Дипломная работа: Лексичні особливості перекладу французьких науково-технічних текстів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МОВА І СТИЛЬ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ

1.1 Поняття дискурсу. Науковий дискурс

1.2 Характеристики функціонального стиля наукової і технічної літератури

1.3 Науково-технічна термінологія як система

1.3.1 Термін як мовний засіб вираження спеціального поняття

1.3.2 Становлення терміносистем

1.4 Засоби науково-технічного термінотворення

1.4.1 Синтетичні засоби термінотворення

1.4.2 Аналітичні засоби термінотворення

1.5 Термінологічна ситуація в галузі альтенативних видів енергії

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Лексичні труднощі перекладу науково-технічних текстів з проблем альтернативних видів енергії

2.2 Особливості перекладу термінів у науково-технічних текстах

2.3 Прийоми перекладу термінів

2.3.1 Лексичні прийоми перекладу термінів

2.4 Граматичні труднощі перекладу текстів з проблем альтернативних видів енергії

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

РЕЗЮМЕ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Основне завдання науково-технічного перекладу полягає в гранично ясному і точному доведенні до читача інформації, яка повідомляється. Це досягається логічно обґрунтованим викладенням фактичного матеріалу, без яскраво вираженої емоційності. Стиль науково-технічної літератури характеризується формальністю та логічністю.

Науково-технічні тексти виявляють цілий ряд лексичних та граматичних особливостей. Найбільш типовою, приміром, лексичною ознакою науково-технічної літератури (НТЛ) є насиченість тексту термінами і термінологічними словосполученнями, а також наявність лексичних конструкцій, скорочень, абревіатур. У такій літературі особливе місце займають тексти, орієнтовані не стільки на носіїв певної мови, скільки на представників певної професійної групи. Але варто також відмітити, що хоча дана наукова робота присвячена перекладу науково-технічних текстів, матеріал на тему альтернативних видів енергії (АВЕ), підібраний для цієї роботи, можна було б скоріше охарактеризувати як такий, що належить не до суто наукового, а скоріше до науково-популярного стилю , хоча, безумовно, ми його можемо віднести до розряду науково-технічних текстів.

Актуальність подібного дослідження обумовлюється стрімким розвитком світової наукової думки, зокрема розвитком галузі альтернативних енергоресурсів; зростає потреба в міжнародному обміні науково-технічною інформацією, адже все частіше відбувається об’єднання зусиль різних країн для реалізації перспективних науково-технічних проектів.

Темою даної наукової роботи є «Лексичні особливості перекладу науково-технічних текстів (на матеріалі проблематики альтернативних видів енергії»).

Мета роботи полягає у дослідженні загальних закономірностей перекладацької діяльності у сфері науково-технічних матеріалів і зокрема у сфері інформаційних матеріалів на тему альтернативних видів енергії.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань :

- проаналізувати поняття наукового дискурсу;

- встановити характеристики функціонального стилю НТЛ;

- описати роль терміна як мовного засобу вираження спеціального поняття;

- з’ясувати шляхи становлення терміносистеми АВЕ;

- виявити шляхи досягнення еквівалентності при перекладі досліджуваного матеріалу.

Об’єкт даної дипломної роботи – науково-технічні інформаційні матеріали французькою мовою на тему альтернативних видів енергії загальним обсягом 200 000 знаків та їх переклад, виконаний нами українською мовою.

Предметом дипломної роботи є лексичні особливості перекладу з французької мови на українську текстів науково-технічного спрямування, зокрема текстів, присвячених тематиці АВЕ.

Методи дослідження. Мета і завдання роботи зумовили використання зіставного аналізу текстів оригіналів та перекладів як основного методу дослідження. Лінгвостилістичний аналіз дискурсу використовувався при характеристиці функціонального стилю наукової прози, виділенні його жанрових різновидів. Структурно-лінгвістичний опис дискурсу спрямовувався на висвітлення власне текстових, змістових і формальних особливостей наукового спілкування.

За структурою дана наукова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, резюме та списку використаних джерел. У вступі висвітлюється актуальність самої роботи, визначається її мета, об’єкт, предмет і методи дослідження. У першому розділі викладається теоретичне підґрунтя для дослідження, розкривається суть науково-технічної термінології як системи (зокрема у сфері обраної нами теми). Другий розділ насить практичний характер – на окремих прикладах ми дослідили лексичні особливості перекладу науково-технічних текстів, ґрунтуючись на матеріалах з галузі самовідновлювальних енергоресурсів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що аналіз лексичних особливостей перекладу науково-технічних текстів з французької мови на українську проводиться саме у контексті сучасної бази наукових матеріалів про альтернативні види енергії, яка поки що не піддавалась ґрунтовному дослідженню у перекладацькому аспекті обох мов.

Теоретичне значення роботи полягає у певному внеску авторів у принципи створення методики перекладацького аналізу наукових дискурсів загалом та матеріалів з проблематики АВЕ зокрема.

Дослідження має певну практичну цінність. Його результати можна використовувати при розгляді певних перекладацьких проблем, що стосуються тематики даної роботи, для методичних цілей при потребі певної перекладацької інформації з даної проблематики, при подальшому, більш глибокому та структурованому дослідженні даної теми тощо.

РОЗДІЛ 1. МОВА І СТИЛЬ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ

1.1 Поняття дискурсу. Науковий дискурс

Поняття дискурсу є одним із основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту. Сучасні уявлення про дискурс віддзеркалюють увесь хід лінгвістичної науки. У першій половині ХХ ст. мовознавство протягом досить тривалого періоду було зосереджене на вивченні однієї з двох діалектично пов’язаних сторін мовної системи – слова, але, починаючи з другої половини 60-х рр., центр уваги лінгвістів переноситься на іншу сторону цієї діалектичної єдності – у мовленнєву діяльність та її продукт – дискурс, формальні характеристики якого були отримані у 1952 р. З. Херрісом. Цей складний соціолінгвістичний феномен сучасного комунікативного середовища має довгу і багату історію свого розвитку, проте як термін в лінгвістиці з’явився лише у 50-х рр. XX ст. Термін „дискурс” вперше вживається Ю. Хабермасом для позначення „виду мовленнєвої комунікації, що пропонує раціональний критичний розгляд цінностей, норм та правил, які знаходяться у соціальному житті”.

Беручи до уваги вік дискурсу, що є не дуже довгим з точки зору лінгвістичної науки, і незважаючи на те, що вивченням даного поняття займалась невелика кількість науковців, на сучасному етапі дослідження проблема породження та функціонування дискурсу виступає одним з провідних напрямів світової лінгвістики. Сфера вживання терміну „дискурс” стає надзвичайно широкою, а дискурсивний аналіз текстів все частіше застосовується науковцями [16, c.21-22., 32, c.16].

Аналізуючи підходи до вивчення поняття “дискурс” вітчизняними та зарубіжними науковцями, ми можемо зробити наступний висновок: хоча теорія дискурсу вже опрацьовується з 50-х рр. XX ст., загальновизнаного підходу та універсального визначення поняття “дискурс” ще досі не існує. Дискурс розглядається з точки зору найрізноманітніших аспектів: і як комунікативний процес, і як текст, і як система, і як комунікативна подія. Але, незважаючи на те, що всі ці підходи базуються на різноманітних рисах та характеристиках, вони не виключають одне одного. Тому, ми вважаємо за доцільне дати узагальнене визначення дискурсу. Таке визначення сформульовано і ми цілком поділяємо його.

Тож, дискурс – це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх [16, c. 23].

Завданням же, зокрема, наукового дискурсу є насамперед доведення певних положень, гіпотез, аргументування, точний і систематичний виклад наукових проблем з метою описати, визначити й пояснити явища природи і суспільного життя, передати суму знань, ґрунтовно викласти результати досліджень.

Знайомство з науковими текстами дало можливість виділити типи адресата:

- спеціаліст у вузькій області дисциплінарного знання (тексти вузькоспеціалізованого характеру);

- спеціаліст широкого профілю;

- масовий читач (науково-популярні тексти) [4, c.32].

Рольові відносини, які задаються і водночас формуються у процесі наукової комунікації, визначаються нами, перш за все, за типом адресата.

Функція комуніканта передбачає, що адресат декодує повідомлення на тих умовах і з тією ж метою, які є інтенційно задані адресатом цього повідомлення і визначаються даним типом дискурсу. На нашу думку, читацька аудиторія у науковій комунікації є досить однорідною, бо інтенційно заданими реціпієнтами наукових дискурсів є люди, які володіють науковими спеціалізованими знаннями, які об’єднують всіх отримувачів повідомлення у деяку спільність професійно параметризованих комунікантів, до якої входить і сам відправник повідомлення.

Проте, як і в будь-якій ситуації, є винятки із загального правила. І цим винятком у нашому випадку виступає своєрідний рецепієнт – перекладач науково-технічного тексту.Зазвичай це має бути філолог-перекладач, що спеціалізується на перекладах у окремих галузях знань. Насамперед для нього важливо ознайомитися із лексичним складом інформаційних матеріалів на обрану ним тематику, із закономірностями його функціонування у мові і особливостями його перекладу на іншу мову. Таким чином під дискурсом у даному дослідженні розуміється комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх.

Досліджуваний науковий дискурс – це дослідження лексичних особливостей перекладу на українську мову текстів французької мови, об’єднаних тематикою альтернативних видів енергії (АВЕ). Дана проблематика науково-технічних текстів є вельми актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства, а науково-технічна співпраця між країнами набуває неабиякого значення для здобуття спільних цілей. У даному випадку ціллю є пошук і знаходження альтернативних джерел енергії у всьому світі задля виходу людської цивілізації на наступний рівень розвитку – більш прогресивний та свідомий. Отже, перекладачем науково-технічної літератури у подібному випадку є філолог-перекладач, добре обізнаний із основними поняттями досліджуваної ним науково-технічної теми, який може оперувати даними поняттями, є глибоко зацікавлений проблематикою, особливостями та перспективами розвитку даної області науково-технічних знань.

1.2 Характеристики функціонального стиля наукової і технічної літератури

У даному параграфі мова піде про основні ознаки функціонального стилю наукової та технічної літератури.

Функціональний стиль — це різновид мови, який обслуговує ту чи іншу сферу суспільно-мовної практики людей і характеризується сукупністю власних засобів [6, c.12].

