Дипломная работа: Лінгвістичний аналіз засобів характеристики опису місця дії (на матеріалі короткого оповідання кінця ХІХ ст.)

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди

Кафедра практики англійського усного та писемного мовлення

Дипломна робота на тему:

“Лінгвістичний аналіз засобів характеристики опису місця дії (на матеріалі короткого оповідання кінця ХІХ ст)

Дипломна робота

студентки факультету

іноземної філології

група 5 а/ф

Науковий керівник:

канд. філол. наук, доцент

Харків – 2004

Зміст

Вступ

1. Аналіз засобів створення описів місця дії у коротких англомовних оповіданнях

Аналіз мовних засобів створення ОМД

Аналіз синтаксичних конструкцій ОМД

2. Відтворення описових контекстів у перекладі

Поняття перекладу. Основні перекладознавчі категорії

Аналіз перекладів описів місця дії в коротких англомовних оповіданнях кінця ХІХ століття

3. Робота з омд на заняттях з домашнього читання у мовному вузі

Читання як вид мовленнєвої діяльності. Види читання

Розробка вправ для роботи з описами місця дії на заняттях з домашнього читання у мовному вузі (на матеріалі коротких англомовних оповідань Е. По “Золотий жук”, “Занепад дому Ешерів", В. Ірвінга “Дольф Хейлігер” та “Г. Мелвіла “Беніто Серено”)

Література

Вступ

Предметом даної роботи є описи місця дії (ОМД), як одного із компонентів тексту. Текст і його компоненти є об’єктом дослідження різних наук: літературознавства, перекладознавства, лінгвістики.

Актуальність даного дослідження обумовлена необхідністю охарактеризувати місце дії у системі художнього тексту з точки зору лінгвістичної, функціональної цінності на матеріалі коротких англомовних оповідань.

Тема даної роботи “Лінгво-стилістична характеристика опису місця дії" на сьогоднішній день недостатньо вивчена: немає систематизованої теоретичної бази, а також чіткої типології ОМД. Але треба зазначити, що робилися спроби систематизувати та більш досконально вивчити цей компонент тексту. А.М. Щербина досліджував лінгвістичні особливості ОМД у художній прозі, й визначив лінгвістичний статус опису як функціонально-смислового типу мовлення [50,114].

До проблеми типології ОМД звертався також В.В. Одинцов, який визначив поняття художнього і нехудожнього описів [31,12].

Мета даної роботи - дати характеристику місця дії в коротких англомовних оповіданнях кінця ХІХ сторіччя: “Дольф Хейлігер” Вашингтона Ірвінга, “Занепад дому Ешерів", “Золотий жук" Едгара По, та “Беніто Серено” Германа Мелвіла, визначити їх місце в системі тексту та виявити труднощі, що виникають при перекладі.

Виходячи з поставлених цілей, виділимо такі завдання:

Проаналізувати лексичні та синтаксичні засоби створення ОМД в оповіданнях.

Пояснити функції ОМД в оповіданнях.

провести аналіз перекладу ОМД з метою виявлення факторів, які спричиняють труднощі перекладу.

Показати роль ОМД при навчанні читанню

Розробити систему вправ для виявлення та аналізу ОМД і роботи з ними на заняттях з англійської мови у мовних вузах.

Теоретична цінність даної роботи полягає у всеохоплюючому дослідженні функції ОМД як об’єкту лінгвістики, стилістики, літературознавства та перекладознавства, а також у виявленні того як саме залежать лінгвістичні засоби зображення ОМД від епохи написання твору, від індивідуальної манери автора, від його життєвого досвіду.

Практична цінність роботи полягає у розробці системи вправ для роботи з ОМД в оповіданнях В. Ірвінга, Е.А. По, Г. Мелвіла “Дольф Хейлігер” “Занепад дому Ешерів", “Золотий жук”, та “Беніто Серено”. Також зібраний в роботі матеріал може бути використаний для більш досконалого вивчення ролі та засобів створення ОМД в коротких англомовних оповіданнях.

Новизна даної роботи полягає у тому, що ОМД ще не досліджувалися в обраних нами творах. Щоб виявити індивідуальну авторську манеру, требі з’ясувати особливості ОМД, їх функції у творі і засоби створення.

Дана робота складається з вступу, чотирьох розділів, де розглядається текст як об’єкт лінгвістичного аналізу, аналізу засобів створення ОМД та перекладу опису місця дії в коротких англомовних оповіданнях, розробляються вправи для роботи з ОМД на зайняттях з домашнього читання у мовних вузах та висновку.

Використовуємо методи аналізу мовних засобів створення ОМД, аналізу синтаксичних конструкцій, перекладацький, суцільно-вибірковий, порівняльний, статистичних підрахунків.

1. Аналіз засобів створення описів місця дії у коротких англомовних оповіданнях

Аналіз мовних засобів створення ОМД

Аналіз мовних засобів створення ОМД у коротких англомовних оповіданнях підтвердив наявність у них маркованої і немаркованої лексики. До немаркованої лексики відносимо слова, що використовуються для передачі назв предметів інтер’єру та явищ природи, які найчастіше вживаються. Маркована лексика - це зображувально - виражальні засоби мови.

Проведений аналіз мовних засобів дозволяє відзначити, що для створення ОМД в оповіданнях використовується такі тропи: епітети, метафори, порівняння, іронія, цитати, алюзії, а також мовні фігури: риторичні звертання, запити і вигуки, повтори, інверсія та звуконаслідування. Така різноманітність маркованої лексики говорить про її важливі функції в ОМД.

Розберемо на конкретних прикладах функції зображувально-виражальних засобів створення ОМД.

Найчастіше в описах зустрічається такий вид тропів як епітет. Більшість епітетів - зображувальні. Їх функції - якомога образніше і точніше змалювати предмети і явища, що зображуються, наприклад: “Wherever he could gain a lookout between trees, he beheld heights and cliffs, one rising beyond another, until huge mountains overtopped the whole. There were no signs of cultivation; no smoke curling among the trees to indicate a human residence. Everything was wild and solitary. (Ірвінг). Опис лісової хащі допомагає яскравіше уявити велич природи, яка оточує головного героя і водночас змальовують його безсилля перед цією величчю. Епітети в цьому описі відіграють ще одну функцію: з одного боку, фон дикої природи з величезними горами підкреслює напружений, подавлений стан героя, а з іншого - відображує всю недоторкану красу дикого лісу., гір.

Окрім візуальних зображувальних епітетів, в описах зустрічаються слухові, нюхові, тактильні епітети, спрямовані на всебічне уявлення про описуване. Особливо їх багато в описах інтер’єру, але іноді зустрічаються і в описах природи. Наприклад: “And now muttering peals of thunder were faintly heard rolling behind the mountains (Ірвінг).

В оповіданнях також багато оцінювальних епітетів, які виражають ставлення автора або героя до зображуваного. або створюють певний емоційний настрій: “ The room in which I found myself was very large and lofty. The general furniture was profuse, comfortless, antique, and tattered. I felt that I breathed an atmosphere of sorrow…”

Порівняння також виконують функцію підсилення експресії зображуваного предмету і створюють емоційний фон опису. Так, змалювання чарівно - містичної ночі увиразнюється за допомогою такого порівняння: “But under the surfaces of the huge mosses of agitated vapors, as well as all terrestrial objects immediately around us, were glowing in the unnatural light of a faintly luminous and distinctly visible gaseous exhalation which hung about and enshrouded the mansion”.

Ще один улюблений троп представлених письменників - це алюзії і цитати. Їх в оповіданнях досить багато. Алюзії у романі - це найчастіше імена видатних людей, історичних осіб: Lord Cornbury, Governor Hunter, Hedrick Hudson, Captain Amasa Delano, Valparaiso, King George’s of England etc. Функції алюзій в описах різних різноманітні. Так, алюзія “the Negro Babo showed him a skeleton which had been substituted for the ship’s proper figure - head - the image of Cristobal Colon" (По) надає цьому моменту відтінку урочистості, віри в успіх. Імена історичних осіб створюють історичний і національно-культурний фон описів. Призначення цитат - створити додатковий емоційно-естетичний фон: “As the good old song has it,

“They all with a shout made the elements ring

So soon as the office was o’er

To feasting they went, with true merriment,

And tippled strong liquor gillor” (Ірвінг)

Іноді в даних творах зустрічаються перифрази. Вони присутні як в описах природи, так і в описах приміщення, образні і логічні, при чому образні переважають. Їх функція - додаткова характеристика описуваного предмета чи явища. Деякі образні перифрази досить оригінальні і яскраві, наприклад: “The sea, though undulated into long roods of swells, seemed fixed, and was sleeked at the surface like waved lead that has cooled and set in the smelter’s mould. The sky seemed a grey surtout. Highns of troubled grey fowls, kith and kin with flight of troubled grey vapours among which they were mixed, skimmed low and fitfully over the waters (Мелвіл).

