Реферат: Робота радіожурналіста

ЗМІСТ

Вступ

1. Творча поведінка, особливості, навички та майстерність роботи радіожурналіста

2. Моніторинг програм, присвячених спорту

3. Детальний аналіз програм, присвячених туризму

Висновки

Література

ВСТУП

В роботі планується розкрити поняття творчої поведінки, особливостей та навичок роботи радіожурналіста. А також проаналізувати радіопередачі присвячені спорту та туризму.

Радіожурналістика – це вид журналістської діяльності, що базується на використанні технічних засобів радіомовлення, а також сукупність радіопередач, які належать до галузі журналістики (не радіомистецтва), результат творчої діяльності радіожурналістів. Радіожурналістика має низку специфічних властивостей, які відрізняють її від інших видів журналістики.

Саме в радіоефірі дуже важлива особистість радіоведучого та якості, якими він володіє.

Ведучий на радіо – це уособлення і творчої групи програми, і певних ідей,і певного способу життя, мислення, світогляду. Для слухача ведучий радіопрограми – це узагальнений образ представників певного прошарку населення, вікової чи соціальної групи.

Тому дуже важлива майстерність радіоведучого, його особистісні якості, професійні навички та життєвий досвід.

Хотілося б підкреслити актуальність програм присвячених спорту та туризму. Програми саме таких тематик повинні розвиватись і набувати популярності. Вони несуть не тільки інформативну функцію а й виховну, пізнавальну. Дізнаватися про видатних спортсменів, їх досягнення, розповіді про різні види спорту – це саме та інформація, яка потрібна підростаючому поколінню і має дидактичний характер.

Щодо програм присвячених туризму, то сучасні радіопередачі не тільки рекламують зарубіжні курорти, а й розповідають про звичаї та історію не тільки народів далекихкраїн, а й про перли української природи та історії.

В роботі ми торкнемось як позитивних, так і негативних сторін висвітлення тем, присвячених спорту та туризму.

1. Творча поведінка, особливості, навички та майстерність роботи радіожурналіста

Це – високий рівень оперативності, лише акустична природа інформування, особливий характер емоційного впливу на аудиторію, внаслідок цього – своєрідність композиції радіоматеріалу, спеціальні прийоми організації уваги слухачів тощо.

Кожен радіожурналіст покликаний найефективніше реалізувати функції радіомовлення, що тісно пов’язані з принципами діяльності радіоорганізацій. Передумовами здійснення цього важливого суспільного завдання є моральна відповідальність і високий професіоналізм радіожурналіста.

Високий професіоналізм радіожурналіста охоплює “вміння оперативно інформувати, відгукуватися на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з певних групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних і практичних результатів”. Будучи безпосереднім учасником комунікативного процесу, радіожурналіст використовує певні способи побудови і подачі матеріалу для вирішення конкретного творчого завдання.

Що ж необхідно для того, аби стати радіожурналістом, майстерно оволодіти цією професією? Цій проблемі присвячено чимало наукових, науково-популярних досліджень, дискусійних публікацій в мас-медіа. Тому в контексті історіографії предмета варто згадати насамперед українських вчених: В. В. Лизанчука, В. Я. Миронченка, А. З. Москаленка, В. П. Олійника, Г. Г. Почепцова, В. В. Різуна, Ю. Г. Шаповала, Т. В. Щербатюк та ін., які аргументовано обстоювали ідею журналістської творчості.

Безперечно, як і в кожній професії – спрямованість інтересів і знання. Якщо оперувати лише цією тезою, то телерадіожурналістикою може займатися кожен, хто виявляє зацікавленість і поінформований про те "як робити журналістику". Певною мірою, так воно і є, коли в телерадіоефірі з'являються персонажі від журналістики, які озброєні знаннями з "товстих" підручників, конспектами сотень лекцій відомих викладачів і бажанням стати теле- чи радіозіркою.

