| Скачать .docx |
Реферат: Інструментарій електронної комерції
Інструментарійелектронноїкомерції
Зміст
Вступ
Інструментарій електронної комерції
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
З розвитком в останні роки сучасних інформаційних систем і систем міжнародного зв'язку з'являється практична можливість відійти від традиційної паперової документації як головного носія інформації, на якому відображаються всі стадії реалізації комерційної угоди.
Організація електронного інформаційного обміну між підприємствами дозволяє істотно підвищити ефективність їх діяльності за рахунок зниження комунікаційних витрат, зменшення кількості персоналу, зайнятого обробкою вхідних і вихідних документів, виключення можливих помилок персоналу, зменшення часу для організації операції, а також забезпечує швидкість і точність отримання інформації та високу швидкість фінансових розрахунків.
У сучасних умовах питання сприяння більш широкому доступу до міжнародної електронної торгівлі все частіше переходять в розряд пріоритетних у порядках денних ряду впливових економічних та торговельних організацій, а також у постановах державних органів багатьох розвинених і країн, що розвиваються.
Сьогодні обмін інформацією за допомогою сучасних засобів електроніки та електронних комунікацій готовий стати основою інформаційних технологій для світової торгівлі. У 1991 р. в світі налічувалося лише 4, 5 млн. користувачів мережі Інтернет, а на початок 2008 р. їх було вже 450 млн. В даний час в Інтернеті діє близько 6 млн. web-сайтів, і їх число з кожним днем стрімко збільшується . Внесок інформаційних технологій в економічне зростання за останні п'ять років становив понад 25%, а обсяг торгівлі між підприємствами через Інтернет до 2002 р. повинен перевищити 300 млрд. дол. Технологія, на якій базується Інтернет, надає значно більшу гнучкість і багатосторонність як засіб передачі інформації, ніж традиційні пошта, телефон і факс.
Цінність мережі Інтернет полягає насамперед у тому, що вона дозволяє в режимі реального часу зв'язатися з будь-яким інформаційним джерелом. Її користувачі отримують також доступ до необхідної довідкової інформації найширшого характеру з області законодавства, митних правил, умов платежів, зведень з бірж і інших сфер діяльності.
Застосування сучасних інформаційних технологій і систем комунікації (електронний обмін даними, Інтернет, відео конференції та ін. здатне в майбутньому вивести на якісно новий рівень всі аспекти ведення бізнесу.
Інструментарій електронної комерції
Якщо розглядати термін «електронна комерція» у найширшій його трактуванні, то слід виділити 6 головних інструментів, що відносяться до даного виду діяльності: телефон, факс, інтерактивне телебачення, системи електронних платежів і переказів грошових коштів, електронний обмін даними (ЕОД - EDI, Electronic Data Interchange) та мережу Інтернет (включаючи електронну пошту). Однак у більшості дискусій при вживанні терміну «електронна комерція» мається на увазі лише використання ЕОД, Інтернету та інших мережевих технологій. Тим не менш такі інструменти, як телефон, факс і телебачення, давно і з успіхом використовуються для комерційних транзакцій, особливо в промислово розвинених країнах. Однак саме поява Інтернету відкриває абсолютно нові можливості - з його допомогою всі елементи комерційної угоди можуть бути проведені на інтерактивній основі, з супутнім оточенням у вигляді звуку, відео та передачі тексту, при відносно низьких (і що постійно знижуються) витратах. Це робить Інтернет більш багатостороннім і універсальним, ніж інші інструменти електронної торгівлі. Останні зазвичай потребують додаток більш традиційними інструментами (пошта або фізичний контакт) для здійснення угоди. Інтернет же сприяє усуненню багатьох бар'єрів при підготовці та проведенні комерційної угоди, а також дозволяє вести торгівлю на більш глобальному рівні.
Для закордонних компаній, що вже працюють в Інтернеті, в 2005 р. серед основних інструментів, що використовуються при укладанні угод, на першому місці за частотою використання стояли телефон і факс - 51%, потім прямий продаж - 22%, торгівля за допомогою Інтернету - 15% , електронні способи торгівлі, не пов'язані з Інтернетом, - 10% і, нарешті, пошта - 2%. Однак до 2008 р. ситуація повинна кардинально змінитися: торгівля за допомогою Інтернету займе лідируюче місце - 42%, телефон і факс - 32%, прямий продаж - 17%, неелектронні способи торгівлі - 8% і пошта - 1%.
