачів ця література привернула досить недавно – у 80-90-х роках. На сьогодні навіть не існує однозначних критеріїв, за якими ті чи інші видання відносять до езотеричної літератури. Звичайно, не було створено і норм та правил редагування цього виду видань. Езотерична література, на жаль, доволі часто не проходить належної перевірки та редакторського опрацювання, через що до рук читачів потрапляють книжки низької якості.
Ситуація складається таким чином, що ані політична, ані езотерична література не підлягає редагуванню на належному рівні. В результаті книжковий ринок сповнений видань політичної, релігійної та езотеричної літератури, які мають велику кількість помилок та недоліків і містять інформацію, яка не відповідає дійсності та може нанести шкоду читачам.
Отже, необхідність дослідження проблеми відсутності норм та правил редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури є незаперечною, так само як і подальша розробка та вдосконалення цих норм редагування.
Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є книжкові видання політичної, релігійної та езотеричної літератури.
Предмет дослідження – норми редагування видань політичної, релігійної та езотеричної тематики.
Методи дослідження: порівняльний, описовий, аналітичний, метод синтезу, системний підхід.
Мета: розробка норм редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури на основі системного підходу до норм редагування.
Завдання:
– оглянути літературу за темою дослідження;
– вибрати видання – об’єкти дослідження – за допомогою методу репрезентативної вибірки;
– провести редакторський аналіз тих видів видань, які є об’єктом дослідження;
– виявити й описати типові помилки, характерні для обраних видів літератури;
– розробити норми редагування для політичного, релігійного та езотеричного видів літератури;
– підготувати курсову роботу у текстовому редакторі Microsoft Word відповідно до вимог галузевого стандарту на авторський оригінал.
РОЗДІЛ 1
СУЧАСНИЙ СТАН ВИДАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
1.1. Книжкові видання: політична література
1.1.1. Законодавче регулювання видання політичної літератури
Державне регулювання редакційно-видавничих процесів за допомогою законодавчих норм залежить, здебільшого, від політичного устрою держави. Тоталітарні режими в усі часи характеризувалися надзвичайно пильним контролем над усіма сферами життя, в тому числі і над книговиданням, оскільки саме книги є одним із найвпливовіших засобів ідеологічної пропаганди та маніпулювання політичними настроями народів.
У країнах із демократичним устроєм державний контроль за процесами редагування та видання книжок набагато лояльніший, проте не відсутній. Законодавство кожної країни має ряд законів та інших нормативних актів, які регулюють інформаційну та комунікаційну сфери діяльності суспільства, до яких належить і книговидання. В Україні зміни у законодавчому регулюванні книговидавничої справи відбувалися залежно від політичної ситуації у конкретний історичний період. Розглянемо цей процес, а саме аспект регламентації видання політичної літератури у часовому проміжку від початку ХХ ст. до початку ХХІ.
На початку XX ст. значно збільшилися масштаби видавничої діяльності. Великим читацьким попитом користувалася економічна та політична література. У 1905-1907 рр. в країні сформувалася багатопартійна політична система з усіма труднощами, пов’язаними із цим. У той час існувало близько 70 партій різних напрямків, більшість з яких мали свої видавництва. Державне регулювання було не дуже пильним, через що наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. поряд із літературою, що видавалася офіційно, існував і нелегальний друк [Мороз.Р.Об.курс;-]. Принцип вільнодумства реалізовувався у різних сферах суспільного життя, проте найбільш яскраво це відображалося на політичній сфері в цілому, та політичній літературі зокрема.
У літературі того часу пріоритетний розвиток отримує, перш за все, політична полеміка. Тексти багатьох творів суспільно-політичної тематики характеризує публіцистична стилістика, пошук адекватної системи аргументації тощо, що формувало редакторське сприйняття літературного твору. [Ант, Сол. Ред. Общ.курс;-].
З іншого боку, головним принципом більшовицької літератури була партійність. Цьому аспекту присвячено багато робіт В.І. Леніна, зокрема відома стаття «Партійна організація та партійна література», опублікована в газеті «Новая жизнь» у 1905 році. Виходячи з цих статей до роботи із будь-якими текстами взагалі, особливо із матеріалами політичної літератури, допускалися лише перевірені, політично грамотні люди, які були спроможні віртуозно вести ідеологічну пропаганду та агітацію за більшовицькі ідеї, використовуючи друковане слово. Контроль на відповідність цим вимогам був досить жорстким.
Після революції 1905 року були дещо послаблені вимоги цензури, а 26 квітня 1906 вийшов новий наказ про цензуру, який давав право судовим органам порушувати кримінальні справи на підставі видання «злочинних» книг. В той час поряд із більшовицькою літературою існувала політична література лібералів та представників буржуазної інтелігенції. Також виходили книжки релігійного характеру, наукові дослідження та підручники [18; с. 26].
Новий історичний період – 70 років існування СРСР – характеризувався і змінами у книговидавничій політиці. Всі видавництва з 1921 р. стали державною власністю та повністю підпорядковувалися централізованим наказам влади. «Специфіку редагування у радянський період визначали три головні вимоги: партійність, народність, масовість. Для роботи над книгою редакторові були необхідні не тільки професіоналізм, висока культура та ерудиція, знання норм літературної мови та грамотність, але й володіння марксистсько-леніністською теорією, знання актуальних проблем внутрішньої та зовнішньої політики країни», – зазначає В.А. Морозова у підручнику «Редагування. Загальний курс».
Після розпаду у 1991 р. тоталітарного СРСР кожна із країн, що раніше входили до його складу, обрала власний шлях розвитку своєї державності. Демократичний політичний устрій незалежної України спричинив істотні зміни у державному регулюванні книговидавничої сфери. Свобода слова, вільний вибір віросповідання та ряд інших суспільних та людських прав і свобод, як і можливість вільного обміну інформацією та досвідом із країнами Заходу змінили загальну концепцію законодавчого регулювання у видавничо-редакційній галузі.