Як справедливо зазначав Ю. Г. Шаповал: "Журналіст – професія з цілим рядом своєрідних вимог до людини. Як і будь-яка інша професія, вона передбачає наявність навиків, які, доповнюючись індивідуальними рисами людини, дозволять кваліфіковано виконувати завдання" . Все це цілком правильно і логічно – поєднання знань і бажань – ключ до успіху в кожній справі. Однак професія радіожурналіста має те, що дається не всім, а приходить тільки на рівні здібностей і навичок.

Розуміння і відчуття, що таке телевізійний жанр і радійний жанр, з’являться, коли журналіст передусім відчуватиме, наскільки для телебачення і радіомовлення важливе поєднання вербального і візуального. Справді, якщо для телевізійного екрана зображення і звук – це своєрідна функціональна гармонія сприйняття дійсності, то для радіо – синтез зображення і звуку відбувається швидше на підсвідомому рівні. Тому формула "говори так, щоб я тебе бачив і відчував, говори так, щоб я бачив і відчував те, що бачиш і відчуваєш ти" є надзвичайно важлива як для сучасного телебачення, так і для радіомовлення. І внутрішня жанрова специфіка телерадіоефіру – це те, що дається не відразу, це те, що потрібно відчувати і чого необхідно навчитися.

Сучасна радіожурналістика – це прикладна наука, яка діє в контексті ринкових законів і є формою бізнесу, формою підприємництва, тимчасом, як бізнес і підприємництво є змістом існування радіожурналістики як творчого процесу. У результаті такого поєднання форми і змісту функціонує телерадіоринок, сенс існування якого виправданий тоді, коли телерадіокомпанія виставляє на продаж продукт і починає на ньому отримувати прибуток. Радіожурналіст після навчання у вузі потрапляє на цей телерадіоринок і прагне виготовляти той творчий продукт, який буде продаватися, тобто приносити йому прибуток.

У цьому контексті варто пам'ятати, що радіожурналістика – це творчо-виробничий процес і журналістові-практикові доводиться поєднувати в ефірі творче і технічне: журналістську майстерність і знання, пов’язані з технічним забезпеченням телерадіомовлення, технічним процесом діяльності телекомпанії і радіостанції. Сучасний журналіст, який готує матеріал до ефіру, має орієнтуватися у всьому технологічному алгоритмі виготовлення програми, оскільки, це прямо чи опосередковано впливає на процес виготовлення радіомовної продукції.

Бо радіожурналіст як професіонал і творець тоді є сучасним, коли розуміється на технічних механізмах діяльності телерадіокомпанії, орієнтується в базових питаннях, пов'язаних із вибором телерадіокомпанією діапазону радіохвиль, каналу і частоти мовлення, типу передавача і антени, специфікації ефірного і продакшн-обладнання, знає необхідні комп'ютерні програми і програмне забезпечення для ефірного мовлення і збору інформації, володіє навиками аудіо(відео)інженера і звуко(теле)режисера, знаннями технічного забезпечення проведення прямого ефіру і т. д.

Програма як продукт журналістської роботи на радіо відзначається певною методикою творчості, яку потрібно знати і розуміти майбутнім професіоналам телерадіоефіру. Наприклад, літературний сценарій телерадіопрограми – перший крок до втілення авторського задуму. Будь-який телерадіотвір починається з ідеї. Іноді автор (журналіст) довго "виношує" її ефірний еквівалент, відмовляється, починає пошуки іншої ідеї, яку не завжди легко матеріалізувати.

Професіонали з великої літери, імпровізатори, які мають і великий досвід і вміння можуть іноді навіть обходитись і без сценарію. Але початківцям так ризикувати не слід. Фундаментальна підготовка до ефіру допоможе не мовчати в ефірі, побороти хвилювання, а вже потім реалізувати свій творчий задум.

Прямий ефір – це завжди фіксація моменту життя, опис ситуації. Тому суб’єктивна форма викладу матеріалу є неминучою. Автор програми з повним правом говорить від першої особи, від свого “Я ”, описує свої відчуття. А це означає, що саме в цьому випадку виникає потреба в індивідуалізації мови, голосу. Хорошого репортера слухачі повинні впізнавати з перших же хвилин та слів в ефірі, як пізнавали та пам’ятали довгі роки майстерність триматися біля мікрофону таких майстрів, як Ніколай Озеров, Юрій Арді, Константин Ретинський.