Розглянемо докладніше два ключових інструменту електронної торгівлі - електронний обмін даними (ЕОД) та мережу Інтернет.
ЕОД включає в себе обмін стандартизованої, структурованою інформацією між організаціями, що допускають пряму зв'язок між своїми комп'ютерними системами і що обмежують залучення персоналу і повторне введення інформації. Головною метою ЕОД є автоматична обробка інформації про ціни, прийняття замовлень, виписка рахунків і генерування іншої документації на високій швидкості і при дуже низьких витратах. ЕОД успішно застосовується митними службами для обробки різноманітної зовнішньоторговельної інформації, що призводить до полегшення і спрощення міжнародної торгівлі.
Найпростіший прототип міжнародної торгової угоди може налічувати понад 50 учасників, пов'язаних переговорами, в яких визначаються початкові умови контракту-базова основа, на якій виникає угода. Кожен з цих учасників, у свою чергу, приймає на себе зобов'язання щодо змісту потоку інформації, що відноситься до угоди. Зазвичай кожен учасник не просто отримує і передає інформацію, а відповідає за створення деякої нової інформації, яка, комбінуючись з уже існуючою, забезпечує наступних учасників адекватної інформаційної основою.
У традиційній («паперової») торгівлі накопичується величезна кількість документів, супутніх операції. Дуже часто наводиться такий приклад. Один середній корабель, що прибував з вантажем в порт призначення, може везти на борту більше 1000 кг паперових документів, які стосуються товарів, які транспортуються цим судном. При цьому кожен документ з цієї кількості буде розглядатися або комерційним, або адміністративним особою - учасником реалізації торговельної угоди.
В електронній торгівлі істота використовуваної інформації не змінюється, не змінюються і не будуть ущемлені інформаційні потреби учасників угоди. Відбувається трансформація способів створення, зберігання та обробки інформації. Але електронна торгівля не змінює основних функцій традиційних учасників угоди.
З найбільш відпрацьованих на сьогоднішній день метод кодування послідовних транзакцій та їх обробки в режимі он-лайн використовується вже близько 30 років і являє собою індустрію із загальним оборотом ЕОД - трансакцій в кілька сотень мільярдів доларів.
За допомогою ЕОД потік фактичних даних, потрібних для кожного учасника угоди, в даний час переводиться в еквівалент паперового формату. Іншими словами, інформація організується і структурується в електронні повідомлення, які зазвичай і називаються так само, як звичайні паперові документи: замовлення, інвойс, відвантажувальної відомості, міжнародна товарно-транспортна накладна, страховий поліс, митна декларація тощо речі, перераховані документи мають свої еквіваленти в термінах міжнародних стандартів ЕДІФАКТ (електронних міжнародних стандартних повідомлень для управління, торгівлі і транспорту - Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport).
ЕДІФАКТ розроблявся з метою дати компаніям можливість здійснювати повний цикл ділової взаємодії з численними партнерами: постачальниками, клієнтами, компаніями з надання послуг, банками та іншими організаціями на основі єдиного стандарту та єдиної технології. Незважаючи на те, що при розробці синтаксису глобального мови ділового спілкування спочатку передбачалося, що він буде машинно-і програмно-незалежним, подолати бар'єри національних стандартів і торговельних порядків виявилося все-таки досить складно.
Як часто трапляється з новими технологіями, впровадження ЕОД відбувалося повільніше, ніж передбачалося. Пояснити це можна тим, що компанії знаходили занадто складним інтегрування ЕОД з їх внутрішньої і організаційною структурою, до того ж опис стандарту не було широкодоступним, та й кількість потенційних партнерів було порівняно невеликим. За останній час ситуація все ж помітно змінилася. По всьому світу все більше число фірм починає використовувати ЕОД, причому великі компанії часто вимагають від своїх партнерів, щоб ті були в стані приймати ЕОД - повідомлення. Іноді великі компанії навіть надають допомогу своїм партнерам - порівняно невеликим фірмам - в оволодінні ЕОД – технологією.
Результати досліджень ООН 2007 р. показують, що при використанні ЕОД собівартість всіх міжнародних угод підприємств малого і середнього бізнесу може бути знижена з 300 до 100 млрд. дол. США в рік.
ЕОД позбавляє від необхідності обробки, поштового пересилання і повторного введення в комп'ютери інформації з паперових документів - процесу, який не тільки досить неефективний, але може також породжувати і помилки.