На сьогодні законодавчі норми, які регламентують видання всіх видів інформаційних матеріалів взагалі закріплені у кількох нормативних документах, основні з яких це: Конституція України, Закони України «Про інформацію», «Про видавничу справу», «Про авторське право та суміжні права», законодавчі акти про окремі галузі, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною та принципи й норми міжнародного права.
1.1.2. Ступінь дослідження редагування політичної літератури
Відстежити розвиток видання політичної літератури досить важко. У наукових роботах фахівців з видавничої справи цей вид літератури розглядається поряд із усіма іншими в загальному плані. Таких істотних досліджень особливостей редагування політичної літератури, як наприклад, художньої, наукової, навчальної, проведено не було. Тож ця сфера книговидавничої та редакторської галузей до цього часу ще не була повноцінно досліджена на науковому підґрунті.
Початок диференціації літератури та утворення окремих її видів у Європі відносять до ХVІ – ХVІІ ст., до часу становлення та утвердження капіталізму. Наприклад, книги великих учених Коперника, Бруно, Галілея, Везалія стали фундаментом для формування наукової літератури; виникнення та формування навчальної літератури пов’язано з використанням дидактичного підходу до викладу матеріалу у ХVІІ ст. У Європі у витоків такого підходу стояв чеський педагог Я.А. Коменський, а в сусідній Росії – Каріон Істомін в «Букваре словено-российских письмен».
Щодо політичної літератури, а точніше, масово-політичної, то вона виникла у Європі в епоху Реформації (ХVІІ ст.). Це час, коли публіцистика стає організатором політичного руху. Серед перших публіцистів називають Еразма Роттердамського, Йоганна Рейхліна, Ульріха фон Гуттена. [18; 37].
За часів Радянського Союзу, у 1930 р. спеціальною номенклатурною комісією була запропонована така схема розподілу книг за соціальним значенням: науково-теоретична, виробнича, науково-популярна, агітмасова, навчальна, офіційно-ділова, довідкова, художня, дитяча [18; 28]. Здебільшого, ця схема залишається актуальною і сьогодні, за винятком агітмасової.
В умовах існування незалежної української держави за цільовим призначенням окремим видом виділяють громадсько-політичну літературу. Кожного року на державному рівні здійснюється підрахунок кількості найменувань та обсягів накладів усіх видів літератури. Результати цих статистичних досліджень можна знайти у матеріалах Книжкової Палати України – державної наукової установи, зокрема, на її офіційному веб-сайті у розділі «Випуск видавничої продукції».
Проаналізувавши статистичні дані за останні три роки, можна зробити висновок, що кількість назв громадсько-політичних книжкових видань поступово зростає, як і загальні обсяги накладів цього виду літератури:
Рік | 2005 | 2006 | 2007 |
К-ть назв громадсько-політичних видань, тис. од. | 77 | 91 | 94 |
Обсяги тиражів, тис. прим | 2741 | 2739 | 3009 |
Більш конкретно можна простежити динаміку видання політичної літератури, звернувшись до класифікації за тематичним поділом. Тут політична література належить до тематичного розділу «Політична та соціально-економічна література», підрозділу «Політика. Політичні науки». За останні три роки було отримано такі статистичні дані:
Рік | 2005 | 2006 | 2007 |
К-ть назв політичних видань, тис. од. | 19 | 65 | – |
Обсяги тиражів, тис. прим | 322 | 1309 | – |
Дані за 2007 рік містять інформацію лише стосовно тематичного розділу «Політична та соціально-економічна література» в цілому: 4827 одиниць назв, 13 875 тисяч примірників.
Щодо норм редагування книжкових видань політичної літератури, то ця сфера виявилася абсолютно позбавленою належної уваги працівників наукових та освітніх установ. Певні наукові розробки були проведені лише щодо норм редагування друкованих та медійних засобів масової інформації. В цій галузі розробка норм була здійснена З.В. Партико. Розроблені ним політичні та релігійні норми зафіксовані у його навчальному посібнику «Загальне редагування: нормативні основи», виданому в 2004 р. Ці норми можна враховувати при розробці норм редагування книжкових видань політичної літератури, проте повністю замінити останні вони не можуть через специфіку діяльності ЗМІ.
1.2. Книжкові видання релігійної літератури
1.2.1. Законодавче регулювання видань релігійної літератури
О. Бучма у статті «Політика і релігія в Україні: тенденція змін» зазначав: «Якщо впродовж усієї історії українського державотворення релігія була залежна від політики, то наразі ці два суспільні феномена у відношувальному тандемі перебувають здебільшого вже на паритетних засадах» [4; с. 49]. Держава не втручається у справи церкви, проте існує законодавча база, що регулює відносини у релігійній сфері життя суспільства. Основні нормативні положення закріплені у Конституції України та ЗУ «Про свободу віросповідання та релігійні організації».
У статті 35 КУ зазначається: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань». [15; с. 56]
Редагування всієї релігійної літератури, що видається на території України має приводити тексти у відповідність до норм, закріплених у статті 35 КУ. Інший нормативний акт, що регулює сферу видання релігійної літератури – ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» – містить такі норми:
«Стаття 3. Право на свободу совісті
Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Стаття 19. Виробнича і господарська діяльність релігійних організацій
Релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, (…) та інші підприємства (…).
Стаття 22. Література і предмети релігійного призначення
Громадяни та релігійні організації мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури мовою на свій вибір, а також інших предметів й матеріалів релігійного призначення.
Релігійні організації мають право виготовляти, експортувати, імпортувати і розповсюджувати предмети релігійного призначення, релігійну літературу та інші інформаційні матеріали релігійного змісту.