Але іноді, особливо сучасні ведучі намагаються аж занад-то індивідуалізувати свою мову та манеру проведення радіопередач. Особливо часто зараз є тяготіння ведучих до ненормативної лексики. Варто пам’ятати, що радіо, будучі засобом масової інформації, базується саме на слові, а вибором стилістики мови можна впливати на емоційний стан аудиторії.

Говорячи про майстерність та навички роботи раріожурналіста, неможливо не згадати саме про риси характеру, які повинен мати справжній радіожурналіст.

Перш за все радіожурналіст повинен бути впевненим в собі. Але саме впевненим а не самовпевненим, коли ведучій протиставляє себе оточуючим і тому виглядає зухвало.

Стриманість, по суті, означає економію в прояві емоцій, своїх особистих симпатій і антипатій, вміння залишатись в коректних професійних рамках. Іноді в ефірі звучать зухвалі провокації і щоб виглядати достойно ведучому дуже потрібно бути стриманим, не грубити у відповідь. Але є і інша крайність – емоційна скупість. Тоді ефір стає безбарвним та нецікавим.

Тактовність – супутниця стриманості, правильний вибір поведінки стосовно конкретних обставин. Тактовність – це інстинктивне почуття рівноваги, а не маска. Це повага і розуміння до особистості співрозмовника, мотивів, якими він керується в спілкуванні з журналістом. Це і обережність і люб’язність у тих випадках, коли ці якості особливо потрібні.

Мобілізованість як зовнішня так і внутрішня. Журналіст повинен триматися без фамільярності, без надмірною напруги і завжди виглядати готовим до діяльності.

Треба пам’ятати, що в процесі спілкування інтереси людей різняться, між ними так чи інакше розподіляються ролі: один партнер (саме радіожурналіст) намагається отримати інформацію, а інший – повинен дати її. Саме при спілкуванні виникають різні проблеми, яких радіожурналіст повинен або уникнути, або запобігти їм. Слово, яке ви сказали в прямому ефірі вже не повернеться. Найкращий варіант - це позиція рівних, коли кожний з співбесідників – професіонал в своїй справі.

Для радіоведучого є одне правило, яке діє завжди: будь самим собою. А саме це зробити найскладніше. Часто радіоведучі забагато грають перед своєюаудиторією, хизуються своїми знаннями, виконують ролі “веселунчиків”, або нігілістів.

Але слухачеві в більшості випадків це непотрібно. Слухач чекає простої людської розмови.

У роботі радіоведучого, радіожурналіста, головне не те, наскільки багатовін знає, наскільки багато читав і наскільки добре вчився, а те, в якому обсязі вінвміє використовувати на практиці усе те, що знає. Ерудит з червоним дипломомможе розгубитися в ситуації, з якої двійочник вийде з блиском й усмішкою.

Цеозначає, що той, хто погано вчився, вміє краще користуватися своїми нехитримизнаннями, збагаченими, щоправда, життєвим досвідом. Однак в жодному разі нейдеться про те, що краще погано вчитися і сподіватися на свою кмітливість. Ні.

Журналістові, ведучому треба знати багато, а також ,спробувати самому – аби впотрібний момент природна кмітливість мала підпору в міцних знаннях.

2. Моніторинг програм, присвячених спорту

Спортивні програми мають велике значення в телерадіоефірі. Вони покликані не тільки інформувати слухачів про останні події в тому чи іншому виді спорту, а й пропагувати його, створюючи тим самим базу для здорової молоді та нації.

Нажаль в Україні суто спортивних програм в радіоефірі майже немає. Ми вже звикли, що новини спорту ми дізнаємось до або після новин про погоду.

Ці невеличкі розділи у блоку новин дуже скупі тематично: або про футбол, або про бокс.

Футбол зараз на вершині популярності, а ще й вся ця підготовка до Євро – 2012 ...