Зменшення витрат - найбільш вражаючий результат впровадження ЕОД. Обробку заявки, що надійшла у формі паперового документа, обходиться в 150 дол, використання ж ЕОД зменшує цю цифру до 25 дол. ЕОД істотно зменшує собівартість, проте початкові вкладення в спеціалізовані комерційні мережі та програмне забезпечення, яке здійснює перетворення даних у ЕОД - формат і назад , досить великі. Тому лише великі корпорації змогли скористатися вигодами від впровадження технології ЕОД. Використання ж Інтернету як комунікаційної основи для ЕОД дозволяє усунути ціновий бар'єр і відкриває невеликим компаніям шляху до використання цієї технології.
У 1996 р. в США число фірм, що використовують ЕОД, досягло 200 000 (всього фірм - 6 млн.), а до 2007 р. очікувалося, що дану технологію будуть використовувати вже 300% всіх американських компаній. Характерно, що вже зараз ЕОД використовують 95% компаній, що входять у першу тисячу найбільших американських корпорацій.
Як відомо, головною метою при виконанні замовлення є постачання потрібного товару в потрібне місце, у потрібний час, в потрібній кількості і найбільш ефективним способом. Причини для впровадження ЕОД в процес виконання замовлення можуть змінюватись у різних фірм, однак і відправник, і одержувач повідомлень у системі ЕОД можуть користуватися значними перевагами. Ось основні з них:
• фірми можуть забезпечити більш високу надійність всього виробничо-збутового процесу і скоротити витрати на обробку інформації «вручну», а також домогтися більш ефективного управління складськими потужностями за рахунок скорочення часу між надходженням замовлення і його виконанням;
• експортери отримують можливість скоротити «канцелярську підтримку» - надходження замовлень у відповідному електронному форматі безпосередньо в систему обробки інформації робить непотрібною трансформацію замовлення у формат, зручний для внутрішньої обробки;
• скорочення помилок при введенні даних: не потребуючи у введенні інформації «вручну», експортер може також усунути можливість потрапляння помилок в замовлення;
• забезпечення точності при виконання замовлення: так як усуваються помилки при введенні інформації з боку експортера, імпортер може бути впевненим, що йому буде поставлено саме те, що було замовлено.
Розглянемо конкретний додаток вищевказаних переваг у разі здійснення операції між двома торговими партнерами, які користуються традиційними способами обробки інформації та не застосовують ЕОД, однак володіють персональними комп'ютерами, здатними генерувати замовлення, рахунки, накладні, чеки та іншу товаро-супровідну та платіжну документацію, а також здійснювати платежі проти цих документів.
У традиційній системі покупець робить наступні дії:
• готує запит; • отримує пропозиції; • вводить дані запиту у власну інформаційну систему; роздруковує замовлення на відповідному бланку; • спрямовує поштою замовлення постачальнику.
На іншому кінці системи продавець: • отримує замовлення; • вводить дані замовлення у свою комп'ютерну систему; • роздруковує супровідну документацію і відправляє товари; • виписує рахунок; • відправляє рахунок одержувача.
Після отримання продукції покупець: • вводить інформацію про отримані товари в складську інформаційну систему; • приймає рахунок від постачальника; • вводить дані рахунки в свою платіжну систему; • роздруковує чек; • спрямовує чек постачальнику.
Нарешті, постачальник: • отримує чек; • фіксує надходження платежу; • спрямовує чек у власну систему обліку платежів.
У разі застосування системи ЕОД для вищевказаного сценарію перераховані нижче операції можуть бути повністю скасовані: • роздруківка бланка замовлення; поштова пересилка замовлення; • прийняття замовлення; • введення даних замовлення у власну систему інформації • роздруківка рахунку; • відправлення рахунку поштою; • отримання рахунку; • введення даних з рахунку в систему організації платежів. У результаті забезпечується до 42% зниження трудомісткості обробки інформації.
У разі застосування фінансової системи ЕОД для наведеного прикладу додатково можуть бути усунені наступні операції: • роздруківка чеків; • пересилання чеків; • отримання чеків; • посвідчення в отриманні платежу; • введення інформації в систему даних.
Ці заходи додатково знижують на 21% трудомісткість обробки інформації в процесі угоди.
Найбільш типовою є картина, коли одна компанія починає використовувати в спілкуванні з іншою компанією якесь одне ЕОД - повідомлення. Надалі відбуваються розширення кола компаній, які спілкуються з використанням цього повідомлення, і збільшення кількості типів повідомлень. У договорі про електронний обмін даними зазвичай вказуються:
• які типи документів будуть передаватися електронним способом; • використовуваний стандарт формату електронних документів; • ефект дії цих документів.