Менше всього в ОМД коротких оповідань використовується гіпербола: “then having dispatched his supper, he threw himself on his mattress and endeavored to sleep" (Ірвінг).

Якщо в тропах слово або вираз вживається у переносному значенні і цей переніс створює конкретно-чуттєве уявлення, то у мовних фігурах, або стилістичних фігурах, слова вживаються у їх переносному значенні. Посилення виразності в них відбувається завдяки своєрідній побудові фраз і їх поєднанні. Розберемо кілька перекладів таких фігур, які зустрічаються в описах.

Найчастіше зустрічаємо повтори. Функції їх різні у різних описах, наприклад сум головного героя з приводу занепаду дому Ешерів виражається засобами повторення конструкції looked upon …, upon …: “I looked upon the scene before me - upon the mere house, and the simple landscape features of the domain - upon the bleak walls - upon the vacant eye - like windows - upon a few rank sedges - and upon a few white trunks of decayed trees - with an utter depression of soul” (По). В іншому випадку В. Ірвінг підкреслює звичайний обряд відправлення у подорож: “There was much leave - taking and kissing of old woman and children, and great activity in carrying on board baskets of bread and cakes, and provisions of all kinds" (Ірвінг).

Іноді зустрічаються дуже цікаві. Так би мовити, градаційні повтори: “He looked more narrowly, and saw guns leaning against a tree, and a dead body lying on the ground, here was the very foe that had fired at him from the glen” (Мелвіл). Функція градаційних повторів - зобразити зростаюче емоційне напруження.

Також в оповіданнях зустрічається іронія над деякими реальними явищами: “A closet the doors of which were taken off, contained three whole shelves of books, and some, too, of mighty folio dimensions, - a collection the like of which Dolph had never before beheld. As, however, the library did not take up the whole of the closet, the doctor’s thrifty housekeeper had occupied the rest with pots of pickles and preserves; and had hang about the room among awful implements of the healing art, strings of red pepper and corpulent cucumbers, carefully preserved for seed” (Ірвінг).

Окрім повторів на рівні фрази в оповіданнях зустрічаються повтори, які стають стилістичним прийомом на текстовому рівні. Це насамперед повтори деталей інтер’єру або пейзажу, яким письменниця надає додаткового смислового навантаження (камін, вітер, тощо) так утворюються своєрідні ланцюжки, лейтмотиви, які несуть у собі змістовно - підтекстову інформацію. Одним з таких лейтмотивів у творі Ірвінга “Дольф Хейлігер” став корабель, який згадується в оповіданні три рази. Утворюється ланцюжок, три ланки якого складають пейзажні описи навколо корабля, що несуть ЗПІ. Для Дольфа Хейлігера образ корабля став щасливим знаком. Остаточне розкриття підтекстової інформації відбувається наприкінці роману, коли корабель висаджує головного героя на землю і він іде до криниці, в якій він знаходить скарб його пращурів.

І ланка: “His dreams were strange and troubled. He thought he was following the old man along the side of a great river, until they came to a vessel on the point of sailing; and that his conductor led him on board and vanished. He remembered the commander of the vessel, a short swarthy man, with crisped black hair” 9Вперше корабель зустрічається в його снах).

ІІ ланка: “He found himself near the water’s edge, in a throng of people, hurrying to the pier, where was a vessel, ready to make sail. He was unconsciously carried along by the impulse of the crowd, and that it was a sloop, on the point of sailing up to the Hudson to Albany (Дивне відчуття, мимо його волі, приводить Дольфа до річки).

ІІІ ланка: “Besides the Indian hangers - on, ht had three or four humble friends among the white me, who looked up to him as a patron, and had the run of his kitchen, and the favor of being taken with him occasionally on his expedition. With a medley of such retainers he was at present on a cruise along the shores of Hudson, in a pinnace kept for his own recreation” (Подорож головного героя разом з індіанцями по річці Гудзон).

Роздуми друга Дольфа частково розкривають ЗПІ: “but the old gentlemen assured him it was very currently believed by the settlers along the river, that these highlands were under the dominion of supernatural and mischievous beings, which seemed to have taken some pique against the Dutch colonists in the early time of the settlement".

Легенда також підтверджує наявність якоїсь вищої сили в цих місцях: “Some, it said, believed these mischievous powers of the air to be the evil spirit conjured up by the Indian wizards, in the early times of the province, to revenge themselves on the strangers who had dispossessed then of their country" (Ірвінг).

Дуже характерною для мови описів є також інверсія. Цей прийом наближає до поезії, робить їх ліричнішими. Найчастіше інверсії зустрічаються в романі Едгара По “Занепад дому Ешерів” у вірші: “And all with pearl and ruby glowing, was the fair palace door” (Мелвіл).

Для підсилення експресії та вияву ставлення автора або персонажу до зображуваного використовуються риторичні звертання, запитання і вигуки - їх в оповіданнях досить багато: “Tis he, Amanda! my murdered, unburied friend! ” “And how long has this been? ” (Мелвіл). “He is the very image of the great Stone Face!" (По). “People, it is true, did talk, but have not people been prone to talk ever since the world began? ” (Ірвінг). Звертаннями, риторичними запитаннями письменники активізують читацьку увагу, іноді відкривають підтекст оповідання. Бо запитання примушує читача шукати відповіді.

Рідше зустрічаємо в ОМД таку фігуру мови, як паралелізм. Паралелізм на рівні речення представлений невеликою кількістю прикладів: “No sooner Dolph received into the doctor’s family, than he was put in position of the lodging of his predecessors. It was a garret-room of the steep-roofed Dutch house, where the rain had pattered on the shingles, and the lightning gleamed, and the wind piped through the crannies in stormy weather; and where whole troops of hungry rats galloped about, in distance of traps" (Ірвінг). В цьому прикладі все підкреслює не дуже вигідне становище головного героя і зіставляється інтер’єр, вплив природних явищ на його помешкання та наявність великої кількості щурів.

Багато паралелізмів на під текстовому рівні і між окремими над фразовими єдностями репрезентуючими різні типи контекстів: описи інтер’єру співставляються з портретними описами, описи природи - з описами внутрішнього світу героїв, різні види описових контекстів - з розповідними контекстами і роздумами в оповіданнях багато ОК, які переплітають різні функціонально-смислові типи мовлення (описи, розповіді і роздуми).

Нетиповими для ОК є звуконаслідування, що зустрічаються лише декілька разів. Це один із допоміжних засобів увиразнення зображуваного: “He listened and distinctly heard a step on the great staircase. It approached solemnly and slowly, tramp-tramp-tramp!" (Ірвінг, с 56). “Poor!" said Dolph to himself, “it was all a dream" (Ірвінг, с 58).

Поряд із тропами і фігурами мови письменники використовують, найчастіше в описах пейзажів, стилістично марковану лексику. Це слова, що відносяться до поетичних виразів: heights, dale, odor, heaven, oft. Це надає мові описів урочистості й величності.

Проведений аналіз лексичних засобів створення ОМД в коротких англомовних оповіданнях початку ХІХ ст. дозволяє зробити такі висновки:

Романтичність мови творів виявляється у використанні великої кількості троп, мовних фігур, поетичних слів. Найчастіше вживаними є епітети, порівняння, алюзії, повтори, інверсії, риторичні звертання, запитання і вигуки.

В ОМД наявні лейтмотивні ланцюжки, складені з деталей, які несуть додаткове смислове навантаження.

Характерною рисою ОМД в оповіданнях є переплетення різних функціонально - смислових типів мови (описів, розповідей і роздумів)

Мова ОМД, зокрема в описах пейзажів, наближена до мови поетів. Цьому сприяє використання поетичної лексики. Підвищеність, урочистість надає описам ліричності, мальовничості, емоційно-естетичної виразності, яка виявляється перш за все завдяки образності і виразності лексичних засобів їх створення.

Аналіз синтаксичних конструкцій ОМД

Аналіз синтаксичної структури ОМД в даних оповіданнях дозволяє виділити такі типи синтаксичних одиниць:

Одиночне речення: просте, складносурядне або складнопідрядне

Предикативна одиниця типу “it is”

Непредикативна (означувальна) конструкція

НФЄ

Наведемо приклади кожної з цих конструкцій:

Одиночне речення:

а) просте: “The disease of the lady Madeline had long baffled the skin of her physicians” (По)

б) складносурядне: “She was, in truth, much respected by al the poor people of the place; her house was quite a resort of the old wives of the neighbourhood" (Ірвінг).