Так, дійсно дуже добре, що брати Клічко усіляко популяризують у світі Україну, а також цей вид спорту, але, наприклад, майже немає новин про водні види спорту, інтелектуальні. Погано освітлюються новини з параолімпійських ігор, а саме ці спортсмени вивели Україну в 10 найкращих!

Правда, останнім часом, під час акції вибору десятки найвидатніших українців сучасності був ряд програм (на Хіт FM та Нашому радіо), які розповідали про біографії видатних спортсменів (цікава радіопередача була присвячена життю та досягненням важкоатлета Жаботинського). Про відомих спортсменів можна ще послухати у рубриках типу “В цей день народились...”

На підтвердження усього вищесказаного, хотілося б привести кілька уривків з ефірів кількох радіостанцій.

Хіт FM: “Кабінет Міністрів прийняв розпорядження про виділення 19 мільйонів 851 тисяч гривень Держкомтелерадіо для оплати послуг з трансляції теле- і радіопрограм, присвячених підготовці та проведенню чемпіонату Європи з футболу в 2012 році, та 2,5 мільйони гривень для роботи інформаційного центру "Євро-2012-Україна ".”..

Радіо Свобода: “Нетривале футбольне міжсезоння завершене, і велика гра повертається на українські терени. Після одеського поєдинку за Суперкубок сьогодні стартує 17-й за ліком Чемпіонат України.

Літнє міжсезоння в Україні традиційно коротке. От і цього року перерва між двома першостями тривала неповних три тижні. Відкриватимуть новий чемпіонат у Запоріжжі матчем місцевого «Металурга» і «Карпат». Переважна більшість ігор відбудеться цієї суботи. Центральним поєдинком стартового туру буде чергове протистояння «Динамо» і «Шахтаря». Гранди українського футболу в неділю з’ясовуватимуть стосунки в Донецьку. Останній матч туру відбудеться тільки у середу, коли поєдинок проти ФК «Харків» проведе «Чорноморець». Одесити, як відомо, вже завтра продовжать виступи в європейському кубкові «Інтертото». В суботу на «Чорноморець» очікує матч-відповідь у Білорусі проти солігорського «Шахтаря». Нагадаю, що перша зустріч цих суперників в Одесі закінчилася перемогою українців з рахунком 4 : 2.”

Або: “ Чемпіон світу з боксу за версією WBC росіянин Олег Маскаєв відмовився від обов’язкового захисту проти нігерійця Семюела Пітера

Віталій Кличко може повернути титул чемпіона світу за версією WBC раніше запланованого. Нинішній володар поясу росіянин Маскаєв відмовився підписати контракт на бій з обов’язковим претендентом нігерійцем Семюелем Пітером. За відверте порушення уставу організації Маскаєва цілком ймовірно можуть позбавити чемпіонства. Принаймні про це заявив президент WBC Хосе Сулейман. А відтак, вакантний титул зможуть розіграти саме Пітер і Віталій Кличко. Зауважу лише, що старший із Кличків уже підписав контракт на поєдинок з американцем Джамілем Маклайном. Бій відбудеться 22 вересня у Мюнхені.

А тим часом чемпіонові світу за версією IBF Володимирові Кличку кинув виклик Шеннон Брігс. Зі слів екс-чемпіона світу, він не вперше робить спробу зустрітися на ринзі з українцем. До того ж, на думку Брігса, він єдиний боксер сучасності, якому до снаги повернути чемпіонський титул в Америку. От тільки Володимира перспектива цього бою не надихає. Українець не приховує, що прагне об’єднавчого поєдинку. ”

На відміну від українського радіоефіру в Россії є багато передач, які цілком і повністю присвячені тому чи іншому видові спорту. Традиційно багато уваги там приділяють таким видам спорту як фігурне катання, хокей, біатлон. А також дитячим змаганням та досягненням.

3. Детальний аналіз програм, присвячених туризму

Для аналізу ми вибрали спільний проект редакціїжурналу"Міжнародний туризм"та радіокомпанії "Ера" — програму про мандрівки світами"Недільна подорож".

