Скачать .docx |
Реферат: Закони солона. Тиранія в грецьких полісах
“Закони солона. тиранія в грецьких полісах”
ЗАКОНИ СОЛОНА
ВЛАДА АРИСТОКРАТІВ . Тривалий час усі важливі справи в Афінах вирішували лише знатні та багаті люди — аристократи. Щороку з-поміж них вибирали дев'ять правителів поліса — архонтів. Один керував міськими справами, другий був верховним жерцем, третій командував військом, ще шестеро були суддями.
Прості громадяни — демос — не мали таких прав. Більше того, аристократи почали їх пригноблювати й утискувати. Особливо жорстокі закони ухвалив архонт Драконт; про них казали, що вони написані не чорнилом, а кров'ю. Наприклад, за зірване в чужому саду гроно винограду людину страчували.
Від суворих законів особливо страждали селяни. Якщо рік видавався неврожайним, селянин позичав у багатія збіжжя або гроші й обіцяв повернути борг з нового врожаю. Аристократ ставив на межі борговий камінь, на якому було викарбувано, коли, кому і скільки селянин винен. Якщо селянин не розраховувався вчасно, в нього відбирали землю, а його самого продавали у рабство.
ЗАКОНИ СОЛОНА. У VI ст. до н. е. між аристократами та демосом почалися криваві сутички. Афінський правитель Солон у 594 р. до н. е. помирив аристократів і демос: він встановив нові закони, за якими всі боргові камені познімали, а борги селян скасували. Заборонялося продавати вільних афінських громадян у рабство, а тих, кого вже продали, Солон викупив і повернув додому. Сам Солон так сказав про це у віршах:
Подякувать могла б богиня віщая
Мати-Земля, з якої зняв рішуче я
Стовпів поставлених багато боргових,—
Колишняя рабиня, нині ж вільная!
За законами Солона, ніхто не мав права принижувати простих людей тільки через те, що вони не знатні.
ПОДІЛ ГРОМАДЯН НА РОЗРЯДИ . Віднині всі вільні чоловіки Афінської держави були рівні перед законом. Солон своїми законами зробив так, що всі вони брали участь в управлінні полісом.
Але їхні обов'язки перед державою були різні і залежали від розміру майна і прибутків.
Солон розділив усіх громадян за майновою ознакою на чотири розряди. До першого увійшли найбагатші люди. Під час війни вони командували флотом і повинні були за свій кошт споряджати кораблі.
До другого розряду належали просто заможні люди. Під час війни вони служили в кінноті і повинні були самі забезпечити себе всім необхідним — кіньми, колісницею, зброєю.
До третього розряду, найчисленнішого, увійшли люди середнього достатку, які могли купити для себе обладунок. Ці воїни, гопліти, складали важкоозброєну піхоту — головну силу афінського війська.
Бідняки з четвертого розряду, фети, служили матросами і гребцями на кораблях або легкоозброєними воїнами в піхоті.
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ . За часів Солона зросла роль нарадних зборів — екклесії. Збори вирішували всі найважливіші для держави питання, наприклад оголошення війни чи укладення миру. В екклесії брали участь усі дорослі чоловіки поліса. Віднині громадяни всіх чотирьох розрядів обирали органи управління («Раду чотирьохсот») і суд. Солон залишив посади архонтів, яких вибирали також з громадян усіх розрядів. Вищим органом, який слідкував за виконанням законів, був Ареопаг — рада старійшин. Він обирався з представників аристократії.
ЗАПОВІТИ СОЛОНА . Греки шанували Солона як видатного законодавця і вважали його одним із семи великих мудреців давнини. Його закони були викарбувані на дерев'яних таблицях і виставлені на головному майдані Афін. Солон постановив, щоб усі дотримували його законів протягом 100 років. «Рада чотирьохсот» вирішила, що той, хто порушить закони, мусить присвятити богові статую з чистого золота заввишки з людину. Подарувавши афінянам свої закони, Солон залишив державні справи і поїхав мандрувати по світу.
Мудрі заповіді Солона спочатку передавали усно; згодом їх записали його учні. Найважливіші з них такі:
Богам шана — батькам честь.
Не спілкуйся з поганими людьми.
Твій розум хай буде тобі поводирем.
Нехай твої думки будуть зайняті лише важливими справами.
Вір не тому, хто божиться, а тому хто добрий і прекрасний.
Чого не клав — не бери! Не бреши!