в) складнопідрядне: “The radiance was that of the full, setting? And blood-red moon, which now shone vividly through that once barely discernable fissure, of which I have spoken extending from the roof of the building, in a zigzag direction, to the base” (По).

Предикативна одиниця типу “it is…”:

“It is separated from the mainland by a scarcely perceptible creek (Мелвіл).

Непредикативна одиниця:

“I could see dark draperies, the general furniture, many books and musical instruments lay scattered about, but failed to give any vitality to the scene" (Ірвінг).

НФЄ:

“There was the table on which he had leaned; there was the peg, on which he had hung his hat; and there was the door, locked preciously as he himself had locked it, with the chair placed against it (Ірвінг).

Частотність вживання синтаксичних конструкцій для створення ОМД представлена у вигляді таблиці:

Дані таблиці свідчать про те, що найчастіше вживаними синтаксичними конструкціями у побудові ОМД є одиночні речення (особливо складносурядні) та над фразові єдності.

Згідно із визначенням розгорнутих і згорнутих ОМД, можна стверджувати, що 79% ОМД є розгорнутими, а 21% - згорнутими.

Не досить великий відсоток розгорнутих ОМД пояснюється тим, що твори невеликі за розміром, хоча ОМД виконують важливі текстоутворюючі функції.

Отже можна зробити такі висновки:

1. Вибір синтаксичних конструкцій залежить від розміру твору та від ідейного задуму письменника. Недостатньо велика кількість розгорнутих описів обумовлена невеликими розмірами оповідань та особливим значення, яке дані письменники приділяють ОМД.

Найбільше ОМД зустрічається у Мелвіна та Ірвінга, трохи менше - у По.

2. Характер зв’язків між простими реченнями частіше перелічувальний, ніж причинно - наслідковий, тому ССР переважають над СПР.

Цю особливість можна простежити в даних творах письменників (По, Ірвінга, Мелвіна), що також становить характерну рису романтиків.

2. Відтворення описових контекстів у перекладі

Поняття перекладу . Основні перекладознавчі категорії

Перед тим, як почати аналізувати переклад описових контекстів коротких англомовних оповідань, зупинимося на понятті самого перекладу та його основних категорій, розглянемо особливості художнього тексту як об’єкт перекладу та визначено, у чому полягають основи та проблеми його перекладу, спираючись на конкретний матеріал взятих нами перекладів, і з’ясуємо, як реалізувати ці завдання.

За методологічну основу нашого дослідження візьмемо порівняння - перекладацький аналіз. Цей метод є дуже ефективним у лінгвістичному дослідженні, оскільки доповнюючи дані контрактивної лінгвістики дозволяє порівнювати не тільки аналогічні одиниці мовних систем, але й мовленнєві висловлювання і цілі тексти.

Таке співставлення дає можливість виділити лексичні угрупування і синтактичні структури мови оригіналу, які мають більш чи менш прямі відповідності у мові перекладу і часто перекладаються за допомогою звичайної підстановки, та інші структури, переклад яких вимагає суттєвих формальних і семантичних змін, і які через це можуть характеризуватися як “труднощі перекладу"

Отже, що не сутність перекладу. Так. в себе включає поняття перекладу? Визначення цього терміну, що зустрічається в літературі, дасть різноманітно, вони відображають зіткнення різних поглядів

Так в одному з ранніх досліджень А. Еттінгер дає таке визначення: “... переклад можна визначити як перетворення знаків чи репрезентацій в інші знаки чи репрезентації. Якщо оригінали виражають якесь значення, то ми звичайно вимагаємо, щоб їх відображення виражало таке ж саме значення або (що є більш реалістичним) щоб воно по змозі виражало те ж саме значення. Збереження інваріантного значення є центральною проблемою перекладу з однієї мови на іншу... ” (48, 67-68)

Якщо для Еттінгера центральною проблемою перекладу є проблема знакових відповідностей, то у визначенні У. Унтера головна увага приділяється іншому аспекту перекладу. Він пише: “Перекласти - означає замінити формулювання інтерпретації сегменту навколишнього світу іншим. По можливості еквівалентним формуванням. (48, 24)

Безсумнівною заслугою цього визначення є те, що на відміну від поданого Еттінгером, яке обмежене рамками мови і міжслівних відношень воно включає один із важливих факторів, детермінуючих процес перекладу - предметну ситуацію. Співвіднесеність із предметною ситуацією є при цьому настільки важливою ознакою перекладу. Що вона відсуває на другий план навіть таку суттєву характеристику як приналежність до класу явищ. Що входять до поняття міжмовної комунікації.

Р. Якобсон був першим, хто ввів поняття “внутрішньомовного перекладу”. У статті про лінгвістичні аспекти перекладу (1959 р) виходячи із семіотичного розуміння перекладу як інтерпретації вербального знаку шляхом його транспозиції в іншу систему знаків. Він розрізняє три види перекладу:

внутрішньомовний переклад. Або перейменування, - інтерпретація вербальних знаків за допомогою інших знаків тієї ж мови

міжмовний переклад, або власний переклад. - інтерпретація вербальних знаків за допомогою іншої мови

між семіотичний переклад, або трансмутація, - інтерпретація вербальних знаків через невербальні знакові системи. (48, 69)

Згідно до визначення Ю. Найди і Ч. Тайбера, “переклад полягає у відтворенні мовою - рецептором найбільш близького природного з урахуванням еквіваленту вихідного повідомлення. По - перше, з погляду значення, а по-друге, з погляду стилю". (48, 70) В цьому визначенні правильно відображені деякі вимоги щодо перекладу: точне відтворення змісту тексту, відмова від буквалізмів. Відповідність нормам мови перекладу, необхідність близькості до оригіналу, примат змісту над формою, передання стилю оригіналу.

Подальший розвиток зв’язку між теорією перекладу і лінгвістикою тексту знаходить своє вираження у розгорнутому визначенні перекладу у В. Вільса: “переклад - це процес обробки та вербалізації тексту. Який веде від тексту вихідною мовою до еквівалентного - по можливості - тексту мовою перекладу і який передбачає змістове і стилістичне осмислення оригіналу. Переклад є внутрішньо розчленованим процесом, який охоплює дві основні фази: фазу осмислення. Під час якої перекладач аналізує вихідний текст з урахуванням його смислової та стилістичної інтенції та фазу мовної реконструкції, під час якої перекладач відтворює підданий смисловому і стилістичному аналізу вихідний текст з оптимальним урахуванням вимог комунікативної еквівалентності (40, 71)

У визначенні В. Вільса знаходимо справедливу вказівку на двоетапний характер перекладу. На відміну від інших авторів Вільс не зводить переклад лише до створення кінцевого тексту. Для нього етап осмислення оригіналу (причому осмислення орієнтованого на міжмовну комунікацію) є складовою частиною процесу перекладу. В цьому визначенні належна увага приділяється семантиці і стилістиці тексту, їх адекватному відображенні в процесі формування кінцевого тексту мовою перекладу. Разом з ним в ньому відсутні важливі позамовні компоненти перекладу (співвідношення двох культур. Двох комунікативних ситуацій тощо)

Велика кількість вищезазначених визначень перекладу значною мірою відображує логіку розвитку перекладознавства - від визначень, в основі яких лежать відношення між мовними знаками, до визначень, центральним поняттям яких є текст: від визначень, що зводять переклад до суто мовної операції, до визначень, які беруть до уваги предметну і комунікативну ситуації, від визначень, що розглядають переклад в одному аспекті. До визначень, які наближаються до усвідомлення багато вимірності цього процесу.

У перекладознавстві здавна користуються термінами “еквівалентність” та “адекватність". Що ж позначають і у чому різниця між цими двома перекладознавчими категоріями? Деякі автори вважають ці поняття синонімічними, інші розрізняють їх за змістом.

У розумінні К. Райса і Г. Вермеєра термін “еквівалентність” охоплює відношення як між окремими знаками, так само і між цілими текстами. Еквівалентність текстів ще не означає смислової єдності текстів, і передбачає смислові єдності всіх їх сегментів. При цьому еквівалентність текстів виходить за мовні межі і включає також культурну еквівалентність.

З іншого боку, адекватністю називається відповідність вибору мовних знаків мови перекладу тому вимірові тексту оригіналу, який вибирається за головний орієнтир процесу перекладу. Адекватність - це таке співвідношення вихідного і кінцевого текстів, при якому послідовно враховується мета перекладу (“лінгвістичний переклад", “навчальний переклад” тощо) (48,92).