Тут доречно підкреслити одну принципову особливість того, як припускає працювати електронний обмін даними. ЕОД розроблений так, щоб дозволити комп'ютера копіювати з повідомлення тільки ті елементи даних, які будуть потрібні в рамках подальших повідомлень. У цьому випадку повторне введення і дублювання даних усуваються, а точність зростає. Для практичної реалізації ЕОД необхідна солідна кодова підтримка у вигляді словників і списків кодів.
Структура ЕОД - повідомлення управляється досить простий логічною схемою. Будь-яке ЕОД - повідомлення може бути розбите на три ієрархічних рівня. Перший з них - повідомлення (наприклад, електронна версія замовлення або митної декларації). У свою чергу, повідомлення складається з сегментів (сегменти замовлення, наприклад, включають в себе поряд з іншими статус замовлення, дату його формування, кількість і тип товарів). Сегменти складаються з елементів даних. Елементами даних для сегментів замовлення можуть бути: «термінове замовлення», «повторне замовлення», «пробний замовлення» і т. п. Відповідно програмне забезпечення для зазначеної ієрархії розробляється так, щоб комп'ютер міг читати, обробляти та інтерпретувати дані з файлової структури в структуру документів. Наскрізний принцип роботи з ЕОД такий, що будь-який користувач повинен виробляти для кожного нового повідомлення тільки абсолютно нові для поточної угоди частини інформації, а щодо решти інформації користувач покладається на комп'ютер.
Таким чином, традиційні фактографічні дані все ще є частиною потоку інформації, який народжується слідом за потоком товарів у рамках операції. Дані все ще переміщуються між учасниками у форматі, еквівалентному паперовому, але метод, за допомогою якого відбувається обмін даними, змінений. Формат, який використовується для передачі даних, вже стає неважливим для подальших практичних завдань отримання, обробки та роботи з інформацією. У сховищі електронної інформації більш практичними представляються розробка первісної посилки і реорганізація даних так, щоб згодом краще задовольняти користувача в потребах управління інформацією. Так, для користувачів ЕОД індивідуальні сегменти інформації та гнучкість маніпулювання ними набувають більшого значення, ніж зберегти формат, в якому ця інформація була отримана або згодом буде передаватися.
Таким чином, раніше існувала функція бізнесу, що стосується збереження записів, буде продовжувати рухатися в бік управління інформацією. ЕОД, таким чином, передбачає, зокрема, таких «дійових осіб» в інформаційному потоці, які створюють і переміщають менше одиниць інформації, обмінюючись разом з тим таким же самим обсягом інформації, але в нових, більш динамічних формах. Очевидно, в цих умовах зміниться і форма зберігання інформації.
Спочатку для передачі повідомлень ЕДІФАКТ з метою економії був обраний стандарт CCITT поштового повідомлення Х. 400. Останнім же часом увагу ділових людей все більше привертає Інтернет.
Будучи по суті глобальної, децентралізованою, телекомунікаційною інфраструктурою, Інтернет являє собою майже ідеальний засіб для обміну діловими повідомленнями. До того ж поява гіпертекстової середовища WWW істотно спростило процес роботи в мережі, і Інтернет став розглядатися все більшою кількістю компаній як платформа для розгортання електронної комерції. Основним каменем спотикання у використанні WWW до останнього часу була проблема забезпечення безпеки, так як Інтернет є відкритою мережею. До теперішнього часу розроблені досить ефективні механізми забезпечення секретності та безпеки передачі цінної інформації.
Виникнення мережі Інтернет сягає своїм корінням до 60-х рр.., Коли різними дослідниками в США велися пошуки нових шляхів розвитку комунікацій. У 1969 р. за сприяння Міноборони США була створена перша мережа між 4 американськими університетами під назвою ARPANET. Однією з основних завдань проекту була розробка мережевих комунікаційних протоколів або правил, які дозволяють підтримувати спільну роботу знаходяться в різних регіонах США як окремих, так і об'єднаних локальними мережами комп'ютерів, не надаючи при цьому будь-якого додаткового впливу на їх роботу. Протягом перших 10 років функціонування ARPANET використовувалася в основному для пересилки електронної пошти (e-mail), підтримки групових дискусій у режимі он-лайн, забезпечення доступу до віддалених баз даних і пересилки різних файлів між урядовими агентствами, компаніями та університетами.
