Реферат: Економічне і соціально-політичне становище Бразилії у міжвоєнний період

Реферат на тему:

Економічне і соціально-політичне становище Бразилії у міжвоєнний період

Бразилія – найбільша по території і найбагатша за природними ресурсами країна Латинської Америки. В економіці країни панували іноземні монополії. Виробництво кави було таким значним, що воно складала 70% бразильського експорту. Від урожаю, збирання і продажу кави залежало все економічне життя країни. Бразилія і після Першої світової війни залишалась аграрною країною. Робітників було всього трохи більше 2 млн. чол., значна частина яких була іноземного походження.

Землею розпоряджались місцеві латифундисти й іноземні концесіонери. Всього оброблялось 1,6% придатної для вирощування сільгосппродукції землі. Земля була сконцентрована у крупних латифундистів, у той же час значна частина селян була безземельною. Вони орендували землю у латифундистів, або були батраками. У найважчому становищі були негри, метиси і самбо (діти від індіанських і негритянських батьків). Вони становили майже половину населення Бразилії і зазнавали на собі найжорстокіші прояви національного гноблення.

Англійський капітал контролював залізниці, комунальні підприємства, виробництво кави. Упродовж 20-ти років він значною мірою був витіснений американським капіталом. У Бразилії після війни швидко зростала текстильна, взуттєва, миловарна промисловість. М’ясохолодобійні, яких ставало все більше, переважно належали американським компаніям. Значна частина робітничого класу була емігрантами з Європи. Керівництво робітничим рухом здійснювала Бразильська робітнича конфедерація. Вона організовувала робітників на боротьбу за 8-годинний робочий день, за підвищення зарплати, поліпшення умов праці. У 1921р. страйки були заборонені, робітничі організації зазнавали репресій. Більшість профспілок були розгромлені. У 1922 р. була утворені Комуністична партія Бразилії.

Новим явищем у політичному житті Бразилії був рух лейтенантів, які 5 липня 1922 р. підняли повстання військового гарнізону фортеці Капакабана. Сили повсталих солдатів були нерівними з урядовими силами. Повстання зазнало поразки. Основна маса повсталих здалися урядовим силам. Лише 18 героїв із зброєю в руках бились до останнього. Рух 1922 р. в армії зробив глибоке враження на громадську думку і викликав прагнення багатьох молодих людей продовжити боротьбу за демократію. В 1922 р. відбулися президентські вибори. Перемогу здобув А. Бернарде (Республіканська партія). Він виконував обов’язки президента Бразилії до 1926 р. Це були роки політичного терору. Профспілки були заборонені, в країні був запроваджений стан облоги.

5 липня 1924 р. в Сан-Паулу почалося збройне повстання військових частин проти режиму Бернардеса. Повсталі захопили Сан-Паулу й утримували його упродовж трьох тижнів. Урядові сили витіснили повсталих військових з міста і вони відступили у глиб країни.

Естафету боротьби проти режиму Бернардеса перейняв капітан Прес тес, який підняв повстання на півдні Бразилії в штаті Ріо-Гранде де Сул. Вимоги повсталих були досить поміркованими: забезпечити в країні демократичні права і свободи, провести амністію політв’язнів, здійснити безкоштовну початкову освіту та ін.

У жовтні 1924 р. війська Престеса об’єднались з відступаючими з Сан - Паулу повсталими частинами і почався похід півтора тисячної “непереможеної” колони Престеса через усю Бразилію з півдня на північ, який тривав більше двох років (з жовтня 1924 до лютого 1927 р.). До колони Престеса приєднались революційно налаштовані студенти, робітники, селяни, батраки. Колона рухалась під гаслом: “Не дамо згаснути полум’ю революції!”. У місцях, де проходила колона Престеса, були ліквідовані боргові обв’язки селян, чимало із них отримали землю.

І все ж сили повсталих і урядових військ були не на користь перших. К. Престес, пройшовши з колоною 2,5 тис. км., вирішив у грудні 1927 р. припинити боротьбу і перейшов на територію Болівії. Ім’я Престеса стало в Бразилії символом надії.