Говорячи про еквівалентність слід пам’ятати про важливе положення перекладознавства: примат еквівалентності тексту над еквівалентністю його сегментів.

Поняття еквівалентності нерозривно пов’язано із поняттям інваріанту. Будь-яка еквівалентність передбачає таке відношення між текстом А і текстом В або їх сегментами, при якому зберігається певний інваріант. Найбільш загальним, суттєвим для всіх рівнів і видів еквівалентності є комунікативно-функціональний інваріант.

Обидві категорії еквівалентності і адекватність мають оціночно - нормативний характер. Але якщо еквівалентність орієнтована на результати перекладу, на відповідність перекладу певним параметрам оригіналу, то адекватність пов’язана з умовами перебігу між мовного комунікативного акту, з його детермінантами і фільтрами, і з вибором стратегію перекладу, що відповідає комунікативній ситуації (48,95).

Між поняттями “еквівалентність” і “адекватність" є ще одна принципова різниця. Повна еквівалентність передбачає вичерпну передачу комунікативного-функціонального інваріанту вихідного тексту на відміну від цього, адекватність має не максимальний, а оптимальний характер. Переклад повинен відповідати певним умовам і завданням. Критерієм адекватності є те, що будь-який відступ від еквівалентності повинен обумовлюватися об’єктивною необхідністю, а не свавіллям перекладача.

В загалі, еволюція літературних традицій і пов’язана з нею зміна перекладацьких норм суттєво впливає на уявлення про адекватність перекладу. Саме цим в значній мірі пояснюється необхідність у створенні нових перекладів класичних творів, старі переклади в яких довгий час вважалися не перевершеними. Отже, адекватність - поняття відносне. Переклад, адекватний з позиції однієї перекладацької школи, може вважатися не адекватним з позиції іншої.

Отже, переклад будь-якого тексту - це дуже складний процес. І він особливо складний, коли йдеться про переклад художнього тексту. Це звичайно обумовлено особливостями самого художнього тексту.

Щоб зрозуміти у чому специфіка цього виду творчої роботи, треба з’ясувати особливості художнього тексту як об’єкту перекладацької діяльності.

Вивчення перекладів художньої літератури передбачає глибокий стилістичний аналіз матеріалу, який дозволив би виявити. У чому його індивідуальна своєрідність. Шляхом цього аналізу стає зрозуміло. Що своєрідність авторської манери, яка проявляється у творі пов’язана із специфікою літератури як мистецтва. Для літератури як мистецтва матеріалом якого є мова, характерний особливий. Часто безпосередньо тісний зв’язок між художнім образом і мовною категорією, на ґрунті якої він будується.

Поряд з образністю художню літературу від інших творів книжкового слова відрізняє смислова місткість, яка виявляється у можливості сказати більше, ніж вказує пряме значення слів у їх сукупності, примусити працювати і розум, і почуття, і увагу читача. Смислова місткість літературного твору виявляється у формах реалістичної типізації або в алегоричній інакомовності, або у загальній багатоплановості художньої мови.

Ще одна характерна риса художньої літератури - це яскраво виражене національне забарвлення змісту і форми, що є в загалі природним для літератури, і як відображення дійсності в образах, обумовлених нею.

Важливим є також відбиток того часу, коли було написано твір - тісний зв’язок між історичними обставинами і образами твору, що їх відображають.

Відносно до всіх цих особливостей характерно для художньої літератури. І виявляється на решті, індивідуальна манера письменника.

Специфіка кожного літературного жанру з характерними для нього мовними стилями, звичайно, відображається на умовах перекладу. При цьому велику роль відіграють особливості мовного стилю тієї мови, якою перекладається твір.

Все вище зазначене є кількісними показниками складності проблеми перекладу художніх творів. Якісна відмінність полягає в тому. Що художня література є мистецтвом. Звідси особлива гострота проблема мовної форми, мовної природи образу. І художньо-смислової функції мовних категорій.

Аналіз перекладів описів місця дії в коротких англомовних оповіданнях кінця ХІХ століття

Отже, зупинимося зараз на деяких проблемах перекладу, пов’язаних із специфікою художньої літератури. Одна з таких проблем пов’язана із мовною природою художнього образу в літературі. Оскільки мистецтво є мислення образами, то образи художньої літератури безпосередньо пов’язані із мовною природою художнього образу. В літературі зв’язок між образом та мовною категорією тісний і безпосередній, причому саме в художній літературі мовна форма може вступати в активну взаємодію із змістом образу або всією системою образів, зумовлюючи характер їх осмислення. Саме поняття змісту в художній літературі є набагато складнішим. Ніж у літературі науковій або в діловому документі. Воно охоплює не тільки матеріально логічний, не тільки ідейно-пізнавальний бік висловлювання, але й його емоційну насиченість, його здатність впливати не тільки на розум, але й на почуття читача. Ця здатність не рідко міститься у стилістичному відтінку слова або у формі розташування слів, або в характері їх поєднання за змістом тощо.

Цим зумовлена складність винайдення функціональних відповідностей при перекладі, якщо через мовні умови не має можливості відтворити одночасно і смислову функцію тієї чи іншої граматичної форми або лексико - стилістичну особливість, з одного боку, і речовий зміст даного місця з іншого. Саме в цих випадках з особливою гостротою постає питання про вирішення творчих завдань, специфічних для художнього твору перекладу.

До труднощів. Пов’язаних з передачею значення мовної природи образу. Відноситься переклад архаїзмів, діалектизмів, просторіч, тропів та іншої стилістично забарвленої лексики.

Наприклад труднощі при читані те при перекладі новели “Золотий жук" Е. По викликає широке вживання автором в мовній характеристиці слуги юпітеру фонетико - морфологічних відхилень від літературної норми.

Англ. .: “Him syfe, massa, and spade" (По)

Рос.: "Коса и две лопаты, масса"

Де слово syfe відповідає англійському “scythe”.

І в цьому творі зустрічається дуже багато таких прикладів: “Hab=have", “ob=of", “ting=thing”, “todder=today".

Порівняємо переклад метафори:

Англ.: “the vacant eye - like windows" (По)

Рос.: " Безучастно и холодно глядящие окна"

Хоча у перекладі метафора і відтворюється, але її образність не відповідає оригіналу, бо втрачається (частково або повністю) яскравість образу.

В іншому перекладі труднощі пов’язані з перекладом архаїзмів. Порівняємо:

Анг: “a short - hand mode which the doctor had of providing for useless disciples" (Ірвінг).

Рос: " скорая расправа с нерадивым учеником была в обычае доктора"

Вираз “a short - hand mode” являється архаїзмом. Вживання архаїзму без вказівки на джерела його походження як правило, є стилістичним прийомом. Він є яскравою ознакою романтичного стилю, а отже й індивідуальної манери автора. В перекладі цей стилістичним не відтворений. Тому можна стверджувати, що у на ведених вище прикладах лексико-стилістичні засоби перекладу не є адекватними оригіналом, і хоча зміст уривків передано вірно, але образність збідніла.

Для створення більшого чи меншого ступеня образної єдності суттєве значення має характер синтаксичного зв’язку між словами, які є носіями певних образів. Синтаксична одиниця художнього мовлення завжди містить риси схожості чи контрасту з оточуючими її одиницями цього ж тексту. Нагромадження схожих між собою словосполучень, використання синтаксичних паралелізмів, об’єм фрази, кількість і розмір періодів, число і об’єм дрібніших відрізків, на які розпадається період, ступінь рівномірності у чергуванні словесних груп, характер кінцівки кожної фрази - все це відіграє композиційну і ритмічну роль і не може вважатися за оре ментальний засіб. Який має метою якусь формальну виразність. Закономірність чергування синтаксичних одиниць, а також пунктуація органічно пов’язані із смисловими та емоційними основами усякого ідейно значимого твору.

Отже, відтворення цих особливостей у перекладі не може буди формальним і механічним. Крім цього, ритм прози може обумовлюватися також емоційним нагнітанням, розподілом емоційної сили, патетичного забарвлення, пов’язаного з тим чи іншим відрізком мовлення. Тож, все це повинен враховувати перекладач, щоб правильно відтворити образність тексту. Прикладом вдалого відтворення синтаксичних особливостей оригіналу можна вважати переклад наступного уривку:

Англ.: “In the centre stood a claw-footed table, with pestle and mortar, phials and gallipots, and a pair of small burnished scales. At one end was a heavy clothes-press, turned into a receptacle for drugs and compounds; against which hung the doctor’s hat and cloak, and gold-headed cane, and on the top grinned a human scull" (Ірвінг)

Рос.: "посредине комнаты стоял стол на ножках в виде звериных лап, он увидел на нем ступку с пестиком, пробирки, аптекарские банки и склянки и сверкающие металлические весы. В одном из углов находился массивный платяной шкаф. Превращенный в склад всевозможных снадобий и лекарств, около него весели докторская шляпа, плащ и трость с золотым набалдашником, с верху скалил зубы человеческий череп".