У сучасному мовознавстві в межах літературної мови розрізняються стилі: розмовний і книжні, до останніх належать публіцистичний, офіційно-діловий та науковий. Окремо виділяють художній стиль. Питання про його місце у літературній мові викликає суперечки серед науковців. На думку окремих дослідників, він є функціональним стилем, інші мовознавці наділяють його особливим статусом, виходячи з того, що мова художньої літератури має "багатостильовий" характер, оскільки містить елементи всіх стилів, зокрема територіальні й соціальні діалекти. [13, c. 25]

Кожен із стилів виступає у певній соціально значущій сфері. Загалом науковий стиль обслуговує науку і виробничо-технічну сферу. Наявність стилів пов'язують також із різною функціональною спрямованістю мовних підсистем. Для розмовного стилю — це безпосереднє спілкування, для публіцистичного — політичний вплив, для наукового — обмін науковою інформацією, для офіційно-ділового — повідомлення фактів державного чи приватного значення, для художнього стилю — створення художніх образів.

У кожному із стилів, у свою чергу, можуть бути виділені кілька підстилів. Науковий стиль поділяється на підстилі:

- власне науковий;

- науково-навчальний;

- науково-популярний [20, c.11].

Кожен із функціональних стилів має свої особливості в лексиці, фонетиці, фразеології, морфології, синтаксисі, у використанні емоційно-оцінних та експресивних засобів, однак у будь-якому стилі переважають загальномовні, чи міжстильові норми — орфоепічні, орфографічні, лексичні, граматичні.

Для наукового стилю характерні попереднє обдумування висловлювання, його логічна стрункість, точність у поясненні фактів. Наукові роботи відзначаються монологічним характером. Лексика характеризується нейтральністю. Характерною рисою наукового стилю є наявність термінології .

Покажемо ці особливості на матеріалі текстів з проблем альтенативних видів енергії.

Приклад 1

Як бачимо із наведеного прикладу, в науково-технічних текстах часто зустрічається не лише специфічна термінологія, але і її абревіатурні позначення: французька абревіатура EPR є позначенням термінологічного поняття – R é acteur Pr é ssuris é Europ é en , хоч вона й записується на англійський манер (EPR – European Pressurized Reactor ).

Приклад 2

На цьому прикладі ми можемо побачити, що тексти, які стосуються тематики альтернативних видів енергії, дуже часто наповнюються статистичними даними, точними датами, числами, часто вираженими у відсотках. Хоч це і не має важливого значення для лексичного аспекту письмового перекладу науково-технічних текстів, це має неабияке значення для усного перекладу, усної інтерпретації науково-технічних текстів, коли цифрами та датами необхідно оперувати швидко і точно. Крім того, можемо виділити тут поняття é n é rgie hidraulique – гідравлічна енергія , яке безпосередньо стосується тематики АВЕ, і має прямий відповідник в українській мові.

Приклад 3

Як бачимо, у текстах науково-технічного характеру дуже часто з’являються спеціальні поняття із певної галузі знань. У текстах на тему АВЕ, дуже часто, це – галузь хімії (le soufre - сірка, le dioxode d ’ azote – двоокис азоту ), фізики, техніки (новітніх технічних розробок), але якщо казати загалом, то сюди ми можемо віднести більшість галузей знань, які стосується навколишнього природного середовища.

Специфіка стилю яскраво виявляється на морфологічному рівні, зокрема у таких особливостях:

- заміна особового займенника я авторським ми ("Ми прийшли до висновку...", "Ми пропонуємо таке вирішення проблеми...") ;

- абстраговане, "позачасове" вживання дієслівної категорії часу ("Правопис охоплює орфографію і пунктуацію"; "Рекуператори використовуються в металургійній і хімічній промисловості" ; "З газосилікату виготовляють тепло- і звукоізоляційні вироби"; );

- використання типових сполучників і зворотів (залежно від того, що; після того, як ).

Характерними для синтаксису наукового стилю є складні речення різних типів, відокремлені звороти, конструкції з однорідними членами речення, а також прямий порядок слів.

Проілюструймо зазначене вище прикладами з досліджуваного дискурсу.

Приклад 4

Як бачимо із уривку науково-технічного тексту, у науковому дискурсі майже завжди відбувається заміна особових займенників авторським ми, наші і т.д. Це типово для наукового стилю мовлення, адже наукові здобутки та відкриття дуже часто є результатом колективної праці науковців-однодумців.

Приклад 5

Окремої уваги заслуговує той факт, що у текстах наукового дискурсу нерідко можна зустріти "позачасове" вживання дієслівної категорії часу, констатацію “постійно діючої” істини, яку дуже важливо вірно передати при перекладі. Найчастіше це стосується наукових (фізичних, хімічних) законів або принципів функціонування того чи іншого технічного устаткування.

Приклад 6

Мова науково-технічних текстів оперує типовими для них сполучниками та зворотами (au totale – загалом, в цілому; selon – в залежності від тощо), які перекладачу важливо запам’ятати для подальшого легкого відтворення.

Таким чином, функціональний стиль — це різновид мови, який обслуговує ту чи іншу сферу суспільно-мовної практики людей і характеризується сукупністю власних засобів. Як ми вже згадували, науковий стиль поділяється на підстилі: 1) власне науковий; 2) науково-навчальний; 3) науково-популярний і обслуговує науку і виробничо-технічну сферу. Для наукового стилю загалом, і досліджуваному дискурсу з проблем альтернативних джерел енергії зокрема, характерні логічна стрункість, точність у поясненні фактів, монологічний характер. Специфіка стилю характеризується лексичною нейтральністю, вона яскраво виявляється на морфологічному та синтаксичному рівнях. Досліджуваний масив текстів слід розглядати якяскравий приклад, який допомагає нам наглядно проаналізувати особливості функціонування у французькій мові науково-технічного, і, зокрема, науково-популярного стилю, до якого ми відносимо тексти на тему АВЕ. Ці тексти є, по суті, матеріалом, на якому ми з практичної точки зору будуємо своє дослідження лексичних особливостей перекладу французької науково-технічної літератури на українську мову [31, c.53-54].

1.3 Науково-технічна термінологія як система

1.3.1 Термін як мовний засіб вираження спеціального поняття

Словниковий склад мови визначає можливості для позначення тих або інших понять чи предметів навколишньої дійсності. Відсутність у мові позначення відомого поняття є однією з найбільших перешкод для його передачі в мові. Це означає, що одна мова може не мати слова на позначення певного поняття (можливо, це поняття є новим і ще не встигло набрати форму слова в певній мові, або дане поняття є нетиповим для даної культури та мови і виступає у якості реалії для якоїсь окремоїкультури) і перекладачеві доводиться постати перед вибором лексеми, щоб найточніше виразити іншою мовою дане поняття чи ідею. Зазвичай ці перешкоди долаються шляхом створення нового слова чи його запозичення з іншої мови. Таке поповнення лексики відбувається постійно, кришталюючи в словах все те, що відклалося в суспільній свідомості [3, c.27].

В інтересах викладу тієї чи іншої теми, в першу чергу необхідно мати запас найменувань для тих понять, які входять до кола цієї теми. Це однаковою мірою стосується не тільки тем побутового характеру, а й тем спеціального чи наукового змісту. Очевидним є те, що, говорячи про альтернативні джерела енергії чи про будівельні матеріали, про зернові культури, або ж польові роботи, ми також потребуємо знання найменувать у цій сфері, так само як, розкриваючи яке-небудь питання з фізики чи граматики, повинні використовувати відповідну фізичну чи граматичну номенклатуру. Номенклатурою ж називається є система (сукупність) назв, термінів, специфічної лексики, які вживаються в певних галузях науки чи техніки . Кожна галузь життя й знання характеризується своїм колом найменувань, якими слід оволодіти кожному, хто має з цим справу. Необхідність найменувань являється елементарною умовою точності самої мови. Підкреслюючи важливість найменувань, слід звернутися до термінів . Терміни, як лексеми, які служать для точного визначення понять з області науки і техніки, є найвищим розрядом найменувань. Взагалі, терміном є слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.

На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є зазвичай однозначними і позбавлені авторської експресії [6, c.31-32].

Повноцінне функціонування національної мови в науково-технічній сфері великою мірою залежить від пізнавально-інформаційної досконалості термінології, а отже й від лінгвістично виваженого підходу до проблем термінотворення. Під термінологією ми розуміємо сукупність термінів, тобто слів та словосполучень, що виражають специфічні поняття певної галузі знань. Сучасна науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку і вдосконалення науки й техніки. У системі науково-технічної термінології відбуваються різноманітні лексико-семантичні процеси. Системні термінологічні лексико-семантичні групи підтверджують усебічне відображення широкого кола наукових та технічних понять. У процесі науково-технічної комунікації терміни виступають когнітивно-інформаційними моделями, співвідносними з поняттєво-концептуальною і предметно-тематичною сферами відповідних галузей науки, техніки й виробництва. На цих екстралінгвальних чинниках – науковому знанні та його застосуванні в техніці та виробництві – й базується функціонування терміна.

Когнітивно-номінативний та структурно-лінгвістичний аспекти вивчення термінології, які ґрунтуються на принципі пріоритетності поняттєво-концептуального та предметно-практичного складника термінологічної лексики, сприяє усвідомленню специфіки науково-технічної сфери, її впливу на суспільну свідомість у цілому. Ця сфера становить одну з форм суспільної свідомості з відповідним видом діяльності і формою думки [11, c.46-47].

У наш час науково-технічна сфера впливає не лише на розвиток техніки і технології, а й на характер і спрямованість фундаментальних досліджень, на матеріальні умови суспільного та індивідуального буття, стиль мислення (не тільки професійного). Вивчення когнітивних та структурних особливостей сучасної термінології з урахуванням екстралінгвальних чинників сприяє підвищенню інформаційно-мовної культури в сучасному суспільстві.

Науково-технічний працівник, як правило, добре обізнаний і з теоретичним підґрунтям певних явищ і процесів, і з практичним призначенням механізмів, інструментів і пристроїв, створених на основі певних теоретичних знань. Він водночас усвідомлює і пізнавальні, і прагматичні характеристики терміна. Саме тому термін у науково-технічній сфері має бути універсальним – придатним і для когнітивної, і для практичної діяльності фахівців [18, c.51-52].

Термін є системним складником загальнолітературної лексики . Він, як і кожне повнозначне слово, є внутрішньою конструктивною єдністю лексичних і граматичних значень. У зв’язку зі стрімким зростанням кількості інформації, вимоги до систематизації термінології стають дедалі суворішими. Це пов’язано із залученням комп’ютерної техніки до пошуку, систематизації та зберігання знань. Системність науково-технічної термінології ґрунтується на позамовних чинниках – сукупності наукових і виробничих реалій, що їх обслуговують терміносистеми фундаментальних і технічних наук.

Термінологічний ярус сучасної літературної мови – самостійна, багаторівнева система ієрархічно і концептуально пов’язаних елементів, які забезпечують процеси номінації спеціальних наукових і технічних понять. З огляду на це, моделювання технічної терміносистеми на когнітивних засадах уможливлює ґрунтовне розуміння механізмів її організації [22, c.120-121].