Інтернет є дуже багатостороннім засобом ведення комерції. У відношенні деяких товарів справедливо підмічено, що всі елементи виробничої і збутової ланцюжків можуть бути виконані в режимі он-лайн, минаючи всі міжнародні кордони. Іншими словами, реклама, виробництво, закупівля, платіж та надавати послуги здійснюються електронним способом тільки через єдиний засіб - Інтернет. Такий ступінь автоматизації поки залишається швидше винятком, ніж правилом, але цей приклад демонструє величезний потенціал Інтернету для розвитку електронної торгівлі. Стримуючим фактором подальшого розвитку даного процесу є складність регулювання питань правового, митного, податкового та іншого характеру щодо таких операцій.
Інтернет є не тільки самим багатофункціональним інструментом електронної торгівлі, а й пропонує більш сприятливі строки поставки і низькі витрати для користувачів у порівнянні з традиційними видами комерції. Витрати по пересилці документів, ведення телефонних переговорів та інших транзакцій через Інтернет суттєво нижче, ніж при використанні інших інструментів.
Враховуючи значну економію витрат при використанні Інтернету, можна припустити подальше поширення послуг електронної пошти, ведення телефонних переговорів, закупівель товарів і надання інших послуг у цій мережі, тому що компанії, які не використовують переваг даної технології, неминуче будуть втрачати в конкурентоспроможності через більш високих витрат. Таким чином, у найближчому майбутньому розвиток Інтернету буде зачіпати все нові і нові галузі ведення бізнесу, і все більше число компаній буде активно використовувати цей інструмент у своїй діяльності.
електронний платіж інформаційний комерція
Висновок
На закінчення подамо короткі висновки по виконаній роботі. Отже, в колишні роки, до появи Internet, можливості торгівлі були дуже обмеженими в порівнянні з можливостями, які відкрили для неї нові технології та інформаційні інфраструктури. Головними факторами обмеження були час і простір. Навіть якщо магазин працював цілодобово, відвідували його лише ті покупці, які жили десь неподалік. Крім того, магазин міг запропонувати щодо убогий асортимент товарів, оскільки простір магазину фізично обмежений. Магазин у Internet не обмежений у просторі та часі. Асортимент товарів, які пропонує магазин, також необмежений.
Он-лайнові роздрібні торговці (іноді їх називають електронними продавцями) також пропонують більше товарів, ніж традиційні продавці, а також більш широкий комплекс послуг по кожному товару. У Internet книги, компакт-диски і квитки продаються краще, ніж у торгових закладах, оскільки споживчу цінність цих товарів складає їх зміст, а не оформлення Зовнішній вигляд квитка на літак не має значення, покупця цікавлять ціна і рівень обслуговування в літаку Нові технології роблять Internet також відмінним місцем продажу товарів, які купуються на основі емоцій, завдяки своєму зовнішньому вигляду, а не змісту (так звані спонтанні покупки)
Internet змінює традиційну модель продажу, тактичну за своєю природою Компанії зазвичай роблять те, що можна продати, будь то товар, послуга чи інформація, і у своїх зусиллях з продажу ґрунтуються на чотирьох ключових компонентах маркетингу (ціна, товар, просування і розповсюдження) В Internet торгівля набуває більш стратегічний характер Якщо більшість компаній розглядає свої товари виключно як засіб задоволення попиту, то Internet змушує їх бачити в якості товару увесь цикл продажів (освоєння ринку, створення попиту, задоволення попиту, обслуговування клієнта, утримання споживача) У тактичної моделі всі ці стадії циклу продажів - щось на зразок неминучого програми, який додається до і після продажу. У стратегічній моделі, навпаки, це найважливіші складові частини, з яких складається комерційне послання.
Список використаних джерел
1. Балабанов І.Т. Електронна комерція. СПб.: Пітер, 2008.
2. Галкін С.Є. Бізнес в Інтернеті. М.: Инфра-М, 2005.
3. Козине Д. Електронна комерція. М.: Російська редакція, 2006.
4. Кульченко М.В. Роль електронної комерції в сучасних МЕВ. М.: МДІМВ, 2006.
5. Попов В.М. Глобальний бізнес і інформаційні технології. Сучасна практика і рекомендації. М.: Фінанси і статистика, 2008.
6. Пярін В.А., Кузьмін А.С., Смирнов С.М. Безпека електронного бізнесу. М.: Геліос АРВ, 2002.
7. Соколова О.М., Геращенко Н.І. Електронна комерція: світовий і російський досвід. М.: Відкриті системи, 2007.
8. Еймор Д. Електронний бізнес: еволюція і / або революція. М.: Вільямс, 2008.