Перекладач вводить нові означення: "В одном из углов", "массивный платяной шкаф", "снадобий и лекарств". Всі ці засоби вдало передають ідею типовості обстановки кімнати аптекаря.

Дуже цікава з погляду перекладу є синтаксична будова наступного уривку:

“Everything was wild and solitary. As he was standing on the stage of a precipice overlooking a deep ravine fringed with tress, his feet detached a great fragment of rock; it fell, crashing its way through the tree-tops, down into the chasm. A loud whoop, or rather yell, issued from the bottom of the glen; the moment after there was a report of a gun; and a ball came whistling over his head” (Ірвінг)

Цей уривок побудований на контрастах: спокій та динаміка:

“Everything was wild and solitary", “A loud whoop", “a report of a gun”

В ньому протиставляється велич та дикість цього краю пострілу та пронизливого крику. Цей різкий контраст наче підсвідомо вказує на зміни в житті Дольфа Хейлігера, на щось нове не сподіване.

Але крім внутрішніх контрастів цей уривок зовні протиставляється всьому описові який є спокійним і статичним. Отже, головним завданням перекладу є відтворення раптовості, різкої зміни настрою опису:

"Все было пустынно и дико. Стоя у обрыва, над глубоким ущельем, края которого поросли лесом Дольф случайно столкнул ногою небольшой обломок скалы, он полетел в низ, с треском ломая верхушки деревьев. Громкий, пронзительный крик донесся снизу, тотчас же прогремел выстрел, пуля просвистела у него над головой".

На нашу думку, перекладач впорався із поставленим завданням.

Інша проблема перекладу художнього тексту пов’язана із збереженням його смислової місткості.

Смислова місткість літературного твору проявляється або як реалістична типізація (коло конкретний окремий образ набуває узагальненого типового змісті), або як алегорична інакомовність (коли окремий образ має умовний абстрагований зміст), або як більш складна форма багатоплановості (коли зміст твору може одержувати різні тлумачення через недомовки або багатозначність розповіді, склад сполучення значень, змістові зсунення тощо). Ця важлива риса відтворюється звичайно через передачу всієї системи стилістичних засобів оригіналу в їх функціональній спрямованості.

Порівняємо:

Англ. .: He sat himself down, dripping, disconsolately, on a stone. He perceived a light gleaming through the trees near the shore, where the winding of the river made a deep bay" (По)

Рос.: "поникший и подавленный, потерявший всякую надежду, седел он на своем камне. Вдруг между деревьев он заметил огонек, мерцавшей совсем близко от берега, в том месте, где изгиб реки образует просторную бухту". (120)

Майже кожне слово оригіналу несе додаткове смислове навантаження. Психологічний настрій герою виражається словами: “dripping", “disconsolately" Але майже безнадійне становище змінюється з виразом “a light gleaming", яке вертає надію, що все ще може бути добре. Цей маленький вогник на підсвідомому рівні вселяє впевненість в світле майбутнє, хоча шлях до нього може бути не зовсім легкий (“through the trees”). Завданням перекладу було відбити цей натрій за допомогою відтворення образного значення окремих слів. І хоча загальний зміст уривку переданий, його колоритність втрачена.

Ще однією проблемою художнього перекладу є збереження національно колориту. Збереження національної своєрідності оригіналу є складним завданням як у плані його практичного вирішення, так і в плані його теоретичного аналізу. Можливості вирішення його на практиці і в теорії пов’язані також і з ступенем реально існуючих у перекладача та неуявних (в ідеалі) у читача фонових знань, пор життя зображене в оригіналі.

У відношенні національного забарвлення художній образ у літературі обумовлений двобічно: з одного боку, змістом, який він виражає, та з іншого тими мовними категоріями, які є його основою.

Національний колорит - цілком конкретна особливість літературного твору, яка може бути виражена більш або менш яскраво. Виражається він головним чином в образах, які най безпосередніми відображають матеріальні обставини і соціальні умови життя народу (зокрема в характері і вчинках дійових осіб), або в насиченості ідіоматикою.

У першому випадку, тобто коли йдеться про речовий зміст образів, зокрема сюжетно-тематичного аспекту літературного твору власне перекладацької проблеми не виникає.

У другому випадку, тобто коли національна специфіка виражається в ідеоматичності тексту, яка поєднується з національною специфікою образів і ситуацій, перекладацьке завдання може бути дуже складним. Чим ближче твір за своєю тематикою до народного життя, а за стилістикою до фольклору тим яскравіше виступає його національний колорит. При цьому завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що національний колорит оригіналу сприймається як щось природне, звичайне для носіїв цієї мови. Звідси виникає дилема - або показати специфіку і впасти в “екзотику", або зберегти звичайність і втратити специфіку.

Найоптимальніший варіант вирішення цієї проблеми полягає у використанні двох видів стилістичних засобів: безпосередньо народних та побудованих за їх зразком, що не суперечить історичним чи національним обставинам, поданим у книзі.

Основною проблемою передачі національної специфіки в оповіданнях є відтворення лексики, що містить національно-культурний компонент. Перекладаючи реалії, перекладачі використовують такий засіб трансляційного перейменування як транскрипцію (транслітерацію) - при відтворенні топонімів:

Peter de Groodt - Петер де Гродт; Vanderspiegles - Ван дер Шпигали; Hudson River - річка Гудзон; garden Street - вулиця Гарден.

Поряд із питанням про збереження національної своєрідності оригіналу постає питання про передачу його історичного колориту. Епоха, у яку створено твір, накладає свій відбиток на художні образи, як їх речовий зміст, так само й на мовне оформлення.

Принцип, за яким здійснюється найкращі вітчизняні переклади літератури минулого, - це відтворення не реального віку мовних засобів, а їх стилістичної ролі.

Тільки шляхом стилістичних відповідностей оригіналу можливо відтворити історичну перспективу та історичний колорит твору, оскільки стилістичні засоби безпосередньо втілюють ті образи, які були специфічними для письменників певної епохи та їх сучасників. Тому питання про передачу історичного колориту оригіналу не обмежується однією якоюсь категорією мовних елементів (наприклад, архаїзмів), а охоплює всю систему стилістичних засобів. Поняття “історичної перспективи" або “дистанції часу” передбачає не тільки ступінь хронологічної віддаленості твору, а й уявлення про місце, яке він займав у літературі свого часу, про світосприймання, ідеологію і політичну позицію автора у відношенні до його сучасників, про його естетику.

Взагалі історичний колорит притаманний в більшій мірі розповідним контекстовим та роздумам героїв, які яскраво висвітлюють політичні та естетичні погляди письменників: По, Ірвінга, Мелвіла. Тому передача історичного колориту не є проблемою перекладу описових контекстів. “Історична перспектива" простежується лише в описах приміщень, їх інтер’єру, зовнішнього вигляду, як, наприклад, в опису будинку доктора: “Fоr this purpose he had purchased a farm, or, as the Dutch settlers called it, а bowerie, a few miles from town. It had been the residence of a wealthy family that had returned some time since to Holland. A large mansion - house stood in the centre of it, very much out of repair, and which, in consequence of certain reports, had received the appellation of the Haunted house.

При перекладі треба звернути увагу на такі історичні реалії як “the residence" - “родове гніздо”, “Dutch settlers” - “голландці - колоністи", bowerie - маєток.

На нашу думку, перекладач вдало виконав це завдання:

Рос.: “Это было родовое гнездо богатой семьи, незадолго перед тем выехавшей обратно в Голландию. В центре усадьбы был расположен просторный дом, который, впрочем, обветшал и нуждался в ремонте. Об этом доме ходило немало жутких и загадочных слухов, и по этой причине он получил название "Дом с привидениями".

Одним із найсуттєвіших питань перекладу художнього твору є питання про відтворення індивідуального авторського стилю у перекладі.