Термінологія має бути лексично і морфологічно строго систематизованою, бути максимально парадигматичною у плані типових парадигм. Термін повинен відповідати словотвірним і синтаксичним законам мови. Ця багатоаспектність вимог до терміна пояснюється тим, що він виступає у подвійній ролі: відображає специфіку певної галузі науки чи техніки, а як елемент мови водночас підпорядковується загальномовним нормам словотвору, словозміни і слововживання. Системність термінів виявляється на рівні уніфікованості морфологічних лексико-синтаксичних моделей структурної організації технічної та природничої термінології.

У складі термінологічної лексики можна виділити декілька ‘”прошарків”, які відрізняються сферою застосування, особливостями об’єкту, що позначається:

1. Перш за все це загальнонаукові терміни, які використовуються в різноманітних областях знань і належать науковому стилю мови в цілому. Наприклад такі терміни як: експеримент, реакція, еквівалент, прогнозувати, гіпотетичний і т.д. Такі терміни утворюють загальний поняттєвий фонд різних наук та мають найбільшу частоту застосування.

2. Розрізняються також і вузькоспеціальні терміни, які закріплені за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва та техніки. Наприклад в лінгвістиці: підмет, присудок, займенник, прикметник ; в медицині: рентген, хірургія, кардіологія і т.д. В цих термінологіях концентрується квінтесенція кожної науки [15, c.102-104].

Отже, із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, зростає і кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття потребує найменування як засобу вираження логічної уяви про поняття. Даний процес викликає також численні зміни значень існуючих слів. Технічна лексика вживається у галузях науки, хоча при цьому залучається значна частина загальновживаних слів. Науково-технічний вокабуляр – це засіб спілкування учених і фахівців, які намагаються користуватися ним точно і постійно.Технічні терміни мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до загального словника мови не потрапляє. Через це терміни мають більшу стабільність і стійкість перед морфологічними і семантичними змінами, ніж загальновживана лексика.

В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття, хоча на практиці так буває не завжди [9, c.23-25]

1.3.2 Становлення термінологічних систем

Становлення термінологічних систем української та французької мов відбувалося протягом століть. У науковій мові поступово складалася система науково-технічної термінології, зародження якої в українській мові почалося ще за часів Києво-Могилянської академії, у французькій мові приблизно у той самий час, тому що особливого розвитку термінологічна система набула за часів існування Французької Академії, заснованої у 1635 році.

Створення основних, системних елементів у термінотворенні бере початок від староукраїнської та старофранцузької лексики. Протягом усього історичного розвитку науково-технічна термінологія формувалася і вдосконалювалася через нормативні критерії, які регламентували її системність [19, c.15; 50].

За своїм складом науково-технічна термінологія неоднорідна. Одну частину її становлять власні терміни:

У. Мінливість, клітина, спадковість.

Ф . Isolation, châssis, bureau.

Іншу групу в науково-технічній терміносистемі становлять запозичення з європейських мов:

У . Скелет (грецька мова), комбайн (англійська), купе (французька), крейда (німецька), піаніно (італійська).

Ф . Eolienne (grec), cellule (latin), tornade (espagnol), software (anglais).

В ідеалі запозичений термін природно й закономірно входить до складу національної термінології. Штучне насаджування запозичень, тим більше термінів, завжди невмотивоване і небажане [21].

Проаналізуємо походження деяких, наприклад, теплотехнічних термінів з галузі паливо та альтернативне паливо у французькій та українській мовах:

Biomasse (f) – французький термін, утворений за допомогою іменника masse та префікса bio - (українською мовою відповідно іменник маса та префікс біо -). Увійшов у широкий вжиток близько 1966 року. Український відповідник – термін біомаса .

Український термін паливо походить від слова палити, спалювати; у французькій мові має два відповідники – combustible та carburant (який частіше має значення рідке паливо). Combustible – термін французького походження, який у значенні паливо почав вживатися у ХVIII ст.Carburant – є також терміном французького походження, який набув поширення на початку ХХ ст.

Французький термін é thanol широкого вжитку набув на початку ХХ ст.,має французьке походження. Його український відповідник – етанол є запозиченим терміном із французької мови.

Термін p é trole , який увійшов у французьку лексику ще у XIII ст.,походить від латинського слова petroleum (мінеральне масло). Українською мовою може перекладатися як нафта – від грецького слова nafda – чи гас .

Батарея – український технічний термін, походить від латинського слова battuere , потрапив в українську мову приблизно на початку XIX ст. через французький термін batterie , який почав вживатись у Франції у своєму «технічному» значенні саме у цей час [36; 48].

Отже, науково-технічна термінологія як система є самостійним лексичним утворенням кожної мови. Ця система є важливим рушійним інструментом для науки: учені і фахівці у своєму колі за допомогою мови, оперуючи спеціальними науково-технічними поняттями, описують свої наукові розробки, відкриття, дослідження які, таким чином, згодом стають доступними більш широкому загалу людей, але в уже дещо спрощеній лексичній формі.

Якщо ж говорити про науково-технічну літературу у перекладацькому аспекті, то, можливо, для перекладача найцікавішим тут є стадія, коли науково-технічна термінологічна система, якою учені у обмеженому колі фахівців користувались у своїй науковій роботі, переплітається із загальновживаною лексикою, тобто стає близькою до науково-популярного стилю, для того, щоб бути легше сприйнятою людьми, не надто обізнаними із специфічною термінологічною лексикою у певній області наукових знань. У такому випадку, коли відбувається цей синтез науково-технічної лексики із загальновживаною, для перекладача процес перекладу стає, у деякій мірі, більш різноманітним та цікавим, адже матеріал, який він перекладає, стає не таким сухим, яким він зазвичай є у чистому науковому вигляді, хоч, разом з тим, і не є таким «вільним» та експресивним, як художній стиль мови.

Системну організацію термінології забезпечують дериваційні засоби. Тож, перейдемо тепер до розгляду будови терміна [1, c.34-35].

1.4 Засоби науково-технічного термінотворення

При творенні термінів пріоритетним є структурно-когнітивний аспект – тут насамперед відштовхуються від поняття. Дві характеристики терміна – структурно-когнітивна (зв’язок з іншими поняттями певної галузі наукового знання) і лінгвопрагматична (забезпечення фахового спілкування) у науковій сфері виявляються по-різному в теоретичній і практичній ділянках технічної науки.

Акт термінологічного словотвору залежить від класифікації понять, у ряді яких перебуватиме утворений термін, причому терміни одного класифікаційного ряду в ідеалі повинні бути утворені за однією словотвірною моделлю. Терміни, утворені за допомогою різних дериваційних засобів, входять до певної терміносистеми, яка відзначається строгою логіко-семантичною організацією. Причому рівнева ієрархія поняттєвої структури термінології відображає логіко-поняттєву картину галузі, науки. Певна терміносистема, відображаючи взаємозв’язки між поняттями, не лише репрезентує, а й певною мірою моделює наукове знання і самі ж поняття [26, c.41, 45].

Будь-який текст у процесі комунікації виступає в єдності змістового і прагматичного планів, становлячи сукупність мотивів, цілей, завдань, які реалізуються за допомогою різноманітних мовних засобів. Належне використання термінів можливе лише за умови їхньої дериваційної досконалості. Причому специфіка науково-технічної сфери висуває до термінодеривації особливі вимоги. Це пов’язано з яскраво вираженою амбівалентністю науково-технічного терміна: з одного боку, він парадигматично пов’язаний із поняттєвою системою фундаментальних наук (а тому має своє місце у цій системі), а з другого – більшість науково-технічних термінів призначена забезпечувати оптимальне професійне спілкування у виробничій сфері (а тому відповідає вимогам практичного застосування – бути семантично прозорим, доцільно вмотивованим, унормованим тощо).

Дериваційні засоби науково-технічної термінології дають можливість усебічно поповнювати склад наукової терміносистеми. Сучасний стан науково-технічної термінології свідчить про її постійний розвиток, пов’язаний із загальним розвитком національної мови [22, c.85, 91].

1.4.1 Синтетичні засоби термінотворення

Префіксальні утворення у науково-технічній термінології представлені обмеженою кількістю морфем. Префікси надають термінодериватам певних семантичних відтінків. Так, українські терміни із префіксом:

над- називають поняття, які вказують на надмірність вияву певної ознаки:

надбудова , надприбуток, надгалактика;

під- мають відтінок значення "частина чогось" або називають прилади чи пристрої:

підалгебра, підвісок, підвода;

проти- вказують на протилежність того, що позначає твірне слово:

протитечія, протиотрута, протигаз;

без- мають семантичне значення відсутності тієї ознаки, на яку вказує твірна основа:

безбережжя, безбритвальна піч, безватний струм;

У французькій термінологічній лексиці застосовується свій набір префіксів. Досить часто, для утворення нових термінів у французькій мові застосовуються такі префікси як:

para - , який виражає ідею захисту і означає проти, від чогось:

paravent , parafoudre , parabol ;

contre - , який виражає ідею опозиції протидії, протиставлення

contrepoids , contrep è terie , contretype ;

re -, який означає повторення чогось, ще раз

ressources renouvelables , recharge , r é acteur ;

de -, який має досить багато різних значеннєвих відтінків, таких, наприклад, як розбирати щось, приступати до роботи над чимось; позначає розподіл, відмежовування від чогось : d é chiffreur , d é frichement , d é chets , d é cimale , d é clenche .

Окремо варто також відмітити вживання префікса біо- в українській мові та bio - у французькій. У текстах на тему альтернативних видів енергії слова із таким префіксом зустрічаються дуже часто:

biocarburant, biocombustible, biomasse, bioclimat, biodegradation, bioénergie

Українською мовою французькі терміни із префіксом bio- ми перекладаємо за допомогою українських термінів-еквівалентів, які, зазвичай, також вживаються із префіксом біо- :

біопаливо (біопальне), біомаса, біоклімат, біорозкладання (біоліз), біоенергія

У науково-технічній термінології суфікси використовують при творенні термінів на позначення процесів, станів, властивостей:

У. Електрифікація, , вітряк, випаровування, місткість.

Ф. Codage, siglaison, mouture, indexation[27; 53]

Набір дериваційних засобів загальнолітературної мови можна розмежувати за сферами вживання на дві групи:

- у першу з них входять афікси (префікси і суфікси), активно застосовувані як у сфері загальнолітературного, так і спеціального термінологічного словотвору:

У. Без-, поза-, між-, під-, проти-, роз-, понад-; -ння, -к-, -ість, -изна, -ник, -ш (нульовий суфікс) і деякі інші: безодня, міжвладдя, противага, понадзвукова швидкість;, буріння, видимість, напівпровідник

Ф . С ontre-, dys-, homo-, sus-; -asse, -oir, -erie, -(s)sion, -ature, -is, -ence, -isme : Contre-poison, dysfonctionnement, homogreffe, suspension ; vinasse, fumoir, teinturerie, récession, ossature, mouchetis, latence, dirigisme.