Релігійні організації користуються виключним правом заснування підприємств для випуску богослужбової літератури і виробництва предметів культового призначення». [11; с. 4, 10, 11]
1.2.2. Ступінь дослідження видання та редагування релігійної літератури
На сьогодні в Україні проведено істотну дослідницьку роботу у сфері діяльності релігійних друкованих засобів масової інформації, досконально розглянуто питання висвітлення у ЗМІ взаємодії держави та церкви, політичної та релігійної сфер життя.
Прикладами наукових дослідницьких робіт із зазначених питань можуть слугувати такі видання: Андрусишин Б. «Церква в Українській державі 1917–1920 рр. (доба Директорії УНР)», Ульяновський В. «Церква в Українській Державі 1917–1920 рр. (доба Української Центральной Ради)», Надтока Г. «Православна церква в Україні 1900–1917 рр. – соціально-релігійний аспект», Бойко А. «Преса православної церкви. Культура. Суспільство. Мораль»
Що стосується видання та редагування книжкових видань релігійної літератури, то тут знову постає проблема недостатньої уваги працівників наукових та освітніх установ до цих питань. Така ситуація характерна не лише для України, а і для Росії та інших держав, що входили до складу СРСР.
Єдиний аспект, якому держава приділяє увагу, – це отримання статистичних даних про видання книжкових видань релігійної літератури. Ці дані фіксує Книжкова Палата України. За останні три роки коливання кількості назв книжок релігійного змісту були досить істотними, тому неможливо зробити висновок про загальне збільшення чи зменшення кількості видань цього виду літератури за цей період.
Тож з 2005 по 2007 рр було отримано такі статистичні дані:
Рік | 2005 | 2006 | 2007 |
К-ть назв релігійних видань, тис. од. | 311 | 247 | 441 |
Обсяги тиражів, тис. прим | 331 | 911 | 5132 |
1.3. Езотеричні література: книжкові видання
1.3.1. Проблеми, пов’язані із недослідженістю езотеричної літератури
Однією з основних типологічних категорій у книговидавничій справі є вид видання. Він є типологічним групуванням великої кількості видань, яка сформувалась та реально існує у практичній діяльності [Ант; ].
Визначення виду видання є найпершою та найнеобхіднішою справою у редакційному процесі. У випадку езотеричної літератури це питання постає особливо гостро, оскільки у нашій країні це доволі нова література, у порівнянні з іншими видами, і досі ще не було розроблено жодних норм, які б регулювали видавничо-редакційну діяльність у процесі створення, збереження та розповсюдження цих книжок.
До теперішнього часу немає єдності поглядів на типологію книги.Існує багато підходів до класифікації видань, проте ГОСТ 7.60-90 стандартизував такі підстави для формування груп за видами видань: цільове призначення, ступінь аналітико-синтетичної переробки інформації, знакова природа інформації, матеріальна конструкція, об’єм, склад основного тексту, періодичність, структура, характер інформації.
Задля зручності ведення бібліографічної та видавничої діяльностей загальноприйнятий поділ видань закріплено в ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Класифікація за цільовим призначенням виглядає так: офіційні видання; наукові видання; науково-популярні видання; виробничо-практичні видання; нормативно-виробничо-практичні видання; виробничо-практичні видання для аматорів; навчальні видання; громадсько-політичні видання; довідкові видання; видання для організації дозвілля; рекламні видання; літературно-художні видання.
Трохи іншу класифікацію за цільовим призначенням використовує Книжкова Палата України: наукові видання; науково-популярні видання; нормативно-практичні видання; офіційні видання; громадсько-політичні видання; навчальні та методичні видання; літературно-художні видання; видання для дітей та юнацтва; довідкові видання; інформаційні видання; бібліографічні видання; література релігійного змісту; видання для організації дозвілля; рекламні видання. Як самостійний вид видань виокремлюють дитячі видання.
В УДК відповідно до десяткової системи усю сукупність знань розділено на десять основних класів, кожен з яких в свою чергу поділяється на наступні 10 класів і так далі.
0. Загальний відділ.
1. Філософія. Психологія.
2. Релігія. Теологія.
3. Суспільні науки. Статистика. Політика і т.д.
4. (вільний).
5. Математика. Природничі науки.
6. Прикладні науки. Медицина. Техніка.
7. Мистецтвао. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт.
8. Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство.
9. Географія. Біографії. Історія.
Кожна з наведених вище класифікацій створена для зручності функціонування книговидавничої, бібліографічної та інших сфер. Проте досі невідомо, до яких видів та класів необхідно відносити езотеричну літературу.
1.3.2. Сучасний стан видання та редагування езотеричної літератури
Книжкове видання представляє собою складну форму, яка дозволяє відобразити літературний твір у найбільш повній мірі, у всьому різноманітті його тексту і контексту. Книжкова форма призначена для поширення у суспільстві засобами книговидавничої справи літературного твору, вона направлена на специфічний, «книжковий» тип читацького сприйняття, на задоволення потреб суспільства у фундаментальному, багаторазовому, довготривалому користування, сприйнятті літературних творів [Кожев; ]. Саме тому більшість видавців звертаються саме до книжкового формату при розробці концепції видання езотеричної літератури.
Українські видавництва видають, здебільшого, перекладну літературу езотеричного змісту західних та російських авторів. У своїх каталогах вони відводять спеціальний розділ для літератури такого типу, у назві якого використовують слово «езотерика». У призначенні позначок УДК та ISBN книжкам езотеричної літератури, що видаються в Україні та Росії, немає жодних закономірностей.
Левова частка езотеричних видань, які реалізуються в нашій країні, імпортована з Російської Федерації. Проте це не свідчить про вищу якість та краще редагування цих книжок, оскільки в Росії езотерична література так само мало досліджена, як і в Україні. На жаль, досі ще не було проведено кропітких наукових досліджень, метою яких було б створення уніфікованих норм редагування езотеричної літератури.
РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ТА ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
2.1. Особливості редагування політичної літератури
Поняття редагування походить від латинського слова redaсtus – приведений до ладу. Це значення найкращим чином відображає сутність редагування, яке завжди направлене на те, щоб зробити окремий текст або ціле видання найбільш адекватним для сприйняття, забезпечити їх відповідність певним нормам, а також на представлення тексту або видання цілісною закінченою системою.
Коло завдань редактора надзвичайно широке. Він займається літературною, методичною, інформаційною, організаційною та творчою діяльністю.
Розкриваючи методологічні основи редагування, З.В. Партико у «Загальному редагуванні» зазначає, що для редагування повідомлення слід використовувати чотири засоби: мову, нормативну базу, методи й правила редагування. Ці чотири засоби утворюють модель редагування [Партико; 63].
В цьому плані редагування політичної літератури нічим не відрізняється від редагування будь-якого іншого виду видань. Щодо норм редагування пов’язаних із специфічністю політичної літератури, її вагомим впливом на політичні настрої суспільства, можна сказати, що вони чітко окреслюються за умови існування тоталітарного, авторитарного державного устрою.
У тоталітарних суспільствах, що використовують моністичні теорії редагування існують підмножини зафіксованих й незафіксованих політичних норм, обов’язкових під час редагування текстів [Партико; 148]. На початку ХХ ст. ці норми ввів В.І. Ленін, як вже було згадано у першому розділі роботи.
На противагу цьому в демократичних суспільствах, де використовують плюралістичні теорії редагування, деякі дослідники вважають, що свобода слова заперечує використання будь-яких політичних норм редагування взагалі [Партико; 148]. Проте, ми вважаємо, що деякі спеціальні норми для редагування книжкових видань політичної літератури все ж таки необхідно ввести, інакше стане можливим використання цього виду літератури для таких антигуманних дій, як підбурення до війни, расової ворожнечі, розколу суспільства, зародження антидержавницьких настроїв у суспільстві тощо. Розроблені нами норми редагування політичної літератури будуть детально розглянуті у третьому розділі роботи.
2.1.1. Редакторський аналіз книжкових видань політичної літератури
Для того, щоб розробити спеціальні норми редагування для політичної літератури, нами було проведено аналіз книжкових видань цього виду. Для нього було відібрано п’ять видань доступних для споживачів в українських книгарнях, серед яких є видання українських та російських видавництв, видання українською та російською мовами. Всі книжки видані з 1991 по 2007 рр. Аналіз проводився на основі вибіркового спостереження.
Вибіркове спостереження належить до різновиду несуцільного спостереження. Воно охоплює відібрану частину одиниць генеральної сукупності. Мета вибіркового спостереження – по відібраній частині одиниць дати характеристику всієї сукупності одиниць. За способом відбору (способу формування) вибірки одиниць з генеральної сукупності поширені наступні види вибіркового спостереження:
– проста випадкова вибірка (власне-випадкова);
– типова (стратифікована);
– серійна (кубло);
– механічна;
– комбінована;
– ступінчаста [Васнев; ].
У своєму дослідженні ми використовували поєднання простої випадкової вибірки та типової вибірки, типоформуючими критеріями для якої було взято країну видання (Україна та Росія) та мову видання (українська та російська). Отже об’єктами репрезентативної вибірки стали такі видання: В. Суворов «Ледокол», О. Лиховид «Політичний компас виборця», С. Гейко «Проти комунізму та російського шовінізму», збірник публікацій колективу авторів «Донецька мафія. Перезавантаження» та К. Бондаренко «Леонід Кучма. Портрет на фоні епохи» (повний бібліографічний опис див. у дод. А).
Аналіз відібраних видань політичної літератури проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання; політична терміносистема; вживання абревіатур та скорочень, утворених від них похідних слів; відповідність граматичним нормам української чи російської мов; наявність політичної агітації, пропаганди чи провокації; відповідність законодавчим нормам.
2.1.2. Типові помилки та недоліки редагування політичної літератури
Помилки в оформленні апарату видання:
– відсутній УДК;
– не зазначено кількість сторінок видання в каталожній картці;
– в каталожній картці надано зайві відомості про художника-оформлювача тощо;
– у випадку перекладного видання не зазначено мову оригіналу, ім’я та прізвище перекладача (-ів);
– наведення анотованої каталожної картки у випускових даних на останній сторінці видання;
– відсутній зміст.
У жодному з проаналізованих видань не було виявлено елементів політичної агітації, пропаганди та провокації. Лише книга «Проти комунізму та російського шовінізму» містила деякі елементи антиагітації та антипропаганди щодо СРСР та імперських амбіція Російської Федерації, проте це не суперечить моральним, політичним, та законодавчим нормам України. Усі видання відповідають законодавчим нормам щодо поширення інформації, закріпленим у Конституції України та інших законодавчих актах. Що стосується лінгвістичних норм української та російської мов, то три з п’яти проаналізованих видань були відредаговані на високому рівні, помилки були майже відсутні. Проте у двох виданнях («Донецька мафія. Перезавантаження» та «Проти комунізму та російського шовінізму») кількість граматичних, синтаксичних та інших помилок перевищила припустимі п’ять відсотків. Типовим також було написання цифри на початку речення, наявність росіянізмів, неправильне використання синонімічних форм слова щодо контексту речення.
2.2. Особливості редагування літератури релігійної тематики
В історії різних письмово-релігійних традицій, рано чи пізно, виникає комплекс схожих проблем, пов’язаних із правильністю основних віросповідальних текстів, їх відповідністю першоджерелу. Через те, що для віруючих людей загублення чи викривлення священних смислів видається дуже небезпечним, всі релігійні традиції приходили до необхідності не просто записати, але кодифікувати основні книги-носії віри.