Індивідуальна своєрідність авторської манери, так само як і національний та історичний колорит, не має якогось окремого формально вираженого елементу, а являє собою складну систему взаємопов’язаних і взаємодіючих особливостей, що охоплює всю тканину твору і відображається у мовних образах. Але індивідуальна своєрідність можлива тільки на основі певної системи мовних категорій, що їх використовує письменник, на тлі національно-обумовлених засобів образності, які складають специфіку даної літератури, і на тлі певної історичної епохи, що стоїть за твором. Інакше кажучи, індивідуальний стиль письменника обумовлений і національно, й історично.

Індивідуальна своєрідність творчості пов’язана із світосприйняттям автора, з його естетикою, з естетикою літературної школи й епохи. Тим самим вона потребує дослідження як в лінгвістичному, так і в літературознавчому аспекті.

Це одне з найважливіших завдань перекладу художнього твору і, зокрема, перекладу коротких англомовних оповідань. Естетичні погляди романтиків не могли не відбитися на всій системі творів, їх ідейному значенні, тематиці, типах головних героїв, художніх принципах зображення описів, а також на мові творів, їх емоційній образній насиченості, на їх урочистості та психологізованості. Проте нехтування багатьма тропами призвело до зміни стильових особливостей мови англійського романтизму, а отже були відтворені особливості індивідуальної авторської манери.

Зробивши порівняльно-перекладацький аналіз описів місця в коротких оповіданнях та їх переклад російською мовою (А.С. Бобович, Н.И. Степула), ми дійшли до висновків:

Адекватність перекладу передбачає не тільки рівноцінність передачі функції оригіналу, але й еквівалентність у виборі засобів, тобто рівноцінність мови і стилю твору.

Адекватність перекладу має оптимальний характер. Це зумовлено об’єктивними причинами: різницею у мовних системах, різницею в культурах народів, а також специфікою самого художнього тексту як витвору мистецтва. Все це зумовлює проблеми перекладу, вирішення яких і є завданням перекладознавства.

При перекладі художнього твору перекладач повинен передати його національну й історичну специфіку, індивідуальну авторську манеру, а також прагнути до щонайточнішої передачі образності твору, бо, за висновком Бєлінського, “близькість до оригіналу полягає у відтворенні не літери, а духу твору. Кожна мова має свої тільки їй притаманні засоби, особливості і якості, так, що іноді для вірнішої передачі певного образу чи фрази в перекладі їх треба докорінно змінити. Відповідний образ, так само як відповідна фраза, не завжди полягає у видимій відповідності слів: треба, щоб внутрішнє життя виразу перекладу відповідало внутрішньому життю оригіналу" (2,341)

Враховуючи все вищесказане, ми вважаємо дані переклади коротких оповідань достатньо адекватними: зміст творів передано вірно, хоча іноді засоби створення ОМД у перекладах не є еквівалентними оригіналу. Не відтворені у перекладах риси індивідуальної авторської манери і \літературного напрямку, що призвело до збіднення стильових особливостей і образності мови перекладів.

3. Робота з омд на заняттях з домашнього читання у мовному вузі

Читання як вид мовленнєвої діяльності. Види читання

Завданням цього розділу є дослідження ролі ОМД у навчанні читанню на заняттях з домашнього читання у мовному вузі.

Актуальність цього дослідження полягає у тому, що на даний момент описовим контекстам, особливо описам місця дії, приділяється мало уваги на уроках іноземної мови у середній школі. У вчителів, як правило, не вистачає часу для аналізу стилістичних засобів створення пейзажів та інтер’єрів, їх функцій у творі. У школі основна увага приділяється розповідним контекстам, роль яких є першорядною по відношенню до описових. Багато вчителів не враховують виключну роль описових контекстів у розкритті суб’єктивно-авторської модальності всього твору. Це зумовлено ще й тим, що тексти для читання в школі, як правило, спрощені, адаптовані, що веде до втрати великої частини їх естетичної цінності, оскільки саме описи місця дії, які несуть основне естетичне навантаження, як правило, скорочуються або вилучаються.

Отже, мета цього розділу - показати цінність ОМД, їх виняткову роль у навчанні читанню та літературознавчому аналізу художнього твору.

Предметом нашого дослідження є такий вид мовленнєвої діяльності як читання.

Як відомо, серед форм спілкування виділяють усне мовлення - тобто говоріння і слухання та письмове мовлення - читання і письмо. Говоріння і письмо відносять до акту творення мовлення, а слухання і читання - до акту його сприйняття і розуміння. Тому читання вважають пасивною формою мовленнєвого спілкування. Причому читання пасивне тільки тому, що один із тих, хто спілкуються, одержує вже готові письмові відомості, а не створює їх. Сприймання і правильне розуміння цих відомостей вимагають від читача великої психічної активності.

Отже, із психологічного погляду, читання “це процес сприймання і активної переробки інформації, графічно закодованої згідно з системою тієї чи іншої мови (15,7). Дві основні ознаки процесу читання, що нерозривно пов’язані між собою, - процес сприйняття тексту і процес осмислення прочитаного. Відповідно до цього вміння і навички, що забезпечують процес читання, розподіляють на дві групи:

ті, що пов’язані з технікою читання

ті, що забезпечують обробку змісту

результатом осмислення є розуміння, яке характеризується такими параметра мами як повнота, точність та глибина.

Розрізняють такі види навчального читання:

оглядове

ознайомлюючи

вивчаюче

пошукове

взагалі, питання про види читання є одним з найбільш розроблених на сьогоднішній день, але разом з тим термінологічно найбільш несталим.

Різноманітність назв можна пояснити тим, що автори пропонують багато різних класифікацій відповідно до того, що вони виділяють як компонент наукового аналізу.

На думку З.І. Кличнікової, говорячи про види читання, треба розподілити форми процесу і форми умов, при яких відбуваються або від яких залежить читання. Співвідношення форм процесу і умов читання відображене у класифікаційній таблиці видів читання, яку З.І. Кличнікова розробила у своїй книзі. "Психологические особенности обучения чтению на иностранном языке". (15,67-69)

Співвідношення форм процесу читання і умов діяльності учнів

У поданій класифікації основний поділ відбувається за механізмами читання: читання вголос, читання про себе, художнє читання. З погляду комунікації вони мають значну різницю і виключають одне одного. В той же час характеристики, наведені в таблиці по вертикалі, розкривають деякі ознаки, властиві будь-якому з цих видів читання. Вони є факторами, що зумовлюють і характеризують ці види.

Вибір форм залежить від цілей настанови і методу навчання іноземній мові. На різних етапах навчання ці варіанти видів читання повинні розподілятися по-різному.

Однією з найефективніших форм читання у старших класах та у вищих учбових закладах є домашнє читання. Ця форма використовується особливо тоді, коли об’єм текстів для читання дуже великий.

Домашнє читання розрізняють за матеріалом, що читається:

читання текстів із підручника і наступна робота з ними в класі

читання додаткової літератури.

Домашнє читання повинно виконувати такі завдання:

закріплення набутих під час класної роботи вмінь і навичок читання

підготовка до виконання повного виду діяльності у класі (читання вголос, усне мовлення, письмо на основі прочитаного)

на нашу думку, домашнє читання є дуже зручним видом читання під час роботи над описовими контекстами.

Робота з художнім текстом є складною справою. Це обумовлено специфікою самого художнього тексту, як витвору мистецтва.

Місце дії у навчанні читанню.

Як відомо, з літературознавчого погляду, текст складається з трьох компонентів:

сюжет

план персонажів

план оточуючого середовища

Кожен з цих компонентів виконує у творі певні функції. В інформаційному плані перші два компоненти виконують основну функцію, а третій - допоміжну, але іноді саме план оточуючого середовища містить у собі ЗКІ та ЗПІ або допомагає виявити її в інших контекстах. З естетичного погляду ОМД часто є найцікавішим в творі, бо при їх створенні використовується найбільше тропів та виразних засобі мови. Отже, аналіз художнього твору передбачає аналіз кожного з цих компонентів. Це зазначає А.А. Вейзе у статті "Работа над художественным отрывком на занятиях по домашнему чтению": ”С початку студенти одержують завдання передати основний ряд подій уривку. Потім вони дають характеристики дійових осіб і формулюють основну ідею. В останню чергу проводиться обговорення найбільш цікавих описів і аналізуються окремі виразні засоби авторської мови”. (4,51)

З одного боку, аналіз ОМД набагато складніший. Ніж аналіз інших контекстів у творі, оскільки описові контексти вміщують художні характеристики, пов’язані з використанням тропів, переосмислення значень слів і виразів індивідуального авторського слововжитку, які мають метою вплив на уяву читача. З іншого боку, аналіз іншомовного твору ускладнюється тим, що крім розуміння мови іншого народу, має бути ще розуміння його культури. Отже, для аналізу ОМД в іншомовному художньому творі потрібне знання певних літературознавчих категорій, традиційної стилістики, а також певний рівень обізнаності у культурі, звичаях та традиціях іншого народу.