У другій групі представлені в основному такі афікси:

У. а-, анти-, інтер-, суб-, супер-, ультра-; -аж, -ізм, -ія, -ізація, -фікація тощо: антиоксидант, субординація, ультрафіолет; бандаж, примітивізм, вібрація, механізація .

Ф . Aéro-, anti-, auto-, bi-, hypo-, ultra-; -xion, -ien, -escence, -eur, -aille, -tion :aérotrain, antimatière, autorail, biréacteur, hypotension, ultraviolet; connexion, informaticien, coalescence, pelleteur, ferraille, éléctrification.

Термінотворення другої групи утворюють переважно термінологічну лексику і за походженням є інтернаціональним.

Серед науково-технічних термінів є чимало абревіатур:

У. ЕОМ ( електронно-обчислювальна машина), АЦП ( Ана́лого-цифрови́й перетворювач ) , ГЕС (гідроелектростанція);

Ф .LGV (lignes à grande vitesse), RFF (réseau ferré de France), Go (giga octet), EPR (réacteur préassuré européen) [23; 49].

Особливу групу складних термінів становлять лексеми з інтернаціональними компонентами радіо-, теле-, авто-, фото-, мікро-, стерео-, електр-о, термо-, гідро-, моно; - граф, -скоп, -графія, -скопія, -лог, -логі я:

У . Радіовипромінювання, автогенератор, мікроампер, електробур, гідроакустика; томограф, телескоп, електрографія, дактилоскопія .

Ф. Téléchargement, phototype, stéréoagnosie, thermocopie, monochromie; bathyscaphe, périscope, électroscopie, traductologie .

Поряд із вербальними в сучасній термінології використовуються символічні засоби – цифри, позначки, графічні символи математичної, фізичної, хімічної та інших термінологій (х-подібні з’єднання, V-подібний манометр, а-частка, π-мезон, Ш-мезон, µ-мезон, γ-фотон, б-, в-розпад, N-серія, IBM-сумісний, web-сторінка, pH-метр, p-електрон, π-зв’язки, ГЦК-гратка ).

Для термінотворення властиве частотне вживання власних назв як твірної основи: ом, кулон, ампер, вольт, герц, рентген, генрі, джоуль, астраханіт, байкаліт, глінкіт, ломоносовіт .

У науково-технічних текстах вживаються складенітерміни, утворені від сурядного словосполучення та на основі підрядного словосполучення:

У . Ампервольтометр, скловата, планшайба , електромеханіка, звукопоглинання ;

Ф . Mètre-kilogramme, kilowattheure, airbus, machine-transfert, outil-couteau.

Складні слова і словосполучення мають одночасно спільні і диференційні ознаки. Їх об’єднує семантична єдність, наприклад: азотодобування ← добувати азот, формовиливання ← виливати форму, дискоформування ← формувати диски, чавунозаливання ← заливати чавун, колономонтування ← монтувати колони [8, c.32; 48].

Технічні терміни-композити виявляють різні форми деривації і служать повнішому виявленню значення дії, процесу, результату дії, ніби доповнюючи, а не дублюючи одне одного. При цьому композитні терміни функціонують на лексичному рівні як замінники дієслова, що корелюють зі словосполученнями, а не з окремими дієсловами: автомобілебудування (будувати автомобілі), листоштампування (штампувати листи), газопоглинання (поглинати гази), металоплавлення (плавити метал) .

Таким чином, сукупність засобів термінотворення відображає сучасні тенденції розвитку мови. Наукові терміни є складниками і активними учасниками інформаційного процесу нового типу, здійснюваного на основі спілкування людини з комп’ютером. Найпродуктивнішим типом терміно-творення є суфіксація із залученням загальномовних суфіксів, які мають традиційну семантику і суфіксів, які мають спеціалізоване технічне чи наукове значення. Специфіку сучасної науково-технічної термінології зумовлює наявність у її системі термінів-композитів [2, c.51, 67].

1.4.2 Аналітичні засоби термінотворення

Значного поширення у системі науково-технічної термінології набула аналітична деривація. Багатокомпонентні терміни мають виразні систематизувальні властивості, ними легше передати ієрархічні відношення.

У науково-технічній термінології є й багатокомпонентні термінологічні сполуки. За кількістю членів вони можуть бути дво-, три-, чотири- і багаточленними: магнітна головка, інтегрована прикладна система, оператор умовного переходу, електронна аналогова обчислювальна машина, автоматизована система управління технологічними процесами

Термінологічні словосполучення мають семантичну цілісність, але ступінь її залежить від характеру компонентів і семантичних відношень між ними. Термінологічні словосполучення часто є такими термінами-визначеннями, у яких внутрішня форма містить стисле наукове визначення. Такі словосполучення мають пряме співвідношення з глибоко пізнаними об’єктами навколишньої дійсності, у них яскраво виражені номінативна і когнітивна функції. Кожен із подальших компонентів конкретизує, увиразнює значення терміна. Це пояснюється способом пізнання: для того, щоб пізнати ще не пізнане, людина прагне зіставити його з відомим.

Процес диференціації понять технічної та природничої термінолексики є об’єктивною передумовою використання багатослівних термінів, що дає можливість якнайтонше і якнайточніше передати значення кожного терміна, тому що кожна одиниця складеного терміна виражає певні видові ознаки. Продуктивність багатокомпонентних термінів виражається в тому, що вони повністю покривають поняттєве коло досліджуваної термінологічної системи і разом із нагромадженням ознак можуть збільшувати склад компонентів [12, c.42, 93-95].

Отже, багатокомпонентні терміни поділяються на:

1) терміни-словосполучення серед них розрізняють:

а) вільні словосполучення (атомна електростанція, космічна швидкість, радіолокаційні установки і т.д.), де кожний з компонентів - термін, що може вступати в двосторонній зв'язок;

б) зв'язані словосполучення, де ізольовано взяті компоненти можуть/не можуть бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення: мертва вода, важка вода, радіоактивний йод, мислячий робот і т.д.);

2) багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть бути три-, чотири- і більше компонентними і представлені вони в значно меньшій кількості: відкритий розпад радіоактивних елементів, рівняння руху машин, діставати дози опромінювання .

Незалежно від того яким є термін – багатокомпонентним сполученням чи виступає в якості терміна-словосполучення чи терміна-слова, таке явище як омонімія поширюється на кожен з них. Так, наприклад, термін fact eu r , що являється терміном-словом, в економіці має значення фактор ; коефіцієнт – в медицині, в математиці – множник . Термін-словосполучення onde courte ( f ) в одній і тій самій галузі (радіотехніці) має різні значення: “коротка хвиля” , а також “короткохвильовий передавач”. А от, наприклад, термін circuit d ’absorption ( m ) має різні значення не в межах однієї, а в межах різних галузей: у фізиці – “коефіцієнт поглинання”, а в фізіології – “швидкість засвоєння речовини” .

Дещо важче зустріти омонімію в межах однієї чи різних галузей для багатокомпонентних термінологічних сполучень, адже багатокомпонентність значно звужує значення всього терміну, обмежуючи тим самим сферу його застосування. Але незважаючи на це омонімія багатокомпонентних термінологічних сполучень все ж таки зустрічається[28, c.31-32, 45].

1.5 Термінологічна ситуація в галузі альтенативних видів енергії

Успішна комунікація в науково-технічній сфері великою мірою залежить від того, наскільки чітко розмежовуються поняття, позначені термінами. Вимога поняттєвої точності зумовлена тим, що терміни виступають когнітивно-інформаційними моделями, на основі яких наукове знання закріплюється, а далі в процесі практичної діяльності матеріалізується у називанні реальних продуктів – машин, механізмів, пристроїв.

Системні ознаки термінологічного складу лексики є тією основною базою, яка забезпечує пізнавально-комунікативну досконалість наукового поняття. Вимога системності спричиняє наявність постійних дериваційних ланцюжків, тією чи іншою мірою заповнених реальними мовними одиницями (знаками), тобто термінами. Функціонально доцільними є такі мікросистеми термінів, які відображають усі можливі зв’язки пізнаних явищ, а також мають достатню дериваційну потенцію – можливість розширення терміносистеми у разі збільшення кількості знань про досліджуваний об’єкт.

У термінологічній базі галузі альтернативних видів енергії, наприклад, здатність до створення системи найповніше проявляється у іменників, які називають чи описують об’єкт наукового дослідження:

У. Колектор (частина генератора постійного струму), електромобіль, вітряк, біодизель, станція, етанол.

Ф. Hydrolienne, éolienne, bitume, autolib (voiturette électrique en libre-service urbain), électromoteur, cellule.

За іменниками йдуть прикметники, які виражають властивості цих об’єктів:

У. Геотермальний, фотогальванічний, гідравлічний, акумулюючий, енергопозитивний (який виробляє більше енергії, ніж споживає).

Ф. Solaire, photovoltaïque, hydroélectrique, absorbant, géothermal.

Певною мірою ця особливість проявляється у дієсловах, які позначають операції над об’єктами спостереження й досліду:

У. Поглинати (абсорбувати), емітувати (викидати, випромінювати), електрифікувати, заряджати, сортувати (відходи).

Ф. Absorber, récycler, capter, émettre, transformer, générer.

Отже, процеси, які відбуваються в сучасному термінотворенні, дозволяють послідовно відновлювати властиві висловлювальні засоби, граматичну та семантичну структуру мови, якнайповніше використовувати притаманні їй автохтонні конструкції і моделі словотворення, при цьому не повертаючись до забутих, невдалих чи свідомо вилучених термінів [7, c.73-75], [45].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Аналіз лексичних характеристик наукового дискурсу дає підстави дійти наступних висновків.

1. Дискурс – це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх. Науковий дискурс або функціональний стиль — це різновид мови, який обслуговує ту чи іншу сферу суспільно-мовної практики людей і характеризується сукупністю власних засобів. Науковий стиль обслуговує науку і виробничо-технічну сферу. Для досліджуваного дискурсу з проблем альтернативних видів енергії характерні логічна стрункість, точність у поясненні фактів, монологічний характер. Специфіка стилю характеризується лексичною нейтральністю, вона яскраво виявляється на морфологічному та синтаксичному рівнях.

2. Нині наука й техніка постійно розвиваються і вдосконалюються, а тому і науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися. Вона є відкритою системою, здатною розвиватися за сучасними дериваційними законами. У системі науково-технічної термінології відбуваються різноманітні лексико-семантичні процеси. Системні термінологічні лексико-семантичні групи підтверджують усебічне відображення широкого кола наукових та технічних понять. Між цими групами існує об’єктивний зв’язок, завдяки якому терміни зазнають постійних змін унаслідок появи в науці нових понять, змін у сутності певних понять тощо.