Зазвичай, до узгодженої думки щодо канонічного переліку творів лідери конфесій приходять раніше, ніж їм вдається виробити загальну думку щодо лексичної та текстової структури кожного окремого твору Святого Письма, що входить до канону.
В цілому редакційно-видавничий процес створення книжкового видання релігійної літератури майже не відрізняється від відповідних етапів підготовки та видання інших видів літератури. Залежно від виду релігійного видання, його редагування може відбуватися або за суворо регламентованими канонами, встановленими церквою, або із допущенням творчого елементу редагування. Однак не можна забувати, що навіть за таких умов редактор повинен пам’ятати в першу чергу про межі втручання в релігійний твір.
У видавничо-редакційному процесі релігійних ЗМІ, які є офіційними органами зареєстрованої релігійної організації (конфесії), редактор повинен враховувати норми тієї релігії, яку сповідує його організація. Норми редагування релігійної літератури встановлюють уповноважені релігійні органи, офіційно зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Як правило, ці норми зафіксовані в письмовій формі. Здебільшого, вони суворіші та більш категоричні, ніж політичні [21; с. 150]. Те саме можна сказати і про книжкові видання, особливо щодо врахування норм тієї релігійної конфесії, до якої належить видання.
Особливість видання релігійної літератури полягає у невідповідності оформлення апарату видання, зокрема вихідних даних та відомостей, випускових даних загальноприйнятим нормам, закріпленим у відповідних стандартах. У книгах релігійної тематики, виданих до 1991 р. здебільшого взагалі відсутня будь-яка інформація про місце, час видання тощо. Звісно, з огляду на канонічність релігійних текстів, автор не вказується.
Основним поняттям при редагуванні релігійної літератури є канон. В першу чергу редактор повинен слідкувати за відповідністю матеріалу книжкового видання канонам тієї релігії, яку сповідує організація, яка видає книгу. У Великому енциклопедичному словнику є таке визначення поняття канон – (від грецького. kanon – норма – правило), зведення положень, що мають догматичний характер: 1) біблейський канон – сукупність книг Біблії, що визнаються церквою «боговдохновенными», вживаних в богослужінні як «Священне писання». Канони православної, католицької, протестантської церков дещо розрізняються складом творів; 2) церковний канон – правила в області догматизму, культу, організації церкви, зведені християнською церквою в закон; 3) (перен.) все, що твердо встановлене, стало загальноприйнятим. [4]
Більш детальне визначення, яким слід послуговуватись редакторові під час редагування канонічної релігійної літератури, є у Словнику церковних термінів:
КАНОН (грецьк. правило) – жанр церковної гімнографії: складний багатострофний твір, присвячений прославлянню к.л. свята або святого. Входить до складу богослужінь утрені, повечерія, полунощниці та деяких інших. Канон поділяється на пісні, кожна пісня складається з ірмоса і 46 тропарів (у піснях деяких канонів тропарів більше, напр., у Великому каноні св. Андрія Крітського до 30). Темою кожної пісні є біблейські пісні (які в старовині читалися перед піснями канону, а в наш час читаються тільки на богослужіннях утрені Великого поста). Число пісень канону може бути 3, 4, 8 і 9. Три і чотирипісенні канони уживаються в богослужіннях Великого поста і П'ятидесятника. Дев'ятипісенний всього один – Великий канон св. Андрія Крітського.
Восьмипісенні – це дев'ятипісенні канони, в яких пропущена друга пісня. Ірмос є сполучною смисловою ланкою між змістом біблейської пісні та основною темою канону, вираженою в тропарях. Між 8 і 9 піснями канону утрені співається пісня Богородиці «Величить душа Моя Панове...» (Лк. 1; 46-55) і приспів, що прославляє Богородицю «Чесну Херувим...». Як жанр канон зявився у середині VII ст. Перші канони були написані св. Андрієм Крітським та св. Іоанном Дамаскіним. [27]
2.2.1. Редакторський аналіз книжкових видань релігійної літератури
У своїй роботі для дослідження ми взяли християнську релігійну літературу православної та католицької конфесій. Література інших світових релігій нами не розглядалася, оскільки її канони, мова написання, оформлення видань тощо дуже відрізняються від християнських та вимагають кропіткого тривалого попереднього дослідження.
З генеральної сукупності релігійної літератури для забезпечення репрезентативності нами було обрано такі книжкові видання: Мень Олександр «Свет миру», Єпископ Станіслав Падевський «Учителю, де перебуваєш?», Яцек Салій Ор «Дражливі питання про…», Православний тлумачний молитвослов та Євангеліє (див. дод. А).
Редакторський аналіз цих видань проводився за такими параметрами:
оформлення апарату видання; відповідність канонічним та догматичним нормам тієї релігійної конфесії, до якої належить видання; релігійна терміносистема; відповідність законодавчим нормам, закріпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації»; відповідність граматичним нормам української чи російської мов.
2.2.2. Типові помилки та недолітки редагування релігійної літератури
В оформленні апарату видання проаналізована нами релігійна література характеризується відсутністю уніфікованого способу наведення даних. Типові помилки: неправильне оформлення звороту титулу, наведення неповних випускових даних, відсутність змісту. В деяких випадках немає даних про видавництво, місто, та дату на титульному аркуші.
Порушення граматичних норм української та російської мов майже не зустрічається, а окремі випадки можна віднести до обдруківок. Структурний поділ видань характерний для релігійних видань та відповідає канонізованим правилам організації тексту. Кожне видання відповідало нормам, закріпленим у КУ та ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації». Невірних тлумачень релігійних понять виявлено не було.
2.3. Особливості редагування езотеричної літератури
У зв’язку із відсутністю хоча б основних сформованих загальноприйнятих правил, ознак та підстав для віднесення літератури до езотерики, неможливо казати про специфічні норми редагування езотеричної літератури.
У сучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий і практичний досвід. У цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типології деяких видів книги, зокрема – літературно-художньою. Існуючі роботи виконані часто з різних позицій, носять суперечливий характер, не дають єдиної, цілісної типології літературно-художньої книги. У них, в основному, розглядаються питання типізації літературно-художніх видань, тобто принципів і методів систематизації їх на рівні конкретних видань, тоді як не вирішені проблеми більш загального порядку – типології літературно-художньої книги в цілому.
Аналізуючи сучасний книжковий ринок та позицію практикуючих езотеричних організацій, ми побачили, що книгорозповсюджувачі відносять до езотеричної літератури художні, релігійні, філософські та інші твори. Критерієм оцінки твору, як езотеричного, стала наявність у його тексті містичного, окультного, магічного, фантастичного контексту.
Для того, щоб виробити загальноприйняті критерії класифікації езотеричних видань, необхідна спільна дослідницька та наукова робота фахівців з усіх вищезазначених сфер діяльності. Це має бути трудомісткий процес, проте потреба у вирішенні цієї проблеми на сьогодні вже стала нагальною.
Після того, як буде вироблено загальні принципи та правила щодо видання книг езотеричної літератури, можна буде перейти до розробки специфічних норм редагування цього виду літератури. В нашій роботі ми зробимо спробу теоретичного вирішення цих двох проблем у досить загальному плані. Результати розроблення принципів типологізації, класифікації та норм редагування езотеричної літератури буде викладено у наступному розділі нашої роботи.
2.3.1. Редакторський аналіз книжкових видань езотеричної літератури
Для того, щоб розробити спеціальні норми редагування для езотеричної літератури, нами було проведено аналіз книжкових видань цього виду. Для нього було відібрано п’ять видань доступних для споживачів в українських книгарнях, серед яких є видання українських та російських видавництв, видання українською та російською мовами. Всі книжки видані з 1991 по 2007 рр. Аналіз проводився на основі вибіркового спостереження (див. підрозділ 2.2.1).
Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); співвіднесена мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічних центрів; а також в особливостях психотехнічної роботи людини над собою і інше. [2; с. 12]
З генеральної сукупності для забезпечення репрезентативності нами було відібрано такі видання езотеричної літератури: В. Юр’єв «В тонких світах», С. Кнейпп «Моє водолікування. Домашня аптека», Е. Крістенсен «Йога для всіх. Шлях до здоров’я», М. Норбеков «Тренування тіла і духу» та Л. Ту «Внутрішній фен-шуй: давнє китайське мистецтво самовдосконалення».
Редакторський аналіз видань проводився за такими параметрами: оформлення апарату видання; езотерична терміносистема; відповідність граматичним нормам української чи російської мов; вживання великої та малої літери на початку езотеричних понять; відповідність нормам редагування перекладної літератури (у випадку, якщо мова оригіналу була не українською чи російською).
2.3.2. Типові помилки та недоліки редагування езотеричної літератури
Лише одне з проаналізованих видань повністю не відповідало нормам з оформлення вихідних даних, вихідних відомостей та випускових даних. Для інших типовим є наведення цих видів даних упереміш. Зустрічаються різні тлумачення одного і того самого езотеричного поняття, інколи тлумачення якогось поняття, що може бути незрозумілим великій частині читачів, взагалі не наводиться автором та проходить повз увагу редактора. Порушення граматичних, синтаксичних та інших норм української та російської мов не перевищує припустимі п’ять відсотків. Помилок сприйняття у зв’язку із перекладом з мови оригіналу виявлено не було.
РОЗДІЛ 3
МЕТОДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РЕДАГУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ, РЕЛІГІЙНОЇ ЕЗОТЕРИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УКРАЇНІ
3.1. Розробка норм редагування книжкових видань політичної літератури
Громадсько-політичну літературу вирізняє широта тематики і різноманітність матеріалу. Політична література, що входить до складу громадсько-політичної – один із засобів управління людьми, суспільною думкою. Ця література іноді носить агітаційний характер і тому повинна бути доступною якомога ширшому колу читачів. Політичні тексти можуть бути описовими, теоретичними, пояснювальними. Виходячи з цього, визначаються і завдання редактора в роботі над книгою, особливості його роботи над мовою і фактичним матеріалом.
Оскільки в Україні – демократичний устрій, обмеження свободи слова неприпустиме, тому норми редагування політичної літератури повинні сприяти встановленню загальноприйтяних прав та свобод людини та громадянина. Обмеження можуть стосуватися лише аспектів, що містять загрозу для збереження територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Враховуючи законодавчі нормативні акти, що регулюють видавничо-редакційний процес та розроблену З.В. Партико нормативну базу редагування, до якої входять інформаційні, соціальні, композиційні, логічні, лінгвістичні, психолінгвістичні, видавничі, поліграфічні норми, ми розробили норми редагування книжкових видань політичної літератури:
– вислови, речення, що містять підбурювання до порушення територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України чи позитивну оцінку таких дій мають бути змінені або вилучені;
– слова, вислови та речення, що наносять моральну образу й містять дискримінацію за расовою, національною приналежністю, сексуальною орієнтацією, релігійними віруваннями та політичними вподобаннями, змінити на нейтральні або вилучити з тексту;
– інформація, що належить до таємної, конфіденційної та такої, що стосується приватного життя не публічних осіб, має вилучатися з тексту;
– при наведенні повного тексту чи фрагментів офіційних документів уникати будь-яких виправлень;
– при наведенні повного тексту чи фрагментів опублікованих публіцистичних матеріалів виправляти лише граматичні та синтаксичні помилки, а всі інші аспекти залишати в оригінальному варіанті;
– написання назв будь-яких організацій, установ, підприємств, партій, партійних об’єднань має відповідати написанню у документації з державної реєстрації цих об’єктів;
– ілюстративні та графічні матеріали мають так само відповідати усім вищезазначеним нормам.