Програма виходить щонеділі о 15:00. Це дуже вдало вибраний день тиждня та час. Саме у вихідні хочеться відволіктись від повсякденних справ та послухати про різні країни, помріяти про відпустку.

Структура радіопередачі нагадує структуру журналу "Міжнародний туризм": по-перше є розповідь про цікавий з точки зору подорожі куточок України, а також розповідь про далекі страни.

Також, в радіоефірі дуже популярні вікторини. Радіокомпанія "Ера" проводить вікторину, в якій за правильні відповіді можна отримати річну передплату на журнал "Міжнародний туризм"!

Наводимо тексти найбільш вдалих програм, звичайно ж з нашої точки зору.

Вишивана карта «УКРАЇНА— ЄДИНА КРАЇНА!»

З таким надзвичайно цікавим культурно-мистецьким, суспільно-політичним пректом виступила «Творча майстерня «Тетяна» — автор проекту та ідеї ТетянаПротчева.

Вишивка на Україні є найбільш розповсюджений вид народної творчості. Основна ідея — створення мистецького витвору міжнародного масштабу — карти України , який буде гідно відображати позитивний імідж нашої держави на міжнародних виставках в Україні та за її межами. Також це буде безцінна спадщина нашому майбутньому поколінню.

З метою розповсюдження інформації про вишивання Величного об'єднуючого символу нашої нації, оргкомітет звертається до усіх людей доброї волі і чистого сумління, української влади, народних депутатів, бізнесменів, меценатів, банкірів, керівників підприємств і підприємців – підтримати технічно і практично нашу ідею для втілення її в життя.

В рамках цієї програми планується :

Кожний бажаючий ( без обмежень за віком, статтю чи громадянством) зможе долучитися до творення Величного об'єднавчого символа-оберега-карти держави Україна. Кожну область України будуть вишивати майстри даної області. Ескізом передбачено, що орнаменти вишивки будуть відповідати конкретній етнічній місцевості. Прізвище кожного участника акції буде вишито ним самим на цьому полотні - карті "УКРАЇНА - ЄДИНА КРАЇНА".

Сподіваємось, що це буде сприяти дружбі між Україною і іншими державами, а також покращенню її міжнародного іміджу та продемонструє усьому світу привабливість української культури, звичаїв та народних традицій.

У рамках проекту планується зробити паспорт вищезазначеного твору мистецтва, де будуть фіксуватися місця - проходження всієї акції. Ескіз розроблений в техніці косий хрестик. Матеріали для роботи — лляне полотно та бавовняні нитки "муліне".

Проект передбачає залученная майстрів з метою вивчення, відновленя, відродження, збереження та ознайомлення з давнім віковим надбанням духовної культури , гармонійне їх втілення у сучасну культуру. Першим кроком реалізації проекту вже є розробка ескізу вишитої карти - масштаб- 1:1500000 та виведено межі України з іншими державами у вишивці на полотні. Проект узгождений з ДНВП “Картографія”.

“Кіпр – загадковий і вже майже доступний...”

Туристична весна принесла чимало приємних сюрпризiв туристичному лiту. Особливо на загальнокризовому тлi. I серед таких несподiваних подарункiв — заяви Кiпрської органiзацiї туризму (КОТ).

Узявши участь у мiжнароднiй турвиставцi UITT – 2009 у Києвi, КОТ поiнформувала про дуже втiшнi змiни в полiтицi своєї держави стосовно туризму. Уряд зменшив аеропортовi збори, вiдмiнив податок для готелiв i знизив для них ПДВ з 8 до 5 вiдсоткiв. Завдяки таким заходам вiдпочинок на островi має подешевшати на 10 вiдсоткiв. А вiдтак є всi пiдстави стверджувати, що сезон 2009 року буде для Кiпру цiлком вдалим, попри свiтовi тенденцiї.

Найпопулярнiший цей напрямок серед британцiв, друге мiсце за постачанням туристiв на Кiпр посiдає Росiя… Що ж до України, то число наших вiдпочивальникiв (близько 8900 осiб за минулий рiк) не порiвнюється з такими величинами i зовсiм не розкриває потенцiалу вiтчизняного ринку.