3. Специфіка науково-технічної сфери висуває до терміна особливі вимоги. З одного боку він парадигматично забезпечує поняттєву систему фундаментальних наук (а тому повинен мати своє місце у цій системі), а з другого – науково-технічний термін забезпечує оптимальне професійне спілкування у виробничій сфері. Когнітивні механізми термінодеривації співвідносяться зі структурно-когнітивною (зв’язок з іншими поняттями певної галузі наукового знання) і лінгвопрагматичною (забезпечення фахового спілкування) характеристикою терміна.

4. Словотворчі засоби української та французької науково-технічної термінології вироблялися і формувалися за нормативими критеріями протягом її історичного розвитку. З одного боку, пріоритетними є власне пізнавальні потреби, тому терміни виконують когнітивну функцію (виступають експлікаторами наукових понять); з другого боку, у прикладній галузі науково-технічної сфери до уваги береться переважно прагматичний аспект спеціальної лексики. Термінодеривація в науково-технічній сфері ґрунтується на пріоритетності поняттєвого і практичного аспектів, що забезпечує когнітивно-комунікативну єдність усіх лінгвістичних компонентів, які творять терміносистему.

5. Система дериваційних засобів науково-технічної термінології відображає сучасні тенденції розвитку мови і будується за синтетичними та аналітичними моделями словотвору сучасних мов таких як афіксація, словоскладення чи конверсія. Поява термінів складної структурної будови зумовлена потребою висловити дві ідеї в одному слові та прагненням людини передати складне наукове поняття одним словом. Динаміка росту термінів-композитів у науково-технічній терміносистемі породжена тим, що зменшується кількість структурно простих слів, а також значним впливом іншомовних компонентів.

6. Значного поширення у системі науково-технічної термінології набула аналітична деривація. Багатокомпонентні терміни мають виразні систематизувальні властивості, ними легше передати ієрархічні відношення. Процес диференціації технічних та природничих термінодериватів є об’єктивною передумовою використання багатослівних термінів, що дає можливість якнайтонше і якнайточніше передати значення кожного терміна. Чим більше ознак поняття передається в терміні, тим повніше уявлення про позначуване поняття він дає, тим точніший такий термін.

РОЗДІЛ 2. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми, які пов’язані з:

- особливостями вихідної та цільової мов;

- наявністю галузевих україномовних словників;

- мовною складністю вихідного тексту;

- кваліфікацією перекладача;

- якістю виконаного перекладу;

- критеріями адекватності;

- рівнями еквівалентності тощо.

Автори сучасних науково-технічних перекладів, ігноруючи системи суфіксів і префіксів, які дають змогу точно називати чи розмежовувати поняття, часто допускають помилки при відтворенні іншомовних термінів:

відбійник замість вибійник

відбірний замість добірний

відшліфувати замість пошліфувати

відбілити замість вибілити

розпружувати замість відпружувати

Наукові поняття, які називають:

- активну здатність, можна утворити за допомогою суфікса -івн -: гальмівний, гартівний, блоківний, усмоктівний, витяжівний, демпфівний, концентрівний ,

- призначення до певного вжитку чи певної дії передаємо термінами із суфіксом -льн -: прогнозувальний, гальмувальний, іонізувальний .

Незнання українських словотвірних моделей призводить до механічного калькування чужих конструкцій, а відтак до появи дещо кострубатих, немилозвучних, поняттєво неточних та семантично непрозорих термінів та терміносполук. Наприклад: можливість одержання великих сил та обертаючих моментів (треба обертальних), автоматичних слідкуючих переміщень виконавчих механізмів (треба відстежувальних), фіксуючих пристроїв (треба фіксу вальних) [29, c.87-90], [19, 121, 130].

2.1 Граматичні труднощі перекладу українською мовою текстів з проблем альтенативних видів енергії

Якісна своєрідність досліджуваних текстів виражається у тому, що у французькій та українській мовах для передачі одних і тих самих відносин або характеристик вживаються неідентичні засоби мовного вираження:

Приклад

Як бачимо із вищенаведеного прикладу, досить часто при перекладі науково-технічних текстів із французької мови на українську ми вживаємо неідентичні за формою засоби мовного вираження. Для французької мови, наприклад, характерним є вживання словосполучення radiations solaires у множині, в українській мові частіше можна знайти його вживання в однині – сонячне випромінювання.

Прислівниковий зворот isol é s thermiquement українською мовою ми можемо передати одним словом теплоізольованих . Цікавим також є те, що французьке складне словосполучення des espaces de s é paration vid é s ми можемо не калькувати, а передавати засобами своєї мови вакуумне середовище між … Калькування не потрібне також і при перекладі поняття machine thermique (при калькуванні ми вжили б словосполучення теплова машина ), тому що в українській мові є свій лексичний відповідник для вираження даного поняття – тепловий двигун.

Іноді лексичні засоби передаються граматичними і навпаки:

Приклад

Прикладом цьому є французьке поняття hydroliennes , яке поки що не має прямого відповідника в українській мові, який був би виражений одним словом. Тому ми вдаємося до граматичних засобів вираження даного поняття українською мовою: енергетична установка (набір водяних турбін), яка виробляє електрику, використовуючи енергію води (кінетичну енергію течій).

Кількісна оригінальність втілюється у різній частотності вживання тих чи інших лексичних, граматичних і стилістичних засобів:

Приклад

За допомогою вищенаведеного прикладу ми можемо відмітити, що при перекладі науково-технічних текстів перекладач часто постає перед вибором правильного відповідника. Часто у французькій мові слова, які вживаються, зокрема у сфері альтернативних джерел енергії, мають інше лексичне навантаження, ніж коли вони вживаються у інших областях знань. Слово provocation , наприклад, ми у даному випадку перекладаємо як виклик , (дилема , проблема) , а не як провокація . Знову ж таки, при перекладі французьких науково-технічних текстів українською мовою ми часто зустрічаємося із явищем, коли певне французьке поняття, виражене однією лексемою, ми передаємо кількома українськими лексемами: поняття alternateur ми перекладаємо як генератор змінного струму .

Приклад

Із наведеного прикладу ми бачимо, що при перекладі науково-технічних текстів на тематику альтернативних енергій ми не завжди запозичуємо лексичні відповідники із французької мови. Наприклад, l ’ espace de l ’ int é rieur vide (яке у прикладі вище вживалося у дещо зміненому вигляді – des espaces de s é paration vid é s ) ми перекладаємо не дослівно порожній внутрішній простір , а власним відповідником вакуумне середовище усередині . Французьке словосполучення isolement thermique українською мовою ми перекладаємо, як уже частково згадувалося раніше, одним терміном теплоізоляція . Цікавим також є те, що лексичне значення терміна thermique (термічний; термодинаміка) у французькій мові стосується і енергії тепла, і енергії холоду, а в українській мові прикметник термічний має відношення лише до теплової енергії. Тому при перекладі перекладачу потрібно бути особливо уважним і до лексичних відтінків значень слів.

Приклад

Як бачимо, щоб дещо розбавити сухий стиль викладу матеріалу у науково-технічних текстах (особливо у текстах науково-популярного стилю) іноді вживаються стилістично забарвлені вирази. У нашому прикладі, наприклад, це вираз les sp é cialistes souhaitent frapper un grand coup , який ми переклали нейтральним виразом спеціалісти націлені на прийняття рішучих заходів , хоча можна було б, наприклад, перекласти цей вираз більш стилістично закрашено: спеціалісти бажають усе здійснити одним махом , але, можливо, це було б не надто точною передачею лексичного значення цього виразу.

Відбір граматичних відповідників у перекладі досліджуваних текстів здійснюється за протиставленням двох тенденцій:

1) пошук оптимального варіанту вираження, що вдало відповідає завданням форми викладу і змісту стилю науково-технічної підмови;

2) прагнення перекладача до досягнення «краси» і повноти стилю, різноманітності форми вираження завдяки залученню граматичних синонімів тощо [24, c.34].

Важливо під час перекладу обирати саме ту структуру цільової мови, що найточніше їй відповідає, враховуючи при цьому вимоги функціонального стилю та інші норми мови перекладу.

Приклад

Даний приклад цікавий тим, що у ньому вживається, наприклад такий термін як h é liothermodynamique . Характерною особливістю французьких текстів на тему АВЕ є те, що в них часто можна зустріти саме такі складні термінотворення. Досить складні поняття виражаються таким чином одним словом. Особливістю української мови у даному разі є те, що дуже часто такі французькі однослівні терміни (які нерідко є неологізмами) перекладаються нею відповідниками у вигляді словосполучень чи описових виразів: h é liothermodynamique українською мовою ми перекладаємо як сонячна термодинаміка .

La filièreentame un nouveau d é part ми переклали якгалузь знову набирає обертів . Хоч цей вираз не є стилістично забарвленим, ми все одно переклали його з врахуванням структури і норм мови перекладу, не вдаючись до дослівної передачі значення, яка містила б тавтологію і виглядала б так: галузьрозпочинає новий початок .

У цьому прикладі присутні також абревіатури та власні назви, які загалом у науково-технічних текстах зустрічаються часто і тому також заслуговують на належну увагу. Абревіатури ми можемо залишати у їх початковій формі (особливо це стосується широковживаних міжнародних абревіатур), знайти прямий уже існуючий відповідник у вигляді абревіатури у мові перекладу, або ж, розшифрувавши французьку абревіатуру і переклавши її, скласти власну абревіатуру-відповідник: PSA ( plate - forme solaire d ’ Alm é ria ) – АСП (альмерійська сонячна платформа) . Власні назви та імена ми зазвичай перекладаємо, але при цьому потрібно подбати про те, щоб мовою перекладу фонетично і граматично слово було передано вірно. Для зручності, оригінальну форму слова можна написати в дужках після його перекладу іншою мовою. У нашому прикладі це слово Fresnel , яке українською мовою ми переклали Френель , без букви с всередині, тому що при вимові цього імені (цієї власної назви) буква s опускається. Таку абревіатуру як CLFR ми зазвичай не перекладаємо, адже у французьку мову вона прийшла безпосередньо із англійської і у французькій мові вживається без змін, у своїй початковій формі. Хоча у подібних випадках при перекладі таких понять створення власних абревіатур допускається. У нашому випадку це КЛВФ - (компактні лінійні відбивачі Френеля).