3.2. Розробка норм редагування книжкових видань релігійної літератури
Оскільки виданням релігійної літератури займаються видавництва так чи інакше причетні до релігійних організацій, редагуванням цього виду літератури займаються редактори, що мають відповідну духовну освіту. Кожна релігія світу, кожні напрямок чи течія у складі основної релігії мають свої власні канони та догми, закріплені у відповідних релігійних текстах, наприклад, Кодексом канонів Східних Церков, оприлюдненим папою Іоаном Павлом ІІ 18 жовтня 1990 р. Нікейский символ віри в редакції Другого Всесвітнього Собору, Кодекс канонічного права (Codex Iuris Canonici) та інші.
Догмати приймаються і закріплюються вищим духівництвом конкретної релігії. Свідомий відхід від догматів (повне неприйняття або інше трактування) називається єрессю та може, навіть, призвести до релігійних конфліктів.
Виходячи з цього, в нашій роботі ми вважаємо доцільною лише розробку загальних норм редагування релігійної літератури, які допоможуть редакторам, які не мають відповідної релігійної освіти, зорієнтуватися у ситуації та усвідомити необхідність звернення до релігійних текстів, у яких закріплені канони та догми тієї чи іншої релігії.
– Будь-яке видання релігійної літератури має редагуватися у відповідності до канонів, догм та законів конкретної релігії, конфесії, течії тощо. Текстові, ілюстративні та інші матеріали, які вступають у протиріччя із відповідними канонами, догмами, правилами та законами, мають вилучатися з тексту.
– Релігійне видання не повинне містити приниження та дискримінацію інших релігій та віруючих, що їх сповідують.
– Оформлення апарату видання книжок релігійної літератури має відповідати ГОСТ 7.4–88. СИБИД «Издания. Выходные сведения».
– Вживання великої літери на початку деяких слів, яке не є характерним для усіх інших видів літератури не вважається неправильним, якщо закріплене у відповідних церковних документах, релігійних текстах.
Виконання інших релігійних норм редакторові слід контролювати за довідковою літературою певної релігії. Наприклад, «Словник Біблійного богослов’я», «Библейский словарь. Энциклопедический словарь», «Словарь церковных терминов» для християнської релігії. Проте, слід брати до уваги, що розбіжності у написанні слів, та навіть уживанні прийменників можуть бути й у межах однієї релігії – в різних конфесіях, як то католицька та православна. Тому розроблення уніфікованих норм для всіх течій та напрямків однієї релігії, не кажучи вже про різні релігії, неможливе.
3.3. Розробка критеріїв визначення виду езотеричної літератури та норм редагування книжкових видань цієї літератури
У сучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий і практичний досвід. На цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типології деяких видів книги, зокрема - езотеричної [Кожевн; ].
Багатоступінчатий, розгалужений поділ наук, використовує на різних етапах поділу різні підстави. Всі науки, зазвичай, діляться на чотири групи: природничі науки, соціальні, гуманітарні та формальні науки.
Езотерика відображає ту сферу знань, яка перебуває на межі соціальних та природничих наук. Як і ці науки, вона оперує абстрактними поняттями, тяжіє до порівняльних оцінок та понять, хоча саму її не можна назвати наукою через відсутність фактичної бази.
Згідно із філософським словником, езотеризм – це вчення, призначене для просвітлених; учення, направлене всередину, углиб явищ; учення, що виявляє внутрішній, істотний зв'язок явищ. Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); співвіднесеність мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічним центрам; а також в особливостях психотехнічної роботи людини над собою та інше.
Позиція науковця В.М. Розіна щодо критеріїв віднесення літературного твору до езотерики відображена у його аналізі книги Д. Андрєєва «Троянда світу». Він визначає цю книгу як «відому езотеричну». Езотерична, тому що «автор вірить в існування нечистої сили, Сатани, духовних монад, деміургів, померлих героїв та зниклих храмів, проте так само і у Бога, Христа, ангелів» [Розін; ].
На нашу думку такий підхід до визначення критеріїв виділення езотеричної літератури не зовсім прийнятний, оскільки в такому разі до езотерики треба буде віднести всі книжки у жанрах фантастика, «фентазі», містика. Така концепція не відповідає загальноприйнятим поняттям про закони реального, істинного світу.
В нашій роботі ми пропонуємо відносити до езотеричної літературу, текст якої містить контекст таких напрямків: окультизм, хіромантія, магія, алхімія, чаклунство, фен-шуй, специфічні психопрактики прикладного характеру, нетрадиційна медицина, нумерологія, ворожіння, спіритизм, духовні практики, самопізнання, йога, цілительство, аюрведа, трансерфінг, та будь-які практичні течії усередині традиційних релігій.
В цілому, можна зробити висновок, що езотерика — специфічні системи психопрактик, що існують, як правило, в рамках будь-яких культурних і релігійних традицій, які носять переважно прикладний характер. Як приклади таких систем, можна назвати суфізм усередині ісламу, ісихазм усередині православ'я, нейдан усередині даосизму, чернечі психопрактики в католицизмі, йога усередині індійської традиції. Езотеричні системи ховаються в надрах релігій, проте принципово відмінні від них тим, що на відміну від релігії, езотеричні системи надзвичайно практичні і прагматичні.
Мета езотеричних систем, як і релігійних (екзотеричних – протилежність езотериці): усвідомлене самовдосконалення особистості, проте, на відміну від останніх, езотеричні системи пропонують конкретний відтворний набір методів для такої зміни.