На президентських виборах 1926 р. перемогу здобув В. Луїс, який обіймав цю посаду до 1930 р.

Світова економічна криза для Бразилії була досить важкою. З другої половини 1929 р. ціни на каву почали падати. Розорення дрібних і середніх господарств набрало великих масштабів. Щоб затримати падіння цін, плантатори й експортери кави у продовж 1931-1934рр. спалили 27 млн. мішків по 60 кг кави. На три роки була заборонена посадка нових кавових дерев.

Друга за величиною галузь – текстильна – також переживала глибоку кризу. За період з 1929-1933 рр. зарплата текстильників була скорочена більш як на 60%.

На президентських виборах 1930 р. перемогу здобув К. Престес. Однак результати виборів були опротестовані ліберальним альянсом який і здійснив у жовтні 1930 р. воєнний переворот. Тимчасовим президентом став Ж. Варгас (великий поміщик-скотар).

Ж. Варгас пішов на поступки повсталим Сан-Паулу. Половина боргів була виплачена державою, були призначені вибори в Установчі збори. Це означало, що між національною буржуазією і поміщиками було досягнуте порозуміння.

Установчі збори розробили нову конституцію, яка вступила в силу в липні 1934 р., після чого Ж. Варгас був обраний президентом республіки. Саме в цей час у Бразилії була заснована фашистська партія – Бразильський патріотичний рух. У ньому брали участь, перш за все, німецькі та італійські емігранти. Вони взяли курс на зближення з Німеччиною і Італією. Їхні озброєні загони були досить чисельними. Напади на робітничі організації для них стали звичним явищем.

У березні 1935 р. у Бразилії була створена коаліція Національно-визвольний альянс, до якого увійшли профспілки, студентські спілки, селянські ліги та ін. До нього примкнула частина депутатів та губернаторів, які були не згідні з політикою президента Ж. Варгаса. Програма Альянсу передбачала забезпечення національної незалежності і створення національно-революційного уряду, націоналізацію іноземного капіталу, захист демократичних свобод, передачу селянам і робітникам експропрійованих у національних зрадників земель, запровадження соціального страхування, рівної плати за працю та ін.

За чотири місяці в Бразилії було створено 1500 осередків Альянсу, в яких нараховувалось понад 1,5 млн. чол. Почесним головою Альянсу був обраний К. Престес, який перебував в еміграції. У 1934 р. К. Престес вступив у ряди Комуністичної партії Бразилії.

11 липня 1935 р. уряд Ж. Варгаса оголосив Альянс поза законом, було заарештовано понад 20 тис. чол. На заклик Альянсу відбулися повстання в м. Наталі, військових в Ріо-де-Жанейро. Ці повстання зазнали поразки. У 1936 р. був заарештований К. Престес, якого засудили на 16 років і 8 місяців тюремного ув’язнення.

У листопаді 1937 р. Ж. Варгас здійснив державний переворот, скасував конституцію і встановив диктатуру. Відбулися арешти сенаторів і депутатів, які були незгідні з переворотом. Бразилія була оголошена корпоративною республікою. Страйки робітників а також створення ними своїх організацій було заборонено. Разом з тим, Ж. Варгас став на шлях зміцнення державного сектору економіки, встановив мінімум зарплати, ввів пенсії промисловим робітникам, відмовився вступити в Антикомуністичний Пакт, націоналізував ряд іноземних компаній. У травні 1938 р. “інтегралісти” підняли проти Ж. Варгаса повстання, але зазнали поразки. Внутрішня політика Ж. Варгаса залишилася без змін. У зовнішній політиці Бразилія вела гру між імперіалістичними угрупуваннями, схилившись напередодні. Другої світової війни на бік США.

Література:

1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.

2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.

3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.

4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.

5. Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.

6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.

7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.

8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.

9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.

10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.

11. Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.

12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.

13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.

14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.

15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.

16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.

17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.

18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.

19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.

Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.