Приклад

Французьке поняття ol é agin е ux не має прямого відповідника в українській мові, який міг би бути виражений одним словом. Тому ми перекладаємо його словосполученням олійні (маслянисті) культури (рослини). Термін coproduits , який ми часто зустрічаємо у технічних текстах, також не має прямого відповідника в українській мові. Загалом, він означає компонент (продукт), який входить у склад певної речовин поряд із іншими компонентами; один ізскладових компонентів певної речовини . У нашому прикладі ми переклали цей термін просто як речовини , зробивши, таким чином, певне узагальнення. Словосполучення coproduits sulfur é s українською мовою ми передали іншими граматичними засобами, властивими саме цій мові: речовини, які містять у своєму складі сірку.

У випадку нерозуміння перекладачем глибинної і поверхневої структури повідомлення можливі помилки подвійного характеру: неадекватність поверхневої структури може призвести до перекручення глибинної структури і смислу вихідного тексту або ж, не перекручуючи зміст повідомлення, спричинити порушення норм цільової мови.

2.2 Лексичні труднощі перекладу науково-технічної літератури

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу можна виокремити “багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів у науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі “фальшиві друзі” перекладача, як псевдоінтернаціоналізми, лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика та етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова і терміни у французьких науково-технічних текстах, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо” [25, c.56].

Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Було б невірним говорити про переклад термінів як таких. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, є повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту галузь науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками.

Однак, у спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї труднощі полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи й відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і перш за все – у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу може надати тут консультація фахівця в даній галузі. Спочатку необхідно точно встановити, у чому полягає описувана в іноземномовному тексті проблема і в чому полягають проблеми її викладу в перекладі.

Як уже вказувалося вище, проблема може полягати в описі нових процесів або найновішої апаратури. Перекладач повинен уважно співставити усі випадки вживання нових термінів або місць, які важко передаються засобами української мови, щоб із загального змісту тексту скласти собі чітке уявлення про описувану проблему.

Приклад

Французьке поняття с ellule solaire українською мовою ми зазвичай передаємо за допомого слова фотоелемент . У даному прикладі ми навели зразок вживання, можливо, найбільш часто вживаних термінів і термінологічних словосполучень французької мови у галузі сонячної енергетики: cellule solaire , semi - conducteurs , silicium , voltage , panneau solaire photovolta ï que . Деякі терміни з’явилися у мові давно, деякі відносно недавно, але мало не щодня із швидким розвитком науки і техніки у мові виникають нові терміни на позначення нових понять. Для перекладача дуже важливим є знання базової термінологічної системи певної галузі знань, із якою він працює, і в той же час він постійно повинен відслідковувати появу нових термінологічних утворень у певних галузях знань, які його цікавлять, і з якими він працює.

Таким чином, тексти на тему АВЕ, як і будь-який науковий текст, характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати з’ясувати значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати вже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

2.4 Переклад термінів

Як ми вже зазначали, в перекладацькій практиці під терміном слід розуміти слова та словосполучення, що позначають специфічні об’єкти і поняття, якими оперують спеціалісти певної галузі науки чи техніки. У якості термінів можуть використовуватись як слова, які застосовуються майже виключно в рамках науково-технічного стилю (onduleur (т) – інвертор (перетворювач постійного струму в змінний.), astéroïd (т) - астероїд, і т.д.), так і спеціальні значення, які застосовуються і в певній галузі, і в якості загальнонародних слів (nappe – горизонт; рівень; шар (в геології); порожнина (в математиці), а не лише скатертина , наприклад), які мають всім добре відомі загальномовні значення.

Тому при перекладі будь-якого тексту, чи то технічного, чи то художнього, не слід плутати значення слова як терміну певної галузі з його звичайним загальновживаним значенням, що застосовується здебільшого в художньому стилі.

При перекладі термінів перекладач повинен орієнтуватися на тематику тексту з тим, щоб уникнути неправильного вибору відповідника, омонімічного терміну.

Говорячи про переклад термінів з точки зору теорії, можна наголошувати на тому, що термін:

- однозначний;

- не має конотативних значень;

- найчастіше позбавлений синонімів;

- незалежно від тексту перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом, і тому згідно одностайної думки багатьох спеціалістів, відноситься до числа одиниць, які не ускладнюють роботу перекладача.

Дійсно, людині, не спеціалісту в сфері перекладацької діяльності, на перший погляд може здатися, що переклад термінів є найпростішим для перекладача, адже не так вже й важко знайти вірне значення тому чи іншому терміну у відповідному словнику, знаючи при цьому, що терміни – однозначні та перекладаються абсолютним еквівалентом, незалежно від сфери, в якій вони вживаються.

Дійсно, не всі терміни перекладати важко. Деякі з них, справді, однозначні і не мають жодних інших значень ні в якій іншій сфері. Такі терміни мають точні відповідники, які легко знайти в словниках, наприклад: biocarburant ( m ) – біопаливо, é nergie ( f ) solaire – сонячна енергія; onde ( f ) acoustique ( sonique ) – акустичний екран, lexicolog ie ( f ) – лексикологія.

Але чому ж тоді іноді буває досить складно знайти вірне значення тому чи іншому терміну?

По-перше, лише в ідеалі термін є однозначним і не має синонімів та конотацій. А по-друге, навіть у цьому “ідеальному” становищі говорити про його переклад “термін – терміном” можна лише в тих випадках, коли елементи термінології знаходяться в своєму природньому оточенні, тобто в науковому стилі або в підмові науки. Проте, переклад терміна далеко не завжди є простою заміною слова мови оригіналу словом в мові перекладу.

Перекладати терміни було б легко та просто, якби наукова література мала монопольне право на їх використання, або ж якби кожний термін дійсно мав термінологічний еквівалент в будь-якій парі мов. Але такого поки що не спостерігається.

Приклад

У першому прикладі ми можемо побачити кілька термінів, особливістю яких є те, що вони є «міжгалузевими». Такий термін як rendement , наприклад, часто зустрічається в економіці у значенні рентабельність , дохідність , у сільському господарстві у значенні врожайність , у гірничій справі може вживатися у значенні видобуток чогось. Хоча усі значення подібних «міжгалузевих» термінів у різних галузях знань зазвичай є близькими, для перекладача важливо все ж таки підібрати таке слово-відповідник, яке могло б найточніше передати необхідне значення у певному повідомленні. У нашому випадку ми переклали rendement словом доцільність .

Варто також відмітити, що у науково-технічних текстах на тему АВЕ дуже часто зустрічаються терміни і слова, які, по суті, є основою для термінологічних баз інших галузей знань. У нашому прикладі, зокрема, це такі слова як extraction (добування), lipide (ліпід), algue (водорость).

У другому прикладі ми проілюстрували, яким чином термін французької мови не завжди можливо перекласти українською мовою за допомогою його термінологічного (часто калькованого) еквіваленту. У нашому випадку – це слово transformation , яке у подібних випадках зазвичай перекладається не як трансформація , а як перетворення ,.

Приклад

У науково-технічній літературі, зокрема у текстах на тему АВЕ, можна знайти чимало прикладів вживання слів, термінів, які не є типовими лише для цієї сфери знань. У таких випадках, можливо, потрібно звертати увагу в першу чергу на контекст і при виборі правильного відповідника при перекладі важливо відштовхуватись саме від даного контексту. У нашому прикладі, приміром, такі слова як transmission , multiplicateur , circuit , nacelle , m â t , вживаються як спеціальні терміни у найрізноманітніших галузях знань, де вони мають свої відмінні одне від одного лексичні значення.

Помилковим твердження про неймовірну легкість перекладу терміна постає при відтворенні термінів-омонімів, значення яких варіюють, залежно від сфери застосування. Багатозначність таких термінів значно ускладнює роботу перекладача, адже вони не завжди перекладаються як повні еквіваленти, більш того навіть не завжди дослівно.

Приклад

Цікавим є те, що гідроелектростанція (ГЕС) французькою мовою часто перекладаєтьсяне як centrale hydroéléctrique , а словосполученням centrale hidraulique , яке дослівно можна перекласти як гідравлічна станція .

Термін d é rivation вживається у різних галузях знань із абсолютно різними лексичними значеннями: деривація (словотвір) – в лінгвістичній науці, диференціювання – в математиці, відведення, відвід – у галузі гідроелектроенергетики, а отже й у сфері альтернативних видів енергії. Для перекладача тут важливо бути уважним і знайти саме те значення терміна, яке є вірним для обраної ним тематики науково-технічних текстів.

Так само термін galerie ми могли б перекласти просто прямим відповідником галерея , але за своїм значенням слово галерея у науково-технічних текстах на тему АВЕ нам не підходить. Іншими значеннями слова galerie є штрек , штольня , але тематиці саме наших текстів відповідають такі значення цього слова як хід , прохід (підземний) . Тому, якщо перекладач зустрічається із явищем, коли слова, терміни в обох мовах мають схожі звучання та написання, йому також важливо проявити особливу уважність та обережність у процесі перекладу.

Цікавим також є те, що у французькій мові поняття гідроелектростанція виражається зазвичай словосполученням (centrale hydraulique ), а в українській мові – абревіатурою (ГЕС ). Схожа ситуація і з означенням de basse chute , яке у французькій мові є складеним, а в українській зазвичай виражається одним словом низьконапірний . При перекладі на такі мовленнєві нюанси перекладачеві також важливо звертати увагу.

Отже, труднощі перекладу термінології пов’язані з:

· неоднозначністю термінів;

· відсутністю перекладацьких відповідників у випадку неологізмів;

· національною варіативністю термінів [6, c.43].

Як бачимо, переклад термінів налічує низку проблем. Слід пам’ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладу термінів: “поняття – український термін ”, а не “іншомовний термін – український термін ”, з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей “підкаже” іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. Проілюструвати це можна таким прикладом.

У французькій термінології, наприклад, один елемент на сонячній батареї називається cellule , який ми дослівно можемо перекласти як клітина – очевидно назву підбирали за подібністю. Українська термінологія для цього поняття має термін елемент , комірка . Як бачимо, асоціації у творців двох термінів були досить різні. Тому перекладати французький електромеханічний термін cellule українським словом клітина не можна – це нетермінологічний підхід. А у поєднанні терміна cellule із іншими словами, наприклад, cellule photo é lectrique , cellule photovolta ï que українські відповідники і тут мають свої особливості: відповідно фотоелемент та вентильний фотоелемент . Так само помилково буде перекладися французьке словосполучення centrale hydaulique як гідравлічна централь , оскільки в українській терміносистемі для того існує словосполучення гідроелектростанція .