ТИРАНІЯ В ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСАХ
ТИРАНІЯ ПІСІСТРАТА . Не всі аристократи та селяни були задоволені законами Солона. Почалися чвари. Родич Солона — Пісістрат, відомий полководець, вирішив захопити владу, щоб встановити в Афінах порядок. Він вдався до хитрощів. Навмисне поранивши себе кинджалом, закривавлений, він з'явився на міському майдані і зажадав від народних зборів, щоб йому дозволили тримати загін охоронців, бо інакше вороги його вб'ють. Коли Пісістрат отримав дозвіл, він тут же встановив в Афінах свою владу. Так він став тираном. Тиранія — це одноосібна влада, яка спирається на підтримку армії і передається спадкоємцеві.
Афіняни незабаром збагнули свою помилку і кілька разів намагалися вигнати Пісістрата, та невдало.
ПОЛІТИКА ПІСІСТРАТА . Здобувши перемогу, Пісістрат відібрав частину земель у своїх противників-аристократів і роздав їх бідним селянам, але за умови, що десяту частину свого врожаю вони віддаватимуть йому.
Пісістрат хотів, щоб усі елліни визнали Афіни найвизначнішим грецьким полісом. З цією метою він почав будувати храм верховному богові Зевсу — Олімпейон. Пісістрат багато зробив для розвитку афінської культури, мистецтв, торгівлі. При дворі жили, користуючись його щедрими дарами, знамениті поети, скульптори, музиканти. Він наказав записати «Іліаду» й «Одіссею» Гомера, які досі виконувалися усно. Однак афіняни не могли пробачити йому те, що він усунув їх від державних справ.
Після смерті Пісістрата у 527 р. до н. е. владу успадкували його сини. Обидва сини підтримували мистецтво, а один з них, Гіппарх, уславився як знаменитий астроном. Та невдовзі Гіппарх був убитий, а другий син, Гіппій, вигнаний із батьківщини прихильниками народної волі.
Гармодію та Арістогітону, які вбили Гіпарха Пісістратида, греки поставили мідну статую. Коли якось один тиран запитав у філософа Діогена, який метал краще підходить для статуй, той відповів: «Той, з якого вилиті Гармодій і Арістогітон».
РЕФОРМИ КЛІСФЕНА . На чолі повсталих проти тиранії став Клісфен. Він надав усім громадянам Афін рівні права незалежно від того, хто ким був — аристократом чи купцем, селянином чи ремісником. Клісфен відновив авторитет народних зборів. Ці заходи зменшили значення аристократії в житті поліса і піднесли роль демосу — народу.
Клісфен запровадив остракізм — звичай голосувати черепками (грецьке слово «остракон» означає «черепок від розбитого посуду»). Кожний афінський громадянин міг видряпати на черепку ім'я людини, яка, на його думку, є небезпечною для держави. На народних зборах ці остракони опускали в урну, а потім їх лічили, і засуджену людину виганяли з Афін.
Спочатку остракізм застосовували для захисту від тиранії. Але згодом його стали використовувати нечесні політики, щоб знищити своїх політичних супротивників. Відомо, що афіняни незаслужено засудили і вигнали видатного воєначальника Фемістокла. Вони засудили на смерть філософа Сократа, і він, за вироком суду, випив смертельну отруту. Так корисний захід на підтримку влади народу перетворився на засіб розправи з невинними людьми.
ТИРАНІЯ ПОЛІКРАТА . У VI ст. до н. е. тиранія була поширена в багатьох грецьких полісах. У 540 р. до н. е. на острові Самос тираном став купець Полікрат. Він побудував великий флот і контролював торгові шляхи між Єгиптом, Малою Азією і Грецією. Самос перетворився на квітучий острів. При дворі тирана довго жили знамениті музиканти, поети (Анакреонт), учені (Піфагор).
Полікрат вважав себе найщасливішою людиною (його ім'я дослівно перекладається як «всемогутній»). Його радісне життя і трагічна смерть .ще в давнину були оповиті поетичними легендами.
ЛЕГЕНДА ПРО ПОЛІКРАТІЄ ПЕРСТЕНЬ
Полікрат вважав себе найбагатшою людиною в світі. Але він боявся викликати гнів богів своїм надмірним багатством. За порадою свого друга, єгипетського царя, він вирішив подарувати богам свою найбільшу коштовність — дорогоцінний перстень. Він кинув його у море при великому зібранні народу. Та ось невдовзі рибалка приніс Полікрату велику рибину надзвичайної краси. Коли рибину розрізали, то знайшли в ній царський перстень. Всі зрозуміли, що боги прогнівалися на Полікрата і відмовилися прийняти його жертву. Друзі тирана поспіхом залишили його острів. Невдовзі перси зрадницьки вбили Полікрата і захопили Самое (522 р. до н. е.).
Німецький поет Фрідріх Шіллер написав на цю тему баладу «Полікратів перстень».