Через брак часу на уроці важко охопити весь обсяг аналізу художнього твору, тому ми пропонуємо більшу частину цього аналізу проводити вдома. Для цього треба розробити спеціальні вправи для роботи над художнім текстом, які допомогли студентам навчитися аналізувати ОМД і засвоїти деякі літературознавчі категорії.

Вправи для читання можуть виконувати різні функції: контроль розуміння, вироблення різноманітних вмінь та навичок.

На нашу думку, найповнішою є класифікація вправ для читання, подана у книзі “Developing reading skills”, яку і вважаємо доцільним привести у цій роботі. (56,12-13)

‘Reading Comprehension - Exercise - Types’

Reading techniques

Sensitizing.

Inference: through the context

Inference: through the word-formation

Understanding relations within the sentence

Linking sentences and ideas: reference

Linking sentences and ideas: Link-words

Improving

From skimming to scanning

Predicting

Previewing

Anticipation

Skimming

Scanning

How the aim is conveyed

Aim and function of the text

Function of the text

Function within the text

Organization of the text: different thematic patterns

Main idea and supporting details

Chronological sequence

Descriptions

Analogy and contrast

Classification

Argumentative and logical organization

Thematization

Understanding meaning

Non-linguistic response to the text

Ordering a sequence of pictures

Comparing texts and pictures

Matching

Using illustrations

Completing a document

Mapping it out

Using the information in the text

Jigsaw reading

Linguistic response to the text

Reorganizing the information: reordering events

Reorganizing the information: using grids

Comparing several texts

Completing a document

Question - types

Study skills: summarizing

Study skills: note-taking

Розробка вправ для роботи з описами місця дії на заняттях з домашнього читання у мовному вузі (на матеріалі коротких англомовних оповідань Е. По “Золотий жук”, “Занепад дому Ешерів", В. Ірвінга “Дольф Хейлігер” та “Г. Мелвіла “Беніто Серено”)

Вправи, спрямовані на аналіз ОМД, створюються індивідуально для кожного тексту, оскільки в різних творах засоби створення та структура ОМД різниться. В цій роботі ми наводимо деякі можливі вправи для аналізу ОМД в даних оповіданнях.

Всі вправи і завдання для ОМД ми вважаємо доцільним поділити на 3 групи:

вправи, спрямовані на аналіз мовних засобів створення ОМД

вправи, спрямовані на аналіз синтаксичних засобів створення ОМД

вправи, спрямовані на аналіз функцій ОМД в оповіданнях

Вправи, спрямовані на аналіз мовних засобів створення ОМД

Знайдіть у тексті і прочитайте вголос такі описи:

опис будинку з привидами

опис кімнати, де жив Дольф у лікаря

опис місця, де Дольф зійшов на берег

опис місцевості, де знаходився будинок Ешерів

опис зливи, яка схоронила в озері дім Ешерів

опис острову Вільяма Леграна

Мета: навчити знаходити межі ОМД і його місце в творі.

Вміння: - вибіркове читання

виразне читання

швидко орієнтуватися у великому за обсягом тексті

Помніть значення слів. Знайдіть у тексті речення, в яких вони зустрічаються:

To flourish, a resort, a fireplace, a claw, footed table, a clothes-press, phials, gallipots, a garret-room, hazy, moonlight, sultry, an oar, a sloop, bleak, decayed trees, a mansion, vitality, minute.

Мета: свідоме засвоєння нової лексики. Що містить у собі національно-культурний компонент або інше стилістичне забарвлення.

Вміння: - пошукове читання

робота із англійським тлумачним словником

Випишіть назви міст, вулиць, які зустрічаються в оповіданнях. Поясніть їх походження.

Примітка: похоження деяких назв пояснюються у творах, наприклад, назва “Garden Street": “… very probably from a garden which may have flourished there some time or other" (Ірвінг). Про походження інших можна здогадатися, наприклад назва міста “Golconda" в переносному значенні означає “джерело багатства".

Мета: свідоме засвоєння власних назв

Вміння: - пошукове читання

використання мовної догадки

етимологічний аналіз слів

Перекладіть українською мовою уривки, відтворюючи якомога точніше їх образність. Порівняйте власний переклад із літературним перекладом цього твору. Що було найважчим при перекладанні?

It was large, and scanitly furnished; the shutters were closed; but as they were much broken, there was no want of a circulation of air.

Wherever he could gain a lookout between trees, beheld height and cliffs, one rising beyond another, until huge mountains overtopped the whole. There were no signs of cultivation; no smoke curling among the trees to indicate a human residence.

This island is a very singular one. It consists of little else than the sea sand, and is about three miles long. It is separated from the mainland by a scarcely perceptible creek, oozing its way through a wilderness of reeds and slime, a favourite resort of the mursh-hen.

No portion of the masonry had fallen; and there appeared to be a wild inconsistency between its still perfect adaptation of parts, and the crumbling condition of the individual stones.

Мета: звернути увагу на образні засоби створення описів

Вміння: - навички художнього перекладу

знаходження стилістичного відповідника мовою перекладу

Знайдіть у тексті синоніми до поданих слів. Поясніть різницю в їх значенні:

Light - gleaming

Forest-wood

House - mansion, residence

Wind - breeze, gall

Shade - Shadow

Fear - phobia

Tidy - neat, comfortable

Мета: навчити розумінню різниці між синонімами

Вміння: - пошукове читання

диференціація значення синонімів

Знайдіть в описах і наведіть найяскравіші приклади епітетів, метафор, порівнянь, персоніфікацій та інших тропів. Проаналізуйте їх роль та функції в описах.

Мета: навчити знаходити різноманітні зображувально-виражальні засоби в ОМД

Вміння: - пошукове читання

розпізнавання прямого і переносного значення слів

Вправи, спрямовані на аналіз синтаксичних засобів створення ОМД.

Знайдіть у тексті приклади:

Participle I

Participle II

Gerund

Sequence of tenses

Subjunctive Mood

Clauses of time and condition

Мета: контроль свідомого розуміння синтаксичних конструкцій та усвідомлення їх будови; аналіз синтаксичних засобів побудови ОМД.

Виберіть правильну форму.

When he left the dining-room, he

had proposed to show him over the rest of the house

proposed to show him over the rest of the house

had been proposing to show him over the rest of the house

The clouds rolled away to the east, where they

lay piled in feathery masses

were laying piled in feathery masses

had been laying piled in feathery masses

Мета: контроль засвоєння певних граматичних правил.

Вправи, спрямовані на аналіз функцій ОМД.

Знайдіть у поданому описів все, що вказує на те, що цей дім був жахливий, незвичайним місцем яка роль опису?

“The front door of the mansion opened with a grating sound, that made the doctor turn pale. They entered a tolerably large hall, such as is common in America country-houses, and which served for a sitting room in warm weather. From this they went up a wide staircase, that groaned and creaked as they trod, every step making its particular note, like the key of a harpsichord. Dolph’s room was large, and scantily furnished; the shutters were closed; but as they were much broken, there was no want of a circulation of air".

Мета: навчити визначати функцію опису у системі твору через аналіз маркованої лексики.

Знайдіть у тексті опис будинку Ешерів.

А) скажіть, про що говорить цей опис: його господарів, причин нинішнього стану будинку?

Б) яку функцію виконує цей опис?

Уявіть, що ви художник. Зробіть словесний опис острова, де мешкав Вільям Легран, так, як би ви намалювали його на картині. На яких деталях ви би зосередили свою увагу?

Мета: навчити знаходити головну деталь, настанова на яку є головною рисою психологічного ОМД.

Наведені вище вправи є допоміжними засобами для роботи з ОМД на заняттях з домашнього читання. Звичайно, типи вправ можуть вирівнюватися відповідно до поставленої мети.

Висновки:

Відповідно до поставленого завдання в цьому розділі досліджувалася роль описів місця дії у навчанні читанню на заняттях з домашнього читання у мовному вузі. ОМД відіграють вирішальну роль у тексті з погляду на твір як на витвір мистецтва, бо ОМД є носіями суб’єктивної модальності твору, яка реалізується у системі зображувально-виражальних засобах. Отже, нехтування аналізом ОМД веде до неповного розуміння стилю автора та індивідуально-авторського задуму.