Приклад

Цим прикладом ми хотіли ще раз одночасно підкреслити багатоаспектність термінів у науково-технічних галузях знань, зокрема у галузі альтернативних джерел енергії, і проблематику адекватного вибору перекладачем слова-відповідника. Французьке слово nappe , наприклад, ми можемо зустріти у кількох різних сферах: у математиці – порожнина ; зв’язна поверхня , у техніці – 1) поверхня ; рівень 2) шар ; у геології – 1) горизонт ; рівень 2) шар . Варто також згадати нейтральне поширене значення цього слова – скатертина . Але нам для перекладу потрібно вибрати лише один український відповідник для даного слова і по контексту ми можемо визначити, що слово-відповідник шар є найбільш адекватним у цьому випадку.

Отже, узагальнюючи усе вищезгадане, ми можемо сказати, що переклад термінів у науково-технічних текстах, зокрема у текстах на тему джерелсамовідновлювальних енергій, з французької мови на українську є особливим перекладацьким процесом зі своїми труднощами та перевагами. Перевагою у цьому процесі є те, що науково-технічні терміни у багатьох випадках є словами із чітко визначеним конкретним значенням і таке значення в них, як правило, одне. Вони, як правило, не мають емоційно-експресивних авторських забарвлень та набувають конотативних значень у тексті. Це значно полегшує роботу перекладача при виборі ним адекватного терміна-відповідника у мові перекладу, у нашому випадку в українській мові.

Разом з тим, як ми вже згадували вище, у даному процесі існують і свої складні моменти, адже у кожному правилі можуть бувають свої виключення. Однією із основних труднощів у перекладі науково-технічних термінів, зокрема термінів у текстах на тему самовідновлювальних джерел енергії, є те, що ці терміни все ж таки не завжди мають лише одне лексичне значення. Часто ми спостерігаємо явище так званих багатогалузевих термінів, як мають схожі чи абсолютно різні значення у різних галузях знань. Для перекладача дуже важливою є обізнаність із такою багатозначністю термінів і уважність при виборі необхідного відповідника у вигляді слова, словосполучення чи навіть пояснювального речення.

2.5 Прийоми перекладу термінів

Переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою лексичних, лексико-семантичних та лексико-граматичних міжмовних трансформацій. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, аби якнайточніше передати значення будь-якого терміна.

2.5.1 Лексичні прийоми перекладу термінів

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування . Транскодування– це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом є досить частим явищем у практиці технічного перекладу (наприклад, laser (т) – лазер, діод – diode( f ) ). При перекладі за допомогою транслітерації не слід забувати й про “фальшивих друзів перекладача” (таких слів-омонімів, як contribution, stimulation , etc.), транслітераційний спосіб перекладу яких призводить до грубих викривлень смислу [2, c.64].

Приклад

У цьому прикладі ми хотіли проілюструвати вживання міжмовних слів-омонімів. Французьке слово panneau , наприклад, ми могли б по аналогії перекласти українським словом панно , але для даного контексту це було б грубою помилкою, адже дана лексема не має ніякого відношення до тематики альтернативних видів енергії. Зазвичай французьке panneau ( solaire ) у подібному контексті ми перекладаємо як (сонячна) батарея чи (сонячна) панель . Загалом, це явище ми називаємо «фальшиві друзі перекладача», воно є досить поширеним, а тому перекладачеві необхідно бути уважним із словами-термінами, які, здавалося б, можна перекласти пофонемно без викривлення сенсу повідомлення.

Приклад

Другим прикладом явища «фальшивих друзів перекладача» у контексті науково-технічних тестів у галузі АВЕ є, наприклад, французький, досить частовживаний термін d é composition , який за фонетичною аналогією ми могли б перекласти українським терміном декомпозиція . Але термін декомпозиція вживається зазвичай лише у сфері математики і медицини і за своїм лексичним значенням до нашої теми абсолютно не підходить, тому французьке d é composition ми перекладаємо його прямим українським відповідником розкладення , розчеплення . Загалом, як ми вже згадували вище, подібне явище є досить поширеним у перекладацькій діяльності, ми ж навели лише одиничні наглядні приклади.

Терміни підлягають перекладу також за допомогою іншого лексичного прийома – калькування як передачі не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу [27, c.35].

Приклад

У науково-технічних текстах на тему АВЕ дуже часто зустрічаються складні терміни (утворені кількома окремими основами), які українською мовою ми зазвичай передаємо перекладаючи складові частини цього складного поняття. Так відбувається так званий процес термінологічного калькування. У нашому прикладі, приміром, це стосується слова h é liothermodynamie , яке ми передаємо засобами української мови, перекладаючи його складові частини (морфеми) – сонячна термодинаміка .

Приклад

Також дуже поширеним явищем при перекладі термінів у сфері альтернативних джерел енергії є напівкалька – коли одна частина терміну перекладається, а друга залишається без перекладу: biocarburant – біопаливо , (як у наведеному вище прикладі), photopile – фотоелемент (хоча цей термін ми часто перекладаємо і як сонячний елемент ) і т.п.

Переклад термінів можливий також шляхом використання прийому опису значення або, як його ще називають, експлікації . Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках [27, c.38].

Приклад

Як бачимо із нашого прикладу, новоутворене французьке поняття immeuble à é nergie positive ще не має зафіксованого прямого відповідника в українській мові, тому ми вдаємося до прийому опису значення цього конкретного поняття і в той же час ми можемо запропонувати, наприклад, такий варіант його перекладу як енергопозитивний будинок , хоча це, можливо, певною мірою є калькуванням. А загалом, нові слова і поняття у галузі АВЕ виникають дуже часто, тому перекладачу у цій сфері доводиться досить часто звертатись до такого перекладацького прийому як експлікація.

Приклад

Як ми вже згадували, французьких текстах на тему альтернативних джерел енергії і навколишнього середовища дуже часто зустрічаються неологізми, виникають якісь нові поняття, адже розвиток цих галузей, по суті, тільки починає набирати обертів. Тому багато таких «нових понять» потребують певних роз’яснень з боку перекладача, адже якщо французькомовному читачу чи слухачу усе зрозуміло за рахунок того, що він постійно перебуває у своєму мовному середовищі, то, наприклад, для україномовного отримувача повідомлення багато що може залишитись незрозумілим. У Франції, приміром, наприкінці 2007 року для вирішення найважливіших екологічних питань та усього, що стосується охорони навколишнього середовища країни була створена спеціальна нарада (комісія) для організації регулярних політичних зустрічей на високому рівні за участі уряду країни, громадських організацій, місцевих профспілок та ін. Ця нарада називається Grenelle Environnement або Grenelle de l ' environnement . Цю назву досить часто можна знайти у найновіших інформаційних джерелах, що стосуються навколишнього середовища та АВЕ. Тому при перекладі подібних понять важливо описати їхнє значення – чи у самому тексті, чи зробивши зноску внизу сторінки – адже вони є новими і тому потребують певного роз’яснення. У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації.

2.5.2 Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу

До інших трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію.

Конкретизація – це процес, при якому одиниця більш широкого змісту передається в мові перекладу одиницею конкретного змісту. В українській мові необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог. Наприклад, поняття “досліджувати ” може відноситися до різних ситуативних умов, і в значній мірі упорядковується контекстом; у французькій мові цьому поняттю будуть відповідати різні більш вузькі за значенням одиниці, в залежності від контексту:

- explore r – досліджувати (наприклад, місцевість) – e xplore r l ’environment, la nature – досліджувати навколишнє середовище, природу.

- е xaminer – вивчати, розглядати (examiner une affaire etc – вивчати якусь справу і т. д.).

- étudier – вивчати, розробляти (é tudier un projet etc . – розробляти проект і т. д.).

Таким же чином багато французьких термінів мають в українській мові кілька відповідників, вживання того чи іншого з яких визначається контекстом. Наприклад, слово g é n é rer ми можемо перекласти як: генерувати , виробляти , породжувати , утворювати (створювати) .

При перекладі термінів також можливим є застосування прийому генералізації. Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу. Наприклад: p é trole на українську мову ми часто перекладаємо не як нафта , а якпаливо .

Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови є новим.

Скажемо, у французьких текстах із сонячної енергетики є терміни, переклад яких не зареєстрований галузевими франко-українськими словниками. Наприклад, термін le watt - cr ê te . Переклавши його визначення з французької мови на українську, ми дізнаємося, що він позначає одиницю виміру електричної потужності фотогальванічної установки (сонячної батареї). Тобто цей термін вживається для позначення одиниці кількості електроенергії, яку ми можемо отримати від сонячної батареї певного розміру при певній кількості сонячної енергії. Оскільки в українській мові ми не знайшли прямого відповідника цьому терміну, його можна було б перекласти по-різному. Можна було б, наприклад, перекласти його як сонячний ват , за аналогією, адже тут ми вимірюємо вати електроенергії, яку ми отримали безпосередньо за рахунок енергії сонця. Подібний переклад може означати, що перекладач скористається прийомом логічної синонімії.

Розглянемо ще деякі прийоми. Компресія – більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту. Наприклад: tranch é de d é rivation des eaux – водовідвід , або, навпаки, українське поняття генератор змінного струму на французьку мову ми зазвичай перекладаємо коротким alternateur . Інверсія – це зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів. Наприклад: circuit de courant – струмовий ланцюг , послідовний ланцюг , а словосполучення installation photovolta ï que ми зазвичай перекладаємо як фотогальванічна (фотоелектрична ) установка (іноді можемо перекладати як сонячна батарея ) [2, c.44, 48].

Отже, переклад термінів – дуже відповідальна задача для перекладача. Перекладач повинен рахуватися з тим, що кожна мова розвивається самостійно: в ній діють власні мовні реалії, закріплені культурно-історичні реалії, з’являються нові терміни, які ще не мають еквівалентів на момент перекладу на інші мови.

Це означає, що незалежно від ступеня володіння перекладачем обома мовами, об’єму його фонових знань, він так чи інакше зустрінеться з неочікуваним в тексті оригіналу, що може бути лінгвістичними чи екстралінгвістичними реаліями. Враховуючи це, перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками, а також поширеною у всьому світі мережею Інтернет.

Висновки

Дослідивши лексичні особливості перекладу науково-технічних текстів на матеріалі альтернативних видів енергії (АВЕ), ми дійшли наступних висновків.

1. Під дискурсом у даній науковій роботі мається на увазі комунікативна подія, обумовлена взаємозв’язком між мовцем і слухачем та їх мовленнєвою поведінкою. Завданням наукового дискурсу є доведення певних положень, гіпотез, аргументування, точний і систематичний виклад наукових проблем з метою описати, визначити й пояснити явища природи і суспільного життя, передати суму знань, ґрунтовно викласти результати досліджень. Адресатом наукового дискурсу може бути 1) спеціаліст у вузькій області дисциплінарного знання; 2) спеціаліст широкого профілю; 3) масовий читач.