Норми редагування езотеричної літератури утворити дуже важко, оскільки це та сфера, де немає усталених, загальноприйнятих та науково доведених фактів. Необмежений простір для думок, міркувань, припущень – характерна особливість езотеричної літератури. Проте, з огляду на тлумачення терміну «езотерика», необхідною умовою всіх езотеричних теорій є їх дієвість на практиці. Тож можна твердити, що для того, аби вважатися езотерикою, психологічна або будь-яка інша практика повинна довести свою дієвість. Для цього було б доречно вести документальне затвердження випадків, коли людина на практиці довела дієвість теоретичних викладень будь-якого нетрадиційного вчення.
В якості довідкової літератури при редагуванні езотерики можна використовувати такі словники та енциклопедії: «Мифы: Энциклопедия» В.М. Макаревича, «Кто есть кто в классической мифологии: Энциклопедический словарь» А.П. Кондрашова, «Боги древних славян», «Славянская мифология» и «Легенды древней Руси» В.И. Калашникова, «Русский мифологический словарь» В.В. Шуклина
Що стосується загальних аспектів редагування видань езотеричної літератури, то їх контроль редактор може здійснювати за допомогою довідкових видань (словників, енциклопедій тощо), стандартів та законів, які регулюють видавничо-редакційну діяльність.
ВИСНОВКИ
Для виконання поставлених завдань та досягнення мети дослідження, перш за все, нами було розглянуто тематичну літературу з редагування. Дослідницьку роботу було присвячено аналізу політичних, релігійних та езотеричних книжкових видань та розробці заходів, щодо підвищення рівня редакторського опрацювання цих видів літератури під час створення друкованої продукції.
Як виявилося в ході написання роботи, на сьогодні ще залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіх аспектах. На існування цієї проблеми найкращим чином вказує ступінь дослідженості політичної, релігійної та, особливо, езотеричної літератури. На сьогодні в Україні немає розроблених працівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних виданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.
Особливо значущим є це питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної та езотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верстви суспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як, наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннями з однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеного рівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно від того, наскільки правильною та істинною вона є.
З огляду на це редагування зазначених видів літератури має відбуватися найкращим чином, для чого необхідно створити відповідну нормативну базу. Нашим внеском в цю достойну поваги справу стало проведення редакторського аналізу політичних, релігійних та езотеричних видань, які є об'єктом дослідження, та виявлено й описано типові помилки, що є відхиленням від стандартів і норм інших нормативних документів, які регламентують діяльність у сфері видавничої справи. Для забезпечення репрезентативності з генеральної сукупності методом простого та тематичного відбору нами було відібрано п'ятнадцять видань.
Результатом нашої дослідницької роботи стала розробка заходів щодо усунення виявлених в ході аналізу політичної, релігійної та езотеричної літератури типових помилок та підвищення загальної культури редагування цих видів літератури, загального рівня дотримання норм, правил і стандартів у процесі їх видання.
Для політичної та релігійної літератури нами було розроблено спеціальні норми редагування, а для езотеричної – критерії визначення цього виду літератури та поради щодо редагування. Це заходи загального плану, проте в разі їх подальшої розробки, вдосконалення та уточнення вони можуть стати затвердженими та загальноприйнятими нормами редагування цих видів літератури. Подальша розробка цього питання може включати експертну оцінку та експериментальну перевірку утворених норм у практичній діяльності українських видавництв.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Антонова С., Соловьев В., Ямчук К. Редактирование. Общий курс: Учебник для вузов. М.: Изд-во МГУП, 1999. - 256 с.
2. Антропова Н. Даниил Андреев – «гений эзотеризма» // Рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. Вып. 4, 2002
3. Блаватская Е. Тайная доктрина. Т.1. – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с.
4. Большой энциклопедический словарь http://www.edu.prometey.org/ [15.04.08]
5. Бучма О. Політика і релігія в Україні: тенденції змін. Рел. панорама, 2004, № 6.
6. Васнев С. Статистика: Учебное пособие Москва: МГУП, 2001. 170 с.
7. ДСТУ 3017– 95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення»
8. Закон України «Про авторське право та суміжні права» від
9. Закон України «Про видавничу справу»
10. Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97–ВР // http://portal.rada.gov.ua
11. Закон України «Про інформацію»
12. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
13. Законодавство України про видавничу справу. За станом на 10 червня 2005 р. /Верховна Рада України: Офіц. вид. / Упоряд. Ю.П. Дяченко. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – 160 с.
14. Іванченко Р. Літературне редагування: Підручник. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 234 с.
15. Кожевников Г.Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции М.: Изд-во МПИ, 1985. 40 с.
16. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
17. Ленский Б. Современное отечественное и зарубежное издательское дело: конспект лекций. М, 2002
18. Мильчин А., Чельцова Л. Справочник издателя и автора: Редакционно-изд. оформление книги. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 800 с.
19. Морозова В. Редактирование. Общий курс: Учебное пособие для специальность 021500 – Издательское дело и редактирование. – Ульяновск: УлГТУ, 2002.
20. Настольная книга издателя / Е. В. Малышкин, А. Э. Мильчин, А. А. Павлов, А. Е. Щадрин. – М.: Аст; Олимп, 2004. – 811 с.
21. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. М., 1998
22. Партико З. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416 с, табл. 9, рис. 47, додатків 16.
23. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г., д.ф.н.
М.: Издательство МГУП, 2002. 468 с.
24. Різун В. Літературне редагування: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 128 с.
25. Розин В. Влияние эзотерического мироощущения на искусство//Философские науки, 2001, № 1. С. 95
26. Сведенборг Э. О небесах, о мире духов и об аде. – К.: Украина, 1993. – 336 с.
27. Словарь церковных терминов http://days.pravoslavie.ru [16.04.08]
28. Тимошик М. Видавнича справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми http://journlib.univ.kiev.ua [15.03.08]
29. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. Посібник. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.
30. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.