2. Аналіз ОМД в іншомовному творі є дуже складним завданням і вимагає, окрім знання певний літературознавчих категорій, ще певну обізнаність у культурі і традиціях країни, чиєю мовою написаний твір. Такий великий обсяг матеріалу не можливо обробити на уроці, тому аналіз ОМД краще проводити на заняттях з домашнього читання, яке є однією з найефективніших форм при роботі з великими за розмірами текстами.

3. Згідно з поставленим завданням були розроблені вправи для роботи над ОМД в коротких англомовних оповіданнях початку ХІХ століття. Вправи поділені на три групи відповідно до об’єкту аналізу. Всі вправи спрямовані на розвиток різноманітних вмінь і навичок роботи з художніми текстами.

Висновки

У зв’язку з поставленими завданнями, в даній роботі досліджувалися описи місця дії в оповіданнях Е. По, В. Іpвінга та Г. Мелвіла, їх значущість як компоненту художнього тексту, особливості створення та труднощі перекладу, пов’язані з цими особливостями і їх відтворення.

Виконавши поставлені завдання, ми дійшли таких висновків:

Вибір засобів створення ОМД залежить від багатьох факторів: часу написання твору, літературного напрямку, естетичних уподобань і життєвого досвіду письменника. Все це обумовлює індивідуальний авторський стиль.

Характерними ознаками в даних оповіданнях є:

Насиченість ОМД тропами, фігурами мови та зрідка поетичною лексикою. Це надає мові описів урочистості, піднесеності, наближає її до мови поезій.

Наявність ледь мотивних ланцюжків, які виконуються характерологічну функцію і розкривають ЗПІ.

Велика наявність розгорнутих описів, не зважаючи на не великі розміри творів.

Фонові функції ОМД поєднуються із характерологічними і композиційними. Психологізм описів є ознакою романтичного стилю. Пейзажі мають виключно естетичну цінність, а також сприяють реалістичності зображуваного.

Труднощі перекладу пов’язані з не достатнім розумінням ролі тих чи інших засобів, їх змістовної місткості та образності або з не можливістю відтворити ці особливості мовою перекладу без певної втрати змісту або форми. На нашу думку, дані переклади (А.С. Бобович, Н.І. Степула) є достатньо вдалими з естетичного погляду, хоча іноді втрачаються риси індивідуальної авторської манери кожного з письменників. Не відтворені риси літературного напрямку, що призвело до збіднення стильових особливостей і образності мови перекладів.

Враховуючи важливість функції ОМД в даних оповіданнях, можна стверджувати, що ОМД відіграють виключну роль у навчанні читанню. Їх естетична цінність сприяє формуванню читацьких смаків, їх інформативна місткість допомагає розкрити ідейне спрямування оповідань.

Вправи для роботи з ОМД допоможуть виявити національно культурні та історичні особливості оригіналу, володіти певними вміннями і навичками роботи з художнім твором, краще зрозуміти ідейно-естетичну значимість твору.

Література

1. Акишина А. .А. Структура целого текста. - Высшая школа. - 1979 -с.88

2. Бархударов А. .С. Текст как единица языка и единица перевода (Лингвистика текста: Сб. науч. Тр. Мос. Гос. пед. ин-та иностранных языков им.М. Тореза, - с. 19-27.

3. Белинский В.Г. “Гамлет" в переводе Полевого (Полн. собран. соч. в 12-ти т. - т.3-СПб., 1901

4. Брондес М.П. Стилистический анализ. - М.: Высшая школа, 1972. - с. 190

5. Быкова И.А. Лингвистические особенности портрета персонажа в художественной прозе А.П. Чехова. - Ростов, 1988.

6. Вейзе А.А. Работа над художественным отрывком на занятиях по домашнему чтению (Актуальные вопросы лингвистического и методического изучения художественного текста: Меж вуз. Сб. науч. тр. - Владимир, 1981-с.48-58

7. Виниградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. -М., 1978

8. Гальперин Очерки по стилистике английского язика,-М. 1958

9. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. - М., 1981.

10. Дьяконова Н.Я. Английский романтиум. М, 1978.

11. Зарубежная литература ХІХ века. Романтиум. - М., 1990

12. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. - Львів, 1989.

13. Зорівчак Р.П. ФО як перекладознавча категорія. - Львів, 1983. і

14. Кирсанова С.В. Обсуждаем прочитанное. - М., 1991.

15. Клычникова З.И. Психологические особенности обучения чтению на иностранном языке. - М.,, 1973

16. Кобрина Н.А., Корнеева Е.А. Грамматика английского языка (морфология. Синтаксис - Санк-Петербург: Союз. - 2002.

17. Кожина М.Н. О соотношении типов повествования в художественных текстах (Науч. Докл. Высш. школы. Филолог. Науки. - М., 1979. №-5. с.62-69.

18. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. -М., 1980.

19. Комиссаров В.Н. Теория перевода. - М., 1990.

20. Копанеев П. Вопросы истории и теории художественного перевода. - Минск, 1972.

21. Куприн А.И. О литературе. - Минск, 1969.

22. Куропаткин Я.Б. Смысловые отношения между предложениями и классификация английских микротекстов (Изв. АН СССР. Сер. Лит. И яз. - 1990. - т.49.

23. Лапидус Б.А. К теории упражнений (ИЯВШ, вып.10.1975.

24. Левин Л.К. Бернс на русском языке (Бернс. Стихотворения. - М.,, 1982.

25. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М., 1970.

26. Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранного языка. - М., 1981.

27. Методика викладання іноземних мов. Вип. 20.

28. Москальская И.О. Текст как лингвистическое понятие (Иностранный язык в школе. - 1978. - №3. - с.9-17.

29. Мошкин Н.С. Курс лекций по методике преподавания английского языка. - М., 1970.

30. Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода (стилистика переводчика). - М., 1980.

31. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М., 1980.

32. Одинцов В.В. Художественное описание (Русский язык за рубежом) б - 1980 №4. с.26.

33. Попович А. Проблемы художественного перевода - М., 1980.

34. Практикум по методике преподавания иностранных языков. - М., 1985.

35. Программы восьмилетней и средней школы. Иностранные языки. - М., 1985.

36. Реукер Я.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. - М., 1982.

37. Реукер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М., 1974.

38. Россельс В.А. Заботы переводчика классика (Тетради переводчика. - М., 1967. Вып.4)

39. Русский язык. Текст как целое и компоненты текста. - М., 1982.

40. Русско-украинский словарь в 3-х т. -К., 1969.

41. Солнцев В.М., Вардуль И.Ф. Лингвистическая типология - М.: Наука., 1982.

42. Текст и аспекты его россмотрения - М., 1977.

43. Тетради переводчика. - М.,, 1989. вып.23.

44. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. -М., 1983.

45. Фоломкина С.К. О работе над компонентами чтения (ИЯВШ) Вып.14, 1979.

46. Чеплянська Г.О. Цікаві історії для читання. - Харків: Основа, 2003.

47. Шанский Н.М. О лингвистическом анализе и комментировании художественного текста (Анализ художественного текста (сб. статей). - М. 1978 Вып.1. с.22-23ы

48. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус. Проблемы. Аспекты. - М., 1988.

49. Щеголева В.А. Роль текстов в процессе обучения иностранным языкам в школе и основные требования к текстам для английского чтения. Вопросы методики обучения иностранным языкам в средней школе. - М., 1956.

50. Щербина А.М. О некоторых лингво - стилистических особенностях описания места действия в художественной прозе: Автореф. Дис. Канд. Фил. Наук. - Х. 1993.

51. Щербина А.М. Описание места действия в рассказах. И.А. Бунина (Стилистика русского языка) -4.3 - Х., 1993. - с.139-140

52. Ярцева В.Н. История английского литературного языка ІХ-ХV в. в. - М., 1985.

53. Ярцева В.Н. Контрастивная грамматика (Язык и общество). - М., 1981.

54. Ярцева В.Н. Соотношение общего и частного языкознания и проблема двуязычия (Известия АН СССР. Сер. Лит. и яз) - М., 1989

55. Activities for the advanced class // Ronald Carter and Michael N. Long. Teaching Literature - Longman Group UK limited 1991

56. Developing reading Skills: A practical guide to reading comprehension exercises. Cambridge University Press

57. New Webster’s Dictionary of the English language, India; Surject publications, 1989

58. Reader in Methods of Teaching English - M, 1983 Тексти для аналізу:

59. Washington Irving. Dolph Heyliger // Edgar Allan Poe. The fall of the House of Eshers. The Gold Bug. // Herman Mellville. Benito Cereno. - M., Progress Publishers, 1978

60. Ирвинг В. Новеллы. - Государственное издательство художественной литературы, 1954

61. По Э.А. Рассказы - М.: Издательство художественной литературы, 1985