2. Досліджуваний функціональний стиль — це різновид мови, який обслуговує сферу суспільно-мовної практики людей (науку і виробничо-технічну сферу), предметом якої виступають проблеми пошуку, дослідження та застосування альтернативних видів енергії. Він належить радше до науково-популярного підстилю та характеризується сукупністю власних засобів, серед яких логічна стрункість, точність у поясненні фактів, монологічний характер. Специфіка стилю характеризується лексичною нейтральністю, вона яскраво виявляється на морфологічному та синтаксичному рівнях.

3. Основною функціональною одиницею науково-технічних матеріалів є термін; він надає найбільш точне, стисле і економне визначення науково-технічній думці, що є дуже важливим для перекладача при роботі із словом.

4. Словниковий склад наукової і технічної літератури французькою мовою характеризується різноманіттям і великим числом наукових і технічних термінів. Дуже важко провести межу між термінами і повсякденними словами внаслідок їх лексичної багатозначності;

5. Для перекладу французької наукової і технічної літератури важливу роль відіграють словники. Проте відомо, що основний недолік словників полягає в тому, що вони застарівають ледве вийшовши до друку, а нові поняття, неологізми у сфері АВЕ виникають за дуже короткий проміжок часу. Крім того, словники для перекладу НТЛ є виключно спеціалізованими, а тексти тематики АВЕ є, так би мовити, «широко профільними», адже вони охоплюють різні, з точки зору лексики, наукові галузі, такі як сонячна, водяна, геотермальна, вітрова енергетика та ін.

6. Галузь альтернативних видів енергії характеризується наявністю великої кількості складених термінів, утвореними кількома радикалами для позначення якогось одного поняття. При передачі таких термінів засобами українською мови ми часто вдаємося до різноманітних перекладацьких прийомів, адже не завжди у мові перекладу присутній еквівалент чи навіть відповідник для позначення необхідного термінологічного поняття.

7. Складна еволюція французької мови сприяла широкому розвитку синонімії, в тому числі і лексичної. Одне і те ж поняття можна виразити різними словами. У французькій науковій літературі здебільшого використовуються синоніми латинського походження, які українською мовою ми зазвичай передаємо зі збереженням латинського кореня;

8. При перекладі необхідно пам’ятати, що хоча мова французьких науково-технічних текстів все ж таки є частиною загальнонаціональної мови, тобто використовує спільну лексику і граматику, вона має свій окремий стиль, який відповідає меті і завданню науково-технічної літератури. Тому для перекладача важливим завданням постає збереження цього стилю лексичними засобами своєї мови.

Звісно, усіх лексичних особливостей перекладу у цій об’ємній галузі знань ми не охопили у даній науковій роботі, а торкнулися лише тих, які на сучасному етапі здаються нам найактуальнішими та найцікавішими з перекладацької точки зору.

Україномовні бібліографічні джерела

1. Андрієнко Л.О. (уклад.) Науково-технічний переклад: Конспект лекцій і дидактичний матеріал для студентів лінгвістичних спеціальностей / Черкаський держ. технологічний ун-т /. — Черкаси : ЧДТУ, 2002. — 91с

2. Бондаренко В.В., Дубічинський В.В., Кухаренко В.М. Переклад науково-технічної літератури. – Харків, 2001.

3. Бондарець О.В., Терещенко Л. Я., Дубічинський В.В., Павлова Г.Д.Основи українського термінознавства та перекладу науково-технічної літератури: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". — Х. : НТУ "ХПІ", 2006. — 136с.

4. Вакуленко М. О. Сучасні проблеми термінології та української наукової термінографії. Київ : ВПЦ Київський університет, 2009. – 64 с.

5. Гнатишена I. М., КиякТ.Р. Словник інтернаціональних терміноелементів грецького та латинського походження в сучасній термінолонії.К. : Академія, 1996.101 с.

6. Деркач Л.М. (відп.ред.). Актуальні проблеми науково-технічного перекладу / Національний гірничий ун-т ; Інститут електроенергетики. Кафедра перекладу та педагогічної психології ; Центр психологічних та інноваційних досліджень /. — Д. : Національний гірничий ун-т, 2007. — 257с.

7. Дев'яткіна С.С., Шкварницька Т. Ю.Альтернативні джерела енергії: Навч. посібник / Національний авіаційний ун- т. — К. : НАУ, 2006. — 92с.
- Євтушенко Л.П. (уклад.), Шпак В.К. (ред.). Збірка інформаційно-технічних текстів до курсу "Теорія і практика перекладу" / Черкаський інженерно- технологічний ін-т /— Черкаси, 1999. – 96с.

8. Єршов В.В., Кузнецов В. Г.Російсько- українська термінологія з теплотехнічних дисциплін / Український держ. морський технічний ун-т ім. Макарова. — Миколаїв : УДМТУ, 2000. — 84с.

9. Зарицький М. С. Актуальні проблеми українського термінознавства : начв. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Нац. техніч. ун-т України "Київський політехніч. ін-т". К. : Политехніка, 2007. 56 с.

10. Ібрагімова С. В.Проблеми перекладу науково-технічної літератури: навч. посібник / Національний технічний ун-т України "Київський політехнічний ін-т". — К. : НТУУ "КПІ", 2008. — 164с.

11. Карабан В. І. Переклад наукової і технічної літератури. — К., 2001. – 302 с.

12. Коваленко А.Я. Загальний курс науково-технічного перекладу. – К.: ІНКОС, 2002. – 320 с.

13. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб.. — К. : Юніверс, 2003. — 280с.

14. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підруч. / Терех О.І. (ред.). — Вінниця : Нова Книга, 2000. — 448с.

15. Ліпінська А. В.Науково-технічна термінологія: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". Інститут дистанційного навчання. — К. : Університет "Україна", 2007. — 218с.

16. Лук'янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В.Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури / Благодійна організація "Центр практичної філософії"; НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. — К., 2000. — 303с.

17. Манець І. Г.. Білецький В.С, Ященко Ю.П.; За ред.. Грядущого Б.А.Російсько-українськийсловник із техногеної безпеки та екології / Донецьк : Донбас, 2004. 576 с.

18. Михайлова О. Г., Сидоренко А. А., Сухопар В. Ф.Українська наукова термінологія: Навч.посібник / Національний технічний ун- т "Харківський політехнічний ін-т". — Х. : НТУ "ХПІ", 2002. — 119 с.

19. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). – К., 1997. – 304 с.

20. Петрова Т.І. Науковий переклад: Конспект лекцій / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. — К. : КНУБА, 2002. — 39с.

21. Пілецький В.I. Про деякі запозичення в сучасній українській термінології (www.nbuv.gov.ua).

22. Полюга Л. та ін. [ред. кол. ]: Проблеми української термінології : збірник наукових праць учасників 9-ї Міжнародної наукової конференції "Проблеми української термінології СловоСвіт 2006", м. Львів, 19-21 вересня 2006 р. / Нац. ун-т "Львівська політехніка", Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології;. Львів : Львівська політехніка, 2006. 210 с.

23. Симоненко Л.О.(відп.ред.редкол.). Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. / НАН України; Інститут української мови. Комітет наукової термінології /. — К., 1998. — 264c.

24. Терехова Л. О.Навчальний посібник з французької мови для студентів-перекладачів напряму підготовки 0305 "Філологія" спеціальності 7.030507 "Переклад" / Національний гірничий ун-т. — Д., 2006. — 148с.

25. Федорова Л. О.Аспектний переклад: Французька та українська мови / Київський держ. лінгвістичний ун-т. — К., 1999. — 137с.

26. ХарченкоС. В.Науково-технічна термінологія: навч. посібник / Національний авіаційний ун- т. — К. : НАУ-друк, 2009. — 111с.

27. Актуальні проблеми науково-технічного перекладу : Колективна монографія - Дніпропетровськ, НГУ, Вип.2 .-- 2007.-- 256 с.

28. 1-а Міжнародна наукова конференція"Проблеми української науково-технічної термінології". Л. : ЛПІ, 1992. 236 с.

29. Проблеми української термінології // Вісник Львівського національного університету “Львівська політехніка”. – № 453. – Львів, 2002. – С.183

Російськомовні бібліографічні джерела

30. Мирам Г., Гон А. Профессиональный перевод. – К.: Эльга – Ника – Центр, 2003. – 273 с.

31. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М.: Филология три, 2002. – 416 с.

32. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. СПб, 2000. – 230 c.

Лексикографічні джерела

33. Бобылёв В. Н. Краткий этимологический словарь научно-технических терминов : Учебно-справочное пособ. М. : Логос, 2004.96 с.

34. Перхач В., Кінаш Б. (укладачі), Російсько-український науково-технічний словник : 30 000 слів / .Львів, 1997.453 с.

35. Л.О.Симоненко(редактор-лексикограф). Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з екології. 2000р. – 435 с.

36. Щербина О. Енергія для всіх: технічний довідник з енергоощадності та відновних джерел енергії.— Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2007. — 340 c.

37. Французско-русский технический словарь = Dictionnaire technique : Около 80000 терминов.2-еизд., стереотип. 2001 – 592 с.

38. Dictionnaire francais raisonné. Portail terminologique muldidisciplinaire. (www.termscience.fr).

39. Dictionnaire technique et scientifique franco-russo-ukrainienne. ABBYY Lingvo Dictionnaire multilingue électronique.

40. www.dict.linux.org.ua (проект багатомовних (зокрема технічних) словників)

Джерела ілюстративного матеріалу

41. LйonFrerisetDavidInfield. Les énergies renouvelables pour la production d'électricité. - Dunod, L'Usine Nouvelle, 2009 – 205 p.

42. Jacques Vernier. Les énergies renouvelables. – PUF, 2009 – 137 p.

43. Énergies renouvelables : les nouvelles opportunités de développement
Dossier hors série du Moniteur (www.lemoniteur.fr) qui dresse un panorama actuel et prospectif sur l’éolien, l’hydraulique, le bois-énergie et le biogaz. - Mars 2001. 44 p. 44. Énergie solaire.Un ouvrage qui insiste sur le rôle des énergies renouvelables, et surtout de l’énergie solaire, dans le développement durable. . - Madanjeet Singh – 1998 - UNESCO / France Loisirs - 207 p.

45. Capital (revue mensuelle), spécial numéro. «200 projets qui peuvent relancer la France». № 200, mai 2008 – p. 76 – 79.

46. La revue électronique en sciences de l’environnement (www.vertigo.revues.org). 47. Centre de développement des énergies renouvelable. Revue des énergies renouvelables (www.cder.dz)48. Portail therminologique multidisciplinaire (www.termesciences.fr)

49. Normalisation dans la terminologie scientifique : règles générales, lumière et couleur. (www.persée.fr)

50. www.terminologie.fr

51. www.energies-alternatives.ca

52. www.energies-renouvelables.org

53. www.energies-renouvelable.tv