Цiй прикрiй тенденцiї треба покласти край — вирiшило керiвництво КОТ i кiпрського уряду. 2009 року на пропагування туристичних можливостей країни видiлено 1 мiльйон американських доларiв — удвiчi бiльше, нiж торiк.

Виступ кiпрiотiв на українськiй турвиставцi об’єднаним нацiональним стендом став «першою ластiвкою» рекламної кампанiї Кiпру на теренах України. За словами члена Ради директорiв КОТ пана Андреаса Панаїдiса, участь в UITT пiдкреслює стратегiчне значення України у планах подальшого розвитку туристичної галузi Кiпру.

Крiм традицiйного вiдпочинку на морi, гостi пропонували українцям агротуризм, бiзнес-подорожi, спа, паломницькi й весiльнi тури. Дуже зворушив маршрут «Дорогами русского паломника Василия Гигоровича-Барского» (насправдi — щирого киянина). А ще КОТ оголосила про сенсацiйне вiдкриття у листопадi цього року нового аеропорту в Ларнацi. Вiн прийматиме 7,5 мiльйона пасажирiв на рiк i має стати кiпрською «вiзиткою».

Аргументи переконливi. Нам залишається пiдкрiпити їх фактом своєї вiдпустки на Кiпрi.

На відміну від спортивних програм, яких не дуже багато і їх аудиторія обмежена, туристичні радіопрограми слухають люди різних соціальних та вікових прошарків. Завдяки деяким фінансовим та культурним програмам уряду, зараз активно популяризуються історичні та природні місця України.

Зовсім нещодавно ми вибирали сім чудес України і мали змогу почути та побачити цікаві теле та радіопередачі, які розповідали про такі улюблені туристами місця, як : Кам’яна могила, Асканія-Нова, Буковель та інші.

ВИСНОВКИ

Опрацювавши тему творчої поведінки та майстерності радіожурналіста ми зробили наступні висновки.

1. Високий професіоналізм радіожурналіста охоплює вміння оперативно інформувати, відгукуватися на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з певних групових, державних, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних і практичних результатів.

2. Радіожурналістика – це творчо-виробничий процес і журналістові-практикові доводиться поєднувати в ефірі творче і технічне: журналістську майстерність і знання, пов’язані з технічним забезпеченням телерадіомовлення, технічним процесом діяльності телекомпанії і радіостанції.

3. Програма як продукт журналістської роботи на радіо відзначається певною методикою творчості, яку потрібно знати і розуміти майбутнім професіоналам телерадіоефіру. Літературний сценарій телерадіопрограми – перший крок до втілення авторського задуму.

4. Спортивні програми мають велике значення в телерадіоефірі. Вонипокликані не тільки інформувати слухачів про останні події в тому чиіншому виді спорту, а й пропагувати його, створюючи тим самим базудля здорової молоді та нації.

5. На відміну від спортивних програм, яких не дуже багато і їх аудиторіяобмежена, туристичні радіопрограми слухають люди різнихсоціальних та вікових прошарків. Завдяки деяким фінансовим такультурним програмам уряду, зараз активно популяризуютьсяісторичні та природні місця України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике. – Л., 1985. – С. 31.

2. Лизанчук В. В. Радіожурналістика: засади функціонування: Підручник. – Л., 2000. – С.135.

3. Вказівки продюсерам Бі-Бі-Сі. – К., 1998. – С. 52.

4.Основы радиожурналистики / Под ред. В.Н. Ружникова. М. 1984.

5. Беляев С.В., Коробицын В.И. Радиостанции России / Государственное и независимое вещание. М. 1995.

6.Бернштейн С.Я. Язык радио. М. 1977.

7. Васильева Т.В. Публицистические жанры радиожурналистики. М. 1992.

8. Гаймакова Б.Д. Мастерство эфирного выступления. М. 1983.

9. Зарва М.В. Слово в эфире. М. 1977.